Suchergebnisse

1Human rights — Genocide — Definition of genocide — Convention for the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide, 1948 — Actus reus of genocide — Mens rea — Specific intent to destroy protected group — Dolus specialis — Proof — Whether existence of intent can be inferred from pattern of conduct — Relationship between genocide and other violations of humanitarian law and human rights — Ethnic cleansing — Responsibility for genocide — Whether genocide established in principal claim — Whether genocide established in counter-claim — Armed conflict in territory of Croatia in 1991-95 — Whether breaches of Genocide ConventionInternational Court of Justice — Jurisdiction — Scope — Consent to jurisdiction — Basis for jurisdiction — Article IX of Genocide Convention — Court confined to disputes regarding genocide — Whether dispute between Parties falling within Article IX of Genocide Convention — Respondent raising preliminary objections relating to jurisdiction of Court and admissibility of Application — Whether Court having jurisdiction to entertain Croatia's ApplicationInternational Court of Justice — Jurisdiction — Scope — Basis for jurisdiction — Article IX of Genocide Convention — Whether Court having jurisdiction — Respondent's first preliminary objection — Capacity to participate in proceedings before Court — Articles 34 and 35 of Statute of Court — Whether Parties satisfying general conditions — Whether Respondent having access to Court on basis of Article 35(1) of Statute — Admission to United Nations on 1 November 2000 — Whether Respondent acquiring status of party to Statute of Court on 1 November 2000 — Whether Court "open" to Respondent — Issues of jurisdiction ratione materiae — Declaration and Note of 27 April 1992 — Nature and effect on position of the Federal Republic of Yugoslavia in relation to Genocide Convention — Whether declaration having effect of notification of succession to treaties — Whether Respondent party to Genocide Convention, including Article IX, at date of institution of proceedings until at least 1 November 2000 — Whether Court having jurisdiction to entertain Croatia's ApplicationInternational Court of Justice — Jurisdiction — Scope — Basis for jurisdiction — Article IX of Genocide Convention — Whether Court having jurisdiction — Respondent's second preliminary 2objection — Issues of jurisdiction ratione temporis — Whether claims based on acts and omissions which took place prior to 27 April 1992 beyond jurisdiction of Court and inadmissible — Distinction between objection to jurisdiction and objection to admissibility — Whether second preliminary objection possessing an exclusive preliminary character — Whether possible to determine questions raised by objection without determining issues properly pertaining to merits — Whether Court having jurisdiction to entertain Croatia's ApplicationInternational Court of Justice — Jurisdiction — Scope — Basis for jurisdiction — Article IX of Genocide Convention — Whether Court having jurisdiction — Respondent's third preliminary objection — Whether claims referring to submission of persons to trial within jurisdiction of Court — Whether claims concerning provision of information on missing Croatian citizens within jurisdiction of Court — Whether claims concerning return of cultural property within jurisdiction of Court — Whether Court having jurisdiction to entertain Croatia's ApplicationInternational Court of Justice — Jurisdiction — Scope — Basis for jurisdiction — Article IX of Genocide Convention — Issues of jurisdiction and admissibility to be determined at merits stage — Issues of jurisdiction ratione temporis — Whether Court's jurisdiction extending to acts prior to 27 April 1992 — Whether provisions of Genocide Convention retroactive — Logic — Article 28 of Vienna Convention on the Law of Treaties, 1969 — Whether acts said to have occurred before 27 April 1992 falling within scope of jurisdiction under Article IX due to Article 10(2) of International Law Commission's Articles on State Responsibility — Whether acts said to have occurred before 27 April 1992 falling within scope of jurisdiction under Article IX due to law of State succession — Whether Respondent bound by obligations under Genocide Convention — Whether Court having jurisdiction to entertain Croatia's Application with respect to acts prior to 27 April 1992State succession — Socialist Federal Republic of Yugoslavia — Dissolution — Republics becoming independent States — Distinction between successor State and continuing State — Federal Republic of Yugoslavia claiming to be continuation of the Socialist Federal Republic of Yugoslavia — Serbia and Montenegro — Republic of Serbia — Consent to jurisdiction of International Court 3of Justice — Whether Serbia sole Respondent — Treaty commitments — Genocide Convention — Whether Federal Republic of Yugoslavia party by succession to Genocide Convention — Membership of United Nations — Status and position of Respondent State in relation to the Statute of the International Court of Justice and to Genocide ConventionTreaties — Accession — Parties — Signature — Ratification — Genocide Convention — Process by which State becoming bound by treaty as successor State or remaining bound by treaty as continuing State — Signature of Genocide Convention by the Socialist Federal Republic of Yugoslavia on 11 December 1948 — Socialist Federal Republic of Yugoslavia depositing instruments of ratification, without reservation, on 29 August 1950 — Whether the Federal Republic of Yugoslavia party by succession to Genocide Convention from beginning of its existence as a State — Declaration and Note of 27 April 1992 — Nature and effect on position of the Federal Republic of Yugoslavia in relation to Genocide Convention — Whether Serbia party to Convention at date of Application on 2 July 1999Treaties — Interpretation — Application — Genocide Convention — Applicable law — Article II of Genocide Convention — Constituent elements of genocide — Actus reus and mens rea of genocide — Dolus specialis — Requirement of specific intent to destroy group in whole or part — Evidence — Mens rea of genocide — Meaning and scope of destruction of group — Destruction of group in part — Evidence of dolus specialis — Actus reus of genocide — Relationship between Genocide Convention and international humanitarian law — Meaning and scope of physical acts — Whether genocide established in principal claim — Whether alleged acts established — Whether falling into categories listed in Article II of Genocide Convention — Whether committed with intent to destroy protected group, in whole or in part — Quantitative element — Geographic location — Pattern of conduct — Whether genocide established in counter-claim — Whether breaches of Genocide ConventionInternational criminal law — Genocide — Definition of genocide — Obligations under Genocide Convention — Role of International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia — Proof of genocide4Evidence before international courts and tribunals — Evidence — Burden of proof — Standard of proof — Methods of proof — Relevance of findings by International Criminal Tribunal for the Former Yugoslavia — Whether conclusive evidence crimes committed — Whether conclusive evidence regarding attribution of actsState responsibility — Attribution — Responsibility of State for acts of State organs — Engagement of international responsibility of acts unlawful even if author of acts acting contrary to instructions or exceeding authority — International Law Commission's Articles on State Responsibility 2001 — Relevance — Determination of responsibility of State if genocide established — Whether genocide established — Whether breaches of Genocide ConventionWar and armed conflict — Armed conflict in territory of Croatia as it had existed within the Socialist Federal Republic of Yugoslavia in 1991-95 — Allegations of acts of genocide — Whether breaches of Genocide Convention

The history of the curriculum has brought some contributions in the sense of thinking the child of the future that the State, through the school institutions, wants and rejects. In this sense, it would be important to establish a discussion about one of the less studied disciplines, Music Education. Instead of articulating this child of the future considering the discipline of Musical Education with the others that make up the curriculum of nursery, primary, secondary education, I propose to articulate it with another curriculum, contained in Conservatory formations and of the Normal School, thus also covering its adult counterpart.Here we find a possibility to understand the power of Euterpe and the ways in which types of people are created with highly differentiated social destinies from the same topical of music education. In Portugal, the State seized vocational music education in 1835. From the formation of the Lisbon Conservatory (1836), a curricular tradition was inaugurated and has remained practically untouched until today. At the same time, other forms of awareness for musical art were created, with different attempts to install music education in primary education during the nineteenth century. Finally, at the end of this century, formation began in normal schools, and consequently in primary schools. At the beginning of the 20th century, initially only for girls, the experience of musical education began in the scope of secondary education. Contrary to what happened in the Conservatory, one did not learn to understand or produce music, but to sing in chorus. During the Estado Novo, this policy was encouraged. In 1968, a policy of democratization began that has been going on until nowadays, replacing choral singing with musical education and finding ways to extend vocational training to more and more people.Thus, I propose a critical-genealogical analysis that seeks to interrogate who was the child of the desired and rejected future and what fear was installed in the successive curricular reforms that covered music and the possibility for the unknown Little Euterpes to come. ; La historia del currículo ha aportado algunas contribuciones para pensar el niño del futuro que el Estado, a través de las instituciones escolares, desea y rechaza. En este sentido, sería importante establecer un debate sobre una de las disciplinas menos estudiadas, la Educación Musical. Pero en lugar de articular este niño en desarrollo teniendo en cuenta solo la disciplina de la Educación Musical, contextualizándolo en el currículo de la educación infantil, primaria y secundaria, necesito articularlo con otro currículo, casi siempre considerado aparte, porque también incluye una contraparte adulta. Me refiero a los planes de estudio vocacionales y profesionales del Conservatorio y de la Escuela Normal. Creo que he encontrado aquí un enclave desde el que podemos intentar comprender el poder de Euterpe y las formas en que se crean tipos de personas con destinos sociales muy diferenciados a partir de un mismo tema, en este caso la música.En Portugal, el Estado asumió la enseñanza profesional de la música en 1835. Con la formación del Conservatorio de Lisboa (1836), se inaugura una línea que persiste prácticamente intacta hasta hoy. Paralelamente, se crearon otras formas de sensibilización al arte musical, con diferentes intentos de instalar la educación musical en la enseñanza primaria durante el siglo xix. Finalmente, a finales de este siglo, la formación comenzó en las escuelas normales y, por consiguiente, en las escuelas primarias. A principios del siglo xx, inicialmente solo para las niñas, comenzó la experiencia de la educación musical en el ámbito de la enseñanza secundaria. Al contrario de lo que ocurría en el Conservatorio, no se enseñaba a entender o producir música, sino a cantar en el coro. Durante el Estado Novo se fomentó esta política. Todavía en 1968 se inició una política de democratización que continúa hasta hoy y que supuso la sustitución del canto coral por la educación musical y la búsqueda de medios para ampliar la formación profesional a un número cada vez mayor de personas.Así, propongo un análisis crítico-genealógico que pretende cuestionar quién fue el niño deseado y rechazado del futuro y cuál fue el miedo que se instaló en las sucesivas reformas curriculares que abrazaron la música. ; A história do currículo tem trazido algumas contribuições no sentido de pensar a criança do futuro que o Estado, através das instituições escolares, deseja e rejeita. Neste sentido, seria importante instaurar uma discussão acerca de uma das disciplinas menos estudadas, a Educação Musical. Mas ao invés de articular esta criança em devir tendo em conta apenas a disciplina de Educação Musical contextualizando-a no currículo do ensino infantil, primário, secundário, a predo articular com um outro currículo, quase sempre considerado à parte, porque abrange também uma contraparte adulta. Refiro-me aos currículos vocacionais e profissionalizantes do Conservatório e da Escola Normal. Julgo, deste modo, ter aqui encontrado um enclave a partir do qual se poderá tentar compreender o poder de Euterpe e os modos como se criam tipos de pessoas com destinos sociais altamente diferenciados a partir de uma mesma tópica, neste caso, a música.Em Portugal, o Estado apodera-se do ensino vocacional de música em 1835. A partir da formação do Conservatório de Lisboa (1836), inaugura-se uma linha que persiste praticamente intocada até hoje. Paralelamente, foram sendo criadas outras formas de sensibilização para a arte musical, com diferentes tentativas de instalar a educação musical no ensino primário durante o século XIX. Finalmente, no final deste século, iniciaram-se as formações nas escolas normais, e, consequentemente, nas escolas primárias. No início do século XX, inicialmente apenas para raparigas, iniciou-se a experiência de educação musical no âmbito do ensino liceal. Ao contrário do que acontecia no Conservatório, não se ensinava a compreender ou produzir música, mas a cantar em coro. Durante o Estado Novo, esta política foi incentivada. Ainda em 1968, iniciou-se uma política de democratização que segue até aos dias de hoje e que passou por substituir o canto coral pela educação musical e por encontrar formas de alargar as formações vocacionais a mais e mais pessoas.Proponho assim uma análise crítico-genealógica que visa interrogar quem foi a criança de futuro desejada e rejeitada e qual o medo que se instalou nas sucessivas reformas curriculares que abrangeram a música.

