The study presents the practice of foreign countries in managing and financing public and private schools, considered differences between the two forms of educational organizations. The study highlighted the reasons of socio-economic stratification caused by the existence of these two types of schools. It defines the government role and functions in undermining socio-economic differences and providing equal learning opportunities for different social levels. The study presents and analyzes different models and different extend of government involvement in the process of education quality improvement in different countries. It draws a conclusion that in case of adequate government participation and funding of schools it is possible to minimize socio-economic stratification between publicly and privately managed schools. The study proves that the existence of both school systems leads to the freedom of choice, development of healthy competition and increase of education quality in the country. ; В исследовании представлены практики зарубежных стран по управлению и финансированию негосударственных и государственных образовательных организаций, рассмотрены различия между двумя формами организаций. Выделены причины, по которым существование двух типов образовательных организаций может приводить к социально-экономическому расслоению в рамках системы образования. Обозначена роль и функции государства в нивелировании социально-экономических различий и обеспечении равных образовательных возможностей для различных слоев общества. Также представлены и проанализированы различные способы и степень государственной вовлеченности в процесс повышения качества образования в различных странах. Сделаны выводы, что при правильном участии государства в финансировании образовательных учреждений и при эффективной системе государственной поддержки может быть снижена степень социально-экономической стратификации между государственными и негосударственными образовательными организациями. Доказано, что параллельное существование обоих типов учебных заведений приводит к существованию свободы выбора, развитию здоровой конкуренции и повышению качества образования в стране.
В статье автор оценивает основания реформирования гражданского законодательства с позиции либеральной экономической теории и знакомит читателей с возможностью методов экономической теории в правовом исследовании. Предлагается использовать экономическую теорию в качестве инструмента анализа источников законодательства. Автор доказывает различие экономических и правовых отношений в имущественной сфере. Он формулирует главное качество объективных экономических отношений их абсолютную свободу, в то время как правовые имущественные отношения всегда отличаются некоторой мерой свободы. ; The author evaluates the grounds for reforming civil legislation from the perspective of liberal economic theory and informs the readers about the possibility to use the methods of an economic theory in a legal research. The author proposes to use the economic theory as an instrument to analyze the sources of legislation. The author proves the difference between economic and legal relations in the property sphere. He formulates the main quality of objective economic relations: their absolute freedom, while legal property relations are always characterized by a certain extent of freedom.
Выдвинутые прежде теории коррупции могут быть разделены на теории политической коррупции и теории экономической коррупции. При подходе политической коррупции, основанном на коммунитарианизме, демократические государства рассматриваются как общности, и демократия уважается как «общественное благо». В качестве антикоррупционных мер делается упор на усиление прозрачности доходов чиновников, ужесточение наказаний должностных лиц, четкое определение отношений между чиновниками, политиками и избирателями. При подходе экономической коррупции, предполагающем смешение утилитаризма и коммунитарианизма, так же, как и при подходе политической коррупции, подразумевается общность, в которой распространены капиталистическая свобода и демократия. Сторонники теории экономической коррупции полагают, что «счастье как выгоду» можно измерить. Важными мерами антикоррупционной политики они считают конкуренцию и борьбу за эффективность. Антикоррупционная политика, основанная на подходе экономической коррупции, имеет склонность принуждать любые государства к осуществлению одинаковых мер без учета особенностей истории и культуры каждой страны. Новый подход, предложенный автором, учитывает власть, влияющую на принятие решений продажных игроков. При новом подходе, основанном на либерализме, важное значение придаётся субъектности властного игрока и подчинённого, так как власть ограничивает свободу других субъектов. Для регулирования использования власти следует ослаблять власть правителей, держащих в своём подчинении силовые механизмы. Должны неукоснительно проводиться расследования преступлений, задержания и аресты, выдвижение обвинений и вынесение судебных решений. ; The theories of corruption, presented before, can be divided into political corruption and economic corruption. Under the approach of political corruption, based on communitarianism, democratic states are regarded as communities, and democracy is esteemed as «common good». As measures against corruption the improvement of transparency of officials' income, strengthening punishment on them, being strict with relations between politicians, officials and electors are stressed. Under the economic corruption approach, presupposing the mixture of utilitarianism and communitarianism, a community with capitalistic freedom and democracy is assumed as well as under the political corruption approach. Supporters of the theory of economic corruption approach believe that «happiness-profits» can be measured. Anti-corruption policies based on this economic corruption approach is inclined to force any states to implement the same measures without considering specificity of history or culture of every state. A new approach, presented by the author, recons power which influences decision making of corrupt actors. Under the new approach, based on liberalism, subjectivity of an actor in power and a subordinate is attached importance, because power restrains freedom of other subjects. To regulate power operations, the power of rulers holding violent devices should be weakened. Criminal investigation, arrest, detention, indictment and judgment should be executed strictly.
