Suchergebnisse

This dissertation analyses Fashion through the prism of the decolonial option as formulated by Peruvian sociologist and political analyst Aníbal Quijano, and further developed by the MCD project (Modernity, Coloniality, Decoloniality). Fashion and its knowledge will be studied through the framework of Quijano's matrix of coloniality theory in order to understand its position in culture as a social response in a colonial environment, and will propose an epistemological decolonization of Fashion that could recondition its political and ethical role in cultures. This will allow Fashion to reorganize its priorities that today have life and culture in service of the establishment (academic and economic) and having the institutions in service of life and culture. This epistemic decolonization, or de-coloniality of Fashion, is aimed to focus not on the answers (absolutes), but on proposing an option where the plethora of cultural experiences are interwoven with each other can co-exist and be validated through Fashion. By expelling the binary way of thinking, the goal is to shift Fashion's view, from a vertical one to a horizontal, that in ubuntu terms may "affirm one's humanity by recognizing the humanity of others and, on that basis, establish respectful human relations with them". (Samkange, Samkange, 1980) A new option for Fashion means its reconstruction for it to be implemented in pro of diversity, reforming its presence in world cultures. ; Esta dissertação pretende analisar a Moda através do prisma da opção decolonial formulada pelo sociólogo e analista político peruano Aníbal Quijano, e aprofundada pelo projeto MCD (Modernidade, Colonialidade, Decolonialidade). A Moda e o seu conhecimento serão estudados a partir da estrutura teórica da matriz de colonialidade desenvolvida por Quijano, a fim de compreender a sua posição dentro das sociedades e de seus contextos coloniais, e tentará propor uma descolonização epistêmica da Moda capaz de recondicionar o seu papel ético e político dentro das culturas. Isto permitirá reorganizar as prioridades da moda, que hoje têm a vida e a cultura ao serviço do estabelecimento (académico e político) para, então, ter as instituições ao serviço da vida e da cultura. Esta descolonização epistêmica, ou decolonialidade da moda, não está focada em encontrar respostas (absolutos), mas sim em propor outras opções que possam responder às necessidades e experiências da inumerável quantidade de culturas que estão interligadas entre si e que devem ser visibilizadas e validadas através da moda. Ao rejeitar as ideais do pensamento binário, o objetivo é mudar a perspectiva da moda, de vertical para horizontal, que em termos de Ubuntu pode "afirmar a nossa humanidade reconhecendo a humanidade dos outros, e em base a isso, estabelecer relações humanas respeitosas entre elas." (Samkage, Samkage, 1980) Uma nova opção para a Moda significará a sua reconstrução para que seja implementada a favor de uma verdadeira diversidade, reformando o seu lugar nas culturas do mundo. ; La presente disertación procura analizar la moda a través del prisma de la opción decolonial formulada por el sociólogo y analista político peruano Aníbal Quijano, y profundizada por el proyecto MCD (Modernidad, Colonialidad, Decolonialidad). La Moda y su saber será analizado a través del marco teórico de la matriz de colonialidad de poder formulada por Quijano, para así, entender la posición de ella dentro de la sociedad y un marco de vida colonial. De esta manera, será preguntado el rol social y cultural de la moda, no con una visión moderno, de donde fue creada y donde se desempeña, pero trasladandola a la perspectiva colonial, proponiendo así una descolonización epistémica de la misma para re-acondicionarla en virtud a su rol ético y político dentro de las culturas. La decolonialidad de la moda se podrá convertir en el camino para reimaginar su lugar en el futuro, desplazando así las nociones de un estándar único de la moda para así permitir su reconstrucción y reenfocado para que sea incluyente a los intereses de las experiencias interculturales. Esto con el objetivo de dar una opción diferente para que la moda invirtiendo sus prioridades que hoy en día colocan la la vida y la cultura a favor de sus instituciones (académicas y económicas), para tener a las instituciones en servicio de la cultura y la vida. Esta descolonización epistémica, o descolonización de la moda, está enfocada no en encontrar soluciones (lo absoluto), sino en proponer una opción en donde la innumerable cantidad de experiencias culturales que estén tejidas entre sí puedan co-existir y ser validadas a través de la moda. Al desechar el binarismo de la razón, la meta será que mudar la visión de la moda, de una vertical a una horizontal, que en términos de ubuntu permite "afirmar nuestra humanidad al reconocer la de los otros, y asi, establecer relacion humanas respetuosas entre sí" (Samkange, Samkange. 1980). Esto significa la construcción de una estructura de la moda que permita la coexistencia de diferentes expresiones culturales que contengan diversidad de género, de razas, cuentos e historias, con esto oponerse a la percepción occidental que las ve a todas como iguales, como una sola entidad.

Wer entscheidet in Österreich darüber, wer kommen darf, wer bleiben darf und wer wieder gehen muss? Sollten Asylwerbende eine Lehre machen, und dann eventuell als Fachkräfte in Mangelberufen in Österreich bleiben dürfen? Welche Überlegungen und Kriterien werden bei diesen Entscheidungen herangezogen und inwieweit sind dem Anspruch Österreichs auf nationalstaatliche Souveränität in der Asyl- und Migrationspolitik nicht auch Grenzen gesetzt? Ist die österreichische Praxis in allem mit den Menschenrechten und anderen Richtlinien vereinbar und ethisch vertretbar? Diesen Überlegungen möchte ich mit der vorliegenden Arbeit etwas auf den Grund gehen. Neben einer Reihe völkerrechtlicher, politischer und sozialer Herausforderungen soll in dieser Arbeit der Fokus auf ethische Problemfelder gerichtet werden. Hierbei gilt mein Augenmerk dem Schicksal junger Asylwerbender in der Lehre, deren Asylantrag rechtmäßig abgelehnt wurde. Sie sind daher aufgefordert, Österreich binnen einer Frist freiwillig zu verlassen, andernfalls droht ihnen die Abschiebung.Allerdings haben gerade diese jungen Menschen ihre hohe Integrationsbereitschaft und -fähigkeit bewiesen. Sie haben sich um eine Ausbildung in einem Mangelberuf bemüht und damit ihren ökonomischen Mehrwert für die österreichische Wirtschaft unter Beweis gestellt. Sie werden zu jenen Fachkräften, die heimische Betriebe dringend benötigen. Dabei haben sie in hohem Maße eine 2015 von staatlicher Seite erbetene Unterstützung durch die österreichische Zivilgesellschaft erhalten. Sie sind oftmals zu wertvollen Mitgliedern heimischer Betriebe und Familien geworden, die nun, mit teils ihre Möglichkeiten überschreitendem Einsatz, um den Verbleib ihrer "Schützlinge" kämpfen. Gerade an diesen Lehrlingen kann die enorme ethische, gesellschaftliche wie juristische Komplexität in der österreichischen Asyl- und Migrationspraxis exemplarisch aufgezeigt werden. An den Lehrlingen lässt sich zudem eine Entwicklung der politischen Kultur in Österreich nachzeichnen, die eine, bis heute ungebrochene Abkehr von der sogenannten "Willkommenskultur von 2015" und hin zu einem Bekenntnis zu einer "Abschiebe- und Abschottungspolitik" erkennen lässt, und dies, ungeachtet der seit 2015 häufig wechselnden Regierungen.Die Arbeit beginnt zunächst mit einem allgemeinen Teil zum Thema Asyl und Hilfspflicht, widmet sich dann dem österreichischen Asylverfahren, dem Asylrecht sowie dem Arbeitsmarktzugang für Asylwerbende. Welche Spannungsfelder zwischen Asylrecht, Asyl- und Arbeitsmarktpolitik und Asylsuchenden in der Lehre entstehen, wird zusätzlich anhand von exemplarischen Fallbeispielen und Reflexionen aus dem Blickwinkel einer humanen Ethik dargelegt und stellt den dritten thematischen Annäherungspunkt meiner Arbeit dar. Wer entscheidet in Österreich darüber, wer kommen darf, wer bleiben darf und wer wieder gehen muss? Sollten Asylwerbende eine Lehre machen, und dann eventuell als Fachkräfte in Mangelberufen in Österreich bleiben dürfen? Welche Überlegungen und Kriterien werden bei diesen Entscheidungen herangezogen und inwieweit sind dem Anspruch Österreichs auf nationalstaatliche Souveränität in der Asyl- und Migrationspolitik nicht auch Grenzen gesetzt? Ist die österreichische Praxis in allem mit den Menschenrechten und anderen Richtlinien vereinbar und ethisch vertretbar? Diesen Überlegungen möchte ich mit der vorliegenden Arbeit etwas auf den Grund gehen. Neben einer Reihe völkerrechtlicher, politischer und sozialer Herausforderungen soll in dieser Arbeit der Fokus auf ethische Problemfelder gerichtet werden. Hierbei gilt mein Augenmerk dem Schicksal junger Asylwerbender in der Lehre, deren Asylantrag rechtmäßig abgelehnt wurde. Sie sind daher aufgefordert, Österreich binnen einer Frist freiwillig zu verlassen, andernfalls droht ihnen die Abschiebung.Allerdings haben gerade diese jungen Menschen ihre hohe Integrationsbereitschaft und -fähigkeit bewiesen. Sie haben sich um eine Ausbildung in einem Mangelberuf bemüht und damit ihren ökonomischen Mehrwert für die österreichische Wirtschaft unter Beweis gestellt. Sie werden zu jenen Fachkräften, die heimische Betriebe dringend benötigen. Dabei haben sie in hohem Maße eine 2015 von staatlicher Seite erbetene Unterstützung durch die österreichische Zivilgesellschaft erhalten. Sie sind oftmals zu wertvollen Mitgliedern heimischer Betriebe und Familien geworden, die nun, mit teils ihre Möglichkeiten überschreitendem Einsatz, um den Verbleib ihrer "Schützlinge" kämpfen. Gerade an diesen Lehrlingen kann die enorme ethische, gesellschaftliche wie juristische Komplexität in der österreichischen Asyl- und Migrationspraxis exemplarisch aufgezeigt werden. An den Lehrlingen lässt sich zudem eine Entwicklung der politischen Kultur in Österreich nachzeichnen, die eine, bis heute ungebrochene Abkehr von der sogenannten "Willkommenskultur von 2015" und hin zu einem Bekenntnis zu einer "Abschiebe- und Abschottungspolitik" erkennen lässt, und dies, ungeachtet der seit 2015 häufig wechselnden Regierungen.Die Arbeit beginnt zunächst mit einem allgemeinen Teil zum Thema Asyl und Hilfspflicht, widmet sich dann dem österreichischen Asylverfahren, dem Asylrecht sowie dem Arbeitsmarktzugang für Asylwerbende. Welche Spannungsfelder zwischen Asylrecht, Asyl- und Arbeitsmarktpolitik und Asylsuchenden in der Lehre entstehen, wird zusätzlich anhand von exemplarischen Fallbeispielen und Reflexionen aus dem Blickwinkel einer humanen Ethik dargelegt und stellt den dritten thematischen Annäherungspunkt meiner Arbeit dar. ; Who decides in Austria who is allowed to come,who is allowed to stay and who has to leave again? Should asylum seekers undergo an apprenticeship scheme and then possibly be allowed to stay in Austria as skilled workers in shortage occupations? What considerations and criteria are taken into account and to what extent are there not also limits to Austria's claim to national sovereignty in asylum and migration policy. Another question that arises is whether the Austrian asylum and migration practice is compatible with human rights and other guidlines and whether those actions are ethically jusifiable? In this paper I would like to explore these considerations thoroughly. In addition to a number of international legal, political and social challenges, this work will focus on ethically problematic areas. In this context, my special attention is paid to the fate of young asylum seekers in apprenticeships whose asylum applications have been legally rejected. They are therefore requested to leave Austria voluntarily within a certain period of time otherwise they are threatened with deportation.However, these young people in particular have demonstrated their willingness and ability to integrate. They have sought training in shortage occupations and thus proven to be an economic added value for the Austrian economy. They develop into the skilled workers that domestic companies require urgently. In the process they have received a lot of support from the Austrian civil population, which was requested by the state in 2015. As a result, the asylum seekers have often become valuable members of domestic companies and families, who are now fighting for the whereabouts of their "proteges" with efforts that sometimes exceed their capabilities.It is precisely through those hard working asylum seekers that the enormous ethical, social and legal complexity of Austrian asylum and migration practice can be exemplified. These apprentices also illustrate a development in Austria's political culture that shows a continuing shift away from the so-called "welcome culture" of 2015 towards a commitment to a "deportation and isolation policy", despite the frequent changes in government since 2015.The thesis starts with a general part on asylum and the ethical duty to help. The second part focuses on the Austrian asylum procedure and rights as well as labour market access for asylum seekers. The last section is devoted to the areas of tension that arise between asylum law and asylum and labour market policy as well as the human consequences for asylum seekers in the apprenticeship scheme. Additionally, exemplary case studies are presented to point out the impact that practical policy implementation has on those asylum seekers from the perspective of humane ethics. ; Arbeit an der Bibliothek noch nicht eingelangt - Daten nicht geprüft ; Abweichender Titel laut Übersetzung des Verfassers/der Verfasserin ; Masterarbeit Karl-Franzens-Universität Graz 2021

