Suchergebnisse

Hamas's attack into Israel and massacre of Israelis, followed by Israel's war of obliteration on Gaza backed by the United States, is a political earthquake in the Middle East. Its tremors are shaking up the politics of the Horn of Africa, bringing down an already tottering peace and security architecture. It's too early to discern the shape of the rubble, but we can already see the direction in which some of the pillars will fall.The most obvious impact is that the Israel-Palestine war has legitimized and invigorated protest across the wider region. Hamas showed that Israel was not invincible, and Palestine would no longer be invisible. Many in the Arab street — and Muslims more widely — are ready to overlook Hamas's atrocious record as a public authority and its embrace of terror, because it dared stand up to Israel, America, and Europe.Hamas's boldness has given a shot in the arm to Islamists, such as Somalia's al-Shabaab. As the African Union peacekeeping operation in Somalia draws down, al-Shabaab remains a threat— and will likely be emboldened to intensify its operations both in Somalia and neighboring Kenya.Kenyan President William Ruto gave strong backing to Israel while also calling for a ceasefire. For the U.S. and Europe, Kenya is now the anchor state for security in the Horn — but it desperately needs financial aid if it is to shoulder that burden.The war is consuming Egyptian attention and terrifies President Abdel Fattah al-Sisi, who is treading a fine line between sponsoring pro-Palestinian protests and suppressing them.Red Sea SecurityThe Red Sea is strategic for Israel. One quarter of Israel's maritime trade is handled in its port of Eilat on the Gulf of Aqaba, an inlet of the Red Sea. Eilat is Israel's back door, vital in case the Mediterranean coast is under threat. Israel has long seen the littoral countries of the Red Sea — Jordan, Egypt, Saudi Arabia, Yemen, Sudan, Eritrea, Djibouti and Somalia — as pieces in the jigsaw of its extended security frontier.Historically, Egypt has shared the same concern. Last year, revenues from the Suez Canal were $9.4 billion— its third largest foreign currency earner after remittances from Egyptians working in the Gulf States and tourism. Neither Israel nor Egypt can afford a disruption to maritime security from Suez and Eilat to the Gulf of Aden.The Red Sea is also the buckle on China's Belt and Road Initiative, with China's first overseas military base — strictly speaking a "facility" — in the port of Djibouti near the Bab al-Mandab, the narrow straits between the Gulf of Aden and the Red Sea. More than 10 percent of world maritime trade is carried on 25,000 ships through these straits every year.Having long neglected its Red Sea coastline, Saudi Arabia has reawakened to its significance in the last decade. In the 1980s, amid fears that Iran might block tanker traffic through the Persian Gulf, Saudi Arabia built an east-west pipeline from the Aqaig oil fields to the Red Sea port of Yanbu al Bahr. Its strategic significance is back in focus.In parallel, the United Arab Emirates is well on track to securing a monopoly over the ports of the Gulf of Aden, which forms the eastern approaches to the Red Sea. It has de facto annexed the Yemeni island of Socotra for a naval base. The UAE is looking for a foothold in the Red Sea proper, and a string of satellite states on the African shore.All these factors intensify the scramble for securing naval bases in the Red Sea and Gulf of Aden. Djibouti is already host to the U.S.'s Camp Lemonnier along with French, Italian, Japanese, and Chinese facilities. Turkey and Russia are actively seeking bases too, focusing on Port Sudan and Eritrea's long coastline.Empowered Gulf StatesWell before the recent crisis, the Horn of Africa was becoming dominated by Middle Eastern powers. This process is now intensified. Decades of competition between Saudi Arabia and Iran for alignment of Sudan and Eritrea has swung different ways. Sudan's General Abdel Fattah al-B­­urhan, formerly political partner of Benjamin Netanyahu and signatory to the Abraham Accord, cut an ill-timed deal with Iran in early October, to obtain weapons, which has embarrassed his outreach to Egypt and Saudi Arabia. More recently, Turkey and Qatar's regional ambitions have clashed with Riyadh and Abu Dhabi, especially over the Muslim Brothers — supported by the former, opposed by the latter. The latest emerging rivalry is between Saudi Arabia and the United Arab Emirates.Saudi Arabia has positioned itself as the regional anchor. While running for president, Joe Biden called Saudi Arabia a "pariah." But it is now indispensable to the U.S.Among the Arab states. the UAE has been the most restrained in condemning Israel for its actions in Gaza. It has also said that it doesn't mix trade and politics— meaning that it will continue to implement the economic cooperation agreements it signed with Israel following on from the Abraham Accords. The UAE is also positioned at the center of the U.S.-sponsored India-Middle East-Europe Corridor (IMEC), unveiled at the September G20 summit in India as a response to China's Belt and Road Initiative.The UAE also has a free hand in the Horn of Africa, and in the last five years it has moved more rapidly and decisively than Saudi Arabia.Sudan's Fate between Riyadh and Abu DhabiAfter the eruption of war in Sudan in April, the joint Saudi-American mediation was in large part a gift from Washington to try to mend fences with the Kingdom. Talks in Jeddah resumed in late October, with the modest agenda of a ceasefire and humanitarian access, and a pro forma "civilian track" delegated to the African Union, which has shown neither commitment nor competence.Meanwhile, the Emiratis are backing General Mohamed Hamdan Dagolo, known as "Hemedti," who is currently driving the Sudan Armed Forces out of their remaining redoubts in Khartoum. This followed more than six months of fighting in which Hemedti's Rapid Support Forces gained a reputation for military prowess and utter disregard for the dignity and rights of civilians. Despite widespread revulsion against the RSF, especially among middle class Sudanese, UAE President Mohamed bin Zayed al Nahyan, known as MBZ, stuck with his man.In charge of the ruins of Sudan's capital city, Hemedti will soon be in a position to declare a government, perhaps inviting civilians for the sake of a veneer of legitimacy. What's holding him back is the ceasefire talks in Jeddah. His rival, Gen. al-Burhan is meanwhile floating a plan to form a government based in Port Sudan — raising the prospect of two rival governments, as in Libya. The real negotiations there are between Riyadh and Abu Dhabi. If the two capitals agree on a formula, the U.S. and the African Union will applaud, and the Sudanese will be presented with a fait accompli.Ethiopia Goes RogueIn Ethiopia, Prime Minister Abiy Ahmed's rule is underwritten by Emirati treasure. MBZ has reportedly paid for Abiy's vast new palace, a vanity project whose $ 10 billion price tag is paid for entirely off-budget. Abiy told lawmakers that this bill was none of their business as it was funded by private donations, directly to him. Other megaprojects in and around the capital Addis Ababa, such as glitzy museums and theme parks, have similarly opaque finances.Ethiopia's wars have depended on largesse from the UAE. Ethiopian federal forces prevailed against Tigray, forcing the latter into an abject surrender a year ago, on account of an arsenal — especially drones — supplied by the UAE. Abiy is currently rattling his saber against his erstwhile ally, Eritrea, demanding that landlocked Ethiopia be given a port, or it will take one by force. The likely target is Assab in Eritrea, though other neighbors such as Djibouti and Somalia have been rattled too.Eritrea unexpectedly finds itself as a status quo power and is relishing this role, tersely expressing its refusal to join in the confusing discourse from Addis Ababa. It suddenly has allies in Djibouti, Somaliland, Somalia and even Kenya — all of them threatened by Abiy's bellicosity.If Abiy does invade Eritrea, he will violate the basic international norm — the inviolability of state boundaries — and risk plunging his already failing economy deeper into disaster. This will pose a sharp dilemma for the UAE. It is ready to override multilateral principles, but whether it would bail out its errant client in Addis Ababa, and jeopardize its winning position in Sudan, is a different matter. It would also present Saudi Arabia with the dilemma of whether to back Eritrea's notorious dictator, President Isaias Afewerki.America and the Pax AfricanaPeace and security in the Horn of Africa isn't a priority for the Biden administration. Despite a rhetorical commitment to a rule-based international order, Washington has neither protected Africa's painstakingly-constructed peace and security architecture nor brought the Ethiopian and Sudanese crises to the U.N. Security Council.While the American security umbrella was in place over the Arabian Peninsula, the countries of the Horn of Africa had the chance to develop their own peace and security system, based on a layered multilateral structure involving the regional organization, the InterGovernmental Authority on Development, the African Union, and United Nations, with peacekeepers and peace missions funded by the Europeans. This emergent Pax Africana was already imperiled as the U.S. drew down and the Middle Eastern middle powers became more assertive. President Donald Trump authorized his favored intermediaries — Egypt, Israel, Saudi Arabia and the UAE — to pursue their interests across the Horn of Africa. The Biden administration has not pulled that back.It's possible that the administration cares about peace, security and human rights in Africa. But for as long as the U.S.'s Horn of Africa policy is handled by the Africa Bureau at the State Department — whose diplomats scarcely get the time of day from their counterparts in the Gulf Kingdoms — Washington's views will remain all-but-irrelevant. The Horn of Africa doesn't make the cut when staffers prepare talking points for President Biden, Secretary of State Antony Blinken or national security adviser Jake Sullivan to speak to their Arab counterparts. It's a prioritization that leaves the region in a deepening crisis, at the mercy of ruthless transactional politics.America's well-established practice of treating Israel as an exception to international law is rubbing off on Israel's allies and apologists across the Middle East, who are actively dismantling the already-tottering pillars of Africa's norm-based peace and security system. Those African countries most in need of principled multilateralism are paying the price.

Fifty years is a long enough time to dissipate the impact of war. In the United States, the Vietnam War is no longer much discussed. Scholars still plow the field, but the war that tore America apart, spurred a counterculture movement, killed 57,000 Americans (and vastly more Vietnamese, Laotians and Cambodians), led to a restructuring of the U.S. military and the all-volunteer force, and was an impetus to Desert Storm no longer shapes the discourse.My students were born in 2002 or 2003; they're voting age. Even those with living grandparents who served in Vietnam don't know much if anything about the conflict. Of course, there have been intervening failures that proved costly, although not on the same scale. But proximity bias — the hard-wired human tendency to accord greater importance to things that are closer than others in time or distance — ensured that the mayhem generated by the Iraq and Afghan Wars would eclipse the awfulness of Vietnam.The Yom Kippur War of 1973 has likewise receded in the Israeli imagination. But its specter is more complex. The 2,500 Israeli soldiers killed (a fraction of the 15,000 Arabs who perished) was three times the per capita human cost of the Vietnam War to the United States. I was in Israel during that time, and everyone knew someone who'd been killed. The war was also far shorter, about 10 days, so the casualty list had an outsized emotional impact. It was not the long slog of Vietnam, but rather an avalanche.Early in the war, Syrian armor destroyed the Israeli tank brigade deployed to the Golan Heights and reached Gesher B'not Yaakov (Jisr Banat Yaqub). Just beyond it was the Jezreel Valley. The prospect of a large Syrian armored formation penetrating the Israeli heartland was as ghastly for Israelis as it must have been thrilling for the Syrians. The United States has never experienced anything like this, including 9/11.In the space of this instant, violence burgeoned. The largest tank battle since World War II, when German and Soviet armored juggernauts collided at Kursk, unfolded on the Golan. Fierce battles developed in the Sinai and then on the left bank of Suez, where Israeli forces encircled an entire Egyptian army. A week into the war, the U.S. launched its largest-ever intra-war arms transfer. For days, U.S. C-5 cargo aircraft touched down at Israeli airfields every six minutes. The airlift, however, occurred after Israel had regained its balance and counterattacked, halting an hour outside of Damascus and holding Egyptian territory — in addition to the Sinai, where Israel stopped the main thrust of Egyptian armor toward the mountains passes and destroyed the advancing units.The war also included other dramatic moments. Apparently believing that the Soviets were preparing to intervene militarily on Syria's behalf, the Nixon administration raised the United States' nuclear readiness level, an extraordinary step. Saudi Arabia led an OPEC oil embargo against the United States that carried profound implications for its economic and political stability for the ensuing decade, bringing the so-called long summer of postwar economic growth to an end and guaranteeing an era of sluggish economic growth and high inflation.The long-term effects of the war on Israel were profound as well. The outcome, despite the phenomenal recovery of Israeli forces under the much maligned but in fact highly competent IDF chief of staff, was traumatically dislocating for an Israeli public accustomed to thinking that its victory in the 1967 war rendered the state immune to Arab military challenge.Within four years, the Labor Party that had dominated Israeli politics in one form or another since 1948 was dislodged. Trust in the old elites was shattered. The intelligence community failed to credit the Egyptian and Syrian commitment to waging war. Across the board there was a conviction that the conditions under which the Arabs would launch an offensive simply did not exist. And Military Intelligence disregarded Mossad's success in recruiting a senior member of Egyptian President Anwar Sadat's entourage who underscored that a war was in the cards. Moreover, the Israeli prime minister, Golda Meir, who had presided over the disaster, had heeded stern guidance from Nixon and Kissinger not to preempt Arab war preparations when these were finally acknowledged 24 hours before the start of hostilities.Whether or not this was a wise call on Washington's part, it certainly increased the butcher's bill Israel was to pay and undermined the Labor government. Meir would come under attack later for having ignored Sadat's peace feelers following the 1969 War of Attrition along the Suez Canal. Sadat, however, tended to frame his overtures as demands for an upfront Israeli withdrawal from all of the Sinai Peninsula, which the Israeli government could not meet. There was plenty of blame to go around. In any case, combined with serious ethnic tensions generated by the political mobilization of Mizrahim — Jews who had immigrated from the Arab states of the Middle East and North Africa — the cratering of Labor credibility enabled the ascendance of the Likud Party.Half a century later, what lingering significance does the war have? Israel and Saudi Arabia are negotiating normalization, which will entail a civilian Saudi nuclear capability that is inherently dual-purpose. The Abraham Accords have already normalized Israel's relations with Bahrain, the UAE, Sudan, and Morocco. Egypt and Jordan have longstanding peace treaties with Israel. Syria has been neutered by a long, destructive civil war. Lebanon has ceased to exist as a functioning state and has not engaged Israel in hostilities since 2006. Two eviscerating wars with the United States removed Iraq as a potential combatant of the old rejectionist front.A cataclysmic ground war between Israel and its neighbors has been inconceivable during this veritable Age of Aquarius. But if the Yom Kippur War is no longer relevant, the present irenic reality — excluding the West Bank and Gaza — is largely due to the instrumentalization of that conflict by the Nixon administration for the purpose of peacemaking. One really can't contemplate these developments without implicitly thinking about the 1973 war.Another potent outcome of the war was the diplomatic process that surrounded the ceasefire and the years that followed. Kissinger gets credit for this, not unfairly. He was not one to waste a crisis. He seized the opportunity the war presented to use Sadat's evident interest in joining the Western camp and Israel's reliance on American support to bind each closer to Washington while crowding out the Soviet Union. Although his diplomatic strategy yielded disengagement agreements on both fronts, the fact remains that Egypt and Israel had embarked on a quiet bilateral process even as the guns were still cooling.Sadat had waged the war to shatter the status quo by drawing Israeli blood and bringing the U.S. into the conflict. His goal was the negotiated return of Sinai to Egyptian control. The war, for him, had a clear and well-defined political purpose. Although the seven years that preceded the Camp David Accords were at times touch and go — down to the climactic talks themselves — the so-called peace process would be difficult to imagine without the bloody impetus of 1973. Kissinger's key insight, regrettably abandoned by his successors but seemingly grasped now by Beijing, is that it pays to maintain ties with both sides in a conflict.As the Arab-Israeli conflict has devolved to Israel and the Palestinians, this lesson of the 1973 war has faded for Israel as well. Israel's use of force now has no political objective. Its purpose is solely conflict management and deterrence. To borrow from Lord Carrington's verdict on NATO, it is to keep the Palestinians down, the U.S. out, and wealthy Persian Gulf states in.Yet, perversely, the possibility of change is in the air. Prime Minister Benjamin Netanyahu's far-right coalition partners are less interested in managing the level of violence on the West Bank than in informally annexing it. Their commitment to Israeli settlement of the West Bank is greater than their interest in grand geopolitical deals that might boost the Tel Aviv stock exchange but defer redemption of biblical lands. One could construe the hard right's agenda as restoring a true political objective to Israel's fight with the Palestinians.The 1973 war also altered Israeli military doctrine. Planners have recognized that — beginning with that war — Israel has not won any major ones. (Neither has the United States.) The reasons for this are legion, but one stands out: the losers do not concede defeat. They take a licking but keep on ticking. Hence the most recent development in Israel's military doctrine, accorded the acronym Mabam, meaning "the battles between the wars."The idea is that major wars are no longer decisive and will therefore recur periodically. The best course is to delay these wars and weaken adversaries' ability to wage them by fighting draining low-level battles in the interim. This makes some sense, naturally, but militates against any attempt to leverage the fighting to achieve durable peace. This applies to the Palestinians as well. Their violence is expressive, perhaps reflecting their view that there is no conceivable political objective.There's a larger theme here, though. The international system was vastly different in 1973. The Cold War framework in which the United States and Soviet Union conducted their foreign policies and made it possible for Sadat to conduct a war with such a bold but cogent purpose is long gone. We will see whether the U.S.-China in the Middle East recreates it.The leftist post-colonial Arab states that fought Israel are scarcely even remembered. The Israeli state and society that fought the Yom Kippur War, like the America that waged war in Vietnam, no longer exists. The values that animated it no longer shape the nation's thoughts and actions.Fifty years after the war, this should come as no surprise. In the ongoing demonstrations against judicial reform in Israel, one can see veterans of 1973 claiming that their wartime sacrifice would be betrayed by the triumph of the hard right. They are correct, but they're old duffers and out of touch with young Israeli mainstream voters, who, if they dwell on the 1973 war at all, likely see the left as the guilty party. Thus, policy makers, mostly in the West, can noodle about the war's lessons for diplomacy and statecraft, but for Israel — and the Arabs — it's ancient history.