The initial version of the Constitution of Ukraine established a form of government that can be classified as mixed republican only conditionally. Elements of presidentialism inherent in this form of government indicate a significant distortion of the essence of a mixed republic. The form of government fundamentally limited the influence of the Verkhovna Rada of Ukraine on the executive branch and administratively subordinated it to the President of Ukraine. Securing the leading role of the President of Ukraine in the state mechanism, the form of government did not establish some of the fundamentally important elements of a mixed republic. Despite the obvious functional similarity of the form of government with the presidential republic, it was not identical to it. This form of government did not show a "rigid" separation of powers and anticipated the institutions that were atypical for a presidential republic. Therefore, the form of government established by the primary edition of the Constitution of Ukraine cannot be defined either as a mixed republican or presidential. This atypical form of government occupied, in fact, an intermediate position between these two types of republic. The amendments to the Constitution of Ukraine dated on December 8, 2004 brought the form of government closer to a "full-fledged" mixed republic and, on the whole, ensured its compliance with the criteria of a parliamentary-presidential republic. The form of government limits the influence of the President of Ukraine on the executive branch in favor of the Verkhovna Rada of Ukraine. The parliamentary method of forming the Cabinet of Ministers of Ukraine and its parliamentary responsibility have shifted the center of political attraction to the Verkhovna Rada of Ukraine. By changing the mechanism of government accountability to society, the form of government makes it possible to identify the parties whose political course is carried out by the Government. The amendments to the Constitution of Ukraine dated on December 8, 2004 eliminated the administrative subordination of the Cabinet of Ministers of Ukraine to the President of Ukraine and ensured a real dualism of the executive branch. At the same time, the existing form of government demonstrates a number of serious defects and it is filled with the risks of constitutional conflicts. In the Fundamental Law, the mechanism of interaction between the highest bodies of the state is regulated fragmentarily, and their competence relationships are contradictory. As a result, in conditions of party confrontation, the form of government significantly loses its functionality. The construction of a "full-fledged" mixed republic in Ukraine requires the constitutional consolidation of its most important elements in its natural form. ; Pierwotna wersja Konstytucji Ukrainy ustanowiła taką formę rządu, którą tylko warunkowo można zaliczyć do republikańskiej mieszanej. Elementy prezydencjalizmu, które są nieodłącznie z tą formą rządu związane, wskazują na znaczne zniekształcenie istoty republiki mieszanej. Forma rządu zasadniczo ograniczała wpływ Rady Najwyższej Ukrainy na władzę wykonawczą i podporządkowywała ją administracyjnie Prezydentowi Ukrainy. Zapewniając wiodącą rolę Prezydenta Ukrainy w mechanizmie państwowym, forma rządu nie ustalała niektórych fundamentalnie ważnych elementów republiki mieszanej. Pomimo tego, że forma rządu jest podobna funkcjonalnie do republiki prezydenckiej, jednak nie utożsamia się z nią. W tej formie rządu podział władzy nie był "oczywisty", były też przewidziane instytucje, które są nietypowe dla republiki prezydenckiej. W związku z tym, forma rządu, która została ustalona w pierwotnym wydaniu Konstytucji Ukrainy nie może być określana, ani jako mieszana republikańska, ani jako prezydencka. Ta nietypowa forma rządu zajmowała w rzeczywistości pozycję pośrednią pomiędzy dwoma rodzajami republiki. Nowelizacja Konstytucji Ukrainy od 8 grudnia 2004 r. znacznie przybliżyła formę rządu do "pełnoprawnej" republiki mieszanej i ogólnie rzecz biorąc, zapewniła jej zgodność z kryteriami republiki parlamentarno-prezydenckiej. Forma rządu ogranicza wpływ Prezydenta Ukrainy na władzę wykonawczą na korzyść Rady Najwyższej Ukrainy. Parlamentarny sposób tworzenia Gabinetu Ministrów Ukrainy i jego parlamentarna odpowiedzialność, przesunęły środek ciężkości politycznej na Radę Najwyższą Ukrainy. Zmieniając mechanizm odpowiedzialności władz wobec społeczeństwa, forma rządu pozwala dokonywać identyfikacji partii politycznych, kurs polityczny których realizuje Rząd. Nowelizacja Konstytucji Ukrainy od 8 grudnia 2004 r. zlikwidowała podporządkowanie administracyjne Gabinetu Ministrów Ukrainy Prezydentowi Ukrainy i zapewniła rzeczywisty dualizm władzy wykonawczej. Jednocześnie forma rządu, która istnieje na ten czas na Ukrainie, ujawnia szereg poważnych defektów i jest przepełniona ryzykiem konfliktów konstytucyjnych. W Ustawie Zasadniczej, mechanizm interakcji pomiędzy najwyższymi rządami państwa jest uregulowany fragmentarycznie, a ich relacje kompetencyjne są sprzeczne. W wyniku tego, w warunkach konfrontacji partyjnej forma rządu znacznie traci swoją funkcjonalność. Budowa "pełnoprawnej" republiki mieszanej na Ukrainie wymaga konstytucyjnego utrwalenia jej najważniejszych elementów, które właściwe jej z natury. ; Первичной редакцией Конституции Украины была учреждена форма правления, которую можно классифицировать смешанной республиканской лишь условно. Элементы президенциализма, присущие этой форме правления, свидетельствуют о существенном искажении сущности смешанной республики. Форма правления принципиально ограничивала влияние Верховной Рады Украины на исполнительную власть и административно подчиняла ее Президенту Украины. Закрепляя главенствующую роль Президента Украины в государственном механизме, форма правления не устанавливала некоторых принципиально важных элементов смешанной республики. Несмотря на очевидное функциональное сходство формы правления с президентской республикой, она не была тождественна и ей. Эта форма правления не проявляла «жесткого» разделения властей и предусматривала институты, нетипичные для президентской республики. Поэтому установленную первичной редакцией Конституции Украины форму правления невозможно определить ни смешанной республиканской, ни президентской. Эта атипичная форма правления занимала, по сути, промежуточное положение между двумя указанными типами республики. Изменения к Конституции Украины от 8 декабря 2004 года существенно приблизили форму правления к «полноценной» смешанной республике и в целом обеспечили ее соответствие критериям парламентарно-президентской республики. Форма правления ограничивает влияние Президента Украины на исполнительную власть в пользу Верховной Рады Украины. Парламентский способ формирования Кабинета Министров Украины и его парламентская ответственность сместили центр политического тяготения к Верховной Раде Украины. Изменив механизм ответственности власти перед обществом, форма правления позволяет идентифицировать партии, чей политический курс осуществляет Правительство. Изменения к Конституции Украины от 8 декабря 2004 года устранили административное подчинение Президенту Украины Кабинета Министров Украины и обеспечили реальный дуализм исполнительной власти. В то же время, существующая форма правления проявляет ряд серьезных дефектов и наполнена рисками конституционных конфликтов. В Основном Законе механизм взаимодействия высших органов государства регламентировано фрагментарно, а их компетенционные взаимосвязи ‒ противоречиво. Как следствие, в условиях партийного противостояния форма правления существенно теряет функциональность. Построение в Украине «полноценной» смешанной республики требует конституционного закрепления в естественной для нее форме ее важнейших элементов.

Introduction. Recent trends in the sphere of internationalisation of higher education expand theoretical insights into the dialectical nature of correlation between pedagogical science and educational practice, as well as the relationship between the general direc tions of the development of higher education, its national and regional specifics. An analysis of the experience of internationalisation of universities is required for the development of various models to modernise higher education, including legal education, and to substantiate practical recommendations for reforming the Russian higher education system. To date, an understanding has been reached of the need to internationalise higher education in the context of globalization to increase the competitiveness of the Russian higher education system, as evidenced by the Federal project to maximise the competitive position of Russian universities among the world's leading scientific and educational centres (The Russian Academic Excellence Project 5-100). Internationalisation, being the key to optimising the export potential of Russian higher education, is essential for the modernisation of legal education. Aim. The research aimed to evaluate the productivity of actual instruments of international cooperation between universities and to outline optimal approaches to the usage of successful practices of international and Russian educational space to enhance the attractiveness of Russian legal education, and, as a consequence, the creation of a sustainable competitive advantage of a higher education institution. Methodology and research methods. Complex, interdisciplinary goals and tasks of the present research predetermined the application of gnoseological and synergetic approaches to the selection of research tools. The gnoseological approach facilitated a more profound analysis of the nature of internationalisation and integration of education in the current international processes. The synergetic approach resulted in the integration of pedagogical and legal research methods to define an optimal internationalisation strategy for the training of multiskilled legal professionals. Results. The authors assessed the effectiveness of the existing ways of internationalization of Russian legal education according to foreign student demand. A comprehensive analysis of the legal, political and social aspects of the current state of attractiveness of the Russian market of educational services and the need to identify the specifics of the internationalization of higher legal education was carried out. The experience monitoring of inter-university international cooperation allowed the authors to determine the conditions for the effectiveness of joint legal programmes (creation of an innovative educational environment, project activities and a flexible management system); to analyse modern pedagogical technologies applicable to legal disciplines; to determine the best schemes used by Russian and European universities for external mobility of students and teachers; to develop the proposals for the introduction of disciplines (for Russian students) provided in foreign languages by Russian and foreign teachers; to propose measures to improve the state policy in the field of interest, aimed at stimulating Russian universities to develop international joint educational programmes. Scientific novelty. The article presented the analysis of positive and negative experiences of Russian universities in application of internationalisation key tools in legal higher education. The acknowledged internationalisation methods of higher education were systematised in general. The additional ways for the integration of Russian legal education, in particular, to the international educational space, were identified. Practical significance consists in the approbation of new methods based on competency and practice-oriented approaches. The authors developed the guidelines for the implementation of internationalisation to enhance university competitive advantage and to increase the demand for graduates in labour market. ; Введение. Изучение последних тенденций в области интернационализации высшего образования расширяет теоретические представления о диалектическом характере взаимосвязи педагогической науки и образовательной практики, а также о соотношении общих направлений развития высшего образования, его национальной и региональной специфик. Анализ опыта интернационализации университетов необходим для выработки различных моделей модернизации высшего образования, включая юридическое, и для обоснования практических рекомендаций по реформированию российской системы высшего образования. К настоящему моменту достигнуто понимание необходимости интернационализации высшего образования в условиях глобализации для повышения конкурентоспособности российской системы высшего образования, о чем свидетельствует, в частности, Федеральный проект повышения конкурентоспособности российских университетов среди ведущих мировых научно-образовательных центров (проект 5–100). Интернационализация, будучи залогом оптимизации экспортного потенциала российского высшего образования, крайне необходима для модернизации юридического образования. Целью исследования являлась оценка продуктивности существующих инструментов международного сотрудничества вузов и формулировка оптимальных подходов к использованию успешных практик мирового и отечественного образовательного пространства для повышения привлекательности российского юридического образования и, как следствие, конкурентоспособности вуза в целом. Методология, методы и методики. Комплексные, междисциплинарные цели и задачи настоящего обзора предопределили использование сочетания гносеологического и синергетического подходов к подбору его инструментария: первый способствовал углубленному анализу сущности интернационализации и интеграции образования в современные международные процессы, а синергетический подход позволил объединить методы педагогического и правового исследования ради определения оптимальной стратегии интернационализации в подготовке юридических кадров широкого профиля. Результаты. В статье проведена оценка эффективности имеющихся способов интернационализации российского юридического образования с точки зрения его востребованности среди иностранных студентов; осуществлен комплексный анализ правовых, политических и социальных аспектов актуального состояния привлекательности российского рынка образовательных услуг и необходимости выявления специфики интернационализации высшего юридического образования. Мониторинг опыта межуниверситетского международного сотрудничества позволил определить условия эффективности совместных программ по юриспруденции (создания инновационной образовательной среды, проектной деятельности и гибкой системы управления); проанализировать современные педагогические технологии, применимые к юридическим дисциплинам; определить наиболее оптимальные схемы, используемые российскими и европейскими университетами при осуществлении внешней мобильности студентов и преподавателей; выработать предложения по внедрению в образовательный процесс для российских студентов дисциплин, преподаваемых на иностранных языках как российскими, так и зарубежными преподавателями; предложить меры по совершенствованию государственной политики в искомой сфере, направленные на стимулирование российских университетов развивать международные совместные образовательные программы. Научная новизна. В статье проанализирован как положительный, так и отрицательный опыт российских университетов по внедрению ключевых инструментов интернационализации высшего юридического образования, систематизированы признанные способы интернационализации высшего образования в целом и сформулированы дополнительные инструменты интеграции, в частности, российского юридического образования в мировое образовательное пространство. Практическая значимость. Апробированы новые методики, основанные на компетентностном и практико-ориентированном подходах. Разработаны методические инструкции для реализации интернационализации высшего юридического образования с целью повышения конкурентоспособности учебного заведения и востребованности выпускников на рынке труда. ; Коллектив авторов выражает благодарность Российскому фонду фундаментальных исследований за финансовую поддержку грантового проекта «Основные способы интернационализации высшего юридического образования» (Заявка № 20-113-50186-Экспансия), а также анонимным рецензентам за внимание, уделенное настоящей статье. ; The team of authors expresses gratitude to the Russian Foundation for Basic Research (RFBR) for financial support of the grant project "Primary Methods of Internationalisation of Higher Legal Education" (Application № 20-113-50186) and to the anonymous reviewers for their attention paid to the current research.