Problem setting. Among the democratic freedoms defined by the Constitution of Ukraine is the freedom of speech, which is considered not only in itself, but also as freedom of the press. But legally declared freedoms in a democratic society necessarily require the existence of real mechanisms for their implementation in various spheres ofpublic life, as well as the state's ability to protect them from any encroachment.Recent research and publications analysis. The problem of press freedom is very interesting for scientists and the public. In addition, the situation with the development of freedom of speech in Ukraine is the subject of monitoring of domestic and international organizations.Paper objective. The purpose of the article is to investigate the factors that influence the degree of development offreedom of the press in Ukraine, as well as to show the interdependence of the level offreedom of the media and the state of democracy in the country.Paper main body. Based on the structure ofpress freedom, one can analyze the extent of this freedom.Economic independence of the media. Most of the media in Ukraine is privately owned and controlled by a small group of wealthy people who use their resource to ensure personal interests.This, in turn, could threaten society by limiting the pluralism of ideas, the principles of freedom of speech and the press.Legal component. Constitutional and legal regulation of media in Ukraine is one of the most progressive in Eastern Europe, despite the fact that legal guarantees of media activities are not always implemented in practice. The rights and obligations of the media are regulated by a number of legislative acts, as well as resolutions of the Verkhovna Rada of Ukraine and the government of our state, presidential decrees.Legal protection ofjournalistic activity freedom. Freedom of the press becomes real where the legal protection of freedom of journalistic activity is implemented. Ukraine remains one of the most dangerous countries for journalists and journalistic activities - physical attacks on journalists, arbitrary detention and intimidation, kidnapping, murder ofjournalists and media workers do not promote the principles of freedom of the press and create psychological pressure on domestic media workers.Political aspect. An indicator offreedom of speech and freedom of the press is the presence/absence of censorship in relation to the media itself and to the materials distributed. The Constitution of Ukraine emphasizes the prohibition of censorship, while there are certain limitations that can sometimes be motivation for sanctions, broadcasting stops, ban of certain media and internet pages.Freedom of the media is a necessary element of the functioning of a democratic political regime. The state offreedom of the press directly influences the level of development of democracy in the state. «Partly Free» Ukrainian Media is one of the reasons «hybrid political regime» in the ranking of countries in terms of democracy.Conclusions of the research. It should be noted that press freedom in Ukraine as one of the indicators of democracy in general strengthened its position. At the same time, there remain reasons for concern: the monopolization of media markets, the concentration of private media in the hands of a small group of wealthy businessmen (and the possibility of their influence on political processes), different methods of reacting to pro-Russian propaganda and violence against journalists in the country, especially in the East. ; Исследуется состояние свободы средств массовой информации в Украине. Приводятся результаты международных рейтингов уровня свободы прессы и анализируются факторы, которые на них повлияли. В частности, рассматриваются такие элементы структуры свободы масс-медиа как экономическая самостоятельность, правовая и политическая составляющие, правовая защита свободы журналистской деятельности. Показана взаимозависимость между показателями свободы прессы в Украине и уровнем развития демократии. ; Досліджується стан свободи засобів масової інформації в Україні. Наводяться результати міжнародних рейтингів рівня свободи преси та аналізуються чинники, які на них вплинули. Зокрема, розглядаються такі елементи структури свободи мас- медіа як економічна самостійність, правова та політична складові, правовий захист свободи журналістської діяльності. Показано взаємозалежність між станом свободи преси в Україні та рівнем розвиненості демократії.
