Suchergebnisse

Today the main content of security is the protection of people and society. The problem of social security in a broad sense, the security of the person, certain groups of the population, society as a whole becomes the main one. Children are a particularly vulnerable category of the population. They are the main subjects and objects of systemic discrimination, which is especially intensified in the context of armed conflicts. Armed conflicts have a negative impact on the family functioning in general, and especially on the provision of the basic needs of the child, his development and psychological state.According to the UN Children's Fund (UNICEF), as of January 2019, more than 34 million children worldwide living in conditions of conflict or emergencies do not receive the necessary protection. Their largest number is in Yemen (6.6 million people), Syria (5.5 million people), the Democratic Republic of the Congo (4 million people). In the conflict zone in eastern Ukraine, about 500 thousand children need immediate protection and humanitarian assistance.The article further substantiates the need to fundamentally change the anthological paradigm in the study of security concepts (social, human): to move from monism in explaining the relation between the material and the spiritual, as components of the universe, to pluralism. It allows to represent any phenomenon as an organic unification and a dialectical combination of material and ideal, when under certain conditions there is a priority development of one of them, and to substantiate the necessity of forming a new concept of comprehensive "broad" security, in which the environment of the subject, will allow him to make and implement decisions according to his goals, aimed at progressive development.The author of the article also identifies and analyzes the risks for children, possible violations of children's rights during and after an armed conflict. Analysis of the provisions of the Geneva Conventions (1949) and the Additional Protocols thereto (1977), the Convention on the Rights of the Child (1989), the Optional Protocol to the Convention on the Rights of the Child on the Involvement of Children in Armed Conflict (2000), other international acts on the establishment of the protection of the rights of the child in armed conflicts for the purpose of their coherence between themselves and with the norms of international humanitarian law in general is carried out. Measures aimed at improving the mechanism for ensuring the right to child safety and strengthening the protection of children from involvement in armed conflicts are proposed. ; На сьогодні основним змістом безпеки стає захист людини і суспільства, основною стає проблема соціальної безпеки у широкому розумінні, проблема безпеки особи, окремих груп населення, суспільства загалом. Діти – особливо вразлива категорія населення, вони виступають основними суб'єктами та об'єктами системної дискримінації, яка особливо посилюється в умовах збройних конфліктів. Збройні конфлікти негативно впливають на функціонування сім'ї загалом, та особливо на забезпечення основних потреб дитини, її розвиток та психологічний стан.За оцінками Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), загалом у світі станом на січень 2019 року не отримують необхідного захисту понад 34 млн. дітей, які живуть в умовах конфліктів або надзвичайних ситуацій. Найбільша їх кількість у Йємені (6,6 млн. осіб), Сирії (5,5 млн. осіб), Демократичній Республіці Конго (4 млн. осіб), у зоні конфлікту на сході України приблизно 500 тисяч дітей потребують невідкладного захисту та гуманітарної допомоги.В статті додатково обґрунтовано, що при вивченні концепцій безпеки (соціальної, людської) необхідно принципово змінити антологічну парадигму – перейти від монізму в поясненні співвідношення матеріального і духовного, як складових універсуму, до плюралізму, що дозволяє представляти будь-яке явище як органічне поєднання і діалектичне сполучення матеріального і ідеального, коли за певних умов має місце пріоритетний розвиток одного з них, та обґрунтувати необхідність формування нової концепції всеосяжної «широкої» безпеки, при якій середовище, в якому знаходиться суб'єкт, дозволить йому приймати і реалізовувати рішення згідно зі своїми цілями, спрямованим на прогресивний розвиток.Автором статті також виокремлюються та аналізуються ризики для дітей, можливі порушення прав дітей під час та після збройного конфлікту. Проводиться аналіз положень Женевських конвенцій 1949 року, Додаткових протоколів до них 1977 року, Конвенції про права дитини 1989 року, Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах 2000 року, інших міжнародних актів щодо становлення захисту прав дитини у збройних конфліктах на предмет їх узгодженості між собою та з нормами міжнародного гуманітарного права в цілому та пропонуються заходи, спрямовані на вдосконалення механізму забезпечення права на безпеку дитини та посилення захисту дітей від участі у збройних конфліктах.