This doctoral thesis, made up of published works, develops a historical analysis of the introduction of Information and Communication Technologies (ICT) into the educational system of Spain. The many innovations that have taken place in the development of digital tools has produced great transformations in all social spheres, and especially in educational systems. In reviewing the bibliography on ICT and Education we find massive numbers of scientific publications, but most of these are on topics related to the use of such devices to improve teaching and learning processes, or to the development of Educational Technology as a disciplinary field. This research sets out other objectives, trying to analyse the fundamental issues that led a specific technological tool - the first personal computer - to be introduced massively into schools all over the world, even when it was still an incipient and little-used device. We believe that in order to understand current digitalization we must look at the first incursions of ICT into educational systems, analysing and tracking the first programmes that were developed and the arguments used in justifying them. Since the 1950s, with the appearance of teaching machines and following the behavioural theory proposed by Skinner, the fundamental role of the mass media and the emerging ICTs in the modernisation of educational systems has been a subject of debate. With the development of the first personal computers starting at the end of the 1960s, and the reduction in size and cost in relation to previous models, the potential of these tools for use in the classroom first began to be appreciated. This innovation occurred at the same time that access to education began to become effective for all social sectors, and when transnational bodies such as UNESCO, the OECD and the World Bank, among others, were stressing the fundamental importance of modernising education systems in order to spur economic development. To this end, technologies such as radio, cinema and television were considered the ideal tools, a realm a few decades later was taken over by the computer. Given this scenario, it was not only the large organisations and state governments that saw the opportunity to implement programmes for development where the computer was the fundamental element; the computer industry also saw a virtually infinite business niche in the national education systems. All of this led to the alignment of many interests and initiatives during the 1980s, resulting in an infinite number of state programmes that introduced computers into schools. The Spanish case was by no means an exception. At the end of the sixties, Spain, still under Franco's dictatorship, began to implement various policies in an attempt to promote economic development. In 1968, it received a team of expert consultants led by members of the UNESCO who strongly recommended undertaking a structural reform of the education system, and what ultimately became the General Education Law of 1970 began to take shape. This reform, advised and financed largely by the UNESCO and the OECD, was the result of a series of close contacts between these bodies and Spain. It was in this context that the UNESCO itself recommended that the first pilot project proposed for the use of computers to improve teaching and learning processes (in this case for initial teacher training) be carried out in Spain. The programme was intended to be a first experiment, one whose results would then be exported to other developing countries. After this first initiative, at the beginning of the 1980s, and especially starting in 1983, a new programme was planned which had as one of its main objectives to provide schools with computers and encourage their use to improve the efficiency of teaching and learning. Atenea, as it was finally called, was developed between 1985 and 1989, and was the first major state initiative to provide schools with extensive computer equipment, a measure that was also meant to spur on the Spanish industry in this sector. The results were questioned and disputed at length but, in general terms, the conclusions arrived at were similar to those of programmes being implemented in other countries at the same time: there were no great advances in terms of improving educational processes, and, in most cases, political and economic interests were placed above pedagogical criteria. The gap between curricular contents and educational software, the limited computer skills of the teaching staff — only logical if we take into account that the expansion of its commercialisation in Spain began in 1984— and the fact that the administrations relegated it to the teachers' voluntary initiative were some of the key conditioning factors of the results. Larry Cuban (2001) concluded that these programmes had failed across the board, and although the sales of computer products increased greatly, their use in schools was quite insignificant. The interesting thing about the study of these initiatives and of the background that led to this shift in education towards ICT and digitalisation was that the arguments and interests that have historically been put forward to support their use have not changed significantly from these early programmes in the middle of the last century to the present day. Therefore, the need for critical study and analysis of the use of ICT in education is fundamental to avoid falling into the instrumentalization of education and ending up with it being exclusively at service of political and economic interests.