Problem setting. Among the democratic freedoms defined by the Constitution of Ukraine is the freedom of speech, which is considered not only in itself, but also as freedom of the press. But legally declared freedoms in a democratic society necessarily require the existence of real mechanisms for their implementation in various spheres ofpublic life, as well as the state's ability to protect them from any encroachment.Recent research and publications analysis. The problem of press freedom is very interesting for scientists and the public. In addition, the situation with the development of freedom of speech in Ukraine is the subject of monitoring of domestic and international organizations.Paper objective. The purpose of the article is to investigate the factors that influence the degree of development offreedom of the press in Ukraine, as well as to show the interdependence of the level offreedom of the media and the state of democracy in the country.Paper main body. Based on the structure ofpress freedom, one can analyze the extent of this freedom.Economic independence of the media. Most of the media in Ukraine is privately owned and controlled by a small group of wealthy people who use their resource to ensure personal interests.This, in turn, could threaten society by limiting the pluralism of ideas, the principles of freedom of speech and the press.Legal component. Constitutional and legal regulation of media in Ukraine is one of the most progressive in Eastern Europe, despite the fact that legal guarantees of media activities are not always implemented in practice. The rights and obligations of the media are regulated by a number of legislative acts, as well as resolutions of the Verkhovna Rada of Ukraine and the government of our state, presidential decrees.Legal protection ofjournalistic activity freedom. Freedom of the press becomes real where the legal protection of freedom of journalistic activity is implemented. Ukraine remains one of the most dangerous countries for journalists and journalistic activities - physical attacks on journalists, arbitrary detention and intimidation, kidnapping, murder ofjournalists and media workers do not promote the principles of freedom of the press and create psychological pressure on domestic media workers.Political aspect. An indicator offreedom of speech and freedom of the press is the presence/absence of censorship in relation to the media itself and to the materials distributed. The Constitution of Ukraine emphasizes the prohibition of censorship, while there are certain limitations that can sometimes be motivation for sanctions, broadcasting stops, ban of certain media and internet pages.Freedom of the media is a necessary element of the functioning of a democratic political regime. The state offreedom of the press directly influences the level of development of democracy in the state. «Partly Free» Ukrainian Media is one of the reasons «hybrid political regime» in the ranking of countries in terms of democracy.Conclusions of the research. It should be noted that press freedom in Ukraine as one of the indicators of democracy in general strengthened its position. At the same time, there remain reasons for concern: the monopolization of media markets, the concentration of private media in the hands of a small group of wealthy businessmen (and the possibility of their influence on political processes), different methods of reacting to pro-Russian propaganda and violence against journalists in the country, especially in the East. ; Исследуется состояние свободы средств массовой информации в Украине. Приводятся результаты международных рейтингов уровня свободы прессы и анализируются факторы, которые на них повлияли. В частности, рассматриваются такие элементы структуры свободы масс-медиа как экономическая самостоятельность, правовая и политическая составляющие, правовая защита свободы журналистской деятельности. Показана взаимозависимость между показателями свободы прессы в Украине и уровнем развития демократии. ; Досліджується стан свободи засобів масової інформації в Україні. Наводяться результати міжнародних рейтингів рівня свободи преси та аналізуються чинники, які на них вплинули. Зокрема, розглядаються такі елементи структури свободи мас- медіа як економічна самостійність, правова та політична складові, правовий захист свободи журналістської діяльності. Показано взаємозалежність між станом свободи преси в Україні та рівнем розвиненості демократії.
