Suchergebnisse

This article is the first attempt to study the little-known in Ukraine military journal of Ukrainian emigration "Surmach" (trumpeter). The founder and publisher of this periodical was the Association of Former Ukrainian Soldiers in Great Britain (AFUS) – a non-governmental organization of Ukrainians registered in London in 1949. This periodical was issued in London from 1955 to 1997, initially as a bimonthly, later as a quarterly, and from the mid-1960s as a yearbook. The first issue was released in January of 1955; the last – in 1997. The editor-in-chief (during recent years) was S. Fostun.There is no complete file of this journal in any book collection of Ukraine; it is still not digitized, and the editorial office does not have a website. In view of this, the author has conducted a study of this edition in Shevchenko Library and Archive of the Association of Ukrainians in Great Britain (AUGB) in London.Archival documents and materials, related to the activity of the Association of Former Ukrainian Soldiers in Great Britain in London and the British National Library have also been observed.The peculiarities of the journal's formation and the specifics of its editorial policy, program, tasks, and readership have been clarified. The periodical was founded for former and future Ukrainian soldiers and was to perform four main tasks: to crystallize the characters of a Ukrainian soldier; to deepen love for Ukraine; to instill the highest ideals of a Ukrainian soldier; to familiarize with the highest achievements of military equipment, tactics and strategy.Attention is focused on the analysis of the thematic palette of "Surmach". It is clarified by the following areas: military science (history, tactics, strategy, reviews of the then military events, reviews of works on military topics); life and activity of AFUS and related Ukrainian combatant organizations in Europe and America; memoirs of divisional officers; poetry, prose, military essays; religious topics; editorial articles. ; Уперше предметом дослідження став маловідомий в Україні військознавчий журнал української еміграції «Сурмач». Засновником і видавцем цього видання було Об'єднання бувших Вояків Українців у Великій Британії (ОБВУ) – громадська організація українців, зареєстрована в Лондоні 1949 року. Виходив у Лондоні з 1955 по 1997 рік. Спочатку як двомісячник, згодом – квартальник, від середини 1960-х років – як річник. Перше число – січень 1955. Останнє – 1997. Головний редактор – в останні роки – С. Фостун. Повної підшивки цього журналу немає в жодній книгозбірні України, вона досі не оцифрована, редакція не мала сайта. З огляду на це автор проводив дослідження цього видання в Бібліотеці-архіві ім. Шевченка Союзу Українців у Великій Британії (СУБ) у Лондоні. Об'єктом обсервації стали також пов'язані з діяльністю цієї редакції архівні документи та матеріали Об'єднання бувших Вояків Українців у Великій Британії в Лондоні та Британcької Національної Бібліотеки (British Library).З'ясовано особливості становлення часопису та специфіку редакційної політики, програму, завдання, читацьке призначення. Журнал започатковувався для колишніх і майбутніх українських вояків і мав виконувати чотири головних завдання: кристалізувати характер українського вояка; поглиблювати любов до України; прищеплювати найвищі ідеали українця-вояка; ознайомлювати з найвищими досягненнями військової техніки, тактики та стратегії. Увага зосереджена на аналізі тематичної палітри «Сурмача». Вона висвітлюється за такими напрямками: військознавство (історія, тактика, стратегія, огляди поточних військових подій, рецензії на твори військової тематики); життя й діяльність ОБВУ та споріднених українських комбатантських організацій в Європі та Америці; мемуаристика та спомини дивізійників; поезія, проза, воєнні нариси; релігійна тематика; редакційні статті.

The article is based on the author's research of documents and materials of the UYA Board, conducted during his scholarly internship in the UK. The materials belong to the library of the Association of Ukrainians in Great Britain in London and the archives which exclusively store complete files of such periodicals as Holos Molodi, Avanhard, Ukrainska Dumka, and Vyzvolnyi Shliakh, which were also studied.In the ongoing scientific debate over the assumption whether the Ukrainian Youth Association was a project of the Soviet secret services formed to identify and eliminate the nationally conscious part of the Ukrainian society in the 1920s and early 1930s, or the hypothesis that it was backed up by real organizers and cases, the author belongs to the group of researchers that share the second point of view.Modus operandi of this organization was as follows: it was founded in Kyiv on the basis of the First Shevchenko Kyiv Labor School in late 1925 as an alternative to the Moscow organization of the Communist Komsomol. Mykola Pavlushkov became the founder and first head of UYA. In 1929, UYA was exposed by the punitive Soviet authorities as an "underground counterrevolutionary organization". In 1946, the organization resumed its activity in Germany, in the camps of American-funded forced refugees from Eastern Europe. The first volume of the organization's main publication was released in Munich in December 1946. In December 1949, Holos Molodi magazine was founded in London. The active book publishing movement of this organization begins there.The author's attention is focused on the analysis of printed materials produced by this organization and not fully available today in Ukraine. They include a number of small-print cyclic publications issued in Munich and London, as well as Avanhard and Holos Molodi monthlies, and the thematic page of the UK regional branch of UYA in the London newspaper Ukrainska Dumka. According to the thematic principle, the following main subjects of the publications are analyzed: propaganda of the ideas of belligerent Ukraine in the non-Bolshevik democratic world; protection and continuation of the Ukrainian Insurgent Army's deeds and those of fallen heroes of Ukrainian national liberation struggles of all times; assimilation of foreign experience in all spheres of life and state-building for its further use in Ukraine liberated from Bolsheviks. ; Стаття написана на основі проведеного автором під час наукового стажування у Великій Британії дослідження документів і матеріалів Крайової управи СУМ, що зберігаються в архіві та бібліотеці Союзу Українців у Великій Британії в Лондоні. Також вивчені всі підшивки періодичних видань «Голос Молоді», «Авангард», «Українська Думка» та «Визвольний Шлях», повні комплекти яких наявні лише в цьому архіві. У науковій дискусії, яка й досі не затихає, з приводу того, чи Спілка Української Молоді була проектом радянських спецслужб із метою виявлення і ліквідації національно свідомої частини українського суспільства у 20-х – на початку 30-х років ХХ ст., чи за нею стояли реальні організатори і реальні справи, автор відноситься до числа дослідників, що поділяють другу точку зору. Схема життєдіяльності цієї організації була такою: заснована в Києві на базі Першої Київської трудової школи ім. Шевченка наприкінці 1925 року як альтернатива московській організації комуністичного комсомолу. Засновником і першим очільником СУМу став Микола Павлушков. 1929 року СУМ як «підпільна контрреволюційна організація» була викрита каральними органами радянської влади. 1946 року СУМ відновилася в Німеччині, в таборах фінансованих Америкою вимушених збігців із Східної Європи. Перше число головного друкованого органу організації вийшло в Мюнхені у грудні 1946 року. У грудні 1949 року у Лондоні засновується журнал «Голос Молоді». Там починається активний книговидавничий рух цієї організації.Увага автора зосереджена на аналізі друкованих матеріалів, які продукувала ця організація і які в повному обсязі недоступні сьогодні в Україні. Йдеться про низку циклостильових видань засобами малої поліграфії, що виходили в Мюнхені та Лондоні, а також місячники «Авангард», «Голос Молоді» та тематичну сторінку крайового осередку СУБ у Великій Британії на сторінках лондонської газети «Українська Думка». Проаналізовані за тематичним принципом такі головні теми публікацій: пропаганда в позабільшовицькому демократичному світі ідей воюючої України; захист і продовження справи УПА, полеглих героїв національно-визвольних змагань українців усіх часів; засвоєння в чужинців їхнього досвіду праці в усіх галузях життя і державного будівництва з тим, щоб потім використати його у визволеній від більшовиків Україні.

