Suchergebnisse

The article deals with the political opposition as an integral component of a democratic society and legal state. It is emphasized that in the public life of any democratic country, the relationship between political opponents are being built between the authorities and the opposition, that is, the opposition is an objective phenomenon of social life. The functioning of the opposition is an inherent element of the political system of any democratic state and the basis for the development of civil societyThe main institutional element of oppositional structures are parties that receive the status of the opposition or the ruling in the competition for power through elections. The effectiveness of the activities of the political opposition depends on many factors, including: legislative definition of the status of the opposition; guarantees of its rights; cohesion forces; the presence of an authoritative leader.Focuses on the fact that political events 2013­2014 in Ukraine testify to raise the issue of the opposition as part of the political process and the need of its normative definition within national legislation. Additionally, the events of this period led to transformation of the powers of the institutions of state power, a return to the Constitution of 2004, the formation of illegal military groups, weakening the impact of the centre on the individual fields of struggle of political elites, the opposition in Parliament, which has become a constant factor and actually paralyze the effectiveness of the legislative authority of the state, etc. A pressing need at the present stage there is a strong democratic government, consolidation of all political forces of the coalition and the opposition) to preserve stability and interethnic consent, thwarting the attempts to split the country along ideological and national characteristics.In this context, it is emphasized that today the special urgency is got with a set of problems related to the legislative provision of the activity of political opposition. In Ukraine the problem of the parliamentary opposition is still without legal solutionsThe conclusion is made, that today the political process in Ukraine requires improvement of the legal base for the functioning of political parties and the need for a normative definition of the political opposition in the framework of public law and political science. ; У статті досліджується політична опозиція як невід'ємний компонент демократичного суспільства і правової держави. Підкреслюється, що у суспільному житті будь­якої демократичної країни відносини між політичними опонентами будуються по лінії влада­опозиція, тобто опозиція – це об'єктивне явище суспільного життя. Функціонування опозиції є невід'ємним елементом політичної системи всякої демократичної держави та основою розвитку громадянського суспільства.Головним інституційним елементом опозиційних структур виступають партії, які набувають статусу опозиційних чи правлячих у ході змагання за владу через вибори. Ефективність діяльності політичної опозиції залежить від багатьох факторів, зокрема: законодавче визначення статусу опозиції; гарантії її прав; згуртованість сил; наявність авторитетного лідера.Наголошується на тому, що політичні події 2013­2014 рр. в Україні свідчать про актуалізацію проб­леми опозиції як складової політичного процесу та необхідність її нормативного визначення в межах державного законодавства. Крім того події цього періоду привели до трансформації повноважень інститутів державної влади, повернення до конституції 2004 р., формування незаконних військових формувань, ослаблення впливу центру на окремі області, боротьби політичних еліт, протистояння у Верховній Раді, які перетворилися в постійний фактор і фактично паралізують дієвість законодавчого органу держави тощо. Нагальною потребою на сучасному етапі є сильна демократична влада, консолідація усіх політичних сил (коаліції і опозиції) для збереження стабільності і міжнаціональної згоди, протистояння спробам розколоти країну за ідеологічними і національними ознаками.В цьому контексті підкреслюється, що сьогодні особливої актуальності набуває комплекс проблем, пов'язаних з законодавчим забезпеченням діяльності політичної опозиції. В Україні проблема парламентської опозиції досі залишається без юридичного вирішення.Робиться висновок, що сьогодні потреби політичного процесу України передбачають удосконалення правової бази функціонування політичних партій та необхідність нормативного визначення політичної опозиції як у межах державного законодавства, так і науки. ; У статті досліджується політична опозиція як невід'ємний компонент демократичного суспільства і правової держави. Підкреслюється, що у суспільному житті будь­якої демократичної країни відносини між політичними опонентами будуються по лінії влада­опозиція, тобто опозиція – це об'єктивне явище суспільного життя. Функціонування опозиції є невід'ємним елементом політичної системи всякої демократичної держави та основою розвитку громадянського суспільства.Головним інституційним елементом опозиційних структур виступають партії, які набувають статусу опозиційних чи правлячих у ході змагання за владу через вибори. Ефективність діяльності політичної опозиції залежить від багатьох факторів, зокрема: законодавче визначення статусу опозиції; гарантії її прав; згуртованість сил; наявність авторитетного лідера.Наголошується на тому, що політичні події 2013­2014 рр. в Україні свідчать про актуалізацію проб­леми опозиції як складової політичного процесу та необхідність її нормативного визначення в межах державного законодавства. Крім того події цього періоду привели до трансформації повноважень інститутів державної влади, повернення до конституції 2004 р., формування незаконних військових формувань, ослаблення впливу центру на окремі області, боротьби політичних еліт, протистояння у Верховній Раді, які перетворилися в постійний фактор і фактично паралізують дієвість законодавчого органу держави тощо. Нагальною потребою на сучасному етапі є сильна демократична влада, консолідація усіх політичних сил (коаліції і опозиції) для збереження стабільності і міжнаціональної згоди, протистояння спробам розколоти країну за ідеологічними і національними ознаками.В цьому контексті підкреслюється, що сьогодні особливої актуальності набуває комплекс проблем, пов'язаних з законодавчим забезпеченням діяльності політичної опозиції. В Україні проблема парламентської опозиції досі залишається без юридичного вирішення.Робиться висновок, що сьогодні потреби політичного процесу України передбачають удосконалення правової бази функціонування політичних партій та необхідність нормативного визначення політичної опозиції як у межах державного законодавства, так і науки.

