Introduction. According for future economic development of country and creation strong stable political framework is essential to improve international existing mechanism of avoiding double taxation. Double taxation avoidance system is an essential component of good business environment and is a key factor of stimulating investments. Agreements of Double taxation provide legal framework of releasing from double taxation. In spite of that, such exemption is foreseen by the internal law of different countries, international double taxation agreements provides contingency approach. Aim and tasks. The aim of the article is to study the directions of avoiding double taxation, which contributes to the deepening of economic cooperation between countries and attracting investment. The task is to study and show the positive and negative sides of double tax treaties. Results. One of the main factor of countries economic development is to promote export. For that every country is interested in incensement of export share per capital in foreign trade. In the article is analysed trends of development of international double taxation principles and forms. Research shows and confirms that an effective legal mechanism in Georgia is still in the process of formation in this field. Trade liberalization contributes to the creation of such flexible mechanisms, which allow developing countries receive maximal benefits from the process of world economic development. Also, Georgia received economic benefits from agreement of Avoidance of Double Taxation, which was signed all parties. Conclusions. We have to mention that for Georgia is great challenge to increase export share per capital in European Union countries. Georgian has real ability to increase export potential in EU countries. The result of this is deep and comprehensive Free Trade Agreement (DCFTA) with the European Union and agreement of Avoidance of Double Taxation and the Prevention of Fiscal evasion (DTAA) with respect to taxes on income. It promotes to build further new trade economic cooperation between countries by safeguarding the interests of involved countries according the agreement. ; Вступ. Відповідно до подальшого розвитку економіки країни і для створення політичної стабільності, важливе вдосконалення існуючого механізму по уникненню міжнародного подвійного оподаткування. Система по уникненню подвійного оподаткування є обов'язковим компонентом і стимулюючим ключовим чинником інвестицій. Договори про подвійне оподаткування забезпечують свободу від юридичних подвійних оподаткувань. Не дивлячись на те, що звільнення такого роду вже передбачено внутрішнім законодавством різних країн, договір про подвійне оподаткування забезпечує досконаліший підхід. Мета та завдання. Головною метою статті є дослідження напрямів уникнення подвійного оподаткування, що сприяє поглибленню економічного співробітництва між країнами і залучення інвестицій. Завдання полягає в тому, щоб вивчити і показати позитивні і негативні сторони договорів про подвійне оподаткування. Результати. Сприяючим чинником для розвитку економіки країни є розширення експортної діяльності, зацікавленість держави в зовнішньому товарообігу за допомогою росту його долі. Проаналізовані тенденції розвитку існуючих принципів і форм міжнародного подвійного оподаткування. Підтверджено, що ефективні правові механізми в Грузії в цьому напрямі все ще в процесі формування. Лібералізація торгівлі сприяє створенню таких гнучких механізмів, які дозволять країнам, що розвиваються, максимально скористатися можливостями, створеними в процесі розвитку світової економіки і економічними результатами, отриманими оформленням договорів з державами, що мають з Грузією договору про уникнення подвійного оподаткування. Висновки. З метою ефектного адміністрування системи по уникненню подвійного оподаткування потрібний системний моніторинг ефективності договорів про уникнення подвійного оподаткування. Слід зазначити, що перспектива росту експорту в країни Євросоюзу для Грузії є важливим викликом. Грузія реально має можливість підвищення експортного потенціалу по напряму країн Євросоюзу, про що і вказує угода «про створення з Євросоюзом глибокої і усеосяжної торгової зони» і укладення договору про уникнення подвійного оподаткування і припинення несплати податків, яке сприятиме поглибленню торговельно-економічної співпраці між країнами.
У статті аналізується якість освіти як соціальне явище, встановлюється її вплив на виробництво, бізнес, суспільство і людину; підкреслюється необхідність залучення до її підвищення суспільство і бізнес; виокремлюється три напрями, які безпосередньо залежать від якості вищої освіти : освіта – наука - інновації; подається вітчизняна система забезпечення якості вищої освіти, що затверджена на законодавчому рівні; висвітлюються механізми її забезпечення; висвітлюється місце, роль і механізми дії Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти; підкреслюється необхідність здійснення комплексного підходу до оцінки якості вищої ocвіти, а саме розглядати її в двох аспектах: як зовнішній аспект: якість результату освітнього процесу – відповідність рівня підготовки випускників попиту роботодавців (вимогам стандартів); так і як внутрішній аспект: характеристики системи забезпечення якocтi освіти – зміст ocвіти, рівень підготовки абітурієнтів, студентів, науково-педагогічних кадрів, інформаційно-методичний супровід, матеріально-технічне забезпечення якості підготовки фахівців, використовувані ocвітні технології, наукова діяльність тощо. Підкреслюється, що важливою складовою державного-громадського управління у цій ситуації стає управління якістю освіти, яке постає двовекторним процесом. З одного боку, воно має забезпечувати якість внутрішніх параметрів процесу й результату навчання студентів, задоволення їхніх освітніх потреб і сподівань щодо здобуття належної компетентності, а з другого, – воно спрямоване на поліпшення використання ресурсів у забезпеченні якості освіти та підвищення ефективності функціонування системи освіти загалом (зовнішні параметри як соціальної системи). ; Исследовано и проанализированы основные тенденции развития социальной работы в контексте подготовки специалистов социальной сферы в экономически развитых странах. Исследователи утверждают, что для успешного становления и развития социальной работы и социальной педагогики в Украине огромное значение имеет изучение, осмысление и адаптация опыта, накопленного зарубежными странами, в частности, странами Западной Европы, США, и Великой Британией, у которых уровень услуг, которые предоставляются социальными работниками находится на высоком уровне. Анализируя общие тенденции, исследователи отмечают интегративний характер и междисциплинарные связи при подготовке специалистов по социальной работе. Наибольшее влияние в процессе подготовки должны иметь следующие дисциплины: философия, социология, психология, педагогика, антропология, этика, медицинская подготовка, право. Характерной чертой процесса подготовки социальных работников, является широкое внедрение современных теоретических концепций, основанных на идее интегративности. ; The paper analyses quality in education as a social phenomenon, its impact on production, business, society and man. It is necessary to involve society and business to enhance quality in education. There are three factors which depend on quality in higher education. They are education – science – innovations. The article also presents national system of quality assurance in higher education which is approved by the Legislature. We find out mechanisms which can provide the efficiency of this system and the role and mechanisms of National agency of quality assurance in higher education. We emphasize the importance of an integrated approach of evaluating quality in higher education and offer to consider it from two points of view. The first is an external factor that is quality of the result of an educational process. Modern graduate training should meet the demands and requirements driven by employers (standard requirements). The second is an internal factor that is the characteristics of the system which provides quality in education. Here it is necessary to speak about the level of preparation of freshmen applicants, students, faculty staff, equipment and facilities, information and methodical resources, educational technologies, research activity, etc. We underline that the main component of state and public administration is managing quality in education which can be presented as a two-vector process. On the one hand, it should provide quality of internal steps of the process and the outcomes of students' learning and to meet their educational needs and expectations of obtaining a relevant competency. On the other hand, it can provide the better use of resources to ensure quality in education and enhance the efficiency of the functioning of education system on the whole (external features of social system).
Concept of semiotics by Theodor Adorno is comprehended in two main areas: the discovery of philosophical correlations and significance for the assessment of educational processes in modern Ukraine. The essential link of criticism of Adorno "half-education" with an understanding of goals and means of proper education is pointed out. Proper education is analyzed as effective education, which is countered by imitations of education, which appears as half-life. If secondary education is a substitute for education by its ersatzes in the form of numerous its reifications in a mass society, then half-life also appears as a substitute for effective action by accentuation on its means, which is imperceptibly, but invariably, substituting its goals. In the field of education, such half-dwellers are provided with educational services that are supposedly intended to ensure the unbreakable functioning of educational institutions, but in practice displaced from education its orientation towards the education of a person. Setting up education, constantly overcoming the existing and directing to positive as counter-faculty in the semester is replaced by the systematic implementation of the norms of consumption of educational services. In the field of legislative support of the educational sphere of Ukraine, there is a return to the definition of its tasks in terms of "educational services" and the reduction of educational tasks of the individual and the orientation of educational institutions to meet the educational needs of the learner. These negative changes became noticeable in comparison with the progressive Law of Ukraine "On Higher Education" in 2014 compared to the ambiguous Law of Ukraine "On Education" in 2017. The necessity of corresponding corrections of educational strategies, which should orient the person to effective education as the education of higher achievements rather than the fulfillment of norms, is grounded on the return of the elitist essence of education in opposition to its egalitarian character, which is taking place during the last decade. ; Концепт напівосвіти Теодора Адорно осмислено у двох основних площинах: виявлення філософських кореляцій та значущості для оцінки освітніх процесів у сучасній Україні. Зазначено сутнісний зв'язок критики Адорно напівосвіти з осмисленням цілей і засобів здійснення належної освіти. Належна освіта проаналізована як освіта дієва, яка протистоїть імітаціям освіти, які постають як напівдії. Якщо напівосвіта є заміною освіти її ерзацами у вигляді численних її реїфікацій у масовому суспільстві, то напівдія також постає як заміщення ефективної дії акцентуацією на її засобах, які непомітно, але стійко заміщують її цілі. У сфері освіти такими напівдіями постають освітні послуги, які нібито покликані забезпечувати незбитковість функціонування освітніх закладів, однак на практиці витісняють з освіти її націленість на виховання (Bildung) особистості. Налаштування на здобуття освіти, на постійне подолання наявного і спрямування до позитивного як контрфактичного у напівосвіти заміщується систематичним виконанням нормативів споживання освітніх послуг. У сфері законодавчого забезпечення освітньої сфери України спостерігається повернення до визначення її завдань у термінах «освітніх послуг» та редукції освітніх завдань особистості та орієнтації освітніх закладів на задоволення освітніх потреб того, хто навчається. Ці негативні зміни стали відчутними у порівнянні переважно прогресивного Закону України «Про вищу освіту» 2014 року з неоднозначним Законом України «Про освіту» 2017 року. Обґрунтовано необхідність відповідних коректив освітніх стратегій, які мають орієнтувати особистість на дієву освіту як освіту вищих досягнень, а не виконання нормативів, на повернення елітарної сутності освіти на противагу її егалітаризації, яка тривала останнє десятиліття. 