Suchergebnisse

Поступила в редакцию: 08.06.2020. Принята к печати: 12.10.2021. ; Submitted: 08.06.2020. Accepted: 12.10.2021. ; В статье на материале художественных текстов рассматривается вопрос о возможностях систематизации и интерпретации ценностей русской культуры. Для специального анализа привлекается малая проза Дениса Драгунского, Михаила Шишкина, романная проза Павла Крусанова, Алексея Слаповского, Алексея Сальникова, Марии Степановой. Цель исследования, которое проводится в рамках аксиологической стилистики, — выявление актуальных коммуникативных ценностей по данным новейшей русской прозы. Представленный краткий очерк политизации и деполитизации русского языка и базовых ценностей культуры позволяет составить общее представление о базовых ценностях на шкале времени (XX–XXI вв.). Координация стилистического и лингвоаксиологического методов анализа позволила выявить общую для авторов стратегию словоцентризма, которая нашла выражение в формировании открытой сверхтекстовой лексической парадигмы. Каждый компонент парадигматического ряда номинирует коммуникативную ценность и одновременно выступает как объект авторской метафорической интерпретации. Приговор «мертвому» языку тоталитарной эпохи и «мертворожденному» языку современной массовой словесности, заряженной вирусами пошлости, наживы, потребительства, сопровождается конструированием развернутой метафоры дороги, позволяющей выдвинуть социально значимую задачу лингвоаксиологического строительства. На базе метафорической диагностики речевого существования выделяются аксиологические константы — ж и в о й я з ы к, ж и в о е с л о в о. Не «единственно верное», а заряженное эмоциональной энергией слово должно стать инструментом лингвоаксиологического строительства, осуществляемого на основе творческого использования языка как системы возможностей. Формируется этнотип настоящего русского писателя, противопоставленный лингвокультурному типажу удачливого продавца слов. Беззаветно служащий русской речи, писатель призван проложить дорогу к живому языку, создав тексты, продолжающие традиции классической русской литературы — нетленной общенациональной ценности. ; Referring to literary texts, this article considers the possibilities of systematisation and interpretation of the values of Russian culture. For specialised analysis, the author chooses flash fiction by Denis Dragunsky, Mikhail Shishkin, and novel prose by Pavel Krusanov, Alexey Slapovsky, Alexey Salnikov, and Maria Stepanova. The purpose of the research, which is carried out within the field of axiological stylistics, is to identify relevant communicative values with the help of the latest Russian prose. A brief outline of the politicisation and depoliticisation of the Russian language and basic values of culture provides a general idea about the basic values on the time scale of the twentieth and twenty-first centuries. The coordination of stylistic and linguacultural methods of analysis identified a strategy of word-centrism, which is common for the authors chosen and finds its expression in the formation of an open supra-textual lexical paradigm. Each component of the paradigmatic row nominates a communicative value and at the same time acts as an object of the author's metaphorical interpretation. The verdict on the "dead" language of the totalitarian era and the "stillborn" language of modern mass literature, full of viruses of vulgarity, profit, and consumerism, is accompanied by the construction of a detailed metaphor of the road, which makes it possible to put forward a socially significant task of linguoaxiological construction. Based on metaphorical diagnostics of speech existence, there are distinguished numerous axiological constants, i.e. a l i v i n g l a n g u a g e and a l i v i n g w o r d. Not "the only true" word, but a word charged with emotional energy should become an instrument of linguo-axiological construction, which is to be carried out on the basis of creative use of language as a system of possibilities. The ethnotype of a real Russian writer is formed, which is contrasted with the linguacultural type of a successful word seller. The Russian writer, who selflessly serves the Russian language, is to pave the way to a living language by creating texts, which would continue the traditions of classical Russian literature as an imperishable national value. ; Исследование выполнено при финансовой поддержке РФФИ в рамках научного проекта № 19-012-00399 А «Аксиологический потенциал современной русской метафоры». ; The study was carried out with the financial support of the Russian Foundation for Basic Research within the framework of scholarly project 19-012-00399 A "Axiological Potential of the Modern Russian Metaphor".

To achieve the primary goal of the research, the author has considered it to be necessary to solve a number of the following tasks: to scientifically, logically, argumentatively, and coherently lay out specifics of the process of Slavic national ideology formation and reveal its main features. The national-patriotic mood was not limited merely by the demand for cultural reforms by the beginning of the revolution. It gradually transformed into the context of new political and socio-economic ideas. At the same time, in the meaning of the national paradigm of the Slavic National Movement, the idea of its moderation or passive opposition actualized drastically. In general, the national paradigm was a specific mixture of political ideas. Political freedom – democracy, social and personal guarantees – took a somewhat secondary place, the struggle for national justice with its moral and cultural principles became dominant. On the eve of the 1848 revolution, western Slavs were involved in modernizing their national ideology. Although this process was an all-European phenomenon and large ethnic units were undergoing self-determination, the spiritual renaissance of the western Slavs had specific regional and ethnic characteristics, thus attracting the political attention of the governments of great empires – the Austrian and the Russian. For Russia, the biggest Slavonic country, the idea of the general Slavonic ethnic unity and the Pan-Slavistic ideology had scientific character and served as a factor of geopolitical interest. Gradually, the idea of Panslavism received a variety of interpretations - from Russophilism to state or tsarophilic Pan-Slavism, and during the «Spring of Nations» and democratic Pan-Slavism. In an attempt to oppose the popularization of political Panslavism, Western national ideologues were forced to look for alternative ways to integrate the centripetal interests of the Austrian Slavs, which was reflected in another supranational conception of Austro-Slavicism. ; Метою дослідження стала панідея зокрема і панславізм конкретно. Майже у всіх етнічно споріднених народів, що входили до складу великих мовних і релігійних спільнот, на певному історичному етапі виникають неоднозначні за формою і змістом панідеології – панславізм, пангерманізм, панамериканізм, панісламізм і такі наднаціональні інтеграційні ідеї, як австрославізм, ілліризм. Їх мета полягала в обґрунтуванні не тільки цивілізаційної, етнокультурної, історичної спільності, але в тому числі і політичної. З часом панідеї ставали не тільки джерелом для формування національної ідеології, але також слугували і підставою для появи полінаціональних держав і забезпечували існування ідеології великодержавності. З огляду на заявлену вище проблему, розглянемо панславізм, враховуючи специфіку взаємовідносин у трикутнику інтересів – західні слов'яни, німецькі й угорські національні інтереси на тлі еволюціонування ідеї панславізму в змісті російсько-слов'янських стосунків й імперської зовнішньої політики. Втім, дослідження наднаціональних ідеологій неможливе без з'ясування змісту типологічності і закономірність появи панідей і панрухів як досить типових явищ в контексті становлення й розвитку національних ідеологій в Центральній і Центрально-Східній Європі першої половини ХІХ ст. Відповідно, аналіз наявного матеріалу дозволяє констатувати, що в суспільно-політичній думці західного слов'янства на тлі національного відродження відбувався складний процес формування парадигми національного вибору. Не в останню чергу його зміст лежав у площині цивілізаційного вибору, що і стало однією з причин появи наднаціональних інтеграційних ідей. У процесі розвитку ідеї панславізму можна виділити кілька етапів її розвитку. Насамперед, фаза становлення концепції, початок XIX ст. У цей час для багатьох національних діячів ідея філологічного зближення слов'ян переросла в концепцію «культурного панславізму». На етапі активізації в 30-х – 40-х рр. ХІХ ст. культурно-національних прагнень західних слов'янських народів європейська політика Російської імперії була однією з причин політизації ідеї панславізму. Поступово ідея панславізму отримувала найрізноманітніші інтерпретації – від русофільства до державного або царофільського панславізму, а в період «Весни народів» і демократичного панславізму. Намагаючись протистояти популяризації політичного панславізму, західні національні ідеологи були змушені шукати альтернативні шляхи для інтеграції доцентрових інтересів австрійських слов'ян, що знайшло своє відображення в іншій наднаціональній концепції австрославізму.

