Suchergebnisse

У статті подано аналіз соціальної та правової природи медіації та можливостей медіації, як способу запобігання, вирішення спорів (конфліктів) в системі державного управління. Доводиться, що українська держава усвідомлює роль медіації у вирішенні соціально значущих завдань. Суттю медіації як соціального явища, є те що цей метод орієнтований на розв'язання спорів у позасудовому порядку, на досягнення консенсусу, згоди різних суперечливих поглядів, позицій, вирішення спірних ситуацій. Позитивним є той факт, що цей інструмент, як альтернативний спосіб превентивної профілактики запобігання спорам (конфліктам), шляхом врахування інтересів кожної сторони та досягненням компромісного рішення є затребуваним в суспільстві.
Аналіз законодавства показав, що на шляху запровадження практики медіації вже зроблено чималі кроки, але цього недостатньо. Необхідно прийняти спеціальний закон про медіацію, та внести зміни до законодавства. Прийняття закону сприятиме професійної організації та введення в широку практику на всіх рівнях влади та громадянського суспільства інституту медіації,яке стане додатковим механізмом вирішення спорів, налагодження комунікації та пошуку компромісних і спільно вироблених консенсусних рішень між органами влади і суспільством.
Використання медіації в системі державного управління дозволить: узгодити інтереси та дотриматися балансу інтересів у будь-якій сфері суспільних відносин; посилить організаційний потенціал суб'єктів управління; зміцніть координацію дій і зближення стратегій наявних інститутів державної влади та управління; підвищить соціальну стабільність в суспільстві та знизять конфліктогенність в соціуме; забезпечить збалансованість державно-управлінських відносин тощо.
Якщо говорити про перспективи подальших розвідок, то на наш погляд вони повинні стосуватися вивчення можливостей застосування медіації в самих різних сферах діяльності і суспільного життя, в тому числі вивчення можливостей застосування медіації як альтернативного способу запобігання спорам (конфліктам) в процесах владно-управлінської діяльності.

У статті розглядається необхідність запровадження посади омбудсмена з охорони здоров'я.Мета роботи – дослідження національного законодавства, що регулює основні напрями реформи у сфері охорони здоров'я, щоб удосконалити конституційно-правовий механізм захисту прав людини в Україні та сприяти належному дотриманню прав громадян України у сфері охорони здоров'я.Матеріали та методи. Застосували діалектичний метод, системний аналіз, структурно-функціональний і формально-юридичний методи.Результати. Держава, гарантуючи соціальні права громадян, зокрема на охорону здоров'я, тим самим декларує, що стан соціальної безпеки стає можливим тільки за умови застосування механізмів правового регулювання. Визначили, що в багатьох країнах інститут омбудсмена став невіддільною частиною механізму державної влади. Цей інститут є доповненням наявних форм контролю та нагляду за дотриманням прав і свобод людини та громадянина. Запровадження інституту омбудсмена з охорони здоров'я в Україні посилило б контроль за функціонуванням медичних установ і сприяло б чималому поліпшенню медичного обслуговування населення.Висновки. Запровадження спеціалізованого омбудсмена у сфері охорони здоров'я повинно сприяти комплексній реалізації медичної реформи в Україні, ефективному реагуванню на виявлені законодавчі прогалини при її впровадженні та сприятиме належному дотриманню прав громадян України у сфері охорони здоров'я. ; The article considers the need to introduce the post of health ombudsman.Aim. To study national legislation regulating the main directions of health care reform in order to improve the constitutional and legal mechanism for the protection of human rights inUkraine and to promote the proper observance of Ukrainian citizens rights in the field of health care.Methods: dialectical method, system analysis, structural-functional and formal-legal method.Results. The state, guaranteeing social rights of citizens, in particular on health care, thus declares that the state of social security becomes possible only if the mechanisms of legal regulation are applied. It is determined that in many countries, the ombudsman institution has become an integral part of the state power mechanism. This institution is an addition to existing forms of control and supervision of the observance of human and civil rights and freedoms. The introduction of the health ombudsman institution inUkraine would increase the control over the functioning of medical institutions and significantly improve the medical care of the population.Conclusions. The introduction of a specialized ombudsman in the field of health care would facilitate the comprehensive implementation of medical reform inUkraine, effectively responding to detected legislative gaps in its implementation, and promote the proper observance of the rights of Ukrainian citizens in the field of health care. ; В статье рассматривается необходимость введения должности омбудсмена по здравоохранению.Цель работы – исследование национального законодательства, регулирующего основные направления реформы в сфере здравоохранения, чтобы усовершенствовать конституционно-правовой механизм защиты прав человека в Украине и способствовать надлежащему соблюдению прав граждан Украина в сфере здравоохранения.Материалы и методы. Диалектический метод, системный анализ, структурно-функциональный и формально-юридический методы.Результаты. Государство, гарантируя социальные права граждан, в том числе на здравоохранение, тем самым декларирует, что состояние социальной безопасности становится возможным только при условии применения механизмов правового регулирования. Определено, что во многих странах институт омбудсмена стал неотъемлемой частью механизма государственной власти. Этот институт является дополнением существующих форм контроля и надзора за соблюдением прав, свобод человека и гражданина. Введение института омбудсмена здравоохранения в Украине усилило бы контроль за функционированием медицинских учреждений и содействовало бы значительному улучшению медицинского обслуживания населения.Выводы. Введение специализированного омбудсмена в сфере здравоохранения должно содействовать комплексной реализации медицинской реформы в Украине, эффективному реагированию на выявленные законодательные просчеты при ее внедрении и будет содействовать надлежащему соблюдению прав граждан Украины в сфере здравоохранения.