The purpose of the article is to determine the process of transformation of the medieval iconostasis with wall-to-wall horizontal beams as main structural/supporting elements to the new type – iconostasis as an architectural frame – which it becomes on the border of the 16–17th century. The research methodology is based on the iconological and comparative methods, which allow identifying the rules of construction, combinations, and relationships between the structural elements of the architectural frame of the XVII century Ukrainian iconostasis, to determine the ideological sources of the formation of such model of the iconostasis and disclose its meanings. The scientific novelty of the work is connected with the expansion of knowledge about the development of the Ukrainian iconostasis. Among the main sources that influenced the formation of the new image of the Ukrainian iconostasis were the Greek tradition of organizing sanctuary barriers and the Latin tradition of framing a religious image. Creating a new concept of the Ukrainian iconostasis at the junction of two traditions was a reaction to the social and political context of the period, which appeared in the Western European art of the Renaissance. Conclusions. Creating a new concept of the Ukrainian iconostasis at the junction of two traditions was a reaction to the social and political context of the period. The introduction to the Ukrainian iconostasis of the frames and its transformation at the beginning of the 17th century in an architectural frame gives the basis to consider this transformation as an ideological project. The new design of the Ukrainian iconostasis, due to the introduction of the blind arcade in the upper tier and the abundant decoration of all surfaces, referred to a similar device of the iconoscopes of the Balkans, and especially the iconostases of Athos. Under the conditions of the establishment of the Greek Catholic Church, such iconostasis construction was a visual marker of the confessional identity of an Orthodox Ukrainian church. At the same time, one of the goals of simultaneously increasing the spatial depth of the iconostasis could be the desire to strengthen the emotional impression of its new architectural image. The use of monumental volumetric structures to influence the consciousness of believers is a technique widely used by the Catholic the art of the time. ; Цель исследования: выявить факторы, повлиявшие на процесс трансформации средневекового тяблового иконостаса в иконостас – архитектурную раму, которой он становится на границе XVI–XVII веков. Методология исследования опирается на компаративный и иконологический методы, которые позволяют выявить правила построения, комбинаций и взаимоотношений между структурными элементами архитектурно-декоративной рамы украинских иконостасов XVII ст., определить идеологические источники формирования такой образной системы и установить ее смыслы. Научная новизна работы связана с расширением представлений о процессе развития украинского иконостаса. Среди основных источников, которые оказали влияния на формирование его нового облика на границе XVI–XVII веков, определены греческая традиция организации алтарных преград и латинская традиция обрамления религиозного образа, которая появилась в западноевропейском искусстве эпохи Ренессанса. Выводы. Создание новой концепции украинского иконостаса на стыке двух традиций было реакцией на общественно-политический контекст эпохи. Введение в украинский иконостас обрамлений и превращение его вначале XVII в. в архитектурную раму, дает основание рассматривать эту трансформацию как идеологический проект. Новая конструкция украинского иконостаса, благодаря введению аркатуры в верхнем ярусе и обильному декорированию всех поверхностей, отсылала к аналогичному устройству иконостасов Балкан, и, особенно иконостасам Афона. В условиях становления греко-католической Церкви такая конструкция иконостаса была визуальным маркером конфессиональной идентичности православного украинского храма. При этом одной из целей одновременного увеличения пространственной глубины иконостаса могло быть желание усилить эмоциональное впечатление от его нового архитектурного образа. Использование монументальных объёмных конструкций для влияния на сознание верующих – прием, широко использовавшийся католическим искусством того времени. ; Мета дослідження: виявити чинники, що вплинули на процес трансформації середньовічного тяблового іконостаса на іконостас – архітектурну раму, якою він стає на межі XVI–XVII ст. Методологія дослідження спирається на компаративний та іконологічний методи, які дозволяють виявити правила побудови, комбінацій і взаємодії між структурними елементами архітектурно-декоративної рами українських іконостасів XVII ст., визначити ідеологічні джерела формування такої образної системи і встановити її смисли. Наукова новизна роботи пов'язана з розширенням уявлень про процес розвитку українського іконостаса. Серед основних джерел, які вплинули на формування його нового вигляду на межі XVI–XVII ст., визначені грецька традиція організації вівтарних огорож і латинська традиція обрамлення релігійного образу, яка з'явилася в західноєвропейському мистецтві доби Ренесансу. Висновки. Створення нової концепції українського іконостаса на стику двох традицій було реакцією на суспільно-політичний контекст доби. Введення в український іконостас обрамлень і перетворення його на початку XVII ст. на архітектурну раму, дає підставу розглядати цю трансформацію як ідеологічний проект. Нова конструкція українського іконостаса, завдяки введенню аркатури в верхньому ярусі й розмаїтому декоруванню всіх поверхонь, відсилала до аналогічної організації іконостасів Балкан, і, особливо, іконостасів Афона. В умовах становлення греко-католицької Церкви така конструкція іконостаса була візуальним маркером конфесійної ідентичності православного українського храму. Водночас одним із завдань збільшення просторової глибини іконостаса могло бути бажання посилити емоційне враження від його нового архітектурного образу. Використання монументальних об'ємних конструкцій для впливу на свідомість вірян – прийом, що широко використовувався католицьким мистецтвом того часу.

The purpose of the article is to study the political and legal systems of states on countering international extremism with the use of a systematic approach in the context of certain characteristics of Eastern and Western (European) countries, as well as the United States and Great Britain. The methodological base includes the use of comparative analysis (identifications and differences) and methods for constructing certain typologies of Western and Eastern states, which are grouped according to both qualitative and quantitative characteristics. Findings. In modern conditions, a systematic approach in scientific research has been used since the mid-50s of the 20th century. The article discusses this approach in the political and legal sphere on international issues; Eastern and Western (European) types of states in the context of countering extremism are analyzed as examples. The processes of globalization influenced the 21st century led to the emergence of "transnational extremism." In modern conditions, in order to counter international (transnational) extremism, it is necessary to develop new mechanisms and approaches, taking into account the realities of modern society. The world community has encountered the use of Internet space by extremist organizations, which threatens the security of modern society and individual countries. Countering extremism on an international scale is proposed to be carried out in the following areas: first, the development of an international legal and information base; second, the creation of a favorable social and economic environment in states and regions; third, the development of mechanisms to prevent the financing of extremist activities; fourth, the creation of an international analytical structure involving scientific personnel from different countries to identify the causes of extremism in different regions of the world community and develop forecasts at certain stages in different regions, and develop modern mechanisms to counter transnational extremism. ; El propósito del artículo es estudiar los sistemas políticos y legales de los estados para contrarrestar el extremismo internacional con el uso de un enfoque sistemático en el contexto de ciertas características de los países orientales y occidentales (europeos), los Estados Unidos y Gran Bretaña. . La base metodológica incluye el uso de análisis comparativos (identificaciones y diferencias) y métodos para construir ciertas tipologías de estados occidentales y orientales, que se agrupan de acuerdo con las características cualitativas y cuantitativas. Recomendaciones. En las condiciones modernas, se ha utilizado un enfoque sistemático en la investigación científica desde mediados de los años 50 del siglo XX. El artículo discute este enfoque en la esfera política y legal en asuntos internacionales; Se analizan como ejemplos los tipos de estados del este y del oeste (europeos) en el contexto de la lucha contra el extremismo. Los procesos de globalización queinfluyeron en el siglo XXI llevaron a la aparición del "extremismo transnacional". En las condiciones modernas, para contrarrestar el extremismo internacional (transnacional), es necesario desarrollar nuevos mecanismos y enfoques, teniendo en cuenta las realidades de la sociedad moderna.La comunidad mundial ha encontrado el uso del espacio de Internet por parte de organizaciones extremistas, lo que amenaza la seguridad de la sociedad moderna y los países individuales. Se propone llevar a cabo la lucha contra el extremismo a escala internacional en las siguientes áreas: primero, el desarrollo de una base legal e informativa internacional; segundo, la creación de un entorno social y económico favorable en los estados y regiones; tercero, el desarrollo de mecanismos para prevenir el financiamiento de actividades extremistas; cuarto, la creación de una estructura analítica internacional con personal científico de diferentes países para identificar las causas del extremismo en diferentes regiones de la comunidad mundial y desarrollar pronósticos en ciertas etapas en diferentes regiones, y desarrollar mecanismos modernos para contrarrestar el extremismo transnacional. ; Цель исследования–исследование политико-правовые системы государств по вопросам противодействия международному экстремизму с применением системного подхода в контексте определенных особенностей восточных и западных (европейских) стран, а также США и Великобритании.Методологическая база включает применение сравнительного анализа (отождествления и различия) и методы построения определенных типологий западных и восточных государств, которые группируются как по качественным, так и количественным признакам.Выводы. В современных условиях в научных исследованиях применяется системный подход с середины 50-х годов ХХ столетия. В статье этот подход рассматривается в политико-правовой сфере по международным вопросам, а в качестве примеров анализируются восточный и западный (европейских) типы государств мирового сообщества в контексте вопросов противодействия экстремизму.Процессы глобализации повлияли в ХХI веке обусловили появление «транснациональногоэкстремизма». В современных условиях для противодействия международному (транснациональному) экстремизму необходимо разрабатывать новые механизмы и подходы с учетом реалий современного общества.Особую тревогу вызывает религиозный экстремизм, особенно в исламских странах, который постепенно распространяющегося по всему миру. Ислам определяет черты организации и деятельности восточных государств и является частью политического механизма, а также влияет на развитие государств и на общественно-политические и государственно-правовые отношения в них и является политико-идеологической основой.Мировое сообщество столкнулось с использованием интернет-пространства экстремистскими организациями, что угрожает безопасности современного общества и отдельных стран. В международном масштабе вести противодействие экстремизму предлагается в последующих направлениях: первое - разработка международной правовой и информационной баз; второе - создание в государствах и регионах благоприятной социальной и экономической обстановки; третье - выработка механизмов по предотвращению финансирования экстремистской деятельности; четвертое - создание международного аналитической структуры с привлечением научных кадров из разных стран мира для выявления причин, способствующих возникновению экстремизма в разных регионах мирового сообщества и разработки прогнозов на определенных этапах в разных регионах, и выработки современных механизмов противодействия транснациональному экстремизму.

