Suchergebnisse

According to the Concept of Long-Term Social and Economic Development of the Russian Federation for the period up to 2020, in the next few years the imbalance in world trade, as well as capital flows, will continue to increase, which will lead to changes in foreign exchange rates. That is why the final goal is to promote priority national interests in the framework of bilateral and multilateral trade and economic relations with foreign countries. In pursuit of this goal, the following improvement of customs regulation, and export and currency control mechanisms in the Russian Federation will be aimed at reducing barriers to foreign economic activity of innovative enterprises. Achievement of the set goals today is subject to the influence of a constantly changing world and new technologies. New technologies are increasingly penetrating the life of modern society. Meanwhile, the speed of introduction of new technologies is such that point changes in current legislation will gradually nullify the effectiveness of legal regulation as a system. Therefore, the changes today should concern not only the monetary and financial sphere, but also take into account other areas. The article is devoted to the study of crucial problems of implementing modern technologies from the legal point of view. Thus, at the international level, uncertainty still remains over issues of currency and legal responsibility, which is largely due to various legal regulations. Starting in 2018, the new rules for calculating the liquidity of banks and the ratio of borrowed funds to assets will come into full force in the European Union. Several large banks in France, dissatisfied with the policy of the European Central Bank (ECB), even appealed to the European Court of Justice for a change in the rules. According to FxPro analysts' reports, economic growth in Europe has accelerated slightly, and the ECB is on the verge of abandoning its ultra-easy monetary policy in the direction of neutral and is preparing for further tightening. One of the subjects of the research is the system of monetary relations from the point of view of analyzing the problems of ensuring its stability, including criminal and legal means. The purpose of this analysis is to illustrate how to protect the domestic foreign exchange market and the challenges facing the monetary system today. The article has been prepared on the basis of legal and technical analysis of legal norms, as well as comparative legal and formal logical methods and system analysis methodology. In the authors' view, this could contribute to a uniform approach to the problem, without which it would be extremely difficult to achieve success. It is concluded that in view of new challenges facing the global economy and the emergence of cryptocurrency, it is necessary to rethink the phenomenon of currency crimes, to study the experience of combating monetary crimes in other countries and to evaluate the common mechanisms for combating currency crimes. However, this approach cannot be considered legitimate insofar as different interpretation of the same term in different branches of legislation does not allow full realization of the constitutional rights and freedoms of citizens. After all, branches of legislation do not exist in isolation from one another, but are interrelated. It is concluded that the person conducting proceedings in a case can and is obliged, based on an analysis of the circumstances under consideration, to proceed from a comprehensive assessment of the category used in making the decision as applied to its understanding in aggregate in various branches of legislation. It is also necessary to create a universal state database for judges, prosecutors, investigators, etc., which would allow free cross-sectoral information exchange on the same subject. The new digital economy also requires retraining of civil servants and state employees, including the judiciary branch of government. At the same time, the article deals with the transformation of the legal profession in the future. It is concluded that classical legal education will not sink into oblivion. However, the lawyers of the future will play a slightly different role, namely, they will act as machinists, builders, operators and inventors of a useful model of legal relations for robot judges.

One of the most important and debatable topics of the modern political theory has been analyzed and examined in the article. It is the problem of professional ethics of politicians and political scientists. Ethics is known as the branch of philosophy that involves the systematization, definition and recommendation of concepts of right and wrong behavior. Politics as a term is applied generally to the art of science and running governmental or state affairs, including behavior within civil governments. It deals extensively with the theory and practice of politics and the analysis of political systems and political behavior. It consists of "social relations involving authority of power" and the methods of tactics used to formulate and apply policy. In democracy there's always the conflict between the slow rate and social pay off. True leadership is the ability to reconcile both and to promote long-term public positive effect. That's why much attention in the article is paid to the moral code of ethics of politicians and political scientists. The ways of ethics management in public service and university education have been studied in the article. Some suggestions on how to solve this issue have been given by the author. Such research lines as the moral and political aspects of professional ethics of political scientist, political moral qualities and virtue of justice, the correlation of pragmatic and moral aspects of political activity, the relationship of professional ethics and personal morality of politician have been used by the author while studying the problem. It has been proved in the article that ethics is an integral part of social life and politics and it's important from the moral viewpoint. ; В статье рассматривается и анализируется одна из важнейших и наиболее дискуссионных тем современной политической теории – проблема профессиональной этики политиков и политологов. Автор выстраивает ряд исследовательских линий: нравственные и политические аспекты профессиональной этики политолога, политические моральные качества и добродетель справедливости, соотношение прагматических и нравственных сторон политической деятельности, взаимосвязь профессиональной этики и личной нравственности политика. В исследовании подчеркивается, что политика и мораль, их соотношение и взаимовлияние – чрезвычайно важная проблема политической философии, политологии и политической жизни общества. Именно поэтому понимание сути проблемы, возможностей, таящихся в ней, и противоречий является одним из обязательных условий формирования современной политической и нравственной культуры общества, которое стремится осуществить переход к демократическому, цивилизованному, гуманистическому, социально-эффективному режиму своей жизни. В статье подчеркивается, что имморализм в политике приводит к деструкции власти и доминированию агрессивных настроений в обществе. Исследователь акцентирует внимание на том, что соответствующая подготовка будущих политологов должна укладываться в русло профессиональной этики, способствовать органическому сочетанию в личности будущего специалиста профессионализма и моральных ценностей. В статье отмечается, что достичь этого можно лишь путем внедрения политической этики в структуру вузовского политологического образования будущих политологов и осуществления соответствующих разработок в теоретической и практической частях учебного процесса. ; У статті розглядається та аналізується одна з найважливіших і найбільш дискусійних тем сучасної політичної теорії − проблема професійної етики політиків та політологів. Автор вибудовує ряд дослідницьких ліній: моральні й політичні аспекти професійної етики політолога, політичні моральні якості та чеснота справедливості, співвідношення прагматичних і моральних сторін політичної діяльності, взаємозв'язок професійної етики та особистої моральності політика. У дослідженні підкреслюється, що політика й мораль, їхнє співвідношення і взаємовплив − надзвичайно важлива проблема політичної філософії, політології та політичного життя суспільства. Cаме тому розуміння суті проблеми, можливостей, що таяться в ній, і суперечностей є однією з обов'язкових умов формування сучасної політичної та моральної культури суспільства, яке прагне здійснити перехід до демократичного, цивілізованого, гуманістичного, соціально-ефективного режиму свого життя. У статті підкреслюється, що імморалізм у політіці призводить до деструкції влади і домінування агресивних настроїв у суспільстві. Дослідник акцентує увагу на тому, що відповідна підготовка майбутніх політологів повинна щільно вкладатися в русло професійної етики, що сприятиме органічному поєднанню в особистості майбутнього фахівця професіоналізму та моральних цінностей. У статті зазначається, що досягти цього можливо лише шляхом упровадження політичної етики в структуру вузівської політологічної освіти майбутніх політологів та здійснення відповідних розробок у теоретичній і практичній частинах навчального процесу.