The purpose of this article is to study the concept of life and the constitutional right to life, define their essence, the relationship of these concepts, disclose their features, as well as the experience of the European Court of Human Rights in their protection. In the context of disclosing the subject of research to achieve the goal of scientific research and to ensure the completeness, objectivity, reliability and persuasiveness of the results, the author used a set of general and special methods that are characteristic of legal science. In particular, the origin and long historical path of development of these human rights were studied with the help of the historical method. The use of the system-structural method formulated the general structure of the study, and dialectical method analyzed the provisions of law and case law on the peculiarities of the right to life. Using a comparative legal method, the legislation of foreign countries was analyzed, which provided an opportunity to use their positive experience in terms of protection of the right to human life. This article reveals the scientific approaches of researchers to determine the essence of life, the right to life, death, identifying their features and distinguishing between them. The paper analyzes ways to protect the right to life. A great deal of the work is devoted to the analysis of the law enforcement practice of the European Court of Human Rights, both in general and on the feasibility of the existence of certain criteria for restricting the right to life. Based on the study, it is concluded that life and the right to life are similar concepts. It is argued that restrictions on the right to life due to a pandemic are possible if the disease is confirmed. In all other cases, the state must provide free access to coronavirus testing, in the case of a negative test, the opportunity to freely exercise the right to life. It is noted that a significant number of foreign countries provide for the right to life in the constitutions, but there are countries where the right to happiness or physical well-being is still being developed. It is well known that everyone has the right to happiness, which is different for everyone, so the creation of a mechanism to ensure and respect the right to life rests with the state and the individual. ; Мета цієї статті – вивчити поняття життя та конституційне право на життя, визначити їх сутність, взаємозв'язок цих понять, розкрити їх особливості, а також досвід Європейського суду з прав людини щодо їх захисту. В контексті розкриття предмета дослідження для досягнення мети наукового дослідження та забезпечення повноти, об'єктивності, надійності та переконливості результатів автор використав комплекс загальних та спеціальних методів, характерних для юридичної науки. Зокрема, за допомогою історичного методу було вивчено походження та довгий історичний шлях розвитку цих прав людини. За допомогою системно-структурного методу сформульовано загальну структуру дослідження, а діалектичного - проаналізовано положення законодавства та судової практики щодо особливостей права на життя. За допомогою порівняльно-правового методу було проаналізовано законодавство зарубіжних країн, що дало можливість використовувати їх позитивний досвід з точки зору захисту права на життя людини. У цій статті розкриваються наукові підходи дослідників щодо визначення сутності життя, права на життя, смерті, виявлення їх особливостей та розмежування між ними. У статті проаналізовано способи захисту права на життя. Значна частина роботи присвячена аналізу правозастосовчої практики Європейського суду з прав людини як загалом, так і доцільності існування певних критеріїв обмеження права на життя. На підставі дослідження зроблено висновок, що життя та право на життя є подібними поняттями. Стверджується, що обмеження права на життя через пандемію можливі у разі підтвердження захворювання. У всіх інших випадках держава повинна забезпечити вільний доступ до тестування на коронавірус, у разі негативного тесту можливість вільно реалізувати право на життя. Відзначається, що значна кількість зарубіжних країн передбачає право на життя в конституціях, але є країни, де право на щастя чи фізичне благополуччя розвивається. Загальновідомо, що кожен має право на щастя, яке у кожного різне, тому створення механізму забезпечення та дотримання права на життя лежить на державі та людині.

The purpose of the article is to determine the directions for improving the administrative and legal support for the preparation of citizens for military service.The article substantiates that the preparation of citizens for military service is a special type of activity of the de-fense forces and other subjects, aimed at developing a complex of motivational, emotional-volitional and cognitive qualities, knowledge, skills and abilities necessary for successful military service in a civilian. It has been deter-mined that the subject of preparing citizens for military service is. Such a subject is not a serviceman, but a person who, with a certain degree of probability, can enter military service. This makes the procedure for organizing this training fundamentally different from the traditional hierarchical system of subordination with the observance of the principle of one-man command. Considering that the subjects of training are the Ministry of Defense of Ukraine, other central executive bodies, local state administrations, local self-government bodies, bodies of the Society for the Assistance to the Defense of Ukraine, as well as other associations of citizens are involved with their consent in accordance with their charters, a set of rights and obligations of subjects training is determined by legal acts regu-lating their legal status.Based on the analysis of legal acts, the author concluded that the competence of these subjects is not specific: many of them are indicated that they "contribute to the preparation of young people for military service," and what is such assistance, goals, objectives, principles of such training, how are those responsible for her face remains uncertain. This contributes to the formalization of the activities of some entities for which the activity to ensure the state's defense is not the main one. This necessitates the delimitation of the competence of the subjects of prepara-tion for military service, assigning specific areas of work to each of them, increasing the transparency of these types of activities, if this is not related to the observance of state secrets, creating objective criteria for assessing such activities and fixing the relevant provisions in acts of administrative legislation. ; Метою статті є визначення напрямів удосконалення адміністративно-правового забезпечення підготовки громадян до військової служби.У статті обґрунтовано, що підготовка громадян до військової служби уявляє собою спеціальний вид ді-яльності сил оборони та інших суб'єктів, спрямований на вироблення у цивільної особи комплексу мотива-ційних, емоційно-вольових та когнітивних якостей, знань, вмінь та навичок, необхідних для успішного про-ходження військової служби. Визначено, що суб'єкт підготовки громадян до військової служби є особливим. Такий суб'єкт є не військовослужбовцем, а особою, яка з певним ступенем ймовірності може вступити на військову службу. Це обумовлює принципово відмінний від традиційної ієрархічної системи підпорядкуван-ня з додержанням принципу єдиноначальності порядок організації означеної підготовки. Враховуючи, що суб'єктами підготовки є Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, органи Товариства сприяння обороні України, а також залучені за їх згодою інші об'єднання громадян відповідно до їх статутів, комплекс прав і обов'язків суб'єктів підготовки визначається правовими актами, які регламентують їх правовий статус. Автором на підставі аналізу правових актів зроблено висновок про неконкретизованість компетенції означених суб'єктів: щодо багатьох з них вказано, що вони «сприяють підготовці молоді до військової служ-би», а у чому полягає таке сприяння, які цілі, завдання, принципи такої підготовки, як визначаються відпо-відальні за неї особи, залишається невизначеним. Вказане сприяє формалізації діяльності деяких суб'єктів, для яких діяльність із забезпечення обороноздатності держави не є основною. Це обумовлює необхідність розмежування компетенції суб'єктів підготовки до військової служби, закріплення за кожним з них конкрет-них напрямів роботи, підвищення прозорості означених видів діяльності, якщо це не пов'язано із додер-жанням державної таємниці, створення об'єктивних критеріїв оцінювання такої діяльності та закріплення відповідних положень в актах адміністративного законодавства.

