Suchergebnisse

Цель: Цель данной статьи анализ корейской экономической стратегии в экономической истории Южной Кореи: как стратегия менялась в зависимости от изменений во внутренней и международной экономической среде, от предпосылок, поставленных целей, их результативности и значимости всех предпринятых мер. Данное исследование наглядно покажет ориентиры на будущее экономическое развитие и станет толчком к признанию факта успешного развития корейской экономики. Методология проведения работы: Методической основой данной статьи являются экономико-статистические методы анализа корейской экономики, графические методы, отображающие экономические показатели. Результаты работы: Экономическая история Южной Кореи за последнее столетия показывает, каковы же положительные и отрицательные факторы в развитии из экономически слаборазвитой в развивающуюся страну. История оккупации Кореи Японией, продолжавшаяся с 1910 по 1945 гг., показала, что для страны, утратившей свой национальный суверенитет, экспроприированная государственная экономика после восстановления независимости не имеет никакой силы и что экономика не может развиваться в условиях хаоса в политической, экономической и социальной сферах. Даже после установления военной диктатуры, можно заметить, что несмотря на ограничения прав граждан, экономика страны все еще может развиваться, если этого хочет народ. В дополнение к разработке внутриполитической системы нестабильные факторы в процессе продвижения социальных реформ и поспешно принятой политики «открытых дверей» для повышения международного статуса, являются неразумными политическими, экономическими и социальными изменениями. В свою очередь, отсутствие возможности контроля обмена валюты в азиатских странах, которое является политикой экономического развития, показало, что существует риск национального банкротства. Более того, принятие политики чрезмерного снижения процентных ставок (для того, чтобы оживить рецессию) даже в странах с развитой экономикой может принести вред и перейти в экономический кризис. Выводы: Экономическая история Республики Корея, претерпевшая за последнее столетие ряд изменений, стала образцом для прогрессивного экономического развития экономически слаборазвитых стран. История экономического развития южнокорейской экономики предполагает наличие как положительных, так и отрицательных факторов. Среди позитивных факторов экономического развития Республики Корея можно указать: планирование экономического развития, потенциал развития технологий, возможность управление валютой, контроль экономического кризиса, заключение соглашений о свободной торговле. Что касается негативных факторов, можно назвать: утрату национального суверенитета; беспорядок в политической, экономической и социальной сферах. ; Purpose: the aim of the article is to analyze the Korean economic strategy from the beginning of its development until modern stage. Examination of how this strategy has changed depending on changes within domestic and international economic environment, assumptions, set goals, their effectiveness and significance of all the taken measures. It will demonstrate waypoints for the future economic development and will become a trigger towards recognition of the successful development of the Korean economy by other countries. Methods: the methodological bases of this article are the economic and statistical methods of analysis of the Korean economys, graphical methods displaying economic indicators. Results: economic history of South Korea over the past century shows the positive and negative factors of the development from an economically weak country into a developing country. The history of the Japanese occupation of Korea, lasting from 1910 to 1945, showed that for a country which has lost its national sovereignty, expropriated the state's economy has no effect after the restoration of independence, and that the economy cannot develop in conditions of chaos within the political, economic and social spheres. Even after the establishment of a military dictatorship, it is possible to note that despite limitations of citizens' rights, the economy can still grow if the people want it. In addition to the development of internal political system, unstable factors in the process of promotion of social reforms and hastily adopted policy of "open doors" in order to enhance the international status are unreasonable political, economic and social changes. In turn, the inability to control currency exchange in Asian countries, which is a policy of economic development, has shown the existence of a risk of national bankruptcy. Moreover, the adoption of policies of excessive decrease of interest rates in order to revive the recession may be counterproductive in countries with a developed economies and lead to an economic crisis. Conclusions and Relevance: for the last century, the changes that happened in the economic history of the Republic of Korea made it the model case of progressive economic development of developing countries. The history of Korea's economic development suggests presence of both positive and negative factors. Within the positive factors of the economic development of the Republic of Korea it is possible to note: planning of economic development, a potential for development of technology, ability to control currency, financial crisis management and free trade agreements. Negative factors for economic development were the loss of national sovereignty, disturbances in political, economic and social fields. In addition, people's desire to develop the national economy shows that the economic development could be accomplished successfully.

Seichō-no-Ie members in northern Nagasaki prefecture tend to be elderly persons who are either engaged in or associated with family operated enterprises. And many members were, indeed, attracted to Scichō-no-Ie initially because of their desire to resolve particular domestic difficulties which Seichō-no-Ie claims to be able to treat. The sex ratio of membership was approximately two male members for every three female members, though males tend to dominate local Seichō-no-Ie administrative and political activities. The members tend not to be highly mobile and as a consequence the effects of social and economic dislocation do not appear to be important factors affecting membership. Characteristically, Seichō-no-Ie members are not poor. The expenses entailed in active membership are considerable. However, this does not mean that Seichō-no-Ie members rest easy with regard to their economic futures. As small businessmen or independent farmers they feel particularly exposed and unprotected in the face of changing social and economic conditions-conditions over which they have little control. They attempt to exercise some control over these conditions through Seichō-no-Ie educational and political activities which recreate modern Japan in the image of the prewar past. Seichōno-Ie members support the traditional values associated with the family system, namely, those of loyalty, duty, and selflessness. They wish to restore the Meiji constitution and to return sovereignty to the Emperor. Seichō-no-Ie members enjoy and practice Japanese arts and view themselves vis-a-vis others as true Japanese who have retained the true spirit of Japan. They appear to be, largely, members of the old-middle-class who actively support and who desire to maintain and propagate prewar familialistic Japanese culture. Caudill has noted that the old-middle-class, the more traditional sector of Japanese society, is culturally and politically distinctive.1 He pointed out that as of 1962 more than half of all Japanese families derived their incomes or a major portion of them through family enterprises. The other half was dependent upon wages and salaries of family members employed by large companies or other large institutions. He argued that this "dual structure" constituted two life styles each having its own pattern of emotional problems. And in the conclusion to his study concerned with the implications of this dual structure on the differential incidence of mental illness, he reported the following: These results indicate that interpersonal relations centering around the roles of eldest son and youngest daughter are more productive of serious psychological problems in the traditional type of Japanese family than in the modern types of family where the husband's or father's occupational life lies largely outside of the sphere of family influence. In the world of today, the way of life of the "salaryman" is in the ascendancy, and has already become alienated from that still substantial proportion of urban people who are small shopkeepers and craftsmen. It may be that the results presented here are, in a broad sense, a consequence of the increasing tension felt within families dependent on their own resources as their way of life becomes more separate, and as they are forced to live in an atmosphere of decay in traditional social and economic relationships.1 This statement summarizes the situation faced by many Seichō-no-Ie members. Maruyama in his study of Japanese fascism makes reference to a social division comparable to that of the dual structure by noting ideological differences between two major social categories defined in terms of occupation. The members of one of these he called pseudo-intellectuals. These persons, he pointed out, were "small-factory owners, building contractors, independent farmers, school teachers (especially in primary schools), employees of village offices, low-grade officials, Buddhist and Shinto priests."2 According to Maruyama's analysis, persons having these occupations were the most ardent supporters of Japanese fascism. "Urban salaried employees, so-called men of culture, journalists, men in occupations demanding higher knowledge such as professors and lawyers, and university and college students" were the intellectuals who, on the other hand, did not support fascism. According to Maruyama, prewar nationalism, the nationalism of the pseudo-intellectuals, was grounded in the Japanese family system. The second World War destroyed ultranationalism as it was expressed in a centralized Japanese military government ; the occupation changed the civil code which supported the family system. But Maruyama argues that nationalistic sentiment still exists but in a latent state. Seichō-no-Ie, it is suggested, is giving this latent state a more manifest expression as can be seen by its social doctrine, its political activities, and its educational policy all of which support efforts to rebuild Japan on the prewar familialistic model. To nonmembers for whom family tensions may not be as great, such expression possibly serves no need.