У статті розглядається необхідність запровадження посади омбудсмена з охорони здоров'я.Мета роботи – дослідження національного законодавства, що регулює основні напрями реформи у сфері охорони здоров'я, щоб удосконалити конституційно-правовий механізм захисту прав людини в Україні та сприяти належному дотриманню прав громадян України у сфері охорони здоров'я.Матеріали та методи. Застосували діалектичний метод, системний аналіз, структурно-функціональний і формально-юридичний методи.Результати. Держава, гарантуючи соціальні права громадян, зокрема на охорону здоров'я, тим самим декларує, що стан соціальної безпеки стає можливим тільки за умови застосування механізмів правового регулювання. Визначили, що в багатьох країнах інститут омбудсмена став невіддільною частиною механізму державної влади. Цей інститут є доповненням наявних форм контролю та нагляду за дотриманням прав і свобод людини та громадянина. Запровадження інституту омбудсмена з охорони здоров'я в Україні посилило б контроль за функціонуванням медичних установ і сприяло б чималому поліпшенню медичного обслуговування населення.Висновки. Запровадження спеціалізованого омбудсмена у сфері охорони здоров'я повинно сприяти комплексній реалізації медичної реформи в Україні, ефективному реагуванню на виявлені законодавчі прогалини при її впровадженні та сприятиме належному дотриманню прав громадян України у сфері охорони здоров'я. ; The article considers the need to introduce the post of health ombudsman.Aim. To study national legislation regulating the main directions of health care reform in order to improve the constitutional and legal mechanism for the protection of human rights inUkraine and to promote the proper observance of Ukrainian citizens rights in the field of health care.Methods: dialectical method, system analysis, structural-functional and formal-legal method.Results. The state, guaranteeing social rights of citizens, in particular on health care, thus declares that the state of social security becomes possible only if the mechanisms of legal regulation are applied. It is determined that in many countries, the ombudsman institution has become an integral part of the state power mechanism. This institution is an addition to existing forms of control and supervision of the observance of human and civil rights and freedoms. The introduction of the health ombudsman institution inUkraine would increase the control over the functioning of medical institutions and significantly improve the medical care of the population.Conclusions. The introduction of a specialized ombudsman in the field of health care would facilitate the comprehensive implementation of medical reform inUkraine, effectively responding to detected legislative gaps in its implementation, and promote the proper observance of the rights of Ukrainian citizens in the field of health care. ; В статье рассматривается необходимость введения должности омбудсмена по здравоохранению.Цель работы – исследование национального законодательства, регулирующего основные направления реформы в сфере здравоохранения, чтобы усовершенствовать конституционно-правовой механизм защиты прав человека в Украине и способствовать надлежащему соблюдению прав граждан Украина в сфере здравоохранения.Материалы и методы. Диалектический метод, системный анализ, структурно-функциональный и формально-юридический методы.Результаты. Государство, гарантируя социальные права граждан, в том числе на здравоохранение, тем самым декларирует, что состояние социальной безопасности становится возможным только при условии применения механизмов правового регулирования. Определено, что во многих странах институт омбудсмена стал неотъемлемой частью механизма государственной власти. Этот институт является дополнением существующих форм контроля и надзора за соблюдением прав, свобод человека и гражданина. Введение института омбудсмена здравоохранения в Украине усилило бы контроль за функционированием медицинских учреждений и содействовало бы значительному улучшению медицинского обслуживания населения.Выводы. Введение специализированного омбудсмена в сфере здравоохранения должно содействовать комплексной реализации медицинской реформы в Украине, эффективному реагированию на выявленные законодательные просчеты при ее внедрении и будет содействовать надлежащему соблюдению прав граждан Украины в сфере здравоохранения.

