Suchergebnisse

Background. The article discusses approaches to reforming the Health Care System of Ukraine, the key objectives of which are: strengthening preventive services, the increasing of an accessibility and quality of health care, the enhancement of a primary health care, improving of a personnel maintenance, upgrading of an infrastructure and ensuring a fairness in health care, and also some legislative outcomes of the Institute of Family Medicine. The purpose of the study is to analyze the current regulatory framework for the functioning of the Health Care System, the state of health of the population, as well as the prevalence of chronic noncommunicable diseases and their risk factors, which is a priority public health problem. Results. The UN Millennium Declaration, adopted in 2000 by 189 countries at the UN Millennium Summit, set the Millennium Development Goals. At the beginning of the Millennium, Ukraine demonstrated relatively strong economic growth, which contributed to the improvement of the social situation in the country and had a positive impact on the achievement of the Millennium Development Goals. At the same time, the effects of the armed conflict in the East, the uncertainty of development trends and adverse foreign economic conditions have been the main reasons of the economic downturn and declining production volumes. At present, it is necessary of an arrangement the problems back off economic growth in Ukraine and to create a system of "drivers" of accelerating economic development and ensuring changes in its quality. The outcome document of the Summit on "Transforming Our World: A 2030 Agenda for Sustainable Development" approved 17 Sustainable Development Goals and 169 Tasks. Today, in Ukraine, as in most European countries, the high prevalence of chronic noncommunicable diseases and their risk factors is an urgent problem. This is a priority public health problem that has a negative impact on the medical and demographic situation and causes high rates of morbidity, disability, mortality and short life expectancy. One of the Sustainable Development Goals is "Strong Health and Wellbeing" (Goal 3), which is undergoing significant progress in the development of medicine globally. In accordance with resolution WHA62.12, (Strategy 3) The reorientation of the healthcare model means creating the conditions in which effective and efficient health care services are developed, funded and delivered in accordance with innovative health care models, which prioritize primary and community health care services and joint actions to strengthen health. In this regard, a Strategic Approach to the Development of Ukraine's Health Care System should be developed and priorities identified throughout the life cycle of health care services. This approach means assessing the full range of health services offered at different levels of the Health Care System, based on the best available data and expected over the entire life cycle. Formation and implementation of an integrated cross-sectoral approach is an important prerequisite for successful implementation of modern strategic goals in the field of health care, including, carrying out preventive measures to eliminate the negative impact of social determinants of health, creating conditions for saving and promoting the health of the population, approval healthy lifestyle, formation of responsible attitude of each person to personal health. In 2017, the Institute of Family Medicine drafted the Law of Ukraine "On Primary Health Care on the Basis of Family Medicine". The main purpose of family medicine - based a primary health care as a basis for health care is to ensure that affordable, timely, high-quality and effective primary health care is provided to the patient, to improve public health, to save, restore and promote public health. Conclusions. Any action to modernize the Health Care System should be accompanied by a concerted effort by all parties (patients, the medical community, the legislature and the executive, as well as local authorities) to ensure that healthcare professionals and the public are interested in an effective Health Care System. ; Актуальность. В статье обсуждаются подходы к реформированию системы здравоохранения Украины, ключевыми задачами которой являются: укрепление профилактических служб, повышение доступности и качества медицинского обслуживания, совершенствование первичной медицинской помощи, улучшение кадрового обеспечения, модернизация инфраструктуры и обеспечения справедливости в здравоохранении, а также некоторые результаты деятельности Института семейной медицины на законодательном уровне. Целью исследования является анализ современного нормативно-правового обеспечения функционирования системы здравоохранения, состояния здоровья населения, а также распространенности хронических неинфекционных заболеваний и факторов их риска, что является приоритетной проблемой общественного здоровья. Результаты. «Декларация тысячелетия» ООН, которая была принята в 2000 году 189-ю странами на Саммите тысячелетия ООН, определила Цели Развития Тысячелетия. В начале тысячелетия Украина демонстрировала относительно устойчивый экономический рост, что способствовало улучшению социальной ситуации в стране и, как следствие, положительно влияло на достижение Целей Развития Тысячелетия. В то же время, последствия вооруженного конфликта на Востоке страны, неопределенность направлений развития и неблагоприятная внешнеэкономическая конъюнктура стали основными факторами экономического спада и уменьшения объемов производства. Сейчас необходимо решение проблем, тормозящих экономический рост в Украине, и создание системы «драйверов» ускорения экономического развития и обеспечения изменений в его качестве. Итоговым документом саммита «Превращение нашего мира: повестка дня в области устойчивого развития до 2030 года» было утверждено 17 Целей Устойчивого Развития и 169 задач. Сегодня в Украине, как и в большинстве европейских стран, актуальной проблемой является значительная распространенность хронических неинфекционных заболеваний и факторов их риска. Это является приоритетной проблемой общественного здоровья, которая негативно сказывается на медико-демографической ситуации и обусловливает высокие уровни заболеваемости, инвалидности, смертности и короткую продолжительность жизни. Одной из целей устойчивого развития является «Крепкое здоровье и благополучие» (3 Цель), которая осуществляется в условиях существенного прогресса в развитии медицины на глобальном уровне. В соответствии с резолюцией WHA62.12, (Стратегия 3) Переориентация модели здравоохранения означает создание таких условий, в которых эффективные и результативные медико-санитарные услуги разрабатываются, финансируются и предоставляются в соответствии с новаторскими моделями здравоохранения, в которых приоритет отдается первичным и общинным медико-санитарным услугам и общим мерам по укреплению здоровья. В связи с этим, необходимо разработать стратегический подход к развитию системы здравоохранения Украины и определить приоритеты в области медицинских услуг на основе потребностей в течение всего жизненного цикла. Этот подход означает оценку всего комплекса медико-санитарных услуг, которые предлагаются на различных уровнях системы здравоохранения, и основанные на наилучших имеющихся данных и рассчитаны на весь жизненный цикл. Формирование и внедрение комплексного межсекторального подхода является важной предпосылкой успешной реализации современных стратегических задач в сфере здравоохранения, в том числе, проведение профилактических мероприятий по устранению негативного влияния социальных детерминант здоровья, создание условий для сохранения и укрепления здоровья населения, утверждения здорового образа жизни, формирование ответственного отношения каждого человека к личному здоровью. В 2017 г. Институтом семейной медицины был разработан проект Закона Украины «О первичной медицинской помощи на принципах семейной медицины». Главной целью первичной медицинской помощи на принципах семейной медицины, как основы здравоохранения, является обеспечение предоставления гарантированного объема доступной, своевременной, качественной и эффективной первичной медицинской помощи пациенту, улучшение состояния общественного здоровья, сохранение, восстановление и укрепление здоровья населения. Выводы. Любые меры, направленные на модернизацию системы здравоохранения, должны сопровождаться совместными усилиями всех сторон (пациентов, медицинского сообщества, органов законодательной и исполнительной власти, а также органов местного самоуправления) в обеспечении заинтересованности медицинских работников и населения в эффективной системе здравоохранения. ; Актуальність. У статті обговорюються підходи до реформування системи охорони здоров'я України, ключовими завданнями якої є: зміцнення профілактичних служб, підвищення доступності та якості медичного обслуговування, вдосконалення первинної медичної допомоги, поліпшення кадрового забезпечення, модернізація інфраструктури та забезпечення справедливості в охороні здоров'я, а також деякі результати діяльності Інституту сімейної медицини на законодавчому рівні. Метою дослідження є аналіз сучасного нормативно-правового забезпечення функціонування системи охорони здоров'я, стану здоров'я населення, а також поширеності хронічних неінфекційних захворювань та факторів їх ризику, що є пріоритетною проблемою суспільного здоров'я. Результати. «Декларація тисячоліття» ООН, яка була прийнята у 2000 р. 189-ма країнами на Саміті тисячоліття ООН, визначила Цілі Розвитку Тисячоліття. На початку тисячоліття Україна демонструвала відносно стійке економічне зростання, що сприяло покращанню соціальної ситуації в країні та справило позитивний вплив на досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття. У той же час, наслідки збройного конфлікту на Сході країни, невизначеність напрямів розвитку та несприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура стали основними чинниками економічного спаду та зменшення обсягів виробництва. Наразі необхідним є розв'язання проблем, що гальмують економічне зростання в Україні, та створення системи «драйверів» прискорення економічного розвитку й забезпечення змін його якості. Підсумковим документом Саміту «Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року» було затверджено 17 Цілей Сталого Розвитку та 169 завдань. Сьогодні в Україні, як і в більшості європейських країн, актуальною проблемою є значна поширеність хронічних неінфекційних захворювань і факторів їх ризику. Це є пріоритетною проблемою суспільного здоров'я, яка негативно позначається на медико-демографічній ситуації та обумовлює високі рівні захворюваності, інвалідності, смертності і коротку тривалість життя. Однією з Цілей Сталого Розвитку є «Міцне здоров'я і благополуччя» (3 Ціль), яка здійснюється в умовах істотного прогресу щодо розвитку медицини на глобальному рівні. Відповідно до резолюції WHA62.12, (Стратегія 3) Переорієнтація моделі охорони здоров'я означає створення таких умов, в яких ефективні і результативні медико-санітарні послуги розробляються, фінансуються та надаються відповідно до новаторських моделей охорони здоров'я, в яких пріоритет надається первинним медико-санітарним послугам і спільним заходам щодо зміцнення здоров'я. У зв'язку з цим, необхідно розробити стратегічний підхід щодо розвитку системи охорони здоров'я України та визначити пріоритети в області медичних послуг на основі потреб протягом усього життєвого циклу. Цей підхід означає оцінку всього комплексу медико-санітарних послуг, які пропонуються на різних рівнях системи охорони здоров'я, і засновані на найкращих наявних даних і розраховані на весь життєвий цикл. Формування та впровадження комплексного міжсекторального підходу є важливою передумовою успішної реалізації сучасних стратегічних завдань у сфері охорони здоров'я, у тому числі, проведення профілактичних заходів щодо усунення негативного впливу соціальних детермінант здоров'я, створення умов для збереження і зміцнення здоров'я населення, утвердження здорового способу життя, формування відповідального ставлення кожної людини до особистого здоров'я. У 2017 р. Інститутом сімейної медицини НМАПО імені П. Л. Шупика було розроблено проект Закону України «Про первинну медичну допомогу на засадах сімейної медицини». Головною метою первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини, як основи охорони здоров'я, є забезпечення надання гарантованого обсягу доступної, своєчасної, якісної та ефективної первинної медичної допомоги пацієнту, покращання стану громадського здоров'я, збереження, відновлення та зміцнення здоров'я населення. Висновки. Будь-які заходи, спрямовані на модернізацію системи охорони здоров'я, повинні супроводжуватись спільними зусиллями всіх сторін (пацієнтів, медичної спільноти, органів законодавчої та виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування) у забезпеченні зацікавленості медичних працівників та населення в ефективній системі охорони здоров'я.

