Suchergebnisse

Resumen Todo universo carcelario es particular y contextual a su ubicación socioespacial. Este artículo deriva de investigación realizada del 2015 al 2017, al interior del Centro de Reinserción Social, Lic. Eduardo Ruiz, de Uruapan, Michoacán. Se pretende mostrar un fragmento de la complejidad carcelaria y de los seres que la habitan a través de relación dialógica entre las nociones sapiens/ demens, y orden y caos; profundizando en el análisis de dimensiones afectivas en la reclusión. Se enfatizarán las reflexiones de un ex miembro de las redes de narcotráfico que en el encarcelamiento ha podido poner en perspectiva sus experiencias y decisiones mostrando claroscuros (sapiens/ demens) de su escala de valores, razones, afectos y motivaciones. Palabras clave encarcelamiento; complejidad; presos; Michoacán Referencias Aguilar, Camín Héctor. (2014). "La captura criminal del Estado. Una historia mexicana". Ponencia presentada en el XXXVI encuentro de Antropología e Historias regionales La Paz Alterada, Zamora. Azaola, Garrido Elena. (1990). La institución correccional en México: Una mirada extraviada, 1. ed. México, D.F.: Siglo Veintiuno Editores. Barragán, López Esteban. (1997). "La rancherada en México, sociedades en movimiento, anónimas y de capital variable", Revista Relaciones, 18(69): 122–162. Boff, Leonardo. (2012). El cuidado necesario. Madrid: Trotta. Chávez, Torres Martha. (1998). Mujeres de rancho, de metate y de corral. Zamora Mich.: El Colegio de Michoacán. Ciurana, Emilio Roger. (2010). Sappiens Demens. De Platón a Edgar Morín. Documento electrónico: https://emiliorogerciurana.com/2010/10/07/sapiensdemens-de-platon-a-edgar-morin/ [consulta: 23 de agosto de 2018]. Darwich, Yamil. (2005). Homo sapiens; Homo demens/Diálogo, El Siglo de Torreón, 2005. Disponible en: https://www.elsiglodetorreon.com.mx/noticia/138960.homo-sapiens-homo-demens-dialogo.html [Consulta: 14 de agosto de 2018]. Diario Oficial de la Federación, DOF. (2016). ACUERDO por el que se aprueba la Norma Técnica para la Clasificación Nacional de Delitos para Fines Estadísticos. Disponible en:http://www.snieg.mx/contenidos/blogforo/docFOROS/Proyecto%20NTCNDFE.pdf [consulta 15 agosto 2018] Foucault, Michel. (2012). Vigilar y castigar: Nacimiento de la prisión, Madrid: Biblioteca Nueva. Guerrero, Gutiérrez Eduardo. (2014). "La dictadura criminal", NEXOS [solo en línea], 01 Abril 2014. Ingold, Tim. (2015). "Conociendo desde dentro: reconfigurando las relaciones entre la antropología y la etnografía", en Etnografías Contemporáneas, 2(2): 218–230. James, William. (1999). Las variedades de la experiencia religiosa: Estudio de la naturaleza humana, Barcelona: Península. Maerker, Denisse. (2004). "Auxilio, ¿dónde está el Estado?", en NEXOS (versión electrónica), [consulta 20 Abril 2018] Maldonado, Aranda, Salvador. (2010). Los márgenes del estado mexicano: Territorios ilegales, desarrollo y violencia en Michoacán. Zamora Michoacán: El Colegio de Michoacán. Maldonado, Aranda, Salvador. (2012). "Drogas, violencia y militarización en el México rural: El caso de Michoacán", en Revista mexicana de sociología, 74(1): 5–39. Morin, Edgar. (2004). "La epistemología de la complejidad", en Gazeta de Antropología, 20. Disponible en: http://www.ugr.es/~pwlac/G20_02Edgar_Morin.html [consulta 10 agosto 2018] Ojeda, Natalia. (2013). "'Cárcel de mujeres'. Una mirada etnográfica sobre las relaciones afectivas en un establecimiento carcelario de mediana seguridad en Argentina", en Revista Sociedad y Economía, julio- diciembre(25): 237–254. Ojeda, Natalia. (2017). Las implicancias del castigo. Un estudio etnográfico en una cárcel de mujeres en Argentina, Revista Vox Juris, 33(1): 69–78. Ordaz, Hernández David. (2010). De la readaptación a la reinserción social. Un nuevo esquema de política criminal. Disponible en: http://www.ijf.cjf.gob.mx/cursosesp/2010/ejecsancionespenales/DE%20LA%20READAPTACI%C3%93N%20A%20LA%20REINSERCI%C3%93N%20SOCIAL.pdf [Consulta: 21 de septiembre de 2016]. Parrini, Roses Rodrigo J. (2007). Panópticos y laberintos: Subjetivación, deseo y corporalidad en una cárcel de hombres, México, D.F.: El Colegio de México, Centro de Estudios Sociológicos, Programa Interdisciplinario de Estudios de la Mujer. Preciado, Beatriz. (2008). Testo yonqui. Pozuelo de Alarcón, Madrid: España. Radar Noticias. (2012). Frustran fuga de 250 reos en Uruapan, en Radiar Noticias Mx, 08 de diciembre de 2012. Disponible en: http://radiarnoticiasmichoacan.blogspot.com/2012/12/frustran-fuga-de-250-reos-en-uruapan.html# [Consulta: 22 de octubre de 2016]. Rambo, Lewis R. (1996). Psicosociología de la conversión religiosa: Convencimiento o seducción? Barcelona: Herder. Segato, Rita Laura. (2003a). El sistema penal como pedagogía de la irresponsabilidad y el proyecto "habla preso: el derecho humano a la palabra en la cárcel". Texto leído en el encuentro Culture, Violence, Politics, and Represe, Texas University Segato, Rita Laura. (2003b). El sistema penal como pedagogía de la irresponsabilidad y el proyecto 'Habla Preso: el derecho humano a la palabra en la cárcel'. en la University of Texas. Vázquez, E. A. & Terven, S. A. (eds.) (2018). Etnografías. Tácticas y estrategias para el registro y análisis de la diversidad cultural. Universidad de Querétaro: Querétaro.

Artykuł opisuje elementy języka obcego (słowa obce zapożyczone z języka rosyjskiego) w mowie potocznej bohatera utworów, a zwłaszcza w języku pieśni ludowych, w dziełach satyrycznych, w fikcji, a również konkretne użycie barbarzyństw, słów pożyczonych i żargonów. W tym kontekście uwzględniono następujące pytania: - zdefiniowane są rodzaje obcych słów, takie jak: barbarzyństwo, słowa pożyczki, żargony. - Zgodnie z kierunkiem badania wybrane są wyżej wymienione elementy językowe z tekstów pieśni ludowych, felietonów, komiksów, poetyckich i prozatorskich dzieł wy-bitnego kazachskiego poety, pisarza, dramaturga, satyryka I. Żansugurowa. - Od czasów starożytnych naród kazachski był ściśle związany z narodem rosyjskim w sferze ekonomicznej, społecznej, kulturalnej i politycznej, dlatego artykuł opisuje cechy użycia rosyjskojęzycznych słów i obcych elementów za-pożyczonych przez język rosyjski. - Funkcja barbarzyństwa przekazana jest za pomocą słów pojedynczych, kombinacji ze zmienioną strukturą mor-femiczną i składniową. - W mowie potocznej wyznacza się dużo barbarzyńców. Autorzy twierdzą, że przyczyną tego jest codzienna komunikacja z przedstawicielami innych grup etnicznych. - W języku pieśni ludowych elementy obce są używane w celu przekazania humoru, kpiny, satyry. - W tekście dzieła satyrycznego elementy języka obce-go, zwłaszcza w mowie bohatera, są podstawą do określenia jego zachowania, temperamentu, światopoglądu, stopnia profesjonalizmu i etykiety mownej. - W artykule jest wyznaczona rola zapożyczonych słów w dziele sztuki. Podkreśla się, że zapożyczanie zwiększa bo-gactwo leksykalne języka, służy jako źródło nowych korzeni, innych elementów słowotwórczych i terminów, rozwija do niuansów semantykę pojęć stosowanych w różnych obsza-rach społeczeństwa. Proces zapożyczania jest organiczny dla języka, jest naturalną formą kontaktów językowych i źródłem zmian językowych. - Określając rolę i znaczenie elementów języka obcego w języku postaci, autor podkreśla, że w każdym utworze wy-różnia się mowę autora i mowę postaci. Język autora to opo-wieść o zjawiskach, wydarzeniach, postaciach, działaniach postaci, zawierający ocenę ludzi, fakty. Język postaci jest środkiem indywidualizacji. Jest to spowodowane wiekiem, wykształceniem, zawodem, nastrojem, temperamentem, kul-turą bohatera. Na koniec artykułu podaje się następujące argumenty językowe: elementy obce w dziele sztuki pełnią te same funkcje, co elementy języka ojczystego; są używane jako środki artystyczne w celu ujawnienia obrazu. ; The article deals with the elements of "foreign language" (foreign words borrowed from the Russian language) in the character's speech of spoken language, in the language of folk songs, satirical works, in fiction, describes the specifics of the use of barbarisms, borrowed words, jargons. In this regard, the following issues are covered: - the types of "foreign words" are defined, such as: barbarism, borrowed words, jargons. - the analysis of the above-mentioned linguistic ele-ments are carried out in accordance with the direction of the research which were selected from the texts of folk songs, feuilletons, humorous poems, poetic and prose works of the outstanding Kazakh poet, writer, playwright, satirist I. Zhansugurov. - since ancient times, the Kazakh people were closely connected with the Russian nation in the economic, social, cultural and political spheres, therefore, the article describes the features of using Russian words and foreign lan-guage elements borrowed through the Russian language. - function of barbarisms. Pronunciation of words, sep-arate words, combinations with the changed morphemic and syntactic structure are considered as barbarisms. - Barbarisms are actively used in spoken language. The authors prove the fact that the reason for this is daily communication with representatives of other ethnic groups. - In the language of folk songs foreign language ele-ments are used for humor, ridicule, satire. - In the text of a satirical work, the elements of a" foreign language", especially in the character's speech are the basis for determining its behavior, temperament, worldview, degree of professionalism and speech etiquette. - The role of borrowed words in an artwork. Borrowing increases the lexical richness of the language serves as a source of new roots, other word-formation elements and terms, expands and nuances the nomenclature of concepts used in different areas of society. The process of borrowing is organic to the language, a natural form of language contact and a source of language change. - The role and importance of foreign language elements in the language of the character is determined. The author's speech and the speech of the characters are distinguished in an artwork. The author's language is a story about phenomena, events, characters, actions of characters, it has an assessment of people, facts. The language of the characters is a means of individualization. It is caused by age, education, profession, mood, temperament, culture of the hero. - In conclusion, the article presents the following lin-guistic arguments: foreign language elements in a work of art perform the same functions as the elements of the native language; they are used as artistic means to reveal the image.