The article is devoted to the autonomous meaning of the term «property» used by the European Court of Human Rights. Emphasis is placed on the fact that in national legal systems, approaches to defining the concept of proper-ty, property rights have been and remain different. The violation of property as ownership exclusively of material things, excluding other rights and interests (substantive legal interests), the application of a formal classification of objects of law leads to violations of the right of everyone to own, use and dispose of their property by public author-ities and local governments. property. As the judgment of the European Court of Human Rights is a source of law in the member states of the Council of Europe, national law cannot contradict the Convention and the case law of the European Court of Human Rights.It is noted that the European Court of Human Rights, applying the autonomous meaning of the term «proper-ty», which does not depend on the formal classification of property rights in the national legislation of the mem-ber states of the Council of Europe, applies the following approaches to the concept of «property», the concept and content of property rights. that would be compatible with national legal systems. As a result of the analysis of the case law of the European Court of Human Rights, it was established that «property» is: 1) ownership of existing material things; 2) assets, including claims that the entity can claim to have at least a «legitimate ex-pectation» that they will be realized; 3) other rights and interests that constitute assets and can be considered as «property rights». Property that falls within the scope of Art. 1 of Protocol No. 1 to the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms constitute, inter alia, economic resources to which natural persons have no registered property rights, but which have originally belonged to their ancestors and parents for economic activities, as well as income that individuals receive from the use of these resources. ; Статтю присвячено автономному значенню поняття «майно», яке застосовує Європейський суд з прав людини. Акцентовано увагу на тому, що в національних правових системах підходи до визначення поняття майна, права власності були і залишаються різними. Зазначено, що до порушень з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю непоодинокого призводить розуміння майна як власності виключно на матеріальні речі, виключа-ючи інші права та інтереси (матеріально-правові інтереси), застосування формальної класифікації об'єктів права власності. Оскільки рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права в країнах-учасни-цях Ради Європи, то національне законодавство не може суперечити Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини, тобто воно не може бути несумісним з ним.Європейський суд з прав людини застосовує автономне значення поняття «майно», яке не залежить від формальної класифікації об'єктів права власності у національному законодавстві країн-учасниць Ради Єв-ропи, застосовує такі підходи щодо поняття «майно», поняття та змісту права власності, які б були сумісні з національними правовими системами.В результаті аналізу практики Європейського суду з прав людини встановлено, що «майно» становить: 1) власність на існуючі матеріальні речі; 2) активи, включаючи вимоги, щодо яких суб'єкт може стверджувати, що він має принаймні «правомірне очікування», що вони будуть реалізовані; 3) інші права та інтереси, що становлять активи, і можуть розглядатися як «майнові права».Майно, яке відноситься до сфери дії ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основопо-ложних свобод становлять, в тому числі, економічні ресурси, на які фізичні особи не мають зареєстрованого права власності, але які належали споконвіку їх предкам та батьками, та які використовувалися їх предками і батьками і використовуються ними для здійснення господарської діяльності, а також дохід, який фізичні особи отримують від використання цих ресурсів.

Nowadays national states face a lot of new global challenges. This increases the pressure on national and local authorities to find appropriate ways of managing and organizing public sector activities, to address social and economic problems quickly and effectively, and to achieve their operational objectives. In this context emerges concept of smartness. The author of the master's thesis, adapting the definitions used in academic research, provides the following definition of smartness: "It is the ability to see critical features or their system, to react quickly and ingeniously to the important factors that determine them - challenges, opportunities, trends or symptoms, using them to achieve their goals, decisions based on social responsibility." This concept of smartness is used in different combinations with various words that mean the common presence of people, activities: "state", "region", "city","society","community","economy". Although these entities are different, they can all be treated as smart social systems. According to this the object of thesis is the expression of Lithuanians municipalities as a smart social system. The objective of the work is to justify the trajectory of change in the expression of municipal potential in the creation of a smart social system. To achieve the objective, in the first part of the work, a theoretical analysis of academic literature was made. This helped to create a model of the municipality as a smart social system. Model consists of 3 fields: a smart economy, smart public governance and a smart community. There are 24 different dimensions in these fields. The work identifies the relevant quantitative and qualitative characteristics of these dimensions, and the possible direction of expression analysis. The methodological part of thesis presents a developed qualitative research strategy to reveal the current state of municipalities and the possible trajectory of change. For this purpose, a model of a change trajectory was made. Model consists of: 1. The state of municipalities as a smart social system, which is analyzed in the work through a semi-structured expert interview; 2. Trajectory: a chain of changes in municipalities as a smart social system development; 3. The state of change desired by municipalities as a smart social system, when it is foreseeable, what result is expected to be achieved by improving the smart social system and what is aimed to change by doing so. The methodology part also justifies the methods used. There was an analysis of documents related to ingenious local self-government, examples of the expression of the dimensions of successful municipalities as a smart social system, and a methodological access to the performance of semi-structured experts to clarify the expression of dimensions. The third part of the work presents the results of interviews. Results show the state of the municipalities as a smart social system. In the current situation, experts have valued the best general good, training and rapid response dimensions from smart economy field. The worst evaluated were entrepreneurship and intelligence dimensions from smart economy field, interinstitutional dimension from smart public governance field and intelligence and social responsibility from smart community field. At the end of thesis the trajectory of the change in the expression of municipalities potential as the smart social system has been presented. It was done in the context of XVIII government program and so called DNA plan of the future prepared by the Mynistry of Finance at the 10th. of June 2020 June. It was proposed to invest more in the skills of leaders in local government and the development of competences of people working in the public sector. Secondly, to improve the level of digitalization in business structures and society in general. Moreover, to strengthen the expression of the knowledge and innovation dimension at local level. Furthermore, to take sustainability into account when planning investments. Then, to promote initiatives of people to protect the environment. Finally, to keep in mind cooperation, dissemination of good examples and initiatives.

