Suchergebnisse

The article reviews the contents of published special course "History of Crusader Age" by V.K.Nadler, Professor of Kharkov University. It is emphasized that this special course reflected the most advanced trends on this question in European medievistics. V.K.Nadler rejected obsolete concepts by F.Wilcken and J.Michaux who treated Crusades as purely religious enterprises and specified a whole set of Crusade-generating causes, including political and social-economic changes inside West European society. Among researchers of Crusades history V.K.Nadler deservedly marked out H.Sybel, his new treatments based on critical study of medieval annals. Some of these advanced treatments were adopted by V.K.Nadler. The main initiator of Crusades, according to V.K.Nadler, was not Peter of Amiens, but papacy, namely, Urbanus II. The researcher from Kharkov refuted the widespread opinion that the idea of Crusades in the form in which it was implemented was originated still by Gregory VII. V.K.Nadler marked out that already the crusade of 1101-1102 lacked the mystical ardor and godliness that distinguished First Crusade. The later, the more mundane trends dominated. Though Fourth (Sixth by V.K.Nadler) was arranged, as V.K.Nadler correctly specified, by efforts of famous Pope Innocent III, he treated this event as a reflection of secular trends. The researcher fairly explained devastation of Byzantium in 1204 not only by military power of Crusaders. He connected this to internal reasons as well: weakening of Byzantine supreme power, growing separatism of aristocracy, mass destruction of peasantry, impoverishment of people. The subsequent Crusades, as V.K.Nadler supposed, were doomed mostly due top politics of Papacy which turned them into an instrument against its enemies both in the East and in Europe. Presentation by V. K. Nadler of causes, progress and consequences of Crusades strongly loosened Europe-centered approach inherent in numerous foreign and Russian historians. ; В статье рассматривается содержание неопубликованного спецкурса «История Крестовой эпохи» профессора Харьковского университета В. К. Надлера. Подчёркивается, что этот спецкурс отражал наиболее передовые тенденции в европейской медиевистике по этому вопросу. В. К. Надлер отбросил устаревшие концепции Ф. Вилькена и Ж. Мишо, которые изображали эти походы как чисто религиозные мероприятия, и выделил целый комплекс вызвавших их причин, в том числе политические и социально-экономические изменения внутри самого западноевропейского общества. Среди исследователей истории крестовых походов В. К. Надлер заслужено выделял Г. Зибеля, его новые трактовки, основанные на критическом изучении средневековых летописей. Некоторые из этих передовых трактовок были заимствованы и В. К. Надлером. Главным инициатором крестовых походов В. К. Надлер считал не Петра Амьенского, а папство, конкретно – Урбана II. При этом харьковский учёный опровергал распространённое мнение о том, что идея крестовых походов в том виде, в каком она воплотилась, зародилась ещё у Григория VII. В. К. Надлер отмечал: уже в походе 1101-1102 гг. не было того мистического воодушевления и той набожности, как в Первом походе. Чем дальше, тем больше мирские тенденции брали верх. Хотя Четвёртый (у В. К. Надлера - Шестой) крестовый поход был, по его верному мнению, создан усилиями знаменитого папы Иннокентия III, этот поход В. К. Надлер считал отражением светских тенденций. Однако разгром Византии в 1204 г. В. К. Надлер верно объяснял не только военной мощью крестоносцев. Он указывал на «ненормальное положение дел в Византийском государстве», массовое разорение крестьян, обнищание население, падение авторитета верховной власти. Последующие крестовые походы, как считал В. К. Надлер, были обречены на провал главным образом из-за политики папства, которое превратило их в «орудие против своих врагов» на Востоке и в Европе. Изложение В. К. Надлером причин, хода и последствий крестовых походов наносило сильный удар по европоцентризму, присущему многим зарубежным и отечественным историкам. ; У статті розглядається зміст неопублікованого спецкурсу «Історія Хрестової епохи» професора Харківського університету В. К. Надлера. Підкреслюється, що цей спецкурс відбивав найбільш передові тенденції в європейській медієвістиці з цього питання. В. К. Надлер відкинув застаріли концепції Ф. Вількена й Ж. Мішо, які зображували ці походи як суто релігійні заходи, і виділив цілий комплекс їх причин, зокрема політичні та соціально-економічні зміни всередині самого західноєвропейського суспільства. Серед дослідників історії хрестових походів В. К. Надлер заслужено виділяв Г. Зібеля, його нові трактування, засновані на критичному вивченні середньовічних літописів. Деякі з цих передових трактувань були запозичені й В. К. Надлером. Головним ініціатором хрестових походів В. К. Надлер вважав не Петра Ам'єнського, а папство, конкретно – Урбана II. При цьому харківський учений спростовував поширену думку про те, що ідея хрестових походів в тому вигляді, в якому вона втілилася, зародилася ще у Григорія VII. В. К. Надлер відзначав: вже в поході 1101-1102 рр. не було тієї містичної наснаги і тієї побожності, як в Першому поході. Чим далі, тим більше мирські тенденції брали верх. Хоча Четвертий (у В. К. Надлера – Шостий) хрестовий похід був, на його слушну думку, створений зусиллями знаменитого папи Інокентія III, цей похід В. К. Надлер вважав відображенням світських тенденцій. Однак розгром Візантії в 1204 р. В. К. Надлер правильно пояснював не тільки військовою міццю хрестоносців. Він вказував на «ненормальне становище справ у Візантійській державі», масове розорення селян, зубожіння населення, падіння авторитету верховної влади. Наступні хрестові походи, як вважав В. К. Надлер, були приречені на провал головним чином через політику папства, яке перетворило їх на «знаряддя проти своїх ворогів» на Сході та в Європі. Виклад В. К. Надлером причин, ходу і наслідків хрестових походів завдавав удару по європоцентризму, властивому багатьом зарубіжним та вітчизняним історикам.

В епоху глобалізації спостерігаємо процеси інтеграції та уніфікації культур. Утім, зростає інтерес одного народу до іншого, до стереотипів, які склалися щодо того чи іншого народу. Очевидною стає протилежна тенденція збереження самобутності націй, унаслідок чого виникає інтерес до самоідентифікації. Мова як дзеркало культури формує образи одних народів у сприйнятті іншими, відображає національну картину світу та процеси, спричинені сучасними соціально-політичними змінами. Отже, постає потреба вивчення вербалізованих форм образів одних народів у свідомості інших. Мета статті — проаналізувати в лінгвоімагологічному аспекті бачення відомого російського письменника-публіциста Михайла Єфремовича Кольцова іспанських міст у період його перебування в революційній Іспанії 1936–1939 рр. Об'єктом дослідження є текстові фрагменти, у яких автор описує іспанські міста та поведінку містян, надаючи цьому певну оцінку. Предметом розгляду є вербалізація оцінки іспанських міст у лінгвоімагологічному аспекті. Матеріалом дослідження слугує текст книги М. Є. Кольцова «Іспанський щоденник». У процесі дослідження було застосовано описовий метод, метод стилістичної інтерпретації, прийоми семантичного, культурологічного, прецедентного аналізу. Результати дослідження можуть бути використані дослідниками питань теорії та історії мови, літератури, суспільства, у навчальному процесі в курсах лексикології російської мови, країнознавства, лінвокультурології, міжкультурної комунікації, лінгвоімагології. Висновки. У дослідженому матеріалі здебільшого зазначена позитивна оцінка іспанських міст. Уживання різноманітних лінгвоімагологічних засобів: лексичних, морфологічних, синтаксичних, когнітивних, стилістичних — для надання оцінки іспанським містам і іспанцям у революційний період свідчить про багатогранність таланту автора як письменника-публіциста, емоційної, допитливої, ерудованої мовної особистості зі своєю мовною картиною світу, яка ґрунтується на поглядах антифашистськи налаштованого радянського суспільства 1930-х років. ; В эпоху глобализации прослеживается процесс интегрирования и унификации культур. Впрочем, возрастает интерес одной народности к другой, к стереотипам, которые сложились по отношению к той или иной народности. Очевидной является противоположная тенденция сохранения самобытности нации, в результате чего интерес к самоидентификации народов возрастает. Язык как зеркало культуры формирует образы одних народов в восприятии других, отображает национальную картину мира и процессы, вызванные современными социально-политическими изменениями. Следовательно, возникает необходимость изучения вербализованных форм образов одних народов в сознании других. Цель статьи — проанализировать в лингвоимагологическом аспекте восприятие испанских городов известным русским писателем-публицистом Михаилом Ефремовичем Кольцовым в период его пребывания в революционной Испании 1936–1939 гг. Объектом исследования выступают текстовые фрагменты, в которых автор описывает испанские города и поведение их жителей, выражая при этом определённую оценку. Предмет рассмотрения — вербализация оценки испанских городов в лингвоимагологическом аспекте. Материалом исследования является текст книги М. Е. Кольцова «Испанский дневник». В процессе исследования использовались описательный метод, метод стилистической интерпретации, приёмы семантического, лингвокультурологического, прецедентного анализа. Результаты исследования могут использоваться в дальнейших разработках теории и истории языка, литературы, общества, в учебном процессе в курсах лексикологии русского языка, страноведения, лингвострановедения, межкультурной коммуникации, лингвоимагологии. Выводы. В исследованном материале чаще всего даётся положительная оценка испанских городов. Употребление различных лингвоимагологических средств: лексических, морфологических, синтаксических, когнитивных, стилистических — для оценивания испанских городов и испанцев в революционный период свидетельствует о многогранности таланта автора как писателя-публициста, эмоциональной, любознательной, эрудированной языковой личности со своей языковой картиной мира, которая основывается на взглядах антифашистски настроенного советского общества 1930-х гг. ; In the age of globalization, the process of integration and alignment of cultures is traced. Admittedly, the interest of one nation to another one and to the stereotypes, which have been formed, is constantly growing. There is apparently an opposite tendency of preservation of national identity, as a result the interest to national identity is increas- ing. Language mirrors national images of one nation in the perception of other one, reflects a national world picture and processes generated by some modern social and political changes. Hence, there is the necessity to learn the verbalized images of one nations in the consciousness of others. The purpose of the article is to analyze, in the linguo-imagological aspect, the perception of Spanish cities by the famous Russian writer and publicist Mikhail Efremovich Koltsov during his stay in revolutionary Spain from 1936–1939. The object of the study is text fragments in which the author describes Spanish cities and the behavior of their inhabitants, while expressing a certain assessment. The subject of this research is the verbalization of the assessment of Spanish cities in the linguo-imagological aspect. The material of the study is the text of the book by M. E. Koltsov «The Spanish Diary». In the research process, a descriptive method, a method of stylistic interpretation, methods of semantic, linguocultural, and case analysis were used. The results of the study can be used in further development of the theory and history of language, literature, society, in the educational process in the courses of lexicology of the Russian language, regional studies, linguistic studies, intercultural communication, linguo-imagology. Conclusions. In the material under analysis there is mostly a positive evaluation of the Spanish cities. The usage of different linguoimagological means: lexical, morphological, syntactic, cognitive, stylistical for the evaluation of the Spanish cities and their citizens in the revolution period shows the complexity of the author's talent as a publicistic writer, as an emotional, curious, intelligent language personality with his own linguistic view of the world which is based on the views of the anti-fascist soviet society of the 1930s.