The 2016 presidential election in the U.S. inspired a discussion about the "post-truth era", when public opinion is influenced not by objective facts, but by informational messages appealing to the emotions or already existing beliefs of people, which are not always formed under the influence of objective facts. For Ukraine, the problem of destructive propaganda and disinformation has become especially pressing in the context of the hybrid war that the Russian Federation has been waging against Ukraine since 2014. To date, research has been conducted in Ukraine on the content of pro-Russian propaganda messages that are disseminated in the media or the adherence of citizens to these messages. However, there is a lack of research that would explain why these messages are supported by citizens. Therefore, the purpose of this article is to review existing research on the factors that make people vulnerable to disinformation in order to determine the prospects for further research on this topic in the Ukrainian context, and to understand how they can be useful for planning activities to counter disinformation. Several factors have been identified as having a significant impact on citizens' ability to recognize disinformation. First, political disinformation exploits confirmation bias (i.e. it reinforces the already existing ideological attitudes and political preferences of citizens), which actualizes questions about the instruments of public control over the observance of journalistic standards, the popularization of fact checkers, and the problems of functioning of independent media as means to counter disinformation. Second, an important factor is political alienation and public distrust. Political alienation contributes to the fact that an increasing number of citizens perceive information about public life in Ukraine as irrelevant to them personally, and therefore rarely use analytical thinking to process information on this topic, which contributes to the gullibility of such citizens to misinformation content. This actualizes the question of the content and forms of civic education. Thirdly, an important factor of resistance to disinformation is information literacy of citizens, which in a broad sense means the skills of a person to process information perceived from various sources. Therefore, in the conditions of modern Ukraine it is necessary to analyze the existing programs that are implemented in institutions of secondary and higher education, aimed at the formation of information literacy of citizens and find out the directions of their improvement. ; Президентські вибори 2016 року в США стали поштовхом до розвитку дискусії про «епоху постправди», коли на громадську думку більше впливають не об'єктивні факти, а інформаційні повідомлення, що апелюють до емоцій або вже існуючих переконань людей, які далеко не завжди сформовані під впливом об'єктивних фактів. Для України проблема деструктивної пропаганди та дезінформації особливо загострилася в умовах гібридної війни, яку РФ веде проти України з 2014 року. На сьогодні в Україні здійснюються дослідження щодо змісту меседжів проросійської пропаганди, які поширюються у медіа, або прихильності громадян до цих меседжів. Однак бракує досліджень, які б пояснювали, чому сталося так, що ці меседжі знаходять підтримку у громадян. Тому мета цієї статті – здійснити огляд існуючих досліджень щодо чинників, які роблять людей вразливими до дезінформації, аби окреслити перспективи подальших досліджень цієї теми в українському контексті, а також зрозуміти, яким чином вони можуть бути корисні для планування заходів із протидії дезінформації. З'ясовано декілька чинників, які істотно впливають на здатність громадян розпізнавати дезінформацію. По-перше, політична дезінформація експлуатує підтверджувальні упередження громадян (тобто, посилює вже наявні світоглядні установки та політичні вподобання), що актуалізує питання про інструменти громадського контролю за дотриманням журналістських стандартів, популяризацію роботи фактчекерів, проблеми функціонування незалежних медіа як засобів протидії дезінформації. По-друге, важливим фактором є політична відчуженість та суспільна недовіра. Політична відчуженість сприяє тому, що все більше громадян сприймають інформацію про громадське життя в Україні як нерелевантну для них особисто, а тому рідко використовують аналітичне мислення для обробки інформації на цю тему, що сприяє довірливості таких громадян до дезінформаційного контенту. Це актуалізує питання про зміст та форми громадянської освіти. По-третє, вагомим чинником стійкості до дезінформації є інформаційна грамотність громадян, яка в широкому сенсі означає навички людини опрацьовувати інформацію, яку вона сприймає з різних джерел. Тому в умовах сучасної України необхідно проаналізувати існуючі програми, які впроваджуються у закладах середньої та вищої освіти, спрямовані на формування інформаційної грамотності громадян, та з'ясувати напрямки їх вдосконалення. ; Президентські вибори 2016 року в США стали поштовхом до розвитку дискусії про «епоху постправди», коли на громадську думку більше впливають не об'єктивні факти, а інформаційні повідомлення, що апелюють до емоцій або вже існуючих переконань людей, які далеко не завжди сформовані під впливом об'єктивних фактів. Для України проблема деструктивної пропаганди та дезінформації особливо загострилася в умовах гібридної війни, яку РФ веде проти України з 2014 року. На сьогодні в Україні здійснюються дослідження щодо змісту меседжів проросійської пропаганди, які поширюються у медіа, або прихильності громадян до цих меседжів. Однак бракує досліджень, які б пояснювали, чому сталося так, що ці меседжі знаходять підтримку у громадян. Тому мета цієї статті – здійснити огляд існуючих досліджень щодо чинників, які роблять людей вразливими до дезінформації, аби окреслити перспективи подальших досліджень цієї теми в українському контексті, а також зрозуміти, яким чином вони можуть бути корисні для планування заходів із протидії дезінформації. З'ясовано декілька чинників, які істотно впливають на здатність громадян розпізнавати дезінформацію. По-перше, політична дезінформація експлуатує підтверджувальні упередження громадян (тобто, посилює вже наявні світоглядні установки та політичні вподобання), що актуалізує питання про інструменти громадського контролю за дотриманням журналістських стандартів, популяризацію роботи фактчекерів, проблеми функціонування незалежних медіа як засобів протидії дезінформації. По-друге, важливим фактором є політична відчуженість та суспільна недовіра. Політична відчуженість сприяє тому, що все більше громадян сприймають інформацію про громадське життя в Україні як нерелевантну для них особисто, а тому рідко використовують аналітичне мислення для обробки інформації на цю тему, що сприяє довірливості таких громадян до дезінформаційного контенту. Це актуалізує питання про зміст та форми громадянської освіти. По-третє, вагомим чинником стійкості до дезінформації є інформаційна грамотність громадян, яка в широкому сенсі означає навички людини опрацьовувати інформацію, яку вона сприймає з різних джерел. Тому в умовах сучасної України необхідно проаналізувати існуючі програми, які впроваджуються у закладах середньої та вищої освіти, спрямовані на формування інформаційної грамотності громадян, та з'ясувати напрямки їх вдосконалення.

In this article we reflect on the role of social action in promoting well-being in periods of crisis and in the present pandemic period. The exercise of Social Work in society is applied by social workers who, despite being a specialised resource, have little professional autonomy in decision-making, little recognition of the theoretical knowledge of the social worker by institutional decision-makers and work mostly in single-professional teams. But the social worker, being a specialised professional, has a theoretical and practical training sustained by the acquisition of theoretical, instrumental, and practical skills for an intervention in complexity. The social worker is trained in networking and social advocacy, without forgetting the training in observation of the social reality of the person's life. The social worker as a professional of the relationship and communication, performing a strong mediation activity in connecting the different agents for a sustainable social change.
In preparing the article we used a qualitative methodology based on techniques of observation of social reality and techniques of documentary research and analysis.
The article instigates professional reflection, innovation of intervention approaches and a new matrix of thinking about emancipatory social action promoting greater social inclusion in a strong and effective application of human rights for social and human development. We highlight the need for public interventions in the pursuit of collective goals based on a development strategy that promotes a more sustainable and equitable future. The pandemic has drawn attention to the need to rethink social protection, namely the regulation of telework, responding to informality and promoting a greater willingness of society to mobilise more financial resources for risk minimisation through Social Security. It becomes necessary to design more equitable and sustainable policies, based on a social dialogue and institutional cooperation, contributing to increase public confidence in institutions in order to make the economy and society more inclusive and sustainable, without forgetting the family as a participative and active partner in the intervention of the Social Work.
En este artículo reflexionamos sobre el papel de la acción social en la promoción del bienestar en períodos de crisis y en el actual período de pandemia. El ejercicio del Trabajo Social en la sociedad es aplicado por los trabajadores sociales que, apesar de ser un recurso especializado, tienen poca autonomía profesional en la toma de decisiones, poco reconocimiento del conocimiento teórico del trabajador social por parte de los responsables institucionales y trabajan mayoritariamente en equipos uniprofesionales. Pero el trabajador social, al ser un profesional especializado, tiene una formación teórica y práctica sustentada en la adquisición de habilidades teóricas, instrumentales y prácticas para una intervención en la complejidad. El trabajador social está formado en el trabajo en red y en la defensa social, sin olvidar la formación en la observación de la realidad social de la vida de la persona. El trabajador social como profesional de la relación y la comunicación, realizando una fuerte actividad de mediación en la conexión de los diferentes agentes para un cambio social sostenible.
En la elaboración del artículo hemos utilizado una metodología cualitativa basada en técnicas de observación de la realidad social y técnicas de investigación y análisis documental.
El artículo incita a la reflexión profesional, a la innovación de los enfoques de intervención y a una nueva matriz de pensamiento sobre la acción social emancipadora que promueve una mayor inclusión social en una aplicación fuerte y efectiva de los derechos humanos para el desarrollo social y humano. Destacamos la necesidad de intervenciones públicas en la búsqueda de objetivos colectivos basados en una estrategia de desarrollo que promueva un futuro más sostenible y equitativo. La pandemia ha llamado la atención sobre la necesidad de repensar la protección social, concretamente la regulación del teletrabajo, la respuesta a la informalidad y la promoción de una mayor disposición de la sociedad a movilizar más recursos financieros para la minimización de riesgos a través de la Seguridad Social. Se hace necesario diseñar políticas más equitativas y sostenibles, basadas en el diálogo social y la cooperación institucional, contribuyendo a aumentar la confianza de los ciudadanos en las instituciones para hacer la economía y la sociedad más inclusivas y sostenibles, sin olvidar a la familia como interlocutor participativo y activo en la intervención del Trabajo Social.
Neste artigo refletimos sobre o papel da ação social na promoção de bem-estar em períodos de crise e no presente, durante o período pandémico. O exercício do Serviço Social na sociedade é aplicado por assistentes sociais que, embora seja um recurso especializado, tem uma fraca autonomia do profissional na tomada de decisão, um fraco reconhecimento do saber teórico do assistente social pelos decisores institucionais e trabalha maioritariamente em equipas uniprofissionais. Mas o assistente social sendo um profissional especializado tem uma formação teórico-prática sustentada na aquisição de competências teóricas, instrumentais e práticas para uma intervenção na complexidade. O assistente social é formado no trabalho em rede e na social advocacy, sem esquecer o treino da observação da realidade social de vida da pessoa. O assistente social, como profissional da relação e da comunicação, desempenha uma forte atividade de mediação na conexão dos diferentes agentes para uma mudança social sustentável.
Na elaboração do artigo utilizamos uma metodologia qualitativa baseada em técnicas de observação da realidade social e em técnicas de pesquisa e análise documental.
O artigo instiga à reflexão profissional, à inovação das abordagens de intervenção e a uma nova matriz de pensar a ação social emancipatória e promotora de maior inclusão social numa forte e efetiva aplicação de direitos humanos para o desenvolvimento social e humano. Destacamos a necessidade das intervenções públicas na prossecução de objetivos coletivos fundamentados numa estratégia de desenvolvimento que promova um futuro mais sustentável e equitativo. A pandemia veio chamar a atenção para a necessidade de se repensar a proteção social, nomeadamente a regulamentação do teletrabalho, dando resposta à informalidade e promover uma maior disponibilidade da sociedade para mobilizar mais recursos financeiros para a minimização de riscos através da Segurança Social. Torna-se necessário conceber políticas mais equitativas e sustentáveis, baseadas num diálogo social e cooperação institucional contribuindo para aumentar a confiança do público nas instituições de forma a tornar a economia e a sociedade mais inclusivas e sustentáveis, sem esquecer a família como parceiro participativo e ativo na intervenção do Serviço Social.