Today the main content of security is the protection of people and society. The problem of social security in a broad sense, the security of the person, certain groups of the population, society as a whole becomes the main one. Children are a particularly vulnerable category of the population. They are the main subjects and objects of systemic discrimination, which is especially intensified in the context of armed conflicts. Armed conflicts have a negative impact on the family functioning in general, and especially on the provision of the basic needs of the child, his development and psychological state.According to the UN Children's Fund (UNICEF), as of January 2019, more than 34 million children worldwide living in conditions of conflict or emergencies do not receive the necessary protection. Their largest number is in Yemen (6.6 million people), Syria (5.5 million people), the Democratic Republic of the Congo (4 million people). In the conflict zone in eastern Ukraine, about 500 thousand children need immediate protection and humanitarian assistance.The article further substantiates the need to fundamentally change the anthological paradigm in the study of security concepts (social, human): to move from monism in explaining the relation between the material and the spiritual, as components of the universe, to pluralism. It allows to represent any phenomenon as an organic unification and a dialectical combination of material and ideal, when under certain conditions there is a priority development of one of them, and to substantiate the necessity of forming a new concept of comprehensive "broad" security, in which the environment of the subject, will allow him to make and implement decisions according to his goals, aimed at progressive development.The author of the article also identifies and analyzes the risks for children, possible violations of children's rights during and after an armed conflict. Analysis of the provisions of the Geneva Conventions (1949) and the Additional Protocols thereto (1977), the Convention on the Rights of the Child (1989), the Optional Protocol to the Convention on the Rights of the Child on the Involvement of Children in Armed Conflict (2000), other international acts on the establishment of the protection of the rights of the child in armed conflicts for the purpose of their coherence between themselves and with the norms of international humanitarian law in general is carried out. Measures aimed at improving the mechanism for ensuring the right to child safety and strengthening the protection of children from involvement in armed conflicts are proposed. ; На сьогодні основним змістом безпеки стає захист людини і суспільства, основною стає проблема соціальної безпеки у широкому розумінні, проблема безпеки особи, окремих груп населення, суспільства загалом. Діти – особливо вразлива категорія населення, вони виступають основними суб'єктами та об'єктами системної дискримінації, яка особливо посилюється в умовах збройних конфліктів. Збройні конфлікти негативно впливають на функціонування сім'ї загалом, та особливо на забезпечення основних потреб дитини, її розвиток та психологічний стан.За оцінками Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), загалом у світі станом на січень 2019 року не отримують необхідного захисту понад 34 млн. дітей, які живуть в умовах конфліктів або надзвичайних ситуацій. Найбільша їх кількість у Йємені (6,6 млн. осіб), Сирії (5,5 млн. осіб), Демократичній Республіці Конго (4 млн. осіб), у зоні конфлікту на сході України приблизно 500 тисяч дітей потребують невідкладного захисту та гуманітарної допомоги.В статті додатково обґрунтовано, що при вивченні концепцій безпеки (соціальної, людської) необхідно принципово змінити антологічну парадигму – перейти від монізму в поясненні співвідношення матеріального і духовного, як складових універсуму, до плюралізму, що дозволяє представляти будь-яке явище як органічне поєднання і діалектичне сполучення матеріального і ідеального, коли за певних умов має місце пріоритетний розвиток одного з них, та обґрунтувати необхідність формування нової концепції всеосяжної «широкої» безпеки, при якій середовище, в якому знаходиться суб'єкт, дозволить йому приймати і реалізовувати рішення згідно зі своїми цілями, спрямованим на прогресивний розвиток.Автором статті також виокремлюються та аналізуються ризики для дітей, можливі порушення прав дітей під час та після збройного конфлікту. Проводиться аналіз положень Женевських конвенцій 1949 року, Додаткових протоколів до них 1977 року, Конвенції про права дитини 1989 року, Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах 2000 року, інших міжнародних актів щодо становлення захисту прав дитини у збройних конфліктах на предмет їх узгодженості між собою та з нормами міжнародного гуманітарного права в цілому та пропонуються заходи, спрямовані на вдосконалення механізму забезпечення права на безпеку дитини та посилення захисту дітей від участі у збройних конфліктах.