У статті проаналізовано роль зарубіжних українців в етнокультурних процесах в Україні в кінці 80-х – на початку 90-х років ХХ ст. В період горбачовської перебудови, коли руйнувалися ідеологічні стереотипи, зростав інтерес громадськості до історії, сучасного життя, надбань у сфері економіки, культури, освіти, науки, мистецтва, літератури української діаспори, взаємовпливів і взаємозв'язків їх з українцями материкової батьківщини. Почали активніше вивчатися й історичні аспекти цих зв'язків як такі, що проливають світло на генезу і характер процесів зазначеної взаємодії, знання про українську діаспору як національний, духовний, ментальний і культурно-мистецький феномен. Показано внесок української діаспори у становлення національної самосвідомості, національної пам'яті, консолідації української нації, розвиток громадянського суспільства, мови, культури, освіти і доведено, що він є вагомим і сприяє становленню національної ідентичності та формуванню національної самосвідомості українців, поширенню української мови не тільки серед інтелігенції, але й широких верств населення, особливо в обласних центрах та містечках, допомагає позбутися відчуття власної меншовартості та визнати себе європейцями, гідними повноправного творчого життя в незалежній державі. Українська діаспора разом з письменниками, культурними, громадськими діячами стали на захист української мови й культури, що набуло значення захисту самого «права на життя» української нації в правових межах державно-політичної системи в СРСР. Всі їхні зусилля спрямовувалися на те, щоб домогтися справжнього суверенно-державного становища України через дійсну перебудову й демократизацію, отже – децентралізацію, забезпечити в ній державний статус і творчу перспективність української мови та перспективне майбутнє української нації.Наводяться приклади діяльності створених представниками української діаспори організацій, фондів, фірм щодо повернення в Україну культурних цінностей різних країн світу, розвитку національної освіти, науки, зокрема Києво-Могилянської академії, становлення демократичних інститутів незалежної України, надання їй фінансово-матеріальної та гуманітарної допомоги. ; The article analyzes the role of foreign Ukrainians in ethnocultural processes in Ukraine in the late 1980s – early 1990s. The period of Gorbachev's restructuring, when ideological stereotypes were destroyed, observed the growing interest of the public in history, modern life, and achievements in the sphere of economy, culture, education, science, art, literature of the Ukrainian diaspora, its mutual influences and interconnections with the Ukrainians of the original homeland. The historical aspects of these relationships received a wider study and observance as such that shed light on the genesis and nature of the processes of this interaction, comprehension of the Ukrainian diaspora as a national, spiritual, mental, and cultural-artistic phenomenon. The article shows the contribution of the Ukrainian diaspora to the formation of national identity, national memory, the consolidation of the Ukrainian nation, the development of civil society, language, culture, and education; proves its importance and influence on the formation of national identity and the establishment of national consciousness of the Ukrainians. It leads to the dissemination of the Ukrainian language not only among intellectuals but also among the general population, especially in regional centers and towns; helps to get rid of their own inferiority and to recognize themselves as Europeans, worthy of full creative lives in an independent state.Ukrainian diaspora, together with writers, cultural, and public figures, began to defend Ukrainian language and culture, which became crucial for protecting the very "right for life" of the Ukrainian nation within the legal limits of the state-political system in the USSR. All their efforts were aimed at achieving the true sovereign state of Ukraine through real restructuring and democratization, and hence decentralization, ensuring the state status and creative prospects for the Ukrainian language, as well as the promising future for the Ukrainian nation.The article provides the examples of activities of the Ukrainian diaspora organizations, foundations and companies, created by the representatives of the Ukrainian diaspora to return to Ukraine cultural values of different countries of the world; to develop national education and science, in particular Kyiv-Mohyla Academy; to establish democratic institutions of independent Ukraine; and to provide financial, material, and humanitarian assistance to it.

International audience ; The launch by the United States on 13 April 2017 of the BU-43 / B Massive Ordnance Air Blast (MOAB) on an underground position of the Islamic State in Afghanistan raises questions as well technical as strategic and legal. The MOAB is indeed the most powerful non-nuclear bomb available to the United States. Carrying 8480 kilos of explosives, it is guided and dropped by air. Besides the explosion, it causes an overpressure within a radius of 150 m which also makes it a thermobaric weapon. It is part of a set of anti-bunker bombs available to the United States. The use of the MOAB seems initially to have a tactical justification. It was according to the American military, "the good weapon for the right target". But in a second step, it appeared as demonstrating the will of the United States to eradicate the Islamic State as President Trump had announced. Finally, it can not be ignored that the use of such a weapon, even if it is not a deterrent such as nuclear weapons, is also a warning to Iran and North Korea. Finally, from a legal point of view, the MOAB is not a weapon prohibited by international humanitarian law insofar as its use respects the general principles of this law and in particular the prAfghanistan, Etat islamique, oportionality between the direct military advantage expected and the possible collateral damage caused to civilians. Due to its effects of overpressure, its use is therefore limited. Moreover, like any weapon, it is intended to engage force, and therefore subject to the rules of engagement (ROE) enacted in accordance with international law, in this case, by the american authorities. The strike of 13 April confirms a significant evolution of the ROE in the United States, the political power now chooses to leave a very wide margin of maneuver to the commanders on the ground. ; Le lancement par les Etats –Unis, le 13 avril 2017, de la BU-43/B Massive Ordnance Air Blast (MOAB) sur une position souterraine de l'Etat islamique en Afghanistan soulève des interrogations aussi bien techniques que stratégiques et juridiques. La MOAB est en effet la bombe non nucléaire la plus puissante dont disposent les Etats-Unis. Portant 8480 kilos d'explosifs, elle est guidée et larguée par avion. Outre l'explosion, elle provoque une surpression dans un rayon de 150 m ce qui en fait également une armes thermobarique. Elle fait partie d'un ensemble de bombes anti-bunker à la disposition de l'armée des Etats-Unis. L'emploi de la MOAB semble avoir eu dans un premier temps une justification tactique. C'était selon les militaires américains, « la bonne arme pour la bonne cible ». Mais dans un second temps, elle est apparue comme manifestant la volonté des Etats-Unis d'éradiquer l'Etat islamique comme l'avait annoncé le président Trump. Enfin, on ne peut ignorer que l'emploi d'une telle arme, même si elle ne relève pas de la dissuasion comme les armes nucléaires, constitue également un avertissement pouvant être destiné à l'Iran comme à la Corée du Nord. Du point de vue juridique enfin, la MOAB n'est pas une arme interdite par le droit international humanitaire pour autant que son emploi respecte les principes généraux de ce droit et notamment la proportionnalité entre l'avantage militaire direct attendu et les éventuels dommages collatéraux causés aux civils. Du fait de ses effets de surpression, son emploi se trouve donc limité. Par ailleurs, comme toute arme, elle est destinée à engager la force, et donc soumise aux règles d'engagement (ROE), dans ce cas édictées en conformité avec le droit international, dans ce cas, par les autorités américaines. La frappe du 13 avril confirme une évolution significative des ROE aux Etats-Unis, le pouvoir politique choississannt désormais de laisser une très large marge de maoeuvre aux militaires sur le terrrain.

