Suchergebnisse

The study of the problem of democratization on the African continent in the current political situation is updated due to the increasing role of Africa in the international arena and the careful attention of researchers to the real results of democratic transit in individual countries in the post-colonial period. The author's motivation to develop a specific topic is due to the revealed differences in the definition of models and concepts of democratic transition, including in the interpretation of its stages, varieties, role of the state, etc., and ambiguous expert assessments of the scientists of the potential of the "third wave" of democratization in African countries.The purpose of the study is to analyze the specifics of the course of regional processes of democratization in the African continent and their consequences in terms of transitology and the theory of "democratic waves".As a result of elaboration of the topic, the genesis of the basic concepts of the study – transitology and the theory of "democratic waves" is revealed.On the basis of the analysis of scientific sources, it was revealed that the theoretical constructs as scientific assumptions of scientists with the practical results of democratic transit of the countries of different regions and parts of the world were not matched. On the basis of the worldview (cultural, ethno-national, religious, mental) and socio-economic aspects of the development of the peoples of the continent, the content of the category "democratic transition" has been clarified regarding the peculiarities of the political transformations in individual countries of Tropical and South Africa: Nigeria, Niger, Guinea, Mali an so on.The stages of democratization are analyzed on the example of South Africa as a model of democracy on the continent and the establishment of a unitary republic model with elements of federalism on the basis of political consensus between the African National Congress, Zulu, and Boer national parties.The empirical part of the study projected theoretical models of democratic transit into the sociopolitical processes of the countries of Tropical and South Africa and formulated appropriate generalizations of the deterministic democracy with traditionally established regional developmental features. The impact on social transformations of external and internal factors, political parties, nationalcivic movements and individual leaders was evaluated. The specifics of regional processes aimed at eliminating autocracy and establishing new political regimes in Africa have been clarified.The reasons for slowing down democratic change on the continent and possible ways of overcoming them are identified. Conclusions have been formulated on the gradual and unpredictable democratic transit of establishing a new political order. ; Стаття присвячена проблемі демократизації на Африканському континенті, що стає все більш актуальною на тлі сучасної політичної ситуації через посилення ролі Африки на міжнародній арені й особливої уваги дослідників до реальних результатів демократичного транзиту окремих країн в постколоніальний період.Мотивація автора до розробки означеної теми зумовлена виявленими розбіжностями у визначенні моделей та концепцій демократичного переходу, в тому числі в тлумаченні його етапів, різновидів, ролі держави тощо та неоднозначними експертними оцінками вчених потенціалу «третьої хвилі» демократизації в країнах Африки.Мета статті полягає в аналізі специфіки перебігу регіональних процесів демократизації на Африканському континенті та їх наслідків з точки зору транзитології і теорії «демократичних хвиль».В результаті опрацювання теми розкрито ґенезу базових понять дослідження – транзитології та теорії «демократичних хвиль».На основі аналізу наукових джерел виявлено неспівпадіння теоретичних конструкцій як наукових припущень вчених з практичними реальними результатами демократичного транзиту країн різних регіонів і частин світу. На основі врахування світоглядних (культурних, етно-національних, релігійних, ментальних) та соціально-економічних аспектів суспільного розвитку континенту уточнено зміст категорії «демократичний транзит» відносно особливостей перебігу політичних трансформацій в окремих країнах Тропічної й Південної Африки: Нігерії, Нігеру, Гвінеї, Малі та ін.Проаналізовано етапи демократизації на прикладі Південно-Африканської Республіки як зразка демократії на континенті та прийняття моделі унітарної республіки з елементами федералізму на основі консенсусу трьох політичних сил: Африканського національного конгресу, зулуської та бурської національних партій.В емпіричній частині дослідження здійснено проекцію теоретичних моделей демократичного транзиту на соціально-політичні процеси країн Тропічної й Південної Африки та сформульовано відповідні узагальнення щодо детермінованості демократії традиційно усталеними регіональними особливостями розвитку. Оцінено вплив на суспільні трансформації зовнішніх і внутрішніх чинників, політичних партій, національно-громадянських рухів та окремих лідерів. З'ясовано специфіку регіональних процесів, спрямованих на усунення тоталітаризму і встановлення нових політичних режимів у країнах Африки. Визначено причини гальмування демократичних перетворень на континенті та можливі шляхи їх подолання.Сформульовано загальні висновки щодо поетапності й непрогнозованості демократичного транзиту щодо встановлення нового політичного устрою.

Destacarmos a comemoração dos 500 anos da Reforma Protestante leva-nos a recordar a revolução cultural, intelectual e política que dela irrompeu. É indiscutível que a Reforma edifica um dos acontecimentos decisivos na história da Europa e do mundo, tendo influenciado profundamente a perceção teológica, histórica, mental e política da cultura ocidental em geral. O ideário da Reforma teve implicações não apenas religiosas, mas igualmente políticas, sociais, culturais e linguísticas, revestidas de um pendor revolucionário na medida em que a extensão das suas consequências foi vastíssima, patente, por exemplo, na criação da ideia de nação protestante, nacionalista e, sobretudo, baseada no sistema erastiano (e.g. a Grã-Bretanha). Por outro lado, gerou uma bipolarização no mundo, devido a Contrarreforma, liderada por Espanha e Filipe II, de cariz católico e tradicionalista, embora a ideia inicial fosse também uma transformação da Igreja. Considerado um dos precursores do Iluminismo e da democracia, Lutero criou os alicerces para o conceito de cidadão responsável. Não descobrindo a liberdade moderna, intensificou a dialética em que a liberdade é reconhecível como um processo ambíguo. Associado ao humanismo, transformou a visão do homem dando maior ênfase a liberdade e responsabilidade do indivíduo, criando uma base para a participação social e política e imputando ao estado a responsibilização na educação escolar. Deixou uma marca profunda na sociedade, dando impulsos importantes no âmbito do ensino, da música, das artes e da língua com a tradução da Bíblia, promovendo assim um fortalecimento do diálogo intercultural para a aproximação das Culturas. Ainda que numa época e contexto muito específicos, terá sido, como sublinha Timothy Garton Ash, criador deste neologismo (Herspring, 1994), uma Refolução, isto é, um processo de alteração política, social e económica que combina simultaneamente elementos da reforma, ou modificações estruturais, e elementos da revolução. Em vez de destruir totalmente os antigos sistemas, os novos sistemas políticos democráticos baseiam-se naqueles não só em termos de estrutura, como de pessoas. Este autor pretendia referir-se a Europa de Leste, nomeadamente Polónia, República Checa, Eslováquia e Hungria. Posteriormente, o neologismo passou a ser igualmente aplicado a s primaveras árabes (cf. Keane, 2011). Esta amálgama acaba por ser "uma recusa radical da escolha entre revolução e reforma", termos estes que se podem apresentar como particularmente sensíveis em determinadas culturas, devido a violência que ocorreu nas respetivas histórias nacionais e/ou locais. A palavra cunhada pretende afastar-se da violência inerente a s revoluções, uma vez que as primaveras árabes, neste caso, se distinguiram pela recusa de os intervenientes enveredarem por reações violentas, típicas da lógica revolucionária. Outros aspetos distintivos residem na atenção colocada a civilidade, ou seja, no significado estratégico que a construção e defesa do espaço público implicam, manifesta, por exemplo, na integração de várias crenças religiosas no mesmo espaço, entre outros. A Reforma Luterana, começando por representar um grito de protesto contra os abusos da Igreja Católica, acabou por ter implicações revolucionárias em todas as áreas da vida humana que não apenas no campo religioso. Na senda da defesa contínua da liberdade humana e da proteção dos direitos fundamentais da humanidade, estes movimentos reformistas, com pendor revolucionário, têm a missão de renovar conceitos, ideias e valores que (refutam e) se impõem a paradigmas existentes. Desde 1517 a 2017, o mundo viu-se confrontando com alterações substanciais que moldaram o mundo, de Ocidente a Oriente. A sucessão de diferentes paradigmas ao longo dos tempos convocou em lugares e momentos distintos valores e ideias, cujo poder mobiliza culturas e gera conquistas ou fracassos. Os trabalhos apresentados cumpriram, em número e qualidade, os objetivos e desafios inicialmente propostos. As áreas da cultura, da literatura, da tradução e da língua estiveram em destaque, abordando temas como o ensino das línguas e as novas propostas didáticas; a importância das primeiras traduções da bíblia como elemento reformista, mas ao mesmo tempo revolucionário, na estrutura social e política da Europa seiscentista e as implicações políticas, sociais e religiosas da Reforma, só para indicar alguns. Para nosso regozijo, as comunicações foram apresentadas em quatro línguas estrangeiras (LE), direta ou indiretamente: português (enquanto LE), inglês, espanhol e alemão. Podemos, pois, concluir que os resultados finais do colóquio ultrapassaram em larga medida as expectativas do nosso Departamento, pela diversidade e profundidade de temas trazidos ao debate, não apenas confinados à área das línguas estrangeiras, mas alargados a um espectro mais abrangente que é a área das humanidades. ; info:eu-repo/semantics/publishedVersion

