Suchergebnisse

У статті досліджено стан та перспективи розвитку соціальної політики в Україні. Метою статті є визначення основних напрямів реалізації соціальної політики в Україні, склад суб'єктів соціальної політики. Методи, які використовувались при написанні статті: аналітичний, статистичний, монографічний. В ході дослідження виявлено закономірності перебігу соціально-економічних перетоврень в Укріїні та їх вплив на реалізацію соціальної полтіики. Підкреслено безсистемність у реалізації соціальної політики в країні. Окреслено основні напрями реформуваня системи соціальних виплат та пільг, які мають бути підпорядковані наступним цілям: конституційним, політичним, економічним, соціальним, фінансовим.Ключові слова: політика, соціальна політика, механізми, пільги та виплати. ; The article explores the state and prospects of social policy development in Ukraine. The purpose of the article is to determine the main directions of social policy implementation in Ukraine, the subject composition of social policy. Methods which was used in the article: analytical, statistical, monographic. The study revealed the patterns of socio-economic turmoil in Ukraine and their impact on the implementation of social policy. The haphazardness in the implementation of social policy in the country is emphasized. The main directions of reforming the system of social benefits and benefits are outlined, which must be subordinated to the following goals: constitutional, political, economic, social, financial.Keywords: politics, social policy, mechanisms, benefits and payments.

Аналізуються механізми соціальної політики в європейських країнах, шляхи реформування системи державного фінансування з метою підвищення ефективності їхнього використання та скорочення державних витрат. Досліджено сутність європейської соціальної моделі, основні характеристики, передумови виникнення, етапи формування, досвід впровадження в ЄС та перспективи розвитку.Окреслено сім соціальних чинників, що вказують на корисність застосування принципів європейської соціальної моделі в Україні. ; Анализируются механизмы социальной политики в европейских странах, пути реформирования системы государственного финансирования с целью повышения эффективности их использования и сокращения государственных расходов. Исследована сущность европейской социальной модели, основные характеристики, предпосылки возникновения, этапы формирования, опыт внедрения в ЕС и перспективы развития. Определены семь социальных факторов, указывающих на полезность применения принципов европейской социальной модели в Украине. ; The term «social dimension» introduced into the scholar language a few years ago has embraced all the social problems as well as the theory and practice of social planning. Following the economic integration, the European Community has started social integration. To develop successfully any society needs a model which it chooses into line with its requirements, traditions, values and norms. Europe has been create model called «European social model» (ESM). The so-called «social core», special treatment of people, defense of his political, democratic and social rights is its characteristic feature. The principles laid down in the ESM are following: social solidarity and cohesion, social justice, the creation of competitive economy based on knowledge, careful treatment of the environment.This experience has been achieved in the course of the development of European integration process. The EU has been able to evaluate its advantages and to come across inevitable difficulties. As the integration expands and deepens, new opportunities for Europe appear, various aspects of its further evolution open. The successes of the economic integration quite rightly make it possible to raise the question about political integration. The social integration not only joins the general process but becomes the priority of the 21st century capable of becoming a connecting link of all aspects of the European integration, moreover, of influencing their efficiency and progressive development of the European community

Визначено, що соціальний захист населення є пріоритетом державної політики. Водночас, важливою передумовою успішної європейської інтеграції України є приведення її політики соціального захисту населення у відповідність до міжнародно-правових стандартів, у тому числі європейських. Необхідно, щоб система соціального захисту відповідала не тільки за захист населення від соціальних ризиків, але і за забезпечення добробуту суспільства. Події кінця 2013 року, повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України в лютому 2022 року не просто об'єднало суспільство та дестабілізувало економіку держави, але призвело до суттєвої зміни напрямку соціальних проєктів значної частини бізнесу. Визначено, що серед популярних орієнтирів потрібно виділити інвестиції в: обороноздатність країни; гуманітарну допомогу (внутрішньо переміщеним особам, пораненим, сім'ям загиблих); відновлення інфраструктури; освітні проекти для дітей; придбання необхідного військового спорядження, техніки та машин швидкої допомоги. Підкреслено, що накопичені соціальні проблеми та негативні тенденції в соціально-економічній сфері формують загрози національній безпеці держави та подальшому суспільному розвитку. Врахування сучасного стану розвитку країни потребує оцінки її соціальної безпеки з метою визначення заходів щодо їх запобігання та усунення. Оскільки соціальна безпека країни тісно пов'язана з національною безпекою, тому необхідно розробити та впровадити систему соціального моніторингу для її забезпечення. Для цього необхідно проводити соціологічні опитування населення, а проаналізовані результати передавати до органів влади.