Мета роботи – дослідження та аналіз ключових нормативно-правових актів, якими регулюється право на медичну допомогу осіб, яких позбавили волі, та з'ясування проблем, що виникають пыд час реалізації цього права.Методи дослідження – історичний, соціологічний, процесуальний та інституційний аналіз, біхевіористський і синергетичний підходи, цивільно-правовий метод.Результати. Проаналізували нормативно-правову базу, що регулює питання права на медичну допомогу та порядок його реалізації. Теоретично обґрунтовано, що від того, наскільки якісною є юридична система захисту прав людини у сфері охорони здоров'я, наскільки кожна людина може скористатися наданими їй правами, багато в чому залежить успішний і динамічний розвиток як медичного права зокрема, так і держави в цілому. При цьому правові норми у сфері охорони здоров'я не повинні залишатися тільки деклараціями, тобто нормами, що не супроводжуються створенням системи їхньої реалізації, охорони й захисту.Висновок. Необхідно зосередити більше уваги на вдосконаленні правової системи та фактичному використанні законодавчих положень, що стосуються розслідування скарг стосовно жорстокого поводження та приниження гідності, ненадання або неналежного надання медичної допомоги, неналежних умов тримання під вартою осіб позбавлених волі. ; The article addresses the problem of providing the right of prisoners to proper medical care.Aim. To study and analyze the key regulatory legal acts regulating the right to medical care of persons deprived of their liberty and to find out the problems that arise in implementing this right.Methods: historical, procedural and institutional analysis, behavioral and synergetic approaches, civil law method.Results. The analysis of a normative and legal basis that regulates issues of right to medical care and its implementation has been conducted. It has been theoretically justified, that successful and dynamic development of both medical low in particular and the State as a whole depends largely on the system of legal protection for human rights quality in the field of health care and to what extent everybody can enjoy the rights given. At the same time, the legal norms in the field of health care must not remain declarations only - standards unaccompanied by creation of a system for their realization, protection and defence.Conclusions. A greater focus needs to be placed on the legal framework improvement and actual use of the legislative provisions relating to the investigation of complaints concerning ill-treatment and violation of human dignity, a failure to provide or inappropriate medical care, inadequate custody of persons deprived of their liberty. ; В статье рассматривается проблема обеспечения права заключенных на надлежащую медицинскую помощь.Цель работы – исследование и анализ ключевых нормативно-правовых актов, регулирующих право на медицинскую помощь лиц, лишенных свободы, и выяснения проблем, возникающих при реализации этого права.Методы исследования – исторический, социологический, процессуальный и институциональный анализ, бихевиористский и синергетический подходы, гражданско-правовой метод.Результаты. Проведен анализ нормативно-правовой базы, регулирующей вопросы права на медицинскую помощь и порядок его реализации. Теоретически обоснованно, что от того, насколько качественной является юридическая система защиты прав человека в сфере здравоохранения, насколько каждый человек может воспользоваться данными ему правами, во многом зависит успешное и динамическое развитие как медицинского права в частности, так и государства в целом. При этом правовые нормы в сфере здравоохранения не должны оставаться лишь декларациями, то есть нормами, которые не сопровождаются созданием системы их реализации, охраны и защиты.Выводы. Необходимо сосредоточить больше внимания на совершенствовании правовой системы и фактическом использовании законодательных положений, касающихся расследования жалоб относительно жестокого обращения и унижения достоинства, непредоставления или ненадлежащего оказания медицинской помощи, ненадлежащих условий содержания под стражей лиц, лишенных свободы.