Fifty years ago this week, Egypt attacked Israeli forces in the Israeli-occupied Sinai, with a simultaneous Syrian attack in the occupied Golan Heights, to begin what became known as the Yom Kippur War. The war and its diplomatic aftermath both exhibited and cemented some ways of viewing the U.S. role in the Middle East that are reflected in policy issues today.President Richard Nixon and Secretary of State Henry Kissinger viewed the Arab-Israeli conflict, as they viewed most of their foreign policy, primarily through a Cold War lens. At the level of great power relations, such a view could yield successes such as the opening to China, which counted as a success partly as a way of outflanking the Soviet Union. But imposing the Cold War template on local conflicts could lead to unhelpful misinterpretations of what such a conflict was largely about.An example had occurred two years earlier in 1971, when restiveness of Bengalis in what was then the eastern portion of Pakistan, followed by a Pakistani military crackdown and a flow of refugees into India, caused a South Asian crisis and a war between India and Pakistan. Most observers, including in the U.S. national security bureaucracy, viewed the crisis in terms of humanitarian needs and the satisfying of Bengali aspirations for self-determination through creation of what became the state of Bangladesh while keeping the Indo-Pakistani conflict from escalating further. Nixon and Kissinger instead saw the crisis as a Cold War proxy conflict, with the USSR supposedly instigating a move by the Indian government of Indira Gandhi to crush Pakistan.That interpretation was almost certainly a misinterpretation of the nature of the conflict and of Indian objectives. But it was this interpretation that drove U.S. policy, which included a saber-rattling show of force by a nuclear-armed carrier task force in the Bay of Bengal. Among the ill consequences of the episode were a cementing of the USSR's position as the dominant external power on the subcontinent through its support of India — with Moscow scoring additional points as a champion of Bangladeshi independence — and a tilt of opinion in New Delhi toward developing its own nuclear weapons.By Cold War standards, the crisis surrounding the Yom Kippur War was much more of a U.S. success. An airlift of weapons from the United States helped Israel to ultimately prevail militarily over the Soviet-supplied Egyptians and Syrians. Kissinger was the impresario of subsequent disengagement agreements between Israel and Egypt, shutting out the Soviets. Not least, events related to the war and its aftermath led Egyptian President Anwar Sadat to abrogate Egypt's friendship treaty with the Soviet Union in 1976 and to become more a partner of Washington than of Moscow.The Cold War framework persists in some present-day American visions of the U.S. role in the Middle East — although with China sometimes now seen as the major great power adversary — in ways that exhibit shortcomings of that framework. Promoters of the Biden administration's effort to broker full diplomatic relations between Israel and Saudi Arabia, in the absence of any other explanation of how this effort supposedly advances U.S. interests, contend that a normalization agreement would limit Chinese influence in the Persian Gulf region.Such a contention continues a Cold War type of zero-sum thinking that mistakenly assumes there is a fixed amount of dealing that Middle Eastern states have with outside powers, and that doing more business with one power necessarily means doing less with another. In fact, there is no good reason to believe that even a Saudi Arabia that had exchanged embassies with Israel and been rewarded by the United States for doing so would lose the strong economic and other reasons it has to maintain extensive relations with China. Israel itself is an instructive example. The decades-long U.S. support to Israel, including $158 billion in military and economic assistance, has not kept Israel from building extensive ties with both China and Russia and trimming its policies to maintain good relations with those powers, such as on issues involving the war in Ukraine.To the extent that sepia-tinged memories of the Yom Kippur War move away from Cold War mentalities and focus on what Arabs and Israelis were doing, those memories tend to cement the image of a beleaguered Israel valiantly defending itself against aggressive and hostile neighbors eager to push the Jewish state into the sea at the first opportunity. This image has underlain those many billions of dollars in U.S. military aid to Israel. And it is true that it was two of those Arab neighbors, Egypt and Syria, that launched the war of October 1973.Less prominent in forming lasting and influential images is the fact that Egyptian and Syrian forces were attacking on land that Israel had forcibly seized in a war that Israel started by attacking Egypt on June 5, 1967. The immediate military objective of Egypt and Syria in 1973 was thus to regain land that had been part of those two countries until Israel captured it through force of arms six years earlier.Israel also had fired the first shots in another earlier war against Egypt, in 1956. It later would initiate other hostilities in the region, including an invasion of Lebanon and other actions that collectively constitute more use of military force outside a country's own territory than any other Middle Eastern state has exhibited. Today, ever since Saudi Arabia suspended its air war against Yemen, the most active campaign of cross-border military attacks in the region is the Israeli aerial assault on targets in Syria. Keeping that campaign of attacks unimpeded is one of Israel's reasons for maintaining good relations with Russia.Half a century after the Yom Kippur War, Israel is far from being a beleaguered nation and instead is the most militarily powerful state in the Middle East, with little hesitation to throw its military weight around. But the image of the plucky little state under threat from aggressive neighbors continues to have influence. The political and diplomatic aftermath of the 1973 war is another part of the war's legacy. Although at the time of the cease-fire, Israeli forces were winning and Egyptian forces were losing, the Egyptian military did well enough in the early days of the war to regain some of the honor it had lost in 1967 with its swift defeat by Israel. That gave Sadat the political room to take his peace-making trip to Jerusalem in 1977. That in turn led to the U.S.-brokered Camp David Accords in 1978, one of the signal events in what is still euphemistically called the Arab-Israeli "peace process."It is fitting that the 50th anniversary of the Yom Kippur War almost coincides with the 30th anniversary of the Oslo Accords, another landmark in the same "peace process," because the political aftermath of the former set a pattern that the latter would also exhibit. That pattern is one of Israel pocketing whatever peace agreements it can gain with Arab neighbors while making indeterminate noises about Palestinian self-determination, which is continually kicked down the road and never realized.The first part of the Camp David Accords included specific commitments about an Egyptian-Israeli peace treaty. The second part consisted of vaguer language about eventual resolution of the "Palestinian problem." There was to be a five-year transitional mechanism in which Palestinians in the West Bank and Gaza would be given some autonomy, with negotiations on the final status of those territories to begin no later than the third year of the transitional period. A shortcoming of the Accords was that implementation of the first part (Egypt and Israel did sign a peace treaty the following year) was not made conditional on implementation of the second part.Fifteen years after Camp David, the provisions regarding the Palestinians finally seemed to be getting implemented, with the creation in the Oslo Accords of the Palestinian Authority. But the five-year transitional period came and went long ago, and the Palestinians are as far as ever from self-determination. The "transitional" Palestinian Authority is still around, functioning mainly as a security auxiliary to the Israeli occupation and widely discredited among the Palestinian people. "What we have today," observes Daniel Levy, president of the U.S./Middle East Project "is the language of peace in the service of illegal actions, disenfranchisement, and apartheid."There are too many variables to spin out a convincing alternative history regarding what would have happened had Nixon and Kissinger not stepped into the 1973 war with a surge of military assistance to Israel. But Sadat's words and actions both before and after the war made clear that his objective was not to push Israel into the sea but rather to make peace with it, provided that Egyptian territory was restored.Maybe if Israelis had become less conditioned to count on the United States to provide unqualified protection from any difficult situations — even ones of their own making, such as their previous conquests of other states' territory — the subsequent history regarding the "Palestinian problem" would have been different. The U.S. handling of the Yom Kippur War, however much it might be chalked up as a U.S. win on the Cold War scorecard, was a major episode in that conditioning.The actual history has been one of an ever-stronger Israel becoming increasingly self-assured about kicking the Palestinian can ever farther down an endless road. Policies of later U.S. administrations have furthered that process. The Trump administration's policies of showering Israel with gifts and brokering supposed "peace" agreements with Arab countries that were not even at war with Israel convinced Israelis more than ever that they could enjoy such fruits while continuing to push farther out of reach anything that looked like Palestinian self-determination. The Trump policies were an extreme case of tendencies that had roots in U.S. policies in the 1970s, starting with that victory-ensuring infusion of U.S. munitions during the Yom Kippur War. The Israeli response is embodied in the current extreme right-wing Israeli government, which hardly even bothers to make indeterminate noises on the subject anymore and makes obvious that its policy — if not a new Nakba and expulsion of Palestinians from their homeland — is indefinite apartheid.This Israeli policy means indefinitely living by the sword, which is a tragedy mostly for the Palestinians but also for Israel itself, for its patron the United States, and for the cause of true peace in the Middle East.

Key words: sports activities, sports activities legal regulation, temporary laws, ambushmarketing, image rights, local rulemaking The article analyses the legal regulation of the use of intellectualproperty in sports activities. The relevance of the study is justified by the fact that theincome of the global sports industry is increasingly depending on the use of the intellectualproperty by sports organizations.The author notices that adoption of temporary laws aimed at protecting the intellectualproperty rights of sports organizations who organize major sporting events ina country are distinctive features of sports activities. There were two similar laws inthe Ukrainian legislation. Although these laws contained some gaps, this experienceshould become a basis for the introduction of the concept of ambush marketing on aregular basis in the domestic law.Analysis of international agreements in the sporting sphere shows that nowadaysamong the world sports organizations, only intellectual property of InternationalOlympic Committee has an exclusive basis of protection. At the same time, the factthat in general the use and protection of intellectual property is given too little attentionin international agreements in the field of sports gives greater importance tolocal regulations adopted by sports authorities.According to the established practices of foreign sports organizations, professionalrules and contracts between the athlete and the organization contains mutual restrictionsof the use of a number of intellectual property objects constituting the athlete'simage. To date, in Ukrainian practice, only regulations and contracts of several footballorganizations contain the similar provisions, which at the same time have a numberof shortcomings. One of the issues is terminological ambiguity in image rightslegal phenomena, which is still new to Ukrainian practice, and therefore requires theconsistency of definitions between different sports organizations.Thus, although Ukrainian legislation creates the background for domestic sportsorganizations to benefit from their intellectual property, it still requires the adoptionof some new important definitions. ; Ключові слова: спортивна діяльність, правове регулювання спортивної діяльності,закони тимчасової дії, паразитичний маркетинг, право на образ, іміджеві права,локальна нормотворчість У статті міститься огляд нормативно-правових актів, що регулюють відносини у спор-тивній діяльності в розрізі використання об'єктів права інтелектуальної власності у сферіспорту. На основі аналізу законодавства України, міжнародних договорів і особливостейлокальної нормотворчості визначено проблемні аспекти розпорядження об'єктами праваінтелектуальної власності у вітчизняному спорті. Окреслено світові тенденції, що роз-кривають специфіку використання об'єктів права інтелектуальної власності у спорті таповинні стати орієнтиром для законодавця та спортивних організацій України. Список використаних джерел: 1. Clark J. Changing the game. Outlook for the global sports market to 2015. PriceWaterhouseCoopers. 2011. P. 40 URL: https://www.pwc.com/gx/en/hospitality-leisure/pdf/changing-the-game-outlook-for-the-global-sports-market-to-2015.pdf (дата звернення 30.04.2021). 2. Лавренюк О. Ю. Цивільно-правове регулювання відносин інтелектуальної власності у сфері спорту : дис. … канд. юрид. наук. Одеса, 2019. 236 с. 3. Про фізичну культуру і спорт : Закон України від 24.12.93 № 3809-XII. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 14. С. 80. 4. Про підтримку олімпійського, паралімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні : Закон України від 14.09.2000 № 1954-III. Відомості Верховної Ради України. 2000. № 43. С. 370. 5. Про антидопінговий контроль у спорті : Закон України від 07.02.2017 № 1835-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2017. № 11. С. 102. 6. Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні : Закон України від 19.04.2007 № 962-V. Відомості Верховної Ради України. 2007. № 31. С. 405. 7. WIPO. Sport & IP — Licenses and Sponsorships in Sport. URL: http://www.wipo.int/ip-sport/en/licenses.html (дата звернення 08.04.2021). 8. Дорошенко Д. О. Захист від паразитичного маркетингу як один з пріоритетів спортивного права України / Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції «Спортивне право України: сучасний стан і перспективи розвитку» (19 жовтня 2018 року). Навчально-науковий «Центр спортивного права», Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2018. C. 74. 9. Brazil. General Law of the World Cup. Law No. 12.663 of June 5, 2012 URL: https://wipolex.wipo.int/en/text/335085 (дата звернення 08.04.2021). 10. Cape Town, South Africa. 2010 FIFA World Cup By-law, 2009. Published in Province of Western Cape: Provincial Gazette no. 6594 on 16 January 2009 URL: https://openbylaws.org.za/za-cpt/act/by-law/2009/2010-fifa-world-cup/eng/ (дата звернення 30.03.2021). 11. Про забезпечення охорони та захисту прав інтелектуальної власності УЄФА під час проведення в Україні фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018 : Закон України від 22.05.2018 № 2444-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 22. С. 194. 12. Major Events Management Act 2007. Public Act 2007 No 35. Date of assent 28 August 2007. URL: https://www.legislation.govt.nz/act/public/2007/0035/latest/DLM411987.html (дата звернення 30.03.2021). 13. Організація Об'єднаних Націй. Найробський договір про охорону Олімпійського символу (Найробі, 26 вересня 1981 року). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_995#Text (дата звернення 30.03.2021). 14. Міжнародний Олімпійський комітет. Олімпійська хартія 2020 - DidWeDe, Лозанна, Швейцарія. URL: http://noc-ukr.org/about/officialdocuments/olimpiyska-khartiya/ (дата звернення 30.03.2021). 15. Parrish R. Sports law and policy in the European Union. Manchester University Press. 2003. P. 271. 16. World Athletics. Book C - C2. TECHNICAL RULES (In force from 1 November 2019 and amended on 31 January 2020) URL: https://www.worldathletics.org/about-iaaf/documents/book-of-rules (дата звернення 30.03.2021). 17. Венедиктов В. С. Трудовое право Украины (Общая часть). Харьков : НУВД, 2004. С. 187. 18. University of New Hampshire - Franklin Pierce School of Law. IP Mall. PREMIER LEAGUE CONTRACT URL: https://ipmall.law.unh.edu/sites/default/files/hosted_resources/SportsEntLaw_Institute/Agent%20Contracts%20Between%20Players%20&%20Their%20Agents/6_PREMIER%20LEAGUE%20PLAYERS%20CONTRACT.pdf (дата звернення 30.03.2021). 19. Галузева Угода між Громадською спілкою «Федерація футболу України», Об'єднанням професіональних футбольних клубів України «Прем'єр-Ліга», об'єднанням футбольних клубів «Професіональна футбольна ліга України», та Всеукраїнською професійною спілкою «Футбол України», Всеукраїнською асоціацією футболістів-професіоналів у сфері професіонального футболу України на 2017-2022 роки. Київ-2017. URL: http://dev.pfl.ua/docs/07d3098c0649d1810a8a75fb1f1740a7.pdf (дата звернення 30.03.2021). 20. Федерація футболу України. РЕГЛАМЕНТ Федерації футболу України зі статусу і трансферу футболістів. Київ-2018 URL: https://uaf.ua/about-ffu/library (дата звернення 30.03.2021). 21. The Football Association Premier League L.imited. Handbook Season 2020/21 URL: https://resources.premierleague.com/premierleague/document/ 2020/09/11/dc7e76c1-f78d-45a2-be4a-4c6bc33368fa/2020-21-PL-Handbook-110920.pdf (дата звернення 30.03.2021). 22. Turkish Airlains EoroLeague. EUROLEAGUE BYLAWS. URL: https://www.euroleague.net/rs/85b6m5hxnomx8xap/84bd1f8d-134d-42a0-a8ee-cd688d29aaa2/d0c/filename/201718elbylaws.pdf (дата звернення 30.03.2021). ===================== 1. Clark J. Changing the game. Outlook for the global sports market to 2015. PriceWaterhouseCoopers. 2011. P. 40 URL: https://www.pwc.com/gx/en/hospitality-leisure/pdf/changing-the-game-outlook-for-the-global-sports-market-to-2015.pdf (data zvernennia 30.04.2021). 2. Lavreniuk O. Yu. Tsyvilno-pravove rehuliuvannia vidnosyn intelektualnoi vlasnosti u sferi sportu : dys. … kand. yuryd. nauk. Odesa, 2019. 236 s. 3. Pro fizychnu kulturu i sport : Zakon Ukrainy vid 24.12.93 № 3809-XII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 1994. № 14. S. 80. 4. Pro pidtrymku olimpiiskoho, paralimpiiskoho rukhu ta sportu vyshchykh dosiahnen v Ukraini : Zakon Ukrainy vid 14.09.2000 № 1954-III. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2000. № 43. S. 370. 5. Pro antydopinhovyi kontrol u sporti : Zakon Ukrainy vid 07.02.2017 № 1835-VIII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2017. № 11. S. 102. 6. Pro orhanizatsiiu ta provedennia finalnoi chastyny chempionatu Yevropy 2012 roku z futbolu v Ukraini : Zakon Ukrainy vid 19.04.2007 № 962-V. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2007. № 31. S. 405. 7. WIPO. Sport & IP — Licenses and Sponsorships in Sport. URL: http://www.wipo.int/ip-sport/en/licenses.html (data zvernennia 08.04.2021). 8. Doroshenko D. O. Zakhyst vid parazytychnoho marketynhu yak odyn z priorytetiv sportyvnoho prava Ukrainy / Tezy dopovidei mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii «Sportyvne pravo Ukrainy: suchasnyi stan i perspektyvy rozvytku» (19 zhovtnia 2018 roku). Navchalno-naukovyi «Tsentr sportyvnoho prava», Zaporizkyi natsionalnyi universytet, Zaporizhzhia, 2018. C. 74. 9. Brazil. General Law of the World Cup. Law No. 12.663 of June 5, 2012 URL: https://wipolex.wipo.int/en/text/335085 (data zvernennia 08.04.2021). 10. Cape Town, South Africa. 2010 FIFA World Cup By-law, 2009. Published in Province of Western Cape: Provincial Gazette no. 6594 on 16 January 2009 URL: https://openbylaws.org.za/za-cpt/act/by-law/2009/2010-fifa-world-cup/eng/ (data zvernennia 30.03.2021). 11. Pro zabezpechennia okhorony ta zakhystu prav intelektualnoi vlasnosti UIeFA pid chas provedennia v Ukraini finalnykh matchiv Lihy chempioniv UIeFA ta Lihy chempioniv UIeFA sered zhinok sezonu 2017/2018 : Zakon Ukrainy vid 22.05.2018 № 2444-VIII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2018. № 22. S. 194. 12. Major Events Management Act 2007. Public Act 2007 No 35. Date of assent 28 August 2007. URL: https://www.legislation.govt.nz/act/public/2007/0035/latest/DLM411987.html (data zvernennia 30.03.2021). 13. Orhanizatsiia Ob'iednanykh Natsii. Nairobskyi dohovir pro okhoronu Olimpiiskoho symvolu (Nairobi, 26 veresnia 1981 roku). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_995#Text (data zvernennia 30.03.2021). 14. Mizhnarodnyi Olimpiiskyi komitet. Olimpiiska khartiia 2020 - DidWeDe, Lozanna, Shveitsariia. URL: http://noc-ukr.org/about/officialdocuments/olimpiyska-khartiya/ (data zvernennia 08.04.2021). 15. Parrish R. Sports law and policy in the European Union. Manchester University Press. 2003. P. 271. 16. World Athletics. Book C - C2. TECHNICAL RULES (In force from 1 November 2019 and amended on 31 January 2020) URL: https://www.worldathletics.org/about-iaaf/documents/book-of-rules (data zvernennia 30.03.2021). 17. Venedyktov V. S. Trudovoe pravo Ukraynы (Obshchaia chast). Kharkov : NUVD, 2004. S. 187. 18. University of New Hampshire - Franklin Pierce School of Law. IP Mall. PREMIER LEAGUE CONTRACT URL: https://ipmall.law.unh.edu/sites/default/files/hosted_resources/SportsEntLaw_Institute/Agent%20Contracts%20Between%20Players%20&%20Their%20Agents/6_PREMIER%20LEAGUE%20PLAYERS%20CONTRACT.pdf (data zvernennia 30.03.2021). 19. Haluzeva Uhoda mizh Hromadskoiu spilkoiu «Federatsiia futbolu Ukrainy», Obiednanniam profesionalnykh futbolnykh klubiv Ukrainy «Premier-Liha», obiednanniam futbolnykh klubiv «Profesionalna futbolna liha Ukrainy», ta Vseukrainskoiu profesiinoiu spilkoiu «Futbol Ukrainy», Vseukrainskoiu asotsiatsiieiu futbolistiv-profesionaliv u sferi profesionalnoho futbolu Ukrainy na 2017-2022 roky. Kyiv-2017. URL: http://dev.pfl.ua/docs/07d3098c0649d1810a8a75fb1f1740a7.pdf (data zvernennia 30.03.2021). 20. Federatsiia futbolu Ukrainy. REHLAMENT Federatsii futbolu Ukrainy zi statusu i transferu futbolistiv. Kyiv-2018 URL: https://uaf.ua/about-ffu/library (data zvernennia 30.03.2021). 21. The Football Association Premier League L.imited. Handbook Season 2020/21 URL: https://resources.premierleague.com/premierleague/document/2020/09/11/dc7e76c1-f78d-45a2-be4a-4c6bc33368fa/2020-21-PL-Handbook-110920.pdf (data zvernennia 30.03.2021). 22. Turkish Airlains EoroLeague. EUROLEAGUE BYLAWS. URL: https://www.euroleague.net/rs/85b6m5hxnomx8xap/84bd1f8d-134d-42a0-a8ee-cd688d29aaa2/d0c/filename/201718elbylaws.pdf (data zvernennia 30.03.2021).