У статті аналізується філософське підґрунтя проблеми корупції. Виводиться, що засади корупції також фундуються в ментальних характеристиках та світоглядних установах, які обумовлено культурою та історією. Досвід поляків, що мають близькі ментальні характеристики з українцями і загальні історичні паралелі, безцінний для України. Хабарництво і корупція мають не тільки економічний, але й моральний аспект. Основне завдання філософії полягає в тому, щоб усунути корупцію шляхом зміни стимулів, настанов, світоглядних орієнтирів. У довгостроковій перспективі стратегії боротьби з корупцією повинні підтримуватися моральним вихованням і зміцненням етичних принципів, що лежать в основі суспільства. ; An article the philosophical basis of the problem of corruption analyzed. This shows that the principles of corruption based on mental characteristics and philosophical attitudes conditioned by culture and history. The experience of Poles, who have close psychological characteristics with Ukrainians and common historical parallels, is invaluable for Ukraine. Bribery and corruption have not only an economic but also a moral aspect. The main task of philosophy is to eradicate corruption by changing incentives, stereotypes, ideological guidelines. In the long term, anti-corruption strategies it must be supported by moral education and the strengthening of the ethical principles that underlie society. Despite the difficulties, Ukraine has the potential to overcome corruption. The country rooted problem of corruption, bribery. The problems of corruption and bribery have been rooted in the country since the time of the Soviet Union. Corruption, in turn, causes a crisis of confidence in political power. Ukraine and Poland have a common Soviet heritage. In the Soviet regime, corruption permeated the whole system of society. The experience of the Poles is very important for Ukrainians. Poles have similar mental characteristics. Corruption is the use by government officials and representatives of state bodies of official rights and powers to illegally enriched, receive material and other benefits and benefits both in personal and group interests. The system of corruption is two-sided and works only in the component correlation: the one who gives the reward and the one who receives it. Corruption is a socio-political concept. It includes a set of interrelated problems. It should be noted that the level of corruption in the country is an important marker when choosing a country for investment. The low level of corruption in Poland is one of the reasons why well-known companies choose Poland as a place for doing business. Thus, corruption fits into the system of social relations that people create. Corruption is a product of social reality, so it countered with the help of a social control system. This system maintains a balance of interests. In the situation of modern Ukraine, social control can overcome corruption. It organized as a civil lever of influence and control of its own structures. This is possible only if citizens of Ukraine realize their own responsibility. As part of the fight against corruption in Poland, formed in 2006, the Central Bureau for Combating Corruption. In Poland, corruption is a social and criminal problem, and for corruption, criminal punishment follows. Imperfect institutional structures actually cause or contribute to corruption. Favorable ground for corruption – taxes and duties, government procurement, an institution of officials who distribute subsidies, benefits, medical or educational services, as well as licensing, uneven access to information and the like. Polish researcher А. Surdej notes that corruption thrives where the state perceived as a hostile organization, so people approve of corruption as a way to deceive and undermine the functioning of such a state. In the long term, anti-corruption strategies it must be supported by moral education and ethical principles. Appropriate policies and moral education in the end should solve the problem of corruption. Poland became the first country of the socialist bloc, which launched a peaceful dismantling of the socialist system. She has notable successes. Note that the fight against corruption must be multifaceted, so we must not forget about those mental and ideological institutions that provoke a person to corruption.

International audience ; The launch by the United States on 13 April 2017 of the BU-43 / B Massive Ordnance Air Blast (MOAB) on an underground position of the Islamic State in Afghanistan raises questions as well technical as strategic and legal. The MOAB is indeed the most powerful non-nuclear bomb available to the United States. Carrying 8480 kilos of explosives, it is guided and dropped by air. Besides the explosion, it causes an overpressure within a radius of 150 m which also makes it a thermobaric weapon. It is part of a set of anti-bunker bombs available to the United States. The use of the MOAB seems initially to have a tactical justification. It was according to the American military, "the good weapon for the right target". But in a second step, it appeared as demonstrating the will of the United States to eradicate the Islamic State as President Trump had announced. Finally, it can not be ignored that the use of such a weapon, even if it is not a deterrent such as nuclear weapons, is also a warning to Iran and North Korea. Finally, from a legal point of view, the MOAB is not a weapon prohibited by international humanitarian law insofar as its use respects the general principles of this law and in particular the prAfghanistan, Etat islamique, oportionality between the direct military advantage expected and the possible collateral damage caused to civilians. Due to its effects of overpressure, its use is therefore limited. Moreover, like any weapon, it is intended to engage force, and therefore subject to the rules of engagement (ROE) enacted in accordance with international law, in this case, by the american authorities. The strike of 13 April confirms a significant evolution of the ROE in the United States, the political power now chooses to leave a very wide margin of maneuver to the commanders on the ground. ; Le lancement par les Etats –Unis, le 13 avril 2017, de la BU-43/B Massive Ordnance Air Blast (MOAB) sur une position souterraine de l'Etat islamique en Afghanistan soulève des interrogations aussi bien techniques que stratégiques et juridiques. La MOAB est en effet la bombe non nucléaire la plus puissante dont disposent les Etats-Unis. Portant 8480 kilos d'explosifs, elle est guidée et larguée par avion. Outre l'explosion, elle provoque une surpression dans un rayon de 150 m ce qui en fait également une armes thermobarique. Elle fait partie d'un ensemble de bombes anti-bunker à la disposition de l'armée des Etats-Unis. L'emploi de la MOAB semble avoir eu dans un premier temps une justification tactique. C'était selon les militaires américains, « la bonne arme pour la bonne cible ». Mais dans un second temps, elle est apparue comme manifestant la volonté des Etats-Unis d'éradiquer l'Etat islamique comme l'avait annoncé le président Trump. Enfin, on ne peut ignorer que l'emploi d'une telle arme, même si elle ne relève pas de la dissuasion comme les armes nucléaires, constitue également un avertissement pouvant être destiné à l'Iran comme à la Corée du Nord. Du point de vue juridique enfin, la MOAB n'est pas une arme interdite par le droit international humanitaire pour autant que son emploi respecte les principes généraux de ce droit et notamment la proportionnalité entre l'avantage militaire direct attendu et les éventuels dommages collatéraux causés aux civils. Du fait de ses effets de surpression, son emploi se trouve donc limité. Par ailleurs, comme toute arme, elle est destinée à engager la force, et donc soumise aux règles d'engagement (ROE), dans ce cas édictées en conformité avec le droit international, dans ce cas, par les autorités américaines. La frappe du 13 avril confirme une évolution significative des ROE aux Etats-Unis, le pouvoir politique choississannt désormais de laisser une très large marge de maoeuvre aux militaires sur le terrrain.

