The transformations of the Chilean Welfare State, following the political-economic restructuration after the military dictatorship (1973-1990), have been the core of an intense debate. However, the transformations taking place since 1973 in the relationship between the State, the market, and civil society, regarding the access to rights, lie in a structure of unequal distribution of rights forged throughout the 20th century. This philosophy of the Welfare State and its relation to individuals is characterized by the classification of beneficiaries: the bearers of rights and the recipients of assistance. This system is organized based on the configuration of two mechanisms of access to social protection, with the direct participation of the market, and which is characterized by the privatized dimension of the solidarity conception, either through the family or through the philanthropy. The neo-liberalization process introduces three changes to this model: the liberalization of the social sectors, which improves the public-private collaboration system; the technocratic development of the decision-making process and the intervention process; and the change of targeting as a mechanism of social justice. Thus, the model of unequal distribution of rights, enhanced by the establishment of a residual state during the dictatorship and then by the sophistication of targeting policies during the democratic period, takes shape, particularly, in terms of the social management of childhood. The policies of health, education, and specialized protection, crystallize a model of continuity and neoliberal inflections. This is the reconfiguration of the Welfare State as a tension: the strong regulatory role that accompanies the liberalization of the social sectors is gradually anchored on a discourse of social rights that reflects the processes of democratization experienced by the country since 1990. The objective of this research is to reflect on the forms that the Welfare State adopts from the political-economic restructuration of the country and to trace these transformations in a socio-political and historical framework. In this way, this study seeks to analyze the reconfigurations of social and political process, from an empirical regard, discussing the studies of social policies towards the childhood. ; Las transformaciones del Estado social de Chile luego de la restructuración político-económica realizada por la dictadura militar (1973-1990), ha sido objeto de un intenso debate. Sin embargo, las transformaciones realizadas desde 1973 en la relación entre el Estado, el mercado y la sociedad civil respecto al acceso a los derechos, se sitúan en una estructura de distribución desigual de derechos, forjada a lo largo del siglo XX. Esta filosofía del Estado social y su relación con los individuos, se caracteriza por la clasificación de beneficiarios: de un lado los portadores de derechos y del otro, los receptores de asistencia. Este sistema se organiza a partir de la configuración de dos vías de acceso a la protección, en relación directa con la participación en el mercado, y se caracteriza por la dimensión privatizada de la concepción de la solidaridad, sea a través de la familia o de la filantropía. El proceso de neo-liberalización introducirá tres inflexiones a ese modelo: la liberalización de los sectores sociales, que perfeccionará el sistema de colaboración público-privada; la tecnocratización de la toma de decisiones y de la intervención; el cambio en la naturaleza de la focalización, en tanto mecanismo de justicia social. De esta manera, el modelo de distribución desigual de derechos, aumentado por la implementación del Estado residual en dictadura, y luego por la sofisticación de la focalización en democracia, toma forma especialmente en el plano de la gestión social de la infancia. Las políticas de salud, educación y protección especializada, reflejan tanto este modelo de continuidad como las inflexiones neoliberales. Se trata de una reconfiguración del Estado social bajo tensión: el rol fuertemente regulador que acompaña la liberalización de los sectores sociales, está anclado progresivamente en un discurso sobre los derechos sociales que hace eco de los procesos de democratización vividos por el país desde 1990. El objetivo de esta investigación es reflexionar sobre las formas que adopta el Estado social a partir de la restructuración político-económica del país, tanto como trazar esas transformaciones en un marco político-histórico. De esta manera, nos interesamos al análisis sobre las reconfiguraciones de lo social y lo político en el nuevo escenario, a partir del estudio de las políticas de infancia. ; Les transformations de l'État social au Chili, suite à la restructuration politico-économique consubstantielle à la dictature militaire (1973-1990), ont fait l'objet d'un intense débat. Cependant, les transformations survenues depuis 1973 dans la relation entre l'État, le marché et la société civile, concernant l'accès aux droits, sont à situer dans une structure de distribution inégale des droits qui s'est forgée tout au long du XXe siècle. Cette philosophie de l'État social, et son rapport aux individus, se caractérise par la classification des bénéficiaires : des porteurs de droits et des récepteurs de l'assistance. Ce système s'organise à partir de la configuration de deux voies d'accès à la protection, en relation directe avec la participation au marché et se caractérise par la dimension privatisée de la conception de la solidarité, soit à travers la famille soit à travers la philanthropie. Le processus de néo-libéralisation introduira trois inflexions dans ce modèle : la libéralisation des secteurs sociaux qui va perfectionner le système de collaboration public-privé ; la technocratisation de la prise de décisions et de l'intervention ; le changement de la nature du ciblage comme mécanisme de justice sociale. Ainsi, le modèle de distribution inégale des droits, majoré par la mise en place de l'État résiduel pendant la dictature puis par la sophistication des politiques de ciblage pendant la démocratie, va prendre forme, notamment sur le plan de la gestion sociale de l'enfance. Les politiques de la santé, de l'éducation et de la protection spécialisée reflètent ce modèle de continuité et les inflexions néolibérales. Il s'agit de la reconfiguration de l'État social sous tension : le rôle fort régulateur qui accompagne la libéralisation des secteurs sociaux est ancré progressivement dans un discours des droits sociaux qui fait écho aux processus de démocratisation vécus par le pays, à partir de 1990. L'objectif de cette recherche est de réfléchir sur les formes que l'État social adopte à partir de la restructuration politico-économique du pays ainsi que de retracer ces transformations dans un cadre sociopolitique et historique. De cette façon, nous nous consacrerons à l'analyse des reconfigurations du social et du politique dans la nouvelle donne, à partir de l'étude des politiques sociales menées envers l'enfance.
Introduction. One of the foundations for the protection of the sovereignty, territorial integrity of our state is the patriotism of student youth in the conditions of military lyceum. Nowadays, in Ukraine, an increasing sense of education in the pupils' youth in the conditions of the military Lyceum is the feeling of patriotism caused by new socio-political realities in our state after the Revolution of dignity; circumstances associated with Russian aggression.Purpose. The purpose of the article is to highlight the pedagogical conditions as the basis of the model of patriotism education of pupils in conditions of military lyceum based on the respective goals, approaches, principles, content, pedagogical conditions, criteria and expected results.Methods. In determining the research problem, the theoretical methods for assessing the formation of patriotism of student youth are used: and the simulation of the education of patriotism among pupils in a military environmentResults.The model of upbringing patriotism of student youth in conditions of military lyceum in our study contains the following components: target (goal), conceptual (approaches, principles and functions of patriotism education of student youth in conditions of military lyceum), content component, operational-technological (pedagogical conditions for the upbringing of patriotism of student youth in conditions of military lyceum and the method of realization of pedagogical conditions) and a productive component.The content components of patriotism education of pupils in the military lyceum include the following components: patriotic consciousness, a set of professional and personal qualities (moral-political, civil, military-professional, social-psychological, mental, physical), psychological, general-military and physical readiness.The operational-technological component prevented pedagogical conditions for the education of patriotism of pupils in the conditions of the military lyceum as a set of reasons, circumstances, factors influencing a certain process and can accelerate or slow it, affecting it by the end result.Creation in the military lyceum of the educational environment should provide for the student to open up the potential of patriotic education and launch its mechanisms. An important aspect of the implementation of this pedagogical condition can be considered measures of a coordinating nature, in particular involving the student youth in the types of patriotic activities of the military lyceum.The use of the educational potential of educational subjects in order to raise the patriotism of student youth in conditions of the military lyceum is conditioned by the fact that the education of patriotism of the student is carried out mainly in the process of educational and cognitive activity by introducing value components into the contents of educational subjects (Ukrainian language and literature, Ukrainian history, Ukrainian culture, geography, defense of the Fatherland and others).Regarding the third condition, as a content-methodological provision of the education of patriotism of student youth in the conditions of the military lyceum, we note that its implementation envisaged the development of a set of educational and special programs and methods for organizing and conducting activities for the education of patriotism of student youth in conditions of the military lyceum in its various forms, the use the whole variety of pedagogical forms and means taking into account peculiarities of pupils' life; regular publication of the relevant literature covering this area of activity, taking into account innovations, advanced educational experience.The effective component included the criteria for patriotic education: cognitive, value-motivational, productive-behavioral, which determined the level of formation of the patriotic upbringing of a pupil of a military lyceum.Originalit. The scientific novelty and practical significance of the results of the study is determined by a significant increase in the role of the spiritual component in the functioning of military lyceums, modeling the process of raising patriotism among pupils in a military lyceum.Conclusion. Thus, the formed patriotic upbringing is considered by us as a result of assimilation of pupils' youth in the conditions of the military lyceum of the experience of cognitive activity, emotional-valuable relations and practical and practical experience, which manifest themselves in the ability and readiness to be realized as a personality and individuality in activities for the benefit of the Motherland.Thus, the pedagogical conditions for the education of patriotism of students in the military lyceum, which implement selected and structured content in practical form through a set of methods, forms and means, and is the basis of a particular model. All components of the model, in close relationship with each other, ensure the realization of the goal. Thus, the result of the implementation and implementation of the model proposed by us is a lyceum with an appropriate level of formation of patriotic education.Prospects for further research are the definition of recommendations for the education of patriotism of student youth in conditions of military lyceum. ; В статье рассматривается содержание модели воспитания патриотизма военных лицеистов У статті розглядається зміст моделі ученической молодежи в условиях военного лицея – модели, которая базируется на определенніх концепциях, подходах, принципах образования и педагогических условиях на основе этого формирование содержание, форм методов воспитания патриотизма, а также образование патриотического середовища. Пропонуються напрями перспективних досліджень із зазначеної проблематики. Предлагаются направления перспективных исследований с заявленной проблематики. ; У статті розглядається зміст моделі виховання патріотизму учнівської молоді в умовах військового ліцею, а саме – такої моделі, яка базуватиметься на відповідних концепціях, підходах, принципах освіти та педагогічних умовах на основі цього формування змісту, форм методів виховання патріотизму, а також створення патріотичного середовища. Пропонуються напрями перспективних досліджень із зазначеної проблематики.
