The family-unit did, in one form or another occur since the beginning of man's existence. The aim of the unit was to sire children and to provide for them until they reached maturity. To realise this provisional aim, a decision making process was required. The child and her parents' individual interests can generate conflict where decisions have to be made regarding various questions, for example: which church the child should attend and or whether she should attend any church; which school a child should be enrolled in; with whom the child may associate and with whom not; if the child may use contraceptives, and whether an adolescent female may of her free will request or reject an abortion. Henceforth it must be kept in mind that the decision making process, i.e. family politics, is unique for each parent-child relationship. Various social, economic and cultural factors can influence the handling of conflict in the decision making process. Furthermore, fundamental rights can influence the decision making process differently in respectively the common law parent-child relationship and the customary law parent-child relationship. Central to the latter situation is the fact that fundamental rights recognise individual rights, while customary law is founded in communalism. It is furthermore important to note that the nature of the parent-child relationship is not neutral, but is determined by historical and social elements within the community. There are various statutory provisions in terms of which courts can intervene in the exercise of parental authority and can even terminate it, over and above the fact that the courts possess a common law competence as upper guardian. However, no law expressly grants the court the power to intervene in the parent-child relationship where conflict arises within the decision making process. The courts only have the authority to intervene in the parent-child relationship in the event of physical maltreatment or molestation of a child, in divorce proceedings, and where consent must be granted for a minor's marriage. Even the family advocate is employed as mediator only in divorce matters. The court as common law upper guardian of minors, will only intervene in the parent-child relationship if it is of the opinion that such a step is in the interests of the child and it will therefor not be done lightly. The current constitutional provisions regarding children in a multi-cultural society has brought about changes in the parent-child relationship. Reading together sections 9 and 28 of the 1996-constitution puts it beyond doubt that any child under the age of 18 years is a person possessing fundamental rights. The state is drawn in as a third party in the parent-child relationship and must ensure that the interests of the child, that is fundamental rights, are guaranteed. Section 28 of the 1996-constitution goes further than section 30 of the 1993-constitution and provides a description for the meaning of parental care. The reference to family care, parental care and appropriate alternative care in the 1996-constitution can be indicative of the fact that the changed relationships wherein children find themselves within the community (other than the nuclear family) are recognised. The constitutional provisions also causes a change of emphasis in the parent-child relationship. The emphasis changes from the parent's rights and responsibilities to the rights that a child may claim. The child can enforce her rights against the state and her parents. The yardstick which determines whether the child is entitled to its constitutional rights, is in whether such a claim would be in the best interests of the child. If the child approaches the High Court as the common law upper guardian to enforce her rights, or to strike a balance in the decision making process, the state must supply the child with the necessary legal representation. Due to the relevant constitutional provisions, the parent-child relationship can no longer be considered to be regulated merely by rules of authority, but the emphasis has shifted to the promotion of the child's interests. The best interest of the child must thus be the guiding principle in all legal proceedings. It implies further that the South African family law approach to balancing the decision making process within the parent-child relationship has also changed
The article deals with rhetoric as a discipline of professional orientation. It is proved that modern institutions of higher education are trying to form a curriculum of specialist training in such a way that disciplines of fundamental training are harmoniously combined with educational subjects aimed at the personal and intellectual growth of a modern student. Through the prism of its own experience of teaching rhetoric, the peculiarities of the professional orientation of author's programs that take into account the specifics of future professional activities are revealed. Thus, the main topics is defined, which is proposed for future teachers, educators, managers, specialists in the military field. The leading competencies that will be formed during the process of mastering the corresponding special courses are determined. It is noted that the course of professionally oriented rhetoric forms the necessary skills of critical thinking, professional speech, public communication, introduces the peculiarities of cooperation with different audiences of listeners, different strategies of information provision. A detailed analysis of the curricula of various professional higher education institutions has allowed to highlight the actual problems of introducing the course of rhetoric: lack of specialists, limited use of potential opportunities for rhetoric in interdisciplinary communication in the process of professional training; the substitution of the notion that the course of rhetoric is often studied manipulative technologies of influence on the audience (black rhetoric), technology of neuro-linguistic programming, elements of stylistics or business Ukrainian language; giving preference to the study of the experience and heritage of foreign rhetorics. At the same time, the prospects for realizing the pedagogically valuable experience of implementing the rhetoric course as a subject of professional orientation in the system of vocational training in contemporary conditions are outlined: providing an integrated approach to the study of rhetoric; integration of the course with the basic disciplines of the curriculum; strengthening of the practice oriented training of future specialists from different fields; application of differentiated approach taking into account the directions of training (humanitarian, technical, creative), social (age, gender, education) and cultural (education, traditions, etiquette) aspects; the