The place and role of the Kyivan Rus in the centuries-old history of Ukrainian statehood are analyzed. The main attention is paid to the fact that the Kyivan Rus was the first state created by Ukrainians. The Rosy, Rusyns, Ukrainians are historical ethnonyms of one Ukrainian nation, in the language of which is Ukrainian, known from the VII century. The formation and development of the Kyiv Principality with the center in Kyiv was a logical result of the internal socio-economic and political development of the Eastern Slavs - the original Ukrainians. The unification within the limits of one Kyivan Rus state gave the Eastern Slavs the opportunity to defend their lands from the attacks of foreign powers and nomadic peoples (in the east and south – from the Pechenegs and Cumans, in the north – from the Varangians, in the west – from the Polish and Hungarian kings, in the south – from Byzantium). The victory of the Kyivan troops over the nomads also saved the West European states from the Turkic invasion.It is emphasized that the Kyivan Rus state in the form of government was considered a medieval monarchy and power in it was carried out on the principle of the suzerainty-vassalage. The relations of suzerainty-vassalage, typical for Europe, especially of its West, acquired here the completed forms, since the power of the Grand Duke over the domain princes, as well as power of the latter over the nobility was minimal. Although the Kyivan prince was a chief, Grand Duke of the entire state, but with the development of medieval relations between Kyiv and local princes the inter-princely agreements were signed, the so-called cross-scribing letters.The Kyivan Rus State – Rus' had the most important features of the state: its territory, the basis of which consisted of modern Ukrainian lands and the name of what is mentioned in the Chronicle, interstate agreements – «our land began to be called Rus'», which testified to the beginning of political identification and, accordingly, was considered one of the important signs of the existence of the state. The formation of the state has gone a long way to its evolution. Its main stages were the identification of the first state (state establishment) with the name of the ruling tribe, then the use of the words «land», «power», etc., and in new times – «nation» (people) to indicate the name of the state.It is emphasized that the Kyivan Rus state had a developed system of state authorities. The organization of state power and society in the Kyiv-Rus' state corresponded to the European model of that time. The supreme state power belonged to the prince, who carried out its most important functions - legislative, executive, judicial. Prince also headed the army, owned a significant state apparatus. He had the right to collect taxes, issue coins and order the treasury.Kyivan Rus' State – Ukraine-Rus' was one of the largest and most powerful states of the early Middle Ages, and had a significant influence on the cultural, political and state-building processes in Eastern Europe. This medieval Ukrainian state had achieved significant political and legal development and, at the level of law, economics and culture, had become one of the most advanced countries of that time in Europe. Subsequently, an equally powerful Galicia-Volyn' state, which also occupies an important place in the history of Ukrainian statehood, became the embodiment of the state idea of the Ukrainian people. ; Проаналізовано місце і роль Києво-Руської держави в багатовіковій історії українсь­кого державотворення. Акцентовано увагу на тому, що Києво-Руська держава була тим фундаментом, з якого і розпочалося створення Української держави. Утворення і розвиток княжої Київської держави з центром у Києві –закономірний результат внутрішнього соціаль­но-економічного та політичного розвитку українців. Розкрито характерні риси державно-правового розвитку Київської Русі. Зазначено, що роси, русини, українці – це історичні етноніми одного народу, мовою якого є українська, яка відома ще з VІІ століття Києво-Руська держава відіграла важливу роль в українській та європейській історії. Києво-Руська держава – Україна-Русь справила значний вплив на культурні, політичні та державотворчі процеси у Східній Європі. Ця середньовічна українська держава досягла значного політич­ного розвитку і за рівнем економіки та культури увійшла до найпередовіших країн того­часної Європи.

During the formation of Ukrainian statehood in Carpatho-Ukraine in 1938–1939, it was necessary to form armed formations for its protection. The "Carpathian Sich" was created here (the full name is the People's Defense Organization "Carpathian Sich") for this purpose. The main idea of the article is to consider the process of forming this organization, its stuffing and providing weapons, and to trace the participation of its members in the defense of Carpatho-Ukraine.The "Carpathian Sich" had 10 teams (squads) in the districts and 5 permanent garrisons for military training. The emblem of the organization was a trident with a sword, similar to the emblem of the OUN. All organization's ribands, uniforms, banners and political posters also had the OUN's symbols. On November 9, 1938, the constituent assembly of the "Carpathian Sich" took place in Khust. The charter of the organization, which determined the purpose, task, structure, etc., was approved there.The congresses of the "Carpathian Sich" became important stages in its organizational formation. The organization's structure and ideological basis were laid at the First Congress on December 4, 1938 in Khust. The Second congress on February 19, 1939 in Khust noted the fact of international updating of the "Ukrainian question" and declared that its solution would be possible only if the nationalist concept of the creation of independent states in Eastern Europe would be adopted. On January 1, 1939, the Main Office of Women's Departments of the "Carpathian Sich" was formed (its head was S. Tysovska, the deputy was M. Khiminets). In January-March 1939, "Women's Sich" was able to expand its activity in all districts of Carpatho-Ukraine, to develop the structure of women's departments, to form their own uniform, to conduct sanitary, social and political as well intelligence schools, and to organize an infirmary for their wounded members in Khust. Important areas of the activity of the "Carpathian Sich" in 1938–1939 were cultural and educational work and participation in protecting the borders of Carpathian Ruthenia from the attacks of Hungarian and Polish sabotage groups and terrorist ones that tried to destabilize the political and social situation in the region.On March 13, 1939, on the streets of Khust appeared barricades, street battles started. According to various data, between 40 and 150 members of the "Carpathian Sich" fell, about 50 persons were wounded in the battles with the Czechs in Khust on the night of March 13 to March 14, 1941. The bloody clashes on March 13–14, 1939 weakened the "Carpathian Sich" greatly and made it impossible for its joint actions with the Czech troops against the Hungarian aggressor. The controversies among the Ukrainians themselves became the factor that negatively affected the political situation in the region. During March 15–16, 1939, the main battles between the defenders of Ukrainian statehood and the Hungarian invaders were carried out. The courageous resistance of the "Carpathian Sich" to the Hungarian occupants in Krasne Pole made it possible for the deputies of the Carpatho-Ukraine's diet to approve important historical documents, to declare the creation of the independent state "Carpatho-Ukraine", to elect its president A. Voloshyn, to appoint the government, and to approve the state attributes.Consequently, since formation of the "Carpathian Sich" in November 1938, that semi-militarized organization has undergone a qualitative evolution, and in March 1939 it emerged as the armed forces of the Carpatho-Ukraine and fought for Ukraine's independence. The reasons for defeat was the lack of its own legal basis for its activities as a military formation; poor providing weapons, ammunition and military equipment; the failures of Ukrainian emigration and the OUN abroad in obtaining weapons for the "Carpathian Sich" and so on. The confrontation between the "Carpathian Sich" and the Hungarian troops became one of the first manifestations of the armed counteraction to the offensive of totalitarianism in Europe. ; У статті розглядається формування і бойовий шлях збройних сил Карпатської України – Організації народної оборони "Карпатська Січ". Висвітлено основні етапи розбудови ОНОКС, відтворено її структуру, процес формування командних кадрів і вишколу рядових січовиків. Досліджено участь у складі "Карпатської Січі" жіночих відділів ("Жіноча Січ"), які проводили культурно-просвітницьку і санітарно-інструкторську роботу і серед військовиків, і серед місцевого населення. Простежено бойові операції відділів ОНОКС проти угорських і польських диверсійних підрозділів, що намагались дестабілізувати суспільно-політичне становище у краї. Автором констатовано, що попри намагання уряду Карпатської України забезпечити національні підрозділи зброєю і спорядженням, а також допомогу української діаспори і несистемну підтримку ОУН, Карпатська Січ не була готова до тривалої боротьби з регулярними армійськими частинами. Рішучаа відсіч збройних сил Карпатської України угорським окупаційним військам стала одним із перших актів протидії агресивним планам тоталітарних режимів у Європі напередодні Другої світової війни.