The article is devoted to the person of Vasyl Shtul (1921–1943) in the Ukrainian liberation movement. Unfortunately, his biography was not previously studied by historians. The person of V.Shtul also attracted attention to the fact that he belonged to the OUN-M. The activities of this organization and its executives have not been adequately addressed. This was the main reason for the preparation of the article.V. Shtul was born in the family of a nationally conscious Ukrainian priest. By that time he had a good education. V. Shtul graduated from the Ukrainian gymnasium in Rivne. On the eve of the Second World War, he became a student at the Higher Commerce School in Warsaw. At that time, his elder brother Oleg Shtul studied in the city. He also belonged to the OUN-M. After the death of Andrew Melnyk, he headed the organization during 1964–1977.After World War II V. Shtul remained in the German-occupied territory of Poland. There is evidence that he was a teacher on the territory of the Kholmshchyna. About this period in his life the information is a bit unfortunately.With the beginning of the German-Soviet war Vasyl and his brother Oleg return to Ukraine. Vasyl, along with the tasks of the OUN-M, worked as a journalist in the Volyn newspaper, which was published in Rivne.To understand V. Shtul worldview as a man and a politician, the author analyzed his publications. By their theme, they are diverse. He was a supporter of nationalism, criticized democracy. In the war V. Shtul called on support for Germany and take an example from her. He also rightly pointed out that the previous Polish and Soviet authorities deprived Ukrainians of many rights.V. Shtul drew attention to Eastern Ukrainian. According to him, there were also many Ukrainian patriots on the Left Bank, so criticizing the East of Ukraine should not be. Moreover, it is worth taking an example and building a future state with a joint effort.There are many statements in the articles on the political themes that correspond to Nazi ideology. He has a negative attitude towards the opponents of Germany, because they have proclaimed an alliance with communist Russia. Shtul does not call for murder, but only wants the Ukrainian nation to take a worthy place next to other peoples.In his articles, V. Shtul paid much attention to culture. He advocated the revival of the Ukrainian language, which for many years was banned by various occupiers. His attention was not passed to theatrical art and sports. According to him, the state could not exist without national heroes, its own history and culture.V. Shtul drew attention to economic relations, the social sphere and the church. According to him, the priests also had to deal with public affairs. This was especially needed in villages where there were few educated people. In general, almost every article of V. Stylus is an appeal to Ukrainians to use every opportunity to build a future state.V. Shtul worked in the newspaper "Volyn" until the spring of 1943. Due to the connection with the OUN-M, he was threatened with arrest. That is why V. Shtul goes into an illegal position and goes to the guerrillas. He is in the squad of Mykola Nedzdevsky on the pseudo "Khrin". Guerrillas resist the German army. V. Shtul was a political instructor in the unit and had a pseudo "Chornota". After the conflict with the OUN-B, V. Shtul joins the UPA. After that, he was engaged in publishing political literature for Ukrainian insurgents. V. Shtul died at the end of 1943 in unclear circumstances. According to one version, he was killed because of an internal conflict in the OUN entourage.In general, the figure of V. Shtul needs further research. Particular attention should be paid to his role in the OUN-M. The political outlook of V. Shtul was right. However, one can not say clearly that he was an ultra-right radical or moderate nationalist. The Stul's conviction was a reflection of the Ukrainian political thought of that time. The biography of V. Shtul is part of the struggle for the Ukrainian state. ; У статті зосереджено увагу на постаті відомого українського політичного діяча і публіциста Василя Штуля, з'ясовано його участь та роль в українському національно-визвольному русі кінця 1930–х – початку 1940-х років. Автор простежив основні віхи життєвого шляху В. Штуля, охарактеризував історичні обставини й фактори, в яких відбулось формування його особистості, світоглядних засад і політичних поглядів. Висвітлено перебування В. Штуля в Організації Українських Націоналістів, його участь у пошуку політичних компромісів між двома відгалуженнями українського націоналістичного руху. Розглянуто доступні публікації згаданого діяча в періодичних виданнях воєнного часу, що виходили на Волині. Аналізуючи життєпис В. Штуля, автор наводить паралелі із біографією його брата Олега Штуля – голови Проводу ОУН 1965–1977 рр. Стаття, яка підготована на основі джерельних матеріалів, що зберігаються в Галузевому державному архіві Служби безпеки України, окрім історичного портрету одного з чільних діячів ОУН-М, дає змогу відтворити окремі епізоди українського національно-визвольного руху періоду Другої світової війни.

The article presents the phenomenon of pranking as a specific form of political communication. The evolution and the stages of this phenomenon's development are traced since the end of the 19th century when telephones appeared. The emphasis is placed on the fact that it is the two-stage building of the pranking model that contributes to the entrenchment of pranking in the political culture of society. A certain connection between the pranking development and the achievements of the scientific and technological progress in the field of mass media is revealed. It is shown how, with the advent of the Internet, pranking turns into an important segment of social communications, and prankerism – into nearly a separate profession, how the circle of "victims" of prankerism expands at the expense of well-known politicians and leaders of certain states, which in its turn affects the formation of public opinion on these objects of prankerism. It is noted that the result of the pranking development consists in complicating and diversifying the circulation of political information between the various elements of the political system, between the political and social systems, between the administered and the administering, and between the politically active and passive segments of the population. By way of illustration, a schematic structure of pranking is provided. It is concluded that it is necessary to focus the attention of political and other scientists on studying this phenomenon and highlighting its positive and negative aspects. The problem of the consequences of pranking, both in terms of the development of political communication, the operating mode of the political system of a country as a whole and of its individual parts, and in terms of the internal and external state security, emerges full blown. The question is raised as to what conclusions political leaders themselves should draw in order not to take the bait of prankers and not to lower the electoral rating among the population of their country. ; Рассматривается феномен пранкинга как специфической формы политической коммуникации. Прослеживается эволюция и этапы развития этого явления начиная с конца ХІХ столетия, когда появились телефоны. Акцентируется на том, что именно двухстадийное построение модели пранкинга способствует его укоренению в политической культуре общества. Раскрывается определенная связь развития пранкинга с достижениями научно-технического прогресса в сфере средств массовой информации. Показано, как с появлением Интернета происходит превращение пранкинга в важный сегмент сферы социальных коммуникаций, а пранкерства – в едва ли не отдельную профессию, как расширяется круг «жертв» пранкерства за счет известных политических деятелей и лидеров определенных государств, что в свою очередь влияет на формирование общественного мнения об этих объектах пранкерства. Отмечается, что результатом развития пранкинга является усложнение и разнообразие циркуляции политической информации между различными элементами политической системы, между политической и социальной системами, между управляемыми и управляющими, а также между политически активными и пассивными слоями населения. Для иллюстрации предлагается схематическая структура пранкинга. Делается вывод о необходимости сосредоточения внимания политологов и других ученых на изучении данного феномена, выделении позитивных и негативных аспектов явления. Актуализируется проблема последствий пранкинга как с точки зрения развития политической коммуникации, режима функционирования политической системы страны в целом и ее отдельных частей, так и с точки зрения внутренней и внешней безопасности государства. Ставится вопрос о том, какие выводы должны сделать сами политические лидеры, дабы не попасть на крючок пранкеров и не снизить электоральный рейтинг среди населения своей страны. ; Розглядається феномен пранкінгу як специфічної форми політичної комунікації. Простежується еволюція та етапи розвитку цього явища починаючи з кінця ХІХ століття, коли з'явилися телефони. Акцентується на тому, що саме двостадійна побудова моделі пранкінгу сприяє його укоріненню у політичній культурі суспільства. Виявляється певний зв'язок розвитку пранкінгу з досягненнями науково-технічного прогресу у сфері засобів масової інформації. Показано, як з появою Інтернету відбувається перетворення пранкінгу на важливий сегмент сфери соціальних комунікацій, а пранкерства – чи не на окрему професію, як розширюється коло «жертв» пранкерства за рахунок відомих політичних діячів і лідерів певних держав, що своєю чергою впливає на формування суспільної думки щодо цих об'єктів пранкерства. Відзначається, що результатом розвитку пранкінгу є ускладнення та урізноманітнення циркуляції політичної інформації між різними елементами політичної системи, між політичною та соціальною системами, між керованими та керуючими, а також між політично активними і пасивними прошарками населення. Для ілюстрації пропонується схематична структура пранкінгу. Робиться висновок про необхідність зосередження уваги політологів та інших науковців на вивченні цього феномена, виявленні позитивних і негативних аспектів явища. Актуалізується проблема наслідків пранкінгу як з точки зору розвитку політичної комунікації, режиму функціонування політичної системи країни загалом та її окремих частин, так і з точки зору внутрішньої та зовнішньої безпеки держави. Ставиться питання про те, які висновки мають зробити самі політичні лідери, аби не попасти на гачок пранкерів та не знизити електоральний рейтинг серед населення своєї країни.