involvement of the younger generation of Ukrainians in a broad public dialogue in order to revive the high status of the Ukrainian language, the prestige of public service broadcasting, the responsibility for the said, and the creation of a highly cultured communication environment.Key words: rhetoric, professional direction, competence, integration. ; У статті йде мова про риторику як навчальну дисципліну фахового спрямування. Доведено, що сучасні заклади вищої освіти намагаються сформувати навчальний план підготовки фахівця таким чином, щоб дисципліни фундаментальної підготовки гармонійно поєднувалися з навчальними предметами, спрямованими на особистісне та інтелектуальне зростання сучасного студента. Крізь призму власного досвіду викладання риторики розкрито особливості фахової спрямованості авторських програм, що враховують специфіку майбутньої професійної діяльності. Так, схарактеризовано основну тематику, що пропонується для вивчення майбутніми вчителями, вихователями, управлінцями, менеджерами, фахівцями військової галузі. Визначено провідні компетентності, які будуть сформовані в процесі опанування відповідних спецкурсів. Зазначено, що курс професійно зорієнтованої риторики формує необхідні вміння критичного мислення, професійного мовлення, публічної комунікації, знайомить з особливостями співпраці з різними аудиторіями слухачів, різними стратегіями подачі інформації. Ґрунтовний аналіз навчальних планів різних професійних вищих навчальних закладів дозволив виділити актуальні проблеми впровадження навчального курсу риторики: відсутність фахівців, обмежене використання потенційних можливостей риторики в міжпредметних зв'язках у процесі фахової підготовки. Водночас окреслено перспективи реалізації педагогічно цінного досвіду запровадження курсу риторики як предмета фахового спрямування в системі професійної підготовки в сучасних умовах: забезпечення комплексного підходу до вивчення риторики; інтеграція курсу з базовими дисциплінами навчального плану; посилення практико-орієнтованої підготовки майбутніх фахівців різних галузей.Ключові слова: риторика, фахове спрямування, компетенції, інтеграція. В статье идет речь о риторике как учебной дисциплине профессионального направления. Доказано, что современные высшие учебные заведения пытаются сформировать учебный план подготовки специалиста таким образом, чтобы дисциплины фундаментальной подготовки гармонично сочетались с учебными предметами, направленными на личностный и интеллектуальный рост современного студента. Сквозь призму собственного опыта преподавания риторики раскрыты особенности профессиональной направленности авторских программ, учитывающих специфику будущей профессиональной деятельности. Так, охарактеризована основная тематика, которая предлагается для изучения будущим учителями,воспитателям, управленцам, менеджерам, специалистам военной отрасли. Определены ведущие компетентности, которые будут сформированы в процессе освоения соответствующих спецкурсов. Отмечено, что курс профессионально ориентированной риторики формирует необходимые умения критического мышления, профессиональной речи, публичной коммуникации, знакомит с особенностями сотрудничества с различными аудиториями слушателей, различными стратегиями подачи информации. Обстоятельный анализ учебных планов различных профессиональных высших учебных заведений позволил выделить актуальные проблемы внедрения учебного курса риторики: отсутствие специалистов, ограниченное использование потенциальных возможностей риторики в межпредметных связях в процессе профессиональной подготовки. В то же время намечены перспективы реализации педагогически ценного опыта внедрения курса риторики как предмета профессионального направления в системе профессиональной подготовки в современных условиях: обеспечение комплексного подхода к изучению риторики; интеграция курса с базовыми дисциплинами учебного плана; усиление практико-ориентированной подготовки будущих специалистов различных отраслей.Ключевые слова: риторика, профессиональное направление, компетенции, интеграция. The article deals with rhetoric as a discipline of professional orientation. It is proved that modern institutions of higher education are trying to form a curriculum of specialist training in such a way that disciplines of fundamental training are harmoniously combined with educational subjects aimed at the personal and intellectual growth of a modern student. Through the prism of its own experience of teaching rhetoric, the peculiarities of the professional orientation of author's programs that take into account the specifics of future professional activities are revealed. Thus, the main topics is defined, which is proposed for future teachers, educators, managers, specialists in the military field. The leading competencies that will be formed during the process of mastering the corresponding special courses are determined. It is noted that the course of professionally oriented rhetoric forms the necessary skills of critical thinking, professional speech, public communication, introduces the peculiarities of cooperation with different audiences of listeners, different strategies of information provision. A detailed analysis of the curricula of various professional higher education institutions has allowed to highlight the actual problems of introducing the course of rhetoric: lack of specialists, limited use of potential opportunities for rhetoric in interdisciplinary communication in the process of professional training; the substitution of the notion that the course of rhetoric is often studied manipulative technologies of influence on the audience (black rhetoric), technology of neuro-linguistic programming, elements of stylistics or business Ukrainian language; giving preference to the study of the experience and heritage of foreign rhetorics. At the same time, the prospects for realizing the pedagogically valuable experience of implementing the rhetoric course as a subject of professional orientation in the system of vocational training in contemporary conditions are outlined: providing an integrated approach to the study of rhetoric; integration of the course with the basic disciplines of the curriculum; strengthening of the practice oriented training of future specialists from different fields; application of differentiated approach taking into account the directions of training (humanitarian, technical, creative), social (age, gender, education) and cultural (education, traditions, etiquette) aspects; the involvement of the younger generation of Ukrainians in a broad public dialogue in order to revive the high status of the Ukrainian language, the prestige of public service broadcasting, the responsibility for the said, and the creation of a highly cultured communication environment.Key words: rhetoric, professional direction, competence, integration.