Jerzy Giedroyc published monthly magazine "Kultura" from 1947 to 2000 by the Literary Institute in Maisons Laffitte near Paris. Gradually, "Kultura" become a particular political center based on journalistic writing of authors such as: Juliusz Mieroszewski, Bohdan Osadczuk, Leopold Unger. Juliusz Mieroszewski was the creator of the so-called "eastern concept", postulating good neighbourly relations of sovereign Poland with independent states of Ukraine, Lithuania and Belarus, which will emerge as a result of the collapse of the USSR. The concept was born in the 1950s, and the term ULB was used for the first time in 1973. The influence through journalism consisted in convincing the public opinion to rationalize historical disputes and recognize the aspirations for independence of nations that in the past formed the Republic of Poland. After the geopolitical and political changes in Europe at the end of the XX century, it was recognized that "the eastern concept" of "Kultura" has a current dimension and can form the basis for political actions. Poland, as the leader of these changes, took over the function of Ukraine's advocate in the European Union. The coincidence of internal circumstances (political fight in Ukraine) and external (changes in the EU, change of priorities) have caused that Ukraine did not become a member of the EU, despite the verified social potential. "The eastern concept" of "Kultura" gave strong grounds for Ukraine independence recognition and support during the Orange Revolution. Giedroyc' stwin-track activities in the field of shaping political views and changing stereotypes led to very good scientific, cultural and social cooperation. The border regions cooperation is developing. Foundations and non-governmental organizations carry out common effort to promote civil society. ; Jerzy Giedroyc wydawał miesięcznik "Kultura" w latach 1947–2000 w Maisons Laffitte pod Paryżem. Stopniowo "Kultura" stawała się specyficznym ośrodkiem politycznym opartym na publicystyce takich autorów, jak: Juliusz Mieroszewski, Bohdan Osadczuk, Leopold Unger. Mieroszewski był twórcą tzw. koncepcji wschodniej, zakładającej dobrosąsiedzkie stosunki suwerennej Polski z niepodległymi państwami: Ukrainą, Litwą, Białorusią, które wyłonią się wskutek rozpadu ZSRR. Koncepcja ta zrodziła się już w latach 50. XX wieku, a termin ULB został użyty po raz pierwszy w 1973 roku. Oddziaływanie przez publicystykę polegało na przekonaniu opinii publicznej do racjonalizacji sporów historycznych i uznania aspiracji niepodległościowych narodów tworzących w przeszłości Rzeczpospolitą. Po przemianach geopolitycznych i ustrojowych w Europie u schyłku XX wieku uznano, że koncepcja wschodnia "Kultury" ma wymiar aktualny i może stanowić podstawę działań politycznych. Polska jako lider tych zmian przejmowała funkcję orędownika Ukrainy w Unii Europejskiej. Splot okoliczności wewnętrznych (walka polityczna w Ukrainie) i zewnętrznych (przemiany w UE, zmiana priorytetów) spowodował, że Ukraina nie została członkiem UE, mimo zweryfikowanego potencjału społecznego. Koncepcja wschodnia "Kultury" stanowiła jednak mocną przesłankę za uznaniem niepodległości Ukrainy i wsparciem podczas pomarańczowej rewolucji. Dwutorowe działania Giedroycia w sferze kształtowania poglądów politycznych i zmiany stereotypów spowodowały, że bardzo dobrze funkcjonuje współpraca naukowa, kulturalna i społeczna. Rozwija się współpraca w regionach pogranicznych. Fundacje i organizacje pozarządowe prowadzą wspólne inicjatywy na rzecz społeczeństwa obywatelskiego. ; Аннотация: Ежи Гедройц публиковал "Культуру" ежемесячно в 1947-2000 годах в Мезон Лаффит под Парижем. Постепенно «Культура» стала специфическим политическим центром таких журналистов как: Юлиуш Мирошевский, Богдан Осадчук, Леопольд Унгер. Мирошевский был создателем так называемой восточной концепции, которая предполагала добрососедские отношения суверенной Польши с независимыми государствами: Украиной, Литвой и Белоруссией, которые возникнут в результате распада СССР. Эта концепция родилась в 1950-х годах, а термин УЛБ (Украина, Литва, Беларусь) был впервые использован в 1973 году. Влияние журналистов заключалось в том, чтобы убедить общественность рационализировать исторические споры и признать чаяния независимости народов, которые в прошлом составляли Содружество. После геополитических и политических преобразований в Европе, в конце двадцатого века, было признано, что восточная концепция «Культуры» имеет современное измерение и может сформировать основу политических действий. Польша, как лидер этих изменений, взяла на себя функцию адвоката Украины в Европейском Союзе. Сочетание внутренних обстоятельств (политическая борьба в Украине) и внешних (изменения в ЕС, смена приоритетов) означало, что Украина не стала членом ЕС, несмотря на подтвержденный социальный потенциал. Тем не менее, восточная концепция «Культуры» была сильной предпосылкой для признания независимости и поддержки Украины во время Оранжевой революции. Двусторонняя деятельность Гедройца в области формирования политических взглядов и изменения стереотипов позволила научному, культурному и социальному сотрудничеству работать очень хорошо. Сотрудничество в приграничных регионах развивается. Фонды и неправительственные организации ведут совместные инициативы для гражданского общества.

There is a difficult economic and social situation, especially in the formation and functioning of the small business sector at the present stage of development of the state in rural areas. Insufficient consideration the specificity of rural areas during economic reforms exacerbated their labor relations, unemployment has led to a significant scale. Implementation of the socio-economic and cultural development programs of communities in these cities did not provide financial resources. The importance of economic mechanisms determining future development of rural areas is increasing due to the role of local authorities in connection with the transfer to the regions many functions and powers of the management of socio-economic development that strengthens the influence of local communities on the formation of the town-forming base and the scope of employment. The study used general scientific and special methods groupings, logical analysis, strategic management, economic modeling, systematic and comparative analysis. It was shown that activation of participation of rural areas in business allows for socio-economic development of territories and surrounding rural areas, increase employment, reduce the amount of mass migration and outflow of active population abroad, suspend the process of reducing the level of quality employment capital. Proved that the development of small businesses in rural areas is a significant reserve for further business development in Ukraine and bringing it closer to the performance level of the developed countries. It was established that the level of entrepreneurship in rural areas is low, increase excessive imbalances in the distribution of economic potential of the regions between the regional centers and rural areas and districts, imperfect is the branch structure of the economy and low innovation activity of enterprises of rural areas and districts which negatively affects the socio-economic development of regions and the state as a whole. Based on the relevance and timeliness of small businesses in small towns, and later in rural areas, the strategic objectives of the state policy of small businesses in rural areas of the world experience. In further studies attention should be paid to the problem of implementation of government programs and strategies for the development of small business in foreign countries for their effective implementation in Ukraine, as well as problems of efficient funding of such programs through the budgets of different levels. ; На сучасному етапі розбудови держави на сільських територіях має місце складна економічна та соціальна ситуація, передусім у сфері формування і функціонування сектора малого підприємництва. Недостатнє врахування специфіки сільських територій під час проведення економічних реформ загострило соціально-трудові відносини в них, призвело до безробіття в значних масштабах. Виконання соціально-економічних і культурних програм розвитку територіальних громад не забезпечено фінансовими ресурсами. Важливість визначення економічних механізмів перспективного розвитку сільських територій зростає завдяки підвищенню ролі органів місцевого самоврядування у зв'язку з передачею в регіони багатьох функцій та повноважень з управління соціально-економічним розвитком, що посилює вплив територіальних громад на формування бази і сфери розвитку сектору малого підприємництва. У процесі дослідження використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи групувань, логічного аналізу, стратегічного менеджменту, економічного моделювання, системного та порівняльного аналізу. Показано, що активізація участі населення сільських територій у підприємницькій діяльності дозволяє забезпечити їх соціально-економічний розвиток та прилеглих до них територій, підвищити рівень зайнятості населення, зменшити обсяги масової трудової міграції і відтоку активної частини населення за кордон, призупинити процеси зниження рівня якості трудового капіталу. Доведено, що розвиток малого бізнесу на сільських територіях є значним резервом подальшого розвитку підприємництва в Україні та наближення його показників до рівня розвинених держав. Встановлено, що рівень розвитку малого підприємництва на сільських територіях є невисоким, посилюються надмірні диспропорції у розміщенні економічного потенціалу регіонів між обласними центрами та малими містами і районами, недосконалою є галузева структура економіки та низькою інноваційна активність малих підприємств сільських територій, що негативно впливає на соціально-економічний розвиток регіонів та держави загалом. Виходячи з актуальності і своєчасності розвитку малого підприємництва на сільських територіях, визначені стратегічні завдання державної політики розвитку малого бізнесу на сільських територіях із урахуванням світового досвіду. У подальших дослідженнях слід звернути увагу на проблеми запровадження державних програм і стратегій розвитку малого підприємництва в зарубіжних країнах, з метою їх ефективнішої реалізації в Україні, а також на проблеми ефективного фінансування таких програм через бюджети різних рівнів.