In the article J. Barnes' novel «England, England» is considered through the prism of the Foucaultian concept of «heterotropia»; complicity and functioning ambiguity of this concept in the literary studies area is traced and taken under attention, how basic traits of Foucaultian concept work and uncover in the artistic world of Barnes' novel, where presented images of two islands, that function due to heterotopia spaces rules.During last decades post-nonclassical epoch has added to its significant arsenal of different «turns» also the turns «of space», which initiator was M. Foucault. Implanted into lectures, destined to architects, term «heterotopia», and emphasized on the changes, that occurred with the space nature, philosopher has not given any explanations about occurred changes, what gives possibility to wide treatment and usage in different spheres of humanitarian sciences.Literati are trying to use this term in their exploring service, pointing out that it requires to an appropriate coordination with existing art creation exploring technics in the literary studies. At the same time we cannot deny thought about literary text as always «another place», comparing to all other texts, performs as heterotopia with increased significance of internal relative-reflections and relative-interweaving of new connections and meanings, that is why precisely balanced literary studies of heterotopia is the evidence of not stereotyped and intelligibility of scientific thinking and reaction on certain artistic texts, in which space heterotopia nature is actualized (but not only geographical), which demands relevant analytic strategies.The attempt to read J. Barnes' novel «England, England» in terms of heterotopia idea is dictated by text self-intention, in which two heterotopias — Island, created by powers of Jack Pitmen's team as a copy of Great Britain, and island, on which Good Old England is situated, coexist; and inside these heterotopian spaces also exist nodes of other heterotopian relations: heterotopia of memory, history, main heroes' individual consciousness and so on.Overall island phenomenon is extremely valued by European culture and English literature especially, in respect which researchers have already started talking about existence inside it specific «island text». Islands, created by Barnes' demanding imagination and fabulations illustrate the best these thesis of French philosopher, that compose basic principles Foucaultian heterotopia spaces. First of all, these islands exist in co-reflections and co-images, as well as people exist there as in the beyond mirror, virtual reality (Foucault's principle of the «mirror»). This way of existence enables execution of utopias and island Wight becomes «realized utopia», this way it demonstrates the second important Foucaultian principle. Thirdly, heterotopias accompany with heterochronies, while on island Wight, as well in Old England, socio-cultural and aesthetic objects overflow and combine and they belong to absolutely different times and places. Also some other Foucaultian principles of heterotopia are exposed in Barnes' novel. Barnes' isles are opened to all visitors and at the same time closed, they are isolated either compelled from the whole world, like Old England, or their isolation is dictated by administration strategies, as island Wight, on which you can get only with the permission from the government. Actually, touristic Wight atmosphere, where travelers and holiday-makers are only having fun, also forms deviant behavior, not corresponding to the lifestyle of the world, especially of England, where work takes much more time than leisure.We should also take into account heterogeneous nature of person's internal world, that makes it more obvious in his heterotopian consciousness, in his internal life space, that reads as a route of personality to its self. Marta Cochrane's history is a bright example of heterotopias of isles, on which she was, cross over and interact with plural heterotopias of her consciousness, memory, memoirs, passions.Overall, the phenomenon of island as immanently heterotopian space, separated and opposed to the other world, where in unpredictable and ridiculous looks cross over and coexist different fragments and forms of people's existence and space configurations, contains potentials to deep studies of heterotopias, however the question, whether each island, depicted in the English literature is a complete heterotopia, can it still be decided only during the process of further scientific investigations, that seem to be important for the contemporary literary studies. ; В статье сквозь призму фуколтианского понятия «гетеротопия» рассматривается роман английского писателя Дж. Барнса «Англия, Англия»; учитывается сложность и неоднозначность использования этого концепта в современном литературоведении и прослеживается, как основные признаки фуколтианского концепта работают и раскрываются в художественном мире романа Дж. Барнса, в котором представлены образы двух островов, функционирующих по законам гетеротопных пространств. ; У статті крізь призму фуколтіанського поняття «гетеротопія» розглядається роман англійського письменника Дж. Барнса «Англія, Англія»; враховується складність і неоднозначність функціонування цього концепту в царині літературознавчої науки і простежується, як основні ознаки фуколтіанського концепту працюють та розкриваються в художньому світі роману Дж. Барнса, де представлені образи двох островів, що функціонують за законами гетеротопічних просторів.

Мета дослідження – виявлення і осмислення соціально-філософських засад театралізації політичної сфери. Виходячи з гіпотези про те, що театралізація сприяє підвищенню ефективності комунікацій в сфері політики, в якості методологічної стратегії дослідження обрано концепцію театральності соціокомунікативних проявів культури (на базі методів соціокультурного аналізу). Цей підхід дозволив з'ясувати, що поєднання в політичних «виставах» елементів гри, перформансу, ритуалу, карнавалу, маскараду сприяє: приверненню уваги опонентів; демонстрації солідарності із протестним рухом; формуванню іміджу відповідно до ролі / амплуа, яку політик виконує у політичному «театрі»; створенню додаткових каналів комунікації політика із «публікою» (народом, електоратом). В якості одного з таких каналів розглядаються костюмні прикраси і аксесуари, які є не лише доповненням до іміджу політика, а й важливим елементом драматургії. Дозволяючи заміняти пряме повідомлення на знаково-символьну форму, прикраси сприяють наданню процесу комунікації ігрового, театрального формату. Це, з одного боку, пожвавлює процес спілкування політика із «публікою», сприяє розширенню аудиторії, але, з іншого боку – привносить в процес передачі інформації елемент інтерпретації. Цією обставиною активно користуються мас-медіа, посилюючи свою роль у політичному «театрі». З'ясовано також, що певною мірою театральність завжди була притаманна політиці. Проте театральне не завжди в ній превалює: прагнення до театралізації зростає по мірі розділення політичної сфери на публічну і «приховану». Посилення театральних проявів у сучасній політичній сфері вказує на те, що саме така тенденція набуває розвитку в соціальних відносинах. Це в свою чергу обумовлює появу нових технологій і форматів комунікації в системі «влада – суспільство». ; Public policy is always focused on finding the most effective ways to communicate with the broad masses (society, population, electorate). Historical experience shows that one of such methods is the introduction of theatrical elements into the communication process. The purpose of this study is to identify and comprehend the social and philosophical foundations of the theatricalization of the political sphere. The concept of theatricality of sociocommunicative manifestations of culture was chosen as a methodological research strategy (based on methods of sociocultural analysis). This approach made is possible to find out that the combination of the elements of the game, performance, ritual, carnival, masquerade in political "spectacles" helps to: attract the attention of opponents; demonstrations of solidarity with the protest movement; the formation of the image of the politician in accordance with the role that he plays in the political "theater"; creating additional channels of communication policy with the "public". One of these channels is costume jewelry and accessories, which are not only an addition to the image of a politician, but also an important dramatic element. By allowing the replacement of a direct message with a sign-symbolic form, jewelry helps to impart a gaming, theatrical format to the communication process. On the one hand, it helps to expand the audience, but, on the other hand, it introduces an element of interpretation into the process of information transfer. This circumstance is used by the mass media, strengthening its role in the political "theater". It has also been established that to a certain extent theatricality has always been inherent in politics. But the theatrical component does not always prevail in it: the desire for theatricality increases with the division of the political sphere into public and "hidden". Strengthening theatrical manifestations in the modern political sphere indicates that this is the trend that is developing in social relations. This, in turn, determines the emergence of new technologies and communication formats in the system "power – society". ; Цель исследования – выявление и осмысление социально-философских оснований театрализации политической сферы. Исходя из гипотезы о том, что театрализация способствует повышению эффективности коммуникаций в сфере политики, в качестве методологической стратегии исследования выбрана концепция театральности социокоммуникативных проявлений культуры (на базе методов социокультурного анализа). Этот подход позволил выяснить, что сочетание в политических «спектаклях» элементов игры, перформанса, ритуала, карнавала, маскарада способствует: привлечению внимания оппонентов; демонстрации солидарности с протестным движением; формированию имиджа политика в соответствии с ролью / амплуа, которую он исполняет в политическом «театре»; созданию дополнительных каналов коммуникации политика с «публикой» (народом, электоратом). В качестве одного из таких каналов рассматриваются костюмные украшения и аксессуары, которые являются не только дополнением к имиджу политика, но и важным элементом драматургии. Позволяя заменять прямое сообщение на знаково-символьную форму, украшения способствуют приданию процессу коммуникации игрового, театрального формата. Это, с одной стороны, способствует расширению аудитории, но, с другой стороны – привносит в процесс передачи информации элемент интерпретации. Этим обстоятельством пользуются масс-медиа, усиливая свою роль в политическом «театре». Установлено также, что в определённой степени театральность всегда была присуща политике. Но театральное не всегда в ней превалирует: стремление к театрализации возрастает по мере разделения политической сферы на публичную и «скрытую». Усиление театральных проявлений в современной политической сфере указывает та то, что именно такая тенденция получает развитие в социальных отношениях. Это, в свою очередь, обусловливает появление новых технологий и форматов коммуникации в системе «власть – общество».