I was shocked by the recent headline that the largest individual student debt is currently in excess of £200,000.  This encouraged me to think about the junior hiring strategy for many City firms. Like many organisations, the City are focussed on hiring top flight graduates from the best Universities, often at the behest of Human Resources (HR) who have firm views on what makes an excellent candidate and who should be put forward to interview. Managing 1000s of applicants is challenging and includes electronic CV screening which looks for preferred qualifications, and will also take into account other factors such as gender, sexuality and race.  Diversity is an important part of this process. The strategy to hire those with 1st and 2:1's from the best universities appears sensible and thoughtful and will rarely be challenged. The risk to this approach is you create a concentrated people pool, who in general all went to a Russell Group University, and have been educated in those critical formative years in largely the same way.  This creates concentration risk and the danger of group-think. The mind-set is similar and this feeds into business practice including how risk is managed and challenged.  There is a collective comfort in this shared top-down education and approach. Subsequently, these junior hires become senior, or have become senior, and these risks become embedded and circular. I am a believer in more diversity within this hiring process, but not in the traditional sense of the meaning. This would include hiring more students straight out of school with their open minds and enthusiasm. They can go straight into the business as juniors within teams, to learn on the job, or onto training courses to equip them for specific areas.  In general, I would also look for different qualities or skills to enrich the human pool.  This can be sportsmen or women, ex- military, entrepreneurs - anything that makes them good different to name a few. While at Credit Suisse, I liked to hire platoon commanders who served in Afghanistan into the sales team.  I wanted them to bring all their experiences and insights to the trading floor; to enrich it, to bring a different way of thinking, to challenge and to shake it up. I also expected some good friction with the consensus and was happy to underwrite this. Organisations can be at their most vulnerable when everyone thinks and acts the same.  This challenge takes time to develop and it is difficult for collective thinkers to flick the differentiation switch.  New people and insights help to do this.This will require a change of approach and an understanding that top flight University degrees are not the sole pointer for whether someone is talented, smart or a good hire.  I have noticed that in America the label 'non-college educated' appears to be derogatory. In the UK, a similar description is 'non- graduate'.  Notice the word 'non' features. This is not about ripping up the whole graduate hiring model but enhancing it and changing the mind-set.Let us return to the £200,000 debt figure.  I am not critical of certain degrees or University education in general. For many, it is a great period of learning, growth, getting away and a welcome change of scene to the intense secondary school education system and the obsession 'at all costs' with grades.  But we should create new routes for interesting people to join the work-force that does not just require them to go to University and take on the resulting debts. Done well this is a win,win for the individual and company.CEOs and senior managers will need to encourage this enhanced approach and give guidance to hiring managers and HR who effectively front their hiring plans. I also believe that if 'people' are a vital part of your organisation then you need some of your best talent in HR.   In many cases, the existing HR hiring model is entrenched with group think with a keen focus on sieving out these differentiated candidates. In my experience this is a shame and a loss for the company.  Diversity comes in many forms.Charlie White-Thomson is a Senior Fellow at the ASI and a former CEO of Saxo UK and a

Now in its fifth year, the civil war in Syria has created one of the world's largest humanitarian and security crises. The crisis in itself contains the historical background to the situation of Syrian refugees. While the issue is subject to another discussion, it is important to refer to the Muslim refugee problem for a better understanding of today's situation. Approaches to the Muslim refugee crisis differ considerably throughout the world. Probably the most striking point is that while the West has sheltered Muslims, providing them with homes and jobs, the neighbouring countries sharing the same religion have ignored the Muslim population and done nothing. This is an important criticism directed at fellow Arabs who have always blamed the West for the refugee crisis and will be addressed in the article in detail. The number of Syrians seeking refuge in Turkey is currently close to 2 million. Turkey, implementing an "open door" policy to every Syrian crossing the border and issuing "temporary protection" status, has spent 5 billion dollars on the refugee crisis up to November 2014. For the Syrians in Turkey, the possibility of returning to their own country has been gradually decreasing due to the escalation of the civil war. The situation revealing the severity of the situation of Syrian asylum seekers points out that the issue has evolved into a complex problem that requires a multi-dimensional analysis in all its humanitarian, legal, political, social and financial aspects. This article is written mainly based on online research and a deep assessment of reports prepared by GOs, NGOs, the UN and other international agencies and various news pieces and articles. The policy of the Turkish Government has also been closely analysed by including the discourse of President of the Republic of Turkey, Recep Tayyip Erdoğan, in relation to the civil war that has evolved into a global refugee and human security crisis demanding urgent and coordinated humanitarian actions, apart from the military and political response.This article tries to explain Syrian asylum seekers' position in Turkey and Turkey's position from the perspective of human security and the rest of the world's perception. ; Nel suo quinto anno, la guerra civile in Siria ha creato una delle crisi umanitarie e di sicurezza più grande nel mondo. La crisi in sé contiene uno storico background alla situazione dei rifugiati siriani. Mentre la questione è soggetta a un'altra discussione, è importante riferirsi al problema del rifugiato musulmano per meglio capire la situazione attuale. Gli approcci alla crisi del rifugiato musulmano differiscono considerevolmente per tutto il mondo. Probabilmente il punto che colpisce di più è che, mentre l'Occidente ha protetto i musulmani fornendo ad essi casa e lavoro, i paesi vicini che condividono la stessa religione hanno ignorato la popolazione musulmana e non hanno fatto niente. Questa è un'importante critica diretta ai compagni arabi che hanno sempre incolpato l'Occidente della crisi dei rifugiati, e ciò è approfondito in dettaglio nell'articolo. Il numero dei siriani che hanno cercato rifugio in Turchia è attualmente vicino ai 2 milioni. La Turchia, mettendo in pratica la politica della "porta aperta" a ogni siriano che attraversa il confine e al quale attribuisce lo status di "temporanea protezione", ha speso 5 miliardi di dollari per la crisi dei rifugiati fino al novembre 2014. Per i siriani in Turchia, la possibilità di ritornare nel proprio paese è stata progressivamente in diminuzione a causa dell'intensificazione della guerra civile. La situazione che rivela la gravità della situazione dei siriani che ricercano asilo indica che la questione è evoluta in un problema complesso che richiede un'analisi multidimensionale in tutti i suoi aspetti umanitari, legali, politici, sociali e finanziari. Questo articolo è scritto principalmente basandosi su una ricerca online e un'approfondita valutazione dei reports preparati dalle organizzazioni governative (GOs), dalle organizzazioni non governative (NGOs), dalle agenzie dell'ONU e di altre agenzie internazionali e varie notizie e articoli. La politica del governo turco è stata analizzata includendovi il discorso del presidente della Repubblica di Turchia, Recep Tayyip Erdoğan, relativamente alla guerra civile che è sviluppata in una crisi globale del rifugiato e della sicurezza, richiedente azioni umanitarie urgenti e coordinate, oltreché risposte militari e politiche. L'articolo spiega la posizione dei siriani che cercano asilo in Turchia e la posizione della Turchia dalla prospettive della sicurezza umana e della percezione del mondo.

The main directions (kinds) of the public movements for the protection of human rights in Ukraine and other states of the Central and Eastern Europe (CEE) in the period of 1989–1991 are analyzed. The employment of an interdisciplinary approach allowed to study the influence of these movements on the change of the social consciousness and on the increase of patriotic and opposition sentiments in the society. It is indicated that such movements appeared in different spheres of the society life and had dissimilar intensity. In particular, in the article, the following most significant directions of the public movements are being analyzed, which took place, in fact, in all CEE countries including Ukraine: Helsinki Human Rights Movement; youth movements aimed at fighting for democracy and the state independence as well as the protection of rights for education; public movements for protection of religious, ecological, and employment rights (labor and trade union movements).The political and legal analysis conducted demonstrates that the new public movements and public organizations in their first years of activity did not always have the directly protesting or clearly oppositional character. The conditions imposed by them concerned rather enhancement of the rights and freedoms, limitation of the state intrusion into particular spheres of life, improvement of the conditions of the social and political development, etc. Nevertheless, with the flow of time, such public movements in different spheres of public life very often gained political and opposing character. As a result, the conclusion has been made that the indicated movements have played the key role in the realization of antitotalitarian revolutions, the overthrow of totalitarianism, and building the new democratic regimens in the CEE countries. The development of the public movements for the protection of human rights in Ukraine in the period of 1989-1991 was aimed at preserving the identity, which contributed to the formation of the liberation movement in the struggle for independence of Ukraine and its withdrawal from the USSR. ; Анализируются основные направления (виды) общественных движений в защиту прав человека в Украине и других странах Центральной и Восточной Европы (далее – ЦВЕ) в период 1989–1991 гг. Использование междисциплинарного подхода позволило исследовать влияние таких движений на смену социального сознания, на рост патриотических и оппозиционных настроений в обществе. Указывается, что такие движения проявлялись в разных сферах общественной жизни и имели разную интенсивность. В частности, в статье анализируются следующие мощные направления общественных движений, которые присутствовали практически во всех государствах ЦВЕ (в том числе и в Украине): Хельсинкское движение в защиту прав человека; молодежные движения, направленные на борьбу за демократию и государственную независимость, а также на защиту образовательных прав; общественные движения в защиту религиозных, экологических и трудовых прав (рабочий и профсоюзный движения).Проведенный политико-правовой анализ показал, что новые общественные движения и общественные организации в первые годы основания не всегда носили прямой протестный или ярко оппозиционный характер. Требования, которые они выдвигали касались в большей степени расширения прав и свобод, уменьшение государственного вмешательства вотдельные сферы жизни, улучшение условий социального и политического развития и т. д. Однако, со временем такие общественные движения в различных сферах общественной жизни очень часто приобретали политический и оппозиционный характер. Соответственно, сделаны выводы, что указанные движения сыграли ключевую роль в реализации антитоталитарных революций, свержения тоталитаризма и построении новых демократических режимов в странах ЦВЕ. Развитие общественных движений в защиту прав человека в Украине в период 1989-1991 гг. были направлены на сохранение национальной идентичности, способствовали формированию освободительного движения в борьбе за независимость Украины и выход ее из состава СССР. ; Аналізуються основні напрями (види) громадських рухів на захист прав людини в Україні та інших країнах Центральної та Східної Європи (далі – ЦСЄ) у період 1989–1991 рр. Використання міждисциплінарного підходу дозволило дослідити вплив таких рухів на зміну соціальної свідомості, на зростання патріотичних та опозиційних настроїв у суспільстві. Такі рухи проявлялися у різних сферах суспільного життя та мали різну інтенсивність. Зокрема, у статті аналізуються наступні найпотужніші напрями громадських рухів, які були присутні фактично у всіх державах ЦСЄ (зокрема в Україні): Гельсінський рух на захист прав людини; молодіжні рухи, спрямовані на боротьбу за демократію і державну незалежність, а також на захист освітніх прав; громадські рухи на захист релігійних, екологічних та трудових прав (робітничий і профспілковий рухи).Проведений політико-правовий аналіз показав, що нові громадські рухи та громадські організації в перші роки заснування не завжди носили прямий протестний або яскраво опозиційний характер. Вимоги, які вони висували стосувалися переважно розширення прав і свобод, зменшення державного втручання в окремі сфери життя, покращення умов соціального та політичного розвитку тощо. Проте, з часом такі громадські рухи у різних сферах суспільного життя дуже часто набували політичного та опозиційного характеру. Відповідно, зроблено висновки, що вказані рухи відіграли ключову роль у реалізації антитоталітарних революцій, поваленні тоталітаризму та побудові нових демократичних режимів у країнах ЦСЄ. Розвиток громадських рухів на захист прав людини в Україні у період 1989–1991 рр. був спрямований на збереження національної ідентичності, що сприяло формуванню визвольного руху в боротьбі за самостійність України та вихід її зі складу СРСР.

