Излагается позиция правых партий России начала ХХ в. относительно столыпинской программы модернизации экономики. На материале печатных изданий партий российского традиционализма доказывается, что их агитационно-пропагандистская деятельность заключалась в критике наиболее уязвимых аспектов программы модернизации экономики и формировании негативного общественного мнения; по мнению автора статьи, это сыграло не последнюю роль в неприятии обществом столыпинского варианта модернизации России. ; There were many detailed investigations of Stolypins reforms in the sphere of economics in the columns of the right press at the beginning of the 20th century. The traditionalists attitude to capitalism and to capitalists themselves was ambiguous. On the one hand, the right saw opponents, who rival with the nobleman-landowner in influence and power. On the other hand, they were their allies in their struggle with the worker-socialist aspiring to expropriate both capitalists and landowners. Such duality defined their ambiguous assessment of the tax system modernization offered by P.A. Stolypin. Appraisal of the tax changes depended on the fact whether they were considered as a threat to all proprietors or (especially, when it came to the income tax) they were regarded as a measure affecting generally commercial and industrial interests. Among the most important events in the sphere of economics, the agrarian reform suggested by P.A. Stolypin had a crucial significance. Monarchists gave it an indistinct appraisal. As any criticism of national policy meant opposition to the tsar, and as behind the figure of P.A. Stolypin there was the Emperor, moderate right-wingers tried to remain neutral, and in some cases they even stated support to the governmental initiatives. On the other hand, the extreme right wing met the reform with undisguised indignation. First of all, press organs of traditionalists opposed the violent destruction of a community. Besides they emphasized the harmful consequences of farmstead for the mentality of peasants. No less important constituent was the activity of the Peasants Land Bank, which was criticised by the right. In the judgment of the traditionalists the majority of the peasants who had bought land by means of the bank did not prove to be able to make fixed-date payment regularly, and the land was put up for auction sale or remained the property of the bank. Resettlement policy, as a part of the agrarian reform, received unconditional support and approval of the right. However, the difficulties in the resettlement business became the reason for pejorative criticism of the government, which executed the will of the Emperor badly. Thus, in the camp of the right there was no agreement of opinion concerning the economic transformations of P.A. Stolypin. In the majority they tended to keep the position of benevolent neutrality, repudiating the positive prospects of P.A. Stolypins economic policy. However, traditional desire of the right to preserve everything as before inevitably caused attack against the government measures directed at transformation of Russia. From our point of view, constant traditionalists assaults on the reformative activity of the cabinet of ministers, criticism of the most vulnerable aspects of P.A. Stolypins reforms played a significant role in the formation of negative public opinion towards them and in rejection of P.A. Stolypins variant of modernization of Russia by the society, as a consequence.
El informe describe la sucesión de sistemas electorales adoptados por los regímenes o hegemonías unipartidarias (liberales o conservadoras), en la historia colombiana, a partir de la Independencia. Los dos partidos tradicionales de Colombia, fundados en 1847-48, fueron actores de un conflicto, generalmente violento, por el control del poder del Estado que se prolongó hasta 1953. En esa centuria alternaron regímenes o hegemonías unipartidarias que celebraban elecciones no competitivas ni sinceras, bajo sistemas electorales excluyentes (mayoría simple, voto en bloque y pequeñas circunscripciones) para obstaculizar la participación política del partido en la oposición.Luego de un régimen militar de transición (1953-57) ambos partidos entran en un largo período de colusión o cartelización (1957-2002.) que facilita la corrupción en el Estado y en la política, y con el desprestigio de los partidos la aparición de un voto de opinión inestructurado y volátil. La nueva Constitución (1991) genera la intensificación del clientelismo electoral y la conformación de peque ñas empresas de clientelas electorales, cuya dinámica perversa sólo puede ser detenida con una reforma electoral reinstitucionalizante basada en el umbral o barrera legal en el escrutinio. ; O informe descreve a sucessão de sistemas eleitorais adotados pelos regimes ou hegemonias unipartidárias (liberais ou conservadoras), na história colombiana, a partir da Independência. Os dois partidos tradicionais da Colômbia fundados em 1847- 1848, foram atores de um conflito, geralmente violento, pelo controle do poder do Estado que se prolongou até 1953. Nessa centúria alternaram regimes ou hegemonias unipartidárias que celebram eleições não competitivas nem sinceras, sob sistemas eleitorais excludentes (maioria simples, voto em bloco e pequenas circunscrições) para obstaculizar a participação política do partido na oposição.Depois de um regime militar de transição (1953-1957) ambos os partidos entram em um longo período de colusão ou cartelização (1957-2002…) que facilita a corrupção no Estado e na política, e com o desprestigio dos partidos a aparição de um voto de opinião não estruturado e volátil. A nova Constituição (1991) gera a intensificação do clientelismo eleitoral e a conformação de pequenas empresas de clientelas eleitorais cuja dinâmica perversa só pode ser detida com uma reforma eleitoral que reinstitucionaliza baseada no umbral ou barreira legal no escrutínio. ; This report describes the successive electoral systems adopted by single party regimes or hegemonies (liberal or conservative) in Colombia since independence time. The two Colombian traditional parties were founded in 1847-48, and they were violent agents of a conflict that it prolongs until 1953, always interested in searching control of state power. In this century state control was alternated between single party regimes or hegemonies that celebrate neither competitive nor truly election under exclusionary electoral systems. Simple majority, block vote, and tiny electoral districts were examples of a systems designed to hinder equal participation of the opposite party. After a military regime in a transition moment (1953-57) both parties enter in a long period of collusion and cartelization (1957. 2002) that allows state and political corruption, and at the same time the rise of an unstructured and volatile opinion vote.The new constitution incites (1991) clientage intensification and the formation of small personal and family electoral enterprises which perverse dynam1c can only be stopped by an institutionalize electoral reform base in an affective electoral threshold.