На основі вивчення позитивного зарубіжного досвіду за даним напрямом дослідження, аналізу статистичної інформації судових та правоохоронних органів, засобів масової інформації, а також узагальнення результатів опитування респондентів (слідчих та оперативних працівників) сформульовано та обґрунтовано рекомендації щодо удосконалення тактики виявлення та документування оперативними підрозділами злочинів, пов'язаних із нелегальною міграцією, вчинених організованою (транснаціональною) злочинністю. Виокремлено основні відмінності між нелегальною міграцією та торгівлею людьми, якими зокрема є: експлуатація, транснаціональний характер, добровільна згода. Запропоновано класифікацію рівнів ієрархічної структури організованої (транснаціональної) злочинності, що спеціалізується на незаконному переправленні нелегальних мігрантів, зокрема: організатор (лідер) організованого злочинного угруповання вищого рівня; регіональні (місцеві) організатори (лідери) середнього або нижчого рівня організованої злочинності; вербувальник нелегальних мігрантів; провідники (перевізники).Наголошено, що особливу увагу під час виявлення та документування протиправної діяльності, пов'язаної з нелегальною міграцією, необхідно звертати на те, що до такої діяльності зазвичай залучаються досвідчені фахівці з ІТ-технологій, які відповідають за поширення інформації щодо нелегальної міграції в соціальних мережах і моніторинг нелегальних міграційних маршрутів шляхом використання супутникових та інших технологій з метою віднайдення ділянок із слабким прикордонним контролем, мають корупційні зв'язки з прикордонниками, поліцейськими, береговою охороною. ; На основе изучения положительного зарубежного опыта, анализа статистической информации судебных и правоохранительных органов, средств массовой информации, а также обобщения результатов опроса респондентов (следственных и оперативных работников) формулируются рекомендации по совершенствованию тактики выявления и документирования оперативными подразделениями преступлений, связанных с нелегальной миграцией, совершенных организованной (транснациональной) преступностью. Выделяются основные различия между нелегальной миграцией и торговлей людьми, которыми в частности являются: (эксплуатация, транснациональный характер, добровольное согласие). Предложена классификация уровней иерархической структуры организованной (транснациональной) преступности, специализирующейся на незаконной переправке нелегальных мигрантов, в частности: организатор (лидер) организованной преступной группировки высшего уровня; региональные (местные) организаторы (лидеры) среднего или низшего уровня организованной преступности; вербовщик нелегальных мигрантов; проводники (перевозчики). Подчеркивается, что особое внимание при выявлении и документировании противоправной деятельности, связанной с нелегальной миграцией, необходимо обращать на то, что к такой деятельности обычно привлекаются опытные специалисты по ИТ-технологиям, которые отвечают за распространение информации о нелегальной миграции в социальных сетях и мониторинг нелегальных миграционных маршрутов путем использования спутниковых и других технологий с целью выявления участков со слабым пограничным контролем, имеют коррупционные связи с пограничниками, полицейскими, береговой охраной. ; In accordance with the purpose of the research, the article formulates recommendations for improving the tactics of detecting and documenting operational units of illegal migration related to organized (transnational) crime. A number of theoretical propositions and practical recommendations of theoretical and practical importance are substantiated, in particular:The spread of organized (transnational) crime in the area of illegal migration is primarily due to the extra profits (huge costs) from the organization of channels of illegal migration.Economic, social, cultural, political and economic factors are decisive factors affecting illegal migration processes, and the corrupt law enforcement and governmental links with organized (transnational) crime provide unimpeded conditions for such crime to be committed. with illegal migration.The increase in the number of illegal migrants, above all, directly influences the dynamics of growth in the level of certain types of offenses. At the same time, the analysis of scientific research shows that an illegal migrant should be considered (identified) not only from the perspective of the offender but also from the perspective of the victim. Moreover, the analysis of the background indicates that illegal migrants are potential victims of trafficking in human beings. In view of the above, it can be concluded that these crimes are interconnected, as illegal migration to some extent affects the dynamics of the spread of crimes related to trafficking in human beings.When choosing the most successful tactic for detecting and documenting the organization of organized (transnational) crime of smuggling persons across the state border or committing crimes related to trafficking in human beings, an employee of the operational unit for the rational use of forces, means, methods and forms of operative activities should have knowledge of the specific features that distinguish illegal migration from trafficking in human beings (68.3 % of respondents said this).It offers its own classification of levels of hierarchical structure of organized (transnational) crime, which specializes in illegal smuggling of illegal migrants, in particular: organizer (leader) of organized crime group of higher level; regional (local) organizers (leaders) of middle or lower levels of organized crime; the recruitment of illegal migrants; conductors (carriers).

The study of the problem of democratization on the African continent in the current political situation is updated due to the increasing role of Africa in the international arena and the careful attention of researchers to the real results of democratic transit in individual countries in the post-colonial period. The author's motivation to develop a specific topic is due to the revealed differences in the definition of models and concepts of democratic transition, including in the interpretation of its stages, varieties, role of the state, etc., and ambiguous expert assessments of the scientists of the potential of the "third wave" of democratization in African countries.The purpose of the study is to analyze the specifics of the course of regional processes of democratization in the African continent and their consequences in terms of transitology and the theory of "democratic waves".As a result of elaboration of the topic, the genesis of the basic concepts of the study – transitology and the theory of "democratic waves" is revealed.On the basis of the analysis of scientific sources, it was revealed that the theoretical constructs as scientific assumptions of scientists with the practical results of democratic transit of the countries of different regions and parts of the world were not matched. On the basis of the worldview (cultural, ethno-national, religious, mental) and socio-economic aspects of the development of the peoples of the continent, the content of the category "democratic transition" has been clarified regarding the peculiarities of the political transformations in individual countries of Tropical and South Africa: Nigeria, Niger, Guinea, Mali an so on.The stages of democratization are analyzed on the example of South Africa as a model of democracy on the continent and the establishment of a unitary republic model with elements of federalism on the basis of political consensus between the African National Congress, Zulu, and Boer national parties.The empirical part of the study projected theoretical models of democratic transit into the sociopolitical processes of the countries of Tropical and South Africa and formulated appropriate generalizations of the deterministic democracy with traditionally established regional developmental features. The impact on social transformations of external and internal factors, political parties, nationalcivic movements and individual leaders was evaluated. The specifics of regional processes aimed at eliminating autocracy and establishing new political regimes in Africa have been clarified.The reasons for slowing down democratic change on the continent and possible ways of overcoming them are identified. Conclusions have been formulated on the gradual and unpredictable democratic transit of establishing a new political order. ; Стаття присвячена проблемі демократизації на Африканському континенті, що стає все більш актуальною на тлі сучасної політичної ситуації через посилення ролі Африки на міжнародній арені й особливої уваги дослідників до реальних результатів демократичного транзиту окремих країн в постколоніальний період.Мотивація автора до розробки означеної теми зумовлена виявленими розбіжностями у визначенні моделей та концепцій демократичного переходу, в тому числі в тлумаченні його етапів, різновидів, ролі держави тощо та неоднозначними експертними оцінками вчених потенціалу «третьої хвилі» демократизації в країнах Африки.Мета статті полягає в аналізі специфіки перебігу регіональних процесів демократизації на Африканському континенті та їх наслідків з точки зору транзитології і теорії «демократичних хвиль».В результаті опрацювання теми розкрито ґенезу базових понять дослідження – транзитології та теорії «демократичних хвиль».На основі аналізу наукових джерел виявлено неспівпадіння теоретичних конструкцій як наукових припущень вчених з практичними реальними результатами демократичного транзиту країн різних регіонів і частин світу. На основі врахування світоглядних (культурних, етно-національних, релігійних, ментальних) та соціально-економічних аспектів суспільного розвитку континенту уточнено зміст категорії «демократичний транзит» відносно особливостей перебігу політичних трансформацій в окремих країнах Тропічної й Південної Африки: Нігерії, Нігеру, Гвінеї, Малі та ін.Проаналізовано етапи демократизації на прикладі Південно-Африканської Республіки як зразка демократії на континенті та прийняття моделі унітарної республіки з елементами федералізму на основі консенсусу трьох політичних сил: Африканського національного конгресу, зулуської та бурської національних партій.В емпіричній частині дослідження здійснено проекцію теоретичних моделей демократичного транзиту на соціально-політичні процеси країн Тропічної й Південної Африки та сформульовано відповідні узагальнення щодо детермінованості демократії традиційно усталеними регіональними особливостями розвитку. Оцінено вплив на суспільні трансформації зовнішніх і внутрішніх чинників, політичних партій, національно-громадянських рухів та окремих лідерів. З'ясовано специфіку регіональних процесів, спрямованих на усунення тоталітаризму і встановлення нових політичних режимів у країнах Африки. Визначено причини гальмування демократичних перетворень на континенті та можливі шляхи їх подолання.Сформульовано загальні висновки щодо поетапності й непрогнозованості демократичного транзиту щодо встановлення нового політичного устрою.