Abstract Peri professionisti della salute mentale,le discussioni sulla reattività culturale spesso perpetuanostrutture colonizzatrici.Centrando la consapevolezza delpotere e privilegiodei terapisti bianchiquando lavorano con persone di colore, i paradigmidominantinel campo possono trascurare le esperienze di professionistidicolore, nonchéle dinamiche relazionaliedicoinvolgimento di background razzialieculturali condivisi.Gli interrogativisulla bianchezza sono necessari per prevenire danni nei campi prevalentemente bianchi delleartiterapiecreative,tuttaviaquesta discussione non dovrebbe oscurarei dibattitisulle esperienze di professionisti dicolore che incontranoquestionidi colorismo e cittadinanza nel lavorarein medesimecomunità.Questoarticoloautoriflessivodescrive come una donnaarteterapistanera dominicana-haitiana, cresciuta negli Stati Uniti (USA), abbia riconosciuto la necessità di esplorare la propria consapevolezza politica mentre lavorava con partecipanti di sesso femminile in un'organizzazione giovanile nella Repubblica Dominicana( DR).L'autrice discute l'uso dell'arte per interrogare criticamente questioni di colorismo, cittadinanza e privilegio che sorgono durante il suo periodo nella Repubblica Dominicana. Vengonoquipresentate raccomandazioni per supportaregli arteterapisti dicolore a coinvolgere le loro percezioni di cittadinanza e colorismo,fornendo servizi di salute mentale alle comunità di colore. ; Discussions about cultural responsiveness for mental health practitioners often perpetuate colonizing frameworks. By centering White therapists' awareness of power and privilege when working with people of color, dominant paradigms in the field can overlook the experiences of practitioners of color and the relational dynamics of engaging shared racial/cultural backgrounds. Interrogations of Whiteness are necessary to prevent harm in the predominantly White fields of the creative arts therapies, yet this discussion should not overshadow discussions about the experiences of practitioners of color who encounter issues of colorism and citizenship in working with communities of color. This self-reflexive essay describes how a Black Dominican-Haitian woman art therapist, who was raised in the United States (U.S.), recognized a need to explore her own political awareness while working with female participants at a youth organization in the Dominican Republic (D.R.). The author discusses the use of art to critically interrogate issues of colorism, citizenship, and privilege that arise during her time in the D.R. Recommendations are presented to support arts therapists of color to engage their perceptions of citizenship and colorism while providing mental health services to communities of color. ; Abstract Diskussionen über kulturelle Sensibilität fürTherapeutInnenim Bereich der psychischen GesundheitmanifestierenoftmalskolonialeRahmenbedingungen. Indemman in der Zusammenarbeit mit PersonenofColor, das Bewusstsein von Macht und Privilegien des/r WeißenTherapeutInnenin den Mittelpunkt stellt, übersehen die vorherrschenden Paradigmen die Erfahrungen diePraktikerInnenofColor haben und die Beziehungsdynamiken, die entstehen, wenn Personen desselben kulturellen Hintergrunds miteinander in Kontakt treten. Untersuchungendes Weißseins sind notwendig,um Schaden in den überwiegendvonWeißendominierten Arbeitsfeldernderkünstlerischen Therapienzu verhindern, doch sollte diese Diskussion nicht die Diskussionen über die Erfahrungen vonPraktikerInnenofColor überschatten, die in der Arbeit mit CommunitiesofColor auf Fragen von Rassismusund der Staatsbürgerschaft stoßen. Dieser selbstreflexive Essay beschreibt, wie eine Schwarze dominikanisch-haitianische Kunsttherapeutin, die in den Vereinigten Staaten (U.S.) aufgewachsen ist, die Notwendigkeit erkannte, ihr eigenes politisches Bewusstsein zu erforschen, während sie mit Teilnehmerinnen einer Jugendorganisation in der Dominikanischen Republik (D.R.) arbeitete. Die Autorin diskutiert die Verwendung von Kunst, um kritisch Fragen vonRassismus, Staatsbürgerschaft und Privilegien zu hinterfragen, die während ihrer Zeit in der D.R. aufkamen. Es werden Empfehlungengegeben,KunsttherapeutInnenofColorzu unterstützen, sich mit ihrer Wahrnehmung von Staatsbürgerschaft undRassismusauseinanderzusetzen, während sie psychische Gesundheitsdienste fürCommunitiesofColoranbieten. ; Resumen Discusiones sobre la receptividad cultural para profesionales de la salud mental a menudo perpetúan los marcos colonizadores. Al centrar la conciencia de los terapeutas blancos sobre el poder y el privilegio cuando trabajan con personas de color, los paradigmas dominantes en el campo pueden pasar por alto las experiencias de los practicantes de color y la dinámica relacional de involucrar antecedentes raciales / culturales compartidos. Los interrogatorios de Blancura son necesarios para prevenir daños en los campos predominantemente blancos de las terapias de artes creativas, sin embargo, esta discusión no debe eclipsar las discusiones sobre las experiencias de los practicantes de color que encuentran problemas de colorismo y ciudadanía al trabajar con comunidades de color. Este ensayo autorreflexivo describe cómo una terapeuta de arte dominicana-haitiana negra, que secrióen los Estados Unidos (EE. UU.), Reconoció la necesidad de explorar su propia conciencia política mientras trabajaba con mujeres participantes en una organización juvenil en la República Dominicana (DR). La autora discute el uso del arte para interrogar críticamente cuestiones de colorismo, ciudadanía y privilegios que surgen durante su tiempo en la República Dominicana. Se presentan recomendaciones para ayudar a los terapeutas de las artes de color a involucrar sus percepciones de ciudadanía y colorismo mientras brindan servicios de salud mental a las comunidades de color.