Аналізуються основні напрями (види) громадських рухів на захист прав людини в Україні та інших країнах Центральної та Східної Європи (далі – ЦСЄ) у період 1989–1991 рр. Використання міждисциплінарного підходу дозволило дослідити вплив таких рухів на зміну соціальної свідомості, на зростання патріотичних та опозиційних настроїв у суспільстві. Такі рухи проявлялися у різних сферах суспільного життя та мали різну інтенсивність. Зокрема, у статті аналізуються наступні найпотужніші напрями громадських рухів, які були присутні фактично у всіх державах ЦСЄ (зокрема в Україні): Гельсінський рух на захист прав людини; молодіжні рухи, спрямовані на боротьбу за демократію і державну незалежність, а також на захист освітніх прав; громадські рухи на захист релігійних, екологічних та трудових прав (робітничий і профспілковий рухи).Проведений політико-правовий аналіз показав, що нові громадські рухи та громадські організації в перші роки заснування не завжди носили прямий протестний або яскраво опозиційний характер. Вимоги, які вони висували стосувалися переважно розширення прав і свобод, зменшення державного втручання в окремі сфери життя, покращення умов соціального та політичного розвитку тощо. Проте, з часом такі громадські рухи у різних сферах суспільного життя дуже часто набували політичного та опозиційного характеру. Відповідно, зроблено висновки, що вказані рухи відіграли ключову роль у реалізації антитоталітарних революцій, поваленні тоталітаризму та побудові нових демократичних режимів у країнах ЦСЄ. Розвиток громадських рухів на захист прав людини в Україні у період 1989–1991 рр. був спрямований на збереження національної ідентичності, що сприяло формуванню визвольного руху в боротьбі за самостійність України та вихід її зі складу СРСР. ; The main directions (kinds) of the public movements for the protection of human rights in Ukraine and other states of the Central and Eastern Europe (CEE) in the period of 1989–1991 are analyzed. The employment of an interdisciplinary approach allowed to study the influence of these movements on the change of the social consciousness and on the increase of patriotic and opposition sentiments in the society. It is indicated that such movements appeared in different spheres of the society life and had dissimilar intensity. In particular, in the article, the following most significant directions of the public movements are being analyzed, which took place, in fact, in all CEE countries including Ukraine: Helsinki Human Rights Movement; youth movements aimed at fighting for democracy and the state independence as well as the protection of rights for education; public movements for protection of religious, ecological, and employment rights (labor and trade union movements).The political and legal analysis conducted demonstrates that the new public movements and public organizations in their first years of activity did not always have the directly protesting or clearly oppositional character. The conditions imposed by them concerned rather enhancement of the rights and freedoms, limitation of the state intrusion into particular spheres of life, improvement of the conditions of the social and political development, etc. Nevertheless, with the flow of time, such public movements in different spheres of public life very often gained political and opposing character. As a result, the conclusion has been made that the indicated movements have played the key role in the realization of antitotalitarian revolutions, the overthrow of totalitarianism, and building the new democratic regimens in the CEE countries. The development of the public movements for the protection of human rights in Ukraine in the period of 1989-1991 was aimed at preserving the identity, which contributed to the formation of the liberation movement in the struggle for independence of Ukraine and its withdrawal from the USSR. ; Анализируются основные направления (виды) общественных движений в защиту прав человека в Украине и других странах Центральной и Восточной Европы (далее – ЦВЕ) в период 1989–1991 гг. Использование междисциплинарного подхода позволило исследовать влияние таких движений на смену социального сознания, на рост патриотических и оппозиционных настроений в обществе. Указывается, что такие движения проявлялись в разных сферах общественной жизни и имели разную интенсивность. В частности, в статье анализируются следующие мощные направления общественных движений, которые присутствовали практически во всех государствах ЦВЕ (в том числе и в Украине): Хельсинкское движение в защиту прав человека; молодежные движения, направленные на борьбу за демократию и государственную независимость, а также на защиту образовательных прав; общественные движения в защиту религиозных, экологических и трудовых прав (рабочий и профсоюзный движения).Проведенный политико-правовой анализ показал, что новые общественные движения и общественные организации в первые годы основания не всегда носили прямой протестный или ярко оппозиционный характер. Требования, которые они выдвигали касались в большей степени расширения прав и свобод, уменьшение государственного вмешательства вотдельные сферы жизни, улучшение условий социального и политического развития и т. д. Однако, со временем такие общественные движения в различных сферах общественной жизни очень часто приобретали политический и оппозиционный характер. Соответственно, сделаны выводы, что указанные движения сыграли ключевую роль в реализации антитоталитарных революций, свержения тоталитаризма и построении новых демократических режимов в странах ЦВЕ. Развитие общественных движений в защиту прав человека в Украине в период 1989-1991 гг. были направлены на сохранение национальной идентичности, способствовали формированию освободительного движения в борьбе за независимость Украины и выход ее из состава СССР.

У статті систематизовано регіональні особливості ринку праці України протягом 1992-2018 років. Визначено, що у 1992-2011 роках спостерігалася структурна та організаційна розбалансованість, різний рівень навантажень на робочі місця. В Україні ринок праці формується та набуває власної структури, спостерігаються чіткі тенденції до поглиблення поділу ринку праці на первинний і вторинний ринки. Відповідно до специфіки регіонів, зберігаються і високі міжрегіональні відмінності у рівнях заробітної плати. Низька продуктивність праці призводить до невідповідності рівня оплати праці. Регіональні ринки праці України відрізняються за рівнем соціально-економічного розвитку регіонів, макроекономічними показниками впливу, що визначає диспропорції та проблеми в певному регіоні. Виявлено, що в процесі свого розвитку сільські ринки праці демонструють різні реакції через вплив макроекономічних та політичних факторів. Результатом є збільшення асиметрії та диференціації соціального розвитку регіонів та розподіл за рівнем конкурентоспроможності. Для різних трансформацій показників зареєстрованого рівня безробіття, продуктивності праці та процента економічної активності рівень безробіття статистично значуще не відрізняється в різних регіонах, симетрично реагуючи на інновації. Встановлено, що розвиток ринку праці в Україні в різні періоди відрізняється залежно від регіону, разом з тим реакція та негативні та позитивні шоки макроекономічних показників є симетричною, що зумовлює схожість регіональних ринків праці. Завдання дослідження полягає у визначенні особливостей регіональних ринків праці в Україні. У статті використано метод порівняльного аналізу, синтезу для систематизації та узагальнення розвитку ринку праці в різні часові періоди. Подальші дослідження будуть спрямовані на дослідження рівня впливу макроекономічних, політичних, соціальнодемографічних чинників впливу на регіональні ринки праці в Україні з використанням економіко-математичних методів моделювання. Практичне значення полягає у систематизації проблематики розвитку регіональних ринків праці в Україні, визначенні ступеня впливу макроекономічних чинників на диференціацію, дисбаланс регіональних ринків праці. ; The regional peculiarities of the Ukrainian labor market during 1992-2018 have been described in the article. It was determined that in 1992-2011 structural and organizational imbalances, different levels of workloads were observed. In Ukraine, the labor market is forming and acquiring its own structure, and there is a clear tendency to deepen the division of the labor market into primary and secondary markets. According to the specifics of the regions, high inter-regional differences in wage levels persist. Poor productivity leads to a mismatch in pay levels. The regional labor markets of Ukraine differ in the level of socio-economic development of the regions, macroeconomic indicators of influence, which determines the imbalances and problems in a certain region. It is revealed that in the course of their development, rural labor markets exhibit different reactions due to the influence of macroeconomic and political factors. The result is an increase in the asymmetry and differentiation of the social development of the regions and a distribution by the level of competitiveness. For the various transformations of registered unemployment, productivity and economic activity rates, the unemployment rate is not significantly different across regions, responding symmetrically to innovation. It has been established that the development of the labor market in Ukraine at different periods differs depending on the region, however, the reaction and negative and positive shocks of macroeconomic indicators are symmetrical, which determines the similarity of regional labor markets. The purpose of the study is to identify the features of regional labor markets in Ukraine. A method of comparative analysis, synthesis to systematize and summarize the development of the labor market in different time periods have been used in the paper. Further research will focus on investigating the impact of macroeconomic, political, socio-demographic factors on the regional labor markets in Ukraine using economic and mathematical modeling methods. Practical importance is to systematize the problems of development of regional labor markets in Ukraine, determine the degree of influence of macroeconomic factors on differentiation, imbalance of regional labor markets. ; В статье систематизированы региональные особенности рынка труда Украины в течение 1992-2018 годов. Определено, что в 1992-2011 годах наблюдалась структурная и организационная разбалансированность, разный уровень нагрузок на рабочие места. В Украине рынок труда формируется и приобретает собственной структуры, наблюдаются четкие тенденции к углублению разделения рынка труда на первичный и вторичные рынки. В соответствии со спецификой регионов, сохраняются и высокие межрегиональные различия в уровнях заработной платы. Низкая производительность труда приводит к несоответствию уровня оплаты труда. Рынок труда Украины отличаются по уровню социально-экономического развития регионов, макроэкономическим показателями воздействия, определяющим диспропорции и проблемы в определенном регионе. Выявлено, что в процессе своего развития сельские рынки труда демонстрируют различные реакции из-за влияния макроэкономических и политических факторов. Результатом является увеличение асимметрии и дифференциации социального развития регионов и распределение по уровню конкурентоспособности. Для различных трансформаций показателей зарегистрированного уровня безработицы, производительности труда и процента экономической активности уровень безработицы статистически значимо не отличается в разных регионах, симметрично реагируя на инновации. Установлено, что развитие рынка труда в Украине в разные периоды отличается в зависимости от региона, вместе с тем реакция и отрицательные и положительные шоки макроэкономических показателей является симметричной, что приводит сходство региональных рынков труда. Задача исследования заключается в определении особенностей региональных рынков труда в Украине. В статье использован метод сравнительного анализа, синтеза для систематизации и обобщения развития рынка труда в разные временные периоды. Дальнейшие исследования будут направлены на исследование степени влияния макроэкономических, политических, социальнодемографичних факторов влияния на региональные рынки труда в Украине с использованием экономико-математических методов моделирования. Практическое значение заключается в систематизации проблематики развития региональных рынков труда в Украине, определении степени влияния макроэкономических факторов на дифференциацию, дисбаланс региональных рынков труда.