Este trabajo examina el vínculo teórico entre el filólogo Karl Lachmann (1793-1851) y el lingüista August Schleicher (1821-1868); específicamente, cómo sus respectivos trabajos modificaron el devenir de la filología y la lingüística. Para dar cuenta de las conexiones entre ambos se retomarán dos nociones correlativas, propuestas por los autores como expresión de una misma búsqueda del origen de su disciplina: Urtext (Lachmann) y Ursprache (Schleicher). Estas nociones, propuestas como puntos de llegada de un método genealógico filológico y lingüístico, serán puntos de partida para analizar el devenir de las competencias teórico-metodológicas de la filología y la lingüística en el período en el que lograron ganar independencia la una de la otra. Para analizar el surgimiento de estas dos categorías teóricas y su funcionamiento dentro de los aparatos disciplinares que las contienen, se retomarán algunos antecedentes culturales que posibilitaron la conformación de la lingüística y la filología como tales durante el siglo XIX en el territorio alemán. Estos antecedentes se explorarán especialmente a partir de figuras como las de Jacob Grimm (1785-1863) y Johann Gottfried Herder (1744-1803), este último considerado en este trabajo como referencia histórica ineludible de la búsqueda de los orígenes en la cultura alemana, y del contexto sociopolítico que colaboró con la configuración de una cultura a la caza de una identidad nacional. Se espera con este artículo contribuir con el análisis de las nociones de Urtext y Ursprache dentro de los perfiles disciplinares de la lingüística y la filología, y postular preguntas para el desarrollo de diversas investigaciones sobre el rol de estas disciplinas en sus formas contemporáneas. ; This article explores the relations between the philologist Karl Lachmann and the linguist August Schleicher; specifically, how their works have reshaped the way in which philology and linguistics are understood. In order to establish these bonds, we will talk about two correlated notions, both formulated by their authors as expressions of the same research: Urtext (Lachmann) and Ursprache (Schleicher). These notions are the points of arrival of genealogical methods for philology and linguistics, respectively, and we will take them as points of departure for the analysis of the theoretical and methodological competence of both disciplines in times of their independence from one another. In order to analyze the conditions of creation of these two theorical notions and the way they function inside their disciplines, we will start this investigation in Nineteenth-Century Germany when linguistics separates itself from philology, but we will also go back and forth in time, looking to analyze both the circumstances that led to them and the consequences of their appearance. Among the circumstances that will be considered in this article, we must emphasize the influence of Jacob Grimm and Johann Gottfried Herder, the latter often considered a reference for the quest for origins in modern German culture, and the social and political context that collaborated with the configuration of a way to conceive culture and its eagerness for a German national identity. We hope we can contribute to the understanding of the disciplinary profiles of linguistics and philology, and to the formulation of questions regarding these disciplines today among other human sciences. ; Facultad de Humanidades y Ciencias de la Educación
The article is devoted to the study of political journalism as a means of forming public opinion in modern Ukraine. The article deals with the basic concepts and characteristics of political journalism, the main approaches to its study. Journalism as a socio-political institution is one of the participants in the political process, which organizes and maintains a constant link between policy makers. Political journalism is a means of highlighting the activities of various political actors and is a peculiar form of communication between government and citizens. Often, the attention of journalists is drawn to the political elite and leaders. The authors of the article draw attention to the functions of political journalism, which can have a constructive and destructive impact on the socio-political life in Ukraine. The information, critical, communicative and cultural-educational functions are highlighted. Political journalism realizes tasks, among which the important place belongs to the formation of public opinion. The article raises the important question of the influence of public opinion on the processes taking place in all spheres of society, since public opinion is a kind of regulator of those processes. An analysis of the influence of political journalism on the process of formation of public opinion is underway. The attention is drawn to the dangerous and negative role of modern media. Also, attention is focused on the main professional requirements for a political journalist: competence, ability to work with information, fluency in the state language, objectivity, honesty and impartiality, ability to analyze and predict. The main problems of political journalism in modern Ukraine are highlighted: incompetence of political journalists, dependence of mass media on politicians and authorities, media manipulation, etc. It is proposed to take appropriate measures to solve the problems of forming public opinion by mass media and counteracting information suggestions. ; Стаття присвячена дослідженню політичної журналістики як засобу формування громадської думки в сучасній Україні. У статті розглянуті основні поняття та характеристики політичної журналістики, основні підходи у її дослідженні. Журналістика як соціально-політичний інститут є одним з учасників політичного процесу, який організовує і підтримує постійний зв'язок між суб'єктами політики. Політична журналістика є засобом висвітлення діяльності різноманітних політичних суб'єктів та є своєрідною формою спілкування між представниками влади і громадянами. Найчастіше увага журналістів прикута до політичної еліти і лідерів. Авторами статті звернуто увагу на функції політичної журналістики, які можуть справляти конструктивно-деструктивний вплив на суспільно-політичне життя в Україні. Висвітлено інформаційну, критичну, комунікативну та культурно-освітню функції. Політична журналістика реалізує завдання, серед яких вагоме місце належить формуванню громадської думки. У статті порушується важливе питання щодо впливу громадської думки на процеси, які відбуваються у всіх сферах суспільства, адже громадська думка є своєрідним регулятором тих процесів. Проводиться аналіз впливу політичної журналістики на процес формування громадської думки. Звернуто увагу на небезпечну і негативну роль сучасних засобів масової інформації. Також зосереджено увагу на головні професійні вимоги до політичного журналіста: компетентність, уміння працювати з інформацією, вільне володіння державною мовою, об'єктивність, чесність та неупередженість, уміння аналізувати та прогнозувати. Висвітлено основні проблеми політичної журналістики в сучасній Україні: некомпетентність політичних журналістів, залежність засобів масової інформації від політиків і можновладців, медіа-маніпуляції тощо. Запропоновано прийняття відповідних заходів щодо вирішення проблем формування громадської думки засобами масової інформації та протидії інформаційним навіюванням.