An analysis of the organization of the veterinary service of the Kyiv region was carried out and brief information on the number of veterinary specialists in the governorate during the specified period was provided. It was established that the impetus for proper organization of veterinary medicine of the Kyiv region at the end of the XIX — beginning of the XX centuries was a complicated epizootic situation. Indeed, more than thirty infectious diseases were registered by veterinary staff in the Kyiv Governorate during this period, including glanders of horses, anthrax of cattle and horses, rabies of dogs, and the like. These diseases are registered annually in county of the governorate with a different percentage of manifestations. Anthrax was the most widely distributed, manifestating itself for many years with a large percentage of death. After all, by 1882 there were only 4 veterinary physicians in the whole governorate (2 provincial and 2 for rural population). Such a number of veterinary physicians in the governorate could not deal with widespread epizootics. Common at that time epizootics forced the provincial government to improve veterinary medicine. Only in 1882, there were opened 12 positions of veterinary physicians, and during almost 30 years there were opened more than 100 medical and paramedical positions. In addition to county veterinary physicians, there were provincial and junior provincial, special, station, district doctors and openings for veterinary paramedicsKeywords: Kyiv region, Kyiv Governorate, Veterinary service, Veterinary physician, Veterinary and Sanitary activities. ; Зроблено аналіз організації ветеринарної служби Київщини і подано короткі відомості щодо кількості ветеринарних фахівців у губернії у зазначений період. Встановлено, що поштовхом для правильної організації ветеринарної медицини Київщини кінця ХІХ – початку ХХ ст. була складна епізоотична ситуація. Адже в цей період у Київській губернії ветеринарним персоналом реєструвалось більше тридцяти заразних захворювань, зокрема сап коней, сибірка великої рогатої худоби і коней, сказ собак тощо. Ці хвороби щорічно реєструвалися у повітах губернії з різним відсотком прояву. Найбільшого поширення набула сибірка, яка проявлялася впродовж багатьох років з великим відсотком загибелі. Адже, до 1882 року на всю губернію було всього 4 ветеринарних лікарі (2 губернські і 2 для сільського населення). Така кількість ветеринарних лікарів у губернії не могла боротися з поширеними епізоотіями. Поширені на той час епізоотії змусили губернську управу покращити ветеринарну справу. Лише у 1882 році було відкрито 12 посад ветеринарних лікарів, а протягом майже 30 років відкрито більше 100 лікарських і фельдшерських посад. Окрім повітових ветеринарних лікарів були губернський і молодший губернський, надштатні, пунктові, дільничні лікарі та виділені посади ветеринарних фельдшерів Ключові слова: Київщина, Київська губернія, ветеринарна служба, ветеринарно-санітарні діяльність.