Introduction. One of the foundations for the protection of the sovereignty, territorial integrity of our state is the patriotism of student youth in the conditions of military lyceum. Nowadays, in Ukraine, an increasing sense of education in the pupils' youth in the conditions of the military Lyceum is the feeling of patriotism caused by new socio-political realities in our state after the Revolution of dignity; circumstances associated with Russian aggression.Purpose. The purpose of the article is to highlight the pedagogical conditions as the basis of the model of patriotism education of pupils in conditions of military lyceum based on the respective goals, approaches, principles, content, pedagogical conditions, criteria and expected results.Methods. In determining the research problem, the theoretical methods for assessing the formation of patriotism of student youth are used: and the simulation of the education of patriotism among pupils in a military environmentResults.The model of upbringing patriotism of student youth in conditions of military lyceum in our study contains the following components: target (goal), conceptual (approaches, principles and functions of patriotism education of student youth in conditions of military lyceum), content component, operational-technological (pedagogical conditions for the upbringing of patriotism of student youth in conditions of military lyceum and the method of realization of pedagogical conditions) and a productive component.The content components of patriotism education of pupils in the military lyceum include the following components: patriotic consciousness, a set of professional and personal qualities (moral-political, civil, military-professional, social-psychological, mental, physical), psychological, general-military and physical readiness.The operational-technological component prevented pedagogical conditions for the education of patriotism of pupils in the conditions of the military lyceum as a set of reasons, circumstances, factors influencing a certain process and can accelerate or slow it, affecting it by the end result.Creation in the military lyceum of the educational environment should provide for the student to open up the potential of patriotic education and launch its mechanisms. An important aspect of the implementation of this pedagogical condition can be considered measures of a coordinating nature, in particular involving the student youth in the types of patriotic activities of the military lyceum.The use of the educational potential of educational subjects in order to raise the patriotism of student youth in conditions of the military lyceum is conditioned by the fact that the education of patriotism of the student is carried out mainly in the process of educational and cognitive activity by introducing value components into the contents of educational subjects (Ukrainian language and literature, Ukrainian history, Ukrainian culture, geography, defense of the Fatherland and others).Regarding the third condition, as a content-methodological provision of the education of patriotism of student youth in the conditions of the military lyceum, we note that its implementation envisaged the development of a set of educational and special programs and methods for organizing and conducting activities for the education of patriotism of student youth in conditions of the military lyceum in its various forms, the use the whole variety of pedagogical forms and means taking into account peculiarities of pupils' life; regular publication of the relevant literature covering this area of activity, taking into account innovations, advanced educational experience.The effective component included the criteria for patriotic education: cognitive, value-motivational, productive-behavioral, which determined the level of formation of the patriotic upbringing of a pupil of a military lyceum.Originalit. The scientific novelty and practical significance of the results of the study is determined by a significant increase in the role of the spiritual component in the functioning of military lyceums, modeling the process of raising patriotism among pupils in a military lyceum.Conclusion. Thus, the formed patriotic upbringing is considered by us as a result of assimilation of pupils' youth in the conditions of the military lyceum of the experience of cognitive activity, emotional-valuable relations and practical and practical experience, which manifest themselves in the ability and readiness to be realized as a personality and individuality in activities for the benefit of the Motherland.Thus, the pedagogical conditions for the education of patriotism of students in the military lyceum, which implement selected and structured content in practical form through a set of methods, forms and means, and is the basis of a particular model. All components of the model, in close relationship with each other, ensure the realization of the goal. Thus, the result of the implementation and implementation of the model proposed by us is a lyceum with an appropriate level of formation of patriotic education.Prospects for further research are the definition of recommendations for the education of patriotism of student youth in conditions of military lyceum. ; В статье рассматривается содержание модели воспитания патриотизма военных лицеистов У статті розглядається зміст моделі ученической молодежи в условиях военного лицея – модели, которая базируется на определенніх концепциях, подходах, принципах образования и педагогических условиях на основе этого формирование содержание, форм методов воспитания патриотизма, а также образование патриотического середовища. Пропонуються напрями перспективних досліджень із зазначеної проблематики. Предлагаются направления перспективных исследований с заявленной проблематики. ; У статті розглядається зміст моделі виховання патріотизму учнівської молоді в умовах військового ліцею, а саме – такої моделі, яка базуватиметься на відповідних концепціях, підходах, принципах освіти та педагогічних умовах на основі цього формування змісту, форм методів виховання патріотизму, а також створення патріотичного середовища. Пропонуються напрями перспективних досліджень із зазначеної проблематики.

Problem setting. Humanity entered the era of globalization, which is characterized by a number of factors - national economies have melded into a single global system where the capital can easily move, new information opportunities have made the world more open, the technological revolution has led to a qualitative change in the means of production and consumption, the planetary scientific revolution has become a reality; developed industrial countries are striving to liberalization of the movement of goods and capital, the world is moving closer together on the basis of modern means of communication; new international social movements, new modes of transport, new telecommunication technologies are being implemented, education is being internationalized. However, all these innovations have not made the issue of war less burning. World society has faced the trend of increasing wars and armed conflicts in the world over the past decades and in the total number of killed and injured have grown as a result of hostilities.Recent research and publications analysis. Numerous works written on the target topic indicate that the issues of war as a specific phenomenon in the life of human society have always been and remain in the focus of attention of thinkers, scientists, researchers of the past and the present time. In particular, the thorough analysis of the essence, content, forms of war, its features and laws have been carried out in the works written by V. F. Hegel, F. Engels, C. von Clausewitz, B. Liddel-Hart, N. Machiavelli, V. Mandragel, H. von Moltke, C. Moscos, J. Friedman, F. Fukuyama, S. Huntington, R. Aron, K. Hajiyev, M. Gareev, V. Slipchenko, V. Smolyanyuk, E. Toffler, M. Trebin, I. Panarin, V. Serebryannikov and so on.Paper objective. The goal of this paper is to specify the historical background of the formation of modern sociology of war.Paper main body. The article deals with the views on the war in a historical perspective, focuses on the methodological grounds of the armed confrontation, which started after the Second World War when the most developed countries developed a powerful military-industrial complex dominating in politics and economics. Potential opponents sought to overtake each other, to shift the developed military-strategic parity pursuing own benefit. They begin to develop nuclear missile weapons, which radically changed the concept of war over a short time. Due to the increase in the power of nuclear weapons, the leading authorities in the world military sphere and subsequently the military-political leaders of the countries-members of the nuclear club gradually started to understand that one of the long-term tasks is to contain the use of nuclear weapons by the enemy.The article emphasizes that the late 1950s - early 1960s are characterized by a significant increase in attention to the theoretical problems of war and peace. This is due to the creation of the military-political blocs of NATO and the Warsaw Pact. Since then many publications have appeared which focus the primacy of politics over the military sphere. Military theorists understand that the outbreak of war to solve political goals could lead to irreversible consequences. At the end of the 20th century with the beginning of globalization, many concepts arose to search for the causes of wars. The confrontation of the West with the rest of the world in the face of growing multi-polarity can become a cause of war and conflict at the beginning of the third millennium.The article also highlights the concept of mutiny war, which is seen as a new form of armed conflict, in which the future wars would be waged by small terrorist cells and special forces, gaining influence by subversion and organised revolutions rather than through traditional warfare.Conclusions of the research. Numerous theoretical and practical issues related to determining the laws of war, its essence and features as well as to transforming the goals, scope, nature and means of armed struggle and the importance of the human factor for the consequences of hostilities for a particular country and humanity as a whole should be considered on the basis of recognizing the fact that the phenomenon of war is eternal, inevitable and unavoidable. The views and concepts that were formed in the second half of the 20th century have not rejected and condemned armed violence but also approved and legitimized it, adapted to the needs of foreign policy and even have rationalized it. Political and military leaders have sought to make people consider the war in all its forms and violence as a common phenomenon that states and people can tolerate in their relations. The probability of using armed violence in the system of the modern world order can easily become a reality. ; В статье осуществлена попытка определения исторических предпосылок современной социологии войны, раскрываются особенности взглядов исследователей второй половины XX века на сущность и роль войны как явление допустимое в отношениях между народами и государствами. Дается обзор ряда концепций относительно определения причин войн в конце ХХ века. ; У статті робиться спроба пошуку історичних передумов сучасної соціології війни, визначаються особливості поглядів до слідників другої половини XX ст. на сутність та роль війни як явище, допустиме у відносинах між народами і державами. Надається огляд низки концепцій щодо пошуку причинності війн наприкінці ХХ ст.