Key words: sports activities, sports activities legal regulation, temporary laws, ambushmarketing, image rights, local rulemaking The article analyses the legal regulation of the use of intellectualproperty in sports activities. The relevance of the study is justified by the fact that theincome of the global sports industry is increasingly depending on the use of the intellectualproperty by sports organizations.The author notices that adoption of temporary laws aimed at protecting the intellectualproperty rights of sports organizations who organize major sporting events ina country are distinctive features of sports activities. There were two similar laws inthe Ukrainian legislation. Although these laws contained some gaps, this experienceshould become a basis for the introduction of the concept of ambush marketing on aregular basis in the domestic law.Analysis of international agreements in the sporting sphere shows that nowadaysamong the world sports organizations, only intellectual property of InternationalOlympic Committee has an exclusive basis of protection. At the same time, the factthat in general the use and protection of intellectual property is given too little attentionin international agreements in the field of sports gives greater importance tolocal regulations adopted by sports authorities.According to the established practices of foreign sports organizations, professionalrules and contracts between the athlete and the organization contains mutual restrictionsof the use of a number of intellectual property objects constituting the athlete'simage. To date, in Ukrainian practice, only regulations and contracts of several footballorganizations contain the similar provisions, which at the same time have a numberof shortcomings. One of the issues is terminological ambiguity in image rightslegal phenomena, which is still new to Ukrainian practice, and therefore requires theconsistency of definitions between different sports organizations.Thus, although Ukrainian legislation creates the background for domestic sportsorganizations to benefit from their intellectual property, it still requires the adoptionof some new important definitions. ; Ключові слова: спортивна діяльність, правове регулювання спортивної діяльності,закони тимчасової дії, паразитичний маркетинг, право на образ, іміджеві права,локальна нормотворчість У статті міститься огляд нормативно-правових актів, що регулюють відносини у спор-тивній діяльності в розрізі використання об'єктів права інтелектуальної власності у сферіспорту. На основі аналізу законодавства України, міжнародних договорів і особливостейлокальної нормотворчості визначено проблемні аспекти розпорядження об'єктами праваінтелектуальної власності у вітчизняному спорті. Окреслено світові тенденції, що роз-кривають специфіку використання об'єктів права інтелектуальної власності у спорті таповинні стати орієнтиром для законодавця та спортивних організацій України. Список використаних джерел: 1. Clark J. Changing the game. Outlook for the global sports market to 2015. PriceWaterhouseCoopers. 2011. P. 40 URL: https://www.pwc.com/gx/en/hospitality-leisure/pdf/changing-the-game-outlook-for-the-global-sports-market-to-2015.pdf (дата звернення 30.04.2021). 2. Лавренюк О. Ю. Цивільно-правове регулювання відносин інтелектуальної власності у сфері спорту : дис. … канд. юрид. наук. Одеса, 2019. 236 с. 3. Про фізичну культуру і спорт : Закон України від 24.12.93 № 3809-XII. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 14. С. 80. 4. Про підтримку олімпійського, паралімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні : Закон України від 14.09.2000 № 1954-III. Відомості Верховної Ради України. 2000. № 43. С. 370. 5. Про антидопінговий контроль у спорті : Закон України від 07.02.2017 № 1835-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2017. № 11. С. 102. 6. Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні : Закон України від 19.04.2007 № 962-V. Відомості Верховної Ради України. 2007. № 31. С. 405. 7. WIPO. Sport & IP — Licenses and Sponsorships in Sport. URL: http://www.wipo.int/ip-sport/en/licenses.html (дата звернення 08.04.2021). 8. Дорошенко Д. О. Захист від паразитичного маркетингу як один з пріоритетів спортивного права України / Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції «Спортивне право України: сучасний стан і перспективи розвитку» (19 жовтня 2018 року). Навчально-науковий «Центр спортивного права», Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2018. C. 74. 9. Brazil. General Law of the World Cup. Law No. 12.663 of June 5, 2012 URL: https://wipolex.wipo.int/en/text/335085 (дата звернення 08.04.2021). 10. Cape Town, South Africa. 2010 FIFA World Cup By-law, 2009. Published in Province of Western Cape: Provincial Gazette no. 6594 on 16 January 2009 URL: https://openbylaws.org.za/za-cpt/act/by-law/2009/2010-fifa-world-cup/eng/ (дата звернення 30.03.2021). 11. Про забезпечення охорони та захисту прав інтелектуальної власності УЄФА під час проведення в Україні фінальних матчів Ліги чемпіонів УЄФА та Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок сезону 2017/2018 : Закон України від 22.05.2018 № 2444-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 22. С. 194. 12. Major Events Management Act 2007. Public Act 2007 No 35. Date of assent 28 August 2007. URL: https://www.legislation.govt.nz/act/public/2007/0035/latest/DLM411987.html (дата звернення 30.03.2021). 13. Організація Об'єднаних Націй. Найробський договір про охорону Олімпійського символу (Найробі, 26 вересня 1981 року). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_995#Text (дата звернення 30.03.2021). 14. Міжнародний Олімпійський комітет. Олімпійська хартія 2020 - DidWeDe, Лозанна, Швейцарія. URL: http://noc-ukr.org/about/officialdocuments/olimpiyska-khartiya/ (дата звернення 30.03.2021). 15. Parrish R. Sports law and policy in the European Union. Manchester University Press. 2003. P. 271. 16. World Athletics. Book C - C2. TECHNICAL RULES (In force from 1 November 2019 and amended on 31 January 2020) URL: https://www.worldathletics.org/about-iaaf/documents/book-of-rules (дата звернення 30.03.2021). 17. Венедиктов В. С. Трудовое право Украины (Общая часть). Харьков : НУВД, 2004. С. 187. 18. University of New Hampshire - Franklin Pierce School of Law. IP Mall. PREMIER LEAGUE CONTRACT URL: https://ipmall.law.unh.edu/sites/default/files/hosted_resources/SportsEntLaw_Institute/Agent%20Contracts%20Between%20Players%20&%20Their%20Agents/6_PREMIER%20LEAGUE%20PLAYERS%20CONTRACT.pdf (дата звернення 30.03.2021). 19. Галузева Угода між Громадською спілкою «Федерація футболу України», Об'єднанням професіональних футбольних клубів України «Прем'єр-Ліга», об'єднанням футбольних клубів «Професіональна футбольна ліга України», та Всеукраїнською професійною спілкою «Футбол України», Всеукраїнською асоціацією футболістів-професіоналів у сфері професіонального футболу України на 2017-2022 роки. Київ-2017. URL: http://dev.pfl.ua/docs/07d3098c0649d1810a8a75fb1f1740a7.pdf (дата звернення 30.03.2021). 20. Федерація футболу України. РЕГЛАМЕНТ Федерації футболу України зі статусу і трансферу футболістів. Київ-2018 URL: https://uaf.ua/about-ffu/library (дата звернення 30.03.2021). 21. The Football Association Premier League L.imited. Handbook Season 2020/21 URL: https://resources.premierleague.com/premierleague/document/ 2020/09/11/dc7e76c1-f78d-45a2-be4a-4c6bc33368fa/2020-21-PL-Handbook-110920.pdf (дата звернення 30.03.2021). 22. Turkish Airlains EoroLeague. EUROLEAGUE BYLAWS. URL: https://www.euroleague.net/rs/85b6m5hxnomx8xap/84bd1f8d-134d-42a0-a8ee-cd688d29aaa2/d0c/filename/201718elbylaws.pdf (дата звернення 30.03.2021). ===================== 1. Clark J. Changing the game. Outlook for the global sports market to 2015. PriceWaterhouseCoopers. 2011. P. 40 URL: https://www.pwc.com/gx/en/hospitality-leisure/pdf/changing-the-game-outlook-for-the-global-sports-market-to-2015.pdf (data zvernennia 30.04.2021). 2. Lavreniuk O. Yu. Tsyvilno-pravove rehuliuvannia vidnosyn intelektualnoi vlasnosti u sferi sportu : dys. … kand. yuryd. nauk. Odesa, 2019. 236 s. 3. Pro fizychnu kulturu i sport : Zakon Ukrainy vid 24.12.93 № 3809-XII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 1994. № 14. S. 80. 4. Pro pidtrymku olimpiiskoho, paralimpiiskoho rukhu ta sportu vyshchykh dosiahnen v Ukraini : Zakon Ukrainy vid 14.09.2000 № 1954-III. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2000. № 43. S. 370. 5. Pro antydopinhovyi kontrol u sporti : Zakon Ukrainy vid 07.02.2017 № 1835-VIII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2017. № 11. S. 102. 6. Pro orhanizatsiiu ta provedennia finalnoi chastyny chempionatu Yevropy 2012 roku z futbolu v Ukraini : Zakon Ukrainy vid 19.04.2007 № 962-V. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2007. № 31. S. 405. 7. WIPO. Sport & IP — Licenses and Sponsorships in Sport. URL: http://www.wipo.int/ip-sport/en/licenses.html (data zvernennia 08.04.2021). 8. Doroshenko D. O. Zakhyst vid parazytychnoho marketynhu yak odyn z priorytetiv sportyvnoho prava Ukrainy / Tezy dopovidei mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii «Sportyvne pravo Ukrainy: suchasnyi stan i perspektyvy rozvytku» (19 zhovtnia 2018 roku). Navchalno-naukovyi «Tsentr sportyvnoho prava», Zaporizkyi natsionalnyi universytet, Zaporizhzhia, 2018. C. 74. 9. Brazil. General Law of the World Cup. Law No. 12.663 of June 5, 2012 URL: https://wipolex.wipo.int/en/text/335085 (data zvernennia 08.04.2021). 10. Cape Town, South Africa. 2010 FIFA World Cup By-law, 2009. Published in Province of Western Cape: Provincial Gazette no. 6594 on 16 January 2009 URL: https://openbylaws.org.za/za-cpt/act/by-law/2009/2010-fifa-world-cup/eng/ (data zvernennia 30.03.2021). 11. Pro zabezpechennia okhorony ta zakhystu prav intelektualnoi vlasnosti UIeFA pid chas provedennia v Ukraini finalnykh matchiv Lihy chempioniv UIeFA ta Lihy chempioniv UIeFA sered zhinok sezonu 2017/2018 : Zakon Ukrainy vid 22.05.2018 № 2444-VIII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2018. № 22. S. 194. 12. Major Events Management Act 2007. Public Act 2007 No 35. Date of assent 28 August 2007. URL: https://www.legislation.govt.nz/act/public/2007/0035/latest/DLM411987.html (data zvernennia 30.03.2021). 13. Orhanizatsiia Ob'iednanykh Natsii. Nairobskyi dohovir pro okhoronu Olimpiiskoho symvolu (Nairobi, 26 veresnia 1981 roku). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_995#Text (data zvernennia 30.03.2021). 14. Mizhnarodnyi Olimpiiskyi komitet. Olimpiiska khartiia 2020 - DidWeDe, Lozanna, Shveitsariia. URL: http://noc-ukr.org/about/officialdocuments/olimpiyska-khartiya/ (data zvernennia 08.04.2021). 15. Parrish R. Sports law and policy in the European Union. Manchester University Press. 2003. P. 271. 16. World Athletics. Book C - C2. TECHNICAL RULES (In force from 1 November 2019 and amended on 31 January 2020) URL: https://www.worldathletics.org/about-iaaf/documents/book-of-rules (data zvernennia 30.03.2021). 17. Venedyktov V. S. Trudovoe pravo Ukraynы (Obshchaia chast). Kharkov : NUVD, 2004. S. 187. 18. University of New Hampshire - Franklin Pierce School of Law. IP Mall. PREMIER LEAGUE CONTRACT URL: https://ipmall.law.unh.edu/sites/default/files/hosted_resources/SportsEntLaw_Institute/Agent%20Contracts%20Between%20Players%20&%20Their%20Agents/6_PREMIER%20LEAGUE%20PLAYERS%20CONTRACT.pdf (data zvernennia 30.03.2021). 19. Haluzeva Uhoda mizh Hromadskoiu spilkoiu «Federatsiia futbolu Ukrainy», Obiednanniam profesionalnykh futbolnykh klubiv Ukrainy «Premier-Liha», obiednanniam futbolnykh klubiv «Profesionalna futbolna liha Ukrainy», ta Vseukrainskoiu profesiinoiu spilkoiu «Futbol Ukrainy», Vseukrainskoiu asotsiatsiieiu futbolistiv-profesionaliv u sferi profesionalnoho futbolu Ukrainy na 2017-2022 roky. Kyiv-2017. URL: http://dev.pfl.ua/docs/07d3098c0649d1810a8a75fb1f1740a7.pdf (data zvernennia 30.03.2021). 20. Federatsiia futbolu Ukrainy. REHLAMENT Federatsii futbolu Ukrainy zi statusu i transferu futbolistiv. Kyiv-2018 URL: https://uaf.ua/about-ffu/library (data zvernennia 30.03.2021). 21. The Football Association Premier League L.imited. Handbook Season 2020/21 URL: https://resources.premierleague.com/premierleague/document/2020/09/11/dc7e76c1-f78d-45a2-be4a-4c6bc33368fa/2020-21-PL-Handbook-110920.pdf (data zvernennia 30.03.2021). 22. Turkish Airlains EoroLeague. EUROLEAGUE BYLAWS. URL: https://www.euroleague.net/rs/85b6m5hxnomx8xap/84bd1f8d-134d-42a0-a8ee-cd688d29aaa2/d0c/filename/201718elbylaws.pdf (data zvernennia 30.03.2021).

Background. The article discusses approaches to reforming the Health Care System of Ukraine, the key objectives of which are: strengthening preventive services, the increasing of an accessibility and quality of health care, the enhancement of a primary health care, improving of a personnel maintenance, upgrading of an infrastructure and ensuring a fairness in health care, and also some legislative outcomes of the Institute of Family Medicine. The purpose of the study is to analyze the current regulatory framework for the functioning of the Health Care System, the state of health of the population, as well as the prevalence of chronic noncommunicable diseases and their risk factors, which is a priority public health problem. Results. The UN Millennium Declaration, adopted in 2000 by 189 countries at the UN Millennium Summit, set the Millennium Development Goals. At the beginning of the Millennium, Ukraine demonstrated relatively strong economic growth, which contributed to the improvement of the social situation in the country and had a positive impact on the achievement of the Millennium Development Goals. At the same time, the effects of the armed conflict in the East, the uncertainty of development trends and adverse foreign economic conditions have been the main reasons of the economic downturn and declining production volumes. At present, it is necessary of an arrangement the problems back off economic growth in Ukraine and to create a system of "drivers" of accelerating economic development and ensuring changes in its quality. The outcome document of the Summit on "Transforming Our World: A 2030 Agenda for Sustainable Development" approved 17 Sustainable Development Goals and 169 Tasks. Today, in Ukraine, as in most European countries, the high prevalence of chronic noncommunicable diseases and their risk factors is an urgent problem. This is a priority public health problem that has a negative impact on the medical and demographic situation and causes high rates of morbidity, disability, mortality and short life expectancy. One of the Sustainable Development Goals is "Strong Health and Wellbeing" (Goal 3), which is undergoing significant progress in the development of medicine globally. In accordance with resolution WHA62.12, (Strategy 3) The reorientation of the healthcare model means creating the conditions in which effective and efficient health care services are developed, funded and delivered in accordance with innovative health care models, which prioritize primary and community health care services and joint actions to strengthen health. In this regard, a Strategic Approach to the Development of Ukraine's Health Care System should be developed and priorities identified throughout the life cycle of health care services. This approach means assessing the full range of health services offered at different levels of the Health Care System, based on the best available data and expected over the entire life cycle. Formation and implementation of an integrated cross-sectoral approach is an important prerequisite for successful implementation of modern strategic goals in the field of health care, including, carrying out preventive measures to eliminate the negative impact of social determinants of health, creating conditions for saving and promoting the health of the population, approval healthy lifestyle, formation of responsible attitude of each person to personal health. In 2017, the Institute of Family Medicine drafted the Law of Ukraine "On Primary Health Care on the Basis of Family Medicine". The main purpose of family medicine - based a primary health care as a basis for health care is to ensure that affordable, timely, high-quality and effective primary health care is provided to the patient, to improve public health, to save, restore and promote public health. Conclusions. Any action to modernize the Health Care System should be accompanied by a concerted effort by all parties (patients, the medical community, the legislature and the executive, as well as local authorities) to ensure that healthcare professionals and the public are interested in an effective Health Care System. ; Актуальность. В статье обсуждаются подходы к реформированию системы здравоохранения Украины, ключевыми задачами которой являются: укрепление профилактических служб, повышение доступности и качества медицинского обслуживания, совершенствование первичной медицинской помощи, улучшение кадрового обеспечения, модернизация инфраструктуры и обеспечения справедливости в здравоохранении, а также некоторые результаты деятельности Института семейной медицины на законодательном уровне. Целью исследования является анализ современного нормативно-правового обеспечения функционирования системы здравоохранения, состояния здоровья населения, а также распространенности хронических неинфекционных заболеваний и факторов их риска, что является приоритетной проблемой общественного здоровья. Результаты. «Декларация тысячелетия» ООН, которая была принята в 2000 году 189-ю странами на Саммите тысячелетия ООН, определила Цели Развития Тысячелетия. В начале тысячелетия Украина демонстрировала относительно устойчивый экономический рост, что способствовало улучшению социальной ситуации в стране и, как следствие, положительно влияло на достижение Целей Развития Тысячелетия. В то же время, последствия вооруженного конфликта на Востоке страны, неопределенность направлений развития и неблагоприятная внешнеэкономическая конъюнктура стали основными факторами экономического спада и уменьшения объемов производства. Сейчас необходимо решение проблем, тормозящих экономический рост в Украине, и создание системы «драйверов» ускорения экономического развития и обеспечения изменений в его качестве. Итоговым документом саммита «Превращение нашего мира: повестка дня в области устойчивого развития до 2030 года» было утверждено 17 Целей Устойчивого Развития и 169 задач. Сегодня в Украине, как и в большинстве европейских стран, актуальной проблемой является значительная распространенность хронических неинфекционных заболеваний и факторов их риска. Это является приоритетной проблемой общественного здоровья, которая негативно сказывается на медико-демографической ситуации и обусловливает высокие уровни заболеваемости, инвалидности, смертности и короткую продолжительность жизни. Одной из целей устойчивого развития является «Крепкое здоровье и благополучие» (3 Цель), которая осуществляется в условиях существенного прогресса в развитии медицины на глобальном уровне. В соответствии с резолюцией WHA62.12, (Стратегия 3) Переориентация модели здравоохранения означает создание таких условий, в которых эффективные и результативные медико-санитарные услуги разрабатываются, финансируются и предоставляются в соответствии с новаторскими моделями здравоохранения, в которых приоритет отдается первичным и общинным медико-санитарным услугам и общим мерам по укреплению здоровья. В связи с этим, необходимо разработать стратегический подход к развитию системы здравоохранения Украины и определить приоритеты в области медицинских услуг на основе потребностей в течение всего жизненного цикла. Этот подход означает оценку всего комплекса медико-санитарных услуг, которые предлагаются на различных уровнях системы здравоохранения, и основанные на наилучших имеющихся данных и рассчитаны на весь жизненный цикл. Формирование и внедрение комплексного межсекторального подхода является важной предпосылкой успешной реализации современных стратегических задач в сфере здравоохранения, в том числе, проведение профилактических мероприятий по устранению негативного влияния социальных детерминант здоровья, создание условий для сохранения и укрепления здоровья населения, утверждения здорового образа жизни, формирование ответственного отношения каждого человека к личному здоровью. В 2017 г. Институтом семейной медицины был разработан проект Закона Украины «О первичной медицинской помощи на принципах семейной медицины». Главной целью первичной медицинской помощи на принципах семейной медицины, как основы здравоохранения, является обеспечение предоставления гарантированного объема доступной, своевременной, качественной и эффективной первичной медицинской помощи пациенту, улучшение состояния общественного здоровья, сохранение, восстановление и укрепление здоровья населения. Выводы. Любые меры, направленные на модернизацию системы здравоохранения, должны сопровождаться совместными усилиями всех сторон (пациентов, медицинского сообщества, органов законодательной и исполнительной власти, а также органов местного самоуправления) в обеспечении заинтересованности медицинских работников и населения в эффективной системе здравоохранения. ; Актуальність. У статті обговорюються підходи до реформування системи охорони здоров'я України, ключовими завданнями якої є: зміцнення профілактичних служб, підвищення доступності та якості медичного обслуговування, вдосконалення первинної медичної допомоги, поліпшення кадрового забезпечення, модернізація інфраструктури та забезпечення справедливості в охороні здоров'я, а також деякі результати діяльності Інституту сімейної медицини на законодавчому рівні. Метою дослідження є аналіз сучасного нормативно-правового забезпечення функціонування системи охорони здоров'я, стану здоров'я населення, а також поширеності хронічних неінфекційних захворювань та факторів їх ризику, що є пріоритетною проблемою суспільного здоров'я. Результати. «Декларація тисячоліття» ООН, яка була прийнята у 2000 р. 189-ма країнами на Саміті тисячоліття ООН, визначила Цілі Розвитку Тисячоліття. На початку тисячоліття Україна демонструвала відносно стійке економічне зростання, що сприяло покращанню соціальної ситуації в країні та справило позитивний вплив на досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття. У той же час, наслідки збройного конфлікту на Сході країни, невизначеність напрямів розвитку та несприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура стали основними чинниками економічного спаду та зменшення обсягів виробництва. Наразі необхідним є розв'язання проблем, що гальмують економічне зростання в Україні, та створення системи «драйверів» прискорення економічного розвитку й забезпечення змін його якості. Підсумковим документом Саміту «Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року» було затверджено 17 Цілей Сталого Розвитку та 169 завдань. Сьогодні в Україні, як і в більшості європейських країн, актуальною проблемою є значна поширеність хронічних неінфекційних захворювань і факторів їх ризику. Це є пріоритетною проблемою суспільного здоров'я, яка негативно позначається на медико-демографічній ситуації та обумовлює високі рівні захворюваності, інвалідності, смертності і коротку тривалість життя. Однією з Цілей Сталого Розвитку є «Міцне здоров'я і благополуччя» (3 Ціль), яка здійснюється в умовах істотного прогресу щодо розвитку медицини на глобальному рівні. Відповідно до резолюції WHA62.12, (Стратегія 3) Переорієнтація моделі охорони здоров'я означає створення таких умов, в яких ефективні і результативні медико-санітарні послуги розробляються, фінансуються та надаються відповідно до новаторських моделей охорони здоров'я, в яких пріоритет надається первинним медико-санітарним послугам і спільним заходам щодо зміцнення здоров'я. У зв'язку з цим, необхідно розробити стратегічний підхід щодо розвитку системи охорони здоров'я України та визначити пріоритети в області медичних послуг на основі потреб протягом усього життєвого циклу. Цей підхід означає оцінку всього комплексу медико-санітарних послуг, які пропонуються на різних рівнях системи охорони здоров'я, і засновані на найкращих наявних даних і розраховані на весь життєвий цикл. Формування та впровадження комплексного міжсекторального підходу є важливою передумовою успішної реалізації сучасних стратегічних завдань у сфері охорони здоров'я, у тому числі, проведення профілактичних заходів щодо усунення негативного впливу соціальних детермінант здоров'я, створення умов для збереження і зміцнення здоров'я населення, утвердження здорового способу життя, формування відповідального ставлення кожної людини до особистого здоров'я. У 2017 р. Інститутом сімейної медицини НМАПО імені П. Л. Шупика було розроблено проект Закону України «Про первинну медичну допомогу на засадах сімейної медицини». Головною метою первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини, як основи охорони здоров'я, є забезпечення надання гарантованого обсягу доступної, своєчасної, якісної та ефективної первинної медичної допомоги пацієнту, покращання стану громадського здоров'я, збереження, відновлення та зміцнення здоров'я населення. Висновки. Будь-які заходи, спрямовані на модернізацію системи охорони здоров'я, повинні супроводжуватись спільними зусиллями всіх сторін (пацієнтів, медичної спільноти, органів законодавчої та виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування) у забезпеченні зацікавленості медичних працівників та населення в ефективній системі охорони здоров'я.

