Suchergebnisse

In article natural and legal models of legitimacy of the government are considered. Two main models of legitimacy of the government are investigated: the natural and legal model and model of legitimacy of representatives of the theory of legal positivism, detail analyzed concepts of each of these models. It was found that the work of I. Kant was of fundamental importance for the development of the theory of the rule of law. Like many other thinkers of the time, he believed that the state replaced the natural state, in which there was no guarantee of legitimacy. Moral duty, a sense of respect for natural law motivate people to leave this state and through a social contract to move to life in civil society, the state. The social contract is concluded between morally developed people, so the state is forbidden to treat them as beings who do not know the moral law and can not choose the right course of action. It is determined that I. Kant's statement and substantiation of claims that each person is an absolute and self-sufficient value, that individuals refuse unlimited and arbitrary freedom of natural state in favor of true freedom in the legal state, that the purpose of the state is perfect law, maximum compliance state system, the principles of law, etc., give reason to consider him one of the main creators of the theory of the rule of law. As a result, we draw the conclusion that most fully the problem of legitimacy of the government was covered by founders of sociological school of the law. Characteristic signs of the concept of legitimacy of the government of sociological school of law is the identification of the concept "legitimacy" and "legality" it is considered that any legal power automatically is also legitimate; only the legal, rational power has legitimate character; the power belongs to the people which not only create, but also exercises control of the public power, the power and the people act as uniform political whole. The state power is not insane, absolutely, therefore, having grasped the need to grow up, people immediately learn how to organize the power of the state in the process of building up their functions to achieve the norm. ; У статті розглядаються природно-правові моделі легітимності державної влади. Досліджуються дві основні моделі легітимності державної влади: природно-правова модель і модель легітимності представників теорії юридичного позитивізму, детально проаналізовані концепції кожної з цих моделей. З'ясовано, що принципово важливе значення для розвитку теорії правової держави мала творчість І. Канта. Як і багато інших тогочасних мислителів, він вважав, що держава прийшла на зміну природному станові, в якому не було ніякої гарантії законності. Моральний борг, почуття поваги до природного права спонукають людей полишити цей стан і шляхом суспільного договору перейти до життя у громадянському суспільстві, державі. Суспільний договір укладають між собою морально розвинені люди, тому державі забороняється поводитися з ними як з істотами, котрі не знають морального закону і не можуть самі обрати правильну лінію поведінки. Визначено, що висунення й обґрунтування І. Кантом тверджень про те, що кожна людина є абсолютною і самодостатньою цінністю, що індивіди відмовляються від необмеженої та свавільної свободи природного стану на користь справжньої свободи у правовому стані, що призначення держави полягає в досконалому праві, максимальній відповідності державного устрою принципам права тощо дають підстави вважати його одним із творців теорії правової держави. Доходимо висновку, що найповніше проблема легітимності державної влади була висвітлена основоположниками соціологічної школи права. Характерними ознаками концепції легітимності державної влади соціологічної школи права є ототожнення поняття «легітимність» і «легальність»: вважається, що будь-яка легальна влада автоматично є і легітимною; лише легальна, раціональна влада має легітимний характер; влада належить народу, який не лише формує, але і здійснює контроль за публічною владою, влада і народ виступають як єдине політичне ціле. Державна влада не є безумовною й абсолютною, тому, усвідомивши необхідність їй підкорятися, людина одночасно усвідомлює, що органи державної влади зобов'язані у процесі здійснення своїх функцій дотримуватися юридичних норм, які розмежовують інтереси влади й інтереси особи та суспільства.