Мета роботи – дослідження та аналіз ключових нормативно-правових актів, якими регулюється право на медичну допомогу осіб, яких позбавили волі, та з'ясування проблем, що виникають пыд час реалізації цього права.Методи дослідження – історичний, соціологічний, процесуальний та інституційний аналіз, біхевіористський і синергетичний підходи, цивільно-правовий метод.Результати. Проаналізували нормативно-правову базу, що регулює питання права на медичну допомогу та порядок його реалізації. Теоретично обґрунтовано, що від того, наскільки якісною є юридична система захисту прав людини у сфері охорони здоров'я, наскільки кожна людина може скористатися наданими їй правами, багато в чому залежить успішний і динамічний розвиток як медичного права зокрема, так і держави в цілому. При цьому правові норми у сфері охорони здоров'я не повинні залишатися тільки деклараціями, тобто нормами, що не супроводжуються створенням системи їхньої реалізації, охорони й захисту.Висновок. Необхідно зосередити більше уваги на вдосконаленні правової системи та фактичному використанні законодавчих положень, що стосуються розслідування скарг стосовно жорстокого поводження та приниження гідності, ненадання або неналежного надання медичної допомоги, неналежних умов тримання під вартою осіб позбавлених волі. ; The article addresses the problem of providing the right of prisoners to proper medical care.Aim. To study and analyze the key regulatory legal acts regulating the right to medical care of persons deprived of their liberty and to find out the problems that arise in implementing this right.Methods: historical, procedural and institutional analysis, behavioral and synergetic approaches, civil law method.Results. The analysis of a normative and legal basis that regulates issues of right to medical care and its implementation has been conducted. It has been theoretically justified, that successful and dynamic development of both medical low in particular and the State as a whole depends largely on the system of legal protection for human rights quality in the field of health care and to what extent everybody can enjoy the rights given. At the same time, the legal norms in the field of health care must not remain declarations only - standards unaccompanied by creation of a system for their realization, protection and defence.Conclusions. A greater focus needs to be placed on the legal framework improvement and actual use of the legislative provisions relating to the investigation of complaints concerning ill-treatment and violation of human dignity, a failure to provide or inappropriate medical care, inadequate custody of persons deprived of their liberty. ; В статье рассматривается проблема обеспечения права заключенных на надлежащую медицинскую помощь.Цель работы – исследование и анализ ключевых нормативно-правовых актов, регулирующих право на медицинскую помощь лиц, лишенных свободы, и выяснения проблем, возникающих при реализации этого права.Методы исследования – исторический, социологический, процессуальный и институциональный анализ, бихевиористский и синергетический подходы, гражданско-правовой метод.Результаты. Проведен анализ нормативно-правовой базы, регулирующей вопросы права на медицинскую помощь и порядок его реализации. Теоретически обоснованно, что от того, насколько качественной является юридическая система защиты прав человека в сфере здравоохранения, насколько каждый человек может воспользоваться данными ему правами, во многом зависит успешное и динамическое развитие как медицинского права в частности, так и государства в целом. При этом правовые нормы в сфере здравоохранения не должны оставаться лишь декларациями, то есть нормами, которые не сопровождаются созданием системы их реализации, охраны и защиты.Выводы. Необходимо сосредоточить больше внимания на совершенствовании правовой системы и фактическом использовании законодательных положений, касающихся расследования жалоб относительно жестокого обращения и унижения достоинства, непредоставления или ненадлежащего оказания медицинской помощи, ненадлежащих условий содержания под стражей лиц, лишенных свободы.