In conditions of uneven distribution of sources of danger across the territory of the state, each territory has its own levels of natural, technogenic, social and military loads, which influence on the composition of forces, tactical and technical characteristics of the means of the functioning geoinformation security system, namely the national security system.In Ukraine the civil defense system is functioning to ensure the implementation of state policy in the field of civil defense for protection of the population, territories, environment and property from emergencies by preventing such situations, eliminating their consequences and providing assistance to victims in peacetime and during a special period. The system consists of functional and territorial subsystems and is aimed to solving the issues of ensuring the necessary level of security of the state in the conditions of emergency. At the same time, the issues of implementation of the monitoring function and development of effective decisions by all local subsystems, which aimed at prevention and localization of different emergencies, remain completely open to the state.In order to further develop the scientific and technical bases for the implementation of the subsystem of the civil defense system of Ukraine on operative monitoring of changes the boundaries of radiation pollution zone, the level of danger in the zone and the prediction of new hazards, a dynamic model of the combined use of unmanned aerial vehicles and ground control of radiation hazard factors, where the delivery of ground control devices to the danger zone is performed by unmanned aerial vehicles, is developed. ; В умовах нерівномірного розподілу джерел небезпек по території держави кожній точці простору притаманні свої рівні природного, техногенного, соціального та воєнного навантажень, які впливають на склад сил та тактико-технічні характеристики засобів функціонуючої геоінформаційної системи безпеки, а саме системи національної безпеки.В Україні для забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту щодо захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій (НС) шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період функціонує Єдина державна система цивільного захисту (ЄДСЦЗ). Система ЄДСЦЗ складається з функціональних і територіальних підсистем та спрямована на розв'язання питань забезпечення необхідного рівня безпеки життєдіяльності території держави в умовах, коли виникла НС. При цьому, цілковито відкритими для держави залишаються проблемні питання реалізації в системі ЄДСЦЗ функції моніторингу та розробки ефективних управлінських рішень всіх локальних підсистем, спрямованих на попередження та локалізацію НС, в умовах зародження джерел небезпек різної природи.З метою подальшого розвитку науково-технічних основ реалізації підсистеми ЄДСЦЗ України щодо оперативного моніторингу за змінами меж зони радіаційного забруднення, рівня небезпеки в зоні та прогнозування виникнення нових небезпек, в роботі сформована динамічна модель об'єднаного застосування безпілотних літальних апаратів (БПЛА) та наземних пристроїв контролю факторів радіаційної небезпеки, де доставка наземних пристроїв контролю у зону небезпеки виконується за допомогою БПЛА.

In conditions of uneven distribution of sources of danger across the territory of the state, each territory has its own levels of natural, technogenic, social and military loads, which influence on the composition of forces, tactical and technical characteristics of the means of the functioning geoinformation security system, namely the national security system.In Ukraine the civil defense system is functioning to ensure the implementation of state policy in the field of civil defense for protection of the population, territories, environment and property from emergencies by preventing such situations, eliminating their consequences and providing assistance to victims in peacetime and during a special period. The system consists of functional and territorial subsystems and is aimed to solving the issues of ensuring the necessary level of security of the state in the conditions of emergency. At the same time, the issues of implementation of the monitoring function and development of effective decisions by all local subsystems, which aimed at prevention and localization of different emergencies, remain completely open to the state.In order to further develop the scientific and technical bases for the implementation of the subsystem of the civil defense system of Ukraine on operative monitoring of changes the boundaries of radiation pollution zone, the level of danger in the zone and the prediction of new hazards, a dynamic model of the combined use of unmanned aerial vehicles and ground control of radiation hazard factors, where the delivery of ground control devices to the danger zone is performed by unmanned aerial vehicles, is developed. ; В умовах нерівномірного розподілу джерел небезпек по території держави кожній точці простору притаманні свої рівні природного, техногенного, соціального та воєнного навантажень, які впливають на склад сил та тактико-технічні характеристики засобів функціонуючої геоінформаційної системи безпеки, а саме системи національної безпеки.В Україні для забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту щодо захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій (НС) шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період функціонує Єдина державна система цивільного захисту (ЄДСЦЗ). Система ЄДСЦЗ складається з функціональних і територіальних підсистем та спрямована на розв'язання питань забезпечення необхідного рівня безпеки життєдіяльності території держави в умовах, коли виникла НС. При цьому, цілковито відкритими для держави залишаються проблемні питання реалізації в системі ЄДСЦЗ функції моніторингу та розробки ефективних управлінських рішень всіх локальних підсистем, спрямованих на попередження та локалізацію НС, в умовах зародження джерел небезпек різної природи.З метою подальшого розвитку науково-технічних основ реалізації підсистеми ЄДСЦЗ України щодо оперативного моніторингу за змінами меж зони радіаційного забруднення, рівня небезпеки в зоні та прогнозування виникнення нових небезпек, в роботі сформована динамічна модель об'єднаного застосування безпілотних літальних апаратів (БПЛА) та наземних пристроїв контролю факторів радіаційної небезпеки, де доставка наземних пристроїв контролю у зону небезпеки виконується за допомогою БПЛА.

