Suchergebnisse

Purpose: the article deals with the development of an algorithm for choosing the optimal scenario for the development of the regional economy. Since the "Strategy for socio-economic development of the Lipetsk region for the period until 2020" does not contain scenarios for the development of the region, the algorithm for choosing the optimal scenario for the development of the regional economy is formalized. The scenarios for the development of the economy of the Lipetsk region according to the indicators of the Program of social and economic development are calculated: "Quality of life index", "Average monthly nominal wage", "Level of registered unemployment", "Growth rate of gross regional product", "The share of innovative products in the total volume of goods shipped, works performed and services rendered by industrial organizations", "Total volume of atmospheric pollution per unit GRP" and "Satisfaction of the population with the activity of executive bodies of state power of the region". Based on the calculation of development scenarios, the dynamics of the values of these indicators was developed in the implementation of scenarios for the development of the economy of the Lipetsk region in 2016–2020. Discounted financial costs of economic participants for realization of scenarios of development of economy of the Lipetsk region are estimated. It is shown that the current situation in the economy of the Russian Federation assumes the choice of a paradigm for the innovative development of territories and requires all participants in economic relations at the regional level to concentrate their resources on the creation of new science-intensive products. An assessment of the effects of the implementation of reasonable scenarios for the development of the economy of the Lipetsk region was carried out. It is shown that the most acceptable is the "base" scenario, which assumes a consistent change in the main indicators. The specific economic effect from the implementation of scenarios for the development of the economy of the Lipetsk region and the specific economic effect per unit of all costs for the scenarios for the development of the economy of the Lipetsk region are analyzed. Methods: the scientific results are based on the main provisions of the neoclassical institutional theory, the principles of sustainable development and the basic postulates of the regional economy. The article uses comparative, tabular, graphical and economic-statistical methods.Results: the stages of the script justification process are developed and a formalized algorithm for selecting the optimal scenario for the development of the regional economy is formed in conditions of the predominance of a particular type of economic activity allowing the executive bodies of the regional government to use the resource potential of the regional economy to ensure the implementation of strategic changes depending on the activity of participants in the region's economy. It was found that the rationale and choice of the optimal scenario is an important stage in the development of the sustainable development program of the regional economy, since it helps to quantify the most probable trajectories of changes in the activities of all participants in the region's economy.Conclusions and Relevance: the practical significance of the developed algorithm lies in the possibility of using it to improve the stability of the development of the economy of specific regions. In particular, for the Lipetsk region, the "base" scenario is the most optimal given the resources available in the regional economy and the general state of the economy. ; Цель: В статье рассматриваются вопросы разработки алгоритма выбора оптимального сценария развития экономики региона. Так как «Стратегия социально-экономического развития Липецкой области на период до 2020 года» не содержит сценариев, алгоритм выбора оптимального сценария развития экономики региона формализован. Рассчитаны сценарии развития экономики Липецкой области по основным индикаторам Программы социально-экономического развития: «Индекс качества жизни», «Среднемесячная номинальная заработная плата», «Уровень регистрируемой безработицы», «Темп прироста валового регионального продукта», «Доля инновационной продукции в общем объеме отгруженных товаров, выполненных работ и услуг промышленными организациями», «Общий объем загрязнений атмосферы на единицу ВРП» и «Удовлетворенность населения деятельностью исполнительных органов государственной власти области». Определена динамика значений указанных индикаторов при реализации сценариев развития экономики Липецкой области в 2016–2020 гг. Оценены дисконтированные финансовые затраты экономических субъектов для реализации сценариев развития экономики Липецкой области. Показано, что современная ситуация в экономике Российской Федерации предполагает выбор парадигмы инновационного развития территорий, и требует от всех сторон хозяйственных отношений на региональном уровне концентрации своих ресурсов на создании новых наукоемких продуктов. Проведена оценка эффектов от реализации выбранных сценариев развития экономики Липецкой области. Показано, что наиболее приемлемым является «базовый» сценарий, предполагающий последовательное изменение основных индикаторов. Проанализирован удельный экономический эффект от реализации сценариев развития экономики Липецкой области и удельный экономический эффект на единицу всех затрат по сценариям развития экономики Липецкой области. Методология проведения работы: Научные результаты основаны на основных положениях неоклассической институциональной теории, принципах устойчивого развития и базовых постулатах региональной экономики. В статье используются сравнительный, аналитический и экономико-статистические методы.Результаты работы: Разработаны этапы процесса обоснования сценариев и сформирован формализованный алгоритм выбора оптимального сценария развития экономики региона в условиях преобладания отдельного вида хозяйственной деятельности, позволяющие исполнительным органам государственной власти области использовать ресурсные возможности экономики региона для обеспечения реализации стратегических изменений в зависимости от активности экономических субъектов региона. Выявлено, что обоснование и выбор оптимального сценария является важным этапом разработки программы устойчивого развития экономики области, так как помогает количественно оценить наиболее вероятные траектории изменений в деятельности всех экономических субъектов региона.Выводы: Практическая значимость разработанного алгоритма заключается в возможности его использования для повышения устойчивости развития экономики конкретных регионов. В частности, для Липецкой области «базовый» сценарий является наиболее оптимальным, с учетом имеющихся в экономике региона ресурсов и общего состояния экономики.

Досліджено проблеми захисту прав учасників публічних закупівель на різних етапах проведення тендерів зі здійсненням юридичної кваліфікації діянь та проаналізовано судову практику. Визначено «слабкі місця» закону, на підставі яких замовники та учасники можуть зловживати своїми правами, з метою їх усунення розроблено пропозиції до законодавства ; Исследованы проблемы защиты прав участников публичных закупок на разных этапах проведения тендеров, с осуществлением юридической квалификации действий, и проанализирована судебная практика. Определены «слабые места» закона, на основании которых заказчики и участники могут злоупотреблять своими правами, поэтому в целях их устранения разработаны предложения в законодательство ; In this article, the problems of protection of the rights of participants in public procurement at various stages of the tendering process is considering. Besides, the legal qualification of behavior of the key actors the judicial practice were analyzed. There were also defined "weaknesses" of the law, on the basis of which customers and participants can abuse with their rights, therefore, in order to eliminate them, we've made proposals to the legislation.Historically, the field of public procurement is one of the most corruptive. Experts estimate losses from corruption and insufficient competition in this sphere in the amount of at least UAH 50 billion a year. This is due to a set of factors. Firstly, employees of state-owned organizations, as usually, have no economical interest in saving money. Secondly, public procurement is a large commodity market, which in developed countries makes 10 – 15 % of GDP, and in developing countries – up to 20 % of GDP. Thirdly, corruption schemes there are relatively "simple", the average size of which in the medical sector, according to unofficial information, is 5 – 10 % of the contract price, and sometimes it can be limited to a "gift" of stationery goods, etc.Abuse can occur at every stage of procurement and, sometimes, it is difficult to prove their illegality, due to their formal legality. It is so due to gaps in the legislation.I.At the stage of procurement planning there can be determined such abuses:1) violation in determining the subject of procurement: (1.1) excessive details of goods, services and works, establishment of specific requirements that do not result in the customer obtaining logistical or organizational advantages, but can be performed only by a limited circle of business entities; (1.2) unreasonable procurement of works, when the price of the equipment is higher than the cost of the work itself; (1.3) reference in the bidding documentation to a particular trademark, if the subject of the purchase can be described by general features (for example, the purchase of a car). An exception is the cases when the customer buys the belonging for the main thing, for example, in order to purchase a consumable material compatible with a medical product; (1.4) concealing the object of purchase by using improper symbols of classifiers, making grammatical errors, loading low-quality files; (1.5) abstract requirements for a product, work or service.2) violations related to the division of the subject of purchase on lots: (2.1) buying many of lots without a real need for them, though such approach is financially disincentive for small and medium-sized businesses; (2.2) uniting in one lot different commodity groups (for example, medicines and medical products).3) untimely changes to an annual procurement plan, due to gaps in the legislation, because there is no exact time at which plan should be approved as a deadlines for amendments.5) the main violation is a formation of tender documentation for a particular participant or products, for example: - setting the requirements that contradict the law (to provide documents which are not provided by law); - a need to submit unreasonably complex documents (disproportionally long terms or high fees when they are received, which may only be available for large enterprises).6) the requirement to submit some documents by participants in hard copy before the date of the disclosure of tender offers, regardless of the work of the electronic system.7) consolidation in a draft contract of such conditions as to discourage bona fide suppliers to participate in the tender, in particular: - overvaluation of the payment period for delivered products, for example, "until the 31.12.2017" or "payment is made within 100 days from the date of shipment of products"; - installation of complicated delivery terms by the supplier, for example, "the supplier must deliver the products at the request of the customer within 24 hours"; - disproportionately severe penalties and operational sanctions for breach of contractual obligations by the supplier. Such conditions allow the customer to apply them with a "repressive" purpose selectively to certain participants. However, such abusive rights formally meet the requirements of procurement law.Also, violations by customers and suppliers may take place at the stage of procurement or at the stage of execution of the contract.On the basis of the study were proposed the main directions of improvement of the procurement law: (1) to introduce the principle of proportionality of tender requirements to the price and complexity of the subject of procurement; (2) to reduce the thresholds of sub-procurement and to oblige customers to make public announcements on any pre-purchase; (3) to establish the dependency between the bid price and the fee for appealing the procurement procedure to the Antimonopoly Committee of Ukraine; (4) to approve rules for assessing the experience of performing similar contracts by participants, as well as a list of documents confirming the existence of such experience; (5) to approve sectoral standards for the preparation of tender documentation; (6) to secure a clear prohibition on the submission of any documents and information related to the procurement, in writing, before the date of disclosure of tender offers