CHAPTER 1 It has been intensively and controversially discussed whether 'good' economic policies and governance in the recipient countries render foreign aid more effective in alleviating poverty and stimulating economic growth. By contrast, the question of whether aid recipient countries would benefit from stronger income effects if foreign donors provided higher quality aid has received scant attention so far. In Chapter 1, we make use of the index of donor performance from the Center for Global Development to compare the effects of quality-adjusted aid and unadjusted aid on changes in GDP per capita. Our difference-in-differences analysis reveals significant and quantitatively important treatment effects for quality-adjusted aid after the introduction of the Paris Declaration on Aid Effectiveness in 2005, while we do not find significant treatment effects for unadjusted aid. This implies that only recipient countries with increased aid inflows of high quality benefit in terms of increasing GDP per capita. The quality of aid matters most when accounting for delayed effects. However, our results depend on the sample of recipient countries. CHAPTER 2 Over 300 government members have had the main responsibility for international development cooperation in 23 member countries of the OECD's Development Assistance Committee since the organization started reporting detailed ODA data in 1967. Understanding their role in foreign aid giving is crucial since their decisions can influence aid effectiveness and thus economic development on the ground. Chapter 2 examines whether development ministers' personal characteristics are associated with aid budgets and aid quality. To this end, we create a novel database on development ministers' gender, political ideology, prior professional experience in development cooperation, education, and time in office over the 1967-2012 period. Results from fixed-effects panel regressions show that some of the personal characteristics of development ministers matter. Most notably, we find that more experienced ministers with respect to their time in the development office obtain larger aid budgets. Moreover, our results suggest that female ministers as well as officeholders with prior professional experience in development cooperation and a longer time in office provide higher-quality ODA. CHAPTER 3 The bulk of IFC lending benefits companies from rich countries, and projects in countries with middle income. Large conglomerates such as Lidl or Mövenpick have been among its direct beneficiaries. This contrasts to some extent with the IFC's official mandate, which is to finance poverty-reducing projects for which private capital is not available on reasonable terms. In Chapter 3, we investigate the drivers of this mismatch. According to our theory, the governments of industrialized countries where borrowing companies are based form coalitions with governments of middle-income countries where the projects are implemented. We therefore expect preferential treatment to be most pronounced when the representatives of both the recipient's and the company's countries are best able to collude in exerting their influence. We argue that this will be the case when both countries' governments are represented among the IFC's Board of Executive Directors, and when they have extraordinary clout with major IFC shareholders. Using data for more than 3,000 IFC projects over the 1995-2015 period we show that the (joint) influence of these countries helps them to receive a disproportional share of IFC funding. CHAPTER 4 The success of development interventions crucially depends on their uptake in the targeted population. We investigate incentives for uptake of those interventions, making use of a framework grounded in psychological theory, "The Theory of Planned Behavior". The framework suggests three determinants for intervention uptake: personal attitudes, the social influence of important others and the perceived ease of intervention use. We use the setup of two randomized controlled trials in Indonesia and Pakistan to test the theory for development intervention purposes. Our findings show that the proposed determinants are indeed associated with increased uptake. We investigate further on the determinant personal attitudes, which is most relevant to our intervention, by conducting a framed field experiment in Indonesia. The experiment shows that the study population in the Indonesian context exhibits higher levels of support for the project if the participation of international actors is highlighted. Consequently, our results encourage international research and development cooperation, first, to consider the determinants suggested by the "Theory of Planned Behavior" in the design of projects in order to increase intervention uptake. Second, depending on the country context, explicitly framing international participation in the conducted project might be a cost-effective way to increase supportive behavior towards the intervention. CHAPTER 5 This chapter assesses the impact of impact evaluations based on impact evaluation studies in developmental health interventions, collected through the International Initiative for Impact Evaluation's repository. Considering the steady increase in impact evaluations and financial resources already spent, policy and research are demanding evidence on whether the growing effort indeed leads to learning, improved projects and finally, improved outcomes. I analyze this empirical question for the period 1995-2014 in a cross-country panel for general health outcomes and at a sub-national level for the country Uganda with regard to infant mortality rates per districts. Results are very robust and show a significant correlation between impact evaluations in health and improved outcomes on a cross-country level. Based on more precise data measurement and linkages, also sub-national findings indicate that impact evaluations in maternal and neonatal health conditional on increased corresponding ODA disbursements lead to reduced infant mortality.

Access to clean, reliable and affordable energy services is fundamental to economic and social well-being. Yet nearly 600 million people in Sub-Saharan Africa lack access to electricity. International commitments aimed at reducing greenhouse gas emissions and ensuring universal access to energy services, principally the Paris Agreement of the UN Climate Change Convention and the UN SE4ALL Sustainable Development Goal 7, have created a momentum for African countries to transition to more sustainable low-carbon energy pathways. Such commitments can be attained through targeted policies pursuing systemic changes, which include strategic and deliberate actions on the part of multiple actors to consolidate their efforts, collaborate, develop pragmatic solutions and ensure just and socially inclusive outcomes. Towards this end, transnational actors, such as aid agencies, financial institutions, non-profit organizations and private firms play a crucial role through their involvement in framing agendas, engaging in policy advice and mobilizing resources, both technical and financial. Against this background, the objective of this thesis is to investigate how these transnational actors operate and influence the transition to solar PV in East Africa, focusing specifically on off-grid and utility-scale solar PV systems in Uganda, Kenya and Rwanda. By investigating the dynamics of transnational linkages, external dependencies and global-local entanglements shaping specific transition pathways, the thesis contributes to an improved understanding of agency and politics in the sustainability transitions literature. The research topic is investigated through multiple case studies presented in the form of four articles that comprise the thesis. Article 1 adopts a 'transnational' perspective to analyze the development of the off-grid solar PV regime in Uganda. It identifies how transnational actors mobilize key resources (finance, technology, knowledge) to enable the PV transition. Article 2 adopts an agency-centric 'policy translation' perspective to analyze the process by which actors modify and localize imported policies, thereby accelerating the transition to utility-scale solar PV in Uganda. Article 3 adopts the actor-centered concept of 'frictional encounters' from the Sino-African literature to study the micro-politics and actor struggles as they unfold between Chinese and Kenyan actors during the development process of a utility-scale solar PV niche project. Article 4 integrates the MLP framework with a 'political economy' perspective to analyze the utility-scale solar PV niche against the background of the niche-regime-landscape dynamics in Rwanda. The thesis applies qualitative research methods, mainly semi-structured interviews and document analyses in order to provide detailed and context-specific insights. The dynamics of change are analyzed through the multilevel perspective (MLP), as a well-known framework. The thesis contributes to further develop the MLP by establishing a more actor-oriented approach, which is necessary to understand actor interests and strategies in pursuit of particular transition trajectories. The thesis develops a typology of transnational actors and identifies their specific roles and characteristics. It makes use of transition frameworks to explore agency by nuancing simplified actor categories, assessing the underlying motives, and by explicitly unraveling the micro-politics. The thesis also highlights the interplay of transnational and local agency, which is pertinent in the highly globalized energy regimes, but has received limited attention in the literature. In doing so, the thesis explores strategic and intentional actions, locates the relative position and influence exerted by specific transnational actors, and explores the socio-political processes underpinning sustainability transitions. The thesis demonstrates that the diffusion of off-grid solar PV systems in East Africa has witnessed a shift in the actor-drivers in recent years, away from international donors and NGOs toward more private-sector engagement. This observed shift has entailed a change in the modus operandi of development actors. While the off-grid PV sector has evolved over many decades in, the utility-scale PV systems have only emerged over the last five years. The thesis finds that cost competitiveness, tailored policy instruments, investor risk guarantees, and improved regulatory procedures have enabled this recent emergence. Such niche developments have occurred against various regime and landscape pressures. The thesis highlights the important role played by higher levels of leadership (i.e. state and regulatory actors) in prioritizing and accelerating the development of solar PV projects. Further, the thesis explores the nature of the involvement of 'rising powers' in Africa, such as China, acting as technology suppliers, developers, and investors in the development of utility-scale PV projects, reflective of the growing importance of South-South cooperation in shaping energy markets. Finally, the thesis finds that the nature of global-local multi-actor relations and politics is crucial to shaping specific transition outcomes. Transnational actors act as knowledge and funding repositories, whereas national actors provide legitimacy and institutional embeddedness. Accelerating the process of decarbonisation of the energy systems requires political work, negotiations, agency and power to wield influence, strong political commitment, and willingness to adapt to or modify institutional structures. These insights provide useful lessons that could be used for outcomes in support of the Paris Agreement and SDG7.