The general aspects of the formation of the institutional environment of political elite were studied. The institutional environment of the political elite is a number of possibilities and limitations of individual and group interaction, which is implemented according to the existing procedure and rights and duties prescribed by it. The main components of the institutional environment of the elite are the rules and norms of interaction and the dominating political practices. Its formedness allows to carry out the algorithmization of the elite activity using political technologies. ; Исследованы общие аспекты формирования институциональной среды политической элиты. Институциональная среда функционирования элиты представляет собой возможности и ограничения индивидуально-группового взаимодействия, которая реализуется в соответствии с существующей конституционной процедурой и определенными ею правами и обязанностями. Основными составляющими институциональной среды выступают правила и нормы взаимодействия, а также доминирующие политические практики. Его сформированность позволяет алгоритмизировать деятельность элиты, используя политические технологии. ; Досліджено загальні аспекти формування інституціонального середовища політичної еліти. Інституціональне середовище функціонування еліти являє собою можливості та обмеження індивідуально-групової взаємодії, яка реалізується згідно з існуючою конституційною процедурою та визначеними нею правами та обов'язками. Основними складовими інституціонального середовища еліти виступають правила та норми взаємодії, а також домінуючі політичні практики. Його сформованість дозволяє алгоритмізувати діяльність еліти, використовуючи політичні технології.

