Suchergebnisse

The article substantiates the peculiarities and expediency of influence of religious organizations on the processes of state formation in the conditions of contemporary socio-political changes in Ukraine. The historical and social nature of religion is analyzed. The main provisions on the socio-political orientation of the church's activity in the socio-historical context and in the present conditions are highlighted. The stages of becoming a church as a social institution in a democratic society, the distinction between subjective (attitude to God) and objective (historical reality) religions are considered. Approaches to the analysis of issues of interdependence of religion and politics are revealed. Possible variants of the relationship between the authorities and the church in the context of different political structures have been clarified. The importance and authority of the church in finding mutually acceptable solutions in many problematic situations in a hybrid war is emphasized.The concept of «legitimacy» is specified as an important sign of democratic power, a symbol of trust, beliefs that exist in the minds of citizens and are based on the legitimacy of the authorities, citizens' recognition of the rights and duties of both their leaders and their own. The types of legitimacy of state power are analyzed. The factors of influence of religious organizations on state formation in Ukraine are highlighted. The functions of the church as a social institution in a democratic society are considered. The main directions of optimization of influence of religious organizations on state formation are outlined: approval of the positions of the Autocephalous Ukrainian Local Church; overcoming interfaith conflicts; further positive resolution of the Ukrainian religious issue at the international level; legislative clarification of the status of the church in socio-political processes; formation of political and religious component of society. Effectiveness of interaction between religious and state institutions in the country's development, making important political decisions on a common basis were confirmed.Key words: state formation, religious organizations, state, legitimacy, church, politics, hybrid war. ; У статті обґрунтовано особливості та доцільність впливу релігійних організацій на процеси державотворення в умовах сучасних суспільно-політичних змін в Україні. Проаналізовано історично-суспільну сутність релігії. Виділено основні положення щодо суспільно-політичної спрямованості діяльності церкви в соціально-історичному контексті та в сучасних умовах. Розглянуто етапи становлення церкви як соціального інституту в демократичному суспільстві, відмінності між суб'єктивною (ставлення до Бога) та об'єктивною (історична реальність) релігіями. Розкрито підходи до аналізу питань взаємозалежності релігії та політики. Уточнено можливі варіанти взаємовідносин влади та церкви в контексті різних політичних устроїв. Наголошено на значимості та авторитетності церкви в пошуку взаємоприйнятих рішень у багатьох проблемних ситуаціях в умовах гібридної війни.Конкретизовано поняття «легітимність» як важливу ознаку демократичної влади, символ довіри, уявлення, що існують у свідомості громадян та ґрунтуються на законності влади, визнанні громадянами прав та обов'язків як її керівників, так і своїх. Проаналізовано типи легітимності державної влади. Виділено чинники впливу релігійних організацій на державотворення в Україні. Розглянуто функції церкви як соціального інституту в демократичному суспільстві. Окреслено основні напрями оптимізації впливу релігійних організацій на державотворення: утвердження позицій Автокефальної Української Помісної Церкви; подолання міжконфесійних конфліктів; подальше позитивне вирішення українського релігійного питання на міжнародному рівні; законодавчого уточнення статусу церкви в суспільно-політичних процесах; формування політично-релігійної складової суспільства. Підтверджено ефективність взаємодії релігійних та державних інституцій у розбудові країни, прийняття важливих політичних рішень на спільній основі.Ключові слова: державотворення, релігійні організації, держава, легітимність, церква, політика, гібридна війна. В статье обоснованы особенности и целесообразность влияния религиозных организаций на процессы построения государства в условиях современных общественно-политических изменений в Украине. Проанализирована историко-общественная сущность религии. Выделены основные положения по общественно-политической направленности деятельности церкви в социально-историческом контексте и в современных условиях. Рассмотрены этапы становления церкви как соціального института в демократическом обществе, различия между субъективной (отношение к Богу) и объективной (историческая реальность) религиями. Раскрыто подходы к анализу вопросов взаимозависимости религии и политики. Уточнены возможные варианты взаимоотношения власти и церкви в контексте различных политических строев. Отмечено значимость и авторитетность церкви в поиске взаимоприемлемых решений во многих проблемных ситуациях в условиях гибридной войны.Конкретизировано понятие «легитимность» как важный признак демократической власти, символ доверия, представления которые, существуют в сознании граждан и основываются на законности власти, признании гражданами прав и обязанностей как ее руководителей, так и своих. Проанализированы типы легитимности государственной власти. Выделены факторы влияния религиозных организаций на построение государства в Украине. Рассмотрены функции церкви как социального института в демократическом обществе. Определены основные направления оптимизации влияния религиозных организаций на государство: утверждение позиций Автокефальной Украинской Поместной Церкви; преодоление межконфессиональных конфликтов; дальнейшее положительное решение украинского религиозного вопроса на международном уровне; законодательного уточнения статуса церкви в общественно-политических процессах; формирование политико-религиозной составляющей общества. Подтверждена эффективность взаимодействия религиозных и государственных институтов в развитии страны, принятию важных политических решений на совместной основе.Ключевые слова: построение государства, религиозные организации, государство, легитимность, церковь, политика, гибридная война. The article substantiates the peculiarities and expediency of influence of religious organizations on the processes of state formation in the conditions of contemporary socio-political changes in Ukraine. The historical and social nature of religion is analyzed. The main provisions on the socio-political orientation of the church's activity in the socio-historical context and in the present conditions are highlighted. The stages of becoming a church as a social institution in a democratic society, the distinction between subjective (attitude to God) and objective (historical reality) religions are considered. Approaches to the analysis of issues of interdependence of religion and politics are revealed. Possible variants of the relationship between the authorities and the church in the context of different political structures have been clarified. The importance and authority of the church in finding mutually acceptable solutions in many problematic situations in a hybrid war is emphasized.The concept of «legitimacy» is specified as an important sign of democratic power, a symbol of trust, beliefs that exist in the minds of citizens and are based on the legitimacy of the authorities, citizens' recognition of the rights and duties of both their leaders and their own. The types of legitimacy of state power are analyzed. The factors of influence of religious organizations on state formation in Ukraine are highlighted. The functions of the church as a social institution in a democratic society are considered. The main directions of optimization of influence of religious organizations on state formation are outlined: approval of the positions of the Autocephalous Ukrainian Local Church; overcoming interfaith conflicts; further positive resolution of the Ukrainian religious issue at the international level; legislative clarification of the status of the church in socio-political processes; formation of political and religious component of society. Effectiveness of interaction between religious and state institutions in the country's development, making important political decisions on a common basis were confirmed.Key words: state formation, religious organizations, state, legitimacy, church, politics, hybrid war.