В епоху глобалізації спостерігаємо процеси інтеграції та уніфікації культур. Утім, зростає інтерес одного народу до іншого, до стереотипів, які склалися щодо того чи іншого народу. Очевидною стає протилежна тенденція збереження самобутності націй, унаслідок чого виникає інтерес до самоідентифікації. Мова як дзеркало культури формує образи одних народів у сприйнятті іншими, відображає національну картину світу та процеси, спричинені сучасними соціально-політичними змінами. Отже, постає потреба вивчення вербалізованих форм образів одних народів у свідомості інших. Мета статті — проаналізувати в лінгвоімагологічному аспекті бачення відомого російського письменника-публіциста Михайла Єфремовича Кольцова іспанських міст у період його перебування в революційній Іспанії 1936–1939 рр. Об'єктом дослідження є текстові фрагменти, у яких автор описує іспанські міста та поведінку містян, надаючи цьому певну оцінку. Предметом розгляду є вербалізація оцінки іспанських міст у лінгвоімагологічному аспекті. Матеріалом дослідження слугує текст книги М. Є. Кольцова «Іспанський щоденник». У процесі дослідження було застосовано описовий метод, метод стилістичної інтерпретації, прийоми семантичного, культурологічного, прецедентного аналізу. Результати дослідження можуть бути використані дослідниками питань теорії та історії мови, літератури, суспільства, у навчальному процесі в курсах лексикології російської мови, країнознавства, лінвокультурології, міжкультурної комунікації, лінгвоімагології. Висновки. У дослідженому матеріалі здебільшого зазначена позитивна оцінка іспанських міст. Уживання різноманітних лінгвоімагологічних засобів: лексичних, морфологічних, синтаксичних, когнітивних, стилістичних — для надання оцінки іспанським містам і іспанцям у революційний період свідчить про багатогранність таланту автора як письменника-публіциста, емоційної, допитливої, ерудованої мовної особистості зі своєю мовною картиною світу, яка ґрунтується на поглядах антифашистськи налаштованого радянського суспільства 1930-х років. ; В эпоху глобализации прослеживается процесс интегрирования и унификации культур. Впрочем, возрастает интерес одной народности к другой, к стереотипам, которые сложились по отношению к той или иной народности. Очевидной является противоположная тенденция сохранения самобытности нации, в результате чего интерес к самоидентификации народов возрастает. Язык как зеркало культуры формирует образы одних народов в восприятии других, отображает национальную картину мира и процессы, вызванные современными социально-политическими изменениями. Следовательно, возникает необходимость изучения вербализованных форм образов одних народов в сознании других. Цель статьи — проанализировать в лингвоимагологическом аспекте восприятие испанских городов известным русским писателем-публицистом Михаилом Ефремовичем Кольцовым в период его пребывания в революционной Испании 1936–1939 гг. Объектом исследования выступают текстовые фрагменты, в которых автор описывает испанские города и поведение их жителей, выражая при этом определённую оценку. Предмет рассмотрения — вербализация оценки испанских городов в лингвоимагологическом аспекте. Материалом исследования является текст книги М. Е. Кольцова «Испанский дневник». В процессе исследования использовались описательный метод, метод стилистической интерпретации, приёмы семантического, лингвокультурологического, прецедентного анализа. Результаты исследования могут использоваться в дальнейших разработках теории и истории языка, литературы, общества, в учебном процессе в курсах лексикологии русского языка, страноведения, лингвострановедения, межкультурной коммуникации, лингвоимагологии. Выводы. В исследованном материале чаще всего даётся положительная оценка испанских городов. Употребление различных лингвоимагологических средств: лексических, морфологических, синтаксических, когнитивных, стилистических — для оценивания испанских городов и испанцев в революционный период свидетельствует о многогранности таланта автора как писателя-публициста, эмоциональной, любознательной, эрудированной языковой личности со своей языковой картиной мира, которая основывается на взглядах антифашистски настроенного советского общества 1930-х гг. ; In the age of globalization, the process of integration and alignment of cultures is traced. Admittedly, the interest of one nation to another one and to the stereotypes, which have been formed, is constantly growing. There is apparently an opposite tendency of preservation of national identity, as a result the interest to national identity is increas- ing. Language mirrors national images of one nation in the perception of other one, reflects a national world picture and processes generated by some modern social and political changes. Hence, there is the necessity to learn the verbalized images of one nations in the consciousness of others. The purpose of the article is to analyze, in the linguo-imagological aspect, the perception of Spanish cities by the famous Russian writer and publicist Mikhail Efremovich Koltsov during his stay in revolutionary Spain from 1936–1939. The object of the study is text fragments in which the author describes Spanish cities and the behavior of their inhabitants, while expressing a certain assessment. The subject of this research is the verbalization of the assessment of Spanish cities in the linguo-imagological aspect. The material of the study is the text of the book by M. E. Koltsov «The Spanish Diary». In the research process, a descriptive method, a method of stylistic interpretation, methods of semantic, linguocultural, and case analysis were used. The results of the study can be used in further development of the theory and history of language, literature, society, in the educational process in the courses of lexicology of the Russian language, regional studies, linguistic studies, intercultural communication, linguo-imagology. Conclusions. In the material under analysis there is mostly a positive evaluation of the Spanish cities. The usage of different linguoimagological means: lexical, morphological, syntactic, cognitive, stylistical for the evaluation of the Spanish cities and their citizens in the revolution period shows the complexity of the author's talent as a publicistic writer, as an emotional, curious, intelligent language personality with his own linguistic view of the world which is based on the views of the anti-fascist soviet society of the 1930s.

