Suchergebnisse

The dynamics of changes in the spiritual-ecclesiastical and religious dimensions of Ukraine over the last quarter of a century testifies to a clear tendency towards self-determination and institutionalisation of the Orthodox community. The first half of the twentieth century became one of the stages of the movement for the creation of the Ukrainian Orthodox Church. A special place in the mentioned events had the figure of Metropolitan Polikarp (Sikorskyi). In 1922, a former associate of the Kyiv Spiritual Consistory and the Ministry of Religions of the Government of the Ukrainian People's Republic, Petro Sikorskyi, found himself in Western Volyn, a part of the Second Polish-Lithuanian Commonwealth. After his tonsure, Polikarp (Sykorskyi) headed the Derman monastery, and soon afterwards - the Miletsky monastery. At Miletsky Monastery, the hieromonk Polikarp used every opportunity he could to Ukrainize the life of the monastic community. At the beginning of 1923 Polikarp (Sikorskyi) was a Dean of the monasteries of the Volyn Diocese.It was important for Polikarp (Sikorskyi) to participate in the work of the Volyn Diocesan Congress of 1923, where he presided. The decisions of congress provided a formal basis for the Ukrainianization of church services. Delegates voted for the return of the Ukrainian language to divine service and the preparation of liturgical texts in Ukrainian.In the first half of 1923 Archimandrite Polikarp (Sikorskyi) was already a rector of the Zagayat Monastery. Here he focused, among other things, on the de-Russification of the divine services and the whole rhythm of the brethren's spiritual life. Polish police closely followed the archimandrite and claimed that Sikorskiy had turned the monastery into a hotbed of Ukrainian agitation. Not only the Polish police concerned itself with Archimandrite Polikarp (Sikorskiy's) views on the matters of religion and statehood. The representatives of the Russian ecclesiastical and political circles did, too. In October of 1923 by the respective decree, the head of the Church transferred P. Sikorskiy to Vilnius.The intensification of Ukraine's movement for the national and religious independence led to the appointment of Archimandrite Polikarp (Sikorskyi) to the posts of a rector of the cathedral and a dean of a municipality in Volodymyr in the spring of 1926. At that time, a conflict between the pro-Moscow priests and the Ukrainian community led by Arseni Richinsky intensified in the city. Polikarp (Sikorskyi) managed to satisfy the demands of the Ukrainians, but in early 1927 he was transferred to the Zhyrovichi Monastery. Nevertheless, Archimandrite Polikarp (Sikorskyi) remained one of the leaders and a symbolic figure in Ukraine's movement for the national and religious independence in Volyn. This was also confirmed by the Lutsk Church Congress of 1927 and other events in the life of the Orthodox Church of Poland. The other vector of Archimandrite Polikarp's contacts pointed to the UPR circles. Polikarp (Sikorskyi) maintained a dialogue with the UPR leader in exile, Andriy Livitsky. All these circumstances led to the ordainment of Polikarp (Sikorskyi) to the Bishop of Lutsk in 1932. The paper that follows publishes for the first time the unknown facts and certain aspects of Metropolitan's life, of which our knowledge is limited. The article also analyzes the Metropolitan's contribution to the Ukrainizationo of the Church of Volhynia in the interwar period. The purpose of the study is to investigate the extent of Polikarp (Sikorskiy's) Ukrainianizational activities in Volhynia and his impact on social and religious processes. From this goal, the following tasks arise: to evaluate the contribution of Polikarp (Sikorskiy) to the Ukrainianization of Church and religious life of Orthodox community of Poland in the interwar period; to show the extent of the influence of the bishop's figure on the achievements of the movement for the national and religious independence of Volyn in the interwar period. ; Динамика изменений в духовном и церковно-религиозном пространстве Украины последние четверть века свидетельствуют о четкой тенденции к самоопределению и институционированию православного сообщества. Одним из этапов движения за создание Украинской православной церкви стала первая половина ХХ в. Особое место в упомянутых событиях занимает фигура митрополита Поликарпа (Сикорского). В 1922 г. бывший сотрудник Киевской духовной консистории и Министерства вероисповеданий Правительства Украинской Народной Республики Петр Сикорский оказывается на Западной Волыни, которая вошла в состав Второй Речи Посполитой. После пострига Поликарп (Сикорский) возглавил Дерманский монастырь, а вскоре Милецкую обитель. В Милецком монастыре иеромонах Поликарп использовал все возможности для украинизации жизни монашеской общины. В начале 1923 г. Поликарп (Сикорский) - благочинный монастырей Волынской епархии. Важным было для Поликарпа (Сикорского) участие в работе Волынского епархиального съезда в 1923 году, где он председательствовал. Решения съезда дали формальную основу для украинизации службы. Делегаты проголосовали за возвращение украинского языка в богослужение, подготовку украиноязычных богослужебных текстов. В первой половине 1923 года архимандрит Поликарп (Сикорский) - уже настоятель Загаецкого мужского монастыря. Здесь он среди прочего сосредоточился на дерусификации служб и всего ритма духовной жизни братии. Польская полиция тщательно следила за архимандритом и утверждала, что Сикорский превратил монастырь в очаг украинской агитации. Духовно-национальная позиция архимандрита Поликарпа (Сикорского) беспокоила не только польскую полицию, но и российские церковно-политические круги. В октябре 1923 года глава Церкви соответствующим распоряжением переводит П. Сикорского в Вильно. Усиление украинского национально-церковного движения обусловили назначение архимандрита Поликарпа (Сикорского) настоятелем собора и благочинным городского округа Владимира весной 1926 года. В это время в городе обостряется конфликт между промосковскими священниками и украинской общественностью во главе с Арсеном Ричинским. Поликарпу (Сикорскому) удалось удовлетворить требования украинцев, однако в начале 1927 года его переводят в Жировицкий монастырь. Несмотря на это архимандрит Поликарп (Сикорский) оставался одним из лидеров и символическим лицом в украинском национально-церковном движении Волыни. Это подтвердил также Луцкий церковный съезд 1927 года и другие события в жизни Православной церкви в Польше. Другим направлением контактов архимандрита Поликарпа оставалась связь с кругами УНР. Поликарп (Сикорский) поддерживал диалог с лидером УНР в изгнании Андреем Ливицким. Все эти обстоятельства обусловили рукоположение Поликарпа (Сикорского) в епископа Луцкого в 1932 г. В данной статье впервые обнародованы неизвестные и уточнен ряд малоизвестных биографических моментов архиерея, проанализировано его влияние на украинизацию Церкви на Волыни в межвоенный период. Цель исследования заключается в том, чтобы исследовать масштабы украинизационной деятельности Поликарпа (Сикорского) на Волыни и его влияние на общественно-религиозные процессы. Основным результатом исследования стало определение вклада Поликарпа (Сикорского) в украинизацию церковно-религиозной жизни православных межвоенной Польши и масштаба воздействия фигуры владыки на национально-церковное движение Волыни в межвоенный период. ; Динаміка змін у духовному й церковно-релігійному просторі України останніх чверть століття свідчать про виразну тенденцію до самовизначення й інституціонування православної спільноти. Одним із етапів руху за створення Української православної церкви стала перша половина ХХ ст. Особливе місце у згаданих подіях займає постать митрополита Полікарпа (Сікорського). У 1922 р. колишній співробітник Київської духовної консисторії та Міністерства віросповідань Уряду Української Народної Республіки Петро Сікорський опиняється на Західній Волині, котра увійшла до складу Другої Речі Посполитої. Після постригу Полікарп (Сікорський) очолив Дерманський монастир, а невдовзі Милецьку обитель. У Милецькому монастирі ієромонах Полікарп використав усі можливості для українізації життя чернечої громади. На початку 1923 р. Полікарп (Сікорський) - благочинний монастирів Волинської єпархії. Важливою була для Полікарпа (Сікорського) участь у роботі Волинського єпархіального з'їзду 1923 р., де він головував. Рішення з'їзду дали формальну основу для українізації відправ. Делегати проголосували за повернення української мови в богослужіння, підготовку україномовних богослужбових текстів. У першій половині 1923 р. архімандрит Полікарп (Сікорський) вже настоятель Загаєцького чоловічого монастиря. Тут він серед іншого зосередився на дерусифікації відправ та усього ритму духовного життя братії. Польська поліція ретельно стежила за архімандритом і стверджувала, що Сікорський перетворив монастир на вогнище української агітації. Духовно-національна позиція архімандрита Полікарпа (Сікорського) турбувала не лише польську поліцію, але й російські церковно-політичні кола, У жовтні 1923 р. глава Церкви відповідним розпорядженням переводить П. Сікорського у Вільно. Посилення українського національно-церковного руху зумовили призначення архімандрита Полікарпа (Сікорського) настоятелем собору та благочинним міської округи у Володимир весною 1926 р. В цей час у місті загострюється конфлікт між промосковськими священиками та українською громадськістю на чолі із Арсеном Річинським. Полікарпу (Сікорському) вдалося задовольнити вимоги українців, однак на початку 1927 р. його переводять у Жировицький монастир. Незважаючи на це архімандрит Полікарп (Сікорський) залишався одним із лідерів і символічною особою в українському національно-церковному русі Волині. Це підтвердив також Луцький церковний з'їзд 1927 р. та інші події в житті Православної церкви в Польщі. Іншим напрямом контактів архімандрита Полікарпа залишався зв'язок із уенерівськими колами. Полікарп (Сікорський) підтримував діалог із лідером УНР в екзилі Андрієм Лівицьким. Усі ці обставини зумовили висвяту Полікарпа (Сікорського) на єпископа Луцького в 1932 р. У даній статті вперше оприлюднено невідомі й уточнено низку маловідомих біографічних моментів архієрея, проаналізовано його вплив на українізацію Церкви на Волині в міжвоєнний період. Мета дослідження полягає у тому, щоб дослідити масштаби українізаційної діяльності Полікарпа (Сікорського) на Волині та його вплив на суспільно-релігійні процеси. Основним результатом дослідження стало визначення внеску Полікарпа (Сікорського) в українізацію церковно-релігійного життя православних міжвоєнної Польщі та масштабу впливу постаті владики на здобутки національно-церковного руху Волині в міжвоєнний період.

Background. Today, an incidence and a mortality of incurable chronic diseases is increasing in the world, growing the relevance of Palliative and Hospice Care (PHC) systems and services creating and developing. The unfavorable medical and demographic situation in Ukraine requires a substantiation and implementation of an affordable, high-quality and effective PHC System that requires of health care providers of all levels involving, interagency and intersectoral coordination and cooperation in the PHC delivery. The purpose was to substantiate the optimal functional and organizational model of specialized PHC providing to the population in Ukraine. Materials and methods. Medical statistics, national and international scientific literature, results of sociological research were used in the work; methods of systematic and structural-functional analysis, medical cartography, biblio-semantic, statistical and sociological methods of research were applied in the work. Results. The optimum functional and organizational model of specialized PHC providing to the population in Ukraine is substantiated, in particular the health care providers involved in specialized PHC providing and their tasks were defined. Conclusions. 1. A medical and social analysis of morbidity and mortality rates and medical and demographic data shows high mortality rate from malignant neoplasms and severe complications of chronic noncommunicable diseases, rapid aging of the population in Ukraine, which determine the high need of the population in PHC. This requires the substantiation and development of an accessible, high-quality and efficient PHC System based on innovative multidisciplinary, interagency and intersectoral approaches, which requires the coordination of the work of institutions that subordinated to different ministries and departments, involvement in PHC providing and social care for palliative patients of health care providers of all levels and social care institutions. 2. A systematic analysis of the PHC worldwide experience in many countries around the world, the recommendations of WHO, the European Association for Palliative Care (EAPC) and other reputable international professional organizations, allows us to propose a three-levels model of PHC System in Ukraine: 1) Palliative care approach or primary PHC; 2) General palliative care; 3) Specialized PHC (hospice or end-of-life care). This was the basis of the developed of the PHC System delivery to the population in Ukraine concept. 3. It is grounded, developed and tested at the level of the innovative components of the functional and organizational model of specialized PHC that based on a patient-family-oriented paradigm, a multidisciplinary, interagency and intersectoral approach at all levels of health care delivery that meets current international standards and norms, to integrate PHC into the Health Care System, the continuity of its delivery, and feedback through the involvement and cooperation of health care providers and social care institutions, public and charitable organizations, patients and their families. 4. The functional and organizational model of specialized PHC providing to the population in Ukraine is a high-tech, highly professional component of the Healthcare System, which requires modern high-tech equipment and effective medicines, special professional training and continuous professional development and motivation of the staff, appropriate legal framework and, of course, proper financial and political support of the Government of Ukraine, regional and local authorities and the interest and support of the whole society. ; Актуальность. Сегодня в мире растет распространенность и смертность населения от инкурабельные хронических заболеваний, что увеличивает актуальность создания и развития систем и служб оказания паллиативной и хосписной помощи (ПХП) населению. Неблагоприятная медико-демографическая ситуация в Украине требует обоснования и внедрения системы доступной, качественной и эффективной ПХП, что требует привлечения к оказанию ПХП медицинских работников учреждений здравоохранения (УЗ) всех уровней медицинской помощи, межведомственной и межсекторальной координации и сотрудничества. Цель работы: обосновать оптимальную функционально-организационная модель оказания специализированной ПХП населению в Украине. Материалы и методы. В работе были использованы данные медицинской статистики, национальная и международная научная литература, результаты социологического исследования; применены методы системного и структурно-функционального анализа, медицинской картографии, библиосемантический, статистический и социологический методы исследования. Результаты. Обоснована оптимальная функционально-организационная модель оказания специализированной ПХП населению в Украине, в частности определены учреждения, которые привлекаются к оказанию специализированной ПХП, и их задачи. Выводы. 1. Медико-социальный анализ показателей заболеваемости, смертности и медико-демографических данных свидетельствует о высоком уровне смертности от злокачественных новообразований (ЗН) и тяжелых осложнений хронических неинфекционных заболеваний (ХНИЗ), быстрое постарение населения в Украине, определяющих высокую потребность населения в ПХП. Указанное требует создания и развития системы доступной, качественной и эффективной ПХП, основанной на инновационных мультидисциплинарных, межведомственных и межсекторальных подходах, что требует координации работы учреждений, подчиненных различным министерствам и ведомствам, привлечения к оказанию ПХП и социальной услуги по паллиативному уходу (СУПУ) медицинских работников УЗ всех уровней медицинской помощи и работников учреждений социальной защиты населения. 2. Системный анализ мирового опыта внедрения ПХП во многих странах мира, рекомендаций ВОЗ, Европейской Ассоциации паллиативной помощи (ЕАРС) и других авторитетных международных профессиональных организаций позволяет предложить внедрить в Украине трехуровневую модель системы оказания ПХП: 1) Паллиативный подход или первичная ПХП; 2) Общая паллиативная помощь; 3) Специализированная ПХП (хосписная помощь или «помощь в конце жизни» - «end of life care». Отмеченное выше было положено в основу разработанной концепции системы оказания ПХП населению в Украине. 3. Обоснована, разработана и апробирована на уровне отдельных инновационных составляющих функционально-организационная модель специализированной ПХП, основой которой является пациент-семья-ориентированная парадигма, мультидисциплинарный, межведомственный и межсекторальный подход на всех уровнях оказания медицинской помощи, которая соответствует современным международным стандартам и нормам. Это обеспечит интеграцию ПХП в систему здравоохранения, непрерывность и преемственность ее оказания и обратная связь путем привлечения и сотрудничества учреждений здравоохранения и учреждений социальной защиты населения, общественных и благотворительных организаций, пациентов и их семей. 4. Предложенная функционально-организационная модель специализированной ПХП представляет собой наукоемкую высокопрофессиональную составляющую здравоохранения, требует современного высокотехнологичного оборудования и эффективных лекарственных средств, специальной профессиональной подготовки, безпрерывого профессионального развития и мотивации кадров, соответствующей нормативно-правовой базы и, безусловно, надлежащего финансового обеспечения и политической поддержки Правительства Украины, региональных и местных органов власти, заинтересованности и поддержки всего общества. ; Актуальність. Сьогодні у світі зростає поширеність і смертність населення від інкурабельних хронічних захворювань, що збільшує актуальність створення і розвитку систем і служб надання паліативної і хоспісної допомоги (ПХД) населенню. Несприятлива медико-демографічна ситуація в Україні вимагає обґрунтування і впровадження системи доступної, якісної і ефективної ПХД, що потребує залучення до надання ПХД медичних працівників закладів охорони здоров'я (ЗОЗ) усіх рівнів медичної допомоги, міжвідомчої та міжсекторальної координації і співпраці. Мета роботи: обґрунтувати оптимальну функціонально-організаційну модель надання спеціалізованої ПХД населенню в Україні. Матеріали та методи. У роботі були використані дані медичної статистики, національна та міжнародна наукова література, результати соціологічного дослідження; застосовані методи системного та структурно-функціонального аналізу, медичної картографії, бібліосемантичний, статистичний і соціологічний методи дослідження. Результати. Обґрунтована оптимальна функціонально-організаційна модель надання спеціалізованої ПХД населенню в Україні, зокрема визначені заклади, що залучаються до надання спеціалізованої ПХД, та їх завдання. Висновки. 1. Медико-соціальний аналіз показників захворюваності і смертності та медико-демографічних даних свідчить про високий рівень смертності від злоякісних новоутворень (ЗН) і тяжких ускладнень хронічних неінфекційних захворювань (ХНІЗ), швидке постаріння населення в Україні, що визначають високу потребу населення у ПХД. Зазначене вимагає створення і розвитку системи доступної, якісної і ефективної ПХД, заснованої на інноваційних мультидисциплінарних, міжвідомчих та міжсекторальних підходах, що потребує координації роботи закладів, підпорядкованих різним міністерствам і відомствам, залучення до надання ПХД та соціальної послуги з паліативного догляду (СППД) медичних працівників ЗОЗ усіх рівнів медичної допомоги та працівників закладів соціального захисту населення. 2. Системний аналіз світового досвіду впровадження ПХД у багатьох країнах світу, рекомендацій ВООЗ, Європейської Асоціації паліативної допомоги (ЕАРС) та інших авторитетних міжнародних фахових організацій дозволяє пропонувати впроваджувати в Україні трирівневу модель системи надання ПХД: 1) Паліативний підхід або первинна ПХД; 2) Загальна паліативна допомога; 3) Спеціалізована ПХД (хоспісна допомога або «допомога наприкiнцi життя» – «end of life care». Зазначене було покладено в основу розробленої концепції системи надання ПХД населенню в Україні. 3. Обґрунтовано, розроблено та апробовано на рівні окремих інноваційних складових функціонально-організаційну модель спеціалізованої ПХД, основою якої є пацієнт-сім'я-орієнтована парадигма, мультидисциплінарний, міжвідомчий і міжсекторальний підхід на усіх рівнях надання медичної допомоги, що відповідає сучасним міжнародним стандартам і нормам. Це забезпечить інтеграцію ПХД в систему охорони здоров'я, безперервність та наступність її надання і зворотний зв'язок шляхом залучення і співпраці закладів охорони здоров'я і установ соціального захисту населення, громадських і благодійних організацій, пацієнтів і їх родин. 4. Запропонована функціонально-організаційна модель спеціалізованої ПХД являє собою наукоємну високопрофесійну складову охорони здоров'я, що потребує сучасного високотехнологічного обладнання та ефективних лікарських засобів, спеціальної професійної підготовки, безперервного професійного розвитку і мотивації кадрів, відповідної нормативно-правової бази і, безумовно, належного фінансового забезпечення і політичної підтримки Уряду України, регіональних і місцевих органів влади та зацікавленості і підтримки усього суспільства.