Тема. Взаимодействие государственного и частного права в современной России и появление сложных образований в системе праваЦель статьи - изучить и обосновать наличие новых тенденций между частным и общественным начинанием в российской правовой системе, что привело к появлению новых сложных структур в системе российского законодательства и законодательства.Характеристика проблемного поля.Процесс формирования современной российской правовой системы и российского законодательства не только не закончился, но еще только в начале его карьеры. В этой связи вопрос о российском праве был и остается предметом многих длительных научных дискуссий, которые предлагают множество решений. Наконец, этот вопрос никогда не может быть закрыт, потому что закон - это явление, которое постоянно развивается. В настоящее время неизвестны новые сферы деятельности (например, ядерная энергетика, информационная безопасность или освоение космоса), соответственно возникают новые отношения. Такая ситуация объективно ведет к появлению новых правовых норм, регулирующих отношения, возникающие в реальной жизни. Ответ на следующие вопросы: будут ли эти правила создавать специальную отрасль права или они станут частями традиционных отраслей права (например, гражданские или административные), - могут устанавливаться только посредством конкретных исследований. Однако следует отметить нынешнюю тенденцию в построении системы современного российского законодательства и законодательства. Первое - постоянное (систематическое) появление нормативных актов, обеспечивающих правовое регулирование новых, возникающих социальных отношений, которые неизбежно происходят в связи с кардинальными изменениями в экономическом и политическом характере, из-за сложной внешней и внутренней ситуации в стране. Вторая тенденция связана с отсутствием систематической работы по кодификации российского законодательства в условиях динамично меняющейся ситуации, часто приводит к правилам, которые часто не только соединяются друг с другом, но иногда противоречат друг другу. Эти тенденции усложняют формирование единой правовой системы и правоприменительной практики в России.A description of the methods and research methodology. General and specific scientific cognition methods: systematic approach, comparative legal and formal logical methods were used in the research. Information about the main scientific results. Complex institute as a phenomenon of the legal system and as one of the mechanisms of interaction of private and public law traditionally appears in the process of borrowing of law rules by one branch of law from another. The branch of law, which rules are derived, sometimes loosely called "mother", and the branch of law that produces a comprehensive institute – is called "child". Fixing the rules of "parent" branch of law in the laws and other sources of the "child" branch of law is characteristic external symptom of complex legal institute. However, this feature operates only in conjunction with other features of integrated institute. It is not always entails an appearance of complex legal institute itself. At the same time, complex legal institutions, absorbing the norms of the different branches of public and private law, are formed around the constitutional standards. Such standards play a role of not just constitutional basis, but the main system-forming factor, the role of the maternal branch of the law that is supplemented with norms of other branches of law.There is a dynamic relationship between the fields of law and complex institutions, so there is a possibility of escalating cross-sectoral institutions into the independent branches of law. This is achieved with the further development of group-specific social relations, forming a complex Institute of law and the gradual transformation of this institute into an independent branch of Russian law. The problem of gaps and conflicts appears more often in complex legal institutions than in traditional branches of law, significant institutions. However, the main way of addressing gaps, conflicts, is common to all separate legal entities as well as to legal system in general. It is the comprehensive and precise systematization of legislation, taking into account the peculiarities of legal regulation in the sphere of public relations.The existence of complex branches and institutions in law makes highlight complex structure along with traditional structures of law, such as hierarchical (vertical), branch (horizontal) and federative.The presence of complex branches of law itself does not automatically indicates the presence of the relevant complex branches of law institutions. If we need to justify the allocation of comprehensive formation (industry or institution) in law, it is important always ask yourself the logical question: do special normative means of the system organization of legal material exist in a chosen array of the laws of and what current legal instruments do give us reason to say that we have not simply a normative array, but the integrated interdisciplinary institute or branch of law. Asking these questions and obtaining valid answers on them will allow to avoid the formation of pseudoinstitutions of law and even reduce unwarranted enthusiasm in the search of complex formations instead of traditional selection classic industries and institutions in law with public and private law principles and components of a single system of law.Формирование сложных отраслей и институтов права является новой, многообещающей формой взаимодействия между государственным и частным правом. Это обусловлено объективной необходимостью эффективного регулирования нынешних сложных социальных отношений. Благодаря этому интегрированному подходу к регулированию растет потенциал регулирования всех структурных единиц права, и акцент делается не на самоподдерживающемся потенциале конкретной отрасли права, а на более эффективном регулировании социальных отношений. Наличие сложных систем в системе российского законодательства обеспечивает систематизацию правил в соответствующей области общественных отношений, что в целом положительно влияет на систематизацию российского законодательства. ; Цель статьи – систематизировать основные вопросы правоприменения, связанные с появлением и развитием в системе российского права комплексных правовых институтов и отраслей, способствующих нахождению паритета между традиционными отраслями публичного и частного права. В процессе работы были применены общие и специально-научные методы познания: системный, сравнительно-правовой, формально-логический и др. В результате проведенного исследования сделан вывод, что развитие в системе современного российского права комплексных образований позволяет, не разделяя отношения на публичные и частные, комплексным образом разрешать новые политические, социальные и экономические вызовы в российском государстве.

У статті досліджено диригентську діяльність М. Лисенка у контексті проблем ідентичності. Акцентуючи увагу на деяких історичних фактах з біографії митця, окреслено риси, характерні для класика української музики, чий вплив на мистецтво є масштабним та незаперечним. Охарактеризовано національно-культурну ідентичність М. Лисенка, що підкреслено нерозривністю його композиторської, виконавської та диригентської діяльності з національним фольклором і поезією. У контексті проблем ідентичності проаналізовано творчу діяльність М. Лисенка та визначено основні характерні ознаки культурної і національної ідентичності, а також самоідентичності, які він проявляв упродовж творчого життя. Зроблено висновок, що постать М. Лисенка є синтезом різних компонентів ідентичності і не може бути зведена до котроїсь із них через масштабність та інтегративний тип таланту митця. ; Starting from the second half of the twentieth century the concept of identity has become a universal explanatory paradigm, a universal tool for research. Linguistic and cultural divisions, "split" society, which is unfortunately Ukraine today, need realization of the national identity policy, which should be implemented in all areas of civil, social and cultural life.The aim of the research is to study the figure of Mykola Lysenko in the context of identity issues. To achieve this, the following objectives have to be addressed: discover and process the necessary reference database; to identify manifestations of various identity types in the life and creative activity of Mykola Lysenko and their influence on the further development of the Ukrainian choral art.Mykola Lysenko spent his childhood in the Hrynky village, Kremenchug district in Poltava region. And then in his childhood, when he was living close to the people and perceiving their traditions, the seed of his national consciousness was planted. Over the time the seed was shaped into a national vocation, as it is well known, that self, i.e. self-identity, cannot be formed without the influence of an external factor. Since 1860 M. Drahomanov, T. Rylsky, V. Antonovich and many others pro-Ukrainian students of St. Volodymyr Kyiv University played a key role in the formation of M. Lysenko.The national and cultural identity of M. Lysenko is emphasized by the inseparability of his composing, performing and conducting activities from the national folklore and poetry.In the nineteenth century there was a form of class identity, thus aristocracy and common people were separated from each other. Classes gave rise to limitations as the folk culture could only partially penetrate into the higher circles due to its "commonality". At the same time by limiting its "high culture" the aristocracy was defending their own interests. The fact that M. Lysenko came from a "higher" class gave him the opportunity to present the folk art in a professional way which "suited" aristocratic taste. That was one of the key elements of Lysenko's influence on the development of the Ukrainian music as by his creative work he began to unite different class groups demonstrating their affiliation to the same culture.Despite the existence of the Ukrainian people, from the point of view of the official Russian Empire policy of the nineteenth century, Ukraine as such did not exist. Ukrainian language and national culture were outlawed. Persistent and long-term work of M. Lysenko on folklore and its presentation at the concert venue brings the master in the limelight of national identity. Practical significance of Lysenko's folklore works is unification of Ukrainians around the national idea, and his conductor-choral activity became a tool of this union.His creativity, which demonstrated his clear national identity, M. Lysenko spread throughout Ukraine. His trips with choruses to Ukrainian cities not only initiated concert tours as such, but put the Ukrainian song in his adaptation on the unprecedented pedestal. M. Lysenko's merit as a conductor is that he was rather demanding and strict and that way he taught and showed how to perform a Ukrainian song, always treating seriously the performance of musical works.It is difficult to imagine the Ukrainian music culture of the second half of the nineteenth and early twentieth centuries without M. Lysenko as a musician and luminary. Almost every family that had a piano at that time also had his "collections". And the songs from his "forties" and "dozens" were performed by many amateur choirs.We cannot fully understand a historical figure of M. Lysenko in the context of identity issues without considering the political tension of that period. Therefore the author tries to outline the features of the master, whose impact on the art is huge and undeniable, by emphasizing some historical facts in his biography. While analyzing Lysenko's activity, the article defines and outlines features of cultural and national identity and self-identity displayed by the master through his creative life. The conclusion has been drawn that the figure of Mykola Lysenko is a synthesis of various components of identity and cannot be reduced to one of them due to the scale and integrative type of master's talent. The significance of this study lies in the fact that it takes a new look at M. Lysenko who is intertwiningly connected with the formation of Ukrainian identity as a whole. This modern factor is decisive in the development of country's own socio-cultural and civilizational autonomy Studies of the national, cultural and self-identity of Ukrainian conductors create the basis for shaping the policy of the Ukrainian nation in the field of culture. The further development of this study is intended to consolidate the society around the acute ideas and principles of national self-affirmation on the basis of common national interests. In this way, reliable foundations are laid for awareness of the common national identity.