У статті систематизовано регіональні особливості ринку праці України протягом 1992-2018 років. Визначено, що у 1992-2011 роках спостерігалася структурна та організаційна розбалансованість, різний рівень навантажень на робочі місця. В Україні ринок праці формується та набуває власної структури, спостерігаються чіткі тенденції до поглиблення поділу ринку праці на первинний і вторинний ринки. Відповідно до специфіки регіонів, зберігаються і високі міжрегіональні відмінності у рівнях заробітної плати. Низька продуктивність праці призводить до невідповідності рівня оплати праці. Регіональні ринки праці України відрізняються за рівнем соціально-економічного розвитку регіонів, макроекономічними показниками впливу, що визначає диспропорції та проблеми в певному регіоні. Виявлено, що в процесі свого розвитку сільські ринки праці демонструють різні реакції через вплив макроекономічних та політичних факторів. Результатом є збільшення асиметрії та диференціації соціального розвитку регіонів та розподіл за рівнем конкурентоспроможності. Для різних трансформацій показників зареєстрованого рівня безробіття, продуктивності праці та процента економічної активності рівень безробіття статистично значуще не відрізняється в різних регіонах, симетрично реагуючи на інновації. Встановлено, що розвиток ринку праці в Україні в різні періоди відрізняється залежно від регіону, разом з тим реакція та негативні та позитивні шоки макроекономічних показників є симетричною, що зумовлює схожість регіональних ринків праці. Завдання дослідження полягає у визначенні особливостей регіональних ринків праці в Україні. У статті використано метод порівняльного аналізу, синтезу для систематизації та узагальнення розвитку ринку праці в різні часові періоди. Подальші дослідження будуть спрямовані на дослідження рівня впливу макроекономічних, політичних, соціальнодемографічних чинників впливу на регіональні ринки праці в Україні з використанням економіко-математичних методів моделювання. Практичне значення полягає у систематизації проблематики розвитку регіональних ринків праці в Україні, визначенні ступеня впливу макроекономічних чинників на диференціацію, дисбаланс регіональних ринків праці. ; The regional peculiarities of the Ukrainian labor market during 1992-2018 have been described in the article. It was determined that in 1992-2011 structural and organizational imbalances, different levels of workloads were observed. In Ukraine, the labor market is forming and acquiring its own structure, and there is a clear tendency to deepen the division of the labor market into primary and secondary markets. According to the specifics of the regions, high inter-regional differences in wage levels persist. Poor productivity leads to a mismatch in pay levels. The regional labor markets of Ukraine differ in the level of socio-economic development of the regions, macroeconomic indicators of influence, which determines the imbalances and problems in a certain region. It is revealed that in the course of their development, rural labor markets exhibit different reactions due to the influence of macroeconomic and political factors. The result is an increase in the asymmetry and differentiation of the social development of the regions and a distribution by the level of competitiveness. For the various transformations of registered unemployment, productivity and economic activity rates, the unemployment rate is not significantly different across regions, responding symmetrically to innovation. It has been established that the development of the labor market in Ukraine at different periods differs depending on the region, however, the reaction and negative and positive shocks of macroeconomic indicators are symmetrical, which determines the similarity of regional labor markets. The purpose of the study is to identify the features of regional labor markets in Ukraine. A method of comparative analysis, synthesis to systematize and summarize the development of the labor market in different time periods have been used in the paper. Further research will focus on investigating the impact of macroeconomic, political, socio-demographic factors on the regional labor markets in Ukraine using economic and mathematical modeling methods. Practical importance is to systematize the problems of development of regional labor markets in Ukraine, determine the degree of influence of macroeconomic factors on differentiation, imbalance of regional labor markets. ; В статье систематизированы региональные особенности рынка труда Украины в течение 1992-2018 годов. Определено, что в 1992-2011 годах наблюдалась структурная и организационная разбалансированность, разный уровень нагрузок на рабочие места. В Украине рынок труда формируется и приобретает собственной структуры, наблюдаются четкие тенденции к углублению разделения рынка труда на первичный и вторичные рынки. В соответствии со спецификой регионов, сохраняются и высокие межрегиональные различия в уровнях заработной платы. Низкая производительность труда приводит к несоответствию уровня оплаты труда. Рынок труда Украины отличаются по уровню социально-экономического развития регионов, макроэкономическим показателями воздействия, определяющим диспропорции и проблемы в определенном регионе. Выявлено, что в процессе своего развития сельские рынки труда демонстрируют различные реакции из-за влияния макроэкономических и политических факторов. Результатом является увеличение асимметрии и дифференциации социального развития регионов и распределение по уровню конкурентоспособности. Для различных трансформаций показателей зарегистрированного уровня безработицы, производительности труда и процента экономической активности уровень безработицы статистически значимо не отличается в разных регионах, симметрично реагируя на инновации. Установлено, что развитие рынка труда в Украине в разные периоды отличается в зависимости от региона, вместе с тем реакция и отрицательные и положительные шоки макроэкономических показателей является симметричной, что приводит сходство региональных рынков труда. Задача исследования заключается в определении особенностей региональных рынков труда в Украине. В статье использован метод сравнительного анализа, синтеза для систематизации и обобщения развития рынка труда в разные временные периоды. Дальнейшие исследования будут направлены на исследование степени влияния макроэкономических, политических, социальнодемографичних факторов влияния на региональные рынки труда в Украине с использованием экономико-математических методов моделирования. Практическое значение заключается в систематизации проблематики развития региональных рынков труда в Украине, определении степени влияния макроэкономических факторов на дифференциацию, дисбаланс региональных рынков труда.