The editorial board of the Ukrainian Information Space opens a new section entitled "Documents from Diaspora Archives" with an article by Petro Fedun (Poltava), a former head of the Information Bureau of the Ukrainian Supreme Council (UHVR), UPA main journalist and publicist. We plan to bring back from oblivion those texts completely unknown to Ukrainian researchers and journalists, the semantic accents of which are in line with the current realities of the development of the national information space.Petro Fedun (pseudo "Poltava", "Volianskyi", "Sever", "Zenon", "P. Savchuk") is considered the main ideologue ("political educator") of the Ukrainian armed underground OUN-UPA of 40–50s of the twentieth century. He should deservedly enter the recent Ukrainian history as a publicist, author and editor of many insurgent publications. Originally from the village of Shnyriv, not far from Brody in Galicia, where he was born in a peasant family on February 23, 1919.The biography of this talented person is full of incredibly shocking events: youth training in the underground OUN from the mid-30s; from 1939 — medical student of Lviv University, an expert in classical languages. With the conscription of the same year for service in the Soviet army, he went from private to officer, with the beginning of the war — the commander of a platoon of the Red Army soldiers. He fought on the Finnish-Soviet and German-Soviet fronts. Then he was a German prisoner, after happened an escape from there, and finally he became an underground insurgent in the ranks of the Ukrainian Insurgent Army.The career growth in the underground was also impressive: from the editor of the magazine "Yunak" ("Youth") — to the Deputy Head of the General Secretariat of the UHVR; from an ordinary insurgent to a UPA colonel, a member of its General Military Staff. After Roman Shukhevych's death, he was elected as a Deputy Commander-in-Chief of the Ukrainian Insurgent Army (summer 1950).Petro Fedun (Poltava) was two months away from his 33rd birthday — he died as a hero in a battle with the NKVD (People's Commissariat for Internal Affairs) in December 1951 in the woods near the village Novoshyn (now in the Zhydachiv district of Lviv region).The most famous work of this author, for the reading or distribution of which people were shot in Soviet Ukraine in the 1950s, is the brochure "Who are the Banderites and what are they fighting for?". It was repeatedly republished in underground printing houses of the Ukrainian Insurgent Army and was also sent to Soviet territories from abroad. In the diaspora, this book was called the immortal legend of a warring nation.Despite the fact that Fedun's (Poltava) creative contribution is small in volume, but quite powerful in content. First of all, this is a series of analytical articles on the Ukrainian nationalism ideology. Among the first — "The concept of Independent Ukraine and the main trend of ideological and political development of the modern world", "For the type of organized democracy in the future independent Ukrainian state", "Who is a true nationalist-revolutionary". The main feature of such texts: they are written simply, intelligibly, and oriented on the reader who is not prepared in life and politics. In contrast to texts on a similar subject, written by the refined esthete and high standard writer Dmytro Dontsov, which are better perceived by an already prepared reader.The fact that Ukrainian editorial board was headed by an enemy of Ukrainians led to the appearance of the "Memorial of Ukrainians in Great Britain", which came as an official document addressed to the leadership of the "Voice of America".A number of wishes and suggestions were expressed at the Memorial. Their essence was reduced to one thing: Ukrainian programs should pay due attention to Ukrainian national ideals and national traditions. This could be achieved by including the following topics from time to time:- outlines on Ukrainian history and culture;- stories about national heroes of the past and modern era;- materials about the significant dates of Ukrainians' national liberation struggle;- reviews of the American and Western press, which deal with Ukraine and Ukrainians.Particular attention was paid to the need to separate the content of radio programs addressed to Ukrainians from Moscow ones: "Ukrainian radio broadcasts should be edited differently than Russian ones. The content of Ukrainian programs should also be different," — the document said.The impetus for writing the article "What should be 'Voice of America' radio programs for the Soviet Union" was the mass spontaneous movement of the Western Diaspora Ukrainians in the late '40s of the twentieth century in order to get the "Voice of America" radio broadcast in Ukrainian. The Ukrainians' demands became successful at the end of November 1949. However, at the initial stage, the Ukrainian-language broadcasts of this radio station were mostly unfavorable or untrue towards Ukrainians. The reason was that the head of the Ukrainian editorial office was a Russian Hryhoriev — an outspoken follower of the "Russian world".The article was written by an underground UPA journalist on the territory of Soviet Ukraine and expressed the views not only of the insurgents but also of a large part of Ukrainian population.The relevance of this text is felt today as never before. The reader only needs to replace the often-repeated phrases "Moscow-Bolshevik oppressors", "Bolshevik tyranny", "USSR" with "Russian aggression", "Russian propaganda" and "Putin's Russia". Within the context of the current undeclared Russian-Ukrainian war in the East of Ukraine, the article touches on a layer of problems of the modern humanitarian policy of the Ukrainian state in general and information policy in particular.First published in the biweekly of the Foreign Office of the UHVR "Modern Ukraine" (dated March 18, 1951) — shortly before the death of the publicist. There is no complete folder of this edition in any book collection of Ukraine and the world.A copy of the text was found by the author of these lines in the archives of the Ukrainian Publishing Union in London during a research internship in Great Britain. ; Статтею колишнього керівника Бюро інформації Української Головної Ради (УГВР), чолового журналіста й публіциста УПА Петра Федуна (Полтави) редакція «Українського інформаційного простору» відкриває нову рубрику «Документи з діаспорних архівів». Плануємо повертати із небуття ті зовсім невідомі українським дослідникам-журналістикознавцям тексти, змістові акценти яких суголосні нинішнім реаліям розвитку національного інформаційного простору.Петро Миколайович Федун (псевдо «Полтава», «Волянський», «Север», «Зенон», «П. Савчук») вважається чоловим ідеологом («політвиховником») українського збройного підпілля ОУН-УПА 40–50-х років ХХ ст. У новітню українську історію він має заслужено увійти як публіцист, автор та редактор багатьох повстанських публікацій. Родом із села Шнирів, що неподалік Бродів на Галичині, де народився в селянській родині 23 лютого 1919 р.Біографія цієї талановитої особистості переповнена неймовірно карколомними подіями: юначий вишкіл у підпільній ОУН від середини 30-х років; від 1939 року — студент медицини Львівського університету, знавець класичних мов. З призовом того ж року на службу в радянську армію пройшов шлях від рядового до офіцера, з початком війни — командир взводу червоноармійців. Воював на фінсько-радянському й німецько-радянському фронтах. Далі — німецький полонений, втеча звідти і — повстанець-підпільник у рядах УПА.Вражає й кар'єрний ріст у підпіллі: від редактора журналу «Юнак» — до заступника голови Генерального Секретаріату УГВР; від рядового повстанця — до полковника УПА, члена її Головного військового штабу. Після загибелі Романа Шухевича обирається заступником Головного Командира УПА (літо 1950).Петро Федун (Полтава) не дожив до свого 33-ліття два місяці — загинув як герой у бою з НКВС у грудні 1951 р. в лісі біля с. Новошин (нині в Жидачівському районі Львівщини).Найбільш відомий твір цього автора, за читання чи поширення якого в радянській Україні у 50-х роках розстрілювали, — брошура «Хто такі бандерівці та за що вони борються». Вона неодноразово перевидавалася в підпільних друкарнях УПА, а також пересилалася на радянські терени з-за кордону. У діаспорі цю книгу назвали безсмертною легендою воюючої нації.Загалом творчий доробок Федуна (Полтави) хоч і невеликий за обсягом, але досить потужний за змістом. Передусім це низка аналітичних статей про ідеологію українського націоналізму. З перших — «Концепція Самостійної України й основна тенденція ідейно-політичного розвитку сучасного світу», «За тип організованої демократії в майбутній незалежній Українській державі», «Хто є справжній націоналіст-революціонер». Особливість таких текстів: написані просто, дохідливо, у розрахунку на читача мало підготовленого в житті й політиці. На противагу, скажімо, текстам на подібну тематику вишуканого естета й літератора високої проби Дмитра Донцова, які краще сприймає вже підготовлений читач.Спонукою до написання статті «Якими повинні бути радіопередачі «Голосу Америки» для Совєтського Союзу» став масовий стихійних рух кінця 40-х років ХХ ст. українців західної діаспори з метою добитися мовлення радіостанції «Голос Америки» українською мовою. Домагання українців увінчалися успіхом наприкінці листопада 1949 р. Однак на початковому етапі українськомовні передачі цієї радіостанції носили здебільше не прихильний або неправдивий щодо українства характер. Причиною було те, що керівником української редакції виявився росіянин Григорьєв — неприхований адепт «русского міра».Факт очолювання української редакції ворогом українців став причиною появи «Меморіялу українців Великої Британії», що надійшов як офіційний документ на ім'я керівництва «Голосу Америки». У «Меморіялі» було висловлено низку побажань та пропозицій. Суть їх зводилася до одного: в українських передачах мала би бути належна увага українським національним ідеалам і національній традиції. Зреалізувати це можна було б включенням час від часу таких тем:- нариси української історії та культури;- розповіді про національних героїв минулого і новітньої епохи;- матеріали про знакові дати національно-визвольних змагань українців; - огляди американської та західної преси, у яких ідеться про Україну та українців. Окрема заувага стосувалася необхідності відмосковлення змісту радіопрограм, адресованих для українців: «Українські радіомовлення повинні бути інакше редаговані, ніж російські. Зміст українських передач повинен бути також інший», — йшлося в документі.Стаття написана підпільним журналістом УПА на території радянської України і виражала думки не лише повстанців, а і значної частини українського населення.Актуальність цього тексту відчувається сьогодні як ніколи. Варто читачеві лише замінити часто повторювані тут словосполучення «московсько-большевицькі гнобителі», «большевицька тиранія», «СССР» на «російська агресія», «російська пропаганда», «путінська Росія». Саме в контексті теперішньої неоголошеної російсько-української війни на сході України в статті зачіпається пласт проблем сучасної гуманітарної політики Української держави загалом та інформаційної зокрема.Уперше опублікована у двотижневику Закордонного Представництва УГВР «Сучасна Україна» (число від 18 березня 1951 р.) — незадовго до загибелі публіциста. Повної підшивки цього видання в жодній книгозбірні України і світу немає. Примірник тексту виявлено автором цих рядків в архіві Української Видавничої Спілки в Лондоні під час наукового стажування у Великій Британії.