Executive Summary 1 This report analyzes the US Refugee Admissions Program (USRAP), leveraging data from a national survey of resettlement stakeholders conducted in 2020. 2 The survey examined USRAP from the time that refugees arrive in the United States. Its design and questionnaire were informed by three community gatherings organized by Refugee Council USA in the fall and winter of 2019, extensive input from an expert advisory group, and a literature review. This study finds that USRAP serves important purposes, enjoys extensive community support, and offers a variety of effective services. Overall, the survey finds a high degree of consensus on the US resettlement program's strengths and objectives, and close alignment between its services and the needs of refugees at different stages of their settlement and integration. Because its infrastructure and community-based resettlement networks have been decimated in recent years, the main challenges of subsequent administrations, Congresses, and USRAP stakeholders will be to rebuild, revitalize, and regain broad and bipartisan support for the program. This article also recommends specific ways that USRAP's programs and services can be strengthened. Among the study's findings: 3 Most refugee respondents identified USRAP's main purpose(s) as giving refugees new opportunities, helping them to integrate, offering hope to refugees living in difficult circumstances abroad, and saving lives. High percentages of refugees reported that the program allowed them to support themselves soon after arrival (92 percent), helped them to integrate (77 percent), and has a positive economic impact on local communities (71 percent). Refugee respondents also reported that the program encourages them to work in jobs that do not match their skills and credentials (56 percent), does not provide enough integration support after three months (54 percent), does not offer sufficient financial help during their first three months (49 percent), and reunites families too slowly (47 percent). Respondents identified the following main false ideas about the program: refugees pose a security risk (84 percent), use too many benefits and drain public finances (83 percent), and take the jobs of the native-born (74 percent). Refugee respondents reported using public benefits to meet basic needs, such as medical care, food, and housing. Non-refugee survey respondents believed at high rates that former refugees (69 percent) and refugee community advocate groups (64 percent) should be afforded a voice in the resettlement process. Non-refugee respondents indicated at high rates that the program's employment requirements limit the time needed for refugees to learn English (65 percent) and limit their ability to pursue higher education (59 percent). Eighty-six percent of non-refugee respondents indicated that the Reception and Placement program is much too short (56 percent) or a little too short (30 percent). Respondents identified a wide range of persons and institutions as being very helpful to refugees in settling into their new communities: these included resettlement staff, friends, and acquaintances from refugees' country of origin, members of places of worship, community organizations led by refugees or former refugees, and family members. Refugee respondents identified finding medical care (61 percent), housing (52 percent), and a job (49 percent) as the most helpful services in their first three months in the country. Refugees reported that the biggest challenge in their first year was to find employment that matched their educational or skill levels or backgrounds. The needs of refugees and the main obstacles to their successful integration differ by gender, reflecting at least in part the greater childcare responsibilities borne by refugee women. Refugee men reported needing assistance during their first three months in finding employment (68 percent), English Language Learning (ELL) courses (59 percent), and orientation services (56 percent), while refugee women reported needing orientation services (81 percent) and assistance in securing childcare (64 percent), finding ELL courses (53 percent), and enrolling children in school (49 percent). To open-response questions, non-refugee respondents identified as obstacles to the integration of men: digital literacy, (lack of) anti–domestic violence training, the need for more training to improve their jobs, the new public benefit rule, transportation to work, low wages, the need for more mental health services, cultural role adjustment, and lack of motivation. Non-refugee respondents identified as obstacles to the integration of women: lack of childcare and affordable housing, the different cultural roles of women in the United States, lack of affordable driver's education classes, a shortage of ELL classes for those with low literacy or the illiterate, digital literacy challenges, difficulty navigating their children's education and school systems, transportation problems, poorly paying jobs, and lack of friendships with US residents. Non-refugee respondents report that refugee children also face unique obstacles to integration, including limited funding or capacity to engage refugee parents in their children's education, difficulties communicating with refugee families, and the unfamiliarity of teachers and school staff with the cultures and backgrounds of refugee children and families. LGBTQ refugees have many of the same basic needs as other refugees — education, housing, employment, transportation, psychosocial, and others — but face unique challenges in meeting these needs due to possible rejection by refugees and immigrants from their own countries and by other residents of their new communities. Since 2017, the number of resettlement agencies has fallen sharply, and large numbers of staff at the remaining agencies have been laid off. As a result, the program has suffered a loss in expertise, institutional knowledge, language diversity, and resettlement capacity. Resettlement agencies and community-based organizations (CBOs) reported at high rates that to accommodate pre-2017 numbers of refugees, they would need higher staffing levels in employment services (66 percent), general integration and adjustment services (62 percent), mental health care (44 percent) and medical case management (44 percent). Resettlement agencies indicated that they face immense operational and financial challenges, some of them longstanding (like per capita funding and secondary migration), and some related to the Trump administration's hostility to the program. Section I introduces the article and provides historic context on the US refugee program. Section II outlines the resettlement process and its constituent programs. Section III describes the CMS Refugee Resettlement Survey: 2020. Section IV sets forth the study's main findings, with subsections covering USRAP's purpose and overall strengths and weaknesses; critiques of the program; the importance of receiving communities to resettlement and integration; the effectiveness of select USRAP programs and services; integration metrics; and obstacles to integration. The article ends with a series of recommendations to rebuild and strengthen this program.

Las MIPYMES se han convertido en un motor de desarrollo para la República Dominicana. La región noroeste, una de las zonas más desfavorecidas del país, cuenta con numerosas empresas en su territorio, si bien, hasta la fecha, no se conoce el impacto que tienen estas MIPYMES en la región. Además del impacto, tampoco se conoce muchos detalles de estas empresas por varios motivos: el primer motivo, por la falta de estudios científicos y, el segundo, porque las instituciones gubernamentales no generan estadísticas actualizadas sobre las mismas. En este sentido, esta investigación propone un modelo para medir las relaciones entre la responsabilidad social corporativa (enfocada hacia los empleados, proveedores, clientes, comunidad local y medio ambiente), la capacidad y acciones de innovación, las políticas de orientación tanto al cliente como a la competencia, la capacidad de aprendizaje de la organización, la calidad del producto o servicio, el desempeño empresarial y el desempeño financiero. Estas variables del modelo fueron construidas en base a una revisión de la literatura científica y según las características de la región noroeste de la República Dominicana. Este análisis es necesario para obtener información que ayude a generar estrategias y acciones que impulsen el desarrollo de las MIPYMES en las provincias de la región noroeste: Dajabón, Monte Cristi, Santiago Rodríguez y Valverde. En este sentido, este trabajo de investigación pretende profundizar en la relación de las variables indicadas anteriormente, con el propósito de que los diferentes stakeholders con competencias en las MIPYMES de la República Dominicana establezcan políticas y estrategias que garanticen el desarrollo y desempeño de estas. Para realizar esta investigación se ha aplicado un cuestionario estructurado y cerrado, a través del cual se recogió información útil para la consecución de los objetivos propuestos. Una vez que fueron recopilados en formato papel todos los cuestionarios, se procedió a su tabulación y tratamiento estadístico mediante Microsoft Excel 2016 y los programas estadísticos SPSS v24 y Smart-PLS v.3.2.8. Los resultados de esta investigación muestran que las políticas y acciones de responsabilidad social corporativa hacia los empleados de las MIPYMES de la región noroeste de la República Dominicana influyen en la capacidad/acciones de innovación que estás realizan. También, que las políticas y acciones de orientación al competidor por parte de las MIPYMES de la región noroeste de la República Dominicana influyen tanto en la capacidad/acciones de innovación como en el propio desempeño empresarial de la organización. Las acciones para mejorar la capacidad de aprendizaje de las MIPYMES de la región noroeste de la República Dominicana también influyen en su desempeño empresarial. Otro de los resultados del modelo indica que la calidad de los productos y servicios de las MIPYMES de la región noroeste de la República Dominicana influyen en su desempeño empresarial. Por último, también se ha demostrado que la capacidad y acciones de innovación de las MIPYMES de la región noroeste de la República Dominicana influyen tanto en el desempeño general de la organización como en su desempeño financiero. Estos resultados son de especial interés para las propias MIPYMES y para el Gobierno Central, Regional y Provincial de la República Dominicana. ; MSMEs have become a development engine for the Dominican Republic. The northwest region, one of the most disadvantaged areas of the country, has numerous companies in its territory, although, to date, the impact that these MSMEs have in the region is unknown. In addition to the impact, not many details of these companies are known either for various reasons: the first reason, due to the lack of scientific studies and, the second, because government institutions do not generate updated statistics on them. In this sense, this research proposes a model to measure the relationships between corporate social responsibility (focused on employees, suppliers, clients, the local community and the environment), the capacity and actions of innovation, the policies of orientation to both the client and the to the competition, the learning capacity of the organization, the quality of the product or service, the business performance and the financial performance. These variables of the model were constructed based on a review of the scientific literature and according to the characteristics of the northwest region of the Dominican Republic. This analysis is necessary to obtain information that helps to generate strategies and actions that promote the development of MSMEs in the provinces of the northwest region: Dajabón, Monte Cristi, Santiago Rodríguez and Valverde. In this sense, this research work aims to deepen the relationship of the variables indicated above, with the purpose that the different stakeholders with competencies in the MSMEs of the Dominican Republic establish policies and strategies that guarantee their development and performance. To carry out this research, a structured and closed questionnaire has been applied, through which useful information was collected for the achievement of the proposed objectives. Once all the questionnaires were compiled in paper format, they were tabulated and statistically processed using Microsoft Excel 2016 and the statistical programs SPSS v24 and Smart-PLS v.3.2.8. The results of this research show that the policies and actions of corporate social responsibility towards the employees of MSMEs in the northwestern region of the Dominican Republic influence the innovation capacity / actions that you are carrying out. Also, that the policies and actions aimed at the competitor by the MSMEs of the northwest region of the Dominican Republic influence both the capacity / actions of innovation and the business performance of the organization itself. Actions to improve the learning capacity of MSMEs in the northwest region of the Dominican Republic also influence their business performance. Another of the results of the model indicates that the quality of the products and services of MSMEs in the northwestern region of the Dominican Republic influence their business performance. Finally, it has also been shown that the capacity and innovation actions of MSMEs in the northwestern region of the Dominican Republic influence both the overall performance of the organization and its financial performance. These results are of special interest for the MIPYMES themselves and for the Central, Regional and Provincial Government of the Dominican Republic.