У статті зазначено, що результатом дослідження історії менеджменту освіти стане не тільки формування нової філософії мислення сучасного керівника, а й набуття ним знань і вмінь з використання кращого вітчизняного управлінського досвіду та уникнення ризиків і помилок під час управлінської діяльності. Мета статті полягала у здійсненні аналізу становлення теорії та практики управління закладами загальної середньої освіти в контексті їх подальшого розвитку. Використано такі методи дослідження: aнaлiз наукової літератури, нормативних документів з питань управління в освіті; метод контент-аналізу; порівняльно-історичний метод. Дійшли висновку про потребу проведення досліджень із історіографії менеджменту в освіті, які сприятимуть прогнозуванню розвитку теорії та практики управління закладами загальної середньої освіти, визначення перспективних напрямів. ; The article points out that development of the national education system in Ukraine, taking into account cardinal changes in all spheres of the state and public life, historical challenges of the 21st century, requires critical understanding of achievements and focus of efforts and resources on solving the most current problems that prevent development of the educational sphere and opportunities to provide new education quality. The result of the study of the history of educational management will be not only formation of a new thinking philosophy of the modern manager (leader), but also acquisition of knowledge and skills by him based on the best national managerial experience and avoid risks and mistakes during management activities. The aim of present article is to analyze formation of theory and practice of managing general secondary education institutions in the context of their further development. The following research methods were used: analysis of scientific literature, normative documents on management issues in education; method of content analysis; comparative-historical method. It has been found out that the main factors that determine development of theory and practice of management in education are: a) external factors: changes in socio-economic and political situation in the country; the character and features of country's governing and society in different historical states of the country's development; changes in the attitude and requirements of the state and society for education; scientific and technological progress; development of management, psychology, pedagogy and other related sciences; the global context for the development of education and increasing of international activity, business relations; the tendency of the heads of education institutions to integration to the general management structure, etc.; b) internal factors: development of the institution as a social-pedagogical system; tendencies in modeling education institutions, expanding the network of institutions of different types and forms of ownership; increasing demands of educational process participants to the institution heads' personality, and to the level of their managerial competence; updating of education content and technologies, innovative and experimental activities in the institution, etc. It has been concluded that there is a need for research on the historiography of management in education, which will contribute to prediction of development of theory and practice of management of institutions of general secondary education, and to identify promising areas.

In 1932, the Decree of the Government of the USSR to the State Institute of Experimental Medicine in Leningrad was granted the status of the All-Union (VIEM) and set new tasks. The institute should begin to comprehensively study the human body on the basis of modern theory and practice of medical sciences in order to find and develop new methods of research, treatment and prevention on the basis of the latest advances in the field of biology, physics and technical reconstruction of special equipment of laboratories and clinics. ; У 1932 році Постановою Уряду СРСР Державному Інституту Експериментальної медицини в Ленінграді був наданий статус Всесоюзного (ВІЕМ) і поставлені нові завдання. Інститут мав приступити до всебічного вивчення організму людини на основі сучасної теорії та практики медичних наук з метою пошуку та розробки нових методів дослідження, лікування і профілактики на базі новітніх досягнень в галузі біології, фізики і технічної реконструкції спеціального обладнання лабораторій і клінік.

Відновлення самоефективності визначено як стратегічно важливийнапрям у процесі соціально-психологічної реабілітації. Розроблено стратегіювідновлення самоефективності особистості при переживанні втрати, описанотри послідовні етапи роботи в межах цієї стратегії: діагностичний, організацій-ний, технологічний. Для діагностичного етапу сформульовано такі завдання:визначення рівня самоефективності та прийняття втрати, з'ясування зон ура-ження внаслідок переживання втрати, виявлення внутрішніх і зовнішніх бар'єріву процесі відновлення самоефективності та оцінювання системи ресурсів осо-бистості. До завдань організаційного етапу віднесено розроблення індивіду-ального плану роботи та рекомендацій щодо відновлення самоефективностіособистості, що ґрунтуються на результатах діагностичного оцінювання та ви-борі загальної стратегії роботи: ідеться про стимулювання співпраці, залученняспеціаліста (психолога, соціального працівника), який має запропонувати сис-тему реабілітаційних заходів, а також про застосування елементів соціально-психологічної підтримки. У межах технологічного етапу, що презентує безпо-середньо способи реабілітаційних дій, розроблено технології відновленнясамоефективності особистості при переживанні втрати: технологію прийняттявтрати, технологію локалізації причини втрати життєвих ресурсів особистостіта медійні технології. Запропоновано такі способи відновлення самоефектив-ності особистості: прийняття втрати, актуалізація найвищої цінності шляхомнабуття глибинного сенсу страждання, прийняття власних негативних станівяк особистісних ресурсів, дихальні і релаксаційні техніки, тілесні практики,реконструкція наявних смислів або побудова нових, активація спогадів прореальний успішний досвід протистояння труднощам, моделювання яскравихобразів успіху, опосередковане переживання успіху, мотивувальне словеснепереконування, визначення рівня домагань людини, верифікація наявних іпотенційних ресурсів, наративні практики.

Розглянуто питання приватних медичних закладів як об'єкта державного регулювання. Доведено, що система охорони здоров'я виступає головною складовою загальної системи соціального захисту держав. Визначено, що за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, на сьогоднішній день, у світі виділяють лише три основні моделі охорони здоров'я: державну, страхову та приватну модель медицини. Роз'яснено зміст поняття "медичне обслуговування", під яким варто розглядати діяльність закладів охорони здо- ров'я та діяльність фізичних осіб — підприємців, які мають відповідну реєстрацію та одержали ліцензію відповідно до установленого законом порядку, який стосується сфери охорони здоров'я, діяльність яких не обов'язково може обмежуватись медичною допомогою. Зазначено, що медичну послугу також можна розглядати як діяльність особи, яка надає ці послуги, що спрямована на досягнення такого результату чи корисної властивості, завдяки якому будуть здатні задовольнити потреби особи у відновленні та/або підтриманні її здоров'я, безпосередньо в процесі реалізації доцільної діяльності особи — надавача послуг, який не має упредметненого вираження (матеріальної форми) і не може бути гарантований надавачом послуг. Виявлено, що ринок медичних послуг зростає завдяки розширенню кількості закладів охорони здоров'я різних форм власності, їх існування та стрімкий розвиток не дає змоги оцінити масштаби наданих послуг та їх фінансування в цілому, адже як в державним, так і приватним закладам притаманний тіньовий економічний сегмент. Доведено, що розвиток приватних медичних закладів сприяє зменшенню тиску на державну систему охорони здоров'я, оскільки може перейняти ту частину громадян, яка спроможна оплатити всі необхідні послуги. Зауважено, що приватним закладам охорони здоров'я притаманна певна специфіка правового регулювання наданих медичних послуг, резуль- тативність якого має юридичне значення.