This article is the first attempt to study the little-known in Ukraine military journal of Ukrainian emigration "Surmach" (trumpeter). The founder and publisher of this periodical was the Association of Former Ukrainian Soldiers in Great Britain (AFUS) – a non-governmental organization of Ukrainians registered in London in 1949. This periodical was issued in London from 1955 to 1997, initially as a bimonthly, later as a quarterly, and from the mid-1960s as a yearbook. The first issue was released in January of 1955; the last – in 1997. The editor-in-chief (during recent years) was S. Fostun.There is no complete file of this journal in any book collection of Ukraine; it is still not digitized, and the editorial office does not have a website. In view of this, the author has conducted a study of this edition in Shevchenko Library and Archive of the Association of Ukrainians in Great Britain (AUGB) in London.Archival documents and materials, related to the activity of the Association of Former Ukrainian Soldiers in Great Britain in London and the British National Library have also been observed.The peculiarities of the journal's formation and the specifics of its editorial policy, program, tasks, and readership have been clarified. The periodical was founded for former and future Ukrainian soldiers and was to perform four main tasks: to crystallize the characters of a Ukrainian soldier; to deepen love for Ukraine; to instill the highest ideals of a Ukrainian soldier; to familiarize with the highest achievements of military equipment, tactics and strategy.Attention is focused on the analysis of the thematic palette of "Surmach". It is clarified by the following areas: military science (history, tactics, strategy, reviews of the then military events, reviews of works on military topics); life and activity of AFUS and related Ukrainian combatant organizations in Europe and America; memoirs of divisional officers; poetry, prose, military essays; religious topics; editorial articles. ; Уперше предметом дослідження став маловідомий в Україні військознавчий журнал української еміграції «Сурмач». Засновником і видавцем цього видання було Об'єднання бувших Вояків Українців у Великій Британії (ОБВУ) – громадська організація українців, зареєстрована в Лондоні 1949 року. Виходив у Лондоні з 1955 по 1997 рік. Спочатку як двомісячник, згодом – квартальник, від середини 1960-х років – як річник. Перше число – січень 1955. Останнє – 1997. Головний редактор – в останні роки – С. Фостун. Повної підшивки цього журналу немає в жодній книгозбірні України, вона досі не оцифрована, редакція не мала сайта. З огляду на це автор проводив дослідження цього видання в Бібліотеці-архіві ім. Шевченка Союзу Українців у Великій Британії (СУБ) у Лондоні. Об'єктом обсервації стали також пов'язані з діяльністю цієї редакції архівні документи та матеріали Об'єднання бувших Вояків Українців у Великій Британії в Лондоні та Британcької Національної Бібліотеки (British Library).З'ясовано особливості становлення часопису та специфіку редакційної політики, програму, завдання, читацьке призначення. Журнал започатковувався для колишніх і майбутніх українських вояків і мав виконувати чотири головних завдання: кристалізувати характер українського вояка; поглиблювати любов до України; прищеплювати найвищі ідеали українця-вояка; ознайомлювати з найвищими досягненнями військової техніки, тактики та стратегії. Увага зосереджена на аналізі тематичної палітри «Сурмача». Вона висвітлюється за такими напрямками: військознавство (історія, тактика, стратегія, огляди поточних військових подій, рецензії на твори військової тематики); життя й діяльність ОБВУ та споріднених українських комбатантських організацій в Європі та Америці; мемуаристика та спомини дивізійників; поезія, проза, воєнні нариси; релігійна тематика; редакційні статті.