Introduction. One of the foundations for the protection of the sovereignty, territorial integrity of our state is the patriotism of student youth in the conditions of military lyceum. Nowadays, in Ukraine, an increasing sense of education in the pupils' youth in the conditions of the military Lyceum is the feeling of patriotism caused by new socio-political realities in our state after the Revolution of dignity; circumstances associated with Russian aggression.Purpose. The purpose of the article is to highlight the pedagogical conditions as the basis of the model of patriotism education of pupils in conditions of military lyceum based on the respective goals, approaches, principles, content, pedagogical conditions, criteria and expected results.Methods. In determining the research problem, the theoretical methods for assessing the formation of patriotism of student youth are used: and the simulation of the education of patriotism among pupils in a military environmentResults.The model of upbringing patriotism of student youth in conditions of military lyceum in our study contains the following components: target (goal), conceptual (approaches, principles and functions of patriotism education of student youth in conditions of military lyceum), content component, operational-technological (pedagogical conditions for the upbringing of patriotism of student youth in conditions of military lyceum and the method of realization of pedagogical conditions) and a productive component.The content components of patriotism education of pupils in the military lyceum include the following components: patriotic consciousness, a set of professional and personal qualities (moral-political, civil, military-professional, social-psychological, mental, physical), psychological, general-military and physical readiness.The operational-technological component prevented pedagogical conditions for the education of patriotism of pupils in the conditions of the military lyceum as a set of reasons, circumstances, factors influencing a certain process and can accelerate or slow it, affecting it by the end result.Creation in the military lyceum of the educational environment should provide for the student to open up the potential of patriotic education and launch its mechanisms. An important aspect of the implementation of this pedagogical condition can be considered measures of a coordinating nature, in particular involving the student youth in the types of patriotic activities of the military lyceum.The use of the educational potential of educational subjects in order to raise the patriotism of student youth in conditions of the military lyceum is conditioned by the fact that the education of patriotism of the student is carried out mainly in the process of educational and cognitive activity by introducing value components into the contents of educational subjects (Ukrainian language and literature, Ukrainian history, Ukrainian culture, geography, defense of the Fatherland and others).Regarding the third condition, as a content-methodological provision of the education of patriotism of student youth in the conditions of the military lyceum, we note that its implementation envisaged the development of a set of educational and special programs and methods for organizing and conducting activities for the education of patriotism of student youth in conditions of the military lyceum in its various forms, the use the whole variety of pedagogical forms and means taking into account peculiarities of pupils' life; regular publication of the relevant literature covering this area of activity, taking into account innovations, advanced educational experience.The effective component included the criteria for patriotic education: cognitive, value-motivational, productive-behavioral, which determined the level of formation of the patriotic upbringing of a pupil of a military lyceum.Originalit. The scientific novelty and practical significance of the results of the study is determined by a significant increase in the role of the spiritual component in the functioning of military lyceums, modeling the process of raising patriotism among pupils in a military lyceum.Conclusion. Thus, the formed patriotic upbringing is considered by us as a result of assimilation of pupils' youth in the conditions of the military lyceum of the experience of cognitive activity, emotional-valuable relations and practical and practical experience, which manifest themselves in the ability and readiness to be realized as a personality and individuality in activities for the benefit of the Motherland.Thus, the pedagogical conditions for the education of patriotism of students in the military lyceum, which implement selected and structured content in practical form through a set of methods, forms and means, and is the basis of a particular model. All components of the model, in close relationship with each other, ensure the realization of the goal. Thus, the result of the implementation and implementation of the model proposed by us is a lyceum with an appropriate level of formation of patriotic education.Prospects for further research are the definition of recommendations for the education of patriotism of student youth in conditions of military lyceum. ; В статье рассматривается содержание модели воспитания патриотизма военных лицеистов У статті розглядається зміст моделі ученической молодежи в условиях военного лицея – модели, которая базируется на определенніх концепциях, подходах, принципах образования и педагогических условиях на основе этого формирование содержание, форм методов воспитания патриотизма, а также образование патриотического середовища. Пропонуються напрями перспективних досліджень із зазначеної проблематики. Предлагаются направления перспективных исследований с заявленной проблематики. ; У статті розглядається зміст моделі виховання патріотизму учнівської молоді в умовах військового ліцею, а саме – такої моделі, яка базуватиметься на відповідних концепціях, підходах, принципах освіти та педагогічних умовах на основі цього формування змісту, форм методів виховання патріотизму, а також створення патріотичного середовища. Пропонуються напрями перспективних досліджень із зазначеної проблематики.
From the pages of The Eighteenth Brumaire of Louis Bonaparte by Marx and understanding the political and social events in France between 1848 and 1852, several interpretations have been made, by Marxist and non-Marxist authors alike, regarding the role played by the lower middle class in moments of crisis. Particularly, after the advent of fascism in 20th century Europe, many voices have risen to signal the XVIII Brumaire as Marx's call of attention on the dangers set by the lower middle class's counterrevolutionary and reactionary spirit. Even more, some think of the XVIII Brumaire, and Marx's take on Bonapartism as the first, and extremely prophetic, definition and description of a modern fascist regime. The purposes of this essay are to: first, define and describe the lower middle class and its social and political consequences according to Marx; and, second, to explore how the lower middle class has been analyzed by a selection of Marxist and non-Marxist authors as a crucial sociological and historical problem. The latter has been taken to the extent of even comparing the political phenomenon of Bonapartism to Fascism and the lower middle class historical relationship in both of them. Bonapartism and Fascism are very distinct types of political regimes, even if they share some similarities. Nevertheless, it would be ahistorical to describe Louis Bonaparte's regime as fascist. Even so, Marx's typically coined reactionary or counter-revolutionary role played by the lower middle class in both cases was similar. (1)Several designations have been used to differentiate the lower middle class from the higher middle class or big bourgeoisie: petite bourgeoisie, Kleinburgertumand, the unpleasant, lumpen-bourgeoisie. It is impossible to assign fixed meanings in distinct times and places to those concepts. What they mean, and enfold, in different historical moments is determined by historically concrete political, social and economic structures and conditions. A social lower middle stratum was economically, but not so much politically, active during the preindustrial era. Its internal structure, predominantly formed by independent peasants, corporate-guild artisans and shopkeepers, and the nature of its relationship to the rest of society was particularly different from the economically, socially and more politically active, lower middle class of primarily dependent clerks, independent peasants, technicians, professionals and small shop owners of capitalist society (2). From Marx to the present there have been few attempts to define the lower middle class because the main issue was not the Kleinburgertum's own historical, social and political particularities; but, the fact that the petite bourgeoisie conformed a "classes class". In Marxist terms, the lower middle class was a class in but not foritself. This meant that the petty bourgeoisie was dependent on its own fate but not on its own existence. The lower middle class was torn, and it still may be today, between two possible outcomes: proletarianization or embourgeoisement (3). In the first one, the petite bourgeoisie is condemned to being proletarianized. In fact, during the early industrialization period of England the small artisans and some specialized technicians were dissolved or forced into the industrial working class (4). In the second scenario, they would integrate with the big bourgeoisie finally accomplishing a long social aspiration. It would, certainly, diminish the fears and concerns of being proletarianized and, lastly and possibly, would allow clerks and professionals to be the frontrunners of a classless postindustrial society (5). Accordingly, as Marx said in the XVIII Brumaire, the lower middle class should be viewed as a transitional class whose members would finally end up being part of the proletarians or the bourgeoisie. Nevertheless, the lower middle class has had a pivotal role in certain historically crucial events: revolutions and counterrevolutions. Marx attributed no apparent class-consciousness to the petite bourgeoisie, except in times of severe crisis. The lower middle class, following Marx, lacked its own class-consciousness because it was afraid to become proletarian and aspired to attain the bourgeoisie's style of living and class standing in society even though it also despised the big bourgeoisie's productive means and way of life. Marx, in a prophetic Freudian style analysis, would ascribe this apparent contradiction to the lower middle class own self-hate. Nevertheless, lacking its own class-consciousness did not mean that the petite bourgeoisie was not capable of generating its own separate culture, life-style and Weltanschauung. The problem was that it engendered its own ethos in direct opposition to the proletarian and bourgeoisie ones; affecting, then, its own cultural authenticity. All this said, the lower middle class may not have been self-conscious but it certainly was self-aware. It had distinctive class awareness (6). The interest of Karl Marx in the lower middle class was provoked by the role the author gave to it during the events that unfolded in France between February 1848 and December 1852, particularly the role played by the petite bourgeoisie in the ascendance to power of Louis Bonaparte in the coup d'état of December 1852. First of all, it is imperative to define how Marx understood the social composition of the lower middle class in mid-nineteen century France. Small independent peasants, clerks and small artisans and shopkeepers were Marx's main petty bourgeoisie members. All of them were part of this classless class because they lacked the property of the main means of capitalist production, that in mid-nineteen century France Marx attributed to the industrial, large-retail and financial sectors; and, because they were not even proletarians either because they were small owners (particularly small peasants and shopkeepers) or because their work did not constitute an intensive manual waged labor (artisans and specially State's clerks). Marx did not see in them any economic conditions of existence, under which they lived, that could separate their mode of life, their interests and their culture from those of other classes. Given this situation, the small peasants, clerks and shopkeepers were not in any hostile opposition (as a clearly defined class with its own interests, culture and mode of life) to the bourgeoisie or the proletariat. Marx did not witness any sense of class-consciousness in them. He only viewed a local interconnection among small peasants, shopkeepers and clerks; but there was no sense of identification of interests between all of them that could beget unity and political organization. But even if they did not conform a class on itself, they were aware of their own uncertain socio-economic circumstances: at any given moment the big bourgeoisie, either by the action of retail competition or that of bank executions of failed mortgage payments, could toss them into the proletarian class. This socio-economic fear of becoming part of a propertyless class put them in direct opposition with the working class and drove them into the arms of the big bourgeoisie in moments of severe political crisis. Only here did Marx perceive the existence of class-consciousness in the petty bourgeoisie. In the XVIII Brumaire Marx distinguishes three moments where the lower middle class acted as a class in itself: in the February Revolution of 1848 when they rebelled, alongside sectors of the big bourgeoisie and the proletarians, against the Orleanist monarchy; in June 1848 when they actively collaborated with the big bourgeoisie in crushing the proletarian rebellion; and finally, in December 1852 when they endorsed Louis Bonaparte's coup d'état against the bourgeoisie republic. In the first episode, Marx observes a revolutionary role embedded in the lower middle class. He recognizes a class-consciousness in them; a strive to enact political and social change in the wellbeing of their own interests. In June 1848, Marx assigns them a counter-revolutionary role. They react out of fear and misguided by the bourgeoisie. They are afraid that a proletarian revolution would forever kill their socio-economic aspiration to become part of the bourgeoisie. According to Marx they are right to be fearful. A proletarian revolution would lead to a dictatorship of the proletariat and to the end of all classes. Alas, their desire of a bourgeoisie life-style as a "heaven on earth" would be tromped. A classless society would take away from them what distinguished them from the proletariat and what would, eventually, provided them upwards-social mobility: small private property and better paid and socially-respected professional labor. It has to be added that Marx also makes the bourgeoisie responsible for the lower middle class actions in the June rebellion. The former convinced the latter not to support and even to fight the proletarians by guaranteeing them access to better social standing, better financial and trade benefits and inclusion into the higher middle class. These were all false promises, which lack of satisfaction led to the events of December 1852. The lower middle class, betrayed by the bourgeoisie and immersed in deeply economic despair (which they made the big bourgeoisie responsible for) decided to fully endorse Louis Bonaparte's coup d'état. Again, and maybe more than ever if Marx's argument is to be followed, the lower middle class acted as a fully conscious class and had a counter-revolutionary and, even more, a reactionary role against the French bourgeoisie republic. Why did the lower middle class support Bonapartism? According to Marx, Napoleon III was the only one that could represent the petty bourgeoisie's interests. They did not have any sense of class-consciousness, which meant that they were unable to express their interests in a collective way. Meaning, that they were, like Marx says, incapable of enforcing their class interests in their own name through a parliament or any other democratic convention or institution. The lower