В статті обґрунтовується наукова гіпотеза, що сучасний світовий політичний процес є консолідованою політичною діяльністю всіх учасників міжнародних від- носин в умовах реальних глобалізаційних зрушень. В дослідницькій парадигмі «світ- політики» цей процес представлений як функція гетерогенної мегасистеми, якій властиві політична, економічна і ціннісна неоднорідність елементів на ґрунті не- стійкої діалектичної взаємодії.Процеси світової політики в умовах глобалізації характеризуються новими трендами – глобальною конкуренцією світових «центрів впливу» та інших суб'єктів- гравців глобальної політики; і водночас, але й поєднанням зусиль людства у подо- ланні глобальних проблем буття. Праксеологію світового політичного процесу розкриває сукупна діяльність áкторів світової політики і суб'єктів міжнародного права – держав та їх урядів, міжурядових союзів і неурядових світових організацій.Розуміння суті й трендів глобалізації пов'язане зі створенням нових транснаціо- нальних систем і форматів (в економіці, фінансах, політиці, науці, інформації т.і.), що забезпечує домінування капіталу й інформаційної свободи над національними інтересами, особливо в пулі т.зв. «незахідних» країн. Політична особливість глоба- лізації – це очевидне послаблення чи скорочення суверенітету національних держав. Але більш домінантними стали проблеми зміцнення глобальної безпеки перед ви- кликами міжнародного тероризму, та спроби усунення феномену війни з життя людства. Глобальні проблеми світового розвитку переважно вирішуються т.зв.«клубами» світ-політики і світ-економіки – G7 і G20, ЄС, а також Давоським Фо- румом, ШОС, БРІКС та ін. Цей формат не дуже обтяжений юридично, і дозволяє світовим áкторам виробляти механізми «балансу інтересів» та консолідації держав щодо протистояння глобальним викликам сучасності.Світовому політичному процесу діалектично властива певна турбулентність розвитку і дія суперечливих тенденцій: консолідації й дезінтеграції. Перша – про- являє себе у формуванні масиву світових продуктивних сил, інтернаціоналізації економічної діяльності, у стрімкому розвитку НТР, в осучасненні сфер інформати- зації та управління відносно глобальних впливів, у поступовій демократизації по- літики. Тенденція дезінтеграції позначає відцентрові процеси, обумовлені одночас- ним існуванням на планеті народів і країн, що перебувають на різних стадіях циві- лізаційного розвитку. Але з поч. ХХІ ст. вектори світового політичного процесу постійно мігрують і змінюються.Обрання стратегічної лінії розвитку держави цілком залежить від політичної волі еліти та народу; цей вибір – довгостроковий «геополітичний проект» країни. Національна геостратегія передбачає нейтралізацію руйнівних для держави на- слідків від зовнішніх і внутрішніх викликів з боку багатомірного світового просто- ру. Сучасна Україна, зміцнюючи свої національні інтереси і національну безпеку, обрала геостратегію євроінтеграції, що передбачає – плюралістичну демократію, правову державу, лібералізацію економіки, сильне громадянське суспільство, євро- пейські цінності, вільні мас-медіа, консенсус у зовнішній політиці тощо. Її страте- гічні цілі – відкрита політика демократичних реформ, боротьба з корупцією та олігархією, інформаційна свобода, розвиток економічної, політико-правової, техні- ко-комунікаційної та гуманітарної співпраці з Євросоюзом.Таким чином, провідним критерієм прогресу в світовій політиці стає рух на- родів і держав шляхом демократизації («четверта хвиля» модернізації); а майбут- ній зміст світового політичного процесу, що розгортається на глобальному рівні, залежить від практик державно-політичних інститутів, міжнародних організацій, великих соціальних спільнот і впливових політиків, які мають міжнародний авто- ритет. ; In the article is substantiated that the world political process of the present day is a consolidated activity of all participants of the international relations in the context of globalization changes. In the «world-politics» paradigm, this process is represented as a function of a heterogeneous mega system, which has a political, economic and value heterogeneity of elements on the ground of unstable dialectical interaction. The processes of world politics are characterized not only by the combination of humanity's efforts to overcome global problems, but also by the turbulence of development and contradictory trends (consolidation and disintegration) through the competition of global «centers of influence" and other subjects-players of global politics. ; В статье обосновывается, что мировой политический процесс современности является консолидированной деятельностью всех участников международных от- ношений в условиях глобализационных сдвигов. В парадигме «мир-политики» этот процесс представлен как функция гетерогенной мегасистемы, которой свойствен- ны политическая, экономическая и ценностная неоднородность элементов на почве неустойчивого диалектического взаимодействия. Процессы мировой политики ха- рактеризуются не только единением усилий человечества в преодолении глобальных проблем, но и турбулентностью развития, и противоречивыми трендами (консоли- дации и дезинтеграции) из-за конкуренции мировых «центров влияния» и других субъектов-игроков глобальной политики.