The aim of the paper is to reflect the political activities of the Roman Catholic Church in two periods of the history of Latvia and the Roman Catholic Church in Latvia – in the period of First Independence of the Republic of Latvia, basically in the 1920s, and in the period following the restoration of Latvia's independence. With the foundation of the independent state of Latvia, the Roman Catholic Church experienced several changes; - bishops of the Roman Catholic Church were elected from among the people; - the Riga diocese was restored the administrative borders of which were coordinated with the borders of the state of Latvia; - priests of the Roman Catholic Church were acting also in political parties and in the Latvian Parliament. For the Church leadership, active involvement of clergymen in politics was, on the one hand, a risky undertaking (Francis Trasuns' experience), but, on the other hand, a necessary undertaking, since in this way the Roman Catholic Church attempted to exercise control over politicians and also affect the voters in the elections for the Saeima. The status of the Church in the State of Latvia was legally secured by the concordat signed in the spring of 1922 which provided for a range of privileges to the Roman Catholic Church: - other Christian denominations in Latvia are functioning in accordance with the regulations elaborated by the State Control and confirmed by the Ministry of the Interior, but the Roman Catholic Church is functioning according to the canons set by the Vatican; - releasing the priests from military service, introduction of the Chaplaincy Institution; - releasing the churches, seminary facilities, bishops' apartments from taxes; - a license for the activity of Roman Catholic orders; - the demand to deliver over one of the church buildings belonging to Riga Evangelical Lutherans to the Roman Catholics. With the regaining of Latvia's independence, the Roman Catholic Church of Latvia again took a considerable place in the formation of the public opinion and also in politics. However, unlike the parliamentarian period of the independent Latvia, the Roman Catholic Church prohibited the priests to involve directly in politics and considered it unadvisable to use the word "Christian" in the titles of political parties. Nowadays, the participation of the Roman Catholic Church in politics is indirect. The Church is able to influence the public opinion, and actually it does. The Roman Catholic Church does not attempt to grasp power, but to a certain extent it can, at least partly, influence the authorities so that they count with the interests of Catholic believers. Increase of popularity of the Roman Catholic Church in the world facilitated also the increase of the role of the Roma Catholic Church in Latvia. The visit of the Pope in Latvia in 1993 was a great event not only for the Catholic believers but also for the whole state of Latvia. In the autumn of 2002, in Rome, a concordat was signed between the Republic of Latvia and the Vatikan which is to be classified not only as an agreement between the Roman Catholic Church in Latvia and the state of Latvia but also as an international agreement. Since the main foreign policy aim of Latvia is integration in the European Union and strengthening its positions on the international arena, Vatican as a powerful political force was and still is a sound guarantee and support in international relations.
Education of students in today's conditions requires new ideas and concepts that are related to the peculiarities of the socio-economic situation in society, namely: revaluation of values, changes in priorities of prestigious professions, contradictory attitude to education in the labor market, lack of a clear youth policy, adequate to modern conditions.Today's education should become not just one of the subsystems of the social sphere, which satisfies a number of personal needs, but also a specific domain of social life, in which the future is modeled, resources of development are formed, and the negative effects of the functioning of other social institutions are compensated. As a result, the education system essentially extends its sphere of influence. One of the most important characteristics of student youth is its social needs, a large proportion of which is implemented in the field of education. Concerning higher education, certain requirements are put forward regarding the implementation of social needs of student youth; at the same time it is the institutional environment that mostly influences the formation of student social.Defining the development vectors of the education system requires the search for answers to questions relating to contemporary students, its social needs and expectations in relation to higher education, as well as the clarification of the conditions correspondence that education creates to realize its demands. The article highlights the peculiarities of student social needs in the field of education and their implementation; the content of such concepts as «needs», «social needs», «educational needs» were clarified.It was emphasized that social needs are connected with the inclusion of the individual in the family, in various social groups and communities, in the various spheres of production and non-production activities, in the life of society as a whole. These are the needs for work, social and economic activity, as well as spiritual culture, that is, everything that is a product of social life. They are needs of a special kind, the satisfaction of which is necessary to support the life of the social person, social groups and society as a whole.Social needs are met by the organizational efforts of society members through social institutions. Satisfying needs ensures social stability and social progress, dissatisfaction generates social conflicts. Social institutions are the leading components of the social structure of society, which integrate and coordinate the actions of society members, social groups and regulate social relations in various spheres of public life. Four groups of social needs were defined:- Vital for the social person needs, whose