Suchergebnisse

Retrospective and the modern financial support for domestic agricultural land resource sector are analyzed. It is noted that market economic principles radically changed the funding mechanism for landowners and land users. Participation of the state in the provision of financial processes, conservation, improvement and protection of farmland are analyzed. The removal of state and local governments to participate in the processes of land management AIC are critically evaluated. The new financial principles for land fund in the agricultural sector are suggested and the development of adequate national program of land management should precede them. We give a new direction for financial provision aimed at reproduction of land resources based on a performance to preserve and improve the environment, solving social problems, rural development criteria. Attention is drawn to the current asymmetry concerning the formation of agricultural crop and livestock sectors, violation of balance between them. It is stated that the agricultural sector, including the renewal of land resources, will be successful if the balance is achieved in the development of crop and livestock production in Ukraine. The need for intensification of rural development as the foundation, which will ensure solving demographic problems, is justified in the article. The existing principles of small private ownership are critically evaluated. It is stated that it led to problems related to the deterioration of soils, increasing contamination and pollution of land, the dominance of personal interests of owners and users of public land over social ones. The study says that the information on the quality of the land in Ukraine is still missing, and it makes it impossible to carry out works on their evaluation. It is proposed to organize the agricultural land fund in accordance with the requirements of modernity. This important role is assigned to the state, which guarantees the equal right of all citizens to use land resources. Official statistics firmly convince and point to shortcomings in their organization. We investigate the government support of farms based on outdated principles and directed to increase the production of agricultural products. The survey ends with conclusions and proposals where the author suggests to change the mechanism and criteria for public funding of land plots of agricultural enterprises and farms. It is proposed to introduce a paradigm financing approaches that have been used successfully in many EU countries. Carrying out activities of de-privatization and reprivatization of land which is in private property are among the main measures. ; Проанализирована ретроспектива и современное состояние финансового обеспечения земельных ресурсов отечественного аграрного сектора. Отмечено, что рыночные принципы хозяйствования радикально изменили механизм финансирования землевладельцев и землепользователей. Проанализированы участие государства в финансовом обеспечении процессов использования, хранения, улучшения и охраны сельскохозяйственных угодий. Критически оценено отстранения государства и местных органов самоуправления от участия в процессах управления земельными ресурсами АПК. Предложены новые принципы финансирования земельного фонда аграрного сектора, которым должны предшествовать разработка адекватной программы развития отечественного земельного хозяйства. Приведен качественно новый перечень направлений финансового обеспечения воспроизводства земельных ресурсов, в основу которых положены показатели сохранения и улучшения экологии, решение социальных задач, развитие сельских территорий. Обращено внимание на действующую асимметричность формирования в сельском хозяйстве растениеводческой и животноводческой сфер, нарушение между ними сбалансированности. Акцентировано внимание, что аграрная сфера, в частности воспроизводство земельных ресурсов, будет успешным тогда, когда в Украине будет достигнута сбалансированность в развитии растениеводства и животноводства. Обоснована необходимость интенсификации развития сельских территорий как фундамента, который будет обеспечивать решения демографических проблем. Критически оцениваются действующие основы мелкого частного землевладения, которое привело к неурядицам, связанным с ухудшением состава почв, роста загрязненности и засоренности земель, доминированию личных интересов владельцев и пользователей земельных участков над социальными. Отмечено, что в Украине по сей день отсутствует информация качественного состава земель, указанного на чрезмерное мелкоземелье, что делает невозможным проведение работ по их оценке. Предложено упорядочить аграрный земельный фонд в соответствии с требованиями современности. При этом важная роль отведена государству, которое гарантирует равное право всех граждан на пользование земельными ресурсами. Официальные статистические данные твердо убеждают и указывают на недостатки в их организации. Исследована государственная поддержка фермерских хозяйств, которая базируется на устаревших принципах и направляется на наращивание объемов производства сельхозпредприятий продукции. Завершается исследование итогами и предложениями, в которых предложено изменить механизм и критерии государственного финансирования земельных угодий сельскохозяйственных предприятий и земельных участков хозяйств населения. При этом предлагается ввести парадигмальные подходы финансирования, которые успешно используются во многих странах ЕС. В числе мер главное место отведено проведению мероприятий деприватизации и реприватизации земель, которые находятся в частной собственности граждан. ; Проаналізовано ретроспективу і сучасний стан фінансового забезпечення земельних ресурсів вітчизняного аграрного сектору. Зазначено, що ринкові засади господарювання радикально змінили механізм фінансування землевласників і землекористувачів. Проаналізовано участь держави у фінансовому забезпеченні процесів використання, збереження, покращення та охорони сільськогосподарських угідь. Критично оцінено відсторонення держави і місцевих органів самоврядування від участі у процесах управління земельними ресурсами АПК. Запропоновано нові засади фінансування земельного фонду аграрного сектору, яким має передувати розроблення адекватної програми розвитку вітчизняного земельного господарства. Наведено якісно новий перелік напрямків фінансового забезпечення відтворення земельних ресурсів, в основу яких покладено показники збереження та поліпшення екології, розв'язання соціальних завдань, розвиток сільських критерій. Звертається увага на чинну асиметричність, яка стосується формування в сільському господарстві рослинницької та тваринницької сфер, порушення між ними збалансованості. Акцентовано увагу, що аграрна сфера, зокрема відтворення земельних ресурсів, буде успішним тоді, коли в Україні буде досягнута збалансованість у розвитку рослинництва й тваринництва. Обґрунтовано потребу інтенсифікації розвитку сільських територій як фундаменту, що забезпечуватиме вирішення демографічних проблем. Критично оцінено чинні засади дрібного приватного землеволодіння, яке призвело до негараздів, пов'язаних із погіршенням складу ґрунтів, зростанням забрудненості й засміченості земель, домінування особистих інтересів власників і користувачів земельних ділянок над суспільним. Зазначено, що в Україні донині відсутньою залишається інформація щодо якісного складу земель, на надмірне дрібноземелля, що унеможливлює проведення робіт щодо їх оцінювання. Запропоновано впорядкувати аграрний земельний фонд відповідно до вимог сучасності. При цьому важлива роль відведена державі, яка гарантує рівне право всіх громадян на користування земельними ресурсами. Офіційні статистичні дані твердо переконують і вказують на недоліки в їх організації. Досліджено державну підтримку фермерських господарств, яка ґрунтується на застарілих засадах і спрямовується на нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Завершується дослідження висновками і пропозиціями, в яких запропоновано змінити механізм і критерії державного фінансування земельних угідь сільськогосподарських підприємств і ділянок господарств населення. При цьому пропонується запровадити парадигмальні підходи фінансування, що успішно використовуються у багатьох країнах ЄС. Серед заходів головне місце відведено проведенню заходів деприватизації й реприватизації земель, які знаходяться у приватній власності громадян.

The coverage of active members' performance of the Ukrainian National Revolution is a crucial task for the modern historical science. Tymisch Olesiuk, native of Pidliaschia who continued his work in emigration, was one of the most consistent participants of a struggle for independent Ukrainian state and had proved himself at that time. The purpose of the paper is to highlight the main pages of Tymosh Olesiuk's life and work, the name of whose is predominantly unknown in independent Ukraine, based on the modern methods and studies, introducing the new documents in scientific usage.Having elected to be a member of the Central Council of Ukraine at the age of 22, Tymisch Olesiuk prepared the documents for the UPR to the peace negotiations in Brest as well as protected with arms the young Ukrainian state on the streets of Kyiv in January 1918, and later participated into educational institutions' organization on the north-western Ukrainian lands, was a secretary of a diplomatic mission of the UPR in Poland in preparing the Warsaw Treaty in April 1920. Tymisch Olesiuk organized the Ukrainian students in Poland on behalf of Symon Petliura the Head of Directory of the UPR after the defeat in national liberation struggle; simultaneously he studied different aspects of Ukrainian settlement in the world. From the beginning of the Second World War he actively participated in the Ukrainian national self-government in German-occupied Poland, maintained close contacts with the President of the UPR in exile Andriy Levytskyi. Tymisch Olesiuk as the member of the UPR's Government made a lot of efforts for Ukrainian life organization in post-war Europe at the end of the Second World War. He moved to the USA in 1947 where he had physical work to earn a living, later he had medical practice and actively participated in civil and political life of the Ukrainian emigration in parallel. Particularly, he was an adviser of the publisher of "The Encyclopedia of Ukrainian Studies" Volodymyr Kubijovych at the time of significant articles' preparation regarding that project as well as he eagerly responded to the authors' requests to review their articles on the subject of Ukrainian studies.He was the author of such scientific studies as "Social and Political Unification of the Ukrainian Nation", "Race Nature of the Ukrainian Nation", "Unification of Ukrainian Blood", "Map of United Ukraine and Neighboring Friendly Countries", "Ukrainian Colonial Lands", "Polissia", "Pidliaschia", "About the Origins of the Slavs", "The west-European and Asian Cossacks", etc., as well as memoirs "Kamianets – the Golden Wreath" regarding 1918-1919-s. ; Освещение деятельности активных участников Украинской национальной революции - важная задача современной исторической науки. Одним из самых последовательных участников борьбы за самостоятельное Украинское государство проявил себя в тот период уроженец Подляшья Тимофей Олесиюк, который продолжил заниматься этим делом, находясь и в эмиграции. Цель данной публикации - благодаря использованию современных методов исследования, вводя в научный оборот новые документы, осветить главные страницы жизни и труда Тимоша Олесиюка, имя которого еще мало известно в независимой Украине. Избранный в 22-летнем возрасте членом Украинской Центральной Рады Тимофей Олесиюк не только готовил документы для делегации УНР на мирные переговоры в Бресте, но и с оружием в руках защищал молодое украинское государство на улицах Киева в январе 1918 года, затем участвовал в организации образовательных центров на северо-западных украинских землях, был секретарем Дипломатической миссии УНР в Польше при подготовке Варшавского договора в апреле 1920 года. После поражения национально-освободительной борьбы Тимофей Олесиюк по поручению Председателя Директории УНР Симона Петлюры организовывал украинское студенчество в Польше, одновременно исследовал различные аспекты расселения украинцев в мире. С началом Второй мировой войны принимал активное участие в создании украинского национального самоуправления в оккупированной гитлеровцами Польше, поддерживал тесные контакты с Президентом УНР в изгнании Андреем Ливицким. В конце Второй мировой войны Тимофей Олесиюк приложил много усилий для организации украинской жизни в послевоенной Европе как член правительства УНР в изгнании. С 1947 года переехал в США, где зарабатывал на жизнь сначала физическим трудом, а потом врачебной практикой, и одновременно принимал активное участие в общественной и политической жизни украинской эмиграции. В частности, был советником издателя «Энциклопедии украиноведения» Владимира Кубийовича при подготовке многих знаковых статей этого проекта, охотно откликался на просьбы авторов прорецензировать их статьи на украиноведческую тематику. Его перу принадлежат такие научные исследования, как «Общественно-политическая соборность украинской нации», «Расовость украинского народа», «Соборность украинской крови», «Карта Соборной Украины и смежных Дружественных Стран», «Украинские колониальные земли», «Полесье», « Подляшане»,«О происхождении славян»,« Казачество восточноевропейское и азиатское» и т.п., а также воспоминания с 1918 - 1919 годов «Каменец - золотой венец». ; Висвітлення діяльності активних учасників Української національної революції –важливе завдання сучасної історичної науки. Одним з найпослідовніших учасників боротьби за самостійну Українську державу проявив себе у той період уродженець Підляшшя Тиміш Олесіюк, котрий продовжував займатися цією справою, перебуваючи і в еміграції. Мета даної публікації – завдяки використанню сучасних методів дослідження, вводячи до наукового обігу нові документи, висвітлити головні сторінки життя й праці Тимоша Олесіюка, ім'я котрого ще мало знане в незалежній Україні. Обраний у 22-річному віці членом Української Центральної Ради Тиміш Олесіюк не тільки готував документи для делегації УНР на мирні переговори в Бересті, а й зі зброєю в руках захищав молоду українську державу на вулицях Києва в січні 1918 року, потім брав участь в організації освітніх осередків на північно-західних українських землях, був секретарем Дипломатичної місії УНР у Польщі при підготовці Варшавського договору в квітні 1920 року. Після поразки національно-визвольної боротьби Тиміш Олесіюк за дорученням Голови Директорії УНР Симона Петлюри організовував українське студентство в Польщі, водночас досліджував різні аспекти розселення українства в світі. З початком Другої світової війни брав активну участь в створенні українського національного самоврядування в окупованій гітлерівцями Польщі, підтримував тісні контакти з Президентом УНР в екзилі Андрієм Лівицьким. Наприкінці Другої світової Тиміш Олесіюк доклав багато зусиль для організації українського життя в повоєнній Європі як член Уряду УНР в екзилі. З 1947 року переїхав до США, де заробляв на життя спочатку фізичною працею, а потім лікарською практикою, і водночас брав активну участь в громадському й політичному житті української еміграції. Зокрема, був дорадником видавця «Енциклопедії українознавства» Володимира Кубійовича під час підготовки багатьох знакових статей цього проекту, охоче відгукувався на прохання авторів прорецензувати їхні статті на українознавчу тематику. Його перу належать такі наукові розвідки, як «Суспільно-політична соборність української нації», «Расовість українського народу», «Соборність української крови», «Мапа Соборної України і суміжних Заприязнених Країн», «Українські колоніяльні землі», «Полісся», «Підляшане», «Про походження слов'ян», «Козацтво східньо-європейське та азійське» тощо, а також спомини з 1918 - 1919 років «Кам'янець - золотий вінець».