"Authenticity will be the buzzword of the twenty-first century." (Michael Crichton, Timeline, 1999) Never more than today has the search for authenticity been headline news. It affects our political choices (Shane, 2018), the music we listen to (Peterson, 1997; Speers, 2017; Barker and Taylor, 2007; Dolan, 2010), the artwork we appreciate (Benjamin, 1969; Jenson, 1994), the food we eat (Zukin, 2008), the holidays we go on (Reisinger and Steiner, 2006) and the way we portray our lives on social media (Salisbury and Pooley, 2017). In fiction, authenticity is, for obvious reasons, a more problematic concept, and we find that authenticity is not just linked to notions of plausibility (Stoltzfus, 1988), realism (Funk et al, 2012) and historical accuracy (Brantly, 2017), but it raises the issue of a particular understanding of the text in relation to the figure of the author (Gunning, 2012), or what Ana María Sánchez-Arce has argued is "the discourse or grand narrative that legitimizes knowledge on the grounds of it originating from essential identity characteristics or subjectivities" (2007: 143). Authenticity is felt when in the author's personal voice, we recognize our own unique individuality, often within a community of individuals who share that same narrative. For this reason, authenticity is strongly linked to the notions of identity and common shared values. Speaking about authenticity in the performance of popular music songs, Allan Moore has argued that "authenticity of expression [.] arises when the originator (composer, performer) succeeds in conveying the impression that her utterance is one of integrity, that it represents an attempt to communicate unmediated form with an audience" (2002: 214). In other words, if we trust the legitimizing framework of a shared perception of an artist's artistic sincerity and their integrity as a story-teller, we consider their voice as being authentic, even if the work itself is an artificial construct. Authenticity is a concept which plays a significant theoretical role in two particular artistic areas: transnational and transcultural writing (cf. Dagnino, 2012; Brantly, 2017) and musical performance. As musicologist Richard Taruskin has argued, authenticity "is knowing what you mean and whence comes that knowledge. And more than that, even, authenticity is knowing what you are, and acting in accordance with that knowledge" (1984: 3). Moving away from the objective reality/authenticity correlation of the positivist approach which searches for (an elusive) truth within the work itself, from a constructivist point of view, authenticity will be found at the crossroads of subjectivity and social networks. Within this context, in the words of Allan Moore, "in acknowledging that authenticity is ascribed to, rather than inscribed in, a performance, it is beneficial to ask who, rather than what, is being authenticated by that performance" (2002: 220). Contemporary novelist, Booker Prize and Nobel Prize winner, Kazuo Ishiguro is considered to be a transnational/transcultural author (Walkowitz, 2007), and one who is profoundly musical. He once said that: "I used to see myself as some sort of musician type but there came a point when I thought: actually, this isn't me at all. I'm much less glamorous. I'm one of these people with corduroy jackets with elbow patches. It was a real comedown." (2015) Here, Ishiguro is arguing that the authentic Ishiguro is fundamentally musical - having only rejected the craft (or "glamour") of the musician (music's inauthenticity) to keep the essence of music within his writing. So doing, his musical inspiration serves to validate the authenticity of his writer's voice, and also serves to affirm the notion that music is intrinsically authentic as a true representation of our subjectivity and emotions. In this presentation, I will be focussing on Ishiguro's five short stories, Nocturnes, subtitled 'Fives Stories of Music and Nightfall', published in 2009, and the way in which he creates a correlation between the musical experiences featured in the stories and his character's ambivalent relation with concepts of authenticity and identity. I will be arguing that Ishiguro is challenging the traditional representation of classical music by placing it within a popular music framework and using authenticity to blur the traditional distinctions between art cultures. Whilst Ishiguro offers us a mise-en-scène of musical practices/authenticities within the fictional worlds he is creating, he is also encoding the authenticity of his own voice within a metanarrative on artistic creation understood as musical performance. References: Barker, H. and Taylor, Y. (2007) Faking it: the quest for authenticity in popular music. New York: Norton. Brantly, S. (2017) The Historical Novel, Transnationalism, and the Postmodern Era: Presenting the Past. Abingdon: Routledge. Benjamin, W. (1969) The Work of Art in the Age of Mechanical Reproduction, In: Illuminations, ed. Hannah Arendt, transl. Harry Zohn, from the 1935 essay. New York: Schocken Books. Dagnino, A. (2012) 'Transcultural Writers and Transcultural Literature in the Age of Global Modernity.' Transnational Literature Vol. 4 no. 2 Dolan, E. I. (2010). '"…This little ukulele tells the truth": Indie pop and kitsch authenticity.' Popular Music, 29(3), 457–469.

Mashhad is located in northeastern Iran and known as one of the most prominent religious cities in the Shia world. Religion, more than other factors such as geographical position and culture, has influenced the creation, expansion, and development of the city. The location of the burial place of Imam Alī al-Ridā, the 8th Imam of the Shi'ite, led the city to surpass its other nearby towns until it became one of the largest centers of Iran in the 16th century. With the official adoption of Shi'ism, Iranian kings have always shown a great deal of interest in the growth and development of Mashhad in order to reduce travels to Arabic religious centers and prevent the financial exploitation of these cities from pilgrimages. For this purpose, restoration and extension of the Holy Shrine have been undertaken as the primary innovative initiatives. Consequently, the first expansions of the city begin around the sanctuary within the ramparts with the formation of the neighborhoods that presented the form of an Islamic city comprising great public buildings, habitations, and alleys that would all lead to the sacred area. During the decades, the artistic taste of the governors brought various innovations to the town in terms of art, architecture and urban developments, to the extent that Mashhad became a city full of magnificent buildings like caravanserais, bazaars, mosques and grand mansions. In the 20th century, the city began extending out of the walls and turned into a modern city which gradually led to the loss of its historical identity and monuments. After the victory of the Islamic revolution in 1979, rulers have given more attention to this city. This attention towards Mashhad brought about the approval of Urban Master Plan in 1999 due to which historical residential quarters in Mashhad were destroyed and renovated to improve the context around the Holy Shrine Complex. During the last decades, countless traditional dwellings have been demolished by implementing renovation projects for historic center. Almost all of the buildings in question presented great values that have never been recognized by society or the government. The approach that will be described in this thesis concerns a study on the architectural typology of three traditional ordinary dwellings in Mashhad. They are located in the most ancient districts of city which are the victims of modernity. According to the research conducted, the case studies are the most ancient type of houses in the town which show characteristics of habitations in the late 18th century. In comparison with the 19th century mansions, these kinds of houses are built on smaller proportions and are relatively more modest. Both types, glorious or ordinary, present the common principles and characteristics which would be observed in all Middle Eastern houses with a central courtyard. Nevertheless, the ordinary small houses are not considered as heritage regardless of their architectural and historical values. This neglect perhaps comes from the fact that houses belonging to the 18th century are not as large and decorated as mansions; however, great houses are the configuration of the minor houses in a developed form. 17 Up to now, the majority of researches or activities have been focused on the study of palaces or wellknown houses located in cities like Isfahan and Yazd in most cases. Moreover, the studies conducted on traditional habitations of Mashhad included only the instances of the 19th century, all registered on National Heritage List. The lack of research on the ordinary traditional habitations have kept their values unknown to the community and state. As a result, due to not having been as heritage, they face serious challenges such as abandonment and destruction. At the beginning of the research activity after identifying the case studies and observing their physical conditions, the aim was to document the characteristics of three houses; Nili, Tehrani and Bidari, which should be the most historical dwellings in Mashhad. Through an in-depth research and focus on acquiring the required knowledge, their historical and architectural aspects will present a strong reason to register them as national heritage so they can be preserved. However, during the research, the first case of study, Nili House, was demolished by the owner in October 2018 and the third house, Bidari, was destructed by the municipality in summer 2017 due to construction of a new urban avenue. The current dissertation is an attempt to sensitize both the general public and the state and encourage to participate in the protection of local patrimonies through presenting a description of how the traditional houses of Mashhad, that represent the historical and cultural identity of the city, disappear one after the other.