Визначено складові економічної безпеки промислового підприємства до яких віднесено фінансову, політико- правову, інтелектуальну і кадрову, техніко – технологічну, інформаційну, екологічну та силову. Запропоновано додаткову складову економічної безпеки – інвестиційну. Надана класифікація факторів впливу на процес формування інвестиційних стратегій. Запропонована класифікація інвестиційних стратегій. Розкрито необхідні дії з керування ризиками при інвестиційній діяльності. ; It was determined that components of the economic security of industrial enterprises include financial, legal and political, intellectual, human, technical, technological, informational, environmental, force resources. The author suggests that an additional component of economic security is investment component. A classification is given factors of influence on the formation of investment strategies. It was proposed the classification of investment strategies. In the article the necessary actions to control risks in investing activities were shown.

The growth of civic consciousness and activism of non-government organizations is an important element of the success of country's political and economic development, as well as it provides public security. This concept is not active in the Ukainian regulatory field, but is increasingly in demand in real life. This article is devoted to the study of this concept. It is because in today's conditions of challenges and dangers Ukraine is encounting in the face of Russian aggression, the cohesion of the society, which is the basis of public security, should become the linking part between human security and state security. For today the dangers in this area are caused by the lack of relevant provisions in Ukrainian legislation; confusion of some concepts (such as narrowing the understanding of «security of citizens» to «public security»); inconsistency and nonsystematic of individual public initiatives; frustrating people in their shared capabilities. However, it is civil society that shall be the mainstay of existing power and the interaction between them is the key of guaranteeing the principles of democracy, the priority of human and citizen rights and freedoms, which are the basis of the chosen path of development of the country. Civil society is interested in ensuring a high level of public security in the country whereas the social life of citizens – as a whole process of interaction of social actors in specific conditions depends on it directly. That is why «security of society» is one of the main components of national security. Some positive changes in recent years in Ukraine can be traced (partly thanks to international organizations and projects) that has been showed up in the formation and development of the volunteer movement to help the needy, the formation of public councils to oversee the actions of the authorities and to participate in the adoption and implementation of state decisions in carrying out a number of reforms and in the fight against corruption. ; Зростання усвідомленої громадянськості та активності в неурядових організаціях є важливим елементом успіху політичного та економічного зростання держави, а також це дає забезпеченість сфери суспільної безпеки. Це поняття для України не є активним у нормативноправовому полі, але все більше затребуваним у реальному житті. Дослідженню цього поняття присвячена дана стаття. Оскільки в сучасних умовах викликів та небезпек, які стоять перед Україною з огляду на російську агресію, згуртованість суспільства, яка є основою суспільної безпеки, має стати з'єднуючою ланкою між безпекою людини та безпекою держави. На сьогоднішній день небезпеки в цій площині пов'язані з відсутністю відповідних положень в українському законодавстві; неузгодженістю та плутаниною деяких понять (наприклад звуження розуміння «суспільної безпеки» до «громадської безпеки»); розчаруванням людей у своїх спільних можливостях. Проте, саме громадянське суспільство має бути головною опорою існуючої влади, а взаємодія між ними – запорукою забезпечення принципів демократії, пріоритету прав і свобод людини і громадянина, що є основою обраного шляху розвитку країни. Громадянське суспільство зацікавлене у забезпеченні високого рівня суспільної безпеки у країні, адже суспільне життя громадян – як цілісний процес взаємодії соціальних суб'єктів в конкретних умовах – безпосередньо залежить від цього. Саме тому безпека суспільства є однією з основних складових національної безпеки. Певні позитивні зміни останніх років в Україні можна все ж простежити (частково завдяки міжнародним організаціям та проєктам), що виявились у становленні та розвитку волонтерського руху для допомоги потребуючим, формуванні громадських рад для здійснення контролю за діями органів влади та участь у прийнятті та реалізації державних рішень при проведенні низки реформ та в боротьбі з корупцією.