1. Адорно Т. (2017) Теорія напівосвіти /Т.Адорно; пер. з нім. М.Култаєвої // Філо¬софія освіти. Philosophy of Education – 2017. – № 1 (20). – С. 128-152. URL: www. philosopheducation.com Adorno, Theodor W. (2017 [1959]) Theorie der Halbbildung [In Ukrainian]. URL: www.philosopheducation.com 2. Бойченко М. (2012) На захист академічної філософії: або Чи потрібна нам філо¬софія «пост»? /М.Бойченко // Філософська думка. – 2012. – №6. – С. 104-116. URL: www.journal.philosophy.ua Boychenko M. (2012) In defense of academic philosophy: Do we need a philosophy of "post"? /M.Boychenko in: Philosophical thought. - 2012. - No. 6. - P. 104-116 [In Ukrainian]. 3. Бойченко М.І. (2011) Системний підхід у соціальному пізнанні: ціннісні і функ¬ціональні аспекти : [Монографія] / М.І. Бойченко. – К.: ПРОМІНЬ. – 320 с.Boychenko M.I. (2011) Systemic Aproach in Social Cognition: Values and Functional Aspects: [Monograph] / M.I. Boychenko - K .: PROMIN. - 320 s. [In Ukrainian]. 4. Бойченко М. (2013) Філософське осмислення умов здійснення післядипломної освіти /М.Бойченко // Гілея: науковий вісник. – К.: ВІР УАН, 2013. – Випуск 69 (№ 2). – С. 587-591. Boychenko M. (2013) Philosophical comprehension of the conditions for the implementation of postgraduate education / M.Boychenko in: Gileya: scientific bulletin. - K .: VIR UAN, 2013. - Issue 69 (No. 2). - P. 587-591 [In Ukrainian]. 5. Бойченко М. (2009) Цінності як категорія філософії освіти (соціально-філо¬софський та філософсько-антропологічний ракурси) /М.Бойченко // Філософія освіти. Philosophy of Education. – К., 2009. – № 1-2 (8). – С. 99-107. URL: www. philosopheducation.com Boychenko M. (2009) Values as a category of philosophy of education (socio-philosophical and philosophical and anthropological foreshortenings) / M.Boychenko in: Філософія освіти. Philosophy of Education. - K., 2009. - No. 1-2 (8). - P. 99-107 [In Ukrainian]. URL: www.philosopheducation.com 6. Бойченко Н. (2016) Контрфактичність цілей університетської освіти /Н.Бойченко // Філософія освіти.Philosophy of Education – 2016. – № 1 (18). – С. 136-149. URL: www.philosopheducation.com Boichenko N. (2016) Counteractuality of the Purposes of University Education /N.Boychenko in: Філософія освіти.Philosophy of Education. - 2016 - No. 1 (18). - P. 136-149 [In Ukrainian]. URL: www.philosopheducation.com 7. Горбунова Л. (2015) Філософія трансформативної освіти для дорослих: універси¬тетські стратегії і практики: монографія /Л.Горбунова. – Суми: Університетська книга. – 710 с. URL: http://ihed.org.ua/ua/rekomend-dzerela-r.html Gorbunova L. (2015) Philosophy of Transformative Adult Education: University Strategies and Practices: Monograph / L.Gorbunova. - Sumy: University book. - 710 p. [In Ukrainian]. URL: http://ihed.org.ua/ua/rekomend-dzerela-r.html 8. Зінченко В. Модель інструменталізму у філософії освіти прагматизму та нео¬прагматизму /В.Зінченко // Філософія освіти.Philosophy of Education – 2017. – № 1 (20). – С.269-279. URL: www.philosopheducation.com Zinchenko V. Model of instrumentalism in the philosophy of education of pragmatism and neopramatism / V. Zinchenko in: Філософія освіти. Philosophy of Education. - 2017 - No. 1 (20). - P. 269-279 [In Ukrainian]. URL: www.philosopheducation.com 9. Ионеско Э. (1991) Носороги. Пьесы и рассказы (Волшебный фонарь) /Э.Ионеско пер. Л. Завьяловой. – М.: Текст. – 271 с. Ionesco, Eugene (1991 [1959]) Rhinoceros [In Russian]. 10. Про вищу освіту (2014): Закон України від 1 липня 2014 року № 1556-VII // Уря¬довий кур'єр. – № 146 (5275), від 13 серпня 2014 року. – С. 7-18. On Higher Education (2014): Law of Ukraine dated July 1, 2014 No. 1556-VII in: Gov¬ernment Courier. - No. 146 (5275), dated August 13, 2014. - P. 7-18 [In Ukrainian]. 11. Про вищу освіту (2017): Закон України від 1 липня 2014 року № 1556-VII (станом на 31.10.2017) URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/page.On Higher Education (2017): Law of Ukraine dated July 1, 2014 No. 1556-VII (as of 31.10.2017)/ URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/page 12. Про вищу освіту (2002): Закон України від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ (станом на 31.10.2017) URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12/page On Higher Education (2002): Law of Ukraine of January 17, 2002 No. 2984-ІІІ (as of 31.10.2017) URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12/page 13. Про освіту (2017): Закон України від 5 вересня 2017 р. № 2145-VIII // Голос Укра¬їни. – Київ, 2017. – 27 верес. (№ 178/179). – С. 10-22. On Education (2017): Law of Ukraine dated September 5, 2017 No. 2145-VIII in: Voice of Ukraine. - Kyiv, 2017 - 27 September. (No. 178/179). - P. 10-22. 14. Про освіту (1991): Закон України від 23 травня 1991 року № 1060-XII (станом на 31.10.2017) URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12/ed19990813 On Education (1991): Law of Ukraine of May 23, 1991 No. 1060-XII (as of October 31, 2017) URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12/ed19990813 15. Кант И. (1964) Критика способности суждения / И. Кант; [пер. с нем.] // Кант И. Сочинения: в 6 т. – М. : Мысль. – Т. 5. – 564 с. Kant Immanuel (1964 [1790]) Kritik der Urteilskraft [In Russian]. 16. Култаєва М. (2017) Освіта та її деформації у сучасній культурі: до актуальності те¬орії напівосвіти Т.Адорно у сучасних соціокультурних контекстах /М.Култаєва // Філософія освіти.Philosophy of Education – 2017. – № 1 (20). – С. 153-195. URL: www.philosopheducation.com Kultaieva M. (2017) The Education and its Deformations in Contemporary Culture: a Contribution to the actuality Theodor W. Adorno's Theory of Half-education / M.Kultaieva in: Філософія освіти. Philosophy of Education. - 2017 - No. 1 (20). - P. 153-195 [In Ukrainian]. URL: www.philosopheducation.com 17. Маркс К. (1933) Капітал. Процес продукції капіталу. Том I. Книга I. /К.Маркс; переклад з нім Д. Рабінович та С. Трикоза. – К.: Партвидав ЦК КП(б)У. – 840 с. Marx, Karl (1933 [1867]) Kapital. Kritik der Politischen Ökonomie [In Ukrainian]. 18. Лукач Д. (1987) Что означает «позитивность» у молодого Гегеля? /Д.Лукач [пер. с нем.] // Лукач Д. Молодой Гегель и проблемы капиталистического общества. – М.: Наука. – 616 с. Lukacs, Georg (1987 [1967]) Der junge Hegel und die Probleme der kapitalistischen Gesellschaft [In Russian]. 19. Луман Н. (2007) Введение в системную теорию / Н. Луман ; [под ред. Дирка Беккера, пер. с нем. К.Тимофеева]. – М.: Логос. – 360 с. Luhmann, Nicklas (2007 [2002]) Einführung in die Systemtheorie. Hrsg. v. Dirk Becker [In Russian]. 20. Луман Н. (2009) Общество общества / Н. Луман ; [пер. с нем. А. Антонов¬ский, Б. Скуратов, К. Тимофеева]. – М.: Логос, ИТДГК «Гнозис». – Часть V.Самоописания. – 320 с. Luhmann, Nicklas (2009 [1998]) Die Gesellschaft der Gesellschaft [In Russian].21. Парсонс Т. (1998) Система современных обществ / Т. Парсонс ; [пер. с англ. Л. А. Седова, А. Д. Ковалева; под ред. М. С. Ковалевой]. – М. : Аспект пресс. – 270 с. Parsons T. (1998) System of Modern Societies / T. Parsons; [trans. from English by L.A. Sedov, A. D. Kovalev; ed. M.S.Kovalev]. - M.: Aspect press. - 270 p. [In Russian]. 22. Фукуяма Ф. (2004) Наше постчеловеческое будущее. Последствия биотехноло¬гической революции /Ф. Фукуяма ; [пер. с англ. М. Б. Левина]. – М. : АСТ, Люкс. – 352 с. Fukuyama, Francis (2004 [2002]) Our Posthuman Future: Consequences of the Biotechnological Revolution [In Russian]. 23. Ясперс К. (1994) Духовная ситуация времени / К. Ясперс; пер. М. И. Левиной // Ясперс К. Смысл и назначение истории. Изд. второе. – М.: Республика. – С. 287-418. Jaspers, Karl (1994 [1931]) Die geistige Situation der Zeit [In Russian]. 24. Heidegger M. (2000) Frage nach Technik / M. Heidegger in: Heidegger M. Gesamtausgabe I. Abteilung: Vero#ffentlichte Schriften 1910-1976. – Band. 7. Vortra#ge und Aufsa#tze. – Frankfurt-am-Mein: Vittorio Klostermann. – S. 5-37. 25. Heidegger M. (1981) Ho#lderlin und das Wesen der Dichtung / M. Heidegger in: Heidegger M. Gesamtausgabe I. Abteilung: Vero#ffentlichte Schriften 1910-1976. – Band. 4. Erla#uterungen zu Ho#lderlins Dichtung. – Frankfurt-am-Mein: Vittorio Klostermann. – S. 33-48. 26. Heidegger M. (1967) Sein und Zeit /M.Heidegger. – Tu#bingen: Max Niemeyer Verlag (Elfte, unvera#nderte Auflage). – 449 S. 27. Nietzsche F. (1999) Sa#mtliche Werke. Kritische Studienausgabe in 15 Ba#nden. Hrsg. Giorgio Colli und Mazzino Montinari. – Mu#nchen-Berlin/New York: DTV-de Gruyter. 28. Sorg B. (2002) Denkspuren. Zum Verha#ltnis von Philosophie und Literatur (II.): Martin Heidegger, Theodor W. Adorno [Electronic resource]. Unvera#nderter Text einer im Wintersemester 2001/2002 an der Universita#t Bonn gehaltenen Vorlesung / Bernhard Sorg – Access mode: https://www.germanistik.uni-bonn.de/institut/abteilungen/ abteilung-fuer-neuere-deutsche-literaturwissenschaft/abteilung/personal/sorg_ bernhard/lehrmaterialien/denkspuren-ii.pdf