International audience ; The launch by the United States on 13 April 2017 of the BU-43 / B Massive Ordnance Air Blast (MOAB) on an underground position of the Islamic State in Afghanistan raises questions as well technical as strategic and legal. The MOAB is indeed the most powerful non-nuclear bomb available to the United States. Carrying 8480 kilos of explosives, it is guided and dropped by air. Besides the explosion, it causes an overpressure within a radius of 150 m which also makes it a thermobaric weapon. It is part of a set of anti-bunker bombs available to the United States. The use of the MOAB seems initially to have a tactical justification. It was according to the American military, "the good weapon for the right target". But in a second step, it appeared as demonstrating the will of the United States to eradicate the Islamic State as President Trump had announced. Finally, it can not be ignored that the use of such a weapon, even if it is not a deterrent such as nuclear weapons, is also a warning to Iran and North Korea. Finally, from a legal point of view, the MOAB is not a weapon prohibited by international humanitarian law insofar as its use respects the general principles of this law and in particular the prAfghanistan, Etat islamique, oportionality between the direct military advantage expected and the possible collateral damage caused to civilians. Due to its effects of overpressure, its use is therefore limited. Moreover, like any weapon, it is intended to engage force, and therefore subject to the rules of engagement (ROE) enacted in accordance with international law, in this case, by the american authorities. The strike of 13 April confirms a significant evolution of the ROE in the United States, the political power now chooses to leave a very wide margin of maneuver to the commanders on the ground. ; Le lancement par les Etats –Unis, le 13 avril 2017, de la BU-43/B Massive Ordnance Air Blast (MOAB) sur une position souterraine de l'Etat islamique en Afghanistan soulève des interrogations aussi bien techniques que stratégiques et juridiques. La MOAB est en effet la bombe non nucléaire la plus puissante dont disposent les Etats-Unis. Portant 8480 kilos d'explosifs, elle est guidée et larguée par avion. Outre l'explosion, elle provoque une surpression dans un rayon de 150 m ce qui en fait également une armes thermobarique. Elle fait partie d'un ensemble de bombes anti-bunker à la disposition de l'armée des Etats-Unis. L'emploi de la MOAB semble avoir eu dans un premier temps une justification tactique. C'était selon les militaires américains, « la bonne arme pour la bonne cible ». Mais dans un second temps, elle est apparue comme manifestant la volonté des Etats-Unis d'éradiquer l'Etat islamique comme l'avait annoncé le président Trump. Enfin, on ne peut ignorer que l'emploi d'une telle arme, même si elle ne relève pas de la dissuasion comme les armes nucléaires, constitue également un avertissement pouvant être destiné à l'Iran comme à la Corée du Nord. Du point de vue juridique enfin, la MOAB n'est pas une arme interdite par le droit international humanitaire pour autant que son emploi respecte les principes généraux de ce droit et notamment la proportionnalité entre l'avantage militaire direct attendu et les éventuels dommages collatéraux causés aux civils. Du fait de ses effets de surpression, son emploi se trouve donc limité. Par ailleurs, comme toute arme, elle est destinée à engager la force, et donc soumise aux règles d'engagement (ROE), dans ce cas édictées en conformité avec le droit international, dans ce cas, par les autorités américaines. La frappe du 13 avril confirme une évolution significative des ROE aux Etats-Unis, le pouvoir politique choississannt désormais de laisser une très large marge de maoeuvre aux militaires sur le terrrain.

In the article the problem of balance of secularization and modernization. Desecration of religion, according to the author, is the main element of the modernization project, the result of which is the spread of secular rationality of theoretical knowledge in social technologies and social-regulatory system, in particular – to the legal system, constitution, democracy, civil society, human rights, etc., corresponding neoteologie scientism as a strategy to modernize the traditional society through scientific knowledge in the context of desecration of religious ethics and decomposition of the institutional framework in the form of the Catholic church. Along with modernization discourse scientistic interpretation neoteologie formed other uses of implicit clerical discourse for direct or indirect formulation of alternative programs kontrmodernizatsiyi that somehow is connected with the (partial or complete) reproduction sakralizovanosti traditional society in pagan religions. Here it is, in particular, antropolatrychni cult heroes in the ideologies of fascism and communism, which, against the desecration of Christianity can be called kontrmodernizatsiynymy resakralizatsiyamy paganism. These versions religions and ideologies emphasizing certain elements of social modernization in in their scenarios introduced in the social context of the facade features of modern society, which is protected traditional society. The whole range of projects kontrmodernizatsiyi, despite his claims to be a continuation of the ideology of the Enlightenment and bourgeois conformity formal features, compared to secular programs becomes a substitute of neomessianic eschatology genetically going to marginalized social movements in Europe that have evolved in parallel with secularization. ; У статті розглянуто проблему співвідношення секуляризації і модернізації. Десакралізація релігії, на думку авторки, виступає головним елементом проекту модернізації, наслідком якої стає поширення світської раціональності з теоретичного знання на соціальні технології та соціально-нормативні системи, зокрема – на правову систему, конституції, демократію, громадянське суспільство, права людини і т.д., що відповідає неотеології сцієнтизму як стратегії модернізації традиційного суспільства через наукове пізнання в контексті десакралізації релігійної етики та декомпозиції її інституційних засад у вигляді католицької церкви. Поруч з модернізаційним дискурсом сцієнтистської неотеології формуються інші напрямки використання імпліцитного клерикального дискурсу для прямого або опосередкованого формулювання альтернативних програм контрмодернізації, яка так чи інакше пов'язана з (частковим або повним) відтворенням сакралізованості традиційного суспільству в язичницьких релігіях. Тут йдеться, зокрема, про антрополатричні культи героїв в ідеологіях фашизму та комунізму, які, на тлі десакралізації християнства, можна назвати контрмодернізаційними ресакралізаціями язичництва. Ці версії релігій та ідеологій, акцентуючи певні елементи соціальної модернізації, за своїми сценаріями, впроваджують у соціальний контекст фасадові ознаки модерного суспільства, за якими приховується традиційне суспільство. Весь спектр проектів контрмодернізації, всупереч своїм домаганням бути продовженням ідеології просвітництва і відповідності формальним ознакам буржуазності, в порівнянні з секулярними програмами, стає субститутом месіаністської неоесхатології, генетично простуючи до маргінальних соціальних рухів Європи, які розвивалися паралельно із секуляризацією. ; У статті розглянуто проблему співвідношення секуляризації і модернізації. Десакралізація релігії, на думку авторки, виступає головним елементом проекту модернізації, наслідком якої стає поширення світської раціональності з теоретичного знання на соціальні технології та соціально-нормативні системи, зокрема – на правову систему, конституції, демократію, громадянське суспільство, права людини і т.д., що відповідає неотеології сцієнтизму як стратегії модернізації традиційного суспільства через наукове пізнання в контексті десакралізації релігійної етики та декомпозиції її інституційних засад у вигляді католицької церкви. Поруч з модернізаційним дискурсом сцієнтистської неотеології формуються інші напрямки використання імпліцитного клерикального дискурсу для прямого або опосередкованого формулювання альтернативних програм контрмодернізації, яка так чи інакше пов'язана з (частковим або повним) відтворенням сакралізованості традиційного суспільству в язичницьких релігіях. Тут йдеться, зокрема, про антрополатричні культи героїв в ідеологіях фашизму та комунізму, які, на тлі десакралізації християнства, можна назвати контрмодернізаційними ресакралізаціями язичництва. Ці версії релігій та ідеологій, акцентуючи певні елементи соціальної модернізації, за своїми сценаріями, впроваджують у соціальний контекст фасадові ознаки модерного суспільства, за якими приховується традиційне суспільство. Весь спектр проектів контрмодернізації, всупереч своїм домаганням бути продовженням ідеології просвітництва і відповідності формальним ознакам буржуазності, в порівнянні з секулярними програмами, стає субститутом месіаністської неоесхатології, генетично простуючи до маргінальних соціальних рухів Європи, які розвивалися паралельно із секуляризацією.