The dynamics of changes in the spiritual-ecclesiastical and religious dimensions of Ukraine over the last quarter of a century testifies to a clear tendency towards self-determination and institutionalisation of the Orthodox community. The first half of the twentieth century became one of the stages of the movement for the creation of the Ukrainian Orthodox Church. A special place in the mentioned events had the figure of Metropolitan Polikarp (Sikorskyi). In 1922, a former associate of the Kyiv Spiritual Consistory and the Ministry of Religions of the Government of the Ukrainian People's Republic, Petro Sikorskyi, found himself in Western Volyn, a part of the Second Polish-Lithuanian Commonwealth. After his tonsure, Polikarp (Sykorskyi) headed the Derman monastery, and soon afterwards - the Miletsky monastery. At Miletsky Monastery, the hieromonk Polikarp used every opportunity he could to Ukrainize the life of the monastic community. At the beginning of 1923 Polikarp (Sikorskyi) was a Dean of the monasteries of the Volyn Diocese.It was important for Polikarp (Sikorskyi) to participate in the work of the Volyn Diocesan Congress of 1923, where he presided. The decisions of congress provided a formal basis for the Ukrainianization of church services. Delegates voted for the return of the Ukrainian language to divine service and the preparation of liturgical texts in Ukrainian.In the first half of 1923 Archimandrite Polikarp (Sikorskyi) was already a rector of the Zagayat Monastery. Here he focused, among other things, on the de-Russification of the divine services and the whole rhythm of the brethren's spiritual life. Polish police closely followed the archimandrite and claimed that Sikorskiy had turned the monastery into a hotbed of Ukrainian agitation. Not only the Polish police concerned itself with Archimandrite Polikarp (Sikorskiy's) views on the matters of religion and statehood. The representatives of the Russian ecclesiastical and political circles did, too. In October of 1923 by the respective decree, the head of the Church transferred P. Sikorskiy to Vilnius.The intensification of Ukraine's movement for the national and religious independence led to the appointment of Archimandrite Polikarp (Sikorskyi) to the posts of a rector of the cathedral and a dean of a municipality in Volodymyr in the spring of 1926. At that time, a conflict between the pro-Moscow priests and the Ukrainian community led by Arseni Richinsky intensified in the city. Polikarp (Sikorskyi) managed to satisfy the demands of the Ukrainians, but in early 1927 he was transferred to the Zhyrovichi Monastery. Nevertheless, Archimandrite Polikarp (Sikorskyi) remained one of the leaders and a symbolic figure in Ukraine's movement for the national and religious independence in Volyn. This was also confirmed by the Lutsk Church Congress of 1927 and other events in the life of the Orthodox Church of Poland. The other vector of Archimandrite Polikarp's contacts pointed to the UPR circles. Polikarp (Sikorskyi) maintained a dialogue with the UPR leader in exile, Andriy Livitsky. All these circumstances led to the ordainment of Polikarp (Sikorskyi) to the Bishop of Lutsk in 1932. The paper that follows publishes for the first time the unknown facts and certain aspects of Metropolitan's life, of which our knowledge is limited. The article also analyzes the Metropolitan's contribution to the Ukrainizationo of the Church of Volhynia in the interwar period. The purpose of the study is to investigate the extent of Polikarp (Sikorskiy's) Ukrainianizational activities in Volhynia and his impact on social and religious processes. From this goal, the following tasks arise: to evaluate the contribution of Polikarp (Sikorskiy) to the Ukrainianization of Church and religious life of Orthodox community of Poland in the interwar period; to show the extent of the influence of the bishop's figure on the achievements of the movement for the national and religious independence of Volyn in the interwar period. ; Динамика изменений в духовном и церковно-религиозном пространстве Украины последние четверть века свидетельствуют о четкой тенденции к самоопределению и институционированию православного сообщества. Одним из этапов движения за создание Украинской православной церкви стала первая половина ХХ в. Особое место в упомянутых событиях занимает фигура митрополита Поликарпа (Сикорского). В 1922 г. бывший сотрудник Киевской духовной консистории и Министерства вероисповеданий Правительства Украинской Народной Республики Петр Сикорский оказывается на Западной Волыни, которая вошла в состав Второй Речи Посполитой. После пострига Поликарп (Сикорский) возглавил Дерманский монастырь, а вскоре Милецкую обитель. В Милецком монастыре иеромонах Поликарп использовал все возможности для украинизации жизни монашеской общины. В начале 1923 г. Поликарп (Сикорский) - благочинный монастырей Волынской епархии. Важным было для Поликарпа (Сикорского) участие в работе Волынского епархиального съезда в 1923 году, где он председательствовал. Решения съезда дали формальную основу для украинизации службы. Делегаты проголосовали за возвращение украинского языка в богослужение, подготовку украиноязычных богослужебных текстов. В первой половине 1923 года архимандрит Поликарп (Сикорский) - уже настоятель Загаецкого мужского монастыря. Здесь он среди прочего сосредоточился на дерусификации служб и всего ритма духовной жизни братии. Польская полиция тщательно следила за архимандритом и утверждала, что Сикорский превратил монастырь в очаг украинской агитации. Духовно-национальная позиция архимандрита Поликарпа (Сикорского) беспокоила не только польскую полицию, но и российские церковно-политические круги. В октябре 1923 года глава Церкви соответствующим распоряжением переводит П. Сикорского в Вильно. Усиление украинского национально-церковного движения обусловили назначение архимандрита Поликарпа (Сикорского) настоятелем собора и благочинным городского округа Владимира весной 1926 года. В это время в городе обостряется конфликт между промосковскими священниками и украинской общественностью во главе с Арсеном Ричинским. Поликарпу (Сикорскому) удалось удовлетворить требования украинцев, однако в начале 1927 года его переводят в Жировицкий монастырь. Несмотря на это архимандрит Поликарп (Сикорский) оставался одним из лидеров и символическим лицом в украинском национально-церковном движении Волыни. Это подтвердил также Луцкий церковный съезд 1927 года и другие события в жизни Православной церкви в Польше. Другим направлением контактов архимандрита Поликарпа оставалась связь с кругами УНР. Поликарп (Сикорский) поддерживал диалог с лидером УНР в изгнании Андреем Ливицким. Все эти обстоятельства обусловили рукоположение Поликарпа (Сикорского) в епископа Луцкого в 1932 г. В данной статье впервые обнародованы неизвестные и уточнен ряд малоизвестных биографических моментов архиерея, проанализировано его влияние на украинизацию Церкви на Волыни в межвоенный период. Цель исследования заключается в том, чтобы исследовать масштабы украинизационной деятельности Поликарпа (Сикорского) на Волыни и его влияние на общественно-религиозные процессы. Основным результатом исследования стало определение вклада Поликарпа (Сикорского) в украинизацию церковно-религиозной жизни православных межвоенной Польши и масштаба воздействия фигуры владыки на национально-церковное движение Волыни в межвоенный период. ; Динаміка змін у духовному й церковно-релігійному просторі України останніх чверть століття свідчать про виразну тенденцію до самовизначення й інституціонування православної спільноти. Одним із етапів руху за створення Української православної церкви стала перша половина ХХ ст. Особливе місце у згаданих подіях займає постать митрополита Полікарпа (Сікорського). У 1922 р. колишній співробітник Київської духовної консисторії та Міністерства віросповідань Уряду Української Народної Республіки Петро Сікорський опиняється на Західній Волині, котра увійшла до складу Другої Речі Посполитої. Після постригу Полікарп (Сікорський) очолив Дерманський монастир, а невдовзі Милецьку обитель. У Милецькому монастирі ієромонах Полікарп використав усі можливості для українізації життя чернечої громади. На початку 1923 р. Полікарп (Сікорський) - благочинний монастирів Волинської єпархії. Важливою була для Полікарпа (Сікорського) участь у роботі Волинського єпархіального з'їзду 1923 р., де він головував. Рішення з'їзду дали формальну основу для українізації відправ. Делегати проголосували за повернення української мови в богослужіння, підготовку україномовних богослужбових текстів. У першій половині 1923 р. архімандрит Полікарп (Сікорський) вже настоятель Загаєцького чоловічого монастиря. Тут він серед іншого зосередився на дерусифікації відправ та усього ритму духовного життя братії. Польська поліція ретельно стежила за архімандритом і стверджувала, що Сікорський перетворив монастир на вогнище української агітації. Духовно-національна позиція архімандрита Полікарпа (Сікорського) турбувала не лише польську поліцію, але й російські церковно-політичні кола, У жовтні 1923 р. глава Церкви відповідним розпорядженням переводить П. Сікорського у Вільно. Посилення українського національно-церковного руху зумовили призначення архімандрита Полікарпа (Сікорського) настоятелем собору та благочинним міської округи у Володимир весною 1926 р. В цей час у місті загострюється конфлікт між промосковськими священиками та українською громадськістю на чолі із Арсеном Річинським. Полікарпу (Сікорському) вдалося задовольнити вимоги українців, однак на початку 1927 р. його переводять у Жировицький монастир. Незважаючи на це архімандрит Полікарп (Сікорський) залишався одним із лідерів і символічною особою в українському національно-церковному русі Волині. Це підтвердив також Луцький церковний з'їзд 1927 р. та інші події в житті Православної церкви в Польщі. Іншим напрямом контактів архімандрита Полікарпа залишався зв'язок із уенерівськими колами. Полікарп (Сікорський) підтримував діалог із лідером УНР в екзилі Андрієм Лівицьким. Усі ці обставини зумовили висвяту Полікарпа (Сікорського) на єпископа Луцького в 1932 р. У даній статті вперше оприлюднено невідомі й уточнено низку маловідомих біографічних моментів архієрея, проаналізовано його вплив на українізацію Церкви на Волині в міжвоєнний період. Мета дослідження полягає у тому, щоб дослідити масштаби українізаційної діяльності Полікарпа (Сікорського) на Волині та його вплив на суспільно-релігійні процеси. Основним результатом дослідження стало визначення внеску Полікарпа (Сікорського) в українізацію церковно-релігійного життя православних міжвоєнної Польщі та масштабу впливу постаті владики на здобутки національно-церковного руху Волині в міжвоєнний період.

Background. Today, an incidence and a mortality of incurable chronic diseases is increasing in the world, growing the relevance of Palliative and Hospice Care (PHC) systems and services creating and developing. The unfavorable medical and demographic situation in Ukraine requires a substantiation and implementation of an affordable, high-quality and effective PHC System that requires of health care providers of all levels involving, interagency and intersectoral coordination and cooperation in the PHC delivery. The purpose was to substantiate the optimal functional and organizational model of specialized PHC providing to the population in Ukraine. Materials and methods. Medical statistics, national and international scientific literature, results of sociological research were used in the work; methods of systematic and structural-functional analysis, medical cartography, biblio-semantic, statistical and sociological methods of research were applied in the work. Results. The optimum functional and organizational model of specialized PHC providing to the population in Ukraine is substantiated, in particular the health care providers involved in specialized PHC providing and their tasks were defined. Conclusions. 1. A medical and social analysis of morbidity and mortality rates and medical and demographic data shows high mortality rate from malignant neoplasms and severe complications of chronic noncommunicable diseases, rapid aging of the population in Ukraine, which determine the high need of the population in PHC. This requires the substantiation and development of an accessible, high-quality and efficient PHC System based on innovative multidisciplinary, interagency and intersectoral approaches, which requires the coordination of the work of institutions that subordinated to different ministries and departments, involvement in PHC providing and social care for palliative patients of health care providers of all levels and social care institutions. 2. A systematic analysis of the PHC worldwide experience in many countries around the world, the recommendations of WHO, the European Association for Palliative Care (EAPC) and other reputable international professional organizations, allows us to propose a three-levels model of PHC System in Ukraine: 1) Palliative care approach or primary PHC; 2) General palliative care; 3) Specialized PHC (hospice or end-of-life care). This was the basis of the developed of the PHC System delivery to the population in Ukraine concept. 3. It is grounded, developed and tested at the level of the innovative components of the functional and organizational model of specialized PHC that based on a patient-family-oriented paradigm, a multidisciplinary, interagency and intersectoral approach at all levels of health care delivery that meets current international standards and norms, to integrate PHC into the Health Care System, the continuity of its delivery, and feedback through the involvement and cooperation of health care providers and social care institutions, public and charitable organizations, patients and their families. 4. The functional and organizational model of specialized PHC providing to the population in Ukraine is a high-tech, highly professional component of the Healthcare System, which requires modern high-tech equipment and effective medicines, special professional training and continuous professional development and motivation of the staff, appropriate legal framework and, of course, proper financial and political support of the Government of Ukraine, regional and local authorities and the interest and support of the whole society. ; Актуальность. Сегодня в мире растет распространенность и смертность населения от инкурабельные хронических заболеваний, что увеличивает актуальность создания и развития систем и служб оказания паллиативной и хосписной помощи (ПХП) населению. Неблагоприятная медико-демографическая ситуация в Украине требует обоснования и внедрения системы доступной, качественной и эффективной ПХП, что требует привлечения к оказанию ПХП медицинских работников учреждений здравоохранения (УЗ) всех уровней медицинской помощи, межведомственной и межсекторальной координации и сотрудничества. Цель работы: обосновать оптимальную функционально-организационная модель оказания специализированной ПХП населению в Украине. Материалы и методы. В работе были использованы данные медицинской статистики, национальная и международная научная литература, результаты социологического исследования; применены методы системного и структурно-функционального анализа, медицинской картографии, библиосемантический, статистический и социологический методы исследования. Результаты. Обоснована оптимальная функционально-организационная модель оказания специализированной ПХП населению в Украине, в частности определены учреждения, которые привлекаются к оказанию специализированной ПХП, и их задачи. Выводы. 1. Медико-социальный анализ показателей заболеваемости, смертности и медико-демографических данных свидетельствует о высоком уровне смертности от злокачественных новообразований (ЗН) и тяжелых осложнений хронических неинфекционных заболеваний (ХНИЗ), быстрое постарение населения в Украине, определяющих высокую потребность населения в ПХП. Указанное требует создания и развития системы доступной, качественной и эффективной ПХП, основанной на инновационных мультидисциплинарных, межведомственных и межсекторальных подходах, что требует координации работы учреждений, подчиненных различным министерствам и ведомствам, привлечения к оказанию ПХП и социальной услуги по паллиативному уходу (СУПУ) медицинских работников УЗ всех уровней медицинской помощи и работников учреждений социальной защиты населения. 2. Системный анализ мирового опыта внедрения ПХП во многих странах мира, рекомендаций ВОЗ, Европейской Ассоциации паллиативной помощи (ЕАРС) и других авторитетных международных профессиональных организаций позволяет предложить внедрить в Украине трехуровневую модель системы оказания ПХП: 1) Паллиативный подход или первичная ПХП; 2) Общая паллиативная помощь; 3) Специализированная ПХП (хосписная помощь или «помощь в конце жизни» - «end of life care». Отмеченное выше было положено в основу разработанной концепции системы оказания ПХП населению в Украине. 3. Обоснована, разработана и апробирована на уровне отдельных инновационных составляющих функционально-организационная модель специализированной ПХП, основой которой является пациент-семья-ориентированная парадигма, мультидисциплинарный, межведомственный и межсекторальный подход на всех уровнях оказания медицинской помощи, которая соответствует современным международным стандартам и нормам. Это обеспечит интеграцию ПХП в систему здравоохранения, непрерывность и преемственность ее оказания и обратная связь путем привлечения и сотрудничества учреждений здравоохранения и учреждений социальной защиты населения, общественных и благотворительных организаций, пациентов и их семей. 4. Предложенная функционально-организационная модель специализированной ПХП представляет собой наукоемкую высокопрофессиональную составляющую здравоохранения, требует современного высокотехнологичного оборудования и эффективных лекарственных средств, специальной профессиональной подготовки, безпрерывого профессионального развития и мотивации кадров, соответствующей нормативно-правовой базы и, безусловно, надлежащего финансового обеспечения и политической поддержки Правительства Украины, региональных и местных органов власти, заинтересованности и поддержки всего общества. ; Актуальність. Сьогодні у світі зростає поширеність і смертність населення від інкурабельних хронічних захворювань, що збільшує актуальність створення і розвитку систем і служб надання паліативної і хоспісної допомоги (ПХД) населенню. Несприятлива медико-демографічна ситуація в Україні вимагає обґрунтування і впровадження системи доступної, якісної і ефективної ПХД, що потребує залучення до надання ПХД медичних працівників закладів охорони здоров'я (ЗОЗ) усіх рівнів медичної допомоги, міжвідомчої та міжсекторальної координації і співпраці. Мета роботи: обґрунтувати оптимальну функціонально-організаційну модель надання спеціалізованої ПХД населенню в Україні. Матеріали та методи. У роботі були використані дані медичної статистики, національна та міжнародна наукова література, результати соціологічного дослідження; застосовані методи системного та структурно-функціонального аналізу, медичної картографії, бібліосемантичний, статистичний і соціологічний методи дослідження. Результати. Обґрунтована оптимальна функціонально-організаційна модель надання спеціалізованої ПХД населенню в Україні, зокрема визначені заклади, що залучаються до надання спеціалізованої ПХД, та їх завдання. Висновки. 1. Медико-соціальний аналіз показників захворюваності і смертності та медико-демографічних даних свідчить про високий рівень смертності від злоякісних новоутворень (ЗН) і тяжких ускладнень хронічних неінфекційних захворювань (ХНІЗ), швидке постаріння населення в Україні, що визначають високу потребу населення у ПХД. Зазначене вимагає створення і розвитку системи доступної, якісної і ефективної ПХД, заснованої на інноваційних мультидисциплінарних, міжвідомчих та міжсекторальних підходах, що потребує координації роботи закладів, підпорядкованих різним міністерствам і відомствам, залучення до надання ПХД та соціальної послуги з паліативного догляду (СППД) медичних працівників ЗОЗ усіх рівнів медичної допомоги та працівників закладів соціального захисту населення. 2. Системний аналіз світового досвіду впровадження ПХД у багатьох країнах світу, рекомендацій ВООЗ, Європейської Асоціації паліативної допомоги (ЕАРС) та інших авторитетних міжнародних фахових організацій дозволяє пропонувати впроваджувати в Україні трирівневу модель системи надання ПХД: 1) Паліативний підхід або первинна ПХД; 2) Загальна паліативна допомога; 3) Спеціалізована ПХД (хоспісна допомога або «допомога наприкiнцi життя» – «end of life care». Зазначене було покладено в основу розробленої концепції системи надання ПХД населенню в Україні. 3. Обґрунтовано, розроблено та апробовано на рівні окремих інноваційних складових функціонально-організаційну модель спеціалізованої ПХД, основою якої є пацієнт-сім'я-орієнтована парадигма, мультидисциплінарний, міжвідомчий і міжсекторальний підхід на усіх рівнях надання медичної допомоги, що відповідає сучасним міжнародним стандартам і нормам. Це забезпечить інтеграцію ПХД в систему охорони здоров'я, безперервність та наступність її надання і зворотний зв'язок шляхом залучення і співпраці закладів охорони здоров'я і установ соціального захисту населення, громадських і благодійних організацій, пацієнтів і їх родин. 4. Запропонована функціонально-організаційна модель спеціалізованої ПХД являє собою наукоємну високопрофесійну складову охорони здоров'я, що потребує сучасного високотехнологічного обладнання та ефективних лікарських засобів, спеціальної професійної підготовки, безперервного професійного розвитку і мотивації кадрів, відповідної нормативно-правової бази і, безумовно, належного фінансового забезпечення і політичної підтримки Уряду України, регіональних і місцевих органів влади та зацікавленості і підтримки усього суспільства.