The article analyses M. M. Bakhtin's early works "Art and Responsibility" and "Toward a Philosophy of Act" which show that the philosophical way of Russian thinker was essentially parallel to the path of Western philosophy from Heidegger to post-structuralism and at the same time was an original attempt to overcome the transcendental approach in philosophy and aesthetics. Bakhtin worked out his original "first" philosophy of being or moral philosophy as polemically opposed to the Western philosophy of mind and especially to Kant's philosophy. But it was not free from certain transcendental moments connected with the orientation on the phenomenological method which later caused Bakhtin's evolvution towards hermeneutical philosophy of language and culture. ; В статье предлагается анализ ранних работ М. М. Бахтина «Искусство и от-ветственность» и «К философии поступка», который показывает, что фило-софский путь русского мыслителя развивался по существу параллельно пути за-падной философии от Хайдеггера до постструктурализма и в то же время был оригинальной попыткой преодоления трансцендентального подхода в философии и эстетике. Бахтин разработал оригинальную «первую» философию бытия или нравственную философию, полемически направленную по отношению к западной философии сознания и в особенности кантовской философии. Но она сама не бы-ла свободна от некоторых моментов трансцендентализма, связанных с ориен-тацией на феноменологический метод, что позднее обусловило эволюцию Бахти-на в направлении герменевтической философии языка и культуры. Антисери Д., Реале Дж. Западная философия от истоков до наших дней. Т. 4: От романтиз-ма до наших дней. – М.: Петрополис, 1994. – 880 с. Бахтин М.М. Собрание сочинений: В 7-ми т. – М.: Издательство русские словари; Языки славянской культуры. – Т. 1: Философская эстетика 1920-х годов, 2003. – 960 с. Библер М.С. Михаил Михайлович Бахтин, или Поэтика культуры. – М.: Гнозис, 1991. – 170 с. Бонецкая Н.К. М. Бахтин в 1920-е годы // Диалог. Карнавал. Хронотоп. – Витебск: Изд-во Витебского пединститута. – 1994. – № 1. – С. 16–62. Бонецкая Н.К. М. Бахтин и идеи герменевтики // Бахтинология: Исследования, переводы, публикации. – СПб.: Алетейя, 1995. – С. 32–42. Буржуазная философия кануна и начала империализма. – М.: Высшая школа, 1977. – 424 с. Бялостоцки Д. Разговор как диалогика, прагматика и герменевтика: Бахтин, Рорти, Гадамер // Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. – С. 126–142. Давыдов Ю. У истоков социальной философии М.М. Бахтина. // Социологические исследо-вания. – М.: 1986. – №2. – С. 170–181. Зотов А.Ф., Мельвиль Ю.К. Буржуазная философия середины XIX – начала XX века. – М.: Высшая школа, 1988. – 520 с. Исаков А.Н. Философия поступка Бахтина и трансцендентально-феноменологическая традиция // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Издательство «Образование», 1991. – С. 90–102. Исупов К.Г. О философской антропологии М.М. Бахтина // Бахтинский сборник. Вып. I: Сб. ст. – М.: Прометей, 1990. – С. 30–46. Каган М.С. Идея диалога в философско-эстетической концепции М. Бахтина: закономерно-сти формирования, духовный контекст и социокультурный смысл // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Издательство «Образование», 1991. – С. 17–31. Каган Ю.М. Люди не нашего времени // Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. – С. 34–46. Караченцева И.С., Караченцева Т.С. М.М. Бахтин и Ж. Деррида: фигура читателя // М.М. Бахтин: эстетическое наследие и современность: межвузовский сборник научных тру-дов. – Ч. II. – Саранск: Издательство Мордовского университета, 1992. – С. 183–189. Коген Г. Теория опыта Канта. Гл. 16. Система критического идеализма. / Пер. В. Н. Белова // Вопросы философии. – 2006. – № 4. – С. 151–173. Куюнжич Д. Смех как «другой» у Бахтина и Деррида // Бахтинский сборник. Вып. I: Сб. ст. – М.: Прометей, 1990. – С. 83–107. Лекции по истории эстетики. Книга 3, часть 1. – Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1976. – 192 с. Махлин В.Л. «Диалогизм» М.М. Бахтина как проблема гуманитарной культуры ХХ века // Бахтинский сборник. Вып. I: Сб. ст. – М.: Прометей, 1990. – С. 107–129. Медведев В.И. Проблема контекста у М. Бахтина и в западной философии языка // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Издательство «Образование», 1991. – С. 118–127. Назинцев В.В. Мыслитель Бахтин и теоретик Хайдеггер // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Изда-тельство «Образование», 1991. – С. 102–112. Некрасов С.В. Высказывание как предмет феноменологического рассмотрения (Бахтин и Гуссерль) // Бахтинские чтения – II. Материалы Международной научной конферен-ции: Витебск, 24-26 июня 1996 г. – Витебск: Изд-во Витебск. ун-та, 1998. – С. 97–104. Понцо А. «Другость» у Бахтина, Бланшо и Левинаса // Бахтинология: Исследования, переводы, публикации. – СПб.: Алетейя, 1995. – С. 61–78. Рыклин М. К. Сознание и речь в концепции М.М. Бахтина // М.М. Бахтин как философ. – М.: Наука, 1992. – С. 175–189. Столович Л.Н. М.М. Бахтин и проблема ценности // Эстетика М.М. Бахтина и современ-ность. – Саранск: 1989. – С. 25–27. Фохт Б.А. О постановке основной проблемы эстетики у Канта и Когена в связи с критикой основных понятий и принципов, примененных Кантом к ее решению // Б.А. Фохт. Из-бранное (из философского наследия). – М.: Прогресс-Традиция, 2003. – С. 195–262. Холквист М. Услышанная неслышимость: Бахтин и Деррида // Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. – С. 164–190. Чаплеєвич Є. Діалогічне мислення Михайла Бахтіна // Література. Теорія. Методологія. – Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – С. 176–197. Эмерсон К. Американские философы в свете изучения Бахтина (Уильям Джеймс, Джордж Герберт Мид, Джон Дьюи и Михаил Бахтин по поводу философии поступка) // Диа-лог. Карнавал. Хронотоп. – Витебск: Издательство Витебского пединститута, 1993. – № 2-3. – С. 5–18. Bakhtin M.M. Toward a philosophy of the act. – University of Texas Press, 1993. – 106 р. Beck L.W. Neo-Kantianism // Encyclopedia of Philosophy / Donald M. Borchert, eds. – Thomson Gale, 2006. – Vol. 6. – Р. 539–546. Brandist C. The Bakhtin Circle: Philosophy, Culture and Politics / Craig Brandist. – London: Pluto Press, 2002. – 221 p. Clark K., Holquist M. Mikhail Bakhtin. – Harvard University Press, 1984. – 398 р. Cohen H. Kants Theorie der Erfahrung / 2. Auflage. – Berlin: Ferd. Dümmlers Verlagsbuchhand-lung, 1885. – 616 S. Cohen H. Kants Begründung der Aesthetik. – Berlin: Ferd. Dümllers Verlagsbuchhandlung, 1889. – 434 S. Cohen H. System der Philosophie. T. 3: Ästhetik des reinen Gefühls. – Bd. 1. – Berlin: Cassirer, 1912. – XIV, 402 S. Holquist M. Dialogism. Bakhtin and his World. – London and New York: Routledge, 2002. – 224 р. ; У статті пропонується аналіз ранніх праць М. М. Бахтіна «Мистецтво й від-повідальність» та «До філософії вчинку», який показує, що філософський шлях російського мислителя розвивався значною мірою паралельно шляхові західної фі-лософії від Гайдеґера до постструктуралізму і водночас був оригінальною спро-бою подолання трансцендентального підходу в філософії та естетиці. Бахтін розробив оригінальну «першу» філософію буття або моральну філософію, поле-мічно спрямовану стосовно західної філософії свідомості й особливо кантівської філософії. Проте сама вона не була вільною від певних моментів трансцендента-лізму, пов'язаних з орієнтацією на феноменологічний метод, що пізніше зумовило еволюцію Бахтіна в напрямку до герменевтичною філософії мови та культури. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ Антисери Д., Реале Дж. Западная философия от истоков до наших дней. Т. 4: От романтиз-ма до наших дней. – М.: Петрополис, 1994. – 880 с. Бахтин М.М. Собрание сочинений: В 7-ми т. – М.: Издательство русские словари; Языки славянской культуры. – Т. 1: Философская эстетика 1920-х годов, 2003. – 960 с. Библер М.С. Михаил Михайлович Бахтин, или Поэтика культуры. – М.: Гнозис, 1991. – 170 с. Бонецкая Н.К. М. Бахтин в 1920-е годы // Диалог. Карнавал. Хронотоп. – Витебск: Изд-во Витебского пединститута. – 1994. – № 1. – С. 16–62. Бонецкая Н.К. М. Бахтин и идеи герменевтики // Бахтинология: Исследования, переводы, публикации. – СПб.: Алетейя, 1995. – С. 32–42. Буржуазная философия кануна и начала империализма. – М.: Высшая школа, 1977. – 424 с. Бялостоцки Д. Разговор как диалогика, прагматика и герменевтика: Бахтин, Рорти, Гадамер // Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. – С. 126–142. Давыдов Ю. У истоков социальной философии М.М. Бахтина. // Социологические исследо-вания. – М.: 1986. – №2. – С. 170–181. Зотов А.Ф., Мельвиль Ю.К. Буржуазная философия середины XIX – начала XX века. – М.: Высшая школа, 1988. – 520 с. Исаков А.Н. Философия поступка Бахтина и трансцендентально-феноменологическая традиция // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Издательство «Образование», 1991. – С. 90–102. Исупов К.Г. О философской антропологии М.М. Бахтина // Бахтинский сборник. Вып. I: Сб. ст. – М.: Прометей, 1990. – С. 30–46. Каган М.С. Идея диалога в философско-эстетической концепции М. Бахтина: закономерно-сти формирования, духовный контекст и социокультурный смысл // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Издательство «Образование», 1991. – С. 17–31. Каган Ю.М. Люди не нашего времени // Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. – С. 34–46. Караченцева И.С., Караченцева Т.С. М.М. Бахтин и Ж. Деррида: фигура читателя // М.М. Бахтин: эстетическое наследие и современность: межвузовский сборник научных тру-дов. – Ч. II. – Саранск: Издательство Мордовского университета, 1992. – С. 183–189. Коген Г. Теория опыта Канта. Гл. 16. Система критического идеализма. / Пер. В. Н. Белова // Вопросы философии. – 2006. – № 4. – С. 151–173. Куюнжич Д. Смех как «другой» у Бахтина и Деррида // Бахтинский сборник. Вып. I: Сб. ст. – М.: Прометей, 1990. – С. 83–107. Лекции по истории эстетики. Книга 3, часть 1. – Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1976. – 192 с. Махлин В.Л. «Диалогизм» М.М. Бахтина как проблема гуманитарной культуры ХХ века // Бахтинский сборник. Вып. I: Сб. ст. – М.: Прометей, 1990. – С. 107–129. Медведев В.И. Проблема контекста у М. Бахтина и в западной философии языка // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Издательство «Образование», 1991. – С. 118–127. Назинцев В.В. Мыслитель Бахтин и теоретик Хайдеггер // М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии). Вып. 1. Часть 1. – С.-Петербург: Изда-тельство «Образование», 1991. – С. 102–112. Некрасов С.В. Высказывание как предмет феноменологического рассмотрения (Бахтин и Гуссерль) // Бахтинские чтения – II. Материалы Международной научной конферен-ции: Витебск, 24-26 июня 1996 г. – Витебск: Изд-во Витебск. ун-та, 1998. – С. 97–104. Понцо А. «Другость» у Бахтина, Бланшо и Левинаса // Бахтинология: Исследования, переводы, публикации. – СПб.: Алетейя, 1995. – С. 61–78. Рыклин М. К. Сознание и речь в концепции М.М. Бахтина // М.М. Бахтин как философ. – М.: Наука, 1992. – С. 175–189. Столович Л.Н. М.М. Бахтин и проблема ценности // Эстетика М.М. Бахтина и современ-ность. – Саранск: 1989. – С. 25–27. Фохт Б.А. О постановке основной проблемы эстетики у Канта и Когена в связи с критикой основных понятий и принципов, примененных Кантом к ее решению // Б.А. Фохт. Из-бранное (из философского наследия). – М.: Прогресс-Традиция, 2003. – С. 195–262. Холквист М. Услышанная неслышимость: Бахтин и Деррида // Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. – С. 164–190. Чаплеєвич Є. Діалогічне мислення Михайла Бахтіна // Література. Теорія. Методологія. – Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – С. 176–197. Эмерсон К. Американские философы в свете изучения Бахтина (Уильям Джеймс, Джордж Герберт Мид, Джон Дьюи и Михаил Бахтин по поводу философии поступка) // Диа-лог. Карнавал. Хронотоп. – Витебск: Издательство Витебского пединститута, 1993. – № 2-3. – С. 5–18. Bakhtin M.M. Toward a philosophy of the act. – University of Texas Press, 1993. – 106 р. Beck L.W. Neo-Kantianism // Encyclopedia of Philosophy / Donald M. Borchert, eds. – Thomson Gale, 2006. – Vol. 6. – Р. 539–546. Brandist C. The Bakhtin Circle: Philosophy, Culture and Politics / Craig Brandist. – London: Pluto Press, 2002. – 221 p. Clark K., Holquist M. Mikhail Bakhtin. – Harvard University Press, 1984. – 398 р. Cohen H. Kants Theorie der Erfahrung / 2. Auflage. – Berlin: Ferd. Dümmlers Verlagsbuchhand-lung, 1885. – 616 S. Cohen H. Kants Begründung der Aesthetik. – Berlin: Ferd. Dümllers Verlagsbuchhandlung, 1889. – 434 S. Cohen H. System der Philosophie. T. 3: Ästhetik des reinen Gefühls. – Bd. 1. – Berlin: Cassirer, 1912. – XIV, 402 S. Holquist M. Dialogism. Bakhtin and his World. – London and New York: Routledge, 2002. – 224 р.