Key words: science park, science, legal regulation, high technologies, innovation,benefits, taxes The article reveals important legal aspects of the UK science parks, the creation and operation of scienceand technology parks in Great Britain. The author considers the legislation of GreatBritain on the activities of science and technology parks, technological innovations,tax and other benefits. The author traces the development of legislation governing theactivities of science parks in Great Britain. Innovative structures, their features areconsidered. An analysis of research by scientists on state and legal regulation of highereducation, research institutions, science parks. The author examines the Government'spolicy on the development of the scientific and technical sector of the economyby supporting and encouraging innovation in the scientific and technical sector andthe Question of the Great Britain Science Parks. The UK provides significant governmentsupport to science parks, fosters cooperation and dialogue between industry andacademia in the field of innovation and high technology. In this matter, the state directlyfunds research partnerships between industry and basic science. The statestrategy includes, in particular, the application of direct tax benefits for companiesthat interact with universities to implement high technology, research and development,tax benefits in the field of depreciation, as well as through financial and technicalsupport of leading universities and public laboratories, grants and grants.The author notes the important role in the development of innovation policy in theUK plays the creation of information support for innovation.The author has analyzed the legislation in the field of providing tax-compliant pilgrimsfor education and distribution. Legislation in the field of supply of taxable pilgrimsfor additional and retail outlets is stored alongside a number of regulatory legalacts, the main ones being:• Income and Corporation Taxes Act 1988;• Finance Act 2000;• Finance Act 2002.The author examines the executive authorities that implement state policy tostimulate the development of research and development. The author identifies thatthe UK is creating numerous innovation centers. The article emphasizes that of particularinterest are the model contracts proposed by the Ministry, aimed at the transferor use of ownership of the results of intellectual activity in the field of innovation.The author states that the British model of state support for innovation can be usefulin shaping public policy and creating a legal framework for regulating legal relationsin the field of innovation and the interaction of universities with business to implementresearch and development and high technology. ; Ключевые слова: научный парк, технологический парк, наука, правовое регу-лирование, высокие технологии, инновация, льготы, налоги Статья раскрывает важные правовые аспекты создания и деятельности на-учных и технологических парков Великобритании. Рассмотрено законодательствоэтой страны по вопросам деятельности научных и технологических парков, техно-логических инноваций, налоговых и других льгот. Исследовано развитие законо-дательства, регулирующего деятельность научных и технологических парков Ве-ликобритании. Рассмотрены инновационные структуры, их особенности. Прове-ден анализ исследований ученых по государственно-правовому регулированиювысшего образования, исследовательских учреждений, научных парков. Охарак-теризовано современное состояние и тенденции деятельности научных и техноло-гических парков Великобритании. Посилання 1. Петришин Г. П., Солан С. Б. Наукові парки: функціонально-технічні та територіально-просторові напрями розвитку. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія : Архітектура. 2013. № 757. С. 239−247. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/VNULPARX_2013_757_40 . 2. Князевич А. О., Крайчук О. В., Дяченко Л. А. Закордонний досвід формування та активізації діяльності технопаркових структур. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Економіка». 2018. № 8 (36). С. 26. 3. Bosma N., Stam E., Wennekers S. Intrapreneurship - An international study Zoetermeer, January 2010. URL : http://www.ondernemerschap.nl/sys/cftags/assetnow/design/widgets/site/ctm_getFile.cfm?file=H201005.pdf&perId=0 . 4. Войнова Є. І. Інновації в системі міжнародних економічних відносин : навч.-метод. посіб. Одеса : ОНУ, 2014. C. 106. 5. Шляхи розвитку української науки. Інформаційно-аналітичний бюлетень. Додаток до журналу «Україна: події, факти, коментарі» 2016. № 5 (126). С. 123. URL : http://nbuviap.gov.ua/images/nauka/2016/nauka05.pdf . 6. Калятин В. О., Наумов В. Б., Никифорова Т. С. Опыт Европы, США и Индии в сфере государственной поддержки инноваций. Российский юридический журнал. 2011. № 1 (76). С. 3. URL : https://www.russianlaw.net/files/law/doc/a59.pdf. 7. Керівництво з визначення досліджень та розробок в цілях оподаткування. URL: https://www.gov.uk/hmrc-internal-manuals/corporate-intangibles-research-and-development-manual/cird81300. 8. За матеріалами Мінекономрозвитку Росії по Брянській області. URL : http://www.vneshmarket.ru/content/document_r_F2C110ED-8A89-4BF0-B7F0-133B3BB45A3D.html. 9. Expert Group on Fiscal Measures for Research, 'Report submitted to CREST in the context of the Open Method of Coordination', The Hague, 15 June 2004. URL: https://ec.europa.eu/invest-in-research/coordination/coordination01_en.htm. 10. Електронний ресурс. URL : http://www.dius.gov.uk/policy/innovation.html . 11. Електронний ресурс. URL : http://www.innovation.gov.uk/lambertagreements. 12. Брага Д. О. Комерціалізація інновацій в країнах ЄС. Економічний простір. 2016. № 109. С. 5−19. С.12. ================================================ 1. Petryshyn H. P., Solan S. B. Naukovi parky: funktsionalno-tekhnichni ta terytorialno-prostorovi napriamy rozvytku. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika». Seriia : Arkhitektura. 2013. № 757. S. 239−247. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/VNULPARX_2013_757_40 . 2. Kniazevych A. O., Kraichuk O. V., Diachenko L. A. Zakordonnyi dosvid formuvannia ta aktyvizatsii diialnosti tekhnoparkovykh struktur. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Seriia «Ekonomika». 2018. № 8 (36). S. 26. 3. Bosma N., Stam E., Wennekers S. Intrapreneurship - An international study Zoetermeer, January 2010. URL : http://www.ondernemerschap.nl/sys/cftags/assetnow/design/widgets/site/ctm_getFile.cfm?file=H201005.pdf&perId=0 . 4. Voinova Ye. I. Innovatsii v systemi mizhnarodnykh ekonomichnykh vidnosyn : navch.-metod. posib. Odesa : ONU, 2014. C. 106. 5. Shliakhy rozvytku ukrainskoi nauky. Informatsiino-analitychnyi biuleten. Dodatok do zhurnalu «Ukraina: podii, fakty, komentari» 2016. № 5 (126). S. 123. URL : http://nbuviap.gov.ua/images/nauka/2016/nauka05.pdf . 6. Kaliatyn V. O., Naumov V. B., Nykyforova T. S. Opыt Evropы, SShA y Yndyy v sfere hosudarstvennoi podderzhky ynnovatsyi. Rossyiskyi yurydycheskyi zhurnal. 2011. № 1 (76). S. 3. URL : https://www.russianlaw.net/files/law/doc/a59.pdf. 7. Kerivnytstvo z vyznachennia doslidzhen ta rozrobok v tsiliakh opodatkuvannia. URL: https://www.gov.uk/hmrc-internal-manuals/corporate-intangibles-research-and-development-manual/cird81300. 8. Za materialamy Minekonomrozvytku Rosii po Brianskii oblasti. URL : http://www.vneshmarket.ru/content/document_r_F2C110ED-8A89-4BF0-B7F0-133B3BB45A3D.html. 9. Expert Group on Fiscal Measures for Research, 'Report submitted to CREST in the context of the Open Method of Coordination, The Hague, 15 June 2004. URL: https://ec.europa.eu/invest-in-research/coordination/coordination01_en.htm. 10. Elektronnyi resurs. URL : http://www.dius.gov.uk/policy/innovation.html . 11. Elektronnyi resurs. URL : http://www.innovation.gov.uk/lambertagreements. 12. Braha D. O. Komertsializatsiia innovatsii v krainakh YeS. Ekonomichnyi prostir. 2016. № 109. S. 5−19. S.12.