Nowadays, the concept of mentality - is the object of study of such blighty and foreign scientists as I. Abramova, J. Bychko, I. Habdulhafarova, P. Hnatenko, J. Grabowski, N. Gregoriv, I. Dintselbakh, R. Dodonov, P . Kravchenko, S. Krimsky, A. Lavryk, A. Liseyenko, M. Popovic, I. Starovoit, V. Khramova and others.However, even at present time, science has not gained unanimous and exhaustive definition of what the term "mentality" is . There are represented numerous variants of it: mindset, mental attitude, collective representation, mentality, character of thinking, seeing of the world, and so on. German scientist Peter Dintselbaher determines mentality as a set of methods and contents of thought and perception, which are typical for the relevant collective in the relevant period. The modern Ukrainian Academic Victoria Khramova treats mentality as a worldview, that is formed at a deep psychological level of individual or collective consciousness. We also attempted to summarize our own interpretation and defined it as: mentality - is a character of thoughts, a set of mental skills and spiritual priorities, that are generated by the surrounding reality, which determine the behavior of the individual person or social group.There are many types of mentality: men, women, children, youth, professional, ethnic, national, etc. In the current scientific literature there is some uncertainty about the term "national mentality". It is often treated as synonymous with such concepts as "national character", "national luck", "national consciousness", "the soul of the nation" and others. But S. Grabowski , S. Stavroyani and L. Shkliar treat it as "national political mentality". At the present stage of development of Ukraine, when national relationship are subordinate to two trends: on the one hand the formation and development of nations, and the other – scrapping of the national boundaries by integration processes, we thought that a scientific understanding of the nature of national mentality is one of the primary scientific objectives. We dared to present our version of the understanding of the national mentality. The national mentality is - way of thinking, mental structure, psychological specialties of politically and stately organized nation, which became the cultural, economic, and ideological identity.European integration provides Zatushuvannya not only of legal differences, but also of mental. Between states of the European Union exist extremely serious language barriers, as Margaret Thatcher notes, in the current member - states, people speak not less than on 12 major languages: English, Greek, Danish, Irish (hэlskiy), Spanish (Castilian) Italian, German, Dutch, Portuguese, Finnish, French and Swedish languages. Except their native language 41 % of Europeans speak English, 19 % - French and 10 % - German. Moreover, 70 % of Europeans believe that in EU everyone must know English language. Over time, Margaret Thatcher said, Europeans can completely switch to communicate only in English. Language - is not just a way of communication or exchanging of information. This is - one of the most characteristical features, in which historical, cultural and moral experience of native people is focused. Once Ukraine already had to go through the processes of Russification, Polonizing, Germanization. So can we protect our native language? After all, it is the most important mental attribute. Academician of the Academy of Sciences of Higher School of Ukraine, Doctor of Psychology Anatoly Furman in his work "Psychological culture of Ukrainian mentality" has formed a number of functions , that mentality performs in society. To this comprehensive characteristics we would add only one thing - mentality integrates people into a nation. Loss of national mentality can lead to the loss of the nation.Social adaptation to the conditions of life in Europe requires from each nation to cede certain principles of mental development, such as the prestige of ethnic values, cultural endonym, ethnic identity, and so on. By survey of Time Magazine, 26 March 2001, every third inhabitant of the EU country feels himself as an European, not a citizen of his own country. However, this figure varies depending on the country: 40 % of young Italians consider themselves primarily Europeans, and in the UK this figure is 25%. Unfortunately today standards of democracy and human rights in the European Union failed to reconcile the fundamental mental values of national states, to create new forms of interaction between people to achieve social harmony. Realistic assessment of modern European ethnicity is characterized by diversity of conflicts. In September 2011, in north Bohemia: City Varnedorf, Usti nad Labem, Rubmurk, Shluknov, Novy Bor and even Prague were covered by anti-Gypsy protests. If previously these moves were the prerogative of skinheads, now victorian Czechs went on demonstrations on T-shirts with the inscription "Bring Hitler back. Gypsies- to the gas chambers ."At the same time anti-Gypsy protests took place in another EU country - Bulgaria. What if after a while similar protests will affect not only the Gypsy nation? Autumn events in France and London in 2012 also tell about complexity, contradiction and ambiguity of ethnic relations. Europe is a dangerous confrontational region already for a long time. Today is a very difficult situation in Belgium, which Flemish nationalism breaks apart. Still is not exhausted the Anglo- Irish conflict, is not subsided ethno-political conflict between the people of Catalonia and the Government of Spain , between the Basque Country people and the central government of Spain. The island of Cyprus is shared by so-called " Green Line ", which is protected by peacekeeping contingents and separates the Republic of Cyprus ( 60% of territory and 770,000 people) and the Turkish Republic of Northern Cyprus (38 % of the territory - 300 000 people) , which was self-proclaimed in 1983. The Republic of Cyprus is recognized by all countries, except Turkey and the TRNC (Turkish Republic of Northern Cyprus ) is recognized by Turkey and Abkhazia. We can remind a series of anti Hungarian moves held in May - early June 2012 by the initiative of the new Romanian government. At the heart of most conflicts in Europe are both objective and subjective contradictions. And one of the main - the desire to confirm their nationality. The historical way, that Ukrainian people passed, formed not militant, but compassionate, sincere Ukrainian nation, to which, as notes D.Chizhevsky, emotionalism , sentimentalism , sensitivity and lyricism is inherent . Even till now Ukrainian mentality is under the influence of ethnic symbols of grain-grower - agriculturist (who represents the Ukrainian peasants ), defender - protector (that is personified with the Ukrainian Cossacks ), Mother Hostess ( Mother - Guardian ). They are formed by the social, genetic , political , religious , legal , moral, ethical , economic , ethnic , ideological , historical and international factors. In independent Ukraine , in our opinion , is fairly weak class of political elite : some of them ideologically stopped in the former of the Soviet Union , and since independence new generation is not yet crystallized, some of them went abroad, some are not working for reunion , but for the separation of Ukrainians. But actually this last part along with a culture-creating elite will be the buffer that will protect Ukrainian from the European individualism and egocentrism, from foreign ideals and values, that have grown on an entirely different ethnic and mental basis.Although mentality is forming for a long time, it is a living organism, to which persistent representations and bedding of new are inherent. It may experience periods of recovery, upturns, decline, destruction and loss of its main features. But then on the basis of vague mental values no national idea can grow, because national mentality is that integrating, unifying factor in the existence of any nation-state. In such conditions development of basic principles of preserving national mentality is extremely important,also as a formation of clear strategic and tactical targets, including those enormous changes that have taken place in Europe and in the world at the turn of XX-XXI centuries. ; Поднимается вопрос о сохранении национальной ментальности как одного из показательных признаков нации в условиях евроинтеграции. Представляется терминологическая дискуссионность и взгляды других ученых. Обобщаются теоретические концепции проблемы, что дает возможность сравнить взгляды других ученых на процесс развития национальной ментальности и выявить структурные элементы или фазы развития. ; Ставиться питання про збереження національної ментальності як однієї із показових ознак нації в умовах євроінтеграції. Представляється термінологічна дискусійність та погляди інших науковців. Узагальнюються теоретичні концепції проблеми, що дає можливість порівняти погляди інших науковців на процес розвитку національної ментальності та виявити структурні елементи або фази розвитку.

The emergence of new smoking herbal products laced with synthetic cannabinoids can be considered as a new development in the field of designer drugs. In many countries, where spices and similar substances are available, they have become a significant problem. Government measures to control smoking blends for the last 10 years have been actively deve­loped and implemented in Austria, Germany, France, Luxembourg, Poland, Lithuania, Sweden and are under consideration in other member states of the European Union. Nevertheless, a huge number of available and at the same time potentially dangerous psychotropic synthetic cannabinoids means that the activities carried out by states to control are ineffective.Currently, little is known about the pharmacology, toxico­logy and safety of these compounds for humans. Types and amount of added synthetic cannabinoids in products may vary considerably, and some of the compounds may be active in very low doses that forms the possibility of accidental overdose with risk of severe psychiatric complications. In addition, the emergence of full cannabinoid receptor antagonists may lead to life-threatening conditions. Increase in the number of acute poisonings with synthetic cannabinoids and high hospital mortality require immediate search for effective methods of intensive care and laboratory diagnosis, bringing today the problem of synthetic cannabinoids in priority task of clinical toxicology and intensive care.Cases of acute poisonings with smoking blends are observed in Kyiv over the past 5 years. In the group of poisonings with psychotropic drugs, herbal mixtures comprise about 1 %. Deaths during the period of 2012–2014 were not observed. Age of victims, predominantly males, was recorded in the range of 18 to 39 years. The clinical picture is characterized by lesions of the central nervous system, hallucinations, agitation, motor activity. Intensive therapy consists of a symptomatic treatment aimed at preventing complications from respiratory and cardiovascular systems; specific antidotes and pharmacological antagonists were not used. Test systems for detecting narcotic drugs and psychotropic substances in the urine didn't give positive results, in a few cases there was a positive test for marijuana. According to the regional departments for the treatment of poisonings, there are registered very severe cases of poisonings with lethal outcome. In severe cases, the characteristic pattern is brain edema, respiratory and circulatory failure. In the described clinical manifestations of acute central nervous system damage, an analogy with severe and irreversible damages ari­sing in cases of poisoning with inhaled drugs (glue BF) has been noted.Free distribution of smoking mixtures is a significant toxicological problem. Complexity of toxic-chemical identification of products does not allow timely detection of toxic components and development of appropriate therapeutic measures. Variability of the chemical composition of smoking mixtures makes them potentially dangerous to the consumer. Such effects of mixtures as carcinogenicity, the ability to form a physical dependency remain unexplored. Mass poisonings among young people, high levels of deaths require to consider the problem of the distribution of dangerous products with the participation of all interested parties. Collaborative researches of toxicologists, forensics, clinicians, state control bodies will help to create an effective system to prevent undesirable consequences which may occur as a result of the use of designer drugs. ; Появление новых курительных травяных продуктов с добавкой синтетических каннабиноидов можно рассматривать как новую разработку в области дизайнерских наркотиков. Во многих странах, где доступны спайсы и подобные вещества, они стали существенной проблемой. Государственные мероприятия по контролю курительных смесей за последние 10 лет были активно разработаны и реализованы в Австрии, Германии, Франции, Люксембурге, Польше, Литве, Швеции и Эстонии и находятся в стадии рассмотрения в других государствах — членах Евросоюза. Тем не менее огромное количество доступных и вместе с тем потенциально опасных психотропных синтетических каннабиноидов означает, что мероприятия, осуществляемые государствами по контролю, являются неэффективными. В настоящее время почти ничего неизвестно о фармакологии, токсикологии и безопасности таких соединений для человека. Виды и количество добавленных синтетических каннабиноидов в продуктах могут значительно варьировать, и некоторые из соединений могут быть активными в очень малых дозах, что формирует возможность случайной передозировки с риском серьезных психических осложнений. Кроме того, появление полных агонистов CB-рецепторов может привести к опасным для жизни состояниям. Рост числа острых отравлений синтетическими каннабиноидами и высокие показатели госпитальной летальности требуют безотлагательного поиска эффективных методов интенсивной терапии и лабораторной диагностики, выводя сегодня проблему синтетических каннабиноидов в приоритетную задачу клинической токсикологии и интенсивной терапии. Случаи острых отравлений курительными смесями наблюдаются в Киеве в течение последних 5 лет. В группе отравлений психотропными веществами травяные смеси составляют около 1 %. Летальных случаев за период 2012–2014 гг. отмечено не было. Возраст пострадавших регистрировался в пределах от 18 до 39 лет, преимущественно мужчины. Клиническая картина характеризуется поражением функции центральной нервной системы, галлюцинациями, возбуждением, двигательной активностью. Интенсивная терапия состоит из симптоматического лечения, направленного на профилактику осложнений со стороны дыхательной и сердечно-сосудистой систем; специфические антидоты и фармакологические антагонисты не использовались. Тест-системы для диагностики наркотиков и психотропных веществ в моче положительных результатов не дали, в единичных случаях наблюдался положительный тест на марихуану. По сообщениям региональных отделений по лечению отравлений, отмечаются крайне тяжелые случаи отравлений, имеющие летальный результат. В тяжелых случаях характерна картина отека мозга, дыхательной и циркуляторной недостаточности. В описанных клинических проявлениях острого поражения центральной нервной системы усматривалась аналогия с тяжелыми и необратимыми нарушениями, возникшими при отравлении ингаляционными наркотиками (клей БФ).Свободное распространение курительных смесей представляет существенную токсикологическую проблему. Сложности токсико-химической идентификации продуктов не позволяют своевременно выявлять токсические компоненты и разрабатывать адекватные лечебные мероприятия. Изменчивость химического состава курительных смесей делает их потенциально опасными для потребителя. Остаются неизученными такие эффекты смесей, как канцерогенность, способность формировать физическую зависимость. Массовые случаи отравлений среди молодежи, высокие показатели летальных исходов требуют рассматривать проблему распространения опасных продуктов с участием всех заинтересованных сторон. Совместные исследования токсикологов, криминалистов, клиницистов, государственных органов контроля помогут сформировать эффективную систему профилактики нежелательных последствий, возможных в результате употребления дизайнерских наркотиков. ; Появу нових курильних трав'яних продуктів із добавкою синтетичних канабіноїдів можна розглядати як нову розробку в сфері дизайнерських наркотиків. У багатьох країнах, де доступні спайси і подібні речовини, вони стали суттєвою проблемою. Державні заходи щодо контролю курильних сумішей за останні 10 років були активно розроблені та реалізовані в Австрії, Німеччині, Франції, Люксембурзі, Польщі, Литві, Швеції та Естонії і знаходяться в стадії розгляду в інших державах — членах Євросоюзу. Проте величезна кількість доступних і водночас потенційно небезпечних психотропних синтетичних канабіноїдів означає, що заходи з контролю, які здійснюються державами, є неефективними.У даний час майже нічого невідомо про фармакологію, токсикологію та безпеку таких з'єднань для людини. Види та кількість доданих синтетичних канабіноїдів у продуктах можуть значно варіювати, і деякі із сполук можуть бути активними в дуже малих дозах, що формує можливість випадкового передозування з ризиком серйозних психічних ускладнень. Крім того, поява повних агоністів CB-рецепторів може призвести до небезпечних для життя станів. Зростання числа гострих отруєнь синтетичними канабіноїдами та високі показники госпітальної летальності вимагають невідкладного пошуку ефективних методів інтенсивної терапії та лабораторної діагностики, виводячи сьогодні проблему синтетичних канабіноїдів у пріоритетну задачу клінічної токсикології та інтенсивної терапії.Випадки гострих отруєнь курильними сумішами спостерігаються в Києві протягом останніх 5 років. У групі отруєнь психотропними речовинами трав'яні суміші становлять близько 1 %. Летальних випадків за період 2012–2014 рр. відзначено не було. Вік постраждалих реєструвався в межах від 18 до 39 років, переважно чоловіки. Клінічна картина характеризується ураженням функції центральної нервової системи, галюцинаціями, збудженням, руховою активністю. Інтенсивна терапія складається з симптоматичного лікування, спрямованого на профілактику ускладнень із боку дихальної та серцево-судинної систем; специфічні антидоти та фармакологічні антагоністи не використовувалися. Тест-системи для діагностики наркотиків і психотропних речовин у сечі позитивних результатів не дали, у поодиноких випадках спостерігався позитивний тест на марихуану. За повідомленнями регіональних відділень із лікування отруєнь, відзначаються вкрай тяжкі випадки отруєнь, що мають летальний результат. У тяжких випадках характерна картина набряку мозку, дихальної та циркуляторної недостатності. В описаних клінічних проявах гострого ураження центральної нервової системи вбачалася аналогія з тяжкими та незворотними порушеннями, що виникли при отруєнні інгаляційними наркотиками (клей БФ).Вільне поширення курильних сумішей представляє істотну токсикологічну проблему. Складності токсико-хімічної ідентифікації продуктів не дозволяють своєчасно виявляти токсичні компоненти і розробляти адекватні лікувальні заходи. Мінливість хімічного складу курильних сумішей робить їх потенційно небезпечними для споживача. Залишаються невивченими такі ефекти сумішей, як канцерогенність, здатність формувати фізичну залежність. Масові випадки отруєнь серед молоді, високі показники летальних результатів вимагають розглядати проблему поширення небезпечних продуктів за участю всіх зацікавлених сторін. Спільні дослідження токсикологів, криміналістів, клініцистів, державних органів контролю допоможуть сформувати ефективну систему профілактики небажаних наслідків, можливих у результаті вживання дизайнерських наркотиків.