Background. The Ukraine integration into the ­European community is possible only through the development of an effective system of local self-government that is based on the European Charter of Local Self-Government. For more than 20 years, the system of government administration of Ukraine has been in a state of 'permanent reformation'. Ukraine began a new phase of decentralization, local self-government and administrative-territorial reforming at the same time in 2015. The purpose of the publication is to analyze the real situation in family medicine in the context of reforming and studying the legal and regulatory preconditions of the primary health care in the united territorial communities (UTC). Materials and methods. It is an analytical study of the experience of family medicine in the Subcarpathian Region. Results. The article deals with the current state of primary health care facilities in UTC. The focus is on measures to improve medical and technical equipment and the financial distribution of medical subventions. The advantages and problems of community family medicine are also presented. It was established that the involvement of medical subvention in UTC resulted in a number of positive changes in the development and logistics of the primary link. Conclusions. The financial provision of the primary health care, as an example of Pechenizhynsk UTC, indicates an increase in the subvention provided to Pechenizhynsk UTC for the development and maintenance of the health care system used to eliminate the actual problems. We expect the reforms to create communities that are capable of assuming responsibility for their development, not only having additional powers, but also legal and financial opportunities for their implementation. ; Актуальность. Интеграция Украины в европейское сообщество возможна только через развитие эффективной системы местного самоуправления на основе Европейской хартии местного самоуправления. Более 20 лет система государственного управления Украины находится в состоянии перманентного реформирования. В 2015 году в Украине начался новый этап децентрализации, реформы местного самоуправления и административно-территориальной реформы одновременно. Целью публикации является анализ действительной ситуации в семейной медицине в условиях реформирования и изучения нормативно-правовых предпосылок работы первичного звена медицинской помощи в объединенных территориальных общинах (ОТО). Материалы и методы. Аналитическое исследование с освещением опыта работы семейной медицины Прикарпатья. Результаты. Изучено современное состояние учреждений первичной медицинской помощи в ОТО. Акцентировано внимание на мероприятиях по улучшению медико-технического оснащения и финансового распределения медицинской субвенции. Представлены также преимущества и проблемы деятельности семейной медицины общин. Установлено, что привлечение медицинской субвенции в ОТО дало ряд положительных сдвигов по развитию и материально-техническому обеспечению первичного звена. Выводы. Финансовое обеспечение здравоохранения на первичном уровне на примере Печенижинской ОТО указывает на увеличение средств субвенции, предоставленных Печинижинской ОТГ на развитие и поддержание системы здравоохранения, которые использованы для устранения актуальных проблем первичной медико-санитарной помощи Печенижинской ОТО. Ожидаем, что реформы дадут возможность создать общины, которые способны взять на себя ответственность за свое развитие, получив не только дополнительные полномочия, но и юридические и финансовые возможности для их реализации. ; Актуальність. Інтеграція України в європейську спільноту можлива лише через розвиток ефективної системи місцевого самоврядування на основі Європейської хартії місцевого самоврядування. Понад 20 років система державного управління України перебуває в стані перманентного реформування.У 2015 році в Україні розпочався новий етап децентралізації, реформи місцевого самоврядування та адміністративно-територіальної реформи водночас. Метою публікації є аналіз дійсної ситуації в сімейній медицині в умовах реформування та вивчення нормативно-правових ­передумов роботи первинної ланки медичної допомоги в об'єднаних територіальних громадах (ОТГ). Матеріали та методи. Аналітичне дослідження з висвітленням досвіду роботи сімейної медицини Прикарпаття. Результати. Висвітлено сучасний стан закладів первинної медичної допомоги в ОТГ. Акцентовано увагу на заходах покращання медико-технічного оснащення і фінансового розподілу медичної субвенції. Подано також переваги та проблеми діяльності сімейної медицини громад. Установлено, що залучення медичної субвенції в ОТГ дало низку позитивних зрушень щодо розвитку та матеріально-технічного забезпечення первинної ланки. Висновки. Фінансове забезпечення охорони здоров'я на первинному рівні на прикладі Печеніжинської ОТГ вказує на збільшення коштів субвенції, наданих Печиніжинській ОТГ на розвиток та підтримання системи охорони здоров'я, які використані для усунення актуальних проблем первинное медико-санітарної допомоги Печеніжинської ОТГ. Очікуємо, що реформи дадуть можливість створити громади, що здатні взяти на себе відповідальність за свою розбудову, отримавши не лише додаткові повноваження, але й юридичні та фінансові можливості для їх реалізації.

Актуальність. Інтеграція України в європейську спільноту можлива лише через розвиток ефективної системи місцевого самоврядування на основі Європейської хартії місцевого самоврядування. Понад 20 років система державного управління України перебуває в стані перманентного реформування.У 2015 році в Україні розпочався новий етап децентралізації, реформи місцевого самоврядування та адміністративно-територіальної реформи водночас. Метою публікації є аналіз дійсної ситуації в сімейній медицині в умовах реформування та вивчення нормативно-правових ­передумов роботи первинної ланки медичної допомоги в об'єднаних територіальних громадах (ОТГ). Матеріали та методи. Аналітичне дослідження з висвітленням досвіду роботи сімейної медицини Прикарпаття. Результати. Висвітлено сучасний стан закладів первинної медичної допомоги в ОТГ. Акцентовано увагу на заходах покращання медико-технічного оснащення і фінансового розподілу медичної субвенції. Подано також переваги та проблеми діяльності сімейної медицини громад. Установлено, що залучення медичної субвенції в ОТГ дало низку позитивних зрушень щодо розвитку та матеріально-технічного забезпечення первинної ланки. Висновки. Фінансове забезпечення охорони здоров'я на первинному рівні на прикладі Печеніжинської ОТГ вказує на збільшення коштів субвенції, наданих Печиніжинській ОТГ на розвиток та підтримання системи охорони здоров'я, які використані для усунення актуальних проблем первинное медико-санітарної допомоги Печеніжинської ОТГ. Очікуємо, що реформи дадуть можливість створити громади, що здатні взяти на себе відповідальність за свою розбудову, отримавши не лише додаткові повноваження, але й юридичні та фінансові можливості для їх реалізації. ; Актуальность. Интеграция Украины в европейское сообщество возможна только через развитие эффективной системы местного самоуправления на основе Европейской хартии местного самоуправления. Более 20 лет система государственного управления Украины находится в состоянии перманентного реформирования. В 2015 году в Украине начался новый этап децентрализации, реформы местного самоуправления и административно-территориальной реформы одновременно. Целью публикации является анализ действительной ситуации в семейной медицине в условиях реформирования и изучения нормативно-правовых предпосылок работы первичного звена медицинской помощи в объединенных территориальных общинах (ОТО). Материалы и методы. Аналитическое исследование с освещением опыта работы семейной медицины Прикарпатья. Результаты. Изучено современное состояние учреждений первичной медицинской помощи в ОТО. Акцентировано внимание на мероприятиях по улучшению медико-технического оснащения и финансового распределения медицинской субвенции. Представлены также преимущества и проблемы деятельности семейной медицины общин. Установлено, что привлечение медицинской субвенции в ОТО дало ряд положительных сдвигов по развитию и материально-техническому обеспечению первичного звена. Выводы. Финансовое обеспечение здравоохранения на первичном уровне на примере Печенижинской ОТО указывает на увеличение средств субвенции, предоставленных Печинижинской ОТГ на развитие и поддержание системы здравоохранения, которые использованы для устранения актуальных проблем первичной медико-санитарной помощи Печенижинской ОТО. Ожидаем, что реформы дадут возможность создать общины, которые способны взять на себя ответственность за свое развитие, получив не только дополнительные полномочия, но и юридические и финансовые возможности для их реализации. ; Background. The Ukraine integration into the ­European community is possible only through the development of an effective system of local self-government that is based on the European Charter of Local Self-Government. For more than 20 years, the system of government administration of Ukraine has been in a state of 'permanent reformation'. Ukraine began a new phase of decentralization, local self-government and administrative-territorial reforming at the same time in 2015. The purpose of the publication is to analyze the real situation in family medicine in the context of reforming and studying the legal and regulatory preconditions of the primary health care in the united territorial communities (UTC). Materials and methods. It is an analytical study of the experience of family medicine in the Subcarpathian Region. Results. The article deals with the current state of primary health care facilities in UTC. The focus is on measures to improve medical and technical equipment and the financial distribution of medical subventions. The advantages and problems of community family medicine are also presented. It was established that the involvement of medical subvention in UTC resulted in a number of positive changes in the development and logistics of the primary link. Conclusions. The financial provision of the primary health care, as an example of Pechenizhynsk UTC, indicates an increase in the subvention provided to Pechenizhynsk UTC for the development and maintenance of the health care system used to eliminate the actual problems. We expect the reforms to create communities that are capable of assuming responsibility for their development, not only having additional powers, but also legal and financial opportunities for their implementation.