middle class needed, and were also longing for, a paternalistic, authoritarian and charismatic figure that would represent their interest and implement policies accordingly. Louis Bonaparte mirrored everything the lower middle class was pursuing: the protection of their interests by identifying them with France's interests; the understanding of France as an economically based petite bourgeoisie country in opposition to big bourgeoisie enterprises (banks and big retails companies); and, the conversion of the lower middle class's aspiration forgrandeur through the Second French Empire's expansionist foreign policy (7).Bonapartism protected them from the rapacious big bourgeoisie, assured their vital place in society as France's economic engine protecting small private property from socialist distribution of wealth drives coming from the working class and satisfied their sumptuousness desires by establishing a lower middle class based Empire as Europe's major power. Marx's perceptions and warnings on the lower middle class counter-revolutionary and reactionary roles in periods of political and economic crisis has been regarded, by Marxist and non-Marxist authors alike, as an indication for future revolutionary moments and as a prophetic alert on future authoritarian regimes like fascism. Lenin himself defined the petite bourgeoisie as a "half-class" or "quasi-workers" or "quasi-bourgeois" class that would be more difficult to eradicate than the big bourgeoisie and that would be politically unreliable (8). The lower middle class unpredictable behavior and dislike for radical policies could produce a reactionary backlash that could only be prevented by a rapid proletarization of all society. Nevertheless, even if Lenin was afraid of the possibility of an authoritarian government led by Kornilov and backed by the petty bourgeoisie (9); he later acknowledged, particularly by implementing the New Economic Policy, the lower middle class economic importance and envisaged them as a transitory class towards a proletarian society (10). Lastly, several authors have taken the XVIII Brumaire in order to compare Bonapartisim to fascism, even affirming that Napoleon's III rule was the first fascist regime in history, or to seek the social origins of both kinds of regimes in the lower middle classes. Jacob Schapiro not only sees the origins of 20th century fascism in 19th century Bonapartist France, he even defines Bonapartism as a type of fascism based on Marx's description of the regime in the XVIII Brumaire (11). Jost Dulffer analyses such comparison and, even if similarities are found, completely rejects its. He actually trends the historical origins of such comparisons to Trotsky's and August Thalheimer's writings on Nazism during the 1920s and 30s (12). Finally, Seymour Martin Lipset popularized the notion that fascism, just like Bonapartism, was an expression of the lower middle class resentments. According to Lipset, fascism was politically transformed rage of independent artisans, shopkeepers, small peasants and clerks that found themselves squeezed between better organized industrial workers and big businessmen and were "missing the boat" within the rapid social and economic changes of modern society (13). However, Ian Kershaw, Robert Paxton and Thomas Childers empirically confirm that fascism was not only a lower middle class phenomenon and that without the acquiesce of the conservative elites and sectors of the big bourgeoisie it would never had have come to power (14). Even if the comparisons between Bonapartism and fascism are historically pointless it is worth noticing, like Arno Meyer did, that Karl Marx was the first one to tackle the problem of the lower middle class lack of class-consciousness (15). Marx is correct in pointing out the lower middle class's awareness of itself and its dysfunctional and contradictory relationship vis-à-vis the big bourgeoisie and the proletariat. Even more so, Marx accurately identifies the social, political and historical role of the petty bourgeoisie: to gain consciousness in moments of crisis and pivotally function either as a revolutionary actor, alongside the bourgeoisie and the working class, or as a counter-revolutionary one, against the proletariat, or as reactionary one against the big bourgeoisie. This is, maybe, Marx's most important and timeless legacy from The Eighteen Brumaire of Louis Bonaparte.(1) Crossick, Geoffrey and Haupt, Heinz-Gerhard, The Petite Bourgeoisie in Europe 1780-1914, Rutledge, New York, 1998, pp. 16-38.(2) Mayer, Arno J., "The Lower Middle Class as Historical Problem", The Journal of Modern History, Vol. 47, No.3, Sep. 1975, pp. 409-436. (3) See Thompson, Edward, The Making of the English Working Class, Random House, New York, 1963.(4) See Bell, Daniel, The Coming of Post-Industrial Society: A Venture in Social Forecasting, Basic Books, New York, 1999. (5) See Giddens, Anthony, The Class Structure of Advanced Societies, Unwin Hyman, London, 1989.(6) See, Zeldin, Theodore, The Political System of Napoleon III, Macmillan, London, 1958.(7) Lenin, V. I., "Left-Wing" Communism: An Infantile Disorder: A Popular Essay in Marxian Strategy and Tactics, University of the Pacific Press, San Francisco, 2001, pp. 9-52. (8) Fitzpatrick, Sheila, The Russian Revolution, Oxford University Press, Oxford, 2008, pp. 60.(9) Ibid, pp. 93-149.(10) Schapiro, Jacob S., Liberalism and the Challenge to Fascism, McGraw Hill, New York, 1949, pp. 308-31.(11) Dulffer, Jost, "Bonapartism, Fascism and National Socialism", Journal of Contemporary History, Vol. 11, No.4, 1976, pp. 109-128.(12) Lipset Seymour M., Political Man: The Social Bases of Politics, Johns Hopkins University Press, Baltimore, 1981, pp. 127-182.(13) See, Childers, Thomas, "The Social Bases of the National Socialist Vote",Journal of Contemporary History, Vol. 11, No.4, 1976, pp. 17-42; Kershaw, Ian,"The Hitler Myth": Image and Reality in the Third Reich, Oxford University Press, Oxford, 2001; Kershaw, Ian, The Nazi Dictatorship: Problems and Perspectives of Interpretation, Oxford University Press, Oxford, 2000; and, Paxton, Robert, The Anatomy of Fascism, Random House, New York, 2004.(14) Mayer, Arno J., "The Lower Middle Class as Historical Problem", The Journal of Modern History, Vol. 47, No.3, Sep. 1975, pp. 409-436. *Estudiante de Doctorado, New School for Social Research, New YorkMaestría en Estudios Internacionales, Universidad Torcuato Di Tella, Buenos AiresÁrea de Especialización: Procesos de formación del Estado moderno, sociología de la guerra, terrorismo, genocidio, conflictos étnicos, nacionalismos y minorías.E-mail: guere469@newschool.edu
It is clear that the important role of labor migration in development reflected through the impacts of remittance currently exists in many countries around the world. The complexed nature of migration that needs to interpret in a dynamic context and a changing society. Reviewing literature demonstrates the discourses of the motives of migration across many migration theories. Then, there are plenty of discussions of the motives of migration added from empirical research. However, there is still a lack of literature that requires discussion on why the domestic migrants leave their homes to work at places considered as exploitative and degrading, like industrial zones. In addition, migration is understood as an in and out process. Attempts have been made to explain the motive of out-migration, but few ones focus on return migration. Furthermore, existing literature focuses more on international return migration than internal return migration and the theories of return migration are subject to various debates. Since 1975, after the reunion of Vietnam, the government enforced a policy to restructure the population which led to inter-province migration. Many studies have been conducted on migration ever since, but few focused on return migration. This research survey 310 migrant workers in Que Vo and Yen Phong industrial zones of Bac Ninh province, and 68 returnees in Van Thang commune, Nong Cong district, Thanh Hoa province of Vietnam. Face to face interviews with two designed questionnaires have been applied to those samples. One is for migrant workers and the other is for returnees. Besides, some qualitative methods are also applied for supplementing the data collected by the questionnaires. Through those principle methods, this study found that the motives of migrant workers are complex. Push and pull theory by itself is not enough to explain these motives. The addition of the new economic theory of migration labor has made the explanation of migration motives more complete. Also, the research illustrated that the factors pushing rural people outmigration are, firstly, the local shortage of non-agricultural jobs, causing migrant workers to find alternatives in Bac Ninh industrial zones. More importantly, there is a shortage of cash for daily consumption. This itself, agricultural production, a prominent feature of rural areas, cannot be solved. Interestingly, the economic status of the household before the migration is not considered clearly as a push factor. But, migration to industrial zones is the rural youths' way of life. Experiencing in these zones aspires those people due to a life different from the areas of origin, acted as a pull factor. Furthermore, migrant workers are all attracted by high labor demand that created easier access to employment in the industrial zones of Bac Ninh. This study also found that social network acts as both push and pull factor for immigrating to the industrial zones. Furthermore, it revealed that migrant workers, a major labor force for industrial zones, now face challenges created by the unstable model of development. The sustainability of the development of industrial zones in Bac Ninh is threatened by the fact that these zones follow the footloose of their development model exposed in the 1990s. Additionally, this study found that migrant workers in industrial zones in Bac Ninh faced a trade-off between accepting a hard life and accumulating capitals as well as experiences for an expected better one afterward. Furthermore, the migration undertaken by migrant workers in industrial zones of Bac Ninh seems to be circular. Regarding return migration, this study demonstrated that the motive to return not only results from potential failures related to the increased living costs of the future married life but also associates with children left behind at the home village with stayers. Returnees are all driven by a filial obligation to their parents, shaped by the norms or culture of the home community. Non-farm employment opportunities around home villages are more of a motive to return for single migrants. This study also found that women play an important role in agriculture development in Van Thang. This sector is likely a buffer for the negative impacts of the return while the returnees seek better nonfarm employment around their home villages. ; Il est clair que le rôle important de la migration de la main-d'œuvre dans le développement, qui se reflète dans les effets des transferts de fonds, existe actuellement dans de nombreux pays du monde. La nature complexe de la migration doit être interprétée dans un contexte dynamique au sein d'une société en mutation. Une analyse de la littérature permet de mettre en évidence les motifs des migrations au travers de nombreuses théories. Par ailleurs, de nombreuses recherches empiriques ont été intégrées aux débats sur les causes des migrations. Cependant, il existe toujours un manque de littérature au sujet des raisons pour lesquelles les migrants domestiques quittent leurs foyers pour travailler dans des sites considérés comme abusifs et dégradants, tels que les zones industrielles. En outre, la notion de migration est considérée comme un processus d'entrée et de sortie. Certains ont tenté d'expliquer le motif de l'émigration, mais peu d'entre eux se concentrent sur celle du retour. De plus, la littérature existante se concentre davantage sur la migration de retour internationale que sur la migration de retour interne et les théories de la migration de retour font l'objet de divers débats. Depuis 1975, après la réunification du Vietnam, le gouvernement a appliqué une politique de réorganisation de la population qui a conduit à une migration interprovinciale. Depuis lors, de nombreuses études ont été menées sur la migration, mais peu d'entre elles se sont concentrées sur la migration de retour. Cette étude porte sur 310 travailleurs migrants dans les zones industrielles de Que Vo et Yen Phong de la province de Bac Ninh, et 68 rapatriés dans la commune de Van Thang, district de Nong Cong, province de Thanh Hoa au Vietnam. Des entretiens en tête à tête avec deux questionnaires spécifiques ont été appliqués à ces échantillons, l'un étant destiné aux travailleurs migrants et l'autre aux rapatriés. Par ailleurs, certaines méthodes qualitatives sont également appliquées pour compléter les données collectées par les questionnaires. Grâce à ces méthodes, cette étude a montré que les motivations des travailleurs migrants sont complexes. La théorie du "push and pull" ne suffit pas à elle seule à expliquer ces motivations. L'ajout de la nouvelle théorie économique de la main-d'œuvre migrante a rendu l'explication des motifs de migration plus complète. De plus, cette recherche a montré que les facteurs qui poussent les populations rurales à quitter le pays sont, en premier lieu, la pénurie locale d'emplois non agricoles, qui pousse les travailleurs migrants à trouver des alternatives dans les zones industrielles de Bac Ninh. Plus important encore, il y a une pénurie d'argent liquide pour la consommation de tous les jours. Ce problème ne peut être résolu par la production agricole, qui est une caractéristique importante des zones rurales. Il est intéressant de noter que le statut économique du ménage avant la migration n'est pas considéré comme un facteur de motivation. Toutefois, la migration vers les zones industrielles est devenue le mode de vie des jeunes ruraux. Le fait de vivre dans ces zones suscite des aspirations chez ces derniers en raison de la possibilité de mener une vie différente de celle de leur région d'origine, ce qui constitue un facteur incitatif au départ. En outre, les travailleurs migrants sont tous attirés par la forte demande de main-d'œuvre qui a créé un accès plus facile à l'emploi dans les zones industrielles de Bac Ninh. Cette étude a également montré que le réseau social agit à la fois comme un facteur d'incitation et d'attraction pour immigrer vers les zones industrielles. Elle a également révélé que les travailleurs migrants, qui constituent une main-d'œuvre importante pour les zones industrielles, sont maintenant confrontés aux défis engendrés par le modèle de développement instable. La durabilité du développement des zones industrielles de Bac Ninh est menacée par le fait que ces zones suivent le modèle de développement instable apparu dans les années 1990. Par ailleurs, cette étude a montré que les travailleurs migrants des zones industrielles de Bac Ninh sont confrontés à un compromis entre l'acceptation d'une vie dure et l'accumulation de capitaux et d'expériences pour une vie meilleure par la suite. En outre, la migration entreprise par les travailleurs migrants dans les zones industrielles de Bac Ninh semble être une migration circulaire. En ce qui concerne la migration de retour, cette étude a démontré que le motif du retour ne résulte pas seulement des échecs potentiels liés à l'augmentation du coût de la vie de la future vie conjugale, mais également des liens entre les enfants laissés au village d'origine et les personnes qui restent. Les migrants de retour sont tous motivés par une obligation filiale envers leurs parents, façonnée par les normes ou la culture de la communauté d'origine. Les possibilités d'emploi non agricole autour des villages d'origine sont davantage un motif de retour pour les migrants célibataires. Cette étude a également montré que les femmes jouent un rôle important dans le développement de l'agriculture à Van Thang. Ce secteur est probablement un tampon pour les impacts négatifs du retour, tandis que les rapatriés cherchent de meilleurs emplois non agricoles autour de leurs villages d'origine.