The cooperation of state authorities and agribusiness enterprises is relevant in the formation of a favorable business environment, a system of contractual relations between counterparties, and the development of foreign economic relations. In the article presented the scheme of interaction of state authorities and enterprises of agribusiness with the formation of the policy of foreign economic activity. From the system of contractual relations between the subjects of entrepreneurial activity, the following forms of contractual relations are proposed, such as an agricultural trading house, a self-regulatory organization, a cooperative that will serve as a long-term link between the links in the foreign economic activity of agribusiness enterprises. The work is elaborated in the strategic plans of the state, where special attention is focused on small subjects of agribusiness with the added value of the product, which is important for the implementation of foreign economic activities, and the development of rural areas in the complex ; Співпраця органів державної влади та підприємств агробізнесу є актуальною у формуванні сприятливого бізнес середовища, системи договірних відносин між контрагентами, напрацюванні зовнішньоекономічних зв'язків. У статті подано схему взаємодії органів державної влади та підприємств агробізнесу формування політики зовнішньо-економічної діяльності. Із системи договірних відносин між суб'єктами підприємницької діяльності запропоновано такі форми договірних відносин, як агроторговий дім, саморегулівна організація, кооператив, які слугуватимуть тривалим зв'язкам між ланками у зовнішньоекономічній діяльності підприємств агробізнесу. Виокремлено напрацювання в стратегічних планах держави, де особлива увага зосереджується на малих суб'єктах агробізнесу із доданою вартістю продукту, що важливо для здійснення зовнішньоекономічної діяльності, та розвитку сільських територій в комплексі

The cooperation of state authorities and agribusiness enterprises is relevant in the formation of a favorable business environment, a system of contractual relations between counterparties, and the development of foreign economic relations. In the article presented the scheme of interaction of state authorities and enterprises of agribusiness with the formation of the policy of foreign economic activity. From the system of contractual relations between the subjects of entrepreneurial activity, the following forms of contractual relations are proposed, such as an agricultural trading house, a self-regulatory organization, a cooperative that will serve as a long-term link between the links in the foreign economic activity of agribusiness enterprises. The work is elaborated in the strategic plans of the state, where special attention is focused on small subjects of agribusiness with the added value of the product, which is important for the implementation of foreign economic activities, and the development of rural areas in the complex ; Співпраця органів державної влади та підприємств агробізнесу є актуальною у формуванні сприятливого бізнес середовища, системи договірних відносин між контрагентами, напрацюванні зовнішньоекономічних зв'язків. У статті подано схему взаємодії органів державної влади та підприємств агробізнесу формування політики зовнішньо-економічної діяльності. Із системи договірних відносин між суб'єктами підприємницької діяльності запропоновано такі форми договірних відносин, як агроторговий дім, саморегулівна організація, кооператив, які слугуватимуть тривалим зв'язкам між ланками у зовнішньоекономічній діяльності підприємств агробізнесу. Виокремлено напрацювання в стратегічних планах держави, де особлива увага зосереджується на малих суб'єктах агробізнесу із доданою вартістю продукту, що важливо для здійснення зовнішньоекономічної діяльності, та розвитку сільських територій в комплексі

In the article an author on the basis of generalization of home and foreign experience is educe the problem aspects of development of profiles of professional competence of positions of civil servants in the system of regional public authorities. An author is carry out approbation of development of profile of professional competence process on the example of position «manager of sector of skilled work» in Department of social defence of population of Kharkov regional state administration. Offered to recommendation on the improvement of process of realization of skilled politics in regional public authorities on the basis of the use of the worked out profiles of professional competence of positions of civil servants. The practical value of research consists in the use of the worked out profile of professional competence of position for managers by the sectors of skilled work in activity of local state administrations of all regions of Ukraine.

Розглядається питання захищеності інформації з обмеженим доступом, яка циркулює в органах державної влади і управління від технічної розвідки, проблеми та шляхи їх вирішення в умовах ведення гібридної війни проти України. ; Рассматриваются вопросы защищенности информации с ограниченным доступом, которая циркулирует в органах государственной власти и управления от технической разведки, проблемы и пути их решения в условиях ведения гибридной войны против Украины. ; The article uncovers the issues of the protection of classified information, which circulates in governmental bodies from tactical technical reconnaissance. The problems it faces and the ways of their solution in the context of a hybrid war against Ukraine.