In the context of research of the transition of political system the author developed the concept of «involvement in the process of retraditionalization» in which are reviewed major elements of activities of the presidents of Ukraine during their tenure. The analysis was based on compliance policies of each of the presidents of certain strategies. Leonid Kravchuk chosen strategy of «rational involvement», a characteristic feature of which was to preserve traditional values required in the initial stage of the transformation path. The strategy of L. Kuchma continues the policy of his predecessor and meets of «limited involvement», emphasized heredity methods of policy since the days of the Soviet Union. The election of a clear course towards full democratization and overcoming threats of «political stagnation prospects» were the characteristics of the strategy of «intransigence to involvement» used V. Yushchenko. Which, in turn, acted as an alternative way of development of the state and different from the policy of previous presidents in many ways. V. Yanukovych has continued the policy of L. Kravchuk and L. Kuchma and has choosen the strategy of «full involvement», which was characterized by reduction of democratic rights and civil liberties, which led to the transformation of «the problematic democracy» in Ukraine to «hybrid mode». In the end, the author notes that the research of dynamics of retraditionalization trends in Ukraine's political life is important, because during the transformations in a democratic direction must take into account different scenarios of political events and their possible consequences and the experience of post­Soviet countries on the path of «resurrection» and development «soviet traditions». ; У контексті дослідження трансформації політичної системи автором була розроблена концепція «залученості в процес ретрадиціоналізаціі», в рамках якої розглядались особливості діяльності президентів України під час їх каденції. За результатами аналізу була вибудувана відповідність політики кожного з президентів певній стратегії. Так, Л. Кравчук обрав стратегію «раціональної залученості», характерною ознакою якої було збереження традиційних цінностей, необхідних на початковому етапі трансформаційного шляху. Стратегія Л. Кучми продовжувала політику свого попередника та відповідала «обмеженій залученості», підкреслювалася спадковість методів ведення політики з часів існування СРСР. Обрання чіткого курсу на всебічну демократизацію та подолання загрози «перспективи політичного застою» стали характерними ознаками стратегії «непримиренності до залученості», використовуваної В. Ющенком. Яка, в свою чергу, виступила в якості альтернативного шляху розвитку держави та відрізнялася від політики попередніх президентів за багатьма параметрами. В. Янукович продовжив політику Л. Кравчука та Л. Кучми й обрав стратегію «повної залученості», що характеризувалася зменшенням демократичних прав і громадянських свобод, що спричинило перетворення «проблемної демократії» в Україні на «гібридний режим». У підсумку автор зазначає, що дослідження динаміки тенденцій ретрадиціоналізації в політичному житті України має важливе значення, оскільки під час трансформаційних перетворень у демократичному напрямку необхідно враховувати різні сценарії розвитку політичних подій та їх можливих наслідків, а також досвід пострадянських країн на шляху «воскресіння» і розвитку «радянських традицій». ; У контексті дослідження трансформації політичної системи автором була розроблена концепція «залученості в процес ретрадиціоналізаціі», в рамках якої розглядались особливості діяльності президентів України під час їх каденції. За результатами аналізу була вибудувана відповідність політики кожного з президентів певній стратегії. Так, Л. Кравчук обрав стратегію «раціональної залученості», характерною ознакою якої було збереження традиційних цінностей, необхідних на початковому етапі трансформаційного шляху. Стратегія Л. Кучми продовжувала політику свого попередника та відповідала «обмеженій залученості», підкреслювалася спадковість методів ведення політики з часів існування СРСР. Обрання чіткого курсу на всебічну демократизацію та подолання загрози «перспективи політичного застою» стали характерними ознаками стратегії «непримиренності до залученості», використовуваної В. Ющенком. Яка, в свою чергу, виступила в якості альтернативного шляху розвитку держави та відрізнялася від політики попередніх президентів за багатьма параметрами. В. Янукович продовжив політику Л. Кравчука та Л. Кучми й обрав стратегію «повної залученості», що характеризувалася зменшенням демократичних прав і громадянських свобод, що спричинило перетворення «проблемної демократії» в Україні на «гібридний режим». У підсумку автор зазначає, що дослідження динаміки тенденцій ретрадиціоналізації в політичному житті України має важливе значення, оскільки під час трансформаційних перетворень у демократичному напрямку необхідно враховувати різні сценарії розвитку політичних подій та їх можливих наслідків, а також досвід пострадянських країн на шляху «воскресіння» і розвитку «радянських традицій».