Analyzed the relationship between political participation and political mobilization processes. Theoretical and methodological approaches to the definition and interpretive operations process of political mobilization and the phenomenon of political participation as a form of political activity of individuals and social groups. It is alleged that the stability of democratic regimes correlated with the ability to control the political system of mobilization within certain limits, depending on the requirements that are determined by external and internal factors. Deals with the characteristics of political mobilization in democratically developed countries and countries that are in the process of transformation. Found that political participation is ambivalent character and is a significant factor that influences the processes of political mobilization. It is alleged that the multivariate nature of political participation, influencing the nature of the processes of political mobility, essentially reflected the state of the political system, leading to deformities or stable operation.Key words: political participation, political mobilization, negative mobilization, political mobility, political process, political system. ; Проаналізовано взаємозв'язок між політичною участю та процесами політичної мобілізації. Розглянуто основні підходи до аналізу політичної участі та деякі характеристики політичної мобілізації, як політичного процесу, зокрема, як складову інтенсивності політичної участі. Висвітлено характерні особливості політичної мобілізації в демократично розвинутих країнах та державах, що знаходяться в стадії трансформації. Встановлено, що політична участь має амбівалентний характер та є значущим чинником, що впливає на процеси політичної мобілізації. Стверджується, що поліваріантний характер політичної участі, впливаючи на характер процесів політичної мобільності, суттєво відображується на стані політичної системи, призводячи до її деформації або стабільного функціонування. Ключові слова: політична участь, політична мобілізація, мінус-мобілізація, політична мобільність, політичний процес, політична система. Проанализирована взаимосвязь между политическим участием и процесами политической мобилизации. Рассмотрены основные подходы к анализу политического участия и некоторые характеристики политической мобилизации, как политического процесса, в частности, как составляющую интенсивности политического участия. Освещены характерные особенности политической мобилизации в демократически развитых странах и государствах, находящихся в стадии трансформации. Установлено, что политическое участие имеет амбивалентный характер и является значимым фактором, влияющим на процессы политической мобилизации. Утверждается, что поливариантный характер политического участия, влияя на характер процессов политической мобильности, существенно отражается на состоянии политической системы, приводя к ее деформации или стабильного функционирования. Ключевые слова: политическое участие, политическая мобилизация, минус-мобилизация, политическая мобильность, политический процесс, политическая система. Analyzed the relationship between political participation and political mobilization processes. Theoretical and methodological approaches to the definition and interpretive operations process of political mobilization and the phenomenon of political participation as a form of political activity of individuals and social groups. It is alleged that the stability of democratic regimes correlated with the ability to control the political system of mobilization within certain limits, depending on the requirements that are determined by external and internal factors. Deals with the characteristics of political mobilization in democratically developed countries and countries that are in the process of transformation. Found that political participation is ambivalent character and is a significant factor that influences the processes of political mobilization. It is alleged that the multivariate nature of political participation, influencing the nature of the processes of political mobility, essentially reflected the state of the political system, leading to deformities or stable operation. Key words: political participation, political mobilization, negative mobilization, political mobility, political process, political system.

The paper investigates a series of measures and actions of the state and society to the stability of the political system. Revealed differences of the political system and political regime, considered mechanisms of information to ensure stability of the political system. Key words: political system, mechanisms of information security, political stability. ; У статті досліджується комплекс мір і дій держави та суспільства, спрямованих на стабільність політичної системи. Виявляються відмінності політичної системи й політичного режиму, розглядаються механізми інформаційного забезпечення стабільності політичної системи. Ключові слова: політична система, механізми інформаційного забезпечення, політична стабільність.

Розкриваються ключові риси основних моделей демократичних держав – соціальної, ліберальної й консервативної. Аналізуються базові відхилення від них у сучасній українській політичній системі. Розглядаються варіанти коректування політичного курсу держави в напрямі її демократизації. There are some main features of the models of democratic states that are uncovering. Analysing some basic deviations from the main social, liberal and conservative systems that should be at Ukrainian politic system it is possible to see options of adjustment of policy of the state at the direction of its democratisation.

