Suchergebnisse

The study of the social policy of the European Union member states in various aspects is an actual issue, subject to a number of scientific research interests. This paper focuses on the main social indicators – total social costs, social benefits and net social contributions as the main measure of the social policy in the countries. Its aim is to research these indicators within a 10-year period (2008-2017) as the European Union countries are being selected and grouped according to their achievements in the social policy field. ; Вивчення соціальної політики країн-членів Європейського союзу в різних аспектах є актуальним питанням, а також предметом низки наукових дослідницьких інтересів. Ця робота зосереджена на головних соціальних показниках – загальних соціальних витратах, соціальних виплатах та чистих соціальних внесках як головній мірі соціальної політики країн. Мета роботи – дослідити зазначені показники на протязі десятирічного періоду (2008-2017), в той час як країни Європейського союзу були відібрані та згруповані на основі їх досягнень в сфері соціальної політики.

The article discusses the concepts of "youth policy" and "state youth policy", analyzes the main models of youth policy produced by world practice, namely: conservative (state support is given only to those who are in the most difficult financial situation, while the state tightly controls spending of funds and defining its recipients), model of social partnership (based on the principle of recognition of the special role of the state and clear regulation by law of measures to support young people actions and youth organizations), sociostate (the state assumes most functions and covers the regulation of all young people as a whole, but almost does not take into account the interests of civil society and business in the field of youth policy), communitarian (paternalistic state youth policy, characteristic of authoritarian politics regime, the state is fully responsible for regulating youth work). In addition, European models of such policy, which are distinguished depending on the regime of youth policy implementation (universalist, protectionist, community-based model and centralized), are considered. The first is based on the principles of youth autonomy and independence, as well as the active cooperation of civil society with the state in the implementation of youth policy. The second is characterized by a strong social orientation and is aimed at helping young people. The community-based model envisages minimal government involvement and broad powers for civil society. The last one is characterized by the fact that the leading role in the realization of youth rights belongs not to the state, but to the family and the church. It is established that the social partnership or universalist model, formed by the Scandinavian countries, is optimal for construction in Ukraine. In this model, the widest possible use of youth potential for the development of society and the state is possible. ; В статті розглянуто поняття «молодіжна політика» та «державна молодіжна політика», проаналізовано основні моделі молодіжної політики, вироблені світовою практикою, а саме: консервативна (державна підтримка надається лише тим особам, що знаходяться в найбільш складній матеріальній ситуації, при цьому держава жорстко контролює витрачання виділених коштів та сама визначає її адресатів), модель соціального партнерства (в її основі лежить принцип визнання особливої ролі держави та чіткої регламентації законом заходів підтримки молодих людей і молодіжних організацій), соціально-державна (держава бере на себе більшість функцій та охоплює регулюванням всю молодь в цілому, проте майже не враховує інтереси громадянського суспільства та бізнесу у сфері молодіжної політики), комунітарна (патерналістська державна молодіжна політика, характерна для авторитарного політичного режиму, держава повністю бере на себе функції з регулювання роботи з молоддю).Крім того розглянуто європейські моделі такої політики, виділені в залежності від режиму впровадження молодіжної політики (універсалістська, протекціоністська, модель на базі громад та централізована). В основі першої лежать принципи самостійності та незалежності молоді, а також активної співпраці громадянського суспільства з державою в реалізації молодіжної політики. Друга характеризується вираженою соціальною спрямованістю та націлена на допомогу молоді. Модель на базі громад передбачає мінімальну участь держави та широкі повноваження для громадянського суспільства. Для останньої характерно те, що провідна роль в реалізації прав молоді належить не державі, а сім'ї та церкві.Встановлено, що оптимальною для побудови в Україні є сформована скандинавськими країнами модель соціального партнерства або універсалістська, за якої суб'єктами молодіжної політики є не лише інститути держави, а й громадянського суспільства. За такої моделі можливе найбільш широке використання потенціалу молоді для розвитку суспільства і держави.

The article discusses the concepts of "youth policy" and "state youth policy", analyzes the main models of youth policy produced by world practice, namely: conservative (state support is given only to those who are in the most difficult financial situation, while the state tightly controls spending of funds and defining its recipients), model of social partnership (based on the principle of recognition of the special role of the state and clear regulation by law of measures to support young people actions and youth organizations), sociostate (the state assumes most functions and covers the regulation of all young people as a whole, but almost does not take into account the interests of civil society and business in the field of youth policy), communitarian (paternalistic state youth policy, characteristic of authoritarian politics regime, the state is fully responsible for regulating youth work). In addition, European models of such policy, which are distinguished depending on the regime of youth policy implementation (universalist, protectionist, community-based model and centralized), are considered. The first is based on the principles of youth autonomy and independence, as well as the active cooperation of civil society with the state in the implementation of youth policy. The second is characterized by a strong social orientation and is aimed at helping young people. The community-based model envisages minimal government involvement and broad powers for civil society. The last one is characterized by the fact that the leading role in the realization of youth rights belongs not to the state, but to the family and the church. It is established that the social partnership or universalist model, formed by the Scandinavian countries, is optimal for construction in Ukraine. In this model, the widest possible use of youth potential for the development of society and the state is possible. ; В статті розглянуто поняття «молодіжна політика» та «державна молодіжна політика», проаналізовано основні моделі молодіжної політики, вироблені світовою практикою, а саме: консервативна (державна підтримка надається лише тим особам, що знаходяться в найбільш складній матеріальній ситуації, при цьому держава жорстко контролює витрачання виділених коштів та сама визначає її адресатів), модель соціального партнерства (в її основі лежить принцип визнання особливої ролі держави та чіткої регламентації законом заходів підтримки молодих людей і молодіжних організацій), соціально-державна (держава бере на себе більшість функцій та охоплює регулюванням всю молодь в цілому, проте майже не враховує інтереси громадянського суспільства та бізнесу у сфері молодіжної політики), комунітарна (патерналістська державна молодіжна політика, характерна для авторитарного політичного режиму, держава повністю бере на себе функції з регулювання роботи з молоддю).Крім того розглянуто європейські моделі такої політики, виділені в залежності від режиму впровадження молодіжної політики (універсалістська, протекціоністська, модель на базі громад та централізована). В основі першої лежать принципи самостійності та незалежності молоді, а також активної співпраці громадянського суспільства з державою в реалізації молодіжної політики. Друга характеризується вираженою соціальною спрямованістю та націлена на допомогу молоді. Модель на базі громад передбачає мінімальну участь держави та широкі повноваження для громадянського суспільства. Для останньої характерно те, що провідна роль в реалізації прав молоді належить не державі, а сім'ї та церкві.Встановлено, що оптимальною для побудови в Україні є сформована скандинавськими країнами модель соціального партнерства або універсалістська, за якої суб'єктами молодіжної політики є не лише інститути держави, а й громадянського суспільства. За такої моделі можливе найбільш широке використання потенціалу молоді для розвитку суспільства і держави.