The article contains the analysis conducted by the author on topicality of upbringing moral culture in future engineering leaders. Special attention is paid to national scientists' views on the role of morality and that of its upbringing at a technical university. It is noted in the article that an important characteristic of a future engineering leader's professional culture is the mutual connection and mutual determination between a person's value orientation with their moral-and-ethical paradigm and professional ethics typical for their circle of communication. It is noted that the mentioned norms and principles facilitate a person's authority and priorities consolidation not only as those of a leader, but also as a site of humaneness of interpersonal relations. The authoress stresses that moral upbringing of future engineering leaders at technical universities plays a significant role in their training because it is connected with development of an individual's personality traits and forming a person's attitude to others (the team, its leader), and first of all to his/her potential colleagues and subordinates.It is highlighted in the article that within the sphere of moral education of future engineering leaders, the main priorities are the following: consciousness formation, accumulation of moral experience in moral behavior skills; moral education as knowledge in the matters of moral, ethics, policy; upbringing of the feeling of personal responsibility for one's actions, behavior, and possible outcomes of one's professional activity; development and fixation of moral self-improvement mechanisms and of behavior's self-regulation.There is highlighted the connection of V. Sukhomlynskiy's ideas with leadership potential development in students and lecturers at a technical higher education establishment.The authoress highlights the following traits of a lecturer-leader: their aspiration and need in communicating with students, displaying friendliness, high communicative traits; being a decent person, having clear moral-and-ethical views and principles and following them adamantly; being able to understand those whom they train and educate; being a creative and independent person; conducting an active research and consulting activity; being tolerant and restrained, firm and persistent, being able to control themselves, their emotions and psychic state in general; being able to forecast possible pedagogic situations, to evaluate outcomes of their deeds and actions in a systematic way, of their influencing students – these teachers' traits facilitate spirituality formation in students, future engineering leaders.There have been viewed such main methods and technologies of leadership potential development in students and lecturers at Leadership Center at the Department of pedagogy and social systems management after Academician I. A. Zaziun at NTU "KhPI" as delivering information and problem-solving lectures, discussion seminars, press-conference seminars, organizing thematic science conferences, training sessions, delivering extracurricular consultations for students.It is proved in the article that in modern conditions not enough attention is paid to personality formation in engineering leaders-to-be at technical universities, while this should be an obligatory condition of their professional growth; in the process of students' vocational training, it is necessary to introduce V. Sukhomlynskiy's ideas; particularly expedient is the application of active teaching methods with a distinct moral educating directedness, intensifying individual work with students, enhancing their activity in political, community, and cultural life.The authoress thinks it necessary to restore training courses in psychology studies for all students of a technical university alongside the introduction to the training process the methods and technologies developed by lecturers of the Leadership Center and the Center of Modern Pedagogic, Psychological, and Management Technologies at the Department of pedagogy and social systems management after Academician I .A. Zaziun at NTU "KhPI" on the basis of V. Sukhomlynskiy's pedagogy. ; В статье проведен анализ актуальности воспитания нравственной культуры у будущих инженеров-лидеров. Особое внимание уделено взглядам отечественных ученых роли нравственности и ее воспитанию в условиях технического университета. В статье отмечено, что важной характеристикой профессиональной культуры будущего инженера-лидера является взаимосвязь и взаимообусловленность с личностной ценностной ориентацией и морально-этической парадигмой человека, с профессиональной этикой, характерной для круга его общения. Отмечено, что указанные нормы и принципы способствуют утверждению авторитета и приоритета личности не только как лидера, но и как ячейки гуманности межличностных отношений. Автор подчеркивает, что нравственное воспитание будущих инженеров-лидеров в технических вузах играет определяющую роль в их подготовке, так как оно связано с развитием личностных качеств человека и формированием его отношения к другим людям (команды лидера), в первую очередь к своим потенциальным коллегам и подчиненным. В статье подчеркивается, что в сфере нравственного воспитания будущих инженеров-лидеров основными задачами являются: формирование сознания, накопление опыта навыков нравственного поведения; моральное образование как осведомленность в вопросах морали, этики, политики, воспитание чувства личной ответственности за свои поступки, свое поведение и возможные результаты своей профессиональной деятельности; развитие и закрепление действенных механизмов нравственного самовоспитания и саморегуляции поведения.Освещена связь педагогических идей В.Сухомлинского с развитием лидерского потенциала у студентов и преподавателей высшего технического учебного заведения.В статье подчеркнуто личностные качества преподавателя-лидера такие, как: его стремление к общению со студентами, проявление общительности, высокие коммуникабельные качества; быть глубоко порядочным человеком, иметь четкие морально-этические взгляды и убеждения, и твердо придерживаться их, уметь понимать тех, кого он учит и воспитывает; быть человеком творческим и самостоятельным, вести активную исследовательскую и консультационную деятельность; быть терпимым и сдержанным, твердым и настойчивым, уметь управлять собой, своими эмоциями и психическим состоянием вообще; уметь прогнозировать возможные педагогические ситуации, системно оценивать последствия своих действий и поступков, своего влияния на студентов, что способствует формированию духовности у студентов - будущих инженеров-лидеров. Рассмотрены основные методы и технологии развития лидерского потенциала у студентов и преподавателей в Центре лидерства кафедры педагогики и психологии управления социальными системами им. академика И. А. Зязюна НТУ «ХПИ» такие, как проведение информационных и проблемных лекций, семинаров-диспутов, семинаров-пресс-конференций, организацию тематических научных конференций, проведение тренингов, внеаудиторного проведения индивидуальных консультаций со студентами.В статье доказано, что в современных условиях недостаточное внимание уделяется формированию личности будущих инженеров-лидеров в технических университетах, тогда как она должна быть обязательным условием их профессионального роста; в процессе профессиональной подготовки студентов необходимо внедрять педагогические идеи В. Сухомлинского, а именно, целесообразным является применение активных методов обучения с четкой воспитательной направленностью, усилением индивидуальной работы со студентами, активизацией их деятельности в политической, общественной и культурной жизни. Автор считает необходимым восстановление учебных курсов изучения психологии для всех студентов технического университета, а также внедрение в учебный процесс современных методов и технологий, разработанных преподавателями Центра Лидерства и Центра современных педагогических, психологических и управленческих технологий кафедры педагогики и психологии управления социальными системами им. академика И. А. Зязюна НТУ «ХПИ» на основе педагогики В. Сухомлинского. ; В статті проведений аналіз актуальності виховання моральної культури у майбутніх інженерів-лідерів. Особлива увага приділена поглядам вітчизняних науковців щодо ролі моральності та її вихованню в умовах технічного університету. В статті відзначено, що важливою характеристикою професійної культури майбутнього інженера-лідера є взаємозв'язок та взаємообумовленість з особистою ціннісною орієнтацією та морально-етичною парадигмою людини, з професійною етикою, характерною для кола його спілкування. Відзначено, що вказані норми та принципи сприяють утвердженню авторитету та пріоритету особистості не тільки як лідера, але і як осередку гуманності міжособистісних відношень. Авторка підкреслює, що моральне виховання майбутніх інженерів-лідерів в технічних вузах відіграє визначальну роль у їх підготовці, тому що воно пов'язане з розвитком особистісних якостей людини та формуванням її відношення до інших людей (команди лідера), в першу чергу до своїх потенційних колег і підлеглих.В статті підкреслено, що у сфері морального виховання майбутніх інженерів-лідерів основними завданнями є: формування свідомості, нагромадження досвіду навичок морального поводження; моральна освіта як обізнаність в питаннях моралі, етики, політики; виховання почуття особистої відповідальності за свої вчинки, своє поводження та можливі результати своєї професійної діяльності; розвиток і закріплення дієвих механізмів морального самовиховання та саморегуляції поводження.Висвітлений зв'язок педагогічних ідей В.Сухомлинського з розвитком лідерського потенціалу у студентів та викладачів вищого технічного навчального закладу.В статті підкреслено особистісні якості викладача-лідера такі, як: його прагнення мати потребу у спілкуванні зі студентами, виявляти товариськість, високі комунікабельні якості; бути глибоко порядною людиною, мати чіткі морально-етичні погляди і переконання і твердо дотримуватись їх; уміти розуміти тих, кого він навчає і виховує; бути людиною творчою і самостійною, вести активну дослідницьку і консультативну діяльність; бути терпимим і стриманим, твердим і наполегливим, уміти управляти собою, своїми емоціями і психічним станом взагалі; уміти прогнозувати можливі педагогічні ситуації, системно оцінювати наслідки своїх дій і вчинків, свого впливу на студентів, що сприяють формуванню духовності у студентів – майбутніх інженерів-лідерів.Розглянуто основні методи та технології розвитку лідерського потенціалу у студентів та викладачів в Центрі лідерства кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами ім. академіка І. А. Зязюна НТУ «ХПІ» такі, як проведення інформаційних і проблемних лекцій, семінарів-диспутів, семінарів-прес-конференцій, організацію тематичних наукових конференцій,проведення тренінгів, позааудиторне проведення індивідуальних консультацій студентів.В статті доведено, що в сучасних умовах недостатня увага приділяється формуванню особистості майбутніх інженерів-лідерів в технічних університетах, тоді як вона має бути обов'язковою умовою їх професійного зростання; в процесі професійної підготовки студентів необхідно впроваджувати педагогічні ідеї В. Сухомлинського, а саме, доцільним є застосування активних методів навчання з чіткою виховною спрямованістю, посиленням індивідуальної роботи зі студентами, активізацією їх діяльності в політичному, громадському та культурному житті .Авторка вважає необхідним відновлення навчальних курсів вивчення психології для всіх студентів технічного університету, а також впровадження в навчальний процес сучасних методів та технологій, розроблених викладачами Центру Лідерства та Центру сучасних педагогічних, психологічних та управлінських технологій кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами ім. академіка І. А. Зязюна НТУ «ХПІ» на основі педагогіки В. Сухомлинського.