UA:Досліджуються особливості формування політичного лідерства в Україні в умовах державної незалежності та актуалізується необхідність створення цілісної системи підготовки політичних лідерів. Підкреслюється, що політична практика цього періоду не висунула жодного загальнонаціонального лідера, який був би здатним об'єднати всі верстви українського суспільства в боротьбі за дійсну демократію, соціальну справедливість та всенародний добробут. Для сучасної політичної ситуації в Україні характерні такі явища, як криза державності, втрата політичного управління, криза національної ідентичності. В цьому контексті підкреслюється, що сьогоднішня реальність змушує переосмисли- ти питання про роль особи, її внесок у політичний процес перехідного періоду розвитку суспільства. Робиться висновок, що в Україні відсутні система підготовки політичних лідерів як у загальнонаціональному масштабі, так і на регіональному рівні. Політичні партії, громадські організації теж не готують цілеспрямовано політичних лідерів, використовуючи системи стихійного відбору, що вкрай неефективно.В цьому плані особливої актуальності набуває комплекс проблем, пов'язаних з системою. EN:Features of the formation of political leadership in Ukraine in terms of state independence have been examined and the necessity for a coherent system of political leaders training has been actualized. It has been emphasized that the political practice of this period does not suggest any national leader who would be able to unite all segments of the Ukrainian society in the struggle for real democracy, social justice and national welfare. Current political situation in Ukraine is characterized by such phenomena as: the crisis of the statehood, the loss of the political control, the crisis of national identity. In this context, it has been emphasized that today's reality forces us to rethink the question of the role of the leader, his/her contribution to the political process of the transitional period of society's development. It has been concluded that in Ukraine there is no system of training of political leaders not at national, nor at regional level. Political parties, public organizations also do not prepare political leaders purposefully. They use a system of natural selection, which is extremely inefficient. In this regard, the complex problem associated with the system of the formation and training of political leaders both onnational and regional levels is especially important.

Under conditions of a global development processes of political systems modernization acquire all the more significance, while they contribute to necessary transformations with the aim of adaptation to challenges of environment through making structural meaningful transformations. It actualized the need of research of the subject of modernization activity, which in the process of institutionalization acquires the necessary resources and procedures for its effective implementation.The processes of institutionalization of the political elite are conditioned by: the strengthening of the professionalization of the political field of activity; the social need for the formation and regulation of the rules of interaction; the need to legitimize the status and procedures of the activity; the presence of structural and functional potential, needed to influence the functioning of the political system. The evaluation of the level of institutionalization of the elite in the processes of modernization of the political system is based on the criteria of adaptability, complexity, autonomy, cohesion, congruency, exclusivity.The high level of institutionalization of the Germany's political elite in the processes of modernization allowed to restore the sovereignty of the state, to ensure the appropriate level of democracy, social orientation of socio-political and socio-economic development, consolidating the leading position in world politics. This was facilitated by: 1) the existence of transparent rules of incorporation and intra-elite interaction, their compliance with the Constitution; 3) the use of structural and functional potential and resources for raising standards of public life; 4) the development of the ideas and symbols aimed at consolidating society in order to achieve the strategic goal; 5) initiation of the strategic project of modernization; 6) the sequence of the procedure for the practical implementation and optimization of the project with the help of political technologies. The experience of institutionalization of the political elite of Germany is quiet relevant for Ukraine in the context of modern political reality. ; В умовах глобального розвитку процеси модернізації політичних систем набувають все більшого значення, оскільки сприяють здійсненню необхідних перетворень з метою адаптації до викликів навколишнього середовища через здійснення структурно-змістовних внутрішніх перетворень. Це актуалізує необхідність дослідження суб'єкта модернізаційної діяльності, який в ході інституціоналізації набуває необхідних ресурсів та процедур для її ефективного здійснення.Процеси інституціоналізації політичної еліти обумовлюються: посиленням професіоналізації політичної сфери діяльності; суспільною потребою формування та регулювання правил взаємодії; необхідністю легітимації статусу та процедури діяльності; наявністю структурнофункціонального потенціалу, необхідного для впливу на функціонування політичної системи. Оцінювання рівня інституціоналізації еліти в процесах модернізації політичної системи здійснюється на основі критеріїв адаптивності, складності, автономії, згуртованості, конгруентності, ексклюзивності.Високий рівень інституціоналізації політичної еліти Німеччини у процесах модернізації дозволив відновити суверенітет держави, забезпечити відповідний рівень демократичності, соціальної орієнтованості суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку, закріпивши провідне становище в світовій політиці. Цьому сприяли:1) наявність прозорих правил інкорпорації та внутрішньоелітної взаємодії, їх відповідність Конституції; 3) використання структурнофункціонального потенціалу та ресурсів для підвищення стандартів суспільного життя; 4) вироблення ідей та символів, направлених на консолідацію суспільства заради досягнення стратегічної мети; 5) ініціювання стратегічного проекту модернізації; 6) послідовність процедури практичної реалізації та оптимізації проекту за допомогою політичних технологій. Досвід інституціоналізації політичної еліти Німеччини є досить актуальним для України в умовах сучасної політичної дійсності.