Актуальність статті викликана поверненням теми сім'ї у коло філософських досліджень. У ХІХ-ХХ століттях тема сім'ї, не зовсім заслужено, як на думку авторів статті, була витіснена з філософського дослідницького поля і практично монополізована соціологією, психологією і демографією. Останні десятиліття відбувається відновлення міждисциплінарного балансу, що підтверджується неухильним зростанням філософських досліджень сім'ї. Метою статті є систематизація і експлікація філософської складової фамілістичних досліджень, яка активно розгортається у сучасному науковому просторі. У ході дослідження були отримані такі результати. Кожна з наук (таких як соціологія, психологія, демографія та ін.), яка відокремлено досліджувала феномен сім'ї, виявилася не в змозі охопити його в повноті, що викликало у дослідників (зокрема, А. Антонов, В. Медков, Є. Рашковський) пропозицію про міждисциплінарний синтез наук про сім'ю. Реалізація зазначеного синтезу пов'язана, за своєю суттю, з вирішенням філософської задачі сучасного розгляду сімейної форми людського буття з найбільш загальної точки зору, або в перспективі, з формуванням нового філософського підрозділу – філософії сім'ї. У статті проаналізовано соціально-філософський, історико-філософський, гендерно-антропологічний, етико-аксіологічний, екзистенціально-феноменологічний, метафізичний, діалектичний, семіотико-лінгвистичний, філософсько-релігійний, філософсько-психологічний, філософсько-педагогічний, філософсько-культурологічний, системно-синергетичний та комунікативний напрямки. За допомогою даних підходів сім'я розглядається в якості концепту, поняття, універсалії, ідеалу, цінності, норми, екзистенціалу, феномену. Продуктивними для дослідження сім'ї є також поняття системності, самоорганізації, комунікації. Автори дійшли до наступних висновків. Хоча соціально-філософський напрямок є найбільш розвиненим, проте перспективними для подальшої розробки є метафізичний та етико-аксіологічний напрямки. До ключових тем виділених напрямків належать: метафізична значимість сім'ї, її онтологічні підстави і проблема визначення, а також проблема ідеалу християнської сім'ї та конфлікту ідеалів сімейного та особистого буття. Подальше виявлення філософських вимірів сім'ї дозволить поряд з визнаними в науковому співтоваристві дисциплінами, такими як «соціологія сім'ї», «психологія сім'ї» або «демографія сім'ї» сформувати актуальний для сьогодення напрям «філософія сім'ї».

Providing of medical care and replacement therapy for the addicted is the important component of the health care systems in realization of the principle of «harm reduction» from the shadow use of the forbidden substances. Recently in Ukraine, like in many other countries of the world the systemic approach to the to such groups of patients is implementing at the primary care level, and thus family doctor/general practitioner must have the needed level of knowledge, including knowledge – of legislative base, for the realization of such approach. The aim of the presented publication is an improvement of knowledge of primary care specialists in questions the medical and social help and organization of the replacement therapy to the addicted people. The article is formed as a lecture for the distance education and is continue of the previous author's publications in «Family medicine» (№ 5–6, 2019). The article gives a general information about the basic legislative acts approved in Ukraine for regulation of the order of use and providing of the opioid replacement therapy by narcology service, the framework of the government Drug Strategy and policy in 2020 (approved at Feb. 6, 2019) is described and the information about the order of providing the replacement therapy and its goals for the specialists who works out of the nacrology service is discussed. The methods and order of work for the primary care specialist in replacement therapy program is described together with the features of methadone as a replacement drug in primary care level. ; Предоставление медицинской помощи и проведение заместительной терапии для наркозависимых является важным компонентом деятельности системы здравоохранения по обеспечению реализации принципа «снижения вреда» от теневого употребление запрещенных веществ. В Украине на современном этапе, как и во многих странах мира, внедряется системный подход к таким группам пациентов на уровне первичной медицинской помощи. Итак, врач общей практики-семейный врач должен иметь соответствующую подготовку и знания, в том числе – законодательную базу для осуществления такой деятельности. Целью статьи является совершенствование знаний врача общей практики по оказанию медико-социальной помощи и организации заместительной терапии наркозависимым. Статья сформирована как лекция для дистанционного обучения и является продолжением предыдущих публикаций автора в журнале «Семейная медицина» (№ 5–6, 2019 г.). В статье приведены основные законодательные акты, которые приняты в Украине и регламентируют порядок предоставления заместительной поддерживающей терапии агонистами опиоидов наркологической службой, рассмотрены основные положения Стратегии государственной политики в отношении наркотиков на период до 2020 года, утвержденного распоряжением Кабинета Министров Украины от 6 февраля 2019 года, изложена информация о порядке предоставления заместительной поддерживающей терапии специалистами, которые не относятся к наркологической службе, но имеют право предоставлять такие услуги. Представлена методика и порядок работы врача первичной медицинской помощи в рамках программы заместительной терапии, дана краткая характеристика препарата метадон, применяемого в заместительной поддерживающей терапии на первичном уровне медицинской помощи. ; Надання медичної допомоги та проведення замісної терапії для наркозалежних осіб є важливим компонентом діяльності системи охорони здоров'я щодо забезпечення реалізації принципу «зменшення шкоди» від тіньового вживання заборонених речовин. В Україні на сучасному етапі, як і в багатьох країнах світу, впроваджується системний підхід до таких груп пацієнтів на рівні первинної медичної допомоги. Отже, лікар загальної практики-сімейний лікар повинен мати відповідну підготовку і знання, у тому числі – законодавчу базу для здійснення такої діяльності.Метою статті є удосконалення знань лікаря загальної практики з питань надання медико-соціальної допомоги та організації замісної терапії наркозалежним. Стаття сформована як лекція для дистанційного навчання і є продовженням попередніх публікацій автора в журналі «Сімейна медицина» (№ 5–6, 2019 р.). У статті наведено основні законодавчі акти, прийняті в Україні, які регламентують порядок надання замісної підтримувальної терапії агоністами опіоїдів наркологічною службою, розглянуто основні положення Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2019 року, викладено інформацію про порядок надання замісної підтримувальної терапії фахівцями, які не належать до наркологічної служби, але мають право надавати такі послуги. Представлено методику та порядок роботи лікаря первинної медичної допомоги в рамках програми замісної терапії, надана коротка характеристика препарату метадон, що застосовується під час замісної підтримувальної терапії на первинному рівні медичної допомоги.