Несмотря на проведение ряда реформ, сложившаяся в России многоуровневая бюджетная система не в полной мере отвечает стратегии развития страны и её регионов. До сих пор Правительство РФ не приняло никаких действенных мер по устранению основного структурного противоречия бюджетной системы, имеющего в своей основе неадекватное распределение доходных и расходных полномочий, что проявилось в резком сжатии доходной базы территориальных бюджетов в период мирового финансового кризиса 2009 г. Однако кризисные последствия не были проанализированы, соответствующие выводы не сделаны. Министерство финансов РФ решало проблему разбалансировки территориальных бюджетов не пересмотром действующих механизмов распределения доходов на региональный уровень, а масштабной выдачей кредитов, возврат которых планировался после 2012 г. Вопреки этому в результате резкого роста социальной нагрузки произошло разрастание дефицита и закредитованности, вызвавшее бюджетный кризис целого ряда регионов. Эксперты Высшей школы экономики констатировали, что по итогам 2014 года двадцать субъектов РФ, имеющих уровень государственного долга более 80%, фактически находятся в дефолте. Вместо поиска путей выхода из бюджетного кризиса регионов российские власти постепенно в целом утрачивают контроль над процессами регионального развития. Механизмы федеральных целевых программ работают слабо, а финансовое обеспечение программных мероприятий всё в большей степени перекладывается на субъекты РФ. По сути, управление территориальным развитием сводится к перекачке финансовых ресурсов из федерального бюджета в регионы, а Министерство финансов РФ, регулирующее межбюджетные отношения, фактически превратилось в единственный реальный институт региональной политики. Но и межбюджетная политика Минфина не даёт видимой экономической отдачи: с 2006 по 2014 год объём безвозмездной финансовой помощи в бюджеты регионов увеличился с 0,6 до 1,5 трлн. руб., а количество самодостаточных территорий уменьшилось с 20 до 11. Обострение внутренних социально-экономических проблем сопровождается сложной международной обстановкой, негативными последствиями внешних санкций, предпринятых против России, и падением цен на нефть. Уже в 2014 г. потери от санкций составили 40 млрд. долл., от снижения нефтяных цен 100 млрд. долларов, однако федеральный бюджет на 2015 г. был сформирован без учёта этих факторов, что продемонстрировало неспособность Правительства РФ реально оценивать ситуацию и прогнозировать её даже в краткосрочной перспективе. В результате вынужденной существенной корректировки федерального бюджета, проведённой в апреле 2015 г., его дефицит был увеличен в семь раз с 0,4 до 2,7 трлн. руб. Безусловно, такая разбалансировка главного бюджета страны серьёзно осложнит исполнение территориальных бюджетов. В новом варианте федерального бюджета трансферты субъектам РФ урезаны на 72 млрд. руб., или на 10,5%. При этом антикризисный план Правительства РФ, нацеленный на общий секвестр всех бюджетных расходов, предусматривает не оказание безвозмездной финансовой поддержки регионам, а выделение бюджетных кредитов в объёме 160 млрд. руб., которые вернутся в федеральную казну. Этих средств хватит на погашение всего 15% накопленной коммерческой задолженности региональных бюджетов. Столь недальновидная бюджетная политика центральных властей лишает регионы всякой надежды на решение проблемы растущего государственного долга. Кризисные процессы, в значительной степени затронувшие регионы с металлургической специализацией, выявили ограниченность контрциклического потенциала бюджетной политики. Отсутствие системы управления бюджетными рисками повлекло глубокое падение конъюнктурных налоговых доходов, являющихся важнейшим доходным источником бюджетов этих регионов. Ещё одним негативным следствием стала потеря статуса регионов-доноров Вологодской, Липецкой, Челябинской, Кемеровской областями. В статье представлены результаты продолжающегося в ИСЭРТ РАН исследования проблем бюджетной обеспеченности Вологодской, Липецкой и Челябинской областей, на территории которых расположены базовые активы ведущих отечественных корпораций чёрной металлургии. Дана оценка состояния региональных бюджетов, долговой политики, взаимодействия с федеральным бюджетом по итогам 2014 г. Основной акцент сделан на анализе взаимоотношений металлургических корпораций с бюджетами территорий. Несмотря на то, что регионы-металлурги характеризуются существенными, объединяющими их структурными особенностями, в территориальном разрезе полученные оценки неоднозначны. Вместе с тем итоги исследования позволили сделать обобщающий вывод о том, что в этих регионах сохраняется наблюдаемое с 2009 года нарастание проблем с поступлением налоговых платежей от ключевой бюджетообразующей отрасли, влекущее за собой целый ряд других негативных факторов функционирования региональных бюджетных систем. При этом в результате крайне неэффективной экономической политики, проводимой центральным правительством в отношении крупнейших налогоплательщиков, региональные власти полностью утратили возможность регулирования их экономической деятельности. ; Despite a number of reforms, the current multi-level budgetary system does not fully correspond to the development strategy of the country and its regions. Still the Russian Government has not taken effective measures to address the main structural contradiction of the budgetary system, based on the non-adequate distribution of revenue and expenditure responsibilities, manifested in the sharp decline in the revenue base of territorial budgets during the 2009 global financial crisis. However, the crisis effects have not been analyzed and the conclusions have not been made. The Ministry of Finance of the Russian Federation tried to solve the problem of territorial budgets imbalance not by enhancing existing mechanisms of revenue distribution at the regional level, but by granting large-scale loans to be repaid after 2012. Despite it, due to the sharp rise in the social burden, the deficit and the debt load enlarged and resulted in the budget crisis in the regions. The experts of the Higher School of Economics state that 20 RF subjects, having the level of public debt above 80%, had been actually in default by the end of 2014. Instead of finding ways out of the fiscal crisis, the Russian authorities gradually lose overall control over the processes of regional development. The mechanisms of federal target programs work poorly and the RF subjects have to finance program activities. In fact, the management of territorial development is reduced to the transfer of financial resources from the federal budget to the regions and the Ministry of Finance of the Russian Federation regulating interbudgetary relations has, in fact, become the only real institute of regional policy. But the interbudgetary policy of the Ministry of Finance does not gain visible economic returns: in 2006-2014 the amount of repayable financial assistance to the regional budgets increased from 0.6 to 1.5 trillion rubles, and the number of self-sufficient territories decreased from 20 to 11. The worsening of socio-economic problems is accompanied by a difficult international environment, adverse effects of external sanctions against Russia and falling oil prices. Already in 2014 the losses from the sanctions amounted to 40 billion U.S. dollars, from the decline in oil prices 100 billion U.S. dollars. However, the federal budget for 2015 was approved without taking into account these factors. It demonstrates the inability of the Russian Government to accurately assess the situation and forecast events even in the short term. Due to forced significant amendments to the federal budget in April 2015, its deficit was increased seven-fold, from 0.4 to 2.7 trillion rubles. Surely, this imbalance of the country's budget will seriously complicate the implementation of local budgets. In the new version of the federal budget transfers to regions cut by 72 billion rubles, or by 10.5%. The anti-crisis plan of the Russian Federation Government aimed at cutting budget spending provides not grant financial support to the regions, but allocation of budgetary loans in the amount of 160 billion rubles, which will be returned to the Federal Treasury. These funds will be enough to repay only 15% of the accumulated commercial debt of regional budgets. Such a short-sighted budgetary policy of the central authorities deprives the regions of any hope of solving the problem of rising public debt. The crisis, greatly affecting the regions with metallurgical specialization, has highlighted the limits of countercyclical potential of fiscal policy. The lack of budget risk management involves deep drop in tax revenues, a major revenue source of regional budgets. Another negative consequence is that the Vologda Oblast, the Lipetsk Oblast, the Chelyabinsk Oblast and the Kemerovo Oblast have lost the status of donor regions. The article presents the results of the research in the problems of budgetary provision of the Vologda Oblast, the Lipetsk Oblast and the Chelyabinsk Oblast, carried out by ISEDT RAS. The leading domestic corporations of ferrous metallurgy are located in these areas. The work evaluates the state of regional budgets, debt policy and interaction with the federal budget as of year-end 2014. The main accent is made on the analysis of relations between metallurgical corporations and territorial budgets. Despite the fact that the metallurgy-oriented regions are characterized by significant structural features, the estimates vary greatly in the territorial context. However, we can make a general conclusion that in these regions one can observe the growing problems connected with the receipt of tax payments from the key revenue generating industry since 2009. It entails a number of other negative factors of the regional budget systems functioning. Due to highly inefficient economic policies pursued by the central government in respect of the largest taxpayers, the regional authorities have completely lost the ability to regulate their economic activities.

The purpose of the article is to regard the essence and phenomenon of spirituality in connection with ontological foundation of human being existence. The author suggests the concept of new cosmo-theocentric paradigm of human world outlook, as a ground of perspective transformation of social life activity on the contrary to anthropocentric view, which dominates in present society consciousness. The author gives the characteristics of the ideal sage and underlines the importance of spiritual teachers in cultural development of society. Methodology. The method of philosophizing is connected with the unity of mind, sensuality, belief, will in integral body and mental organization of a man. Such point of view takes into consideration not only aspects of objective determination, but includes senses of existence and world outlook ideas in culture on particular and universal levels of social experience. The author considers a special ontological disposition of the human being in the world as a "transcendent project" with "metaphysic responsibility". Scientific novelty. In the history of social culture the problem of its spiritual attitude towards reality is a basic problem, but now it becomes especially up-to-date and important. Now the survival of the civilization depends on the development of spirituality. From metaphysical point of view it means how spiritual the human being may be. The author connects the consideration of spirituality with particular human being ontological status in the world and provides his reflection with speculative character. Conclusions. The transition of modern civilized society to the cosmo-theocentric paradigm is prepared by contradictions of its technological and cultural development. In historical circumstances when the conscious influence of society on itself is growing, the realization of this process depends on spiritual trend of human beings cultural activity and mental quality of social leaders. Anthropocentrism as a world view principle is a main obstacle on the way to spiritual transformation of consumer society. This principle made the human being the cult for itself and weakened its ability for will and belief. Democratic pluralism and diversity of cultural forms, reinforcement of analytic tendency in cognition are turned into the aspects of confusion in selection the trends of social development. Many philosophers of "postmodern situation" connect democracy and pluralism with fighting against totalitarian ideologies. However, we have no person without any ideology and undoubtedly it is possible to attain consonance in the sphere of main morality values. ; Цель. Осмыслить феномен духовности общества в связи с человеческой сущностью как «трансценденцией», свободой в условиях глобализации социальной деятельности. Предложить идею мировоззренческой космо-теоцентрической парадигмы, основанной на принципе «метафизической ответственности» человека как «трансцендентного проекта». В связи с поставленной целью на уровне общефилософского синтеза выделить особенность онтологического положения человека в бытии как творца культуры и указать на его служебную роль в универсуме, исполнение которой автор считает основной духовной функцией человеческого сообщества. Обосновать ограниченность антропо-социоцентризма как принципа мировоззрения современного цивилизованного общества, в котором человек служит самому себе. Дать анализ понятия обусловленности индивидов и узости их смысловых интенций в круге целей и интересов цивилизационного развития. Выделить возросшее значение духовного авторитета, мудреца в современном обществе, указать на важность гармонического ансамбля душевных качеств личности, сочетающихся на основе сбалансированной дополнительности познавательного, эстетического, морального, религиозного отношений к действительности. Методология. Характер методологического подхода к исследованию феномена духовности автор связывает с принципом экзистенциального единства элементов телесно-духовной организации человека – разума, переживания, воли, веры. Такой подход предполагает учёт не только факторов объективной детерминации форм и тенденций человеческого существования, но и включение ценностного, смыслового, мировоззренческого полагания в культуру на партикулярном и универсальном уровнях. Воссоздавая космо-теоцентрическую конструкцию вектора развития общества в направлении духовности, автор исходил также из априорно принимаемой им очевидности особого положения человека в бытии как «проекта Трансцендентного» с «метафизическим долженствованием». Научная новизна. Проблема духовного мироотношения человека в истории культуры, так или иначе, является сквозной, архетипической. В современных условиях, однако, при глобализации человеческой жизнедеятельности, она приобретает особую остроту, хотя в массовом обществе она почти не замечается или воспринимается как некое ювелирное украшение культуры личности. От того, насколько общество овладеет духовным, космо-теоцентрическим мировоззрением, зависит практическое выживание человечества, судьба цивилизации, а в метафизическом смысле возможность реализации человека в качестве онтологически заданного духовного существа. Связывая размышление о духовности человека с априорной онтологической предпосылкой его положения в бытии как трансценденции, автор придаёт философствованию спекулятивный характер, поскольку, если бы он исходил их эмпирических оснований и двигался аналитическим путём, таяли бы его вера и надежда на духовную реализацию человечества. Выводы. Переход современного цивилизованного общества к космо-теоцентрической парадигме мировоззрения подготовлен противоречиями его технологического и культурного развития. В условиях возрастания силы сознательного влияния общества на самого себя многое в реализации этого процесса зависит от духовного направления деятельности людей в сфере культуры и душевных качеств субъектов культурной деятельности, которые идеально обрисованы в статье как мудрецы, духовные авторитеты. Самым серьёзным препятствием на пути духовной трансформации потребительского общества является мировоззренческий антропоцентризм. Его недостаток не только в том, что он превращает человека в культ для самого себя, а его жизнедеятельность в служение себе, антропоцентризм ослабляет потенцию веры человека и его волю. Демократический плюрализм, многообразие культурных форм, усиление аналитической тенденции в познании превращаются в факторы смысловой растерянности и неуверенности знания, безуспешно ищущего надёжных доказательств на уровне общего выбора направления общественного развития. Эту слабость в сфере стратегического нравственного предпочтения многие постмодерные философы представляют как силу противодействия «большим нарративам», «тоталитарным идеологиям». Однако людей без идеологии нет, как нет и сомнения в наличии ценностных ориентиров, в отношении которых может быть установлено решающее общественное единодушие. ; Мета. Осмислити феномен духовності суспільства у зв'язку із сутністю людини як «трансценденції», свободи в умовах глобалізації соціальної діяльності. Запропонувати ідею світоглядної космо-теоцентричної парадигми, що ґрунтується на принципі «метафізичної відповідальності» людини як «трансцендентного проекту». Для цього на рівні загально-філософського синтезу відокремити особливість онтологічного місця людини в бутті, як творця культури і вказати на його службову роль в універсумі, виконання якої автор вважає основною функцією людського співтовариства. Обґрунтувати обмеженість антропо-соціоцентризму як світоглядного принципу сучасного цивілізованого суспільства, в якому людини служить самої себе. Надати аналіз поняттю обумовленості індивідів та вузькості їх смислових інтенцій в колі цілей і інтересів цивілізаційного розвитку. Підкреслити зростаюче значення духовного авторитету в сучасному суспільстві, вказати на важливість гармонійного ансамблю душевних якостей особистості, що сполучаються на основі збалансованої додатковості пізнавального, естетичного, морального, релігійного відношень до дійсності. Методологія. Характер методологічного підходу до дослідження феномену духовності автор пов'язує із принципом екзистенціальної єдності елементів тілесно-духовної організації людини – розуму, переживання, волі, віри. Такий підхід передбачає врахування не тільки факторів об'єктивної детермінації форм і тенденцій людського існування, але також включення ціннісного, смислового, світоглядного покладання в культуру на партикулярному та універсальному рівнях. Створюючи космо-теоцентричну конструкцію вектора розвитку суспільства в напрямку духовності, автор виходив також з апріорно прийнятою ним наочності особливого положення людини в бутті як «проекту Трансцендентного» з «метафізичним обов'язком». Наукова новизна. Проблема духовного світовідношення людини в історії культури, так чи інакше, є стрижневою, архетипічною. Проте в умовах глобалізації людської діяльності вона набуває особливої гостроти, хоч у масовому суспільстві вона майже не помічається, чи сприймається ювелірною прикрасою в культурі особистості. Від того, наскільки суспільство оволодіє духовним, космо-теоцентричним світоглядом залежить практичне виживання людства, доля цивілізації, а в метафізичному сенсі можливість реалізації людини в якості онтологічно заданої духовної істоти. Пов'язуючи міркування про духовність з апріорною онтологічною передумовою її положення у бутті як трансценденції, автор надає філософствуванню спекулятивного характеру, оскільки, як би він виходив з емпіричних засад і рухався аналітичним шляхом, танули б його віра і надія на духовну реалізацію людства. Висновки. Перехід сучасного цивілізованого суспільства до світоглядної космо-теоцентричної парадигми підготовлений суперечностями його технологічного і культурного розвитку. В умовах зростання свідомого впливу суспільства на самого себе багато чого в реалізації цього процесу залежить від духовного спрямування діяльності людей у сфері культури і душевних якостей суб'єктів культурної діяльності, які ідеально подані у статті як мудреці, духовні авторитети. Перешкодою на шляху духовної трансформації споживацького суспільства є світоглядний антропоцентризм. Його недолік не тільки в тому, що він перетворює людину в предмет культу для самої себе, а її життєдіяльність в служіння собі, антропоцентризм послаблює потенцію віри людини та її волю. Демократичний плюралізм, багатоманітність культурних форм, переважання аналітичної тенденції в суспільному пізнанні перетворюються в фактори смислової зніяковілості і невпевненості знання, яке марно шукає надійних обґрунтувань на рівні загального вибору духовного напрямку суспільного розвитку. Ця слабкість у сфері стратегічного морального переконання багато постмодерних філософів подає як силу протидії «великим наративам» і «тоталітарним ідеологіям». Проте людей без ідеології немає, як немає сумніву в наявності ціннісних орієнтирів, відносно яких може бути встановлена вирішальна суспільна єдність.