The article is devoted to the study of political journalism as a means of forming public opinion in modern Ukraine. The article deals with the basic concepts and characteristics of political journalism, the main approaches to its study. Journalism as a socio-political institution is one of the participants in the political process, which organizes and maintains a constant link between policy makers. Political journalism is a means of highlighting the activities of various political actors and is a peculiar form of communication between government and citizens. Often, the attention of journalists is drawn to the political elite and leaders. The authors of the article draw attention to the functions of political journalism, which can have a constructive and destructive impact on the socio-political life in Ukraine. The information, critical, communicative and cultural-educational functions are highlighted. Political journalism realizes tasks, among which the important place belongs to the formation of public opinion. The article raises the important question of the influence of public opinion on the processes taking place in all spheres of society, since public opinion is a kind of regulator of those processes. An analysis of the influence of political journalism on the process of formation of public opinion is underway. The attention is drawn to the dangerous and negative role of modern media. Also, attention is focused on the main professional requirements for a political journalist: competence, ability to work with information, fluency in the state language, objectivity, honesty and impartiality, ability to analyze and predict. The main problems of political journalism in modern Ukraine are highlighted: incompetence of political journalists, dependence of mass media on politicians and authorities, media manipulation, etc. It is proposed to take appropriate measures to solve the problems of forming public opinion by mass media and counteracting information suggestions. ; Стаття присвячена дослідженню політичної журналістики як засобу формування громадської думки в сучасній Україні. У статті розглянуті основні поняття та характеристики політичної журналістики, основні підходи у її дослідженні. Журналістика як соціально-політичний інститут є одним з учасників політичного процесу, який організовує і підтримує постійний зв'язок між суб'єктами політики. Політична журналістика є засобом висвітлення діяльності різноманітних політичних суб'єктів та є своєрідною формою спілкування між представниками влади і громадянами. Найчастіше увага журналістів прикута до політичної еліти і лідерів. Авторами статті звернуто увагу на функції політичної журналістики, які можуть справляти конструктивно-деструктивний вплив на суспільно-політичне життя в Україні. Висвітлено інформаційну, критичну, комунікативну та культурно-освітню функції. Політична журналістика реалізує завдання, серед яких вагоме місце належить формуванню громадської думки. У статті порушується важливе питання щодо впливу громадської думки на процеси, які відбуваються у всіх сферах суспільства, адже громадська думка є своєрідним регулятором тих процесів. Проводиться аналіз впливу політичної журналістики на процес формування громадської думки. Звернуто увагу на небезпечну і негативну роль сучасних засобів масової інформації. Також зосереджено увагу на головні професійні вимоги до політичного журналіста: компетентність, уміння працювати з інформацією, вільне володіння державною мовою, об'єктивність, чесність та неупередженість, уміння аналізувати та прогнозувати. Висвітлено основні проблеми політичної журналістики в сучасній Україні: некомпетентність політичних журналістів, залежність засобів масової інформації від політиків і можновладців, медіа-маніпуляції тощо. Запропоновано прийняття відповідних заходів щодо вирішення проблем формування громадської думки засобами масової інформації та протидії інформаційним навіюванням.
У статті висвітлено роль і місце економічної культури в системі професійно-технічної освіти. Дослідження проблеми формування економічної культури молодших спеціалістів техніків-електриків в процесі професійної підготовки закономірним чином базується на багатовимірному компетентнісного підходу. В основу визначення основних критеріїв і рівнів сформованості економічної культури молодших спеціалістів техніків-електриків в процесі професійної підготовки, а також в основу створення системи методів і технологій формування економічної культури нами покладена теорія поетапного формування розумових дій і понять. ; The article highlights the role and place of economic culture in the system of vocational education. The study of the problem of formation of economic culture of junior specialists of electrician technicians in the process of professional training is naturally based on a multidimensional competence approach. The theory of the step-by-step formation of mental actions and concepts is the basis for determining the basic criteria and levels of economic culture formation of junior specialists in electrical engineering in the process of professional training, as well as the basis for creating a system of methods and technologies for shaping economic culture. The existing system of professional training of junior specialists in electrical engineering does not solve the existing contradiction between the objective need of the society in forming the proper level of economic culture of students and the lack of elaboration of the fundamental foundations of this process. Thus, in the course of our analysis of scientific and methodological literature and the state of vocational education in Ukraine, it was established: in the system of vocational education and vocational education in particular, there are still fundamental difficulties in forming the economic culture of junior specialists, which are largely related to the crisis background of political, social and economic reforms, their complex systematic interactions, the complexity and imperfection of the regulatory, legal framework in the state. The processes of increasing the level of economic culture of future specialists in the electrotechnical profile are complicated by the low level of scientific organization of training and production work, the lack of a favorable atmosphere for creativity and initiative; the system of professional training of future specialists in the electrotechnical profile is not sufficiently adequate for the requirements of the modern socio-economic development of the country in the context of its entry into the European and world space. It does not provide younger specialists with a new perception of economic life, does not increase the level of understanding of internal and external economic problems, and therefore does not contribute to the cultural and economic standard of living; оptimization of vocational education institutions, active measures to create a unified vocational education and training space, and use of innovative pedagogical technologies in the process of professional training will contribute to the formation of the economic culture of junior specialists. ; В статье освещена роль и место экономической культуры в системе профессионально-технического образования. Исследование проблемы формирования экономической культуры младших специалистов техников-электриков в процессе профессиональной подготовки закономерным образом базируется на многомерном компетентностного подхода. В основу определения основных критериев и уровней сформированности экономической культуры младших специалистов техников-электриков в процессе профессиональной подготовки, а также в основу создания системы методов и технологий формирования экономической культуры нами положена теория поэтапного формирования умственных действий и понятий.