dissatisfaction leads to the elimination of a social person or the revolutionary transformation of social institutions, within which this satisfaction occurs;- Needs, the satisfaction of which ensures the functioning of the social person at the level of social norms, as well as allows the evolution of social institutions to be realized;- Needs, the satisfaction of which occurs at the level of minimum social norms, which ensures the preservation of the social person, but not its development; - Needs, the satisfaction of which provides comfortable (for data of socio-cultural area and social time) conditions of operation and development.The article gives attention to the relation between the concepts of «social needs» and «educational needs» and shows where they overlap. The existence of educational needs is an essential feature of students. Educational need is a need arising from the contradiction between the existing and necessary (desired) level of education and encourages the person to eliminate this contradiction.Educational needs were defined as the needs for the formation of the education means of those personal qualities that contribute to personal self-realization and the formation of personal qualities in the field of education that will enable them to obtain the desired social benefits and improve the social well-being of the individual. Such qualities are: high level of intellectual development; theoretical knowledge and practical skills necessary for professional activity; communicative skills and a high level of culture; personal qualities (integrity, workability, creativity, etc.). Education itself is a factor that allows the formation and accumulation of socially significant qualities in an individual's arsenal that enable them to receive the benefits, satisfy the urgent needs and be realized as an active and active-oriented member of society.It was emphasized that in today's conditions, students according to their characteristics are quite different from all other sections of the population, first of all ideological formation, influence mobility and their kinds of needs, which to a great extent determine its social well-being.Social needs of students are considered in connection with the functions of education, primarily with the functions of intelligence reproduction of society, vocational, economic and social. The article used data from nationwide surveys of students «Higher Education in Ukraine: Students' Public Opinion» and «Higher Education in Reform Conditions: Changes in Public Opinion» conducted by Ilko Kucheriv Democratic Initiatives Foundation in 2015 and 2017 respectively; the data of a sociological survey «Values of Ukrainian Youth», conducted in 2016 by the Center for Independent Sociological Research «OMEGA», by request of Ministry of Youth and Sport of Ukraine.Based on the data of sociological research, we concluded that the level of social needs satisfaction of students in the field of higher education is not high. We need more detailed analysis of students who are studying at various educational institutions, as well as to identify the trends that are characteristic for education sections in different areas of study. ; В современной социологии научные поиски исследователей активизируются в направлении изучения сущностных характеристик студенческой молодёжи как особой социальной группы, которой присущи динамичные изменения, значительная степень мобильности по социальным показателям, высокий интеллектуальный потенциал и активное участие в социальных преобразованиях. Внимание ученых к студенческой молодёжи обусловлено высокой динамикой развития общества и изменением статуса и роли студенчества в нём. Одной из наиважнейших характеристик студенческой молодёжи выступают её социальные потребности, часть которых реализуется в сфере образования.К высшему образованию выдвигаются определённые требования относительно реализации социальных потребностей студенческой молодёжи. В то же время оно является той институциональной средой, котрая в наибольшей мере влияет на формирование социальных потребностей студенчества.В статье обоснована актуальность исследования социальных потребностей студенческой молодёжи, освещено их содержание, уделено внимание характеристикам современного студенчества. Освещены потребности студенчества, которые удовлетворяются в процессе учёбы в высшем учебном заведении и досуговой деятельности, которая осуществляется в образовательной среде.Уточнены понятия «социальные потребности», «студенческая молодь», «образовательные потребности». Охарактеризованы потребности студенчетства как специфического слоя, уделено внимание комплексу социальних потребностей студенческой молодёжи, которые удовлетворяются при помощи института образования. ; У сучасній соціології наукові пошуки дослідників активізуються у напрямку вивчення сутнісних характеристик студентської молоді як особливої соціальної групи, якій притаманні динамічні зміни, значний ступінь мобільності за соціальними показниками, високий інтелектуальний потенціал та активна участь у соціальних перетвореннях. Увага науковців до студентської молоді зумовлена високою динамікою розвитку суспільства і зміною статусу і ролі студентства у ньому. Однією з найважливіших характеристик студентської молоді виступають її соціальні потреби, велика частка яких реалізується у сфері освіти.До вищої освіти висуваються певні вимоги стосовно реалізації соціальних потреб студентської молоді, водночас вона є тим інституційним середовищем, яке впливає найбільшою мірою на формування соціальних потреб студентства. У статті обґрунтована актуальність дослідження соціальних потреб студентської молоді, висвітлено їх зміст, приділено увагу характеристикам сучасного студентства. Висвітлені потреби студентства, які задовольняються у процесі навчання у вищому навчальному закладі та суспільній і дозвіллєвій діяльності, яка здійснюється у освітньому середовищі.Уточнено сутність понять «соціальні потреби», «студентська молодь», «освітні потреби». Охарактеризовано потреби студентства як специфічної верстви, приділено увагу комплексу соціальних потреб студентської молоді, які задовольняються за допомогою інституту освіти.