Метою дослідження є з'язування сутності молодіжної політики та визначити основні моделі її реалізації. Оскільки, саме молодь є важливим ресурсом будь-якої демократичної країни.
Актуальність полягає у тому, що враховуючи ті трансформаційні процеси, що сьогодні відбуваються у всьому світі стає очевидною потреба у формуванні обґрунтованої та ефективної молодіжної політики, що здатна реагувати на проблеми та потреби молодого покоління у кожній країні.
У статті автор досліджує сутність молодіжної політики, а також, чому важливо розуміти, з яких структурних елементів складається дане явище. Встановлено, що за останній час було напрацьовано багато літератури з цієї тематики та отримано неабиякий досвід. Протягом тривалого періоду країни світу пройшли довгий та складний шлях і досягнули успіху у напрямку формування дієвої молодіжної політики. Молодіжна політика має великий вплив на життя молодого покоління, бо саме в її рамках може втілюватися велика кількість програм у різних областях: захист та безпека; участь у громадському житті; освіта та здоров'я; мобільність; кар'єрні перспективи тощо.
Охарактеризовано сучасну молодіжну політику як динамічну систему, яка може змінюватися під впливом різноманітних внутрішніх та зовнішніх чинників. Це, безумовно, має впливати на характер вироблення молодіжної політики та особливості її реалізації.
Висновки. Молодіжна політика – це сфера, що потребує постійної та системної діяльності не лише органів державної влади, але й інститутів громадянського суспільства. З'ясовано, що процеси формування якісної та ефективної молодіжної політики в Україні та інших країнах стрімко набирають обертів, оскільки молоде покоління висуває свої вимоги і стає все більш активним, що створює необхідність постійної актуалізації даних.

The article reveals the features of the contemporary humanitarian development of Ukrainian society and analyzes the reasons for the failures in implementing the proclaimed reforms in the social and humanitarian sphere. Based on the analysis of the current policy in the field of healthcare, education and culture, the relevance of the formation of the institutional foundations of humanitarian policy in the context of creating conditions for the development of human potential has been proved. The main measures aimed at modernization of the public humanitarian policy have been determined. The expediency of the adoption of the strategic document has been justified – the concept of the public humanitarian policy as a component of the system of social and humanitarian security, an important mechanism for the formation of a democratic social state based on law. ; Розкрито особливості сучасного гуманітарного розвитку українськогосуспільства та проаналізовано причини невдач у реалізації проголошених реформ у соціогуманітарній сфері. На підставі аналізу сучасної політики у сфері охорони здоров'я, освіти, культури доведено актуальність формування інституційних засад гуманітарної політики у контексті створення умов для розвитку людського потенціалу. Визначено основні заходи, спрямовані на модернізацію державної гуманітарної політики. Обґрунтовано доцільність ухвалення стратегічного документа – концепції державноїгуманітарної політики як складової системи соціогуманітарної безпеки, важливого механізму формування демократичної соціальної правової держави.

The article reveals the features of the contemporary humanitarian development of Ukrainian society and analyzes the reasons for the failures in implementing the proclaimed reforms in the social and humanitarian sphere. Based on the analysis of the current policy in the field of healthcare, education and culture, the relevance of the formation of the institutional foundations of humanitarian policy in the context of creating conditions for the development of human potential has been proved. The main measures aimed at modernization of the public humanitarian policy have been determined. The expediency of the adoption of the strategic document has been justified – the concept of the public humanitarian policy as a component of the system of social and humanitarian security, an important mechanism for the formation of a democratic social state based on law. ; Розкрито особливості сучасного гуманітарного розвитку українськогосуспільства та проаналізовано причини невдач у реалізації проголошених реформ у соціогуманітарній сфері. На підставі аналізу сучасної політики у сфері охорони здоров'я, освіти, культури доведено актуальність формування інституційних засад гуманітарної політики у контексті створення умов для розвитку людського потенціалу. Визначено основні заходи, спрямовані на модернізацію державної гуманітарної політики. Обґрунтовано доцільність ухвалення стратегічного документа – концепції державноїгуманітарної політики як складової системи соціогуманітарної безпеки, важливого механізму формування демократичної соціальної правової держави.