У статті висвітлено проблеми становища України як суб'єкта міжнародно-правових відносин та встановлено перспективи її дипломатичних зв'язків із різноманітними провідними та впливовими країнами світу, такими як Сполучені Штати Америки, Канада, Велика Британія, Федеративна Республіка Німеччини, Китайська Народна Республіка та Республіка Польща. Метою статті є дослідження, теоретичне визначення таких понять як «дипломатичні відносини» та «дипломатія», що дозволить розкрити основні її види та напрямки, зокрема, найвигідніші для незалежної України, а також з'ясування найбільш перспективних напрямів взаємодії України з даними країнами, що виявляються у сприянні розвитку дружніх відносин між ними, підтримці міжнародного миру і безпеки. Важливими сферами дипломатичного «спілкування» будуть виступати економічні, військово-політичні, екологічні, культурологічні, гуманітарні та інші види відносин, за допомогою яких Україна продовжує збільшувати свій міжнародний потенціал і розвиток у напрямку формування такої зовнішньої політики, яка б повноцінно відображала і відстоювала інтереси українського суспільства. У результатах проаналізовано суттєві сфери співпраці України із могутніми країнами та встановлено позитивні та негативні напрямки цих відносин. Висновки фіксують статус України, який вона займає як суб'єкт міжнародних відносин та вказує на вектор найбільш вигідного її розвитку на міжнародній арені. Ключові слова: суб'єкт міжнародно-правових відносин, дипломатичні зв'язки, провідні країни, економічні відносини, військово-політичні відносини, міжнародний потенціал, зовнішня політика, українське суспільство. студентка, Рыжкова Ю. А.; кандидат юридических наук, Гоцуляк С. Л. Историко-правовое исследование дипломатических отношений между Украиной и зарубежными странами конца ХХ – начала ХХI века / Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, Харьков В статье освещено положение Украины как субъекта международно-правовых отношений и установлено перспективы ее дипломатических связей с различными ведущими и влиятельными странами мира, такими как Соединенные Штаты Америки, Канада, Великобритания, Федеративная Республика Германии, Китайская Народная Республика и Республика Польша.Целью статьи является исследование, теоретическое определение таких понятий как «дипломатические отношения» и «дипломатия», что позволит раскрыть основные ее виды и направления, в частности, выгодные для независимой Украины, а также установления наиболее выгодных направлений взаимодействия независимой Украины с данными странами, которые проявляются в содействии развитию дружественных отношений между ними, поддержанию международного мира и безопасности. Важными сферами дипломатического «общения» будут выступать экономические, военно-политические, экологические, культурологические, гуманитарные и другие виды отношений, с помощью которых Украина продолжает увеличивать свой международный потенциал и развитие в направлении формирования такой внешней политики, которая бы полноценно отражала и отстаивала интересы украинского общества. В результатах проанализированы существенные сферы сотрудничества Украины с мощными странами и установлены положительные и отрицательные направления этих отношений. Выводы фиксируют статус Украины, который она занимает как субъект международных отношений и указывает на вектор наиболее выгодного ее развития на международной арене.Ключевые слова: субъект международно-правовых отношений, дипломатические связи, ведущие страны, экономические отношения, военно-политические отношения, международный потенциал, внешняя политика, украинское общество.J. Ryzhkova, student; PhD of Jurisprudence, Hotsuliak S. L., Historical and legal studies of diplomatic relations between Ukraine and the foreign countries in the end of the XX – the beginning of the XXI century / Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, KharkovThe article deals with the problems of the situation of Ukraine as a subject of international legal relations and the prospects of its diplomatic relations with various leading and influential countries of the world, such as the United States of America, Canada, the United Kingdom, the Federal Republic of Germany, the People's Republic of China and the Republic of Poland.The purpose of the article is to study theoretical definition of concepts such as "diplomatic relations" and "diplomacy" that will reveal its main types and directions, in particular, the most favorable for independent Ukraine, as well as to find out the most perspective directions of Ukraine's interaction with these countries, which are manifested in promoting the development of friendly relations between them, the maintenance of international peace and security. Important areas of diplomatic "communication" will be economic, military-political, environmental, cultural, humanitarian and other types of relations through which Ukraine continues to increase its international potential and development towards the formation of such foreign policy that would fully reflect and defend the interests of Ukrainian society. The results analyze the significant areas of cooperation between Ukraine and powerful countries and establish the positive and negative directions of these relations. The findings capture the status of Ukraine, which it occupies as a subject of international relations, and points to the vector of its most favorable development on the international arena.Key words: subject of international legal relations, diplomatic relations, leading countries, economic relations, military-political relations, international potential, foreign policy, Ukrainian society.

The history of the emergence of the CPU takes a rather insignificant amount of time in the development of an independent Ukrainian state in comparison, for example, with the Russian Orthodox Church. The article deals with the state of modern Orthodoxy in the process of its formation and the problems of relations with the Russian Orthodox Church in Ukraine. Different variants of searches, which were carried out in the course of creation of PPC and receipt of Tomos (autocephaly), are explored. The development of relations between the former UOC-KP and the UOC-MP, as well as mechanisms for resolving inter-church and inter-confessional conflicts on the way to achieving inter-church accord, is analyzed. It has been established that interconfessional conflict is a significant factor in the development and formation of state-building in our country. The solution of the current conflict between the PPC and the Russian Orthodox Church in Ukraine is possible only on the basis of mutual tolerance of the aforementioned churches.The article examines the state of modern Orthodoxy during its formation and the problems of relations with the Russian Orthodox Church in Ukraine. Various variants of searches carried out in the course of creation of PPC and receipt of it by Tomos (autocephaly) are studied. The period of development of relations between the former UOC-KP and the UOC-MP, the ways of resolving inter-church and inter-confessional conflict by reaching inter-church agreement is analyzed. The historic path of the emergence of the CEC took a fairly small period in the period of the independent Ukrainian state in comparison, for example, with the Russian Orthodox Church. It has been established that inter-confessional conflict is an important factor in the development and establishment of state-building in our country. The solution of the current conflict relations between the PPC and the Russian Orthodox Church in Ukraine is possible only under the condition of joint tolerization of the two above mentioned churches.In today's globalization, religion appears to be one of the main dominant human beings. Taking into account such global changes we can fix the formation of the network concept of culture (B. Wellman, F. Crotiff, E. Marc, L.-K. Frime, R. Hassan). Most of the works of representatives of Ukrainian religious studies devoted, unfortunately, to the theoretical understanding of the concept of "religion", the peculiarities of its functioning, and the practical use of many concepts to the social structure of society.We also need to focus our attention on socio-cultural changes taking place in Ukrainian society; on the interconnection of economic, political and ideological spheres. At the same time, each sphere should be considered as independent, but at the same time as one constantly interacting with others. It is this interaction that manifests both the integrity of man and the main characteristics of religion. It should be noted that today we observe the maximum tension in the socio-political and, in particular, the religious-church life of Ukraine through the action of the inter-Orthodox conflict; therefore, the main and important is the way of its settlement, especially now when the CEC got the long-awaited Tomos from Patriarch Bartholomew of Constantinople. ; В статье рассматривается состояние современного православия в процессе его становления и проблем отношений с Русской православной церковью в Украине. Изучаются различные варианты поисков, которые осуществлялись в ходе создания ПЦУ и получения им Томосу (автокефалии). Анализируется период развития отношений между бывшей УПЦ КП и УПЦ МП, пути решения межцерковного и межконфессионального конфликта путем достижения межцерковного согласия. Исторический путь возникновения ПЦУ занял достаточно малый отрезок в период независимого Украинского государства по сравнению, например, с Русской православной церковью. Установлено, что межконфессиональный конфликт является важным фактором в развитии и становлении государства в нашей стране. Решение современных конфликтных отношений между ПЦУ и РПЦ в Украину возможен только при условии совместной толерантизации вышеуказанных двух церквей. ; Історія виникнення ПЦУ займає доволі незначний відрізок часу в розвитку незалежної Української держави у порівнянні, наприклад, з Російською православною церквою. У запропонованій статті розглядається стан сучасного православ'я в процесі його становлення та проблеми відносин з Російською православною церквою в Україні. Досліджуються різні варіанти пошуків, які здійснювались у ході творення ПЦУ та отримання нею Томосу (автокефалії). Аналізується розвиток взаємин між колишньою УПЦ КП та УПЦ МП, а також механізми розв'язання міжцерковного та міжконфесійного конфлікту на шляху досягнення міжцерковної злагоди. Встановлено, що міжконфесійний конфлікт є значимим фактором розбудови та становлення державотворення в нашій країні. Розв'язання сучасного конфлікту між ПЦУ та РПЦ в Україні можливе лише за умови взаємної толерантизації вище зазначених церков.