Attention is paid to the essence of education for sustainable development. The main international initiatives on the shaping and implementation of education for sustainable development are analyzed. The differences between environmental education and education for sustainable development are outlined. Environmental education is defined as well-structured education, which focuses on the relationship between man and the environment in order to preserve, protect and properly manage natural resources. The education for sustainable development is interpreted an interdisciplinary teaching methodology that covers integrated social, economic and environmental aspects of formal, informal and non-formal education. Education for sustainable development embraces environmental education, but it is a broader concept that takes into account socio-cultural and socio-political factors such as equality, poverty, democracy and quality of life. The role of education for sustainable development is emphasized by the contribution to the development of knowledge, values and skills needed to participate in decision-making to improve the quality of life at the local, regional, national and global levels. The competences of education for sustainable development are defined. The main tasks and approaches to the implementation of education for sustainable development, which are outlined in the international documents of the United Nations and the European Union, are analysed. The emphasis is placed on the importance of scientific publications devoted to the practical issues of the shaping and implementation of education for sustainable development, especially regarding the change of curricula, the creation of institutional conditions for the promotion of education for sustainable development in higher education institutions, complementary approaches to the education for sustainable development in the short and long term. A chronological analysis of international initiatives for education for sustainable development is done. The recommendations for the shaping and implementation of education for sustainable development in Ukraine are presented. ; Звернено увагу на сутність освіти для сталого розвитку. Проаналізовано основні міжнародні ініціативи щодо формування та впровадження освіти для сталого розвитку. Окреслено відмінності між екологічною освітою і освітою для сталого розвитку. Під екологічною освітою розуміємо добре структуровану освіту, яка фокусується на відносинах між людиною та довкіллям задля його збереження, охорони та належного управління природними ресурсами. Підкреслено, що освіта для сталого розвитку– це міждисциплінарна методологія навчання, яка охоплює інтегровані соціальні, економічні та екологічні аспекти формальної, неформальної та інформальної освіти. Освіта для сталого розвитку охоплює екологічну освіту, але є ширшим поняттям, що враховує соціо-культурні та соціо-політичні чинники, такі як: рівність, бідність, демократія та якість життя. Роль освіти для сталого розвитку підкреслено вкладом у розвиток знань, цінностей та навичок, необхідних для участі у прийнятті рішень для покращення якості життя на місцевому, регіональному, національному і глобальному рівнях. Визначено компетенції освіти для сталого розвитку. Проаналізовано основні завдання і підходи щодо впровадження освіти для сталого розвитку, які викладені в міжнародних документах Організації Об'єднаних Націй та Європейського Союзу. Акцентовано увагу на значеннях наукових публікацій, які стосуються практичних питань щодо формування та впровадження освіти для сталого розвитку, особливо щодо зміни навчальних планів, створення інституційних умов для просування освіти для сталого розвитку у вищих навчальних закладах, взаємодоповнювальних підходів до освіти для сталого розвитку в коротко- та довготерміновій перспективі. Подано хронологічний аналіз міжнародних ініціатив з освіти для сталого розвитку. Сформовано рекомендації щодо формування та впровадження освіти для сталого розвитку в Україні.
The article summarizes the scientific material about liability in general and about social responsibility of a specialist in the social sphere. It is noted that the social sphere, which satisfies the needs of the population in education, health care, cultural values, communal services, etc., increasingly affects on the production of material wealth through accelerating scientific and technological progress, creating the necessary prerequisites for raising the level of employment in social production and rational using personnel potential, providing an expanded reproduction of the workforce, improving the structure of the free working time. The importance of forming a social responsibility of a specialist in the social sphere for the fulfillment of his professional duties is substantiated. On the basis of the analysis of scientific research the content of the concepts of «responsibility» (as an awareness of the essence and significance of activities, actions of the person and their consequences for society) and «social responsibility» (as a conscious, voluntary fulfillment by the subjects of social relations of the regulations and social norms) are analyzed. It is indicated that the formation of social specialist responsibility in the Ukrainian social sphere is accompanied by a number of problems. It is characterized different levels (maximum, minimum, permissible and actual, as well as mega-, macro-, meso-, micro-), characteristic features, structure (subject and object), types (non-legal (includes state, civil, political, economic, moral, national, religious, industrial, family, etc.) and legal (legal) social responsibility), principles (humanism, transparency, accountability, moderation in decision-making process, patriotism, duty, spirituality, professional competence, creative orientation, hard-working) and forms (voluntary and forced) implementation of social responsibility specialist social services. Criteria (subjective and objective) and indicators of social responsibility are substantiated too. The prospects of development of social responsibility as a personality quality of a specialist in a social sphere are determined. ; У статті узагальнено науковий