The purpose of the article is to regard the essence and phenomenon of spirituality in connection with ontological foundation of human being existence. The author suggests the concept of new cosmo-theocentric paradigm of human world outlook, as a ground of perspective transformation of social life activity on the contrary to anthropocentric view, which dominates in present society consciousness. The author gives the characteristics of the ideal sage and underlines the importance of spiritual teachers in cultural development of society. Methodology. The method of philosophizing is connected with the unity of mind, sensuality, belief, will in integral body and mental organization of a man. Such point of view takes into consideration not only aspects of objective determination, but includes senses of existence and world outlook ideas in culture on particular and universal levels of social experience. The author considers a special ontological disposition of the human being in the world as a "transcendent project" with "metaphysic responsibility". Scientific novelty. In the history of social culture the problem of its spiritual attitude towards reality is a basic problem, but now it becomes especially up-to-date and important. Now the survival of the civilization depends on the development of spirituality. From metaphysical point of view it means how spiritual the human being may be. The author connects the consideration of spirituality with particular human being ontological status in the world and provides his reflection with speculative character. Conclusions. The transition of modern civilized society to the cosmo-theocentric paradigm is prepared by contradictions of its technological and cultural development. In historical circumstances when the conscious influence of society on itself is growing, the realization of this process depends on spiritual trend of human beings cultural activity and mental quality of social leaders. Anthropocentrism as a world view principle is a main obstacle on the way to spiritual transformation of consumer society. This principle made the human being the cult for itself and weakened its ability for will and belief. Democratic pluralism and diversity of cultural forms, reinforcement of analytic tendency in cognition are turned into the aspects of confusion in selection the trends of social development. Many philosophers of "postmodern situation" connect democracy and pluralism with fighting against totalitarian ideologies. However, we have no person without any ideology and undoubtedly it is possible to attain consonance in the sphere of main morality values. ; Цель. Осмыслить феномен духовности общества в связи с человеческой сущностью как «трансценденцией», свободой в условиях глобализации социальной деятельности. Предложить идею мировоззренческой космо-теоцентрической парадигмы, основанной на принципе «метафизической ответственности» человека как «трансцендентного проекта». В связи с поставленной целью на уровне общефилософского синтеза выделить особенность онтологического положения человека в бытии как творца культуры и указать на его служебную роль в универсуме, исполнение которой автор считает основной духовной функцией человеческого сообщества. Обосновать ограниченность антропо-социоцентризма как принципа мировоззрения современного цивилизованного общества, в котором человек служит самому себе. Дать анализ понятия обусловленности индивидов и узости их смысловых интенций в круге целей и интересов цивилизационного развития. Выделить возросшее значение духовного авторитета, мудреца в современном обществе, указать на важность гармонического ансамбля душевных качеств личности, сочетающихся на основе сбалансированной дополнительности познавательного, эстетического, морального, религиозного отношений к действительности. Методология. Характер методологического подхода к исследованию феномена духовности автор связывает с принципом экзистенциального единства элементов телесно-духовной организации человека – разума, переживания, воли, веры. Такой подход предполагает учёт не только факторов объективной детерминации форм и тенденций человеческого существования, но и включение ценностного, смыслового, мировоззренческого полагания в культуру на партикулярном и универсальном уровнях. Воссоздавая космо-теоцентрическую конструкцию вектора развития общества в направлении духовности, автор исходил также из априорно принимаемой им очевидности особого положения человека в бытии как «проекта Трансцендентного» с «метафизическим долженствованием». Научная новизна. Проблема духовного мироотношения человека в истории культуры, так или иначе, является сквозной, архетипической. В современных условиях, однако, при глобализации человеческой жизнедеятельности, она приобретает особую остроту, хотя в массовом обществе она почти не замечается или воспринимается как некое ювелирное украшение культуры личности. От того, насколько общество овладеет духовным, космо-теоцентрическим мировоззрением, зависит практическое выживание человечества, судьба цивилизации, а в метафизическом смысле возможность реализации человека в качестве онтологически заданного духовного существа. Связывая размышление о духовности человека с априорной онтологической предпосылкой его положения в бытии как трансценденции, автор придаёт философствованию спекулятивный характер, поскольку, если бы он исходил их эмпирических оснований и двигался аналитическим путём, таяли бы его вера и надежда на духовную реализацию человечества. Выводы. Переход современного цивилизованного общества к космо-теоцентрической парадигме мировоззрения подготовлен противоречиями его технологического и культурного развития. В условиях возрастания силы сознательного влияния общества на самого себя многое в реализации этого процесса зависит от духовного направления деятельности людей в сфере культуры и душевных качеств субъектов культурной деятельности, которые идеально обрисованы в статье как мудрецы, духовные авторитеты. Самым серьёзным препятствием на пути духовной трансформации потребительского общества является мировоззренческий антропоцентризм. Его недостаток не только в том, что он превращает человека в культ для самого себя, а его жизнедеятельность в служение себе, антропоцентризм ослабляет потенцию веры человека и его волю. Демократический плюрализм, многообразие культурных форм, усиление аналитической тенденции в познании превращаются в факторы смысловой растерянности и неуверенности знания, безуспешно ищущего надёжных доказательств на уровне общего выбора направления общественного развития. Эту слабость в сфере стратегического нравственного предпочтения многие постмодерные философы представляют как силу противодействия «большим нарративам», «тоталитарным идеологиям». Однако людей без идеологии нет, как нет и сомнения в наличии ценностных ориентиров, в отношении которых может быть установлено решающее общественное единодушие. ; Мета. Осмислити феномен духовності суспільства у зв'язку із сутністю людини як «трансценденції», свободи в умовах глобалізації соціальної діяльності. Запропонувати ідею світоглядної космо-теоцентричної парадигми, що ґрунтується на принципі «метафізичної відповідальності» людини як «трансцендентного проекту». Для цього на рівні загально-філософського синтезу відокремити особливість онтологічного місця людини в бутті, як творця культури і вказати на його службову роль в універсумі, виконання якої автор вважає основною функцією людського співтовариства. Обґрунтувати обмеженість антропо-соціоцентризму як світоглядного принципу сучасного цивілізованого суспільства, в якому людини служить самої себе. Надати аналіз поняттю обумовленості індивідів та вузькості їх смислових інтенцій в колі цілей і інтересів цивілізаційного розвитку. Підкреслити зростаюче значення духовного авторитету в сучасному суспільстві, вказати на важливість гармонійного ансамблю душевних якостей особистості, що сполучаються на основі збалансованої додатковості пізнавального, естетичного, морального, релігійного відношень до дійсності. Методологія. Характер методологічного підходу до дослідження феномену духовності автор пов'язує із принципом екзистенціальної єдності елементів тілесно-духовної організації людини – розуму, переживання, волі, віри. Такий підхід передбачає врахування не тільки факторів об'єктивної детермінації форм і тенденцій людського існування, але також включення ціннісного, смислового, світоглядного покладання в культуру на партикулярному та універсальному рівнях. Створюючи космо-теоцентричну конструкцію вектора розвитку суспільства в напрямку духовності, автор виходив також з апріорно прийнятою ним наочності особливого положення людини в бутті як «проекту Трансцендентного» з «метафізичним обов'язком». Наукова новизна. Проблема духовного світовідношення людини в історії культури, так чи інакше, є стрижневою, архетипічною. Проте в умовах глобалізації людської діяльності вона набуває особливої гостроти, хоч у масовому суспільстві вона майже не помічається, чи сприймається ювелірною прикрасою в культурі особистості. Від того, наскільки суспільство оволодіє духовним, космо-теоцентричним світоглядом залежить практичне виживання людства, доля цивілізації, а в метафізичному сенсі можливість реалізації людини в якості онтологічно заданої духовної істоти. Пов'язуючи міркування про духовність з апріорною онтологічною передумовою її положення у бутті як трансценденції, автор надає філософствуванню спекулятивного характеру, оскільки, як би він виходив з емпіричних засад і рухався аналітичним шляхом, танули б його віра і надія на духовну реалізацію людства. Висновки. Перехід сучасного цивілізованого суспільства до світоглядної космо-теоцентричної парадигми підготовлений суперечностями його технологічного і культурного розвитку. В умовах зростання свідомого впливу суспільства на самого себе багато чого в реалізації цього процесу залежить від духовного спрямування діяльності людей у сфері культури і душевних якостей суб'єктів культурної діяльності, які ідеально подані у статті як мудреці, духовні авторитети. Перешкодою на шляху духовної трансформації споживацького суспільства є світоглядний антропоцентризм. Його недолік не тільки в тому, що він перетворює людину в предмет культу для самої себе, а її життєдіяльність в служіння собі, антропоцентризм послаблює потенцію віри людини та її волю. Демократичний плюралізм, багатоманітність культурних форм, переважання аналітичної тенденції в суспільному пізнанні перетворюються в фактори смислової зніяковілості і невпевненості знання, яке марно шукає надійних обґрунтувань на рівні загального вибору духовного напрямку суспільного розвитку. Ця слабкість у сфері стратегічного морального переконання багато постмодерних філософів подає як силу протидії «великим наративам» і «тоталітарним ідеологіям». Проте людей без ідеології немає, як немає сумніву в наявності ціннісних орієнтирів, відносно яких може бути встановлена вирішальна суспільна єдність.