It is indicated a new participant in criminal proceedings in Part 1 of Art. 3, paragraph 161 the CPC of Ukraine – another person whose rights or legitimate interests are limited during the pre-trial investigation (hereinafter – another person). The analysis of recent research and publications. Problems concerning the protection of the personsrights and freedoms participating in criminal proceedings, determination of their procedural status were the subject of research in the works I. V. Glowyk, Yu. M. Grosheviy, V. O. Konovalova, O.V. Kaplina, V. I. Mariniv, M. A. Markush, M. G. Motorygina, O. Yu. Tatarov, A. R. Tumanyants, Yu. A. Khomatov, O. H. Shylo, O. G. Yanovsky and others. However, the latest developments on the subject matter require a scientific study.The CPC of Ukraine does not specify who can be another person, and there is no clear regulatory and consolidation of the procedural status of this person.According to personal considerations, the circle of other persons is not limited in a criminal proceeding by the legislator, there should be only the basis – the exercise of the procedural actions according to the CPC of Ukraine regarding to the person (including concerning her property), as well as the possibility of limiting her rights or legitimate interests. It may be investigated (search) actions with the participation of another person. This raises the question of the procedural rights existence and responsibilities. It is indicated that the means of protecting the rights or legitimate interests of another person include the possibility of making a petition.There is reason to believe that there should be an extended circle of subject matter concerning to another person. As for the right to receive a professional legal assistance, this is the law that the legislator envisages.The investigation of problematic issues concerning the legislative regulation of the another person procedural status, as well as author's suggestions on this issue, will serve to eliminate the gaps existing in the legislation. ; В пункте 161 ч. 1 ст. 3 Уголовного процессуального кодекса Украины (далее – УПК Украины) указано нового участника уголовного производства – лицо, права или законные интересы которого ограничиваются во время досудебного расследования. Но УПК Украины не конкретизирует, кто может быть признан данным лицом, отсутствует и четкое нормативное закрепление его процессуального статуса в уголовном производстве.Статья посвящается отдельным проблемам, возникающим в связи с определением его процессуального статуса.Автор доказывает, что круг вышеуказанных участников во время проведения досудебного расследования законодателем не ограничен, должно быть только основание – осуществление в отношении лица (в том числе его имущества) процессуальных действий, определенных УПК Украины, а также возможность ограничения его прав или законных интересов.С участием вышеупомянутого лица могут проводиться следственные (розыскные) действия. При этом возникает вопрос о наличии у него его собственных процессуальных прав и обязанностей. Целесообразно считать, что к его средствам защиты можно отнести возможность заявлять ходатайства на этой стадии уголовного производства. Полагаем, что в отношении указанного лица должен быть расширен круг предмета обжалования. Что касается права на получение профессиональной правовой помощи – такое право законодатель предусматривает.Доказана необходимость четкого закрепления в УПК Украины процессуальных прав и обязанностей вышеуказанного лица, гарантий их соблюдения, а также ответственность за их невыполнение. Вносятся авторские предложения, направленные на совершенствование отечественного уголовного процессуального законодательства по указанной тематике. ; У пункті 161 ч. 1 ст. 3Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) вказано нового учасника кримінального провадження – особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. Але КПК України не конкретизує, хто може бути визнаний даною особою, відсутнє і чітке нормативне закріплення її процесуального статусу у кримінальному провадженні.Тож у статті розглянуто окремі проблеми, що виникають у зв'язку з визначенням її процесуального статусу. Автор доводить, що коло вищевказаних учасників під час проведення досудового розслідування законодавцем не обмежено, повинна бути лише підстава – здійснення відносно особи (в тому числі щодо її майна) процесуальних дій, встановлених КПК України, а також можливість обмеження її прав чи законних інтересів.За участю вищезазначеної особи можуть проводитися слідчі (розшукові) дії. При цьому постає питання про наявність у неї її власних процесуальних прав та обов'язків. До її засобів захисту можна віднести можливість заявляти клопотання на цій стадії кримінального провадження. Є підстави вважати, що відносно зазначеної особи варто розширити коло предмета оскарження. Що стосується права на отримання професійної правничої допомоги – таке право законодавець передбачає.Доведено необхідність чіткого закріплення у КПК України процесуальних прав і обов'язків вищевказаної особи, гарантій їх дотримання, а також відповідальність за їх невиконання. Викладено авторські пропозиції, спрямовані на вдосконалення вітчизняного кримінального процесуального законодавства у досліджуваній сфері.
It is indicated a new participant in criminal proceedings in Part 1 of Art. 3, paragraph 161 the CPC of Ukraine – another person whose rights or legitimate interests are limited during the pre-trial investigation (hereinafter – another person). The analysis of recent research and publications. Problems concerning the protection of the personsrights and freedoms participating in criminal proceedings, determination of their procedural status were the subject of research in the works I. V. Glowyk, Yu. M. Grosheviy, V. O. Konovalova, O.V. Kaplina, V. I. Mariniv, M. A. Markush, M. G. Motorygina, O. Yu. Tatarov, A. R. Tumanyants, Yu. A. Khomatov, O. H. Shylo, O. G. Yanovsky and others. However, the latest developments on the subject matter require a scientific study.The CPC of Ukraine does not specify who can be another person, and there is no clear regulatory and consolidation of the procedural status of this person.According to personal considerations, the circle of other persons is not limited in a criminal proceeding by the legislator, there should be only the basis – the exercise of the procedural actions according to the CPC of Ukraine regarding to the person (including concerning her property), as well as the possibility of limiting her rights or legitimate interests. It may be investigated (search) actions with the participation of another person. This raises the question of the procedural rights existence and responsibilities. It is indicated that the means of protecting the rights or legitimate interests of another person include the possibility of making a petition.There is reason to believe that there should be an extended circle of subject matter concerning to another person. As for the right to receive a professional legal assistance, this is the law that the legislator envisages.The investigation of problematic issues concerning the legislative regulation of the another person procedural status, as well as author's suggestions on this issue, will serve to eliminate the gaps existing in the legislation. ; В пункте 161 ч. 1 ст. 3 Уголовного процессуального кодекса Украины (далее – УПК Украины) указано нового участника уголовного производства – лицо, права или законные интересы которого ограничиваются во время досудебного расследования. Но УПК Украины не конкретизирует, кто может быть признан данным лицом, отсутствует и четкое нормативное закрепление его процессуального статуса в уголовном производстве.Статья посвящается отдельным проблемам, возникающим в связи с определением его процессуального статуса.Автор доказывает, что круг вышеуказанных участников во время проведения досудебного расследования законодателем не ограничен, должно быть только основание – осуществление в отношении лица (в том числе его имущества) процессуальных действий, определенных УПК Украины, а также возможность ограничения его прав или законных интересов.С участием вышеупомянутого лица могут проводиться следственные (розыскные) действия. При этом возникает вопрос о наличии у него его собственных процессуальных прав и обязанностей. Целесообразно считать, что к его средствам защиты можно отнести возможность заявлять ходатайства на этой стадии уголовного производства. Полагаем, что в отношении указанного лица должен быть расширен круг предмета обжалования. Что касается права на получение профессиональной правовой помощи – такое право законодатель предусматривает.Доказана необходимость четкого закрепления в УПК Украины процессуальных прав и обязанностей вышеуказанного лица, гарантий их соблюдения, а также ответственность за их невыполнение. Вносятся авторские предложения, направленные на совершенствование отечественного уголовного процессуального законодательства по указанной тематике. ; У пункті 161 ч. 1 ст. 3Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) вказано нового учасника кримінального провадження – особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. Але КПК України не конкретизує, хто може бути визнаний даною особою, відсутнє і чітке нормативне закріплення її процесуального статусу у кримінальному провадженні.Тож у статті розглянуто окремі проблеми, що виникають у зв'язку з визначенням її процесуального статусу. Автор доводить, що коло вищевказаних учасників під час проведення досудового розслідування законодавцем не обмежено, повинна бути лише підстава – здійснення відносно особи (в тому числі щодо її майна) процесуальних дій, встановлених КПК України, а також можливість обмеження її прав чи законних інтересів.За участю вищезазначеної особи можуть проводитися слідчі (розшукові) дії. При цьому постає питання про наявність у неї її власних процесуальних прав та обов'язків. До її засобів захисту можна віднести можливість заявляти клопотання на цій стадії кримінального провадження. Є підстави вважати, що відносно зазначеної особи варто розширити коло предмета оскарження. Що стосується права на отримання професійної правничої допомоги – таке право законодавець передбачає.Доведено необхідність чіткого закріплення у КПК України процесуальних прав і обов'язків вищевказаної особи, гарантій їх дотримання, а також відповідальність за їх невиконання. Викладено авторські пропозиції, спрямовані на вдосконалення вітчизняного кримінального процесуального законодавства у досліджуваній сфері.
It is indicated a new participant in criminal proceedings in Part 1 of Art. 3, paragraph 161 the CPC of Ukraine – another person whose rights or legitimate interests are limited during the pre-trial investigation (hereinafter – another person). The analysis of recent research and publications. Problems concerning the protection of the personsrights and freedoms participating in criminal proceedings, determination of their procedural status were the subject of research in the works I. V. Glowyk, Yu. M. Grosheviy, V. O. Konovalova, O.V. Kaplina, V. I. Mariniv, M. A. Markush, M. G. Motorygina, O. Yu. Tatarov, A. R. Tumanyants, Yu. A. Khomatov, O. H. Shylo, O. G. Yanovsky and others. However, the latest developments on the subject matter require a scientific study.The CPC of Ukraine does not specify who can be another person, and there is no clear regulatory and consolidation of the procedural status of this person.According to personal considerations, the circle of other persons is not limited in a criminal proceeding by the legislator, there should be only the basis – the exercise of the procedural actions according to the CPC of Ukraine regarding to the person (including concerning her property), as well as the possibility of limiting her rights or legitimate interests. It may be investigated (search) actions with the participation of another person. This raises the question of the procedural rights existence and responsibilities. It is indicated that the means of protecting the rights or legitimate interests of another person include the possibility of making a petition.There is reason to believe that there should be an extended circle of subject matter concerning to another person. As for the right to receive a professional legal assistance, this is the law that the legislator envisages.The investigation of problematic issues concerning the legislative regulation of the another person procedural status, as well as author's suggestions on this issue, will serve to eliminate the gaps existing in the legislation. ; В пункте 161 ч. 1 ст. 3 Уголовного процессуального кодекса Украины (далее – УПК Украины) указано нового участника уголовного производства – лицо, права или законные интересы которого ограничиваются во время досудебного расследования. Но УПК Украины не конкретизирует, кто может быть признан данным лицом, отсутствует и четкое нормативное закрепление его процессуального статуса в уголовном производстве.Статья посвящается отдельным проблемам, возникающим в связи с определением его процессуального статуса.Автор доказывает, что круг вышеуказанных участников во время проведения досудебного расследования законодателем не ограничен, должно быть только основание – осуществление в отношении лица (в том числе его имущества) процессуальных действий, определенных УПК Украины, а также возможность ограничения его прав или законных интересов.С участием вышеупомянутого лица могут проводиться следственные (розыскные) действия. При этом возникает вопрос о наличии у него его собственных процессуальных прав и обязанностей. Целесообразно считать, что к его средствам защиты можно отнести возможность заявлять ходатайства на этой стадии уголовного производства. Полагаем, что в отношении указанного лица должен быть расширен круг предмета обжалования. Что касается права на получение профессиональной правовой помощи – такое право законодатель предусматривает.Доказана необходимость четкого закрепления в УПК Украины процессуальных прав и обязанностей вышеуказанного лица, гарантий их соблюдения, а также ответственность за их невыполнение. Вносятся авторские предложения, направленные на совершенствование отечественного уголовного процессуального законодательства по указанной тематике. ; У пункті 161 ч. 1 ст. 3Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) вказано нового учасника кримінального провадження – особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. Але КПК України не конкретизує, хто може бути визнаний даною особою, відсутнє і чітке нормативне закріплення її процесуального статусу у кримінальному провадженні.Тож у статті розглянуто окремі проблеми, що виникають у зв'язку з визначенням її процесуального статусу. Автор доводить, що коло вищевказаних учасників під час проведення досудового розслідування законодавцем не обмежено, повинна бути лише підстава – здійснення відносно особи (в тому числі щодо її майна) процесуальних дій, встановлених КПК України, а також можливість обмеження її прав чи законних інтересів.За участю вищезазначеної особи можуть проводитися слідчі (розшукові) дії. При цьому постає питання про наявність у неї її власних процесуальних прав та обов'язків. До її засобів захисту можна віднести можливість заявляти клопотання на цій стадії кримінального провадження. Є підстави вважати, що відносно зазначеної особи варто розширити коло предмета оскарження. Що стосується права на отримання професійної правничої допомоги – таке право законодавець передбачає.Доведено необхідність чіткого закріплення у КПК України процесуальних прав і обов'язків вищевказаної особи, гарантій їх дотримання, а також відповідальність за їх невиконання. Викладено авторські пропозиції, спрямовані на вдосконалення вітчизняного кримінального процесуального законодавства у досліджуваній сфері.