Культура як незалежна сфера культурного будівництва ося- гає широке коло державних і громадських органів, підприємств, установ, організацій. Пріоритетні напрями розвитку сфери культури окреслюють- ся цільовими загальнодержавними програмами. Сьогодні сфера культури в Україні вимагає не тільки збільшення бюджетного фінансування, а ще й суттєве покращення ефективності процесів. Національна політика на ре- гіональному рівні має на меті створити умови для підвищення конкуренто- спроможності регіонів як основи для їх динамічного розвитку та усунення значних міжрегіональних відмінностей. Загалом, організації сфери культу- ри, як правило, не в змозі покривати витрати, які потрібні на одного спожи- вача, за рахунок доходів, отриманих від нього.
Організації сфери культури функціонують в умовах відсутності конку- ренції, що викликає ризик зниження якості пропонованих сервісів. Потрібно розуміти, що в силу специфіки функціонування сфери культури багато процесів у ній протікають стихійно, знаходяться поза межами державно- го регулювання, спираючись на закони соціальної самоорганізації людей. Водночас деякі аспекти культурної діяльності цілком підлягають держав- ному регулюванню і управлінню, гостро потребують зовнішнього стимулю- вання.
У зв'язку з цим у межах державного управління сфери культури виникає дисгармонія між прагненням органів державної влади до адміністрування культурної діяльності, її зайвої регламентації і дерегулюванням, демокра- тизації, на яку орієнтовані неурядові організації, багато творчих колективів і творчі працівники. Регіональний культурний проект є принципово важ- ливою формою самовираження та самореалізації.

Анотація. Мета статті полягає у дослідженні ролі Служби безпеки України у забезпеченні безпеки та прозорості у роботі органів державної влади. Для досягненні зазначеної мети були поставлені наступні завдання перед дослідженням: – проаналізувати роль служби безпеки України у системі органів забезпечення безпеки України; – дослідити механізми впливу Служби безпеки України на контроль за дотриманням прозорості у роботі органів публічної адміністрації; дослідити механізми впливу на забезпечення безпеки у роботи органів державної влади. Методологія. Під час дослідження використовувались загальнонаукові методи дослідження, зокрема аналіз, синтез, індукція та дедукція. Наукова новизна. Головною функцією всього державно-владного механізму є захист територіальної цілісності та суверенітету України. З функціональної точки зору, велика частка від всіх органів державної влади, так чи інакше, бере участь у забезпеченні такої функції. В статті досліджується механізми участі органів державної влади в забезпеченні не тільки територіальної цілісності, а також й безпеки самої діяльності публічної адміністрації. Надважливим залишається питанням забезпечення не тільки зовнішньої безпеки, але й внутрішньої. Саме внутрішня безпека дає можливість нормально функціонувати всім державним органам. В статті досліджується процес трансформації застарілої системи забезпечення безпеки в державі, а також причини такої діяльності. Для того щоб органи державної влади були здатні безпечно та прозоро здійснювати покладенні на них функцій, створюються додаткові заходи щодо контролю за їх діяльністю. В дослідженні звертається увага на важливість оперативних та ефективних управлінських рішень щодо недопущення порушення системи державного управління в умовах воєнного стану. Провідним органом в системі забезпечення безпеки держави є Служба безпеки України. В статті досліджується роль Служби безпеки України в забезпеченні безпеки та прозорості в роботи органів державної влади. В системі забезпечення прозорості у діяльності органів державної влади залишається чимало недоліків. В статті пропонується ряд актуальних причин неефективної взаємодії Служби безпеки України з органами державної влади щодо забезпечення їх безпеки та прозорої діяльності. В статті досліджується питання забезпечення прозорості органами державної влади під час виконання покладених на них завдань. Робота Служби безпеки України щодо контролю за прозорою діяльністю органів державної влади має багато спільного із забезпеченням безпеки у їх діяльності. В статі досліджується у чому різниця між зазначеними категоріями, і як це впливає на забезпечення нормальної діяльності всього державно-владного механізму. Звертається увага на важливість забезпечення безпеки в державі, яка впливає на всю державну систему, у тому числі й на роботу органів публічної адміністрації. Висновки. На сьогоднішній день, питання забезпечення безпеки в діяльності органів державної влади залишається вкрай актуальним для України. Одним із ключових органів в системі державного управління у даному векторі діяльності залишається Служба безпеки України.