Purpose. The aim of the work is to study the development of world multimodal transport, their condition in Ukraine, identify problem areas, ways to eliminate them, and also potential volumes of transit attraction. Methodology. In the process of research, the methods of analysis and synthesis were used to study the content and the main provisions of scientific publications on the state and prospects of the world and domestic multimodal transport system, the experience of creating, operating and optimizing these systems in different countries, with their subsequent comparison and generalization; methods of statistical analysis and forecasting to determine the existing and potentially possible volumes of multimodal transport. Results. Considering the rapid development of multimodal transportation around the world, significant volumes of traffic in the direction of East-West, as well as the favorable geographical position of Ukraine, it can be argued that the creation of an effective national multimodal transport system will attract significant additional volumes of transit freight flows, both towards Eastern Europe and and in the opposite. The positive experience of other countries, especially the countries of the European Union, China and the United States, showed that, provided there is an efficient transport network and a developed system of multimodal logistics centers, both domestic and transit freight flows increase significantly, this makes it possible to increase the country's attractiveness in the international system of transportation. This, in turn, allows you to attract additional investment and improve the social climate by creating additional jobs. Scientific novelty. The results obtained as a result of the research allow to provide a scientific basis for the creation and further development of a modern national multimodal transport system, as well as optimization of the parameters of its individual links for further integration into the world transport system. Practical significance. The development of a multimodal transportation system on the territory of Ukraine will allow increasing the volumes of cargo flows, primarily transit traffic, and, accordingly, positively reflect on the revenue side of the carriers of all types of transport and multimodal transport operators. ; Цель. Целью работы является исследование развития мировых мультимодальных перевозок, их состояния в Украине, определение проблемных участков, путей их устранения, а также потенциальных объемов привлечения транзита. Методика. В процессе исследования использованы методы анализа и синтеза для изучения содержания и основных положений научных публикаций о состоянии и перспективах мировой и отечественной системы мультимодальных перевозок, опыта создания, функционирования и оптимизации этих систем в различных странах, с последующим их сравнением и обобщением; методы статистического анализа и прогнозирования для определения существующих и потенциально возможных объемов мультимодальных перевозок. Результаты. Учитывая бурное развитие мультимодальных перевозок по всему миру, значительные объемы перевозок в направлении Восток – Запад, а также выгодное географическое положение Украины, можно утверждать, что создание эффективной национальной системы мультимодальных перевозок позволит привлечь значительные дополнительные объемы транзитных грузопотоков, как в направлении Восточной Европы, так и в обратном. Положительный опыт других стран, в первую очередь стран Европейского Союза, Китая и Соединенных Штатов, показал, что при условии наличия эффективной транспортной сети и развитой системы мультимодальных логистических центров значительно повышаются как внутренние, так и транзитные грузопотоки, это дает возможность увеличить привлекательность страны в международной системе перевозок. Это в свою очередь позволяет привлечь дополнительные инвестиции и улучшает социальный климат путем создания дополнительных рабочих мест. Научная новизна. Полученные в результате исследования результаты позволяют подвести научную основу под создание и дальнейшее развитие современной национальной системы мультимодальных перевозок, а также оптимизацию параметров ее отдельных звеньев для дальнейшей интеграции в мировую транспортную систему. Практическая значимость. Развитие системы мультимодальных перевозок на территории Украины позволит увеличить объемы грузопотоков, в первую очередь транзитных, а соответственно положительным образом отразится на доходной части как перевозчиков всех видов транспорта, так и операторов мультимодальных перевозок. ; Мета. Метою роботи є дослідження розвитку світових мультимодальних перевезень, їх стану в Україні, визначення проблемних ділянок, шляхів їх усунення, а також потенційних обсягів залучення транзиту. Методика. В процесі дослідження використані методи аналізу і синтезу для вивчення змісту та основних положень наукових публікацій щодо стану та перспектив світової та вітчизняної системи мультимодальних перевезень, досвіду створення, функціонування та оптимізації цих систем в різних країнах, з подальшим їх порівнянням та узагальненням; методи статистичного аналізу та прогнозування для визначення існуючих та потенційно можливих обсягів мультимодальних перевезень. Результати. Враховуючи бурхливий розвиток мультимодальних перевезень по всьому світу, значні обсяги перевезень у напрямку Схід – Захід, а також вигідне географічне положення України, можна стверджувати, що створення ефективної національної системи мультимодальних перевезень дозволить залучити значні додаткові обсяги транзитних вантажопотоків, як у напрямку Східної Європи, так і у зворотному. Позитивний досвід інших країн, в першу чергу країн Європейського Союзу, Китаю та Сполучених Штатів показав, що за умови наявності ефективної транспортної мережі та розвинутої системи мультимодальних логістичних центрів значно підвищуються як внутрішні, так і транзитні вантажопотоки, це дає можливість збільшити привабливість країни в міжнародній системі перевезень. Це в свою чергу дозволяє залучити додаткові інвестиції та покращує соціальний клімат шляхом створення додаткових робочих місць. Наукова новизна. Одержані в результаті дослідження результати дозволяють підвести наукове підґрунтя під створення та подальший розвиток сучасної національної системи мультимодальних перевезень, а також оптимізацію параметрів її окремих ланок для подальшої інтеграції у світову транспортну систему. Практична значимість. Розвиток системи мультимодальних перевезень на території України дозволить збільшити обсяги вантажопотоків, в першу чергу транзитних, а відповідно і позитивним чином відобразиться на доходній частині як перевізників всіх видів транспорту, так і операторів мультимодальних перевезень.

Згідно з чинним українським законодавством учні з особливими освітніми потребами можуть навчатись у загальноосвітніх і спеціальних навчальних закладах або класах. Однак доцільність, а також переваги та недоліки інклюзії учнів з важкими формами інвалідності викликають у суспільстві неоднозначну реакцію. Її сутність полягає в тому, що переведення цих дітей у загальноосвітні навчальні заклади не повинно мати стихійний характер, а має ґрунтуватись на відповідних адаптаційних заходах.Метою цього дослідження є висвітлення адаптаційних можливостей навчання іноземної мови (ІМ) старшокласників з порушеннями функцій опорно-рухового апарату, викликаних дитячим церебральним паралічем (ДЦП). Проведений аналіз форм ДЦП, характерних для учнів старшого шкільного віку, дозволив сформулювати перелік бар'єрів, що можуть перешкоджати вивченню ними іноземної мови: труднощі, пов'язані з утриманням вертикальної пози тіла та з самостійним пересуванням, труднощі самостійного сидіння, труднощі утримання в руках предметів і самостійного письма.Відповідно до вказаних бар'єрів у дослідженні було визначено три групи особливих освітніх потреб учнів з порушеннями опорно-рухового апарату, що передбачають запровадження таких адаптаційних заходів, як: створення безбар'єрного шкільного середовища, розробку та використання Індивідуальної програми розвитку та Індивідуального плану учня, запровадження відповідних підходів, принципів, методів і засобів навчання.Автор приходить до висновку, що, зважаючи на те, що вітчизняна інклюзивна освіта знаходиться на етапі становлення, учні з порушеннями функцій опорно-рухового апарату, що виникли внаслідок ДЦП, повинні мати доступ і до загальноосвітніх, і до спеціальних освітніх закладів і класів. Перший варіант дозволить їм сформувати соціальну та навчальну компетентність, а другий – максимально скористатися наявними методико-організаційними та корекційними ресурсами, а також учитися під керівництвом спеціально підготовлених педагогів. В будь-якому випадку майбутнє інклюзії в Україні полягає в певному індивідуально раціональному поєднанні вказаних опцій шляхом адаптації навчального процесу до особливих освітніх потреб учнів з інвалідністю, використання спецшкіл як ресурсно-консультаційних центрів та інших можливостей ; В соответствии с действующим украинским законодательством ученики с особыми образовательными потребностями могут обучаться в общеобразовательных и специальных учебных заведениях или классах. Однако целесообразность, а также достоинства и недостатки инклюзии детей с тяжелыми формами инвалидности вызывают в обществе неоднозначную реакцию. Основную обеспокоенность педагогов и родителей вызывает тот факт, что переведение этих учащихся в массовые школы не должно носить стихийный характер, а основываться на соответствующих адаптационных мероприятиях.Целью этого исследования является раскрытие адаптационных возможностей обучения иностранному языку старшеклассников с нарушениями функций опорно-двигательного аппарата, вызванных детским церебральным параличом (ДЦП).Проведенный анализ форм ДЦП, характерных для детей старшего школьного возраста, позволил сформулировать перечень барьеров, которые мешают изучению иностранного языка: трудности, связанные с невозможностью самостоятельно ходить и стоять; трудности, касающиеся самостоятельного сидения; и наконец трудности в отношении удержания в руках предметов и письма.В соответствии з указанными выше барьерами были определены три группы особых образовательных потребностей учеников с нарушениями функций опорно-двигательного аппарата, предполагающие внедрение таких адаптационных мероприятий, как: создание безбарьерной школьной среды, разработка и использование Индивидуальной программы развития и Индивидуального плана ученика, использование соответствующих подходов, принципов, методов и средств обучения.Автор приходит к выводу, что, учитывая тот факт, что отечественное инклюзивное образование находится на этапе становления, ученики с нарушениями функций опорно-двигательного аппарата, возникших вследствие ДЦП, должны иметь доступ как к массовым, так и к специальным учебным заведениям и классам. В первом случае они смогут развивать свою социальную и учебную компетентность (при готовности общеобразовательной школы предоставить им должный уровень образования), а во втором – максимально использовать методико-организационные и педагогические ресурсы спецшкол. Будущее инклюзии в Украине зависит от того, насколько рационально сможет образовательная система комбинировать мощности и использовать ресурсы каждого из вариантов в каждом индивидуальном случае ; According to the legislation existing in Ukraine pupils with special educational needs can study in both – special and mainstream schools or classes. There is a discussion in the society about advantages and disadvantages of inclusion for pupils with severe disabilities. The main point is that transferring those to mainstream schools should be based on proper adjustments and that the decision itself depends on the nature and severity of disability.The research aims to highlight the adjustments that are to be done to meet special educational needs of senior learners with musculoskeletal disorders caused by cerebral palsy and namely in teaching them a foreign language.As a result of analysing cerebral palsy types, 3 main barriers for learning a foreign language were identified: a difficulty to stand or walk independently, a difficulty to sit independently and a difficulty to hold objects and to write. The special needs of pupils with musculoskeletal disorder (defined according to the barriers mentioned above) were viewed from the perspective of adjustment types. The latter included the adjustment of: school environment, the Individual Development Program and the Individual Plan, teaching approaches and means of teaching.The significance of individualization and differentiation as core principles of organizing the process of teaching pupils with musculoskeletal disorder a foreign language is highlighted.The conclusion drawn from the research is that pupils with cerebral palsy in Ukraine can benefit both from inclusive and special educational settings. The first one empowers the development of their social and learning competences. The second one serves as a complex resource (both methodological and human) to facilitate the educational process. Thus both types should be available for reasonable use in every individual case