У контексті дослідження трансформації політичної системи автором була розроблена концепція «залученості в процес ретрадиціоналізаціі», в рамках якої розглядались особливості діяльності президентів України під час їх каденції. За результатами аналізу була вибудувана відповідність політики кожного з президентів певній стратегії. Так, Л. Кравчук обрав стратегію «раціональної залученості», характерною ознакою якої було збереження традиційних цінностей, необхідних на початковому етапі трансформаційного шляху. Стратегія Л. Кучми продовжувала політику свого попередника та відповідала «обмеженій залученості», підкреслювалася спадковість методів ведення політики з часів існування СРСР. Обрання чіткого курсу на всебічну демократизацію та подолання загрози «перспективи політичного застою» стали характерними ознаками стратегії «непримиренності до залученості», використовуваної В. Ющенком. Яка, в свою чергу, виступила в якості альтернативного шляху розвитку держави та відрізнялася від політики попередніх президентів за багатьма параметрами. В. Янукович продовжив політику Л. Кравчука та Л. Кучми й обрав стратегію «повної залученості», що характеризувалася зменшенням демократичних прав і громадянських свобод, що спричинило перетворення «проблемної демократії» в Україні на «гібридний режим». У підсумку автор зазначає, що дослідження динаміки тенденцій ретрадиціоналізації в політичному житті України має важливе значення, оскільки під час трансформаційних перетворень у демократичному напрямку необхідно враховувати різні сценарії розвитку політичних подій та їх можливих наслідків, а також досвід пострадянських країн на шляху «воскресіння» і розвитку «радянських традицій». ; У контексті дослідження трансформації політичної системи автором була розроблена концепція «залученості в процес ретрадиціоналізаціі», в рамках якої розглядались особливості діяльності президентів України під час їх каденції. За результатами аналізу була вибудувана відповідність політики кожного з президентів певній стратегії. Так, Л. Кравчук обрав стратегію «раціональної залученості», характерною ознакою якої було збереження традиційних цінностей, необхідних на початковому етапі трансформаційного шляху. Стратегія Л. Кучми продовжувала політику свого попередника та відповідала «обмеженій залученості», підкреслювалася спадковість методів ведення політики з часів існування СРСР. Обрання чіткого курсу на всебічну демократизацію та подолання загрози «перспективи політичного застою» стали характерними ознаками стратегії «непримиренності до залученості», використовуваної В. Ющенком. Яка, в свою чергу, виступила в якості альтернативного шляху розвитку держави та відрізнялася від політики попередніх президентів за багатьма параметрами. В. Янукович продовжив політику Л. Кравчука та Л. Кучми й обрав стратегію «повної залученості», що характеризувалася зменшенням демократичних прав і громадянських свобод, що спричинило перетворення «проблемної демократії» в Україні на «гібридний режим». У підсумку автор зазначає, що дослідження динаміки тенденцій ретрадиціоналізації в політичному житті України має важливе значення, оскільки під час трансформаційних перетворень у демократичному напрямку необхідно враховувати різні сценарії розвитку політичних подій та їх можливих наслідків, а також досвід пострадянських країн на шляху «воскресіння» і розвитку «радянських традицій». ; In the context of research of the transition of political system the author developed the concept of «involvement in the process of retraditionalization» in which are reviewed major elements of activities of the presidents of Ukraine during their tenure. The analysis was based on compliance policies of each of the presidents of certain strategies. Leonid Kravchuk chosen strategy of «rational involvement», a characteristic feature of which was to preserve traditional values required in the initial stage of the transformation path. The strategy of L. Kuchma continues the policy of his predecessor and meets of «limited involvement», emphasized heredity methods of policy since the days of the Soviet Union. The election of a clear course towards full democratization and overcoming threats of «political stagnation prospects» were the characteristics of the strategy of «intransigence to involvement» used V. Yushchenko. Which, in turn, acted as an alternative way of development of the state and different from the policy of previous presidents in many ways. V. Yanukovych has continued the policy of L. Kravchuk and L. Kuchma and has choosen the strategy of «full involvement», which was characterized by reduction of democratic rights and civil liberties, which led to the transformation of «the problematic democracy» in Ukraine to «hybrid mode». In the end, the author notes that the research of dynamics of retraditionalization trends in Ukraine's political life is important, because during the transformations in a democratic direction must take into account different scenarios of political events and their possible consequences and the experience of post­Soviet countries on the path of «resurrection» and development «soviet traditions».

В статье исследуются проблемы отказа в признании и принудительном исполнении иностранных арбитражных решений по причине нарушения сверхимперативных норм права страны места исполнения решения. Авторы анализируют, в какой степени должны быть нарушены подобные нормы, чтобы это могло быть правомерным основанием для отказа в признании и исполнении иностранного решения. Исследование проводится на основе анализа французской и российской судебной практики. В первой части статьи авторы разграничивают понятия «сверхимперативные нормы» и «публичный порядок», утверждая их как два различных правовых института, две различные правовые категории, имеющие смежный характер. Механизм действия сверхимперативных норм существенно отличается от оговорки о публичном порядке. Оговорка о публичном порядке действует только в случаях нарушения либо угрозы нарушения фундаментальных правовых принципов, обладающих высшей императивностью, универсальностью, особой общественной значимостью и составляющих основу экономической, политической, правовой системы государства с учетом его международных обязательств. Сверхимперативные нормы (нормы непосредственного применения) — это нормы, которые вследствие указания в них самих или ввиду их особого значения для прав и интересов участников гражданского оборота, регулируют соответствующие отношения независимо от подлежащего применению права. Сверхимперативные нормы часто называют «международными императивными нормами», «нормами непосредственного действия» и «законами международного публичного порядка», указывая на их обязательный характер и связь с публичным порядком. При этом Кассационный суд Франции не включает сверхимперативные нормы страны суда в его международный публичный порядок. Российская судебная практика включает сверхимперативные нормы страны в понятие «публичный порядок Российской Федерации».Во второй части статьи исследуется, может ли «простое» нарушение сверхимперативной нормы права страны места исполнения арбитражного решения приравниваться к нарушению публичного порядка. Cделан вывод, что «простое» нарушение таких норм не рассматривается как нарушение публичного порядка ни во Франции, ни в России. Отказ в выдаче экзекватуры может иметь место лишь в том случае, если нарушение сверхимперативной нормы носит «очевидный, реальный и конкретный характер» иквалифицируется как«простое» нарушение международного публичного порядка.Авторы подчеркивают, что такой подход может привестик неоправданному расширению сферы применения оговорки о публичном порядке. ; This article examines the problem of refusing the recognition and enforcement of foreign arbitral awards due to the violation of the mandatory rules of the country of execution. The authors analyze to what extent such rules should be violated to become legitimate grounds to denythe recognition and enforcement of a foreign decision. The basis of the research is the French and the Russian judicial practice. In the first part of the article, the authors separate the concept of mandatory rule from public policy and claim them as two different legal institutions, two different legal categories, with an adjacent character. The mechanism of action of peremptory norms is significantly different from the public policy exception. The public policy exception is only valid in cases of violation or threatened violation of fundamental legal principles that have a higher peremptory, universal nature of public interest and constitute the basis of economic, political and legal system in view of international obligations of the state. Peremptory norms (immediate application) are the norms, which, because of inner signs or because of their special importance to the rights and interests of civil circulation participants, regulate certain relations, regardless of the applicable law. Mandatory rules are often referred to as internationally mandatory rules, rules of direct application and the laws of international public policy, pointing to their mandatory character and their communication with public policy. At the same time, the Court of Cassation does not include the mandatory rules of the forum in its international public policy. Russian court practice includes mandatory rules in the concept of public policy of the Russian Federation. In the second part of the article, the authors examine whether a simple violation of peremptory norms of the country where enforcement of the award amount to a violation of public policy. The conclusion is drawn that the simple violation of such rules is not considered as a violation of public order of France or Russia. Refusal to grant an exequatur can take place only if the violation of a peremptory norm is "obviously real and concrete" and qualifies as a "simple" violation of international public policy. However, the authors emphasize that this approach can lead to unjustified extension of the scope of the public policy exception.