Providing of medical care and replacement therapy for the addicted is the important component of the health care systems in realization of the principle of «harm reduction» from the shadow use of the forbidden substances. Recently in Ukraine, like in many other countries of the world the systemic approach to the to such groups of patients is implementing at the primary care level, and thus family doctor/general practitioner must have the needed level of knowledge, including knowledge – of legislative base, for the realization of such approach. The aim of the presented publication is an improvement of knowledge of primary care specialists in questions the medical and social help and organization of the replacement therapy to the addicted people. The article is formed as a lecture for the distance education and is continue of the previous author's publications in «Family medicine» (№ 5–6, 2019). The article gives a general information about the basic legislative acts approved in Ukraine for regulation of the order of use and providing of the opioid replacement therapy by narcology service, the framework of the government Drug Strategy and policy in 2020 (approved at Feb. 6, 2019) is described and the information about the order of providing the replacement therapy and its goals for the specialists who works out of the nacrology service is discussed. The methods and order of work for the primary care specialist in replacement therapy program is described together with the features of methadone as a replacement drug in primary care level. ; Предоставление медицинской помощи и проведение заместительной терапии для наркозависимых является важным компонентом деятельности системы здравоохранения по обеспечению реализации принципа «снижения вреда» от теневого употребление запрещенных веществ. В Украине на современном этапе, как и во многих странах мира, внедряется системный подход к таким группам пациентов на уровне первичной медицинской помощи. Итак, врач общей практики-семейный врач должен иметь соответствующую подготовку и знания, в том числе – законодательную базу для осуществления такой деятельности. Целью статьи является совершенствование знаний врача общей практики по оказанию медико-социальной помощи и организации заместительной терапии наркозависимым. Статья сформирована как лекция для дистанционного обучения и является продолжением предыдущих публикаций автора в журнале «Семейная медицина» (№ 5–6, 2019 г.). В статье приведены основные законодательные акты, которые приняты в Украине и регламентируют порядок предоставления заместительной поддерживающей терапии агонистами опиоидов наркологической службой, рассмотрены основные положения Стратегии государственной политики в отношении наркотиков на период до 2020 года, утвержденного распоряжением Кабинета Министров Украины от 6 февраля 2019 года, изложена информация о порядке предоставления заместительной поддерживающей терапии специалистами, которые не относятся к наркологической службе, но имеют право предоставлять такие услуги. Представлена методика и порядок работы врача первичной медицинской помощи в рамках программы заместительной терапии, дана краткая характеристика препарата метадон, применяемого в заместительной поддерживающей терапии на первичном уровне медицинской помощи. ; Надання медичної допомоги та проведення замісної терапії для наркозалежних осіб є важливим компонентом діяльності системи охорони здоров'я щодо забезпечення реалізації принципу «зменшення шкоди» від тіньового вживання заборонених речовин. В Україні на сучасному етапі, як і в багатьох країнах світу, впроваджується системний підхід до таких груп пацієнтів на рівні первинної медичної допомоги. Отже, лікар загальної практики-сімейний лікар повинен мати відповідну підготовку і знання, у тому числі – законодавчу базу для здійснення такої діяльності.Метою статті є удосконалення знань лікаря загальної практики з питань надання медико-соціальної допомоги та організації замісної терапії наркозалежним. Стаття сформована як лекція для дистанційного навчання і є продовженням попередніх публікацій автора в журналі «Сімейна медицина» (№ 5–6, 2019 р.). У статті наведено основні законодавчі акти, прийняті в Україні, які регламентують порядок надання замісної підтримувальної терапії агоністами опіоїдів наркологічною службою, розглянуто основні положення Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2019 року, викладено інформацію про порядок надання замісної підтримувальної терапії фахівцями, які не належать до наркологічної служби, але мають право надавати такі послуги. Представлено методику та порядок роботи лікаря первинної медичної допомоги в рамках програми замісної терапії, надана коротка характеристика препарату метадон, що застосовується під час замісної підтримувальної терапії на первинному рівні медичної допомоги.

Providing of medical care and replacement therapy for the addicted is the important component of the health care systems in realization of the principle of «harm reduction» from the shadow use of the forbidden substances. Recently in Ukraine, like in many other countries of the world the systemic approach to the to such groups of patients is implementing at the primary care level, and thus family doctor/general practitioner must have the needed level of knowledge, including knowledge – of legislative base, for the realization of such approach. The aim of the presented publication is an improvement of knowledge of primary care specialists in questions the medical and social help and organization of the replacement therapy to the addicted people. The article is formed as a lecture for the distance education and is continue of the previous author's publications in «Family medicine» (№ 5–6, 2019). The article gives a general information about the basic legislative acts approved in Ukraine for regulation of the order of use and providing of the opioid replacement therapy by narcology service, the framework of the government Drug Strategy and policy in 2020 (approved at Feb. 6, 2019) is described and the information about the order of providing the replacement therapy and its goals for the specialists who works out of the nacrology service is discussed. The methods and order of work for the primary care specialist in replacement therapy program is described together with the features of methadone as a replacement drug in primary care level. ; Предоставление медицинской помощи и проведение заместительной терапии для наркозависимых является важным компонентом деятельности системы здравоохранения по обеспечению реализации принципа «снижения вреда» от теневого употребление запрещенных веществ. В Украине на современном этапе, как и во многих странах мира, внедряется системный подход к таким группам пациентов на уровне первичной медицинской помощи. Итак, врач общей практики-семейный врач должен иметь соответствующую подготовку и знания, в том числе – законодательную базу для осуществления такой деятельности. Целью статьи является совершенствование знаний врача общей практики по оказанию медико-социальной помощи и организации заместительной терапии наркозависимым. Статья сформирована как лекция для дистанционного обучения и является продолжением предыдущих публикаций автора в журнале «Семейная медицина» (№ 5–6, 2019 г.). В статье приведены основные законодательные акты, которые приняты в Украине и регламентируют порядок предоставления заместительной поддерживающей терапии агонистами опиоидов наркологической службой, рассмотрены основные положения Стратегии государственной политики в отношении наркотиков на период до 2020 года, утвержденного распоряжением Кабинета Министров Украины от 6 февраля 2019 года, изложена информация о порядке предоставления заместительной поддерживающей терапии специалистами, которые не относятся к наркологической службе, но имеют право предоставлять такие услуги. Представлена методика и порядок работы врача первичной медицинской помощи в рамках программы заместительной терапии, дана краткая характеристика препарата метадон, применяемого в заместительной поддерживающей терапии на первичном уровне медицинской помощи. ; Надання медичної допомоги та проведення замісної терапії для наркозалежних осіб є важливим компонентом діяльності системи охорони здоров'я щодо забезпечення реалізації принципу «зменшення шкоди» від тіньового вживання заборонених речовин. В Україні на сучасному етапі, як і в багатьох країнах світу, впроваджується системний підхід до таких груп пацієнтів на рівні первинної медичної допомоги. Отже, лікар загальної практики-сімейний лікар повинен мати відповідну підготовку і знання, у тому числі – законодавчу базу для здійснення такої діяльності.Метою статті є удосконалення знань лікаря загальної практики з питань надання медико-соціальної допомоги та організації замісної терапії наркозалежним. Стаття сформована як лекція для дистанційного навчання і є продовженням попередніх публікацій автора в журналі «Сімейна медицина» (№ 5–6, 2019 р.). У статті наведено основні законодавчі акти, прийняті в Україні, які регламентують порядок надання замісної підтримувальної терапії агоністами опіоїдів наркологічною службою, розглянуто основні положення Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2019 року, викладено інформацію про порядок надання замісної підтримувальної терапії фахівцями, які не належать до наркологічної служби, але мають право надавати такі послуги. Представлено методику та порядок роботи лікаря первинної медичної допомоги в рамках програми замісної терапії, надана коротка характеристика препарату метадон, що застосовується під час замісної підтримувальної терапії на первинному рівні медичної допомоги.