Розглядається монографічне дослідження С. В. Савойської на тему «Політологічний контекст моделі мовної політики: теоретико-методологічний аналіз», проаналізовано політологічну та наукову цінність авторської концепції.

Problem setting. Modern democratic development of Ukraine is accompanied by the emergence of acute socio-economic challenges directly related to the quality of life of the population and the necessity for constant attention to them by the state. Under such conditions, the importance of social policy increases, and it is highly important to respond appropriately to the deterioration of people's social security. The implementation of effective social policy is complicated in the context of decentralization reform, when a significant range of powers to implement is transferred to the territories and there is an expansion of the circle of direct executors. Recent research and publications analysis. The issue of forming the effective social policy and proper social protection of vulnerable groups is considered in the works of many foreign and domestic researchers. Theoretical and methodological foundations of the humanitarian component of the social policy are revealed in the works of the classics of world sociological thought M.Weber, P. Sorokin, Y. Habermas, P. Reeker and other scientists. In the domestic science of public administration, social policy is given considerable attention; various aspects of its implementation at the central, regional and local levels are considered. Highlighting previously unsettled parts of the general problem. At the same time, it should be noted that the theoretical study of the issues of social justice and the filling of social work with humanitarian content in the current context of reforms requires much more attention. Paper main body. The article states that the peculiarity of the modern transformation of the social policy of the Ukrainian state is the transition from a paternalistic to a market model of economic and social development. This causes a number of problems and requires adherence to the democratic principles of social security, which include, in particular, the concept of humanitarianism. The latter, along with the requirement of humane treatment of the rights and freedoms of every citizen, focuses on a deeper involvement of the provisions of human science. The theoretical and methodological basis of the humanitarian direction of social policy is humanitarian knowledge and the corresponding values of civilizational development of modern society. In the specific context of the implementation of social policy in the context of decentralization, humanitarianism is revealed through such principles as anthropocentrism, polysubjectivity, justice and the paradigmatic unity of all participants in the process of social interaction. Conclusions of the research and prospects for further studies. It is stated that the humanitarian orientation of social policy in the modern conditions of public openness and decentralization reform becomes of special importance. Deepening the care for vulnerable groups of the population is carried out by introducing new technologies of accounting and verification of their status, a combination of general approaches and targeted assistance to each group. Thus, speculative concepts of humanity and tolerance are part of the direct practice of public communication and social transformation, become the content of legal and organizational support of social policy. Further scientific research in this direction is possible in particular by ensuring the unity of theoretical developments and practical steps by guaranteeing the proportional development of society on the basis of democracy and justice. Peculiarities of social policy transformation in the conditions of decentralization reform and application of modern innovative mechanisms of its realization are considered. The specifics of the organization of social security at the local level and its specific forms are revealed. The necessity for observing the humanitarian orientation of the implementation of social policy on the basis of the principles of anthropocentrism, polysubjectivity, transparency and justice is substantiated. An important condition for the implementation of this orientation should be the introduction of a model of humanitarian paradigm in the activities of all social policy actors. ; Розглянуто особливості трансформації соціальної політики в умовах реформи децентралізації та застосування сучасних інноваційних механізмів її реалізації. Розкрито специфіку організації соціального забезпечення на місцевому рівні та його конкретні форми. Обґрунтовано необхідність дотримання гуманітарної спрямованості здійснення соціальної політики на основі принципів людиноцентризму, полісуб'єктності, транспарентності та справедливості. Зазначено, що важливою умовою реалізації вказаної спрямованості має бути впровадження моделі гуманітарної парадигми в діяльність всіх суб'єктів соціальної політики.