The article presents the periodization in the development of the legislation on state liability for damages caused illegally by public authorities, their officials and officers in the performance of powers to such category of victims as economic entities. It has been found that since the days of the Roman state till now the institute of state liability has passed a number of successive stages in its development: from a complete non-liability of the state for damages (from Roman times to the end of the XVIII century) to the recognition of the state as a subject of such liability in the legislation of European countries and the U.S. and evolution ofthe legislation towards expanding range of public relations in which the state was imposed the duty to compensate the losses caused illegally (XX century).The article also examines the specifics ofthe legislation ofthe USSR, analyzes the present regulatory base on state liability for losses illegally caused to economic entities under the market economy and reveals contradictions and inconsistency in building this institute. The conclusion is made that it is necessary to bring the Ukraine's legislation on state liability to economic entities in conformity with provisions of the Constitution of Ukraine, as well as with generally accepted norms and principles of the European and international law. To create a real institute of state liability to economic entities in Ukraine, problematic issues are outlined which should be settled in the first place. ; В статье осуществлена периодизация процесса развития законодательства об ответственности государства за убытки, незаконно причиненные органами государственной власти, их должностными и служебными лицами при выполнении властных полномочий такой категории потерпевших как субъекты хозяйствования. Рассмотрена специфика законодательства времен СРСР, проанализировано современное состояние отечественной нормативной базы об ответственности государства за убытки, незаконно причиненные субъектам хозяйствования в условиях рыночной экономики, и выявлены противоречия и несогласованности в построении данного института. Сделан вывод о необходимости приведения законодательства Украины об ответственности государства перед субъектами хозяйствования в соответствие как с положениями Конституции Украины, так с общепризнанными нормами и принципами европейского и международного права. Очерчены проблемные вопросы, требующие первоочередного разрешения для создания в Украине реально действующего института ответственности государства перед субъектами хозяйствования. ; У статті здійснено періодизацію процесу розвитку законодавства про відповідальність держави за збитки, незаконно завдані органами державної влади, їх посадовими і службовими особами при виконанні владних повноважень такій категорії потерпілих як суб'єкти господарювання. Розглянуто специфіку законодавства часів СРСР, проаналізовано сучасний стан вітчизняної нормативної бази про відповідальність держави за збитки, незаконно завдані суб'єктам господарювання в умовах ринкової економіки і виявлено протиріччя та неузгодженості у побудові даного інституту. Зроблено висновок про необхідність приведення законодавства України про відповідальність держави перед суб'єктами господарювання у відповідність як із положеннями Конституції України, так і з загальновизнаними нормами і принципами європейського і міжнародного права. Окреслено проблемні питання, які потребують першочергового вирішення для створення в Україні реально діючого інституту відповідальності держави перед суб'єктами господарювання.