The coverage of active members' performance of the Ukrainian National Revolution is a crucial task for the modern historical science. Tymisch Olesiuk, native of Pidliaschia who continued his work in emigration, was one of the most consistent participants of a struggle for independent Ukrainian state and had proved himself at that time. The purpose of the paper is to highlight the main pages of Tymosh Olesiuk's life and work, the name of whose is predominantly unknown in independent Ukraine, based on the modern methods and studies, introducing the new documents in scientific usage.Having elected to be a member of the Central Council of Ukraine at the age of 22, Tymisch Olesiuk prepared the documents for the UPR to the peace negotiations in Brest as well as protected with arms the young Ukrainian state on the streets of Kyiv in January 1918, and later participated into educational institutions' organization on the north-western Ukrainian lands, was a secretary of a diplomatic mission of the UPR in Poland in preparing the Warsaw Treaty in April 1920. Tymisch Olesiuk organized the Ukrainian students in Poland on behalf of Symon Petliura the Head of Directory of the UPR after the defeat in national liberation struggle; simultaneously he studied different aspects of Ukrainian settlement in the world. From the beginning of the Second World War he actively participated in the Ukrainian national self-government in German-occupied Poland, maintained close contacts with the President of the UPR in exile Andriy Levytskyi. Tymisch Olesiuk as the member of the UPR's Government made a lot of efforts for Ukrainian life organization in post-war Europe at the end of the Second World War. He moved to the USA in 1947 where he had physical work to earn a living, later he had medical practice and actively participated in civil and political life of the Ukrainian emigration in parallel. Particularly, he was an adviser of the publisher of "The Encyclopedia of Ukrainian Studies" Volodymyr Kubijovych at the time of significant articles' preparation regarding that project as well as he eagerly responded to the authors' requests to review their articles on the subject of Ukrainian studies.He was the author of such scientific studies as "Social and Political Unification of the Ukrainian Nation", "Race Nature of the Ukrainian Nation", "Unification of Ukrainian Blood", "Map of United Ukraine and Neighboring Friendly Countries", "Ukrainian Colonial Lands", "Polissia", "Pidliaschia", "About the Origins of the Slavs", "The west-European and Asian Cossacks", etc., as well as memoirs "Kamianets – the Golden Wreath" regarding 1918-1919-s. ; Освещение деятельности активных участников Украинской национальной революции - важная задача современной исторической науки. Одним из самых последовательных участников борьбы за самостоятельное Украинское государство проявил себя в тот период уроженец Подляшья Тимофей Олесиюк, который продолжил заниматься этим делом, находясь и в эмиграции. Цель данной публикации - благодаря использованию современных методов исследования, вводя в научный оборот новые документы, осветить главные страницы жизни и труда Тимоша Олесиюка, имя которого еще мало известно в независимой Украине. Избранный в 22-летнем возрасте членом Украинской Центральной Рады Тимофей Олесиюк не только готовил документы для делегации УНР на мирные переговоры в Бресте, но и с оружием в руках защищал молодое украинское государство на улицах Киева в январе 1918 года, затем участвовал в организации образовательных центров на северо-западных украинских землях, был секретарем Дипломатической миссии УНР в Польше при подготовке Варшавского договора в апреле 1920 года. После поражения национально-освободительной борьбы Тимофей Олесиюк по поручению Председателя Директории УНР Симона Петлюры организовывал украинское студенчество в Польше, одновременно исследовал различные аспекты расселения украинцев в мире. С началом Второй мировой войны принимал активное участие в создании украинского национального самоуправления в оккупированной гитлеровцами Польше, поддерживал тесные контакты с Президентом УНР в изгнании Андреем Ливицким. В конце Второй мировой войны Тимофей Олесиюк приложил много усилий для организации украинской жизни в послевоенной Европе как член правительства УНР в изгнании. С 1947 года переехал в США, где зарабатывал на жизнь сначала физическим трудом, а потом врачебной практикой, и одновременно принимал активное участие в общественной и политической жизни украинской эмиграции. В частности, был советником издателя «Энциклопедии украиноведения» Владимира Кубийовича при подготовке многих знаковых статей этого проекта, охотно откликался на просьбы авторов прорецензировать их статьи на украиноведческую тематику. Его перу принадлежат такие научные исследования, как «Общественно-политическая соборность украинской нации», «Расовость украинского народа», «Соборность украинской крови», «Карта Соборной Украины и смежных Дружественных Стран», «Украинские колониальные земли», «Полесье», « Подляшане»,«О происхождении славян»,« Казачество восточноевропейское и азиатское» и т.п., а также воспоминания с 1918 - 1919 годов «Каменец - золотой венец». ; Висвітлення діяльності активних учасників Української національної революції –важливе завдання сучасної історичної науки. Одним з найпослідовніших учасників боротьби за самостійну Українську державу проявив себе у той період уродженець Підляшшя Тиміш Олесіюк, котрий продовжував займатися цією справою, перебуваючи і в еміграції. Мета даної публікації – завдяки використанню сучасних методів дослідження, вводячи до наукового обігу нові документи, висвітлити головні сторінки життя й праці Тимоша Олесіюка, ім'я котрого ще мало знане в незалежній Україні. Обраний у 22-річному віці членом Української Центральної Ради Тиміш Олесіюк не тільки готував документи для делегації УНР на мирні переговори в Бересті, а й зі зброєю в руках захищав молоду українську державу на вулицях Києва в січні 1918 року, потім брав участь в організації освітніх осередків на північно-західних українських землях, був секретарем Дипломатичної місії УНР у Польщі при підготовці Варшавського договору в квітні 1920 року. Після поразки національно-визвольної боротьби Тиміш Олесіюк за дорученням Голови Директорії УНР Симона Петлюри організовував українське студентство в Польщі, водночас досліджував різні аспекти розселення українства в світі. З початком Другої світової війни брав активну участь в створенні українського національного самоврядування в окупованій гітлерівцями Польщі, підтримував тісні контакти з Президентом УНР в екзилі Андрієм Лівицьким. Наприкінці Другої світової Тиміш Олесіюк доклав багато зусиль для організації українського життя в повоєнній Європі як член Уряду УНР в екзилі. З 1947 року переїхав до США, де заробляв на життя спочатку фізичною працею, а потім лікарською практикою, і водночас брав активну участь в громадському й політичному житті української еміграції. Зокрема, був дорадником видавця «Енциклопедії українознавства» Володимира Кубійовича під час підготовки багатьох знакових статей цього проекту, охоче відгукувався на прохання авторів прорецензувати їхні статті на українознавчу тематику. Його перу належать такі наукові розвідки, як «Суспільно-політична соборність української нації», «Расовість українського народу», «Соборність української крови», «Мапа Соборної України і суміжних Заприязнених Країн», «Українські колоніяльні землі», «Полісся», «Підляшане», «Про походження слов'ян», «Козацтво східньо-європейське та азійське» тощо, а також спомини з 1918 - 1919 років «Кам'янець - золотий вінець».

Aim. To summarize the list of medicines that can be used at various stages of the treatment of burn disease and wound healing at the hospital stage in the military personnel; conduct the marketing analysis of the Ukrainian market of these medicines in order to determine the feasibility of creating an ointment for the treatment of inflammatory skin diseases and burns. Materials and methods. The study objects were the "State Register of Medicinal Products of Ukraine" information and search system and the Compendium. When conducting our studies the following scientific and system-review methods of the information search were used: bibliographic, documentary, content analysis, comparison method, system analysis, marketing research. Results. As a result of the study of the range of drugs for wound healing presented at the pharmaceutical market of Ukraine, it has been found that 64 % are drugs of the Ukrainian production, foreign drugs are 36 %. The distribution of soft drug forms registered in Ukraine has been carried out by pharmacological groups; it has been found that the percentage of antimicrobial and antifungal drugs is almost the same (15.8 % and 15.2 %, respectively). Steroidal anti-inflammatory drugs predominate over nonsteroidal ones (14.9 % and 11.4 %, respectively). The studies conducted have shown that at the domestic market there are many drugs of foreign production, which have no Ukrainian analogs. The marketing research has shown that combined drugs are more effective for the treatment of burns. They act simultaneously in several directions and facilitate the healing process. Among the drugs considered combined medicines occupy 42 %, while the share of monocomponent drugs is 58 %. The amount of synthetic drugs is 88 % and significantly exceeds the number of herbal medicines (12 %). Conclusions. The concept and methodology for the treatment of burns are summarized. It has been determined that the drugs of choice are complex soft drug forms. As a result of the marketing research on the structure and nomenclature of soft drug forms it has been found that at the domestic pharmaceutical market soft drug forms of foreign production is 36 %, and domestic ones – 64 %. It has been determined that the number of drugs for local wound healing is about 6 % of the total range of soft drug forms and presented mainly by monocomponent drugs (58 %). The analysis of the range of drugs with the anti-burn and antiseptic action by dosage forms has shown that ointments are the largest share – 67%, drugs in the form of creams – 18%. Key words: marketing analysis; servicemen; burn disease; wound process; hospital stage of treatment. ; Цель: обобщение перечня лекарственных средств, который может использоваться на различных этапах лечения ожоговой болезни и раневого процесса у военнослужащих на госпитальном этапе; маркетинговый анализ рынка Украины таких лекарственных средств с целью определения целесообразности создания мази для лечения воспалительных заболеваний кожи и ожогов. Материалы и методы: информационно-поисковая система «Государственный реестр лекарственных средств Украины» и Компендиум. Были использованы научные и системно-обзорные методы информационного поиска: библиографический, документальный, контент-анализ, метод сравнения, системного анализа, маркетинговых исследований. Результаты исследования. В результате исследования ассортимента лекарственных средств, которые способствуют заживлению ран, представленного на фармацевтическом рынке Украины, установлено, что 64% составляют лекарственные средства украинского производства, 36% – зарубежного. Проведено распределение мягких лекарственных средств, зарегистрированных в Украине по фармакологическим группам и установлено, что процент антимикробных и противогрибковых препаратов практически одинаков (15,8 и 15,2% соответственно). Стероидные противовоспалительные препараты преобладают над нестероидными (14,9 и 11,4% соответственно). Проведенные исследования показали, что на отечественном рынке достаточно много препаратов иностранного производства, украинских аналогов которым нет. Маркетинговыми исследованиями установлено, что более эффективными для лечения ожоговой болезни являются комбинированные препараты. Они действуют одновременно в нескольких направлениях и облегчают процесс лечения. Среди рассмотренных препаратов доля комбинированных составляет 42%, доля монопрепаратов – 58%; доля синтетических препаратов – 88%, что значительно превышает долю фитопрепаратов – 12%. Выводы. Обобщена концепция и методология терапии ожогов и раневого процесса и определено, что препаратами выбора являются комплексные мягкие лекарственные средства. В результате проведенных маркетинговых исследований по структуре и номенклатуре мягких лекарственных средств установлено, что на отечественном фармацевтическом рынке Украины мягкие лекарственные средства зарубежного производства составляют 36%, а отечественного – 64%. Определено, что доля препаратов для местного лечения ран – около 6% от общего ассортимента мягких лекарственных средств – представлена в основном монокомпонентными препаратами (58%). Анализ ассортимента лекарственных средств противоожогового и антисептического действия по лекарственным формам показал, что наибольшую долю (67%) занимают мази, 18% – лекарственные средства в форме крема. Ключевые слова: маркетинговый анализ; военнослужащие; ожоговая болезнь; раневой процесс; госпитальный этап лечения. ; Мета: узагальнення переліку лікарських засобів, який може використовуватись на різних етапах лікування опікової хвороби та ранового процесу у військовослужбовців на госпітальному етапі; маркетинговий аналіз ринку України таких лікарських засобів з подальшим визначенням доцільності створення мазі для лікування запальних захворювань шкіри та опіків. Матеріали та методи: інформаційно-пошукова система «Державний реєстр лікарських засобів України» та Компендіум. Були використані загальнонаукові та системно-оглядові методи інформаційного пошуку: бібліографічний, документальний, контент-аналіз, метод порівняння, системного аналізу, маркетингових досліджень. Результати дослідження. У результаті дослідження асортименту ЛЗ, що сприяють загоєнню ран, представленого на фармацевтичному ринку України, встановлено, що 64% це ЛЗ українського виробництва, 36% – закордонного. Проведено розподіл м'яких лікарських засобів, що зареєстровані в Україні, за фармакологічними групами й установлено, що відсоток протимікробних та протигрибкових препаратів майже однаковий (15,8 та 15,2% відповідно). Стероїдні протизапальні засоби переважають над нестероїдними (14,9 і 11,4% відповідно). Проведені дослідження показали, що на вітчизняному ринку є досить багато препаратів іноземного виробництва, українських аналогів яким немає. Маркетинговими дослідженнями встановлено, що більш ефективними для лікування опікової хвороби є комбіновані препарати. Вони діють одночасно в кількох напрямах і полегшують процес лікування. Серед розглянутих препаратів частка комбінованих препаратів становить 42%, частка монопрепаратів – 58%; частка синтетичних препаратів – 88%, що значно перевищує частку фітопрепаратів – 12%. Висновки. Узагальнено концепцію та методологію щодо терапії опіків та ранового процесу і зазначено, що препаратами вибору є комплексні м'які лікарські засоби. В результаті проведених маркетингових досліджень щодо структури та номенклатури м'яких лікарських засобів виявлено, що на вітчизняному фармацевтичному ринку України м'які лікарські засоби закордонного виробництва складають 36%, а вітчизняного – 64%. Установлено, що частка препаратів для місцевого лікування ран – близько 6% від загального асортименту м'яких лікарських засобів – представлена в основному монокомпонентними препаратами (58%). Аналіз асортименту лікарських засобів протиопікової та антисептичної дії за лікарськими формами показав, що найбільшу частку (67%) займають мазі, 18% – лікарські засоби у формі крему. Ключові слова: маркетинговий аналіз; військовослужбовці; опікова хвороба; рановий процес; госпітальний етап лікування.