Problem setting. Modern democratic development of Ukraine is accompanied by the emergence of acute socio-economic challenges directly related to the quality of life of the population and the necessity for constant attention to them by the state. Under such conditions, the importance of social policy increases, and it is highly important to respond appropriately to the deterioration of people's social security. The implementation of effective social policy is complicated in the context of decentralization reform, when a significant range of powers to implement is transferred to the territories and there is an expansion of the circle of direct executors. Recent research and publications analysis. The issue of forming the effective social policy and proper social protection of vulnerable groups is considered in the works of many foreign and domestic researchers. Theoretical and methodological foundations of the humanitarian component of the social policy are revealed in the works of the classics of world sociological thought M.Weber, P. Sorokin, Y. Habermas, P. Reeker and other scientists. In the domestic science of public administration, social policy is given considerable attention; various aspects of its implementation at the central, regional and local levels are considered. Highlighting previously unsettled parts of the general problem. At the same time, it should be noted that the theoretical study of the issues of social justice and the filling of social work with humanitarian content in the current context of reforms requires much more attention. Paper main body. The article states that the peculiarity of the modern transformation of the social policy of the Ukrainian state is the transition from a paternalistic to a market model of economic and social development. This causes a number of problems and requires adherence to the democratic principles of social security, which include, in particular, the concept of humanitarianism. The latter, along with the requirement of humane treatment of the rights and freedoms of every citizen, focuses on a deeper involvement of the provisions of human science. The theoretical and methodological basis of the humanitarian direction of social policy is humanitarian knowledge and the corresponding values of civilizational development of modern society. In the specific context of the implementation of social policy in the context of decentralization, humanitarianism is revealed through such principles as anthropocentrism, polysubjectivity, justice and the paradigmatic unity of all participants in the process of social interaction. Conclusions of the research and prospects for further studies. It is stated that the humanitarian orientation of social policy in the modern conditions of public openness and decentralization reform becomes of special importance. Deepening the care for vulnerable groups of the population is carried out by introducing new technologies of accounting and verification of their status, a combination of general approaches and targeted assistance to each group. Thus, speculative concepts of humanity and tolerance are part of the direct practice of public communication and social transformation, become the content of legal and organizational support of social policy. Further scientific research in this direction is possible in particular by ensuring the unity of theoretical developments and practical steps by guaranteeing the proportional development of society on the basis of democracy and justice. Peculiarities of social policy transformation in the conditions of decentralization reform and application of modern innovative mechanisms of its realization are considered. The specifics of the organization of social security at the local level and its specific forms are revealed. The necessity for observing the humanitarian orientation of the implementation of social policy on the basis of the principles of anthropocentrism, polysubjectivity, transparency and justice is substantiated. An important condition for the implementation of this orientation should be the introduction of a model of humanitarian paradigm in the activities of all social policy actors. ; Розглянуто особливості трансформації соціальної політики в умовах реформи децентралізації та застосування сучасних інноваційних механізмів її реалізації. Розкрито специфіку організації соціального забезпечення на місцевому рівні та його конкретні форми. Обґрунтовано необхідність дотримання гуманітарної спрямованості здійснення соціальної політики на основі принципів людиноцентризму, полісуб'єктності, транспарентності та справедливості. Зазначено, що важливою умовою реалізації вказаної спрямованості має бути впровадження моделі гуманітарної парадигми в діяльність всіх суб'єктів соціальної політики.