Context: the current will of the ARS is to define, in connection with all health partners, a system for responding to psychiatric emergencies anywhere in the territory, in the sense of organizing a response and a adapted transportation. In 2016, 2993 calls to the SAMU 40 had a psychiatric reason and 214 were the subject of a SMUR intervention. However, there is no modality of care provided, with a vague legislative framework, poor and old scientific recommendations and potential stakeholders (SDIS and private ambulances) who have disengaged. It follows that it is necessary to put in place procedures adapted to these very specific situations. For this it was necessary to make the precise state of play of the pre-hospital psychiatric care of SAMU / SMUR 40 in 2016. Methods: this is a descriptive, observational, retrospective, mono-centric study at SAMU-SMUR Landes in 2016. This includes patients whose care, classified by the ARM under the motive " psychiatric "on the application required the commitment of an effector SMUR-Mont de Marsan. The main objective of this work is to determine the added value of a medical effector on psychiatric interventions. The primary endpoint is the rate of restraint and / or sedation. Results: 92 files were analyzed, including a population whose average age was 42, and 60% of men. A sedation rate of 22% (N = 20) was observed. The compression was measured at 20% (N = 18). Our primary endpoint, contention and / or sedation rate was 29% (95% confidence interval: 20-38) (N = 27). Hospitalizations in a specialized hospital center of 65% (N = 60). A median duration of 75 min, IQR 25-75 [53-104]. Hospitalization after SMUR treatment was a risk factor for compression and / or sedation, an odds ratio of 6.44, 95% CI (1.8-24), p = 0.04 . Discussion: the psychiatric emergency is currently an important part of the activity of the SAMU. Our work shows that interventions rarely require the specificities of a SMUR team. The regulating doctor finds himself isolated at the time of the organization of the transport of the patients. The other effectors, for reasons that are their own, disengage missions. In order to better organize our care response on the territory, three axes of progress are possible: an agreement validated by all the actors, offering a framework of good practice validated medically, administratively and legally. Continuous training for all effectors capable of managing acute psychiatric pathology. The creation of a mobile team of psychiatry. ; Contexte : la volonté actuelle de L'ARS est de définir, en lien avec l'ensemble des partenaires de santé, un dispositif de réponse aux situations d'urgence psychiatrique en tout endroit du territoire, en ce sens d'organiser une réponse et un transport adapté. En 2016, 2993 appels au SAMU 40 avaient un motif psychiatrique et 214 ont fait l'objet d'une intervention SMUR. Or il n'y a aucune modalité de prise en charge prévue, avec un cadre législatif vague, des recommandations scientifiques pauvres et anciennes et des intervenants potentiels (SDIS et ambulances privées) qui se sont désengagés. Il en découle qu'il s'avère nécessaire de mettre en place des procédures adaptées à ces situations bien spécifiques. Pour cela il était nécessaire de faire précisément l'état des lieux objectifs des prises en charges psychiatriques pré-hospitalières du SAMU/SMUR 40 en 2016. Méthodes : il s'agit d'une étude descriptive, observationnelle, rétrospective, mono-centrique au SAMU-SMUR des Landes sur l'année 2016. Sont inclus les patients dont la prise en charge, classée par l'ARM sous le motif « psychiatrique » sur l'application a nécessité l'engagement d'un effecteur SMUR-Mont de Marsan. L'objectif principal de ce travail est de déterminer la valeur ajoutée d'un effecteur médical sur les interventions à caractère psychiatriques. Le critère de jugement principal est le taux de contention et / ou sédation. Résultats : 92 dossiers ont été analysés, incluant une population dont l'âge moyen était de 42 ans, et 60% d'hommes. On a observé un taux de sédation de 22% (N=20). La contention a été mesuré à 20% (N=18). Notre critère de jugement principal, le taux de contention et/ou sédation était de 29% (intervalle de confiance 95% : 20-38) (N =27). Hospitalisations en centre hospitalier spécialisé de 65% (N=60). Une durée d'intervention à 75 min de médiane, IQR 25-75 [53-104]. L'hospitalisation à l'issue de la prise en charge par le SMUR était un facteur de risque de contention et ou sédation, un odds ratio à 6,44, IC 95% (1,8-24), p=0,04. Discussion : l'urgence psychiatrique constitue actuellement une part importante de l'activité du SAMU. Notre travail montre que les interventions ne nécessitent que très rarement les spécificités d'une équipe SMUR. Le médecin régulateur se retrouve isolé au moment de l'organisation du transport des patients. Les autres effecteurs, pour des raisons qui leurs sont propres, se désengagent des missions. Afin d'organiser au mieux notre réponse de soins sur le territoire, trois axes de progression sont possibles : Une convention validée par l'ensemble des acteurs, offrant un cadre de bonne pratique validé médicalement, administrativement et juridiquement. Une formation continue pour l'ensemble des effecteurs susceptible de gérer de pathologie psychiatriques aiguës. La création d'une équipe mobile de psychiatrie.

Висвітлено початковий, «доконсерваторський» етап розвитку професійної музичної освіти у Львові, який привів до заснування Консерваторії Галицького Музичного Товариства. Львів як один з вагомих культурних центрів активно долучається до процесу професіоналізації музичної освіти. Хоча сама Консерваторія у столиці Галичини була відкрита в 1853 році, попередні зусилля для того, щоби музична освіта в місті зосередилась у відповідній інституції, докладались значно раніше. Спроби створення першої освітньої інституції належать до Ф.К.В. Моцарта, який у 1826 році заснував у Львові Інститут Співу (Gesang-Іnstitut) при Товаристві Святої Цецилії. Хоча Інститут і Товариство проіснували лише неповних три роки – до 1829 року, проте стали попередниками наступних музичних інституцій, що невдовзі були засновані у столиці Галичини. Встановлено, що вже через рік після заснування у 1838 році Галицького Музичного Товариства (ГМТ) у Львові було відкрито музичну школу (Музичний Інститут) з різними відділеннями (класами): скрипки, співу, духових інструментів, віолончелі, контрабаса. Серед педагогів школи першого десятиліття бачимо представників різних національностей та різного рівня професійної підготовки. Охарактеризовано перший, успішний період розвитку музичної школи ГМТ до 1848 року, коли в зв'язку з буремними подіями «весни народів» була спалена будівля «старого театру» у Львові, а з нею більша частина дорогоцінної нотної бібліотеки, архів, інструменти ГМТ. Складна політична ситуація майже на чотири роки призупинила діяльність Товариства. У 1851 році діяльність Товариства відновлено та вирішено утворити Консерваторію, для чого опрацьовано відповідний навчальний план та змінено Статут товариства. Наприкінці 1853 року Консерваторія розпочала свою діяльність, яка тривала до 1939 року. Історичним спадкоємцем Консерваторії Галицького Музичного Товариства є теперішня Львівська національна музична академія ім. М. В. Лисенка. ; The article describes initial, «pre-conservatory» stage in the development of professional musical education in Lviv, which led to the establishment of the Conservatory of the Galician Musical Society. Lviv as one of the important cultural centers had actively joined the process of professionalization of musical education. Although the Conservatory itself was opened in the capital of Galicia in 1853, prior efforts to concentrate the city music education in proper institution were made much earlier. Attempts to create the first educational institution belong to F. K. V. Mozart, who founded the Gesang-Institut in Lviv under the Society of Saint Cecilia in 1826. Although the Institute and the Society lasted only incompletely three years – until 1829, they became predecessors of the following musical institutions that were soon founded in the capital of Galicia. It was established that one year after the founding of the Galician Music Society (GMT) in 1838, a musical school (Musical Institute) was opened in Lviv with different departments (classes): violin, singing, wind instruments, cello, double bass. Among the teachers of the school of the first decade we see representatives of different nationalities and different levels of professional training. The first, successful period of the development of the music school of the GMT was characterized by 1848, when in connection with the stormy events of the "spring of peoples" the building of the "old theater" in Lviv was burned down, as well as the most part of precious musical library, archive, instruments of the GMT. The difficult political situation has suspended the Society for almost four years. In 1851, the activity of the Society was restored and it was decided to create a Conservatory, for which the corresponding curriculum was worked out and the charter of the partnership changed. At the end of 1853, the Conservatory began its activities, which lasted until 1939. The historical heir to the Conservatory of the Galician Music Society is the present Lviv National Musical Academy named after M V. Lysenko. ; Высвечивается начальный, «доконсерваторский» этап развития профессионального музыкального образования во Львове, который привел к основанию консерватории Галицкого Музыкального Общества. Львов как один из значительных культурных центров активно участвовал в процессе профессионализации музыкального образования. Хотя сама консерватория была открыта в 1853 году, предварительные усилия для того, чтобы музыкальное образование в городе сосредоточилось в этом институте, делались значительно раньше. Попытки основания первой образовательной институции относятся к Ф. К. В. Моцарту, который в 1826 году основал во Львове Институт Пения (Gesang-Иnstitut) при Обществе Святой Сесилии. Хотя Институт и Общество просуществовали лишь неполных три года – до 1829 года, однако они стали предшественниками следующих музыкальных институтов и сообществ, которые были основаны в столице Галиции. Установлено, что спустя год после основания в 1838 году Галицкого Музыкального Общества (ГМO) во Львове была отрыта музыкальная школа (Музыкальный Институт) с различными отделениями (классами): скрипки, пения, духовых инструментов, виолончели, контрабаса. Среди педагогов школы первого десятилетия видим представителей разных национальностей и разного уровня профессиональной подготовки. Дана характеристика первого успешного периода развития музыкальной школы ГМО до 1848 года, когда в связи с событиями «весны народов» было сожжено здание «старого театра» во Львове, а с ней большая часть драгоценной нотной библиотеки, архив, инструменты ГМO. Сложная политическая ситуация почти на четыре года приостановила деятельность Музыкального Общества. В 1851 году деятельность Общества восстановлено, и решено образовать Консерваторию, для чего был написан соответствующий учебный план и внесены изменения в Уставе Общества. В конце 1853 года Консерватория начала свою деятельность, продолжавшуюся до 1939 года. Историческим наследником Консерватории Галицкого Музыкального Общества является нынешняя Львовская национальная музыкальная академия им. Н. В. Лысенко.