UK: Націоналістичний фактор став невід'ємною складовою частиною суспільно-політичного життя в Україні і володіє ефективними важелями впливу на розбудовчі процеси. Як ідейний та суспільно-політичний рух він має своїх виразників в особі партій та організацій. Наголошується на тому, що явище націоналізму залишається загалом малозрозумілим, а довгі роки дискредитацїї українського націоналізму виробили у частині населення стійкий комплекс несприйняття його взагалі. Крім того, націоналізм як ідеологія по-різному тлумачиться науковцями. Можна виділити два найпоширеніші погляди. Одні вчені вважають, що націоналізм є виключно позитивним явищем на етапі творення та становлення нової суверенної національної держави. Прихильники цього виходять із твердження, що націоналізм – це народний, прогресивний, революційний рух. Інший підхід до націоналізму як до явища виключно негативного, реакційного, що від'ємно впливає на прогресивний розвиток суспільних відносин. У цьому контексті необхідно чітко розрізняти, якщо націоналізм – це активна позиція патріота стосовно становлення, розвитку й оборони своєї держави в межах її кордонів, то шовінізм – це той же патріотизм і націоналізм, який виходить за межі своєї держави з метою поневолення інших народів чи захоплення чужих земель. RU: Националистический фактор стал неотъемлемой составляющей общественно-политической жизни в Украине и является эффективным рычагом влияния на трансформационные процессы. Как идейное и общественно-политическое движение он имеет своих сторонников в лице партий и организаций. Делается акцент на том, что явление национализма остается в целом малопонятным, а длительные годы дискредитации украинского национализма выработали у части населения стойкий комплекс невосприятия его вообще. Кроме того, национализм как идеология по-разному трактуется учеными. Можно выделить два самых распространенных мнения. Одни из ученых считают, что национализм является исключительно положительным явлением на этапе создания и становления нового суверенного национального государства. Они выходят из утверждения, что национализм является народным, прогрессивным, революционным движением. Другой подход к национализму как к явлению исключительно негативному, реакционному, что непосредственно влияет на прогрессивное развитие общественных отношений. В этом контексте необходимо подчеркнуть, что если национализм – это активная позиция патриота относительно становления, развития и обороны своего государства в пределах его границ, то шовинизм – это тот же патриотизм и национализм, который выходит за пределы своего государства с целью порабощения других народов или захвата чужих земель. EN: The nationalist factor has become an integral part of political life in Ukraine and is an effective lever of influence on the transformation processes. As the ideological and socio-political movement, it has its supporters in the person of political parties and organizations. Emphasis on the fact that the phenomenon of nationalism remains obscure, and long years discredit Ukrainian nationalism has developed the part of the population stable complex perception at all. Furthermore, nationalism as an ideology has been interpreted differently by scientists. You can select two of the most common opinion. Some of them believe that nationalism is an extremely positive development on the stage of creation and formation of new sovereign States. They come from a claim that nationalism is folk, progressive, revolutionary movement. Another approach to nationalism – as a phenomenon exclusively negative reaction that directly influences the progressive development of social relations. In this context, it is necessary to emphasize that if nationalism is the active position of the patriot regarding the formation, development and defense of their state within its borders, chauvinism is the same patriotism and nationalism, which is outside of their state with the purpose of enslavement of other Nations or seizure of foreign lands.
Chornovol А.О., Nemish Yu.V., Biliavska O.B. INSTITUTIONAL SUPPORT OF PUBLIC FINANCESPurpose. The purpose of the article is to study the legal and organizational principles of public finance management.Methodology of research. To achieve this goal, the following tools of research methods were used: dialectical - to determine the initial conditions and content of public finance; analytical - when processing literary and Internet sources; causal - to determine the institutional support of public finances; abstract-logical - to generalize the presented material and draw conclusions.Findings. The issues of the essence, structure and peculiarities of the functioning of public finances in Ukraine are studied; the institutional units that ensure their formation and control over their use are specified. The peculiarities of the content of public finances of Ukraine are considered, the peculiarities of their components are determined in order to achieve not only economic, but also social goals by the state. Under the institutional support of public finances, we understand a purposeful hierarchical system of legal institutions that form, use, redistribute and control the funds of the public sector. Thus, based on this, among the components of institutional support are: state; executive, legislative and judicial powers; VRU, CMU, central executive bodies, higher judicial bodies, National Bank, Accounting Chamber; local councils, local executive bodies, budgetary institutions, subjects of state and communal property; advisory bodies under the President of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine; scientific, public and professional institutions (organizations) in the field of public finance. The relevance of the study of issues related to improving the efficiency of state bodies on the basis of recommendations of international organizations and the formation of appropriate regulatory and legal support is substantiated. For example, it was noted that an action plan for the respective years should be developed, which includes directions for each area of the Strategy for Reforming the Public Finance Management System (in our opinion, public) and specifies the state bodies responsible for a particular area of public finance. The bodies of state financial control are determined in accordance with the current legislation, in particular: external control carried out by the legislative bodies - the committees of the Verkhovna Rada and the Accounting Chamber; executive authorities and the central bank - the Cabinet of Ministers (through specialized state bodies) and the NBU; and internal (performed by heads of state bodies) and internal audit (performed by the main managers of budget funds). The requirements of the current legislation to ensure openness of their spending and opportunities for free access to this information in order to strengthen public control over the use of public funds are analyzed. The composition and main problems of institutional support of public finances are formulated and practical recommendations for its evaluation are provided, which will allow to increase the efficiency of public finance management.Originality. The scientific novelty lies in the separation of the content of the institutional support of public finances and recommendations for its evaluation according to the established criteria.Practical value. The main provisions of this study in the form of evaluation proposals can be used to monitor the impact of public reform policy on the development of public finances.Key words: public finance; management; institutional support; public authorities; public financial control.