The interaction of individuals, groups, communities, politicians and authorities interacting on cultural, ideological, geopolitical and other issues from the point of view of synergetic is explored. levels. Their interaction is based on democratic values such as democracy, public opinion, law, freedom of speech and action, competence, responsibility, human dignity, non-interference with privacy, the ability to defend and defend their own interests. All this throughout the history of building a language policy model has integrated and systematically influenced its formation and development. Synergetic component is the constructive and destructive interaction of different carriers of political ideologies, representatives of political institutions, political views of the subjects of language policy, etc., which positively or negatively influence the formation of the model. In this sense, the synergistic aspect of constructing a model of language policy is analyzed, which is to be understood as a complete model in terms of content and substance, which is formed on the basis of both constructive and destructive methodologies that link its parts to a coherent body, which is in continuous interaction. in the conditions of periodic statelessness of the Ukrainian people. It has been found out that the constructive component of constructing a model of language policy is such concepts as state independence, the only state language that fulfills a unifying role in society, the national idea, national interests, democratic values, etc., without which an effective model of language policy is built. impossible. Lack of constructing a model of language policy lack of constructive interaction, desire to understand and find a compromise of different language policy subjects, as well as – anti-Ukrainian institutions that form in the Ukrainians pro-Russian identity, linguistic-political identity, Ukrainian non-acceptance, non-Ukrainian state languages, culture, history, heroes and more. It is noted that the lack of any interaction, manipulation of the socio-political consciousness and political behavior of the community for the sake of revenge and victory, hinders the construction of a model of language policy. Synergetic is defined as a phenomenon and construct that is characterized by the kinds of interactions that lead to both the constructive renewal that took place in legally independent Ukraine in the early 1990-s and the destructive change in the language policy model that took place in the mid-1990-s. with the coming into power of pro-Russian politicians. The constructive interaction of national democrats and former communists is negatively affected, on the one hand, by their culture, consciousness and ideology, on the other, by belonging to different vectors – western or eastern. In this context, there is a lack of hostilitywarring interaction between the characters that are expressed in language-political conflicts and linguistic-political separatism, which impede the constructive model of language policy. Such destructive relations between the left-wing political forces, which in the late 1980-s, and the right-wing ones that were revived, reflected in the development and adoption of laws of Ukraine, in particular, on languages in the Ukrainian SSR, which, on the one hand, declared Ukrainian as the state language, on the other hand, blocked its constructive development and spread in the South and East of the country. This law, like all others after it, essentially laid the foundations for the construction of a dual model of language policy, which is based on the lack of political interaction between the pro-Ukrainian and pro-Russian parts of Ukrainian politics. ; Досліджується взаємодія індивідів, груп, спільнот, політиків і влади на культурному, ідеологічному, геополітичному та ін. рівнях з точки зору синергетики. Їх взаємодія ґрунтується на демократичних цінностях, якими є народовладдя, громадська думка, право, свобода слова і дій, компетентність, відповідальність, людська гідність, невтручання в особисте життя, можливість захищати та відстоювати власні інтереси. Усе це упродовж усієї історії побудови моделі мовної політики комплексно і системно впливає на її формування та розбудову. Складовою синергетики є конструктивна і деструктивна взаємодія різних носіїв політичних ідеологій, представників політичних інституцій, за політичними поглядами суб'єктів мовної політики та ін., які позитивно чи негативно впливають на формування моделі. У цьому сенсі аналізується синергетичний аспект побудови моделі мовної політики, що варто розуміти як закінчену у змістовному і сутнісному відношеннях модель, яка формується на основі як конструктивної, так і деструктивної методологіях, які зв'язують її частини у цілісний організм, який знаходиться у безперервній взаємодії в умовах періодичної бездержавності українського народу. З'ясовано, що конструктивною складовою побудови моделі мовної політики є такі концепти як державна незалежність, єдина державна мова, яка виконує у суспільстві об'єднавчу роль, національна ідея, національні інтереси, демократичні цінності та ін., без яких побудувати ефективну модель мовної політики неможливо. Гальмують побудову моделі мовної політики відсутність конструктивної взаємодії, бажання порозумітися та знайти компроміс різних за ідеологією суб'єктів мовної політики, а також – антиукраїнськи налаштовані інституції, які формують в українців проросійську самосвідомість, мовно-політичну ідентичність, неприйняття усього українського: державної незалежності, української мови, культури, історії, героїв та ін. Зазначено, що гальмує побудову моделі мовної політики також відсутність будь-якої взаємодії, маніпулювання суспільнополітичною свідомістю та політичною поведінкою спільноти заради реваншу та перемоги. Дається визначення синергетики як явища і конструкту, якому притаманні такі види взаємодій, які ведуть як до конструктивного оновлення, що відбулося у юридично незалежній Україні на початку 1990-х років, так і – деструктивної зміни моделі мовної політики, яка відбулася у середині 90 – х рр. з приходом до влади проросійськи налаштованих політиків. На конструктивну взаємодію національних демократів і колишніх комуністів негативно впливає, з одного боку, їх культура, свідомість та ідеологія, з іншого, приналежність до різних векторів – західного чи східного. У цьому контексті перемагає відсутність взаємодії, що змінюється ворожнечею, війною символів, які виражаються у мовно-політичних конфліктах та мовно-політичному сепаратизмі, які перешкоджають конструктивно розбудовувати модель мовної політики. Такі деструктивні стосунки «лівих» політичних сил, які у кінці 1980-х рр. відживали, і «правих», які відроджувалися, відобразилися на розробці та ухваленні законів України, зокрема, «Про мови в Українській РСР», який, з одного боку, проголосив українську мову державною, з іншого, заблокував її конструктивний розвиток та поширення на Півдні і Сході країни. Цей закон, як і усі інші після нього, по суті, заклав підвалини для побудови подвійної моделі мовної політики, яка базується на відсутності політичної взаємодії проукраїнськи і проросійськи налаштованих частин українського політикуму.