матеріал про відповідальність у цілому та соціальну відповідальність фахівця соціальної сфери зокрема. Зазначено, що соціальна сфера, задовольняючи потреби населення в освіті, охороні здоров'я, культурних цінностях, комунальному обслуговуванні тощо, все більше впливає на виробництво матеріальних багатств через прискорення науково-технічного прогресу, створення необхідних передумов для підвищення рівня зайнятості у суспільному виробництві та раціональному використанні кадрового потенціалу, забезпеченні розширеного відтворення робочої сили, удосконаленні структури вільного часу працюючих. Обґрунтовано важливість сформованості соціальної відповідальності фахівця соціальної сфери для виконання ним професійних обов'язків. На основі аналізу наукових досліджень проаналізовано зміст понять «відповідальність» (як усвідомлення суті та значення діяльності, вчинків особи і їх наслідків для суспільства) та «соціальна відповідальність» (як свідоме, добровільне виконання суб'єктами суспільних відносин приписів і соціальних норм). Вказано, що формування соціальної відповідальності фахівця соціальної сфери в Україні супроводжується рядом проблем. Схарактеризовано рівні (максимальний, мінімальний, припустимий й фактичний, а також мега-, макро-, мезо-, мікро-,), характерні ознаки, структуру (суб'єкт і об'єкт), види (неправову (включає державну, громадянську, партійну, корпоративну, політичну, економічну, моральну, національну, релігійну, виробничу, сімейно-побутову і ін.) і правову (юридичну) соціальну відповідальність), принципи (гуманізму, прозорості, підзвітності, поміркованості у прийнятті рішень, патріотизму, обов'язку, духовності, професійної компетентності, творчої спрямованості, працелюбності) та форми (добровільну і примусову) реалізації соціальної відповідальності фахівця соціальної сфери. Обґрунтовано критерії (суб'єктивні й об'єктивні) і показники соціальної відповідальності. Визначено перспективи розвитку соціальної відповідальності як якості особистості фахівця соціальної сфери.
The article summarizes the scientific material about liability in general and about social responsibility of a specialist in the social sphere. It is noted that the social sphere, which satisfies the needs of the population in education, health care, cultural values, communal services, etc., increasingly affects on the production of material wealth through accelerating scientific and technological progress, creating the necessary prerequisites for raising the level of employment in social production and rational using personnel potential, providing an expanded reproduction of the workforce, improving the structure of the free working time. The importance of forming a social responsibility of a specialist in the social sphere for the fulfillment of his professional duties is substantiated. On the basis of the analysis of scientific research the content of the concepts of «responsibility» (as an awareness of the essence and significance of activities, actions of the person and their consequences for society) and «social responsibility» (as a conscious, voluntary fulfillment by the subjects of social relations of the regulations and social norms) are analyzed. It is indicated that the formation of social specialist responsibility in the Ukrainian social sphere is accompanied by a number of problems. It is characterized different levels (maximum, minimum, permissible and actual, as well as mega-, macro-, meso-, micro-), characteristic features, structure (subject and object), types (non-legal (includes state, civil, political, economic, moral, national, religious, industrial, family, etc.) and legal (legal) social responsibility), principles (humanism, transparency, accountability, moderation in decision-making process, patriotism, duty, spirituality, professional competence, creative orientation, hard-working) and forms (voluntary and forced) implementation of social responsibility specialist social services. Criteria (subjective and objective) and indicators of social responsibility are substantiated too. The prospects of development of social responsibility as a personality quality of a specialist in a social sphere are determined. ; У статті узагальнено науковий матеріал про відповідальність у цілому та соціальну відповідальність фахівця соціальної сфери зокрема. Зазначено, що соціальна сфера, задовольняючи потреби населення в освіті, охороні здоров'я, культурних цінностях, комунальному обслуговуванні тощо, все більше впливає на виробництво матеріальних багатств через прискорення науково-технічного прогресу, створення необхідних передумов для підвищення рівня зайнятості у суспільному виробництві та раціональному використанні кадрового потенціалу, забезпеченні розширеного відтворення робочої сили, удосконаленні структури вільного часу працюючих. Обґрунтовано важливість сформованості соціальної відповідальності фахівця соціальної сфери для виконання ним професійних обов'язків. На основі аналізу наукових досліджень проаналізовано зміст понять «відповідальність» (як усвідомлення суті та значення діяльності, вчинків особи і їх наслідків для суспільства) та «соціальна відповідальність» (як свідоме, добровільне виконання суб'єктами суспільних відносин приписів і соціальних норм). Вказано, що формування соціальної відповідальності фахівця соціальної сфери в Україні супроводжується рядом проблем. Схарактеризовано рівні (максимальний, мінімальний, припустимий й фактичний, а також мега-, макро-, мезо-, мікро-,), характерні ознаки, структуру (суб'єкт і об'єкт), види (неправову (включає державну, громадянську, партійну, корпоративну, політичну, економічну, моральну, національну, релігійну, виробничу, сімейно-побутову і ін.) і правову (юридичну) соціальну відповідальність), принципи (гуманізму, прозорості, підзвітності, поміркованості у прийнятті рішень, патріотизму, обов'язку, духовності, професійної компетентності, творчої спрямованості, працелюбності) та форми (добровільну і примусову) реалізації соціальної відповідальності фахівця соціальної сфери. Обґрунтовано критерії (суб'єктивні й об'єктивні) і показники соціальної відповідальності. Визначено перспективи розвитку соціальної відповідальності як якості особистості фахівця соціальної сфери.