Political choice is mediated by a number of internal and external factors. Often, it is carried out under the influence of manipulative technologies or sociological determinants. In this case, the person has the tendency of being hypnotized, rejects the decency, channeling thinking and action. Such a choice is unlikely to be called conscious. Meanwhile, the conscious choice makes a person a subject (and not a passive object) of politics. It determines the success of political activity, its prospect. It analyzes the powerful influence on the political choice of citizens, social groups and society as a whole by mass media, which retransmit and interpret certain events and create a picture of political existence for the general public, and also perform positive functions such as: axiological, controlling, informing, educational and that is a means of manipulation of public opinion, which accordingly negatively affects the implementation of the political choice of the individual. Media is considered, which using means and forms of information psychological influence can effectively influence the political choice of the citizens. The Internet also became an influential information source of the political choice. Traditional media in the information society simply gradually vanish. In addition to the determinants of political choice, the author analyzes the external factors of the political choice. In addition to the general socio-political situation in the country, the political choice of the subject is determined by the configuration of the political forces that has developed in this period of time. The political choice of a citizen with varying degrees of intensity is influenced by the activities of political parties and movements, public organizations, individual political leaders, etc. Ukrainian contemporary society learns to make a rational choice. The author claims that stable, democratic traditions in the field of political choice in Ukraine are at the stage of formation.Key notions: person, politics, political choice, political willpower, independence. ; Політичний вибір опосередкований низкою внутрішніх і зовнішніх чинників. Нерідко він здійснюється під впливом маніпулятивних технологій чи соціологічних детермінант. Людина при цьому піддається своєрідному навіюванню, яке застує внутрішню позицію, відторгає сумління, каналізує мислення та дію. Такий вибір навряд чи можна назвати свідомим. Між тим, саме свідомий вибір робить людину суб'єктом (а не пасивним об'єктом) політики. Саме він обумовлює успіх політичної діяльності, її перспективу. Аналізується потужний вплив на політичний вибір громадян, суспільних груп й соціуму в цілому здійснюють засоби масової інформації, які ретранслюють та інтерпретують певні події та створюють картинку політичного буття для широкого загалу, також виконують позитивні функції − аксіологічну, контролюючу, інформуючу, просвітительську і є засобом маніпуляції суспільною думкою, що відповідно негативно впливає на здійснення політичного вибору особистістю. Розглядається ЗМІ, які використовуючи засоби та форми інформаційно-психологічного впливу здатні ефективно впливати на політичний вибір громадян. Також впливовим інформаційним джерелом для здійснення політичного вибору стала мережа Інтернет. Традиційні ЗМІ у інформаційному суспільстві поступово відходять на другий план. Окрім детермінант політичного вибору, автор аналізує зовнішні чинники політичного вибору. Окрім загальної соціально-політичної ситуації у країні політичний вибір суб᾽єкта визначається конфігурацію політичних сил, яка склалася у даний період часу. На здійснення політичного вибору громадянина з різним ступенем інтенсивності впливає діяльність політичних партій та рухів, громадських організацій, окремих політичних лідерів тощо. Українське сучасне суспільство вчиться робити раціональний вибір. Автор стверджує, що стійкі, демократичні традиції у царині політичного вибору в Україні знаходяться на стадії формування.Ключові поняття: людина, політика, політичний вибір, політична воля, самостійність.Политический выбор опосредованный рядом внутренних и внешних факторов. Нередко он осуществляется под влиянием манипулятивных технологий или социологических детерминант. Человек при этом подвергается своеобразному внушению, которое заслоняет внутреннюю позицию, отторгает совести, канализирует мышления и действие. Такой выбор вряд ли можно назвать сознательным. Между тем, именно сознательный выбор делает человека субъектом (а не пассивным объектом) политики. Именно он обусловливает успех политической деятельности, ее перспективу. Анализируется мощное воздействие на политический выбор граждан, общественных групп и социума в целом осуществляют средства массовой информации, которые ретранслируют и интерпретируют определенные события и создают картинку политического бытия для широкой общественности, также выполняют положительные функции - аксиологическая, контролирующую, информирующую, просветительскую и является средством манипуляции общественным мнением, что соответственно отрицательно влияет на осуществление политического выбора личностью. Рассматривается СМИ, используя средства и формы информационно-психологического воздействия способны эффективно влиять на политический выбор граждан. Также влиятельным информационным источником для осуществления политического выбора стала сеть Интернет. Традиционные СМИ в информационном обществе постепенно отходят на второй план. Кроме детерминант политического выбора, автор анализирует внешние факторы политического выбора. Кроме общей социально-политической ситуации в стране политический выбор субъекта определяется конфигурацию политических сил, которая сложилась в данный период времени. На осуществление политического выбора гражданина с разной степенью интенсивности влияет деятельность политических партий и движений, общественных организаций, отдельных политических лидеров и тому подобное. Украинский современное общество учится делать рациональный выбор. Автор утверждает, что устойчивые демократические традиции в области политического выбора в Украине находятся на стадии формирования.