Socio-political transformation of society, political and economic problems of the country, the global environmental crisis, rising morbidity of citizens, reducing their ability to work clearly pose a problem for the state to preserve and develop the spiritual and physical health of the young generation of the Ukrainian nation. Our research focuses on the importance of supporting and preserving the health of future generations of students. It was found that future primary school teachers are the main conductors of knowledge on a healthy lifestyle to schoolchildren. The importance of introducing a competency-based approach to the content of the state standard of primary education and the focus of curricula on the formation of key competencies in junior high school students, which also includes health care, was emphasized. Primary school teachers teach young people a healthy lifestyle, so it is necessary to improve the ways of forming their health-preserving competence. It is determined that it is necessary to make the transition from traditional forms of education to health-preserving in order to build the health impact of a healthy educational environment and improve the health of schoolchildren and students. The concept of «health competenc» is considered. It was found that the formation of health-preserving competence of students – future primary school teachers includes the content of disciplines of professional scientific-subject training, professional-pedagogical training, natural-scientific training, special courses chosen by freelancers and students. It is determined that in the curricula of professional training of future primary school teachers the discipline of health orientation is included in the blocks of natural science and professional and practical training. Deepening of basic knowledge of human anatomy and physiology contributes to the integrated discipline «Anatomy, physiology, pathology of the child with the basics of valeology», «Methods of studying valeology», «Fundamentals of life safety», «Hygiene of children». Other natural-oriented disciplines – «Fundamentals of Ecology», «Science», «Methods of teaching science» – are aimed at studying the problems of habitat and human safety, include issues of health activities in educational institutions. The problem of health formation Preservation competence is one of the priorities in the context of primary school teacher training as one that is crucial in improving the health of students and the formation of a healthy educational environment. Every future teacher should create conditions that would develop physical and mental well-being, build training on the basis of physiological and psychological principles of health and foster a high culture of health in students.The solution to the problems of maintaining one's own health lies in the person himself, in his knowledge and understanding of the problems of its formation, preservation, strengthening and restoration, as well as in the ability to follow the rules of a healthy lifestyle. Work on the formation of the foundations of a healthy lifestyle will be successful in the implementation of such conditions as: developed a system of measures for the formation of the foundations of a healthy lifestyle in the learning process and extracurricular activities; activities will be held in the following areas: expanding students' understanding of the components of a healthy lifestyle, the formation of hygienic skills in working with younger students; expansion of students' knowledge about the structure of the human body; consolidation of knowledge about the daily routine, the formation of a stable negative perception of destructive factors. Further research is planned to study the effective ways of improving the health of the educational environment to improve the health of schoolchildren and students, as well as to form the health competence of future primary school teachers. ; Соціально-політична трансформація суспільства, політичні та економічні проблеми країни, глобальна екологічна криза, зростання рівня захворюваності громадян, зниження їх працездатності чітко ставлять перед державою проблему збереження і розвитку духовного й фізичного здоров'я молодого покоління української нації. Наше дослідження спрямоване на важливість підтримки та збереження здоров'я майбутнього покоління школярів. Виявлено, що майбутні учителі початкової школи це головні провідники знань зі здорового способу життя до шкільної молоді. Підкреслена важливість впровадження компетентнісного підходу у зміст державного стандарту початкової освіти та орієнтація навчальних програм на формування у молодших школярів ключових компетентностей до якої також відноситься здоров'язберігаюча. Навчання здоровому способу життя молодших учнів здійснює вчитель початкової школи, тож необхідно вдосконалення шляхів формування їх здоров'язберігаючої компетентності. Визначено, що необхідно здійснити перехід від традиційних форм навчання до здоров'язберігаючих для побудови оздоровчого впливу здоров'язберігаючого освітнього середовища та покращення стану здоров'я школярів та студентів. Розглянуто поняття «здоров'язберігаюча компетентність». З'ясовано, що формування здоров'язберігаючої компетентності студентів – майбутніх учителів початкової школи включає зміст дисциплін професійної науково-предметної підготовки, професійно-педагогічної підготовки, природничо-наукової підготовки, спецкурсів за вибором ЗВО і студентів. Визначено, що у навчальних планах професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи дисципліни здоров'язбережувальної спрямованості включено до блоків природничо-наукової та професійної і практичної підготовки. Поглибленню базових знань з анатомії та фізіології людини сприяє інтегрована дисципліна «Анатомія, фізіологія, патологія дитини з основами валеології», «Методика вивчення валеології», «Основи безпеки життєдіяльності», «Гігієна дітей». Інші природничо-орієнтовані дисципліни – «Основи екології», «Природознавство», «Методика викладання природознавства» – мають на меті вивчення проблем середовища існування і безпеки людини, включають питання здоров'язбережувальної діяльності в освітніх закладах. Проблема формування здоров'язберігаючої компетентності є однією з пріоритетних в контексті підготовки вчителя початкової школи як такої, що має визначальний характер у поліпшенні здоров'я школярів та формування здоров'язберігаючого освітнього середовища. Кожен майбутній вчитель повинен створювати умови, які б розвивали фізичне та психічне благополуччя, будувати навчання на основі фізіолого-психологічних принципів збереження здоров'я та виховання високої культури здоров'я у учнів. Вирішення проблем збереження власного здоров'я закладено в самій людині, у знанні та розумінні нею проблем формування, збереження, зміцнення і відновлення його, а також в умінні дотримуватись правил здорового способу життя. Робота з формування основ здорового способу життя буде успішною при реалізації таких умов як: розроблена система заходів з формування основ здорового способу життя в процесі навчання та позаурочній діяльності; заходи будуть проводитися за наступними напрямками: розширення уявлень студентів про складові здорового способу життя, формування гігієнічних навичок у роботі з молодшими школярами; розширень знань учнів про будову організму людини; закріплення знань про режим дня, формування стійкого негативного сприйняття руйнівних факторів. Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення дієвих шляхів оздоровчого впливу здоров'язберігаючого освітнього середовища для покращання стану здоров'я школярів та студентів, а також для формування здоров'язбережувальної компетентності майбутніх вчителів початкової школи.

The COVID-19 pandemic has had a profound impact on international relations and world politics. The global and national economies, social sphere and culture were influenced by the pandemic. The global pandemic impact has led to a reassessment of the future development of the modern world.Every country in the world has proposed its own way to address the challenges that occurred with the start of the pandemic and its consequences. At the first stage, the centrepiece of proposed measures was mainly focused on maintaining economic sustainability and providing social support. The emphasis was placed on fostering individual sectors of the economy, which has demonstrated its effectiveness. However, many states were balancing social stability and economic growth, which was hit by the imposed lockdowns. The steps taken have yielded shortterm positives in different countries. At the same time, they demonstrated the limited resources and low efficiency of measures to overcome the consequences of the COVID-19 pandemic. It is significant that many countries achieved socio-political stability by increasing the debt burden. In the first phase of the pandemic, such approach was assessed as optimal. In general, the COVID-19 pandemic has shown the vulnerability and weakness of the modern states to combat new challenges. First of all, this concerned economic policy, social issues and the labor market.Many states have drawn positives from the crisis by adjusting political approaches and economic decisions. The current experience has made it possible to transform social policy, support employment, and adjust approaches to labor market regulation. However, the task, targeted at finding optimal solutions from the government, respecting the interests of business, maintaining social stability and the possibilities of the budgetary sphere, is still high on the agenda.The lack of effective mechanisms for multilateral cooperation among world states in tackling global challenges, which include the COVID-19 pandemic, stimulated many countries to seek solutions aimed at protecting their own interests. All countries were forced to implement their foreign policy, build bilateral and multilateral relations in fundamentally new conditions. First of all, internal security and political stability were on the agenda.The global pandemic raised the issue of the prospects for the development of international relations and world politics. Amid relations between states, a tendency to searching for new partners capable of providing support in a difficult economic situation is on its way. This opened up new opportunities for them, making for strengthening their positions. On the other hand, the world's leading countries are still numbed by their past approaches to shaping relations within the framework of the existing system of international relations. The sanctions policy and the confrontational approach are still actively implemented by Western countries in the policies towards Russia and China. This strengthens confrontational relations between countries and maintains dividing lines in world politics.The COVID-19 pandemic has given new impetus to debates on how to tackle global challenges. The climate agenda, problems of water resources, migration have previously been in the sharp focus of many states. However, the COVID-19 pandemic has resulted in a revision of the role of states in settling global problems, having the effectiveness of international institutions high on the agenda.The COVID-19 pandemic has adversely affected the development of the global economy, which faced various challenges. Developing economies were most stricken by the pandemic. In turn, the industrialized states were able to channel significant aid, which allowed them to smooth the negative impact of the pandemic. However, the global economic recovery has been uneven as a cosequence of political decisions, states' economic capacities in certain regions. ; Пандемия COVID-19 оказала сильное влияние на международные отношения и мировую политику. Под влиянием пандемии оказалась мировая и национальные экономики, социальная сфера и культура. Глобальное влияние пандемии привело к переоценки перспектив развития современного мира.Все страны мира предложили свои пути преодоления проблем, которые возникли с началом пандемии и ее последствий. На первом этапе предлагаемые меры в основном были сконцентрированы на поддержании экономической стабильности и оказания социальной поддержки. Акцент был сделан на поддержке отдельных секторов экономики, что показало свою эффективность. Впрочем, многие государства балансировали между социальной стабильностью и сохранением экономического роста, который оказался под ударами вводимых локдаунов. Принимаемые шаги дали в разных странах кратковременный положительный результат. Одновременно они продемонстрировали ограниченность ресурсов и низкую эффективность мер, принимаемых для преодоления последствий пандемии COVID-19. Показательно, что во многих странах социально-политическая стабильность была достигнута за счет увеличения долгового бремени. На первом этапе пандемии такой подход оценивался как оптимальный. В целом, пандемия COVID-19 показала уязвимость и слабость современных государств в борьбе с новыми вызовами. Прежде всего, это коснулось таких вопросов, как экономическая политика, решение социальных вопросов и рынок труда.Многие государства извлекли уроки из кризиса, скорректировав политические подходы и экономические решения. Накопленный опыт позволил трансформировать социальную политику, поддерживать занятость, скорректировать подходы к регулированию рынка труда. Впрочем, по-прежнему стоит задача, связанная с поиском оптимальных решений со стороны правительства и учетом интересов бизнеса, сохранением социальной стабильности и возможностями бюджетной сферы.Отсутствие эффективных механизмов многостороннего сотрудничества стран мира в решении глобальных вызовов, к которым относится пандемия COVID-19, подтолкнула многие страны к поиску решений, направленных на защиту собственных интересов. Все страны мира были вынуждены реализовывать свою внешнюю политику, выстраивать двусторонние и многосторонние отношения в принципиально новых условиях. Прежде всего, на повестку дня вышли вопросы внутренней безопасности и политической стабильности.Пандемия COVID-19 поставила вопрос о перспективах развития международных отношений и мировой политики. В отношениях между государствами проявляется тенденция к поиску новых партнеров, способных оказать поддержку в сложной экономической ситуации. Это открыло для них новые возможности, позволяя рассчитывать на усиление своих позиций. В тоже время, ведущие страны мира не отошли от прежних подходов к формированию отношений в рамках существующей системы международных отношений. Санкционная политика, курс на конфронтацию по-прежнему активно используются западными странами при реализации политики в отношении России и Китая. Это усиливает конфронтационные отношения между странами и сохраняет разделительные линии в мировой политике.Пандемия COVID-19 придала новый импульс дискуссиям о путях решения глобальных проблем. Климатическая повестка, проблемы водных ресурсов, миграции и прежде находились в фокусе внимания многих государств. Однако пандемия COVID-19 привела к пересмотру роли государств в решении глобальных проблем, поставив на повестку вопрос об эффективности международных институтов.Пандемия COVID-19 оказала негативное влияние на развитие мировой экономики, которая столкнулась с различными вызовами. Наиболее сильное влияние пандемия оказала на развивающиеся экономики. В свою очередь, промышленно развитые государства сумели направить значительные объемы помощи, что позволило им снизить негативное влияние пандемии. Однако восстановление мировой экономики происходит неравномерно. Сказываются политические решения, экономические возможности государств в отдельных регионах.