Under conditions of a global development processes of political systems modernization acquire all the more significance, while they contribute to necessary transformations with the aim of adaptation to challenges of environment through making structural meaningful transformations. It actualized the need of research of the subject of modernization activity, which in the process of institutionalization acquires the necessary resources and procedures for its effective implementation.The processes of institutionalization of the political elite are conditioned by: the strengthening of the professionalization of the political field of activity; the social need for the formation and regulation of the rules of interaction; the need to legitimize the status and procedures of the activity; the presence of structural and functional potential, needed to influence the functioning of the political system. The evaluation of the level of institutionalization of the elite in the processes of modernization of the political system is based on the criteria of adaptability, complexity, autonomy, cohesion, congruency, exclusivity.The high level of institutionalization of the Germany's political elite in the processes of modernization allowed to restore the sovereignty of the state, to ensure the appropriate level of democracy, social orientation of socio-political and socio-economic development, consolidating the leading position in world politics. This was facilitated by: 1) the existence of transparent rules of incorporation and intra-elite interaction, their compliance with the Constitution; 3) the use of structural and functional potential and resources for raising standards of public life; 4) the development of the ideas and symbols aimed at consolidating society in order to achieve the strategic goal; 5) initiation of the strategic project of modernization; 6) the sequence of the procedure for the practical implementation and optimization of the project with the help of political technologies. The experience of institutionalization of the political elite of Germany is quiet relevant for Ukraine in the context of modern political reality. ; В умовах глобального розвитку процеси модернізації політичних систем набувають все більшого значення, оскільки сприяють здійсненню необхідних перетворень з метою адаптації до викликів навколишнього середовища через здійснення структурно-змістовних внутрішніх перетворень. Це актуалізує необхідність дослідження суб'єкта модернізаційної діяльності, який в ході інституціоналізації набуває необхідних ресурсів та процедур для її ефективного здійснення.Процеси інституціоналізації політичної еліти обумовлюються: посиленням професіоналізації політичної сфери діяльності; суспільною потребою формування та регулювання правил взаємодії; необхідністю легітимації статусу та процедури діяльності; наявністю структурнофункціонального потенціалу, необхідного для впливу на функціонування політичної системи. Оцінювання рівня інституціоналізації еліти в процесах модернізації політичної системи здійснюється на основі критеріїв адаптивності, складності, автономії, згуртованості, конгруентності, ексклюзивності.Високий рівень інституціоналізації політичної еліти Німеччини у процесах модернізації дозволив відновити суверенітет держави, забезпечити відповідний рівень демократичності, соціальної орієнтованості суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку, закріпивши провідне становище в світовій політиці. Цьому сприяли:1) наявність прозорих правил інкорпорації та внутрішньоелітної взаємодії, їх відповідність Конституції; 3) використання структурнофункціонального потенціалу та ресурсів для підвищення стандартів суспільного життя; 4) вироблення ідей та символів, направлених на консолідацію суспільства заради досягнення стратегічної мети; 5) ініціювання стратегічного проекту модернізації; 6) послідовність процедури практичної реалізації та оптимізації проекту за допомогою політичних технологій. Досвід інституціоналізації політичної еліти Німеччини є досить актуальним для України в умовах сучасної політичної дійсності.