This article explores the basic principles and conceptual approaches to the concept of «power». Modern globalizational processes in the world (political, economic) influence the emergence of new concepts of power. The basic theoretical concepts of international relations - «hard power» and «soft power» and the possibility of using them in Ukrainian foreign policy are under consideration. The causes of emergence of the «soft power» concept is studied in the article. Among the mentioned causes we examine the end of «Cold War» and formation of multipolar international system. It brings us to the changes of the nature of the power itself and makes the strategy of «soft power» more potential. The attention is drawn to the relevance of the essence of the «soft power» concept and possibility of its usage in Ukrainian foreign policy, in its political scientific discussions. The annexation of the Crimea in 2014 and the military conflict with Russia influenced the future implementation of this concept. The potential of the «soft power» concept in Ukraine is already exhausted. The «Orange Revolution» in 2004 and «Revolution of Dignity» in 2014 are the symbolic events of modern Ukraine and the main tools of the «soft power». These events formed a positive image of Ukraine in Europe. It is necessary to restrict (financially and informationally) the usage of this concept and give priority to the «hard power». Concept of «soft power» is only effective in the countries with significant military and economic potential. With regard to Ukraine, the tools of the attractiveness of the economic model of development are not effective and are still unpredictable. The secondary effects of internal political and economic upheavals, the annexation of the Crimea and hostilities in the Donbas spread to most sectors of the national economy. It is noted that in the context of cultural and value attraction in order to use the whole image potential of our state, we need a well-thought out state information policy and a clearly planned branding campaign, which takes time and considerable financial expenses. Ukraine show that in order to ensure its national security for the 'second-tier' states the development of its own military force should be on a priority basis. ; В статье исследованы основные принципы и концептуальные подходы понятия «силы». Отмечается, что современные глобализационные процессы в мире (политические, экономические) влияют и на появление новых дефиниций силы. Анализируются основные теоретические концепции международных отношений «жесткая сила» и «мягкая сила» и возможности их использования в внешнеполитической стратегии Украины. Изучаются причины появления концепции «мягкой силы», среди которых: конец «холодной войны»; формирования многополярной международной системы. Это приводит к изменению природы самой силы, в основном делая стратегию «мягкой силы» более потенциальной. Обращается внимание на актуальность проблемы сущности концепции «мягкой силы» и возможности ее использования во внешней политике Украины в ее научном политическом дискурсе. Аннексия Крыма 2014 и военный конфликт с Россией повлиял на будущее внедрение и использование этой концепции, потенциал которой уже исчерпан. «Оранжевая революция» 2004 и «Революция достоинства» 2014 это знаковые события современной Украины и главный инструментарий стратегии «мягкой силы». Эти явления сформировали позитивный имидж Украины в странах европространства, и требуются ограничения использования этой концепции (информационно и финансово) и предоставление приоритета другой «жесткой силе». Утверждается, что концепция «мягкой силы» эффективна только в странах со значительным военным и экономическим потенциалом.Что касается Украины, инструментарии привлекательности экономической ее модели развития не эффективны и пока еще бесперспективны. Вторичные эффекты внутренних политических и экономических потрясений, аннексии Крыма и военных действий на Донбассе распространились на большинство секторов отечественной экономики. Отмечается, что в контексте культурно-ценностной привлекательности для того, чтобы задействовать весь имиджевый потенциал нашего государства, необходимы продуманная государственная информационная политика и четко спланированная брендинговая кампания, а это требует времени и значительных финансовых затрат. События в Украине показывают, что для обеспечения своей национальной безопасности для государств «второго эшелона» приоритетным является формирование военной мощи. ; У статті досліджено основні принципи та концептуальні підходи поняття «сили». Відзначається, що сучасні глобалізаційні процеси у світі (політичні, економічні) впливають і на появу нових дефініцій сили. Аналізуються основні теоретичні концепції міжнародних відносин – «жорстка сила» й «м'яка сила» та можливості їх використання у зовнішньополітичної стратегії України. Вивчаються причини появи концепції «м'якої сили», серед яких: кінець «холодної війни»; формування багатополярної міжнародної системи. Це призводить до зміни природи самої сили, в основному роблячи стратегію «м'якої сили» більш потенційною. Звертається увага на актуальність проблеми сутності концепції «м'якої сили» та можливості її використання у зовнішній політиці України в її науковому політичному дискурсі. Анексія Криму 2014 р. та військовий конфлікт із Росією вплинув на майбутнє впровадження цієї концепції, потенціал якої вже вичерпаний. «Помаранчева революція» 2004 р. та «Революція гідності» 2014 р. – це знакові події сучасної України та головний інструментарій стратегії «м'якої сили». Ці явища сформували позитивний імідж України в країнах євро простору, і є необхідність обмеження використання цієї концепції (інформаційно та фінансово) та надавати пріоритет іншій – «жорсткій силі». Стосовно України інструментарії привабливості економічної моделі розвитку не є ефективними та поки ще безперспективні. Вторинні ефекти внутрішніх політичних та економічних потрясінь, анексії Криму та військових дій на Донбасі поширилися на більшість секторів вітчизняної економіки. Відзначається, що в контексті культурно-ціннісної привабливості для того, щоб задіяти весь іміджевий потенціал нашої держави, необхідні продумана державна інформаційна політика й чітко спланована брендингова кампанія, а це потребує часу та значних фінансових витрат. Події в Україні показують, що для забезпечення своєї національної безпеки для держав «другого ешелону» пріоритетним є формування військової могутності.

The questions of creation and progress of the Department of Ukrainian History and Ethnopolitics of the Oles Honchar Dnipro National University. It was found out that it was created in 1938 as a department of Marxism-Leninism. At the beginning of its existence, the department operated as a general university, consisting of a small group of teachers, representatives of a new generation of educators who were practiced as professional historians already in Soviet times. Despite the rigid ideological dictatorship of the ruling party, the existing methodological monism, the staff of the department in the postwar period duly fulfilled tasks in the field of organization of teaching, methodological and educational work. It is also noted that since the end of the 1970s, the research activity of the unit has become much more active. This was manifested in the formation of prof. A. Chernenko is a powerful scientific school for the study of political emigration. It was emphasized that during the Soviet period the department changed its name several times (history of the CPSU, political history), but the distinctive features of its employees remained: professionalism, high responsibility, competence, decency. Following the proclamation of Ukraine's independence, the department (in 1992) received the title of Ukrainian history and ethnopolitics and was transformed into an integral part of the historical faculty of the State Duma. In turn, the main line in the teaching staff of the early twenty-first century. becomes adaptation to the requirements of the credit-module system, a thorough restructuring of the entire educational process, associated with the teaching of the course «History and Culture of Ukraine». At the same time, the transformation of the theoretical and methodological tools of the scientific and pedagogical staff of the department takes place, and the subject field of their scientific studies is expanding considerably. The latter is mainly connected with the study of the activities of political parties and civic organizations of different ideological directions, problems of Ukrainian state formation, peculiarities of the formation of industrial society in the Ukrainian lands. At the current difficult stage of development of higher education in Ukraine, the department remains an organic structural subdivision of the Oles Gonchar DNU and, together with the entire teaching staff of the university, is looking for new opportunities for activating all spheres of its activity. ; Отражены вопросы создания и развития кафедры украинской истории и этнополитики Днепровского национального университета им. Олеся Гончара. Выяснено, что она была образована в 1938 г. в качестве кафедры марксизма-ленинизма. В начале своего существования кафедра действовала как общеуниверситетская в составе небольшой группы преподавателей, представителей нового поколения педагогов, которые состоялись как профессиональные историки уже в советское время. Несмотря на жесткий идеологический диктат правящей партии, существовавший тогда методологический монизм, коллектив кафедры в послевоенный период достойным образом трудился в сфере учебно-методической и воспитательной работы. Также отмечено, что с конца 1970-х гг. научно-исследовательская деятельность подразделения значительно активизируется. Это проявилось в образовании проф. А. М. Черненко научной школы по изучению политической эмиграции.Подчеркнуто, что в течение советского периода кафедра несколько раз изменяла свое название (истории КПСС, политической истории), но неизменными оставались отличительные черты ее сотрудников – профессионализм, высокая ответственность, компетентность, порядочность. После провозглашения независимости Украины, кафедра (в 1992 г.) получила название украинской истории и этнополитики и становится составной частью исторического факультета ДГУ. В свою очередь магистральным направлением в учебной работе коллектива в начале ХХІ века была адаптация к требованиям кредитно-модульной системы, перестройка всего образовательного процесса, связанная с преподаванием учебного курса «История и культура Украины». В это же время происходит трансформация теоретико-методологического инструментария ученых кафедры, значительно расширяется предметное поле их научных исследований. Последнее преимущественно связано с изучением деятельности политических партий и общественных организаций разного идеологического направления, раскрытием проблем создания украинского государства, особенностей становления в украинских землях индустриального общества. На современном непростом этапе развития высшей школы Украины кафедра остается органическим структурным подразделением ДНУ имени Ол. Гончара и вместе со всем преподавательским коллективом университета ищет новые возможности для активизации всех сфер своей деятельности. ; Висвітлено питання створення та поступу кафедри української історії та етнополітики Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара. З'ясовано, що вона була утворена в 1938 р. в якості кафедри марксизму-ленінізму. На початку свого існування кафедра діяла як загальноуніверситетська в складі невеликої групи викладачів, представників нової генерації освітян, що реалізувалися як професійні історики вже в радянський час. Незважаючи на жорсткий ідеологічний диктат правлячої партії, існуючий методологічний монізм, колектив кафедри у післявоєнний період гідним чином виконував завдання в царині організації навчально-методичної та виховної роботи. Також наголошено, що з кінця 1970-х рр. науково-дослідна діяльність підрозділу значно активізується. Це проявилося в утворенні проф. А.Черненком потужної наукової школи з вивчення політичної еміграції. Підкреслено, що протягом радянського періоду кафедра кілька разів змінювала свою назву (історії КПРС, політичної історії), але незмінними залишалися вирізняльні риси її співробітників – професіоналізм, висока відповідальність, компетентність, порядність. Опісля проголошення незалежності України кафедра (в 1992 р.) дістала назву української історії та етнополітики та була перетворена на складову частину історичного факультету ДДУ. У свою чергу магістральним напрямом у навчальній роботі колективу на початку ХХІ ст. стає адаптація до вимог кредитно-модульної системи, ґрунтовна перебудова всього освітнього процесу, пов'язана із викладанням навчального курсу «Історія та культура України». В цей же час відбувається трансформація теоретико-методологічного інструментарію науково-педагогічних працівників кафедри, значно розширюється предметне поле їх наукових студій. Останнє переважно пов'язане з вивченням діяльності політичних партій та громадських організацій різного ідеологічного спрямування, проблем українського державотворення, особливостей становлення в українських землях індустріального суспільства. На сучасному непростому етапі розвитку вищої школи України кафедра залишається органічним структурним підрозділом ДНУ імені Олеся Гончара та разом з усім викладацьким колективом університету шукає нові можливості для активізації всіх сфер своєї діяльності.