The article contains the analysis conducted by the author on topicality of upbringing moral culture in future engineering leaders. Special attention is paid to national scientists' views on the role of morality and that of its upbringing at a technical university. It is noted in the article that an important characteristic of a future engineering leader's professional culture is the mutual connection and mutual determination between a person's value orientation with their moral-and-ethical paradigm and professional ethics typical for their circle of communication. It is noted that the mentioned norms and principles facilitate a person's authority and priorities consolidation not only as those of a leader, but also as a site of humaneness of interpersonal relations. The authoress stresses that moral upbringing of future engineering leaders at technical universities plays a significant role in their training because it is connected with development of an individual's personality traits and forming a person's attitude to others (the team, its leader), and first of all to his/her potential colleagues and subordinates.It is highlighted in the article that within the sphere of moral education of future engineering leaders, the main priorities are the following: consciousness formation, accumulation of moral experience in moral behavior skills; moral education as knowledge in the matters of moral, ethics, policy; upbringing of the feeling of personal responsibility for one's actions, behavior, and possible outcomes of one's professional activity; development and fixation of moral self-improvement mechanisms and of behavior's self-regulation.There is highlighted the connection of V. Sukhomlynskiy's ideas with leadership potential development in students and lecturers at a technical higher education establishment.The authoress highlights the following traits of a lecturer-leader: their aspiration and need in communicating with students, displaying friendliness, high communicative traits; being a decent person, having clear moral-and-ethical views and principles and following them adamantly; being able to understand those whom they train and educate; being a creative and independent person; conducting an active research and consulting activity; being tolerant and restrained, firm and persistent, being able to control themselves, their emotions and psychic state in general; being able to forecast possible pedagogic situations, to evaluate outcomes of their deeds and actions in a systematic way, of their influencing students – these teachers' traits facilitate spirituality formation in students, future engineering leaders.There have been viewed such main methods and technologies of leadership potential development in students and lecturers at Leadership Center at the Department of pedagogy and social systems management after Academician I. A. Zaziun at NTU "KhPI" as delivering information and problem-solving lectures, discussion seminars, press-conference seminars, organizing thematic science conferences, training sessions, delivering extracurricular consultations for students.It is proved in the article that in modern conditions not enough attention is paid to personality formation in engineering leaders-to-be at technical universities, while this should be an obligatory condition of their professional growth; in the process of students' vocational training, it is necessary to introduce V. Sukhomlynskiy's ideas; particularly expedient is the application of active teaching methods with a distinct moral educating directedness, intensifying individual work with students, enhancing their activity in political, community, and cultural life.The authoress thinks it necessary to restore training courses in psychology studies for all students of a technical university alongside the introduction to the training process the methods and technologies developed by lecturers of the Leadership Center and the Center of Modern Pedagogic, Psychological, and Management Technologies at the Department of pedagogy and social systems management after Academician I .A. Zaziun at NTU "KhPI" on the basis of V. Sukhomlynskiy's pedagogy. ; В статье проведен анализ актуальности воспитания нравственной культуры у будущих инженеров-лидеров. Особое внимание уделено взглядам отечественных ученых роли нравственности и ее воспитанию в условиях технического университета. В статье отмечено, что важной характеристикой профессиональной культуры будущего инженера-лидера является взаимосвязь и взаимообусловленность с личностной ценностной ориентацией и морально-этической парадигмой человека, с профессиональной этикой, характерной для круга его общения. Отмечено, что указанные нормы и принципы способствуют утверждению авторитета и приоритета личности не только как лидера, но и как ячейки гуманности межличностных отношений. Автор подчеркивает, что нравственное воспитание будущих инженеров-лидеров в технических вузах играет определяющую роль в их подготовке, так как оно связано с развитием личностных качеств человека и формированием его отношения к другим людям (команды лидера), в первую очередь к своим потенциальным коллегам и подчиненным. В статье подчеркивается, что в сфере нравственного воспитания будущих инженеров-лидеров основными задачами являются: формирование сознания, накопление опыта навыков нравственного поведения; моральное образование как осведомленность в вопросах морали, этики, политики, воспитание чувства личной ответственности за свои поступки, свое поведение и возможные результаты своей профессиональной деятельности; развитие и закрепление действенных механизмов нравственного самовоспитания и саморегуляции поведения.Освещена связь педагогических идей В.Сухомлинского с развитием лидерского потенциала у студентов и преподавателей высшего технического учебного заведения.В статье подчеркнуто личностные качества преподавателя-лидера такие, как: его стремление к общению со студентами, проявление общительности, высокие коммуникабельные качества; быть глубоко порядочным человеком, иметь четкие морально-этические взгляды и убеждения, и твердо придерживаться их, уметь понимать тех, кого он учит и воспитывает; быть человеком творческим и самостоятельным, вести активную исследовательскую и консультационную деятельность; быть терпимым и сдержанным, твердым и настойчивым, уметь управлять собой, своими эмоциями и психическим состоянием вообще; уметь прогнозировать возможные педагогические ситуации, системно оценивать последствия своих действий и поступков, своего влияния на студентов, что способствует формированию духовности у студентов - будущих инженеров-лидеров. Рассмотрены основные методы и технологии развития лидерского потенциала у студентов и преподавателей в Центре лидерства кафедры педагогики и психологии управления социальными системами им. академика И. А. Зязюна НТУ «ХПИ» такие, как проведение информационных и проблемных лекций, семинаров-диспутов, семинаров-пресс-конференций, организацию тематических научных конференций, проведение тренингов, внеаудиторного проведения индивидуальных консультаций со студентами.В статье доказано, что в современных условиях недостаточное внимание уделяется формированию личности будущих инженеров-лидеров в технических университетах, тогда как она должна быть обязательным условием их профессионального роста; в процессе профессиональной подготовки студентов необходимо внедрять педагогические идеи В. Сухомлинского, а именно, целесообразным является применение активных методов обучения с четкой воспитательной направленностью, усилением индивидуальной работы со студентами, активизацией их деятельности в политической, общественной и культурной жизни. Автор считает необходимым восстановление учебных курсов изучения психологии для всех студентов технического университета, а также внедрение в учебный процесс современных методов и технологий, разработанных преподавателями Центра Лидерства и Центра современных педагогических, психологических и управленческих технологий кафедры педагогики и психологии управления социальными системами им. академика И. А. Зязюна НТУ «ХПИ» на основе педагогики В. Сухомлинского. ; В статті проведений аналіз актуальності виховання моральної культури у майбутніх інженерів-лідерів. Особлива увага приділена поглядам вітчизняних науковців щодо ролі моральності та її вихованню в умовах технічного університету. В статті відзначено, що важливою характеристикою професійної культури майбутнього інженера-лідера є взаємозв'язок та взаємообумовленість з особистою ціннісною орієнтацією та морально-етичною парадигмою людини, з професійною етикою, характерною для кола його спілкування. Відзначено, що вказані норми та принципи сприяють утвердженню авторитету та пріоритету особистості не тільки як лідера, але і як осередку гуманності міжособистісних відношень. Авторка підкреслює, що моральне виховання майбутніх інженерів-лідерів в технічних вузах відіграє визначальну роль у їх підготовці, тому що воно пов'язане з розвитком особистісних якостей людини та формуванням її відношення до інших людей (команди лідера), в першу чергу до своїх потенційних колег і підлеглих.В статті підкреслено, що у сфері морального виховання майбутніх інженерів-лідерів основними завданнями є: формування свідомості, нагромадження досвіду навичок морального поводження; моральна освіта як обізнаність в питаннях моралі, етики, політики; виховання почуття особистої відповідальності за свої вчинки, своє поводження та можливі результати своєї професійної діяльності; розвиток і закріплення дієвих механізмів морального самовиховання та саморегуляції поводження.Висвітлений зв'язок педагогічних ідей В.Сухомлинського з розвитком лідерського потенціалу у студентів та викладачів вищого технічного навчального закладу.В статті підкреслено особистісні якості викладача-лідера такі, як: його прагнення мати потребу у спілкуванні зі студентами, виявляти товариськість, високі комунікабельні якості; бути глибоко порядною людиною, мати чіткі морально-етичні погляди і переконання і твердо дотримуватись їх; уміти розуміти тих, кого він навчає і виховує; бути людиною творчою і самостійною, вести активну дослідницьку і консультативну діяльність; бути терпимим і стриманим, твердим і наполегливим, уміти управляти собою, своїми емоціями і психічним станом взагалі; уміти прогнозувати можливі педагогічні ситуації, системно оцінювати наслідки своїх дій і вчинків, свого впливу на студентів, що сприяють формуванню духовності у студентів – майбутніх інженерів-лідерів.Розглянуто основні методи та технології розвитку лідерського потенціалу у студентів та викладачів в Центрі лідерства кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами ім. академіка І. А. Зязюна НТУ «ХПІ» такі, як проведення інформаційних і проблемних лекцій, семінарів-диспутів, семінарів-прес-конференцій, організацію тематичних наукових конференцій,проведення тренінгів, позааудиторне проведення індивідуальних консультацій студентів.В статті доведено, що в сучасних умовах недостатня увага приділяється формуванню особистості майбутніх інженерів-лідерів в технічних університетах, тоді як вона має бути обов'язковою умовою їх професійного зростання; в процесі професійної підготовки студентів необхідно впроваджувати педагогічні ідеї В. Сухомлинського, а саме, доцільним є застосування активних методів навчання з чіткою виховною спрямованістю, посиленням індивідуальної роботи зі студентами, активізацією їх діяльності в політичному, громадському та культурному житті .Авторка вважає необхідним відновлення навчальних курсів вивчення психології для всіх студентів технічного університету, а також впровадження в навчальний процес сучасних методів та технологій, розроблених викладачами Центру Лідерства та Центру сучасних педагогічних, психологічних та управлінських технологій кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами ім. академіка І. А. Зязюна НТУ «ХПІ» на основі педагогіки В. Сухомлинського.
In the article deals with the views of scientists about whistleblowers as an important source of different cases, who often provide pivotal records for a successful prosecution. Institute of whistleblowers is an important protective measure of the corruption spreading in society. Corruptors in both spheres, public and private, inhibit the further development of State's economy and whole Ukraine. That's why, in this article the questions of the whistleblower's protection and the correlation of their activity, consequences are presented; analyze international and national rules of law. However, the main aspect is how much do our society need this information? In this work we reveal the problem of such stages of international development in this sphere, for instance, right of protection in connection with whistleblower's information disclosure. After all, it should be regarded as fundamental and general, on a pare with human rights to life, dignity, integrity etc. Detection through whistleblower reporting to law enforcement authorities is rarely discussed in public by such authorities because of the need to protect the whistleblowers involved. We should admit that protection should be afforded to whistleblowers regardless of their motives in making the disclosure and regardless of whether they report directly to law enforcement, or report internally – first within the company, or to the media, an elected government official or to civil society (for example, an advocacy group or a non-governmental organisation). Whistleblowers must know where, how, and when to report; that their identity as a whistleblower will be kept confidential; and also that they will be protected with anti-retaliation remedies. Raising awareness of the importance of whistleblowers can promote a "speak up" culture and destigmatise the disclosure of wrongdoing. One of the most successful and popular method to protect and encourage whistleblowers is to create a system of making anonymous or confidential reports. Furthermore, anonymous reporting includes concealment of whistleblower's identity, especially in small companies or small countries. From a practical perspective, it is also difficult to provide comprehensive protection to a person whose identity is unknown but that could be deduced by potential retaliators for the reasons described above. It is important to understand that when we speaking about our national actions in the sphere, we have to add important moments of other State's experience. The positions of the European Court of Human Rights and the recommendations of the Council of Europe are discussed, as well as priority directions for further resolution of these issues. In such way, the conclusion note is that whistleblowers must have effective legal protection in the form of guaranteed confidential reporting and anti-retaliation protections and we need to resolve this problem as soon as possible. ; Дахова І. І., Баранова Є. В. Реалізація викривачами корупції конституційного права на захист. – Стаття. У даній статті розглянуто, як реалізується захист викривачів та використовується на практиці законодавство щодо їх захисту, оскільки це є необхідним чинником розвитку демократичних суспільств. Відповідні елементи такого захисту на міжнародній арені повинні бути враховані під реалізації в Україні норм у даній сфері. Сьогодні внесені зміни в Закон України «Про запобігання корупції» від 01.01.2020 року ще не забезпечують ефективного захисту даної групи. Тому обґрунтованим є дослідження в даній статті проблематики користування правом на захист добросовісними інформаторами та створення механізму такої реалізації завдяки аналізу досвіду міжнародних колег та наступній його імплементації. Політична ситуація у світлі останніх подій достатньо активно змінюється, хоча водночас єдине залишається незмінним – це корупція. Тому, хоча й у різному відсотковому співвідношенні, але викорінити її поки що не вдалося жодному главі держави. У даній роботі висвітлені питання співвідношення теоретично закріплених засад боротьби з корупцією через діяльність добровільних інформаторів та досвід роботи інституту викривачів в інших країнах. Звертається увага на конституційні засоби захисту після викриття інформації, гарантії; здійснюється аналіз рівня їх ефективності. У світлі аналізу цілісної картини світу в боротьбі з даною проблемою актуальним аргументом, який свідчить про необхідність дослідження практики інших країн, є сприйняття того, що корупція – це явище, яке прогресує у соціальній, політичній, економічній сферах життя і є однією з основних причин гальмування демократичного розвитку України. Необхідним є зосередження уваги не лише на політичній корупції чи під час виконання повноважень органами державної влади. Поступово варто розширювати перелік галузей, які потребують боротьби з корупційними елементами в них: безпечні продукти харчування, фармацевтика, екологія тощо. Постійно варто активізувати діяльність цих осіб у всіх колах суспільних відносин. Не лише корумпованість у цих сферах, але й неналежне виконання обов'язків, недотримання правил виготовлення споживчих продуктів, ліків повинне бути виявлене та зупинене. Сьогодні наявні певні векторні зрушення стосовно захисту whistblowers у доктринальному аспекті, але незмінним є очікування прецедентної національної практики застосування норм, яка дасть змогу проаналізувати досвід України в порівнянні з практикою інших країн та позиціями Європейського Суду з прав людини й рекомендаціями Ради Європи, які наведені у статті, та забезпечити гідний рівень реалізації викривачами конституційного права на захист.