Ключевые понятия: человек, политика, политический выбор, политическая воля, самостоятельность. Political choice is mediated by a number of internal and external factors. Often, it is carried out under the influence of manipulative technologies or sociological determinants. In this case, the person has the tendency of being hypnotized, rejects the decency, channeling thinking and action. Such a choice is unlikely to be called conscious. Meanwhile, the conscious choice makes a person a subject (and not a passive object) of politics. It determines the success of political activity, its prospect. It analyzes the powerful influence on the political choice of citizens, social groups and society as a whole by mass media, which retransmit and interpret certain events and create a picture of political existence for the general public, and also perform positive functions such as: axiological, controlling, informing, educational and that is a means of manipulation of public opinion, which accordingly negatively affects the implementation of the political choice of the individual. Media is considered, which using means and forms of information psychological influence can effectively influence the political choice of the citizens. The Internet also became an influential information source of the political choice. Traditional media in the information society simply gradually vanish. In addition to the determinants of political choice, the author analyzes the external factors of the political choice. In addition to the general socio-political situation in the country, the political choice of the subject is determined by the configuration of the political forces that has developed in this period of time. The political choice of a citizen with varying degrees of intensity is influenced by the activities of political parties and movements, public organizations, individual political leaders, etc. Ukrainian contemporary society learns to make a rational choice. The author claims that stable, democratic traditions in the field of political choice in Ukraine are at the stage of formation.Key notions: person, politics, political choice, political willpower, independence.

features of national environmental policy formation and functioning are researched. A conclusion that the environmental crisis is a result of imperfections in the social and economic system mechanisms is received. The role of the environmental component in political and economic problems solving is determined. The problems of implementation modern national environmental policy are analyzed. The necessity of its further improving is substantiated and the priority directions of its further development are determined. The implementation of the reform process of the national economic policy sustainable use and recreation of natural resources and objects within all industrial and territorial complexes in Ukraine, that distinguished by high resource and energy consumption, was associated primarily with the need to overcome the environmental and economic crisis events. In aspect of the environmental and economic development of Ukraine in 1992-2015 can be divided into two stages: - general ecological and economic crisis with a simultaneous significant reducing of the main natural resources using (1992-2000) - water, mineral, partly land, reducing emissions into the air etc.; - relative stabilization and revival beginning (since 2000) of industrial and agricultural manufacturing with increasing in certain regions of the polluted water volume, the harmful substances emissions and others. The current in Ukraine system of indicators for assessing the ecological environment and natural resources management is largely based on the parameters of 70th years statistical reporting. To change this evaluation methodology should concentrate on the following directions of the formation of sustainable using and reproduction of natural resources principles: - the scientific substantiation for internal needs of Ukraine in various types of natural resources; - accelerated implementation of the prevention measures of the irreversible violations of environment ecological state in ore mining areas and industrial urban agglomerations, ensuring its sustainable improvement and ecologically balanced condition; - execution of environmentally sound assessments of population specific provision by different types of natural resources, including life-supporting; - improving the economic levers of environmental control. Ukraine is one of the countries whose development largely depends on balancing the use of available natural resource base, primarily life-supporting (land, water, mineral and raw material). Research and analysis confirm that, despite the inherited problems of development, Ukraine has its own opportunities of problems solving, especially through the effective using of all kinds natural resources. Assuming that the industrial structure is the core national economy, its dynamics, natural and resource input, the priority objective is the improvement of industry structure in the direction of increasing its technology and providing benefits to those sectors and industries that produce the final ecologically not capacious and environmentally friendly products. This is a problem of great strategic goal, to which the public policy must focus. Thus, the most active level of ecological and economic systems is regional