В статті обґрунтовується наукова гіпотеза, що сучасний світовий політичний процес є консолідованою політичною діяльністю всіх учасників міжнародних від- носин в умовах реальних глобалізаційних зрушень. В дослідницькій парадигмі «світ- політики» цей процес представлений як функція гетерогенної мегасистеми, якій властиві політична, економічна і ціннісна неоднорідність елементів на ґрунті не- стійкої діалектичної взаємодії.Процеси світової політики в умовах глобалізації характеризуються новими трендами – глобальною конкуренцією світових «центрів впливу» та інших суб'єктів- гравців глобальної політики; і водночас, але й поєднанням зусиль людства у подо- ланні глобальних проблем буття. Праксеологію світового політичного процесу розкриває сукупна діяльність áкторів світової політики і суб'єктів міжнародного права – держав та їх урядів, міжурядових союзів і неурядових світових організацій.Розуміння суті й трендів глобалізації пов'язане зі створенням нових транснаціо- нальних систем і форматів (в економіці, фінансах, політиці, науці, інформації т.і.), що забезпечує домінування капіталу й інформаційної свободи над національними інтересами, особливо в пулі т.зв. «незахідних» країн. Політична особливість глоба- лізації – це очевидне послаблення чи скорочення суверенітету національних держав. Але більш домінантними стали проблеми зміцнення глобальної безпеки перед ви- кликами міжнародного тероризму, та спроби усунення феномену війни з життя людства. Глобальні проблеми світового розвитку переважно вирішуються т.зв.«клубами» світ-політики і світ-економіки – G7 і G20, ЄС, а також Давоським Фо- румом, ШОС, БРІКС та ін. Цей формат не дуже обтяжений юридично, і дозволяє світовим áкторам виробляти механізми «балансу інтересів» та консолідації держав щодо протистояння глобальним викликам сучасності.Світовому політичному процесу діалектично властива певна турбулентність розвитку і дія суперечливих тенденцій: консолідації й дезінтеграції. Перша – про- являє себе у формуванні масиву світових продуктивних сил, інтернаціоналізації економічної діяльності, у стрімкому розвитку НТР, в осучасненні сфер інформати- зації та управління відносно глобальних впливів, у поступовій демократизації по- літики. Тенденція дезінтеграції позначає відцентрові процеси, обумовлені одночас- ним існуванням на планеті народів і країн, що перебувають на різних стадіях циві- лізаційного розвитку. Але з поч. ХХІ ст. вектори світового політичного процесу постійно мігрують і змінюються.Обрання стратегічної лінії розвитку держави цілком залежить від політичної волі еліти та народу; цей вибір – довгостроковий «геополітичний проект» країни. Національна геостратегія передбачає нейтралізацію руйнівних для держави на- слідків від зовнішніх і внутрішніх викликів з боку багатомірного світового просто- ру. Сучасна Україна, зміцнюючи свої національні інтереси і національну безпеку, обрала геостратегію євроінтеграції, що передбачає – плюралістичну демократію, правову державу, лібералізацію економіки, сильне громадянське суспільство, євро- пейські цінності, вільні мас-медіа, консенсус у зовнішній політиці тощо. Її страте- гічні цілі – відкрита політика демократичних реформ, боротьба з корупцією та олігархією, інформаційна свобода, розвиток економічної, політико-правової, техні- ко-комунікаційної та гуманітарної співпраці з Євросоюзом.Таким чином, провідним критерієм прогресу в світовій політиці стає рух на- родів і держав шляхом демократизації («четверта хвиля» модернізації); а майбут- ній зміст світового політичного процесу, що розгортається на глобальному рівні, залежить від практик державно-політичних інститутів, міжнародних організацій, великих соціальних спільнот і впливових політиків, які мають міжнародний авто- ритет. ; In the article is substantiated that the world political process of the present day is a consolidated activity of all participants of the international relations in the context of globalization changes. In the «world-politics» paradigm, this process is represented as a function of a heterogeneous mega system, which has a political, economic and value heterogeneity of elements on the ground of unstable dialectical interaction. The processes of world politics are characterized not only by the combination of humanity's efforts to overcome global problems, but also by the turbulence of development and contradictory trends (consolidation and disintegration) through the competition of global «centers of influence" and other subjects-players of global politics. ; В статье обосновывается, что мировой политический процесс современности является консолидированной деятельностью всех участников международных от- ношений в условиях глобализационных сдвигов. В парадигме «мир-политики» этот процесс представлен как функция гетерогенной мегасистемы, которой свойствен- ны политическая, экономическая и ценностная неоднородность элементов на почве неустойчивого диалектического взаимодействия. Процессы мировой политики ха- рактеризуются не только единением усилий человечества в преодолении глобальных проблем, но и турбулентностью развития, и противоречивыми трендами (консоли- дации и дезинтеграции) из-за конкуренции мировых «центров влияния» и других субъектов-игроков глобальной политики.