The article presents in detail the methodological approaches to calculating the integrated assessment of brand strength, as well as the results of testing the system of indicators and the mathematical model on the example of a comprehensive assessment of the power of the regional brand "The real Vologda product". The developed methodology as a whole is the result of research within the framework of the implementation of a state scientific grant from the government of the Vologda Oblast. In addition to the system of indicators, built on the basis of the results of generalization of theoretical materials and practical experience of domestic and foreign authors on this problem and the use of modeling techniques, a questionnaire for researching consumer attitudes towards brand product is presented, a methodology for presenting the results of respondents' answers to questions in a quantitative coefficient form is described. A mathematical model has been developed to calculate the integrated indicator for assessing brand strength based on the survey results, which includes information received both from the consumer and from outside experts. The scaling of the possible values of this estimate has been performed. The matrix of indicators for assessing brand strength is graphically presented, which allows you to give both a general and a detailed qualitative characteristic of brand strength based on the results of using the model, to determine the strengths and weaknesses of the brand, and to reveal its potential. Purpose of the research. The purpose of this research was to develop a comprehensive methodology for assessing brand strength and its approbation on the example of the regional product brand "The real Vologda product". Materials and methods. The research was carried out on the basis of data from a questionnaire survey of consumers and experts, construction of a mathematical model, including coefficient values of indicators reflecting the level of indicators that allow assessing brand strength in the complex. Mathematical and statistical methods were used as the basis for transferring the results of the respondents' answers into the coefficient form, their standardization and generalization. A graphical method was used to represent the matrix of indicators for assessing brand strength. Results. The studied domestic and foreign methods for assessing the power of a brand, with all their obvious positive aspects and completeness, have a weak side – they are qualitative from the standpoint of characteristics of the strength, potential and status of a brand, they only allow a description of these properties. As a result of the study, it was possible to generalize the existing experience, develop a system of brand strength indicators, draw up a questionnaire for a consumer survey that allows collecting information to measure the values of these indicators, build a mathematical model for calculating an integrated brand strength assessment, develop a methodology for the qualitative characteristics of the results of calculating this assessment based on the matrix. Approbation of the methodology made it possible to obtain a comprehensive quantitative assessment of the power of the regional product brand "The Real Vologda product", to formulate recommendations that were taken into account by the copyright holder of the brand – Budgetary Institution of the Vologda Region "Vologda Information and Consulting Center of the Agro-Industrial Complex" when elaborating its development strategy. Conclusion. The results of assessing the influence of the indicators' contribution to the integrated indicator of the brand strength "The Real Vologda product" showed that its strength and potential are mostly due to the factors such as physical availability and quality of products, highly rated by consumers, as well as demand from the buyer. At the same time, according to the experts, these factors also received very high weighted coefficients. ; В статье подробно представлены методологические подходы к вычислению интегрированной оценки силы бренда, а также результаты апробации системы индикаторов и математической модели на примере комплексной оценки силы регионального бренда «Настоящий Вологодский продукт». Разработанная методика в целом является результатом исследований в рамках реализации государственного научного гранта правительства Вологодской области. Помимо системы индикаторов, построенной по результатам обобщения теоретических материалов и практического опыта отечественных и зарубежных авторов по данной проблеме и использования приемов моделирования, представлена анкета для проведения исследования потребительского отношения к продукции бренда, описана методика представления результатов ответов респондентов на вопросы в количественной коэффициентной форме. Для расчета интегрированного показателя оценки силы бренда по результатам опроса, включающего информацию, получаемую как от потребителя, так и от привлеченных экспертов, разработана математическая модель. Выполнено шкалирование возможных значений этой оценки. Графически представлена матрица индикаторов оценки силы бренда, позволяющая дать как общую, так и развернутую качественную характеристику силы бренда по результатам использования модели, определить слабые и сильные стороны бренда, раскрыть его потенциал. Цель исследования: целью данного исследования являлась разработка комплексной методики оценки силы бренда и ее апробация на примере регионального товарного бренда «Настоящий Вологодский продукт». Материалы и методы: исследования выполнены на основе данных анкетного опроса потребителей и экспертов, построения математической модели, включающей коэффициентные значения показателей, отражающих уровень индикаторов, позволяющих оценить в комплексе силу бренда. В основе перевода результатов ответов респондентов в коэффициентную форму, их нормирования и обобщения были положены математико-статистические методы. Для представления матрицы индикаторов оценки силы бренда использован графический метод. Результаты: Изученные отечественные и зарубежные методики оценки силы бренда при всех их очевидных положительных моментах и полноте имеют слабую сторону – они качественные с позиции характеристики силы, потенциала и статуса бренда, позволяют дать лишь описание этих свойств. В результате исследования удалось обобщить имеющийся опыт, разработать систему индикаторов силы бренда, составить анкету для опроса потребителей, позволяющую собрать информацию для измерения значений этих индикаторов, построить математическую модель для расчета интегрированной оценки силы бренда, разработать методику качественной характеристики результатов расчета этой оценки на основе матрицы. Апробация методики позволила получить комплексную количественную оценку силы регионального продуктового бренда «Настоящий Вологодский продукт», сформулировать рекомендации, которые были учтены правообладателем бренда – БУ ВО «Вологодский информационно-консультационный центр агропромышленного комплекса» при разработке его стратегии развития. Заключение: Результаты оценки влияния вклада индикаторов в интегрированный показатель силы бренда «Настоящий Вологодский продукт» показали, что в наибольшей степени его сила и потенциал обусловлены такими факторами как физическая доступность и качество продукции, высоко оцениваемые потребителями, а также востребованность у покупателя. При этом, по мнению экспертов, данные факторы также получили весьма высокие весовые коэффициенты.

A global trend in recent years is the so-called digitalization of crime, that is, the use of information technology as a means and instrument of crime. Remote methods of committing crimes have become widespread, in which direct contact is excluded not only between the offender and the victim, but also between the accomplices of illegal activities. The real damage from cybercrimes is currently difficult to calculate, while the number of these crimes is growing rapidly from year to year. This study analyzes the state and dynamics of crimes in the field of information technology, as well as identifies gaps in legislation, law enforcement practice and accounting in which information about crimes of this type is accumulated. Purpose of the research. The purpose of the research is to conduct a comprehensive analysis of the state and dynamics of crimes in the field of information technology. Within the framework of the article, it is necessary to give a definition of crimes in the field of information technology for the purpose of conducting static analysis, while distinguishing between identical concepts. Highlight the main types and methods of their commission, form the classification of crimes in the field of information technology and designate the criteria for their construction. Analyze the experience of foreign countries and the results of the operational activities of the economic security and anti-corruption units of the territorial internal affairs bodies and suggest measures to improve the efficiency of the work being done.Materials and methods. When writing the work, the author used the methods of mathematical statistics; methods of the general theory of statistics, namely, relative, absolute and average values, methods of synthesis and analysis. For visual display of statistical data, graphical and tabular methods of data visualization were used. The information and empirical base was compiled by data on crimes in this area of the Main Information and Analytical Center of the Ministry of Internal Affairs of Russia, the Judicial Department under the Supreme Court and the General Prosecutor's Office of the Russian Federation.Results of the research. When writing the article, a quantitative assessment of the state of crime in the field of information technology was made, the main objects of attack by cybercriminals were identified; the most characteristic features and methods of committing crimes in the field of information technology were described. A statistical classification system for assessing the level of cybercrime is proposed. The effectiveness of the work carried out by law enforcement agencies to counter these criminal manifestations has been analyzed. Various ways of increasing the efficiency of the work of law enforcement agencies are proposed. When analyzing the law enforcement practice, a number of problems were identified related to the proof of crimes of this orientation, namely, insufficient interaction between law enforcement agencies, on the one hand, and financial institutions, telecommunication service providers, on the other hand.Conclusion. The author proposes ways to improve the quality of the verification measures to identify persons involved in the commission of crimes in the field of information technology, as well as to assess the effectiveness of economic security and anti-corruption units of territorial internal affairs bodies in identifying this category of crimes. These measures are not exhaustive; in order to increase the effectiveness of countering cybercriminals, it is necessary to apply a systematic approach aimed not only at improving the quality of the work of law enforcement and investigative agencies, improving the software system and material and technical equipment, but also improving information support of the banking sector, increasing bank response measures, and most importantly, the literacy of the population. ; Общемировой тенденцией последних лет является так называемая цифровизация преступности, то есть использование информационных технологий в качестве средства и орудия совершения преступления. Широкое распространение получили дистанционные способы совершения преступлений, при которых исключается прямой контакт не только между преступником и потерпевшим, но и между соучастниками противоправной деятельности. Реальный ущерб от киберпреступлений в настоящее время подсчитать сложно, при этом количество данных преступлений растет из года в год быстрыми темпами. В данном исследовании проведен анализ состояния и динамики преступлений в сфере информационных технологий, а также определены пробелы в законодательстве, правоприменительной практике и учетах в которых аккумулируется информация о преступлениях данной направленности.Цель исследования: Целью исследования является проведение всестороннего анализа состояния и динамики преступлений в сфере информационных технологий. В рамках статьи необходимо дать определение преступлениям в сфере информационных технологий для целей проведения статического анализа, при этом разграничить тождественные понятия. Выделить основные виды и способы их совершения, сформировать классификации преступлений в сфере информационных технологий и обозначить критерии их построения. Проанализировать опыт зарубежных стран и результаты оперативно-служебной деятельности подразделений экономической безопасности и противодействия коррупции территориальных органов внутренних дел и предложены меры по повышению эффективности проводимой работы. Материалы и методы: при написании работы автором использовались методы математической статистики; методы общей теории статистики, а именно относительных, абсолютных и средних величин, методы синтеза и анализа. Для наглядного отображения статистических данных применялись графический и табличный методы визуализации данных. Информационно-эмпирическую базу составили данные о преступлениях в указанной сфере Главного информационно-аналитического центра МВД России, Судебного департамента при Верховном Суде и Генеральной прокуратурой Российской Федерации.Результаты исследования: при написании статьи произведена количественная оценка состояния преступности в сфере информационных технологий, выделены основные объекты посягательства киберпреступников, описаны наиболее характерные черты и способы совершения преступлений в сфере информационных технологий. Предложена система статистических классификация для оценки уровня киберпреступности. Проанализирована эффективность работы проводимой правоохранительными органами по противодействию данным преступным проявлениям. Предложены различные пути повышения эффективности работы правоохранительных органов. При анализе правоприменительной практики выявлен ряд проблем, связанных с доказыванием преступлений указанной направленности, а именно недостаточным взаимодействием между правоохранительными органами с одной стороны и кредитно-финансовыми учреждениям, провайдерами телекоммуникационных услуг с другой стороны.Заключение. Автором предложены пути повышения качества проводимых проверочных мероприятий по установлению лиц, причастных к совершению преступлений в области информационных технологий, а также оценки эффективности подразделений экономической безопасности и противодействия коррупции территориальных органов внутренних дел по выявлению данной категории преступлений. Данные меры не являются исчерпывающими, с целью повышения эффективности противодействия киберпреступникам необходимо применять системный подход, направленный не только на повышения качества работы правоохранительных и следственных органов, совершенствованием программного комплекса и материально-технического оснащения, но и улучшать информационное обеспечение банковской сферы, повышать меры банковского реагирования, а самое важное грамотность населения.