one, as the region (area) is also the governance subject, at this level environmental problems of society are emerging, the requirements for the production greening and environmental management are nominated. The region combines specific area points of productive forces distribution, polluting enterprises and natural resources using enterprises, which are parts of its economic structure. The structure and scale of regional production determine the character and volume of pollution, the intensity of the impact on the environment. Thus, the development of the national economy requires considering for at least three factors: first, the natural resource potential of the national territory, which in Ukraine, as in each country, has its limitations, especially when it comes to some of the basic elements of the environment (water, forests, etc.); second, the development of economic, particularly industrial, structure, oriented towards on minimization of natural resources costs; thirdly, economical production and using of natural resources, because it is not only related to the economy, but above all with air pollution, water and so on. The more powerful the natural resources are involved in the production process, the greater possibility of deterioration in the environment quality by harmful industrial and non-industrial emissions. JEL:R 58 ; Досліджено особливості формування і функціонування системи національної екологічної політики. Отримано висновок, що екологічна криза є наслідком недосконалості механізмів соціально-економічної системи. Визначено роль екологічної складової у вирішенні політичних та економічних проблем. Проаналізовано проблеми реалізації сучасної національної екологічної політики. Обґрунтовано необхідність її подальшого удосконалення і визначено пріоритетні напрями її подальшого розвитку. Проведення у процесі реформування національної економіки політики збалансованого використання і відтворення природних ресурсів та об'єктів у межах усіх виробничо-територіальних комплексів України, що вирізнялися високою ресурсо- та енергоємністю, було пов'язане, в першу чергу, з необхідністю подолання еколого-економічних кризових явищ. В еколого-економічному аспекті розвиток України в 1992-2015 рр. можна розділити на два етапи: - загальна еколого-економічна криза з одночасним суттєвим скороченням використання головних природних ресурсів (1992—2000) - водних, мінерально-сировинних, частково земельних, зниження викидів у повітря тощо; - відносна стабілізація і початок відродження (з 2000р.) про­мислового та аграрного виробництв зі зростанням в окремих регіонах об'ємів скидання забруднених вод, викидів шкідливих речовин та ін. Діюча в Україні система показників оцінки екологічного стану навколишнього середовища та використання природних ресурсів значною мірою ґрунтується на параметрах статистичної звітності 70-х років. Для зміни даної методики оцінки варто зосередити увагу на наступних напрямах щодо формування засад збалансованого використання і відтворення природних ресурсів: - наукового обгрунтування внутрішніх потреб України в різних видах природних ресурсів; - прискореного впровадження заходів щодо попередження незворотних порушень екологічного стану середовища в гірничодобувних регіонах та промислово-міських агломераціях, забезпечення його стійкого покращання та екологічно врівно­важеного стану; - виконання екологічно обґрунтованих оцінок питомої забезпе­ченості населення різними видами природних ресурсів, у тому числі життєзабезпечуючими; -удосконалення економічних важелів регулювання природоохоронної діяльності. Україна належить до числа країн, розвиток яких значною мірою залежить від збалансованості використання наявної бази природних ресурсів, у першу чергу, життєзабезпечуючих (земельних, водних, мінерально-сировинних). Дослідження й аналіз підтверджують, що, незважаючи на успадковані проблеми розвитку, Україна має власні можливості їх вирішення, насамперед шляхом ефективного викорис­тання всіх видів природних ресурсів. Якщо виходити з того, що промислова структура є ядром націо­нальної економіки, її динаміки і природоресурсомісткості, то пріори­тетним завданням є вдосконалення структури промисловості у напрямі підвищення її технологічності та надання переваг тим галузям і виробництвам, які випускають кінцеву екологічно немістку і екологічно чисту продукцію. Це проблема великої стратегічної мети, на яку має спрямовуватися державна політика. Таким чином, найбільш активним рівнем еколого-економічних систем є регіональний, оскільки регіон (область) є одночасно об'єктом управління, на цьому рівні формуються екологічні проблеми суспіль­ства, ставляться вимоги до екологізації виробництва і раціонального природокористування. Саме регіон поєднує конкретні пункти розміщення продуктивних сил, підприємства-забруднювачі і підприємства- природокористувачі, які є елементами його економічної структури. Структура і масштаб регіонального виробництва визначають характер і обсяги забруднень, інтенсивність впливу на природне середовище. Отже, розвиток національної економіки вимагає враховувати при­наймні три обставини: по-перше, природоресурсний потенціал національної території, який в Україні, як і у кожної країни, має свої обмеження, зокрема, коли йдеться про окремі базові елементи довкілля (воду, лісові ресурси тощо); по-друге, розвиток економічної, зокрема промислової структури, зорієнтованої на мінімізацію затрат природних ресурсів; по-третє, економне видобування і використання природних ресурсів, бо воно не тільки пов'язане з ефективністю економіки, але передусім із забрудненням повітряного басейну, водоймищ тощо. Чим потужніше природні ресурси залучаються у процес виробництва, тим більші можливості погіршення якості довкілля шкідливими промисло­вими і непромисловими викидами.