The article is dedicated to the investigation of the typical peculiarities of A. V. Amfiteatrov's «Woeful Notes»: correlations the essays with genres of different layers of literature, systematic use of the references to the characters and motives from other texts, wide quotation, handling of well-known historical facts. On the material of the publicistical essays that compiled the book the author of the article shows how the writer enriches the form of the essays by including genre characteristics of epistolary literature (letter), oratorical prose (agitation speech), journalism (obituary), memoirs (literary portrait), folklore (anecdote). An example of the using of the epistolary genre in the texts of «Woeful Notes» is the essays «The Response to the Reader-Emigrant» and «H. Wells in Petrograd». In them the writer embodies his own observations and reflections on the Bolshevik system in the form of a letter, quotes fragments of letters from other people who personally experienced the cataclysms of the revolutionary years. The essay «Laughing Woe» is a speech written to speak at the gathering of emigrants to help the starving in Russia. A. V. Amfiteatrov freely structures the text of the report, keeping the only normative structural element of the agitation speech – a call to necessary action. The essays «N. S. Gumilyov», «In Memory of Abram Kaufman» combine the features of an obituary (they are dedicated to the people who have recently died; they contain biographical information about them and evaluation of their activity) and a literary portrait (leaning on personal memories the author of the essays offers characteristics of «living temper» of people of art). Also, the writer includes «historical-biographical» and «everyday-life» (folk) anecdotes into some of the texts of «Woeful Notes». They serve as illustrations of miscalculations of Bolsheviks and the people's attitude towards Soviet authorities. The rich intertextuality of the book serves as a figurative reflecting of anti-Bolshevik pathos, bringing the portrayed situations and characters to a more global historical and cultural levels. Separate attention is payed to the issue of historical (events of the Time of Troubles, the French Revolution, the characters of the dictators, conquerors, supporters of political violence) and biblical (motives of the Book of Revelation, the parable about «the mite of the widow» from the Gospel of Mark) allusions in A. V. Amfiteatrov's «Woeful Notes». ; В статье раскрываются характерные поэтикальные особенности книги А. В. Амфитеатрова «Горестные заметы». На материале текстов публицистических очерков, составивших книгу, показано, как писатель обогащает их форму за счет внедрения жанровых признаков эпистолярной литературы (письмо), ораторской прозы (агитационная речь), журналистики (некролог), мемуаристики (литературный портрет), фольклора (анекдот). Типичной чертой очеркового метода публициста является использование разнообразных аллюзий, которые выполняют функцию образного раскрытия антибольшевистского пафоса. Вопросу об исторической и библейской интертекстуальности уделено отдельное внимание. ; У статті розкриваються характерні особливості поетики книги О. В. Амфітеатрова «Горестные заметы»: кореляції нарисів із жанрами різних пластів словесності, системне використання посилань на образи й мотиви з інших текстів, широке цитування, оперування відомими історичними фактами. На матеріалі текстів публіцистичних нарисів, які склали книгу, показано, як письменник збагачує їх форму за рахунок включення жанрових ознак епістолярної літератури (лист), ораторської прози (агітаційна промова), журналістики (некролог), мемуаристики (літературний портрет), фольклору (анекдот). Прикладом використання у текстах «Горестных замет» епістолярного жанру слугують нариси «Відповідь читачу-емігранту» і «Г. Веллс у Петрограді». В них автор втілює власні спостереження і роздуми про більшовицький устрій у формі листа, наводить фрагменти листів інших людей, які особисто пережили катаклізми революційних років. Нарис «Горе, яке сміється» являє собою промову, написану для виступу на зібранні емігрантів на допомогу голодуючим у Росії. О. В. Амфітеатров вільно структурує текст доповіді, зберігаючи у нарисі лише один нормативний структурний елемент агітаційної промови – заклик до необхідної дії. Нариси «М. С. Гумільов», «Пам'яті Абрама Євгеновича Кауфмана» поєднують у собі риси некрологу (присвячені людям, які недавно померли; містять біографічні відомості про них та оцінку їх діяльності) та літературного портрету (на основі особистих спогадів автора пропонуються характеристики «живої натури» людей мистецтва). У окремі тексти «Горестных замет» письменник вводить історико-біографічні та побутові (фольклорні) анекдоти. Вони слугують ілюстраціями прорахунків більшовизму та ставлення народу до радянської влади. Багата інтертекстуальність книги виконує функцію образного розкриття антибільшовицького пафосу, виводить зображувані ситуації й характери на більш глобальний історико-культурний рівень. Питанню про історичні (події Смутного часу, Великої французької революції, образи диктаторів, завойовників, прихильників політичного насильства) і біблійних (мотиви Об'явлення Івана Богослова, притча про «лепту вдовиці» з Євангелія від Марка) алюзії у статті приділяється окрема увага.