Under the conditions of quarantine, distance learning turned out to be the only acceptable form of education, which corresponds to the current world norms of today's postmodern world space, because this type of organization of the educational process is included in the list of institutional forms along with full-time, part-time, network, and the like. Each institution of higher education, within the granted autonomy, has developed and implemented a system of measures for the technological and technical aspects of the implementation of the educational process under quarantine conditions. Along with the variety of forms of production of distance education, there are common problems and challenges for higher education institutions: the workload of both teachers and students has significantly increased; revealed the need for intensive training in the use of distance forms in the educational process; work intensified and it turned out to be obvious that specialized distance learning centers were functioning on the basis of higher educational institutions; Students with special educational needs require significant attention, both in terms of socio-psychological support and support in distance learning. The recommendations of the world community on the course of the educational process in the conditions of quarantine are considered. Most international organizations have implemented the statements and issued a set of recommendations for education systems that countries can use in making policy decisions and implementing specific action plans.

The modern world is extremely diverse. The processes of globalization in it contribute to the disappearance of borders: political, economic, religious, informational, etc. Personality is continuously facing the values of other cultures and other religions. By the way, he or she is not always able to properly evaluate and interpret them, what in its turn leads to the situation of conflict of values. The choice of necessary values becomes a complicated task and it definitely arises the need of pedagogical support of the process of values developing. Therefore, the situation described makes the problem of looking for the best ways of developing the values of the modern individual who lives in the world of values, where the chaos dominates, really topical, and that was the purpose of our research. Our poll conducted among teenagers and adolescents (n=120) proved an orientation towards their own and their family's problems, especially material ones. Instead, the decline in morality is an important social and personal problem for only a quarter of respondents, which makes the necessity to acquaint modern children and young people with higher values even more urgent. Educational institutions are challenged to assist students in the process of values choice in the complex axiological situations existing in the world, which is in the constant process of globalization. The search for ways of developing the values of the modern personality allowed us to identify the specific methods that contribute to the mastering of socially and personally significant values. These include text analysis (artistic, documentary, etc.), biographical methods, crystallization of values, problem solving, and more. These methods imply the active work of the pupil in the selection, mastering and appropriation of values, which will contribute to the formation of a highly moral personality with an active life position.

Проаналізована загальна модель діяльності бойової обслуги командного пункту. Розглянуті основні типи активних радіоелектронних завад, їх вплив на радіолокаційні станції (РЛС) і способи боротьби з ними з метою вдосконалення алгоритму дій офіцера бойового управління (ОБУ) під час управління підрозділами винищувальної авіації в умовах радіоелектронної протидії радіолокаційним станціям. Виконано узагальнення методики роботи ОБУ при наведенні винищувачів на повітряні цілі в умовах застосування противником активних радіоелектронних завад РЛС і рухомим радіовисотомірам (РРВ) шляхом аналізу і поєднання існуючих методик захисту РЛС від впливу активних радіоелектронних завад. Визначені організаційні заходи щодо забезпечення управління в умовах завад та заходи боротьби з ними. ; Проанализирована общая модель деятельности боевого расчёта командного пункта. Рассмотрены основные типы активных радиоэлектронных помех, их влияние на радиолокационные станции (РЛС) и способы борьбы с ними с целью совершенствования алгоритма действий офицера боевого управления (ОБУ) при управлении подразделениями истребительной авиации в условиях радиоэлектронного противодействия радиолокационным станциям. Выполнено обобщение методики работы ОБУ при наведении истребителей на воздушные цели в условиях применения противником активных радиоэлектронных помех РЛС и подвижным радиовысотомерам (ПРВ) путём анализа и сочетания существующих методик защиты РЛС от воздействия активных радиоэлектронных помех. Определены организационные мероприятия по обеспечению управления в условиях помех и меры борьбы с ними. ; The general model of activity of combat service of a command post is analyzed. The main issues of active radio-electronic disturbances, their influence on radar stations and ways of their struggle with the aim of improving the combat commander's operations algorithm during the management of fighter aviation units in the conditions of radio-electronic counteraction to radar stations are considered. The generalization of the methodology of work of the combat commander's in the direction of the fighters to air targets in the conditions of the use of a suppressor of active radio-electronic interference radar and mobile radio osmium by analyzing and combining the existing methods of protecting radar from the influence of active radio-electronic interference. Organizational measures have been determined to ensure management in the conditions of obstacles and measures to combat them.