Проанализировав суть деформации политической системы совет4 ского общества в 20 — 30-е годы и выявляя ее причины, считаем (и это очень важно сегодня), что только в условиях правового государства, развития многопартийности, политического плюрализма возможно осуществление демократии в Украине. ; Проаналізовано сутність політичної системи радянського суспільства у 20-30-ті роки ХХ ст., розкрито причини її деформації, наслідкомяких стало утвердження тоталітаризму.

Проанализировав суть деформации политической системы совет4 ского общества в 20 — 30-е годы и выявляя ее причины, считаем (и это очень важно сегодня), что только в условиях правового государства, развития многопартийности, политического плюрализма возможно осуществление демократии в Украине. ; Проаналізовано сутність політичної системи радянського суспільства у 20-30-ті роки ХХ ст., розкрито причини її деформації, наслідкомяких стало утвердження тоталітаризму.

Монографія присвячена аналізу такого важливого чинника формування відкритого суспільства як демократичність політичних систем. Основним інструментом її забезпечення, на думку автора, є зв'язки з громадськістю. Зв'язки з громадськістю розглядаються як інформаційно- комунікативна система, яка переводить демократію з рівня культурної цінності на рівень практичного забезпечення інтересів різних соціальних груп та організацій і утворює ефективний механізм реалізації завдань побудови відкритого суспільства через посередництво комунікацій з громадськістю. Такі завдання спрямовані на встановлення гармонійних відносин між соціально-організованими суб'єктами та різними колами громадськості. Для викладачів, аспірантів, науковців.

At the beginning of the ХХІ century, the European Union, particularly its states parties faced a number of complex and unresolved issues. One of the important manifestations of political change that took place in some EU countries was the evolution of party systems. Due to the active globalization processes and the urgent problems facing Europe, it can be asserted that the European party system is currently degrading. Recently, during the years of crisis (economic, migration, political, etc.) there took place a rundown of political parties and a loss of parties' influence on various local organizations, and most importantly on the electorate. A characteristic feature of the changes that took place in the established political configurations was a clear-cut disruption of party coordinates. The classic division into the right, the left and the centrists proves this. However, in reality it remained, basically, only in the ideological software of the parties. At the same time, the real political course of the party space's main subjects became less and less conveyed. In truth, this character separates the leading political forces of modern Europe into two directions. Firstly, these parties proclaim to find a way out of the crisis by any means in their activities and at the same time improve the system of integration and globalization relations. In particular, in the scientific community (conservatives, liberals, etc.) they are called traditional parties. Secondly, there is another party side in which ideological and political criteria are expressed more explicitly. There are radical socialists who are dissatisfied with the current social structure of the (modern) state; radical nationalists who oppose the immigration component in modern European life; and separatists who excoriate EU regional strategy. All these points are actively supported by parties that have been defined as anti-systemic by the scientific community. ; Стаття присвячена аналізу та систематизації комплексу чинників, що вплинули на процеси трансформації партійних систем країн Європейського Союзу. Розглянуто загальні закономірності та національні характеристики процесу трансформації партійного середовища на політичному просторі Європейського Союзу. Виявлено взаємозв'язок впливу чинників як у загальному, так і в конкретному випадку в окремих країнах. Дані чинники охоплюють низку сфер, серед яких суспільна, інституціональна, політична, економічна. Водночас як внутрішні, так і зовнішні чинники, серед яких світова економічна криза 2008 року, міграційна криза 2015–2016 років, дефіцит партійної демократії, відіграли вагому роль у перебудові партійного ландшафту європейських країн. У зв'язку із цим почали створюватися нові політичні сили (антисистемні), які стали реальними конкурентами для традиційних партій у прагненні до влади, яким симпатизує та віддає перевагу електорат. Політичний курс традиційних (просистемних) політичних партій став менше підтримуватися як суспільством, так і іншими політиками, а діяльність новостворених політичних об'єднань (антисистемних), навпаки, вийшла на провідні позиції. Початок ХХІ століття для просистемних європейських політичних сил ознаменувався цілою низкою нагальних проблем: скасування державного фінансування в окремих країнах; корупційні скандали; внутрішньопартійні суперечності; збій партійних координат. Ці факти говорять про те, що натепер наявна чітка тенденція до скорочення чисельності політичних партій, до їх знецінення, до втрати довіри громадян у провідні політичні сили. Усе це говорить про трансформацію партійного простору сучасних європейських держав, а в деяких випадках навіть про деградацію європейської партійної системи загалом. З огляду на це, зроблений аналіз як зовнішніх, так і внутрішніх чинників дозволяє ширше розкрити основні процеси та суперечності, наявні в рамках функціонування партійних систем країн Європейського Союзу.