Статья посвящена информационно-правовым аспектам обеспечения режима врачебной тайны, создания необходимых условий — правовых, организационных, моральных — для ограничения доступа не уполномоченных лиц к информации о пациенте. Проводится историографический анализ развития законодательства в сфере формирования режима врачебной тайны — Уложения о наказаниях уголовных и исправительных, Нюрнбергского кодекса, Женевской декларации и др., проводится их сравнительно-правовая характеристика с действующим законодательством. Дан анализ правовой конструкции «врачебная тайна», ее соотношения и различия с медицинской тайной. В статье проводится сравнительно-правовой анализ действующих нормативно-правовых актов, регулирующих режим тайны, в то же время указывается, что абсолютным этот режим назвать нельзя — существуют установленные законодательством основания истребования указанных сведений без согласия пациента. Часто возникают ситуации, когда Федеральный закон от 21.11.2011 № 323-ФЗ (ред. от 13.07.2015) «Об основах охраны здоровья граждан в Российской Федерации» вступает в противоречие с иными законодательными актами, что приводит к различиям в правоприменительной практике. Указанные ситуации исследуются автором на основе материалов судебной практики в части обжалования решений должностных лиц по факту не предоставления адвокату сведений о его доверителе, составляющих врачебную тайну. В статье детально исследуются вопросы оснований истребования указанной информации в принудительном порядке третьим лицом для обеспечения его профессиональной деятельности — адвокатом, страховой организацией, представителями комиссии по делам несовершеннолетних и защите их прав. Исходя из анализа практики и сравнительно-правового исследования действующего законодательства, сформированы отдельные предложения по изменению ряда нормативно-правовых актов, в частности, Федерального закона от 31.05.2002 № 63-ФЗ (ред. от 13.07.2015) «Об адвокатской деятельности и адвокатуре в Российской Федерации» и Уголовнопроцессуального кодекса Российской Федерации. Дискуссионным является вопрос о критериях и допустимости наследования сведений, составляющих врачебную тайну. Проводится аналогия этого принципа наследования с авторским правом и ставится проблема ее правовой состоятельности, аргументируется позиция автора. Отдельно рассматриваются аспекты уголовной, административной, гражданско-правовой и дисциплинарной ответственности за нарушения законодательства в сфере обеспечения режима врачебной тайны должностным лицом. ; The article is devoted to the information and legal issues of ensuring patient's confidentiality and providing necessary conditions — legal and moralto restrict the access of unauthorized persons to patient's health data. The historiographical analysis has been made concerning the development of the legislation i.e. the Penal Code, the Nuremberg Code, the Geneva Declaration, etc. in the sphere of medical privacy. The author has compared their legal characteristics with the current legislation. Besides, the author describes the legal features of doctor's confident data, its correlation and difference from medical privacy. The article gives a comparative legal analysis of existing legal acts regulating confidentiality of medical data. At the same time, it is pointed out that medical confidentiality is not absolute. There are grounds established by the legislation to receive this information upon request without patient's consent. In fact, there are cases when the Law On Health Protection of the Citizens in the Russian Federation conflicts with other laws, that produces results in the form of discrepancies as to the administration of laws. Such situations are studied by the author on the materials of case practice especially appeals due to non-providing confidential medical information to the lawyer of the client. The paper examines the grounds to get such information forcibly by a third party for the purposes of some professional activities, i.e. a lawyer, an insurance company, members of the commissions dealing with minors and protecting their rights. Based on the analysis of practice and comparative legal study of the current legislation some proposals have been worked out to amend some legal acts, in particular, the Federal Law On Lawyers and the Criminal Procedure Code of the Russian Federation. The point for discussion in the paper is presented by the criteria and legality to inherit medical information. The author draws the analogy between the principle of inheritance and copyright, and raises the issue of its legal consistency, giving reasons for his case. The aspects of criminal, administrative, civil and disciplinary responsibility for violation of legislation by officials in the field of medical privacy have also been touched upon.

Здійснено аналіз впливу фрейму індивідуального успіху особистості на становлення та розвиток США як незалежної держави. Показано, що в основу індивідуального успіху громадян Сполучених Штатів покладено цінності самовідданої праці, самостійності, індивідуалізму та прагматизму, а його метою і основним критерієм є рівень матеріального добробуту людини. Доведено, що негативними наслідками орієнтації людини тільки на матеріальні цінності стало знецінення практик духовного розвитку та внутрішнього світу особистості. Проведен анализ влияния фрейма индивидуального успеха личности на становление и развитие США как независимого государства. Показано, что в основе индивидуального успеха граждан Соединенных Штатов находятся ценности самоотверженного труда, самостоятельности, индивидуализма и прагматизма, а его целью и основным критерием является уровень материального благосостояния человека. Доказано, что негативными последствиями ориентации человека только на материальные ценности стало обесценивание практик духовного развития и внутреннего мира личности. ; The analysis of the impact of individual frame of individual success on the formation and development of the United States as an independent state. It is shown that in contrast to other countries that have developed on the basis of past experience and tradition, the United States had to develop their country again. In theory, there are three ways to nation building, around the nation and around the leader, or around religious or political ideas. Given the fact that the idea of the leader was unsuitable for a specific society of immigrants, exhausted inequality and oppression in Europe and the religious tenets of Protestantism on the new continent gradually lost its decisive influence on the minds and practices of human life, was only one way to build state around the nation. At the same time, in the absence of historical traditions and multi-ethnic composition of the new state to do so could only be based on the idea of a simple and understandable to all ideas can not only unite people, but also to create a unique national spirit. Politically, it was the perfect solution, as the state was built around the nation, contributes to sustainable, long-term systems. In view of the changes that have occurred actively in the public consciousness and social practice, the rate was made on the idea of individual economic success Rights guaranteed by freedom proclaimed in society. One of the key, integrated frames frame building was the US «American Dream», the essence of which was that every American a free man in a free country, whose main task to achieve individual, especially material success. The idea of individual personality was a universal success for its implementation were solved almost all the problems of the state. The economic development of each person provide economic prosperity of society. Focus on what people have to solve their problems on their own, mostly rented question social programs. In addition, the individual engaged in economic activity, citizens sought political and social stability, as any shock hurt business. The main frame «American Dream» successfully supplemented slots, explaining that how and what to do: «It America doing business», «Time is money», «Die Another Day, but become rich». It is obvious that the frame achieving individual success in selfless work, without pressure open state, on the basis of clearly defined values of life that contributed to the formation of such human qualities as independence, individualism and pragmatism disseminated through the media, advertising and ideology allowed to create a US new, effective social relations. The downside of this process was that the main subject of social relations was not the state, not civil society and economic structures, led by powerful oligarchic clans. Using a complex system of manipulation of public opinion that people need instilled frames philosophy and way of life, the owners of transnational corporations, with all them accountable state institutions, specifically created collective frame illusion, which then created the real world. This explains why even today, despite the huge difference in pay executives and ordinary workers, that success does not get to those hard working and productive, this situation does not cause the US public protests. The power system is based on unshakable conviction of Americans in a competitive thrive is all. Significant negative effect on human orientation only endless accumulation of wealth was also depreciation practices and spiritual development of the inner world of the individual.