Уперше предметом дослідження стала практично невідома в Україні громадська організація українців «Об'єднання Бувших Вояків Українців у Великій Британії» (Association of Ukrainian Former Combatants in Great Britain), зареєстрована в Лондоні у липні 1949 року. Одним із пунктів Cтатуту значилася інформаційна та видавнича діяльність щодо промоції в Західній Європі нерозв'язаного світовою спільнотою українського питання.Різноманітна друкована продукція цієї організації досі не оцифрована, повних комплектів її видань не має жодна книгозбірня України. З огляду на це автор проводив дослідження історії ОБВУ у бібліотеках та архівних колекціях українських громадських організацій у Лондоні під час недавнього наукового стажування у Великій Британії.Постання й багаторічна результативна діяльність Об'єднання Бувших Вояків Українців у Великій Британії стали доказом потреби об'єднання вояків-українців різних армій, які в результаті воєнного лихоліття вимушено опинилися поза межами рідної Батьківщини. На початок 1953 року організація налічувала близько 6000 членів.Першим головою ОБВУ (1949–1953) став сотник Михайло Длябога. Прославився тим, що в першому бою новоутвореної дивізії «Галичина» під Бродами у липні 1944 року зі своїми побратимами прорвав облогу і тим самим врятував життя багатьох українських бійців. На чолі організації пізніше стояли: Михайло Білий-Карпинець, Теодор Кудлик, Богдан Микитин, Святомир Фостун.На початках основний масив друкованої продукції ОБВУ склали циклостильові видання для потреб організації: військово-історичні нариси та лекції і збірники матеріалів з нагоди різних дат історичного календаря.Детально подано змістові, технічні та ідейно-виховні характеристики книжкових видань, що виходили упродовж десятиліть з маркою цієї організації та розповсюджувалися у вільному світі. Йдеться, зокрема, про підготовлену професором В. Кубійовичем «Етнографічну мапу Південно-Західної України (Галичина)», серію спогадів колишніх вояків Першої дивізії Української Національної Армії та нереалізований проект пропам'ятної книги «Табори полонених 1 УД УНА у Великій Британії». В поле обсервації потрапили також три випуски рідкісного на сьогодні «Альманаху ОБВУ». ; For the first time, the subject of the study is the Association of Ukrainian Former Combatants in Great Britain, registered in London in July 1949, which is practically unknown in Ukraine. One of the stipulations of its Statute was informational and publishing activity in terms of the promotion of the Ukrainian issue in Western Europe unresolved by the global community.Various printed products of this organization have not yet been digitized, and no book collection in Ukraine has complete sets of its publications. With this in mind, the author conducted a study of the history of AFUS in libraries and archival collections of Ukrainian NGOs in London during his recent research internship in Great Britain.The emergence and many years of effective activity of the Association of Former Ukrainian Soldiers in Great Britain proved the need to unite Ukrainian combatants of different armies, who, as a result of the war turbulence, were forced to find themselves outside their homeland. At the beginning of 1953, the Association had around 6,000 members.The first chairman of the AFUS (1949–1953) was Captain Mykhailo Dliaboha. He became famous for breaking through the siege with his comrades in the first battle of the newly formed 'Galicia' division near Brody in July 1944, thus saving the lives of many Ukrainian soldiers. Later, the organization was headed by Mykhailo Bilyi-Karpynets, Teodor Kudlyk, Bohdan Mykytyn, Sviatomyr Fostun.In the beginning, the main array of printed AFUS products were cyclostyle publications for the organization's needs: military-historical essays, lectures, collections, and materials on various dates of the historical calendar.The semantic, technical, and ideological-educational characteristics of book editions, which had been published for decades under the brand of this organization, and were distributed in the free world, are presented in detail. This relates, in particular, to "Ethnographic Map of Southwestern Ukraine (Galicia)", prepared by prof. V. Kubiyovych – a series of memoirs of former soldiers of the First Division of the Ukrainian National Army – and an unrealized project of a commemorative book "Prisoner of War Camps of the 1st UD UNA in Great Britain". Three issues of the now rare AFUS Almanac are also considered.

Упродовж усіх років від часу створення СРСР комуно-більшовицька кліка Сталіна брехала світові про так звані успіхи комуністичного будівництва в країні нібито найсправедливішого на земній кулі суспільства.У 20–30-х роках знакових представників першої хвилі політичної еміграції заманювали різними обіцянками повернутися додому. В европейських столицях агенти Кремля підшукували й підкуповували низку продажних журналістів, влаштовували їм показові поїздки, стимулюючи цим появу в провідних газетах Заходу фальшивих публікацій про «радянський рай» на одній шостій земної кулі. Особливо послідовно влада взялася за непокірних українців: знищувала інтелігенцію, трудове селянство, національну церкву, і, як і в царські часи, насильно русифікувала.По завершенні Другої світової війни, коли втікачів-українців із того «раю» виявилося в рази більше, Москва насилала в численні табори Ді-Пі так звані репатріаційні комісії, які промивали мізки радянським збігцям, прагнули повернути їх в СРСР із тим, щоб згодом у нелюдський спосіб позбиткуватися над їхнім свободолюбством у сибірських таборах ГУЛАГу.Здавалося, той щедро оплачуваний потік цинічної російської брехні нікому й ніколи не вдасться ні заглушити, ні нейтралізувати, ні зупинити. Та ось у середовищі української еміграції виявився один сміливець, який голосно, на весь світ заявив, чому він не хоче повертатися в СРСР. Це був Іван Багряний. Народжений в Україні 1907 року, будучи поетом за талантом і громадським трибуном за покликанням, він сповна відчув на собі переваги «радянського способу життя». 1932 року репресований за безвинні з політичної точки зору вірші. На еміграції в Німеччині відновив літературну працю. 1947 року обраний заступником голови Української Національної Ради, став лідером Української революційно-демократичної партії.Вихід у світ книжки Багряного «Чому я не хочу вертати на «родіну»?» друком і накладом Українського центрального Бюро в Лондоні 1946 року стало своєрідною «бомбою». Передусім для офіційної Москви. Також для політиків, журналістів та інтелектуалів Заходу. Текст брошури складався з 13-ти коротких параграфів. Кожен із них слугує окремим прикладом-аргументом відповіді на поставлене в назві твору запитання.Через трохи більше як шість років у рідкісній на сьогодні газеті «Українські Вісті» (Новий Ульм, Німеччина) з'являється публіцистична стаття цього ж автора «Про свободу слова, совісті і преси за залізною заслоною». Її можна назвати своєрідним продовженням вищезгаданої брошури.На відміну від «Чому я не хочу вертати на «родіну»?», яка неодноразово перевидавалася за кордоном, у тім числі і в перекладах англійською, німецькою, французькою мовами, ця стаття полум'яного публіциста в українському журналістикознавстві є, на жаль, призабутою. І хоч написана вона понад 70 років тому, актуальність порушеної автором проблеми (гуманітарна катастрофа, яку зазнала українська нація від колоніальної політики російського «старшого брата») ще більше загострилася натепер, за умов неоголошеної Росією гібридної війни проти українців, зосібно й на інформаційному полі. * * *Драматичною є доля наступного тексту, який «Український Інформаційний Простір» оприлюднює в Україні вперше.