The interaction of individuals, groups, communities, politicians and authorities interacting on cultural, ideological, geopolitical and other issues from the point of view of synergetic is explored. levels. Their interaction is based on democratic values such as democracy, public opinion, law, freedom of speech and action, competence, responsibility, human dignity, non-interference with privacy, the ability to defend and defend their own interests. All this throughout the history of building a language policy model has integrated and systematically influenced its formation and development. Synergetic component is the constructive and destructive interaction of different carriers of political ideologies, representatives of political institutions, political views of the subjects of language policy, etc., which positively or negatively influence the formation of the model. In this sense, the synergistic aspect of constructing a model of language policy is analyzed, which is to be understood as a complete model in terms of content and substance, which is formed on the basis of both constructive and destructive methodologies that link its parts to a coherent body, which is in continuous interaction. in the conditions of periodic statelessness of the Ukrainian people. It has been found out that the constructive component of constructing a model of language policy is such concepts as state independence, the only state language that fulfills a unifying role in society, the national idea, national interests, democratic values, etc., without which an effective model of language policy is built. impossible. Lack of constructing a model of language policy lack of constructive interaction, desire to understand and find a compromise of different language policy subjects, as well as – anti-Ukrainian institutions that form in the Ukrainians pro-Russian identity, linguistic-political identity, Ukrainian non-acceptance, non-Ukrainian state languages, culture, history, heroes and more. It is noted that the lack of any interaction, manipulation of the socio-political consciousness and political behavior of the community for the sake of revenge and victory, hinders the construction of a model of language policy. Synergetic is defined as a phenomenon and construct that is characterized by the kinds of interactions that lead to both the constructive renewal that took place in legally independent Ukraine in the early 1990-s and the destructive change in the language policy model that took place in the mid-1990-s. with the coming into power of pro-Russian politicians. The constructive interaction of national democrats and former communists is negatively affected, on the one hand, by their culture, consciousness and ideology, on the other, by belonging to different vectors – western or eastern. In this context, there is a lack of hostilitywarring interaction between the characters that are expressed in language-political conflicts and linguistic-political separatism, which impede the constructive model of language policy. Such destructive relations between the left-wing political forces, which in the late 1980-s, and the right-wing ones that were revived, reflected in the development and adoption of laws of Ukraine, in particular, on languages in the Ukrainian SSR, which, on the one hand, declared Ukrainian as the state language, on the other hand, blocked its constructive development and spread in the South and East of the country. This law, like all others after it, essentially laid the foundations for the construction of a dual model of language policy, which is based on the lack of political interaction between the pro-Ukrainian and pro-Russian parts of Ukrainian politics. ; Досліджується взаємодія індивідів, груп, спільнот, політиків і влади на культурному, ідеологічному, геополітичному та ін. рівнях з точки зору синергетики. Їх взаємодія ґрунтується на демократичних цінностях, якими є народовладдя, громадська думка, право, свобода слова і дій, компетентність, відповідальність, людська гідність, невтручання в особисте життя, можливість захищати та відстоювати власні інтереси. Усе це упродовж усієї історії побудови моделі мовної політики комплексно і системно впливає на її формування та розбудову. Складовою синергетики є конструктивна і деструктивна взаємодія різних носіїв політичних ідеологій, представників політичних інституцій, за політичними поглядами суб'єктів мовної політики та ін., які позитивно чи негативно впливають на формування моделі. У цьому сенсі аналізується синергетичний аспект побудови моделі мовної політики, що варто розуміти як закінчену у змістовному і сутнісному відношеннях модель, яка формується на основі як конструктивної, так і деструктивної методологіях, які зв'язують її частини у цілісний організм, який знаходиться у безперервній взаємодії в умовах періодичної бездержавності українського народу. З'ясовано, що конструктивною складовою побудови моделі мовної політики є такі концепти як державна незалежність, єдина державна мова, яка виконує у суспільстві об'єднавчу роль, національна ідея, національні інтереси, демократичні цінності та ін., без яких побудувати ефективну модель мовної політики неможливо. Гальмують побудову моделі мовної політики відсутність