One of the most famous figures of the Ukrainian cooperative movement of the ХІХ– early ХХ centuries is Christopher Baranovskiy, a man who has, throughout his life, perfected himself and developed a cooperative business with dedication and dedication. A guy from a poor peasant family, thanks to his skills and perseverance, became a manager of one of the cooperative societies at the age of nineteen. The article reveals his contribution to the domestic cooperation: founder of the first rural consumer society in Ukraine (1898); founder of the Kiev Union of Credit Societies (1907); organizer of cooperative courses (1908); Chairman of the Board of the Kiev Cooperative Bank (1911–1917); editor-in-chief of the printed organ of the "Ants/Komashnya" cooperatives (since 1912); Comrade Chairman of the Second All-Russia Cooperative Congress (1913); Chairman of the Board of Ukrainbank (1917). It is emphasized that his extensive experience came in handy during the state-building of the Ukrainian National Democratic Revolution; he held the post of Secretary General of the URP Treasury department (1917) and a member of the Government of V.Prokopovych of the UPR Directory (1920). On the basis of archival materials and paperwork of congresses of representatives of cooperative institutions, the article shows that Baranovskiy was a staunch supporter of the cooperative, as the basis of the national economy, believed that the cooperative would promote self-organization and cultural development of the masses. The article points out that he was the author of the idea and the head of the Kyiv Union of Cooperative Societies; he regarded such unions as a counterweight and a competitor to big capital. The development of his views to the level of creating a representative organization of cooperators on a nationwide scale is shown. ; Одним из наиболее известных деятелей украинского кооперативного движения конца ХІХ– начала ХХвв. является Христофор Антонович Барановский – человек, который всю свою жизнь самосовершенствовался, упорно и самоотверженно развивал дело кооперации. Юноша из бедной крестьянской семьи благодаря своим способностям и упорству уже в девятнадцатилетнем возрасте стал заместителем распорядителя одного из кооперативных обществ. В статье раскрыт его вклад в отечественную кооперацию: основатель первого сельского потребительского общества в Украине (1898г.); основатель Киевского союза кредитных обществ (1907г.); организатор кооперативных курсов (1908г.); председатель правления Киевского кооперативного банка (1911–1917гг.); главный редактор печатного органа кооператоров «Муравейник/Комашня» (с 1912г.); заместитель председателя Второго Всероссийского кооперативного съезда (1913г.); председатель правления Украинбанка (1917г.). Подчеркивается, что его богатый опыт был необходим во время государственного строительства периода Украинской национально-демократической революции, он занимал должности генерального секретаря финансов УНР (1917г.) и члена правительства В.Прокоповича Директории УНР (1920г.). На основе архивных материалов и делопроизводственной документации съездов представителей кооперативных учреждений в статье показано, что Барановский был убежденным сторонником кооперации как основы национальной экономики, считал, что кооперация будет способствовать самоорганизации и культурному развитию широких народных масс. В статье выделено, что именно он был автором идеи и руководителем Киевского союза кооперативных обществ; такие союзы он рассматривал как противовес и конкурента крупному капиталу. Показано развитие его взглядов до уровня создания представительной организации кооператоров в общегосударственному масштабе. ; Одним з найвідоміших діячів українського кооперативного руху кінця ХІХ– початку ХХст. є Христофор Антонович Барановський – людина, яка все своє життя самовдосконалювалася та завзято й самовіддано розвивала справу кооперації. Хлопець із бідної селянської родини завдяки своїм здібностям і наполегливості вже в дев'ятнадцятирічному віці став заступником розпорядника одного з кооперативних товариств. У статті розкрито його внесок у вітчизняну кооперацію: засновник першого сільського споживчого товариства в Україні (1898р.); засновник Київського союзу кредитних товариств (1907р.); організатор кооперативних курсів (1908р.); голова правління Київського кооперативного банку (1911–1917рр.); головний редактор друкованого органу кооператорів «Муравейник/Комашня» (з 1912р.); товариш голови Другого Всеросійського кооперативного з'їзду (1913р.); голова правління Українбанку (1917р.). Наголошено, що його багатий досвід став у нагоді і під час державного будівництва доби Української національно-демократичної революції, він обіймав посади генерального секретаря фінансів УНР (1917р.) і члена уряду В.Прокоповича Директорії УНР (1920р.). На основі архівних матеріалів і діловодної документації з'їздів представників кооперативних установ у статті показано, що Барановський був переконаним прихильником кооперації як основи національної економіки, вважав, що кооперація сприятиме самоорганізації та культурному розвитку широких народних мас. У статті виділено, що саме він був автором ідеї та очільником Київського союзу кооперативних товариств; такі союзи він розглядав як противагу й конкурента великому капіталу. Показано розвиток його поглядів до рівня створення представницької організації кооператорів у загальнодержавному масштабі.

The purpose of the article is to identify and systematize the main factors that influence on the formation anddevelopment of the poster; characterize the role and features of the poster design within the tourist attractiveness ofthe country or region; to consider the main means of poster art graphic design in the early twentieth century throughthe example of the British railroad` advertising company. Methodology of the research is based on the principles ofobjectivity, systematization, historicism, as well as statistical, descriptive, concrete historical methods, which are usedto understand the specifics of the design of an advertising tourism poster in the development of an attractive image ofFrance, Belgium, Germany, Poland, the United Kingdom and other European countries in the early twentieth century. Thescientific novelty. For the first time the study found out and systemized the features of the tourist poster; reviewed the roleand features of the poster design in the tourist attractiveness of the country or region through the example of the Britishrailroad` advertising company; analyzed the means of graphic design of European poster art in the early 20th century.Conclusions. The study resulted that the following group of factors determines the formation and development of a poster:socio-economic, political, ergonomic, typological (functional), technical, aesthetic (cultural). Clarification of the designfeatures of advertising tourist poster in the early twentieth century and its role in the development of an attractive image,particularly in France, Belgium, Germany, Poland, the United Kingdom and other European countries, shows that touristposters expressively reflect the features of the time in which they were created. The main features of European poster artin the early twentieth century are high visual expressiveness, free interpretation and metaphorical understanding of thecontent, etc. ; Цель статьи – выяснить и систематизировать основные факторы, влияющие на формирование и развитиетуристического плаката; охарактеризовать особенности дизайна плаката и его роль в создании туристическойпривлекательности страны или региона; рассмотреть основные средства графического дизайна плакатногоискусства Европы начала ХХ в. на примере рекламы британской железной дороги. Методологию исследованиясоставляют принципы объективности, системности, историзма, а также статистический, описательный, конкретно-исторический методы, которые использованы для осмысления специфики дизайна рекламного туристическогоплаката в формировании привлекательного имиджа Франции, Бельгии, Германии, Польши, Великобританиии других стран Европы в начале ХХ в. Научная новизна. Впервые выяснены и систематизированы основныефакторы, влияющие на формирование и развитие туристического плаката, рассмотрены особенности его дизайнас точки зрения формирования привлекательного имиджа страны или региона, в частности освещена эффективностьиспользования туристических плакатов на примере рекламы британской железной дороги; проведен анализ средствграфического дизайна в плакатном искусстве Европы начала ХХ в. Выводы. Установлено, що формированиеи розвитие плаката определяется такими группами факторов: социально-экономическими, политическими,эргономическими, типологическими (функциональными), техническими, эстетическими (культурными).Выяснение специфики дизайна рекламного туристического плаката начала ХХ в. и его роли в формированиипривлекательного имиджа, в частности во Франции, Бельгии, Германии, Польше, Великобритании и другихстранах Европы, свидетельствует, что туристические плакаты виразительно отображают особенности времени,в которое их создано. Основными особенностями европейского плакатного искусства начала ХХ в. признаны еговысокая визуальная выразительность, свободное трактовка и метафорическое осмысление содержания. ; Мета статті – з'ясувати й систематизувати основні чинники, які впливають на формування та розвитоктуристичного плаката; охарактеризувати особливості дизайну плаката та його роль у створенні туристичноїпривабливості країни чи регіону; розглянути основні засоби графічного дизайну плакатного мистецтва Європипочатку ХХ ст. на прикладі реклами британської залізниці. Методологію дослідження складають принципиоб'єктивності, системності, історизму, а також статистичний, описовий, конкретно-історичний методи, яківикористано для осмислення специфіки дизайну рекламного туристичного плаката у формуванні привабливогоіміджу Франції, Бельгії, Німеччини, Польщі, Великобританії та інших країн Європи на початку ХХ ст. Науковановизна. Уперше з'ясовано й систематизовано основні чинники, які впливають на формування й розвитоктуристичного плаката, розглянуто особливості його дизайну з погляду формування привабливого іміджу країничи регіону, зокрема висвітлено ефективність використання туристичних плакатів на прикладі реклами британськоїзалізниці; проведено аналіз засобів графічного дизайну в плакатному мистецтві Європи початку ХХ ст. Висновки.Встановлено, що формування та розвиток плаката визначається такими групами факторів: соціально-економічними,політичними, ергономічними, типологічними (функціональними), технічними, естетичними (культурними).З'ясування специфіки дизайну рекламного туристичного плаката початку ХХ ст. і його ролі у формуванніпозитивного іміджу регіону, зокрема у Франції, Бельгії, Німеччині, Польщі, Великобританії та інших країнахЄвропи, засвідчило, що туристичні плакати виразно відображають ознаки часу, у який їх створено. Основнимиособливостями європейського плакатного мистецтва початку ХХ ст. визнано його високу візуальну виразність,вільне тлумачення та метафоричне осмислення змісту.