The article analyzes the historical and philosophical and socio-philosophical roots of governance and individual rights to education, which are shown in the works of great thinkers from the ancient world to the present. It is shown that the educational system in each country provides its own system of public participation in education, based on the traditions of the educational system and the trend of its development. It proves that administrative and legal systems lay the groundwork for the institutionalization of educational standards that is a regulatory structured kind of existence and form of realization of interests of the individual, a combination of individual intentions of a human with the strategies of political, social-economic and cultural activities in the educational process, where the character of relationship between a man and a state is revealed. It is found that the institutionalization of education is governed by social relations associated with learning and has a programmatic nature, resulting in continuous improvement of education legislation.The article analyzes the social and historical roots of governance and individual rights to education, which are shown in the works of great thinkers from the ancient world to the present. It is shown that the educational system in each country provides its own system of public participation in education, based on the traditions of the educational system and the trend of its development.The relevance of this topic is determined by the special status of knowledge in an environment where there is a rapid build-up and thorough dissemination of information that changes all spheres of human life and man himself. Innovative trends in the educational environment repeal many previous measurements and bureaucratic requirements for management and control, bringing innovative value and efficiency criteria require registration in law of new educational standards.The purpose of the article, analyze trends and patterns of formation and evolution of individual rights education in the organic unity of the social and historical and cultural development of civilization.It proves that administrative and legal systems lay the groundwork for the institutionalization of educational standards that is a regulatory structured kind of existence and form of realization of interests of the individual, a combination of individual intentions of a human with the strategies of political, social-economic and cultural activities in the educational process, where the character of relationship between a man and a state is revealed. It is found that the institutionalization of education is governed by social relations associated with learning and has a programmatic nature, resulting in continuous improvement of education legislation.Thus, the formation and evolution of individual rights education is an integral feature of the socio-historical process of world civilization, socially and culturally conditioned form of law. The basic right to freedom of choice in education, freedom of the individual give reason to believe that this is only the beginning of the movement for universal rights and freedoms in the legal field of society. They are the main focus of positive achievements of civilization and culture, providing regulatory, stable and irreversible in the global socio-historical process functioning legal system. Keywords: right to education, learning environment, educational standards, heterochronous development, institutionalization of forms of education. ; В статті аналізуються історико-філософські та соціально-філософські витоки управління і права особистості на освіту, що були закладені в працях видатних мислителів від стародавнього світу до сучасності. Показано, що освітня система в кожній країні передбачає свою систему державної участі в освіті, засновану на традиціях освітньої системи і тенденції її розвитку. Доводиться, що управлінська і правова системи закладають основу для інституціалізації освітніх стандартів, що є нормативно-структурованою властивістю буття і формою реалізації інтересів особистості, поєднанням індивідуальної намірів людини зі стратегіями політичної, соціально-економічної та культурної діяльності держави в освітньому процесі, де і розкривається характер взаємин людини і держави. З'ясовано, що інституціалізація освіти регулюється суспільними відносини, пов'язаними з формами навчання, має програмний характер, що виражається в постійному вдосконаленні освітнього законодавства.Ключові слова: право на освіту, освітнє середовище, освітні стандарти, гетерохронний розвиток, інституціалізація форм освіти. В статье анализируются историко-филосовские и социально-филосовские истоки управления и права личности на образование, которые были заложены в трудах выдающихся мыслителей от древнего мира до современности. Показано, что образовательная система в каждой стране предусматривает свою систему государственного участия в образовании, основанную на традициях образовательной системы и тенденции ее развития. Доказывается, что управленческая и правовая системы закладывают основу для институциализации образовательных стандартов, является нормативно-структурированной свойством бытия и формой реализации интересов личности, сочетанием индивидуальных намерений человека со стратегиями политической, социально-экономической и культурной деятельности государства в образовательном процессе, где и раскрывается характер взаимоотношений человека и государства. Выяснено, что институциализация образования регулируется общественными отношения, связанные с формами обучения, имеет программный характер, что выражается в постоянном совершенствовании образовательного законодательства.Ключевые слова: право на образование, образовательная среда, образовательные стандарты, гетерохронный развитие, институциализация форм образования. The article analyzes the historical and philosophical and socio-philosophical roots of governance and individual rights to education, which are shown in the works of great thinkers from the ancient world to the present. It is shown that the educational system in each country provides its own system of public participation in education, based on the traditions of the educational system and the trend of its development. It proves that administrative and legal systems lay the groundwork for the institutionalization of educational standards that is a regulatory structured kind of existence and form of realization of interests of the individual, a combination of individual intentions of a human with the strategies of political, social-economic and cultural activities in the educational process, where the character of relationship between a man and a state is revealed. It is found that the institutionalization of education is governed by social relations associated with learning and has a programmatic nature, resulting in continuous improvement of education legislation.The article analyzes the social and historical roots of governance and individual rights to education, which are shown in the works of great thinkers from the ancient world to the present. It is shown that the educational system in each country provides its own system of public participation in education, based on the traditions of the educational system and the trend of its development.The relevance of this topic is determined by the special status of knowledge in an environment where there is a rapid build-up and thorough dissemination of information that changes all spheres of human life and man himself. Innovative trends in the educational environment repeal many previous measurements and bureaucratic requirements for management and control, bringing innovative value and efficiency criteria require registration in law of new educational standards.The purpose of the article, analyze trends and patterns of formation and evolution of individual rights education in the organic unity of the social and historical and cultural development of civilization.It proves that administrative and legal systems lay the groundwork for the institutionalization of educational standards that is a regulatory structured kind of existence and form of realization of interests of the individual, a combination of individual intentions of a human with the strategies of political, social-economic and cultural activities in the educational process, where the character of relationship between a man and a state is revealed. It is found that the institutionalization of education is governed by social relations associated with learning and has a programmatic nature, resulting in continuous improvement of education legislation.Thus, the formation and evolution of individual rights education is an integral feature of the socio-historical process of world civilization, socially and culturally conditioned form of law. The basic right to freedom of choice in education, freedom of the individual give reason to believe that this is only the beginning of the movement for universal rights and freedoms in the legal field of society. They are the main focus of positive achievements of civilization and culture, providing regulatory, stable and irreversible in the global socio-historical process functioning legal system. Keywords: right to education, learning environment, educational standards, heterochronous development, institutionalization of forms of education.
Решение любой задачи – от обыденной до самой сложной и нестандартной – тем успешнее, чем глубже и основательнее изучены и осознаны те факторы и причины, которые определяют особенности функционирования изучаемого объекта. Эта истина в дополнительной аргументации не нуждается. Но повторить ее нелишне при очередном обращении «ЭКО» к вопросам обеспечения устойчивости и эффективности функционирования систем теплоснабжения в городах России. На страницах настоящего номера проблемы современного состояния таких систем анализируются на примере г. Новосибирска (статья С. А. Бухарова и А. П. Шибанова), но очевидно, что большинство из них являются общими для многих городов и городков нашей страны. Чтобы глубже разобраться в сегодняшних проблемах, необходимо понимать, как эти системы создавались и каким образом обеспечивали достижение поставленных целей и задач.Так, в Новосибирске теплофикация города началась… «в 1936 г… от правобережной ТЭЦ, имеющей теплофикационную турбину "Вумаг", мощностью 6000 киловольт с максимальным объемом пара в количестве 47 т/час… Объектами теплофикации служат жилые и общественные здания и коммунальные предприятия (бани, прачечные и т.д.)… В перспективе покрытие тепловых потребностей будет производиться несколькими ТЭЦ города… В качестве топливных ресурсов для Новосибирских ТЭЦ возможны… 1) использование торфяных массивов Новосибирского района; 2) организация углеперегонки и использование… полукоксового газа; 3) сырые угли и отходы углеобогатительных фабрик Кузбасса»1.Помимо технической стороны проблемы при развертывании теплоснабжения, огромную значимость имела та система общественных отношений и взаимодействий сторон, в рамках которой были разработаны и реализованы соответствующие решения.И хотя новая институциональная экономика признает необходимость учета прошлого опыта и прошлых решений в рамках path dependence (зависимости от прошлого)2, автору этих строк представляется более уместным обсуждать эти вопросы в терминах марксистско-ленинской философии – а именно соотношения базиса и надстройки. Последний подход и шире, и точнее охватывает основную проблемную область, с которой связано решение, казалось бы, сугубо прикладной инженерно-экономической задачи, – модернизации (реновации) системы теплоснабжения в постсоветском городе.За годы Советской власти и функционирования системы централизованного планирования и управления с присущей ей ресурсоизбыточностью (в том числе с целью успешного выполнения мобилизационных заданий) была создана система тепло- и электроснабжения, ориентированная на «выдачу» энергии наиболее экономичным способом. Этот способ – «экономии на масштабе» – зиждился на сочетании значительной мощности источников и их комплексировании (когенерации – одновременном производстве тепла и электричества). На стадии производства с экономией и экономикой все было замечательно, чего нельзя сказать о стадии потребления, для которой были (и остаются) присущи и потери в сетях, и низкий уровень конечного полезного использования полученной энергии.Плюсы и минусы подобной системы балансировались за счет возможностей всей экономической системы в рамках процесса централизованного перераспределения ресурсов. При этом, как правило, приоритет получали новые объекты, тогда как введенные ранее реконструировались и модернизировались со значительным отставанием по времени от нормативных сроков износа оборудования и сетевого хозяйства. Однако для проведения ремонта и модернизации создавались и функционировали необходимые производственные мощности (комментарий В. Г. Томилова).При смене надстройки – переходе к экономике, основанной на принципах рыночной координации, – «запас прочности» советского периода позволил не только «улучшить» на первых порах финансово-экономические показатели функционирования ранее реализованных решений, но даже обеспечил значительные выгоды тем, кто оказался «у раздачи» участков под точечную застройку. Увы, этот период был весьма краток. Со временем стали лавинообразно нарастать проблемы изношенности сетей, потерь тепла, снижения эффективности (в том числе и из-за невозможности поддержания режима когенерации в его первоначальном виде) и пр. Появились и новые факторы и обстоятельства, связанные как с изменением мотивации потребителей (учет и экономия тепла, создание собственных несистемных источников генерации), так и с новыми техническими возможностями удаленного контроля и управления процессами генерации и распределения. Все это уменьшило объемы спроса на теплоэнергию.Решение возникших проблем традиционным для новых экономических отношений способом – включением всех расходов (от реновации сетей, до коренной модернизации источников теплоснабжения) в тариф на оплату тепла потребителями – сегодня уже невозможен из-за огромных сумм, необходимых инвестиций и низкого платежеспособного потенциала подавляющего числа домохозяйств.Поэтому основной путь модернизации систем теплоснабжения постсоветских городов видится в сочетании избирательного и поступательного подходов. В частности, в районах новой застройки развитие локальных систем теплоснабжения вполне возможно на общепринятых в рамках новых экономических отношений принципах и подходах (интервью В. В. Головкина). При этом чрезвычайно важна поэтапная, поступательная реализация мероприятий и шагов, связанных с модернизацией и реновацией ранее созданного «базиса», что невозможно реализовать вне системы соответствующих правил взаимодействия всех участников (статья А. С. Григорьева и А. В. Колмакова).Обновление и переконфигурация сетевого хозяйства, а также изменение типа и состава источников генерации (включая применение современных безлюдных технологий) позволят со временем изменить «базис» системы теплоснабжения. Его характерной особенностью, очевидно, будет высокая степень децентрализации всех процессов производства и распределения энергии. Соответственно, необходимо изменить и «надстройку», в основе которой процедуры не столько продажи продукта, сколько совместного участия всех заинтересованных сторон в эффективном и взаимоприемлемом решении возникающих технических и финансово-экономических вопросов. И бизнес (как малые, так и крупные игроки), и власть, и потребители должны иметь право голоса в решении подобных вопросов. В случае власти (особенно муниципальной), подчеркнем, реальное участие невозможно вне расширения прав и полномочий в налоговой и бюджетной сфере. В современной ситуации именно острая нехватка финансовых ресурсов является одной из причин того, что власть «не идет на диалог» (статья С. В. Бухарова и А. П. Шибанова).В мире созданы и успешно применяются эффективные технические решения отдельных проблем и вопросов функционирования и развития систем теплоснабжения. В то же время в ситуации «многообразия технических систем, хозяйствующих субъектов и разнонаправленности их интересов» найти их приемлемое сочетание чрезвычайно сложно (см. статью П. А. Щинникова). Достичь результата можно только в процессе взаимодействия всех заинтересованных сторон – потребителей, власти и бизнеса. Создание подобных процедур соучастия – пожалуй, самая сложная проблема. Но именно эффективное взаимодействие является основой устойчивости потоков тепла в больших и малых городах России.___________________1 Социалистическая реконструкция г. Новосибирска / Сектор планирования соцреконструкции городов при ВСНХ и Новосибирский горсовет. Под ред. Ф. В. Попова, С. А. Меньшенина, А. М. Борщевского. М.: Издательство «Власть Советов» при Президиуме ВЦИК. 1936. 167 с. [С. 42–44].2 Institutions and Economic Development. Growth and Governance in Less Developed and Post-Socialist Countries/Edited by Christopher Clague. Baltimore and London: The Johns Hopkins University Press. 1997. 390 p.