We introduce the Uchuu suite of large high-resolution cosmological N-body simulations. The largest simulation, named Uchuu, consists of 2.1 trillion (12 8003) dark matter particles in a box of side-length 2.0 h-1, Gpc$, with particle mass of 3.27 × 108, h-1, M⊙. The highest resolution simulation, Shin-Uchuu, consists of 262 billion (64003) particles in a box of side-length 140 h-1, Mpc, with particle mass of 8.97 × 105, h-1, M⊙. Combining these simulations, we can follow the evolution of dark matter haloes and subhaloes spanning those hosting dwarf galaxies to massive galaxy clusters across an unprecedented volume. In this first paper, we present basic statistics, dark matter power spectra, and the halo and subhalo mass functions, which demonstrate the wide dynamic range and superb statistics of the Uchuu suite. From an analysis of the evolution of the power spectra, we conclude that our simulations remain accurate from the baryon acoustic oscillation scale down to the very small. We also provide parameters of a mass-concentration model, which describes the evolution of halo concentration and reproduces our simulation data to within 5 per cent for haloes with masses spanning nearly eight orders of magnitude at redshift 0 ≤ z ≤ 14. There is an upturn in the mass-concentration relation for the population of all haloes and of relaxed haloes at z ≳ 0.5, whereas no upturn is detected at z < 0.5. We make publicly available various N-body products as part of Uchuu Data Release 1 on the Skies & Universes site. Future releases will include gravitational lensing maps and mock galaxy, X-ray cluster, and active galactic nucleus catalogues. © 2021 The Author(s) Published by Oxford University Press on behalf of Royal Astronomical Society. ; The Uchuu simulations were carried out on Aterui II supercomputer at Center for Computational Astrophysics, CfCA, of National Astronomical Observatory of Japan, and the K computer at the RIKEN Advanced Institute for Computational Science (Proposal numbers hp180180, hp190161). The Uchuu DR1 effort has made use of the skun6@IAA facility managed by the IAA-CSIC in Spain, this equipment was funded by the Spanish MICINN EU-FEDER infrastructure grant EQC2018-004366-P. The skun@IAA_RedIRIS server was funded by the MICINN grant AYA2014-60641-C2-1-P. The numerical analysis was partially carried out on XC40 at the Yukawa Institute Computer Facility in Kyoto University. TI has been supported by MEXT via the 'Priority Issue on Post-K computer' (Elucidation of the Fundamental Laws and Evolution of the Universe), JICFUS, and MEXT via the 'Program for Promoting Researches on the Supercomputer Fugaku' (Toward a unified view of the universe: from large scale structures to planets, proposal numbers hp200124). TI thanks the support by MEXT/JSPS KAKENHI Grant Numbers JP17H04828, JP18H04337, JP19KK0344, and JP20H05245. FP, AK, and DM thank the support of the Spanish Ministry of Science and Innovation funding grant PGC2018-101931-B-I00. Parts of this research were conducted under the Australian Research Council Centre of Excellence for All Sky Astrophysics in 3 Dimensions (ASTRO 3D), through project number CE170100013. EJ acknowledges financial support from CNRS. FP and EJ want to thank a French–Spanish international collaboration grant from CNRS and CSIC. CVM acknowledges support from FONDECYT through grant 3200918, and he also acknowledges previous support from the Max Planck Society through a Partner Group grant. SAC acknowledges funding from Consejo Nacional de Investigaciones Científicas y Técnicas (CONICET, PIP-0387), Agencia Nacional de Promoción de la Investigación, el Desarrollo Tecnológico y la Innovación (Agencia I+D+i, PICT-2018-03743), and Universidad Nacional de La Plata (G11-150), Argentina. ; With funding from the Spanish government through the Severo Ochoa Centre of Excellence accreditation SEV-2017-0709. ; Peer reviewed

The GALANTE optical photometric survey is observing the northern Galactic plane and some adjacent regions using seven narrow- and intermediate-filters, covering a total of 1618 deg2. The survey has been designed with multiple exposure times and at least two different air masses per field to maximize its photometric dynamic range, comparable to that of Gaia, and ensure the accuracy of its photometric calibration. The goal is to reach at least 1 per cent accuracy and precision in the seven bands for all stars brighter than AB magnitude 17 while detecting fainter stars with lower values of the signal-to-noise ratio. The main purposes of GALANTE are the identification and study of extinguished O+B+WR stars, the derivation of their extinction characteristics, and the cataloguing of F and G stars in the solar neighbourhood. Its data will be also used for a variety of other stellar studies and to generate a high-resolution continuum-free map of the Hα emission in the Galactic plane. We describe the techniques and the pipeline that are being used to process the data, including the basis of an innovative calibration system based on Gaia DR2 and 2MASS photometry. © 2021 The Author(s). ; JMA, GH, and HGE acknowledge support from the Spanish Government Ministerio de Ciencia through grant PGC2018-095 049-B-C22. EJA and AL-G acknowledge support from the Spanish Government Ministerio de Ciencia through grant PGC2018-095 049-B-C21 and from the State Agency for Research of the Spanish Government Ministerio de Ciencia through the 'Center of Excellence Severo Ochoa' award for the Instituto de Astrofísica de Andalucía (SEV-2017-0709). The GALANTE team at the Centro de Astrobiología acknowledges financial support from the Science and Operations Department of the European Space Agency – Contract Number 4 000 126 507. RHB acknowledges support from the ESAC Faculty Visitor Program. Funding for OAJ, UPAD, and CEFCA has been provided by the Governments of Spain and Aragón through the Fondo de Inversiones de Teruel; the Aragonese Government through the Research Groups E96, E103, and E16_17R; the Spanish Government Ministerio de Ciencia, Innovación y Universidades (MCIU/AEI/FEDER, UE) with grantPGC2018-097 585-B-C21; the Spanish Ministerio de Economía y Competitividad (MINECO/FEDER, UE) with grants AYA2015-66 211-C2-1-P, AYA2015-66 211-C2-2, AYA2012-30 789, and ICTS-2009-14; and the European FEDER funding with grants FCDD10-4E-867 and FCDD13-4E-2685. PRTC acknowledges financial support from Fundação de Amparo à Pesquisa do Estado de São Paulo (FAPESP) process number 2018/05 392-8 and CNPq process number 310 041/2018-0. The main source of data for this paper is the JAST80 telescope at the Observatorio Astrofísico de Javalambre, Teruel, Spain (owned, managed, and operated by the Centro de Estudios de Física del Cosmos de Aragón). As detailed in this paper, the initial part of the reduction and astrometric calibration was done by the OAJ Data Processing and Archiving Unit (UPAD) and the main part of the reduction and calibration was done at the Centro de Astrobiología. In addition to the JAST80 data, two other types of data products have been used as sources for the catalogue generation and calibration: [1] from the European Space Agency (ESA) mission Gaia (https://www.cosmos.esa.int/gaia), processed by the Gaia Data Processing and Analysis Consortium (DPAC; https://www.cosmos.esa.int/web/gaia/dpac/consortium). Funding for the DPAC has been provided by national institutions, in particular the institutions participating in the Gaia Multilateral Agreement. [2] From the Two Micron All Sky Survey (2MASS), which is a joint project of the University of Massachusetts and the Infrared Processing and Analysis Center/California Institute of Technology, funded by the National Aeronautics and Space Administration and the National Science Foundation, where the word 'National' refers to the United States of America. No optically reflecting surface with a size larger than the height of the tallest of the authors was required to write this paper. ; Peer reviewed