Baskground. The analysis of medical and statistical data сoncerning the development of a medical and demographic situation in the world and in Ukraine, scientific literature, normative legal documents of Ukraine and authoritative international organizations shows the rapid aging of population, the spread of morbidity and mortality from chronic non-infectious and infectious diseases, low availability of palliative and hospice care (PHC) for the population in Ukraine. Objective: to determine the best models for the PHC in Ukraine based on a medical and social analysis of current international definitions, approaches and standards of palliative care. Materials and methods. The legal documents of international organizations and Ukraine, informational and analytical materials of activities of palliative and hospice care institutions, statistic data and scientific literature were used. Common methods were used. Results. A comparative analysis of the normative legal documents of Ukraine and authoritative international organizations shows that the definition of palliative care in the Ukrainian legislation is somewhat inconsistent with modern international practice; in accordance with the legal and regulatory framework of Ukraine, the definition of palliative care is a kind of medical care and relates only to terminally ill patients with predicted (limited) longevity and their family members, while World Health Organization (WHO) defines palliative care as an approach that improves the quality of life of patients and their families facing the problem associated with life-threatening illness. Of course, such approach greatly expands the cohort of patients and increases the need for PHC. Medico-statistical data testify to the rapid aging of the population in Ukraine and in the world, the spread of mortality from life-threatening and incurable diseases, in particular from cancer and chronic non-infectious and infectious diseases, low availability of palliative care for the population. The article substantiates multidisciplinary and intersectoral model of the palliative care in in-patient and out-patient settings, including home care, the conditions for the creation and implementation of affordable, high-quality and efficient palliative care system in Ukraine. The authors demonstrate the importance and implications of a strategy of PHC development in Ukraine based on internationally recognized definitions, and discuss possible models and levels of PHC integration in health care practice. Conclusions. According to the WHO definition, palliative care is an approach that can improve the quality of life of patients (children and adults) and their families facing with life-threatening illnesses that significantly expands the cohort of patients and increases the need for PHC. Now, PHC is a modern multidisciplinary patient-family-oriented approach that most adequately provides the needs and quality of life of palliative patients and their families, promotes the protection of rights and the preservation of the human dignity of the severely ill persons, including incurable patients with limited life expectancy. A comparative analysis of the normative legal documents of Ukraine and authoritative international organizations shows that the definition of palliative care in Ukrainian legislation is not entirely consistent with current international practice, because in Ukraine, palliative care is a kind of medical care and applies only to incurable patients with a limited prognosis of a life length and members of their families. The government officials, politicians, PHC specialists, human rights defenders and public organizations representatives should take responsibility for the creation and implementation of an innovative approach — an affordable, high-quality, and efficient PHC system for the population and optimization of regulatory documents in accordance with international approaches and standards in the context of reforming the public health system in Ukraine. PHC service, based on international standards and approaches, should become an integral part of the health care system and social protection for Ukraine population. ; Актуальность. Анализ медико-статистических данных по развитию медико-демографической ситуации в мире и Украине, научной литературы, нормативно-правовых документов Украины и авторитетных международных организаций свидетельствует о быстром старении населения, распространении заболеваемости и смертности от хронических неинфекционных и инфекционных заболеваний, низкой доступности паллиативной и хосписной помощи (ПХП) для населения Украины. Цель. На основании медико-социального анализа современных международных определений, подходов и стандартов паллиативной помощи определить оптимальные модели оказания ПХП в Украине. Материалы и методы. При выполнении работы были использованы нормативно-правовые документы международных организаций и Украины, информационно-аналитические материалы деятельности учреждений паллиативной и хосписной медицины, данные отраслевой статистики, научная литература. При обработке использовались общепринятые методы. Результаты. Сравнительный медико-социальный анализ отечественного законодательства, нормативно-правовых документов Украины и авторитетных международных организаций свидетельствует, что определение «паллиативная помощь» в украинском законодательстве не совсем соответствует современной международной практике, поскольку в соответствии с нормативно-правовой базой Украины, понятие «паллиативная помощь» является видом медицинской помощи и применяется только в отношении инкурабельных пациентов с прогнозируемой (ограниченной) продолжительностью жизни и членов их семей, в то время как Всемирная организация здравоохранения (ВОЗ) определяет паллиативную помощь как подход, позволяющий улучшить качество жизни пациентов (детей, взрослых) и их семей, столкнувшихся с проблемами, связанными с угрожающими жизни заболеваниями. Безусловно, такой подход значительно расширяет контингент пациентов, увеличивает потребность в ПХП. Обосновывается мультидисциплинарная и межсекторальная модель оказания паллиативной помощи в стационарных и амбулаторных условиях, в том числе на дому, условия создания и внедрения доступной, качественной и эффективной системы паллиативной помощи в Украине. Авторы показывают важность и значение разработки стратегии создания и развития системы ПХП в Украине, основанной на международно признанных определениях, а также обсуждают возможные модели и уровни интеграции ПХП населению в практику здравоохранения. Выводы. Согласно определению ВОЗ, паллиативная помощь является подходом, позволяющим улучшить качество жизни пациентов (детей, взрослых) и их семей, столкнувшихся с проблемами, связанными с угрожающим (опасным) для жизни заболеванием, что значительно расширяет контингент пациентов, увеличивает потребность в ПХП. Сегодня ПХП является современным мультидисциплинарным пациент-семья-ориентированным подходом, который наиболее адекватно обеспечивает потребности и надлежащее качество жизни паллиативных пациентов и членов их семей, способствует обеспечению прав, сохранению человеческого достоинства тяжелобольных, в том числе инкурабельных пациентов с ограниченным прогнозом продолжительности жизни. Сравнительный анализ нормативно-правовых документов Украины и авторитетных международных организаций свидетельствует, что определение «паллиативная помощь» в украинском законодательстве не совсем соответствует современной международной практике, поскольку в Украине паллиативная помощь является видом медицинской помощи и применяется только в отношении инкурабельных пациентов с ограниченным прогнозом продолжительности жизни и членов их семей. В условиях реформирования системы общественного здравоохранения в Украине чиновники, политики, специалисты по ПХП, правозащитники, представители общественных организаций должны взять на себя ответственность за создание и внедрение инновационного подхода — доступной, качественной и эффективной системы ПХП населению, что требует усовершенствования и оптимизации нормативно-правовых документов в соответствии с международными подходами и стандартами. Служба ПХП, основанная на международных стандартах и подходах, должна стать неотъемлемой интегрированной составляющей системы здравоохранения и социальной защиты населения Украины, что будет свидетельством европейского выбора нашего государства. ; Актуальність. Аналіз медико-статистичних даних щодо розвитку медико-демографічної ситуації у світі і в Україні, наукової літератури, нормативно-правових документів України і авторитетних міжнародних організацій свідчить про швидке постаріння населення, поширення захворюваності та смертності від хронічних неінфекційних та інфекційних захворювань, низьку доступність паліативної та хоспісної допомоги (ПХД) для населення в Україні. Мета. На підставі медико-соціального аналізу сучасних міжнародних визначень, підходів і стандартів паліативної допомоги визначити оптимальні моделі надання ПХД в Україні. Матеріали та методи. Під час проведення роботи були використані нормативно-правові документи міжнародних організацій і України, інформаційно-аналітичні матеріали діяльності закладів паліативної та хоспісної медицини, дані галузевої статистики, наукова література. При обробці матеріалів використовувались загальноприйняті методи. Результати. Порівняльний медико-соціальний аналіз вітчизняного законодавства, нормативно-правових документів України та авторитетних міжнародних організацій свідчить, що визначення «паліативна допомога» в українському законодавстві не зовсім відповідає сучасній міжнародній практиці, оскільки відповідно до нормативно-правової бази України, поняття «паліативна допомога» є видом медичної допомоги та застосовується тільки стосовно інкурабельних пацієнтів із прогнозованою (обмеженою) тривалістю життя і членів їх сімей, у той час як Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) визначає паліативну допомогу як підхід, що дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів (дітей, дорослих) і їх сімей, які зіштовхнулися з проблемами, пов'язаними із загрозливими для життя захворюваннями. Безумовно, такий підхід значно розширює контингент пацієнтів, збільшує потребу у ПХД. Обґрунтовується мультидисциплінарна та міжсекторальна модель надання паліативної допомоги у стаціонарних і амбулаторних умовах, зокрема вдома, умови створення та впровадження доступної, якісної й ефективної системи паліативної допомоги в Україні. Автори показують важливість і значення розробки стратегії створення та розвитку системи ПХД в Україні, заснованої на міжнародно визнаних визначеннях, а також обговорюють можливі моделі й рівні інтеграції ПХД населенню в практику охорони здоров'я. Висновки. Відповідно до визначення ВООЗ, паліативна допомога є підходом, що надає можливість поліпшити якість життя пацієнтів (дітей, дорослих) і їх сімей, які зіштовхнулися з проблемами, пов'язаними із загрозливим (небезпечним) для життя захворюванням, що значно розширює контингент пацієнтів, збільшує потребу у ПХД. Сьогодні ПХД є сучасним мультидисциплінарним пацієнт-сім'я-орієнтованим підходом, який найбільш адекватно забезпечує потреби та належну якість життя паліативних пацієнтів і членів їх сімей, сприяє забезпеченню прав, збереженню людської гідності тяжкохворих, зокрема інкурабельних пацієнтів з обмеженим прогнозом тривалості життя. Порівняльний аналіз нормативно-правових документів України й авторитетних міжнародних організацій свідчить, що визначення «паліативна допомога» в українському законодавстві не зовсім відповідає сучасній міжнародній практиці, оскільки в Україні паліативна допомога є видом медичної допомоги і застосовується тільки стосовно інкурабельних пацієнтів з обмеженим прогнозом тривалості життя і членів їх сімей. В умовах реформування системи громадської охорони здоров'я в Україні урядовці, політики, фахівці з ПХД, правозахисники, представники громадських організацій повинні взяти на себе відповідальність за створення та впровадження інноваційного підходу — доступної, якісної та ефективної системи ПХД населенню, що вимагає удосконалення, оптимізації нормативно-правових документів відповідно до міжнародних підходів та стандартів. Служба ПХД, яка базується на міжнародних стандартах і підходах, повинна стати невід'ємною інтегрованою складовою системи охорони здоров'я та соціального захисту населення України, що буде свідченням європейського вибору нашої держави.

The article deals with the problem of TEMPEST - unintentional radiation of electronic equipment, which can be intercepted by malefactors in the form of radiation of an electromagnetic parasitic wave, and which, from a security point of view, is compromising radiation because they can have compromising information. Today, the term TEMPEST is the name of a technology that includes various methods of analyzing electromagnetic compromising radiation in such a way that they can be used to recover intercepted data. The task was completed: It is known that electronic equipment creates electromagnetic fields that can interfere with radio and television reception at a considerable distance. But interference is not the only problem caused by stray electromagnetic radiation. In some cases, you can get information about the signals that are used inside the equipment, when the radiation signals are intercepted by intruders and these signals are decoded. This capability poses a problem, especially in the case of digital equipment, since remote signal recovery within the equipment can allow the reconstruction of the data that the equipment is processing. Therefore, the problem arises of determining technologies for detecting spurious electromagnetic radiation from electronic computers, which may have compromising information. The content of TEMPEST-technology is considered as a physical phenomenon of capturing and recovery of electromagnetic radiation emitted by digital equipment, and which can have compromising information. TEMPEST hardware analysis is performed, which includes various types of sensitive receivers that can monitor a wide range of frequencies, as well as a combination of hardware and software capable of processing the received signals. The analysis of various types of TEMPEST-technology is carried out, namely: Tempest-attack, Soft TEMPEST, as well as a variety of technologies for intercepting information by receiving spurious radiation of a monitor signal, searching for the necessary information on a disk, outputting information to an unused serial port; reflections of the luminous flux from the monitor screen on the walls; modeling the luminous flux in LED indicators and others. Recommendations for protection against TEMPEST technologies for companies and individuals are given. Keywords: TEMPEST, side electromagnetic compromising radiation. References1. Wim van Eck: Electromagnetic Radiation from Video Display Units: An Eavesdropping Risk? Computers & Security 4 (1985) 269-2862. Peter Wright: Spycatcher - The Candid Autobiography of a Senior Intelligence Officer. William Heinemann Australia, 1987, ISBN 0-85561-098-03. Peter Smulders: The Threat of Information Theft by Reception of Electromagnetic Radiation from RS-232 Cables. Computers & Security 9 (1990) 53-584. Markus G. Kuhn and Ross J. Anderson: Soft Tempest: Hidden Data Transmission Using Electromagnetic Emanations. University of Cambridge, Computer Laboratory, New Museums Site, Pembroke Street, Cambridge CB2 3QG, United Kingdom5. Electromagnetic Pulse (EMP) and Tempest Protection for Facilities. Engineer Pamphlet EP 1110-3-2, 469 pages, U.S. Army Corps of Engineers, Publications Depot, Hyattsville, December 31, 19906. Deborah Russell, G. T. Gangemi Sr.: Computer Security Basics. Chapter 10: TEMPEST, O'Reilly & Associates, 1991, ISBN 0-937175-71-47. A. J. Mauriello: Join a government program to unveil Tempest-spec mysteries. EDN vol 28 no 13, pp 191–195, June 23, 19838. Комп'ютери в захищеному виконанні/[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://infopedia.su/1x979a.html9. Програмні закладки/[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://um.co.ua/2/2-15/2-150885.html ; В статье рассматривается проблема TEMPEST - непреднамеренного излучения электронного оборудования, которое злоумышленники могут перехватить в виде излучения электромагнитной паразитной волны, и которые с точки зрения безопасности является компрометирующим излучения потому, что могут иметь компрометирующую информацию. Сегодня понятие TEMPEST - название технологии, включающей различные методы анализа электромагнитного компрометирующего излучения таким образом, чтобы их можно было использовать для восстановления перехваченных данных. Выполнена постановка задачи: Известно, что электронное оборудование создает электромагнитные поля, которые могут создавать помехи для приема радио и телевидения на значительном расстоянии. Но помехи - не единственная проблема, вызванная паразитным электромагнитным излучением. В некоторых случаях можно получить информацию о сигналах, которые используются внутри оборудования, когда сигналы излучения перехватывают злоумышленники и эти сигналы декодируются. Эта возможность создает проблему, особенно в случае цифрового оборудования, поскольку дистанционное восстановления сигналов внутри оборудования может позволить реконструировать данные, которые обрабатывает оборудование. Поэтому возникает задача определения технологий обнаружения паразитными побочных электромагнитных излучений от электронно-вычислительной техники, которые могут иметь компрометирующую информацию. Рассматривается содержание TEMPEST-технологии, как физического явления улавливания и восстановления электромагнитного излучения, испускаемого цифровым оборудования, и которая может иметь компрометирующую информацию. Выполняется анализ оборудования TEMPEST, которое включает в себя различные типы чувствительных приемников, которые могут контролировать широкий диапазон частот, а также комбинацию аппаратного и программного обеспечения, способную обрабатывать полученные сигналы. Осуществляется анализ различных видов TEMPEST-технологии, а именно: Tempest-атака, Soft TEMPEST, а также разновидности технологий перехвата информации путем приема паразитного излучения сигнала монитора, поиска необходимой информации на диске, вывода информации в незадействованный последовательный порт; отражения светового потока от экрана монитора на стенах; моделирования светового потока в светодиодных индикаторах и другие. Даются рекомендации по защите от TEMPEST технологий для компаний и частных лиц. Ключевые слова: TEMPEST, побочное электромагнитное компрометирующее излучение. Список использованной литературы1. Wim van Eck: Electromagnetic Radiation from Video Display Units: An Eavesdropping Risk? Computers & Security 4 (1985) 269-2862. Peter Wright: Spycatcher - The Candid Autobiography of a Senior Intelligence Officer. William Heinemann Australia, 1987, ISBN 0-85561-098-03. Peter Smulders: The Threat of Information Theft by Reception of Electromagnetic Radiation from RS-232 Cables. Computers & Security 9 (1990) 53-584. Markus G. Kuhn and Ross J. Anderson: Soft Tempest: Hidden Data Transmission Using Electromagnetic Emanations. University of Cambridge, Computer Laboratory, New Museums Site, Pembroke Street, Cambridge CB2 3QG, United Kingdom5. Electromagnetic Pulse (EMP) and Tempest Protection for Facilities. Engineer Pamphlet EP 1110-3-2, 469 pages, U.S. Army Corps of Engineers, Publications Depot, Hyattsville, December 31, 19906. Deborah Russell, G. T. Gangemi Sr.: Computer Security Basics. Chapter 10: TEMPEST, O'Reilly & Associates, 1991, ISBN 0-937175-71-47. A. J. Mauriello: Join a government program to unveil Tempest-spec mysteries. EDN vol 28 no 13, pp 191–195, June 23, 19838. Комп'ютери в захищеному виконанні/[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://infopedia.su/1x979a.html9. Програмні закладки/[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://um.co.ua/2/2-15/2-150885.html ; У статті розглядається проблема TEMPEST - ненавмисного випромінювання електронного обладнання, яке зловмисники можуть перехопити у вигляді випромінювання електромагнітної паразитного хвилі, і які з точки зору безпеки є випромінювання, які компрометують, тому, що можуть мати компрометуючу інформацію. Сьогодні поняття TEMPEST – це назва технології, що включає різні методи аналізу електромагнітного компрометуючого випромінювання таким чином, щоб їх можна було використовувати для відновлення перехоплених даних. Виконано постановка задачі: Відомо, що електронне обладнання створює електромагнітні поля, які можуть створювати перешкоди для прийому радіо і телебачення на значній відстані. Але перешкоди - не єдина проблема, яка викликана паразитних електромагнітним випромінюванням. У деяких випадках можна отримати інформацію про сигнали, які використовуються всередині обладнання, коли сигнали випромінювання перехоплюють зловмисники і ці сигнали декодуються. Ця можливість створює проблему, особливо в разі цифрового обладнання, оскільки дистанційне відновлення сигналів усередині обладнання може дозволити реконструювати дані, які обробляє обладнання. Тому виникає задача визначення технологій виявлення паразитними побічних електромагнітних випромінювань від електронно-обчислювальної техніки, які можуть мати компрометуючу інформацію. Розглядається зміст TEMPEST-технології, як фізичного явища уловлювання та відновлення електромагнітного випромінювання, що випромінюється цифровимобладнання, і яке може мати компрометуючу інформацію. Виконується аналіз обладнання TEMPEST, яке включає в себе різні типи чутливих приймачів, які можуть контролювати широкий діапазон частот, а також комбінацію апаратного і програмного забезпечення, здатну обробляти отримані сигнали. Здійснюється аналіз різних видів TEMPEST-технології, а саме: Tempest-атака, Soft TEMPEST, а також різновиди технологій перехоплення інформації шляхом прийому паразитного випромінювання сигналу монітора, пошуку необхідної інформації на диску, виведення інформації в незадіяний послідовний порт; відображення світлового потоку від екрану монітора на стінах; моделювання світлового потоку в світлодіодних індикаторах і інші. Даються рекомендації щодо захисту від TEMPEST технологій для компаній і приватних осіб. Ключові слова: TEMPEST, побічне електромагнітне компрометує випромінювання. Список використаної літератури1. Wim van Eck: Electromagnetic Radiation from Video Display Units: An Eavesdropping Risk? Computers & Security 4 (1985) 269-2862. Peter Wright: Spycatcher - The Candid Autobiography of a Senior Intelligence Officer. William Heinemann Australia, 1987, ISBN 0-85561-098-03. Peter Smulders: The Threat of Information Theft by Reception of Electromagnetic Radiation from RS-232 Cables. Computers & Security 9 (1990) 53-584. Markus G. Kuhn and Ross J. Anderson: Soft Tempest: Hidden Data Transmission Using Electromagnetic Emanations. University of Cambridge, Computer Laboratory, New Museums Site, Pembroke Street, Cambridge CB2 3QG, United Kingdom5. Electromagnetic Pulse (EMP) and Tempest Protection for Facilities. Engineer Pamphlet EP 1110-3-2, 469 pages, U.S. Army Corps of Engineers, Publications Depot, Hyattsville, December 31, 19906. Deborah Russell, G. T. Gangemi Sr.: Computer Security Basics. Chapter 10: TEMPEST, O'Reilly & Associates, 1991, ISBN 0-937175-71-47. A. J. Mauriello: Join a government program to unveil Tempest-spec mysteries. EDN vol 28 no 13, pp 191–195, June 23, 19838. Комп'ютери в захищеному виконанні/[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://infopedia.su/1x979a.html9. Програмні закладки/[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://um.co.ua/2/2-15/2-150885.html