History of domestic medicine is indissolubly related to the history of the state and its political and social institutes among which Orthodox Church took a high position in times of Prince epoch. There is no doubt that in this period Church and its ramified structures executed a progressive role in the formation of the Kievan state.One of the work directions, that were actively developing in church centers - monasteries, was medical care for population and maintenance of conditions for indoor treatment in monastic shelters for patients and invalids.Till now not enough attention is paid to the research of this aspect of church activity not only from the side of explorers. Modern doctors, as a rule, are oriented on pre-revolution researches or works of soviet historians on medicine of the middle ХХ.After the adoption of Christianity in 988, a new social layer of Church people appeared in Rus. From the very beginning, one of the important directions of monasteries' activities was service on curing the sick people, where folk medicine was losing its positions. Most well-educated monks-bookmen knew the bases of medical knowledge, attained by them during the protracted studies and self-education, some of them appeared to be talented doctors, prominent medics for their time. The monks of monastery came from the mountain of Afonasii, where at the monastery of St. Afonasii was the «hospital for the sake of sick», and brought medical knowledge».Nykonivskyi Chronicle describes the foundation by Yefrem the network of medical institutions at the temples of the whole Metropolitan church. In fact, he created the prefiguration of the entire system of health protection which covered the significant territorial and human massifs. That was unprecedented in Rus. We consider that by tradition of building temples, which came from Byzantine Empire, most of them, if not all, were equipped in bath-houses and hospitals. Churches and monasteries were in every town, ten – in the capitals of principalities, hundreds – in Kyiv. This tradition of Middle Ages and New Time's fracture passed then to the cossack monasteries. Only after a bath-house, some surgical interferences were done – deletes of gall-stones, reduction of joints and vertebrae etc.When we compare Church and witch-doctors, chiropractors and midwives, who used to base on millennial ordinary knowledge, it should be noted that the first one had a substantially prevailing financial and theoretical base due to the «tithe» set by prince authority. This significant sum of money from the income of the state was sent on acquiring and copying of the translated books, building of alms-houses, and «strannopriimnikh domiv» at temples. Monastery or church hospital was actually inpatient department where a sick person was under day-and-night care of the specialist and educated junior personnel. Such conditions favorably differed from medical practice of magus-medicasters or secular «lichets» or «tsiriulnik» that usually consulted and cured at home. Besides, monks-doctors accumulated rich practical experience at struggle with dangerous illnesses and infections, curing wounds and seriously ill persons. The specialization of monastery doctors and names of the most respectful of them are notified in ancient documents.So, it was exactly monastery hospital that was founded by Orthodox Church and where doctors worked. Later, the rapid growth of Old Russian cities, their acquisition of German law contributed to spreading of secular medicine, formation of workshops for doctors and tsiriulniks, opening of pharmacies and educational-medicinal establishments in Lviv, Kyiv and other capitals of Ukraine/Rus. But alongside there was gratuitous, developed and full of practical experience medical branch. Coexistence of both types of medical aids was not a problem but addition to each other. ; Дається спроба на основі давньоруських літописних та літературних джерел провести аналіз досягнень монастирської медицини Княжої доби. Наводиться фактичний матеріал щодо існування на Русі доволі розгалуженої для свого часу мережі лікувальних установ, створених спільними зусиллями церковної та світської влади. Подається порівняльний аналіз доступності та ефективності лікувальної практики руського знахаря, світського медика та монастирського лічця. Із використанням джерел давньоруського періоду проводиться думка про фахову спеціалізацію монастирських лічців, їх високу для свого часу кваліфікацію.Робиться висновок про ефективність монастирської медицини з точки зору сучасної лікувальної практики. ; Дается попытка на основе древнерусских летописных и литературных источников провести анализ достижений монастырской медицины Княжеского периода.Приводится фактический материал о существовании на Руси довольно разветвленной для своего времени сети лечебных учреждений, созданных совместными усилиями церковной и светской власти. Подается сравнительный анализ доступности и эффективности лечебной практики русского знахаря, светского медика и монастырского лечца. С использованием источников древнерусского периода проводится мысль о профессиональной специализации монастырских лечцов, их высокой для своего времени квалификации.Делается вывод об эффективности монастырской медицины с точки зрения современной лечебной практики.