The article analyzes the attitude of the Kharkiv University staff to the problem of higher education Ukrainization, actualized after the February Revolution. It is claimed that it was not significantly different from the position of the other two universities of the Dnieper Ukraine – Kyiv and Novorossiysk (Odessa) and was rather cool. Most professors at first demonstrated their negative attitude towards the Ukrainization of social, political and university life, and eventually became generally supportive of the Ukrainization of the cultural and educational sphere though in every way trying to minimize the Ukrainization measures at the university. While declaratively acknowledging the right of Ukrainians to be educated in their mother tongue, university professors remained largely carriers of Russian or Little Russian identity, Russian culture, and therefore did not consider it possible to sacrifice its stronghold – the university actually remaining such one. The position of the student body is not traced; at least, it did not show any significant activity in this matter. Attention is given to the relevant measures of the then authorities and the position of the local public on the university issue. It is emphasized that not only before the formation of the Ukrainian state, but to a great extent even afterwards such actions were situational, episodic, held at the initiative of individuals, lacking some sound basis, proper corporate, public and state support. The reasons for such a situation are analyzed as well: both national and local characteristics of Kharkiv region and the university (long stay of the region under Bolshevik rule, dominance of pro-Russian elements in local administration, weakness of «Prosvita» etc.). Some positions related to the history of Kharkiv University (regarding the formation of the departments of Ukrainian Studies, teaching in Ukrainian by D. Bagaliy and M. Sumtsov, functioning of the People's University etc.) are revised or clarified. ; В статье анализируется отношение коллектива Харьковского университета к проблеме украинизации высшего образования, актуализированной после Февральской революции. Утверждается, что оно существенно не отличалось от позиции двух других университетов Надднепрянщины – Киевского и Новороссийского (Одесского) и было достаточно прохладным. Большинство профессуры сначала демонстрировало отрицательное отношение к украинизации общественно-политической и университетской жизни, со временем стало в целом поддерживать украинизацию культурно-образовательной сферы, однако всячески пыталось минимизировать украинизационные мероприятия в университете. Декларативно признавая право украинцев на образование на родном языке, университетские профессора преимущественно оставались носителями русской или малороссийской идентичности, русской культуры, поэтому не считали возможным жертвовать ее твердыней, каковой фактически оставался университет. Позиция студенчества не прослеживается; по крайней мере, заметной активности в этом вопросе оно не проявляло. Уделяется внимание соответствующим мерам тогдашней власти и позиции местной общественности в университетском вопросе. Подчеркивается, что не только до образования Украинского государства, а в значительной степени и после этого такие действия были ситуативными, эпизодическими, держались на инициативе отдельных лиц, не имели надежной основы, надлежащей корпоративной, общественной и государственной поддержки. Анализируются причины такого положения – как всеукраинского характера, так и локальные, характерные для Харьковщины и университета (длительное пребывание края под большевистской властью, преобладание пророссийских элементов в местной администрации, слабость «Просвиты» и др.). Ревизуются или уточняются некоторые позиции, связанные с историей Харьковского университета (о создании кафедр украиноведческого цикла, преподавании на украинском языке Д. Багалием и Н. Сумцовым, функционировании народного университета и т. п.). ; У статті аналізується ставлення колективу Харківського університету до проблеми українізації вищої освіти, актуалізованої після Лютневої революції. Стверджується, що воно істотно не відрізнялося від позиції двох інших університетів Наддніпрянщини – Київського та Новоросійського (Одеського) й було достатньо прохолодним. Більшість професури спершу демонструвала негативне ставлення до українізації суспільно-політичного й університетського життя, з часом стала загалом підтримувати українізацію культурно-освітньої сфери, проте всіляко намагалася мінімізувати українізаційні заходи в університеті. Декларативно визнаючи право українців на освіту рідною мовою, університетські професори здебільшого залишалися носіями російської чи малоросійської ідентичності, російської культури, тож не вважали за можливе жертвувати її твердинею, якою фактично залишався університет. Позиція студентства не простежується; принаймні, помітної активності в цьому питанні воно не виявляло. Приділяється увага відповідним заходам тогочасної влади та позиції місцевої громадськості в університетському питанні. Підкреслюється, що не лише до утворення Української держави, а значною мірою й після цього такі дії були ситуативними, епізодичними, трималися на ініціативі окремих осіб, не мали надійної основи, належної корпоративної, громадської та державної підтримки. Аналізуються причини такого становища – як загальноукраїнського характеру, так і локальні, характерні для Харківщини й університету (тривале перебування краю під більшовицькою владою, переважання проросійських елементів у місцевій адміністрації, слабкість «Просвіти» та ін.). Ревізуються чи уточнюються деякі позиції, пов'язані з історією Харківського університету (щодо утворення кафедр українознавчого циклу, викладання українською мовою Д. Багалієм та М. Сумцовим, функціонування народного університету тощо).

The research featured the economic policy in the sphere of forest exploitation led by St. Petersburg government in the Baltic region. The paper describes the policy and reveals the mechanisms of its elaboration and change. The study is based on the fundamental principles of historical research, such as historicism and consistency. The basic ideas involve multifactority of historical process, problematic and chronological principals of the narrative, as well as the instrumental and technological approach to the theory of modernization. When Peter the Great's set up the Russian Navy, it stimulated the development of trade and mobilized all kinds of recourses, including timber logging. The dilemma "trade development vs. rational recourse usage" from the very beginning became an acute problem of state policy and remained urgent for many decades to follow. Forest exploitation in the Baltic region in the XVIII century was the zone of various conflicts: private interests vs. those of the state, local businessmen vs. Russians, traditional technologies vs. modernization, Admiralty vs. Commerce-College, local administration vs. central power, etc. The research focuses on the dynamics of economic policy and social communication with the power. The study is based on a number of published and archival sources. The mainstreams of the process were: complains about overuse of forests; revisions that followed the complains; limitations and bans of export, as well as confiscations; merchants' complains about personal bankrupts and general trade-fall. Throughout the whole century, these activities determined the general situation in the Baltic region, thus keeping the problem of resource saving in the focus of the attention of the central government, which had to edit new local and imperial laws. This stability was especially remarkable in the circumstances of constant palace coups that were often followed by policy-course changes. The research increases the historiography experience of economic policy studies. The Baltic region, which had strong contacts with the western culture, was one of the leading ones in Russia. There the processes of modernization were faster and easier adapted, if compared with other regions; they sometimes even stimulated the central government for further improvements. The main factors that determine the development of the policy included: active communication between the central power and the local society, which was bound with strong corporative relations; modernization processes, displayed in the consolidation of central power and state hierarchy, regulatory activity, bureaucratization, development of goods / money relations, and the development of modern technologies. ; Предметом исследования является экономическая политика в сфере эксплуатации лесов, проводившаяся петербургским правительством в первой половине XVIII в.Цель – изучить экономическую политику в сфере эксплуатации лесов, выявить механизмы ее выработки и изменения. Статья написана на основе базовых принципов исторического исследования, в число которых входит историзм, системность. Опорными идеями служат многофакторность исторического процесса, принцип проблемно-хронологического изложения материала и инструментально-технологический подход в рамках теоретических разработок концепции модернизации. Создание флота при Петре Великом, с одной стороны, стимулировано развитие торговли, с другой – заставило мобилизовать различные ресурсы, в числе которых не последнюю роль играли лесоматериалы. Дилемма «развития торговли vs рациональное использование ресурсов» сразу стала важной проблемой государственной политики, не терявшей своей остроты в течение последующих десятилетий. Эксплуатация лесов в Прибалтике в XVIII в. была зоной столкновения различных интересов – частных и государственных, местных промышленников и переселившихся после вхождения территории в состав России, использовавших традиционные и современные технологии, Адмиралтейства и Коммерц-коллегии, местной администрации и центральной власти. В статье на основе опубликованных и архивных документов рассматривается динамика развития экономической политики и связанные с ней коммуникативные практики, среди которых важнейшее место занимают обращения тех или иных групп населения к власти. В качестве главных векторов можно выделить: жалобы населения на истощение лесов; связанные с ними проверки; ограничения и запреты экспорта лесоматериалов; изъятие заготовленных в пользу казны; жалобы купцов на разорение и упадок торговли. В течение всего столетия эти явления определяли общую ситуацию в регионе, а также заставляли постоянно держать вопрос ресурсосбережения на повестке дня петербургского правительства, издавать постановления, касавшиеся только данного региона и распространять действие ряда ограничительных законов на обширные территории империи. Эта стабильность особенно примечательна в условиях дворцовых переворотов и связанного с ними регулярного пересмотра ряда политических вопросов.Выводы, сделанные в статье, существенно дополняют и расширяют имеющийся в историографии опыт изучения экономической политики и механизмов, влиявших на ее формирование. Прибалтийский регион, имевший прочные связи с западноевропейской культурой, можно считать одним из передовых в России, где модернизационные процессы шли по сравнению с другими быстрее и легче и даже подчас подталкивали центральное правительство не останавливаться на достигнутых результатах. В качестве основных факторов, определявших основные направления развития политики в регионе, следует выделить: активный коммуникационный процесс между властью и локальным обществом с его сильными корпоративными связями; модернизационные процессы, проявлявшиеся в укреплении вертикали власти, регламентации, бюрократизации, расширении товарно-денежных отношений, развитии современных технологий.