The influence of postmodernism on the development of a model of language policy, which consists of political actions, technologies, flash mobs, political shows, manipulations, etc., which negatively influence the formation of this model, is explored. It is revealed that the positive component of the development of the language policy model during the postmodern period is such phenomena as freedom, independence, democracy, pluralism, etc. Conversely, the development of a model of language policy is hampered by political technologies, various actions, demonstrations aimed at the formation of pro-Russian self-consciousness in Ukrainians, the rejection of all Ukrainian: Ukrainian independence, unity, language, culture, history, heroes, etc. It is noted that the development of the language policy model is hampering the symbolic linguistic policy, which manipulated all political forces during the independence years and used it during the election for victory.The definition of postmodernism as a phenomenon and construct, which is inherent in it: the fall of respect for power, which we observe not only on the example of Ukraine, which has experienced several revolutions during the period of independence, the last of which is the "Revolution of Dignity", but also other foreign and rather successful democratic ones. states such as Canada, Belgium, etc., where the authorities can not overcome linguistic-political confrontation and solve language-political problems in a civilized way; the enhancement of human self-expression that is generated by the postmodern realities of the lives of ordinary people and policy makers, as well as the use of technologies that promote the carnival of protest actions; "Blinding game characters" when flash mobs, performances and theatricals are used to show weaknesses of power, its incompetence, and the unwillingness to work for the benefit of the people and the state; the virtualization of the political life that takes place during the election, when the struggle of ideas and programs is replaced by the struggle of political showmans for the number of viewers / readers, liceans, social networking posts that clearly showed the presidential election in Ukraine in 2019; turning policies into "talk shows" when private TV and radio channels discuss the same problems or are obvious and understandable to most viewers and listeners issues that are often accompanied by controversy and even fights that television channels broadcast to many countries of the world. Particular attention in this article is paid to various postmodern theories, the overwhelming percentage of which is related to the destructive problems of the model of language policy and those institutions that are not able to cope with the language-political challenges of the present. Proceeding from the above, it was concluded that citizens' loyalty to the model of language policy, which is not specific to their language and culture, as well as the state in whose territory they live, is largely ensured by the welfare they see in the growth of the economy, the formation of identity, mutual understanding and in building a European or other model of language policy on the basis of equality, pluralism, multi – or monoculturalism. ; Досліджується вплив постмодернізму на розбудову моделі мовної політики, складовою якого є політичні акції, технології, флешмоби, політичні шоу, маніпуляції та ін., які негативно впливають на формування моделі. З'ясовано, що позитивною складовою розбудови моделі мовної політики у добу постмодернізму є такі явища як свобода, незалежність, демократія плюралізм, а в державах Європейського Союзу – мультикультуралізм та ін. Гальмують розбудову моделі мовної політики політичні технології, політичні акції антиукраїнськи налаштованих інституцій, політичні демонстрації, які спрямовано на формування в українців проросійської самосвідомості, неприйняття усього українського: української незалежності, соборності, мови, культури, історії, героїв та ін. Зазначено, що гальмує розбудову моделі мовної політики також і символічна мовна політика, яку антиукраїнськи налаштовані інституції використовують для маніпулювання суспільною свідомістю та політичною поведінкою спільноти і не лише під час виборів, а й щоденно заради реваншу та перемоги. Дається визначення постмодернізму як явища і конструкту, якому притаманні: падіння поваги до влади, що ми спостерігаємо не лише на прикладі України, яка за період незалежності пережила декілька революцій, останньою з них є «Революція гідності», а й інших закордонних і доволі успішних демократичних держав таких як Канада, Бельгія та ін., де влада невзмозі подолати мовно-політичні протистояння та розв'язати мовно-політичні проблеми цивілізованим шляхом; посилення самовираження людини, яке породжено постмодерністськими реаліями життя звичайних людей та суб'єктів політики, а також викликано використанням політичних технологій, які сприяють карнавалізації протестних акцій; «засліплення грою символів», коли флешмоби, перфоманси і театралізація використовуються для того, аби показати вади влади, її некомпетентність, небажання працювати на благо народу і держави; віртуалізація політичного життя, яка відбувається під час виборів, коли боротьба ідей і програм замінюється боротьбою політичних шоу-менів за кількість глядачів/читачів, лайків, повідомлень у соціальних мережах, що яскраво показали у 2019 році президенські вибори в Україні; перетворення політики на «ток-шоу», коли приватні телерадіоканали обговорюють одні і ті самі проблеми або очевидні і зрозумілі для більшості глядачів та слухачів питання, які нерідко супроводжуються суперечками та навіть бійками, що телевізійними каналами транслюється багатьом державам світу.

The influence of postmodernism on the development of a model of language policy, which consists of political actions, technologies, flash mobs, political shows, manipulations, etc., which negatively influence the formation of this model, is explored. It is revealed that the positive component of the development of the language policy model during the postmodern period is such phenomena as freedom, independence, democracy, pluralism, etc. Conversely, the development of a model of language policy is hampered by political technologies, various actions, demonstrations aimed at the formation of pro-Russian self-consciousness in Ukrainians, the rejection of all Ukrainian: Ukrainian independence, unity, language, culture, history, heroes, etc. It is noted that the development of the language policy model is hampering the symbolic linguistic policy, which manipulated all political forces during the independence years and used it during the election for victory.The definition of postmodernism as a phenomenon and construct, which is inherent in it: the fall of respect for power, which we observe not only on the example of Ukraine, which has experienced several revolutions during the period of independence, the last of which is the "Revolution of Dignity", but also other foreign and rather successful democratic ones. states such as Canada, Belgium, etc., where the authorities can not overcome linguistic-political confrontation and solve language-political problems in a civilized way; the enhancement of human self-expression that is generated by the postmodern realities of the lives of ordinary people and policy makers, as well as the use of technologies that promote the carnival of protest actions; "Blinding game characters" when flash mobs, performances and theatricals are used to show weaknesses of power, its incompetence, and the unwillingness to work for the benefit of the people and the state; the virtualization of the political life that takes place during the election, when the struggle of ideas and programs is replaced by the struggle of political showmans for the number of viewers / readers, liceans, social networking posts that clearly showed the presidential election in Ukraine in 2019; turning policies into "talk shows" when private TV and radio channels discuss the same problems or are obvious and understandable to most viewers and listeners issues that are often accompanied by controversy and even fights that television channels broadcast to many countries of the world. Particular attention in this article is paid to various postmodern theories, the overwhelming percentage of which is related to the destructive problems of the model of language policy and those institutions that are not able to cope with the language-political challenges of the present. Proceeding from the above, it was concluded that citizens' loyalty to the model of language policy, which is not specific to their language and culture, as well as the state in whose territory they live, is largely ensured by the welfare they see in the growth of the economy, the formation of identity, mutual understanding and in building a European or other model of language policy on the basis of equality, pluralism, multi – or monoculturalism. ; Досліджується вплив постмодернізму на розбудову моделі мовної політики, складовою якого є політичні акції, технології, флешмоби, політичні шоу, маніпуляції та ін., які негативно впливають на формування моделі. З'ясовано, що позитивною складовою розбудови моделі мовної політики у добу постмодернізму є такі явища як свобода, незалежність, демократія плюралізм, а в державах Європейського Союзу – мультикультуралізм та ін. Гальмують розбудову моделі мовної політики політичні технології, політичні акції антиукраїнськи налаштованих інституцій, політичні демонстрації, які спрямовано на формування в українців проросійської самосвідомості, неприйняття усього українського: української незалежності, соборності, мови, культури, історії, героїв та ін. Зазначено, що гальмує розбудову моделі мовної політики також і символічна мовна політика, яку антиукраїнськи налаштовані інституції використовують для маніпулювання суспільною свідомістю та політичною поведінкою спільноти і не лише під час виборів, а й щоденно заради реваншу та перемоги. Дається визначення постмодернізму як явища і конструкту, якому притаманні: падіння поваги до влади, що ми спостерігаємо не лише на прикладі України, яка за період незалежності пережила декілька революцій, останньою з них є «Революція гідності», а й інших закордонних і доволі успішних демократичних держав таких як Канада, Бельгія та ін., де влада невзмозі подолати мовно-політичні протистояння та розв'язати мовно-політичні проблеми цивілізованим шляхом; посилення самовираження людини, яке породжено постмодерністськими реаліями життя звичайних людей та суб'єктів політики, а також викликано використанням політичних технологій, які сприяють карнавалізації протестних акцій; «засліплення грою символів», коли флешмоби, перфоманси і театралізація використовуються для того, аби показати вади влади, її некомпетентність, небажання працювати на благо народу і держави; віртуалізація політичного життя, яка відбувається під час виборів, коли боротьба ідей і програм замінюється боротьбою політичних шоу-менів за кількість глядачів/читачів, лайків, повідомлень у соціальних мережах, що яскраво показали у 2019 році президенські вибори в Україні; перетворення політики на «ток-шоу», коли приватні телерадіоканали обговорюють одні і ті самі проблеми або очевидні і зрозумілі для більшості глядачів та слухачів питання, які нерідко супроводжуються суперечками та навіть бійками, що телевізійними каналами транслюється багатьом державам світу.