Aim. To summarize the list of medicines that can be used at various stages of the treatment of burn disease and wound healing at the hospital stage in the military personnel; conduct the marketing analysis of the Ukrainian market of these medicines in order to determine the feasibility of creating an ointment for the treatment of inflammatory skin diseases and burns. Materials and methods. The study objects were the "State Register of Medicinal Products of Ukraine" information and search system and the Compendium. When conducting our studies the following scientific and system-review methods of the information search were used: bibliographic, documentary, content analysis, comparison method, system analysis, marketing research. Results. As a result of the study of the range of drugs for wound healing presented at the pharmaceutical market of Ukraine, it has been found that 64 % are drugs of the Ukrainian production, foreign drugs are 36 %. The distribution of soft drug forms registered in Ukraine has been carried out by pharmacological groups; it has been found that the percentage of antimicrobial and antifungal drugs is almost the same (15.8 % and 15.2 %, respectively). Steroidal anti-inflammatory drugs predominate over nonsteroidal ones (14.9 % and 11.4 %, respectively). The studies conducted have shown that at the domestic market there are many drugs of foreign production, which have no Ukrainian analogs. The marketing research has shown that combined drugs are more effective for the treatment of burns. They act simultaneously in several directions and facilitate the healing process. Among the drugs considered combined medicines occupy 42 %, while the share of monocomponent drugs is 58 %. The amount of synthetic drugs is 88 % and significantly exceeds the number of herbal medicines (12 %). Conclusions. The concept and methodology for the treatment of burns are summarized. It has been determined that the drugs of choice are complex soft drug forms. As a result of the marketing research on the structure and nomenclature of soft drug forms it has been found that at the domestic pharmaceutical market soft drug forms of foreign production is 36 %, and domestic ones – 64 %. It has been determined that the number of drugs for local wound healing is about 6 % of the total range of soft drug forms and presented mainly by monocomponent drugs (58 %). The analysis of the range of drugs with the anti-burn and antiseptic action by dosage forms has shown that ointments are the largest share – 67%, drugs in the form of creams – 18%. Key words: marketing analysis; servicemen; burn disease; wound process; hospital stage of treatment. ; Цель: обобщение перечня лекарственных средств, который может использоваться на различных этапах лечения ожоговой болезни и раневого процесса у военнослужащих на госпитальном этапе; маркетинговый анализ рынка Украины таких лекарственных средств с целью определения целесообразности создания мази для лечения воспалительных заболеваний кожи и ожогов. Материалы и методы: информационно-поисковая система «Государственный реестр лекарственных средств Украины» и Компендиум. Были использованы научные и системно-обзорные методы информационного поиска: библиографический, документальный, контент-анализ, метод сравнения, системного анализа, маркетинговых исследований. Результаты исследования. В результате исследования ассортимента лекарственных средств, которые способствуют заживлению ран, представленного на фармацевтическом рынке Украины, установлено, что 64% составляют лекарственные средства украинского производства, 36% – зарубежного. Проведено распределение мягких лекарственных средств, зарегистрированных в Украине по фармакологическим группам и установлено, что процент антимикробных и противогрибковых препаратов практически одинаков (15,8 и 15,2% соответственно). Стероидные противовоспалительные препараты преобладают над нестероидными (14,9 и 11,4% соответственно). Проведенные исследования показали, что на отечественном рынке достаточно много препаратов иностранного производства, украинских аналогов которым нет. Маркетинговыми исследованиями установлено, что более эффективными для лечения ожоговой болезни являются комбинированные препараты. Они действуют одновременно в нескольких направлениях и облегчают процесс лечения. Среди рассмотренных препаратов доля комбинированных составляет 42%, доля монопрепаратов – 58%; доля синтетических препаратов – 88%, что значительно превышает долю фитопрепаратов – 12%. Выводы. Обобщена концепция и методология терапии ожогов и раневого процесса и определено, что препаратами выбора являются комплексные мягкие лекарственные средства. В результате проведенных маркетинговых исследований по структуре и номенклатуре мягких лекарственных средств установлено, что на отечественном фармацевтическом рынке Украины мягкие лекарственные средства зарубежного производства составляют 36%, а отечественного – 64%. Определено, что доля препаратов для местного лечения ран – около 6% от общего ассортимента мягких лекарственных средств – представлена в основном монокомпонентными препаратами (58%). Анализ ассортимента лекарственных средств противоожогового и антисептического действия по лекарственным формам показал, что наибольшую долю (67%) занимают мази, 18% – лекарственные средства в форме крема. Ключевые слова: маркетинговый анализ; военнослужащие; ожоговая болезнь; раневой процесс; госпитальный этап лечения. ; Мета: узагальнення переліку лікарських засобів, який може використовуватись на різних етапах лікування опікової хвороби та ранового процесу у військовослужбовців на госпітальному етапі; маркетинговий аналіз ринку України таких лікарських засобів з подальшим визначенням доцільності створення мазі для лікування запальних захворювань шкіри та опіків. Матеріали та методи: інформаційно-пошукова система «Державний реєстр лікарських засобів України» та Компендіум. Були використані загальнонаукові та системно-оглядові методи інформаційного пошуку: бібліографічний, документальний, контент-аналіз, метод порівняння, системного аналізу, маркетингових досліджень. Результати дослідження. У результаті дослідження асортименту ЛЗ, що сприяють загоєнню ран, представленого на фармацевтичному ринку України, встановлено, що 64% це ЛЗ українського виробництва, 36% – закордонного. Проведено розподіл м'яких лікарських засобів, що зареєстровані в Україні, за фармакологічними групами й установлено, що відсоток протимікробних та протигрибкових препаратів майже однаковий (15,8 та 15,2% відповідно). Стероїдні протизапальні засоби переважають над нестероїдними (14,9 і 11,4% відповідно). Проведені дослідження показали, що на вітчизняному ринку є досить багато препаратів іноземного виробництва, українських аналогів яким немає. Маркетинговими дослідженнями встановлено, що більш ефективними для лікування опікової хвороби є комбіновані препарати. Вони діють одночасно в кількох напрямах і полегшують процес лікування. Серед розглянутих препаратів частка комбінованих препаратів становить 42%, частка монопрепаратів – 58%; частка синтетичних препаратів – 88%, що значно перевищує частку фітопрепаратів – 12%. Висновки. Узагальнено концепцію та методологію щодо терапії опіків та ранового процесу і зазначено, що препаратами вибору є комплексні м'які лікарські засоби. В результаті проведених маркетингових досліджень щодо структури та номенклатури м'яких лікарських засобів виявлено, що на вітчизняному фармацевтичному ринку України м'які лікарські засоби закордонного виробництва складають 36%, а вітчизняного – 64%. Установлено, що частка препаратів для місцевого лікування ран – близько 6% від загального асортименту м'яких лікарських засобів – представлена в основному монокомпонентними препаратами (58%). Аналіз асортименту лікарських засобів протиопікової та антисептичної дії за лікарськими формами показав, що найбільшу частку (67%) займають мазі, 18% – лікарські засоби у формі крему. Ключові слова: маркетинговий аналіз; військовослужбовці; опікова хвороба; рановий процес; госпітальний етап лікування.

Aim. To summarize the list of medicines that can be used at various stages of the treatment of burn disease and wound healing at the hospital stage in the military personnel; conduct the marketing analysis of the Ukrainian market of these medicines in order to determine the feasibility of creating an ointment for the treatment of inflammatory skin diseases and burns. Materials and methods. The study objects were the "State Register of Medicinal Products of Ukraine" information and search system and the Compendium. When conducting our studies the following scientific and system-review methods of the information search were used: bibliographic, documentary, content analysis, comparison method, system analysis, marketing research. Results. As a result of the study of the range of drugs for wound healing presented at the pharmaceutical market of Ukraine, it has been found that 64 % are drugs of the Ukrainian production, foreign drugs are 36 %. The distribution of soft drug forms registered in Ukraine has been carried out by pharmacological groups; it has been found that the percentage of antimicrobial and antifungal drugs is almost the same (15.8 % and 15.2 %, respectively). Steroidal anti-inflammatory drugs predominate over nonsteroidal ones (14.9 % and 11.4 %, respectively). The studies conducted have shown that at the domestic market there are many drugs of foreign production, which have no Ukrainian analogs. The marketing research has shown that combined drugs are more effective for the treatment of burns. They act simultaneously in several directions and facilitate the healing process. Among the drugs considered combined medicines occupy 42 %, while the share of monocomponent drugs is 58 %. The amount of synthetic drugs is 88 % and significantly exceeds the number of herbal medicines (12 %). Conclusions. The concept and methodology for the treatment of burns are summarized. It has been determined that the drugs of choice are complex soft drug forms. As a result of the marketing research on the structure and nomenclature of soft drug forms it has been found that at the domestic pharmaceutical market soft drug forms of foreign production is 36 %, and domestic ones – 64 %. It has been determined that the number of drugs for local wound healing is about 6 % of the total range of soft drug forms and presented mainly by monocomponent drugs (58 %). The analysis of the range of drugs with the anti-burn and antiseptic action by dosage forms has shown that ointments are the largest share – 67%, drugs in the form of creams – 18%. Key words: marketing analysis; servicemen; burn disease; wound process; hospital stage of treatment. ; Цель: обобщение перечня лекарственных средств, который может использоваться на различных этапах лечения ожоговой болезни и раневого процесса у военнослужащих на госпитальном этапе; маркетинговый анализ рынка Украины таких лекарственных средств с целью определения целесообразности создания мази для лечения воспалительных заболеваний кожи и ожогов. Материалы и методы: информационно-поисковая система «Государственный реестр лекарственных средств Украины» и Компендиум. Были использованы научные и системно-обзорные методы информационного поиска: библиографический, документальный, контент-анализ, метод сравнения, системного анализа, маркетинговых исследований. Результаты исследования. В результате исследования ассортимента лекарственных средств, которые способствуют заживлению ран, представленного на фармацевтическом рынке Украины, установлено, что 64% составляют лекарственные средства украинского производства, 36% – зарубежного. Проведено распределение мягких лекарственных средств, зарегистрированных в Украине по фармакологическим группам и установлено, что процент антимикробных и противогрибковых препаратов практически одинаков (15,8 и 15,2% соответственно). Стероидные противовоспалительные препараты преобладают над нестероидными (14,9 и 11,4% соответственно). Проведенные исследования показали, что на отечественном рынке достаточно много препаратов иностранного производства, украинских аналогов которым нет. Маркетинговыми исследованиями установлено, что более эффективными для лечения ожоговой болезни являются комбинированные препараты. Они действуют одновременно в нескольких направлениях и облегчают процесс лечения. Среди рассмотренных препаратов доля комбинированных составляет 42%, доля монопрепаратов – 58%; доля синтетических препаратов – 88%, что значительно превышает долю фитопрепаратов – 12%. Выводы. Обобщена концепция и методология терапии ожогов и раневого процесса и определено, что препаратами выбора являются комплексные мягкие лекарственные средства. В результате проведенных маркетинговых исследований по структуре и номенклатуре мягких лекарственных средств установлено, что на отечественном фармацевтическом рынке Украины мягкие лекарственные средства зарубежного производства составляют 36%, а отечественного – 64%. Определено, что доля препаратов для местного лечения ран – около 6% от общего ассортимента мягких лекарственных средств – представлена в основном монокомпонентными препаратами (58%). Анализ ассортимента лекарственных средств противоожогового и антисептического действия по лекарственным формам показал, что наибольшую долю (67%) занимают мази, 18% – лекарственные средства в форме крема. Ключевые слова: маркетинговый анализ; военнослужащие; ожоговая болезнь; раневой процесс; госпитальный этап лечения. ; Мета: узагальнення переліку лікарських засобів, який може використовуватись на різних етапах лікування опікової хвороби та ранового процесу у військовослужбовців на госпітальному етапі; маркетинговий аналіз ринку України таких лікарських засобів з подальшим визначенням доцільності створення мазі для лікування запальних захворювань шкіри та опіків. Матеріали та методи: інформаційно-пошукова система «Державний реєстр лікарських засобів України» та Компендіум. Були використані загальнонаукові та системно-оглядові методи інформаційного пошуку: бібліографічний, документальний, контент-аналіз, метод порівняння, системного аналізу, маркетингових досліджень. Результати дослідження. У результаті дослідження асортименту ЛЗ, що сприяють загоєнню ран, представленого на фармацевтичному ринку України, встановлено, що 64% це ЛЗ українського виробництва, 36% – закордонного. Проведено розподіл м'яких лікарських засобів, що зареєстровані в Україні, за фармакологічними групами й установлено, що відсоток протимікробних та протигрибкових препаратів майже однаковий (15,8 та 15,2% відповідно). Стероїдні протизапальні засоби переважають над нестероїдними (14,9 і 11,4% відповідно). Проведені дослідження показали, що на вітчизняному ринку є досить багато препаратів іноземного виробництва, українських аналогів яким немає. Маркетинговими дослідженнями встановлено, що більш ефективними для лікування опікової хвороби є комбіновані препарати. Вони діють одночасно в кількох напрямах і полегшують процес лікування. Серед розглянутих препаратів частка комбінованих препаратів становить 42%, частка монопрепаратів – 58%; частка синтетичних препаратів – 88%, що значно перевищує частку фітопрепаратів – 12%. Висновки. Узагальнено концепцію та методологію щодо терапії опіків та ранового процесу і зазначено, що препаратами вибору є комплексні м'які лікарські засоби. В результаті проведених маркетингових досліджень щодо структури та номенклатури м'яких лікарських засобів виявлено, що на вітчизняному фармацевтичному ринку України м'які лікарські засоби закордонного виробництва складають 36%, а вітчизняного – 64%. Установлено, що частка препаратів для місцевого лікування ран – близько 6% від загального асортименту м'яких лікарських засобів – представлена в основному монокомпонентними препаратами (58%). Аналіз асортименту лікарських засобів протиопікової та антисептичної дії за лікарськими формами показав, що найбільшу частку (67%) займають мазі, 18% – лікарські засоби у формі крему. Ключові слова: маркетинговий аналіз; військовослужбовці; опікова хвороба; рановий процес; госпітальний етап лікування.