конструктивної взаємодії, бажання порозумітися та знайти компроміс різних за ідеологією суб'єктів мовної політики, а також – антиукраїнськи налаштовані інституції, які формують в українців проросійську самосвідомість, мовно-політичну ідентичність, неприйняття усього українського: державної незалежності, української мови, культури, історії, героїв та ін. Зазначено, що гальмує побудову моделі мовної політики також відсутність будь-якої взаємодії, маніпулювання суспільнополітичною свідомістю та політичною поведінкою спільноти заради реваншу та перемоги. Дається визначення синергетики як явища і конструкту, якому притаманні такі види взаємодій, які ведуть як до конструктивного оновлення, що відбулося у юридично незалежній Україні на початку 1990-х років, так і – деструктивної зміни моделі мовної політики, яка відбулася у середині 90 – х рр. з приходом до влади проросійськи налаштованих політиків. На конструктивну взаємодію національних демократів і колишніх комуністів негативно впливає, з одного боку, їх культура, свідомість та ідеологія, з іншого, приналежність до різних векторів – західного чи східного. У цьому контексті перемагає відсутність взаємодії, що змінюється ворожнечею, війною символів, які виражаються у мовно-політичних конфліктах та мовно-політичному сепаратизмі, які перешкоджають конструктивно розбудовувати модель мовної політики. Такі деструктивні стосунки «лівих» політичних сил, які у кінці 1980-х рр. відживали, і «правих», які відроджувалися, відобразилися на розробці та ухваленні законів України, зокрема, «Про мови в Українській РСР», який, з одного боку, проголосив українську мову державною, з іншого, заблокував її конструктивний розвиток та поширення на Півдні і Сході країни. Цей закон, як і усі інші після нього, по суті, заклав підвалини для побудови подвійної моделі мовної політики, яка базується на відсутності політичної взаємодії проукраїнськи і проросійськи налаштованих частин українського політикуму.

The evolution and continuity of approaches to the understanding of social policy are explored. The essence of the state social policy is defined. A thorough analysis of the main approaches was carried out and their classification was performed. The objects and subjects of social policy were defined. The main tasks of the state social policy are substantiated. ; Досліджено еволюцію і наступність підходів до розуміння соціальної політики. Визначена сутність державної соціальної політики. Здійснено ґрунтовний аналіз основних підходів та проведено їх класифікацію. Визначені об'єкти та суб'єкти соціальної політики. Обґрунтовані основні завдання державної соціальної політики.

The article deals with the historical aspects of formation of social state and reflects modern ideas about its essence and functions. Also the article contains analysis of role and tasks of social policy and its main priorities are summarized. According to the results of analysis of social development models the characteristic features and peculiarities of liberal, social-democratic and conservative models are defined. A review of the activities of international organizations in the social sector is made and attention is drawn to organizational and legal support of EU social policy. Besides that, modern trends of the global social policy are identified. The necessity of identifying promising global social strategy that meets the character of the new economic and social trends of world development in connection with the ambiguous expression of the consequences of globalization is justified in the article ; В статье рассмотрены исторические аспекты становления социального государства, отражены современные представления о его сущности и функциях, проанализированы роль и задачи социальной политики, обобщены ее основные приоритеты. По результатам анализа моделей социального развития определены характерные черты и особенности либеральной, социал-демократической и консервативной моделей. Проведен обзор деятельности международных организаций в социальной сфере, уделено внимание организационно-правовому обеспечению социальной политики Европейского союза. Выявлены современные направления развития мировой социальной политики. Обоснована необходимость определения перспективной социальной стратегии мирового масштаба, отвечающей характеру новых экономических и социальных тенденций мирового развития в связи с неоднозначным проявлением последствий процесса глобализации. ; У статті розглянуто історичні аспекти становлення соціальної держави, відбиті сучасні уявлення про її сутність і функції, проаналізовано роль та завдання соціальної політики, узагальнені її основні пріоритети. За результатами аналізу моделей соціального розвитку визначено характерні риси та особливості ліберальної, соціал-демократичної та консервативної моделей. Здійснено огляд діяльності міжнародних організацій у соціальній сфері, приділено увагу організаційно-правовому забезпеченню соціальної політики Європейського союзу. Виявлено сучасні напрями розвитку світової соціальної політики. Обґрунтована необхідність визначення перспективної соціальної стратегії світового масштабу, що відповідає характеру нових економічних і соціальних тенденцій світового розвитку у зв'язку з неоднозначним проявом наслідків процесу глобалізації.