PH.D. ; This thesis investigates the conceptualisation and practice of heritage within a particular community in Malta. It looks at museum theory with regard to mainstream museums, historic sites and notions of heritage which also underpin the concepts of community and of ecomuseums and post-­‐museum spaces. These theories are based on issues of objectivisation; hegemony; democracy; identity; memory; community and the collective. Chapter One discusses some of these theories and looks at the many variables that are part of the remembering process that is crucial to any attempt to record the past or view the present. It looks at the way in which community and post-­‐museum ideas have given importance to tangible and intangible heritage, participation and notions of space, place and time, thus creating a broader museum context. The value and meaning of authenticity is examined and its importance for creators of all types of museum – from the galleries of capital cities to the community projects of a small town. It is discussed with regard to heritage sites and with it the issue of official and unofficial memory and the tensions that can arise between the two. The thesis also looks at the question of community as idea and as an ideal – from its seemingly simple definition to its sometimes problematic realities. The case study through which these theories are contextualized is the city of Cospicua, Malta, which lies on the southern side of the Grand Harbour, between the peninsulas of Senglea and Vittoriosa. The methodology used in the fieldwork was qualitative. This consisted in one-­to-one interviews and focus groups. It also involved several previously arranged 'conversations' with people from or connected with Bormla as well as ad hoc discussions with people encountered in the streets and shops of the city during my many walks in its different areas. The main reason for which Bormla was chosen for this fieldwork was that it has no mainstream museum, only one small private museum and no community museum or space for expressing Bormla's cultural heritage beyond the very significant religious celebrations both inside and, as performative cultural manifestations, outside the Church. The research questions, therefore, aimed to unpack the realities of Bormla's community or communities and to engage people from various sections of that society so as to examine issues of identity, sense of place as well as to generally look at those variables regarding the process of memory mentioned above. The research questions focused on the community's regard for the history of the city and those aspects of heritage that are still significant and evident in the life of the city at the present time. They also endeavoured to discover whether the people of Bormla wished to promote their city within its own walls as well as to other Maltese and to tourists. The two final chapters look at practical ways in which the coordinates for such a development regarding all kinds of cultural activity could be achieved. The findings that result from the fieldwork undertaken show that there are different groups within the community of Bormla that, however, interact more than is probably perceived by each of those groups. There was an understanding and appreciation of Bormla's long history even amongst those who did not have detailed knowledge of the city's past. There was a significant recognition of the importance of the Church with regard to present heritage practices even amongst those who declared themselves not to be regular churchgoers. The figure of the Madonna of the Immaculate Conception, to whom the Parish Church is dedicated, is a unifying element that transcends political, social and even anti-­‐clerical sentiments. Several local historians, both professional and amateur, have gone to great lengths to create awareness amongst the Bormliżi about the city's history and heritage that is not connected directly with the Church. This has not translated into activities that might celebrate Bormla's more secular assets. This is in contrast to Vittoriosa/Birgu, in particular, but also to Senglea/L-­‐Isla. What is lacking is not the interest on the part of the local population. On the contrary, most are well aware that such promotion would go a long way to easing the stigma associated with the city. However, there are not the structures in place to make this happen. Bormla is changing physically before our very eyes. Elements of gentrification are becoming ever more evident. My conclusion/recommendation is that with a grassroots effort, with help from local communities workers and NGOs and with the endorsement and support of the authorities such as the Bormla Local Council, there could be a wider spectrum of contemporary heritage events and greater recognition of local history. This would go someway to improving the image of Bormla, to creating economic activity associated with small businesses and tourism and to giving the city the place it deserves alongside its neighbours not through imitation but through innovative approaches to Bormla's diverse narratives. ; N/A

Розкрито роль Угоди про асоціацію в поглибленні політичного діалогу між Україною та ЄС. Висвітлено роль політичного діалогу у формуванні політичної асоціації між Україною та ЄС. Проаналізовано політичний діалог між Україною та ЄС в рамках самітів Україна – ЄС, Ради асоціації, Комітету асоціації, Парламентського комітету асоціації та Платформи громадянського суспільства. Виявлено основні проблеми політичного діалогу між Україною та ЄС. ; Problem setting. The successful implementation of the Association Agreement and the formation of the political association depend directly on the political dialogue between Ukraine and the EU.Recent research and publications analysis. The problems and prospects for the implementation of the EU-Ukraine Association Agreement have been studied by O. Holovko-Havrysheva, I. Horodyskyi, M. Mykiievych, O. Krasivskyi, M. Kuzio, V. Motyl, M. Murovnikov, O. Oleksiv, R. Petrov, K. Smirnov, R. Khorolskyi, D. Chernikov, D. Sherenhovskyi, H. Yavorska, I. Yavorska, etc.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The problem of the political dialogue in the process of implementing the political association between Ukraine and the EU remains unexplored in domestic science.The article aims to examine the political dialogue between Ukraine and the EU within the framework of the implementation of the Association Agreement and to identify problems that can hinder the European integration of Ukraine.Paper main body. The political dialogue between Ukraine and the EU takes place within the framework of the Ukraine-EU summits, Association Council, Association Committee, Parliamentary Committee of the Association and the EU-Ukraine Civil Society Platform.At the summits, the political dialogue is conducted at the highest level between the parties. During the summits, the general supervision over the implementation of the Agreement, discussion of any bilateral or international issues of mutual interest is carried out.The Association Council monitors and controls the implementation of the Agreement, and periodically reviews the functioning of the Agreement in the context of its goals. It addresses issues that arise under this Association. The Association Council holds ministerial-level meetings.The Association Committee assists the Association Council in carrying out its duties. On the Ukrainian side, members of the Association Committee are deputy ministries for European integration issues, Deputy Minister of Economic Development and Trade – Trade Representative of Ukraine, deputy heads of other central executive bodies, whose powers include the implementation of the Agreement. The competence of the Committee is to prepare meetings of the Association Council. In addition, the Council may delegate any of its powers to the Association Committee, including the power to take binding decisions for the Parties. The Association Committee prepares its decisions with the consent of the Parties. The Association Committee holds special meetings to solve all the questions to ensure the functioning of a comprehensive and deep free trade area between Ukraine and the EU.The Parliamentary Committee of the Association is a forum for conducting meetings and exchanging views between members of the Verkhovna Rada of Ukraine and the European Parliament. It includes deputies of the Verkhovna Rada of Ukraine and the European Parliament. This body has the right to ask the Association Council to provide information on the implementation of the Association Agreement and to give it own recommendations, as well as to create appropriate subcommittees.The Civil Society Platform is a joint civil society body composed of representatives of trade unions, employers' organizations, civil society organizations of Ukraine and representatives of the European Economic and Social Committee. The Civil Society Platform may make recommendations to the Association Council, and should be informed about the decisions and recommendations of the Association Council.Conclusions of the research and prospects for further studies. The political dialogue within the framework of the Association Agreement allows the leaders of Ukraine and the EU to agree and coordinate approaches to strengthen the political association and economic integration of Kiev and Brussels, to jointly respond to strategic challenges in conditions of dynamic changes at the global and regional levels. The results of the political dialogue were the ratification and entry into force of the Association Agreement, the EU diplomatic support against the aggression of Russia, the free trade zone between Ukraine and the EU, the free-trade area between Ukraine and the EU, a visa-free regime, and important steps to overcome Ukraine's energy dependence on the Russian Federation. As a result of the implementation of the Association Agreement, over the last 4 years Ukraine implemented more reforms than for the previous 20 ones.Corruption, the dominance of the oligarchy in Ukraine, ineffective reforms and cosmetic changes in the Ukrainian state, Russian aggression, the lack of a firm EU position on the European perspective of Ukraine and sanctions against Russia, refusal to provide Ukraine with military and financial assistance, ignorance of the situation of Ukraine, which leads the "hybrid war" with Russia, disappointment of the people caused by the significant drop in their standard of living after the Revolution of Dignity, as well as the war fatigue are the problems which may become an obstacle to the realization of the political association between Ukraine and the EU.