A comprehensive study of the policy of state consolidation under the conditions of the system crisis in Ukraine. The state consolidation policy is defined as a purposeful and practice-oriented strategy of Ukraine's development, which should be implemented through qualitative practices of state institutions and non-state institutions for invariance i.e. finding Ukrainian society's own invariant (common motivational concept through "brackets" of all differences and welfare state). It is emphasized that in Ukrainian society under modern crisis conditions, Ukraine's unification programs are more often based on negative, defensive strategies (social confrontation, external enemy, etc.). The system nature of the crisis weakens the state's ability to use all its resources effectively to preserve its sovereignty in the country and pursue an effective policy of consolidating society. It is emphasized that since the proclamation of independence, the political system of Ukraine has not defined or built a modernization model, which it seeks and forms consistently. Accordingly, there is no public system of modernization measures in Ukraine, which would be understandable to citizens and in the implementation of which they would be involved. Therefore, the system can produce only the scenarios of cyclical development. Under such conditions, the state becomes antisocial. In contrast to such programs, a common policy of the state and society to consolidate Ukraine should be formed around a single and positive invariant i.e. a concept that does not contain differences of interpretation, negative connotations and forms a community of government, people, and business. Values, concepts, and trends such as "state borders and the integral territory of the state", "Ukraine is a promising space of opportunities for youth, professional associations, creative centers, inherited traditions and emerging innovations" should be unifying. "Ukraine's promotion in the world through cultural and digital diplomacy", "ethnocultural regions and decentralization with strong territorial communities to strengthen the nation-state", "Ukraine is a nation-state as the goal of modernization". The concept of "nation-state" is understood by the author as an invariant i.e. an integral format of the country's development, which demonstrates the consensus of state policies and social practices aimed at comfortable coexistence of equal political, ethnocultural and territorial identities. ; Здійснено комплексне дослідження політики консолідації держави в умовах системної кризи в Україні. Політика консолідації держави визначена як цілеспрямована та практико-орієнтована стратегія розвитку України, що має впроваджуватися шляхом якісних практик державних інститутів і недержавних інституцій задля інваріантизації - знаходження українським суспільством власного інваріанту (спільного мотиваційного концепту через «винесення за дужки» всіх розбіжностей) навколо принципів і функцій соціальної держави. Акцентовано, що в українському суспільстві за сучасних кризових умов, програми єднання України частіше ґрунтуються на основі негативних, оборонних стратегій (суспільна конфронтація, зовнішній ворог тощо). Системність кризи послаблює здатність держави ефективно використовувати всі свої ресурси задля збереження суверенітету на території країни та проводити ефективну політику консолідації суспільства. Акцентовано, що з часу проголошення незалежності політична система України не визначила і не побудувала модернізаційну модель, якої прагне і послідовно формує. Відповідно і відсутня публічна система заходів модернізації Україна, яка б була зрозумілою громадянам і до здійснення якої вони б були причетні. Тому система здатна продукувати лише сценарії циклічного розвитку. За таких умов держава стає асоціальною. На відміну від таких програм має бути сформована спільна політика держави і суспільства по консолідації України навколо єдиного і позитивного за змістом інваріанта – концепту, що не містить розбіжностей потрактування, негативних конотацій та формує спільність влади, громади і бізнесу. Об'єднувальними мають стати цінності, концепти й напрями на кшталт «державні кордони і цілісна територія держави», «Україна перспективна як простір можливостей для молоді, професійних об'єднань, творчих осередків, традицій, що успадковуються, та інновацій, що народжуються», «просування України в світі через культурну і цифрову дипломатію», «етнокультурні регіони і децентралізація з сильними територіальними громадами задля зміцнення держави-нації», «Україна – держава-нація як кінцева ціль модернізації». Концепт «держава-нація» розуміється авторкою як інваріант - інтегральний формат розвитку країни, що демонструє консенсус державних політик і суспільних практик, спрямованих на комфортне співіснування однорівневих політичних, етнокультурних і територіальних ідентичностей.

A comprehensive study of the policy of state consolidation under the conditions of the system crisis in Ukraine. The state consolidation policy is defined as a purposeful and practice-oriented strategy of Ukraine's development, which should be implemented through qualitative practices of state institutions and non-state institutions for invariance i.e. finding Ukrainian society's own invariant (common motivational concept through "brackets" of all differences and welfare state). It is emphasized that in Ukrainian society under modern crisis conditions, Ukraine's unification programs are more often based on negative, defensive strategies (social confrontation, external enemy, etc.). The system nature of the crisis weakens the state's ability to use all its resources effectively to preserve its sovereignty in the country and pursue an effective policy of consolidating society. It is emphasized that since the proclamation of independence, the political system of Ukraine has not defined or built a modernization model, which it seeks and forms consistently. Accordingly, there is no public system of modernization measures in Ukraine, which would be understandable to citizens and in the implementation of which they would be involved. Therefore, the system can produce only the scenarios of cyclical development. Under such conditions, the state becomes antisocial. In contrast to such programs, a common policy of the state and society to consolidate Ukraine should be formed around a single and positive invariant i.e. a concept that does not contain differences of interpretation, negative connotations and forms a community of government, people, and business. Values, concepts, and trends such as "state borders and the integral territory of the state", "Ukraine is a promising space of opportunities for youth, professional associations, creative centers, inherited traditions and emerging innovations" should be unifying. "Ukraine's promotion in the world through cultural and digital diplomacy", "ethnocultural regions and decentralization with strong territorial communities to strengthen the nation-state", "Ukraine is a nation-state as the goal of modernization". The concept of "nation-state" is understood by the author as an invariant i.e. an integral format of the country's development, which demonstrates the consensus of state policies and social practices aimed at comfortable coexistence of equal political, ethnocultural and territorial identities. ; Здійснено комплексне дослідження політики консолідації держави в умовах системної кризи в Україні. Політика консолідації держави визначена як цілеспрямована та практико-орієнтована стратегія розвитку України, що має впроваджуватися шляхом якісних практик державних інститутів і недержавних інституцій задляінваріантизації- знаходження українським суспільством власного інваріанту (спільного мотиваційного концепту через «винесення за дужки» всіх розбіжностей) навколо принципів і функцій соціальної держави. Акцентовано, що в українському суспільстві за сучасних кризових умов, програми єднання України частіше ґрунтуються на основі негативних, оборонних стратегій (суспільна конфронтація, зовнішній ворог тощо). Системність кризи послаблює здатність держави ефективно використовувати всі свої ресурси задля збереження суверенітету на території країни та проводити ефективну політику консолідації суспільства. Акцентовано, що з часу проголошення незалежності політична система України не визначила і не побудувала модернізаційну модель, якої прагне і послідовно формує. Відповідно і відсутня публічна система заходів модернізації Україна, яка б була зрозумілою громадянам і до здійснення якої вони б були причетні. Тому система здатна продукувати лише сценарії циклічного розвитку. За таких умовдержава стає асоціальною.На відміну від таких програм має бути сформована спільна політика держави і суспільства по консолідації України навколо єдиного і позитивного за змістом інваріанта – концепту, що не містить розбіжностей потрактування, негативних конотацій та формує спільність влади, громади і бізнесу. Об'єднувальними мають стати цінності, концепти й напрями на кшталт «державні кордони і цілісна територія держави», «Україна перспективна як простір можливостей для молоді, професійних об'єднань, творчих осередків, традицій, що успадковуються, та інновацій, що народжуються», «просування України в світі через культурну і цифрову дипломатію», «етнокультурні регіони і децентралізація з сильними територіальними громадами задля зміцнення держави-нації», «Україна – держава-нація як кінцева ціль модернізації». Концепт «держава-нація» розуміється авторкою як інваріант - інтегральний формат розвитку країни, що демонструє консенсус державних політик і суспільних практик, спрямованих на комфортне співіснування однорівневих політичних, етнокультурних і територіальних ідентичностей.