The article investigates approaches taken by major political parties and civil society in the FRG toward the Transatlantic partnership. It reveals the tendencies of the prospective promotion of Berlin's cooperation with Washington; the article also gives a forecast of further interaction between the EU and the USA, indicates the direction of discourse regarding the future Russia–Germany relations model in the context of the Ukrainian crisis and in reference to the increased transatlantic solidarity. Disputes in German socio-political circles on the issue of the FRG's policy toward the U.S. are emerging all the time, but they have to be considered within a concrete historical and political context. Being of primary significance for all German chancellors, the Trans-Atlantic factor has been shaping itself in a controversial way as to the nation's public opinion. This has been confirmed by many opinion polls, including the survey on the signing of the EU–U.S. Agreement on the Trans-Atlantic Trade and Investment Partnership. Chancellor A. Merkel is playing an important role: she is either ascribed full compliancy with Washington, or is being tentatively shown as a consistent government figure in advancing and upholding of Germany's and the EU's interests. A. Merkel has implemented her peace-seeking drive in undoing the Ukrainian tangle by setting up the "Normandy format" involving the leaders of Germany, France, Russia and Ukraine while having cleared it through with the U.S. President B. Obama well in advance. Despite the increasing criticism of Washington's policy among some part of Germans, for the majority of German voters, the USA remains a country of implementable hopes, the only power in the world possessing a high education level and the most advanced technologies. Americans, for their part, are confident of the important role that Berlin plays in world politics, particularly in what concerns the maintenance of unity within the EU. Berlin aims at further constructive interaction with the USA in the frame of NATO as well as within other Trans-Atlantic formats. Notwithstanding the steady tendency toward increasing of the Washington policy's critical perception degree in German society, officially Berlin continues as Washington's true ally, partner and friend. There is every reason to believe that after the 2017 Bundestag elections, the new (the former) Chancellor will have to face a modernized Trans-Atlantic partnership philosophy, with a paradigm also devised in the spirit of the bloc discipline and commitments to allies. The main concern for Berlin is not to lose its sovereign right of decision-making, including the one that deals with problems of European security and relations with Moscow. Regrettably, Germany is not putting forward any innovative ideas on aligning a new architecture of European security with Russia's participation. Meanwhile, German scholars and experts are trying to work out a tentative algorithm of a gradual return to the West's full-fledged dialogue with Russia, which, unfortunately, is qualified as an opponent by many politicians. Predictably, the Crimea issue will remain a long-lasting political irritant in relations between Russia and Germany. Although not every aspect of Berlin's activation in its foreign policy finds support of the German public, and the outburst of anti-American feeling is obvious, experts believe that the government of the FRG is "merely taking stock of these phenomena and ignores them". Evident is the gap between the government's line and the feeling of the German parties' basis – the public. It is noteworthy that the FRG has not yet adopted the Law on Holding General Federal Referendums on key issues of the domestic and foreign policy. There is every indication to assume that the real causes of abandoning the nationwide referendums are the reluctance of the German ruling bureaucracy and even its apprehensions of the negative voting returns on sensitive problems, – such as basic documents and decisions of the EU, the export of German arms, relations with the U.S., etc. The harmony between Berlin's "Realpolitik" and German public opinion is not yet discernible within the system of Trans-Atlantic axes.

The politics of microfinance is essential to an understanding both of the success and, the crises of microfinance. It has been argued that the boom of microfinance — while building on the economics of group approaches, which address problems like adverse selection and moral hazard through peer pressure and peer monitoring — cannot be explained without the ideational success of the microfinance movement, nor without the underlying state policies. In the Indian case this is both the "priority sector lending" that fuelled the fast growth of Microfinance Institutions (MFIs) and the government-supported self-help groups bank linkage program (SHG-BLP). Furthermore, three out of four Indian microfinance crises — including the major 2010 Andhra Pradesh crisis — were political not economic. Certainly, the crises also stemmed from internal management problems within the MFIs that led to problematic incentives and not enough attention given to staff and group capacity building, which in turn led to easy loans, multiple and chain loans and heavy-handed loan recovery methods. However, it is argued in the thesis that ultimately it was a state-market conflict that led to the devastating Andhra crisis, shrinking the state-wide MFI loan portfolio to a tenth and existentially threatening some of the major MFIs. As a result, it is argued that MFIs have to work more actively with the involved political stakeholders at the local, regional, state and federal levels. At the same time, they have to invest more into group building, clients´ agency and establish adequate mechanisms enabling the expression and constructive handling, of complaints and problems. Perception — like trust and reputation — is core to the sustainable success of any bank, and even more so for Microfinance Institutions (MFIs), which operate in the inherently political arena of development. Additionally microfinance is a sector that is often poorly regulated and supervised. MFI operations do not only disrupt local vested interests (like that of moneylenders of all sorts, e.g. the agricultural input selling middlemen, businessman and ground landlords) but also local and regional political interests. Politicians perceived the fast growth of MFIs as "eating" into "their" self-help groups bank linkage program (SHG-BLP). This was seen as threatening either to the genuine success of the SHG-BLP or to the usage of the program for political purposes like vote bank fostering. There are enough influential interest groups who would be happy to cut down to size, the self-declared poverty-fighting heroes, who on top made a profit from their activities. Therefore, public perception and principally, the perception of clients are central. While this study found that allegations regarding strong-armed recollection methods are not unsubstantiated, the perception of specific MFIs differs substantially. In fact, the overall perception is unexpectedly positive — given that a major crisis occurred just three years before the survey of more than 550 individuals, designed for the purpose of this thesis, was conducted. Empowerment is political and multidimensional and a key stated goal of microfinance initiatives. Political, in the sense that it encompasses the struggle of marginalised groups for their political, civil and social rights. Given the argumentation, that microfinance is intrinsically political and that perception determines the long-term success of any bank, MFIs will only be sustainable if their clients see themselves as stakeholders with a strong interest in the political survival of their microfinance loan provider(s). Therefore the thesis argues that MFIs should "invest" in their clients´ agency, in their capabilities to organise themselves and rectify grievances before they can be politically exploited, endangering the MFIs. The implemented multidimensional empowerment index found expectedly that male clients are more empowered than female clients. Furthermore, female clients were found to be more empowered with regard to decision-making than female non-clients. This was the hypothesized expectation, due either to the self-selection of already more empowered women or the positive impact of group-based microfinance on the role of women in the household.