У статті проаналізовано проблему фінансування соціальної політики в державі в умовах глибоких суспільних трансформацій. Соціальну політику держави автори статті розглядають як комплекс заходів держави, спрямований на задоволення певних матеріальних потреб, та як політичну доктрину економічної стратегії розвитку країни. У статті розглянуто сутність соціальної політики як діяльності держави та інших суспільних інститутів у соціальній сфері, проаналізовано окремі тенденції соціальної політики, стан та перспективи фінансування заходів соціальної політики в Україні, виявлено ймовірні способи подолання кризових явищ в соціальній сфері. Фінансові фактори соціальної політики держави визначено на основі кейнсіанської доктрини формування ефективного попиту та фіскальної політики, що передбачає видатки з бюджету на розв'язання соціальних проблем. Встановлено, що соціальна політика стала невід'ємною частиною процесу суспільного виробництва та спрямована в бік досягнення соціального консенсусу, пошуку нових орієнтирів у розподілі доходів між окремими соціальними групами. У статті доводиться, що формуванню ефективного попиту в економіці заважає низький рівень купівельної спроможності у більшості домогосподарств, а високий рівень диференціації споживання населення негативно впливає на структуру та динаміку виробництва і не сприяє його розвитку. Встановлено, що виробництво, орієнтоване на обмежений платоспроможний попит, не здатне задовольнити реальні потреби, а зменшення споживання поглиблює розрив між структурою виробництва і структурою ринку з усіма можливими наслідками. Доводиться необхідність динамічного використання продуктивних і споживчих можливостей усіх прошарків населення та неприпустимість зменшення фонду споживання для збільшення фонду нагромадження. На основі аналізу структури грошових доходів населення визначено роль соціального захисту в системі суспільного відтворення. Запропоновано подальші зміни в розподілі доходів населення спрямувати в бік досягнення соціального консенсусу, пошуку нових орієнтирів у розподілі доходів між окремими соціальними групами населення для встановлення економічних і соціальних взаємозв'язків, які посилять стійкість соціально-економічної системи суспільства. Обґрунтовано доцільність розширення дослідження зазначеної проблематики з урахуванням інституціональних факторів. ; The problem of financing of social policy in the state in the context of deep social transformations has been analyzed in the article. The authors consider the social policy of the state as a complex of state measures aimed to satisfaction of certain material needs and as the political doctrine of the country's economic development strategy. The essence of social policy as an activity of the state and other public institutions in the social sphere is considered, some trends of social policy, state and prospects of financing of social policy measures in Ukraine are analyzed, possible ways of overcoming the crisis phenomena in the social sphere are revealed. The financial factors of social policy of the state are determined on the basis of the Keynesian doctrine of formation of effective demand and fiscal policy, provides expenses from the budget on the solution of social problems. It was determined that social policy has become an integral part of the process of social production and is directed towards the achievement of social consensuses, search of new reference points in distribution of income between separate social groups. In the article it has been proved that the formation of effective demand in the economy is hampered by the low level of purchasing power in most households, and the high level of differentiation of consumption of the population has negative effect on structure and dynamics of production and does not contribute to its development. It is established that the production focused on a limited effective demand that cannot satisfy real needs, and reduction of consumption deepens a gap between the structure of production and the structure of the market with all the ensuing consequences. The necessity of the dynamic use of the productive and consumer possibilities of all segments of the population and the inadmissibility of reducing the consumption fund for increasing the accumulation fund is proved. Based on the analysis of the structure of monetary incomes of the population the role of social protection in the system of social reproduction is determined. It is suggested that further changes in income distribution should be directed towards achieving social consensus, searching for new benchmarks in income distribution among individual social groups of the population in order to establish economic and social interrelations which will increase the sustainability of the socio-economic system of society. The expediency of expanding the study of this problem with the consideration of institutional factors has been proved. ; В статье проанализирована проблема финансирования социальной политики в государстве в условиях глубоких общественных трансформаций. Социальную политику государства авторы статьи рассматривают как комплекс мероприятий государства, направленный на удовлетворение определенных материальных потребностей, и как политическую доктрину экономической стратегии развития страны. В статье рассмотрена сущность социальной политики как деятельности государства и других общественных институтов в социальной сфере, проанализированы отдельные тенденции социальной политики, состояние и перспективы финансирования мер социальной политики в Украине, выявлены возможные способы преодоления кризисных явлений в социальной сфере. Финансовые факторы социальной политики государства определены на основе кейнсианской доктрины формирования эффективного спроса и фискальной политики, что предусматривает расходы из бюджета на решение социальных проблем. Установлено, что социальная политика стала неотъемлемой частью процесса общественного производства и направлена в сторону достижения социального консенсуса, поиска новых ориентиров в распределении доходов между отдельными социальными группами. В статье доказывается, что формированию эффективного спроса в экономике мешает низкий уровень покупательной способности в большинстве домохозяйств, а высокий уровень дифференциации потребления населения негативно влияет на структуру и динамику производства и не способствует его развитию. Установлено, что производство, ориентированное на ограниченный платежеспособный спрос, не способное удовлетворить реальные потребности, а уменьшение потребления углубляет разрыв между структурой производства и структурой рынка со всеми вытекающими последствиями. Доказывается необходимость динамического использования производительных и потребительских возможностей всех слоев населения и недопустимости уменьшения фонда потребления для увеличения фонда накопления. На основе анализа структуры денежных доходов населения определена роль социальной защиты в системе общественного воспроизводства. Предложено дальнейшие изменения в распределении доходов направить в сторону достижения социального консенсуса, поиска новых ориентиров в распределении доходов между отдельными социальными группами населения для установления экономических и социальных взаимосвязей, которые усилят устойчивость социально-экономической системы общества. Обоснована целесообразность расширения исследования указанной проблематики с учетом институциональных факторов.