The main objective of the study is to analyze France's position on contemporary French-Ukrainian relations, the status of the Crimea and the reintegration of the Donbas. Concerning methodology the systematic method was used for comprehensive studying of French approaches to problematic issues, such as the reintegration of the Donbas, the annexation of Crimea, and the revitalization of French investment in Ukraine. A comparative analysis of the statements of French MP V. Faure-Muntian and Ukrainian MP O. Voloshyn reveals certain elements of the information war. The official position of France on the Russian-Ukrainian conflict 2014–2020 was analyzed. The hypothetical potential of Ukraine as a market for France and the main obstacle for French investments – corruption – has been clarified. It was proved that despite the fact that Ukraine's relations with France are not strategic, they have entered into a phase of strengthening their importance for Ukraine through the participation of France in the Normandy format, the French position on Russia and sanctions against that state and such events as France's joining to signatories of the Budapest Memorandum and Brexit, through which France becomes the only nuclear country in the EU. The conclusion is drawn about the unpredictability of France's long-term strategy for Ukraine because of its significant dependence on the concept of the French president, who defines foreign and defence policy, and the results of the presidential race are unpredictable enough, as proved by the recent presidential elections in 2017. Recommendations underline the urgency of overcoming corruption; its success will determine French–Ukrainian economic relations. The priority is given to tracking elements of the information war and responding immediately, and if possible preventing it by spreading information more widely about Ukraine in France. It is highlighted the expediency of acquainting the French with the achievements of Ukraine in the field of culture and art that is one of the methods for the best presentation of the positives of Ukraine in France. ; Целью является анализ позиций Франции по современным французско- украинским отношениям, статуса Крыма и реинтеграции Донбасса. Системный метод применен для комплексного исследования французских подходов к проблемным моментам, таких как реинтеграция Донбасса, аннексия Крыма и оживление французских инвестиций в Украину. Компаративный анализ высказываний французского депутата В. Фор-Мунтян и украинского депутата А. Волошина позволяет выявить определенные элементы информационной войны. Проанализирована официальная позиция Франции по российско- украинскому конфликту 2014–2020 гг. Выяснены гипотетический потенциал Украины как рынка для Франции и главная преграда для французских инвестиций – коррупция. Доказано, что несмотря на то, что отношения Украины с Францией не являются стратегическими, они вступили в фазу усиления своей значимости для нашего государства через участие Франции в нормандском формате, позицию по России и санкциям в отношении этого государства с учетом присоединения в свое время Франции к подписантам Будапештского меморандума, Брекзит, через который Франция становится единственной ядерной страной ЕС. Сделан вывод о непредсказуемости долгосрочной стратегии Франции по Украине из-за ее существенной зависимости от концепции президента Франции, который определяет внешнюю и оборонную политику, а результаты президентских предвыборных гонок являются достаточной непредсказуемыми, что доказали последние выборы президента Франции 2017 г. Сделаны рекомендации по неотложности преодоления коррупции, его успешность будет определять французско- украинские экономические отношения. Выделена приоритетность отслеживания элементов информационной войны и немедленного реагирования, а при возможности предотвращения путем более широкого распространения информации относительно Украины во Франции. Выделяется целесообразность ознакомления французов с достижениями Украины в сфере культуры и искусства, что является одним из методов лучшей презентации позитивов Украины во Франции. ; Метою є аналіз позицій Франції щодо сучасних французько-українських відносин, статусу Криму та реінтеграції Донбасу. Системний метод застосовано для комплексного дослідження французьких підходів щодо проблемних моментів, таких як реінтеграція Донбасу, анексія Криму та пожвавлення французьких інвестицій в Україну. Компаративний аналіз висловлювань французького депутата В. Фор-Мунтян та українського депутата О. Волошина дозволяє виявити певні елементи інформаційної війни. Проаналізовано офіційну позицію Франції щодо російсько-українського конфлікту 2014–2020 рр. З'ясовано гіпотетичний потенціал України як ринку для Франції та головну перепону для французьких інвестицій – корупцію.Доведено, що незважаючи на те, що відносини України з Францією не є стратегічними, вони вступили в фазу посилення своєї значущості для нашої держави через учать Франції у нормандському форматі, позицію Франції щодо Росії та санкцій відносно цієї держави з огляду на приєднання свого часу Франції до підписантів Будапештського меморандуму, Брекзіт, через який Франція стає єдиною ядерною країною ЄС. Зроблено висновок про непередбачуваність довготермінової стратегії Франції щодо України через її суттєву залежність від концепції президента Франції, який визначає зовнішню та оборонну політику, а результати президентських передвиборчих перегонів є достатньої непрогнозованими, що довели останні вибори президента Франції 2017 р. Зроблено рекомендації щодо нагальності подолання корупції, його успішність визначатиме французько-українські економічні відносини. Виокремлено пріоритетність відслідковування елементів інформаційної війни та негайного реагування, а за можливості запобігання шляхом більш широкого розповсюдження інформації щодо України у Франції. Визначено доцільність ознайомлення французів з досягненнями України у сфері культури та мистецтва, що становить один з методів кращої презентації позитивів України у Франції.
Метою є аналіз позицій Франції щодо сучасних французько-українських відносин, статусу Криму та реінтеграції Донбасу. Системний метод застосовано для комплексного дослідження французьких підходів щодо проблемних моментів, таких як реінтеграція Донбасу, анексія Криму та пожвавлення французьких інвестицій в Україну. Компаративний аналіз висловлювань французького депутата В. Фор-Мунтян та українського депутата О. Волошина дозволяє виявити певні елементи інформаційної війни. Проаналізовано офіційну позицію Франції щодо російсько-українського конфлікту 2014–2020 рр. З'ясовано гіпотетичний потенціал України як ринку для Франції та головну перепону для французьких інвестицій – корупцію.Доведено, що незважаючи на те, що відносини України з Францією не є стратегічними, вони вступили в фазу посилення своєї значущості для нашої держави через учать Франції у нормандському форматі, позицію Франції щодо Росії та санкцій відносно цієї держави з огляду на приєднання свого часу Франції до підписантів Будапештського меморандуму, Брекзіт, через який Франція стає єдиною ядерною країною ЄС. Зроблено висновок про непередбачуваність довготермінової стратегії Франції щодо України через її суттєву залежність від концепції президента Франції, який визначає зовнішню та оборонну політику, а результати президентських передвиборчих перегонів є достатньої непрогнозованими, що довели останні вибори президента Франції 2017 р. Зроблено рекомендації щодо нагальності подолання корупції, його успішність визначатиме французько-українські економічні відносини. Виокремлено пріоритетність відслідковування елементів інформаційної війни та негайного реагування, а за можливості запобігання шляхом більш широкого розповсюдження інформації щодо України у Франції. Визначено доцільність ознайомлення французів з досягненнями України у сфері культури та мистецтва, що становить один з методів кращої презентації позитивів України у Франції. ; Целью является анализ позиций Франции по современным французско- украинским отношениям, статуса Крыма и реинтеграции Донбасса. Системный метод применен для комплексного исследования французских подходов к проблемным моментам, таких как реинтеграция Донбасса, аннексия Крыма и оживление французских инвестиций в Украину. Компаративный анализ высказываний французского депутата В. Фор-Мунтян и украинского депутата А. Волошина позволяет выявить определенные элементы информационной войны. Проанализирована официальная позиция Франции по российско- украинскому конфликту 2014–2020 гг. Выяснены гипотетический потенциал Украины как рынка для Франции и главная преграда для французских инвестиций – коррупция. Доказано, что несмотря на то, что отношения Украины с Францией не являются стратегическими, они вступили в фазу усиления своей значимости для нашего государства через участие Франции в нормандском формате, позицию по России и санкциям в отношении этого государства с учетом присоединения в свое время Франции к подписантам Будапештского меморандума, Брекзит, через который Франция становится единственной ядерной страной ЕС. Сделан вывод о непредсказуемости долгосрочной стратегии Франции по Украине из-за ее существенной зависимости от концепции президента Франции, который определяет внешнюю и оборонную политику, а результаты президентских предвыборных гонок являются достаточной непредсказуемыми, что доказали последние выборы президента Франции 2017 г. Сделаны рекомендации по неотложности преодоления коррупции, его успешность будет определять французско- украинские экономические отношения. Выделена приоритетность отслеживания элементов информационной войны и немедленного реагирования, а при возможности предотвращения путем более широкого распространения информации относительно Украины во Франции. Выделяется целесообразность ознакомления французов с достижениями Украины в сфере культуры и искусства, что является одним из методов лучшей презентации позитивов Украины во Франции. ; The main objective of the study is to analyze France's position on contemporary French-Ukrainian relations, the status of the Crimea and the reintegration of the Donbas. Concerning methodology the systematic method was used for comprehensive studying of French approaches to problematic issues, such as the reintegration of the Donbas, the annexation of Crimea, and the revitalization of French investment in Ukraine. A comparative analysis of the statements of French MP V. Faure-Muntian and Ukrainian MP O. Voloshyn reveals certain elements of the information war. The official position of France on the Russian-Ukrainian conflict 2014–2020 was analyzed. The hypothetical potential of Ukraine as a market for France and the main obstacle for French investments – corruption – has been clarified. It was proved that despite the fact that Ukraine's relations with France are not strategic, they have entered into a phase of strengthening their importance for Ukraine through the participation of France in the Normandy format, the French position on Russia and sanctions against that state and such events as France's joining to signatories of the Budapest Memorandum and Brexit, through which France becomes the only nuclear country in the EU. The conclusion is drawn about the unpredictability of France's long-term strategy for Ukraine because of its significant dependence on the concept of the French president, who defines foreign and defence policy, and the results of the presidential race are unpredictable enough, as proved by the recent presidential elections in 2017. Recommendations underline the urgency of overcoming corruption; its success will determine French–Ukrainian economic relations. The priority is given to tracking elements of the information war and responding immediately, and if possible preventing it by spreading information more widely about Ukraine in France. It is highlighted the expediency of acquainting the French with the achievements of Ukraine in the field of culture and art that is one of the methods for the best presentation of the positives of Ukraine in France.