Борба против најтежих облика прекограничног криминалитета захтевала је успостављање тешње сарадње између држава чланица Европске уније. У том циљу је установљен принцип узајамног признавања судских одлука, који се огледа у чињеници признавања и извршења страних судских одлука са што мање контроле и у кратком року, као да је у питању одлука домаћих правосудних органа. На основу овог принципа усвојен је велики број инструмената којима се остварује ближа сарадња парвосудних и полицијских органа држава чланица ЕУ и овај принцип операционализује у пракси. Предмет докторске дисертације су управо ти савремени облици сарадње правосудних и полицијских органа у кривичним стварима на нивоу ЕУ који се реализују кроз примену принципа узајамног признавања и њихова усаглашеност са основним људским правима окривљеног лица. Предметна проблематика обухвата Европску унију, као територијални ентитет у оквиру којег је принцип узајамног признавања најразвијенији, кроз велики број инструмената који на њему почивају. Основни проблем који се јавља у вези са предметом дисертације је у успостављању баланса између потребе за безбедношћу и ефикасношћу кривичног поступка, ради којих је и установљен читав инструментаријум који ће се проучавати и међународно признатих људских права, која су у овом процесу занемарена, а све у циљу што веће сарадње и пуног међусобног поверења у кривичноправне системе држава чланица ЕУ. Циљ истраживања предметне проблематике је настојањe да се укаже на досадашња достигнућа у овој области на нивоу ЕУ, идентификују проблеми који у овој области постоје, анализира положај окривљеног на нивоу ЕУ, стандарди заштите права окривљеног према Европској конвенцији о људским правима и пракси Европског суда за људска права. Као крајњи циљ жели се дати одговор на питање какав је положај окривљеног лица у поступцима пружања разних облика међународне правне помоћи у кривичним стварима на нивоу ЕУ у зависности од инструмената сарадње и да ли баланс између безбедности и заштите људских права на нивоу ЕУ постоји или како се може постићи. VI У раду је представљен принцип узајамног признавања и одабрана су четири инструмента која почивају на овом принципу, као типични представници: Европски налог за хапшење, Европски налог за спровођење истраге, Европски налог за вршење надзора и инструмент који регулише узајамно признавање мера пробације и алтернативних санкција. Анализом правних основа на којима почивају, стања имплементације у националним законодавствима и праксом примене, дошло се до сазнања о предностима и недостацима принципа узајамног признавања. Поред тога, уочен је велики пропуст твораца ових инструмената да заштите основна људска права окривљеног у кривичном поступку. Стога је приступљено анализи стања људских права окривљеног на нивоу ЕУ и могућих правних путева заштите права окривљеног у случају повреде права у поступку примене савремених облика институционалне сарадње у кривичним стварима. Осим ЕУ, нагласак је у раду стављен и на поступак пружања међународне правне помоћи у кривичним стварима по прописима Републике Србије и извршено је поређење са системом узајамног признавања који је на снази у ЕУ. У закључним разматрањима су изнети закључци спроведеног истраживања, предлози de lege ferenda за унапређење принципа узајамног признавања и положаја окривљеног на нивоу ЕУ, као и став о усаглашености потребе за ефикасношћу кривичног поступка на нивоу ЕУ и заштите основних људских права окривљеног. ; Borba protiv najtežih oblika prekograničnog kriminaliteta zahtevala je uspostavljanje tešnje saradnje između država članica Evropske unije. U tom cilju je ustanovljen princip uzajamnog priznavanja sudskih odluka, koji se ogleda u činjenici priznavanja i izvršenja stranih sudskih odluka sa što manje kontrole i u kratkom roku, kao da je u pitanju odluka domaćih pravosudnih organa. Na osnovu ovog principa usvojen je veliki broj instrumenata kojima se ostvaruje bliža saradnja parvosudnih i policijskih organa država članica EU i ovaj princip operacionalizuje u praksi. Predmet doktorske disertacije su upravo ti savremeni oblici saradnje pravosudnih i policijskih organa u krivičnim stvarima na nivou EU koji se realizuju kroz primenu principa uzajamnog priznavanja i njihova usaglašenost sa osnovnim ljudskim pravima okrivljenog lica. Predmetna problematika obuhvata Evropsku uniju, kao teritorijalni entitet u okviru kojeg je princip uzajamnog priznavanja najrazvijeniji, kroz veliki broj instrumenata koji na njemu počivaju. Osnovni problem koji se javlja u vezi sa predmetom disertacije je u uspostavljanju balansa između potrebe za bezbednošću i efikasnošću krivičnog postupka, radi kojih je i ustanovljen čitav instrumentarijum koji će se proučavati i međunarodno priznatih ljudskih prava, koja su u ovom procesu zanemarena, a sve u cilju što veće saradnje i punog međusobnog poverenja u krivičnopravne sisteme država članica EU. Cilj istraživanja predmetne problematike je nastojanje da se ukaže na dosadašnja dostignuća u ovoj oblasti na nivou EU, identifikuju problemi koji u ovoj oblasti postoje, analizira položaj okrivljenog na nivou EU, standardi zaštite prava okrivljenog prema Evropskoj konvenciji o ljudskim pravima i praksi Evropskog suda za ljudska prava. Kao krajnji cilj želi se dati odgovor na pitanje kakav je položaj okrivljenog lica u postupcima pružanja raznih oblika međunarodne pravne pomoći u krivičnim stvarima na nivou EU u zavisnosti od instrumenata saradnje i da li balans između bezbednosti i zaštite ljudskih prava na nivou EU postoji ili kako se može postići. VI U radu je predstavljen princip uzajamnog priznavanja i odabrana su četiri instrumenta koja počivaju na ovom principu, kao tipični predstavnici: Evropski nalog za hapšenje, Evropski nalog za sprovođenje istrage, Evropski nalog za vršenje nadzora i instrument koji reguliše uzajamno priznavanje mera probacije i alternativnih sankcija. Analizom pravnih osnova na kojima počivaju, stanja implementacije u nacionalnim zakonodavstvima i praksom primene, došlo se do saznanja o prednostima i nedostacima principa uzajamnog priznavanja. Pored toga, uočen je veliki propust tvoraca ovih instrumenata da zaštite osnovna ljudska prava okrivljenog u krivičnom postupku. Stoga je pristupljeno analizi stanja ljudskih prava okrivljenog na nivou EU i mogućih pravnih puteva zaštite prava okrivljenog u slučaju povrede prava u postupku primene savremenih oblika institucionalne saradnje u krivičnim stvarima. Osim EU, naglasak je u radu stavljen i na postupak pružanja međunarodne pravne pomoći u krivičnim stvarima po propisima Republike Srbije i izvršeno je poređenje sa sistemom uzajamnog priznavanja koji je na snazi u EU. U zaključnim razmatranjima su izneti zaključci sprovedenog istraživanja, predlozi de lege ferenda za unapređenje principa uzajamnog priznavanja i položaja okrivljenog na nivou EU, kao i stav o usaglašenosti potrebe za efikasnošću krivičnog postupka na nivou EU i zaštite osnovnih ljudskih prava okrivljenog. ; The fight against the hardest forms of cross-border crime required the establishment of a closer cooperation between the Member States of the European Union. In the light of that aim, the principle of mutual recognition of judicial decisions was established, which is reflected in the fact of recognition and enforcement of foreign court decisions with less control and in a short term, as if it was a decision of the national judicial authorities. On the basis of this principle a large number of instruments was adopted, which enable closer cooperation of judical and police authorities of the EU Member States and allow this principle to operate in practice. The subject matter of the doctoral thesis are these modern forms of cooperation between judicial and police authorities in criminal matters at the EU level that are implemented through the application of the principle of mutual recognition and their compliance with fundamental human rights of the defendant. The subject matter also includes the European Union, as a territorial entity where the principle of mutual recognition is most developed, through a number of instruments that are based on it. The main problem that arises in connection with the subject matter of the dissertation is to establish a balance between the need for security and efficiency of the criminal proceedings for which the entire instrumentation to be studied was established and internationally recognized human rights, which are ignored in this process, all in order to achieve a greater cooperation and full mutual trust in the criminal justice systems of the EU Member States. The aim of this research is in an attempt to highlight the previous achievements in this area at the EU level, identify the problems that exist in this field, analyze the position of the defendant at the level of EU and standards to protect the defendant's rights under the European Convention on Human Rights and according to the practise of the European Court of Human rights. The ultimate aim would be to provide an answer to the question concerning the position of the defendant in the proceedings of providing various forms of mutual legal assistance in criminal matters at the EU level, depending on the instruments of cooperation and whether there is balance between security and human rights protection at the EU level or how it may be achieved. VIII The paper presents the principle of mutual recognition and the following four instruments based on this principle, were selected as typical representatives: The European Arrest Warrant, The European Investigation Order, The European Supervision Order and an instrument that regulates mutual recognition of probation measures and alternative sanctions. By analysing the legal basis of this instruments, state of their implementation in national legislations and their enforcement in practise, we learned about the advantages and disadvantages of the principle of mutual recognition. In addition, a major failure was observed of the creators of these instruments to protect the basic human rights of the defendant in a criminal proceedings. Therefore, it was necessary to analyse the state of human rights of the defendant at the EU level and possible legal ways of protecting the rights of the defendant in case of infringement of rights in the process of the applying contemporary forms institutional cooperation in criminal matters. Besides the EU, the emphasis is put on the procedure of providing mutual legal assistance in criminal matters under the regulations of the Republic of Serbia and it was compared with the system of mutual recognition which is in force in the EU. In final considerations the conclusions of the research are presented, as well as the proposals de lege ferenda to improve the principle of mutual recognition and position of the defendant at the EU level, along with the opinion regarding the compliance of the need for effective criminal proceedings with the EU level protection of fundamental human rights of the defendant.

The editorial board of the Ukrainian Information Space opens a new section entitled "Documents from Diaspora Archives" with an article by Petro Fedun (Poltava), a former head of the Information Bureau of the Ukrainian Supreme Council (UHVR), UPA main journalist and publicist. We plan to bring back from oblivion those texts completely unknown to Ukrainian researchers and journalists, the semantic accents of which are in line with the current realities of the development of the national information space.Petro Fedun (pseudo "Poltava", "Volianskyi", "Sever", "Zenon", "P. Savchuk") is considered the main ideologue ("political educator") of the Ukrainian armed underground OUN-UPA of 40–50s of the twentieth century. He should deservedly enter the recent Ukrainian history as a publicist, author and editor of many insurgent publications. Originally from the village of Shnyriv, not far from Brody in Galicia, where he was born in a peasant family on February 23, 1919.The biography of this talented person is full of incredibly shocking events: youth training in the underground OUN from the mid-30s; from 1939 — medical student of Lviv University, an expert in classical languages. With the conscription of the same year for service in the Soviet army, he went from private to officer, with the beginning of the war — the commander of a platoon of the Red Army soldiers. He fought on the Finnish-Soviet and German-Soviet fronts. Then he was a German prisoner, after happened an escape from there, and finally he became an underground insurgent in the ranks of the Ukrainian Insurgent Army.The career growth in the underground was also impressive: from the editor of the magazine "Yunak" ("Youth") — to the Deputy Head of the General Secretariat of the UHVR; from an ordinary insurgent to a UPA colonel, a member of its General Military Staff. After Roman Shukhevych's death, he was elected as a Deputy Commander-in-Chief of the Ukrainian Insurgent Army (summer 1950).Petro Fedun (Poltava) was two months away from his 33rd birthday — he died as a hero in a battle with the NKVD (People's Commissariat for Internal Affairs) in December 1951 in the woods near the village Novoshyn (now in the Zhydachiv district of Lviv region).The most famous work of this author, for the reading or distribution of which people were shot in Soviet Ukraine in the 1950s, is the brochure "Who are the Banderites and what are they fighting for?". It was repeatedly republished in underground printing houses of the Ukrainian Insurgent Army and was also sent to Soviet territories from abroad. In the diaspora, this book was called the immortal legend of a warring nation.Despite the fact that Fedun's (Poltava) creative contribution is small in volume, but quite powerful in content. First of all, this is a series of analytical articles on the Ukrainian nationalism ideology. Among the first — "The concept of Independent Ukraine and the main trend of ideological and political development of the modern world", "For the type of organized democracy in the future independent Ukrainian state", "Who is a true nationalist-revolutionary". The main feature of such texts: they are written simply, intelligibly, and oriented on the reader who is not prepared in life and politics. In contrast to texts on a similar subject, written by the refined esthete and high standard writer Dmytro Dontsov, which are better perceived by an already prepared reader.The fact that Ukrainian editorial board was headed by an enemy of Ukrainians led to the appearance of the "Memorial of Ukrainians in Great Britain", which came as an official document addressed to the leadership of the "Voice of America".A number of wishes and suggestions were expressed at the Memorial. Their essence was reduced to one thing: Ukrainian programs should pay due attention to Ukrainian national ideals and national traditions. This could be achieved by including the following topics from time to time:- outlines on Ukrainian history and culture;- stories about national heroes of the past and modern era;- materials about the significant dates of Ukrainians' national liberation struggle;- reviews of the American and Western press, which deal with Ukraine and Ukrainians.Particular attention was paid to the need to separate the content of radio programs addressed to Ukrainians from Moscow ones: "Ukrainian radio broadcasts should be edited differently than Russian ones. The content of Ukrainian programs should also be different," — the document said.The impetus for writing the article "What should be 'Voice of America' radio programs for the Soviet Union" was the mass spontaneous movement of the Western Diaspora Ukrainians in the late '40s of the twentieth century in order to get the "Voice of America" radio broadcast in Ukrainian. The Ukrainians' demands became successful at the end of November 1949. However, at the initial stage, the Ukrainian-language broadcasts of this radio station were mostly unfavorable or untrue towards Ukrainians. The reason was that the head of the Ukrainian editorial office was a Russian Hryhoriev — an outspoken follower of the "Russian world".The article was written by an underground UPA journalist on the territory of Soviet Ukraine and expressed the views not only of the insurgents but also of a large part of Ukrainian population.The relevance of this text is felt today as never before. The reader only needs to replace the often-repeated phrases "Moscow-Bolshevik oppressors", "Bolshevik tyranny", "USSR" with "Russian aggression", "Russian propaganda" and "Putin's Russia". Within the context of the current undeclared Russian-Ukrainian war in the East of Ukraine, the article touches on a layer of problems of the modern humanitarian policy of the Ukrainian state in general and information policy in particular.First published in the biweekly of the Foreign Office of the UHVR "Modern Ukraine" (dated March 18, 1951) — shortly before the death of the publicist. There is no complete folder of this edition in any book collection of Ukraine and the world.A copy of the text was found by the author of these lines in the archives of the Ukrainian Publishing Union in London during a research internship in Great Britain. ; Статтею колишнього керівника Бюро інформації Української Головної Ради (УГВР), чолового журналіста й публіциста УПА Петра Федуна (Полтави) редакція «Українського інформаційного простору» відкриває нову рубрику «Документи з діаспорних архівів». Плануємо повертати із небуття ті зовсім невідомі українським дослідникам-журналістикознавцям тексти, змістові акценти яких суголосні нинішнім реаліям розвитку національного інформаційного простору.Петро Миколайович Федун (псевдо «Полтава», «Волянський», «Север», «Зенон», «П. Савчук») вважається чоловим ідеологом («політвиховником») українського збройного підпілля ОУН-УПА 40–50-х років ХХ ст. У новітню українську історію він має заслужено увійти як публіцист, автор та редактор багатьох повстанських публікацій. Родом із села Шнирів, що неподалік Бродів на Галичині, де народився в селянській родині 23 лютого 1919 р.Біографія цієї талановитої особистості переповнена неймовірно карколомними подіями: юначий вишкіл у підпільній ОУН від середини 30-х років; від 1939 року — студент медицини Львівського університету, знавець класичних мов. З призовом того ж року на службу в радянську армію пройшов шлях від рядового до офіцера, з початком війни — командир взводу червоноармійців. Воював на фінсько-радянському й німецько-радянському фронтах. Далі — німецький полонений, втеча звідти і — повстанець-підпільник у рядах УПА.Вражає й кар'єрний ріст у підпіллі: від редактора журналу «Юнак» — до заступника голови Генерального Секретаріату УГВР; від рядового повстанця — до полковника УПА, члена її Головного військового штабу. Після загибелі Романа Шухевича обирається заступником Головного Командира УПА (літо 1950).Петро Федун (Полтава) не дожив до свого 33-ліття два місяці — загинув як герой у бою з НКВС у грудні 1951 р. в лісі біля с. Новошин (нині в Жидачівському районі Львівщини).Найбільш відомий твір цього автора, за читання чи поширення якого в радянській Україні у 50-х роках розстрілювали, — брошура «Хто такі бандерівці та за що вони борються». Вона неодноразово перевидавалася в підпільних друкарнях УПА, а також пересилалася на радянські терени з-за кордону. У діаспорі цю книгу назвали безсмертною легендою воюючої нації.Загалом творчий доробок Федуна (Полтави) хоч і невеликий за обсягом, але досить потужний за змістом. Передусім це низка аналітичних статей про ідеологію українського націоналізму. З перших — «Концепція Самостійної України й основна тенденція ідейно-політичного розвитку сучасного світу», «За тип організованої демократії в майбутній незалежній Українській державі», «Хто є справжній націоналіст-революціонер». Особливість таких текстів: написані просто, дохідливо, у розрахунку на читача мало підготовленого в житті й політиці. На противагу, скажімо, текстам на подібну тематику вишуканого естета й літератора високої проби Дмитра Донцова, які краще сприймає вже підготовлений читач.Спонукою до написання статті «Якими повинні бути радіопередачі «Голосу Америки» для Совєтського Союзу» став масовий стихійних рух кінця 40-х років ХХ ст. українців західної діаспори з метою добитися мовлення радіостанції «Голос Америки» українською мовою. Домагання українців увінчалися успіхом наприкінці листопада 1949 р. Однак на початковому етапі українськомовні передачі цієї радіостанції носили здебільше не прихильний або неправдивий щодо українства характер. Причиною було те, що керівником української редакції виявився росіянин Григорьєв — неприхований адепт «русского міра».Факт очолювання української редакції ворогом українців став причиною появи «Меморіялу українців Великої Британії», що надійшов як офіційний документ на ім'я керівництва «Голосу Америки». У «Меморіялі» було висловлено низку побажань та пропозицій. Суть їх зводилася до одного: в українських передачах мала би бути належна увага українським національним ідеалам і національній традиції. Зреалізувати це можна було б включенням час від часу таких тем:- нариси української історії та культури;- розповіді про національних героїв минулого і новітньої епохи;- матеріали про знакові дати національно-визвольних змагань українців; - огляди американської та західної преси, у яких ідеться про Україну та українців. Окрема заувага стосувалася необхідності відмосковлення змісту радіопрограм, адресованих для українців: «Українські радіомовлення повинні бути інакше редаговані, ніж російські. Зміст українських передач повинен бути також інший», — йшлося в документі.Стаття написана підпільним журналістом УПА на території радянської України і виражала думки не лише повстанців, а і значної частини українського населення.Актуальність цього тексту відчувається сьогодні як ніколи. Варто читачеві лише замінити часто повторювані тут словосполучення «московсько-большевицькі гнобителі», «большевицька тиранія», «СССР» на «російська агресія», «російська пропаганда», «путінська Росія». Саме в контексті теперішньої неоголошеної російсько-української війни на сході України в статті зачіпається пласт проблем сучасної гуманітарної політики Української держави загалом та інформаційної зокрема.Уперше опублікована у двотижневику Закордонного Представництва УГВР «Сучасна Україна» (число від 18 березня 1951 р.) — незадовго до загибелі публіциста. Повної підшивки цього видання в жодній книгозбірні України і світу немає. Примірник тексту виявлено автором цих рядків в архіві Української Видавничої Спілки в Лондоні під час наукового стажування у Великій Британії.

Until very recently, in the debates on water in the Spanish and European context, the concept of the Human Right to Water and Sanitation (HRWS) evoked foreign realities, typical of Latin American countries or other regions of the global south. However, since the beginning of the Great Recession in 2008, as a result of the consequent emergence of situations of poverty and precariousness, the concern to defend the recognition and implementation of this right became present. The declaration of the HRWS by the United Nations in 2010 (United Nations 2010a,2010b), coinciding with this historical juncture, has promoted processes and debates around its effective implementation at an international, European and Spanish level. The current health crisis and the consequent economic debacle caused by the COVID-19 at the beginning of 2020 have updated the urgency of the debate on the HRWS. In 2015, the plenary session of the European Parliament supported the citizens' initiative Right2Water, which sought to guarantee the right to water for all people and the transposition of the HRWS into the legislation of member states. The current reform process of the Drinking Water Directive (98/83/EC) is justified, among other reasons, by the need to adapt these regulations to the aforementioned commitment to coherence. The Right2Water initiative was transferred to Spain, mainly thanks to the encouragement of the Association of Public Water Supply and Sanitation Operators (Asociación de Operadores Públicos de Abastecimiento y Saneamiento Agua, AEOPAS), within the framework of the statewide Public Water Network (Red Agua Pública, RAP), through the Social Pact for Public Water (Pacto Social por el Agua Pública, PSAP). The effects of the crisis also coincided with privatization processes of water services that, justified by austerity policies, European institutions promoted in the countries most affected by the crisis, despite strong social opposition. In some of these countries, such as Spain, the process of privatization has been especially related to the seek of funding by municipalities in crisis, through the perverse mechanism of the 'concession fee', which allows for a rapid injection of money into the municipal treasury in exchange for a decades-long privatization of the service. This process is usually accompanied by increasing rates and greater pressure on users with payment problems. The relations between the causes and consequences of the crisis and privatization, as well as the emergence of situations of water poverty of different types, have led to the present existence of a social movement, with a solid discourse that is committed to defending the human right to water, as well as the model of public management, in our cities. At the same time, the existence of public water management companies, which formally maintain public ownership of the service but practice a mercantile management style (priority of profit and loss accounts, opacity, consideration of users as clients) has led to demands to renew public management models to guarantee compliance with the human right to water in a broad and deep sense, redefined in an antagonistic way: a recognition of access to drinking water and sanitation as a human right rigorously conceived that puts into question the neoliberal logic of managing water services. This is one of the core arguments this article addresses: the HRWS today constitutes the banner of a movement that is articulated around the concept of water as a common good and that is oriented towards the objective of building a collaborative and transparent model of public management. The ownership of water and sanitation services operators (in their different modalities, from strictly public to strictly private formulas) is related to the implementation of the HRWS, which contributes to the reactivation of debates on the need to preserve or recover ('remunicipalización') the public character of these services, and with the need to generate legal frameworks that guarantee effective local democratic policies. To this social dimension, committed to the public and democratic dimension, open to new debates on common goods management, another characteristic is added: the human rights movement in Spain has been in tune from its beginnings in discourse and organizational structure with socio-eco-integrating perspectives of natural resources, aquatic ecosystems management, which is at the foundation of the possibility of implementing the human right to water. This is a relevant and somewhat distinctive quality of the Spanish experience, which contrasts with the unfortunate, although historically explainable, disagreements and conflicts that frequently characterize the social and environmental perspectives in the movements in defense of water. In addition to the above, this article presents a new approach to the typology of water poverties. Until recently, the efforts that have been carried out in the implementation of the HRWS have been focused especially on accessibility, condemning and trying to alleviate the deficits in supply and sanitation coverage in the Global South. In contrast, its recent reception in European countries has focused especially on affordability (prohibition of cuts, guarantee of a vital minimum, social rates) and on implications for governance (transparency, accountability) and the management model (public versus private). However, throughout this research it has been found that accessibility remains a significant problem in certain European regions, especially related to the existence of marginal settlements, slums, homelessness, temporary immigrant workers in rural areas, etc. The problem of HRWS is thus situated in the broader context of access to housing and dignified living conditions, and is related to the marginalization and exclusion of groups or social sectors, due to various factors, generally combined, of economic, cultural and/or ethnic nature. Finally, another issue that this article addresses is the question of the legal regulation of the human right to water in Spain. It will seem strange to a non-expert observer of this matter that after the intense concern, organization and reflection on the subjects that have been mentioned, and which are presented in detail below, and in a country with such a long tradition of water policy and legislation as Spain, we lack a state or autonomic-wide regulatory framework for the management of urban water. And not only do we still lack this or these framework(s) but we have been discussing their need for many years (the jurisdictions and responsibilities over the urban cycle are municipal) and, if they are really needed, their nature, contents and scale of formulation. The article analyzes the keys to this process and ends by presenting the latest propositions on this subject from the HRWS social movement in which its authors are conceptually situated. From a theoretical (urban political ecology) and methodological (transdisciplinary participatory research-action) point of view, the article has been developed in the double framework in which the authors operate. On the one hand, the working group on the urban water cycle of the New Water Culture Foundation (Fundación Nueva Cultura del Agua) and, on the other, the Research Networks of Excellence of the National Research Agency on water poverty (WAPONET, CSO2017-90702-REDT), made up of researchers from seven Spanish universities (Universidad Autónoma de Barcelona, Politécnica de Catalunya, Oberta de Catalunya, Jaume I de Castellón, Alicante, Oviedo, Granada y Sevilla). As a space for transdisciplinary action-participation on which this work has been specifically based, mention should be made of the Andalusian Social Committee on Water (Mesa Social del Agua de Andalucía), whose composition and main activities between 2017 and 2020 are reflected throughout these pages. We owe information, ideas and experiences to all the colleagues who participate in these spaces, where we carried out a real process of co-production of knowledge, throughout years of work in common. ; El derecho humano al abastecimiento y al saneamiento (DHAS) constituye hoy en España y en Europa la bandera de un movimiento que se articula en torno al concepto del agua como bien común y que se orienta al objetivo de construir un modelo de gestión pública participativa y transparente. La materialización efectiva del DHAS se relaciona discursivamente con la titularidad pública o privada de los operadores de los servicios urbanos de agua, lo que ha contribuido a la reactivación de los debates sobre la necesidad de conservar o recuperar el carácter público de estos servicios, y sobre la necesidad de generar marcos jurídicos que garanticen políticas de democracia local efectiva. A esta dimensión sociopolítica, se añade otra característica: el movimiento del DHAS en España sintoniza en discurso y articulación organizativa con las perspectivas socio-eco-integradoras de la gestión del agua como recurso natural, de los ecosistemas acuáticos. Ésta es una cualidad importante y en cierta manera distintiva de la experiencia española, que contrasta con los desencuentros y conflictos que frecuentemente caracterizan a las perspectivas social y ambiental en los movimientos de defensa del agua, y en general de los recursos naturales. Complementariamente a lo anterior, este artículo presenta un nuevo enfoque de la tipología de pobrezas hídricas. La reciente recepción del DHAS en los países europeos se ha focalizado especialmente en la asequibilidad (prohibición de cortes, garantía del mínimo vital, tarifas sociales) y en las implicaciones para la gobernanza (transparencia, rendición de cuentas) y el modelo de gestión (publico versus privado). No obstante, a lo largo de la investigación que se presenta, se ha constatado que la accesibilidad sigue siendo un problema significativo en ciertas regiones europeas, relacionado especialmente con la existencia de asentamientos marginales, chabolismo, personas sin hogar o trabajadores temporeros inmigrantes en áreas rurales. Finalmente, este artículo aborda la cuestión de la regulación legal del derecho humano al agua en España, analizando las claves de este proceso y presentando las últimas propuestas del movimiento del DHAS en el que sus autores conceptualmente se sitúan. Desde un punto de vista teórico (ecología política urbana) y metodológico (investigación-acción participativa transdisciplinar), el artículo se ha desarrollado en el doble marco en el que los autores se desenvuelven. Por una parte, el grupo de trabajo de ciclo urbano del agua de la Fundación Nueva Cultura de Agua (https://fnca.eu/oppa/ciclo-urbano-del-agua); y, por otra, la Red de Excelencia de la Agencia Estatal de Investigación sobre pobreza hídrica (WAPONET, CSO2017-90702-REDT, https://waponet.org/approach/).