Йдеться про розвідку відомого члена Української Центральної Ради, журналіста і вченого Аркадія Животка, життєвий шлях якого передчасно обірвався на еміграції, «Девятьдесять років української студентської преси». Вона мала скласти окремий розділ написаної в еміграції найголовнішої праці цього діяча – «Історія української преси».Видана 1946 року в Регенсбурзі циклостильовим способом (по-нинішньому – ксероксна відбитка машинописного варіанту) «Історія української преси» Аркадія Животка мала урізаний вигляд. Через брак коштів за умов безпросвітної еміграційної дійсності Аркадій Животко змушений був зняти з оригіналу підручника третину тексту. Як вважав, до кращих часів. Однак для цього автора вони так і не прийшли. Хворе й виснажене випробуваннями долі серце зупинилося на 58 році життя – 14 червня 1948 року. Сталося це в таборі скитальників зі Східної Європи Лягарде неподалік німецького Ашафенбурга.Утім, цю свою статтю автор встиг побачити надрукованою. Її було вміщено в спареному числі (1–2) журналу «Студентський Шлях», який на правах рукопису видавав машинописним способом у Мюнхені Центральний Еміґраційний Союз Українського Студентства (ЦЕСУС). Цінність цієї статті в тому, що більшість друкованих органів, яких тримав у руках Аркадій Животко і описував для історії, практично не існує в жодному примірнику.«Історія української преси А. Животка перевидавалася двічі: 1990 року у Мюнхені заходами Українського Вільного Університету з передмовою і упорядкуванням М. Присяжного та 1999 року в Києві заходами видавництва «Наша культура і наука» з передмовою і упорядкуванням М. Тимошика. Не опублікований у цій книзі розділ про історію української студентської преси так і залишився в машинописному варіанті рідкісної на сьогодні підшивки машинописного «Студентського Шляху».Цінність цієї статті в тому, що більшість друкованих органів, яку тримав у руках Аркадій Животко і описував для історії, практично не існує в жодному примірнику – вони розгубилися повоєнними дорогами еміграції бездержавної нації…Текст подається за оригіналом підшивки журналу, який в Україні практично невідомий. Комплект цього раритету подарував авторові цих рядків у канадському Вінніпезі покійний нині викладач Колегії Св. Андрея при Манітобському університеті Тимофій Міненко. ; For all the years since the creation of the USSR, Stalin's communist-Bolshevik clique lied to the world about the so-called successes of communist construction in the country of the supposedly fairest society on the Earth.In the 1920s and 1930s, iconic representatives of the first wave of political emigration were lured by various promises to return home. In European capitals, Kremlin agents searched for and bribed a number of corrupt journalists, arranged for them demonstration trips, and encouraged the false publications' appearance in the leading newspapers of the West about the «Soviet Paradise». Especially consistently, the authorities took on disobedient Ukrainians: they destroyed the intelligentsia, the working peasantry, the national church, and, as in tsarist times, forcibly Russified them.At the end of World War II, when there were too many Ukrainian refugees from that «Paradise,«Moscow sent so-called repatriation commissions to numerous DP camps, which brainwashed Soviet fugitives and sought to return them to the USSR to harm their love of freedom in the Siberian GULAG camps.It seemed that no one would ever be able to silence, neutralize, or stop that generously paid flow of cynical Russian lies. But among the Ukrainian emigrants, there was a brave man who loudly declared to the whole world why he did not want to return to theUSSR. It was Ivan Bahrianyi. Born in Ukraine in 1907, as a poet by talent and a public tribune by vocation, he fully experienced the benefits of the «Soviet way of life.» In 1932 he was repressed, from a political point of view, for innocent poems. During his emigration toGermany, he resumed his literary work. In 1947 he was elected Deputy Chairman of the Ukrainian National Council and became the leader of the Ukrainian Revolutionary Democratic Party.The publication of Bahrianyi's book «Why don't I want to return to my «motherland»?» printed by the Ukrainian Central Bureau in London in 1946 became a kind of a «bomb». First of all, for official Moscow. Also, for Western politicians, journalists, and intellectuals. The text of the brochure consisted of 13 short paragraphs. Each of them serves as a separate example-argument of the answer to the question posed in the title of the work.A little more than six years later, a journalistic article by the same author, «On Freedom of Speech, Conscience, and the Press Behind the Iron Curtain», appeared in the now-rare newspaper «Ukrainian News» (New Ulm, Germany). It can be called a kind of the above brochure continuation.Unlike «Why don't I want to return to my «motherland»?», which had been repeatedly republished abroad, including in English, German, and French translations, this article by an ardent publicist in Ukrainian journalism is, unfortunately, forgotten. And although it was written more than 70 years ago, the urgency of the problem raised by the author (the humanitarian catastrophe suffered by the Ukrainian nation from the colonial policy of Russia's «older brother») has become even more acute now, under the conditions of Russia's undeclared hybrid war against Ukrainians, especially in the information field.* * *The fate of the next text, which «Ukrainian Information Space» publishes in Ukraine for the first time, is dramatic.It is about the activity of a well-known member of the Central Council of Ukraine, journalist and scientist Arkadii Zhyvotko, whose life path ended prematurely in exile, «Ninety years of the Ukrainian student press.«It was to compose a separate section of the most important work of this figure written in exile – «History of the Ukrainian press.»Published in1946 inRegensburgin a cyclostyle way (now a photocopy of a typewritten version), Arkadii Zhyvotko's «History of the Ukrainian Press» had a truncated appearance. Due to the lack of funds in the conditions of a hopeless emigration reality, Arkadii Zhyvotko was forced to remove a third of the text from the original textbook. As he believed, until better times. However, they never came for this author. Sick and exhausted by the trials of fate heart stopped at the age of 58 on June 14, 1948. It happened in the camp of wanderers from Eastern Europe Lagarde near Aschaffenburg,Germany.However, the author managed to see this article published. It was published in a paired number (1–2) by the magazine «Student Way», which was published as a manuscript by typewriting in Munich by the Central Emigration Union of Ukrainian Students (CESUS). The value of this article is that most of the printed materials that Arkadii Zhyvotko held in his hands and described for history do not exist in any copy. A. Zhyvotko's «History of the Ukrainian Press» was republished twice: in 1990 in Munich, in Ukrainian Free University with a foreword and arrangement by M. Prysiazhnyi and1999 in Kyiv, by the publishing house «Nasha Kultura i Nauka» with a foreword and arrangement by M. Tymoshyk. The section on the history of the Ukrainian student press, which was not published in this book, remained in the typewritten version of the currently rare typewritten folder of the «Student Way».The value of this article is that most of the publications that Arkadii Zhyvotko held in his hands and described for history do not exist in any copy – they were lost on the post-war roads of a stateless nation emigration…The text is submitted according to the original folder of the magazine, which is practically unknown in Ukraine. The set of this rarity was present­ed to the author of these lines in Winnipeg, Canada by the now-deceased professor of St. Andrew's College at the University of Manitoba Tymofii Minenko.