Historically, Africa is known to be backward in adoption of technology. History has it that Africa trailed behind in the use of new technology for newsgathering. Africa is the 2nd largest continent after Asia with over 60% of its population living widely dispersed in hinterlands whose insecure terrains, inaccessibility, and distance from cities, make it impossible for journalist and media broadcasts to cover their socio-economic, cultural and political activities. In addition to these factors, scarcity of journalists, costs and conflicts, inability of media industries to train and/or recruit enough journalists, government indifference and pro-urban communication policy made newsgathering in African hinterlands almost impossible. However, the evolution and reign of Internet-based technologies, which enable citizens to contribute to news-making, and information gathering and exchange became a solution. Nevertheless, it is confronted with pro-urban middle class relevance due to epileptic power, poor network, low level of education and technology skills, and lack of formal framework for newsgathering in the hinterlands. This paper, therefore, explores the dynamics of newsgathering in the technologically-driven internet era, with a view to identifying inherent limitations in African hinterlands, and therefrom offers profitable recommendations. Geographically, the study considers African rural communities. Thematically, the paper is an investigation into the acquisition and use new information technologies particularly phones with internet facilities to generate and circulate news from African hinterlands, factors hindering the practice and possible ways of enhancing it. Periodically, the study covers the 21st century i.e. 2000 to date, which has witnessed ICTs massive penetration of the hinterlands and their use as primary medium of communication. In exploring the digitalisation of communication in rural Africa where majority of the population lives without regular or formal connection to organs and channels of governance and events in the entire world, this paper is significant to the extent that it assess and exposes the challenges modernisation is facing in trying to provide solution to the scenario. It explores areas of investments in media and communication in rural Africa, and attempts to provide viable alternatives to the problems hindering internet-mediated-technologies approach to newsgathering in rural Africa. It provides approaches to the democratisation of newsgathering and circulation, which opens up rural Africa to the global community and for participation in e-governance, global dialogue and discussions in every aspect of human development, rights and politics. This paper adopted logical inquiry, survey of literature and expost facto methods of data gathering. Central to these methods, extensive literature review was primarily adopted as data gathering processes. This is because of the wealth of literature, debates and criticism available on the new media, newsgathering, and the African experience particularly the hinterlands. This will explicate new areas of investments in communication technologies and provide valid framework for newsgathering across Africa, which will inevitably advance globalisation into and enhance development in African hinterlands. ; Исторически сложилось так, что Африка отстает в усвоении технологий, в том числе - в области масс-медиа. И хотя Африка является вторым (после Азии) по территории континентом, более 60% ее населения живет в районах, удаленность и опасность которых не позволяют журналистам и СМИ полноценно освещать их социально-экономическую, культурную и политическую жизнь. В перечень проблем следует добавить нехватку квалифицированных кадров, чрезмерные расходы, внутренние конфликты, неспособность медиа-индустрии обучать и / или приглашать достаточное количество журналистов, пассивность правительственной и муниципальной политики в области массовых коммуникаций. Частично указанные проблемы решаются за счет инициатив местного населения, представители которого выкладывают новостной контент в интернет-сетях, но они не могут принципиально снять вопрос. Данная статья посвящена изучению динамики поступления новостей в эпоху технологически ориентированного интернета для выявления существующих ограничений в африканских внутренних районах. Географически исследование ориентировано на африканские сельские общины. В статье рассматриваются пути внедрения и использования новых информационных технологий, в частности, мобильных телефонов с интернет-возможностями, для генерирования и распространения новостей из африканских внутренних районов. Выявлены факторы, мешающие такой практике, и пути их устранения. Хронологически исследование охватывает XXI век, то есть с 2000 года до сих пор. Именно в этот период происходило массовое проникновение Интернета во внутренние районы и использование его в качестве основного средства коммуникации. Исследуя дигитализацию коммуникаций в сельской Африке, где большинство населения живет вне регулярных или формальных связей с органами и каналами управления, оторвано от внешнего мира, автор определяет масштаб проблем, с которыми сталкивается модернизация. Раскрываются технологии подходов к сбору новостей в сельской Африке, привлечения ее к участию в электронном управлении, глобальном диалоге и дискуссиях по всем аспектам человеческого развития, прав и политики. Оцениваются жизнеспособные альтернативы интернет-посредничества в области журналистики. ; Історично склалося так, що Африка відстає в засвоєнні технологій, у тому числі - в галузі мас-медіа. І хоч Африка є другим (після Азії) за територією континентом, понад 60% її населення живе в районах, віддаленість і небезпечність яких не дозволяють журналістам і ЗМІ повноцінно висвітлювати їх соціально-економічне, культурне і політичне життя. До переліку проблем слід додати нестачу кваліфікованих кадрів, надмірні витрати, внутрішні конфлікти, неспроможність медіа-індустрії навчати та/або запрошувати достатню кількість журналістів, байдужість урядової й муніципальної політики в галузі масових комунікацій. Частково вказані проблеми вирішуються за рахунок ініціатив місцевого населення, представники якого викладають новинний контент в Інтернет-мережах, але вони не можуть принципово зняти питання. Дана стаття присвячена вивченню динаміки надходження новин в епоху технологічно орієнтованого Інтернету для виявлення існуючих обмежень в африканських внутрішніх районах. Географічно дослідження орієнтоване на африканські сільські громади. В статті розглядаються шляхи набуття й використання нових інформаційних технологій, зокрема, мобільних телефонів з інтернет-можливостями, для генерування й розповсюдження новин з африканських внутрішніх районів. Виявлено фактори, що заважають такій практиці, і шляхи їх усунення. Хронологічно дослідження охоплює ХХІ століття, тобто від 2000 року до тепер. Саме в цей період відбувалося масове проникнення Інтернету у внутрішні райони та використання його як основного засобу комунікації. Досліджуючи дігіталізацію комунікації в сільській Африці, де більшість населення живе поза регулярним або формальним зв'язком з органами і каналами управління, відірване від зовнішнього світу, автор визначає масштаб проблем, з якими стикається модернізація. Розкриваються технології підходів до збирання новин у сільській Африці, залучення її до участі в електронному управлінні, глобальному діалозі й дискусіях з усіх аспектів людського розвитку, прав і політики. Оцінюються життєздатні альтернативи інтернет-посередництва в галузі журналістики.

Historically, Africa is known to be backward in adoption of technology. History has it that Africa trailed behind in the use of new technology for newsgathering. Africa is the 2nd largest continent after Asia with over 60% of its population living widely dispersed in hinterlands whose insecure terrains, inaccessibility, and distance from cities, make it impossible for journalist and media broadcasts to cover their socio-economic, cultural and political activities. In addition to these factors, scarcity of journalists, costs and conflicts, inability of media industries to train and/or recruit enough journalists, government indifference and pro-urban communication policy made newsgathering in African hinterlands almost impossible. However, the evolution and reign of Internet-based technologies, which enable citizens to contribute to news-making, and information gathering and exchange became a solution. Nevertheless, it is confronted with pro-urban middle class relevance due to epileptic power, poor network, low level of education and technology skills, and lack of formal framework for newsgathering in the hinterlands. This paper, therefore, explores the dynamics of newsgathering in the technologically-driven internet era, with a view to identifying inherent limitations in African hinterlands, and therefrom offers profitable recommendations. Geographically, the study considers African rural communities. Thematically, the paper is an investigation into the acquisition and use new information technologies particularly phones with internet facilities to generate and circulate news from African hinterlands, factors hindering the practice and possible ways of enhancing it. Periodically, the study covers the 21st century i.e. 2000 to date, which has witnessed ICTs massive penetration of the hinterlands and their use as primary medium of communication. In exploring the digitalisation of communication in rural Africa where majority of the population lives without regular or formal connection to organs and channels of governance and events in the entire world, this paper is significant to the extent that it assess and exposes the challenges modernisation is facing in trying to provide solution to the scenario. It explores areas of investments in media and communication in rural Africa, and attempts to provide viable alternatives to the problems hindering internet-mediated-technologies approach to newsgathering in rural Africa. It provides approaches to the democratisation of newsgathering and circulation, which opens up rural Africa to the global community and for participation in e-governance, global dialogue and discussions in every aspect of human development, rights and politics. This paper adopted logical inquiry, survey of literature and expost facto methods of data gathering. Central to these methods, extensive literature review was primarily adopted as data gathering processes. This is because of the wealth of literature, debates and criticism available on the new media, newsgathering, and the African experience particularly the hinterlands. This will explicate new areas of investments in communication technologies and provide valid framework for newsgathering across Africa, which will inevitably advance globalisation into and enhance development in African hinterlands. ; Исторически сложилось так, что Африка отстает в усвоении технологий, в том числе - в области масс-медиа. И хотя Африка является вторым (после Азии) по территории континентом, более 60% ее населения живет в районах, удаленность и опасность которых не позволяют журналистам и СМИ полноценно освещать их социально-экономическую, культурную и политическую жизнь. В перечень проблем следует добавить нехватку квалифицированных кадров, чрезмерные расходы, внутренние конфликты, неспособность медиа-индустрии обучать и / или приглашать достаточное количество журналистов, пассивность правительственной и муниципальной политики в области массовых коммуникаций. Частично указанные проблемы решаются за счет инициатив местного населения, представители которого выкладывают новостной контент в интернет-сетях, но они не могут принципиально снять вопрос. Данная статья посвящена изучению динамики поступления новостей в эпоху технологически ориентированного интернета для выявления существующих ограничений в африканских внутренних районах. Географически исследование ориентировано на африканские сельские общины. В статье рассматриваются пути внедрения и использования новых информационных технологий, в частности, мобильных телефонов с интернет-возможностями, для генерирования и распространения новостей из африканских внутренних районов. Выявлены факторы, мешающие такой практике, и пути их устранения. Хронологически исследование охватывает XXI век, то есть с 2000 года до сих пор. Именно в этот период происходило массовое проникновение Интернета во внутренние районы и использование его в качестве основного средства коммуникации. Исследуя дигитализацию коммуникаций в сельской Африке, где большинство населения живет вне регулярных или формальных связей с органами и каналами управления, оторвано от внешнего мира, автор определяет масштаб проблем, с которыми сталкивается модернизация. Раскрываются технологии подходов к сбору новостей в сельской Африке, привлечения ее к участию в электронном управлении, глобальном диалоге и дискуссиях по всем аспектам человеческого развития, прав и политики. Оцениваются жизнеспособные альтернативы интернет-посредничества в области журналистики. ; Історично склалося так, що Африка відстає в засвоєнні технологій, у тому числі - в галузі мас-медіа. І хоч Африка є другим (після Азії) за територією континентом, понад 60% її населення живе в районах, віддаленість і небезпечність яких не дозволяють журналістам і ЗМІ повноцінно висвітлювати їх соціально-економічне, культурне і політичне життя. До переліку проблем слід додати нестачу кваліфікованих кадрів, надмірні витрати, внутрішні конфлікти, неспроможність медіа-індустрії навчати та/або запрошувати достатню кількість журналістів, байдужість урядової й муніципальної політики в галузі масових комунікацій. Частково вказані проблеми вирішуються за рахунок ініціатив місцевого населення, представники якого викладають новинний контент в Інтернет-мережах, але вони не можуть принципово зняти питання. Дана стаття присвячена вивченню динаміки надходження новин в епоху технологічно орієнтованого Інтернету для виявлення існуючих обмежень в африканських внутрішніх районах. Географічно дослідження орієнтоване на африканські сільські громади. В статті розглядаються шляхи набуття й використання нових інформаційних технологій, зокрема, мобільних телефонів з інтернет-можливостями, для генерування й розповсюдження новин з африканських внутрішніх районів. Виявлено фактори, що заважають такій практиці, і шляхи їх усунення. Хронологічно дослідження охоплює ХХІ століття, тобто від 2000 року до тепер. Саме в цей період відбувалося масове проникнення Інтернету у внутрішні райони та використання його як основного засобу комунікації. Досліджуючи дігіталізацію комунікації в сільській Африці, де більшість населення живе поза регулярним або формальним зв'язком з органами і каналами управління, відірване від зовнішнього світу, автор визначає масштаб проблем, з якими стикається модернізація. Розкриваються технології підходів до збирання новин у сільській Африці, залучення її до участі в електронному управлінні, глобальному діалозі й дискусіях з усіх аспектів людського розвитку, прав і політики. Оцінюються життєздатні альтернативи інтернет-посередництва в галузі журналістики.