The political context of the language policy model of Belgium, which, in connection with the languagepolitical problems that split it from the middle, was forced to conclude an alliance treaty and thus to transform from a unitary state to a federal one. The article states that this step did not add to the Belgian community either peace or peace, a lesson for Ukrainian prorussian politicians who, referring to the language and political experience of this state, are trying to introduce in Ukraine a policy that seems to be completely" "Decentralization, regionalization and federalization, which, in their conviction, will strengthen inter-political and inter-governmental relations in the state and will solve in Ukraine all the language-political problems that also split the country from the inside and outside. The author emphasizes that the constituent part of the political context of the language policy model of Belgium, as well as Ukraine, is the language-political problems that are associated with a third party that interferes in the internal affairs of these states. The author tries to show that the language policy of Belgium, which is an important state of the European Union, is closely linked to the linguistic policies of France and the Netherlands, each of which, unlike the Ukrainian authorities, cares about the development of the native state language not only in its own country, and not only on the eve or during the elections to add a few thousand more votes to victory, but also beyond its borders. However, Ukraine's linguistic policy is closely linked to the language policy of neighboring states such as Russia, Hungary, Romania and Poland, each of which is not at all the language in Ukraine, and which language policy is conducted by the Ukrainian authorities in relation to national minorities and indigenous peoples who live compactly on its territory. In this sense, the researcher tries to prove that the language-political model of Belgium is not suitable for Ukraine, which, in comparison with this state, does not consist of separate regions historically populated by other nations, have their own history of development, language and culture, customs and traditions, which have nothing to do with other regions. The national-democratic political forces of Ukraine, referred to by the researcher, claim that the language and political experience of this state can not be a good example for Ukraine, which does not consist of foreign lands, separate territories, which, with the exception of the Crimea, are populated by the overwhelming majority of Ukrainians. ; Досліджується політологічний контекст моделі мовної політики Бельгії, яка, у зв'язку з мовнополітичними проблемами, що розколювали її з середини, змушена була укласти союзний договір і таким чином перетворитися з унітарної держави на федеративну. У статті констатується, що і такий її крок не додав бельгійській спільноті ні спокою, ні миру, що є уроком для українських проросійськи налаштованих політиків, які, посилаючись на мовно-політичний досвід цієї держави, намагаються запровадити в Україні політику, начебто, зовсім «безобідної» децентралізації, регіоналізації і федералізації, яка, на їх переконання, зміцнить міжполітичні і міжвладні стосунки у державі та вирішить в Україні усі мовно-політичні проблеми, які також розколюють країну з середини і зовні. Автор наголошує, що складовою політологічного контексту моделі мовної політики Бельгії як і України є мовно-політичні проблеми, які пов'язані з третьою стороною, яка втручається у внутрішні справи цих держав. Автор намагається показати, що мовна політика Бельгії, яка є важливою державою Єврососоюзу, тісно пов'язана з мовної політикою Франції і Нідерландів, кожна з яких, на відміну від української влади, піклується про розвиток рідної державної мови не лише у своїй країні і не лише напередодні або під час виборів, щоб додати собі ще кілька тисяч голосів виборців для перемоги, а й за її межами. Утім, мовна політика України тісно пов'язана з мовною політикою таких сусідніх з нею держав як Росія, Угорщина, Румунія і Польща, кожній з яких не всеодно, яка мова в Україні є державною і яку мовну політику проводить українська влада по відношенню до національних меншин та корінних народів, які компактно мешкають на її території. У цьому сенсі дослідник намагається довести, що мовно-політична модель Бельгії не підходить Україні, яка, у порівнянні з цією державою, не складається з окремих регіонів, які історично заселені іншими націями, мають власну історію розвитку, мову і культуру, звичаї і традиції, які не мають нічого спільного з іншими регіонами. Національно-демократичні політичні сили України, на які посилається дослідник, запевняють, що мовно-політичний досвід цієї держави не може бути гарним прикладом для України, яка не складається з чужих земель, окремих територій, які, за винятком АРК, заселені у переважній більшості українцями.