Державна влада завжди була однією з найважливіших складових конституційного права. Проте саме поняття конституційно-правовий інститут державної влади, на жаль, належної теоретичної розробки в Україні не здобуло. Нові концептуальні підходи до дефініції державної влади в Україні вимагають заповнити цю прогалину, оскільки вивчення цього явища має не лише суто теоретичне, а й практичне значення у складний період розбудови Української держави.
Метою статті є розкриття змісту структурних елементів та обґрунтування правових категорій щодо функціонування державної влади як самостійного інституту конституційного права України, а також викладення власного бачення щодо оптимальної методологічної основи для визначення конституційного інституту державної влади. Розкриття змісту цих питань дає змогу визначити основні елементи, складові влади в Україні, які у своїй сукупності допоможуть сформулювати визначення цього конституційно-правового інституту.
Наукова новизна полягає у тому, що сучасний період розвитку України характеризується діяльністю органів державної влади в умовах парламентсько-президентської форми правління, а тому з огляду на зазначене виникає необхідність дослідити теоретичні питання щодо структурної характеристики самостійного конституційно-правового інституту конституційного права України та запропонувати новітні шляхи його удосконалення на основі інтеграції держави в європейський простір. Наукою конституційного права України не достатньо ґрунтовно досліджена структурна характеристика конституційно-правового інституту державної влади, а тому питання правових категорій, що розкривають її зміст, потребують подальшого вивчення та удосконалення.
Висновки. Державна влада як конституційно-правовий інститут є комплексним поняттям, яке розглядається як різновид поняття «соціальна влада», як інтелектуальне підґрунтя будь-якої системи політичного та юридичного знання. Зміст влади характеризується відносинами, що виникають між суб'єктами й об'єктами влади, у таких відносинах є дві сторони: передавання або нав'язування влади суб'єкта щодо об'єктів і підпорядкування об'єктів влади суб'єктам влади. Отже, структуру конституційно-правового інституту державної влади можна визначити як його внутрішню будову. Тобто, структура конституційного інституту державної влади говорить про те, як він побудований і з яких елементів складається. Структуру інституту державної влади розглядається з трьох точок зору: з погляду структури влади, з урахуванням принципу поділу влади і з урахуванням власної структури або структури відносин влади.

Проаналізовано основні аспекти функціонування телефонних "гарячих ліній" органів державної влади в Україні. Акцентовано увагу на виявлених недоліках у досліджуваній сфері. Розглянуто основну інформа- цію щодо функціонування "гарячих ліній" органів виконавчої влади. Роз- крито питання необхідності висвітлення інформації щодо функціонуван- ня "гарячих ліній" та їх контактів на офіційних сайтах деяких державних органів.
У ході дослідження особливу увагу звернено на існування розбіжностей між назвами "гарячих ліній", а також номерами їх телефонів.
Зроблено висновок щодо необхідності висвітлення на стартових сторін- ках офіційних сайтів виконавчих органів інформації про наявність "гарячої лінії" або посилання на неї.
Головний акцент зроблено на суттєве обмеження можливості пря- мого звернення на "гарячі лінії" більшості центральних органів виконав- чої влади у зв'язку з відсутністю можливості здійснення безкоштовних дзвінків.
З'ясовано, що в деяких випадках відбувається невчасне оновлення інфор- мації на офіційних сайтах, не зазначається чіткий режим роботи лінії, а та- кож наведено перелік кількох "гарячих ліній".
У процесі дослідження телефонних розмов з працівниками "гарячих лі- ній" виявлено, що змога дотелефонуватись до деяких виконавчих органів взагалі відсутня, оскільки лінія постійно зайнята.
Також привернула увагу наявність автовідповідача з повідомленням про можливість запису розмови з метою покращення якості розмов. Позитивним результатом при цьому можуть похвалитися лише 10 органів виконавчої влади.
Проаналізовано початок розмови, який дозволив дійти висновку, що біль- шість фахівців "гарячих ліній" не повідомляють ні власного імені, ні навіть табельного номера. Водночас слід відзначити ввічливу манеру спілкування та доброзичливе ставлення до громадян з боку працівників більшості ліній органів влади, а також коректне та толерантне завершення розмови.
Висвітлено необхідність удосконалення функціонування телефонних "гарячих ліній" органів державної влади в таких напрямах: налагодження та відпрацювання єдиних стандартів роботи; запровадження спеціальних кур- сів підвищення кваліфікації для працівників зазначених ліній; постійний контроль якості обслуговування громадян; осучаснення програмно-техніч- ного забезпечення тощо.
Загалом зроблено висновок, що основна проблема полягає у відсутності чіткої координації роботи таких ліній з боку держави.