This article analyzes the memoirs of Toma Konstanty Dusiatsky-Rudomyna – the 17th/18th-century "Happy Belarusian Nobleman" – published by Ivan Franko. This brief manuscript is composed of various short stories, and contains elements of a diary, an autobiography, and a family chronicle. From the point of view of the history of everyday life and mentality, this text constitutes not only an interesting document of general historical significance but, above all, a glimpse into the private life of a Belarusian representative of the Baroque era. The author of the diary attempts to insert his own microhistory in the frame of the turbulent macrohistory of the Polish Commonwealth in the last three decades of the 17th century, as well as the early 18th century. The author projects his own biography onto a broad background of the political conditions of his era; his personal story, however, gets lost among the historical events that he describes. In terms of structure and composition, his biography appears slightly flawed. The memoirs of Dusiatsky-Rudomyna constitute an interesting source of not just historical facts as such, but also of their interpretation within various segments of society. The diary also contains details based on gossip and speculations that grew around famous figures contemporary to its author. The analysis allows for the reconstruction of the reality left unrecorded by official historical sources. The memoiristic sources, based on gossip, rumors and legends, offer a view into the everyday life and the social structures of the 17th–18th century. ; Przedmiotem analizy w artykule jest opublikowany przez Iwana Frankę pamiętnik Tomy-Konstantija Dusiackiego-Rudomyny, "szczęśliwego białoruskiego szlachcica", żyjącego na przełomie XVII–XVIII w. Ten niewielki rękopis składa się z krótkich opowiadań, z elementami diariusza, autobiografii i kroniki rodzinnej. W kontekście historii codzienności oraz historii mentalności jest to niezmiernie ciekawy dokument nie tylko o znaczeniu ogólnohistorycznym, lecz również przynoszący informacje na temat modelu życia prywatnego białoruskiego przedstawiciela epoki baroku. Autor diariusza stara się wpisać swoją małą historię w przestrzeń burzliwej historii Rzeczypospolitej ostatnich trzech dziesięcioleci XVII–początku XVIII w. Swój życiorys przedstawia na szerokim tle politycznych uwarunkowań współczesności. Osobista historia ginie jednak w opisywanych przez diarystę wydarzeniach historycznych. Biograficzny zapis pozostaje pod względem kompozycji oraz struktury literackiej utworem niedoskonałym. Wspomnienia Dusiackiego-Rudomyny są interesującym źródłem informacji, zarówno jeśli chodzi o fakty historycznych, jak i o sposób ich postrzegania przez przedstawicieli różnych grup społecznych. W diariuszu pojawiają się także wpisy tworzone na podstawie plotek i domysłów związanych z życiem i działalnością osób współczesnych autorowi. Przeprowadzona analiza pozwala zrekonstruować rzeczywistość, która funkcjonowała poza "oficjalnymi" źródłami historycznymi. Memuarystyka, uwzględniając plotki, ustne przekazy, legendy, pozwala odtworzyć historię codzienności, a także panoramę społeczną XVII–XVIII w. ; У артыкуле прааналізаваны мемуары "шчаслівага беларускага шляхціча" XVII–XVIII ст. Фамы-Канстанцыя Рудаміна-Дусяцкага, апублікаваныя Іванам Франко. Гэты невялікі рукапіс складаецца з рознажанравых кароткіх апавяданняў, з прыкметамі дыярыуша, аўтабіягрфіі і сямейнай хронікі. У кантэксце гісторыі штодзённасці і гісторыі ментальнасці – гэта надзвычай цікавы дакумент не толькі гістарычнай вагі, але таксама адлюстраванне мадэлі прыватнага жыцця беларуса эпохі Барока. Аўтар дыярыуша намагаецца ўпісаць сваю ўласную мікрагісторыю ў прастору бурлівай макрагісторыі Рэчы Паспалітай апошніх трох дзесяцігоддзяў XVII – пачатку XVIII стагоддзяў. Свой жыццяпіс аўтар імкнецца прадставіць на шырокім фоне палітычных падзей. Аднак мікрагісторыя яго жыцця цалкам губляецца ў макрагісторыі і гістарычным часе. Гэты біяграфічны твор з пункту гледжання літаратурнай кампазіцыі і структуры недасканалы. Мемуары Фамы-Канстанцыя Рудаміна-Дусяцкага з'яўляюцца цікавай крыніцай не толькі гістарычных фактаў, але і іх рэцэпцыі ў розных слаях грамадства. У дыярыушы прысутнічаюць таксама запісы, заснаваныя на плётках і домыслах вакол асобаў, якія былі сучаснікамі аўтара. Праведзены аналіз тэксту дазваляе рэканструяваць рэчаіснасць, якаяіснавала па-за "афіцыйнымі" гістарычнымі крыніцамі. Мемуарыстыка, адлюстроўваючы плёткі, вусныя пераказы, легенды, дазваляе ўзнавіць гісторыю штодзённасці, а таксама панараму грамадства XVII–XVIII стагоддзяў. ; This article analyzes the memoirs of Toma Konstanty Dusiatsky-Rudomyna – the 17th/18th-century "Happy Belarusian Nobleman" – published by Ivan Franko. This brief manuscript is composed of various short stories, and contains elements of a diary, an autobiography, and a family chronicle. From the point of view of the history of everyday life and mentality, this text constitutes not only an interesting document of general historical significance but, above all, a glimpse into the private life of a Belarusian representative of the Baroque era. The author of the diary attempts to insert his own microhistory in the frame of the turbulent macrohistory of the Polish Commonwealth in the last three decades of the 17th century, as well as the early 18th century. The author projects his own biography onto a broad background of the political conditions of his era; his personal story, however, gets lost among the historical events that he describes. In terms of structure and composition, his biography appears slightly flawed. The memoirs of Dusiatsky-Rudomyna constitute an interesting source of not just historical facts as such, but also of their interpretation within various segments of society. The diary also contains details based on gossip and speculations that grew around famous figures contemporary to its author. The analysis allows for the reconstruction of the reality left unrecorded by official historical sources. The memoiristic sources, based on gossip, rumors and legends, offer a view into the everyday life and the social structures of the 17th–18th century.

The purpose of the article is to determine the process of transformation of the medieval iconostasis with wall-to-wall horizontal beams as main structural/supporting elements to the new type – iconostasis as an architectural frame – which it becomes on the border of the 16–17th century. The research methodology is based on the iconological and comparative methods, which allow identifying the rules of construction, combinations, and relationships between the structural elements of the architectural frame of the XVII century Ukrainian iconostasis, to determine the ideological sources of the formation of such model of the iconostasis and disclose its meanings. The scientific novelty of the work is connected with the expansion of knowledge about the development of the Ukrainian iconostasis. Among the main sources that influenced the formation of the new image of the Ukrainian iconostasis were the Greek tradition of organizing sanctuary barriers and the Latin tradition of framing a religious image. Creating a new concept of the Ukrainian iconostasis at the junction of two traditions was a reaction to the social and political context of the period, which appeared in the Western European art of the Renaissance. Conclusions. Creating a new concept of the Ukrainian iconostasis at the junction of two traditions was a reaction to the social and political context of the period. The introduction to the Ukrainian iconostasis of the frames and its transformation at the beginning of the 17th century in an architectural frame gives the basis to consider this transformation as an ideological project. The new design of the Ukrainian iconostasis, due to the introduction of the blind arcade in the upper tier and the abundant decoration of all surfaces, referred to a similar device of the iconoscopes of the Balkans, and especially the iconostases of Athos. Under the conditions of the establishment of the Greek Catholic Church, such iconostasis construction was a visual marker of the confessional identity of an Orthodox Ukrainian church. At the same time, one of the goals of simultaneously increasing the spatial depth of the iconostasis could be the desire to strengthen the emotional impression of its new architectural image. The use of monumental volumetric structures to influence the consciousness of believers is a technique widely used by the Catholic the art of the time. ; Цель исследования: выявить факторы, повлиявшие на процесс трансформации средневекового тяблового иконостаса в иконостас – архитектурную раму, которой он становится на границе XVI–XVII веков. Методология исследования опирается на компаративный и иконологический методы, которые позволяют выявить правила построения, комбинаций и взаимоотношений между структурными элементами архитектурно-декоративной рамы украинских иконостасов XVII ст., определить идеологические источники формирования такой образной системы и установить ее смыслы. Научная новизна работы связана с расширением представлений о процессе развития украинского иконостаса. Среди основных источников, которые оказали влияния на формирование его нового облика на границе XVI–XVII веков, определены греческая традиция организации алтарных преград и латинская традиция обрамления религиозного образа, которая появилась в западноевропейском искусстве эпохи Ренессанса. Выводы. Создание новой концепции украинского иконостаса на стыке двух традиций было реакцией на общественно-политический контекст эпохи. Введение в украинский иконостас обрамлений и превращение его вначале XVII в. в архитектурную раму, дает основание рассматривать эту трансформацию как идеологический проект. Новая конструкция украинского иконостаса, благодаря введению аркатуры в верхнем ярусе и обильному декорированию всех поверхностей, отсылала к аналогичному устройству иконостасов Балкан, и, особенно иконостасам Афона. В условиях становления греко-католической Церкви такая конструкция иконостаса была визуальным маркером конфессиональной идентичности православного украинского храма. При этом одной из целей одновременного увеличения пространственной глубины иконостаса могло быть желание усилить эмоциональное впечатление от его нового архитектурного образа. Использование монументальных объёмных конструкций для влияния на сознание верующих – прием, широко использовавшийся католическим искусством того времени. ; Мета дослідження: виявити чинники, що вплинули на процес трансформації середньовічного тяблового іконостаса на іконостас – архітектурну раму, якою він стає на межі XVI–XVII ст. Методологія дослідження спирається на компаративний та іконологічний методи, які дозволяють виявити правила побудови, комбінацій і взаємодії між структурними елементами архітектурно-декоративної рами українських іконостасів XVII ст., визначити ідеологічні джерела формування такої образної системи і встановити її смисли. Наукова новизна роботи пов'язана з розширенням уявлень про процес розвитку українського іконостаса. Серед основних джерел, які вплинули на формування його нового вигляду на межі XVI–XVII ст., визначені грецька традиція організації вівтарних огорож і латинська традиція обрамлення релігійного образу, яка з'явилася в західноєвропейському мистецтві доби Ренесансу. Висновки. Створення нової концепції українського іконостаса на стику двох традицій було реакцією на суспільно-політичний контекст доби. Введення в український іконостас обрамлень і перетворення його на початку XVII ст. на архітектурну раму, дає підставу розглядати цю трансформацію як ідеологічний проект. Нова конструкція українського іконостаса, завдяки введенню аркатури в верхньому ярусі й розмаїтому декоруванню всіх поверхонь, відсилала до аналогічної організації іконостасів Балкан, і, особливо, іконостасів Афона. В умовах становлення греко-католицької Церкви така конструкція іконостаса була візуальним маркером конфесійної ідентичності православного українського храму. Водночас одним із завдань збільшення просторової глибини іконостаса могло бути бажання посилити емоційне враження від його нового архітектурного образу. Використання монументальних об'ємних конструкцій для впливу на свідомість вірян – прийом, що широко використовувався католицьким мистецтвом того часу.