Kornuta L. M., Neuhodnikov А. О. Some aspects of professional training of public servants: foreign experience of Great Britain and the USA. – Article. The article considers and highlights the issues of professional education and training of public servants of Ukraine. Emphasis is placed on foreign experience of professional development of public servants in Great Britain and the United States of America. It is noted that the rapid development of public relations in various areas of public administration processes, as well as the active use of information communications in public administration give rise to fundamentally new approaches to many institutions in the public sphere. Active changes in the management system, the use of e-government, as well as approaches to the implementation of the latest human resources management, resulting from the effects of the COVID-19 pandemic, dictate new standards for the public servant. Public servants must be in line with the latest 118 management trends, have theoretical knowledge in the field of management and administration, and must be able to respond effectively and timely to such active changes, as well as have high professional and moral qualities, be psychologically stable. In addition, it is important for an effective management process to take into account the foreign experience of developed countries in the management process and the process of forming staffing of civil servants. It is emphasized that in the field of public administration there is a significant need to significantly improve the professionalism of public servants, which should ensure effective and efficient management decisions and the ability to implement public policy in full even during quarantine restrictions and adaptive quarantine based on innovative approaches and technical capabilities. One of the sources of establishing the process of effective professional development of civil servants is the use of foreign experience of countries that have a stable and practically oriented mechanism of professional development of civil servants. In this aspect, it is relevant and important for our country to study and borrow foreign experience of those countries that demonstrate positive practices in professional development and training. However, such experience should be adopted carefully and gradually, taking into account the peculiarities of building a legal system, public administration system, features of training for the state and so on. In particular, the foreign experience of the United Kingdom and the United States of America is important and interesting in matters of professional development of civil servants. It is established that in the UK the responsibility for the functioning of the system of professional training of civil servants in the UK rests with bodies such as the Civil Service Commission and the Council for Civil Service Training and Development. There is also a central educational institution – the National Government School. There are a number of professional development programs. All programs of such professional development must be accredited in the prescribed manner. At the same time, the training of civil servants in the United States of America, where there is an open public service system, takes place in three main areas: at the level of higher education and educational institutions, specialized training institutions for civil servants and private vocational training initiatives in various areas organized for public and civil servants in various fields and levels of government. The large number of institutions that specialize in the professional training of employees in each state and at the federal level is the result of a balanced state and administrative policy to ensure multi-vector training in management in USA government agencies. Special state programs are created, constantly reviewed and improved to train highly qualified employees. It was found that the main problems of ensuring the professional development of civil servants in Ukraine are: first, the declarative approach and the process itself, which involves professional development and capacity building; secondly, a somewhat outdated approach to the process of training employees, forms of training and tools that provide it; third, the lack of clear procedures for career growth and various incentives in the case of vocational training and retraining ; fourth, the lack of state financial support and support of the body itself in matters of professional development and the process of such development. ; Корнута Л. М., Неугодніков А. О. Окремі аспекти професійної підготовки публічних службовців: зарубіжний досвід Великобританії та США. – Стаття. У статті розглянуто та висвітлено проблематику питання професійного навчання та професійної підготовки публічних службовців України. Акцентовано на зарубіжному досвіді професійного розвитку публічних службовців Великобританії та США. Зазначається, що стрімкий розвиток суспільних відносин у різних сферах функціонування публічних управлінських процесів, а також активне застосування інформацій- них комунікацій у публічному управлінні породжують принципово нові підходи до багатьох інституцій у публічній сфері. Активні зміни в системі управління, застосування електронного врядування, а також підходи до провадження новітнього управління кадровим потенціалом, що породжено наслідками пандемії COVID-19 диктують нові стандарти особи публічного службовця. Публічні службовці мають відповідати тенденціям новітнього управління, володіти теоретичними знаннями зі сфери управління та адміністрування, а також мають бути здатні ефективно та своєчасно реагувати на такі активні зміни, а також володіючи високими професійними та моральними якостями, бути психологічно стійкими. Окрім того, важливим для ефективного управлінського процесу є врахування зарубіжного досвіду розвинених країн у процес управління та процес формування кадрового забезпечення публічних службовців. Акцентовано, що у сфері публічного управління постала значна потреба суттєвого підвищення професійності публічних службовців, що має забезпечити ефективні та результативні управлінські рішення, а також здатність реалізову-вати публічну політику повною мірою навіть у період карантинних обмежень та адаптивного карантину з урахуванням інноваційних підходів та технічних можливостей. Одним із джерел налагодження процесу ефективного професійного розвитку публічних службовців є використання зарубіжного досвіду країн, які мають сталий та практично орієнтований механізм професійного розвитку службовців. У такому аспекті актуальними та важливими для нашої держави є вивчення та запозичення зарубіжного досвіду тих країн, які демонструють позитивні практики у питаннях професійного розвитку та підвищення кваліфікації. Втім, переймати такий досвід треба обережно та поступово, зважаючи на особливості побудови правової системи, системи публічного управління, особливостей підготовки кадрів для держави тощо. Зокрема, у питаннях професійного розвитку державних службовців важливим та цікавим є зарубіжний досвід Великобританії та Сполучених Штатів Америки. Визначено, що відповідальність за функціонування системи професійного навчання публічних службовців у Великобританії покладена на такі органи, як Комісія з державної служби та Рада з питань навчання і розвитку державної служби. Також функціонує центральний навчальний заклад – Національна урядова школа. Є ціла низка програм професійного розвитку. Усі програми такого професійного розвитку мають бути акредитовані у встановленому порядку. У той же час професійна підготовка публічних службовців у США, де функціонує відкрита система публічної служби, відбувається за трьома основними напрямами: на рівні вищих навчальних закладів та закладів освіти, спеціалізованих інституцій з організації тренінгів із підвищення кваліфікації для публічних службовців та приватних ініціатив професійного навчання в різних напрямах, що організовуються для публічних та державних службовців різних сфер та рівнів управління. Велика кількість інституцій, які спеціалізуються на професійному навчанні службовців у кожному окремому штаті та на рівні федерації, стала результатом збалансованої державної політики та політики адміністрації із забезпечення багатовекторності в підготовці управлінських кадрів у державних установах США. Для підготовки висококваліфікованих службовців створюються, постійно переглядаються та вдосконалюються спеціальні державні програми. З'ясовано, що основними проблемами забезпечення професійного розвитку публічних службовців в Україні є, по-перше, декларативність підходів та самого процесу, що передбачає професійний розвиток та підвищення компетентності, по-друге, дещо застарілий підхід до процесу навчання службовців, форм навчання та інструментарію, що його забезпечують, по-третє, відсутність чітких процедур, щодо кар'єрного росту та різноманітних заохочень у разі проходження професійного навчання та підвищення кваліфікації, по-четверте, відсутність державної фінансової підтримки та підтримки самого органу в питаннях професійного розвитку та самому процесі такого розвитку.

Historical experience of promoting small and medium enterprises in the industry of the South of Ukraine in the XX century.In the 28th year of Ukraine's independence, in conditions of external aggression, unfavorable world economic conditions, the use of internal economic factors for filling the state budget, in the context of the implementation of decentralization policy - local budgets tax deductions from small and medium-sized businesses, of particular importance. That is why the author tries to focus his research not only on the world-wide experience of breaking out of economic crises, but also to demonstrate the domestic experience of historical experience, which should become a catalyst for rapid positive changes not only on a global scale, but also at the grassroots level, when each citizen is at the same level, it would feel increased revenues to the family budget, increase living standards and their quality. The researcher considers the erroneous attitude to the historical experience of the implementation of the NEP, as solely the practices of the totalitarian communist political regime, which it is impossible and inappropriate to study and use in today's economic and political conditions. Market laws have the same economic power in any political regime and affect the social activity of each citizen and his attitude to the state in which he lives. The main thesis of the article is the NEP curtailment begins in 1924.The need today to rally the population to defend its independence and economic independence has gained immense importance. Thus, the purpose of this intelligence is to study the historical experience of stimulating private initiative of citizens, creating new jobs, filling the budget with tax deductions, meeting the needs of goods and services of the population, creating a positive image of the ruling political regime, uniting the population to protect the territorial borders of the country. The main tasks before the author began to study the legal and regulatory framework for economic reforms are analysis of statistical material and specifics of the southern region in time and economic terms.It should be noted that due to the introduction of the NEP managed to move from the place of economic life of the Ukrainian SSR in general and Odessa province in particular. In 1923, a significant slowdown in the growth of open-end enterprises was observed, while the process of strengthening existing ones, ie, bankruptcy of economically viable enterprises and institutions, and expanding production of lucrative industrial enterprises, a trading port, was observed. By the end of 1923, the number of workers in Odessa grew significantly. On the whole, according to the Ukrainian SSR, for three years the number of workers in large industry increased by 240 thousand and by the beginning of 1926 it was 514 thousand people.The considerable lag of the entire industry from the pre-war level, which was observed before the beginning of 1923, was overcome in the next three years. In the second half of 1925/26 the economic year of the Ukrainian SSR surpassed the pre-war level of industrial production. Since 1924, in all sectors of the large industry, with the exception of food, the process of curtailing production in the private sector has begun. In the coal, metallurgy, cement industry there was not any private enterprise, in engineering - only three. This was the result of a purposeful state policy. Thesis сonsequently, according to the author, the NEP curtailment begins in 1924. ; Автором в статті розкриваються та досліджуються особливості втілення нової економічної політики в промисловості Півдня України в 20-ті роки ХХст., проводиться аналіз статистичних даних економічних процесів, висвітлюються основні чинники активної позиції місцевого населення, форм та видів підприємницької діяльності. Розглядаються загальні урядові напрямки втілення «відступу» від комуністичної економічної доктрини та практика втілення прийнятих рішень на місцях.На 28 році незалежності України, в умовах зовнішньої агресії, несприятливих світових економічних кон′юнктур набуває особливого значення використання внутрішніх економічних чинників для наповнення державного бюджету, в умовах втілення політики децентралізації – місцевих бюджетів податковими відрахуваннями представників малого та середнього бізнесу. Саме тому автор намагається своїм дослідженням звернути увагу не лише до загальновідомого світового досвіду виходу з економічних криз, а продемонструвати вітчизняні напрацювання історичного досвіду, який має стати каталізатором до швидких позитивних зрушень не лише в глобальних масштабах, а і на низовому рівні, коли кожен громадянин на власному рівні відчує збільшення надходження коштів до родинного бюджету, підвищення рівня життя та його якості. Дослідник вважає помилковим ставлення до історичного досвіду втілення НЕПу, як виключно практики тоталітарного комуністичного політичного режиму яку неможливо і недоцільно вивчати та використовувати в сучасних економічних і політичних умовах. Ринкові закони мають однакову економічну силу за будь-яких політичних режимів і впливають на соціальну активність кожного громадянина і його ставлення до держави в якій він живе. Потреба сьогодні згуртувати населення для захисту своєї незалежності та економічної самостійності набула надзвичайної важливості. Таким чином метою даної розвідки є дослідження історичного досвіду стимулювання приватної ініціативи громадян, створення нових робочих місць, наповнення бюджету податковими відрахуваннями, задоволення потреб в товарах та послугах населення, створення позитивного іміджу правлячого політичного режиму, згуртування населення для захисту територіальних кордонів країни. Основними завданнями перед автором стали вивчення нормативно-правового забезпечення економічних реформ, аналіз статистичного матеріалу та специфіки південного регіону в часовому та економічному вимірах.Запровадження нової економічної політики у промисловості офіційно почалося з 9 серпня 1921 р., коли В. Ленін підписав «Наказ Ради Народних Комісарів про впровадження в життя начал нової економічної політики». За думкою Леніна, базою соціалізму мала стати велика машинна індустрія. Відмовою від зовнішніх зобов'язань царату СРСР поставив себе перед проблемою виходу з економічної кризи без допомоги іноземних кредиторів. З іншого боку, більшовики позбулися обтяжливих відсоткових виплат за боргами імперії Романових у 800–900 млн. руб. золотом щорічно.В своїй розвідці автор на підставі архівних та статистичних джерел доходить висновку, що згортання нової економічної політики в Південних районах УСРР починається вже наприкінці 1924р., а офіційні кроки по згортанню елементів ринкової економіки вже в 1925р.У другій половині 1925/26 господарського року УСРР перевершила довоєнний рівень промислового виробництва. З 1924 р. в усіх галузях великої індустрії, за винятком харчової, почався процес згортання виробництва у приватному секторі. У кам'яновугільній, металургійній, цементній промисловості не залишилося жодного приватного підприємства, у машинобудуванні – лише три. Це було результатом цілеспрямованої державної політики. Саме створення на державному рівні адміністративних перешкод та нормативно-правове переслідування знищили не лише здобутки, а і саму історичну пам′ять комерційної діяльності, приватної економічної ініціативи в період комуністичної тоталітарної держави.Нова економічна політика мала створити умови для відновлення й розвитку великої промисловості. Підприємства переводилися на господарський розрахунок, висувалося завдання забезпечення їх рентабельності – беззбитковості й прибутковості, що і сьогодні зберігає актуальність.Завдяки використанню приватної ініціативи громадян було в стислі терміни досягнуто довоєнного рівня виробництва в промисловості і створено умови для подальшого інтенсивного зростання економіки та рівня життя населення регіону.