The article is devoted to the person of Vasyl Shtul (1921–1943) in the Ukrainian liberation movement. Unfortunately, his biography was not previously studied by historians. The person of V.Shtul also attracted attention to the fact that he belonged to the OUN-M. The activities of this organization and its executives have not been adequately addressed. This was the main reason for the preparation of the article.V. Shtul was born in the family of a nationally conscious Ukrainian priest. By that time he had a good education. V. Shtul graduated from the Ukrainian gymnasium in Rivne. On the eve of the Second World War, he became a student at the Higher Commerce School in Warsaw. At that time, his elder brother Oleg Shtul studied in the city. He also belonged to the OUN-M. After the death of Andrew Melnyk, he headed the organization during 1964–1977.After World War II V. Shtul remained in the German-occupied territory of Poland. There is evidence that he was a teacher on the territory of the Kholmshchyna. About this period in his life the information is a bit unfortunately.With the beginning of the German-Soviet war Vasyl and his brother Oleg return to Ukraine. Vasyl, along with the tasks of the OUN-M, worked as a journalist in the Volyn newspaper, which was published in Rivne.To understand V. Shtul worldview as a man and a politician, the author analyzed his publications. By their theme, they are diverse. He was a supporter of nationalism, criticized democracy. In the war V. Shtul called on support for Germany and take an example from her. He also rightly pointed out that the previous Polish and Soviet authorities deprived Ukrainians of many rights.V. Shtul drew attention to Eastern Ukrainian. According to him, there were also many Ukrainian patriots on the Left Bank, so criticizing the East of Ukraine should not be. Moreover, it is worth taking an example and building a future state with a joint effort.There are many statements in the articles on the political themes that correspond to Nazi ideology. He has a negative attitude towards the opponents of Germany, because they have proclaimed an alliance with communist Russia. Shtul does not call for murder, but only wants the Ukrainian nation to take a worthy place next to other peoples.In his articles, V. Shtul paid much attention to culture. He advocated the revival of the Ukrainian language, which for many years was banned by various occupiers. His attention was not passed to theatrical art and sports. According to him, the state could not exist without national heroes, its own history and culture.V. Shtul drew attention to economic relations, the social sphere and the church. According to him, the priests also had to deal with public affairs. This was especially needed in villages where there were few educated people. In general, almost every article of V. Stylus is an appeal to Ukrainians to use every opportunity to build a future state.V. Shtul worked in the newspaper "Volyn" until the spring of 1943. Due to the connection with the OUN-M, he was threatened with arrest. That is why V. Shtul goes into an illegal position and goes to the guerrillas. He is in the squad of Mykola Nedzdevsky on the pseudo "Khrin". Guerrillas resist the German army. V. Shtul was a political instructor in the unit and had a pseudo "Chornota". After the conflict with the OUN-B, V. Shtul joins the UPA. After that, he was engaged in publishing political literature for Ukrainian insurgents. V. Shtul died at the end of 1943 in unclear circumstances. According to one version, he was killed because of an internal conflict in the OUN entourage.In general, the figure of V. Shtul needs further research. Particular attention should be paid to his role in the OUN-M. The political outlook of V. Shtul was right. However, one can not say clearly that he was an ultra-right radical or moderate nationalist. The Stul's conviction was a reflection of the Ukrainian political thought of that time. The biography of V. Shtul is part of the struggle for the Ukrainian state. ; У статті зосереджено увагу на постаті відомого українського політичного діяча і публіциста Василя Штуля, з'ясовано його участь та роль в українському національно-визвольному русі кінця 1930–х – початку 1940-х років. Автор простежив основні віхи життєвого шляху В. Штуля, охарактеризував історичні обставини й фактори, в яких відбулось формування його особистості, світоглядних засад і політичних поглядів. Висвітлено перебування В. Штуля в Організації Українських Націоналістів, його участь у пошуку політичних компромісів між двома відгалуженнями українського націоналістичного руху. Розглянуто доступні публікації згаданого діяча в періодичних виданнях воєнного часу, що виходили на Волині. Аналізуючи життєпис В. Штуля, автор наводить паралелі із біографією його брата Олега Штуля – голови Проводу ОУН 1965–1977 рр. Стаття, яка підготована на основі джерельних матеріалів, що зберігаються в Галузевому державному архіві Служби безпеки України, окрім історичного портрету одного з чільних діячів ОУН-М, дає змогу відтворити окремі епізоди українського національно-визвольного руху періоду Другої світової війни.
The research featured the economic policy in the sphere of forest exploitation led by St. Petersburg government in the Baltic region. The paper describes the policy and reveals the mechanisms of its elaboration and change. The study is based on the fundamental principles of historical research, such as historicism and consistency. The basic ideas involve multifactority of historical process, problematic and chronological principals of the narrative, as well as the instrumental and technological approach to the theory of modernization. When Peter the Great's set up the Russian Navy, it stimulated the development of trade and mobilized all kinds of recourses, including timber logging. The dilemma "trade development vs. rational recourse usage" from the very beginning became an acute problem of state policy and remained urgent for many decades to follow. Forest exploitation in the Baltic region in the XVIII century was the zone of various conflicts: private interests vs. those of the state, local businessmen vs. Russians, traditional technologies vs. modernization, Admiralty vs. Commerce-College, local administration vs. central power, etc. The research focuses on the dynamics of economic policy and social communication with the power. The study is based on a number of published and archival sources. The mainstreams of the process were: complains about overuse of forests; revisions that followed the complains; limitations and bans of export, as well as confiscations; merchants' complains about personal bankrupts and general trade-fall. Throughout the whole century, these activities determined the general situation in the Baltic region, thus keeping the problem of resource saving in the focus of the attention of the central government, which had to edit new local and imperial laws. This stability was especially remarkable in the circumstances of constant palace coups that were often followed by policy-course changes. The research increases the historiography experience of economic policy studies. The Baltic region, which had strong contacts with the western culture, was one of the leading ones in Russia. There the processes of modernization were faster and easier adapted, if compared with other regions; they sometimes even stimulated the central government for further improvements. The main factors that determine the development of the policy included: active communication between the central power and the local society, which was bound with strong corporative relations; modernization processes, displayed in the consolidation of central power and state hierarchy, regulatory activity, bureaucratization, development of goods / money relations, and the development of modern technologies. ; Предметом исследования является экономическая политика в сфере эксплуатации лесов, проводившаяся петербургским правительством в первой половине XVIII в.Цель – изучить экономическую политику в сфере эксплуатации лесов, выявить механизмы ее выработки и изменения. Статья написана на основе базовых принципов исторического исследования, в число которых входит историзм, системность. Опорными идеями служат многофакторность исторического процесса, принцип проблемно-хронологического изложения материала и инструментально-технологический подход в рамках теоретических разработок концепции модернизации. Создание флота при Петре Великом, с одной стороны, стимулировано развитие торговли, с другой – заставило мобилизовать различные ресурсы, в числе которых не последнюю роль играли лесоматериалы. Дилемма «развития торговли vs рациональное использование ресурсов» сразу стала важной проблемой государственной политики, не терявшей своей остроты в течение последующих десятилетий. Эксплуатация лесов в Прибалтике в XVIII в. была зоной столкновения различных интересов – частных и государственных, местных промышленников и переселившихся после вхождения территории в состав России, использовавших традиционные и современные технологии, Адмиралтейства и Коммерц-коллегии, местной администрации и центральной власти. В статье на основе опубликованных и архивных документов рассматривается динамика развития экономической политики и связанные с ней коммуникативные практики, среди которых важнейшее место занимают обращения тех или иных групп населения к власти. В качестве главных векторов можно выделить: жалобы населения на истощение лесов; связанные с ними проверки; ограничения и запреты экспорта лесоматериалов; изъятие заготовленных в пользу казны; жалобы купцов на разорение и упадок торговли. В течение всего столетия эти явления определяли общую ситуацию в регионе, а также заставляли постоянно держать вопрос ресурсосбережения на повестке дня петербургского правительства, издавать постановления, касавшиеся только данного региона и распространять действие ряда ограничительных законов на обширные территории империи. Эта стабильность особенно примечательна в условиях дворцовых переворотов и связанного с ними регулярного пересмотра ряда политических вопросов.Выводы, сделанные в статье, существенно дополняют и расширяют имеющийся в историографии опыт изучения экономической политики и механизмов, влиявших на ее формирование. Прибалтийский регион, имевший прочные связи с западноевропейской культурой, можно считать одним из передовых в России, где модернизационные процессы шли по сравнению с другими быстрее и легче и даже подчас подталкивали центральное правительство не останавливаться на достигнутых результатах. В качестве основных факторов, определявших основные направления развития политики в регионе, следует выделить: активный коммуникационный процесс между властью и локальным обществом с его сильными корпоративными связями; модернизационные процессы, проявлявшиеся в укреплении вертикали власти, регламентации, бюрократизации, расширении товарно-денежных отношений, развитии современных технологий.