Nowadays national states face a lot of new global challenges. This increases the pressure on national and local authorities to find appropriate ways of managing and organizing public sector activities, to address social and economic problems quickly and effectively, and to achieve their operational objectives. In this context emerges concept of smartness. The author of the master's thesis, adapting the definitions used in academic research, provides the following definition of smartness: "It is the ability to see critical features or their system, to react quickly and ingeniously to the important factors that determine them - challenges, opportunities, trends or symptoms, using them to achieve their goals, decisions based on social responsibility." This concept of smartness is used in different combinations with various words that mean the common presence of people, activities: "state", "region", "city","society","community","economy". Although these entities are different, they can all be treated as smart social systems. According to this the object of thesis is the expression of Lithuanians municipalities as a smart social system. The objective of the work is to justify the trajectory of change in the expression of municipal potential in the creation of a smart social system. To achieve the objective, in the first part of the work, a theoretical analysis of academic literature was made. This helped to create a model of the municipality as a smart social system. Model consists of 3 fields: a smart economy, smart public governance and a smart community. There are 24 different dimensions in these fields. The work identifies the relevant quantitative and qualitative characteristics of these dimensions, and the possible direction of expression analysis. The methodological part of thesis presents a developed qualitative research strategy to reveal the current state of municipalities and the possible trajectory of change. For this purpose, a model of a change trajectory was made. Model consists of: 1. The state of municipalities as a smart social system, which is analyzed in the work through a semi-structured expert interview; 2. Trajectory: a chain of changes in municipalities as a smart social system development; 3. The state of change desired by municipalities as a smart social system, when it is foreseeable, what result is expected to be achieved by improving the smart social system and what is aimed to change by doing so. The methodology part also justifies the methods used. There was an analysis of documents related to ingenious local self-government, examples of the expression of the dimensions of successful municipalities as a smart social system, and a methodological access to the performance of semi-structured experts to clarify the expression of dimensions. The third part of the work presents the results of interviews. Results show the state of the municipalities as a smart social system. In the current situation, experts have valued the best general good, training and rapid response dimensions from smart economy field. The worst evaluated were entrepreneurship and intelligence dimensions from smart economy field, interinstitutional dimension from smart public governance field and intelligence and social responsibility from smart community field. At the end of thesis the trajectory of the change in the expression of municipalities potential as the smart social system has been presented. It was done in the context of XVIII government program and so called DNA plan of the future prepared by the Mynistry of Finance at the 10th. of June 2020 June. It was proposed to invest more in the skills of leaders in local government and the development of competences of people working in the public sector. Secondly, to improve the level of digitalization in business structures and society in general. Moreover, to strengthen the expression of the knowledge and innovation dimension at local level. Furthermore, to take sustainability into account when planning investments. Then, to promote initiatives of people to protect the environment. Finally, to keep in mind cooperation, dissemination of good examples and initiatives.

In the context of the current aggressive policy of the Russian Federation in the international arena, the article presents a systematic analysis of the causes and preconditions of Russian expansion towards the Turkic and Finno-Ugric peoples at different stages of history, which led to further assimilation policy. The strategic importance of Central Asia and Siberia for the Russian Empire was revealed, which determined the peculiarities of its policy towards these territories. It was found that all the conquests were accompanied by a careful collection of information about the conquered peoples, in connection with which the peculiarities of the bureaucracy in this direction were demonstrated and the main groups of sources of information about the population and territories of Turkic and Finno-Ugric state formations were highlighted. and diaries of participants in military campaigns, notes and diaries of travelers, as well as statistical information and analytical materials of the authorities created after the capture of the territories. It is pointed out that the systematic and orderly accumulation of detailed information about the state of affairs of the Asian peoples by the tsarist government has always taken place with the use of a well-established system of constant informants. The existence of a strong ideological basis for Russian expansionism, which was also manifested in the case of these ethnic groups, is emphasized. Emphasis was placed on the special role of the propaganda component in providing the preconditions for Russian expansion, as well as on the careful preliminary work with the local population. Based on the documentary sources and imperial historiography analyzed during the study, the factors that, from the point of view of the tsarist representatives, determined the important military-strategic importance of the Turkic and Finno-Ugric territories for the Russian Empire are highlighted. In the course of the study, the author concluded that the causes and preconditions of Russia's expansion toward the Turkic and Finno-Ugric peoples were at various times mediated by factors such as Moscow's "civilizational mission", colonialism as the basis of its foreign policy, and the need to "protect borders" (and both own and Western European countries). ; У статті в контексті сучасної агресивної політики Російської Федерації на міжнародній арені подано систем- ний аналіз причин та передумов російської експансії щодо тюркських та угро-фінських народів на різних етапах історії, які зумовили подальший асиміляційний ухил політики щодо них. Розкрито стратегічне значення про- сторів Середньої Азії та Сибіру для Російської імперії, що визначало особливості її політики щодо цих терито- рій. З'ясовано, що всі завоювання супроводжувалися ретельним збиранням відомостей про підкорювані народи, у зв'язку з чим продемонстровано особливості роботи чиновництва в цьому напрямі та висвітлено основні групи джерел відомостей про населення і території тюркських та угро-фінських державних утворень, серед яких – спо- гади і щоденники учасників військових походів, записки і щоденники мандрівників, а також статистичні відомо- сті та аналітичні матеріали органів влади, створених після захоплення територій. При цьому вказано, що систе- матичне і впорядковане накопичення царським урядом докладних відомостей про стан справ у азіатських народів завжди відбувалося з використанням налагодженої системи постійних інформаторів. Підкреслено наявність потужного ідеологічного підґрунтя російського експансіонізму, яке проявилось і у випадку з цими етносами. Наголошено на особливій ролі пропагандистського складника в забезпеченні передумов для російської експансії, а також на ретельній попередній роботі з місцевим населенням. Виходячи з проаналізованих у ході дослідження документальних джерел та імперської історіографії, висвітлено фактори, котрі, з точки зору представників царату, зумовлювали важливе воєнно-стратегічне значення тюркських та угро-фінських територій для Російської імперії. У процесі дослідження автор дійшов висновку, що причини та передумови російської експансії щодо тюркських та угро-фінських народів у різні часи опосередковувалися такими факторами, як «цивілізаційна місія» Москви, колоніалізм як основа її зовнішньої політики, а також необхідність «захисту кордонів» (причому як власних, так і західноєвропейських держав).