У статті проаналізовано проблему фінансування соціальної політики в державі в умовах глибоких суспільних трансформацій. Соціальну політику держави автори статті розглядають як комплекс заходів держави, спрямований на задоволення певних матеріальних потреб, та як політичну доктрину економічної стратегії розвитку країни. У статті розглянуто сутність соціальної політики як діяльності держави та інших суспільних інститутів у соціальній сфері, проаналізовано окремі тенденції соціальної політики, стан та перспективи фінансування заходів соціальної політики в Україні, виявлено ймовірні способи подолання кризових явищ в соціальній сфері. Фінансові фактори соціальної політики держави визначено на основі кейнсіанської доктрини формування ефективного попиту та фіскальної політики, що передбачає видатки з бюджету на розв'язання соціальних проблем. Встановлено, що соціальна політика стала невід'ємною частиною процесу суспільного виробництва та спрямована в бік досягнення соціального консенсусу, пошуку нових орієнтирів у розподілі доходів між окремими соціальними групами. У статті доводиться, що формуванню ефективного попиту в економіці заважає низький рівень купівельної спроможності у більшості домогосподарств, а високий рівень диференціації споживання населення негативно впливає на структуру та динаміку виробництва і не сприяє його розвитку. Встановлено, що виробництво, орієнтоване на обмежений платоспроможний попит, не здатне задовольнити реальні потреби, а зменшення споживання поглиблює розрив між структурою виробництва і структурою ринку з усіма можливими наслідками. Доводиться необхідність динамічного використання продуктивних і споживчих можливостей усіх прошарків населення та неприпустимість зменшення фонду споживання для збільшення фонду нагромадження. На основі аналізу структури грошових доходів населення визначено роль соціального захисту в системі суспільного відтворення. Запропоновано подальші зміни в розподілі доходів населення спрямувати в бік досягнення соціального консенсусу, пошуку нових орієнтирів у розподілі доходів між окремими соціальними групами населення для встановлення економічних і соціальних взаємозв'язків, які посилять стійкість соціально-економічної системи суспільства. Обґрунтовано доцільність розширення дослідження зазначеної проблематики з урахуванням інституціональних факторів. ; The problem of financing of social policy in the state in the context of deep social transformations has been analyzed in the article. The authors consider the social policy of the state as a complex of state measures aimed to satisfaction of certain material needs and as the political doctrine of the country's economic development strategy. The essence of social policy as an activity of the state and other public institutions in the social sphere is considered, some trends of social policy, state and prospects of financing of social policy measures in Ukraine are analyzed, possible ways of overcoming the crisis phenomena in the social sphere are revealed. The financial factors of social policy of the state are determined on the basis of the Keynesian doctrine of formation of effective demand and fiscal policy, provides expenses from the budget on the solution of social problems. It was determined that social policy has become an integral part of the process of social production and is directed towards the achievement of social consensuses, search of new reference points in distribution of income between separate social groups. In the article it has been proved that the formation of effective demand in the economy is hampered by the low level of purchasing power in most households, and the high level of differentiation of consumption of the population has negative effect on structure and dynamics of production and does not contribute to its development. It is established that the production focused on a limited effective demand that cannot satisfy real needs, and reduction of consumption deepens a gap between the structure of production and the structure of the market with all the ensuing consequences. The necessity of the dynamic use of the productive and consumer possibilities of all segments of the population and the inadmissibility of reducing the consumption fund for increasing the accumulation fund is proved. Based on the analysis of the structure of monetary incomes of the population the role of social protection in the system of social reproduction is determined. It is suggested that further changes in income distribution should be directed towards achieving social consensus, searching for new benchmarks in income distribution among individual social groups of the population in order to establish economic and social interrelations which will increase the sustainability of the socio-economic system of society. The expediency of expanding the study of this problem with the consideration of institutional factors has been proved. ; В статье проанализирована проблема финансирования социальной политики в государстве в условиях глубоких общественных трансформаций. Социальную политику государства авторы статьи рассматривают как комплекс мероприятий государства, направленный на удовлетворение определенных материальных потребностей, и как политическую доктрину экономической стратегии развития страны. В статье рассмотрена сущность социальной политики как деятельности государства и других общественных институтов в социальной сфере, проанализированы отдельные тенденции социальной политики, состояние и перспективы финансирования мер социальной политики в Украине, выявлены возможные способы преодоления кризисных явлений в социальной сфере. Финансовые факторы социальной политики государства определены на основе кейнсианской доктрины формирования эффективного спроса и фискальной политики, что предусматривает расходы из бюджета на решение социальных проблем. Установлено, что социальная политика стала неотъемлемой частью процесса общественного производства и направлена в сторону достижения социального консенсуса, поиска новых ориентиров в распределении доходов между отдельными социальными группами. В статье доказывается, что формированию эффективного спроса в экономике мешает низкий уровень покупательной способности в большинстве домохозяйств, а высокий уровень дифференциации потребления населения негативно влияет на структуру и динамику производства и не способствует его развитию. Установлено, что производство, ориентированное на ограниченный платежеспособный спрос, не способное удовлетворить реальные потребности, а уменьшение потребления углубляет разрыв между структурой производства и структурой рынка со всеми вытекающими последствиями. Доказывается необходимость динамического использования производительных и потребительских возможностей всех слоев населения и недопустимости уменьшения фонда потребления для увеличения фонда накопления. На основе анализа структуры денежных доходов населения определена роль социальной защиты в системе общественного воспроизводства. Предложено дальнейшие изменения в распределении доходов направить в сторону достижения социального консенсуса, поиска новых ориентиров в распределении доходов между отдельными социальными группами населения для установления экономических и социальных взаимосвязей, которые усилят устойчивость социально-экономической системы общества. Обоснована целесообразность расширения исследования указанной проблематики с учетом институциональных факторов.