The article is based on the author's research of documents and materials of the UYA Board, conducted during his scholarly internship in the UK. The materials belong to the library of the Association of Ukrainians in Great Britain in London and the archives which exclusively store complete files of such periodicals as Holos Molodi, Avanhard, Ukrainska Dumka, and Vyzvolnyi Shliakh, which were also studied.In the ongoing scientific debate over the assumption whether the Ukrainian Youth Association was a project of the Soviet secret services formed to identify and eliminate the nationally conscious part of the Ukrainian society in the 1920s and early 1930s, or the hypothesis that it was backed up by real organizers and cases, the author belongs to the group of researchers that share the second point of view.Modus operandi of this organization was as follows: it was founded in Kyiv on the basis of the First Shevchenko Kyiv Labor School in late 1925 as an alternative to the Moscow organization of the Communist Komsomol. Mykola Pavlushkov became the founder and first head of UYA. In 1929, UYA was exposed by the punitive Soviet authorities as an "underground counterrevolutionary organization". In 1946, the organization resumed its activity in Germany, in the camps of American-funded forced refugees from Eastern Europe. The first volume of the organization's main publication was released in Munich in December 1946. In December 1949, Holos Molodi magazine was founded in London. The active book publishing movement of this organization begins there.The author's attention is focused on the analysis of printed materials produced by this organization and not fully available today in Ukraine. They include a number of small-print cyclic publications issued in Munich and London, as well as Avanhard and Holos Molodi monthlies, and the thematic page of the UK regional branch of UYA in the London newspaper Ukrainska Dumka. According to the thematic principle, the following main subjects of the publications are analyzed: propaganda of the ideas of belligerent Ukraine in the non-Bolshevik democratic world; protection and continuation of the Ukrainian Insurgent Army's deeds and those of fallen heroes of Ukrainian national liberation struggles of all times; assimilation of foreign experience in all spheres of life and state-building for its further use in Ukraine liberated from Bolsheviks. ; Стаття написана на основі проведеного автором під час наукового стажування у Великій Британії дослідження документів і матеріалів Крайової управи СУМ, що зберігаються в архіві та бібліотеці Союзу Українців у Великій Британії в Лондоні. Також вивчені всі підшивки періодичних видань «Голос Молоді», «Авангард», «Українська Думка» та «Визвольний Шлях», повні комплекти яких наявні лише в цьому архіві. У науковій дискусії, яка й досі не затихає, з приводу того, чи Спілка Української Молоді була проектом радянських спецслужб із метою виявлення і ліквідації національно свідомої частини українського суспільства у 20-х – на початку 30-х років ХХ ст., чи за нею стояли реальні організатори і реальні справи, автор відноситься до числа дослідників, що поділяють другу точку зору. Схема життєдіяльності цієї організації була такою: заснована в Києві на базі Першої Київської трудової школи ім. Шевченка наприкінці 1925 року як альтернатива московській організації комуністичного комсомолу. Засновником і першим очільником СУМу став Микола Павлушков. 1929 року СУМ як «підпільна контрреволюційна організація» була викрита каральними органами радянської влади. 1946 року СУМ відновилася в Німеччині, в таборах фінансованих Америкою вимушених збігців із Східної Європи. Перше число головного друкованого органу організації вийшло в Мюнхені у грудні 1946 року. У грудні 1949 року у Лондоні засновується журнал «Голос Молоді». Там починається активний книговидавничий рух цієї організації.Увага автора зосереджена на аналізі друкованих матеріалів, які продукувала ця організація і які в повному обсязі недоступні сьогодні в Україні. Йдеться про низку циклостильових видань засобами малої поліграфії, що виходили в Мюнхені та Лондоні, а також місячники «Авангард», «Голос Молоді» та тематичну сторінку крайового осередку СУБ у Великій Британії на сторінках лондонської газети «Українська Думка». Проаналізовані за тематичним принципом такі головні теми публікацій: пропаганда в позабільшовицькому демократичному світі ідей воюючої України; захист і продовження справи УПА, полеглих героїв національно-визвольних змагань українців усіх часів; засвоєння в чужинців їхнього досвіду праці в усіх галузях життя і державного будівництва з тим, щоб потім використати його у визволеній від більшовиків Україні.