Nanieva M. I. LEGAL REGULATION OF HOME WORK AND REMOTE WORK The author of the article has studied the legal regulation of home work and remote work under the legislation of Ukraine, including the last changes that causes also because of the pandemic and the enactment of new legal acts that prevent the emergence and spread of coronavirus disease (Covid-19). In the Labor Code of Ukraine were fixed separate definitions of «remote work» and «home work», identified standard form of employment contract with remote and home workers, define distinctions and some guarantees for employees working under an employment contract for remote work and home work. This topic is very relevant today because recently the legal regulation of home work and remote work has acquired a new character. Also, such types of employment have certain advantages for both employers and employees: reduction of rental costs, equipment, etc.; increase profitability; simplification of the organization of the pricess of work and rest. For a long time, the legal regulation of remote and home work was identified by the same points, there wasn't clear distinction in the legislation, which led to problems in practice. After the changes in legislation the positive issues took place. But unlike other countries, in Ukraine, remote and home work hasn't been regulated by law at the sufficient level for a long time, which significantly reduces the level of protection of such workers. So, we can say that the legal regulation of remote work and home work at national level doesn't fully answered the modern needs of regulation of labor relations and requires further research. In the article were made the analysis of national legislation in this topic, the shortcomings of the current legislation in this sphere were analyzed, the distinctions between remote work and home work were made, which were recently enshrined in the legislation, proposals were made to improve the national legislation. Proper legal regulation of such kind of works will also help to increase employment or preserve working places in an unstable economic situation that we have today. More and more workers all over the world, including the workers in Ukraine, prefer remote and home work. ; У статті розглянуто правове регулювання надомної та дистанційної праці за законодавством України з ура­хуванням останніх змін, які відбулися в тому числі у зв'язку з пандемією та введенням в дію нових законів, що запобігають виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19). У Кодексі законів про працю України закріпили окремі визначення дистанційної роботи та надомної роботи, визначили типову форму трудового договору з дистанційними та надомними працівниками, відокремили відмін­ності та деякі гарантії працівникам, які працюють на умовах трудового договору про дистанційну роботу та надо­мну роботу. Тема є досить актуальною, адже за останній час правове регулювання надомної та дистанційної праці набуло нового характеру. Також подібні види зайнятості мають певні переваги як для роботодавців, так і для пра­цівників: скорочення витрат на оренду, обладнання, тощо; збільшення прибутковості; спрощення організації процесу роботи та відпочинку. Довгий час правове регулювання дистанційної та надомної праці деякою мірою ототожнювалося, в законодав­стві не було чіткого розмежування, що призводило до проблем на практиці. Після внесення змін у законодавство відбулися позитивні зрушення. Але, на відміну від інших країн, в Україні дистанційна та надомна робота не вре­гульовувалися нормами права на достатньому рівні досить тривалий час, що суттєво знижувало рівень захисту таких працівників. З огляду на це можемо зазначити, що все ж таки правове регулювання дистанційної та надомної роботи на наці­ональному рівні до кінця не відповідає сучасним потребам регулювання трудових відносин та потребує подальшо­го дослідження. У статті проведено аналіз національного законодавства щодо зазначеного питання, проаналізовано недоліки чинного законодавства у цій сфері, проаналізовано відмінності між дистанційною та надомною роботою, які були нещодавно закріплені у законодавстві, зроблені пропозиції щодо удосконалення національного законодавства. Належне правове регулювання дистанційної та надомної роботи дасть змогу також підвищити рівень зайнятості або зберегти робочі місця на підприємствах в умовах нестабільної економічної ситуації в країні. Все більше пра­цівників в усьому світі, зокрема і в Україні, віддають перевагу саме цим видам зайнятості.

Mykolayets A. P. CURRENT STATE OF LEGAL REGULATION OF INTERACTION BETWEEN THE STATE AND THE PUBLIC IN UKRAINE The article is devoted to the disclosure and analysis of the peculiarities of the legal regulation of the interaction between the state and the public in modern Ukraine. It is emphasized that the importance and significance of this institution of socio-political life of Ukraine necessitates its functioning within the legal field, creating a system of quality and progressive legislation that would provide basic guarantees for the development of such an institution and protect the rights and interests of each party. principles and legal requirements for the formation of interaction between the state and the public. It is noted that for the first time at the legislative level the term "interaction of public associations and public authorities" was used, some of its forms were formed and consolidated - consultations, formation of joint advisory or consultative bodies, development of draft regulations. It should be noted the progressiveness of such norms, because they can initiate further guidelines and directions for the development of legal regulation, its specialization, consolidation of new forms of interaction between the state and the public, detailing procedures of the above forms of interaction, legal status of their parties. Nevertheless, we note that the above principles of interaction between public associations and the state are not exhaustive and do not regulate all the necessary aspects of the studied interaction. Further, the provisions of key legislative acts, which currently regulate the issue of the outlined interaction, are analyzed. It is noted that an important role in the legal regulation of the studied interaction is played by bylaws, which determine the content of key concepts, establish certain procedures and legal requirements for such interaction. Based on the research, a conclusion was made about the state of legal regulation of interaction between the state and the public in modern Ukraine, its positive and negative features were noted. Among the positive features noted the attention of legislators to the outlined issue, and among the main negative - the lack of systematic legal regulation. The author points out that in modern rule-making work there is a mandatory consolidation of provisions on the interaction of the state and the public in various regulations. ; Стаття присвячена розкриттю та аналізу особливостей нормативно-правового регулювання взаємодії держави та громадськості у сучасній Україні. Підкреслено, що важливість та значущість наведеного інституту суспіль­но-політичного життя України зумовлює необхідність його функціонування в межах правового поля, створення системи якісного та прогресивного законодавства, яке би забезпечувало основні гарантії розвитку такого інститу­ту, а також захисту прав і інтересів кожної із сторін, визначало основні засади та правові вимоги до формування взаємодії держави та громадськості. Зауважено, що вперше на законодавчому рівні відбулося застосування терміна «взаємодія громадських об'єд­нань та органів державної влади», сформовано та закріплено окремі її форми - проведення консультацій, утво­рення спільних дорадчих чи консультаційних органів, розроблення проектів нормативно-правових актів. Слід відзначити прогресивність таких норм, адже саме вони можуть започаткувати подальші орієнтири та напрями для розвитку правового регулювання, його спеціалізації, закріплення нових форм взаємодії держави та громад­ськості, деталізації процедур уже наведених форм взаємодії, правового статусу їх сторін. Проте зауважуємо, що наведені засади взаємодії громадських об'єднань та держави не є вичерпними та не урегульовують усіх необхідних аспектів досліджуваної взаємодії. Надалі проаналізовано положення ключових законодавчих актів, якими нині врегульовано питання окресленої взаємодії. Зауважено, що важливу роль у правовому регулюванні досліджуваної взаємодії відіграють підзаконні нормативно-правові акти, які визначають зміст ключових понять, закріплюють окремі процедури та правові вимоги до такої взаємодії. На основі дослідженого здійснено висновок про стан право­вого регулювання взаємодії держави та громадськості у сучасній Україні, відзначено його позитивні та негативні риси. Серед позитивних рис зауважено про увагу законодавців до окресленого питання, а серед основних негатив­них - про брак системності правового регулювання. Автор вказує, що у сучасній нормотворчій роботі відбувається обов'язкове закріплення положень щодо взаємодії держави та громадськості у різних нормативних актах.