Modernity alongside with new technologies development, fundamental changes in the printing industry and informatization of society presented the mankind with such an invention as propaganda. It became an integral part of authoritarian and totalitarian political regimes of the XXth century. However, as a tool of consciousness manipulation, it was actively used by the empires during the "long" XIXth century. In the conditions of the First World War propaganda played a significant role in the mobilization processes and in the formation of the enemy's image. The article attempts to assess the effectiveness of the propaganda during the First World War. The article examines the researches that analyze the events of the war from the point of view of Soviet, modern Ukrainian and foreign historiography and contain descriptions of the propaganda campaign on the front line and in the rear. The state of modern historical research is highlighted and the prospects of further research are indicated. The study of the experience of the First World War and the information component of the fighting can be useful, given the fact that the Russian Federation today uses ideological stamps of that period.The analysis of existing studies on the issues of the First World War in general and its propaganda component in particular proves an increasing interest in the investigation of information warfare topic. Since 2014, the number of studies devoted to the First World War has increased in domestic and foreign research. The Ukrainian regions were a part of Austria-Hungary and Russia, so the usage of the Ukrainian national question in the propaganda of those states was significant. However, the issue of the propaganda war between the two empires is not covered comprehensively.The first study on this subject was of general practical character. The first foreign scholars who examined propaganda were mass communication specialists. For Soviet historical science, the priority task was to study the revolutionary events of 1917 and the period of the civil war. The events of 1914-1918 were interpreted only as an imperialist war, their study was conducted tendentiously. Modern historiography on the First World War reflects the main directions of the European historical school at the beginning of the XXIst century with a focus on social and socio-cultural history. Foreign historiography is represented by Russian, European and American authors. In their research considerable attention is paid to the topic of military psychology and cultural-anthropological aspects of war. The analysis of the extent of the given problem research in the studies of foreign historians suggests a sufficient level of its investigation. Modern historians pay much attention to the ideological aspect, the analysis of visual propaganda. The interest in considering the mechanisms for the formation of images of the enemy, its state and allies increased. A promising object of historical research is the study of the verbal and nonverbal aspects of the propaganda production of both empires. ; Modernizacja wraz z rozwojem nowych technologii, fundamentalne zmiany w branży poligraficznej i informatyzacja społeczeństwa "przedstawiona" ludzkości, między innymi, i takim wynalazkiem jak propaganda. Stała się integralną częścią funkcjonowania autorytarnych i totalitarnych reżimów politycznych w XX wieku, jednak jako narzędzie manipulowania świadomością była aktywnie wykorzystywana przez imperia podczas "długiego" XIX wieku. W warunkach Pierwszej wojny światowej propaganda odegrała ważną rolę w procesach mobilizacji i kształtowaniu wizerunku wroga. Artykuł analizuje historiografię ukraińską i zagraniczną poświęconą propagacji czasów Pierwszej wojny światowej, określa etapy badań historycznych i ich specyfikę. Analizowane prace przedstawiające obraz wydarzeń wojny po stronie rosyjskiej i austro-węgierskiej i zawiera opisy elementów kampanii propagandowej zarówno z przodu, jak iz tyłu. Podkreślano, że pierwsze badania nad problemem oddziaływań informacyjnych i psychologicznych w warunkach Pierwszej wojny światowej rozpoczęły się od razu po zakończeniu działań wojennych. Następny okres, reprezentowany przez radziecką historiografię, rozpoczął się w latach dwudziestych i trwał do końca lat osiemdziesiątych, określając jego specyfikę i główną treść prac, które rygorystycznie określały ustanowione granice ideologiczne. Podkreślono stan współczesnych badań naukowych i nakreślono perspektywy dalszych badań. Współczesna zagraniczna historiografia reprezentowana jest przez autorów rosyjskich, europejskich i amerykańskich. Następny szczyt zainteresowania Wielką Wojną jest spowodowany wiekiem od samego początku. Nacisk kładziony jest na rosnące zainteresowanie analizą treści wizualnych propagandy, mechanizmów tworzenia obrazów wroga "obcych" i "jego". ; Доба модерну з розвитком нових технологій, кардинальних змін у друкарській галузі та інформатизації суспільства «подарувала» людству серед іншого, й такий винахід як пропаганда. Вона стала невід'ємним елементом функціонування авторитарних та тоталітарних політичних режимів у ХХ ст., проте як інструмент маніпулювання свідомістю активно використовувалась й імперіями протягом «довгого» ХІХ ст. В умовах Першої світової війни пропаганда відіграла важливу роль у мобілізаційних процесах та формуванні образу ворога. У статті проаналізовано українську та зарубіжну історіографію, присвячену пропаганді часів Першої світової війни, визначено етапи історичних досліджень та їх специфіку. Проаналізовано роботи, які презентують погляд на події війни з російської і австро-угорської сторони та містять описи елементів пропагандистської кампанії як на фронті, так і в тилу. Наголошено, що перші дослідження проблематики інформаційно-психологічного впливу в умовах Першої світової війни почалися відразу після закінчення бойових дій. Наступний період, репрезентований радянською історіографією, розпочався в 1920-х рр. і тривав до кінця 1980-х рр., окреслено його специфіку та основний зміст робіт, які були жорстко детерміновані встановленими ідеологічними межами. Висвітлено стан сучасних наукових пошуків та окреслено перспективи подальших досліджень. Сучасна зарубіжна історіографія представлена російськими, європейськими та американськими авторами. Черговий пік інтересу до Великої війни викликаний століттям від її початку. Акцентується увага на зростанні інтересу до аналізу візуального контенту пропаганди, механізмів формування образів ворога «чужого» та «свого».

Проаналізовано особливості етнокультурної ситуації в Україні та проблеми щодо забезпечення етнокультурних прав української державотворчої нації, національних меншин у контексті реалізації Угоди про асоціацію. Доведено, що одним із пріоритетів державної етнополітики України є захист національно-культурних прав та свобод національних меншин та дотримання взятих на себе міжнародних зобов'язань у цій сфері. З'ясовано, що поза увагою держави в контексті здійснення публічного управління етнополітичними відносинами залишаються проблеми забезпечення розвитку української державотворчої нації та взаємодія останньої із національними меншинами у напрямку національної консолідації. Запропоновано основні заходи щодо забезпечення етнокультурних потреб української державотворчої нації. ; Problem setting. Ensuring cultural development of all the ethnic components of society is one of the tasks of a democratic state in the context of the implementation of a public ethnic policy. European integration desires encourage the Ukrainian country to implement a responsible and well-considered public policy in order to ensure the cultural rights of national minorities. However, currently, the ethnocultural aspect of public administration in the field of ethnopolitical relations in the context of European integration of Ukraine needs to be considered not only through the prism of providing the language and cultural, and religious needs of national minorities, but also the state-building Ukrainian nation. This is required by the specific ethnocultural situation that has occurred in Ukraine today.Recent research and publications analysis. Some aspects of ensuring the rights and freedom of national minorities in Ukraine have been investigated by M. Almashi, V. Lemak, L. Masenko, V. Ovcharenko, N. Papish, O. Fedun. The issues of national identity and nation consolidation have been analyzed by V. Kriachko, O. Nelha, O. Orzhel.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The peculiarities of the ethnopolitical situation in Ukraine require the public authorities to take decisive steps to ensure the ethnocultural development of the Ukrainian state-building nation, which would not contradict Ukraine's commitments to the EU in the context of the implementation of the Association Agreement between Ukraine and the European Union.The purpose of the article is to analyze the state of ensuring the ethno-cultural rights of the Ukrainian state-building nation and national minorities in Ukraine in the context of the implementation of the Association Agreement and to propose the ways to solve problems in this area.Paper main body. Legislation and public management practices in Ukraine ensure all aspects of preserving the national identity and originality of national minorities, including the right of the national minorities to exist, the right to use their native language and cultural achievements, the functioning of schools where teaching is conducted in the native language of the national minorities, the right of national minorities to representation in public authorities and local self-government bodies. The Action Plan for the implementation of the Association Agreement between Ukraine and the European Union provides for the implementation of activities related to the protection of the rights of national minorities by the ministries and departments of Ukraine. As part of the implementation of its commitments to the EU, Ukraine has adopted the Law of Ukraine "On the Principles of Prevention and Combating of Discrimination in Ukraine", "National Human Rights Strategy", in which the strategic goal was defined to support and development of tolerant international relations in society. One of the areas of state anti-discrimination policy on ethnic grounds is the improvement of the situation of the Roma. In order to ensure equal rights and opportunities of representatives of the Roma minority, the "Strategy for the Protection and Integration of the Ukrainian Society of the Roma National Minorities for the Period up to 2020" has been adopted and implemented. The national minorities in Ukraine widely use the right to learn their language, to attend classes at the elementary school and to visit cultural centers.Today, the ethnocultural aspect of public administration in the field of ethnopolitical relations in Ukraine needs to be considered not only through the prism of providing the language and cultural and religious needs of national minorities, but also the state-building Ukrainian nation. One of the ethnocultural problems in Ukraine is the lack of ethnic and language and cultural orientation of a significant part of its population. To overcome the deformations of the national linguage and cultural, and linguage and information space caused by the centuries-old assimilation policy of the Ukrainian nation, there is a problem of ensuring the full functioning of the Ukrainian language in all spheres of public life throughout the country. To ensure the ethnocultural needs of the Ukrainian state-building nation, it is necessary to implement a complex of activities, aimed at the development of Ukrainian culture, functioning of the Ukrainian language in all spheres of public life throughout Ukraine, the development of Ukrainian book publishing, creating a single canonical Ukrainian local churchConclusions of the research and prospects for further studies. The public administration practice in the field of ethnopolitical relations in Ukraine demonstrates the proper level of guaranteeing and ensuring the ethnocultural rights of national minorities, especially in education, concerning the right to study in their native language. Ethnopolitical situation in Ukraine, in which Ukrainians are discriminated on the basis of their mother tongue, requires public authorities to take decisive steps to ensure the ethnocultural needs of the Ukrainian state-building nation, the basic of which should be: the adoption of language legislation; protection at the legislative level of the Ukrainian information space from foreign influence; state support in the process of creation and popularization of high-quality Ukrainian-language cultural products; filling of the media space of Ukraine (television, radio), Internet resources in the Ukrainian-language cultural product.