At the beginning of the ХХІ century, the European Union, particularly its states parties faced a number of complex and unresolved issues. One of the important manifestations of political change that took place in some EU countries was the evolution of party systems. Due to the active globalization processes and the urgent problems facing Europe, it can be asserted that the European party system is currently degrading. Recently, during the years of crisis (economic, migration, political, etc.) there took place a rundown of political parties and a loss of parties' influence on various local organizations, and most importantly on the electorate. A characteristic feature of the changes that took place in the established political configurations was a clear-cut disruption of party coordinates. The classic division into the right, the left and the centrists proves this. However, in reality it remained, basically, only in the ideological software of the parties. At the same time, the real political course of the party space's main subjects became less and less conveyed. In truth, this character separates the leading political forces of modern Europe into two directions. Firstly, these parties proclaim to find a way out of the crisis by any means in their activities and at the same time improve the system of integration and globalization relations. In particular, in the scientific community (conservatives, liberals, etc.) they are called traditional parties. Secondly, there is another party side in which ideological and political criteria are expressed more explicitly. There are radical socialists who are dissatisfied with the current social structure of the (modern) state; radical nationalists who oppose the immigration component in modern European life; and separatists who excoriate EU regional strategy. All these points are actively supported by parties that have been defined as anti-systemic by the scientific community. ; Стаття присвячена аналізу та систематизації комплексу чинників, що вплинули на процеси трансформації партійних систем країн Європейського Союзу. Розглянуто загальні закономірності та національні характеристики процесу трансформації партійного середовища на політичному просторі Європейського Союзу. Виявлено взаємозв'язок впливу чинників як у загальному, так і в конкретному випадку в окремих країнах. Дані чинники охоплюють низку сфер, серед яких суспільна, інституціональна, політична, економічна. Водночас як внутрішні, так і зовнішні чинники, серед яких світова економічна криза 2008 року, міграційна криза 2015–2016 років, дефіцит партійної демократії, відіграли вагому роль у перебудові партійного ландшафту європейських країн. У зв'язку із цим почали створюватися нові політичні сили (антисистемні), які стали реальними конкурентами для традиційних партій у прагненні до влади, яким симпатизує та віддає перевагу електорат. Політичний курс традиційних (просистемних) політичних партій став менше підтримуватися як суспільством, так і іншими політиками, а діяльність новостворених політичних об'єднань (антисистемних), навпаки, вийшла на провідні позиції. Початок ХХІ століття для просистемних європейських політичних сил ознаменувався цілою низкою нагальних проблем: скасування державного фінансування в окремих країнах; корупційні скандали; внутрішньопартійні суперечності; збій партійних координат. Ці факти говорять про те, що натепер наявна чітка тенденція до скорочення чисельності політичних партій, до їх знецінення, до втрати довіри громадян у провідні політичні сили. Усе це говорить про трансформацію партійного простору сучасних європейських держав, а в деяких випадках навіть про деградацію європейської партійної системи загалом. З огляду на це, зроблений аналіз як зовнішніх, так і внутрішніх чинників дозволяє ширше розкрити основні процеси та суперечності, наявні в рамках функціонування партійних систем країн Європейського Союзу.