Purpose: a comprehensive philosophical study of social policy as a legal phenomenon, the study of its political and social components.Methodology: The research for the philosophical specifics axiologically legal features of social policy used scientific methods of analysis, synthesis - for the study of fundamental concepts; historical method - to summarize the «justice» of the concept as a component of social policy.Findings: considered especially philosophical concept of «social policy», shows the social and legal foundations of this phenomenon; listed components of social policy.Originality: social policy first considered as a derivative of social justice; defined levels and features of social policy in the Ukrainian society.Practical value: articles materials can be used in the study of these disciplines - philosophy, sociology, political science, law, and others. ; Цель: комплексное философское исследование социальной политики как правового явления, изучение его политико-социальных составляющих.Методика: для исследования философской специфики аксиологически-правовых особенностей социальной политики использовались общенаучные методы: анализ, синтез – для изучения фундаментальных понятий; исторический метод – для обобщения понятия «справедливость» как составляющей социальной политики.Результати: рассмотрены философские особенности понятия «социальная политика», показаны социально-правовые основы данного феномена; указаны составляющие социальной политики.Научная новизна: впервые рассмотрена социальная политика как производная социальной справедливости; определены уровни и особенности социальной политики в украинском обществе.Практическая значимость: материалы статьи могут быть использованы при изучении таких дисциплин – философия, социология, политология, правоведение и др. ; Мета: комплексне філософське дослідження соціальної політики як правового явища, вивчення його політико-соціальних складових. Методика: для дослідження філософської специфіки аксіологічно-правових особливостей соціальної політики використовувались загально-наукові методи: аналіз, синтез – для вивчення фундаментальних понять; історичний метод – для узагальнення поняття «справедливість» як складової соціальної політики. Результати: розглянуто філософські особливості поняття «соціальна політика», показано соціально-правові засади даного феномена; зазначено складові соціальної політики.Наукова новизна: вперше розглянуто соціальну політику як похідну соціальної справедливості; визначено рівні та особливості соціальної політики в українському суспільстві.Практична значущість: матеріали статті можуть бути використаними при вивченні таких дисциплін – філософія, соціологія, політологія, правознавство та ін.

Актуальність статті зумовлена важливістю проблем соціального прогнозування, зокрема прогнозування соціальної поведінки. Аналізуються класичні і сучасні дослідження соціальної ідентичності. На Заході ця теорія є однією з базових для вивчення і прогнозування групової поведінки, в українській науковій думці поведінковий аспект реалізації соціальної ідентичності майже не представлений. Мета наукового дослідження – аналіз теоретичних і методологічних підходів до вивчення поведінки крізь призму теорії соціальної ідентичності в різних сферах соціально-психологічного знання. Методологія дослідження – аналіз статей і наукових робіт, здійснений на основі теорії соціальної ідентичності з метою вивчення поведінкового компонента соціальної ідентичності. Результати аналізу джерельної бази показали, що прогнозування соціальної поведінки є одним із ключових дослідницьких напрямів у межах теорії соціальної ідентичності. В основі прогнозування соціальної поведінки з позицій теорії соціальної ідентичності лежать три важливі складники. Ідеться про апелювання до особистості як носія ідентичності і вплив на поведінку представників групи через такого носія. Апелювання до актуальних компонентів ідентичності – вплив на поведінку – можливий через апелювання як до окремих компонентів ідентичності, так і до соціальної ідентичності загалом як унікального поєднання видів ідентичності. Посилення ціннісного складника і прагнення до позитивної ідентифікації є рушійною силою, коли говорити про підтримку і збереження ідентичності групи. Усі ці постулати, підтверджені численними прикладними дослідженнями, є підставою для того, щоб вважати їх теоретичною основою для розроблення методологічних засад прогнозування соціальної поведінки. Перспективи подальших досліджень убачаємо в більш глибокому аналізі результатів досліджень, здійснених у межах теорії соціальної ідентичності, визначенні основних закономірностей, спільних для цих досліджень, та інтеграції отриманих знань в український соціально-психологічний науковий дискурс з метою напрацювання методологічних підходів до прогнозування соціальної поведінки.