Introduction: Vaccination adherence is a public health issue. Because of insufficient vaccine coverage, the French government added 8 compulsory vaccines to the calendar, which already contained three. We decided to evaluate pregnant women's representations about vaccination for their future child in the frame of the compulsory vaccination, in order to show the reasons for vaccine hesitation or refusal. The main objective of this study is to highlight the obstacles to vaccination, and secondarily to assess the women's intention to respect the new immunization schedule and to identify the profile of patients who are unfavourable to vaccination. Method: Pregnant women aged 18 to 45 attending pregnancy consultation in the obstetrics and gynaecology department of the North Hospital and conception in Marseilles and in general medical consultation are included in February 2018. They are asked to answer a questionnaire in order to know their profile, their knowledge and their opinions on vaccination. Results: 115 women were included, 43 were hesitant or against vaccination (37%). Within the limits of our study, one of the first fears that emerges is the fear of the side effects of vaccines. The other barriers identified were often misleading media sources (p = 0.02), lack of confidence in the general practitioner of hesitant patients or against vaccination (p = 0.0001), loss of confidence in conventional medicine of women who prefer alternative medicine (p = 0.00005), nulliparity (p = 0.04) and ignorance of the solidarity of vaccination (p = 0.04). Women hesitating or against vaccination mostly associated vaccination with a negative theme such as side effects, sting, adjuvants or pharmaceutical companies (p = 0.03). We did not find any significant difference between the group of women hesitating or against vaccination and the group of women favouring vaccination with regard to age, employment, level of education, place of residence, intention to breastfeed, the mother's current or non-current vaccination schedule, and consulting a homeopath. Among the 115 women only 9 were aware of the 11 mandatory vaccines. 15% of the women surveyed will not comply with the new vaccination schedule, most of them because they are afraid of the side effects of vaccines (53%). They are mainly nulliparous (p = 0.006), women hesitant or against vaccination, (p <0.001) and women who have already had fears about vaccination for their other children (p = 0.01).Conclusion: Therefore, it seems essential to improve information for pregnant women and more widely for future parents in order to promote vaccination and counteract hesitation or refusal of vaccination. The general practitioner and the paediatrician play an important role in this process. So we created an informative brochure using the results of the study and the literature facts to accompany and help future parents in their vaccination decision. ; Introduction : l'adhésion à la vaccination est un enjeu de santé publique. Devant des couvertures vaccinales insuffisantes le gouvernement français a ajouté 8 vaccins obligatoires au calendrier qui en contenait déjà trois. Nous avons décidé d'évaluer les représentations sur la vaccination des femmes enceintes pour leur futur enfant dans le cadre de l'obligation vaccinale, afin de montrer les motivations de l'hésitation vaccinale ou de refus. L'objectif principal de cette étude est de mettre en évidence les freins à la vaccination, et secondairement d'évaluer l'intention des femmes de respecter le nouveau calendrier vaccinal et d'identifier le profil des patientes défavorables à la vaccination.Méthode : les femmes enceintes de 18 à 45ans se présentant en consultation de suivi de grossesse dans le service de gynécologie obstétrique de l'hôpital nord et de la conception à Marseille ainsi qu'en consultation de médecine générale sont incluses au mois de Février 2018. Il leur est demandé de répondre à un questionnaire, afin de connaitre leur profil, leurs connaissances et leurs opinions sur la vaccination. Résultats : 115 femmes ont été incluses, 43 étaient hésitantes ou contre la vaccination (soit 37%). Dans les limites de notre étude, une des premières craintes qui se dégage est la peur des effets secondaires des vaccins. Les autres freins identifiés sont les sources d'information médiatiques souvent erronées (p=0,02), le manque de confiance envers le médecin généraliste des patientes hésitantes ou contre la vaccination (p=0,0001), la perte de confiance en la médecine conventionnelle des femmes qui préfèrent se tourner vers une médecine alternative (p=0,00005), la nulliparité (p=0,04) et l'ignorance du caractère solidaire de la vaccination (p=0,04). Les femmes hésitantes ou contre la vaccination associaient majoritairement la vaccination à un thème négatif tels que les effets secondaires, la piqûre, les adjuvants ou encore les laboratoires pharmaceutiques (p=0,03). Nous n'avons pas mis en évidence de différence significative entre le groupe de femmes hésitantes ou contre la vaccination et le groupe de femmes favorables à la vaccination concernant l'âge, l'emploi, le niveau d'étude, le lieu de vie, l'intention d'allaiter, le calendrier vaccinal à jour ou non de la mère, et le fait de consulter un homéopathe. Sur les 115 femmes seulement 9 connaissaient les 11 vaccins obligatoires. 15% des femmes interrogées ne vont pas respecter le nouveau calendrier vaccinal, la plupart car elles ont peur des effets secondaires des vaccins (53%). Ce sont principalement des nullipares (p=0,006), des femmes hésitantes ou contre la vaccination, (p<0,001) et des femmes qui ont déjà eu des appréhensions pour la vaccination de leurs autres enfants (p=0,01). Conclusion : il apparait donc primordial d'améliorer l'information destinée aux femmes enceintes et plus largement aux futurs parents dans le but de promouvoir la vaccination et de contrer l'hésitation ou le refus vaccinal. Le médecin généraliste et le pédiatre jouent un rôle important dans cette démarche. Nous avons donc créé une brochure d'information à l'aide des résultats de l'étude et de la littérature afin d'accompagner et d'aider les futurs parents dans leur décision vaccinale.