Рассмотрены особенности процесса становления политической системы независимой Украины в направлении либерализации и демократизации. Отмечено, что в Украине одновременно происходят процессы трансформации политической системы, государства и построения политической нации. Кроме конституционно провозглашенного курса на построение демократического правового государства и гражданского общества, значительное влияние на политический процесс в Украине оказывают внутренние, специфические закономерности развития общественного организма. ; The features of the process of formation of the political system of independent Ukraine in the direction of liberalization and democratization are considered. It is noted that in Ukraine there are processes at the same time the transformation of the political system of the state and the building of a political nation. Besides the constitutionally declared policy of building a democratic state and civil society, a considerable influence on the political process in Ukraine is carried out inside, specific patterns of development of the social organism

The dynamism of the development of modern political systems is due to the influence of global processes of informatization and globalization. They define new standards of society, aimed at increasing the level of stability and order as the basis of progressive socio-political development. The processes of political modernization are an effective mechanism for the practical implementation of qualitatively new changes related to the structural and content-based updating of political systems, the creation of opportunities for the development of a social and legal state and civil society. In the course of institutionalization, the political elite acquires stable structural and functional characteristics that determine the features of intra-age interaction, specify the procedure of political activity and technological tools necessary for optimization of the set goals and objectives. The high level of institutionalization in the political system allows the elite to demonstrate subjectivity in initiating and practical implementation of national modernization projects. The level of institutionalization of the elite, its subjectivity in the implementation of modernization transformations can be improved due to: 1) update of the staffing of the status-role grid by attracting the potential of youth leaders and conducting of lustration; 2) creation of conditions for forming a regime of partnership cooperation with civil society and business structures on the basis of mutual recognition of obligations and responsibilities regarding the modernization of the political system in the conditions of global development; 3) formation of an effective institutional environment that will increase the level of openness of intra-age interaction, optimize communication practices with civil society and provide sequences of procedural and technological aspects of the process of political modernization; 4) initiating a national modernization project that is in line with the current trend of global development; 5) activating the mobilization and consolidation potential of civil society through raising the level of national consciousness and political identity. ; Динамічність розвитку сучасних політичних систем обумовлена впливом світових процесів інформатизації та глобалізації. Вони визначають нові стандарти життєдіяльності суспільства, направлені на підвищення рівня стабільності та порядку як основи поступального суспільнополітичного розвитку. Процеси політичної модернізації виступають дієвим механізмом практичної реалізації якісно-нових змін, пов'язаних із структурно-змістовним оновленням політичних систем, створенням можливостей розвитку соціально-правової держави та громадянського суспільства. Політична еліта в ході інституціоналізації набуває стійких структурно-функціональних характеристик, що визначають особливості внутрішньоелітної взаємодії, конкретизують процедуру політичної діяльності та технологічний інструментарій, необхідний для оптимізації поставлених цілей та завдань. Високий рівень інституціоналізації у політичній системі дозволяє еліті проявляти суб'єктність щодо ініціювання та практичної реалізації національних модернізаційних проектів. Підвищенню рівня інституціоналізації еліти, її суб'єктності в здійсненні модернізаційних перетворень можуть сприяти: 1) оновлення кадрового складу статусно-рольової сітки за рахунок залучення потенціалу молодіжних лідерів та проведення люстрації; 2) створення умов формування режиму партнерської співпраці з громадянським суспільством та бізнесструктурами, на засадах взаємного визнання зобов'язань і відповідальності щодо модернізації політичної системи в умовах глобального розвитку; 3) формування дієвого інституціонального середовища, що дозволить підвищити рівень відкритості внутрішньоелітної взаємодії, оптимізувати практики комунікації із громадянським суспільством та надати послідовності процедурно-технологічним аспектам процесу політичної модернізації; 4) ініціювання національного проекту модернізації, що відповідає сучасним тенденція глобального розвитку; 5) активізація мобілізаційного та консолідаційного потенціалу громадянського суспільства через підвищення рівня національної самосвідомості та політичної ідентичності.