Метою дослідження є: вивчення впливу платформної економіки на інститут соціальної держави; з'ясування потенційних механізмів мінімізації ризиків для функціонування соціальної держави в умовах новітніх бізнес-трендів. Методологією дослідження є неоінституційний підхід. Наукова новизна статті полягає у започаткуванні досліджень політичною наукою на перетині двох дослідницьких напрямків: 1) кризи інституту соціальної держави; 2) переваг і загроз платформної економіки. Основний акцент зроблено на з'ясуванні змін в архітектурі інституту соціальної держави під впливом чинника платформної економіки. Теоретичне значення дослідження полягає у започаткуванні вивчення з позицій політичної науки шляхів міжінституційної взаємодії соціальної держави та платформної економіки. Практичне значення дослідження вбачається у тому, що Україна нині є на старті розбудови національної моделі соціальної держави й в цьому процесі має враховувати фактор стрімкого розвитку платформної економіки. Авторка доводить, що бізнес-інновації (платформна економіка) за належного сприяння державних інституцій можуть сприяти соціальним інноваціям: «Індустрія 4.0» реформує соціальну державу в стані стагнації в напрямку побудови «соціальної держави 4.0» (Welfare 4.0), коли держава буде використовувати переваги платформної економіки. Авторкою висловлена гіпотеза, що платформна економіка наділена потенціалом виступити не чинником руйнації інституту соціальної держави, а чинником її модернізації задля ефективного функціонування в умовах глобалізаційних, технологічних та інших викликів. Привернено увагу до важливості подальших досліджень того, як бізнес-інновації можуть підтримуватися державними інститутами задля збереження інституту соціальної держави в його модернізованій моделі. Акцентовано на потребі вивчення нормативно-правового аспекту проблеми: як держава може унормувати діяльність бізнес-платформ, щоб вони сприяли інституту соціальної держави, а не ослаблювали його. Стаття має теоретичний характер.

The institutional bases of modernization of the language policy model are investigated. It is substantiated that the institutional basis for the modernization of political networks of the language policy model is Ukrainian or other. language (at different times – it is Kiev, Church Slavonic, Old Ukrainian, Russian, etc.) as a state institution, which in the XV and XVI centuries. used in church translations and in the service of God. The language policy of modernization affected the church sphere precisely when the Ukrainian church became independent, when priests had the opportunity to conduct services and read sermons in Ukrainian (Church Slavonic). The definition of "modernization" is given, which we understand as: cultural and democratic changes; renewal of the activity of a certain institution or branch, which carries significant vestiges of the past and is subordinated to its tasks; profound changes in the educational authoritarian worldview; revision of the principles of functioning of education, its reform in accordance with the new requirements. The activity of those institutions that the independent Ukrainian state inherited from the USSR is described, one of the reasons for its collapse is that this superpower tried to build a stateless monolingual society, which in the new democratic conditions cannot function constructively and fully. It turned out that ignoring national, in particular linguistic factors, was one of the factors of the viability of the empire, as a multinational state needs a pluralism of political and ideological views. Emphasis is placed on the fact that with the restoration of independence, new democratic institutions (the President's Institute, the Legislative Institute, which is the Verkhovna Rada in Ukraine, the Executive Institute – the Cabinet of Ministers, and a network of judicial, communication, administrative, educational and other institutions) have defined the type of construction. model of language policy in Ukraine, which is monocultural, as well as – the democratic direction of development of its language policy. It is determined that the indicator of the political networks of the model is the Ukrainian language as a state institution, as well as other political institutions that regulate language policy, determine its vector of development and solve language and political problems. In this sense, it is revealed that the tension arises due to the competition of two main political institutions and their ideologies – national-democratic and communist, which provoke confrontation, for example, in areas of Ukrainian and Russian nationalisms. It was found that the modernization of the political network of the language policy model took place during the rule of Kuchma and other pro-Russian politicians, who steadily and purposefully led the Ukrainian community to its polarization, division and language-political crisis. Given the activities of various political institutions, as well as the vision of the state and its model of language policy, it was found that between the "right" (national democratic political forces) and "left" (Communists, Socialists, Social Democrats, etc.) political institutions arise misunderstandings, confrontations and linguistic-political conflicts that occur during the discussion of language laws, their ratification and adoption.It has been proven that the functioning of the institutions that are the basis for the modernization of the political network of the language policy model depends on the prevailing ideology, political culture of the subjects, political consciousness and political behavior. ; Досліджуються інституційні основи модернізації моделі мовної політики. Обґрунтовано, що інституційною основою модернізації політичних мереж моделі мовної політики є українська або ін. мова (у різні часи – це києворуська, церковнослов'янська, староукраїнська, руська та ін.) як державна інституція, яка у XV-му та XVI-му ст. використовувалася у церковних перекладах та у службі Божій. Мовна політика модернізації торкнулася церковної сфери саме тоді, коли українська церква стала незалежною, коли священики мали можливість проводити службу Божу та читати проповіді українською (церковнослов'янською) мовою. Дається визначення поняття «модернізація», що розуміємо як: культурні і демократичні зміни; оновлення діяльності певної інституції чи галузі, яка несе значні рудименти минулого та підпорядкована його завданням; глибокі зміни в освітньому авторитарному світогляді; перегляд принципів функціонування освіти, її реформування відповідно до нових вимог. Охарактеризовано діяльність тих інститутів, які незалежна Українська держава отримала у спадок від СРСР, однією із причин розпаду якого є те, що ця наддержава намагалася побудувати безнаціональне одномовне суспільство, яке у нових демократичних умовах не може функціонувати конструктивно та повноцінно діяти. З'ясовано, що ігнорування національних, зокрема мовних факторів, виявилося одним із чинників нежиттєздатності імперії, позаяк багатонаціональній державі потрібен плюралізм політичних та ідеологічних думок. Акцентується увага на тому, що з відновленням незалежності нові демократичні інститути (інститут Президента, законодавчий інститут, яким є в Україні Верховна Рада, виконавчий інститут – Кабінет Міністрів, а також мережа судових, комунікаційних, управлінських, освітніх та ін. інститутів) визначили тип побудови моделі мовної політики в Україні, яка є монокультурною, а також – демократичний напрямок розвитку її мовної політики. Визначено, що індикатором політичних мереж моделі є українська мова як державна інституція, а також інші політичні інституції, які регулюють мовну політику, визначають її вектор розвитку та розв'язують мовно-політичні проблеми. У цьому сенсі виявлено, що напруження виникає унаслідок конкуренції двох основних політичних інститутів та їх ідеологій – національно-демократичної та комуністичної, які провокують протистояння, приміром, у ділянках українського і російського націоналізмізмів. З'ясовано, що модернізація політичної мережи моделі мовної політики відбулася у добу правління Л. Кучми та інших проросійськи налаштованих політиків, які неухильно і цілеспрямовано вели українську спільноту до її поляризації, розколу та мовно-політичної кризи. Враховуючи діяльність різних політичних інститутів, а також бачення розвитку держави та її моделі мовної політики, виявлено, що між «правими» (національнодемократичні політичні сили) та «лівими» (комуністи, соціалісти, соціал-демократи та ін.) політичними інститутами виникають непорозуміння, протистояння та мовно-політичні конфлікти, які відбуваються під час обговорення мовних законів, їх ратифікації та ухвалення. Доведено, що функціонування інститутів, які є основою модернізації політичної мережи моделі мовної політики, залежить від ідеології, яка панує, політичної культури суб'єктів, політичної свідомості та політичної поведінки.