Ефективна діяльність органів державної влади при правильній організації праці служить ключовим фактором міцності державної влади, її авторитету і високого динамізму. Саме тому сьогодні діяльність державних службовців опинилася в епіцентрі уваги українського суспільства.
Метою статті є визначення напрямів та інструментів здійснення реформування структури, компетенції, відповідальності і процесів функціонування й розвитку інститутів державної служби, удосконалення умов здійснення повноважень посадових осіб, удосконалення системи відбору та розвитку кадрового потенціалу для системи державного управління.
Наукова новизна дослідження пов'язана із подальшим розвитком розуміння того, які саме аспекти організації впливають на невисокий рівень результативності праці держслужбовців, а також із систематизацією основних напрямів її удосконалення.
Так, запропоновано звернути увагу на формування оптимальної системи та структури державних органів; проведення оптимізації процесу підготовки, прийняття та виконання управлінських рішень; удосконалення організаційного процесу планування, роботи з інформацією, з кадрами, покращення соціально-психологічного клімату і культурно-етичних основ управління; раціоналізацію діловодства; впровадження нового механізму підвищення кваліфікації державних службовців; удосконалення системи нормування праці та вирішення інших кадрових питань.
Висновки. Головним інструментом підвищення результативності організації управлінської діяльності в державних органах є раціональне та ефективне використання кадрів державної служби, залучення, розвиток та вдосконалення кадрового потенціалу державних службовців.

Метою дослідження був теоретичний аналіз впливу сприймання державної влади та їїрішень на характеристики громадянської ідентичності. Методологічно дослідженняґрунтується на вченні про суб'єктність як іманентно притаманну особистості/групі/організаціїпрагнення-здатність бути автором свого життя, джерелом активності, спрямованої нареалізацію свого потенціалу. Звертається увага на те, що сприймання влади часто пов'язане зфрустрацією, спричиненою зовнішнім контролем і примусом. Специфіка образу державноївлади актуалізує ту чи ту парадигму відносин особистості з державою, а залежно від неїформуються певні характеристики громадянської ідентичності. Як один із каналівсприймання державної влади розглядаються ухвалені нею рішення. Зауважено, що політичнірішення сприймаються більш негативно, ніж управлінські, бо передбачають прихованиймотив, пов'язаний з боротьбою за владу, її зміцнення і поширення. Це актуалізує парадигмуоб'єкт-суб'єктних відносин, за яких у сприйманні особистості суб'єктом виступає державнавлада, а об'єктом – громадянин. Таке сприймання зумовлює протестність або, навпаки,громадянську конформність як характеристики громадянської ідентичності. Обидві несприяють діалогу і розробці адекватних способів вплив на владу. Готовність до діалогу звладою має ґрунтуватися на притаманній громадянській зрілості суб'єкт-суб'єктній парадигмівідносин. Результати дослідження можуть бути використані для розробки програмгромадянської освіти; психодіагностичного інструментарію для визначення громадянськоїконформності, протестності, зрілості як характеристик громадянської ідентичності. Основнийнапрям подальших досліджень – встановлення психологічних закономірностей перцепціїгромадянином ухвалених рішень як управлінських чи політичних, а також вивчення впливуперцепції правового поля держави на характеристики громадянської ідентичності. Соціальнінаслідки таких досліджень лежать у полі ціннісного об'єднання громадян і державної влади,що уможливлює спільне бачення проблем і моделей розвитку держави.