Seeds are central to agrobiodiversity, and farmers have historically bred a rich array of crop seeds to sustain rural and urban communities. Over the past 150 years, however, trajectories in macroeconomic development, science and research, and agricultural policy have dovetailed with environmental changes to diminish seed diversity and the living agricultures it supports. While genetic erosion has emerged as a global challenge, access to that diversity has also come into stark relief: Industry consolidation, the development of transgenic crops, and intellectual property rights are now seen as constraints on free exchange of seeds and the ability of farmers and breeders to adapt and breed resilient crop cultivars. How can seed diversity – and access to it – be expanded once more?To address this question, my dissertation develops a 'political ecology of seeds.' Building on the foundational account of seed primitive accumulation by Kloppenburg (1988), I examine several dimensions left underexplored in this and other accounts: new, countervailing forces of repossession working against primitive accumulation; the knowledge politics of seed production and of seed science; and the co-production of institutions, policies, discourse, and knowledge together. Using a constructivist theoretical framework, my project explores how knowledge politics and coproduction are instrumental in carving out new – and retracing old – territories for seed enclosures in the contemporary era. By examining how often-invisible discourses and practices underpin seed dispossession, we are better equipped to organize alternatives – not only to reject colonial and capitalist habits of thought/practice, but to revitalize communal, ethical, and economic strategies of repossession. My thesis includes three core papers, alongside introduction, theory, and conclusion chapters. In the first paper, I critically interrogate meanings of 'diversity' via rivaling discourses of seed 'loss' and 'persistence' visible in the scientific, international policy, and farmer movement literatures over 40-plus years. On one hand, numerous studies and stories indicate that crop genetic diversity is rapidly eroding worldwide. On the other hand, much data suggests that far from disappearing, seed diversity persists – resisting homogenizing trends within industrial capitalism. Yet in lieu of binary analyses, a more accurate accounting, I argue, can come from investigating the epistemic practices and politics of agrobiodiversity: what is known – recognized, measured, valued – as being lost or maintained. Evaluating historical data on farmer naming systems along with newer methods of genomic and biochemical analysis, I develop a multi-dimensional framework for understanding seed diversity.My second paper considers crop wild relatives (CWR) as a fast-emerging site for new seed primitive accumulation. Faced with imminent climate change, scientists and agribusinesses are vying to develop crops that can survive drought, floods, and shifting pest regimes. CWR offer breeders the allure of 'climate-hardy traits,' infusing genomes of modern crops with 'lost' genetic variety. Paradoxically, wild relatives themselves are endangered, propelling CWR into the limelight as an international conservation and food-security priority. I examine accumulation processes along two fronts: conservation policies, where in situ approaches, typically regarded as empowering alternatives to ex situ, instead may support appropriation; and breeding and biotechnology research, which produces new use values for CWR while profoundly shaping upstream conservation priorities.My third and final paper explores the US-based Open Source Seed Initiative as one example of repossession. OSSI has created an alternative to intellectual property rights with a 'protected commons' for seed. Commons scholarship has contributed much on theories of institutional governance. But, I argue, attending to the practice of 'commoning' helps illuminate a more complex triad: communities who manage shared resources according to negotiated social protocols. Employing the metaphor of 'beating the bounds' – a feudal practice of contesting enclosures – I ask how OSSI defends the commons in intersecting arenas. First is legal, as OSSI negotiates a move from contract law toward moral economy law. Next is epistemic, as a 'freelance' breeder network revitalizes informal farmer-breeder knowledge, proving less structurally constrained than formal university breeders to lead commoning efforts. Third is seed sovereignty, as OSSI engages with global South movements whose diverse cosmovisions and seed cultures pose new challenges for constructing transnational commons. I conclude by using spatial 'centricity' to conceptualize power relations in seed systems. CWR exemplifies 'ex-situ centric' flows of seed knowledge, power, and value away from local communities to centralized, often distant sites of recognizing and classifying diversity. Expertise is conferred primarily upon those scientists and industrialists who can produce commodity goods. By contrast, OSSI mobilizes breeder and farmer knowledge in a countervailing, 'in-situ centric' direction: towards local spaces, towards legitimizing farmer-breeders as knowledge makers. This movement, I conclude, is not merely an opposite force: it triangulates across three bases of 'emancipatory' action at the heart of agroecology, food sovereignty and commoning. Uniting politics of recognition (race, gender, identity), politics of redistribution (class and inequality), and politics of representation (democracy and citizenship), the question of seed diversity and access, I suggest, is ultimately a political one. It calls for recognizing diverse knowledge-makers, redistributing genetic resources as commons, de-centralizing seed reproduction to suit heterogenous agroecologies, and addressing base inequalities in power that drive dispossession.

The article analyzes the rating marks of the global innovation index of leading innovative countries in the world. The factors of influence on innovative activities are determined and there are organizational, economic, social and legislative. The structure of the global innovation index and its components had been considered, together they form the value of the innovation efficiency ratio. The essence of the concept of "innovation input sub-index " had been studied, and it consists of institutional environment, human capital, infrastructure, market experience and business experience, and "innovative output sub-index", which includes received knowledge and technology and the results of creative activity. The movement of the leading innovative countries on the GII rating had been analized in dynamics, as a result detected relative constancy of leading countries had been detected. The relative change of positions of the leading innovative countries had been shown in the ranking of global innovation index. It was revealed that most of the changes were reached by the UK and USA, significantly rising up and taking the top five positions among innovative countries in the world. The indicators of efficiency factors of innovation are considered, and as a result a high level of innovative development is revealed, which explains the objective occupation of the leading positions in the ranking of GII. The basic principles of the state innovation policy of Switzerland, the United Kingdom, Sweden, the Netherlands and the United States had been determined. The features of innovative development of these countries had been shown. The factors of successful development of the innovation system of each specific country had been determined. It was revealed that the most relevant areas of development of innovative potential of the studied countries is the establishment of cooperation between the state and society , creation of conditions promoting to the development of science and education, full support of scientific research and studies, the formation of an effective system of incentives for innovation of the private sector, their involvement in the implementation of innovative projects and financial support of venture innovation funds from the state. A comparative method and the method of relative differences had been used during the research. ; В статье проведен анализ показателей рейтинга глобального инновационного индекса ведущих инновационных стран мира. Определены факторы влияния на инновационную деятельность, в число которых входят организационные, экономические, социальные и законодательные. Рассмотрена структура глобального инновационного индекса и ее компоненты, в совокупности формирующие значение коэффициента эффективности инноваций. Исследована сущность понятия «инновационный подиндекс входа», в состав которого входят институциональная среда, человеческий капитал, инфраструктура, рыночный опыт и деловой опыт и «инновационный подиндекс выхода», в состав которого входят полученные знания и технологии и результаты творческой деятельности. Проанализировано движение ведущих инновационных государств по рейтингу GII в динамике, в результате чего выявлено относительное постоянство стран-лидеров. Приведено относительное изменение позиций ведущих инновационных стран мира в рейтинге глобального инновационного индекса. Выявлено, что наибольшего изменения достигли Великобритания и США, существенно поднявшись вверх и заняв позиции первой пятерки среди инновационных стран мира. Рассмотрены показатели коэффициентов эффективности инноваций, в результате чего выявлен высокий уровень инновационного развития, что объясняет объективно занятые ведущие позиции в рейтинге GII. Определены основные принципы государственной инновационной политики Швейцарии, Соединенного Королевства, Швеции, Нидерландов и США. Приведены особенности инновационного развития данных стран. Определены факторы успешного развития инновационной системы каждой конкретной страны. Выявлено, что наиболее релевантными направлениями развития инновационного потенциала исследуемых стран является налаживание взаимодействия государства и общества, создание условий, способствующих развитию науки и образования, всесторонняя поддержка научных разработок и исследований, формирование эффективной системы стимулирования к инновационной деятельности частного сектора, их привлечение к реализации инновационных проектов и финансовая поддержка венчурных инновационных фондов со стороны государства. В процессе исследования использованы сравнительный метод и метод относительных разниц. ; У статті проведений аналіз показників рейтингу глобального інноваційного індексу провідних інноваційних країн світу. Визначено чинники впливу на інноваційну діяльність, до числа яких входять організаційні, економічні, соціальні та законодавчі фактори. Розглянуто структуру глобального інноваційного індексу та її компоненти, що в сукупності формують значення коефіцієнту ефективності інновацій. Досліджено сутність поняття «вхідний інноваційний підіндекс», до складу якого входять інституційне середовище, людський капітал, інфраструктура, ринковий досвід та бізнесовий досвід та «вихідний інноваційний підіндекс», до складу якого входять отримані знання і технології та результати творчої діяльності. Проаналізовано рух провідних інноваційних держав за рейтингом GII у динаміці, в результаті чого виявлено відносну сталість країн-лідерів. Наведено відносну зміну позицій провідних інноваційних країн світу у рейтингу глобального інноваційного індексу. Виявлено, що найбільшої зміни досягли Великобританія та США, суттєво піднявшись вгору та зайнявши позиції першої п'ятірки серед інноваційних країн світу. Розглянуто показники коефіцієнтів ефективності інновацій, внаслідок чого виявлено високий рівень інноваційного розвитку, що пояснює об'єктивне займання провідних позицій у рейтингу GII. Визначено основні засади державної інноваційної політики Швейцарії, Об'єднаного Королівства, Швеції, Нідерландів та США. Наведено особливості інноваційного розвитку даних країн. Визначено фактори успішного розвитку інноваційної системи кожної конкретної країни. Виявлено, що найбільш релевантними напрямами розвитку інноваційного потенціалу досліджуваних країн є налагодження взаємодії держави і суспільства, створення умов, що сприятимуть розвитку науки та освіти, всебічна підтримка наукових розробок і досліджень, формування ефективної системи стимулювання до інноваційної діяльності приватного сектору, їхнє залучення до реалізації інноваційних проектів та фінансова підтримка венчурних інноваційних фондів з боку держави. В процесі дослідження використано порівняльний метод та метод відносних різниць.