The institutional bases of modernization of the language policy model are investigated. It is substantiated that the institutional basis for the modernization of political networks of the language policy model is Ukrainian or other. language (at different times – it is Kiev, Church Slavonic, Old Ukrainian, Russian, etc.) as a state institution, which in the XV and XVI centuries. used in church translations and in the service of God. The language policy of modernization affected the church sphere precisely when the Ukrainian church became independent, when priests had the opportunity to conduct services and read sermons in Ukrainian (Church Slavonic). The definition of "modernization" is given, which we understand as: cultural and democratic changes; renewal of the activity of a certain institution or branch, which carries significant vestiges of the past and is subordinated to its tasks; profound changes in the educational authoritarian worldview; revision of the principles of functioning of education, its reform in accordance with the new requirements. The activity of those institutions that the independent Ukrainian state inherited from the USSR is described, one of the reasons for its collapse is that this superpower tried to build a stateless monolingual society, which in the new democratic conditions cannot function constructively and fully. It turned out that ignoring national, in particular linguistic factors, was one of the factors of the viability of the empire, as a multinational state needs a pluralism of political and ideological views. Emphasis is placed on the fact that with the restoration of independence, new democratic institutions (the President's Institute, the Legislative Institute, which is the Verkhovna Rada in Ukraine, the Executive Institute – the Cabinet of Ministers, and a network of judicial, communication, administrative, educational and other institutions) have defined the type of construction. model of language policy in Ukraine, which is monocultural, as well as – the democratic direction of development of its language policy. It is determined that the indicator of the political networks of the model is the Ukrainian language as a state institution, as well as other political institutions that regulate language policy, determine its vector of development and solve language and political problems. In this sense, it is revealed that the tension arises due to the competition of two main political institutions and their ideologies – national-democratic and communist, which provoke confrontation, for example, in areas of Ukrainian and Russian nationalisms. It was found that the modernization of the political network of the language policy model took place during the rule of Kuchma and other pro-Russian politicians, who steadily and purposefully led the Ukrainian community to its polarization, division and language-political crisis. Given the activities of various political institutions, as well as the vision of the state and its model of language policy, it was found that between the "right" (national democratic political forces) and "left" (Communists, Socialists, Social Democrats, etc.) political institutions arise misunderstandings, confrontations and linguistic-political conflicts that occur during the discussion of language laws, their ratification and adoption.It has been proven that the functioning of the institutions that are the basis for the modernization of the political network of the language policy model depends on the prevailing ideology, political culture of the subjects, political consciousness and political behavior. ; Досліджуються інституційні основи модернізації моделі мовної політики. Обґрунтовано, що інституційною основою модернізації політичних мереж моделі мовної політики є українська або ін. мова (у різні часи – це києворуська, церковнослов'янська, староукраїнська, руська та ін.) як державна інституція, яка у XV-му та XVI-му ст. використовувалася у церковних перекладах та у службі Божій. Мовна політика модернізації торкнулася церковної сфери саме тоді, коли українська церква стала незалежною, коли священики мали можливість проводити службу Божу та читати проповіді українською (церковнослов'янською) мовою. Дається визначення поняття «модернізація», що розуміємо як: культурні і демократичні зміни; оновлення діяльності певної інституції чи галузі, яка несе значні рудименти минулого та підпорядкована його завданням; глибокі зміни в освітньому авторитарному світогляді; перегляд принципів функціонування освіти, її реформування відповідно до нових вимог. Охарактеризовано діяльність тих інститутів, які незалежна Українська держава отримала у спадок від СРСР, однією із причин розпаду якого є те, що ця наддержава намагалася побудувати безнаціональне одномовне суспільство, яке у нових демократичних умовах не може функціонувати конструктивно та повноцінно діяти. З'ясовано, що ігнорування національних, зокрема мовних факторів, виявилося одним із чинників нежиттєздатності імперії, позаяк багатонаціональній державі потрібен плюралізм політичних та ідеологічних думок. Акцентується увага на тому, що з відновленням незалежності нові демократичні інститути (інститут Президента, законодавчий інститут, яким є в Україні Верховна Рада, виконавчий інститут – Кабінет Міністрів, а також мережа судових, комунікаційних, управлінських, освітніх та ін. інститутів) визначили тип побудови моделі мовної політики в Україні, яка є монокультурною, а також – демократичний напрямок розвитку її мовної політики. Визначено, що індикатором політичних мереж моделі є українська мова як державна інституція, а також інші політичні інституції, які регулюють мовну політику, визначають її вектор розвитку та розв'язують мовно-політичні проблеми. У цьому сенсі виявлено, що напруження виникає унаслідок конкуренції двох основних політичних інститутів та їх ідеологій – національно-демократичної та комуністичної, які провокують протистояння, приміром, у ділянках українського і російського націоналізмізмів. З'ясовано, що модернізація політичної мережи моделі мовної політики відбулася у добу правління Л. Кучми та інших проросійськи налаштованих політиків, які неухильно і цілеспрямовано вели українську спільноту до її поляризації, розколу та мовно-політичної кризи. Враховуючи діяльність різних політичних інститутів, а також бачення розвитку держави та її моделі мовної політики, виявлено, що між «правими» (національнодемократичні політичні сили) та «лівими» (комуністи, соціалісти, соціал-демократи та ін.) політичними інститутами виникають непорозуміння, протистояння та мовно-політичні конфлікти, які відбуваються під час обговорення мовних законів, їх ратифікації та ухвалення. Доведено, що функціонування інститутів, які є основою модернізації політичної мережи моделі мовної політики, залежить від ідеології, яка панує, політичної культури суб'єктів, політичної свідомості та політичної поведінки.