Historical experience of promoting small and medium enterprises in the industry of the South of Ukraine in the XX century.In the 28th year of Ukraine's independence, in conditions of external aggression, unfavorable world economic conditions, the use of internal economic factors for filling the state budget, in the context of the implementation of decentralization policy - local budgets tax deductions from small and medium-sized businesses, of particular importance. That is why the author tries to focus his research not only on the world-wide experience of breaking out of economic crises, but also to demonstrate the domestic experience of historical experience, which should become a catalyst for rapid positive changes not only on a global scale, but also at the grassroots level, when each citizen is at the same level, it would feel increased revenues to the family budget, increase living standards and their quality. The researcher considers the erroneous attitude to the historical experience of the implementation of the NEP, as solely the practices of the totalitarian communist political regime, which it is impossible and inappropriate to study and use in today's economic and political conditions. Market laws have the same economic power in any political regime and affect the social activity of each citizen and his attitude to the state in which he lives. The main thesis of the article is the NEP curtailment begins in 1924.The need today to rally the population to defend its independence and economic independence has gained immense importance. Thus, the purpose of this intelligence is to study the historical experience of stimulating private initiative of citizens, creating new jobs, filling the budget with tax deductions, meeting the needs of goods and services of the population, creating a positive image of the ruling political regime, uniting the population to protect the territorial borders of the country. The main tasks before the author began to study the legal and regulatory framework for economic reforms are analysis of statistical material and specifics of the southern region in time and economic terms.It should be noted that due to the introduction of the NEP managed to move from the place of economic life of the Ukrainian SSR in general and Odessa province in particular. In 1923, a significant slowdown in the growth of open-end enterprises was observed, while the process of strengthening existing ones, ie, bankruptcy of economically viable enterprises and institutions, and expanding production of lucrative industrial enterprises, a trading port, was observed. By the end of 1923, the number of workers in Odessa grew significantly. On the whole, according to the Ukrainian SSR, for three years the number of workers in large industry increased by 240 thousand and by the beginning of 1926 it was 514 thousand people.The considerable lag of the entire industry from the pre-war level, which was observed before the beginning of 1923, was overcome in the next three years. In the second half of 1925/26 the economic year of the Ukrainian SSR surpassed the pre-war level of industrial production. Since 1924, in all sectors of the large industry, with the exception of food, the process of curtailing production in the private sector has begun. In the coal, metallurgy, cement industry there was not any private enterprise, in engineering - only three. This was the result of a purposeful state policy. Thesis сonsequently, according to the author, the NEP curtailment begins in 1924. ; Автором в статті розкриваються та досліджуються особливості втілення нової економічної політики в промисловості Півдня України в 20-ті роки ХХст., проводиться аналіз статистичних даних економічних процесів, висвітлюються основні чинники активної позиції місцевого населення, форм та видів підприємницької діяльності. Розглядаються загальні урядові напрямки втілення «відступу» від комуністичної економічної доктрини та практика втілення прийнятих рішень на місцях.На 28 році незалежності України, в умовах зовнішньої агресії, несприятливих світових економічних кон′юнктур набуває особливого значення використання внутрішніх економічних чинників для наповнення державного бюджету, в умовах втілення політики децентралізації – місцевих бюджетів податковими відрахуваннями представників малого та середнього бізнесу. Саме тому автор намагається своїм дослідженням звернути увагу не лише до загальновідомого світового досвіду виходу з економічних криз, а продемонструвати вітчизняні напрацювання історичного досвіду, який має стати каталізатором до швидких позитивних зрушень не лише в глобальних масштабах, а і на низовому рівні, коли кожен громадянин на власному рівні відчує збільшення надходження коштів до родинного бюджету, підвищення рівня життя та його якості. Дослідник вважає помилковим ставлення до історичного досвіду втілення НЕПу, як виключно практики тоталітарного комуністичного політичного режиму яку неможливо і недоцільно вивчати та використовувати в сучасних економічних і політичних умовах. Ринкові закони мають однакову економічну силу за будь-яких політичних режимів і впливають на соціальну активність кожного громадянина і його ставлення до держави в якій він живе. Потреба сьогодні згуртувати населення для захисту своєї незалежності та економічної самостійності набула надзвичайної важливості. Таким чином метою даної розвідки є дослідження історичного досвіду стимулювання приватної ініціативи громадян, створення нових робочих місць, наповнення бюджету податковими відрахуваннями, задоволення потреб в товарах та послугах населення, створення позитивного іміджу правлячого політичного режиму, згуртування населення для захисту територіальних кордонів країни. Основними завданнями перед автором стали вивчення нормативно-правового забезпечення економічних реформ, аналіз статистичного матеріалу та специфіки південного регіону в часовому та економічному вимірах.Запровадження нової економічної політики у промисловості офіційно почалося з 9 серпня 1921 р., коли В. Ленін підписав «Наказ Ради Народних Комісарів про впровадження в життя начал нової економічної політики». За думкою Леніна, базою соціалізму мала стати велика машинна індустрія. Відмовою від зовнішніх зобов'язань царату СРСР поставив себе перед проблемою виходу з економічної кризи без допомоги іноземних кредиторів. З іншого боку, більшовики позбулися обтяжливих відсоткових виплат за боргами імперії Романових у 800–900 млн. руб. золотом щорічно.В своїй розвідці автор на підставі архівних та статистичних джерел доходить висновку, що згортання нової економічної політики в Південних районах УСРР починається вже наприкінці 1924р., а офіційні кроки по згортанню елементів ринкової економіки вже в 1925р.У другій половині 1925/26 господарського року УСРР перевершила довоєнний рівень промислового виробництва. З 1924 р. в усіх галузях великої індустрії, за винятком харчової, почався процес згортання виробництва у приватному секторі. У кам'яновугільній, металургійній, цементній промисловості не залишилося жодного приватного підприємства, у машинобудуванні – лише три. Це було результатом цілеспрямованої державної політики. Саме створення на державному рівні адміністративних перешкод та нормативно-правове переслідування знищили не лише здобутки, а і саму історичну пам′ять комерційної діяльності, приватної економічної ініціативи в період комуністичної тоталітарної держави.Нова економічна політика мала створити умови для відновлення й розвитку великої промисловості. Підприємства переводилися на господарський розрахунок, висувалося завдання забезпечення їх рентабельності – беззбитковості й прибутковості, що і сьогодні зберігає актуальність.Завдяки використанню приватної ініціативи громадян було в стислі терміни досягнуто довоєнного рівня виробництва в промисловості і створено умови для подальшого інтенсивного зростання економіки та рівня життя населення регіону.

Ukraine was a part of two countries for many centuries. These countries did not recognize the independence of Ukrainian nation and tried to assimilate it with their nations. Russian state forbade the Ukrainian language completely. The situation in Eastern Halychyna which belonged to Austrian monarchy was slightly different. The Central government recognized Eastern Halychans as a nation and guaranteed them the equal rights with other nations. The Rus (Ukrainian) language was officially allowed to use in courts, governments and private life. But local sergeants (most of which were Polish) tried to force the Rus (Ukrainian) language out of government communication and substitute it with Polish language. The only act regulating language issues in Austrian state was the constitution adopted on December 5 1861. It guaranteed all nationalities to develop their languages in courts, education and private life. All nationalities used that right but Halychyna Ukrainians who were under constant pressure of Polish sergeants. Poland could not put up with the fact that Eastern Halychyna was a separate territory and not its part. All positions in local governments were occupied by either ethnic Polish or Polished Halychans. They made efforts to make Rus (Ukrainian) population be Polish aiming at renaissance of Poland. This is proved by the project of language law presented to Halychyna Seim (Diet) (where the Polish had the majority) according to which Polish language was suggested to be official in all local governments in Eastern Halychyna. Despite the resistance and convincing arguments of Rus (Ukrainian) delegates in the Seim the law was adopted and sanctioned. Local governments did not want to put up with the ban of communication with governments orally and in written in the Rus (Ukrainian) language and adopted rulings on introduction the Rus (Ukrainian) language as government one. The actions of delegates of Halychyna Seim revealed the efforts of the Polish to eliminate the Rus (Ukrainian) language from public life of local population. Having forbidden the language the Polish could realize their aim to renaissance Poland in the borders of 1772.Key words: the Polish language, the Rus language, the local language, the official language, local government, law project. ; Єдиним нормативним актом, який унормував мовні стосунки в австрійській державі, була Конституція, прийнята 21 грудня 1867 року. Вона гарантувала всім народностям плекати й розвити свою мову в судах, шкільництві та в приватному житті. Цим правом скористалися всі народності держави, окрім галицьких українців, які перебували під постійним тиском урядовців-поляків. Польща не могла змиритися із тим, що Східна Галичина є окремою територією, а не її складовою частиною. Практично всі посади в місцевих урядах посідали або етнічні поляки, або сполячені галичани. Вони, маючи на меті відродження Польщі, робили спроби асимілювати руське (українське) населення. Свідченням таких намірів є поданий до галицького Сейму (більшість у якому належала полякам) проект мовного закону, який мав на меті запровадити польську мову як урядову в усіх місцевих урядах Східної Галичини. Незважаючи на спротив руських (українських) депутатів Сейму та їх переконливі аргументи, цей закон був прийнятий і отримав цісарську санкцію. Місцеві уряди не хотіли миритися із забороною спілкуватися з урядами як письмово, так й усно, руською (українською) мовою й приймали ухвали про запровадження руської (української) урядової мови. Дії депутатів галицького Сейму свідчать про намагання поляків фактично усунути руську (українську) мову з публічного життя місцевого населення. Заборонивши мову, поляки могли прийти швидше до здійснення своєї мети – відродження території Польщі до 1772 року.Ключові слова: польська мова, руська мова, краєва мова, урядова мова, місцевий уряд, проект закону.Единственным нормативным актом, который нормировал языковые отношения в австрийском государстве, была Конституция, принятая 21 декабря 1867 года. Она гарантировала всем народностям лелеять и развить свой язык в судах, школе и в частной жизни. Этим правом воспользовались все народности государства, кроме галицких украинцев, которые находились под постоянным давлением чиновников-поляков. Польша не могла смириться с тем, что Восточная Галичина является отдельной территорией, а не ее составной частью. Практически все должности в местных правительствах занимали или этнические поляки, или ополяченные галичане. Они, с целью возрождения Польши, пытались ассимилировать руское (украинское) население. Ярким свидетельством таких намерений является проект, внесенный в галицкий сейм (большинство в котором принадлежало полякам) языкового закона, который имел целью ввести польский язык как правительственный во всех местных правительствах Восточной Галиции. Несмотря на сопротивление руских (украинских) депутатов Сейма и их убедительные аргументы, этот закон был принят и получил императорскую санкцию. Местные правительства не хотели мириться с запретом общаться с правительствами как письменно, так и устно, руским (украинским) языком и принимали решения о введении руского (украинского) правительственного языка. Действия депутатов галицкого сейма свидетельствуют о попытке поляков фактически устранить руский (украинский) язык из публичной жизни местного населения. Запретив язык, поляки могли прийти быстрее к своей цели – возрождения территории Польши до 1772 года.Ключевые слова: польский язык, русский язык, краевая речь, правительственный язык, местное правительство, проект закона.Ukraine was a part of two countries for many centuries. These countries did not recognize the independence of Ukrainian nation and tried to assimilate it with their nations. Russian state forbade the Ukrainian language completely. The situation in Eastern Halychyna which belonged to Austrian monarchy was slightly different. The Central government recognized Eastern Halychans as a nation and guaranteed them the equal rights with other nations. The Rus (Ukrainian) language was officially allowed to use in courts, governments and private life. But local sergeants (most of which were Polish) tried to force the Rus (Ukrainian) language out of government communication and substitute it with Polish language. The only act regulating language issues in Austrian state was the constitution adopted on December 5 1861. It guaranteed all nationalities to develop their languages in courts, education and private life. All nationalities used that right but Halychyna Ukrainians who were under constant pressure of Polish sergeants. Poland could not put up with the fact that Eastern Halychyna was a separate territory and not its part. All positions in local governments were occupied by either ethnic Polish or Polished Halychans. They made efforts to make Rus (Ukrainian) population be Polish aiming at renaissance of Poland. This is proved by the project of language law presented to Halychyna Seim (Diet) (where the Polish had the majority) according to which Polish language was suggested to be official in all local governments in Eastern Halychyna. Despite the resistance and convincing arguments of Rus (Ukrainian) delegates in the Seim the law was adopted and sanctioned. Local governments did not want to put up with the ban of communication with governments orally and in written in the Rus (Ukrainian) language and adopted rulings on introduction the Rus (Ukrainian) language as government one. The actions of delegates of Halychyna Seim revealed the efforts of the Polish to eliminate the Rus (Ukrainian) language from public life of local population. Having forbidden the language the Polish could realize their aim to renaissance Poland in the borders of 1772.Key words: the Polish language, the Rus language, the local language, the official language, local government, law project.