A través del presente manuscrito se pretende un análisis de la política de defensa y seguridad democrática (de ahora en adelante PDSD) desde el año 2002 al 2010, estableciendo su origen, su contenido ideológico y la aplicación respecto al orden público y la convivencia pacífica, precisando la correlación existente y el grado de adecuación respecto de los elementos jurídicos-constitucionales del Estado social de derecho (de ahora en adelante ESD). Previo a la implementación, vigencia y continuidad de la PDSD y pese al beneplácito de un sector importante de la población colombiana, se suscitaron serias dudas con respecto a su carácter, configuración, eficacia y a los resultados obtenidos en materia de protección a los derechos humanos, generando todo un debate alrededor de las ejecuciones extrajudiciales, el desplazamiento forzado, la desaparición forzada, las torturas y las masacres, entre otros; todo lo cual nos conduce a interrogarnos sobre si la PDSD realmente corresponde al modelo de ESD establecido en la Constitución Política de 1991. Por otra parte, consideramos que la PDSD responde a un concepto restringido de seguridad acuñado en el marco de la lucha global contra el terrorismo, el cual no es más que una versión ampliada de la doctrina de seguridad nacional, lo cual está al margen de la noción de seguridad multidimensional que necesariamente debe desprenderse de la configuración del ESD en la Constitución Política de 1991. Sin embargo, el único concepto posible de estado de seguridad es la que se debe a los ciudadanos en materia de derechos y los riesgos que tras un concepto de seguridad diferente se escondan unas manifestaciones de poder contrarias a la democracia, tal y como se ha concluido. En consecuencia, este artículo pretende realizar un análisis introductorio sobre los principales aspectos de la PDSD y su relación con el ESD –dando por entendido que el pilar fundamental de este modelo de Estado lo constituyen la realización, vigencia y protección de los derechos fundamentales– que nos permita un acercamiento a lo que históricamente ha sido la violencia y las respuestas recurrentes de la autoridad pública, identificando los elementos comunes en materia de seguridad y orden público y el resultado de su aplicación. Para el logro de lo anterior se ha recurrido al método cualitativo realizando el análisis documental de diversos textos relacionados con la historia del país, el análisis de las políticas de seguridad, la violencia e informes, entre otros; así mismo, se ha tenido en cuenta el enfoque de gestión de los derechos como una manera de realizar el juicio sobre la base de su realización efectiva. ; Analysis of the Defense and Democratic Security Policy (from now on PDSD) during the year 2002 to 2010, establishing its origin, its ideological content and the application regarding public order and peaceful coexistence, specifying the existing correlation and the degree of adequacy with respect to the legal-constitutional elements of the Social Rule of Law (hereinafter ESD). Prior to the implementation, validity and continuity of the PDSD, despite the approval of a significant sector of the Colombian population, serious doubts were raised regarding its character, configuration, effectiveness, and the results obtained in terms of protection of human rights, generating a whole debate around the extrajudicial executions, the forced displacement, the forced disappearance, the tortures, the massacres, among others; all of which leads us to question whether the PDSD really corresponds to the ESD model established in the Political Constitution of 1991. On the other hand, we consider that the PDSD responds to a restricted concept of security coined within the framework of the global fight against terrorism, which is no more than an expanded version of the doctrine of national security, which is outside the notion of multidimensional security that must necessarily be derived from the configuration of the ESD in the Political Constitution of 1991. However, the only possible concept of security status is that which is due to citizens in terms of rights and risks that following a security concept different manifestations of power contrary to democracy are hidden, as has been concluded. Consequently, this article intends to carry out an introductory analysis on the main aspects of the PDSD, and its relationship with the ESD –assuming that the fundamental pillar of this model of State is the realization, validity and protection of fundamental rights–, that allows us an approach to what historically has been the violence and the recurrent responses of the public authority, identifying the common elements in matters of security and public order and the result of its application. To achieve this, the qualitative method has been used, making a documentary analysis of various texts related to the history of the country, the analysis of security policies, violence, reports, among others; likewise, the rights management approach has been taken into account as a way to make the judgment based on its effective realization.

БАБКІНА Майя – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мов, Національний університет «Львівська політехніка», вул. С. Бандери, 12, Львів, 72085, Україна (im.dept@lpnu.ua)orcid:0000-0002-6403-2226ResearcherID: http://www.researcherid.com/rid/E-8852-2018DOI: https://doi.org/10.24919/2313-2094.7/39.140942 Бібліографічний опис статті: Бабкіна, М. (2018). Громадянське виховання молоді навчально-методичними засобами. Людинознавчі студії: зб. наук. праць ДДПУ імені Івана Франка. Серія «Педагогіка», 7/39, 27–39. doi:10.24919/2313-2094.7/39.140942.Історія статтіОдержано: 6 березня 2018Прорецензовано: 2 квітень 2018Подано до редакції: 10 липня 2018Доступ он-лайн: 12 вересня 2018 Анотація. У статті досліджено ефективність організації процесу громадянського виховання молоді навчально-методичними засобами. З'ясовано, що з цією метою було напрацьовано значну кількість педагогічних розробок: посібників, підручників, рекомендацій, програм факультативного курсу, сценаріїв тощо. У них розкрито суть громадянського виховання молоді, описано ефективні форми та методи виховання громадянських якостей молодої особистості, подано розробку окремих уроків, виховних заходів, методичних рекомендацій щодо їх проведення. Акцентовано, що громадянське виховання розглядається як міжпредметна сфера діяльності навчального закладу, яка передбачає включення його компонентів до тематики різних шкільних предметів і позакласних заходів.Розкрито доцільність і особливості укладання термінологічного словника на прикладі словника-довідника термінів з громадянського виховання. Зазначено, що словник-довідник призначений для розуміння поняттєво-термінологічного апарату громадянського спрямування і може використовуватися як додаткове навчальне видання, яке доповнює і поглиблює зміст суспільствознавчих дисциплін. У ньому підібрано як найпростіші терміни, так і складніші поняття та визначення, що стосуються громадянознавчої проблематики. Словник-довідник термінів з громадянського виховання містить тлумачення понад 670 термінів, що охоплюють проблематику громадянського спрямування. Він призначений для кращого розуміння учнями і студентами понять та практичного застосування термінології громадянського спрямування у навчально-виховному процесі, а також має на меті сприяти науковим дослідженням та практичному втіленню принципів громадянського виховання молодого покоління. ; BABKINA Маiya – Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Foreing Languages Department, Lviv Polytechnic National University, St. Bandera str., 12, Lviv, 72085, Ukraine (im.dept@lpnu.ua)orcid:0000-0002-6403-2226ResearcherID: http://www.researcherid.com/rid/E-8852-2018 DOI: https://doi.org/10.24919/2313-2094.7/39.140942To cite this article: Babkina, M. (2018). Hromadianske vykhovannia molodi navchalno-metodychnymy zasobamy [Youth civic education through educational and methodological means]. Liudynoznavchi studii. Seriia «Pedahohika» – Human Studies. Series of «Pedagogy», 7/39, 27–39. doi:10.24919/2313-2094.7/39.140942 [in Ukrainian].Article historyReceived: 6 March 2018Received in revised form: 2 April 2018Accepted: 10 July 2018Available online: 12 September 2018 Abstract. The article studies the effectiveness of the organization of the process of youth civic education through educational and methodical means. It is noted that the civic education of young people is carried out through the introduction of the course of civic education in the educational process, the integration of the components of civic education into the content of educational disciplines.It is emphasized that civic education is regarded as an interdisciplinary sphere of an educational institution's activity, which involves the inclusion of its components in the list of topics of various school subjects and extracurricular activities. The importance of the integration of educational subjects lies in the fact that on their basis young people form synthesis thinking, through which they get comprehensive ideas about the man, the world and their place in it while forming an active civil position.The education of the citizen, above all, involves a young person's awareness, gaining knowledge necessary for competent participation in the socio-political life of their community and country, for civic activities.It is found out that for the purpose of civic education of young people, a considerable number of pedagogical works have been developed: manuals, textbooks, recommendations, curricula of optional courses, scenarios, etc. They present the essence of the civic education of young people, effective forms and methods of raising civic qualities of a young person, the development of individual lessons, educational activities, and methodological recommendations for their implementation.The expediency and peculiarities of the compiling of a terminology dictionary are illustrated on the example of a reference dictionary of civic education terms. It is noted that the reference dictionary is intended for understanding of a concept-terminology apparatus of the civic field. It contains both the simplest terms and more complex concepts and definitions relating to civic education subjects.The dictionary can be used as an additional educational edition, which complements and deepens the content of social sciences disciplines. Almost all educational fields and subjects of the educational cycle contain the components of civic education. Proceeding from this, the reference dictionary integrates the knowledge of pedagogy, political science, sociology, social psychology, philosophy, ethnography, ethnology, sociology, law, etc.The reference dictionary of civic education terms contains an interpretation of more than 670 terms covering civic field issues. It is intended for pupils and students to better understand the concepts and practical application of civic field terminology in the educational process, and also aims to promote scientific research and practical implementation of the principles of younger generation civic education. Acknowledgments. Sincere thanks to the head of the Foreing Languages Department of Lviv Polytechnic National University, Prof. Mukan Nataliya.Funding. The author received no financial support for the research, authorship, and/or publication of this article.