In Vietnam, the brackish shrimp farming industry has brought a big profit for farmers in recent years. In fact, the brackish shrimp farming industry has been developing since 1980 (EASRD, 2006; MARD, 2015). It was cultivated from the North to the South of Vietnam, especially in the Mekong Delta, where it accounted for 91% (699,725 hectares) shrimp farming land in 2014, with an average growth rate of 3.12% per year from 2010 to 2014 (MARD, 2015). In 2018 shrimp productivity of Mekong Delta approximately accounted for 83% of the total national shrimp production, with an average growth rate of 8.85% per year from 2010 to 2018 (GSO, 2020). In particularly, Tra Vinh province is one of twelve provinces in Mekong Delta, it is suitable for brackish shrimp cultivating with a 65km coastal line and a density system of rivers and canals. According to The Department of Natural Resource and Environment of Tra Vinh province, 110 canals level 1 with a total length of 467 km; 690 canals level 2 with a total length of 2,110 km; 8,800 canals level 3 with a length of 6,620 km. And it also has been projected by Tra Vinh authority considering the shrimp industry as a vital economic strategy. By 2019 Tra Vinh province's shrimp farming land expanded to 33,378 hectares and achieved 67,768 tons shrimp production with an average growth rate of 21.5% per year from 2010 to 2019 (Aquaculture Department of Tra Vinh). In addition, Decision 784/QD-UBND of Tra Vinh province dated 27 April 2018 'Developing shrimp farming industry to 2025', it has planned to develop shrimp production basing on each natural condition area. Whereas the intensive and semi-intensive methods should continually develop and apply new technology in farming without abusing chemicals and antibiotics, forward to acquire a certificate of eco-environment meeting the exporting markets' requirement. And the extensive shrimp farming should consolidate and maintain to preserve the existing mangrove forest and to balance the ecosystem. However, the shrimp industry is facing with the environmental problem seriously. According to MARD (2015), the degree of pollution in rivers was over 2.5 to 3 times the permitted standard. Because a high profit comes from the shrimp industry, the farmers have short sight in environmental responsibility. They were not paying attention to the consequence of abusing some uncontrolled or prohibit chemicals and drug in shrimp farming, in spite of the available regulations of environmental protection law. In addition, small-scale farms are popular in Tra Vinh province, they utilize almost land for shrimp ponds, but they do not have reservation ponds. Hence, wastewater gets directed to rivers or canals, which leads to polluted water resources. And a vicious cycle occurs when farmers use that polluted water for new crops: it is a big risk for disease outbreaks. Furthermore, under the climate change context, the shrimp farming industry has suffered significant damage and loss in recent years. According to the Aquaculture Department of Tra Vinh province, in 2019, there were 6,238 shrimp farming households damaged with 2,121ha of shrimp farming damaged due to drought, fluctuation of temperature and epidemic disease, accounted for 19% of total shrimp farming area excluding extensive production (Aquaculture Department of Tra Vinh). From 1970 to 2007, the average temperature increased by 0.6 Celsius, and average precipitation rose more 94mm per year (MARD, 2015). By 2100, under the A2 scenario of 1-meter sea-level rise (SLR) will sink 85% of the Mekong Delta area (12,376 sq. km). Tra Vinh province, particularly, will lose up to 45.7% of the area of natural land and coastal land for aquaculture farming be disappeared totally (Carew-Reid, Jeremy, 2007). Accompanying with SLR, average temperature also was estimated about 30C increasing which will affect almost all economic areas but shrimp farming in particular by 2100 (MORE, 2008). According to scenario A2 of IPCC, the rainfall in this area will increase about 3% and 7% by 2050 and by 2100 respectively, so Tra Vinh province is predicted to suffer more rainfall in the future, especially focusing on coastal areas where is considered as the most suitable for shrimp farming (JICA, 2013). In addition, to be in the predicament with adverse climate patterns and pollution problems, which cause farmers using more chemicals and drugs in shrimp farming inevitably. Overusing drugs and chemicals problem is not only harmful to the environment around, natural ecosystem but also affects customers' health due to the residual substances in shrimp products. This lost the prestige and image of Vietnam's aquatic products on the international markets. According to MARD, in recent years shrimp export products have been rejected by many importers related to food security, residual antibiotics. Therefore, Vietnam's shrimp is finding it difficult to penetrate new foreign markets and being observed strictly by the traditional markets. For instance, at the current time, 100% of shrimp shipments from Vietnam must be inspected by Japan's custom, instead of testing 30% of the volume as usual; and Korea has also dispatched a warning that the presence of residual Nitrofurans in Vietnam's shrimp products (VASEP, 2020). Hence, in 2011 the Ministry of Agricultural and Rural Development (MARD) promulgated the Vietnam Good Aquaculture Practice (VietGAP) standard to address the aquatic industry develop sustainably. The VietGAP is the guideline of aquaculture practice comprising five fundamental criteria, acronyms of 'five S', that are safe food; safe health of shrimp; a safe environment; social responsibility, and showed traceability information. The core of VietGAP is the list of criteria relating to ecological and environmental requirements adopted by the process of shrimp farming. With the purpose of maximizing the regulatory functions of nature by composing environmental conditions favorable for the sustainable development of shrimp farming with less compromising natural resources as much as possible. At present, the Government is deeply concerning and encouraging the farmers for applying VietGAP standard in shrimp farming. The MARD expected that VietGAP would be applied by 80 percent of shrimp farmers by 2020. However, the current number of certified farms is insignificant with only 128 shrimp farms in total (vietgap.tongcucthuysan.gov.vn). In particular, there is only one shrimp farmer getting a VietGAP certificate in Tra Vinh province. Overall, shrimp farming is the main livelihood for more than 44.000 householders in Tra Vinh province by 2019 (Aquaculture Department of Tra Vinh). Climate change has posed an adverse risk for their livelihood, as well as the pollution water resource due to the shrimp farmers' behavior is more and more threatening to the shrimp industry. The thesis aimed to assess the current status of shrimp farmers' livelihood assets which affect the environmental sustainability in shrimp farming, and analyze the livelihood vulnerability index (LVI) to climate change. Another purpose of the thesis was to find out whether the farmers' responsibility to the environment by estimating the willingness to accept (WTA) an incentive program for pursuing the eco-environmental certificate (VietGAP). In the following, I summarize each of three papers and highlight their contributions to the literature. In chapter 2, the data collected from 300 shrimp households in 2019 in Tra Vinh province through questionnaire interviews and transect walks. The study based on the DFID's Sustainable Livelihood Framework which has 5 types: Human capital; Natural capital; Physical capital; Social capital, and Financial capital to analyze the current status of shrimp farmers' livelihood assets. And to estimate the effects of five livelihood capitals and 17 indicators of them to the environmental sustainability of shrimp farming which is measured by the 19 criteria. The study revealed that the current livelihood assets and level environmental sustainability of extensive, intensive, and semi-intensive farming systems was ranked increasing in order. And three livelihood assets that were human, natural, and financial capitals had a positive relationship with the environmental sustainability in shrimp farming. In particular, using groundwater in shrimp farming was not sustainable for shrimp farming in term of environmental sustainability, while having reservation pond had positive impact on environment sustainably. In chapter 3, the study measures the Livelihood Vulnerability Index (LVI) of shrimp farmers to climate change by comparing three shrimp farming systems in Tra Vinh province, Vietnam. The analysis is based on the IPCC's framework of vulnerability assessment through three contributing dimensions (exposure, sensitivity, and adaptive capacity). A total of 42 indicators were proposed for those dimensions conforming to livelihood capitals (human, physical, natural, social, and financial capital) under the Sustainable Livelihood Framework (SLF) of Chambers and Conway (1992). A total of 300 surveyed households comprising 195 samples, 62 samples, and 43 samples for intensive, semi-intensive, and extensive production respectively. In general, the results indicated that shrimp farmers were vulnerable at a medium level. The extensive farming was the highest vulnerability to climate change among the three methods of shrimp farming. In particular, intensive farming was highly vulnerable to climate change in term of natural capital, social capital and financial capital while extensive farming was the most vulnerable with the human and physical capital. Although intensive shrimp farming is usually invested more properly in facilities and equipment, with a high density of stock farming caused it was more vulnerable to climate change than the semi-intensive. Chapter 4 uses the contingent valuation method to find out what factors affect the farmers' decision on following the VietGAP certification (WTADecision) and how much subsidy value they are willing to accept (WTASubsidy) to pursue the VietGAP standard. The results showed that WTADecision had a positive relationship with farmers' education level, environmental perception, and attitude toward the VietGAP certificate. While those factors had negative effects on WTASubsidy. Besides, the annual income also had a slight effect on farmers' willingness to accept a subsidy value. The study's findings suggest that the authority should increase the subsidy at the first phase scheme, and improve the farmers' environmental perception, propagandize benefits of VietGAP certificate to attract the farmers to participate in. This research makes contributions to the sustainable livelihood strategy of shrimp farmers under the climate change context. - Building the criteria for environmental sustainability of shrimp farming - Finding out the relationship between livelihood assets and the environmental sustainability of shrimp farming. - Composing the indicators for three dimensions of vulnerability assessment to climate change based on the five livelihood assets. - Finding out the difference of livelihood vulnerability to climate change between three shrimp farming systems. - Find out factors affecting the Willingness to accept a subsidy for pursuing the VietGAP certification.

Background. The article discusses approaches to reforming the Health Care System of Ukraine, the key objectives of which are: strengthening preventive services, the increasing of an accessibility and quality of health care, the enhancement of a primary health care, improving of a personnel maintenance, upgrading of an infrastructure and ensuring a fairness in health care, and also some legislative outcomes of the Institute of Family Medicine. The purpose of the study is to analyze the current regulatory framework for the functioning of the Health Care System, the state of health of the population, as well as the prevalence of chronic noncommunicable diseases and their risk factors, which is a priority public health problem. Results. The UN Millennium Declaration, adopted in 2000 by 189 countries at the UN Millennium Summit, set the Millennium Development Goals. At the beginning of the Millennium, Ukraine demonstrated relatively strong economic growth, which contributed to the improvement of the social situation in the country and had a positive impact on the achievement of the Millennium Development Goals. At the same time, the effects of the armed conflict in the East, the uncertainty of development trends and adverse foreign economic conditions have been the main reasons of the economic downturn and declining production volumes. At present, it is necessary of an arrangement the problems back off economic growth in Ukraine and to create a system of "drivers" of accelerating economic development and ensuring changes in its quality. The outcome document of the Summit on "Transforming Our World: A 2030 Agenda for Sustainable Development" approved 17 Sustainable Development Goals and 169 Tasks. Today, in Ukraine, as in most European countries, the high prevalence of chronic noncommunicable diseases and their risk factors is an urgent problem. This is a priority public health problem that has a negative impact on the medical and demographic situation and causes high rates of morbidity, disability, mortality and short life expectancy. One of the Sustainable Development Goals is "Strong Health and Wellbeing" (Goal 3), which is undergoing significant progress in the development of medicine globally. In accordance with resolution WHA62.12, (Strategy 3) The reorientation of the healthcare model means creating the conditions in which effective and efficient health care services are developed, funded and delivered in accordance with innovative health care models, which prioritize primary and community health care services and joint actions to strengthen health. In this regard, a Strategic Approach to the Development of Ukraine's Health Care System should be developed and priorities identified throughout the life cycle of health care services. This approach means assessing the full range of health services offered at different levels of the Health Care System, based on the best available data and expected over the entire life cycle. Formation and implementation of an integrated cross-sectoral approach is an important prerequisite for successful implementation of modern strategic goals in the field of health care, including, carrying out preventive measures to eliminate the negative impact of social determinants of health, creating conditions for saving and promoting the health of the population, approval healthy lifestyle, formation of responsible attitude of each person to personal health. In 2017, the Institute of Family Medicine drafted the Law of Ukraine "On Primary Health Care on the Basis of Family Medicine". The main purpose of family medicine - based a primary health care as a basis for health care is to ensure that affordable, timely, high-quality and effective primary health care is provided to the patient, to improve public health, to save, restore and promote public health. Conclusions. Any action to modernize the Health Care System should be accompanied by a concerted effort by all parties (patients, the medical community, the legislature and the executive, as well as local authorities) to ensure that healthcare professionals and the public are interested in an effective Health Care System. ; Актуальность. В статье обсуждаются подходы к реформированию системы здравоохранения Украины, ключевыми задачами которой являются: укрепление профилактических служб, повышение доступности и качества медицинского обслуживания, совершенствование первичной медицинской помощи, улучшение кадрового обеспечения, модернизация инфраструктуры и обеспечения справедливости в здравоохранении, а также некоторые результаты деятельности Института семейной медицины на законодательном уровне. Целью исследования является анализ современного нормативно-правового обеспечения функционирования системы здравоохранения, состояния здоровья населения, а также распространенности хронических неинфекционных заболеваний и факторов их риска, что является приоритетной проблемой общественного здоровья. Результаты. «Декларация тысячелетия» ООН, которая была принята в 2000 году 189-ю странами на Саммите тысячелетия ООН, определила Цели Развития Тысячелетия. В начале тысячелетия Украина демонстрировала относительно устойчивый экономический рост, что способствовало улучшению социальной ситуации в стране и, как следствие, положительно влияло на достижение Целей Развития Тысячелетия. В то же время, последствия вооруженного конфликта на Востоке страны, неопределенность направлений развития и неблагоприятная внешнеэкономическая конъюнктура стали основными факторами экономического спада и уменьшения объемов производства. Сейчас необходимо решение проблем, тормозящих экономический рост в Украине, и создание системы «драйверов» ускорения экономического развития и обеспечения изменений в его качестве. Итоговым документом саммита «Превращение нашего мира: повестка дня в области устойчивого развития до 2030 года» было утверждено 17 Целей Устойчивого Развития и 169 задач. Сегодня в Украине, как и в большинстве европейских стран, актуальной проблемой является значительная распространенность хронических неинфекционных заболеваний и факторов их риска. Это является приоритетной проблемой общественного здоровья, которая негативно сказывается на медико-демографической ситуации и обусловливает высокие уровни заболеваемости, инвалидности, смертности и короткую продолжительность жизни. Одной из целей устойчивого развития является «Крепкое здоровье и благополучие» (3 Цель), которая осуществляется в условиях существенного прогресса в развитии медицины на глобальном уровне. В соответствии с резолюцией WHA62.12, (Стратегия 3) Переориентация модели здравоохранения означает создание таких условий, в которых эффективные и результативные медико-санитарные услуги разрабатываются, финансируются и предоставляются в соответствии с новаторскими моделями здравоохранения, в которых приоритет отдается первичным и общинным медико-санитарным услугам и общим мерам по укреплению здоровья. В связи с этим, необходимо разработать стратегический подход к развитию системы здравоохранения Украины и определить приоритеты в области медицинских услуг на основе потребностей в течение всего жизненного цикла. Этот подход означает оценку всего комплекса медико-санитарных услуг, которые предлагаются на различных уровнях системы здравоохранения, и основанные на наилучших имеющихся данных и рассчитаны на весь жизненный цикл. Формирование и внедрение комплексного межсекторального подхода является важной предпосылкой успешной реализации современных стратегических задач в сфере здравоохранения, в том числе, проведение профилактических мероприятий по устранению негативного влияния социальных детерминант здоровья, создание условий для сохранения и укрепления здоровья населения, утверждения здорового образа жизни, формирование ответственного отношения каждого человека к личному здоровью. В 2017 г. Институтом семейной медицины был разработан проект Закона Украины «О первичной медицинской помощи на принципах семейной медицины». Главной целью первичной медицинской помощи на принципах семейной медицины, как основы здравоохранения, является обеспечение предоставления гарантированного объема доступной, своевременной, качественной и эффективной первичной медицинской помощи пациенту, улучшение состояния общественного здоровья, сохранение, восстановление и укрепление здоровья населения. Выводы. Любые меры, направленные на модернизацию системы здравоохранения, должны сопровождаться совместными усилиями всех сторон (пациентов, медицинского сообщества, органов законодательной и исполнительной власти, а также органов местного самоуправления) в обеспечении заинтересованности медицинских работников и населения в эффективной системе здравоохранения. ; Актуальність. У статті обговорюються підходи до реформування системи охорони здоров'я України, ключовими завданнями якої є: зміцнення профілактичних служб, підвищення доступності та якості медичного обслуговування, вдосконалення первинної медичної допомоги, поліпшення кадрового забезпечення, модернізація інфраструктури та забезпечення справедливості в охороні здоров'я, а також деякі результати діяльності Інституту сімейної медицини на законодавчому рівні. Метою дослідження є аналіз сучасного нормативно-правового забезпечення функціонування системи охорони здоров'я, стану здоров'я населення, а також поширеності хронічних неінфекційних захворювань та факторів їх ризику, що є пріоритетною проблемою суспільного здоров'я. Результати. «Декларація тисячоліття» ООН, яка була прийнята у 2000 р. 189-ма країнами на Саміті тисячоліття ООН, визначила Цілі Розвитку Тисячоліття. На початку тисячоліття Україна демонструвала відносно стійке економічне зростання, що сприяло покращанню соціальної ситуації в країні та справило позитивний вплив на досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття. У той же час, наслідки збройного конфлікту на Сході країни, невизначеність напрямів розвитку та несприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура стали основними чинниками економічного спаду та зменшення обсягів виробництва. Наразі необхідним є розв'язання проблем, що гальмують економічне зростання в Україні, та створення системи «драйверів» прискорення економічного розвитку й забезпечення змін його якості. Підсумковим документом Саміту «Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року» було затверджено 17 Цілей Сталого Розвитку та 169 завдань. Сьогодні в Україні, як і в більшості європейських країн, актуальною проблемою є значна поширеність хронічних неінфекційних захворювань і факторів їх ризику. Це є пріоритетною проблемою суспільного здоров'я, яка негативно позначається на медико-демографічній ситуації та обумовлює високі рівні захворюваності, інвалідності, смертності і коротку тривалість життя. Однією з Цілей Сталого Розвитку є «Міцне здоров'я і благополуччя» (3 Ціль), яка здійснюється в умовах істотного прогресу щодо розвитку медицини на глобальному рівні. Відповідно до резолюції WHA62.12, (Стратегія 3) Переорієнтація моделі охорони здоров'я означає створення таких умов, в яких ефективні і результативні медико-санітарні послуги розробляються, фінансуються та надаються відповідно до новаторських моделей охорони здоров'я, в яких пріоритет надається первинним медико-санітарним послугам і спільним заходам щодо зміцнення здоров'я. У зв'язку з цим, необхідно розробити стратегічний підхід щодо розвитку системи охорони здоров'я України та визначити пріоритети в області медичних послуг на основі потреб протягом усього життєвого циклу. Цей підхід означає оцінку всього комплексу медико-санітарних послуг, які пропонуються на різних рівнях системи охорони здоров'я, і засновані на найкращих наявних даних і розраховані на весь життєвий цикл. Формування та впровадження комплексного міжсекторального підходу є важливою передумовою успішної реалізації сучасних стратегічних завдань у сфері охорони здоров'я, у тому числі, проведення профілактичних заходів щодо усунення негативного впливу соціальних детермінант здоров'я, створення умов для збереження і зміцнення здоров'я населення, утвердження здорового способу життя, формування відповідального ставлення кожної людини до особистого здоров'я. У 2017 р. Інститутом сімейної медицини НМАПО імені П. Л. Шупика було розроблено проект Закону України «Про первинну медичну допомогу на засадах сімейної медицини». Головною метою первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини, як основи охорони здоров'я, є забезпечення надання гарантованого обсягу доступної, своєчасної, якісної та ефективної первинної медичної допомоги пацієнту, покращання стану громадського здоров'я, збереження, відновлення та зміцнення здоров'я населення. Висновки. Будь-які заходи, спрямовані на модернізацію системи охорони здоров'я, повинні супроводжуватись спільними зусиллями всіх сторін (пацієнтів, медичної спільноти, органів законодавчої та виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування) у забезпеченні зацікавленості медичних працівників та населення в ефективній системі охорони здоров'я.