Розробити науково обґрунтовані принципи та напрямки впровадження системи управліннянавколишнім середовищем та системи управління водними ресурсами України для її сталогофункціонування та подальшого розвитку. Методологія дослідження базується на використаннісучасних наукових методів, а саме: аналізу, синтезу, індукції та дедукції, математичної ста-тистики, системного підходу та аналізу. Залучення значних обсягів водних ресурсів Південногорегіону призвело до зміни гідрологічного режиму у водосховищах, порушення природної рівноваги,різкого зниження якості водних ресурсів, переважання процесів деградації на самообслуговуючихтериторіях і самоочищаюча здатність водних екосистем в економічному обороті для розвиткугалузей економіки: промисловості, рекреації, сільського господарства, у тому числі зрошення.Сьогодні терміново необхідно вирішити проблеми інтегрованого управління водними ресурсамияк цілісної еколого-економічної системи регіону з можливістю врахування потреб забезпеченняохорони та раціонального використання всіх природних ресурсів, сучасних змін у природокорис-тування і стратегії соціального розвитку регіону.Функціонування системи управління водними ресурсами неефективне через недосконалістьсучасної системи управління водними ресурсами, брак фінансування та недосконалість механізмівзалучення позабюджетних коштів, а також відсутність системи державно-приватного партнер-ства в водний сектор. Крім того, відсутність потужної законодавчої бази для екологізації діяль-ності з управління водними ресурсами призводить до екологічних проблем та еколого-економічних,організаційних та технологічних ризиків. Необхідно провести екологічний аудит та виявленнянових технологічних можливостей зрошувальних систем та гідротехнічних споруд, напрямківрозвитку та етапів модернізації іригаційних систем для забезпечення інтегрованого управлінняводними ресурсами та адаптації зрошувальних систем та режимів зрошення сільськогосподар-ських культур у зв'язку зі зміною клімату для забезпечення екологічності збалансований розвитокводних систем. Необхідно також створити умови для стійкого соціально-економічного розвиткуаграрного сектора в районі зрошення та сільської місцевості. Питання ефективного функціону-вання водного господарства тісно пов'язані не тільки з впровадженням екологічних аудитів, алей впровадження екологічного менеджменту як системи управління водними ресурсами на націо-нальному рівні, а також на регіональному та місцевому рівнях залишаються невирішеними.Основною умовою підвищення ефективності водного господарства є розробка та наукове об-ґрунтування принципів реалізації системи екологічного менеджменту та аудиту з метою розробкинапрямів відновлення та розвитку галузі в контексті екологічної безпеки та на основі екологізаціїїї діяльності. Екологічний аудит та його результати як об'єкти водно-гідротехнічної техніки,зрошувані сільськогосподарські угіддя є основою для впровадження інженерних, меліоративних таекологічних заходів у системі екологічного управління та аудиту. Покращення системи управліннянеможливе без обґрунтування основних етапів модернізації та відновлення галузі, що передбачаєпоступове та толерантне розподіл функцій управління водними ресурсами та експлуатаціїсистем управління водними ресурсами та меліоративних систем між Державним агентствомводного господарства та регіональні органи влади. Посилення ролі Державного агентства водногогосподарства в управлінні водними ресурсами дозволить екологічно безпечно та збалансовано ви-користовувати їх на основі принципів всебічності та інтеграції. ; Develop scientific justification principles and areas of implementation of environmental management and audit system of water management Ukraine for its sustainable operation and future development. The methodology of the investigation based on the use of the modern scientific methods, viz.: analysis, synthesis, induction and deduction, mathematical statistics, systematic approach, and analysis. Involvement of significant volumes of water resources of the Southern region are led to a change in the hydrological regime in the water catchment areas, disturbance of natural equilibrium, sharp decrease in the quality of water resources potential, the predominance of degradation processes on self-sustaining and self-cleaning ability of aquatic ecosystems in economic circulation for the development of the branches of the economy: industry, recreation, agriculture, including irrigation. Today it is urgently necessary to solve the problems of integrated water management as an integral ecological-economic system of the region with the possibility of taking into account the needs of ensuring the protection and rational use of all natural resources, modern changes in the nature management and strategies of social development of the region. The functioning of the water management complex is ineffective by the imperfection of the modern water management system, the lack of funding and the imperfection of the mechanisms for attracting extra budgetary funds, as well as the absence of a system of public-private partnership in the water sector. In addition, the lack of a powerful legislative framework for ecologization of water management activities is led to environmental problems and ecological-economic, organizational and technological risks. There are necessary to conduct environmental audits and identification of new technological opportunities irrigation systems and waterworks, development directions and stages of modernization of irrigation systems to ensure integrated water management and adaptation of irrigation systems and irrigation modes of crops in connection with climate change to ensure ecologically balanced development of water systems. It is also necessary to create conditions for sustainable socio-economic development of the agricultural sector in the area of irrigation and rural areas. The issues of efficient functioning of the water industry are closely linked not only with the introduction of environmental audits, but also the introduction of environmental management as a water management system at the national level, as well as at the regional and local levels, remain unresolved. The basic condition for improving the efficiency of the water industry is the development and scientific substantiation of the principles of the implementation of the environmental management system and audit in order to develop the directions of recovery and development of the industry in the context of environmental safety and on the basis of ecologization of its activities. Environmental audit and its results as water and hydraulic engineering objects, irrigated agricultural lands, are the basis for implementation of engineering, reclamation and ecological measures in the system of ecological management and audit. Improvement of the management system is impossible without substantiation of the main stages of modernization and restoration of the industry, which envisages a gradual and tolerant distribution of functions of water resources management and exploitation of water management and reclamation systems between the State Agency of Water Management and regional authorities. Strengthening the role of the State Agency for Water Management in water resources management will enable ecologically safe and balanced use of them on the basis the principles of comprehensiveness and integration. ; Разработать научно обоснованные принципы и направления внедрения системы управления окружающей средой и системы управления водными ресурсами Украины для ее устойчивого функционирования и дальнейшего развития. Методология исследования базируется на использовании современных научных методов, а именно: анализа, синтеза, индукции и дедукции, математической статистикы, системного подхода и анализа. Привлечения значительных объемов водных ресурсов Южногорегиона привело к изменению гидрологического режима в водохранилищах, нарушение природного равновесия, резкому снижению качества водных ресурсов, преобладание процессов деградации на самообслуговуючих территориях и самоочищаюча способность водных экосистем в экономическом обороте для развития отраслей экономики: промышленности, рекреации, сельского хозяйства, в том числе орошения.Сегодня срочно необходимо решить проблемы интегрированного управления водными ресурсами как целостной эколого-экономической системы региона с возможностью учета потребностей обеспечения охраны и рационального использования всех природных ресурсов, современных изменений в природопользования и стратегии социального развития региона. Функционирование системы управления водными ресурсами неэффективно из-за несовершенства современной системы управления водными ресурсами, нехватка финансирования и несовершенство механизмовпривлечение внебюджетных средств, а также отсутствие системы государственно-частного партнерства в водный сектор. Кроме того, отсутствие мощной законодательной базы экологизации деяности по управлению водными ресурсами приводит к экологическим проблемам и эколого-экономических, организационных и технологических рисков. Необходимо провести экологический аудит и выявлениеновых технологических возможностей оросительных систем и гидротехнических сооружений, направлений развития и этапов модернизации ирригационных систем для обеспечения интегрированного управления водными ресурсами и адаптации оросительных систем и режимов орошения сельскохозяйственных культур в связи с изменением климата для обеспечения экологичности сбалансированное развитиеводных систем. Необходимо также создать условия для устойчивого социально-экономического развития аграрного сектора в районе орошения и сельской местности. Вопрос эффективного функционированииния водного хозяйства тесно связаны не только с внедрением экологических аудитов, но и внедрение экологического менеджмента как системы управления водными ресурсами на на-ном уровне, а также на региональном и местном уровнях остаются нерешенными. Основным условием повышения эффективности водного хозяйства является разработка и научное об-грунтовки принципов реализации системы экологического менеджмента и аудита с целью разработки направлений восстановления и развития отрасли в контексте экологической безопасности и на основе экологизации ее деятельности. Экологический аудит и его результаты как объекты водно-гидротехнической техники, орошаемые сельскохозяйственные угодья являются основой для внедрения инженерных, мелиоративных и экологических мероприятий в системе экологического управления и аудита. Улучшение системы управления невозможно без обоснования основных этапов модернизации и восстановления отрасли предусматривает постепенное и толерантное распределение функций управления водными ресурсами и эксплуатации систем управления водными ресурсами и мелиоративных систем между Государственным агентством водного хозяйства и региональные органы власти. Усиление роли Государственного агентства водного хозяйства в управлении водными ресурсами позволит экологически безопасно и сбалансировано выпользовать их на основе принципов всесторонности и интеграции.