En efecto, la ecología y la preocupación por el medio ambiente han generado una redefinición en la política de los últimos años. El análisis y el estudio del medio ambiente ha dejado de ser un área exclusiva de la ecología y ha generado un sin número de debates y literatura en las Ciencias sociales, lo que ha provocado un giro en las Ciencia Política contemporánea (Valencia, 2007). Para el caso de Colombia y más específicamente Bogotá, la evaluación del programa del saneamiento del Rio Bogotá entre los años 2008 y 2013, llevada a cabo por la Contraloría de Bogotá D.C, menciona el grado de contaminación del Río Bogotá ha llegado a tal extremo, que se ha llegado a clasificar como la alcantarilla a cielo abierto más grande de la ciudad y del país." (Cuervo et al. 2014, p.2). Por otra parte, el mismo estudio de la Contraloría menciona que "los esfuerzos y los recursos invertidos han estado dispersos y desarticulados de forma que las acciones ejecutadas han sido parciales y poco efectivas, lo cual no ha solucionado el problema de fondo" (Cuervo et al. 2014, p.3). Ante esta problemática ha sido el Estado, el único actor que ha tomado parte activa y ha demostrado cierto nivel de compromiso para mejorar las condiciones de este cuerpo hídrico. Sin embargo, este modelo de política pública fundamentado en acciones directivas, y generalmente coercitivas desde el Estado, ha demostrado su baja efectividad, no solamente por la falta de coordinación entre las diferentes entidades en cada uno de los niveles sino también por los bajos niveles de compromiso en la solución por parte de los otros dos actores clave, y a su vez causantes principales del estado actual del Río, la ciudadanía y la empresa privada. Los beneficios de lograr una mejora sustancial en el proceso de descontaminación del Río Bogotá son entre otros y como lo afirma Pérez Preciado (2006): la valorización de la tierra, la posibilidad dar uso recreacional y turístico al Río y sus riberas, mejorar la calidad de los cultivos que a hoy son regados con sus aguas, mejorar la salud de la población, especialmente infantil, expuesta directa o indirectamente a sus aguas (más de 8 millones de personas), capitalizar los costos de oportunidad del uso que podría darse al agua no contaminada y la recuperación de la fauna y flora del Río. Es en este contexto que esta investigación buscará identificar las principales causales que han dificultado el éxito la política pública para lograr la descontaminación del Río Bogotá y a partir de estas proponer un nuevo modelo para el diseño, la implementación y el seguimiento de una nueva política pública que permita corregirlas y mejorar estos resultados de manera sostenible. ; Indeed, ecology and the concern for the environment have generated a redefinition in politics of recent years. The analysis and study of the environment has ceased to be an exclusive area of ecology and has generated a great number of debates and literature in social sciences, which has led to a turn in contemporary political science (Valencia, 2007). In the case of Colombia and more specifically Bogotá, the evaluation of the sanitation program of the Bogotá River (made between 2008 and 2013) and carried out by the Contraloria de Bogotá DC, mentions the pollution of the Bogotá River has reached such an extreme level, that has been classified as the largest open-air sewer in the city and the country. "(Cuervo et al., 2014, p.2). On the other hand, the Contraloria mentioned in the same study that "the efforts and resources invested have been dispersed and disjointed so the actions executed have been partial and ineffective, which has not solved the underlying problem" (Cuervo et al. al., 2014, p.3). The state has been the only actor that has taken an active part in this problem, and has shown a certain level of commitment to improve the conditions of this water body. However, this model of public policy based on directives, and generally coercive from the State, has demonstrated its low effectiveness, not only due to the lack of coordination between the different entities in each of the levels, but also due to the low levels of commitment in the solution on the part of the other two key actors, and the main cause of the current state of the river, citizens and private enterprise. The benefits of achieving a substantial improvement in the process of decontamination of the Bogotá River are, among others, as stated by Pérez Preciado (2006): the valorization of the land, the possibility of giving recreational and tourism use to the River and its banks, improving the quality of the crops that are now irrigated with its waters, improve the health of the population, especially children, exposed directly or indirectly to its waters (more than 8 million people), capitalize on the cost from the opportunity of the use that could be given to water that isn't contaminated and the recovery of the fauna and flora of the River. It is in this context that this research will seek to identify the main causes that have hindered the success of the public policy to achieve the decontamination of the Bogotá River and from these, propose a new model for the design, implementation and monitoring of a new public policy that allows to correct them and improve these results in a sustainable manner.

Проаналізовано особливості етнокультурної ситуації в Україні та проблеми щодо забезпечення етнокультурних прав української державотворчої нації, національних меншин у контексті реалізації Угоди про асоціацію. Доведено, що одним із пріоритетів державної етнополітики України є захист національно-культурних прав та свобод національних меншин та дотримання взятих на себе міжнародних зобов'язань у цій сфері. З'ясовано, що поза увагою держави в контексті здійснення публічного управління етнополітичними відносинами залишаються проблеми забезпечення розвитку української державотворчої нації та взаємодія останньої із національними меншинами у напрямку національної консолідації. Запропоновано основні заходи щодо забезпечення етнокультурних потреб української державотворчої нації. ; Problem setting. Ensuring cultural development of all the ethnic components of society is one of the tasks of a democratic state in the context of the implementation of a public ethnic policy. European integration desires encourage the Ukrainian country to implement a responsible and well-considered public policy in order to ensure the cultural rights of national minorities. However, currently, the ethnocultural aspect of public administration in the field of ethnopolitical relations in the context of European integration of Ukraine needs to be considered not only through the prism of providing the language and cultural, and religious needs of national minorities, but also the state-building Ukrainian nation. This is required by the specific ethnocultural situation that has occurred in Ukraine today.Recent research and publications analysis. Some aspects of ensuring the rights and freedom of national minorities in Ukraine have been investigated by M. Almashi, V. Lemak, L. Masenko, V. Ovcharenko, N. Papish, O. Fedun. The issues of national identity and nation consolidation have been analyzed by V. Kriachko, O. Nelha, O. Orzhel.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The peculiarities of the ethnopolitical situation in Ukraine require the public authorities to take decisive steps to ensure the ethnocultural development of the Ukrainian state-building nation, which would not contradict Ukraine's commitments to the EU in the context of the implementation of the Association Agreement between Ukraine and the European Union.The purpose of the article is to analyze the state of ensuring the ethno-cultural rights of the Ukrainian state-building nation and national minorities in Ukraine in the context of the implementation of the Association Agreement and to propose the ways to solve problems in this area.Paper main body. Legislation and public management practices in Ukraine ensure all aspects of preserving the national identity and originality of national minorities, including the right of the national minorities to exist, the right to use their native language and cultural achievements, the functioning of schools where teaching is conducted in the native language of the national minorities, the right of national minorities to representation in public authorities and local self-government bodies. The Action Plan for the implementation of the Association Agreement between Ukraine and the European Union provides for the implementation of activities related to the protection of the rights of national minorities by the ministries and departments of Ukraine. As part of the implementation of its commitments to the EU, Ukraine has adopted the Law of Ukraine "On the Principles of Prevention and Combating of Discrimination in Ukraine", "National Human Rights Strategy", in which the strategic goal was defined to support and development of tolerant international relations in society. One of the areas of state anti-discrimination policy on ethnic grounds is the improvement of the situation of the Roma. In order to ensure equal rights and opportunities of representatives of the Roma minority, the "Strategy for the Protection and Integration of the Ukrainian Society of the Roma National Minorities for the Period up to 2020" has been adopted and implemented. The national minorities in Ukraine widely use the right to learn their language, to attend classes at the elementary school and to visit cultural centers.Today, the ethnocultural aspect of public administration in the field of ethnopolitical relations in Ukraine needs to be considered not only through the prism of providing the language and cultural and religious needs of national minorities, but also the state-building Ukrainian nation. One of the ethnocultural problems in Ukraine is the lack of ethnic and language and cultural orientation of a significant part of its population. To overcome the deformations of the national linguage and cultural, and linguage and information space caused by the centuries-old assimilation policy of the Ukrainian nation, there is a problem of ensuring the full functioning of the Ukrainian language in all spheres of public life throughout the country. To ensure the ethnocultural needs of the Ukrainian state-building nation, it is necessary to implement a complex of activities, aimed at the development of Ukrainian culture, functioning of the Ukrainian language in all spheres of public life throughout Ukraine, the development of Ukrainian book publishing, creating a single canonical Ukrainian local churchConclusions of the research and prospects for further studies. The public administration practice in the field of ethnopolitical relations in Ukraine demonstrates the proper level of guaranteeing and ensuring the ethnocultural rights of national minorities, especially in education, concerning the right to study in their native language. Ethnopolitical situation in Ukraine, in which Ukrainians are discriminated on the basis of their mother tongue, requires public authorities to take decisive steps to ensure the ethnocultural needs of the Ukrainian state-building nation, the basic of which should be: the adoption of language legislation; protection at the legislative level of the Ukrainian information space from foreign influence; state support in the process of creation and popularization of high-quality Ukrainian-language cultural products; filling of the media space of Ukraine (television, radio), Internet resources in the Ukrainian-language cultural product.