The political context of the language policy model of Belgium, which, in connection with the languagepolitical problems that split it from the middle, was forced to conclude an alliance treaty and thus to transform from a unitary state to a federal one. The article states that this step did not add to the Belgian community either peace or peace, a lesson for Ukrainian prorussian politicians who, referring to the language and political experience of this state, are trying to introduce in Ukraine a policy that seems to be completely" "Decentralization, regionalization and federalization, which, in their conviction, will strengthen inter-political and inter-governmental relations in the state and will solve in Ukraine all the language-political problems that also split the country from the inside and outside. The author emphasizes that the constituent part of the political context of the language policy model of Belgium, as well as Ukraine, is the language-political problems that are associated with a third party that interferes in the internal affairs of these states. The author tries to show that the language policy of Belgium, which is an important state of the European Union, is closely linked to the linguistic policies of France and the Netherlands, each of which, unlike the Ukrainian authorities, cares about the development of the native state language not only in its own country, and not only on the eve or during the elections to add a few thousand more votes to victory, but also beyond its borders. However, Ukraine's linguistic policy is closely linked to the language policy of neighboring states such as Russia, Hungary, Romania and Poland, each of which is not at all the language in Ukraine, and which language policy is conducted by the Ukrainian authorities in relation to national minorities and indigenous peoples who live compactly on its territory. In this sense, the researcher tries to prove that the language-political model of Belgium is not suitable for Ukraine, which, in comparison with this state, does not consist of separate regions historically populated by other nations, have their own history of development, language and culture, customs and traditions, which have nothing to do with other regions. The national-democratic political forces of Ukraine, referred to by the researcher, claim that the language and political experience of this state can not be a good example for Ukraine, which does not consist of foreign lands, separate territories, which, with the exception of the Crimea, are populated by the overwhelming majority of Ukrainians. ; Досліджується політологічний контекст моделі мовної політики Бельгії, яка, у зв'язку з мовнополітичними проблемами, що розколювали її з середини, змушена була укласти союзний договір і таким чином перетворитися з унітарної держави на федеративну. У статті констатується, що і такий її крок не додав бельгійській спільноті ні спокою, ні миру, що є уроком для українських проросійськи налаштованих політиків, які, посилаючись на мовно-політичний досвід цієї держави, намагаються запровадити в Україні політику, начебто, зовсім «безобідної» децентралізації, регіоналізації і федералізації, яка, на їх переконання, зміцнить міжполітичні і міжвладні стосунки у державі та вирішить в Україні усі мовно-політичні проблеми, які також розколюють країну з середини і зовні. Автор наголошує, що складовою політологічного контексту моделі мовної політики Бельгії як і України є мовно-політичні проблеми, які пов'язані з третьою стороною, яка втручається у внутрішні справи цих держав. Автор намагається показати, що мовна політика Бельгії, яка є важливою державою Єврососоюзу, тісно пов'язана з мовної політикою Франції і Нідерландів, кожна з яких, на відміну від української влади, піклується про розвиток рідної державної мови не лише у своїй країні і не лише напередодні або під час виборів, щоб додати собі ще кілька тисяч голосів виборців для перемоги, а й за її межами. Утім, мовна політика України тісно пов'язана з мовною політикою таких сусідніх з нею держав як Росія, Угорщина, Румунія і Польща, кожній з яких не всеодно, яка мова в Україні є державною і яку мовну політику проводить українська влада по відношенню до національних меншин та корінних народів, які компактно мешкають на її території. У цьому сенсі дослідник намагається довести, що мовно-політична модель Бельгії не підходить Україні, яка, у порівнянні з цією державою, не складається з окремих регіонів, які історично заселені іншими націями, мають власну історію розвитку, мову і культуру, звичаї і традиції, які не мають нічого спільного з іншими регіонами. Національно-демократичні політичні сили України, на які посилається дослідник, запевняють, що мовно-політичний досвід цієї держави не може бути гарним прикладом для України, яка не складається з чужих земель, окремих територій, які, за винятком АРК, заселені у переважній більшості українцями.