The issue of implementation of Value Based Management in Small Family Retail Business has been investigated in the study and its feasibility has been proved. Despite the absence of statistical record about family business in Ukraine, we assumed that majority of medium-size, small and (as a part of small ones) microenterprises were family-owned (especially those which are registered as individual entrepreneurs). The tendency revealed by the authors (on the base of analysis of statistical data on those types of business) indirectly proves the increasing role of family business in Ukraine, regardless of insufficient attention paid to it by the government and local authorities and even absence of such a term in Ukrainian law.Firstly, special characteristics of family business and its difference from ordinary businesses have been clarified. The main principles of family business are: strength in unity, ability to handle conflicts, fairness, social engagement, strong values, pride and mutual support. Hence, taking into account that the biggest obstacle of VBM implementation is transformation of the way of thinking into the value-oriented one with perception of business as your own (by every manager and employee), we are convinced that it would be much easier to implement value philosophy (and VBM as a whole concept) in family business. Besides, the aim of maximization of the long-term value instead of current revenue is fully consistent with the objective of begueathing effective business to the heirs.Secondly, the stages of implementing VBM in Small Family Retail Business have been identified. They are: Task set, Assessment set, Сlarification set, Culture set, Planning set, Analysis set, Result set. Furthermore, the value chain for Small Family Retail Business has been built in the study. It includes Manufacturers and suppliers, Logistics (delivery, storage), Shops (management, sales areas, equipment), Customers service.Finally, the Value Drivers Tree for Small Family Retail Business has been developed, taking account of specificity of the type of business being examined. The three key value drivers are: Spread (between ROIC and Cost of Capital), Sustainability and Growth. Spread creates value, Growth accelerates value and Sustainability makes it possible to prolong existing of a firm on the fast-changing market.The results obtained in the study can be used in further research in this realm. ; У статті досліджено питання впровадження вартісно-орієнтованого менеджменту у малому сімейному роздрібному бізнесі та доведено його доцільність. Незважаючи на відсутність статистичних даних про сімейний бізнес в Україні, ми припустили, що більшість середніх, малих та (як частина малих) мікропідприємств є сімейними (особливо ті, які зареєстровані як індивідуальні підприємці). Тенденція, виявлена авторами (на основі аналізу статистичних даних про ці види бізнесу), побічно доводить зростаючу роль сімейного бізнесу в Україні, незважаючи на недостатню увагу, яку приділяють йому уряд та місцева влада, і навіть відсутність такого термін в українському праві.По-перше, були з'ясовані особливі характеристики сімейного бізнесу та його відмінність від звичайного бізнесу. Основними принципами сімейного бізнесу є: сила в єдності, здатність вирішувати конфлікти, справедливість, соціальна приналежність, міцні цінності, гордість та взаємодопомога. Отже, беручи до уваги, що найбільшою перешкодою впровадження вартісно-орієнтованого менеджменту є перетворення способу мислення у орієнтований на вартість із сприйняттям бізнесу як свого (кожним керівником та працівником), ми переконані, що це набагато простіше впровадити саме у сімейному бізнесі. Крім того, метою максимізації є не поточний дохід, а довгострокова вартість, що повністю відповідає цілі передати ефективний бізнес спадкоємцям.По-друге, визначено етапи впровадження вартісно-орієнтованого менеджменту у малий сімейний роздрібний бізнес. Це: етап завдань, етап вибору виду вартості та методики оцінювання, етап уточнення (побудування ланцюгу вартості та дерева драйверів вартості), етап формування вартісної культури та тренінгів, етап планування, етап аналізу внеску всіх підрозділів у формування вартості, етап оформлення результатів. Крім того, в цьому дослідженні було побудовано ланцюжок вартості малого сімейного роздрібного бізнесу. Сюди входять виробники та постачальники, логістика (доставка, зберігання), магазини (управління, торгові площі, обладнання), обслуговування клієнтів.Також було розроблено дерево драйверів вартості для малого сімейного роздрібного бізнесу з урахуванням його специфіки. Три основні фактори - це Spread (різниця між ROIC та витратами на капітал), Cтійкість та Зростання. Spread створює вартість, зростання прискорює підвищення вартості, а стійкість дає можливість подовжити існування фірми на ринку, що швидко змінюється.Отримані результати дослідження можуть бути використані в подальших дослідженнях у цій царині. ; В статье обоснована целесообразность внедрения стоимостно-ориентированного управления в малом семейном бизнесе, в том числе бизнесе розничной торговли.Исследованы специфические черты семейного бизнеса и состояние развития семейного бизнеса в Украине.Определены этапы внедрения стоимостно-ориентированного управления в малом семейном розничном бизнесе. Кроме того, построена цепочка создания ценности для малого семейного розничного бизнеса. Она включает в себя производителей и поставщиков, логистику (доставка, хранение), магазины (управление, торговые площади, оборудование), обслуживание клиентов. Также разработано дерево драйверов стоимости для малого семейного розничного бизнеса с учетом его специфики.