The Resolution of the Seimas of the Republic of Lithuania on the Approval of the State Sports Development Strategy for 2011-2020 states that it is important to create and develop a horizontal structure of public administration of sport, which includes many state administration areas and municipal institutions, which would allow to develop cooperation with non-governmental sports organizations and private sector of sports activities. To create legal and economic conditions for the fast development of active and healthy lifestyle and universal sports clubs as primary subjects of the national sport system; to promote their contribution to non-formal sports education and employment of children and young people, development of various sports, interaction between amateur and professional sports. In this respect, the tasks have been set to create a multi-tier system of strategic cooperation with non-governmental sport organizations (federations) with public administration structures, to expand cooperation between municipal institutions in the field of sport, authorized by the Government of the Republic of Lithuania (hereinafter referred to as the Government) so that these resolutions include the National Sport for All Development Program implementation, enhancing the vitality of communities through sport, ensuring healthy lifestyle conditions and developing sports infrastructure through territorial planning documents and investment programs; to create and develop a system of partnerships in the field of sport between public and private sectors; to develop cooperation between institutions of all fields of management by developing and implementing physical activity, healthy lifestyles and work ability, social cohesion through sport, leisure employment and social prevention and other interinstitutional programs, accordingly reorganizing and expanding functions of the institution authorized by the Government, strengthening its administrative capacity. The implementation of the strategy is particularly relevant, as is the case at the level of municipal administrations and councils, to which functions are delegated to implement the priority functions of sport policy. Problems in the implementation of sport policy are analyzed by scientists as well as representatives of sports policy legislators (Tukkula, 2016; Pollitt and Bouckaert, 2003, Houlihan, 2005, Grix et al, 2018, etc.). The aim of the research is to analyze how the sports policy of the Republic of Lithuania is formulated and implemented in the activities of municipal administrations and councils. Research methods -analysis of scientific literature, analysis of laws, analysis of sports management system. Research results and conclusions. The real role of municipalities and the priority to develop community sport, to promote the vitality of communities has not been realized yet. The role of private business for private investment in sports infrastructure for the development of sports movement and cooperation with socially responsible business representatives, the independent role of clubs and non-governmental organizations as a priority have also not been understood and finally not implemented. In the functional division of activities in the sport policy process, all chains of interaction between organizations, acting within the competence, must strive to implement laws and strategic goals of sports policy. In order to achieve these objectives, the activities of the institutions depend on the political decisions adopted jointly by the central government, public programs and projects. It is important that the executive structures are delegated the same kind of functions, so that the implementation of the policy is carried out consistently in all areas of the republic.Improvement of the process of implementing sports policy and the search for the improvement, trying to achieve the efficiency of activities of municipal administrations and councils must be the main goal of all institutions involved in it. The whole system of institutions involved in the development and implementation of sport policy is too centralized. Institutional differences in the management of interdependence and in the resolution of structural problems between national organizations and municipal organizations are very pronounced. This has a negative impact on the status of municipal territorial sports divisions, when grants are distributed from the state budget, selecting sportsmen, performing medical technological examination of promising sportsmen, setting up sports bases, and so on ; В постановлении Сейма Литовской Республики об утверждении Государственной стратегии развития спорта на 2011–2020 годы отмечается важность создания и совершенствования горизонтальной структуры государственного управления спортом, которая включает в себя многие направления государственного управления и муниципальные учреждения, что позволяет развивать сотрудничество с неправительственными спортивными организациями и частным сектором спортивной деятельности. Планируется создание правовых и экономических условий для развития активного и здорового образа жизни, быстрого развития универсальных спортивных клубов как основных субъектов национальной спортивной системы, чтобы содействовать их вкладу в неформальное спортивное образование и занятость детей и молодежи, развитие различных видов спорта, взаимодействие любительского и профессионального спорта. В связи с этим были поставлены задачи по созданию многоуровневой системы стратегического сотрудничества с неправительственными спортивными организациями (федерациями) со структурами государственного управления, расширения сотрудничества между муниципальными учреждениями в области спорта, уполномоченному Правительством Литовской Республики (далее именуемым правительством), с включением Национальной программы развития спорта для всех реализация, повышение жизнеспособности сообществ через спорт, обеспечение условий здорового образа жизни и развитие спортивной инфраструктуры через посредство подготовки документов территориального планирования и инвестиционных программ, чтобы создавать и развивать систему государственно-частного партнерства в сфере спорта; сотрудничество между учреждениями всех областей управления путем развития и реализации физической активности, здорового образа жизни и трудоспособности, социальной сплоченности посредством спорта, занятости досуга и социальной профилактики и других межведомственных программ, соответственно реорганизуя