Defenders of WTO membership argue that without participation in this organization, Ukraine will not be able to continue economic reforms, participate in international trade on equal and benefit from it. Their opponents believe that joining the WTO will cause severe damage to entire industries, deprive the government of the ability to make the necessary economic decisions, and the most radical-minded continue to believe that WTO membership "will destroy millions of citizens." Such different points of view are not so much related to the lack of information about this organization and the accession process - it is the result of being often offered in specific terms or forms which are sometimes difficult to understand for non-specialists. The problems of what the WTO itself is, which benefits it gives for its members, and which responsibilities they should fulfill, how participation in the WTO influences the development of international trade, on what terms they accede to the WTO have been highlighted in the article. The issue of whether the real development of international trade is increasingly reflecting that globalization and internationalization of world economic processes have the gradual blurring of the border between near border and internal regulation of international economic exchange as a consequence has been revealed in this paper. At the same time, the rules and regulations governing the international exchange of goods and services are developing. On this basis, a modern international trading system is being formed, with the WTO gradually becoming a settlement. The problem of the elimination of external obstacles to Ukrainian exports is important for realizing the huge potential of Ukraine in high-tech and other industries with a high degree of product processing has been underlined in this article. This is a necessary condition for overcoming the "raw" orientation of Ukrainian exports. The ways of solving this problem have been presented. It has been revealed that the main focus of the WTO is liberalization of international trade. It is concluded that agreements are aimed at reducing customs tariffs and the gradual removal of non-tariff barriers. ; Защитники членства в ВТО утверждают, что без участия в ВТО Украина не сможет продолжать экономические реформы, на равных принимать участие в международной торговле и получать связанные с этим участием выгоды. Их оппоненты считают, что присоединение к ВТО нанесет непоправимый ущерб целым отраслям промышленности, избавит правительство возможности принятия необходимых экономических решений, а наиболее радикально настроенные по-прежнему считают, что членство в ВТО «уничтожит миллионы граждан». Столь разные точки зрения связаны не столько с отсутствием информации об этой организации и процессе присоединения - ее достаточно, сколько с тем, что она часто предлагается в специфических терминах или формах, в которых порой трудно разобраться неспециалистам. В статье освещены проблемы о том, а что же, собственно, из себя представляет ВТО, какие преимущества она дает своим членам и какие обязанности члены ВТО должны выполнять, как участие в ВТО влияет на развитие международной торговли, на каких условиях в ВТО присоединяются другие страны, основные параметры присоединения к ВТО Украине. Раскрыты вопросы относительно того, что реальное развитие международной торговли все более четко проявляет, что глобализация и интернационализация мировых экономических процессов одним из своих последствий имеет постепенное размывание грани между пограничным и внутренним регулированием международного экономического обмена. Одновременно развиваются правила и нормы регулирования международного обмена товарами и услугами. На этой основе формируется современная международная торговая система, организующим центром которой становится ВТО. В статье подчеркивается проблема того, что устранение внешних препятствий на пути украинского экспорта важно для реализации огромного потенциала, которым владеет Украина в высокотехнологичных и других отраслях с высокой степенью переработки продукции. Это - необходимое условие для преодоления «сырьевой» направленности украинского экспорта. Представлены пути решения данной проблемы. В статье было выявлено, что основным направлением деятельности ВТО является либерализация международной торговли. Она выражается в заключении соглашений, направленных на снижение ставок таможенных тарифов и постепенного устранения нетарифных барьеров. С этой целью ВТО регламентирует установление таможенных процедур, внедрение национальных стандартов и санитарных норм. ; Захисники членства в СОТ стверджують, що без участі в СОТ Україна не зможе продовжувати економічні реформи, на рівних брати участь в міжнародній торгівлі і отримувати пов'язані з цим участю вигоди. Їх опоненти вважають, що приєднання до СОТ завдасть непоправної шкоди цілим галузям промисловості, позбавить уряд можливості прийняття необхідних економічних рішень, а найбільш радикально налаштовані як і раніше вважають, що членство в СОТ «знищить мільйони громадян». Настільки різні точки зору пов'язані не стільки з відсутністю інформації про цю організацію і процесі приєднання - її досить, скільки з тим, що вона часто пропонується в специфічних термінах або формах, в яких часом важко розібратися неспеціалістам. В статті висвітлені проблеми стосовно того, а що ж, власне, із себе представляє СОТ, які переваги вона дає своїм членам і які обов'язки члени СОТ повинні виконувати, як участь в СОТ впливає на розвиток міжнародної торгівлі, на яких умовах до СОТ приєднуються інші країни, які основні параметри приєднання до СОТ Україні. Розкрито питання стосовного того, що реальний розвиток міжнародної торгівлі все більш чітко проявляє, що глобалізація і інтернаціоналізація світових економічних процесів одним зі своїх наслідків має поступове розмивання межі між прикордонним і внутрішнім регулюванням міжнародного економічного обміну. Одночасно розвиваються правила і норми регулювання міжнародного обміну товарами і послугами. На цій основі формується сучасна міжнародна торгова система, уречевленням якої поступово стає СОТ. В статті підкреслюється проблема того, що усунення зовнішніх перешкод на шляху українського експорту важливе для реалізації величезного потенціалу, яким володіє Україна в високотехнологічних та інших галузях з високим ступенем переробки продукції. Це - необхідна умова для подолання «сировинної» спрямованості українського експорту. Представлені шляхи вирішення даної проблеми. В статті було виявлено, що основним напрямком діяльності СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі. Вона виражається в укладенні угод, спрямованих на зниження ставок митних тарифів і поступового усунення нетарифних бар'єрів. З цією метою СОТ регламентує встановлення митних процедур, впровадження національних стандартів і санітарних норм.
Defenders of WTO membership argue that without participation in this organization, Ukraine will not be able to continue economic reforms, participate in international trade on equal and benefit from it. Their opponents believe that joining the WTO will cause severe damage to entire industries, deprive the government of the ability to make the necessary economic decisions, and the most radical-minded continue to believe that WTO membership "will destroy millions of citizens." Such different points of view are not so much related to the lack of information about this organization and the accession process - it is the result of being often offered in specific terms or forms which are sometimes difficult to understand for non-specialists. The problems of what the WTO itself is, which benefits it gives for its members, and which responsibilities they should fulfill, how participation in the WTO influences the development of international trade, on what terms they accede to the WTO have been highlighted in the article. The issue of whether the real development of international trade is increasingly reflecting that globalization and internationalization of world economic processes have the gradual blurring of the border between near border and internal regulation of international economic exchange as a consequence has been revealed in this paper. At the same time, the rules and regulations governing the international exchange of goods and services are developing. On this basis, a modern international trading system is being formed, with the WTO gradually becoming a settlement. The problem of the elimination of external obstacles to Ukrainian exports is important for realizing the huge potential of Ukraine in high-tech and other industries with a high degree of product processing has been underlined in this article. This is a necessary condition for overcoming the "raw" orientation of Ukrainian exports. The ways of solving this problem have been presented. It has been revealed that the main focus of the WTO is liberalization of international trade. It is concluded that agreements are aimed at reducing customs tariffs and the gradual removal of non-tariff barriers. ; Защитники членства в ВТО утверждают, что без участия в ВТО Украина не сможет продолжать экономические реформы, на равных принимать участие в международной торговле и получать связанные с этим участием выгоды. Их оппоненты считают, что присоединение к ВТО нанесет непоправимый ущерб целым отраслям промышленности, избавит правительство возможности принятия необходимых экономических решений, а наиболее радикально настроенные по-прежнему считают, что членство в ВТО «уничтожит миллионы граждан». Столь разные точки зрения связаны не столько с отсутствием информации об этой организации и процессе присоединения - ее достаточно, сколько с тем, что она часто предлагается в специфических терминах или формах, в которых порой трудно разобраться неспециалистам. В статье освещены проблемы о том, а что же, собственно, из себя представляет ВТО, какие преимущества она дает своим членам и какие обязанности члены ВТО должны выполнять, как участие в ВТО влияет на развитие международной торговли, на каких условиях в ВТО присоединяются другие страны, основные параметры присоединения к ВТО Украине. Раскрыты вопросы относительно того, что реальное развитие международной торговли все более четко проявляет, что глобализация и интернационализация мировых экономических процессов одним из своих последствий имеет постепенное размывание грани между пограничным и внутренним регулированием международного экономического обмена. Одновременно развиваются правила и нормы регулирования международного обмена товарами и услугами. На этой основе формируется современная международная торговая система, организующим центром которой становится ВТО. В статье подчеркивается проблема того, что устранение внешних препятствий на пути украинского экспорта важно для реализации огромного потенциала, которым владеет Украина в высокотехнологичных и других отраслях с высокой степенью переработки продукции. Это - необходимое условие для преодоления «сырьевой» направленности украинского экспорта. Представлены пути решения данной проблемы. В статье было выявлено, что основным направлением деятельности ВТО является либерализация международной торговли. Она выражается в заключении соглашений, направленных на снижение ставок таможенных тарифов и постепенного устранения нетарифных барьеров. С этой целью ВТО регламентирует установление таможенных процедур, внедрение национальных стандартов и санитарных норм. ; Захисники членства в СОТ стверджують, що без участі в СОТ Україна не зможе продовжувати економічні реформи, на рівних брати участь в міжнародній торгівлі і отримувати пов'язані з цим участю вигоди. Їх опоненти вважають, що приєднання до СОТ завдасть непоправної шкоди цілим галузям промисловості, позбавить уряд можливості прийняття необхідних економічних рішень, а найбільш радикально налаштовані як і раніше вважають, що членство в СОТ «знищить мільйони громадян». Настільки різні точки зору пов'язані не стільки з відсутністю інформації про цю організацію і процесі приєднання - її досить, скільки з тим, що вона часто пропонується в специфічних термінах або формах, в яких часом важко розібратися неспеціалістам. В статті висвітлені проблеми стосовно того, а що ж, власне, із себе представляє СОТ, які переваги вона дає своїм членам і які обов'язки члени СОТ повинні виконувати, як участь в СОТ впливає на розвиток міжнародної торгівлі, на яких умовах до СОТ приєднуються інші країни, які основні параметри приєднання до СОТ Україні. Розкрито питання стосовного того, що реальний розвиток міжнародної торгівлі все більш чітко проявляє, що глобалізація і інтернаціоналізація світових економічних процесів одним зі своїх наслідків має поступове розмивання межі між прикордонним і внутрішнім регулюванням міжнародного економічного обміну. Одночасно розвиваються правила і норми регулювання міжнародного обміну товарами і послугами. На цій основі формується сучасна міжнародна торгова система, уречевленням якої поступово стає СОТ. В статті підкреслюється проблема того, що усунення зовнішніх перешкод на шляху українського експорту важливе для реалізації величезного потенціалу, яким володіє Україна в високотехнологічних та інших галузях з високим ступенем переробки продукції. Це - необхідна умова для подолання «сировинної» спрямованості українського експорту. Представлені шляхи вирішення даної проблеми. В статті було виявлено, що основним напрямком діяльності СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі. Вона виражається в укладенні угод, спрямованих на зниження ставок митних тарифів і поступового усунення нетарифних бар'єрів. З цією метою СОТ регламентує встановлення митних процедур, впровадження національних стандартів і санітарних норм.