The article examines the features of public broadcasting in the Baltic States during the restoration of statehood. It is emphasized that the conditions of post-communist development have significantly influenced the media system and its information policy. The definitions of the "public broadcasting" concept and its main meanings are analyzed. The peculiarities of the development and formation of public broadcasting in the post-communist countries, which have created certain cases for further improvement of state policy on the media, are traced. The structure of a special institution to which the state broadcasters of the Baltic States are subordinated is considered. Emphasis is placed on financing state television and radio companies. The main features of the program policy in accordance with the national legislation are indicated. The study proved that the information policy of public broadcasting is significantly influenced by geopolitical and cultural factors that contribute to the coverage of the pluralism of opinions of the ethnic composition of the population. The liberalization of socio-political life leads to the fact that one of the main responsibilities of public service broadcasting in the Baltic States is to ensure the unhindered dissemination of comprehensive coverage of events in the country and abroad. The internationalization of the Baltic media by Western companies contributes to their Westernization and development in accordance with European principles. In the course of the research it was determined that the formation of public broadcasting in the Baltic States is due to the integration of political, cultural and historical determinants. A feature of the informational space of the Baltic States is bilingualism, which contributes to the democratization of society and the development of the media. It is proved that the democratic development of the state requires the functioning of public television and radio, which provide coverage of information taking into account the social, cultural, religious and other diversity of the population. ; У статті досліджено особливості суспільного мовлення в країнах Балтії у період відновлення державності. Підкреслюється, що умови посткомуністичного розвитку значно вплинули на медіасистему та її інформаційну політику. Аналізуються визначення поняття «суспільне мовлення», його основні сенси. Простежено особливості розвитку та становлення суспільного мовлення в посткомуністичних країнах, що створили певні кейси для подальшого вдосконалення політики держав щодо медіа. Розглянуто устрій спеціального органу, якому підпорядковуються державні телерадіомовні компанії країн Балтії. Акцентується увага на фінансуванні держаних телевізійних та радіо компаній. Зазначаються основні риси програмної політики відповідно до національного законодавства. Під час дослідження було доведено, що на інформаційну політику суспільного мовлення значно впливає геополітичний та культурний чинники, які сприяють висвітленню плюралізму думок етнічного складу населення. Лібералізація соціально-політичного життя призводить до того, що одним з головних обов'язків суспільного мовлення в країнах Балтії є забезпечення безперешкодного поширення всебічного висвітлення подій в країні та за кордоном. Інтернаціоналізація медіа країн Балтії західними компаніями сприяє їх вестернізації, та розвитку відповідно до європейських принципів. У ході дослідження було визначено, що становлення суспільного мовлення в країнах Балтії обумовлено інтеграцією політичних, культурно-історичних детермінант. Особливістю інформаційного простору країн Балтії є двомовність, що сприяє демократизації суспільства та розвитку медіа. Доведено, що демократичний розвиток держави потребує функціонування суспільного телебачення і радіомовлення, які забезпечують висвітлення інформації з врахуванням соціальних, культурних, релігійних і інших різноманітностей населення країни.
The article examines the features of public broadcasting in the Baltic States during the restoration of statehood. It is emphasized that the conditions of post-communist development have significantly influenced the media system and its information policy. The definitions of the "public broadcasting" concept and its main meanings are analyzed. The peculiarities of the development and formation of public broadcasting in the post-communist countries, which have created certain cases for further improvement of state policy on the media, are traced. The structure of a special institution to which the state broadcasters of the Baltic States are subordinated is considered. Emphasis is placed on financing state television and radio companies. The main features of the program policy in accordance with the national legislation are indicated. The study proved that the information policy of public broadcasting is significantly influenced by geopolitical and cultural factors that contribute to the coverage of the pluralism of opinions of the ethnic composition of the population. The liberalization of socio-political life leads to the fact that one of the main responsibilities of public service broadcasting in the Baltic States is to ensure the unhindered dissemination of comprehensive coverage of events in the country and abroad. The internationalization of the Baltic media by Western companies contributes to their Westernization and development in accordance with European principles. In the course of the research it was determined that the formation of public broadcasting in the Baltic States is due to the integration of political, cultural and historical determinants. A feature of the informational space of the Baltic States is bilingualism, which contributes to the democratization of society and the development of the media. It is proved that the democratic development of the state requires the functioning of public television and radio, which provide coverage of information taking into account the social, cultural, religious and other diversity of the population. ; У статті досліджено особливості суспільного мовлення в країнах Балтії у період відновлення державності. Підкреслюється, що умови посткомуністичного розвитку значно вплинули на медіасистему та її інформаційну політику. Аналізуються визначення поняття «суспільне мовлення», його основні сенси. Простежено особливості розвитку та становлення суспільного мовлення в посткомуністичних країнах, що створили певні кейси для подальшого вдосконалення політики держав щодо медіа. Розглянуто устрій спеціального органу, якому підпорядковуються державні телерадіомовні компанії країн Балтії. Акцентується увага на фінансуванні держаних телевізійних та радіо компаній. Зазначаються основні риси програмної політики відповідно до національного законодавства. Під час дослідження було доведено, що на інформаційну політику суспільного мовлення значно впливає геополітичний та культурний чинники, які сприяють висвітленню плюралізму думок етнічного складу населення. Лібералізація соціально-політичного життя призводить до того, що одним з головних обов'язків суспільного мовлення в країнах Балтії є забезпечення безперешкодного поширення всебічного висвітлення подій в країні та за кордоном. Інтернаціоналізація медіа країн Балтії західними компаніями сприяє їх вестернізації, та розвитку відповідно до європейських принципів. У ході дослідження було визначено, що становлення суспільного мовлення в країнах Балтії обумовлено інтеграцією політичних, культурно-історичних детермінант. Особливістю інформаційного простору країн Балтії є двомовність, що сприяє демократизації суспільства та розвитку медіа. Доведено, що демократичний розвиток держави потребує функціонування суспільного телебачення і радіомовлення, які забезпечують висвітлення інформації з врахуванням соціальних, культурних, релігійних і інших різноманітностей населення країни.