Enter any additional information or requests for the Library here. ; This article is an illustration of the reciprocity between literature and society and their mutual interdependence. The underlying hypothesis is that literary texts are not a random selection but form part of a system. This (literary) system is a hypothesised construct, and owing to the internal relations there should be a hierarchical structure - which infers a competition as far as positions are concerned - and the system (although not necessarily hermetically closed) has a boundary. Critics stress the fact that a system should be described as interdependent rather than merely interconnected or interwoven and that the interdependence of entities within the system is the basic focus of systems theory. Cultural (or literary) systems are open systems because they cannot function in isolation and are dependent on their economic, political, etc. environment for their continuing existence and survival. A cultural field is for Bourdieu a representative social space of cultural activity where different hierarchically arranged institutions, rules, rituals, conventions, categories, etc. produce (and legitimize) discourses and activities. In his terminology a cultural field is a network of relations between groups and individuals that are in constant flux and in contestation for what he terms "capital" and the distribution thereof. The extent of power that belongs to any said individual is determined by his or her position within the field and the capital that he or she owns. According to Bourdieu the field of power is divided between competing groups and polarised between the holders of economic and political power, who are dominant over all, and the holders of "cultural capital", who are structurally subordinate, but with the (symbolic) power to legitimize or discredit the dominant group. In this article it is illustrated that the two exemplary texts, A story of an African Farm, 1883 (by Olive Schreiner) and Die swerfjare van Poppie Nongena, 1978 (by Elsa Joubert) indeed deeply influenced the political field in South Africa. Both novels are seminal texts in the canon of South African literature and both focus on the plight of women. Where Schreiner's text is mainly concerned with male domination, Joubert's text also focusses on racial domination. And both novels make a strong case for a feministic consciousness. In this article society is seen as the starting point, that which is represented by both authors, that which influences the reception of both novels and that which in the final analysis is deeply influenced by the novels. This inter-connectedness of texts, authors, publishers and reviewers is a central thesis of all systems-related theories: Even-Zohar (1990:43-44) defines a producer as groups or social communities engaged in the production of "products" which can be "an utterance, a text, an artefact, an edifice, an 'image' or an 'event'". The production of these "cultural items" is closely linked to what he calls reportorium, "the aggregate of rules and materials which govern both the making and handling or production and consumption of any given product" (p. 39), the "shared knowledge necessary for producing (and understanding) a 'text'" (p.40). This article focusses on the reception of the two novels by gate keepers in the Literary Field within the specific periods. The conclusion is that both novels can be seen as watershed-novels due to the fact that they transgressed the horizon of expectation (Jauss), that they were norm-breaking novels that brought about fundamental literary innovation and enjoyed a great deal of recognition, not only by literary critics but by society at large. In conclusion, a comparative approach reveals that literary transgression of norms not only fundamentally changes and enhances literary systems, but also society at large. OPSOMMING: Die doel van hierdie artikel is om die wedersydse werking tussen literatuur en die samelewing te illustreer aan die hand van twee konkrete literêre voorbeelde. Daar word in hierdie verband gekyk na die invloed van die maatskappy op dit waaroor hierdie gekose skrywers op 'n gegewe moment skryf en die invloed van die sosiopolitieke omstandighede op die beoordeling van sodanige tekste. Binne die literêr-sistemiese benadering wat hier gevolg word, met die aanname dat die literêre teks slegs een (hoewel belangrike) aspek is van 'n literêre sisteem, word ook gekyk of die tekste en die ontvangs daarvan weer 'n uitwerking het op die maatskappy/sosiale of sosiopolitieke omgewing waaroor daar geskryf is. Die werk van twee alombekende Suid-Afrikaanse vroueskrywers, Olive Schreiner (1855–1920) en Elsa Joubert (1922-), spesifiek Schreiner se teks, The Story of an African Farm (1883), en Joubert se baanbrekende roman, Die swerfjare van Poppie Nongena (1978), word gebruik om hierdie resepsie-ondersoek1 te loods. Daarom is die fokus ook op die ontvangs van hierdie tekste deur hekwagters2 in die literêre veld3 tydens die onderskeie resepsie-periodes.4 Daar word tot die slotsom gekom dat beide skrywers onderskeidelik met elk van hierdie romans literêre verwagtings deurbreek het, literêre vernuwing gebring het, en naas literêre waardering, ook erkenning gekry het van 'n breër (lesers)publiek. Ten slotte word op 'n vergelykende wyse aangedui hoe hierdie literêre normdeurbreking nie net bygedra het tot vernuwing van die afsonderlike literatuursisteme nie, maar ook die sosiopolitieke sfeer in Suid-Afrika beïnvloed het.

[eng] The aim of this thesis is to explore how in a context of economic, political, social and environmental transitions, SMart, a cultural and artistic social enterprise (CASE), has developed a relevant model to contribute to mitigate the structural labor precariousness of artists and creators. We study SMart as a solution emanating from within the cultural sector that is also able to address other challenges related to changing notions of the role and place of artists and creators in society. Social enterprises emanating from and active in the cultural sector constitute a specific institutional arrangement that offers innovative labor arrangements for cultural workers and artists to fight against precariousness. Social enterprises are embedded in the social and solidarity economy and stand at the crossroads of markets, civil society, and the public, which places them in a critical position: depending on the logic, actors, and contexts at play, social enterprises can ensure to varying degrees the general interest through their social mission, their sustainability via the real participation of all their stakeholders and the carrying out of economic activities that are fully consistent with their mission. It is within this type of sustainability and participation that transformative social innovation can emerge. Even though they already existed under different forms and names, social enterprises began to be noticed by public administrations in Europe three decades ago and they developed firstly under the auspices of policy-makers as a result of their effectiveness in tackling the needs of disadvantaged groups. More recently, groups of citizens working for the general interest across various activity areas or within transitions-enabling initiatives have also embraced the transformational potential of social enterprises. Culture is one of the activity areas where CASE are appearing despite the difficulty of articulating innovation and culture in a way that facilitates social transformation for all citizens. The thesis is divided into seven chapters and includes four annexes. The introductory first chapter begins by setting up the context for the research, namely the challenges that 21st century transitions pose for culture and how cultural actors are articulating viable and sustainable responses in response to those challenges. The case study proposed, SMart and its expansion or geographic scaling-up process throughout Europe, is then presented. The five research objectives driving the research and the hypotheses associated to two of them are then described. The methodology used is introduced at this stage although a detailed account of the research design is included in Annex 1. The next three chapters describe the main notions and theories that frame the research: social enterprise and social innovation (chapter 2); the intricate relationship of social enterprise and (social) innovation with culture and the arts (chapter 3); and the diffusion of (social) innovation, with an emphasis of the adaptation and replication of social enterprises (chapter 4). Chapter 5 dives into the source or mother social enterprise (SMartbe) at the heart of the expansion process under study. It also summarizes the main stages involved in the launch of the European platform, SMarteu, gathering the various national SMart offices in nine countries. The chapter ends with an evaluation of the scaling up strategy based on the statistical analysis of the data. Chapter 6 opens with the set of criteria applied to select the three country cases (Austria, Spain and Hungary) and is then divided into the contextual general analysis and the description of the national SMart implementation efforts. The institutional framework analysis in the three countries describes the development of civil society, the third sector and social enterprise as well as the cultural field. Each country analysis ends with some conclusions about the context and the repercussions for the launch of SMart. Then each national SMart experience (SMartat, SMartib, and SMarthu) is described at length emphasizing its history, the functioning and services offered, and reflecting on the lessons learned and prospects for the future. The last chapter gathers the discussion and main conclusions of the research. The main research objectives and questions are reviewed and discussed and so are the specific lessons learned from the SMart case about the potential of the cultural sector for adapting possible solutions to contexts different to the ones where they originated. Then, some recommendations both for policy-makers at EU and local level and practitioners follow, including for SMart members, umbrella organization in the field of culture and social and solidarity economy organizations. Lastly, a discussion about limitations of the research and possible contributions is offered with a view on suggesting some valuable avenues for future research efforts. ; [spa] El objetivo de esta tesis es explorar cómo en un contexto de transiciones económicas, políticas, sociales y ambientales, SMart, una empresa social cultural y artística (ESCA), ha creado un modelo relevante que contribuye a mitigar la precariedad laboral estructural de artistas y creadores. Se considera SMart como una solución que emana del propio sector cultural con la capacidad de abordar también otros desafíos relacionados con nociones cambiantes sobre el papel y el lugar que deben ocupar artistas y creadores en la sociedad. Las empresas sociales que surgen del sector cultural y desarrollan su actividad en él constituyen una respuesta institucional específica capaz de ofrecer respuestas innovadoras a desafíos laborales a los que se enfrentan los trabajadores de la cultura y artistas a la hora de luchar contra la precariedad. Las empresas sociales encuentran sus raíces en la economía social y solidaria y ocupan un lugar único entre el mercado, la sociedad civil y el sector público, lo que las coloca en una posición crítica: según la lógica, los actores y los contextos en juego, las empresas sociales pueden garantizar el interés general a distintos niveles gracias a su misión social y su sostenibilidad a través de la participación real de todos sus grupos de interés, así como la realización de actividades económicas coherentes con su misión. Es en el ámbito de este tipo de sostenibilidad y participación que surge la innovación social transformadora. Aunque ya existían bajo distintas fórmulas y denominaciones, las empresas sociales comenzaron a recibir apoyo de las administraciones públicas en Europa hace tres décadas, desarrollándose en primer lugar bajo los auspicios de los responsables políticos gracias a su eficacia a la hora de abordar las necesidades de grupos sociales desfavorecidos. Más recientemente, grupos de ciudadanos interesados en promover el interés general en diversas áreas de actividad o en el marco de iniciativas que contribuyen a las transiciones anteriormente mencionadas, también han asumido este potencial de transformación que ofrecen las empresas sociales. La cultura constituye una de estas áreas de actividad y es justo ahí que surgen las ESCA, a pesar de la dificultad de articular innovación y cultura de manera que se genere transformación social extensible a todos los ciudadanos. La tesis se divide en siete capítulos e incluye cuatro anexos. El primer capítulo introductorio comienza por establecer el contexto de la investigación, es decir, los desafíos que las transiciones del siglo XXI suponen para la cultura y cómo los actores culturales están articulando respuestas viables y sostenibles en respuesta a esos desafíos. Paso seguido se presenta el caso de estudio propuesto, SMart y su proceso de expansión geográfica en toda Europa. A continuación, se describen los cinco objetivos de investigación que impulsan el estudio y las hipótesis asociadas a dos de ellos. La metodología utilizada se introduce en este capítulo, aunque se incluye una explicación detallada sobre el diseño de la investigación en el Anexo 1. Los siguientes tres capítulos describen las principales nociones y teorías que enmarcan la investigación: empresa social e innovación social (capítulo 2); la compleja relación entre empresa social e innovación (social) con la cultura y las artes (capítulo 3); y la difusión de la innovación (social), con acento en la adaptación y replicación de las empresas sociales (capítulo 4). El capítulo 5 se adentra en la fuente o empresa social madre (SMartbe) que se encuentra en el centro del proceso de expansión incluido en la investigación. También resume las principales etapas que conforman el lanzamiento de la plataforma europea, SMarteu, que reúne las diversas oficinas nacionales SMart en nueve países. El capítulo finaliza con la evaluación de la estrategia de expansión basada en el análisis estadístico de los datos. El capítulo 6 se abre con la descripción de los criterios aplicados para seleccionar los casos de tres países (Austria, España y Hungría). Después se realiza un análisis general contextual y se describen los procesos nacionales de implementación de SMart. El análisis del marco institucional en los tres países incluye el desarrollo de la sociedad civil, el tercer sector y la empresa social, así como el campo cultural. Cada análisis nacional finaliza con algunas conclusiones sobre el contexto y las repercusiones para el lanzamiento de SMart. Luego, cada experiencia nacional de SMart (SMartat, SMartib y SMarthu) se analiza en detalle enfatizando su historia, el funcionamiento y los servicios ofrecidos, y reflexionando sobre las lecciones aprendidas y las perspectivas para el futuro. El último capítulo ofrece una discusión en relación a las principales conclusiones de la investigación. Para ello, se repasan y discuten los principales objetivos, preguntas e hipótesis de partida así como las lecciones específicas aprendidas del caso SMart sobre el potencial del sector cultural para adaptar posibles soluciones a contextos diferentes a aquellos en los que se originaron. A continuación, se formulan una serie de recomendaciones destinadas a los responsables políticos a nivel europeo y local, así como a profesionales de la propia SMart, de organizaciones paraguas de la cultura y de organizaciones de la economía social y solidaria. Por último, se ofrece una discusión sobre las limitaciones de la investigación realizada y sus posibles contribuciones con el fin de sugerir algunas ideas prometedoras para futuras iniciativas de investigación.