Las condiciones geopolíticas actuales son las de un capitalismo en crisis, que se advierte a partir de las últimas décadas del pasado siglo XX, cuando ésta adquiere la condición de crisis civilizatoria. Se debe al debilitamiento de todas las estructuras de reproducción capitalista que hasta ese momento habían funcionado como aparatos sustentadores del sistema. El año 1968 marca la ruptura con las formas anteriores de reproducción ideológica y cultural del sistema capitalista en su dominación liberal. A partir de entonces, se produce un auge en la acción colectiva en forma de movimientos sociales que marcarían hitos en las formas de hacer política.El alcance mundial del 68 se debe el florecimiento de varios procesos de deslegitimación de ciertas nociones acerca de la visión burguesa del mundo, como la sexualidad, la libertad, las nociones tradicionales y también muy restrictivas de la democracia, la educación, las costumbres, etc. También por el cuestionamiento de la política, al significar la crisis definitiva de la vieja izquierda tradicional. Las nuevas formas de lucha surgidas, lo hacen bajo el espíritu antisistémico de esa época. Una de las principales diferencias con los movimientos pre68 está en el carácter de las reivindicaciones. El de estas nuevas formas de acción colectiva incluye principios locales, plurales y universales, como la lucha por la paz, el medio ambiente, la justicia social, las críticas al racismo, al machismo, a la xenofobia, al pensamiento colonizador. Es la crítica y transformación de toda práctica de segregación y discriminación social.Palabras clave: Revolución cultural, Geocultura liberal burguesa, Movimientos antisistémicos, Luchas antidiscriminatorias The Cultural Revolution of 1968. The emergence of a plural struggleSummaryThe current geopolitical conditions are those of a capitalism in crisis, which is noticed from the last decades of the last XX century, when this acquires the status of a civilizing crisis. It is due to the weakening of all the capitalist reproduction structures that until then had functioned as supporting devices of the system. The year 1968 marks the break up with the previous forms of ideological and cultural reproduction of the capitalist system in its liberal domination. From then on, there is a boom in collective action in the form of social movements that would become a milestone in the ways of doing politics.The global reach of the '68' is due to the flourishing of several processes of the loss of legitimacy of certain notions about the bourgeois world view, such as sexuality, freedom, traditional notions and also very restrictive of democracy, education, customs, etc. Also by the questioning of politics, by signifying the definitive crisis of the old traditional left. The new forms of struggle that emerged arise under the anti-systemic spirit of that period. One of the main differences with the pre68 movements is in the nature of the claims. These new forms of collective action include local, plural and universal principles, such as the struggle for peace, the environment, social justice, criticism of racism, machismo, xenophobia, and colonizing thinking. It is the criticism and transformation of all practices of segregation and social discrimination.Keywords: Cultural Revolution, Bourgeois liberal geoculture, Anti-systemic movements, Anti-discriminatory struggle La Révolution culturelle de 1968. L'urgence d'une lutte plurielleRésuméLes conditions géopolitiques actuelles sont celles d'un capitalisme en crise qui est constaté à partir des dernières décennies du XXe. siècle quand la crise acquière la condition de crise civilisatrice. Cela est provoqué par l'affaiblissement de toutes les structures de reproduction capitaliste qui jusqu'à ce moment-là avaient fonctionné comme des dispositifs sustentateurs du système. L'année 1968 marque la rupture avec les formes antérieures de reproduction idéologique et culturelle du système capitaliste dans sa domination libérale. À partir de ce moment-là, il arrive un apogée dans l'action collective sous forme de mouvements sociaux qui allaient marquer des événements importants dans les formes de faire politique.La portée mondiale du 68 est due à l'essor de quelques procès de non légitimation de certaines notions à propos la vision bourgeoise du monde, comme la sexualité, la liberté, les notions traditionnelles et aussi très restrictives de la démocratie, l'éducation, les coutumes, etc. De même, à cause du questionnement de la politique quand elle signifie la crise définitive de la vieille gauche traditionnelle.Les nouvelles formes de lutte qui ont surgi, surgissent sous l'esprit antisystématique de cette époque. Une des principales différences avec les mouvements avant 68 consiste dans le caractère des revendications. Le caractère de ces nouvelles formes d'action collective comprend des principes locaux, pluriels et universels, comme la lutte pour la paix, l'environnement, la justice sociale, les critiques au racisme, au machisme, à la xénophobie, à la pensée colonisatrice. C'est la critique et la transformation de toute pratique de ségrégation et de discrimination sociale.Mots clés: Révolution Culturelle, Geo-culture libérale bourgeoise, Mouvements anti systémiques, Luttes anti discriminatoires.
The article uses Dnipropetrovs'k University to exemplify the nature, dynamics, scope and peculiarities of the Soviet penal policy and practice of the 1930s regarding the intellectuals as the most educated and active part of Ukrainian society. The emphasis is placed on the fact that millions of Soviet citizens, including hundreds of thousands of Ukrainians, fell innocent victims to the state terrorism. Most of them, being labeled «nationalists», «saboteurs», «trotskists», «enemies of the people», have for numerous years been artificially erased from the historical memory of Ukrainians and subjected to oblivion, which significantly weakened the nation's gene pool, the background and traditions of the national self-awareness and intellectual potential of Ukraine.Substantial evidence makes it possible to trace the lives of numerous university workers, mainly from the cohort of professors and senior managers. In total, we identified the names of 96 people who had been prosecuted or oppressed by the authorities in the mentioned period. Many of them were physically destroyed, that is, shot. The author argues that those were irretrievable losses among the most highly-qualified staff members of the university, those who, through their intelligence, talent and commitment, determined the main trends and content of the university development under deep social transformations of the 1930s. It obviously made a significant impact on the efficiency of both educational and academic activity of the university as one of the leading centers of classical higher education in Ukraine.In turn, the atmosphere of overall suspiciousness and fear caused, to high extent, by the repressions existingin the-then Soviet society despite the parade reports of the Communist Party leaders, and coupled with other negative factors in the system of government greatly affected the rate of economic growth, development of education, science and culture as well as the country's defense capability in pre-war years. ; В статье на примере Днепропетровского университета раскрывается характер, динамика, масштабы и особенности советской карательно-репрессивной политики и практики на протяжении 1930-х годов в отношении интеллигенции как наиболее образованной и активной части украинского общества, подчеркивается, что невинными жертвами государственного террора в те времена стали миллионы граждан СССР, в том числе сотни тысяч украинцев. Большинство из них с клеймом «националиста», «вредителя», «троцкиста», «врага народа» на долгие годы были искусственно изьяты из исторической памяти украинства, преданы забвению, что обернулось существенным ослаблением его генофонда, основ и традиций национального самосознания, интеллектуального потенциала Украины. На значительном фактическом материале прослеживаются судьбы многих работников университета, преимущественно из когорты профессорского и руководящего состава, всего установлено 96 человек, которые были подвергнуты преследованиям и унижениям со стороны властей в рассматриваемый период. Немало из них уничтожили физически, то есть расстреляли. Это были, констатирует автор, тяжелые, невосполнимые потери в сфере наиболее квалифицированного сегмента кадрового корпуса вуза, тех, кто своим интеллектом и талантом, самоотверженным трудом определяли магистральные тенденции, направления и содержание университетского развития в эпоху глубинных общественных преобразований 1930-х годов. Ясно, что это не могло не повлиять на эффективность образовательной и научной деятельности университета как одного из ведущих центров высшего классического образования Приднепровья и Украины. В свою очередь, атмосфера всеобщей подозрительности и страха, сформированная во многом именно под влиянием репрессий в советском социуме того времени, несмотря на парадные реляции компартийных вождей, в совокупности с другими негативными факторами в системе власти и управления существенно отразилось на темпах экономического роста, развитии образования, науки, культуры, укреплении обороноспособности страны в предвоенные годы. ; В статті на прикладі Дніпропетровського університету розкривається характер, динаміка, масштаби та особливості радянської карально-репресивної політики і практики упродовж 1930-х років щодо інтелігенції як найбільш освіченої і активної частини українського суспільства, наголошується, що безвинними жертвами державного терору в ті часи стали мільйони громадян СРСР, в тому числі сотні тисяч українців. Більшість із них з тавром «націоналіста», «шкідника», «троцькіста», «ворога народу» на довгі десятиліття були штучно вилучені з історичної пам'яті українства, піддані забуттю, що обернулося істотним ослабленням його генофонду, основ і традицій національної самосвідомості, інтелектуального потенціалу України. На значному фактичному матеріалі простежуються долі багатьох працівників університету, переважно з когорти професорського та керівного складу, всього встановлено імена 96 осіб, що зазнали переслідувань та принижень з боку властей у розглядуваний період. Чимало з них знищили фізично, тобто розстріляли. Це були, констатує автор, важкі, непоправні втрати в середовищі найбільш кваліфікованого сегмента кадрового корпусу вишу, тих, хто своїм інтелектом і талантом, самовідданою працею визначав магістральні тенденції, напрями та зміст університетського поступу в добу глибинних суспільних перетворень 1930-х років. Ясно, що це не могло не вплинути на ефективність освітньої та наукової діяльності університету як одного з провідних центрів вищої класичної освіти України. В свою чергу атмосфера загальної підозрілості та страху, сформована багато в чому саме під впливом репресій в тогочасному радянському соціумі, попри парадні реляції компартійних вождів, у сукупності з іншими негативними чинниками в системі влади та управління неабияк позначилося на темпах економічного зростання, розвитку освіти, науки, культури, зміцненні обороноздатності країни у передвоєнні роки.
The historiographical and investigative pretension of the present study aims at evidencing the historical, social, political and symbolic conditions, typical of the free afro populations ones between 1851-1930 in the spaces of Dominguillo, Quinamayo, Santa Maria, San Antonio, Arrobleda and Gelima located in the north of the Cauca; and which allowed these populations to reinvent social places as a process of re-existence, social and territorial appropriation that they had been building since the eighteenth century. A way of making non-linear history, which breaks the schemas of knowledge and power and inserts us in a critique of discursivity by showing the forms of production of knowledge of the free afro populations to more reliably detail the phenomena of territorial occupation and of the socio-cultural development of the various social groups (free blacks peoples), of these spatialities in a specific historical context. In this sense, it is of interest to make known, based on the findings that resulted from the implementation of a genealogical methodology, socio-historical conditions, which redefined the Afro settlements in north of the Cauca, between 1851- 1930 and allowed the reinvention of spatiality as a process of re-existence, of social, and territorial appropriation. In this way, it is possible to present a reconstruction of the historical memory of the frees blacks peoples whose results are evidenced in the construction of a historicity of free epistemic thought (free enslaved, free of the african diaspora, free owner and not owner and free peasant), which competed spatiality with the owner of the royals mines and the colonial farmers and another novel finding was the location strategy in which it is shown how the free blacks peoples redistributed the territorial property among their fellows to be able to reexist and not disappear as a culture and survive as a social movement. ; A pretensão historiográfica e de investigação deste estudo tem como objetivo mostrar as condições históricas, sociais, políticas e simbólicos, próprias dos livres entre 1851 -1930 nas espacialidades de Dominguillo, Quinamayo, Santa Maria, San Antonio, Arrobleda e Gelima, localizadas no norte do Cauca; e eles permitiram que essas populações reinventaram o espaço social como um processo de re-existência, a apropriação social e territorial que vindam construndo do século XVIII. Uma maneira de fazer história não-linear, que rompe os esquemas de saber-poder e nós inserido em uma crítica do discursividades destacando as formas de produção de conhecimento próprio dos livres para pormenorizar de manera mais confiável fenómenos de ocupação territorial e o desenvolvimento sócio-cultural de vários grupos sociais (negros livres) dessas espacialidades em um contexto histórico específico. A este respeito, é de interesse mostrar, a partir das conclusões resultantes da aplicação de uma metodologia genealógica, as condições sócio-históricas, que redefiniu as populações afro do norte de Cauca, entre 1851-1930 e permitiu que o reinvenção da espacialidade como um processo de re-existência, a apropriação social e territorial. Assim, é possível apresentar uma reconstrução da memória histórica do negro livre cujos resultados são evidentes na construção de uma historicidade do livre epistêmico (escravo livre, livre afrodiasporico, camponeses proprietárias e não-proprietárias e livre camponeses), que competiu as espacialidades com os proprietários das minas e das fazendas e outra descoberta foi a estratégia de localização em que mostra como os negros livres redistribuído entre os seus pares propriedades da terra para re-existir e não desaparecer como uma cultura e sobreviver como um movimento social. ; Este artículo se propone evidenciar las condiciones históricas, sociales, políticas y simbólicas propias de los libres entre 1851 y 1930 en las espacialidades de Dominguillo, Quinamayó, Santa María, San Antonio, Arrobleda y Gelima localizadas en el norte del Cauca (Colombia). Condiciones que les permitieron a estas poblaciones reinventar el espacio social como un proceso de re-existencia, de apropiación social y territorial que venían construyendo desde el siglo XVIII. Muestra, a partir de los hallazgos que resultaron de la implementación de una metodología genealógica, las condiciones socio-históricas que redefinieron a los poblados afros del norte del Cauca, entre 1851-1930 y que permitieron la reinvención de la espacialidad como un proceso de re-existencia, de apropiación social, y territorial. Presenta una reconstrucción de la memoria histórica del negro libre cuyos resultados se evidencian en la conformación de una historicidad del libre epistémico (libre esclavizado, libre afrodiaspórico, libre propietario y no propietario y libre campesino), que compitió la espacialidad con el propietario de las minas y de la hacienda; y en lo cual un hallazgo novedoso fue la estrategia de localización que muestra cómo los negros libres redistribuyeron entre sus congéneres la propiedad territorial para poder re-existir y no desaparecer como cultura y pervivir como movimiento social.