The updated "Ukrainian Information Space" with the status of the international scientific and practical journal entered the second anniversary of its existence.This is the only publication in Ukraine, the editorial policy of which clearly highlights the main object of comprehensive analysis and coverage — national information space in the world context as a significant component of the newly emerging humanitarian policy of Ukraine. The state which has competed for ages and now with arms fights for the unconditional right of every nation to permanently affirm in its hut. According to the words of national prophet Taras Shevchenko, Ukraine struggles for its truth, and glory, and will. Also these means include print word, bringing it out of the Soviet Union and the Russian Federation shadow.The number is opened by the exclusive article of the Head of the State Committee for Television and Radio Broadcasting of Ukraine Oleh Nalyvaiko, with the eloquent title "Ukraine got rid of the total state control on press activity". It is about the completion of one of the resonant late reforms, prompted by the international obligations of Ukraine towards Parliamentary Assembly of the Council of Europe, — denationalization of print media.The article is full of interesting facts. It refers to a number of important trends that have become clearly visible at the final stage of the relevant law of Ukraine implementation. On the one hand, the chronic defects of the national legal field were exposed, which made it possible for a number of newspapers and magazines founders to deliberately impede the reform. On the other hand, there are numerous cases of painful media reform risks caused by the state underestimation and blurring of information poli­cy priorities.

For the first time the subject of the study is the origin of Ukrainian press and books, preconditions for their appearance and stages of development in Great Britain.The sources of the study are such funds as: Taras Shevchenko's library-archive funds of the Union of Ukrainians in Great Britain, The Ukrainian Publishing Union, Archive of the Ukrainian Press Bureau, located in the Polish Institute of London and British National Library (The British Library) in London, worked out during the author's internship in London, 2016.The specifics of Ukrainian emigration in the UK is substantiated, and on this basis, presented author's conception of the major stages appearance and development periodization of the main Ukrainian centers in this country. According to the chronology, the following stages are singled out. 1902–1908: activity of the first Ukrainian colony in Manchester. 1919–1921: activity of Ukrainian diplomacy mission in London. 1930–1939 — activity of Ukrainian press bureau in London. 1940–1945: arrival of thousands of Ukrainian descent soldiers from the Canadian and Polish military formations of the anti-Hitler coalition countries. May-June 1947: arrival of former SS "Galicia" division soldiers-prisoners of war from Italian war camps "Rimini" and "Belaria". 1941–1949: arrival of Ukrainian wanderers-migrants from the so-called DP camps.It is proved that the first printed periodical of Ukrainians in the UK was an English-language bulletin of Ukrainian diplomacy mission in London "The Ukraine". The second English periodical printed body with a clearly defined Ukrainian trace was "The Bulletin" of The Ukrainian Press Bureau.The research details about the first Ukrainian newspaper in London "Nash Klych" ("Our Call"). In January 1947, this newspaper was renamed into "Ukrainska Dumka ("Ukrainian Thought") which became the organ of the Union of Ukrainians in Great Britain.It is substantiated the reason for appearance in August 1947 of an alternative to "Nash Klych" and "Ukrainska Dumka", magazine of Ukrainians in Great Britain "Ukrainskyi Klych". Its main task was to promote the ideas of the Ukrainian national liberation movement and Ukrainian nationalism. On the basis of this newspaper, the magazine «Vyzvolnyi Shliakh» (Liberation Way) will be founded later and also in London will be registered another public institution of Ukrainians — Ukrainian Publishing Union.The author analyzes organizational principles of formation, program principles and problems of these first, at the territory of Great Britain, Ukrainian-language newspapers.

Уперше предметом дослідження стали витоки української преси і книги, передумови їх виникнення та етапи розвою у Великій Британії. Джерельною базою дослідження слугували фонди: бібліотеки-архіву ім. Тараса Шевченка Союзу Українців у Великій Британії; Української Видавничої Спілки; Архіву Українського пресового бюро, що знаходиться в Польському Інституту Лондона та Британської Національної Бібліотеки (British Library) в Лондоні, опрацьовані автором під час наукового стажування в Лондоні 2016 року.Обґрунтувано специфіку української еміграції у Великій Британії і на цій основі подана авторська концепція періодизації основних етапів появи та розвою головних українських осередків у цій країні. За хронологією виділена такі етапи. 1902–1908: діяльність першої української колонії в Мачестері. 1919–1921: діяльність Української дипломатичної місії в Лондоні. 1930–1939 — діяльність Українського пресового бюро в Лондоні. 1940–1945: прибуття тисяч вояків українського походження з канадських та польських військових формувань країн антигітлерівської коаліції. Травень-червень 1947: прибуття колишніх вояків-військовополонених дивізії СС «Галичина» з італійських таборів військовополонених «Ріміні» та «Белярія». 1941–1949: прибуття українських скитальників-переселенців з так званих таборів Ді-Пі.Доведено, що першим друкованим періодичним виданням українців на теренах Великої Британії був англомовний бюлетень Української дипломатичної місії в Лондоні «The Ukraine». Другим англомовним періодичним друкованим органом із чітко вираженим українським слідом був «The Bulletin» Українського пресового Бюро.Детально йдеться про першу українськомовну газету в Лондоні «Наш Клич». У січні 1947 року ця газета була перейменована в «Українську Думку», що стала органом Союзу Українців у Великій Британії.Обґрунтовано появу у серпні 1947 року альтернативної «Нашому Кличу» та «Українській Думці» газети українців Великої Британії «Український Клич». Її головним завданням стала пропаганда ідей українського національно-визвольного руху.Проаналізовано організаційні засади становлення, програмні засади та проблематику цих перших та теренах Великої Британії українськомовних газет. ; For the first time the subject of the study is the origin of Ukrainian press and books, preconditions for their appearance and stages of development in Great Britain.The sources of the study are such funds as: Taras Shevchenko's library-archive funds of the Union of Ukrainians in Great Britain, The Ukrainian Publishing Union, Archive of the Ukrainian Press Bureau, located in the Polish Institute of London and British National Library (The British Library) in London, worked out during the author's internship in London, 2016.The specifics of Ukrainian emigration in the UK is substantiated, and on this basis, presented author's conception of the major stages appearance and development periodization of the main Ukrainian centers in this country. According to the chronology, the following stages are singled out. 1902–1908: activity of the first Ukrainian colony in Manchester. 1919–1921: activity of Ukrainian diplomacy mission in London. 1930–1939 — activity of Ukrainian press bureau in London. 1940–1945: arrival of thousands of Ukrainian descent soldiers from the Canadian and Polish military formations of the anti-Hitler coalition countries. May-June 1947: arrival of former SS "Galicia" division soldiers-prisoners of war from Italian war camps "Rimini" and "Belaria". 1941–1949: arrival of Ukrainian wanderers-migrants from the so-called DP camps.It is proved that the first printed periodical of Ukrainians in the UK was an English-language bulletin of Ukrainian diplomacy mission in London "The Ukraine". The second English periodical printed body with a clearly defined Ukrainian trace was "The Bulletin" of The Ukrainian Press Bureau.The research details about the first Ukrainian newspaper in London "Nash Klych" ("Our Call"). In January 1947, this newspaper was renamed into "Ukrainska Dumka ("Ukrainian Thought") which became the organ of the Union of Ukrainians in Great Britain.It is substantiated the reason for appearance in August 1947 of an alternative to "Nash Klych" and "Ukrainska Dumka", magazine of Ukrainians in Great Britain "Ukrainskyi Klych". Its main task was to promote the ideas of the Ukrainian national liberation movement and Ukrainian nationalism. On the basis of this newspaper, the magazine «Vyzvolnyi Shliakh» (Liberation Way) will be founded later and also in London will be registered another public institution of Ukrainians — Ukrainian Publishing Union.The author analyzes organizational principles of formation, program principles and problems of these first, at the territory of Great Britain, Ukrainian-language newspapers.