Мета статті полягає в дослідженні інституційних важелей міжнародної конкурентоспроможності національної інноваційної системи у глобальному науково-технологічному просторі. Стверджується, що актуальність питання пошуку нових форм організації бізнесу, галузевої спеціалізації та модернізації економіки в цілому зростає під впливом переосмислення відносної значимості класичних факторів, що визначають збільшення національного добробуту суспільства (а саме природніх ресурсів, динаміки чисельності населення, індустріалізації, географії, клімату, продуктивних сил, законодавства) та супроводжується абсолютизацією ролі інновацій, що визначають конкурентні переваги будь-якої країни. Стверджується, що в умовах глобального науково-технологічного простору тільки активне використання інноваційних технологій виробництва може посилити конкурентні позиції країни на світовому ринку. Отже, національна інноваційна система (НІС) є тим базисом, що забезпечує динамічний розвиток країни.Визначено, що на розвиток і функціонування НІС безпосередньо впливають соціальні, політичні, культурні та міжнародні чинники, а також стартові умови країни для здійснення інноваційної діяльності, серед яких виділяють три категорії: активи, мережі та культура. До активів належить людський і фінансовий капітал, інститути, що здійснюють дослідження і розробки (ДіР), виробнича база, комунікаційна та фізична інфраструктура, нормативно-правова база, що сприяє розвитку підприємництва, а також бажані для працівників умови життя, які допомагають залучати і утримувати необхідні кадри. Зв'язок між стартовими умовами формування конкурентоспроможної НІС сприяє міждисциплінарним ініціативам, розвитку окремих галузей, зниженню ризиків при спільному проведенні ДіР і розвитку міжнародного співробітництва, що, в свою чергу, досягається шляхом формування ефективної інституційної системи.Виходячи з того, що інституційні механізми інноваційної діяльності, з одного боку, залежать від її галузевої специфіки (спеціалізація, кооперація, технології), а з іншого – від параметрів НІС та інноваційної політики держави, яка, крім іншого, визначає пріоритети економічного розвитку, інституційне середовище НІС вивчено та синтезовано з огляду блоків науково-технічної, економічної, соціальної та політичної діяльності, задіяних в інноваційному процесі, які в сукупності сприяють посиленню міжнародних конкурентних позицій НІС. Інноваційна активність багато в чому визначаються інституційною структурою країни, тому середовище НІС має як загальні, так і набуває специфічних рис залежно від співвідношення між елементами інноваційних блоків та інститутами. Визначено інституційне забезпечення інноваційного процесу крізь призму дослідження структурних елементів інноваційних блоків, до яких віднесено: креативний блок, або блок створення знань (НДІ, венчурні компанії, бізнес-інкубатори, тощо); блок трансферу технологій (різного роду посередники, в тому числі некомерційні фонди професійної експертизи); блок фінансування (держава, банківські кредити, продаж інновацій, венчурне фінансування); блок виробництва (функціонуючі високотехнологічні підприємства та створення інноваційно активних підприємств в нових галузевих сферах); блок підготовки кадрів, включаючи інноваційних менеджерів (університети, національні інженерні школи). ; The article's objective is to study institutional levers of the international competitiveness of the national innovation system in the global science and technology area. It is argued that the importance of the issue related with searching for new forms of business organization, industry specialization and economic modernization as a whole increases as a result of rethinking the relative significance of classical factors determining growth in the nation's welfare (namely, nature resources, population dynamics, industrialization, geography, climate, productive forces, legislation) along with making absolute the role of innovations determining competitive advantages of any country. It is argued that in the conditions of the global science and technology area, only intensive use of innovative technologies in production can enhance the competitive positions of a country on the global market. It follows that the national innovation system (NIS) lays the basis for the dynamic development of a country.It is found that the development and operation of NIS is driven by social, political, cultural and international factors, as well as by start-up conditions for innovating in a country, divided into the three categories: assets, networks and culture. Assets include human and financial capital, institutes performing R&D, production facilities, communication and physical infrastructures, legal and regulatory base favorable for business expansion, as well as living conditions wanted by employees, which help recruit and keep the required personnel. The links between start-up conditions for building up the competitive NIS ensure the interdisciplinary initiatives, the development of individual industries, the reduction of risks involved in collaborative R&D and international cooperation, which can, respectively, be achieved by building up the effective institutional system.Assuming that the institutional mechanisms of innovating are conditional on its industry specifics (specialization, cooperation, technologies), on the one hand, and on the NIS parameters and the innovation policy of the government with its economic priority setting, on the other hand, the institutional environment of NIS is studied and synthesized by modules of science & technology, economic, social and political activities, engaged in the innovation process, which, in their totality, enhance the international competitive positions of NIS. Because the innovation activity is largely determined by the institutional structure of a country, the NIS environment, apart from general features, has specific ones depending on the correlation between the elements of innovation modules and the institutes. The institutional support for the innovation process is defined through investigating the structural elements of the innovation modules, to which the following ones are included: the creative module or the module of knowledge generation (research institutes, venture companies, business incubators etc.); the module of technology transfer (various types of intermediaries, including non-commercial foundations of professional expert review); the module of financial (government, bank lending, sales of innovations, venture financing); the module of production (operating high tech enterprises and creation of innovating enterprises in new industrial segments); the module of personnel training, including innovation managers (universities, national engineering schools).

У статті розглянуто ідеї митрополита Андрея про відновлення української державності. А. Шептицький акцентував на європейських цінностях, протиставляючи їх російській ментальності, наголошував на необхідності відновлення моделі козацької держави. У 1914 році він запропонував власний проект структурування Української держави у «Меморандумі до уряду Австрії». На його думку, військова організація в Україні повинна базуватися на традиціях запорозьких козаків, а очолити нове українське військо й державу після цілковитої перемоги над Росією повинен гетьман, призначений цісарем, запровадження австрійського цивільного кодексу, від­окремлення Української Церкви від Російської. На думку А. Шептицького, сильна Українська держава, яка б протиставила себе Росії на рівні культурному, мовному, ментальному та історичному, могла б стати для Австрії надійним союзником. А. Шептицький акцентував на необхідності визнання українського народу окремим і незалежним від великоросійського у Спільному Пастирському посланні до духовенства й вірних про завдання Церкви і народу в післявоєнний період (від 21 лютого 1918 року). А. Шептицький виступив в австрійській Палаті Панів з оцінкою Брест-Литовського мирного договору і схвалив приєднання Холмщини до УНР, як цілком правильне й вмотивоване історичним розвитком рішення, наголосивши, що всі українці вважають Холмщину власне українською територією з часів Київської Русі. У 1918 р. митрополит Андрей благословив утворення Західно-Української Народної Республіки А. Шептицький відстоював прагнення українців до створення власної суверенної держави і наголошував, що майбутнє державницьке об'єднання українців має бути надконфесійним. Саме тому кінцевою метою процесу вітчизняного державотворення має стати досягнення політичної та релігійної єдності. Митрополит Андрей вважав одним із найважливіших завдань, які стоять перед освіченими й свідомими громадянами, формування сильної Української держави, яка б базувалася на монолітній нації та принципах релігійної єдності й соціальної солідарності. Завдання Церкви – стати головною рушійною силою для успішної національної єдності і вітчизняного державотворення. Митрополит вважав, що церковно-релігійна діяльність ґрунтується, в першу чергу, на можливості виховного й освітнього впливу на громадян. Першочерговим обов'язком будь-якої держави А. Шептицький називав необхідність забезпечення високого рівня добробуту громадян. Тому пріоритетом у сфері державної політики мала б бути сфера соціально-релігійна, з акцентом на підвищення духовного і матеріального рівня народу. Але кінцевий високий рівень державно-політичного життя може бути досягнутий лише за умови паритетних відносин між державою і безпосередньо церквою та її організаціями. ; The ideas of Metropolitan Andrey about the restoration of Ukrainian statehood were considered in the article. A. Sheptytskyy accented on European values, opposed them to Russian mentality, emphasized the need to restore the model of the Cossack state. In 1914, he proposed his own project of structuring the Ukrainian state in the "Memorandum to the Government of Austria". According to him, the military organization in Ukraine should be based on the traditions of the Zaporozhian Cossacks, and the leader of the new Ukrainian army and state after the complete victory over Russia should be the Hetman appointed by the Austrian Kaiser, the Austrian Civil Code should be introduced, the separation of the Ukrainian Church from Russia should occur. According to A. Sheptytskyy, a strong Ukrainian state, which would oppose Russia at cultural, linguistic, mental and historical levels, could be Austria's reliable ally. A. Sheptytskyy emphasized the need to recognize the Ukrainian people as separate and independent from the Great Russian people in the Common Pastoral Epistle to the clergy and the faithful on the tasks of the Church and people in the postwar period (dated February 21, 1918). A. Sheptytskyy spoke in the Austrian House of Lords (Herrenhaus) with an assessment of the Brest-Litovsk Peace Treaty and approved the accession of the Kholmshchyna to the UPR as a fully correct and motivated by historical development decision, stressing that all Ukrainians consider Kholmshchina as their own Ukrainian territory since the times of Kievan Rus. In 1918, Metropolitan Andrew blessed the formation of the Western Ukrainian People's Republic. A. Sheptytskyy defended the aspiration of Ukrainians to create their own sovereign state and stressed that the future of the state-owned association of Ukrainians should be non-denominational. That is why the ultimate goal of the process of domestic state-building must be the achievement of political and religious unity. Metropolitan Andrey considered the formation of a strong Ukrainian state based on the monoliths of the nation and the principles of religious unity and social solidarity as one of the most important tasks facing educated and conscious citizens. The task of the Church is to become the main driving force for successful national unity and domestic state building. The Metropolitan believed that church-religious activity was based, first of all, on the possibilities of educative and educational influence on citizens. A. Sheptytskyy called the primary obligation of any state to ensure a high level of well-being of citizens. Therefore, the priority in the field of state policy should be the social and religious sphere, with the emphasis on raising the spiritual and material level of the people. But the ultimate high level of state-political life can only be achieved if there is a parity relationship between the state and the church and its organizations.