и расширяя функции уполномоченного правительством учреждения, укрепляя его административный потенциал. Реализация стратегии особенно актуальна на уровне деятельности муниципальных администраций и советов, которым делегированы функции для реализации приоритетных функций спортивной политики. Проблемы в реализации спортивной политики анализируются представителями ученых и законодателей спортивной политики (Tukkula, 2016; Pollitt and Bouckaert, 2003, Houlihan, 2005, Grix et al, 2018 и др.). Целью исследования является анализ того, как формируется и реализуется политика спорта Литовской Республики в деятельности муниципальных администраций и советов. Методы исследования - анализ научной литературы, анализ законов, анализ системы спортивного менеджмента. Результаты и выводы исследования. Реальная роль муниципалитетов и приоритетность развития общественного спорта, повышения жизнеспособности сообществ, не были реализованы. Роль частного бизнеса в спортивную инфраструктуру для развития спортивного движения и сотрудничество с социально ответственным бизнесом, независимая роль клубов и неправительственных организаций в качестве приоритета остается недостаточно осмысленна и неосуществлена. При функциональном разделении видов деятельности в процессе спортивной политики все цепи взаимодействия между организациями, действующими в пределах своей компетенции, должны стремиться к реализации законов и стратегических целей спортивной политики. В достижения этих целей деятельность учреждений зависит от принимаемых совместно центральным правительством политических решений, государственных программ и проектов. Важно, чтобы исполнительным структурам были делегированы одинаковые функции, а реализация политики осуществлялась последовательно во всех областях республики. Совершенствование процесса реализации спортивной политики и поиск повышения эффективности муниципальных администраций и советов должны быть главной целью всех учреждений, участвующих в нем. Вся система учреждений, занимающихся разработкой и реализацией спортивной политики, слишком централизована. Институциональные различия в управлении и в решении структурных проблем между национальными организациями и муниципальными организациями очень заметны. Это отрицательно сказывается на состоянии муниципальных территориальных спортивных подразделений, когда гранты распределяются из государственного бюджета в процесе отбора спортсменов, медико-технологических исследований перспективных спортсменов, создания спортивных баз. ; У Постанові Сейму Литовської Республіки про утвердження Державної стратегії розвитку спорту на 2011-2020 роки відмічається важливість створення і удосконалення горизонтальної структури державного управління спортом, яка включає в себе багато напрямків державного управління та муніципальні установи, що дозволить розширяти співпрацю з неурядовими спортивними організаціями і приватним сектором спортивної діяльності. Планується створення правових та економічних умов для розвитку активного і здорового образу життя, швидкого розвитку універсальних спортивних клубів і здорового образу життя, швидкого розвитку універсальних спортивних клубів як основних суб'єктів національної спортивної системи, щоб сприяти їх вкладу в неформальне спортивне товариство і зайнятість дітей і молоді, розвиток різних видів спорту, взаємодію аматорського і професійного спорту. У зв'язку з цим були поставлені завдання щодо створення багаторівневої системи стратегічної співпраці з неурядовими спортивними організаціями (федераціями), зі структурами державного управління, розширення співпраці між муніципальними установами у сфері спорту, уповноважених Урядом Литовської Республіки (далі урядом), з включенням Національної програми розвитку спорту для всіх, підвищення життєздатності товариств через спорт, забезпечення здорового образу життя і розвиток спортивної інфраструктури через посердництво територіального планування та інвестиційних програм; створення і ровиток системи державно-приватного партнерства у сфері спорту; співпраці між установами всіх областей управління шляхом розвитку і реалізації фізичної активності, здорового образу життя і працездатності, соціальної згуртованості черз посередництво спорту, зайнятості у сфері дозвілля і соціальної профілактики та інших міжвідомчих програм. Реалізація стратегії особливо актуальна на рівні діяльності муніципальних адміністрацій і рад, яким делеговані функції для реалізації спортивної політики. Проблеми у реалізації спортивної політики аналізуються вченими і законотворцями спортивної політики (Tukkula, 2016; Pollitt and Bouckaert, 2003, Houlihan, 2005, Grix et al, 2018 и др.). Метою дослідження є аналіз того, як формується і реалізується спортивна політика Литовської Республіки у діяльності муніципальних адміністрацій і рад. Методи дослідження - аналіз наукової літератури, аналіз законів системи спортивного менеджменту. Результати і висновки дослідження. Реальна роль муніципалітетів і пріоритетність розвитку суспільного спорту, підвищення життєздатності товариств, не були реалізовані. Роь приватного бізнесу у спортивній інфраструктурі з метою розвитку спортивного руху і співпраці з соціально відповідальним бізнесом, незалежна роль клубів і неурядових організацій у якості пріоритету залишається недостатньо осмисленою і нездійсненою. При функціональному розділенні видів діяльності у процесі спортивної політики всі ланцюги взаємодії між організаціями, що діють у межах своїх компетенцій, повинні діяти у межах реалізації законів і стратегічних цілей спортивної політики. Для досягнення цих цілей діяльність установ залежить від політчиних рішень, що приймаються сумісно з центральним урядом, державних програм і проектів. Важливо, щоб виконавчим структурам були делеговані рівні функції, а реалізація політики здійснювалась послідовно в усіх сферах республіки. Удосконалення процесу реалізації спортивної політики і пошук підвищення ефективності муніципальних адміністрацій і рад повинні бути головною метою всіх установ, що приймають в них участь. Вся система установ, що займаються розробкою і реалізацією спортивної політики, надзвичйно централізована. Інституційні відмінності в управлінні і вирішенні структурних проблем між національними і муніципальними організаціями є великими. Це негативно впливає на стан муніципальних територіальних спортивних підрозділів, коли гранти розподіляються з державного бюджету у процесі відбору спортсменів, медико-технологічних досліджень перспективних спортсменів, створення спортивних баз тощо.