The article evaluate the relevance of historical policy and politics of memory design over the past five years. Emphasis is placed on the activities of the Ukrainian Institute of National Memory, the question of what could be the historical policy/ politics of memory in the context of the activities of the new government.This article is written in the style of Anglo-American popular narrative about strategy-making, where there are places, people and objects to conquests for. The authors highlight the problematic issues in the work of the Institute of National Memory, namely the aggravation of the contradictions of collective memory narratives locally and internationally. The authors determine the reasons for the formation of historical policy problems, namely, the one-dimension policy of the Ukrainian Institute of National Memory, which has led to an increase in tension within the country and between regions of Ukraine and the lack of genuine communication by Institute with modern Ukrainian society.The focus is on the process of shaping politics of memory and their impact on public opinion and the image of the country in the world. The authors identify the reasons for the formation of politics of memory problems, namely, insufficiently active and honest work with socially significant target groups.In this article, the authors outline ways to overcome the current situation by offering 12 suggestions for improving historical/memory policy formulation, including the use of successful EU countries case studies on politics of memory models and activities with diverse local communities of memory. Particular attention is paid to defining the mission of the Institute of National Memory, whose primary purpose should be to create a politics of memory, that is, ideas/concepts that would unite the Ukraine with a focus on its common future. A future-oriented politics of memory must unite society. ; У статті розкривається актуальність дослідження історичної політики та політики пам'яті за останні п'ять років. Акцентовано увагу на діяльності Українського інституту національної пам'яті, розглянуто питання, якою могла б бути історична політика/політика пам'яті в контексті діяльності нової влади.Ця стаття написана у стилі англо-американських уявлень про формування стратегій, де є місця, люди та об'єкти, за які йде боротьба. Автори вказують на проблемні моменти в роботі Інституту національної пам'яті, а саме загострення протиріч наративів колективних пам'ятей в локальному та міжнародному масштабах. Автори визначають причини формування проблем історичної політики, а саме одновекторну політику Українського інституту національної пам'яті, яка призвела до збільшення напруги всередині країни і між регіонами нашої країни, та браку справжньої комунікації Українського інституту національної пам'яті із сучасним українським суспільством. Акцентовано увагу на процесі формування політики пам'яті та її впливу на громадську думку та на імідж країни в світі. Автори визначають причини формування проблем історичної політики, а саме не досить активну та чесну роботу із соціально значимими цільовими групами.У цій статті автори показують шляхи виходу з ситуації, що склалася, пропонуючи 12 пропозицій для покращення формування історичної політики/політики пам'яті, що включають як використання вдалих кейсів країн ЄС щодо моделей політики пам'яті, так і діяльності з різними локальними спільнотами пам'яті. Особлива увага приділена визначенню місії Інституту національної пам'яті, основним призначенням якого має бути саме створення політики пам'яті, тобто ідей/концептів, які б об'єднували країну з акцентом на її майбутнє. Політика пам'яті, орієнтована на майбутнє, має об'єднувати суспільство.
The article evaluate the relevance of historical policy and politics of memory design over the past five years. Emphasis is placed on the activities of the Ukrainian Institute of National Memory, the question of what could be the historical policy/ politics of memory in the context of the activities of the new government.This article is written in the style of Anglo-American popular narrative about strategy-making, where there are places, people and objects to conquests for. The authors highlight the problematic issues in the work of the Institute of National Memory, namely the aggravation of the contradictions of collective memory narratives locally and internationally. The authors determine the reasons for the formation of historical policy problems, namely, the one-dimension policy of the Ukrainian Institute of National Memory, which has led to an increase in tension within the country and between regions of Ukraine and the lack of genuine communication by Institute with modern Ukrainian society.The focus is on the process of shaping politics of memory and their impact on public opinion and the image of the country in the world. The authors identify the reasons for the formation of politics of memory problems, namely, insufficiently active and honest work with socially significant target groups.In this article, the authors outline ways to overcome the current situation by offering 12 suggestions for improving historical/memory policy formulation, including the use of successful EU countries case studies on politics of memory models and activities with diverse local communities of memory. Particular attention is paid to defining the mission of the Institute of National Memory, whose primary purpose should be to create a politics of memory, that is, ideas/concepts that would unite the Ukraine with a focus on its common future. A future-oriented politics of memory must unite society. ; У статті розкривається актуальність дослідження історичної політики та політики пам'яті за останні п'ять років. Акцентовано увагу на діяльності Українського інституту національної пам'яті, розглянуто питання, якою могла б бути історична політика/політика пам'яті в контексті діяльності нової влади.Ця стаття написана у стилі англо-американських уявлень про формування стратегій, де є місця, люди та об'єкти, за які йде боротьба. Автори вказують на проблемні моменти в роботі Інституту національної пам'яті, а саме загострення протиріч наративів колективних пам'ятей в локальному та міжнародному масштабах. Автори визначають причини формування проблем історичної політики, а саме одновекторну політику Українського інституту національної пам'яті, яка призвела до збільшення напруги всередині країни і між регіонами нашої країни, та браку справжньої комунікації Українського інституту національної пам'яті із сучасним українським суспільством. Акцентовано увагу на процесі формування політики пам'яті та її впливу на громадську думку та на імідж країни в світі. Автори визначають причини формування проблем історичної політики, а саме не досить активну та чесну роботу із соціально значимими цільовими групами.У цій статті автори показують шляхи виходу з ситуації, що склалася, пропонуючи 12 пропозицій для покращення формування історичної політики/політики пам'яті, що включають як використання вдалих кейсів країн ЄС щодо моделей політики пам'яті, так і діяльності з різними локальними спільнотами пам'яті. Особлива увага приділена визначенню місії Інституту національної пам'яті, основним призначенням якого має бути саме створення політики пам'яті, тобто ідей/концептів, які б об'єднували країну з акцентом на її майбутнє. Політика пам'яті, орієнтована на майбутнє, має об'єднувати суспільство.