В настоящее время в обществе разных стран идут трансформационные процессы, затрагивающие правовую, политическую и социальную сферы. Инновационные изменения в экономике, политике и праве ведут к ускоренным видоизменениям многих устоявшихся социальных стереотипов, установок и структур. Вопросы становления гражданского общества и его отдельных сфер жизнедеятельности являются важными компонентами внутренней и внешней политики государства. Эффективное и инновационное развитие разных государств зависит от качества жизни и благополучия граждан. Надежность и стабильность правового государства - от правовой компетентности и межсекторального сотрудничества сторон. Государство и гражданское общество в рамках демократического устройства заинтересованы в поддержке друг друга. Корпоративная социальная ответственность является одной из ведущих тем в современном диспуте о способах и механизмах, обеспечивающих устойчивое развитие общества. Являясь молодой областью знаний, она формирует новые понятия в условиях преобразования общественной жизни. На сегодняшнем этапе развития гражданского общества социально ответственный тип поведения бизнеса - это деятельность коммерческого сектора в своих политических и правовых формах, отвечающая интересам социума. Оценка экономической эффективности социально ответственного бизнеса побуждает к активному поиску путей и форм взаимодействия власти, бизнеса и социальных групп по интересам. Новые механизмы взаимоотношений в дальнейшем станут ведущей основой усовершенствования управления социальными процессами, в целях преодоления рисков, подрывающих перспективную устойчивость и предсказуемость развития демократического государства. В статье обосновывается вывод о том, что только способное комбинировать интересы различных групп и заинтересованных сторон, преобразовывать культурное наследие, ценностные мнения в собственные стратегические цели и процессы для принятия действенных решений в различных сферах общественной жизни общество сможет выжить в условия глобализации. ; Currently, in the society of various countries there are transformational processes affecting the legal, political and social spheres. Innovative changes in the economy, politics and law lead to rapid modifications of many established social stereotypes, attitudes and structures. Questions of civil society and of individual spheres of life are essential components of the internal and foreign policy. Effective and innovative development of different countries depends on the quality of life and well-being of citizens. Reliability and stability of the rule of law is dependent on the legal competence and cross-sectoral cooperation between the parties. State and civil society in the framework of the democratic structure are interested in supporting each other. Corporate social responsibility is one of the leading themes in the contemporary debate about the methods and mechanisms for the sustainable development of society. As a new field of knowledge, it generates new concepts in the context of transformation of society. At the present stage of development of civil society the socially responsible type of business conduct is an activity of the commercial sector in their political and legal forms, corresponding to the interests of society. Cost-effectiveness encourages socially responsible business to actively seek ways and forms of interaction between government, business and social interest groups. New mechanisms of mutual relations in the future will become the leading basis to improve the management of social processes in order to manage the risks of undermining the stability and predictability of the prospective development of the democratic state. The article substantiates the conclusion that only the ability to combine the interests of different groups and stakeholders to transform cultural heritage, value opinion in their own strategic objectives and processes for effective decision-making in various spheres of social life of the community will be able to survive in the conditions of globalization.
The international aid sector is a multi-billion dollar industry that has continued to grow in size, influence and complexity since the 1970s. The stakeholders are globalised and diverse, from elite UN politicians in New York and Geneva to malnourished infants in Somalia. This study attempts to focus on the professional development of one category of player in this multifaceted sector, that is the expatriate field leader employed international non-government organisations (INGO) and responsible for the implementation of projects in a cross-cultural environment. The study found that relationships, results, and grit were three foundational traits of exemplary expatriate filed leaders in the international aid sector. This collective case study takes a grounded theory approach to explore the professional journeys of 12 exemplary expatriate field practitioners in the international aid sector who work in Central Asia, Middle East, and North Africa with ten different INGOs and have an average of 12.5 years of field experience. The participants were nominated for the study by their supervisors or peers as being exemplary field leaders. The study purposes to gain insight into the professional journey of exemplary field leaders by examining their work-life experience from age 18 until present. Biographic narrative interviews were conducted and supplemented with professional development timelines to create the initial data set. The study provides insight into the processes of professional identity formation of expatriate aid workers and identifies seven events that shape their professional self-identity. These experiences consist of a variety of reflected appraisals and intrinsic rewards that validated or changed how the research participants saw themselves. Participants credited good relationships and seeing the results of their work as what keeps them going in spite of difficulties. On the other hand, the most difficult work experiences of the aid workers were not carjacking, riots, dust, heat, bugs, strange food, or low funding but relational conflicts and the grief associated with relational disappointments. Interpersonal relationships were core to both the best experiences and the most difficult experiences of the research participants. Gritty appears to be a better construct to describe exemplary field leaders than resilient. Grit is a trait defined as perseverance and passion for long-term goals. The research participants demonstrated grit in many situations, not least of which was in their commitment to learn the local language in-situ of crisis-affected people. The research participants believed that learning local languages was a key to establish and maintain meaningful relationships and cooperation with local people. The study also includes a discussion of an apparent incongruity in the international aid sector. On one hand the sector promotes the necessity of humanitarian professionals to establish and maintain collaborative relationships with crisis-affected people, but survey evidence suggests most workers in the humanitarian sector put a low priority on learning the languages of crisis-affected people while others do not have sufficient opportunity to learn the local languages because of the well-entrenched tradition of short-term employment contracts of 1-12 months and the practice of churning (rotating experienced staff from project to project). It appears that the current system of doing business in the humanitarian sector may actually obstruct professional competence and contribute to failed outcomes.