The Resolution of the Seimas of the Republic of Lithuania on the Approval of the State Sports Development Strategy for 2011-2020 states that it is important to create and develop a horizontal structure of public administration of sport, which includes many state administration areas and municipal institutions, which would allow to develop cooperation with non-governmental sports organizations and private sector of sports activities. To create legal and economic conditions for the fast development of active and healthy lifestyle and universal sports clubs as primary subjects of the national sport system; to promote their contribution to non-formal sports education and employment of children and young people, development of various sports, interaction between amateur and professional sports. In this respect, the tasks have been set to create a multi-tier system of strategic cooperation with non-governmental sport organizations (federations) with public administration structures, to expand cooperation between municipal institutions in the field of sport, authorized by the Government of the Republic of Lithuania (hereinafter referred to as the Government) so that these resolutions include the National Sport for All Development Program implementation, enhancing the vitality of communities through sport, ensuring healthy lifestyle conditions and developing sports infrastructure through territorial planning documents and investment programs; to create and develop a system of partnerships in the field of sport between public and private sectors; to develop cooperation between institutions of all fields of management by developing and implementing physical activity, healthy lifestyles and work ability, social cohesion through sport, leisure employment and social prevention and other interinstitutional programs, accordingly reorganizing and expanding functions of the institution authorized by the Government, strengthening its administrative capacity. The implementation of the strategy is particularly relevant, as is the case at the level of municipal administrations and councils, to which functions are delegated to implement the priority functions of sport policy. Problems in the implementation of sport policy are analyzed by scientists as well as representatives of sports policy legislators (Tukkula, 2016; Pollitt and Bouckaert, 2003, Houlihan, 2005, Grix et al, 2018, etc.). The aim of the research is to analyze how the sports policy of the Republic of Lithuania is formulated and implemented in the activities of municipal administrations and councils. Research methods -analysis of scientific literature, analysis of laws, analysis of sports management system. Research results and conclusions. The real role of municipalities and the priority to develop community sport, to promote the vitality of communities has not been realized yet. The role of private business for private investment in sports infrastructure for the development of sports movement and cooperation with socially responsible business representatives, the independent role of clubs and non-governmental organizations as a priority have also not been understood and finally not implemented. In the functional division of activities in the sport policy process, all chains of interaction between organizations, acting within the competence, must strive to implement laws and strategic goals of sports policy. In order to achieve these objectives, the activities of the institutions depend on the political decisions adopted jointly by the central government, public programs and projects. It is important that the executive structures are delegated the same kind of functions, so that the implementation of the policy is carried out consistently in all areas of the republic.Improvement of the process of implementing sports policy and the search for the improvement, trying to achieve the efficiency of activities of municipal administrations and councils must be the main goal of all institutions involved in it. The whole system of institutions involved in the development and implementation of sport policy is too centralized. Institutional differences in the management of interdependence and in the resolution of structural problems between national organizations and municipal organizations are very pronounced. This has a negative impact on the status of municipal territorial sports divisions, when grants are distributed from the state budget, selecting sportsmen, performing medical technological examination of promising sportsmen, setting up sports bases, and so on ; В постановлении Сейма Литовской Республики об утверждении Государственной стратегии развития спорта на 2011–2020 годы отмечается важность создания и совершенствования горизонтальной структуры государственного управления спортом, которая включает в себя многие направления государственного управления и муниципальные учреждения, что позволяет развивать сотрудничество с неправительственными спортивными организациями и частным сектором спортивной деятельности. Планируется создание правовых и экономических условий для развития активного и здорового образа жизни, быстрого развития универсальных спортивных клубов как основных субъектов национальной спортивной системы, чтобы содействовать их вкладу в неформальное спортивное образование и занятость детей и молодежи, развитие различных видов спорта, взаимодействие любительского и профессионального спорта. В связи с этим были поставлены задачи по созданию многоуровневой системы стратегического сотрудничества с неправительственными спортивными организациями (федерациями) со структурами государственного управления, расширения сотрудничества между муниципальными учреждениями в области спорта, уполномоченному Правительством Литовской Республики (далее именуемым правительством), с включением Национальной программы развития спорта для всех реализация, повышение жизнеспособности сообществ через спорт, обеспечение условий здорового образа жизни и развитие спортивной инфраструктуры через посредство подготовки документов территориального планирования и инвестиционных программ, чтобы создавать и развивать систему государственно-частного партнерства в сфере спорта; сотрудничество между учреждениями всех областей управления путем развития и реализации физической активности, здорового образа жизни и трудоспособности, социальной сплоченности посредством спорта, занятости досуга и социальной профилактики и других межведомственных программ, соответственно реорганизуя