Уперше предметом дослідження стали витоки української преси і книги, передумови їх виникнення та етапи розвою у Великій Британії. Джерельною базою дослідження слугували фонди: бібліотеки-архіву ім. Тараса Шевченка Союзу Українців у Великій Британії; Української Видавничої Спілки; Архіву Українського пресового бюро, що знаходиться в Польському Інституту Лондона та Британської Національної Бібліотеки (British Library) в Лондоні, опрацьовані автором під час наукового стажування в Лондоні 2016 року.Обґрунтувано специфіку української еміграції у Великій Британії і на цій основі подана авторська концепція періодизації основних етапів появи та розвою головних українських осередків у цій країні. За хронологією виділена такі етапи. 1902–1908: діяльність першої української колонії в Мачестері. 1919–1921: діяльність Української дипломатичної місії в Лондоні. 1930–1939 — діяльність Українського пресового бюро в Лондоні. 1940–1945: прибуття тисяч вояків українського походження з канадських та польських військових формувань країн антигітлерівської коаліції. Травень-червень 1947: прибуття колишніх вояків-військовополонених дивізії СС «Галичина» з італійських таборів військовополонених «Ріміні» та «Белярія». 1941–1949: прибуття українських скитальників-переселенців з так званих таборів Ді-Пі.Доведено, що першим друкованим періодичним виданням українців на теренах Великої Британії був англомовний бюлетень Української дипломатичної місії в Лондоні «The Ukraine». Другим англомовним періодичним друкованим органом із чітко вираженим українським слідом був «The Bulletin» Українського пресового Бюро.Детально йдеться про першу українськомовну газету в Лондоні «Наш Клич». У січні 1947 року ця газета була перейменована в «Українську Думку», що стала органом Союзу Українців у Великій Британії.Обґрунтовано появу у серпні 1947 року альтернативної «Нашому Кличу» та «Українській Думці» газети українців Великої Британії «Український Клич». Її головним завданням стала пропаганда ідей українського національно-визвольного руху.Проаналізовано організаційні засади становлення, програмні засади та проблематику цих перших та теренах Великої Британії українськомовних газет. ; For the first time the subject of the study is the origin of Ukrainian press and books, preconditions for their appearance and stages of development in Great Britain.The sources of the study are such funds as: Taras Shevchenko's library-archive funds of the Union of Ukrainians in Great Britain, The Ukrainian Publishing Union, Archive of the Ukrainian Press Bureau, located in the Polish Institute of London and British National Library (The British Library) in London, worked out during the author's internship in London, 2016.The specifics of Ukrainian emigration in the UK is substantiated, and on this basis, presented author's conception of the major stages appearance and development periodization of the main Ukrainian centers in this country. According to the chronology, the following stages are singled out. 1902–1908: activity of the first Ukrainian colony in Manchester. 1919–1921: activity of Ukrainian diplomacy mission in London. 1930–1939 — activity of Ukrainian press bureau in London. 1940–1945: arrival of thousands of Ukrainian descent soldiers from the Canadian and Polish military formations of the anti-Hitler coalition countries. May-June 1947: arrival of former SS "Galicia" division soldiers-prisoners of war from Italian war camps "Rimini" and "Belaria". 1941–1949: arrival of Ukrainian wanderers-migrants from the so-called DP camps.It is proved that the first printed periodical of Ukrainians in the UK was an English-language bulletin of Ukrainian diplomacy mission in London "The Ukraine". The second English periodical printed body with a clearly defined Ukrainian trace was "The Bulletin" of The Ukrainian Press Bureau.The research details about the first Ukrainian newspaper in London "Nash Klych" ("Our Call"). In January 1947, this newspaper was renamed into "Ukrainska Dumka ("Ukrainian Thought") which became the organ of the Union of Ukrainians in Great Britain.It is substantiated the reason for appearance in August 1947 of an alternative to "Nash Klych" and "Ukrainska Dumka", magazine of Ukrainians in Great Britain "Ukrainskyi Klych". Its main task was to promote the ideas of the Ukrainian national liberation movement and Ukrainian nationalism. On the basis of this newspaper, the magazine «Vyzvolnyi Shliakh» (Liberation Way) will be founded later and also in London will be registered another public institution of Ukrainians — Ukrainian Publishing Union.The author analyzes organizational principles of formation, program principles and problems of these first, at the territory of Great Britain, Ukrainian-language newspapers.