In the years to come, the Javalambre-Physics of the Accelerated Universe Astrophysical Survey (J-PAS) will observe 8000 deg2 of the northern sky with 56 photometric bands. J-PAS is ideal for the detection of nebular emission objects. This paper presents a new method based on artificial neural networks (ANNs) that is aimed at measuring and detecting emission lines in galaxies up to zRlarr2 =Rlarr2 0.35. These lines are essential diagnostics for understanding the evolution of galaxies through cosmic time. We trained and tested ANNs with synthetic J-PAS photometry from CALIFA, MaNGA, and SDSS spectra. To this aim, we carried out two tasks. First, we clustered galaxies in two groups according to the values of the equivalent width (EW) of Hα, Hβ, [N II], and [O III] lines measured in the spectra. Then we trained an ANN to assign a group to each galaxy. We were able to classify them with the uncertainties typical of the photometric redshift measurable in J-PAS. Second, we utilized another ANN to determine the values of those EWs. Subsequently, we obtained the [N II]/Hα, [O III]/Hβ, and O 3N 2 ratios, recovering the BPT diagram ([O III]/Hβ versus [N II]/Hα). We studied the performance of the ANN in two training samples: one is only composed of synthetic J-PAS photo-spectra (J-spectra) from MaNGA and CALIFA (CALMa set) and the other one is composed of SDSS galaxies. We were able to fully reproduce the main sequence of star-forming galaxies from the determination of the EWs. With the CALMa training set, we reached a precision of 0.092 and 0.078 dex for the [N II]/Hα and [O III]/Hβ ratios in the SDSS testing sample. Nevertheless, we find an underestimation of those ratios at high values in galaxies hosting an active galactic nuclei. We also show the importance of the dataset used for both training and testing the model. Such ANNs are extremely useful for overcoming the limitations previously expected concerning the detection and measurements of the emission lines in such surveys as J-PAS. Furthermore, we show the capability of the method to measure a EW of 10 Å in Hα, Hβ, [N II] and [O III] lines with a signal-to-noise ratio (S/N) of 5, 1.5, 3.5, and 10, respectively, in the photometry. Finally, we compare the properties of emission lines in galaxies observed with miniJPAS and SDSS. Despite the limitation of such a comparison, we find a remarkable correlation in their EWs. © ESO 2021. ; G.M.S., R.G.D., R.G.B., E.P., J.R.M., L.A.D.G. and J.M.V. acknowledge support from the State Agency for Research of the Spanish MCIU through the "Center of Excellence Severo Ochoa" award to the Instituto de Astrofisica de Andalucia (SEV-2017-0709) and the projects AYA2016-77846-P and PID2019-109067-GB100. L.A.D.G. acknowledges support from the Ministry of Science and Technology of Taiwan (grant MOST 106-2628-M-001-003-MY3) and from the Academia Sinica (grant AS-IA-107-M01). P.O.B. acknowledge support from the Coordenacao de Aperfeicoamento de Pessoal de Nivel Superior - Brasil (CAPES) -Finance Code 001. R.A.D. acknowledges support from the CNPq through BP grant 308105/2018-4, and FINEP grants REF. 1217/13 -01.13.0279.00 and REF 0859/10 -01.10.0663.00 and also FAPERJ PRONEX grant E-26/110.566/2010 for hardware funding support for the JPAS project through the National Observatory of Brazil and Centro Brasileiro de Pesquisas Fisicas. S.C. thanks CNPq, grant No. 307467/2017-1. V.M. thanks CNPq (Brazil) and FAPES (Brazil) for partial financial support. This project has received funding from the European Union's Horizon 2020 research and innovation programme under the Marie Sklodowska-Curie grant agreement No 888258. LSJ acknowledges support from Brazilian agencies FAPESP (2019/10923-5) and CNPq (304819/201794). A.C. acknowledges support from PNPD/CAPES. J.M.V. acknowledges financial support from research projects AYA2016-79724-C4-4-P, PID2019-107408GB-C44 from the Spanish Ministerio de Ciencia e Innovacion. The authors acknowledge the following people for providing valuable comments and suggestions on the first draft of this paper: Stravos Akras, Joel Bregman, Salvador Duarte Puertas, Jorge Iglesias, Yolanda Jimenez Teja, Jose Miguel Rodriguez Espinosa, David Sobral and, Adi Zitrin. This research made use of Python (http://www.python.org), Numpy (Van Der Walt et al. 2011); of Matplotlib (Hunter 2007), a suite of open-source Python modules that provides a framework for creating scientific plots and, Astropy, the communitydeveloped core python package (Astropy Collaboration 2013, 2018). Funding for SDSS-III has been provided by the Alfred P. Sloan Foundation, the Participating Institutions, the National Science Foundation, and the US Department of Energy Office of Science. The SDSS-III web site is http://www.sdss3.org.This study makes use of the results based on the Calar Alto Legacy Integral Field Area (CALIFA) survey (http://califa.caha.es/).This project made use of the MaNGA-Pipe3D dataproducts. We thank the IA-UNAM MaNGA team for creating this catalogue, and the ConaCyt-180125 project for supporting them. Funding for the J-PAS Project has been provided by the Governments of Espana and Aragon though the Fondo de Inversion de Teruel, European FEDER funding and the MINECO and by the Brazilian agencies FINEP, FAPESP, FAPERJ and by the National Observatory of Brazil. Based on observations made with the JST/T250 telescope and PathFinder camera for the miniJPAS project at the Observatorio Astrofisico de Javalambre (OAJ), in Teruel, owned, managed, and operated by the Centro de Estudios de Fisica del Cosmos de Aragon (CEFCA). We acknowledge the OAJ Data Processing and Archiving Unit (UPAD) for reducing and calibrating the OAJ data used in this work. Funding for OAJ, UPAD, and CEFCA has been provided by the Governments of Spain and Aragon through the Fondo de Inversiones de Teruel; the Aragon Government through the Research Groups E96, E103, and E16_17R; the Spanish Ministry of Science, Innovation and Universities (MCIU/AEI/FEDER, UE) with grant PGC2018-097585-B-C21; the Spanish Ministry of Economy and Competitiveness (MINECO/FEDER, UE) under AYA2015-66211-C2-1-P, AYA2015-66211-C2-2, AYA2012-30789, and ICTS-2009-14; and European FEDER funding (FCDD10-4E-867, FCDD13-4E-2685). ; Peer reviewed

Key words: science park, science, legal regulation, high technologies, innovation,benefits, taxes The article reveals important legal aspects of the UK science parks, the creation and operation of scienceand technology parks in Great Britain. The author considers the legislation of GreatBritain on the activities of science and technology parks, technological innovations,tax and other benefits. The author traces the development of legislation governing theactivities of science parks in Great Britain. Innovative structures, their features areconsidered. An analysis of research by scientists on state and legal regulation of highereducation, research institutions, science parks. The author examines the Government'spolicy on the development of the scientific and technical sector of the economyby supporting and encouraging innovation in the scientific and technical sector andthe Question of the Great Britain Science Parks. The UK provides significant governmentsupport to science parks, fosters cooperation and dialogue between industry andacademia in the field of innovation and high technology. In this matter, the state directlyfunds research partnerships between industry and basic science. The statestrategy includes, in particular, the application of direct tax benefits for companiesthat interact with universities to implement high technology, research and development,tax benefits in the field of depreciation, as well as through financial and technicalsupport of leading universities and public laboratories, grants and grants.The author notes the important role in the development of innovation policy in theUK plays the creation of information support for innovation.The author has analyzed the legislation in the field of providing tax-compliant pilgrimsfor education and distribution. Legislation in the field of supply of taxable pilgrimsfor additional and retail outlets is stored alongside a number of regulatory legalacts, the main ones being:• Income and Corporation Taxes Act 1988;• Finance Act 2000;• Finance Act 2002.The author examines the executive authorities that implement state policy tostimulate the development of research and development. The author identifies thatthe UK is creating numerous innovation centers. The article emphasizes that of particularinterest are the model contracts proposed by the Ministry, aimed at the transferor use of ownership of the results of intellectual activity in the field of innovation.The author states that the British model of state support for innovation can be usefulin shaping public policy and creating a legal framework for regulating legal relationsin the field of innovation and the interaction of universities with business to implementresearch and development and high technology. ; Ключевые слова: научный парк, технологический парк, наука, правовое регу-лирование, высокие технологии, инновация, льготы, налоги Статья раскрывает важные правовые аспекты создания и деятельности на-учных и технологических парков Великобритании. Рассмотрено законодательствоэтой страны по вопросам деятельности научных и технологических парков, техно-логических инноваций, налоговых и других льгот. Исследовано развитие законо-дательства, регулирующего деятельность научных и технологических парков Ве-ликобритании. Рассмотрены инновационные структуры, их особенности. Прове-ден анализ исследований ученых по государственно-правовому регулированиювысшего образования, исследовательских учреждений, научных парков. Охарак-теризовано современное состояние и тенденции деятельности научных и техноло-гических парков Великобритании. Посилання 1. Петришин Г. П., Солан С. Б. Наукові парки: функціонально-технічні та територіально-просторові напрями розвитку. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія : Архітектура. 2013. № 757. С. 239−247. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/VNULPARX_2013_757_40 . 2. Князевич А. О., Крайчук О. В., Дяченко Л. А. Закордонний досвід формування та активізації діяльності технопаркових структур. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Економіка». 2018. № 8 (36). С. 26. 3. Bosma N., Stam E., Wennekers S. Intrapreneurship - An international study Zoetermeer, January 2010. URL : http://www.ondernemerschap.nl/sys/cftags/assetnow/design/widgets/site/ctm_getFile.cfm?file=H201005.pdf&perId=0 . 4. Войнова Є. І. Інновації в системі міжнародних економічних відносин : навч.-метод. посіб. Одеса : ОНУ, 2014. C. 106. 5. Шляхи розвитку української науки. Інформаційно-аналітичний бюлетень. Додаток до журналу «Україна: події, факти, коментарі» 2016. № 5 (126). С. 123. URL : http://nbuviap.gov.ua/images/nauka/2016/nauka05.pdf . 6. Калятин В. О., Наумов В. Б., Никифорова Т. С. Опыт Европы, США и Индии в сфере государственной поддержки инноваций. Российский юридический журнал. 2011. № 1 (76). С. 3. URL : https://www.russianlaw.net/files/law/doc/a59.pdf. 7. Керівництво з визначення досліджень та розробок в цілях оподаткування. URL: https://www.gov.uk/hmrc-internal-manuals/corporate-intangibles-research-and-development-manual/cird81300. 8. За матеріалами Мінекономрозвитку Росії по Брянській області. URL : http://www.vneshmarket.ru/content/document_r_F2C110ED-8A89-4BF0-B7F0-133B3BB45A3D.html. 9. Expert Group on Fiscal Measures for Research, 'Report submitted to CREST in the context of the Open Method of Coordination', The Hague, 15 June 2004. URL: https://ec.europa.eu/invest-in-research/coordination/coordination01_en.htm. 10. Електронний ресурс. URL : http://www.dius.gov.uk/policy/innovation.html . 11. Електронний ресурс. URL : http://www.innovation.gov.uk/lambertagreements. 12. Брага Д. О. Комерціалізація інновацій в країнах ЄС. Економічний простір. 2016. № 109. С. 5−19. С.12. ================================================ 1. Petryshyn H. P., Solan S. B. Naukovi parky: funktsionalno-tekhnichni ta terytorialno-prostorovi napriamy rozvytku. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika». Seriia : Arkhitektura. 2013. № 757. S. 239−247. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/VNULPARX_2013_757_40 . 2. Kniazevych A. O., Kraichuk O. V., Diachenko L. A. Zakordonnyi dosvid formuvannia ta aktyvizatsii diialnosti tekhnoparkovykh struktur. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Seriia «Ekonomika». 2018. № 8 (36). S. 26. 3. Bosma N., Stam E., Wennekers S. Intrapreneurship - An international study Zoetermeer, January 2010. URL : http://www.ondernemerschap.nl/sys/cftags/assetnow/design/widgets/site/ctm_getFile.cfm?file=H201005.pdf&perId=0 . 4. Voinova Ye. I. Innovatsii v systemi mizhnarodnykh ekonomichnykh vidnosyn : navch.-metod. posib. Odesa : ONU, 2014. C. 106. 5. Shliakhy rozvytku ukrainskoi nauky. Informatsiino-analitychnyi biuleten. Dodatok do zhurnalu «Ukraina: podii, fakty, komentari» 2016. № 5 (126). S. 123. URL : http://nbuviap.gov.ua/images/nauka/2016/nauka05.pdf . 6. Kaliatyn V. O., Naumov V. B., Nykyforova T. S. Opыt Evropы, SShA y Yndyy v sfere hosudarstvennoi podderzhky ynnovatsyi. Rossyiskyi yurydycheskyi zhurnal. 2011. № 1 (76). S. 3. URL : https://www.russianlaw.net/files/law/doc/a59.pdf. 7. Kerivnytstvo z vyznachennia doslidzhen ta rozrobok v tsiliakh opodatkuvannia. URL: https://www.gov.uk/hmrc-internal-manuals/corporate-intangibles-research-and-development-manual/cird81300. 8. Za materialamy Minekonomrozvytku Rosii po Brianskii oblasti. URL : http://www.vneshmarket.ru/content/document_r_F2C110ED-8A89-4BF0-B7F0-133B3BB45A3D.html. 9. Expert Group on Fiscal Measures for Research, 'Report submitted to CREST in the context of the Open Method of Coordination, The Hague, 15 June 2004. URL: https://ec.europa.eu/invest-in-research/coordination/coordination01_en.htm. 10. Elektronnyi resurs. URL : http://www.dius.gov.uk/policy/innovation.html . 11. Elektronnyi resurs. URL : http://www.innovation.gov.uk/lambertagreements. 12. Braha D. O. Komertsializatsiia innovatsii v krainakh YeS. Ekonomichnyi prostir. 2016. № 109. S. 5−19. S.12.