In the field of scientific research is the selection and use of approaches for analyzing the state of the political system of society. The collapse of the colonial system, the socialist camp led to the formation of a significant number of states by transitional political regimes. Intensive globalization processes accelerated the already contradictory socio-political processes in transitional and quasi-democratic states. Despite the lack of experience of statehood in some countries, or the lack of democratic political traditions and practices, led to the formation of contradictions between formal and informal rules by the institutions of transitional societies. In the context of the study of the interaction of formal and informal institutions, the question of the use of situational analysis and the synergetic approach, in the process of studying the causes, consequences and the essence of political stability of the instability, is actualized. In cases of situational analysis, it is especially important to note that the essence of the method consists in studying both formal institutions (organizational forms) and informal (practices, models and rules of the game) - as the main subjects and objects of the political process. At the same time, if the situational analysis simply states the presence of certain formal or informal designs, the synergetic approach allows us to trace the dynamics and development of political processes. Considering the political system in which energy acts as the information produced by such formal institutions as political parties and organizations, the synergetic method allows us to consider the system as a self-regulating organization capable of arming the manifestations of political instability. Or vice versa - as a system artificially restraining social entropy, and therefore doomed to destruction, as a result of the action of attractors: economic, political, social, environmental, in the cases of our research.With the help of general scientific (historical, systematic, functional, sociological), general logical methods (analysis, synthesis, induction, deduction, analogy, abstraction) and the methods of politological theoretical and applied learning (institutional, structural comparative, comparative, axiological, behavioral), the analysis of the influence of non-institutional factors on the procedural, organizational and structural aspects of the political system is performed. Research allows us to reveal the essence, structure and consequence of existing processes in the political system. The synergistic method and situational approach details the existing processes, enabling to conduct a correct analysis of the relevant processes. Thus, it can be concluded that these two methods make it possible to qualitatively evaluate and demand. This allows us to correct the actual political practice, towards stabilizing the political environment. ; В статье рассматриваются особенности исследования политической нестабильности на уровне государства в условиях глобализации. Рассмотрены сущность ситуационного анализа, а также его особенности для исследования политической нестабильности в государстве и международных отношениях. Авторы выявили общие черты теорий «старого институционализма» и вертикального анализа политической ситуации, а «новый институционализм» связывают с горизонтальным ситуационным анализом. Отмечено, что центром исследовательских усилий является поиск главных факторов, способствующих политической нестабильности. Основные исследовательские задачи сводятся к установлению особенностей принятия политических решений. Поэтому стоит обратить внимание на: ключевых акторов процесса, суть и структуру процесса, механизм реализации и на последствия для функционирования политической системы. Выявлена недостаточность аналитических процедур в смысле описания динамики политического процесса. Авторы констатируют, что поиск информации о явлениях и процессах, которые происходят в государстве и межгосударственных отношениях с использованием традиционных и новых методов не дают готовых ответов на прогноз развития политического процесса. Нелинейность политической системы, которая находится в окружении других систем, дает основание для использования синергетической теории. Исследователи предлагают свою собственную синергетическую модель политической системы. Основой модели является диссипативная структура политической системы. Авторами продемонстрирован ее функциональный механизм. В модели присутствует условная совокупность взаимодействующих между собой и со средой политических институтов. В модель включена система аттракторов, которые влияют на диссипативную структуру. Все аттракторы объеденены в четыре группы: политические аттракторы, экономические аттракторы, социальные аттракторы и экологические аттракторы. Учтена динамика изменений политической системы под влиянием простых и странных аттракторов. Рассмотрены две ситуации. Первая – когда политический институт находится на периферии диссипативной структуры, вторая – когда он в центре. Главной задачей является также выяснение конкретных аттракторов, активно влияющих на политическую систему. На этом основании анализируются варианты развития политических ситуаций.В выводах отмечается, что ситуационный анализ в системе с синергетическим подходом может выступать основой информационного обеспечения для понимания политических процессов и прогнозирования их развития. ; У статті досліджуються особливості дослідження політичної нестабільності на рівні держави в умовах глобалізації. Розглянуто сутність ситуаційного аналізу. Враховані його особливості для дослідження політичної нестабільності у державі і міжнародних відносинах. Автори встановили тяжіння «старого інституціоналізму» до вертикального аналізу політичної ситуації, а «новий інституціоналізм» пов'язують з горизонтальним ситуаційним аналізом. Зазначено, що пошук головних чинників, які сприяють політичній нестабільності є центром дослідницьких зусиль. Основні дослідницькі завдання зводяться до встановлення особливостей прийняття політичних рішень. За цього варто звернути увагу на: ключових акторів процесу, суть та структуру процесу, механізми реалізації, і на наслідки для функціонування політичного середовища. Виявлено недостатність аналітичних процедур у сенсі опису динаміки політичного процесу. Автори констатують, що пошук інформації про явища і процеси, які відбуваються у державі і міждержавних стосунках із використанням традиційних і нових методів не дають готових відповідей на прогноз розвитку політичного процесу. Нелінійність політичної системи, яка знаходиться в оточенні інших систем, дає підставу для використання синергетичної теорії. Дослідники пропонують свою власну синергетичну модель політичної системи. В основі моделі є дисипативна структура політичної системи. Авторами продемонстровано її функціональний механізм. Основу моделі складають умовна сукупність взаємодіючих між собою і з середовищем політичних інститутів. У моделі присутня система атракторів, які впливають на дисипативну структуру. Всі атрактори узагальнено в чотири групи: політичні атрактори, економічні атрактори, соціальні атрактори і екологічні атрактори. Врахована динаміка змін політичної системи під впливом простих і дивних атракторів. Розглянуто дві ситуації. Перша – коли політичний інститут знаходиться на периферії дисипативної структури, друга – коли він у центрі. Головним завданням є також з'ясування, які саме атрактори найбільше впливають на політичні систему. На цій підставі аналізуються варіанти розвитку політичних ситуацій. У висновках зазначається, що ситуаційний аналіз у системі з синергетичним підходом може виступати основою інформаційного забезпечення для розуміння, прогнозування розвитку політичних процесів.
Проведено аналіз нормативно-правої бази щодо керівництва Збройними силами України та іншими складовими сил оборони, охарактеризовано стратегічне керівництво Збройними силами України як складову системи управління державою. Розглянуто: положення Конституції та низки законів України, на яких будується система стратегічного керівництва Збройними cилами України та іншими складовими сил оборони; повноваження суб'єктів системи стратегічного керівництва; актуальні проблеми стратегічного керівництва Збройними силами України й іншими складовими сил оборони. ; Problem setting. In the conditions of Russia's aggression against Ukraine, the annexation of the Crimea and the occupation of part of the territory of the Donbas, the operation of the United Force needs to be improved as a system of management of the state and the leadership of the Armed Forces of Ukraine and other components of the Defense Forces at the strategic level.Recent research and publications analysis. Among the latest developments on the above-mentioned issues, work can be distinguished: the monograph "The Security and Defense Sector of Ukraine: theory, strategy, practice"; monograph "The Security and Defense Sector of Ukraine: strategic leadership and military management"; article "Views on development planning in the Security and Defense Sector of Ukraine".Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Conducting scientific research on the issues of military strategy, strategic deployment, and command of the components of the Ukrainian Defense Forces and their comprehensive support is entrusted to the Center for Military-Strategic research of the National Defense University of Ukraine named after Ivan Chernyakhovsky.The purpose of the article is to analyze the regulatory base of strategic command of the Armed Forces of Ukraine and other components of the Defense Forces and to consider the variant of the system of strategic command of the Armed Forces of Ukraine as a component of the Defense Forces, based on the principles of NATO, and takes into account the tasks set for the separation of functions of the Chief of General Headquarters – Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine.Paper main body. The study of the experience of the antiterrorist operation and the United Forces operation shows that the current system of strategic command by the Defense Forces does not fully fulfill the functions assigned to it and therefore needs to be improved.The "strategic command of the Defense Forces" means the purposeful activity of the highest agencies of state power and agencies of military management in relation to the construction, development, comprehensive provision, preparation and execution of tasks by the defense forces in defense of Ukraine, protection of its sovereignty and territorial integrity.The existing system of strategic command of the Armed Forces of Ukraine is set out in the Constitution and a number of laws of Ukraine and is an integral part of the state governance system. It is based on the provisions of the Constitution of Ukraine – the President of Ukraine is the Head of State and "carries out leadership in the areas of national security and defense of the state."The head of the system of strategic leadership of the Armed Forces of Ukraine is the President of Ukraine. He is the Supreme Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine. The Constitution of Ukraine gives the President of Ukraine, as the Supreme Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine, the right to "decide on the use of the Armed Forces of Ukraine in the event of armed aggression against Ukraine".The National Security and Defense Council of Ukraine is the coordinating agency for national security and defense under the President of Ukraine. The National Security and Defense Council of Ukraine coordinates and controls the activities of executive power agencies in the field of national security and defense. The Military Cabinet of the National Security and Defense Council of Ukraine is the working agency of the National Security and Defense Council of Ukraine during a special period.The Ministry of Defense of Ukraine is the main agency in the system of central agencies of executive, which ensures the formation and implementation of state policy on issues of national security in the military sphere, defense and military construction in peacetime and a special period. The Ministry of Defense of Ukraine is the central agency of executive and military management under the jurisdiction of the Armed Forces of Ukraine and the State Special Transport Service.The General Staff of the Armed Forces of Ukraine is the main military agency for planning the defense of the state, the management of the use of the Armed Forces of Ukraine.The actual problems of strategic command of the Armed Forces of Ukraine and other components of the defense forces are investigated. Including: the existing division of functions and tasks between the Ministry of Defense and the General Staff of the Armed Forces of Ukraine complicates the definition of responsibility for the implementation of certain functions and tasks and often prevents the unification of efforts for their implementation; the lack of a clear division of responsibility for the formation and use of Defense Forces, which negatively affects the ability of state leadership to effectively manage the defense; low efficiency of the system of operational (combat) management, communication and intelligence; insufficient operational (combat, special) capabilities of the Defense Forces; the lack of an effective integrated logistics system capable of supporting the work of all components of the Defense Forces; the lack of a joint leadership by the Defense Forces, etc.The analysis shows that domestic legislation does not have provisions on the direction of Defense Forces. This was the result of the slow implementation of the provisions of the Concept for the development of the security and defense sector of Ukraine and the Strategic Defense Bulletin of Ukraine in the legislation. The Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine will be, the highest military officer subordinated to the President of Ukraine and the Minister of Defense of Ukraine. It will be based on the full authority of the Ukrainian Armed Forces. He will be responsible for the readiness to perform the assigned tasks, control the use of the Armed Forces of Ukraine and transferred to its subordination the forces and means of other components of the Defense Forces.One of the options for ensuring the activities of the Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine is to consider the formation of the Main Command, which may include: the personal headquarters of the Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine, the coordination (General Staff) and special headquarters. Taking into account the tasks set for the separation of the functions of the Chief of the General Staff – the Chief of the Armed Forces of Ukraine, the variant of the system of strategic command of the Armed Forces of Ukraine as a component of the Defense Forces is proposed.Conclusions of the research and prospects for further studies. mplementation of the provisions and requirements set out in the Strategic Defense Bulletin of Ukraine and the Law of Ukraine "On National Security of Ukraine" requires a radical change in the system of strategic command of the Armed Forces of Ukraine and other components of the Defense Forces. Needs to change not only their organizational structure, but also relations between the military command and management (staff) procedures.