For the first time the subject of the study is the origin of Ukrainian press and books, preconditions for their appearance and stages of development in Great Britain.The sources of the study are such funds as: Taras Shevchenko's library-archive funds of the Union of Ukrainians in Great Britain, The Ukrainian Publishing Union, Archive of the Ukrainian Press Bureau, located in the Polish Institute of London and British National Library (The British Library) in London, worked out during the author's internship in London, 2016.The specifics of Ukrainian emigration in the UK is substantiated, and on this basis, presented author's conception of the major stages appearance and development periodization of the main Ukrainian centers in this country. According to the chronology, the following stages are singled out. 1902–1908: activity of the first Ukrainian colony in Manchester. 1919–1921: activity of Ukrainian diplomacy mission in London. 1930–1939 — activity of Ukrainian press bureau in London. 1940–1945: arrival of thousands of Ukrainian descent soldiers from the Canadian and Polish military formations of the anti-Hitler coalition countries. May-June 1947: arrival of former SS "Galicia" division soldiers-prisoners of war from Italian war camps "Rimini" and "Belaria". 1941–1949: arrival of Ukrainian wanderers-migrants from the so-called DP camps.It is proved that the first printed periodical of Ukrainians in the UK was an English-language bulletin of Ukrainian diplomacy mission in London "The Ukraine". The second English periodical printed body with a clearly defined Ukrainian trace was "The Bulletin" of The Ukrainian Press Bureau.The research details about the first Ukrainian newspaper in London "Nash Klych" ("Our Call"). In January 1947, this newspaper was renamed into "Ukrainska Dumka ("Ukrainian Thought") which became the organ of the Union of Ukrainians in Great Britain.It is substantiated the reason for appearance in August 1947 of an alternative to "Nash Klych" and "Ukrainska Dumka", magazine of Ukrainians in Great Britain "Ukrainskyi Klych". Its main task was to promote the ideas of the Ukrainian national liberation movement and Ukrainian nationalism. On the basis of this newspaper, the magazine «Vyzvolnyi Shliakh» (Liberation Way) will be founded later and also in London will be registered another public institution of Ukrainians — Ukrainian Publishing Union.The author analyzes organizational principles of formation, program principles and problems of these first, at the territory of Great Britain, Ukrainian-language newspapers.

Стаття написана на основі опрацьованих автором бібліотечних та архівних колекцій у Лондоні під час наукового стажування у Великій Британії. Цінність її полягає в тому, що це перше спеціальне дослідження історії англомовного часопису українців, що виходив у Лондоні в другій половині ХХ ст. упродовж майже 40 років і призначався для іноземного читача.Виділяються три головні причини заснування українцями такого журналу в Лондоні: поламати стереотип сприйняття світом Східної Європи крізь призму Російської імперії, актуалізувати нерозв'язане після поразки Української революції 1917–1921 років українське питання, розширити з числа іноземних політиків і парламентарів коло нових симпатиків відродження України як самостійної держави.Йдеться про засновників видання — Союз Українців у Великій Британії, Лігу Визволення України в Канаді й Організацію Оборони Чотирьох Свобід України в США.З'ясовані дві категорії читачів, на які був спрямований новий журнал. Перша: англомовні чужинці з числа політиків, парламентарів, журналістів. Друга: молоді українці, які виросли на еміграції і не володіли українською мовою.Головним у редакційній політиці журналу проголошувалося: бути авторитетним джерелом відомостей про становище українців під окупацією Росії, роз'яснення іноземцям окремішності історії українців та їх державницьких домагань, знайомство з культурою, літературою та традиціями українців.В аналізі тиражної політики журналу звернена увага, що упродовж 38 років існування максимальний наклад становив 1500 примірників, мінімальний — 950. Половина з такої кількості складали передплатники, інша половина розповсюджувалася безкоштовно. Журнал поширювався, згідно зі складеним адресарем, до бібліотек, наукових інституцій, редакцій газет, політичних партій, університетів, коледжів та шкіл, а також окремим політикам, ученим, журналістам, парламентарям у більшість країн Західної Європи, Америки та Азії. В аналізі фінансових засад наголошується, що збитки від видання журналу покривалися винятково на пожертви українців. ; The article is written on the basis of the library and archive collections in London during the author's UK internship. Its value lies in the fact that this is the first special study of the history of the English-language magazine of Ukrainians, published inLondonfor almost 40 years in the second half of the twentieth century and intended for a foreign reader.The author formulates three main reasons why Ukrainians founded such a magazine in London: to break the stereotype of the world's perception of Eastern Europe through the prism of the Russian Empire, to remind Europe about the Ukrainian issue still unresolved after the defeat of the Ukrainian Revolution of 1917–1921, to expand the number of foreign politicians and parliamentarians who sympathized with the Ukraine's revival as an independent state.The founders of the magazine were Union of the Ukrainians in the United Kingdom, the League of Liberation of Ukraine in Canada and the Organization for the Defense of Four Liberties of Ukraine in the United States.Two categories of readers a new magazine was aimed at, have been identified. First: English-speaking foreigners from among politicians, parliamentarians, journalists. Second: young Ukrainians who grew up in emigration and did not learn Ukrainian.The main principle of the editorial policy of the magazine was proclaimed: to be an authoritative source of information about the situation of Ukrainians under the occupation of Russia, to explain the distinctness of the history of Ukrainians and their statehood aspirations to foreigners, to get them acquainted with culture, literature and traditions of Ukrainians.In the analysis of the magazine's mass circulation policy the attention is drawn to the fact that for 38 years circulation was 1,500 copies, minimum – 950. Half of this press run was accounted for subscribers, the other half was distributed free of charge. The magazine was distributed in accordance with an addressees' list. It was sent to libraries, academic institutions, newspaper editors, political parties, universities, colleges and schools, as well as to individual politicians, scholars, journalists, parliamentarians in most parts of Western Europe, America and Asia. In the analysis of financial grounds, it was stressed that losses from the magazine's publication were covered exclusively by donations from Ukrainians.