Traffic congestion has become a growing burden on society. Various approaches to model transportation do not scale efficiently due to its complex nature. The estimate of the locality and quantity of traffic that passes through, leaves or enters a study area are arrived at by assumption. There could be an increase in congestion if investments in infrastructure are done based on inaccurate transport modelling. Furthermore, outside the study area, the effects of changes in infrastructure are unknown. Hence, it is necessary to model transportation networks at a larger scale than previously required. Governments all over the world are faced with continual challenges of providing infrastructures with basic amenities to their citizens. In every financial year, government budgets are always overstretched, which leaves very little for infrastructure maintenance, especially in less developed countries such as South Africa. Tolling road is one option to overcome this challenge. This thesis, therefore, studies toll road modelling options for the proposed N2-R72 link road in East London, South Africa. The proposed N2/R72 Link Road is approximately eight kilometres long and includes a longspan bridge across the Buffalo River as well as a number of interchanges/intersections within an urban environment. Tolling in urban areas is not uncommon in South Africa and is typically associated with mainline plazas supported by several ramp plazas. The strategy presumably for the N2/R72 Link Road involves a mainline plaza constructed on the N2/R72 Link Road just before or after the Buffalo River Bridge. Traffic will be attracted from the existing roads depending on the benefits and toll on the proposed link. The research problem addressed in this thesis arose from the fact that TomTom Traffic Index in South Africa identified East London as the third most congested city in South Africa. The morning and evening commuters experience a massive increase in travel times. Globally, it has been shown that congestion level does not necessarily get reduced as a result of an increase in road capacity. At the same time, there is a need for a possible of diversion to the proposed link road, which can be a choice of a road user's willingness to pay toll fees. The challenge that arises is that diversions can result in gains and losses in terms of revenue for toll agencies if travellers' chose alternative, lower class, existing routes. Now, based on the above the Buffalo City Metropolitan Municipality (BCMM) approached SANRAL to construct a new link with a bridge. In order to finance that (with the benefit of managing traffic as well) the idea is to toll the new link. Knowing that the road user preferences are different. especially there is a need to understand the impact of tolling on traffic flows in the area. The main research question is What the impact of tolling is on the use of the upgraded link knowing that there is heterogeneity amongst users in terms of sensitivity to user costs for transport? The effect of tolling on the proposed N2-R72 link roads is being tested using the congested highway assignment software called SATURN. The way the problem is although preferably VISSUM as a 'proper' micro model in that they model on a real-time, behavioural level. EMME models on a macro level and could have been used to accommodate all four steps in conventional models. It is tricky to use SATURN on a meso and micro level, as the micro level can distort the trip assignment if only a small (but key) part of the network is simulated (i.e. the assignment results in trips diverting around the simulation by using the buffer network). SATURN as employed in this study can operate at the meso level (buffer networks) with the junction simulation component operating at the micro level (somewhat). This report cautions against confusing the concepts of micro, meso and macro traffic models. In order to understand how the transport network may react to the proposed changes, a modelling approach is proposed. To achieve this, a traffic model was developed to represent the existing situation. This model provides the benchmark against which any proposal will be compared. This study will compare results between the existing and proposed situation in order for an informed decision can be taken on whether to proceed with the proposal based on the impact it will have on the existing network. In transport planning, various transport models are used to forecast impacts and evaluate options. This study investigates and reports on the impact of tolling should SANRAL construct a new road linking two national roads knowing that there is heterogeneity amongst users in terms of sensitivity to user costs for transport. To undertake this study a congested highway assignment model will be used based on a known case study and available old model. The literature review illustrates that with a growth of Public-Private Partnership (PPP) projects, toll roads would increase incessantly. Route choice by users is greatly influenced by toll and can sometimes also have effects on trip departure time and choice of mode. To model toll roads, users' willingness to pay (WTP) or Value of Time (VOT) has an important role, and generally, worker's wages is considered to be equivalent to VOT. This study also acknowledges that there is a distinguished difference between urban toll schemes and congestion pricing. The GFIP e-toll scheme is not congestion pricing, but rather a way to generate revenues for road upgrading and network expansion. It is not meant to suppress trip demand; in fact, it has the opposite effect when upgrades are made, and the network is expanded. The "user-pay" principle is viewed as a traffic demand measure, not as a means by which to raise funds for road building. The obvious questions are: What is the "user-pays" principle? How is the amount that the user must pay determined? Congestion pricing is meant to reduce congestion by suppressing demand. The objectives of congestion pricing are to reduce congestion, to reduce the environmental impact of vehicles by reducing harmful exhaust emission, and to improve the space for public and Non-Motorised Transport (NMT) modes. Revenue from congestion pricing should be used for public transport provision and not upgrading and/or building new roads. The results of the model analysis show that, since traffic growth on toll roads is increasing somewhere in the range of 2% and 6%, the impact on income cannot be negative. There is, notwithstanding, a risk of heightening maintenance charges if heavy vehicles continue to increase at an expense twice that of light vehicles. While not a single verification utilized in sight in the literature that toll roads in South Africa are looking to alleviate clog, it very well may be presumed that growth of light vehicle (Class 1) exacerbate congestion. It is the research candidate's view that research on the perception of Value of Time (VOT) by road-user needs to be found and on toll diversion, being able to classify and predict future traffic and volumes will be essential for the national roads agency and other provincial road authorities on roads they are in control for.