During the twentieth and the beginning of the twenty- first century it was done a huge transformation in the hydraulic surface system in the Grijalva's river basin, Mexico; due to the inadecuate of the urban growth in Villahermosa, Tabasco that invaded low and floodable lands, provoking vulnerability in the population. These backgrounds were related to the great flooding of the 2007 that affected about 1,500 localities and damaged till 75% of the population causing huge millionaires losses in the urban infraestructure, agricutural crops, commerce and housing mainly in Villahermosa. After the great flooding in 2007 the integral hydric plan of tabasco (IHPT), was designed of minimizing the condition of risk and vulnerability where the reinforcement and protection of fringes where done, it's important the execution of enviromental, ecological and urban development programs and the atlas of risk, where the regulations of urban growth and irregular settelements is promoted, is still essetial. There is a lot of work left to do conscientiously, where not only politicians actors and research centers do what they need to do but also the society in general must recognises the benefits to respect nature and the social regulations. More than a dacade ago of the biggest and drastic flooding there has no been another catastrophe or maybe the work done has avoided the ravages. it has achieved certain goals but it is important don't lower our guards and continue making research and base informations that help us to coexist with nature and enviroment. ; Durante el siglo XX y principios del XXI, se realizó una gran transformación en el sistema hídrico en la cuenca del río Grijalva, México, debido al inadecuado crecimiento urbano en Villahermosa, Tabasco, que invadió tierras bajas e inundables, provocando vulnerabilidad en la población. Estos antecedentes se relacionaron con las grandes inundaciones del 2007, que afectaron aproximadamente 1,500 localidades y dañaron hasta el 75% de la población, causando enormes pérdidas millonarias en la infraestructura urbana; cultivos agrícolas, comercio y vivienda, principalmente en Villahermosa. Luego de las grandes inundaciones de 2007, el Plan Hídrico Integral de Tabasco (PHIT), fue diseñado para reducir al máximo la condición de riesgo y vulnerabilidad, donde se dio el reforzamiento y la protección de bordos, sin embargo, aún es primordial la ejecución del programa de ordenamiento ecológico, los programas de desarrollo urbano y el atlas de riesgo, donde se promuevan las regulaciones del crecimiento urbano y los asentamientos irregulares. Queda mucho trabajo por hacer concienzudamente, donde los actores políticos y los centros de investigación no solo hacen lo que deben hacer, sino que la sociedad en general debe reconocer los beneficios de respetar la naturaleza y las regulaciones sociales. A más de una década de la inundación más grande y drástica no ha habido otra catástrofe o bien las obras realizadas han mitigado los estragos. Se han logrado ciertos objetivos, pero no hay que bajar la guardia y seguir generando información base que sirva para convivir con la naturaleza y el medio ambiente. ; Pendant le vingtième et le début du vingt et unième siècle. le système hydraulique superficiel du bassin du fleuve Grijalva, au Mexique, a été profondément transformé; en raison de l'inadéquation de la croissance urbaine à Villahermosa, Tabasco qui a envahi des terres basses et inondables, inutilisables; provoquant la vulnérabilité de la population. Ces origines sont liées à la grande inondation de 2007 qui a touché environ 1 500 localités et endommagé jusqu'à 75% de la population, causant d'énormes pertes millionnaires dans l'infrastructure urbaine; les cultures agricoles, le commerce et le logement principalement à Villahermosa. Après la grande inondation de 2007, le plan hydrique intégral de Tabasco (PHIT). A été conçu dans le but de réduire au maximum les conditions de risque et de vulnérabilité, là où il est important de renforcer et de protéger les franges, ce qui est essentiel à l'exécution du programme environnemental et écologique; Les programmes de développement urbain et l'atlas des risques, dans lesquels la réglementation de la croissance urbaine et des établissements irréguliers sont promus, sont toujours essentiels. Cependant, il reste beaucoup de travail à faire consciencieusement, où non seulement les acteurs politiques et les centres de recherche font ce qu'ils doivent faire, mais aussi la société en général doit reconnaître les avantages de respecter la nature et les réglementations sociales. Il y a plus d'une décennie des inondations les plus importantes et les plus dramatiques, il n'y a pas eu d'autre catastrophe ou peut-être que les travaux effectués ont évité les ravages. il a atteint certains objectifs, mais il est important de ne pas baisser la garde et de continuer à faire des recherches et des informations de base qui nous aident à coexister avec la nature et l'environnement.

When Marit and I began studying anthropology in the early 1970s, our main objective was not to prepare for a well-paid job and a safe and comfortable life. We had bigger plans, we wanted to change the world, make a difference, and make the world a better place. We not only relied on our own abilities, but also on the potentialities of anthropology for all this. We aspire to demonstrate the social and practical relevance of anthropological research. Marit and I had a common interest in Latin America and we had both prepared to do field work there learning Spanish. In the 1970s the Research Council of Norway established a line of student scholarships to carry out studies in the so-called "non-European cultures". I obtained this scholarship (19,000 Norwegian crowns) to do field work on a new agrarian movement, the Agricultural Leagues in Argentina with Eduardo Archetti. The following year, Marit obtained another scholarship to study the processes of change in the Mapuche people of southern Chile. Due to the military coup in Chile, precisely on her birthday, on September 11, 1973, she was forced to change plans. By then, Eduardo and I were doing field work among cotton settlers in the north of the province of Santa Fe, and we motivated Marit and Svein Duus that he was going to do field work with her, to come to Argentina to do field in Corrientes, a region that also had strong agricultural leagues but with a socio-economic reality very different from that of Santa Fe. ; Cuando Marit y yo empezamos a estudiar antropología a comienzos de los 70s, nuestro mayor objetivo no era prepararnos para un trabajo bien pago y una vida segura y confortable. Teníamos planes más grandes, queríamos cambiar el mundo, hacer una diferencia, y hacer del mundo un lugar mejor. No solo confiábamos en nuestras propias capacidades, sino también en las potencialidades de la antropología para todo esto. Aspirábamos a demostrar la relevancia social y práctica de la investigación antropológica. Marit y yo teníamos un interés común en América Latina y ambas nos habíamos preparado para hacer trabajo de campo allí aprendiendo el castellano. En los 1970s el Consejo de Investigación de Noruega estableció una línea de becas estudiantiles para llevar a cabo estudios en las llamadas "culturas no-europeas". Obtuve esta beca (19 000 coronas noruegas) para hacer trabajo de campo sobre un nuevo movimiento agrario, las Ligas Agrarias en la Argentina junto a Eduardo Archetti. Al año siguiente, Marit obtuvo otra beca para estudiar los procesos de cambio en el pueblo Mapuche del sur de Chile. Debido al golpe militar en Chile, precisamente en su cumpleaños, el 11 de setiembre de 1973, fue obligada a cambiar los planes. Por entonces, Eduardo y yo estábamos haciendo trabajo de campo entre colonos algodoneros en el norte de la provincia de Santa Fe, y motivamos a Marit y a Svein Duus que iba a hacer trabajo de campo con ella, a venirse a la Argentina a hacer trabajo de campo en Corrientes, una región que también tenía Ligas Agrarias fuertes pero con una realidad socio-económica muy diferente de la de Santa Fe. ; Quando Marit e eu começamos a estudar antropologia no início dos anos 70, nosso principal objetivo não era nos preparar para um emprego bem remunerado e uma vida segura e confortável. Tínhamos planos maiores, queríamos mudar o mundo, fazer a diferença e tornar o mundo um lugar melhor. Não confiamos apenas em nossas próprias habilidades, mas também nas potencialidades da antropologia para tudo isso. Aspiramos a demonstrar a relevância social e prática da pesquisa antropológica. Marit e eu tínhamos um interesse comum na América Latina e nós dois estávamos preparados para trabalhar lá aprendendo espanhol. Na década de 1970, o Conselho de Pesquisa da Noruega estabeleceu uma linha de bolsas de estudos para estudos nas chamadas "culturas não europeias". Consegui essa bolsa (19.000 coroas norueguesas) para fazer um trabalho de campo em um novo movimento agrário, as Ligas Agrícolas da Argentina, com Eduardo Archetti. No ano seguinte, Marit obteve outra bolsa para estudar os processos de mudança no povo mapuche do sul do Chile. Devido ao golpe militar no Chile, precisamente em seu aniversário, em 11 de setembro de 1973, ela foi forçada a mudar de plano. Eduardo e eu estávamos fazendo um trabalho de campo entre colonos de algodão no norte da província de Santa Fe, e motivamos Marit e Svein Duus que ele iria fazer um trabalho de campo com ela, para vir à Argentina fazer em Corrientes, região que também possuía fortes ligas agrícolas, mas com uma realidade socioeconômica muito diferente da de Santa Fe.