As Ukraine left the Soviet Union and it's command-and-control system of administration, our country set new qualitative goals for domestic legislation, which can only be achieved through its transformation into a democratic, human-centered direction. Market transformations in the domestic sector of the economy led to changes in certain types of legal relations. However, today the pace of development of legal regulation of administrative-delict relations does not have time for their actual development, which actualizes the need for the development of new mechanisms of legal regulation.Due to mentioned above the article conducts the historical and legal analysis of the formation and development of legal regulation of administrative and tort relations in the territory of Ukraine, due to the need of the development of new mechanisms for the right regulation of administrative and tort relations, it is necessary to analyze their formation and historical development in the context of retrospective analysis. This will enable us to establish their essence, understand how they evolved and to design the main possible directions for their further development. Due to the historical analysis, weighing all the positive and negative stages of legal regulation, in our opinion, many mistakes can be avoided in the next development of a qualitatively new model of administrative-tort relations in accordance with the declared course of Ukraine on European integration and in accordance with the provisions of administrative reform.As a result of the study, it was made a periodization and three main periods were identified, the first (first half of the 19th century – 1917) attempts to legislate material and procedural norms of administrative delinquency provisions; the second (1917–1991) – distortion of the branch of administrative law in the direction of servicing the state ideology and the command-administrative system of state administration, the third (in 1991 – to this day) the revival of administrative law in its classical sense, and the transition from the state-centered (Soviet) to a man-centered model of public administration. A detailed analysis of the state of legal regulation of administrative and tort relations at each of the specified periods is carried out. The main challenges facing modern Ukraine today are described. Special attention is drawn to the fact that the main reason for the distortion of the development of administrative-law in general and administrative-tort relations in part is the grave consequences of the long-running domination of the command-administrative system of public administration in the Soviet Union, part of which was Ukraine. ; Проведено історико-правовий аналіз становлення та розвитку правового регулювання адміністративно-деліктних відносин на території України. В результаті дослідження було проведено періодизацію та виокремлено три основні періоди, перший (перша половина XIX ст. – 1917 рік) – спроби законодавчого закріплення матеріальних та процесуальних норм положень про адміністративні делікти, другий (1917–1991 роки) – викривлення галузі адміністративного права в бік обслуговування державної ідеології та командно-адміністративної системи управління держави, третій (1991 рік – до сьогодні) – відродження адміністративного права в класичному його розумінні та перехід від державоцентристської (радянської) до людиноцентристської моделі державного управління. Детально проаналізовано стан правового регулювання адміністративно-деліктних відносин на кожному з вказаних періодів. Охарактеризовано основні виклики, з якими сьогодні стикається сучасна Україна. Звернуто увагу на те, що основною причиною викривлення розвитку адміністративного права загалом та адміністративно-деліктних відносин слугують тяжкі наслідки тривалого панування командно-адміністративної системи державного управління в Радянському союзі, частиною якого була Україна.
У статті автор наводить аргументи на користь уявлення про початок формування планетарної цивілізації. Виділяються історичні етапи теоретичних дискусій присвячених цій проблемі. Аналізуються фактори впливу на її становлення, найважливішим серед яких є соціоприродна глобалізація. Обґрунтовується твердження про те, що тільки зараз ми стаємо свідками формування планетарної цивілізації. Надається визначення поняття «планетарна цивілізація», як якісно нової системної цілісності людства, що виникає в наслідок конвергенції економічних, технологічних, соціальних, політичних, культурних та природних процесів у планетарному вимірі. ; In the article the author defends the idea that at the beginning of the third millennium the question of the formation of a planetary civilization is topical. Discussions about the essence of this phenomenon have been conducted since the end of the XVIII century and continue till now. The period of the forcible conquest and spread of European culture, science and technology is replaced at the end of the 20th century by the process of the organic connection and development of common targets and values for humanity. Therefore, the planetary civilization is regarded as a qualitatively new systemic integrity, resulting in the merging of interconnected social, economic, technological, political and natural processes on a global scale. This process is inevitable and although we are only in the beginning of its formation, we can point out many examples of such integration. The most important factor affecting the emergence of a planetary society is social and natural globalization, and the driving force of scientific and technological progress. The problem of the correlation between global and local culture, is today at the center of philosophical reflection and now there is no need to repeat all the arguments "for" and "against." We would like to single out one important aspect for our research: the world has always been and will remain diverse, the planetary civilization can not abolish the diversity of cultural forms. Leveling the fact of multiculturalism is only capable of leading to confrontation and deepening the crisis. Global culture "is a new possible spiritual height, it must be built on a culture that exists in a fundamentally unremovable variety. It must be some other level that does not remove the previous one". The question of the methods of such a translation remains open as well. We expressed our views - this should not be a mechanical, but an organic unity. But even now we can say that the main criterion for selection should be the self-worth of life, human dignity as a pledge of humanization and preservation of civilization. The main role in this process, in our opinion, is assigned to scientific knowledge. In no way diminishing the merits of other spheres of cultural life of society, we believe that the processes occurring in modern science testify to its ability to develop regional, commercial interests, integrate various scientific disciplines, go beyond its borders and turn to the vital meaning of culture. Science is a model of a universal worldview (unified scientific standards), far from political and religious ideologies, since it is a moment of critical self-reflection. These and other factors contribute to the fact that it is in scientific creativity that we seek the foundations of valueoriented models of a future civilization.