Узагальнені літературні дані щодо своєчасності реформи системи охорони здоров''я, що проводиться в Україні. Описані її цілі, етапи, окреслені проблемні питання. Основними цілями реформи є запровадження сімейної медицини та чітке структурування медичних закладів за видами допомоги. Медичні 290 Вісник проблем біології і медицини 2014 Вип. 3, Том 1 (110) заклади переводяться на систему контрактних відносин між замовником і постачальником медичних послуг Таким чином, реалізується глибока модернизація діючої в Україні бюджетної системи охорони здоров''я. Відсутність необхідноості одночасного залучення значних додаткових матеріальних ресурсів дає надію на життєздатність даної реформи, що надалі дає можливість прогнозувати збільшення показників тривалості життя та зменшення рівня смертності населення, а також дозволить в перспективі перейти до запровадження обов''язкового соціального медичного страхування.Обобщены данные литературы относительно своевременности проводимой в Украине реформы здравоохранения. Описаны ее цели, этапы, очерчены проблемные вопросы. Основными целями реформы являются внедрение семейной медицины и чёткое структурирование медицинских учреждений по видам помощи. Медицинские учреждения переводятся на систему контрактных отношений между заказчиком и поставщиком медицинских услуг Таким образом, реализуется глубокая модернизация действующей в Украине бюджетной системы здравоохранения. Отсутствие необходимости одномоментного привлечения значительных дополнительных материальных ресурсов позволяет надеяться на жизнеспособность данной реформы, что в будущем выразится в прогнозируемом увеличении показателей продолжительности жизни и уменьшении уровня смертности населения, а также позволит в перспективе перейти к внедрению обязательного социального медицинского страхования.Nowadays health care system of Ukraine does not provide population with equal access to the qualitative health services: there is a disparity in access to health services between urban and rural areas; the burden of personal expenditures for health services is excessive for the population; the level of prevention and primary health care is low. At present Ukrainian society is experiencing relevant and timely health care reform to ensure equal and equitable access to health services of appropriate quality for all citizens, which ultimately leads to improvement of health of the nation. The main objectives of the reform is introduction of family medicine and clear structuring of medical facilities by type of assistance, optimization of network of hospitals (including their shutdown, its restructuring for hospices, day patient facilities, etc.), reformation of sanitary-epidemiological stations into sanitary-epidemiological service. The third phase of the reform is currently completing, i. e., the transition of all medical institutions into the system of contractual relations between the customer and the provider of health services; introduction of single method of calculation of medical services costs, paid by the government, and preparing for the introduction of compulsory social health insurance. Within this phase the primary and secondary medical care is already separated legally and financially through the establishment of primary health care centers. Increase in their financing, aiming at achieving concrete results in the work, i. e., the economic motivation of medical institutions and health professionals, is of significant importance. The main problem of the primary medical aid is its staffing that allows implementing the patient's right to choose a physician of the primary level and timely appeal for specialized medical aid. Ministry of Public Health of Ukraine is persistent body for strategic management of the reformed health care system, under which centers for emergency and disaster medicine are forming. The following services should be components of emergency and disaster medicine centers: emergency medical services, centralized at the Ukrainian regions and the city of Kiev; disaster medical service; operative-dispatch service. Consequently, this provides the overall enhancement of the current public health budget system in Ukraine. Since there is no need at non-graded attraction of substantial additional material resources, the viability of this reform can be expected, which hereafter will result in projected increasing in life expectancy and reducing mortality and will eventually lead to introduction of compulsory social health insurance.

The purpose of the study is to identify the problems in the implementation of the principle of gender equality in Ukraine and European states. This goal was achieved through the application of a system of methods, including comparative method, formal law method and statistical method. The study has identified that the principle of gender equality prohibits discriminatory treatment on the basis of gender in different spheres of social relations. However, there is no single approach to understanding the concept of gender equality, which is described as: equality between the rights of men and women; fair treatment of men and women; equal access to resources and their fair distribution between men and women. It is substantiated that the principle of gender equality is a sub-principle of the principle of equality and means guaranteeing equal rights and opportunities regardless of gender. The principle of gender equality is examined in international law, including the provisions of the Council of Europe's Gender Equality Strategy for 2018-2023 and their implementation in Ukraine. The European Court of Human Rights' (ECtHR) practice of interpreting the content of the principle of gender equality and its scope is analyzed. The ECtHR has established that gender-based violence is the form of discrimination against women. The Court of Justice of the European Union has established the elimination of discrimination on grounds of sex as a general principle of EU law which should be guaranteed by a court. Family policy models in different states have been studied through the prism of gender equality, in particular: the pronatalist model (formed in France); the traditional model (historically originated in Germany); a pro-egalitarian model (Sweden is a typical representative); family model (mainly applied in the UK, the US and Canada). It is justified that nowadays, mixed models of family policy prevail, which combine traditional models in different proportions. In Ukraine, there is a similarly mixed model of family policy model that can be characterised as more pro-natalist model. The study concludes that real gender equality can be achieved in the case of an effective gender-based public policy, which should: stimulate gender expertise; introduce quotas for representation of women in all areas of employment, except those that may harm their health; ensure that gender components are taken into account in all economic and social development programs; introduce a gender component through the educational process in the secondary, vocational and higher education system; ensure gender mainstreaming in teacher training programs and public officials; promote the elimination of gender stereotypes and counteract discrimination; contribute to reducing the remuneration gap; to promote the activities of public associations in the field of gender equality and combating domestic violence, etc. ; Мета дослідження полягає у порівняльно-правовому аналізі проблем впровадження принципу ґендерної рівності в Україні та зарубіжних державах. Вказану мету було досягнуто завдяки застосування системи методів, зокрема порівняльно-правого, формально-юридичного та статистичного. У результаті дослідження було встановлено, що принцип ґендерної рівності забороняє дискримінаційне відношення за ознакою статі у різних суспільних сферах. При цьому відсутній єдиний підхід до розуміння поняття «ґендерна рівність», яке розкривають як: рівність прав чоловіка та жінки; справедливе ставлення до чоловіків та жінок; рівний доступ до ресурсів та розподілу між чоловіком та жінкою. Обґрунтовано, що принцип ґендерної рівності є субпринципом принципу рівності і означає гарантування рівних прав та можливостей незалежно від статі. Досліджено міжнародно-правові засади принципу ґендерної рівності, у тому числі положення Стратегії ґендерної рівності Ради Європи на 2018-2023 рр. та їх впровадження в Україні. Проаналізовано практику Європейського Суду з прав людини щодо тлумачення змісту принципу ґендерної рівності та сфер його застосування. Встановлено, що ЄСПЛ визнав ґендерне насильство формою дискримінації жінок. Виявлено, що Суд Європейського Союзу вважає усунення дискримінації за ознакою статі загальним принципом права ЄС, яке має забезпечуватися судом. Досліджено моделі сімейної політики крізь призму ґендерної рівності, зокрема: пронаталістську модель (сформована у Франції); протрадиційну модель (історично виникла в Німеччині); проегалітарну модель (типовим представником є Швеція); просімейну модель (поширена у Великій Британії, США, Канаді). Обґрунтовано, що наразі переважають змішані моделі сімейної політики, які в різних пропорціях поєднують традиційні моделі. В Україні так само змішана модель сімейної політики, яка найбільше тяжіє до пронаталістської. В результаті дослідження зроблено висновок, що реальної ґендерної рівності можна буде досягти у разі ефективної ґендерної державної політики, що має: стимулювати проведення ґендерно-правових експертиз; впровадити квоти для представництва жінок у всіх сферах зайнятості, окрім тих, які можуть зашкодити їхньому здоров'ю; забезпечити врахування ґендерних компонентів у всіх програмах економічного та соціального розвитку; впровадити наскрізно у навчальний процес в системі середньої загальної, професійно-технічної та вищої освіти ґендерний компонент; забезпечити внесення до програм курсів підвищення кваліфікації вчителів, публічних службовців питання ґендерної рівності; cприяти доланню ґендерних стереотипів та протидіяти дискримінації; сприяти зменшенню розриву в оплаті праці; сприяти діяльності громадських об'єднань у сфері утвердження ґендерної рівності та боротьби з насильством в сім'ї і т.п.