Problem setting. Latin America and the Caribbean traditionally referred to as a large and ambiguous region in an out-side territorial scientific environment. A whole stratum of problems of identities, peculiarities of self-awareness, civilization affiliations of messianic 'appointments ' in the history of the region and the world, the development of ways of cultural and historical development corresponding to them, the affirmation of the tendencies of state formation is in a scientific researcher focus. Among the many aspects that conceptualize the demandfor research in the region and its implementation, we would like to highlight the following: 1) Latin America and the Caribbean are, to some extent, «a territory of historically significant validation of modern trends» in their speculative lengthening, the field ofdeveloping new ones political and economic novations, including regarding various projections of the correlation of socio-political practices, institutional design and legal technologies, derived from the understanding of nature and the purpose of law. 2) The region 'provides ' a wide range of heterogeneous materials for analytical work, both concatenate-linear in nature, and combining poly-meaningful multidimensionality, multifaceted coexistence of values generated by contemporary media, the glare of meanings, signs, intentions of conscious transformations, random «breakthroughs» of network travel followers. In the discovery literature thatfollows only the analysis of statistical indicators, it is often noted that Latin America and the Caribbean is a region of polarization (the territory of the intersection of different values, gaps traditions, lifestyles, indicators of the difference between the needful and the wealth, the level of concentration of income, manifestations of crime, corruption, etc.). 3) Considering the full amount of opportunities and perspectives available, Latin America in general, in some associative formulation, is clearly «boxing at levels below its weight and its impact on international canvases», that is, there are some reasons for internal and external character that significantly reduce the region's role in the world, affecting accents of processes of political, legal and economic worsen the work «for the common good», underestimate «the bar of tasks and results» do not meet the expectations of the significance of the region.Recent research and publications analysis. The paper uses an interdisciplinary approach involving the research of representatives of various sciences. Concerning the approach to certain aspects of the constitutional process in the countries of Latin America and the Carribien was used the researches of Ukrainian authors Yu. M. Todyka, V. P. Kolisnyk, Yu. G. Barabash, M. P. Orzikh, T. M. Slinko, A. G. Kushnirenko, pertaining to in relation to consideration ofpeculiarities ofdevelopment andfunctioning of the model of the presidential state was launched analytical andfunctionality materials I. V. Protsiuk.On the conceptualization within the political science tradition in connection with the problems of the political regimes, their development in the conditions of conflict of the present, in the face of threats and challenges of a multifaceted nature are included the materials of methodological and theoretical importance M. P. Trebin, I. O. Polishchuk, D. Denisenko, G. M. Kutz, O. A. Fisun, M. A. Polovyi and, in the context of regional- geopolitical dimensions, V. Yu. Karasev. Among the foreign authors on the subject area of the study, we note the conceptual vision of the combination ofeconomic cycles and political and legal processes of the present Daniela Campello, the development of the author of the theory of «path dependence effect» by J. Mahoney and researchers of modifications of the development of neo-patrimonialism in Latin America and Karsten Bachle. Focused on the trends and innovations of the constitutional process in the countries of the region are the scientific orientations of Rogelio Nu'nez and P. I. Kostogryzov. A broad analytical and research base on the transformation of political regimes in Latina America and the Caribbean and the peculiarities ofpolitical processes in individual countries are provided by the works of B. Geddes, G. O'Donnell, L. Diamond, D. Ziblatta, S. Levitsky, Z. V. Ivanovsky, T. A. Vorotnikova, P. P. Yakovlev, D. V. Morozov, and others.Paper objective. The purpose of this work is to find out the broad contexts of the relationship between economic and political and legal processes in Latin America and the Carribien countries with attention to the peculiarities of the rule of law formation. The tasks are to analyze a set of approaches to finding the causes of the difficulties of socio-political and institutional-legal development in the region with the involvement of interdisciplinary scientific experience and to identify some essential features of meaning- forming and socio-constructing phenomena in the contextual contours.Paper main body. One of the options for designating the specificity of the current state of affairs is framed in the concept of the so-called «curse of volatility» - the dependence of local, mainly commodity and export-oriented with low internal economy savings from cycles, fluctuations of the world economy. This dependence is a definite structural factor and has been forming for a long time. Also, macroeconomic indicators within the framework of a certain political economy methodology in the projection for the sum ofpolitical and legal events allow us to see the spread of ideology, whether left or right, the rise of populism, the tendency for further democratization of the way of life or vice versa from democracy, the relative calm of the political process or the turbulence ofpolitical events are, after all, tied to basic economic indicators, and often more or less relevant to us and corresponding to figures about the level of safety of life. The trajectory of development was laid down by some decisions at a time of critical juncture when privatization created the basis of the local economy as a structural part of the world capitalist system with its dynamics of development that facilitated the formatting and reproduction of the reactive sequences caused by different types of liberal reforms.Conclusions of the research. The particular attention in Latin America and the Caribbean countries on the expectations and responsibilities of building the future is focused on the development of Constitutional law as a leading sphere in the system of national law. Hence the numerous constitutional changes in the countries of the region, the constitutional reforms of different grades, which are intensively continued today. The lifestyle liberalization, resolving key property issues, attempts at democratization in Latin America and the Carribien countries took place in different ways, but after the foundations ofpublic law that were borrowed in outline in the USA. Between enshrined key provisions in the Constitutions and the coexistence of essentially diverse mass consciousnesses and aspirations on different 'floors' of the society, has raised multi-dimensional discord, that is emerging from the institutionalization of the liberal-democratic model of the state, generated in the context of understanding freedom as a key concept. Therefore the aspect ofan all-public agreement on coexistence rules does not appear to be fully realized, which gives rise to a search for a constitutional character. The focus remains on the relationship between multiple interests and ideas about the common good, by means of the formation of the general will in the structure and practice of constitutional-democratic regimes. It is inextricably linked to the transformation of the concepts of representation and citizenship. Democratic legitimation is correlated with ideas about the rule of the masses, the will of the majority in the living creation of the norms of life, and with the accompanying active and continuous participation in the political process of large groups, sectors of the population. The constitutional creativity of the countries of the region shows the element of an assertion of messianism, the designation of the special role of the country, its leader, ideology, the Constitution in the processes of historical implementation at the level of regional or the world. This moment of national pride for the country and its contribution to the cultural and civilizational space of history is realized in experimental projects of various expressions. ; В статье предпринята попытка выяснения природы связи циклов экономического развития и особенностей развития политико-правовых процессов в странах Латинской Америки и Карибского бассейна. Подчеркнута важность последствий процессов либеральных реформ в сложившейся традиции сочетания качества социальной жизни и конституционного творчества. Отмечено - общая векторность, динамика, связаны с диссонансами относительно местных акцентов понимания демократии в контексте доминирования представлений о равенстве и справедливости с той содержательной центрированностью понятия свободы, что вслед за либерально-конституционным пониманием демократии была отражена в формально-правовых конструкциях конституционного значения, еще изначально в основе своей заимствованных в США. Пространство стыков взаимодействия интересов значимых для региона элит и надежд большинства местных жителей актуализируют попытки переформатировать положения Конституции в поисках основания для современной модели общественного договора, дополненные поиском форм реализации мессианских назначений в истории. ; Анотація. В статті здійснена спроба з'ясування природи зв'язку циклів економічного розвитку та особливостей розвитку політико-правових процесів в країнах Латинської Америки та Карибського Басейну. Підкреслено значущість наслідків процесів ліберальних реформ в сформованій традиції сполучення якості соціального життя й конституційної творчості. Наголошено - загальна векторність, динамі­ка змін, пов'язані з дисонансами відносно місцевих акцентів розуміння демократії (як демократії участі) в контексті домінування уявлень про рівність і справедливість з тією змістовною центрованістю поняття свободи, що слідом за ліберально- конституційним розумінням демократії було відтворено в формально-правових конструкціях конституційного значення, що в своїй основі ще початково були запозиченими в США. Простір стиків сполучення інтересів значимих для регіону еліт і сподівань більшості місцевих жителів актуалізують намагання переформатувати положення Конституції в пошуках підвалин для сучасної моделі суспільного договору, що є доповненими пошуком форм реалізації месіанських призначень в історії.

Problem setting. Latin America and the Caribbean traditionally referred to as a large and ambiguous region in an out-side territorial scientific environment. A whole stratum of problems of identities, peculiarities of self-awareness, civilization affiliations of messianic 'appointments ' in the history of the region and the world, the development of ways of cultural and historical development corresponding to them, the affirmation of the tendencies of state formation is in a scientific researcher focus. Among the many aspects that conceptualize the demandfor research in the region and its implementation, we would like to highlight the following: 1) Latin America and the Caribbean are, to some extent, «a territory of historically significant validation of modern trends» in their speculative lengthening, the field ofdeveloping new ones political and economic novations, including regarding various projections of the correlation of socio-political practices, institutional design and legal technologies, derived from the understanding of nature and the purpose of law. 2) The region 'provides ' a wide range of heterogeneous materials for analytical work, both concatenate-linear in nature, and combining poly-meaningful multidimensionality, multifaceted coexistence of values generated by contemporary media, the glare of meanings, signs, intentions of conscious transformations, random «breakthroughs» of network travel followers. In the discovery literature thatfollows only the analysis of statistical indicators, it is often noted that Latin America and the Caribbean is a region of polarization (the territory of the intersection of different values, gaps traditions, lifestyles, indicators of the difference between the needful and the wealth, the level of concentration of income, manifestations of crime, corruption, etc.). 3) Considering the full amount of opportunities and perspectives available, Latin America in general, in some associative formulation, is clearly «boxing at levels below its weight and its impact on international canvases», that is, there are some reasons for internal and external character that significantly reduce the region's role in the world, affecting accents of processes of political, legal and economic worsen the work «for the common good», underestimate «the bar of tasks and results» do not meet the expectations of the significance of the region.Recent research and publications analysis. The paper uses an interdisciplinary approach involving the research of representatives of various sciences. Concerning the approach to certain aspects of the constitutional process in the countries of Latin America and the Carribien was used the researches of Ukrainian authors Yu. M. Todyka, V. P. Kolisnyk, Yu. G. Barabash, M. P. Orzikh, T. M. Slinko, A. G. Kushnirenko, pertaining to in relation to consideration ofpeculiarities ofdevelopment andfunctioning of the model of the presidential state was launched analytical andfunctionality materials I. V. Protsiuk.On the conceptualization within the political science tradition in connection with the problems of the political regimes, their development in the conditions of conflict of the present, in the face of threats and challenges of a multifaceted nature are included the materials of methodological and theoretical importance M. P. Trebin, I. O. Polishchuk, D. Denisenko, G. M. Kutz, O. A. Fisun, M. A. Polovyi and, in the context of regional- geopolitical dimensions, V. Yu. Karasev. Among the foreign authors on the subject area of the study, we note the conceptual vision of the combination ofeconomic cycles and political and legal processes of the present Daniela Campello, the development of the author of the theory of «path dependence effect» by J. Mahoney and researchers of modifications of the development of neo-patrimonialism in Latin America and Karsten Bachle. Focused on the trends and innovations of the constitutional process in the countries of the region are the scientific orientations of Rogelio Nu'nez and P. I. Kostogryzov. A broad analytical and research base on the transformation of political regimes in Latina America and the Caribbean and the peculiarities ofpolitical processes in individual countries are provided by the works of B. Geddes, G. O'Donnell, L. Diamond, D. Ziblatta, S. Levitsky, Z. V. Ivanovsky, T. A. Vorotnikova, P. P. Yakovlev, D. V. Morozov, and others.Paper objective. The purpose of this work is to find out the broad contexts of the relationship between economic and political and legal processes in Latin America and the Carribien countries with attention to the peculiarities of the rule of law formation. The tasks are to analyze a set of approaches to finding the causes of the difficulties of socio-political and institutional-legal development in the region with the involvement of interdisciplinary scientific experience and to identify some essential features of meaning- forming and socio-constructing phenomena in the contextual contours.Paper main body. One of the options for designating the specificity of the current state of affairs is framed in the concept of the so-called «curse of volatility» - the dependence of local, mainly commodity and export-oriented with low internal economy savings from cycles, fluctuations of the world economy. This dependence is a definite structural factor and has been forming for a long time. Also, macroeconomic indicators within the framework of a certain political economy methodology in the projection for the sum ofpolitical and legal events allow us to see the spread of ideology, whether left or right, the rise of populism, the tendency for further democratization of the way of life or vice versa from democracy, the relative calm of the political process or the turbulence ofpolitical events are, after all, tied to basic economic indicators, and often more or less relevant to us and corresponding to figures about the level of safety of life. The trajectory of development was laid down by some decisions at a time of critical juncture when privatization created the basis of the local economy as a structural part of the world capitalist system with its dynamics of development that facilitated the formatting and reproduction of the reactive sequences caused by different types of liberal reforms.Conclusions of the research. The particular attention in Latin America and the Caribbean countries on the expectations and responsibilities of building the future is focused on the development of Constitutional law as a leading sphere in the system of national law. Hence the numerous constitutional changes in the countries of the region, the constitutional reforms of different grades, which are intensively continued today. The lifestyle liberalization, resolving key property issues, attempts at democratization in Latin America and the Carribien countries took place in different ways, but after the foundations ofpublic law that were borrowed in outline in the USA. Between enshrined key provisions in the Constitutions and the coexistence of essentially diverse mass consciousnesses and aspirations on different 'floors' of the society, has raised multi-dimensional discord, that is emerging from the institutionalization of the liberal-democratic model of the state, generated in the context of understanding freedom as a key concept. Therefore the aspect ofan all-public agreement on coexistence rules does not appear to be fully realized, which gives rise to a search for a constitutional character. The focus remains on the relationship between multiple interests and ideas about the common good, by means of the formation of the general will in the structure and practice of constitutional-democratic regimes. It is inextricably linked to the transformation of the concepts of representation and citizenship. Democratic legitimation is correlated with ideas about the rule of the masses, the will of the majority in the living creation of the norms of life, and with the accompanying active and continuous participation in the political process of large groups, sectors of the population. The constitutional creativity of the countries of the region shows the element of an assertion of messianism, the designation of the special role of the country, its leader, ideology, the Constitution in the processes of historical implementation at the level of regional or the world. This moment of national pride for the country and its contribution to the cultural and civilizational space of history is realized in experimental projects of various expressions. ; В статье предпринята попытка выяснения природы связи циклов экономического развития и особенностей развития политико-правовых процессов в странах Латинской Америки и Карибского бассейна. Подчеркнута важность последствий процессов либеральных реформ в сложившейся традиции сочетания качества социальной жизни и конституционного творчества. Отмечено - общая векторность, динамика, связаны с диссонансами относительно местных акцентов понимания демократии в контексте доминирования представлений о равенстве и справедливости с той содержательной центрированностью понятия свободы, что вслед за либерально-конституционным пониманием демократии была отражена в формально-правовых конструкциях конституционного значения, еще изначально в основе своей заимствованных в США. Пространство стыков взаимодействия интересов значимых для региона элит и надежд большинства местных жителей актуализируют попытки переформатировать положения Конституции в поисках основания для современной модели общественного договора, дополненные поиском форм реализации мессианских назначений в истории. ; Анотація. В статті здійснена спроба з'ясування природи зв'язку циклів економічного розвитку та особливостей розвитку політико-правових процесів в країнах Латинської Америки та Карибського Басейну. Підкреслено значущість наслідків процесів ліберальних реформ в сформованій традиції сполучення якості соціального життя й конституційної творчості. Наголошено - загальна векторність, динамі­ка змін, пов'язані з дисонансами відносно місцевих акцентів розуміння демократії (як демократії участі) в контексті домінування уявлень про рівність і справедливість з тією змістовною центрованістю поняття свободи, що слідом за ліберально- конституційним розумінням демократії було відтворено в формально-правових конструкціях конституційного значення, що в своїй основі ще початково були запозиченими в США. Простір стиків сполучення інтересів значимих для регіону еліт і сподівань більшості місцевих жителів актуалізують намагання переформатувати положення Конституції в пошуках підвалин для сучасної моделі суспільного договору, що є доповненими пошуком форм реалізації месіанських призначень в історії.