Рассмотрены формирование и деятельность Союза землевладельцев и земледельцев Юго-Западного края в 1906-1909 гг. Союз был создан в годы Первой русской революции для защиты имущественных интересов землевладельцев и мирного решения аграрного вопроса, но ключевым моментом, определившим особенности его функционирования и дальнейшее исчезновение, стал национальный вопрос, а именно проблемы взаимодействия помещиков русского и польского происхождения. ; The aim of the research is to study the formation and activities of the Union of the landowners and farmers of the South-Western Krai during 1906-1909. The Union was planned as an organization aimed at protecting the land and the development of agricultural business on the All-Russian scale, which ultimately was to promote the increase of the income of the population as well as to form the strong conservative core non-susceptible to the revolutionary propaganda among the population. The Union of the landowners and farmers of the South-Western Krai functioned as an autonomous entity with its charter. The key regional feature that determined the features of its functioning and further disappearance became a national issue, namely, the problem of interaction between its constituent landowners of the Russian and Polish origin. The causes of the rapprochement between the landowners on the Right Bank Ukraine were the events of the First Russian Revolution, and the need for joint protection of land property, as well as the beginning of the election campaign to the State Duma II. The main subject of the discussion at the founding congress of the Union of the landowners and farmers of the South-Western Krai was the Polish issue at the suggestion of the Russian delegates. The Russian landlords' request for the removal of all the restrictions from the Poles in the region and the formation of a special deputation for its support at the Council of Ministers were to be the basis for the establishment of the friendly and trustful international relations. For its part, the Polish landowners as a compromise had to accept the unity of the Russian Empire and abandon the idea of the Polish Kingdom autonomy. Some of them were inclined to the compromise, but the majority put the national issues above others, based on the ideas of the Polish public opinion in the Right-Bank Ukraine. In addition, Polish landowners opposed any common political campaign activities. These factors, as well as the subsequent completion of the election campaign to the State Duma II and its subsequent dissolution, which marked the end of the First Russian Revolution, contributed to the gradual decay of the Union's activities. One can also add to the causes that determined the disappearance of the Union the factor of the inertness of the landowners and their reluctance to self-organize, which can be proved by the Kyiv congress of landowners at the beginning of 1908. The set of measures implemented by the founders of the Union aimed at reviving its activity was not a success. Having not realized its potential, the Union of the landowners and farmers of the South-Western Krai ceased its activity. The main reasons for it were the national conflicts and the inactivity of the landowners.
В статье обсуждаются современные феномены, происходящие в социо-экономико-экологической сфере Земли, которые различными научными школами интерпретируются как «геологическая эра антропоцена», «колонизация экосистемы Земли», «рыночный энвайронментализм», «экологическая модернизация капитализма». В рамках формирующейся парадигмы политической экологии (ПЭ), где политика и власть уже становятся предметами исследования, доминирующей является концепция «экологической модернизации» (ЭМ), однако за псевдодихотомией «утилитарного» и «романтического» она скрывает реальные причины конфликтов интересов, лежащих в основе глобального экологического кризиса. Анализ процессов становления парадигмы ПЭ позволил высветить ключевой элемент концепции ЭМ, каковым, по мнению автора, является концепция отчуждения, вновь раскрываемая в трудах марксистского направления, где речь идет о «новой неолиберальной природе капитала». Отчуждение как феномен проявлено на различных уровнях. В научной сфере оно имеет характер «эпистемологического» и обусловлено узкой специализацией в большом числе направлений современных медицинских, биологических, экономических, социологических, экологических и других исследований. Задача преодоления такого отчуждения решается путем формирования единых подходов к организации трансдисциплинарных исследований применительно ко всему «древу жизни». В эколого-социально-экономических сферах данный феномен проявляется в форме отчуждения людей от среды обитания, а также отчуждения особых природных зон («зон жертвы») и других элементов планетарной экологической системы, что обусловлено природой капитала. Автор считает, что необходимо признать политику и власть частью «мира соглашения», в котором существует экология. Преодоление существующего отчуждения должно быть признано насущной задачей здравомыслящего сообщества, и начать эти процессы следует с открытого объявления ценностей. ; The paper discusses the modern phenomena occurring in socio-economicecological spheres of the Earth which are interpreted by various schools of thought as «a geological era of Anthropocene», «colonisation of the Earth's ecosystem», «market environmentalism», «ecological modernization of capitalism». Within the limits of a paradigm of political ecology (PE) under formation where policy and power have already become the research objects, the concept of «ecological modernization» (EM) is dominating, although it hides behind the «utilitarian» and «romantic» pseudo-dichotomy the real reasons of conflicts of the interests underlying global ecological crisis. The analysis of processes of formation of the PE paradigm has allowed to highlight the key element of the EM concept which, by the author's opinion, is the concept of alienation newly discovered in works of modern Marxists where it usually accompanies the concept of «the new neoliberal nature of capital». Alienation as a phenomenon which reveals itself at various levels. It shows an epistemological character in academic sphere which is caused by narrow specialization in a vast number of directions of modern medical, biological, economic, sociological, ecological and other types of research. The problem of overcoming of such an alienation could be solved with the help of transdisciplinary research and commonly accepted approaches to the «life tree». In ecological, social and economic spheres the phenomenon under consideration reveals itself in the form of alienation of people from their living places, and also alienation of special zones («zones of sacrifice») and other elements of planetary ecological system that is caused by the nature of capital. The author argues that it is necessary to recognize policy, power and ecology to be parts of the same «world convention». Overcoming of existing alienation should be recognized as an essential problem of a healthy minded community, and these processes should start from an open declaration of values.