Background. The article discusses approaches to reforming the Health Care System of Ukraine, the key objectives of which are: strengthening preventive services, the increasing of an accessibility and quality of health care, the enhancement of a primary health care, improving of a personnel maintenance, upgrading of an infrastructure and ensuring a fairness in health care, and also some legislative outcomes of the Institute of Family Medicine. The purpose of the study is to analyze the current regulatory framework for the functioning of the Health Care System, the state of health of the population, as well as the prevalence of chronic noncommunicable diseases and their risk factors, which is a priority public health problem. Results. The UN Millennium Declaration, adopted in 2000 by 189 countries at the UN Millennium Summit, set the Millennium Development Goals. At the beginning of the Millennium, Ukraine demonstrated relatively strong economic growth, which contributed to the improvement of the social situation in the country and had a positive impact on the achievement of the Millennium Development Goals. At the same time, the effects of the armed conflict in the East, the uncertainty of development trends and adverse foreign economic conditions have been the main reasons of the economic downturn and declining production volumes. At present, it is necessary of an arrangement the problems back off economic growth in Ukraine and to create a system of "drivers" of accelerating economic development and ensuring changes in its quality. The outcome document of the Summit on "Transforming Our World: A 2030 Agenda for Sustainable Development" approved 17 Sustainable Development Goals and 169 Tasks. Today, in Ukraine, as in most European countries, the high prevalence of chronic noncommunicable diseases and their risk factors is an urgent problem. This is a priority public health problem that has a negative impact on the medical and demographic situation and causes high rates of morbidity, disability, mortality and short life expectancy. One of the Sustainable Development Goals is "Strong Health and Wellbeing" (Goal 3), which is undergoing significant progress in the development of medicine globally. In accordance with resolution WHA62.12, (Strategy 3) The reorientation of the healthcare model means creating the conditions in which effective and efficient health care services are developed, funded and delivered in accordance with innovative health care models, which prioritize primary and community health care services and joint actions to strengthen health. In this regard, a Strategic Approach to the Development of Ukraine's Health Care System should be developed and priorities identified throughout the life cycle of health care services. This approach means assessing the full range of health services offered at different levels of the Health Care System, based on the best available data and expected over the entire life cycle. Formation and implementation of an integrated cross-sectoral approach is an important prerequisite for successful implementation of modern strategic goals in the field of health care, including, carrying out preventive measures to eliminate the negative impact of social determinants of health, creating conditions for saving and promoting the health of the population, approval healthy lifestyle, formation of responsible attitude of each person to personal health. In 2017, the Institute of Family Medicine drafted the Law of Ukraine "On Primary Health Care on the Basis of Family Medicine". The main purpose of family medicine - based a primary health care as a basis for health care is to ensure that affordable, timely, high-quality and effective primary health care is provided to the patient, to improve public health, to save, restore and promote public health. Conclusions. Any action to modernize the Health Care System should be accompanied by a concerted effort by all parties (patients, the medical community, the legislature and the executive, as well as local authorities) to ensure that healthcare professionals and the public are interested in an effective Health Care System. ; Актуальность. В статье обсуждаются подходы к реформированию системы здравоохранения Украины, ключевыми задачами которой являются: укрепление профилактических служб, повышение доступности и качества медицинского обслуживания, совершенствование первичной медицинской помощи, улучшение кадрового обеспечения, модернизация инфраструктуры и обеспечения справедливости в здравоохранении, а также некоторые результаты деятельности Института семейной медицины на законодательном уровне. Целью исследования является анализ современного нормативно-правового обеспечения функционирования системы здравоохранения, состояния здоровья населения, а также распространенности хронических неинфекционных заболеваний и факторов их риска, что является приоритетной проблемой общественного здоровья. Результаты. «Декларация тысячелетия» ООН, которая была принята в 2000 году 189-ю странами на Саммите тысячелетия ООН, определила Цели Развития Тысячелетия. В начале тысячелетия Украина демонстрировала относительно устойчивый экономический рост, что способствовало улучшению социальной ситуации в стране и, как следствие, положительно влияло на достижение Целей Развития Тысячелетия. В то же время, последствия вооруженного конфликта на Востоке страны, неопределенность направлений развития и неблагоприятная внешнеэкономическая конъюнктура стали основными факторами экономического спада и уменьшения объемов производства. Сейчас необходимо решение проблем, тормозящих экономический рост в Украине, и создание системы «драйверов» ускорения экономического развития и обеспечения изменений в его качестве. Итоговым документом саммита «Превращение нашего мира: повестка дня в области устойчивого развития до 2030 года» было утверждено 17 Целей Устойчивого Развития и 169 задач. Сегодня в Украине, как и в большинстве европейских стран, актуальной проблемой является значительная распространенность хронических неинфекционных заболеваний и факторов их риска. Это является приоритетной проблемой общественного здоровья, которая негативно сказывается на медико-демографической ситуации и обусловливает высокие уровни заболеваемости, инвалидности, смертности и короткую продолжительность жизни. Одной из целей устойчивого развития является «Крепкое здоровье и благополучие» (3 Цель), которая осуществляется в условиях существенного прогресса в развитии медицины на глобальном уровне. В соответствии с резолюцией WHA62.12, (Стратегия 3) Переориентация модели здравоохранения означает создание таких условий, в которых эффективные и результативные медико-санитарные услуги разрабатываются, финансируются и предоставляются в соответствии с новаторскими моделями здравоохранения, в которых приоритет отдается первичным и общинным медико-санитарным услугам и общим мерам по укреплению здоровья. В связи с этим, необходимо разработать стратегический подход к развитию системы здравоохранения Украины и определить приоритеты в области медицинских услуг на основе потребностей в течение всего жизненного цикла. Этот подход означает оценку всего комплекса медико-санитарных услуг, которые предлагаются на различных уровнях системы здравоохранения, и основанные на наилучших имеющихся данных и рассчитаны на весь жизненный цикл. Формирование и внедрение комплексного межсекторального подхода является важной предпосылкой успешной реализации современных стратегических задач в сфере здравоохранения, в том числе, проведение профилактических мероприятий по устранению негативного влияния социальных детерминант здоровья, создание условий для сохранения и укрепления здоровья населения, утверждения здорового образа жизни, формирование ответственного отношения каждого человека к личному здоровью. В 2017 г. Институтом семейной медицины был разработан проект Закона Украины «О первичной медицинской помощи на принципах семейной медицины». Главной целью первичной медицинской помощи на принципах семейной медицины, как основы здравоохранения, является обеспечение предоставления гарантированного объема доступной, своевременной, качественной и эффективной первичной медицинской помощи пациенту, улучшение состояния общественного здоровья, сохранение, восстановление и укрепление здоровья населения. Выводы. Любые меры, направленные на модернизацию системы здравоохранения, должны сопровождаться совместными усилиями всех сторон (пациентов, медицинского сообщества, органов законодательной и исполнительной власти, а также органов местного самоуправления) в обеспечении заинтересованности медицинских работников и населения в эффективной системе здравоохранения. ; Актуальність. У статті обговорюються підходи до реформування системи охорони здоров'я України, ключовими завданнями якої є: зміцнення профілактичних служб, підвищення доступності та якості медичного обслуговування, вдосконалення первинної медичної допомоги, поліпшення кадрового забезпечення, модернізація інфраструктури та забезпечення справедливості в охороні здоров'я, а також деякі результати діяльності Інституту сімейної медицини на законодавчому рівні. Метою дослідження є аналіз сучасного нормативно-правового забезпечення функціонування системи охорони здоров'я, стану здоров'я населення, а також поширеності хронічних неінфекційних захворювань та факторів їх ризику, що є пріоритетною проблемою суспільного здоров'я. Результати. «Декларація тисячоліття» ООН, яка була прийнята у 2000 р. 189-ма країнами на Саміті тисячоліття ООН, визначила Цілі Розвитку Тисячоліття. На початку тисячоліття Україна демонструвала відносно стійке економічне зростання, що сприяло покращанню соціальної ситуації в країні та справило позитивний вплив на досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття. У той же час, наслідки збройного конфлікту на Сході країни, невизначеність напрямів розвитку та несприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура стали основними чинниками економічного спаду та зменшення обсягів виробництва. Наразі необхідним є розв'язання проблем, що гальмують економічне зростання в Україні, та створення системи «драйверів» прискорення економічного розвитку й забезпечення змін його якості. Підсумковим документом Саміту «Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року» було затверджено 17 Цілей Сталого Розвитку та 169 завдань. Сьогодні в Україні, як і в більшості європейських країн, актуальною проблемою є значна поширеність хронічних неінфекційних захворювань і факторів їх ризику. Це є пріоритетною проблемою суспільного здоров'я, яка негативно позначається на медико-демографічній ситуації та обумовлює високі рівні захворюваності, інвалідності, смертності і коротку тривалість життя. Однією з Цілей Сталого Розвитку є «Міцне здоров'я і благополуччя» (3 Ціль), яка здійснюється в умовах істотного прогресу щодо розвитку медицини на глобальному рівні. Відповідно до резолюції WHA62.12, (Стратегія 3) Переорієнтація моделі охорони здоров'я означає створення таких умов, в яких ефективні і результативні медико-санітарні послуги розробляються, фінансуються та надаються відповідно до новаторських моделей охорони здоров'я, в яких пріоритет надається первинним медико-санітарним послугам і спільним заходам щодо зміцнення здоров'я. У зв'язку з цим, необхідно розробити стратегічний підхід щодо розвитку системи охорони здоров'я України та визначити пріоритети в області медичних послуг на основі потреб протягом усього життєвого циклу. Цей підхід означає оцінку всього комплексу медико-санітарних послуг, які пропонуються на різних рівнях системи охорони здоров'я, і засновані на найкращих наявних даних і розраховані на весь життєвий цикл. Формування та впровадження комплексного міжсекторального підходу є важливою передумовою успішної реалізації сучасних стратегічних завдань у сфері охорони здоров'я, у тому числі, проведення профілактичних заходів щодо усунення негативного впливу соціальних детермінант здоров'я, створення умов для збереження і зміцнення здоров'я населення, утвердження здорового способу життя, формування відповідального ставлення кожної людини до особистого здоров'я. У 2017 р. Інститутом сімейної медицини НМАПО імені П. Л. Шупика було розроблено проект Закону України «Про первинну медичну допомогу на засадах сімейної медицини». Головною метою первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини, як основи охорони здоров'я, є забезпечення надання гарантованого обсягу доступної, своєчасної, якісної та ефективної первинної медичної допомоги пацієнту, покращання стану громадського здоров'я, збереження, відновлення та зміцнення здоров'я населення. Висновки. Будь-які заходи, спрямовані на модернізацію системи охорони здоров'я, повинні супроводжуватись спільними зусиллями всіх сторін (пацієнтів, медичної спільноти, органів законодавчої та виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування) у забезпеченні зацікавленості медичних працівників та населення в ефективній системі охорони здоров'я.