Each of works by V. Koshelyanko has been occupied a separate place in Ukrainian literature, although the literary fate of each of these works is determined not only by the author or characteristic features of the novel themselves, but also, to a large extent, by questions of classification, perception, labeling and, eventually, by publication. A similar uncertain situation is also observed in the assessment of contemporary critics and literary criticism of the place of creative writing of the writer in the modern literary process. Therefore, there was an urgent need for a comprehensive literary analysis of V. Kozhelyanko's popular novels today, which, in addition to the conclusions about the significance of Bukovinian prose and the aspect of the critical consideration of ten novels of the writer. It will promote a deeper understanding of genre, stylistic, and others functional changes of newmodern, postmodern novels in the literary process of Ukraine. That is what determines the relevance of the article. The purpose of the article is to carry out a comprehensive literary analysis of the basics of Vasyl Kozhelyanko's prose class-ification in the Ukrainian literary space; to identify genrestyle features of his novels, to define genre markers, stylistic characteristics, ideological and thematic content, and to find out the cultural, social and mental significance of V. Kozhelyanko's prose, his place among contemporaries. The choice of methods of resea-rch is predetermined by the general purpose, specific tasks of work and the specifics of the analyzed object. The leading ones, however, are cultural-historical and comparative methods. In general, methodological directions are involved in the work - biographical, historical-comparative, cultural-historical, phenomenological (receptive), structural (structural) analysis. The scientific novelty of the results was obtained that in the article author had made for the first time before the scientific circulation introduced, a new empirical material, which in this volume has not yet been the subject of literary studies; on the basis of the collected material, including the prose works by V. Kozhelanko and foreign authors, it containts a complex monographic study of the trends of the modern novels (among the XX-early ХХІст.) in the Ukrainian literature, which was performed on the example of novels by V. Kozhelanko. Therefore, it is possible to make such conclusions that the prose of V. Kozhelyanka's work is considered in the search for the genrestyle basis for the classification of the great prose of V. Kozhelanko. After analyzing some aspects of prose texts, such as: the image of the national hero, the role of women's images in the prose of V. Koshelyanko, the historian and political figures in the writer's parody prose, the urban novel in the genre-style palette of roman-romantics of the author, the historical and detective novels and the implementation of the chronotop in them as a distinctive genre marker, the emphasis on the mental mistakes of the Ukrainian nat-nation as a leitmotif of the creative intention of V. Kozhelanka, it was create a new classification of his novels. From the point of view of the structural, descriptive, receptive and post-structural approaches of literary science, we have good reasons to speak about V. Kozhelanko's work as a model of good quality prose in the different genre markers. ; Chacune des œuvres de V. Kozhelyanko occupe une place à part dans la littérature ukrainienne, bien que son destin littéraire soit déterminé non seulement par l'auteur, ni par les caractéristiques de l'œuvre même, mais aussi, à de nombreux égards, par des questions de classification, de perception, d'étiquetage et enfin - par la publication et les caractéristiques la réception. Ce sont les différences dans l'interprétation et la classification de la prose de V. Kozhelyanko qui déterminent la pertinence de l'article. Le but de cet article est de réaliser une analyse littéraire complète des bases de la classification de la prose de Vasily Kozhelyanko dans l'espace littéraire ukrainien; identifiez les caractéristiques de ses romans dans le style de genre, identifiez les marqueurs de genre, les caractéristiques de style, le contenu idéologique et thématique et découvrez la signification culturologique et socio-mentale de la prose de V. Kozhelyanko, sa place parmi les écrivains contemporains. Le choix des méthodes de recherche est déterminé par l'objectif général, les tâches spécifiques du travail et les spécificités de l'objet considéré. Les méthodes de référence sont toutefois des méthodes culturo-historiques et comparatives. Au total, des pistes méthodologiques sont impliquées dans le travail - analyse biographique, historique-comparée, culturelle-historique, phénoménologique (réceptive), structurelle (structurelle). La nouveauté scientifique de la recherche réside dans le fait que, pour la première fois dans l'article, un nouveau matériau empirique a été introduit dans la circulation scientifique, qui, dans un tel volume, n'a pas encore fait l'objet d'études littéraires; Sur la base du matériel recueilli, y compris des œuvres en prose de V. Kozhelyanko et d'auteurs étrangers, la prose de V. Kozhelanka a été classée. Sur la base de l'analyse, nous pouvons tirer les conclusions suivantes: les œuvres originales de V. Kozhelyanko sont prises en compte dans la clé de recherche de la base de genre de la classification. Après avoir analysé certains aspects des textes en prose (l'image d'un héros national, le rôle des personnages féminins dans la prose de V. Kozhelyanka, des personnages historiques et politiques dans la parodie de la parodie de l'auteur, le roman urbain dans la palette des romans de l'auteur, des romans historiques et policiers et la mise en œuvre du chronotope comme résolution marqueur de genre, mettant l'accent sur les erreurs mentales de la nation ukrainienne en tant que leitmotiv de l'intention créatrice de V. Kozhelyanko) en termes de structure, de description, de réceptivité et de poststru approche littéraire température de la science, nous avons de bonnes raisons de parler du travail de V. Kozhelyanko comme un échantillon de la prose de haute qualité des différentes tendances dans neomodernistic contemporaine et styles postmodernes. ; Каждое из произведений В. Кожелянко занимает отдельную нишу в украинской литературе, хотя литературная судьба каждого из них определена не только и не столько автором или характерными признаками самих произведений, но также, во многом, вопросами классификации, восприятия, маркировки и наконец – изданием и особенностями рецепции. Именно расхождения в трактовке и классификации прозы В. Кожелянко и обуславливают актуальность статьи. Цель статьи - осуществить комплексный литературоведческий анализ основ классификации прозы Василия Кожелянко в украинском литературном пространстве; выявить жанрово-стилевые особенности его романов, определить жанровые маркеры, стилевые характеристики, идейно-тематическое содержание и выяснить культурологическое и общественно-ментальное значение прозы В. Кожелянко, его место среди писателей-современников. Выбор методов исследования обусловлен общей целью, конкретными задачами работы и спецификой рассматриваемого объекта. Ведущими являются, однако, культурно-исторический и компаративистичних методы. Всего в работе привлекаются методологические направления – биографический, историко-сравнительный, культурно-исторический, феноменологический (рецептивный), структуральное (структурный) анализ. Научная новизна исследования заключается в том, что в статье впервые в научный оборот введен новый эмпирический материал, который в таком объеме еще не был предметом литературоведческих исследований; на основе собранного материала, включая прозаические произведения В. Кожелянко и зарубежных авторов, выполнено классификацию прозы В. Кожелянка. Исходя из анализа, можно сделать следующие выводы: романное творчество В. Кожелянко рассмотрено в ключе поиска жанрово-стилевой основу классификации. Проанализировав некоторые аспекты прозаических текстов (образ национального героя, роль женских образов в прозе В. Кожелянка, исторические, политические фигуры в пародийнойЇ прозе писателя, урбанистический роман в жанрово-стилевой палитре романистики исследуемого автора, исторический и детективный романы и реализация хронотопа в них как разрешающую жанровый маркер, акцентирование на ментальных ошибках украинской нации как лейтмотив творческой интенции В. Кожелянко) с точки зрения структурного, описательного, рецептивного и постструктурный подходов литературоведческой науки, имеем веские основания говорить о творчестве В. Кожелянко как об образце качественной прозы различных направлений современного неомодернистического и постмодернистического стилей. ; Кожне з творів В. Кожелянко займає окрему нішу в українській літературі, хоча літературна доля кожного з них визначена не тільки і не стільки автором або характерними ознаками самих творів, але також, багато в чому, питаннями класифікації, сприйняття, маркування і нарешті - виданням і особливостями рецепції. Саме розбіжності в трактуванні і класифікації прози В. Кожелянко і обумовлюють актуальність статті. Мета статті - здійснити комплексний літературознавчий аналіз основ класифікації прози Василя Кожелянка в українському літературному просторі; виявити жанрово-стильові особливості його романів, визначити жанрові маркери, стильові характеристики, ідейно-тематичне зміст і з'ясувати культурологічне і суспільно-ментальне значення прози В. Кожелянко, його місце серед письменників-сучасників. Вибір методів дослідження обумовлений спільною метою, конкретними завданнями роботи і специфікою даного об'єкту. Провідними є, однак, культурно-історичний і компаративістичних методи. Всього в роботі залучаються методологічні напрямки - біографічний, історико-порівняльний, культурно-історичний, феноменологічний (рецептивний), структуральне (структурний) аналіз. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в статті вперше в науковий обіг введено новий емпіричний матеріал, який в такому обсязі ще не був предметом літературознавчих досліджень; на основі зібраного матеріалу, включаючи прозові твори В. Кожелянко і зарубіжних авторів, виконано класифікацію прози В. Кожелянка. Виходячи з аналізу, можна зробити наступні висновки: романний творчість В. Кожелянко розглянуто в ключі пошуку жанрово-стильової основу класифікації. Проаналізувавши деякі аспекти прозових текстів (образ національного героя, роль жіночих образів у прозі В. Кожелянка, історичні, політичні фігури в пародійнойЇ прозі письменника, урбаністичний роман в жанрово-стильовій палітрі романістики досліджуваного автора, історичний і детективний романи і реалізація хронотопу в них як роздільну жанровий маркер, акцентування на ментальних помилках української нації як лейтмотив творчої інтенції В. Кожелянко) з точки зору структурного, описового, рецептивного і постстру турний підходів літературознавчої науки, маємо вагомі підстави говорити про творчість В. Кожелянко як про зразок якісної прози різних напрямків сучасного неомодерністіческого і постмодерністична стилів.

Each of works by V. Koshelyanko has been occupied a separate place in Ukrainian literature, although the literary fate of each of these works is determined not only by the author or characteristic features of the novel themselves, but also, to a large extent, by questions of classification, perception, labeling and, eventually, by publication. A similar uncertain situation is also observed in the assessment of contemporary critics and literary criticism of the place of creative writing of the writer in the modern literary process. Therefore, there was an urgent need for a comprehensive literary analysis of V. Kozhelyanko's popular novels today, which, in addition to the conclusions about the significance of Bukovinian prose and the aspect of the critical consideration of ten novels of the writer. It will promote a deeper understanding of genre, stylistic, and others functional changes of newmodern, postmodern novels in the literary process of Ukraine. That is what determines the relevance of the article. The purpose of the article is to carry out a comprehensive literary analysis of the basics of Vasyl Kozhelyanko's prose class-ification in the Ukrainian literary space; to identify genrestyle features of his novels, to define genre markers, stylistic characteristics, ideological and thematic content, and to find out the cultural, social and mental significance of V. Kozhelyanko's prose, his place among contemporaries. The choice of methods of resea-rch is predetermined by the general purpose, specific tasks of work and the specifics of the analyzed object. The leading ones, however, are cultural-historical and comparative methods. In general, methodological directions are involved in the work - biographical, historical-comparative, cultural-historical, phenomenological (receptive), structural (structural) analysis. The scientific novelty of the results was obtained that in the article author had made for the first time before the scientific circulation introduced, a new empirical material, which in this volume has not yet been the subject of literary studies; on the basis of the collected material, including the prose works by V. Kozhelanko and foreign authors, it containts a complex monographic study of the trends of the modern novels (among the XX-early ХХІст.) in the Ukrainian literature, which was performed on the example of novels by V. Kozhelanko. Therefore, it is possible to make such conclusions that the prose of V. Kozhelyanka's work is considered in the search for the genrestyle basis for the classification of the great prose of V. Kozhelanko. After analyzing some aspects of prose texts, such as: the image of the national hero, the role of women's images in the prose of V. Koshelyanko, the historian and political figures in the writer's parody prose, the urban novel in the genre-style palette of roman-romantics of the author, the historical and detective novels and the implementation of the chronotop in them as a distinctive genre marker, the emphasis on the mental mistakes of the Ukrainian nat-nation as a leitmotif of the creative intention of V. Kozhelanka, it was create a new classification of his novels. From the point of view of the structural, descriptive, receptive and post-structural approaches of literary science, we have good reasons to speak about V. Kozhelanko's work as a model of good quality prose in the different genre markers. ; Chacune des œuvres de V. Kozhelyanko occupe une place à part dans la littérature ukrainienne, bien que son destin littéraire soit déterminé non seulement par l'auteur, ni par les caractéristiques de l'œuvre même, mais aussi, à de nombreux égards, par des questions de classification, de perception, d'étiquetage et enfin - par la publication et les caractéristiques la réception. Ce sont les différences dans l'interprétation et la classification de la prose de V. Kozhelyanko qui déterminent la pertinence de l'article. Le but de cet article est de réaliser une analyse littéraire complète des bases de la classification de la prose de Vasily Kozhelyanko dans l'espace littéraire ukrainien; identifiez les caractéristiques de ses romans dans le style de genre, identifiez les marqueurs de genre, les caractéristiques de style, le contenu idéologique et thématique et découvrez la signification culturologique et socio-mentale de la prose de V. Kozhelyanko, sa place parmi les écrivains contemporains. Le choix des méthodes de recherche est déterminé par l'objectif général, les tâches spécifiques du travail et les spécificités de l'objet considéré. Les méthodes de référence sont toutefois des méthodes culturo-historiques et comparatives. Au total, des pistes méthodologiques sont impliquées dans le travail - analyse biographique, historique-comparée, culturelle-historique, phénoménologique (réceptive), structurelle (structurelle). La nouveauté scientifique de la recherche réside dans le fait que, pour la première fois dans l'article, un nouveau matériau empirique a été introduit dans la circulation scientifique, qui, dans un tel volume, n'a pas encore fait l'objet d'études littéraires; Sur la base du matériel recueilli, y compris des œuvres en prose de V. Kozhelyanko et d'auteurs étrangers, la prose de V. Kozhelanka a été classée. Sur la base de l'analyse, nous pouvons tirer les conclusions suivantes: les œuvres originales de V. Kozhelyanko sont prises en compte dans la clé de recherche de la base de genre de la classification. Après avoir analysé certains aspects des textes en prose (l'image d'un héros national, le rôle des personnages féminins dans la prose de V. Kozhelyanka, des personnages historiques et politiques dans la parodie de la parodie de l'auteur, le roman urbain dans la palette des romans de l'auteur, des romans historiques et policiers et la mise en œuvre du chronotope comme résolution marqueur de genre, mettant l'accent sur les erreurs mentales de la nation ukrainienne en tant que leitmotiv de l'intention créatrice de V. Kozhelyanko) en termes de structure, de description, de réceptivité et de poststru approche littéraire température de la science, nous avons de bonnes raisons de parler du travail de V. Kozhelyanko comme un échantillon de la prose de haute qualité des différentes tendances dans neomodernistic contemporaine et styles postmodernes. ; Каждое из произведений В. Кожелянко занимает отдельную нишу в украинской литературе, хотя литературная судьба каждого из них определена не только и не столько автором или характерными признаками самих произведений, но также, во многом, вопросами классификации, восприятия, маркировки и наконец – изданием и особенностями рецепции. Именно расхождения в трактовке и классификации прозы В. Кожелянко и обуславливают актуальность статьи. Цель статьи - осуществить комплексный литературоведческий анализ основ классификации прозы Василия Кожелянко в украинском литературном пространстве; выявить жанрово-стилевые особенности его романов, определить жанровые маркеры, стилевые характеристики, идейно-тематическое содержание и выяснить культурологическое и общественно-ментальное значение прозы В. Кожелянко, его место среди писателей-современников. Выбор методов исследования обусловлен общей целью, конкретными задачами работы и спецификой рассматриваемого объекта. Ведущими являются, однако, культурно-исторический и компаративистичних методы. Всего в работе привлекаются методологические направления – биографический, историко-сравнительный, культурно-исторический, феноменологический (рецептивный), структуральное (структурный) анализ. Научная новизна исследования заключается в том, что в статье впервые в научный оборот введен новый эмпирический материал, который в таком объеме еще не был предметом литературоведческих исследований; на основе собранного материала, включая прозаические произведения В. Кожелянко и зарубежных авторов, выполнено классификацию прозы В. Кожелянка. Исходя из анализа, можно сделать следующие выводы: романное творчество В. Кожелянко рассмотрено в ключе поиска жанрово-стилевой основу классификации. Проанализировав некоторые аспекты прозаических текстов (образ национального героя, роль женских образов в прозе В. Кожелянка, исторические, политические фигуры в пародийнойЇ прозе писателя, урбанистический роман в жанрово-стилевой палитре романистики исследуемого автора, исторический и детективный романы и реализация хронотопа в них как разрешающую жанровый маркер, акцентирование на ментальных ошибках украинской нации как лейтмотив творческой интенции В. Кожелянко) с точки зрения структурного, описательного, рецептивного и постструктурный подходов литературоведческой науки, имеем веские основания говорить о творчестве В. Кожелянко как об образце качественной прозы различных направлений современного неомодернистического и постмодернистического стилей. ; Кожне з творів В. Кожелянко займає окрему нішу в українській літературі, хоча літературна доля кожного з них визначена не тільки і не стільки автором або характерними ознаками самих творів, але також, багато в чому, питаннями класифікації, сприйняття, маркування і нарешті - виданням і особливостями рецепції. Саме розбіжності в трактуванні і класифікації прози В. Кожелянко і обумовлюють актуальність статті. Мета статті - здійснити комплексний літературознавчий аналіз основ класифікації прози Василя Кожелянка в українському літературному просторі; виявити жанрово-стильові особливості його романів, визначити жанрові маркери, стильові характеристики, ідейно-тематичне зміст і з'ясувати культурологічне і суспільно-ментальне значення прози В. Кожелянко, його місце серед письменників-сучасників. Вибір методів дослідження обумовлений спільною метою, конкретними завданнями роботи і специфікою даного об'єкту. Провідними є, однак, культурно-історичний і компаративістичних методи. Всього в роботі залучаються методологічні напрямки - біографічний, історико-порівняльний, культурно-історичний, феноменологічний (рецептивний), структуральне (структурний) аналіз. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в статті вперше в науковий обіг введено новий емпіричний матеріал, який в такому обсязі ще не був предметом літературознавчих досліджень; на основі зібраного матеріалу, включаючи прозові твори В. Кожелянко і зарубіжних авторів, виконано класифікацію прози В. Кожелянка. Виходячи з аналізу, можна зробити наступні висновки: романний творчість В. Кожелянко розглянуто в ключі пошуку жанрово-стильової основу класифікації. Проаналізувавши деякі аспекти прозових текстів (образ національного героя, роль жіночих образів у прозі В. Кожелянка, історичні, політичні фігури в пародійнойЇ прозі письменника, урбаністичний роман в жанрово-стильовій палітрі романістики досліджуваного автора, історичний і детективний романи і реалізація хронотопу в них як роздільну жанровий маркер, акцентування на ментальних помилках української нації як лейтмотив творчої інтенції В. Кожелянко) з точки зору структурного, описового, рецептивного і постстру турний підходів літературознавчої науки, маємо вагомі підстави говорити про творчість В. Кожелянко як про зразок якісної прози різних напрямків сучасного неомодерністіческого і постмодерністична стилів.