Проведено аналіз нормативно-правої бази щодо керівництва Збройними силами України та іншими складовими сил оборони, охарактеризовано стратегічне керівництво Збройними силами України як складову системи управління державою. Розглянуто: положення Конституції та низки законів України, на яких будується система стратегічного керівництва Збройними cилами України та іншими складовими сил оборони; повноваження суб'єктів системи стратегічного керівництва; актуальні проблеми стратегічного керівництва Збройними силами України й іншими складовими сил оборони. ; Problem setting. In the conditions of Russia's aggression against Ukraine, the annexation of the Crimea and the occupation of part of the territory of the Donbas, the operation of the United Force needs to be improved as a system of management of the state and the leadership of the Armed Forces of Ukraine and other components of the Defense Forces at the strategic level.Recent research and publications analysis. Among the latest developments on the above-mentioned issues, work can be distinguished: the monograph "The Security and Defense Sector of Ukraine: theory, strategy, practice"; monograph "The Security and Defense Sector of Ukraine: strategic leadership and military management"; article "Views on development planning in the Security and Defense Sector of Ukraine".Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Conducting scientific research on the issues of military strategy, strategic deployment, and command of the components of the Ukrainian Defense Forces and their comprehensive support is entrusted to the Center for Military-Strategic research of the National Defense University of Ukraine named after Ivan Chernyakhovsky.The purpose of the article is to analyze the regulatory base of strategic command of the Armed Forces of Ukraine and other components of the Defense Forces and to consider the variant of the system of strategic command of the Armed Forces of Ukraine as a component of the Defense Forces, based on the principles of NATO, and takes into account the tasks set for the separation of functions of the Chief of General Headquarters – Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine.Paper main body. The study of the experience of the antiterrorist operation and the United Forces operation shows that the current system of strategic command by the Defense Forces does not fully fulfill the functions assigned to it and therefore needs to be improved.The "strategic command of the Defense Forces" means the purposeful activity of the highest agencies of state power and agencies of military management in relation to the construction, development, comprehensive provision, preparation and execution of tasks by the defense forces in defense of Ukraine, protection of its sovereignty and territorial integrity.The existing system of strategic command of the Armed Forces of Ukraine is set out in the Constitution and a number of laws of Ukraine and is an integral part of the state governance system. It is based on the provisions of the Constitution of Ukraine – the President of Ukraine is the Head of State and "carries out leadership in the areas of national security and defense of the state."The head of the system of strategic leadership of the Armed Forces of Ukraine is the President of Ukraine. He is the Supreme Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine. The Constitution of Ukraine gives the President of Ukraine, as the Supreme Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine, the right to "decide on the use of the Armed Forces of Ukraine in the event of armed aggression against Ukraine".The National Security and Defense Council of Ukraine is the coordinating agency for national security and defense under the President of Ukraine. The National Security and Defense Council of Ukraine coordinates and controls the activities of executive power agencies in the field of national security and defense. The Military Cabinet of the National Security and Defense Council of Ukraine is the working agency of the National Security and Defense Council of Ukraine during a special period.The Ministry of Defense of Ukraine is the main agency in the system of central agencies of executive, which ensures the formation and implementation of state policy on issues of national security in the military sphere, defense and military construction in peacetime and a special period. The Ministry of Defense of Ukraine is the central agency of executive and military management under the jurisdiction of the Armed Forces of Ukraine and the State Special Transport Service.The General Staff of the Armed Forces of Ukraine is the main military agency for planning the defense of the state, the management of the use of the Armed Forces of Ukraine.The actual problems of strategic command of the Armed Forces of Ukraine and other components of the defense forces are investigated. Including: the existing division of functions and tasks between the Ministry of Defense and the General Staff of the Armed Forces of Ukraine complicates the definition of responsibility for the implementation of certain functions and tasks and often prevents the unification of efforts for their implementation; the lack of a clear division of responsibility for the formation and use of Defense Forces, which negatively affects the ability of state leadership to effectively manage the defense; low efficiency of the system of operational (combat) management, communication and intelligence; insufficient operational (combat, special) capabilities of the Defense Forces; the lack of an effective integrated logistics system capable of supporting the work of all components of the Defense Forces; the lack of a joint leadership by the Defense Forces, etc.The analysis shows that domestic legislation does not have provisions on the direction of Defense Forces. This was the result of the slow implementation of the provisions of the Concept for the development of the security and defense sector of Ukraine and the Strategic Defense Bulletin of Ukraine in the legislation. The Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine will be, the highest military officer subordinated to the President of Ukraine and the Minister of Defense of Ukraine. It will be based on the full authority of the Ukrainian Armed Forces. He will be responsible for the readiness to perform the assigned tasks, control the use of the Armed Forces of Ukraine and transferred to its subordination the forces and means of other components of the Defense Forces.One of the options for ensuring the activities of the Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine is to consider the formation of the Main Command, which may include: the personal headquarters of the Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine, the coordination (General Staff) and special headquarters. Taking into account the tasks set for the separation of the functions of the Chief of the General Staff – the Chief of the Armed Forces of Ukraine, the variant of the system of strategic command of the Armed Forces of Ukraine as a component of the Defense Forces is proposed.Conclusions of the research and prospects for further studies. mplementation of the provisions and requirements set out in the Strategic Defense Bulletin of Ukraine and the Law of Ukraine "On National Security of Ukraine" requires a radical change in the system of strategic command of the Armed Forces of Ukraine and other components of the Defense Forces. Needs to change not only their organizational structure, but also relations between the military command and management (staff) procedures.
Актуальність. Накопичення величезних обсягів хімічної зброї у світі, продовження наукових робіт щодо її вдосконалення і випадки застосування в терористичній діяльності роблять питання захисту військовослужбовців Збройних сил України від бойових отруйних речовин вкрай актуальними. Мета дослідження: оцінити сучасний стан медичного захисту та забезпечення антидотами військовослужбовців Збройних сил України від бойових отруйних речовин нервово-паралітичної дії. Матеріали та методи. Проведено аналіз забезпечення антидотами військовослужбовців у Збройних силах України за останні 20 років. Розглянуто накази Міністерства оборони і Міністерства охорони здоров'я України, що стосуються комплектно-табельного оснащення медичної служби Збройних сил України. Застосовані методи дослідження: історичний, бібліосемантичний і системного підходу. Результати. Установлено, що в кінці 90-х — на початку 2000-х років у переліку і змісті сумок і комплектів медичної служби Збройних сил України перебували в достатній кількості всі необхідні медикаменти військового призначення. На жаль, сьогодні серед індивідуальних комплектів медичного захисту профілактичні антидоти до речовин нервово-паралітичної дії відсутні. Також відсутні необхідні антидоти і засоби фармакологічної корекції при впливі отруйних речовин в інших сумках і комплектах, що застосовуються в підрозділах і частинах. Слід враховувати, що сьогодні на сході України під контроль терористів потрапило багато промислових підприємств, терористичні диверсії на яких можуть спричинити надзвичайні ситуації техногенного та військового характеру, які за масштабами і наслідками близькі до застосування хімічної зброї. Висновки. Виявлена повна відсутність оснащення медичної служби Збройних сил України медичними засобами профілактики, надання допомоги і лікування уражених отруйними речовинами. Сьогодні в умовах сучасного збройного конфлікту, де ймовірність застосування зброї масового ураження, в тому числі отруйних речовин нервово-паралітичної дії, вкрай висока, наявність антидотів до бойових отруйних речовин є критично важливою умовою для збереження життя і боєздатності особового складу. ; Актуальность. Накопление огромных объемов химического оружия в мире, продолжение научных работ по его совершенствованию и случаи применения в террористической деятельности делают вопросы защиты военнослужащих Вооруженных сил Украины от боевых отравляющих веществ крайне актуальными. Цель исследования: оценить современное состояние медицинской защиты и обеспечение антидотами военнослужащих Вооруженных сил Украины от боевых отравляющих веществ нервно-паралитического действия. Материалы и методы. Проведен анализ обеспечения антидотами военнослужащих в Вооруженных силах Украины за последние 20 лет. Рассмотрены приказы Министерства обороны и Министерства здравоохранения Украины, касающиеся комплектно-табельного оснащения медицинской службы Вооруженных сил Украины. Применены методы исследования: исторический, библиосемантический и системного подхода. Результаты. Установлено, что в конце 90-х — начале 2000-х годов в перечне и содержании сумок и комплектов медицинской службы Вооруженных сил Украины находились в достаточном количестве все необходимые медикаментозные препараты военного назначения. К сожалению, сегодня среди индивидуальных комплектов медицинской защиты профилактические антидоты к веществам нервно-паралитического действия отсутствуют. Также отсутствуют необходимые антидоты и средства фармакологической коррекции при воздействии отравляющих веществ в других сумках и комплектах, применяемых в подразделениях и частях. Следует учитывать, что сегодня на востоке Украины под контроль террористов попало много промышленных предприятий, террористические диверсии на которых могут повлечь чрезвычайные ситуации техногенного и военного характера, которые по масштабам и последствиям близки к применению химического оружия. Выводы. Обнаружено полное отсутствие оснащения медицинской службы Вооруженных сил Украины медицинскими средствами профилактики, оказания помощи и лечения пораженных отравляющими веществами. В настоящее время в условиях современного вооруженного конфликта, где вероятность применения оружия массового поражения, в том числе ядовитых веществ нервно-паралитического действия, крайне высокая, наличие антидотов к боевым отравляющим веществам является критически важным условием для сохранения жизни и боеспособности личного состава. ; Background. The accumulation of huge quantities of chemical weapon in certain countries of the world, the continuing research work on its improvement and cases of use in terrorist activities make the problem of the protection of military personnel of the Armed Forces of Ukraine from toxic warfare agents extremely relevant. The research aimed to assess the current state of medical protection and provision of antidotes from toxic warfare agents of neuro-paralytic action to servicemen of the Armed Forces of Ukraine. Material and methods. The provision of antidotes to servicemen in the Armed Forces of Ukraine for the past 20 years has been analyzed. The orders of the Ministry of Defense and the Ministry of Health of Ukraine regarding the full-board equipment of the medical service of the Armed Forces of Ukraine are considered. The research methods applied were as following: historical, bibliosemantic and systematic approaches. Results. The authors review the historical aspects of the development and use of chemical weapons. The global danger of the use of nerve agents such as Novichok is defined. The characteristic of losses from the use of organophosphorus toxic substances depending on the level of the organization of medical care at different stages of its delivery was given. The main directions of the development of medical protection means from organophosphorus toxic substances are analysed. The last orders of the Ministry of Defense and the Ministry of Health of Ukraine regarding the complete and standard equipment of the medical service for the Armed Forces of Ukraine are considered. The authors conducted a comparative analysis of the individual kit (different sets) used in Ukraine and the USA. The first-aid medical kit of the general medical personnel was found to be intended for reducing the impact of the striking factors of firearms and first aid through self-help and mutual assistance. There are no means for preventing or reducing the damaging effect of military toxicants and for the provision of medical care in case of injury by them (therapeutic antidote). In the serviceman's individual first-aid kit of the Special Operations Forces, there are no medicines (antidotes) for the provision of medical assistance in case of damage due to the paralytic action of toxicants. Only in the first-aid kit for the group of Special Operations Forces, there is atropine sulphate (solution for injection 0.1% ampoule 1.0). The authors emphasize that in the US Armed Forces a serviceman has the individual medical tools. These tools include the MARK I Kit, a set of therapeutic antidotes for nerve agents Nerve Agent Antidote Kit. It is a double container, in which two auto-inverters with antidotes are inserted. The newer model, ATNNA (Antidote Treatment Nerve Agent Auto-Injector), contains both preparations — atropine and pralidoxime chloride in a single injector, which simplifies the injection. The most important requirement for individual sets of medical protection is the presence of preventive use that eliminates the effects of mass destruction weapons or significantly reduces them. The preventive antidotes for organophosphorus substances have been developed based on the reversible inhibitors of cholinesterase. Such antidote in the United States is pyridostigmine — a pill (30 mg) used before the contact with an organophosphorus substance, and repeatedly, if necessary, after 6–8 hours. Authors stated that in the late 1990s and early 2000s, all the necessary medical preparations for military use were scarce in the kits of the Armed Forces of Ukraine. Today, there are no prophylactic antidotes for organophosphorus agents in the individual medical kits. Also, there are no necessary antidotes. The authors note that today in the East of Ukraine, many industrial enterprises have been taken by the terrorists. Terrorist diversion can cause man-made and war-time emergencies with after-effects close to those of chemical weapons. Therefore, the medical protection of the personnel of the armed forces is one of the key factors determining the ability to conduct combat in the context of a modern war that has the risk of using mass destruction weapons. Conclusions. The complete absence of the medical equipment of the Armed Forces of Ukraine for the medical prophylaxis, assistance, and treatment of the people affected by the toxic agents was revealed. Today, in the context of a modern armed conflict, where the probability of using mass destruction weapons including toxic nerve agents is extremely high, the presence of antidotes to toxic warfare agents is a critical condition for the preservation of life and combat capability of the personnel.