In accordance with the purpose of the research, the article formulates recommendations for improving the tactics of detecting and documenting operational units of illegal migration related to organized (transnational) crime. A number of theoretical propositions and practical recommendations of theoretical and practical importance are substantiated, in particular:The spread of organized (transnational) crime in the area of illegal migration is primarily due to the extra profits (huge costs) from the organization of channels of illegal migration.Economic, social, cultural, political and economic factors are decisive factors affecting illegal migration processes, and the corrupt law enforcement and governmental links with organized (transnational) crime provide unimpeded conditions for such crime to be committed. with illegal migration.The increase in the number of illegal migrants, above all, directly influences the dynamics of growth in the level of certain types of offenses. At the same time, the analysis of scientific research shows that an illegal migrant should be considered (identified) not only from the perspective of the offender but also from the perspective of the victim. Moreover, the analysis of the background indicates that illegal migrants are potential victims of trafficking in human beings. In view of the above, it can be concluded that these crimes are interconnected, as illegal migration to some extent affects the dynamics of the spread of crimes related to trafficking in human beings.When choosing the most successful tactic for detecting and documenting the organization of organized (transnational) crime of smuggling persons across the state border or committing crimes related to trafficking in human beings, an employee of the operational unit for the rational use of forces, means, methods and forms of operative activities should have knowledge of the specific features that distinguish illegal migration from trafficking in human beings (68.3 % of respondents said this).It offers its own classification of levels of hierarchical structure of organized (transnational) crime, which specializes in illegal smuggling of illegal migrants, in particular: organizer (leader) of organized crime group of higher level; regional (local) organizers (leaders) of middle or lower levels of organized crime; the recruitment of illegal migrants; conductors (carriers). ; На основе изучения положительного зарубежного опыта, анализа статистической информации судебных и правоохранительных органов, средств массовой информации, а также обобщения результатов опроса респондентов (следственных и оперативных работников) формулируются рекомендации по совершенствованию тактики выявления и документирования оперативными подразделениями преступлений, связанных с нелегальной миграцией, совершенных организованной (транснациональной) преступностью. Выделяются основные различия между нелегальной миграцией и торговлей людьми, которыми в частности являются: (эксплуатация, транснациональный характер, добровольное согласие). Предложена классификация уровней иерархической структуры организованной (транснациональной) преступности, специализирующейся на незаконной переправке нелегальных мигрантов, в частности: организатор (лидер) организованной преступной группировки высшего уровня; региональные (местные) организаторы (лидеры) среднего или низшего уровня организованной преступности; вербовщик нелегальных мигрантов; проводники (перевозчики). Подчеркивается, что особое внимание при выявлении и документировании противоправной деятельности, связанной с нелегальной миграцией, необходимо обращать на то, что к такой деятельности обычно привлекаются опытные специалисты по ИТ-технологиям, которые отвечают за распространение информации о нелегальной миграции в социальных сетях и мониторинг нелегальных миграционных маршрутов путем использования спутниковых и других технологий с целью выявления участков со слабым пограничным контролем, имеют коррупционные связи с пограничниками, полицейскими, береговой охраной. ; На основі вивчення позитивного зарубіжного досвіду за даним напрямом дослідження, аналізу статистичної інформації судових та правоохоронних органів, засобів масової інформації, а також узагальнення результатів опитування респондентів (слідчих та оперативних працівників) сформульовано та обґрунтовано рекомендації щодо удосконалення тактики виявлення та документування оперативними підрозділами злочинів, пов'язаних із нелегальною міграцією, вчинених організованою (транснаціональною) злочинністю. Виокремлено основні відмінності між нелегальною міграцією та торгівлею людьми, якими зокрема є: експлуатація, транснаціональний характер, добровільна згода. Запропоновано класифікацію рівнів ієрархічної структури організованої (транснаціональної) злочинності, що спеціалізується на незаконному переправленні нелегальних мігрантів, зокрема: організатор (лідер) організованого злочинного угруповання вищого рівня; регіональні (місцеві) організатори (лідери) середнього або нижчого рівня організованої злочинності; вербувальник нелегальних мігрантів; провідники (перевізники).Наголошено, що особливу увагу під час виявлення та документування протиправної діяльності, пов'язаної з нелегальною міграцією, необхідно звертати на те, що до такої діяльності зазвичай залучаються досвідчені фахівці з ІТ-технологій, які відповідають за поширення інформації щодо нелегальної міграції в соціальних мережах і моніторинг нелегальних міграційних маршрутів шляхом використання супутникових та інших технологій з метою віднайдення ділянок із слабким прикордонним контролем, мають корупційні зв'язки з прикордонниками, поліцейськими, береговою охороною.

The family is undoubtedly regarded not only as an important focus of society, but also as a basis for the upbringing of the growing generation, an element of cultural, moral, informational and economic development of society. Globalism and the transformation of social relations have also led to changes in the family model. In such circumstances, the study, becomes very important. The researchers mainly investigate the problems of individual principles of civil and family law, as well as analyze state policy in the field of protection and protection of children's rights. However, the principle of state protection of the family is not well understood.The study found that the principle of state protection of the family is enshrined both at the level of international acts and in national law. It is justified that the content of this principle is revealed due to the positive obligations of the state in the field of family protection. The article analyzes the foreign experience of defining the substantive elements of the principle of state protection of the family. The importance of the principle of state protection of the family in emergency situations, including the protection of the right to family of internally displaced persons, has been investigated.It is established that the principle of state protection of the family envisages a set of rulemaking, law enforcement, organizational, administrative, financial, ideological and educational measures on the part of the state to ensure favorable conditions for the creation and proper functioning of the family, as well as its protection. The legal mechanism of state protection of the family is a system of legal norms that establish guarantees for the realization of a person's right to the family, as well as institutions that promote the proper functioning and protection of the family, motherhood (paternity) and childhood. It is justified that the content of the principle of state protection of the family is revealed due to the positive obligations of the state in the sphere of family protection, including: to assist in the formation of families and in raising their children; take appropriate measures to ensure equality of spouses and protection of children in the event of divorce; create human conditions for motherhood (paternity), ensure protection of their rights; take special maternity protection measures within a reasonable time before and after childbirth; adopt legislation to protect a person from arbitrary or unlawful interference with family life; to give priority to family upbringing of the child and others. ; В рамках исследования установлено, что принцип государственной охраны семьи зафиксирован как на уровне международных актов, так и в национальном законодательстве. Обосновано, что сущностное содержание указанного принципа раскрывается через позитивные обязательства государства в сфере охраны семьи. Проанализирован зарубежный опыт определения на законодательном уровне содержательных элементов принципа государственной охраны семьи. Исследовано значение принципа государственной охраны семьи в чрезвычайных ситуациях, в том числе и по защите права на семью внутренне перемещенных лиц. Установлено, что принцип государственной охраны семьи предусматривает комплекс нормативных, правоприменительных, организационно-распорядительных, финансовых, идеологически-воспитательных мер со стороны государства по обеспечению благоприятных условий для создания и надлежащего функционирования семьи, а также ее защиты. ; В рамках дослідження встановлено, що принцип державної охорони сім'ї зафіксований як на рівні міжнародних актів, так і в національному законодавстві. Обґрунтовано, що сутнісний зміст вказаного принципу розкривається через позитивні зобов'язання держави в сфері охорони сім'ї. В рамках статті проаналізовано зарубіжний досвід визначення на законодавчому рівні змістовних елементів принципу державної охорони сім'ї. Досліджено значення принципу державної охорони сім'ї в надзвичайних ситуаціях, в тому числі і щодо захисту права на сім'ю внутрішньо переміщених осіб.Встановлено, що принцип державної охорони сім'ї передбачає комплекс нормотворчих, правозастосовних, організаційно-розпорядчих, фінансових, ідеологічно-виховних заходів з боку держави щодо забезпечення сприятливих умов для створення та належного функціонування сім'ї, а також її захисту. Правовий механізм державної охорони сім'ї є системою правових норм, що встановлюють гарантії реалізації особою права на сім'ю, а також інституцій, що сприяють належному функціонуванню та захисту сім'ї, материнства (батьківства) та дитинства.Обгрунтовано, що сутнісний зміст принципу державної охорони сім'ї розкривається через позитивні зобов'язання держави в сфері охорони сім'ї, в тому числі: надавати допомогу при утворенні сімей, та під час виховання ними дітей; вжити належних заходів для забезпечення рівності подружжя та захисту дітей у разі розірвання шлюбу; створити людині умови для материнства (батьківства), забезпечити охорону їх прав; вживати заходи з особливої охорони матерів протягом розумного строку до і після пологів; прийняти законодавство щодо захисту особи від свавільного чи незаконноговтручання в сімейне життя; забезпечити пріоритет сімейного виховання дитини та інші.