Physical fitness of servicepeople is the basis of their combat readiness. Therefore, a lot of attention is paid to its providing from the first years of service of them. However, practice shows that as a result of a decrease in interest in physical culture and sports in modern society, people without prior sports experience and with a level of physical readiness which does not meet the requirements of combat training, and especially the military activities of military specialists, enter military educational institutions. Those psychological and training methods adopted in the Armed forces nowadays may only improve the readiness of future officers to the minimum necessary level, but they are not enough to form a conscious attitude to physical training in servicepeople, they fail in creating a stable motivation to maintain physical fitness at the required level throughout the entire service. Physical improvement of cadets is carried out in several organizational forms. Every of theese has different potential in terms of upbringing the physical culture of future officers. On the point of certain features of organization and carrying out physical training lessons the highest possibilities owns sports mass work. That is why we decided to examine the state of sports mass work in the military educational institutions of the Armed Forces of Ukraine. To find out its' pedagogical potential efficiency in training cadets personal physical culture – the foundation for their long term physical activity, in particular, formation of a military professional as a whole. We have found that, a lack of a specifity in guidance documents on the training of military personnel and absence of a single well-defined accurate target set of sports work in military schools has led to demotivation and making emphasize only on points, estimates and taken places and, most importantly, loss of connection with the educational process. The main conclusion of our study is that in the present form of sports-mass work in military educational institutions is not able to cultivate the personality of a cadet, to form his personal physical culture and valuable attitude to physical training. ; Физическая подготовка военнослужащих является фундаментом их боеготовности. Поэтому её обеспечению приделяется много внимания з первых лет службы военнослужащего. Однако практика свидетельствует, что в результате снижения интереса к физической культуре и спорта в военные учебные заведения поступают лица без предварительного спортивного опыта и с уровнем физической подготовленности, который не соответствует требованиям учебно-боевой и особенно боевой деятельности военных специалистов. Принятыми на сегодня в вооруженных силах психолого-педагогическими методами в лучшем случае удаётся повысить подготовленность будущих офицеров до минимально необходимого уровня, но сформировать у них ценностное отношение до физической подготовки, устойчивую мотивацию поддерживать физическую подготовленность на необходимом уровне на протяжении всей службы не удаётся. Физическое совершенствование курсантов осуществляется в нескольких организационных формах. Каждая из них владеет разным потенциалом з точки зрения воспитания у будущих офицеров физичкой культуры. В силу некоторых особенностей организации и проведения наивысшим потенциалом в этом отношении имеет спортивно-массовая робота в военных учебных заведениях Вооруженных сил Украины. Выяснили, как эффективно используется её потенциал относительно воспитания у курсантов личной культуры – основы для их многолетней физической активности, в частности, и формирования военного профессионализма вообще. Нами установлено, что в результате отсутствия в руководящих документах по физической подготовке военнослужащих единой чётко сформулированной целевой установки спортивно-массовой работы в военных учебных заведениях послужило причиной смещения акцентов спортивно-массовой роботы в военных академиях с воспитания личности будущих офицеров исключительно на количественные показатели – баллы, очки, места и, главное – потери связи с образовательным процессом. Основным выводом нашего исследования есть то, что в существующем виде спортивно-массовая робота в военных учебных заведениях не в состоянии служить делу воспитания курсанта, формирования у него личной физической культуры и ценностного отношения к физической подготовке. ; Фізична підготовленість військовослужбовців є основою їхньої боєздатності. Тому її забезпеченню приділяють багато уваги з перших років служби військовослужбовців. Однак практика засвідчує, що внаслідок зниження в сучасному суспільстві інтересу до фізичної культури й спорту, до військових навчальних закладів поступають особи без попереднього спортивного досвіду та з рівнем фізичної підготовленості, який не відповідає вимогам навчально-бойової й особливо бойовій діяльності військових спеціалістів. Прийнятими на сьогодні в збройних силах психолого-педагогічними методами в кращому випадку вдається підвищити підготовленість майбутніх офіцерів до мінімально необхідного рівня, але сформувати в них ціннісне ставлення до фізичної підготовки, стійку мотивацію підтримувати фізичну підготовленість на необхідному рівні впродовж усієї служби не вдається. Фізичне вдосконалення курсантів здійснюється в декількох організаційних формах. Кожна з них володіє різним потенціалом із погляду виховання в майбутніх офіцерів фізичної культури. Унаслідок особливостей організації й проведення найвищими можливостями в цьому плані володіє спортивно-масова робота. Саме тому ми вирішили дослідити стан спортивно-масової роботи у військових навчальних закладах Збройних сил України, вияснити, як ефективно використовується її педагогічний потенціал щодо виховання в курсантів особистісної фізичної культури – основне для їх багаторічної фізичної активності, зокрема, і формування військового професіоналу в цілому. Нами встановлено, що невизначення керівними документами з фізичної підготовки військовослужбовців єдиної чітко сформульованої конкретної цільової установки спортивно-масової роботи у військових навчальних закладах послужило причиною зміщення акцентів спортивно-масової діяльності у військових академіях із виховання особистості майбутніх офіцерів на суто кількісні показники – бали, очки й місця та, головне, утрати зв'язку з освітнім процесом. Основним висновком нашого дослідження є те, що в цьому вигляді спортивно-масова робота у військових навчальних закладах не в стані служити справі виховання особистості курсанта, формуванню в нього особистої фізичної культури та ціннісного ставлення до фізичної підготовки.

In the article, based on the analysis of statistical data, the main trends, problems and trends in the development of intellectual activity of scientific and educational institutions of Ukraine are assigned. For this purpose, an analysis of the factors of prospective development of scientific activity was carried out in terms of the proportion of high-tech products in the export structure, science-intensive GDP, public, private and self-financing of science compared with EU data, the number of completed and the percentage of scientific and technical works, structure of scientific personnel, the number of "weak" and unprotected patents, the percentage of enterprises that conducted technological innovations, including and partnerships with scientific organizations and institutions of higher education (IHE). Analysis of the development of educational activities consisted in the study of the dynamics of indicators and their comparison with similar indicators in the scientific field, namely the amount of budget financing (the ratio of education expenditures to GDP and total budget expenditures), as well as the number of educational institutions and students. The main problems of scientific and educational activities in Ukraine are disclosed, in particular, the low level of capitalization of scientific activities and the commercialization of its results as a result of low activity of innovation processes and the lack of an effective strategy for the development of an innovative economy from the state, the absence of a real mechanism for protecting intellectual property with relevant institutions. At the same time, the main problems of the development of educational activities were: the violation of proportions between the types of IHE due to a 1.5-fold reduction in the total number of IHE and an increase in the number of universities, institutes and academies by 2 times; the implementation of the concept of university autonomy without its financial component due to the lack of experience and institutions in the management of IHE, as well as the legislatively established mechanism for its implementation; the absence of conditions for the capitalization of intellectual human assets in the context of mass demand for formal higher education in the context of a decline in the quality of educational services in general. Among the general directions of reforming scientific and educational activities were identified the formation of their economic functions through the formation of real financial autonomy of scientific and educational institutions with the provision of budgetary funding based on the results of evaluating the effectiveness of their work; the intensification of Ukraine's participation in international scientific and technical programs; the implementation of legislation on the activities of the National Council for the Development of Science and Technology, the National Foundation for Research, research universities and state key laboratories; improvement of legislation for start-ups (corporate, tax, currency regulation, etc.). Critical for the development of educational activities are: the introduction of a quality system of higher education based on a combination of higher education standards and a unified state qualification exam for admission to undergraduate and graduate programs; reforming the system of state financing of higher education and public procurement for the training of specialists with higher education; settling the status of colleges as a leading link in vocational education; implementation of legislation on the activities of the National Agency for Quality Assurance of Higher Education. ; У статті на основі аналізу статистичних даних визначено основні тенденції, проблеми та тенденції розвитку інтелектуальної діяльності наукових та навчальних закладів України. З цією метою проведено аналіз факторів перспективного розвитку наукової діяльності за часткою високотехнологічної продукції в структурі експорту, науково-інтенсивним ВВП, державним, приватним та самофінансуванням науки в порівнянні з ЄС \ t дані, кількість виконаних та відсоток науково-технічних робіт, структура наукових кадрів, кількість «слабких» та незахищених патентів, відсоток підприємств, які проводили технологічні інновації, у тому числі партнерства з науковими організаціями та вищими навчальними закладами (ІГЕ). Аналіз розвитку освітньої діяльності полягав у вивченні динаміки показників та їх порівнянні з аналогічними показниками в науковій сфері, а саме: обсязі бюджетного фінансування (співвідношення витрат на освіту до ВВП та загальних видатків бюджету), а також кількість навчальних закладів та студентів. Розкрито основні проблеми наукової та освітньої діяльності в Україні, зокрема, низький рівень капіталізації наукової діяльності та комерціалізація її результатів внаслідок низької активності інноваційних процесів та відсутності ефективної стратегії розвитку. Інноваційна економіка від держави, відсутність реального механізму захисту інтелектуальної власності з відповідними установами. Водночас основними проблемами розвитку освітньої діяльності були: порушення пропорцій між типами ІГЕ через 1,5-кратне скорочення загальної кількості ІГЕ та збільшення кількості університетів, інститутів та академій. у 2 рази; реалізація концепції автономії університету без його фінансової складової через відсутність досвіду та інституцій в управлінні ІГЕ, а також законодавчо встановлений механізмйого реалізації; відсутність умов для капіталізації інтелектуальних людських активів у контексті масового попиту на формальну вищу освіту в контексті зниження якості освітніх послуг в цілому. Серед загальних напрямів реформування наукової та освітньої діяльності були визначені формування їх економічних функцій шляхомформування реальної фінансової автономії наукових і освітніх установ з наданням бюджетних коштів на основі результатів оцінки ефективності їх роботи; активізація участі України у міжнародних науково-технічних програмах; впровадження законодавства про діяльність Національної ради з розвитку науки і технологій, Національного фонду досліджень, дослідницьких університетів і державних ключових лабораторій; вдосконалення законодавства для нових підприємств (корпоративне, податкове, валютне регулювання тощо). Критично важливими для розвитку освітньої діяльності є: запровадження системи якості вищої освіти на основі поєднаннястандартів вищої освіти та єдиного державного кваліфікаційного іспиту для прийому на бакалаврські та магістерські програми; реформування системи державного фінансування вищої освіти та державних закупівель для підготовки фахівців з вищою освітою; врегулювання статусу коледжів як провідної ланки професійної освіти; впровадження законодавства про діяльність Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти.