In raising of the problem the question about the unexplored side of the transformation of active games from ritual and ceremonial actions into folk games is put. As exactly in a folk game the hidden ceremonial actions were saved from the ancient times on the Ukrainian territory. As exactly the man of the past tried to influence on forces of the nature by means of playing active actions. As in the ancient times a man, being the object of the influence of the environment, began to build himself and his playing history. Why the folk games, that haveremained till now, contain magic motions of ceremonial actions of the ancient Ukrainians, where myths, legends, narrations, relations, labour and military events are traced. The aim of the work consisted in finding out of the pre-conditions of the origin of the folk game and clarification of the vision of the world of ancient slavs by means of active actions. In the summary of the main material it is said with the transformation of ritual and ceremonial game show into folk games as phenomenon of holistic and universal product, as the centre of constructing relations of the collective with nature. The outlook of the ancient slavs is outlined, namely how by means of movement in the game the man of the past wanted to influence the powers of nature; how movement combined myths, legends and tales in ritual-game shows; in what modern games mythical ritual ceremonies are concealed, which with the passage of time were rebuild into folk games and entertainment. The game is regarded as the means of regulation, preservation, reproduction and development of human relationships and values in social and cultural area. In the conclusion the relationship of the ritual and ceremonial active actions of the ancient Ukrainians and of forces of the nature and also transformation of those actions (over historical time) into folk games is stated, and which are the remains of the mythical vision of the world of the ancient Ukrainians. ; Относительно проблемы ставится вопрос о неисследованной стороне трансформации подвижных игр с ритуально-обрядовых действ в народные игры. Как в народной игре сохранились скрытые обрядовые действа с древнейших времен на украинских землях? Как человек прошлого с помощью игровых двигательных действий пытался повлиять на силы природы? Как в древние времена человек, будучи объектом воздействия окружающей среды, начал строить себя и свою игровую историю? Почему в этот играх, сохранившихся до наших дней, скрываются магические движения обрядовых действий древних украинцев, в которых прослеживаются мифы, легенды, предания, отношения, труд, военные события? Цель работы – выяснить предпосылки происхождения народной игры и понять видение мира древних славян с помощью двигательных действий. В изложении основного материала рассматривается трансформация ритуально-обрядового игрового действа в народные игры как явления целостного и универсального продукта, как центра конструирования отношений коллектива с природой. Изложены мировоззрения древних славян, а именно: как с помощью движения в игре человек прошлого хотел повлиять на силы природы; каким образом движение совмещало мифы, легенды, предания в ритуально-игровых действах; в каких нынешних играх скрытые мифические ритуально-обрядовые действа, которые с течением времени перестроились в народные игры и забавы. Подается игра как средство регулирования, сохранения, воспроизводства и развития общечеловеческих отношений и ценностей в социокультурном пространстве. В заключении констатируется взаимосвязь ритуально-обрядовых двигательных действий древних украинский с силами природы и трансформация этих действий (с течением исторического времени) в народные игры, являются остатками мифического видения мира древних украинский. ; Щодо проблеми ставиться питання про недосліджену сторону трансформації рухливих ігор із ритуально-обрядових дійств в народні ігри. Як саме у народній грі збереглися приховані обрядові дійства з прадавніх часів на українських землях? Як саме людина минулого за допомогою ігрових рухових дій намагалася вплинути на сили природи. Як у прадавні часи людина, будучи об'єктом впливу навколишнього середовища, розпочала будувати себе й свою ігрову історію? Чому в народних іграх, що збереглися до наших днів, приховуються магічні рухи обрядових дійств давніх українців, у яких простежуємо міфи, легенди, перекази, стосунки, працю, військові події. Мета роботи – з'ясування передумов походження народної гри та спроба зрозуміти бачення світу давніх слов'ян за допомогою рухових дій. У викладі основного матеріалу розглядаємо трансформацію ритуально-обрядового ігрового дійства в народні ігри як явища цілісного й універсального продукту, як центру конструювання відносин колективу з природою. Викладено світобачення давніх слов'ян, а саме: як за допомогою руху в грі людина минулого бажала вплинути на сили природи; яким чином рух поєднував міфи, легенди, перекази в ритуально-ігрових дійствах; у яких теперішніх іграх приховано міфічні ритуально-обрядові дійства, що з плином часу перебудувалися в народні ігри та забави. Подано гру як засіб регулювання, збереження, відтворення й розвитку загальнолюдських стосунків і цінностей у соціокультурному просторі. У висновку констатуємо взаємозв'язок ритуально-обрядових рухових дій давніх українців із силами природи та трансформацію цих дій (із плином історичного часу) у народні ігри, що є залишками міфічного бачення світу давніх українців.

The aim of the study is to consider the Ukrainian rebel army in the prism of institutional, political and ideological transformation of Ukrainian nationalism that happened in connection with the Organization of Ukrainian nationalists (banderivtsiv).That's the Organization of Ukrainian nationalists (b) that during the period of World War II and in the postwar period chose a democratic position and became politically tolerant. The decisions of the Third Great Emergent Congress of the Organization of Ukrainian nationalists, that took place in August 1943, showed institutional, political and ideological transformation of Ukrainian nationalism. At the Great Congress the new organizational, major and political regulations, based on the mottos, for example: «For the Ukrainian Independent United State!», «Freedom to peoples! Freedom to a human being!», «For freedom to peoples and to a human being!», «For the free national states of the enslaved peoples!», «The enslaved peoples, unitein the fight against imperialists!» wereapproved. The Organization of Ukrainian nationalists' refusal from the dominant role in the Ukrainian liberation movement, establishing of the Supreme command of the Ukrainian rebel army was evidence that the organization was directed at elimination of its totalitarian character. The decisions of the Third Great Emergent Congress of the Organization of Ukrainian nationalists resulted in the formation of the new political and ideologicalfoundations of the Ukrainian nationalists' movement that were different from those ideological foundations of the Organization of Ukrainian nationalists in the 1930s. Among the new ones it is necessary to highlight the following: objections to mono-party system; anti-imperialism; and absence of the only philosophical theory or religion among the members of the Organization of Ukrainian nationalists;ensuring broad civil rights and freedoms; defending the rights of the national minorities in the future Ukrainian state; formation of the classless society with national property (means of production);recognition of democracy as the basis of the political system of Ukraine. The decisions of the Third Great Emergent Congress were the basic platform of actions ofthe Ukrainian rebel army. Its main aim was a fight for a free, independent state not only for Ukrainians but also for other peoples, as only the system of free national states guarantees the full and comprehensive development of peoples that will solve the questions concerning formation of their state, social and public system on their own. As a result of institutional changes in the Organization of Ukrainian nationalists, they started to consider the Ukrainian rebel army as a nationwide, moreover, a non-partisan military formation. ; Рассмотрена Украинская повстанческая армия (УПА) в призме институциональной и политико-идеологической трансформации украинского национализма, которая происходила в период Второй мировой войны и в послевоенное время во взаимосвязи с Организацией украинских националистов (бандеровцев) – ОУН (б). Выяснено, что ОУН (б) в это время перешла на демократические позиции и стала политически толерантной. Установлено, что институциональная и политико-идеологическая трансформация украинского национализма четко следует из решений Третьего Чрезвычайного большого собрания ОУН, который состоялся в августе 1943 г. Охарактеризованы организационные, программные и политические постановления Большого собрания, в основу которых был положен ключевой лозунг «Воля народам! Воля человеку!». Определено, что решения Третьего Чрезвычайного большого собрания ОУН фактически привели к оформлению новых политико-идеологических основ украинского националистического движения, которые были отличительными от идеологических принципов ОУН 1930-х гг.: отрицание монопартийной системы; антиимпериализм; несвязывание членов ОУН никакими философскими теориями (идеалистическими или материалистическими) и религиями; обеспечение широких гражданских прав и свобод; соблюдение прав национальных меньшинств в будущем украинском государстве, построение в нем бесклассового общества с народной собственностью на средства производства; признание демократии как основы внутриполитического порядка в украинском государстве. Установлено, что решения Большого собрания легли в основу платформы УПА, которую начали рассматривать как общенациональную, надпартийную военную формацию. ; Розглянуто Українську повстанську армію (УПА) у призмі інституційної та політико-ідеологічної трансформації українського націоналізму, яка відбувалася у період Другої світової війни та в повоєнний час у взаємозв'язку з Організацією українських націоналістів (бандерівців) – ОУН (б). З'ясовано, що ОУН (б) в цю добу перейшла на демократичні позиції і стала політично толерантною. Встановлено, що інституційна та політико-ідеологічна трансформація українського націоналізму яскраво випливає з рішень Третього Надзвичайного великого збору ОУН, який відбувся у серпні 1943 р. Охарактеризовано організаційні, програмові та політичні постанови Великого збору, в основу яких було покладено ключове гасло «Воля народам! Воля людині!». Визначено, що рішення Третього Надзвичайного великого збору ОУН фактично призвели до оформлення нових політико-ідеологічних засад українського націоналістичного руху, які були відмінними від ідеологічних засад ОУН 1930-х рр.: заперечення монопартійної системи; антиімперіалізм; незв'язування членів ОУН жодними філософськими теоріями (ідеалістичними чи матеріалістичними) і релігіями; забезпечення широких громадянських прав і свобод; дотримання прав національних меншин у майбутній українській державі, побудова в ній безкласового суспільства з народною власністю на засоби виробництва; визнання демократії як основи внутрішньополітичного ладу в українській державі. Встановлено, що рішення Великого збору лягли в основу платформи УПА, яка почала розглядатись як загальнонаціональна, надпартійна військова формація.