З'ясовано, що суб'єкти запобігання та протидії злочинності – це сукупність фізичних та юридичних осіб, які на основі положень чинного законодавства України наділені сукупністю владних повноважень та володіють необхідною компетенцією, що в своїй сукупності дають їм можливість вступати у правові відносини з реалізації заходів із запобігання та протидії злочинності на території нашої держави. Акцентовано увагу на тому, що система вказаних суб'єктів є досить розгалуженою, а тому при проведенні їх класифікації варто спиратись на два фактори: взаємодопнюючому змісті категорій «запобігання злочинності» та «протидія злочинності», ступеня залученості суб'єкта у процес запобігання та протидії, а також цільової орієнтованості його повноважень. Узагальнено, що всіх суб'єктів запобігання та протидії злочинності найбільш доцільно поділити на три групи: 1)центральні суб'єкти, які формують в своїй діяльності правові та організації засади протидії та запобігання злочинності – Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Президент України; 2)суб'єкти координації загальнодержавного та територіального рівнів для яких запобігання та протидія злочинності не є основним напрямом діяльності – Рада національної безпеки та оборони України, місце державні адміністрації, органи місцевого самоврядування України; 3)правоохоронні органи – цільові суб'єкти протидії та запобігання злочинності для яких це є основним або одним з основних напрямів роботи, до числа яких віднесено Державну митну службу України, що не є правоохоронним органом за своїм нормативно-правовим статусом, проте, виконує в своїй роботі правоохоронні функції. ; It was found that the subjects of crime prevention and counteraction are a set of individuals and legal entities, which on the basis of current legislation of Ukraine are endowed with a set of powers and have the necessary competence, which together allow them to enter into legal relations. to prevent and combat crime in our country. Emphasis is placed on the fact that the system of these entities is quite ...

Розглядаються питання, пов'язані із сутнісними особливостя- ми субсидіарності як важливішого принципу поділу влади і розподілу влад- них повноважень. Увага акцентується на тому, що субсидіарність забезпечує ефективне функціонування влади, що дає можливість максимально демо- кратизувати, децентралізувати державне управління за рахунок якомога ді- євішої діяльності місцевого самоврядування. Доводиться, що взаємодія між державними органами влади і органами місцевого самоврядування базуєть- ся на ряді принципів, які поділяють владу і розділяють владні повноважен- ня і, одночасно, забезпечують цілісність, єдність державної влади. Обґрун- товуються положення, пов'язані з правовим закріпленням розмежованих повноважень державної влади і місцевого самоврядування. Підкреслюється, що існує різна практика надання центром повноважень органам місцевого самоврядування: принцип позитивного регулювання, принцип негативного регулювання. Розкриваються особливості двох способів вибудови взаємин центру і регіонів: а) делегування повноважень; б) передача повноважень з поясненням їх специфіки та особливостей. Робиться акцент на тому, що цен- тральні органи державної влади передають на місця ті державні повноважен- ня, які оптимальніше вирішуються саме місцевими самоврядними органами і структурами і які, до того ж, нераціонально вирішувати в центрі. Поясню- ється характер і особливості механізмів взаємодії органів державної влади і органів місцевого самоврядування, завдяки якому є можливість залучати до питань і процесів державного управління максимальну кількість громадян, а також підвищувати роль громадянського суспільства в управлінні справами держави і суспільства.

У статті проаналізовано питання запровадження принципів менеджменту в діяльність органів державної влади. З'ясовано, що публічний менеджмент є системною, складною і, певною мірою, суперечливою державною політикою. Описано зміст поняття публічного управління та показано, що термін "державне управління", який використовується в Україні, не є точним відповідником терміна "публічне управління". Purpose of the article is to clarify the implementation in practice of the principles of management in the activities of public authorities. The paper analyzes the issues of implementation of the principles in the management of public authorities . It was found that the public management is a systematic, complex and , to some extent, contradictory public policy. Describes the content of the concept of public administration and show that the term " government" that is used in Ukraine is not an exact match of the term "public administration" . Thus, it is a classic model of management in the public sector gets the recognition in Ukraine, where he still used the term "governance" is not an exact counterpart of the term "public administration" and its meaning is closer to the term "public administration". Very often two different terms public administration (Public Administration) and public management (public administration) translated from English into Ukrainian as "governance".