The article shows that the concept of social capitalization strategies allows for a greater understanding of the theory of social fields developed by Pierre Bourdieu. The first section provides a synthesis of the main concepts, guided by the principle of charitable interpretation: social field, habitus, social capital, social reproduction strategies. On this basis, we discuss three critiques to that theory: its "domino-centrism", the limitations of the notion of social field, and the alleged determinism of habitus. We also make a couple of observations regarding these critiques: the importance of maintaining a normative perspective of liberation and of distinguishing degrees of social agents' belonging to the field. The second section introduces the theoretical conditions of possibility of the concept of social capitalization strategies: a) the multiple ways in which agents belong to social fields, b) the relation of interpenetration among capitals of different fields, and c) the process of accumulation of capital. Thus, social capitalization strategies are defined as the interventions of a dominant social agent (and its capital) in a field —to which it belongs to a lesser extent— from which it extracts enough returns to be able to vie for symbolic power within the field and even try to change its rules of operation. The proposed concept functions as an explanatory principle for the relations between dominant agents and social fields, a matter which Bourdieu did not delve into with clarity, in order to understand the dynamics of domination. Finally, the article describes the articulation of social capitalization strategies with the field of power, that space in which dominant agents and capitals vie for the general definition of the nomos of social space, thus instrumentalizing the State. The final part includes the example of courts of justice in order to illustrate the manner in which social strategies of capitalization work. ; El artículo muestra que el concepto de estrategias sociales de capitalización permite una mayor comprensión de la teoría de los campos sociales elaborada por Pierre Bourdieu. En la primera parte se presenta una síntesis de los conceptos más importantes con base en el principio de caridad interpretativa: campo social, habitus, capital social, estrategias sociales de reproducción. A partir de estos elementos, se discuten tres críticas a dicha teoría: su "dominocentrismo", los límites de la noción de campo social y el supuesto determinismo del habitus. Así mismo, se plantean dos precisiones para hacer frente a las críticas: mantener una perspectiva normativa de liberación y hacer distinciones de grado respecto a la pertenencia de los agentes sociales al campo. En la segunda parte se introducen las condiciones teóricas de posibilidad del concepto de estrategias sociales de capitalización: a) la pertenencia múltiple de los agentes a los campos sociales, b) la relación de interpenetración entre capitales de distintos campos y c) el proceso de acumulación de capital. De ese modo, las estrategias sociales de capitalización se definen como aquellas intervenciones de un agente social dominante (y su capital) en un campo —al que pertenece en menor grado— del cual extrae el rédito suficiente para disputarse el poder simbólico dentro de este, incluso, intentar cambiar sus reglas de funcionamiento. El concepto propuesto funge como principio de explicación de las relaciones entre agentes dominantes y campos sociales, en las que el propio Bourdieu no ahondó con claridad, para comprender la dinámica de la dominación. Finalmente, se describe la articulación de las estrategias sociales de capitalización con el campo del poder, aquel espacio en el que agentes y capitales dominantes se disputan la definición general del nomos del espacio social, que instrumentaliza al Estado. En la parte final, se incluye el ejemplo de las cortes de justicia para mostrar la forma en que operan las estrategias sociales de capitalización. ; Este artigo mostra que o conceito de estratégias sociais de capitalização permite uma maior compreensão da teoria dos campos sociais elaborada por Pierre Bourdieu. Na primeira parte, apresenta-se uma síntese dos conceitos mais importantes com base no princípio de caridade interpretativa: campo social, habitus, capital social e estratégias sociais de reprodução. A partir desses elementos, discutem-se três críticas a essa teoria: seu "dominocentrismo", os limites da noção de campo social e o suposto determinismo do habitus. Além disso, propõem-se duas precisões para enfrentar as críticas: manter uma perspectiva normativa de liberação e fazer diferenciações de grau a respeito do pertencimento dos agentes sociais ao campo. Na segunda parte, são introduzidas as condições teóricas de possibilidade do conceito de estratégias sociais de capitalização: a) o pertencimento múltiplo dos agentes aos campos sociais, b) a relação de interpenetração entre capitais de diferentes campos e c) o processo de acumulação de capital. Desse modo, as estratégias sociais de capitalização são definidas como aquelas intervenções de um agente social dominante (e seu capital) num campo —ao que pertence em menor grau—, do qual extrai o rendimento suficiente para disputar o poder simbólico dentro deste e inclusive tentar mudar suas regras de funcionamento. O conceito proposto serve como princípio de explicação das relações entre agentes dominantes e campos sociais, nas quais o próprio Bourdieu não aprofundou com clareza para compreender a dinâmica da dominação. Finalmente, descreve-se a articulação das estratégias sociais de capitalização com o campo do poder, aquele espaço no qual agentes e capitais dominantes disputam a definição geral do nomos do espaço social, que instrumentaliza o Estado. Na parte final, inclui-se o exemplo das cortes de justiça para mostrar a forma na qual as estratégias sociais de capitalização operam.

Widespread introduction of methods that ensure anonymity of information about individual groups (teams) of respondents in the field of official statistics is restrained by the lack of relevant industrial information technologies and systems. A three-level client-server architecture of an information technology providing data group anonymity was provided in which clients, application servers and databases are united into a local network to enhance security of primary data. A conceptual data model covering all key components of group anonymity was described. Implementation of the technology based on the Java Enterprise Edition 8 platform, Oracle GlassFish Server application server, MySQL database server and SciLab engineering calculations system wase considered.The information technology enables provision of group anonymity of data in the event of a threat of its violation by analyzing data of an auxiliary microfile. The technology provides operations for constructing fuzzy group models using a genetic algorithm and modification of a microfile with the help of a mimetic algorithm which enables effective provision of anonymity by introducing minor insignificant distortions into data.Application of the technology was illustrated by solution of the task of providing anonymity of a military group based on real data of American Society Survey, 2013. It was shown that solving the problem by a team of five specialists has enabled at least two and a half times faster the process of preparation of a microfile than by the use of an existing technology ; Широкое внедрение в отрасли официальной статистики методов, обеспечивающих анонимность данных об отдельных группах (коллективах) респондентов, сдерживается отсутствием соответствующих промышленных информационных технологий и систем. Предложена трехуровневая клиент-серверная архитектура информационной технологии обеспечения групповой анонимности данных, в которой выделены клиенты, сервера приложений и базы данных, объединенные в локальную сеть для повышения безопасности первичных данных. Описана концептуальная модель данных в виде реляционной базы данных, приведены ее ключевые фрагменты. Данная модель охватывает все основные составляющие процесса обеспечения групповой анонимности. Рассмотрена реализация технологии на основе платформы Java Enterprise Edition 8, сервера приложений Oracle GlassFish Server, сервера баз данных MySQL и системы инженерных расчетов SciLab.Информационная технология позволяет обеспечивать групповую анонимность данных в случае существования угрозы ее нарушения за счет анализа данных вспомогательного микрофайла. В технологии предусмотрены операции построения нечетких моделей групп с помощью генетического алгоритма и модификация микрофайла с помощью миметического алгоритма, что позволяет эффективно обеспечивать анонимность, внося в данные незначительные искажения. В общем, предложенная информационная технология базируется на использовании шести приложений: начиная с создания целевого представления микрофайла и заканчивая решением, собственно, задачи обеспечения групповой анонимности данных в микрофайле.Применение технологии проиллюстрировано решением задачи обеспечения анонимности группы военных на основе реальных данных Наблюдения за американским обществом 2013 г. (American Community Survey – 2013). Показано, что решение задачи силами коллектива из пяти специалистов позволяет, минимум, в два с половиной раза ускорить процесс подготовки микрофайла по сравнению с существующей технологиейШирокое внедрение в отрасли официальной статистики методов, обеспечивающих анонимность данных об отдельных группах (коллективах) респондентов, сдерживается отсутствием соответствующих промышленных информационных технологий и систем. В работе пПредложена трехуровневая клиент-серверная архитектура информационной технологии обеспечения групповой анонимности данных, в которой выделены клиенты, сервера приложений и базы данных, объединенные в локальную сеть для повышения безопасности первичных данных. Описана концептуальная модель данных, в виде реляционной базы данных, приведены ее ключевые фрагменты.Данная моделькоторая охватывает все основные составляющие процесса обеспечения групповой анонимности. Рассмотрена реализация технологии на основе платформы JavaEnterpriseEdition 8, сервера приложений OracleGlassFishServer, сервера баз данных MySQL и системы инженерных расчетов SciLab.Информационная технология позволяет обеспечивать групповую анонимность данных в случае существования угрозы ее нарушения за счет анализа данных вспомогательного микрофайла. В технологии предусмотрены операции построения нечетких моделей групп с помощью генетического алгоритма и модификация микрофайла с помощью миметического алгоритма, что позволяет эффективно обеспечивать анонимность, внося в данные незначительные искажения.В общем, предложенная информационная технология базируется на использовании шести приложений: начиная с создания целевого представления микрофайла и заканчивая решением, собственно, задачи обеспечения групповой анонимности данных в микрофайле.Применение технологии проиллюстрировано решением задачи обеспечения анонимности группы военных на основе реальных данных Наблюдения за американским обществом 2013 г. (AmericanCommunitySurvey– 2013). Показано, что решение задачи силами коллектива из пяти специалистов позволяет, минимум, в два с половиной раза ускорить процесс подготовки микрофайла по сравнению с существующей технологией ; Широке впровадження в галузі офіційної статистики методів, що забезпечують анонімність даних про окремі групи (колективи) респондентів, стримується відсутністю відповідних промислових інформаційних технологій та систем. Запропоновано трирівневу клієнт-серверну архітектуру інформаційної технології забезпечення групової анонімності даних, у якій виділено клієнтів, сервери застосунків та бази даних, об'єднані в локальну мережу для підвищення безпеки первинних даних. Описано концептуальну модель даних у вигляді реляційної бази даних, наведено її ключові фрагменти. Дана модель охоплює всі основні сутності процесу забезпечення групової анонімності. Розглянуто реалізацію технології на основі платформи Java Enterprise Edition 8, сервера застосунків Oracle GlassFish Server, сервера баз даних MySQL та системи інженерних розрахунків SciLab.Інформаційна технологія дає змогу забезпечувати групову анонімність даних у випадку існування загрози її порушення за рахунок аналізу даних допоміжного мікрофайлу. У технології передбачені операції побудови нечітких моделей груп за допомогою генетичного алгоритму та модифікація мікрофайлу за допомогою міметичного алгоритму, що дає змогу ефективно забезпечувати анонімність, уносячи в дані незначні спотворення. Загалом, запропонована інформаційна технологія базується на використанні шести застосунків: починаючи зі створення цільового подання мікрофайлу та завершуючи розв'язанням, власне, задачі забезпечення групової анонімності даних у мікрофайлі.Застосування технології проілюстровано розв'язанням задачі забезпечення анонімності групи військових на основі реальних даних Спостереження за американським суспільством 2013 р. (American Community Survey – 2013). Показано, що розв'язання задачі силами колективу з п'яти фахівців дає змогу, щонайменше, в два з половиною рази пришвидшити процес підготовки мікрофайлу порівняно з існуючою технологією