El progresivo deterioro de la situación política y social de vastas regiones del mundo puede estar manifestando la necesidad de promover una mejor formación –tanto ética como técnica– de quienes tienen responsabilidades de gobierno, o de quienes aspiran a tenerlas. No es admisible aceptar los malos gobiernos sin hacer nada para evitarlos. Hay obligación moral de participar en la vida pública, así como de apoyar a los mejores para que ocupen los puestos de alto efecto multiplicativo. Las universidades y otras instancias educativas, así como las familias, deben implicarse en esta trascendental tarea. Se viene demostrando que una rica fuente de inspiración para la formación de buenos gobernantes puede encontrarse en la Antigüedad greco-romana. En esta tesis se realiza una indagación de cómo se entendía en ese período histórico la formación y el desempeño de un buen gobernante. Luego se profundiza en la visión en estos asuntos de Plutarco de Queronea, llamado por algunos el clásico de los clásicos. Con tal fin se analizan sus primeras cuatro Vidas paralelas (Teseo, Rómulo, Licurgo y Numa). Luego se aborda el estudio detallado de sus cinco obras específicamente políticas en los Moralia. A pesar de que el Queronense no manifiesta saber nada del entonces naciente Cristianismo, sus criterios de buen gobierno son sorprendentemente coincidentes con el enfoque sapiencial propio de la Antigüedad tardía ya cristianizada, así como con los conceptos medievales de los Specula Principis. Lo que parece ser una demostración más de una influencia plutarquiana que llega hasta nuestros días. El estudio de Plutarco permite exhumar valiosos conceptos sobre cómo formar buenos gobernantes. Una vez realizada la descodificación de su contexto, pueden suponer una eficaz ayuda para la realización hodierna de esa tarea. --- The deteriorating international political situation shows the need that those who exercise political rule should possess greater technical competence and ethics. This improvement in the quality of personal and professional politicians can not be produced in a spontaneous way, but must be derived from the areas which provide with human and technical training, such as universities, foundations supporting political parties, cultural and ecclesiastical institutions, etc. It is therefore necessary to organize management systems for policy development, as it has been done for corporate governance. In recent years, it has been demonstrated that one appropriate way to find inspiration and support in consolidated experiences is to study how the formation of good government in the Greco-Roman antiquity was designed. This thesis has been an exploration of training systems for good governance in Greece and Rome, then, it has been carefully studied in Plutarch, who has been named the «classic among classics», how he conceived training for good governance and the conditions that the good governor had to own. We carefully analyze the first four Parallel Lives (Theseus, Romulus, Numa and Lycurgus), and afterwards we addressed the five political Moralia, establishing the theoretical basis of the practice shown in the Parallel Lives. In the Conclusions we put forward the qualities and virtues which good leaders must have, according to the classics, and the criteria for good government of Plutarch, who knew no Christianism at his time, are comparable with the spirit of wisdom that Late Antiquity required and Christianized and Specula principis of the Middle Ages.
Рассматриваются основные инструменты осуществления языковой политики Совета Европы и Европейского Союза, направленной на построение многоязычного и поликультурного общества, общие европейские языковые компетенции и языковой портфель. Показано различие в позициях Совета Европы и Европейского Союза в отношении языкового и культурного разнообразия Европы. ; The paper is devoted to the main instruments of the realization of the Council of Europe and the European Union language policies directed to the construction of a multilingual and multicultural society in Europe: the Common European Framework of Reference for Languages (CEFR) and the European Language Portfolio (ELP). The development of the CEFR became possible on the basis of research work initiated with the introduction of the Threshold Level conception, which resulted in the creation in late 20th century of a system of proficiency levels in languages, whose chief aim was to provide a method of teaching and learning assessment applicable to all European languages. Adopting the universally recognized standards in language teaching and learning on the basis of the CEFR has allowed to remove obstacles to academic and professional mobility due to the incompatibility of diplomas and other educational documents. The paper presents an analysis of the structure of the CEFR, consisting of four main sections, including a description of parameters and categories required for the presentation of language learning acts, and competencies for performing communicative acts. Other sections include a review of approaches to language learning and teaching and a scale for the description of a system of language proficiency levels. The most important part of the CEFR is the section devoted to the system of language proficiency levels, for whose description specific descriptors of knowledge and skills are proposed in reading, listening, com prehension, speaking and writing. The adoption of the CEFR has to a large degree ensured the success of the Council of Europe's language policy, directed towards supporting linguistic diversity and provided the national systems of education with an effective instrument for a reform of the language education with the aim to achieve individual multilingualism. Next, the paper considers another instrument developed by experts of the Council of Europe for controlling the levels of language knowledge and skills the European Language Portfolio. The idea of the ELP reflects the position of the Council of Europe in relation to linguistic and cultural diversity, which is based on the conception of plurilingualism. The plurilingual approach to individual multilingualism allows registering all the language experience of an individual, and does not demand that the mastery in one or more foreign languages is achieved. Instead, the aim is to develop a linguistic repertory that includes all language skills. Individual plurilingual competence is registered in the Language Portfolio by including not only the results of formal education and personal assessment of language proficiency levels on the basis of CEFR, but also a language biography and a dossier, containing samples of personal work in the field of languages and cultures. Summing up, a conclusion is made in the paper that with the growth of acceptance and recognition of the Common European Framework of Reference and the Language Portfolio as effective instruments providing mutual recognition of educational qualifications, a change takes place in the direction of accepting the CEFR as a standard for providing multilingual and multicultural education in Europe.