БАБКІНА Майя – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мов, Національний університет «Львівська політехніка», вул. С. Бандери, 12, Львів, 72085, Україна (im.dept@lpnu.ua)orcid:0000-0002-6403-2226ResearcherID: http://www.researcherid.com/rid/E-8852-2018DOI: https://doi.org/10.24919/2313-2094.7/39.140942 Бібліографічний опис статті: Бабкіна, М. (2018). Громадянське виховання молоді навчально-методичними засобами. Людинознавчі студії: зб. наук. праць ДДПУ імені Івана Франка. Серія «Педагогіка», 7/39, 27–39. doi:10.24919/2313-2094.7/39.140942.Історія статтіОдержано: 6 березня 2018Прорецензовано: 2 квітень 2018Подано до редакції: 10 липня 2018Доступ он-лайн: 12 вересня 2018 Анотація. У статті досліджено ефективність організації процесу громадянського виховання молоді навчально-методичними засобами. З'ясовано, що з цією метою було напрацьовано значну кількість педагогічних розробок: посібників, підручників, рекомендацій, програм факультативного курсу, сценаріїв тощо. У них розкрито суть громадянського виховання молоді, описано ефективні форми та методи виховання громадянських якостей молодої особистості, подано розробку окремих уроків, виховних заходів, методичних рекомендацій щодо їх проведення. Акцентовано, що громадянське виховання розглядається як міжпредметна сфера діяльності навчального закладу, яка передбачає включення його компонентів до тематики різних шкільних предметів і позакласних заходів.Розкрито доцільність і особливості укладання термінологічного словника на прикладі словника-довідника термінів з громадянського виховання. Зазначено, що словник-довідник призначений для розуміння поняттєво-термінологічного апарату громадянського спрямування і може використовуватися як додаткове навчальне видання, яке доповнює і поглиблює зміст суспільствознавчих дисциплін. У ньому підібрано як найпростіші терміни, так і складніші поняття та визначення, що стосуються громадянознавчої проблематики. Словник-довідник термінів з громадянського виховання містить тлумачення понад 670 термінів, що охоплюють проблематику громадянського спрямування. Він призначений для кращого розуміння учнями і студентами понять та практичного застосування термінології громадянського спрямування у навчально-виховному процесі, а також має на меті сприяти науковим дослідженням та практичному втіленню принципів громадянського виховання молодого покоління. ; BABKINA Маiya – Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Foreing Languages Department, Lviv Polytechnic National University, St. Bandera str., 12, Lviv, 72085, Ukraine (im.dept@lpnu.ua)orcid:0000-0002-6403-2226ResearcherID: http://www.researcherid.com/rid/E-8852-2018 DOI: https://doi.org/10.24919/2313-2094.7/39.140942To cite this article: Babkina, M. (2018). Hromadianske vykhovannia molodi navchalno-metodychnymy zasobamy [Youth civic education through educational and methodological means]. Liudynoznavchi studii. Seriia «Pedahohika» – Human Studies. Series of «Pedagogy», 7/39, 27–39. doi:10.24919/2313-2094.7/39.140942 [in Ukrainian].Article historyReceived: 6 March 2018Received in revised form: 2 April 2018Accepted: 10 July 2018Available online: 12 September 2018 Abstract. The article studies the effectiveness of the organization of the process of youth civic education through educational and methodical means. It is noted that the civic education of young people is carried out through the introduction of the course of civic education in the educational process, the integration of the components of civic education into the content of educational disciplines.It is emphasized that civic education is regarded as an interdisciplinary sphere of an educational institution's activity, which involves the inclusion of its components in the list of topics of various school subjects and extracurricular activities. The importance of the integration of educational subjects lies in the fact that on their basis young people form synthesis thinking, through which they get comprehensive ideas about the man, the world and their place in it while forming an active civil position.The education of the citizen, above all, involves a young person's awareness, gaining knowledge necessary for competent participation in the socio-political life of their community and country, for civic activities.It is found out that for the purpose of civic education of young people, a considerable number of pedagogical works have been developed: manuals, textbooks, recommendations, curricula of optional courses, scenarios, etc. They present the essence of the civic education of young people, effective forms and methods of raising civic qualities of a young person, the development of individual lessons, educational activities, and methodological recommendations for their implementation.The expediency and peculiarities of the compiling of a terminology dictionary are illustrated on the example of a reference dictionary of civic education terms. It is noted that the reference dictionary is intended for understanding of a concept-terminology apparatus of the civic field. It contains both the simplest terms and more complex concepts and definitions relating to civic education subjects.The dictionary can be used as an additional educational edition, which complements and deepens the content of social sciences disciplines. Almost all educational fields and subjects of the educational cycle contain the components of civic education. Proceeding from this, the reference dictionary integrates the knowledge of pedagogy, political science, sociology, social psychology, philosophy, ethnography, ethnology, sociology, law, etc.The reference dictionary of civic education terms contains an interpretation of more than 670 terms covering civic field issues. It is intended for pupils and students to better understand the concepts and practical application of civic field terminology in the educational process, and also aims to promote scientific research and practical implementation of the principles of younger generation civic education. Acknowledgments. Sincere thanks to the head of the Foreing Languages Department of Lviv Polytechnic National University, Prof. Mukan Nataliya.Funding. The author received no financial support for the research, authorship, and/or publication of this article.

The article presents the competence model of graduate of the Higher Military Educational Establishment, analyzes the concept of "competence", some social and humanitarian disciplines, which are taught by the students in the specialty "Military Translation" and their provision of graduate competencies.The necessity of creating a new graduate model of competency model is analyzed. The necessity of forming a political competence of students as part of an integrated competency that form in students the ability to analyze current global trends and geopolitical change, to predict the consequences of these changes for the army and the country in general. It also substantiates the reform of the military standards of personnel motivation, since the process of military service is being optimized, the moral principles and principles upon which the Ukrainian military education was based was unclaimed. An example of a schematic review of a specific competence of a military specialist is presented - "Ability to analyze political events and predict the consequences". The competent model of the military translator according to the educational disciplines taught at the Department of Social and Humanitarian Sciences of the National Academy of the National Guard of Ukraine in the process of professional training is given. It is concluded, that the creation of modern competence models which should become a condition for high-quality vocational training of cadets in higher military establishments of Ukraine, the development of a competent model of a specialist in the field of military translation stimulate further changes in the system of higher military education, especially with regard to the modernization of the content and teaching technologies, proposed in the process of work of a competent model, can be taken as a basis for the training of military translators. The implementation of the competence model proposed in the work has a practical value for the command and teaching staff of higher military educational institutions of Ukraine aimed at obtaining a positive result in the process of providing quality educational services in the system of higher professional education ; В статье представлена компетентностная модель выпускника высшего военного учебного заведения, проанализированы понятия «компетентность», некоторые социально-гуманитарные дисциплины, которые преподаются курсантам из специальности «Военный перевод», и обеспечение компетенциями выпускников.Проанализирована необходимость создания новой компетентностной модели выпускника. Обоснована необходимость формирования политической компетентности курсантов, как составляющей интегральной компетентности, которая сформирует у курсантов способность анализировать современные мировые тенденции и геополитические изменения, чтобы спрогнозировать последствия таких изменений для армии и страны в целом. Также обоснованно реформирование военных стандартов мотивации личного состава, для оптимизации процесса прохождения военной службы, моральные принципы и основы на которых ранее базировалась украинская военная образование, становятся невостребованными. Приведен пример схематического рассмотрения отдельного компетентности военного специалиста - «Способность анализировать политические события и прогнозировать последствия». Разработаны навыки, которые курсант получит в результате приобретенной компетентности «Способность анализировать политические события и прогнозировать последствия». Разроботано компетентностную модель военного переводчика согласно учебных дисциплин на кафедре социально-гуманитарних дисциплин Национальной академии Национальной гвардии Украины в процессе профессиональной подготовки. Сделаны выводы, что существует потребность в создании современных компетентностных моделей, которые должны стать условием качественной профессиональной подготовки курсантов в высших военных заведениях Украины, разработка компетентностной модели специалиста в сфере военного перевода стимулирует дальнейшие изменения в системе высшего военного образования, прежде всего по модернизации содержания и технологий обучения, предложенная в процессе работы компетентностная модель может быть взята за основу при подготовке специалистов военного перевода. Реализация предложенной в работе компетентностной модели имеет практическое значение для командного и преподавательского состава высших военных учебных заведений Украины направленных на получение положительного результата в процессе предоставления качественных образовательных услуг в системе высшего профессионального образования ; В статті представлена компетентнісна модель випускника вищого військового навчального закладу, проаналізовано поняття «компетентність», деякі соціально-гуманітарні дисципліни, які викладаються курсантам з спеціальності «Військовий переклад». та їхнє забезпечення компетентностями випускників.Проаналізовано необхідність створення нової компетентнісної моделі випускника. Обґрунтовано необхідність формування політичної компетентності курсантів, як складової інтегральної компетентності, яка сформує у курсантів здатність аналізувати сучасні світові тенденції та геополітичні зміни, щоб спрогнозувати наслідки таких змін для армії та країни загалом. Також обґрунтовано реформування військових стандартів мотивування особового складу, адже оптимізується процес проходження військової служби, моральні принципи та засади на яких раніше базувалася українська військова освіта, стають незатребуваними. Наведено приклад схематичного розгляду окремої компетентності військового спеціаліста – «Здатність аналізувати політичні події та прогнозувати наслідки». Розроблено навички, які курсант отримає в результаті набутої компетентності «Здатність аналізувати політичні події та прогнозувати наслідки». Наведено компетентнісну модель військового перекладача згідно до навчальних дисциплін, що викладаються на кафедрі соціально-гуманітарних дисциплін Національної академії Національної гвардії України в процесі професійної підготовки. Зроблено висновки що створення сучасних компетентнісних моделей які повинні стати умовою якісної професійної підготовки курсантів у вищих військових закладах України, розробка компетентнісної моделі фахівця в сфері військового перекладу стимулює подальші зміни в системі вищої військової освіти, перш за все щодо модернізації змісту і технологій навчання, запропонована у процесі роботи компетентнісна модель може бути взята за основу при підготовці спеціалістів військового перекладу. Реалізація запропонованої в роботі компетентнісної моделі має практичне значення для командного і викладацького складу вищих військових навчальних закладів України направлених на отримання позитивного результату в процесі надання якісних освітніх послуг в системі вищої професійної освіти