Background. Compulsory admission procedures of patients with mental disorders vary between countries in Europe. The Ethics Committee of the European Psychiatric Association (EPA) launched a survey on involuntary admission procedures of patients with mental disorders in 40 countries to gather information from all National Psychiatric Associations that are members of the EPA to develop recommendations for improving involuntary admission processes and promote voluntary care. Methods. The survey focused on legislation of involuntary admissions and key actors involved in the admission procedure as well as most common reasons for involuntary admissions. Results. We analyzed the survey categorical data in themes, which highlight that both medical and legal actors are involved in involuntary admission procedures. Conclusions. We conclude that legal reasons for compulsory admission should be reworded in order to remove stigmatization of the patient, that raising awareness about involuntary admission procedures and patient rights with both patients and family advocacy groups is paramount, that communication about procedures should be widely available in lay-language for the general population, and that training sessions and guidance should be available for legal and medical practitioners. Finally, people working in the field need to be constantly aware about the ethical challenges surrounding compulsory admissions. ; publishedVersion ; © The Author(s), 2020. Published by Cambridge University Press on behalf of the European Psychiatric Association This is an Open Access article, distributed under the terms of the Creative Commons Attribution licence (http://creativecommons.org/licenses/by/4.0/), which permits unrestricted re-use, distribution, and reproduction in any medium, provided the original work is properly cited.

Background. Compulsory admission procedures of patients with mental disorders vary between countries in Europe. The Ethics Committee of the European Psychiatric Association (EPA) launched a survey on involuntary admission procedures of patients with mental disorders in 40 countries to gather information from all National Psychiatric Associations that are members of the EPA to develop recommendations for improving involuntary admission processes and promote voluntary care. Methods. The survey focused on legislation of involuntary admissions and key actors involved in the admission procedure as well as most common reasons for involuntary admissions. Results. We analyzed the survey categorical data in themes, which highlight that both medical and legal actors are involved in involuntary admission procedures. Conclusions. We conclude that legal reasons for compulsory admission should be reworded in order to remove stigmatization of the patient, that raising awareness about involuntary admission procedures and patient rights with both patients and family advocacy groups is paramount, that communication about procedures should be widely available in lay-language for the general population, and that training sessions and guidance should be available for legal and medical practitioners. Finally, people working in the field need to be constantly aware about the ethical challenges surrounding compulsory admissions.

Background. Compulsory admission procedures of patients with mental disorders vary between countries in Europe. The Ethics Committee of the European Psychiatric Association (EPA) launched a survey on involuntary admission procedures of patients with mental disorders in 40 countries to gather information from all National Psychiatric Associations that are members of the EPA to develop recommendations for improving involuntary admission processes and promote voluntary care. Methods. The survey focused on legislation of involuntary admissions and key actors involved in the admission procedure as well as most common reasons for involuntary admissions. Results. We analyzed the survey categorical data in themes, which highlight that both medical and legal actors are involved in involuntary admission procedures. Conclusions. We conclude that legal reasons for compulsory admission should be reworded in order to remove stigmatization of the patient, that raising awareness about involuntary admission procedures and patient rights with both patients and family advocacy groups is paramount, that communication about procedures should be widely available in lay-language for the general population, and that training sessions and guidance should be available for legal and medical practitioners. Finally, people working in the field need to be constantly aware about the ethical challenges surrounding compulsory admissions. ; Peer reviewed

BACKGROUND.: Compulsory admission procedures of patients with mental disorders vary between countries in Europe. The Ethics Committee of the European Psychiatric Association (EPA) launched a survey on involuntary admission procedures of patients with mental disorders in 40 countries to gather information from all National Psychiatric Associations that are members of the EPA to develop recommendations for improving involuntary admission processes and promote voluntary care. METHODS.: The survey focused on legislation of involuntary admissions and key actors involved in the admission procedure as well as most common reasons for involuntary admissions. RESULTS.: We analyzed the survey categorical data in themes, which highlight that both medical and legal actors are involved in involuntary admission procedures. CONCLUSIONS.: We conclude that legal reasons for compulsory admission should be reworded in order to remove stigmatization of the patient, that raising awareness about involuntary admission procedures and patient rights with both patients and family advocacy groups is paramount, that communication about procedures should be widely available in lay-language for the general population, and that training sessions and guidance should be available for legal and medical practitioners. Finally, people working in the field need to be constantly aware about the ethical challenges surrounding compulsory admissions.