и расширяя функции уполномоченного правительством учреждения, укрепляя его административный потенциал. Реализация стратегии особенно актуальна на уровне деятельности муниципальных администраций и советов, которым делегированы функции для реализации приоритетных функций спортивной политики. Проблемы в реализации спортивной политики анализируются представителями ученых и законодателей спортивной политики (Tukkula, 2016; Pollitt and Bouckaert, 2003, Houlihan, 2005, Grix et al, 2018 и др.). Целью исследования является анализ того, как формируется и реализуется политика спорта Литовской Республики в деятельности муниципальных администраций и советов. Методы исследования - анализ научной литературы, анализ законов, анализ системы спортивного менеджмента. Результаты и выводы исследования. Реальная роль муниципалитетов и приоритетность развития общественного спорта, повышения жизнеспособности сообществ, не были реализованы. Роль частного бизнеса в спортивную инфраструктуру для развития спортивного движения и сотрудничество с социально ответственным бизнесом, независимая роль клубов и неправительственных организаций в качестве приоритета остается недостаточно осмысленна и неосуществлена. При функциональном разделении видов деятельности в процессе спортивной политики все цепи взаимодействия между организациями, действующими в пределах своей компетенции, должны стремиться к реализации законов и стратегических целей спортивной политики. В достижения этих целей деятельность учреждений зависит от принимаемых совместно центральным правительством политических решений, государственных программ и проектов. Важно, чтобы исполнительным структурам были делегированы одинаковые функции, а реализация политики осуществлялась последовательно во всех областях республики. Совершенствование процесса реализации спортивной политики и поиск повышения эффективности муниципальных администраций и советов должны быть главной целью всех учреждений, участвующих в нем. Вся система учреждений, занимающихся разработкой и реализацией спортивной политики, слишком централизована. Институциональные различия в управлении и в решении структурных проблем между национальными организациями и муниципальными организациями очень заметны. Это отрицательно сказывается на состоянии муниципальных территориальных спортивных подразделений, когда гранты распределяются из государственного бюджета в процесе отбора спортсменов, медико-технологических исследований перспективных спортсменов, создания спортивных баз. ; У Постанові Сейму Литовської Республіки про утвердження Державної стратегії розвитку спорту на 2011-2020 роки відмічається важливість створення і удосконалення горизонтальної структури державного управління спортом, яка включає в себе багато напрямків державного управління та муніципальні установи, що дозволить розширяти співпрацю з неурядовими спортивними організаціями і приватним сектором спортивної діяльності. Планується створення правових та економічних умов для розвитку активного і здорового образу життя, швидкого розвитку універсальних спортивних клубів і здорового образу життя, швидкого розвитку універсальних спортивних клубів як основних суб'єктів національної спортивної системи, щоб сприяти їх вкладу в неформальне спортивне товариство і зайнятість дітей і молоді, розвиток різних видів спорту, взаємодію аматорського і професійного спорту. У зв'язку з цим були поставлені завдання щодо створення багаторівневої системи стратегічної співпраці з неурядовими спортивними організаціями (федераціями), зі структурами державного управління, розширення співпраці між муніципальними установами у сфері спорту, уповноважених Урядом Литовської Республіки (далі урядом), з включенням Національної програми розвитку спорту для всіх, підвищення життєздатності товариств через спорт, забезпечення здорового образу життя і розвиток спортивної інфраструктури через посердництво територіального планування та інвестиційних програм; створення і ровиток системи державно-приватного партнерства у сфері спорту; співпраці між установами всіх областей управління шляхом розвитку і реалізації фізичної активності, здорового образу життя і працездатності, соціальної згуртованості черз посередництво спорту, зайнятості у сфері дозвілля і соціальної профілактики та інших міжвідомчих програм. Реалізація стратегії особливо актуальна на рівні діяльності муніципальних адміністрацій і рад, яким делеговані функції для реалізації спортивної політики. Проблеми у реалізації спортивної політики аналізуються вченими і законотворцями спортивної політики (Tukkula, 2016; Pollitt and Bouckaert, 2003, Houlihan, 2005, Grix et al, 2018 и др.). Метою дослідження є аналіз того, як формується і реалізується спортивна політика Литовської Республіки у діяльності муніципальних адміністрацій і рад. Методи дослідження - аналіз наукової літератури, аналіз законів системи спортивного менеджменту. Результати і висновки дослідження. Реальна роль муніципалітетів і пріоритетність розвитку суспільного спорту, підвищення життєздатності товариств, не були реалізовані. Роь приватного бізнесу у спортивній інфраструктурі з метою розвитку спортивного руху і співпраці з соціально відповідальним бізнесом, незалежна роль клубів і неурядових організацій у якості пріоритету залишається недостатньо осмисленою і нездійсненою. При функціональному розділенні видів діяльності у процесі спортивної політики всі ланцюги взаємодії між організаціями, що діють у межах своїх компетенцій, повинні діяти у межах реалізації законів і стратегічних цілей спортивної політики. Для досягнення цих цілей діяльність установ залежить від політчиних рішень, що приймаються сумісно з центральним урядом, державних програм і проектів. Важливо, щоб виконавчим структурам були делеговані рівні функції, а реалізація політики здійснювалась послідовно в усіх сферах республіки. Удосконалення процесу реалізації спортивної політики і пошук підвищення ефективності муніципальних адміністрацій і рад повинні бути головною метою всіх установ, що приймають в них участь. Вся система установ, що займаються розробкою і реалізацією спортивної політики, надзвичйно централізована. Інституційні відмінності в управлінні і вирішенні структурних проблем між національними і муніципальними організаціями є великими. Це негативно впливає на стан муніципальних територіальних спортивних підрозділів, коли гранти розподіляються з державного бюджету у процесі відбору спортсменів, медико-технологічних досліджень перспективних спортсменів, створення спортивних баз тощо.