У статті розглянуто ідеї митрополита Андрея про відновлення української державності. А. Шептицький акцентував на європейських цінностях, протиставляючи їх російській ментальності, наголошував на необхідності відновлення моделі козацької держави. У 1914 році він запропонував власний проект структурування Української держави у «Меморандумі до уряду Австрії». На його думку, військова організація в Україні повинна базуватися на традиціях запорозьких козаків, а очолити нове українське військо й державу після цілковитої перемоги над Росією повинен гетьман, призначений цісарем, запровадження австрійського цивільного кодексу, від­окремлення Української Церкви від Російської. На думку А. Шептицького, сильна Українська держава, яка б протиставила себе Росії на рівні культурному, мовному, ментальному та історичному, могла б стати для Австрії надійним союзником. А. Шептицький акцентував на необхідності визнання українського народу окремим і незалежним від великоросійського у Спільному Пастирському посланні до духовенства й вірних про завдання Церкви і народу в післявоєнний період (від 21 лютого 1918 року). А. Шептицький виступив в австрійській Палаті Панів з оцінкою Брест-Литовського мирного договору і схвалив приєднання Холмщини до УНР, як цілком правильне й вмотивоване історичним розвитком рішення, наголосивши, що всі українці вважають Холмщину власне українською територією з часів Київської Русі. У 1918 р. митрополит Андрей благословив утворення Західно-Української Народної Республіки А. Шептицький відстоював прагнення українців до створення власної суверенної держави і наголошував, що майбутнє державницьке об'єднання українців має бути надконфесійним. Саме тому кінцевою метою процесу вітчизняного державотворення має стати досягнення політичної та релігійної єдності. Митрополит Андрей вважав одним із найважливіших завдань, які стоять перед освіченими й свідомими громадянами, формування сильної Української держави, яка б базувалася на монолітній нації та принципах релігійної єдності й соціальної солідарності. Завдання Церкви – стати головною рушійною силою для успішної національної єдності і вітчизняного державотворення. Митрополит вважав, що церковно-релігійна діяльність ґрунтується, в першу чергу, на можливості виховного й освітнього впливу на громадян. Першочерговим обов'язком будь-якої держави А. Шептицький називав необхідність забезпечення високого рівня добробуту громадян. Тому пріоритетом у сфері державної політики мала б бути сфера соціально-релігійна, з акцентом на підвищення духовного і матеріального рівня народу. Але кінцевий високий рівень державно-політичного життя може бути досягнутий лише за умови паритетних відносин між державою і безпосередньо церквою та її організаціями. ; The ideas of Metropolitan Andrey about the restoration of Ukrainian statehood were considered in the article. A. Sheptytskyy accented on European values, opposed them to Russian mentality, emphasized the need to restore the model of the Cossack state. In 1914, he proposed his own project of structuring the Ukrainian state in the "Memorandum to the Government of Austria". According to him, the military organization in Ukraine should be based on the traditions of the Zaporozhian Cossacks, and the leader of the new Ukrainian army and state after the complete victory over Russia should be the Hetman appointed by the Austrian Kaiser, the Austrian Civil Code should be introduced, the separation of the Ukrainian Church from Russia should occur. According to A. Sheptytskyy, a strong Ukrainian state, which would oppose Russia at cultural, linguistic, mental and historical levels, could be Austria's reliable ally. A. Sheptytskyy emphasized the need to recognize the Ukrainian people as separate and independent from the Great Russian people in the Common Pastoral Epistle to the clergy and the faithful on the tasks of the Church and people in the postwar period (dated February 21, 1918). A. Sheptytskyy spoke in the Austrian House of Lords (Herrenhaus) with an assessment of the Brest-Litovsk Peace Treaty and approved the accession of the Kholmshchyna to the UPR as a fully correct and motivated by historical development decision, stressing that all Ukrainians consider Kholmshchina as their own Ukrainian territory since the times of Kievan Rus. In 1918, Metropolitan Andrew blessed the formation of the Western Ukrainian People's Republic. A. Sheptytskyy defended the aspiration of Ukrainians to create their own sovereign state and stressed that the future of the state-owned association of Ukrainians should be non-denominational. That is why the ultimate goal of the process of domestic state-building must be the achievement of political and religious unity. Metropolitan Andrey considered the formation of a strong Ukrainian state based on the monoliths of the nation and the principles of religious unity and social solidarity as one of the most important tasks facing educated and conscious citizens. The task of the Church is to become the main driving force for successful national unity and domestic state building. The Metropolitan believed that church-religious activity was based, first of all, on the possibilities of educative and educational influence on citizens. A. Sheptytskyy called the primary obligation of any state to ensure a high level of well-being of citizens. Therefore, the priority in the field of state policy should be the social and religious sphere, with the emphasis on raising the spiritual and material level of the people. But the ultimate high level of state-political life can only be achieved if there is a parity relationship between the state and the church and its organizations.

Information security is the ability of the system to resist accidental or intentional internal and external threats. Today the society has to ensure the protection of its subjects from the negative informational effects. However, informational security is mainly associated with the activities of the state, because through the various political institutions it takes measures to the security of its citizens life. Therefore, the organization of informational security of society, the state and the individual is expedient. The system of informational security should involve not only informational technology experts, but also local scientists from different fields as well as representatives of businesses to cope with it as with part of national security. By developing and introducing new ideas, knowledge and policy in the field of informatization, they actively influence the state of economics, politics, defense and other components of national security of Ukraine. The article analyzes the degree of informational space development in modern society as one of the most important indicators of civilization level in modern state. Scientists and experts arguing about the social value of information point that information is not only a knowledge but also a power. Informational security is the ability of the system to resist accidental or intentional internal and external threats - the ability to ensure the protection of subjects from negative informational effect, thereby it is primarily associated with the activities of the state, because in most cases we are talking about some unauthorized informational activities. So, undoubtedly, the main institution - the agent of informational security - is the state that via a number of some policy institutions takes measures to ensure safety.Key words: human, politics, culture, informational sphere, informational security, informational sovereignty. ; Інформаційна безпека це спроможність системи протистояти випадковим або навмисним внутрішнім і зовнішнім загрозам. Сьогодні суспільству доводиться забезпечувати захист суб'єктів від негативного інформаційного впливу. Водночас інформаційна безпека переважно пов'язується з діяльністю держави, бо саме вона за допомогою різних політичних інститутів здійснює заходи щодо убезпечення життєдіяльності громадян. Отож, доцільною є організація інформаційної безпеки суспільства, держави та окремої особистості. В систему інформаційної безпеки мають бути залучені не тільки фахівці з інформаційних технологій, але й вітчизняні вчені з різних галузей науки, а також представники бізнесових структур. до її вирішення, як складової національної безпеки. Розробляючи й упроваджуючи нові ідеї, знання і політику в сфері інформатизації, вони активно впливають на стан економічної, політичної, оборонної та інших складових національної безпеки України.Ключові слова: людина, політика, культура, інформаційна сфера, інформаційна безпека, інформаційний суверенітет. Информационная безопасность это способность системы противостоять случайным или преднамеренным внутренним и внешним угрозам. Сегодня обществу приходится обеспечивать защиту субъектов от негативного информационного воздействия. В то же время информационная безопасность преимущественно связывается с деятельностью государства, потому что именно она с помощью различных политических институтов осуществляет меры по обеспечению безопасности жизнедеятельности граждан. Так, целесообразной есть организация информационной безопасности общества, государства и отдельной личности. В систему информационной безопасности должны быть привлечены не только специалисты по информационным технологиям, но и отечественные ученые из разных областей науки, а также представители бизнес-структур, к ее решению, как составляющей национальной безопасности. Разрабатывая и внедряя новые идеи, знания и политику в сфере информатизации, они активно влияют на состояние экономической, политической, оборонной и других составляющих национальной безопасности Украины.Ключевые слова: человек, политика, культура, информационная сфера, информационная безопасность, информационный суверенитет. Information security is the ability of the system to resist accidental or intentional internal and external threats. Today the society has to ensure the protection of its subjects from the negative informational effects. However, informational security is mainly associated with the activities of the state, because through the various political institutions it takes measures to the security of its citizens life. Therefore, the organization of informational security of society, the state and the individual is expedient. The system of informational security should involve not only informational technology experts, but also local scientists from different fields as well as representatives of businesses to cope with it as with part of national security. By developing and introducing new ideas, knowledge and policy in the field of informatization, they actively influence the state of economics, politics, defense and other components of national security of Ukraine. The article analyzes the degree of informational space development in modern society as one of the most important indicators of civilization level in modern state. Scientists and experts arguing about the social value of information point that information is not only a knowledge but also a power. Informational security is the ability of the system to resist accidental or intentional internal and external threats - the ability to ensure the protection of subjects from negative informational effect, thereby it is primarily associated with the activities of the state, because in most cases we are talking about some unauthorized informational activities. So, undoubtedly, the main institution - the agent of informational security - is the state that via a number of some policy institutions takes measures to ensure safety.Key words: human, politics, culture, informational sphere, informational security, informational sovereignty.