Розробити науково обґрунтовані принципи та напрямки впровадження системи управліннянавколишнім середовищем та системи управління водними ресурсами України для її сталогофункціонування та подальшого розвитку. Методологія дослідження базується на використаннісучасних наукових методів, а саме: аналізу, синтезу, індукції та дедукції, математичної ста-тистики, системного підходу та аналізу. Залучення значних обсягів водних ресурсів Південногорегіону призвело до зміни гідрологічного режиму у водосховищах, порушення природної рівноваги,різкого зниження якості водних ресурсів, переважання процесів деградації на самообслуговуючихтериторіях і самоочищаюча здатність водних екосистем в економічному обороті для розвиткугалузей економіки: промисловості, рекреації, сільського господарства, у тому числі зрошення.Сьогодні терміново необхідно вирішити проблеми інтегрованого управління водними ресурсамияк цілісної еколого-економічної системи регіону з можливістю врахування потреб забезпеченняохорони та раціонального використання всіх природних ресурсів, сучасних змін у природокорис-тування і стратегії соціального розвитку регіону.Функціонування системи управління водними ресурсами неефективне через недосконалістьсучасної системи управління водними ресурсами, брак фінансування та недосконалість механізмівзалучення позабюджетних коштів, а також відсутність системи державно-приватного партнер-ства в водний сектор. Крім того, відсутність потужної законодавчої бази для екологізації діяль-ності з управління водними ресурсами призводить до екологічних проблем та еколого-економічних,організаційних та технологічних ризиків. Необхідно провести екологічний аудит та виявленнянових технологічних можливостей зрошувальних систем та гідротехнічних споруд, напрямківрозвитку та етапів модернізації іригаційних систем для забезпечення інтегрованого управлінняводними ресурсами та адаптації зрошувальних систем та режимів зрошення сільськогосподар-ських культур у зв'язку зі зміною клімату для забезпечення екологічності збалансований розвитокводних систем. Необхідно також створити умови для стійкого соціально-економічного розвиткуаграрного сектора в районі зрошення та сільської місцевості. Питання ефективного функціону-вання водного господарства тісно пов'язані не тільки з впровадженням екологічних аудитів, алей впровадження екологічного менеджменту як системи управління водними ресурсами на націо-нальному рівні, а також на регіональному та місцевому рівнях залишаються невирішеними.Основною умовою підвищення ефективності водного господарства є розробка та наукове об-ґрунтування принципів реалізації системи екологічного менеджменту та аудиту з метою розробкинапрямів відновлення та розвитку галузі в контексті екологічної безпеки та на основі екологізаціїїї діяльності. Екологічний аудит та його результати як об'єкти водно-гідротехнічної техніки,зрошувані сільськогосподарські угіддя є основою для впровадження інженерних, меліоративних таекологічних заходів у системі екологічного управління та аудиту. Покращення системи управліннянеможливе без обґрунтування основних етапів модернізації та відновлення галузі, що передбачаєпоступове та толерантне розподіл функцій управління водними ресурсами та експлуатаціїсистем управління водними ресурсами та меліоративних систем між Державним агентствомводного господарства та регіональні органи влади. Посилення ролі Державного агентства водногогосподарства в управлінні водними ресурсами дозволить екологічно безпечно та збалансовано ви-користовувати їх на основі принципів всебічності та інтеграції. ; Develop scientific justification principles and areas of implementation of environmental management and audit system of water management Ukraine for its sustainable operation and future development. The methodology of the investigation based on the use of the modern scientific methods, viz.: analysis, synthesis, induction and deduction, mathematical statistics, systematic approach, and analysis. Involvement of significant volumes of water resources of the Southern region are led to a change in the hydrological regime in the water catchment areas, disturbance of natural equilibrium, sharp decrease in the quality of water resources potential, the predominance of degradation processes on self-sustaining and self-cleaning ability of aquatic ecosystems in economic circulation for the development of the branches of the economy: industry, recreation, agriculture, including irrigation. Today it is urgently necessary to solve the problems of integrated water management as an integral ecological-economic system of the region with the possibility of taking into account the needs of ensuring the protection and rational use of all natural resources, modern changes in the nature management and strategies of social development of the region. The functioning of the water management complex is ineffective by the imperfection of the modern water management system, the lack of funding and the imperfection of the mechanisms for attracting extra budgetary funds, as well as the absence of a system of public-private partnership in the water sector. In addition, the lack of a powerful legislative framework for ecologization of water management activities is led to environmental problems and ecological-economic, organizational and technological risks. There are necessary to conduct environmental audits and identification of new technological opportunities irrigation systems and waterworks, development directions and stages of modernization of irrigation systems to ensure integrated water management and adaptation of irrigation systems and irrigation modes of crops in connection with climate change to ensure ecologically balanced development of water systems. It is also necessary to create conditions for sustainable socio-economic development of the agricultural sector in the area of irrigation and rural areas. The issues of efficient functioning of the water industry are closely linked not only with the introduction of environmental audits, but also the introduction of environmental management as a water management system at the national level, as well as at the regional and local levels, remain unresolved. The basic condition for improving the efficiency of the water industry is the development and scientific substantiation of the principles of the implementation of the environmental management system and audit in order to develop the directions of recovery and development of the industry in the context of environmental safety and on the basis of ecologization of its activities. Environmental audit and its results as water and hydraulic engineering objects, irrigated agricultural lands, are the basis for implementation of engineering, reclamation and ecological measures in the system of ecological management and audit. Improvement of the management system is impossible without substantiation of the main stages of modernization and restoration of the industry, which envisages a gradual and tolerant distribution of functions of water resources management and exploitation of water management and reclamation systems between the State Agency of Water Management and regional authorities. Strengthening the role of the State Agency for Water Management in water resources management will enable ecologically safe and balanced use of them on the basis the principles of comprehensiveness and integration. ; Разработать научно обоснованные принципы и направления внедрения системы управления окружающей средой и системы управления водными ресурсами Украины для ее устойчивого функционирования и дальнейшего развития. Методология исследования базируется на использовании современных научных методов, а именно: анализа, синтеза, индукции и дедукции, математической статистикы, системного подхода и анализа. Привлечения значительных объемов водных ресурсов Южногорегиона привело к изменению гидрологического режима в водохранилищах, нарушение природного равновесия, резкому снижению качества водных ресурсов, преобладание процессов деградации на самообслуговуючих территориях и самоочищаюча способность водных экосистем в экономическом обороте для развития отраслей экономики: промышленности, рекреации, сельского хозяйства, в том числе орошения.Сегодня срочно необходимо решить проблемы интегрированного управления водными ресурсами как целостной эколого-экономической системы региона с возможностью учета потребностей обеспечения охраны и рационального использования всех природных ресурсов, современных изменений в природопользования и стратегии социального развития региона. Функционирование системы управления водными ресурсами неэффективно из-за несовершенства современной системы управления водными ресурсами, нехватка финансирования и несовершенство механизмовпривлечение внебюджетных средств, а также отсутствие системы государственно-частного партнерства в водный сектор. Кроме того, отсутствие мощной законодательной базы экологизации деяности по управлению водными ресурсами приводит к экологическим проблемам и эколого-экономических, организационных и технологических рисков. Необходимо провести экологический аудит и выявлениеновых технологических возможностей оросительных систем и гидротехнических сооружений, направлений развития и этапов модернизации ирригационных систем для обеспечения интегрированного управления водными ресурсами и адаптации оросительных систем и режимов орошения сельскохозяйственных культур в связи с изменением климата для обеспечения экологичности сбалансированное развитиеводных систем. Необходимо также создать условия для устойчивого социально-экономического развития аграрного сектора в районе орошения и сельской местности. Вопрос эффективного функционированииния водного хозяйства тесно связаны не только с внедрением экологических аудитов, но и внедрение экологического менеджмента как системы управления водными ресурсами на на-ном уровне, а также на региональном и местном уровнях остаются нерешенными. Основным условием повышения эффективности водного хозяйства является разработка и научное об-грунтовки принципов реализации системы экологического менеджмента и аудита с целью разработки направлений восстановления и развития отрасли в контексте экологической безопасности и на основе экологизации ее деятельности. Экологический аудит и его результаты как объекты водно-гидротехнической техники, орошаемые сельскохозяйственные угодья являются основой для внедрения инженерных, мелиоративных и экологических мероприятий в системе экологического управления и аудита. Улучшение системы управления невозможно без обоснования основных этапов модернизации и восстановления отрасли предусматривает постепенное и толерантное распределение функций управления водными ресурсами и эксплуатации систем управления водными ресурсами и мелиоративных систем между Государственным агентством водного хозяйства и региональные органы власти. Усиление роли Государственного агентства водного хозяйства в управлении водными ресурсами позволит экологически безопасно и сбалансировано выпользовать их на основе принципов всесторонности и интеграции.

In article the domestic legislative and regulatory documents, materials of bodies of public authority, non-governmental organizations, materials of specialized sites are considered. The article used both basic interdisciplinary and systematic approaches, methods of analysis and synthesis, modeling. The purpose of article is to develop complexes of tools to stimulate citizens' participation in formation and realization of the public housing policy and public health policy according to different levels of their housing self-sufficiency. The study proved that the categorical apparatus is being improved in the field of science "Public Administration" in the context of defining the concept of "residential self-sufficiency of the population". This is the ability of citizens, depending on their material wealth, social situation, cultural and aesthetic preference, local traditions to satisfy their basic needs for the use or possession of secure housing and land on a temporary or permanent basis. The importance of connection of public housing policy with the public health system based on the selfsufficiency of the local community has also been proven. The complexes of tools for stimulating the participation of the population in the formation and implementation of the state housing policy for groups of the population are defined, depending on the level of their housing self-sufficiency. Establishing a link between social policies for vulnerable groups of the population, the state of health of citizens and the level of their housing self-sufficiency will allow developing transversal approaches to housing construction and public health policy in general. Establishing the relationship between the state of health of citizens and the level of their living self-sufficiency will allow developing approaches to public housing policy and public health policy. ; Постановка проблеми. В Україні, як і в усьому світі, існує необхідність ретельного дослідження та вдосконалення інструментів публічної політики. Інструменти повинні покращити добробут людей та самодостатність у житловому секторі. Також доцільно дослідити взаємозв'язок між житловою самодостатністю, соціальною політикою та охороною здоров'я. Необхідно також дослідити взаємозв'язок між житловою самодостатністю та здоров'ям населення.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Всесвітня організація охорони здоров'я провела численні дослідження в галузі охорони здоров'я у містах світу. Проводиться ретельний аналіз охоплення міського населення медичними послугами, виявляються нові системні загрози щільно заселеним районам. Питання публічної політики є предметом багатьох досліджень, зокрема українських, фінських, естонських дослідників, інших вчених, а також наших статей. Усі вчені вважають, що вирішення нагальних проблем у житловій та інших сферах можливе лише за допомогою нових підходів та впровадження інноваційних інструментів. Зокрема, необхідно враховувати, що житлові проблеми в різних аспектах пов'язані зі станом здоров'я територіальних громад та є важливими чинниками сталого розвитку на відповідних територіях. Досить цікавий фінський досвід щодо скорочення витрат на лікування бездомних. Це було досягнуто внаслідок зменшення захворювань після надання їм соціального житла в межах програми "Житло в першу чергу". Заслуговує уваги також естонський досвід щодо надання соціального житла безпритульним.Виокремлення невирішених раніше частин загальної проблеми. Метою статті є розробка комплексів інструментів для стимулювання участі громадян у формуванні та реалізації публічної житлової політики та політики громадського здоров'я відповідно до різних рівнів їх житлової самодостатності.Дослідженням встановлено, що категоріальний апарат удосконалюється у галузі науки "Державне управління" в контексті визначення поняття "житлова самодостатність населення". Це здатність громадян, залежно від їх матеріального стану, соціального становища, культурних та естетичних уподобань, місцевих традицій, задовольняти свої основні потреби щодо використання чи володіння безпечним житлом та землею на тимчасовій чи постійній основі. Доведено також важливість зв'язку публічної житлової політики із системою охорони здоров'я, що базується на самодостатності місцевої громади. Визначено комплекси інструментів стимулювання участі населення у формуванні та реалізації публічної житлової політики для груп населення, залежно від рівня їх житлової самодостатності. Встановлення зв'язку між соціальною політикою для вразливих верств населення, станом здоров'я громадян та рівнем самозабезпеченості ними житлом дасть змогу розробити трансверсальні підходи до будівництва житла та політики громадського здоров'я. Встановлення взаємозв'язку між станом здоров'я громадян та рівнем їх життєвої самодостатності допоможе розробити нові підходи до публічної житлової політики та політики громадського здоров'я.Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі публічним органам влади доводиться швидко реагувати на громадські бажання у проведенні політики. Інструменти публічної житлової політики та політики громадського здоров'я повинні бути спрямовані на задоволення потреб населення.Оптимальна публічна політика передбачає швидке реагування органів державної влади на вимоги та очікування суспільства в певній галузі. Здебільшого житло є першочерговою базовою цінністю і чи не найдорожчим ліквідним активом у житті. На сьогодні згадані інструменти перебувають на початковому етапі практичної реалізації державними органами влади, тому є необхідність їх дослідження та вдосконалення. Такі інструменти повинні слугувати головній меті політики – створити умови для покращення добробуту громадян, сформулювати та підвищити їх житлову самодостатність.Необхідно також вказати на вивчення та зв'язок політики житлового господарства з політикою громадського здоров'я, оскільки якість життя залежить від рівня культури здоров'я.Цікавим є досвід Фінляндії та Естонії у сфері житлової політики та політики громадського здоров'я для порівняльного аналізу. В цих країнах спостерігається успішна довгострокова житлова політика щодо боротьби з бездомністю. Боротьба з бездомністю є одним із найважливіших аспектів поліпшення охорони здоров'я у місцевих громадах. Тому там запроваджені ефективні механізми поєднання двох публічних політик – житлової сфери та громадського здоров'я. Таким чином, досвід Фінляндії та Естонії доводить, що доцільно формувати в містах постійно функціонуючий фонд соціального житла, що збільшує конкурентоспроможність територій. Як ми бачимо, соціальне муніципальне житло створює умови для безпечного та здорового життя соціально незахищених людей та бездомних. Наявність такого житла збільшує рівень життя та зменшує подальші витрати місцевих адміністрацій на лікування та реабілітацію потенційно неблагополучних пацієнтів. Не будемо забувати про зменшення криміногенної ситуації завдяки розумній заздалегідь запланованій житловій політиці.Таким чином, інструменти житлової політики забезпечують стабільність системи охорони здоров'я в Європі. Ці практики потрібно застосовувати і в Україні. Необхідно зазначити також зворотній вплив політики охорони здоров'я на розвиток місцевого житла. Отже, плани на будівництво нових житлових районів у місті, благоустрій, розміщення промислових зон повинні бути узгоджені, зокрема із спеціалістами охорони здоров'я.Також доцільно наблизити медичних працівників та сімейних лікарів до місцевих громад на рівні сусідства та кондомініуму. Безпосередня взаємодія житлових установ і елементів галузі охорони здоров'я забезпечить профілактику захворювань та кращу реакцію на епідеміологічні загрози. Доцільно використовувати інформаційні та організаційні можливості громад: окремі житлові будинки для широкого та якісного обслуговування населення.Такі інструменти повинні використовуватися у межах багаторівневої моделі публічної житлової політики, яка буде пов'язана з системою охорони здоров'я. Отже, запропоновані інструменти спрямовані на перетворення державної або місцевої житлової політики та політики в галузі громадського здоров'я в політику прозорості, залученості багатьох сторін та їх спільної відповідальності. Окрім того, ефективна житлова політика та стабільна система громадського здоров'я взаємно збагачують одна одну і допомагають муніципалітетам створювати самодостатні екосистеми в місцевих громадах.Висновки і перспективи подальших розвідок. Нами були розроблені відповідні інструменти для стимулювання населення до участі у публічній житловій політиці та формування політики громадського здоров'я для груп населення, залежно від рівня їх самодостатньої життєдіяльності. Відповідне групування населення здійснюється з урахуванням того, що задоволення різних потреб сприяє загальній ефективності публічної житлової політики та політики громадського здоров'я. Тому необхідно забезпечити достатню різноманітність інструментів політики, які систематично інтегруються у відповідні механізми управління. На практиці ці механізми мають бути представлені у програмах із питань медичного обслуговування, які систематично накопичують різні заходи, важелі, стимули тощо. Окрім таких програм, для покращення якості життя територіальних громад доцільно вживати заходи щодо надання медичної допомоги та попередження захворювань, насамперед у багатоквартирних будинках, за підтримки об'єднань співвласників багатоквартирних будинків та інших структур самоорганізації населення. У цьому контексті встановлення рівня житлової самодостатності, а саме відповідно до запропонованих нами груп населення, дасть змогу розробити трансверсальні та ефективні підходи до публічної житлової політики та охорони здоров'я загалом. Таким чином, це є перспективним напрямом подальших досліджень.