Згідно з чинним українським законодавством учні з особливими освітніми потребами можуть навчатись у загальноосвітніх і спеціальних навчальних закладах або класах. Однак доцільність, а також переваги та недоліки інклюзії учнів з важкими формами інвалідності викликають у суспільстві неоднозначну реакцію. Її сутність полягає в тому, що переведення цих дітей у загальноосвітні навчальні заклади не повинно мати стихійний характер, а має ґрунтуватись на відповідних адаптаційних заходах.Метою цього дослідження є висвітлення адаптаційних можливостей навчання іноземної мови (ІМ) старшокласників з порушеннями функцій опорно-рухового апарату, викликаних дитячим церебральним паралічем (ДЦП). Проведений аналіз форм ДЦП, характерних для учнів старшого шкільного віку, дозволив сформулювати перелік бар'єрів, що можуть перешкоджати вивченню ними іноземної мови: труднощі, пов'язані з утриманням вертикальної пози тіла та з самостійним пересуванням, труднощі самостійного сидіння, труднощі утримання в руках предметів і самостійного письма.Відповідно до вказаних бар'єрів у дослідженні було визначено три групи особливих освітніх потреб учнів з порушеннями опорно-рухового апарату, що передбачають запровадження таких адаптаційних заходів, як: створення безбар'єрного шкільного середовища, розробку та використання Індивідуальної програми розвитку та Індивідуального плану учня, запровадження відповідних підходів, принципів, методів і засобів навчання.Автор приходить до висновку, що, зважаючи на те, що вітчизняна інклюзивна освіта знаходиться на етапі становлення, учні з порушеннями функцій опорно-рухового апарату, що виникли внаслідок ДЦП, повинні мати доступ і до загальноосвітніх, і до спеціальних освітніх закладів і класів. Перший варіант дозволить їм сформувати соціальну та навчальну компетентність, а другий – максимально скористатися наявними методико-організаційними та корекційними ресурсами, а також учитися під керівництвом спеціально підготовлених педагогів. В будь-якому випадку майбутнє інклюзії в Україні полягає в певному індивідуально раціональному поєднанні вказаних опцій шляхом адаптації навчального процесу до особливих освітніх потреб учнів з інвалідністю, використання спецшкіл як ресурсно-консультаційних центрів та інших можливостей ; В соответствии с действующим украинским законодательством ученики с особыми образовательными потребностями могут обучаться в общеобразовательных и специальных учебных заведениях или классах. Однако целесообразность, а также достоинства и недостатки инклюзии детей с тяжелыми формами инвалидности вызывают в обществе неоднозначную реакцию. Основную обеспокоенность педагогов и родителей вызывает тот факт, что переведение этих учащихся в массовые школы не должно носить стихийный характер, а основываться на соответствующих адаптационных мероприятиях.Целью этого исследования является раскрытие адаптационных возможностей обучения иностранному языку старшеклассников с нарушениями функций опорно-двигательного аппарата, вызванных детским церебральным параличом (ДЦП).Проведенный анализ форм ДЦП, характерных для детей старшего школьного возраста, позволил сформулировать перечень барьеров, которые мешают изучению иностранного языка: трудности, связанные с невозможностью самостоятельно ходить и стоять; трудности, касающиеся самостоятельного сидения; и наконец трудности в отношении удержания в руках предметов и письма.В соответствии з указанными выше барьерами были определены три группы особых образовательных потребностей учеников с нарушениями функций опорно-двигательного аппарата, предполагающие внедрение таких адаптационных мероприятий, как: создание безбарьерной школьной среды, разработка и использование Индивидуальной программы развития и Индивидуального плана ученика, использование соответствующих подходов, принципов, методов и средств обучения.Автор приходит к выводу, что, учитывая тот факт, что отечественное инклюзивное образование находится на этапе становления, ученики с нарушениями функций опорно-двигательного аппарата, возникших вследствие ДЦП, должны иметь доступ как к массовым, так и к специальным учебным заведениям и классам. В первом случае они смогут развивать свою социальную и учебную компетентность (при готовности общеобразовательной школы предоставить им должный уровень образования), а во втором – максимально использовать методико-организационные и педагогические ресурсы спецшкол. Будущее инклюзии в Украине зависит от того, насколько рационально сможет образовательная система комбинировать мощности и использовать ресурсы каждого из вариантов в каждом индивидуальном случае ; According to the legislation existing in Ukraine pupils with special educational needs can study in both – special and mainstream schools or classes. There is a discussion in the society about advantages and disadvantages of inclusion for pupils with severe disabilities. The main point is that transferring those to mainstream schools should be based on proper adjustments and that the decision itself depends on the nature and severity of disability.The research aims to highlight the adjustments that are to be done to meet special educational needs of senior learners with musculoskeletal disorders caused by cerebral palsy and namely in teaching them a foreign language.As a result of analysing cerebral palsy types, 3 main barriers for learning a foreign language were identified: a difficulty to stand or walk independently, a difficulty to sit independently and a difficulty to hold objects and to write. The special needs of pupils with musculoskeletal disorder (defined according to the barriers mentioned above) were viewed from the perspective of adjustment types. The latter included the adjustment of: school environment, the Individual Development Program and the Individual Plan, teaching approaches and means of teaching.The significance of individualization and differentiation as core principles of organizing the process of teaching pupils with musculoskeletal disorder a foreign language is highlighted.The conclusion drawn from the research is that pupils with cerebral palsy in Ukraine can benefit both from inclusive and special educational settings. The first one empowers the development of their social and learning competences. The second one serves as a complex resource (both methodological and human) to facilitate the educational process. Thus both types should be available for reasonable use in every individual case

Розкрито роль Угоди про асоціацію в поглибленні політичного діалогу між Україною та ЄС. Висвітлено роль політичного діалогу у формуванні політичної асоціації між Україною та ЄС. Проаналізовано політичний діалог між Україною та ЄС в рамках самітів Україна – ЄС, Ради асоціації, Комітету асоціації, Парламентського комітету асоціації та Платформи громадянського суспільства. Виявлено основні проблеми політичного діалогу між Україною та ЄС. ; Problem setting. The successful implementation of the Association Agreement and the formation of the political association depend directly on the political dialogue between Ukraine and the EU.Recent research and publications analysis. The problems and prospects for the implementation of the EU-Ukraine Association Agreement have been studied by O. Holovko-Havrysheva, I. Horodyskyi, M. Mykiievych, O. Krasivskyi, M. Kuzio, V. Motyl, M. Murovnikov, O. Oleksiv, R. Petrov, K. Smirnov, R. Khorolskyi, D. Chernikov, D. Sherenhovskyi, H. Yavorska, I. Yavorska, etc.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The problem of the political dialogue in the process of implementing the political association between Ukraine and the EU remains unexplored in domestic science.The article aims to examine the political dialogue between Ukraine and the EU within the framework of the implementation of the Association Agreement and to identify problems that can hinder the European integration of Ukraine.Paper main body. The political dialogue between Ukraine and the EU takes place within the framework of the Ukraine-EU summits, Association Council, Association Committee, Parliamentary Committee of the Association and the EU-Ukraine Civil Society Platform.At the summits, the political dialogue is conducted at the highest level between the parties. During the summits, the general supervision over the implementation of the Agreement, discussion of any bilateral or international issues of mutual interest is carried out.The Association Council monitors and controls the implementation of the Agreement, and periodically reviews the functioning of the Agreement in the context of its goals. It addresses issues that arise under this Association. The Association Council holds ministerial-level meetings.The Association Committee assists the Association Council in carrying out its duties. On the Ukrainian side, members of the Association Committee are deputy ministries for European integration issues, Deputy Minister of Economic Development and Trade – Trade Representative of Ukraine, deputy heads of other central executive bodies, whose powers include the implementation of the Agreement. The competence of the Committee is to prepare meetings of the Association Council. In addition, the Council may delegate any of its powers to the Association Committee, including the power to take binding decisions for the Parties. The Association Committee prepares its decisions with the consent of the Parties. The Association Committee holds special meetings to solve all the questions to ensure the functioning of a comprehensive and deep free trade area between Ukraine and the EU.The Parliamentary Committee of the Association is a forum for conducting meetings and exchanging views between members of the Verkhovna Rada of Ukraine and the European Parliament. It includes deputies of the Verkhovna Rada of Ukraine and the European Parliament. This body has the right to ask the Association Council to provide information on the implementation of the Association Agreement and to give it own recommendations, as well as to create appropriate subcommittees.The Civil Society Platform is a joint civil society body composed of representatives of trade unions, employers' organizations, civil society organizations of Ukraine and representatives of the European Economic and Social Committee. The Civil Society Platform may make recommendations to the Association Council, and should be informed about the decisions and recommendations of the Association Council.Conclusions of the research and prospects for further studies. The political dialogue within the framework of the Association Agreement allows the leaders of Ukraine and the EU to agree and coordinate approaches to strengthen the political association and economic integration of Kiev and Brussels, to jointly respond to strategic challenges in conditions of dynamic changes at the global and regional levels. The results of the political dialogue were the ratification and entry into force of the Association Agreement, the EU diplomatic support against the aggression of Russia, the free trade zone between Ukraine and the EU, the free-trade area between Ukraine and the EU, a visa-free regime, and important steps to overcome Ukraine's energy dependence on the Russian Federation. As a result of the implementation of the Association Agreement, over the last 4 years Ukraine implemented more reforms than for the previous 20 ones.Corruption, the dominance of the oligarchy in Ukraine, ineffective reforms and cosmetic changes in the Ukrainian state, Russian aggression, the lack of a firm EU position on the European perspective of Ukraine and sanctions against Russia, refusal to provide Ukraine with military and financial assistance, ignorance of the situation of Ukraine, which leads the "hybrid war" with Russia, disappointment of the people caused by the significant drop in their standard of living after the Revolution of Dignity, as well as the war fatigue are the problems which may become an obstacle to the realization of the political association between Ukraine and the EU.