This article is devoted to the analysis of Hnat Khotkevych The Stone Soul (Kaminna Dusha), written in the early twentieth century. Despite the pronounced ethnographic element, this work should be considered in the context of the modernist issues of the time, in particular problems of sexuality, including female, on the one side, and intensified masculinization of the world accompanied by the rhetoric of violence and cruelty, on the other side. The psychoanalytic of The Stone Soul actualizes the irrational, instinctual, corporal and biologically competitive side of a person, thus revealing proximity to the philosophy of life with its idea of sensual, instinctive 'being'. Sexual naturalism of Khotkevych's story is shown not only in the depiction of the passions inside the love triangle, but this work also describes cases of sexual deviations – orgy, nymphomania, and sadism. In general, the atmosphere of cultural and everyday life at the turn of the century was imbued with irrational waves of aggression – strikes, demonstrations, street terror, revolutionary riots, aggressive politicization of society. The admiration for aggressive 'life force', the romanticization of chaos and violence as sources of this force create the preconditions for the mythologization of aggression and violence firstly in the avant-garde culture just before World War I. The Stone Soul is an extremely cruel work that contains many scenes of violence; this violence is often directed against defenseless people – women and children. The main male characters of the novel demonstrate a strong sadistic inclination, both sexual and non-sexual, however, sadism can sublimate to the despotism, the passion for absolute and unrestricted power over another human being. In this research, we tried to find out the psychological and social causes of such destructive behavior beyond romantic idealization. The problem of domestic violence legalized by patriarchal norms may be a separate direction for further research.Keywords: Modernism; Instinct; Sexual Love; Violence; Power; Force. ; Данная статья посвящена анализу повести Гната Хоткевича «Каменная душа», которая была написана в начале ХХ века. Несмотря на выраженный этнографический элемент, произведение целесообразно рассматривать в контексте актуальной модернистской проблематики, в частности проблемы сексуальности, в том числе и женской, с одной стороны, и возросшей маскулинизации мира, что сопровождалась риторикой насилия и жестокости, – с другой. Психоаналитика «Каменной души» актуализирует нерациональную, телесную и биологически конкурентную сторону человека, демонстрируя близость к «философии жизни» с ее идеей чувственного, инстинктивного бытия. Сексуальный натурализм повести Хоткевича проявляется не только в изображении страстей внутри любовного треугольника, в произведении можно найти описание случаев сексуальных девиаций – оргии, нимфомании, садизма. В целом, атмосфера культурной и повседневной жизни на рубеже веков была пронизана иррациональными волнами агрессии – забастовки, демонстрации, уличный террор, революционные волнения, агрессивная политизация общества. Увлечение агрессивной «жизненной силой», романтизация хаоса и насилия как источников этой силы создают предпосылки для мифологизации агрессии и насилия прежде всего в авангардной культуре накануне Первой мировой войны. «Каменная душа» является чрезвычайно жестоким произведением, в котором много сцен насилия; часто насилие направлено против беззащитных людей – женщин и детей. Главные мужские персонажи повести демонстрируют сильные садистические наклонности как сексуального, так и не-сексуального характера, ведь садизм может сублимироваться в деспотизм, жажду абсолютной власти над другим существом. В статье мы пытались выяснить психологические и социальные причины такого деструктивного поведения без романтической идеализации. Отдельным направлением дальнейших исследований может стать проблема домашнего насилия, легализированного патриархальными нормами.Ключевые слова: модернизм, инстинкт, половая любовь, насилие, власть, сила. ; Стаття присвячена аналізу повісті Гната Хоткевича «Камінна душа», написаної на початку ХХ століття. Незважаючи на виражений етнографічний елемент, твір доцільно розглядати в контексті актуальної модерністської проблематики, зокрема проблеми сексуальності, у тому числі й жіночої, з одного боку, й посиленої маскулінізації світу, що супроводжувалася рито-рикою насильства та жорстокості, – з іншого. Психоаналітика «Камінної душі» актуалізує нераціональний, тілесний і біологічно конкурентний бік людини, виявляючи близькість до «філософії життя» з її ідеєю чуттєвого, інстинктивного буття. Сексуальний натуралізм повісті Хоткевича виявляється не лише в змалюванні пристрастей усередині любовного трикутника, у творі знаходимо зображення випадків сексуальних девіацій – оргії, німфоманії, садизму. Загалом, атмосфера культурного й повсякденного життя на межі століть була просякнута ірраціональними хвилями агресії – страйки, демонстрації, вуличний терор, революційні заворушення, агресивна політизація суспільства тощо. Захоплення агресивною «життєвою силою», романтизація хаосу й насилля як джерел цієї сили створюють передумови для міфологізації агресії й насильства (насамперед в авангардній культурі) напередодні Першої світової війни. «Камінна душа» є надзвичайно жорстоким твором, що містить багато сцен насилля; часто насильство спрямоване проти беззахисних людей – жінок і дітей. Головні чоловічі персонажі повісті демонструють сильний садистський потяг як сексуального, так і несексуального характеру, адже садизм може сублімуватися в деспотизм, жадобу абсолютної влади над іншою істотою. У розвідці ми намагалися з'ясувати психологічні й соціальні причини такої деструктивної поведінки поза романтичною ідеалізацією. Окремим напрямом подальших досліджень може стати проблема домашнього насильства, легалізованого патріархальними нормами.Ключові слова: модернізм, інстинкт, статева любов, насильство, влада, сила.

Comprehensive results on the production of unidentified charged particles, π±, K±, K0S, K∗(892)0, p, p̅, ϕ(1020), Λ, Λ̅, Ξ−, Ξ̅+, Ω−, and Ω̅+ hadrons in proton-proton (pp) collisions at √s = 7 TeV at midrapidity (|y|<0.5) as a function of charged-particle multiplicity density are presented. In order to avoid autocorrelation biases, the actual transverse momentum (pT) spectra of the particles under study and the event activity are measured in different rapidity windows. In the highest multiplicity class, the charged-particle density reaches about 3.5 times the value measured in inelastic collisions. While the yield of protons normalized to pions remains approximately constant as a function of multiplicity, the corresponding ratios of strange hadrons to pions show a significant enhancement that increases with increasing strangeness content. Furthermore, all identified particle-to-pion ratios are shown to depend solely on charged-particle multiplicity density, regardless of system type and collision energy. The evolution of the spectral shapes with multiplicity and hadron mass shows patterns that are similar to those observed in p-Pb and Pb-Pb collisions at Large Hadron Collider energies. The obtained pT distributions and yields are compared to expectations from QCD-based pp event generators as well as to predictions from thermal and hydrodynamic models. These comparisons indicate that traces of a collective, equilibrated system are already present in high-multiplicity pp collisions. ; A. I. Alikhanyan National Science Labo- ratory (Yerevan Physics Institute) Foundation (ANSL), State Committee of Science and World Federation of Scientists (WFS), Armenia; Austrian Academy of Sciences and Na- tionalstiftung für Forschung, Technologie und Entwicklung, Austria; Ministry of Communications and High Technologies, National Nuclear Research Center, Azerbaijan; Conselho Na- cional de Desenvolvimento Científico e Tecnológico (CNPq), Universidade Federal do Rio Grande do Sul (UFRGS), Fi- nanciadora de Estudos e Projetos (Finep), and Fundação de Amparo à Pesquisa do Estado de São Paulo (FAPESP), Brazil; Ministry of Science and Technology of China (MSTC), Na- tional Natural Science Foundation of China (NSFC), and Ministry of Education of China (MOEC), China; Ministry of Science and Education, Croatia; Ministry of Education, Youth and Sports of the Czech Republic, Czech Republic; the Danish Council for Independent Research | Natural Sciences, the Carlsberg Foundation, and Danish National Research Foundation (DNRF), Denmark; Helsinki Institute of Physics (HIP), Finland; Commissariat à l'Energie Atomique (CEA), Institut National de Physique Nucléaire et de Physique des Particules (IN2P3), and Centre National de la Recherche Scentifique (CNRS), France; Bundesministerium für Bildung, Wissenschaft, Forschung, und Technologie (BMBF) and GSI Helmholtzzentrum für Schwerionenforschung GmbH, Ger- many; General Secretariat for Research and Technology, Min- istry of Education, Research, and Religions, Greece; National Research, Development, and Innovation Office, Hungary; De- partment of Atomic Energy Government of India (DAE), Department of Science and Technology, Government of India (DST), University Grants Commission, Government of India (UGC), and Council of Scientific and Industrial Research (CSIR), India; Indonesian Institute of Science, Indonesia; Centro Fermi–Museo Storico della Fisica e Centro Studi e Ricerche Enrico Fermi and Istituto Nazionale di Fisica Nucle- are (INFN), Italy; Institute for Innovative Science and Tech- nology, Nagasaki Institute of Applied Science (IIST), Japan Society for the Promotion of Science (JSPS) KAKENHI, and Japanese Ministry of Education, Culture, Sports, Sci- ence, and Technology (MEXT), Japan; Consejo Nacional de Ciencia (CONACYT) y Tecnología, through Fondo de Coop- eración Internacional en Ciencia y Tecnología (FONCICYT) and Dirección General de Asuntos del Personal Academico (DGAPA), Mexico; Nederlandse Organisatie voor Weten- schappelijk Onderzoek (NWO), Netherlands; the Research Council of Norway, Norway; Commission on Science and Technology for Sustainable Development in the South (COM- SATS), Pakistan; Pontificia Universidad Católica del Perú, Peru; Ministry of Science and Higher Education and National Science Centre, Poland; Korea Institute of Science and Tech- nology Information and National Research Foundation of Ko- rea (NRF), Republic of Korea; Ministry of Education and Sci- entific Research, Institute of Atomic Physics and Romanian National Agency for Science, Technology, and Innovation, Romania; Joint Institute for Nuclear Research (JINR), Min- istry of Education and Science of the Russian Federation and National Research Centre Kurchatov Institute, Russia; Min- istry of Education, Science, Research, and Sport of the Slovak Republic, Slovakia; National Research Foundation of South Africa, South Africa; Centro de Aplicaciones Tecnológicas y Desarrollo Nuclear (CEADEN), Cubaenergía, Cuba, and Cen- tro de Investigaciones Energéticas, Medioambientales y Tec- nológicas (CIEMAT), Spain; Swedish Research Council (VR) and Knut & Alice Wallenberg Foundation (KAW), Sweden; European Organization for Nuclear Research, Switzerland; National Science and Technology Development Agency (NS- DTA), Suranaree University of Technology (SUT), and Office of the Higher Education Commission under NRU project of Thailand, Thailand; Turkish Atomic Energy Agency (TAEK), Turkey; National Academy of Sciences of Ukraine, Ukraine; Science and Technology Facilities Council (STFC), United Kingdom; and National Science Foundation of the United States of America (NSF) and U.S. Department of Energy, Office of Nuclear Physics (DOE NP), USA.