Today we have to ask ourselves in depth: ¿What do you mean when you talk about university? Indeed, in the first instance it refers to a building or an academic community that seeks its professional training in order to "go out" to exercise what has been learned in the institution. But, in the strictest sense, its main characteristic can be deepened: the Santo Tomás University assumes as a primary objective to train people with critical sense, impregnated with Christian human values based on responsibility for society, respect for God, for others and towards themselves. Students passionate about science, knowledge, intellectual dynamism, truth (in the style of Tomás de Aquino: Facientes veritatem), through the three substantive functions of Higher Education: learning, research and social commitment. The USTA cannot be foreign to the socio-economic problems of the population, rather, it brings to society competent generations within the social, economic and political development of the Boyacá region, and local (Tunja) and, on all, through the quality of its managers, administrators, teachers, students, and its infrastructure, guarantors of development and progress. For this, teaching methods that should be anchored in modern or scientific psychology, such as experimental psychology, should be implemented. This is how the teacher enters into a secondary role in teaching. (Tamara, 2018, p. 142). That is why the USTA, through the Department of Humanities and Comprehensive Training, gladly presents Volume 12 (No. 24) of the Quaestiones Disputatae Magazine: Topics under discussion, an example that reflects on this occasion a set of articles that respond to student culture, to the construction of discourse as the basis for a generation of new knowledge in Higher Education, encouraging the combination of science based on geotechnics with pedagogy, understanding the world through reading, teaching English from the context of each student, neuroscience from anthropology, and God's initiative through Revelation. Let's recap and further clarify the initial problem of this editorial's problems: If the University is not a place for dialogue, for a true encounter between science, reason and faith, ¿where will young people seek the truth? ; Hoy cabe preguntarse muy a fondo: ¿Qué se entiende cuando se habla de universidad? Efectivamente, en primera instancia hace referencia a un edificio o a una comunidad académica que busca su formación profesional con el fin de 'salir' a ejercer lo aprendido en la institución. Pero, en el sentido más estricto, se puede profundizar en su característica principal: la Universidad Santo Tomás asume como objetivo primordial formar personas con sentido crítico, impregnadas de valores humanos cristianos basados en la responsabilidad por la sociedad, el respeto hacia Dios, al prójimo y hacia sí mismas. Estudiantes apasionados por la ciencia, el conocimiento, el dinamismo intelectual, la verdad (al estilo de Tomás de Aquino: Facientes veritatem), a través de las tres funciones sustantivas de la Educación Superior: aprendizaje, la investigación y el compromiso social. La USTA, no puede ser ajena frente a las problemáticas socio-económicas de la población, antes bien, aporta a la sociedad generaciones competentes dentro del desarrollo social, económico y político de la región de Boyacá, y local (de Tunja) y, sobre todo, por medio de la calidad de sus directivos, administrativos, docentes,estudiantes, y de su infraestructura, garantes de desarrollo y progreso. Para ello se debía implementar métodos de enseñanza que deberían anclarse en la psicología moderna o científica, como la psicología experimental, es así como el docente entra a ejercer un papel secundario dentro de la enseñanza. (Tamara, 2018, pág. 142). De hecho, la USTA está basada en la educación y pedagogía de santo Tomás de Aquino como paradigma referencial de la formación de los estudiantes: "Hay que ver, en efecto, la educación como un proceso de formación y de acceso al pensamiento crítico problematizador" (USTA, 2010: p. 30). A su vez promueve en el estudiante el diálogo entre la fe y la razón, como plus y/o 'valor agregado' de su formación integral. Es por ello que la USTA, por medio del Departamento de Humanidades y Formación integral, gustosamente presenta el Volumen 12 (No. 24) de la Revista Quaestiones Disputatae: Temas en debate, ejemplar en que refleja en esta ocasión un conjunto de artículos que responden a la cultura estudiantil, a la construcción del discurso como base para una generación de nuevo conocimiento en la Educación Superior, incentivando la combinación de la ciencia basada en la geotecnia con la pedagogía, la comprensión del mundo a través de la lectura, la enseñanza del inglés a partir del contexto de cada estudiante, la neurociencia desde la antropología, y la iniciativa de Dios a través de la Revelación. Recapitulemos y puntualicemos aún más la pregunta inicial problémicas de este editorial: ¿Si la Universidad no es un lugar de diálogo, de verdadero encuentro entre ciencia, razón y fe, ¿dónde buscarán los jóvenes la verdad? ; Aujourd'hui, nous nous demandons très profondément: qu'entendons-nous par le terme université? En effet, il s'agit en premier lieu d'un bâtiment ou d'une communauté académique qui recherche une formation professionnelle afin de «sortir» d'exercer ce qui a été appris dans l'institution. Mais au sens, le plus strict, on peut approfondir sa principale caractéristique: l'université Santo Tomás a pour objectif principal de former des personnes ayant un sens critique, imprégnées de valeurs humaines chrétiennes fondées sur la responsabilité de la société, le respect de Dieu, le prochain et envers elles-mêmes. Former des étudiants passionnés par les sciences, les connaissances, le dynamisme intellectuel, la vérité (à la manière de Thomas d'Aquin: Facientes veritatem), à travers les trois fonctions fondamentales de l'enseignement supérieur: l'apprentissage, la recherche et l'engagement social. L'Université Santo Tomás (USTA) ne peut pas être étrangère aux problèmes socioéconomiques de la population, elle contribue plutôt à rendre la société compétente en générations dans le développement social, économique et politique de la région de Boyacá, et locale (de Tunja), et surtout, par la qualité de ses directeurs, de son personnel administratif, de ses enseignants, de ses étudiants et de son infrastructure,garants du développement et du progrès. Pour cela, il convient de mettre en oeuvre des méthodes pédagogiques qui devraient être ancrées dans la psychologie moderne ou scientifique, telle que la psychologie expérimentale, ce qui permet à l'enseignant de jouer un rôle secondaire dans l'enseignement. (Tamara, 2018, p. 142). En fait, l'université Santo Tomás est basée sur l'éducation et la pédagogie de saint Thomas d'Aquin en tant que paradigme de référence pour la formation des étudiants: "Il est nécessaire de voir, en effet, l'éducation comme un processus de formation et d'accès à la pensée critique problématisante" (USTA, 2010: p.30). En même temps, il favorise chez l'étudiant le dialogue entre foi et la raison, en tant qu ´un plus et / ou «valeur ajoutée» de leur formation intégrale. C'est pourquoi l'USTA, par le biais du Département des sciences humaines et de la formation intégrée, présente avec plaisir le volume 12 (n ° 24) de la revue Quaestiones Disputatae: Sujets à débattre, c´est un exemplaire qui reflète à cette occasion une série d'articles qui répondent à la culture étudiante, à la construction du discours comme base d'une génération de nouvelles connaissances dans l'enseignement supérieur. Ces articles encouragent la combinaison de la science basée sur la géotechnique avec la pédagogie, la compréhension du monde à travers la lecture, l'enseignement de l'anglais à partir du contexte de chaque étudiant, le neuroscience à partir de l'anthropologie et l'initiative de Dieu à travers la révélation. Récapitulons et précisons un peu plus la problématique initiale de cette éditorial: Si l'université n'est pas un lieu de dialogue, de véritable rencontre entre la science, la raison et la foi, donc on se demande où les jeunes rechercheront-ils la vérité? ; Hoje devemos nos perguntar muito profundamente: o que se quer dizer quando falamos de uma universidade? Com efeito, em primeira instância, refere-se a um edifício ou a uma comunidade acadêmica que busca sua formação profissional para "sair" e exercer o que foi aprendido na instituição. Mas, no sentido mais estrito, pode-se aprofundar em sua característica principal: a Universidade de Santo Tomás assume como objetivo primordial formar pessoas de sentido crítico, imbuídas de valores humanos cristãos baseados na responsabilidade social, respeito a Deus, ao próximo e para se mesmos. Estudantes apaixonados pela ciência, o conhecimento, o dinamismo intelectual, a verdade (no estilo de Tomás de Aquino: Facientes veritatem), através das três funções substantivas do Ensino Superior: aprendizagem, pesquisa e compromisso social. A USTA, não pode ser alheia aos problemas sócio-econômicos da população, mas antes, contribui para a sociedade de gerações competentes dentro do desenvolvimento social, econômico e político da região de Boyacá, e local (de Tunja) e, em tudo, através da qualidade de seus diretores, pessoal administrativo, professores, alunos e sua infra-estrutura, garantes do desenvolvimento e progresso. Para isso, devem ser implementados métodos de ensino que devem estar ancorados na psicologia moderna ou científica, como a psicologia experimental, e é assim que o professor assume um papel secundário no ensino. (Tamara, 2018, p. 142). De fato, a USTA baseia-se na educação e na pedagogia de São Tomás de Aquino como paradigma de referência para a formação dos estudantes: "De fato, a educação deve ser vista como um processo de formação e acesso à problematização do pensamento crítico" (USTA, 2010: p.30). Ao mesmo tempo, promove no aluno o diálogo entre fé e razão, como mais e / ou "valor agregado" de sua formação integral. É por isso que a USTA, através do Departamento de Humanidades e Treinamento Integral, apresenta de bom grado o volume 12 (n. 24) da Revista Quaestiones Disputatae: Tópicos em debate, exemplar em que reflete nesta ocasião um conjunto de artigos que respondem à cultura estudantil, à construção do discurso como base para uma geração de novos conhecimentos no Ensino Superior, estimulando a combinação da ciência baseada na geotecnia com a pedagogia, a compreensão do mundo através da leitura, o ensino de Inglês do contexto de cada aluno, neurociência da antropologia e a iniciativa de Deus através da Revelação. Recapitulemos e pontuemos ainda mais a questão inicial problemática deste editorial: Se a Universidade não é um lugar de diálogo, de verdadeiro encontro entre ciência, razão e fé, onde os jovens buscarão a verdade?

The article analyzes the theoretical basis of Chinese playwrights of the twentieth century highlighted features of the genre in classical and colloquial drama based on theories dramas in Europe and highlights the innovation playwrights in the image enamored feelings and emotions of the characters. The exceptions were the works of modern and contemporary drama, which, according to plan, the artists had to bring their modern foreign samples. Also, the researchers ignored the problem remained a combination of Chinese drama of the twentieth century, visual and verbal, that is the key to understanding the text, presentation, creating characters, exposure to society, speech-syntax. The above work covering only part of the study of classical literature, experimental avant-garde drama. Taking into account the scientific concept works on the formation, development and current state of drama in China, we believe that singled out a significant, significant and undeniable influence on literature, and, hence, to the drama took place due to political and social events that were in China during past times; artists striving to update and go beyond the established boundaries of the genre of classical drama was caused by the passage of time, Western European trends. It is proved that the combination of visual and verbal is essential to understanding the specific topics of contemporary dramatic works. References Alieksieiev, В. 2012. Sovremennaia Literatura Kitaia. Blagovieshchiensk: Amurskii Gosudarstvennyi Universitet. http://irbis.amursu.ru/DigitalLibrary/AmurSU_Edition. Gaida, I. V. 1971. Kitaiskii Traditsyonnyi Teatr Sitsiui. Мoskva: Nauka. Titarenko, M. L., ed., et al. 2008. Dukhovnaia Kultura Kitaia, 3. Мoskva: Vostochnaia Literatura. Titarenko, M. L., ed., et al. 2009. Dukhovnaia Kultura Kitaia, 4. Мoskva: Vostochnaia Literatura. Titarenko, M. L., ed., et al. 2010. Dukhovnaia Kultura Kitaia, 6. Мoskva: Vostochnaia Literatura. Zhelekhovtsev, А. N. 1968. Problemy Periodizatsyi Istorii Literatur Naradov Vostoka, 109–119. Мoskva: Nauka. Zhelekhovtsev, А. N. 2008. "SovremennaiaLiteratura". In Dukhovnaia Kultura Kitaia, edited by M.L.Titarenko, 167–175. Мoskva: Vostochnaia Literatura. Isaieva, N. 2013. "Eksperymentalna Sutnist Dramaturhii Gao Sintsziania". Visnyk Kyivskoho Natsionalnoho Universytetu Imeni Тarasa Shevchenka, 1 (19): 57–60. Isaieva, N., and Akimova, A. 2012. Klasychni Teorii Dramy v Kytai ta Yevropi: Komparatyvnyi Aspekt. Visnyk Kyivskoho Natsionalnoho Universytetu Imeni Тarasa Shevchenka, 18: 59–62. Lao She. Biohrafiia. http://www.ukrcenter.com/Література/41497/-Лао-Ше/Біографія. Lemeshko, Yu. 2012. Sovremennaia Literatura Kitaia. Blagoveshchensk: Amurskii Gosudarstvennyi Universitet. http://irbis.amursu.ru/DigitalLibrary/AmurSU_Edition. Menshykov, L. М. 1961. "K Voprosu ob Avtore «Zapadnogo Fligelia»". Problemy Vostokoviedieniia, 1: 149–151. htpp://www/ orientalstudies.ru. Menshykov, L. М. 1959. Reforma Kitaiskoi Klassicheskoi Dramy. Мoskva: IBL. Roadionov, Oleksii. "Kytaiska Literatura Novoho i Novitnoho Chasu". Всесвіт : укр. журн. іноз. л-ри. – Режим доступу: vsesvit-journal.com/old/content/view/727/41/ Semeniuk, S., and Urusov, V. Kytaiska Literatura 20 Stolittia і Tvorchist Hao Sintsziania. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/31236/11-Semenyuk.pdf?sequence=1 Sieriebriakov, Ye. A., and Rodionov, A. A., and Rodionova, O. P. 2005. Spravochnik po Istorii Literatury Kitaia (12 vek dо nashei ery – nachalo 21 veka). Мoskva: Vostok–Zapad. Serova, S. A. 1990. Kitaiskii Teatr i Traditsyonnoie Kitaiskoie Obshchestvo (16–17 veka), 71–77. Мoskva: Nauka. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/31236/11-Semenyuk.pdf?sequence=1 Adzhymamudova, V., and Speshnev, N., ed. 1990. Sovriemiennaia Kitaiskaia Drama. Мoskva: Raduga. Sorokin, V. F., and Eidlin, L. Z. 1962. Kitaiskaia Literatura: Kratkii Ocherk. Мoskva: Izdatelstvo Vostochnoi Literatury. Sorokin, V. F. 2008. "Literatura Novogo Kitaia (1917–1949)". Dukhovnaia Kultura Kitaia, edited by M.L.Titarenko, et al., 3: 152–166. Мoskva: Vostochnaia Literatura. http://www.synologia.ru Sia Yan. 1961. Pod Kryshami Shankhaia. Мoskva: Iskusstvo. Fedorenko, N. T. 1981. Kitaiskoie Literaturnoie Naslediie i Sovremennost. Мoskva: Khudozhestvennaia Literatura. Fedorenko, N. T. 1974. Problemy Issledovaniia Kitaiskoi Literatury. Мoskva: Khudozhestvennaia Literatura. Han Cheng, Liu Houshen, Liao Ben, Du Holyn. 2004. Stsenicheskoie Isskusstvo Kitaiskogo Teatra Kuntsiui. Nankin. Khu Shy. "Predvaritelnyie Predlozheniia po Literaturnoi Reforme". San Wen. http://sanwen.ru/2012/02/02/predvaritelnye-predlozheniya-po-literaturnojj-reforme-khu-shi/ Tsze-Dun, Мao. 1953. "Vystupleniia nа Soveshchanii po Voprosam Literatury i Isskusstva v Yanani (маi 1942)". Izbrannyie Proizvedeniia,3. Мoskva: Izdatelstvo Inostrannoi Literatury. http://library.maoism.ru/literature_and_arts.htmю Tsian Siuantun. 2016. https://www.livelib.ru/tag/ Chen Duciu. "Rassuzhdeniia o Literaturnoi Revoliutsyi". San Wen. http://sanwen.ru/2012/03/23/chehn-dusyu-rassuzhdenie-o-literaturnojj-revolyucii/ Shchrbakov, Ya. 2012. "Vplyv Indo-Buddiiskoi Kultury nа Genezu Dramy Tsatsziui tа Motyviv u Fabuli Dramy". Visnyk Kyivskoho Natsionalnoho Universytetu Imeni Tarasa Shevchenka, 18: 79–81. http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_Sm_2012_18_25. 2017. Entsyklopediia Kitaia. Abitus: Asia Business Information for Russians. www.abirus.ru/content/564/623/625/645/655/1. ; Проаналізовано теоретичні засади китайських драматургів ХХ століття, розглянуто жанрові особливості класичної та розмовної драм на основі теорій драм у Європі, а також висвітлено новаторство драматургів у зображенні почуттів та емоцій закоханих героїв. Розглянуто наукові концепції вітчизняних і зарубіжних дослідників про становлення, розвиток і сучасний стан драми в Китаї. Прагнення митцями оновити та вийти за усталені межі жанру класичної драми було викликано плином часу, західно-європейськими тенденціями. Вважаємо, що вагомий та беззаперечний вплив на художню літературу, а відтак і на драматургію, здійснювався через соціально-політичний устрій тогочасного Китаю. Доведено, що поєднання візуального та вербального є ключовим у розумінні специфіки теми сучасних драматичних творів. Джерела та література 1. Алєксєєв В. Современная литература Китая : учеб. пособие [Электронный ресурс] / В. Алєксєєв. –Благовещенск : Амур. гос. ун-т, 2012. – 146 с. – Режим доступу :http://irbis.amursu.ru/DigitalLibrary/AmurSU_Edition.2. Гайда И. В. Китайский традиционный театр сицюй / И. В. Гайда. – М. : Наука, 1971. –126 с.3.Духовная культура Китая : энцикл. : в 5 т. Т. 3 : Литература. Язык и письменность / гл. ред.М. Л. Титаренко. – М. : Восточ. л-ра, 2008. – 855 с.4.Духовная культура Китая : энцикл. : в 5 т. Т. 4 : Историческая мысль. Политическая и правовая культура/ гл. ред. М. Л. Титаренко. – М. : Восточ. л-ра, 2009. – 935 с. – (Сер. «Рос. акад. наук. Ин-т Дальнего Востока»).5.Духовная культура Китая : энцикл. : в 5 т. Т. 6 (дополнительный) : Искусство / гл. ред. М. Л. Титаренко.– М. : Восточ. л-ра, 2010. – 1031 с. – (Сер. «Рос. акад. наук. Ин-т Дальнего Востока»).6.Желоховцев А. Н. Проблемы периодизации истории литератур народов Востоке / А. Н. Желоховцев. –М. : Наука, 1968. – С.109–119.7.Желоховцев А. Н. Современная литература / А. Н. Желоховцев // Духовная культура Китая :энциклопедия : в 5 т. Т. 3 : Литература. Язык и письменность / ред. М. Л. Титаренко и др. – М. : Восточ. л-ра,2008. – С. 167–175.8.Ісаєва Н. Експериментальна сутність драматургії Ґао Сінцзяня / Н. Ісаєва // Вісник Київ. нац. ун-ту ім.Т. Шевченка. – 2013. – Вип. 1 (19). – С. 57–60.9.Ісаєва Н. Класичні теорії драми в Китаї та Європі: компаративний аспект / Н. Ісаєва, А. Акімова // ВісникКиїв. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. Сер. «Східні мови та літератури». – 2012. – Вип. 18. – С. 59–62.10. Лао Ше. Біографія [Електронний ресурс] / Лао Ше. – Режим доступу :http://www.ukrcenter.com/Література/41497/-Лао-Ше/Біографія.11. Лемешко Ю. Современная литература Китая : учеб. пособие / [Электронный ресурс]. – Благовещенск :Амур. гос. ун-т. – 2012. – 146 с. – Режим доступа : http://irbis.amursu.ru/DigitalLibrary/AmurSU_Edition.12. Меньшиков Л. М. К вопросу об авторе «Западного флигеля» [Электронный ресурс] / Л. Н. Меньшиков// Проблемы востоковедения. – 1961. – № 1. – С. 149–151. – Режим доступа : htpp://www/ orientalstudies.ru13. Меньшиков Л. М. Реформа китайской классической драмы / Л. Н. Меньшиков ; отв. ред.О. Л. Фишман ; АН СССР. Ин-т востоковедения. – М. : ИВЛ, 1959. – 241 с.14. Рoдіонов О. А. Китайська література нового й новітнього часу [Електронний ресурс] / О. А. Рoдіонов //Всесвіт : укр. журн. іноз. л-ри. – Режим доступу : www.vsesvit-journal.com/old/content/view/727/41/15. Семенюк С. Китайська література ХХ століття і творчість Гао Сінцзяня [Електронний ресурс] /С. Семенюк, В. Урусов. – Режим доступу : http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/31236/11-Semenyuk.pdf?sequence=116. Серебряков Е. А. Справочник по истории литературы Китая (ХІІ в. до н.е. – нач. ХХІ в). /Е. А. Серебряков, А. А. Рoдионов, О. П. Рoдионова. – М. : АСТ : Восток–Запад, 2005. – 333 с.17. Серова С. А. Китайский театр и традиционное китайское общество (XVI–XVII вв.) [Электронныйресурс] / С. А. Серова. – М. : Наука, 1990. – С. 71–77. – Режим доступа :http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/31236/11-Semenyuk.pdf?sequence=118. Современная китайская драма : сборник / сост. и послесл. В. Аджимамудовой, Н. Спешнева ; пер. скит. – М. : Радуга, 1990. – 445 с.19. Сорокин В. Ф. Китайская литература : краткий очерк / В. Ф. Сорокин, Л. З. Эйдлин. – М. : Изд-вовосточ. лит, 1962. – 252 с.20. Сорокин В. Ф. Литература Нового Китая (1917–1949) [Электронный ресурс] / В. Ф. Сорокин //Духовная культура Китая : энциклопедия : в 5 т. Т. 3 : Литература. Язык и письменность / гл. ред.М. Л. Титаренко ; Ин-т Дальнего Востока. – М. : Восточ. л-ра, 2008. – С. 152–166. – Режим доступа :http://www.synologia.ru21. Ся Янь. Под крышами Шанхая / Ся Янь. – М. : Искусство, 1961. – 116 с.22. Федоренко Н. Т. Китайское литературное наследие и современность / Н. Т. Федоренко. – М. :Художеств. л-ра, 1981. – 398 с.23. Федоренко Н. Т. Проблемы исследования китайской литературы / Н. Т. Федоренко. – М. : Художеств.л-ра, 1974. – 463 с.24. Хан Чэн. Чжунго куньцюй ишу (Сценическое искусство китайского театра куньцюй) / Хан Чэн, ЛюХоушэн, Ляо Бэнь, Ду Голин. – Нанкин, 2004.25. Ху Ши. Предварительные предложения по литературной реформе [Электронный ресурс] / Ши Ху //San Wen : соврем. лит. Китая. – Режим доступа : http://sanwen.ru/2012/02/02/predvaritelnye-predlozheniya-politeraturnojj-reforme-khu-shi/26. Цзе-Дун М. Выступления на Совещании по вопросам литературы и искусства в Яньани (май 1942 г.)[Электронный ресурс] / Мао Цзе-Дун // Избранные произведения : в 4 т. Т. 3. – М. : Изд-во иностр. л-ры, 1953. –Режим доступа : http://library.maoism.ru/literature_and_arts.htmю27. Цянь Сюаньтун [Електронний ресурс]. – 2016. – Режим доступу : https://www.livelib.ru/tag/28. Чень Дусю. Рассуждение о литературной революции [Електронний ресурс] / Чень Дусю // San Wen :соврем. лит. Китая. – Режим доступу : http://sanwen.ru/2012/03/23/chehn-dusyu-rassuzhdenie-o-literaturnojjrevolyucii/29. Щербаков Я. Вплив індо-буддійської культури на ґенезу драми Цзацзюй та мотивів у фабулі драми[Електронний ресурс] / Я. Щербаков // Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Сер. «Східні мови талітература». – 2012. – Вип. 18. – С. 79–81. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_Sm_2012_18_25.30. Энциклопедия Китая [Электронный ресурс] // Abitus : Asia Business Information for Russians. – Режимдоступа : www.abirus.ru/content/564/623/625/645/655/1.