The growth of civic consciousness and activism of non-government organizations is an important element of the success of country's political and economic development, as well as it provides public security. This concept is not active in the Ukainian regulatory field, but is increasingly in demand in real life. This article is devoted to the study of this concept. It is because in today's conditions of challenges and dangers Ukraine is encounting in the face of Russian aggression, the cohesion of the society, which is the basis of public security, should become the linking part between human security and state security. For today the dangers in this area are caused by the lack of relevant provisions in Ukrainian legislation; confusion of some concepts (such as narrowing the understanding of «security of citizens» to «public security»); inconsistency and nonsystematic of individual public initiatives; frustrating people in their shared capabilities. However, it is civil society that shall be the mainstay of existing power and the interaction between them is the key of guaranteeing the principles of democracy, the priority of human and citizen rights and freedoms, which are the basis of the chosen path of development of the country. Civil society is interested in ensuring a high level of public security in the country whereas the social life of citizens – as a whole process of interaction of social actors in specific conditions depends on it directly. That is why «security of society» is one of the main components of national security. Some positive changes in recent years in Ukraine can be traced (partly thanks to international organizations and projects) that has been showed up in the formation and development of the volunteer movement to help the needy, the formation of public councils to oversee the actions of the authorities and to participate in the adoption and implementation of state decisions in carrying out a number of reforms and in the fight against corruption. ; Зростання усвідомленої громадянськості та активності в неурядових організаціях є важливим елементом успіху політичного та економічного зростання держави, а також це дає забезпеченість сфери суспільної безпеки. Це поняття для України не є активним у нормативноправовому полі, але все більше затребуваним у реальному житті. Дослідженню цього поняття присвячена дана стаття. Оскільки в сучасних умовах викликів та небезпек, які стоять перед Україною з огляду на російську агресію, згуртованість суспільства, яка є основою суспільної безпеки, має стати з'єднуючою ланкою між безпекою людини та безпекою держави. На сьогоднішній день небезпеки в цій площині пов'язані з відсутністю відповідних положень в українському законодавстві; неузгодженістю та плутаниною деяких понять (наприклад звуження розуміння «суспільної безпеки» до «громадської безпеки»); розчаруванням людей у своїх спільних можливостях. Проте, саме громадянське суспільство має бути головною опорою існуючої влади, а взаємодія між ними – запорукою забезпечення принципів демократії, пріоритету прав і свобод людини і громадянина, що є основою обраного шляху розвитку країни. Громадянське суспільство зацікавлене у забезпеченні високого рівня суспільної безпеки у країні, адже суспільне життя громадян – як цілісний процес взаємодії соціальних суб'єктів в конкретних умовах – безпосередньо залежить від цього. Саме тому безпека суспільства є однією з основних складових національної безпеки. Певні позитивні зміни останніх років в Україні можна все ж простежити (частково завдяки міжнародним організаціям та проєктам), що виявились у становленні та розвитку волонтерського руху для допомоги потребуючим, формуванні громадських рад для здійснення контролю за діями органів влади та участь у прийнятті та реалізації державних рішень при проведенні низки реформ та в боротьбі з корупцією.

Мета роботи: ідентифікація та аналіз потенційних застосувань штучного інтелекту для підвищення ефективності та рівня захисту збройних сил від небезпек хімічного, біологічного, радіологічного та ядерного походження. Підкреслення потенційних можливостей штучного інтелекту, що спрямоване на підвищення готовності та ефективності військових підрозділів у вирішенні завдань забезпечення безпеки та захисту в умовах небезпеки з боку хімічних, біологічних, радіологічних та ядерних загроз.
Метод: порівняння, аналіз, синтез.
Результати дослідження: проведено аналіз сумісності систем попередження та оповіщення про хімічні, біологічні, радіологічні та ядерні інциденти країн НАТО та України.
Теоретична цінність дослідження: досягнення рівня сумісності підрозділів Збройних Сил України під час спільних дій з підрозділами країн-членів НАТО.
Тип статті: описовий та оглядовий.

Країни світу, особливо країни-лідери, у загостреній глобальній конкуренції пришвидшують темпи розвитку та застосування штучного інтелекту (ШІ). Метою статті є визначення безпекового виміру політики у сфері ШІ.
Зазначено, що просунутий ШІ може спровокувати глибоку зміну в історії життя на Землі. З'ясовано, що політика національного та міжнародного рівня у сфері ШІ повинна враховувати його потенційний трансформативний потенціал, динаміку та небезпеки. Політика країн-лідерів у сфері ШІ починає формалізуватися та структуруватися на національному рівні, при цьому ідентифікуються небезпеки застосування ШІ та ініціюється протидія ним. Зосереджено увагу на досвіді США, ЄС, КНР та Великої Британії, а також реаліях України. Серед основних безпекових вимірів визначено безпеку виживання людства; етику ШІ; геополітичну конкуренцію; загрозу великої війни; співвідношення приватного та державного секторів у сфері розробки та застосування ШІ; застосування ШІ з метою посилити автократію чи демократію.
Аргументовано, що як будь-яка технологія ШІ амбівалентний за наслідками свого застосування. Інтервенції у сфері ШІ чинять принципово різні агенти дії. Вони можуть як діяти солідарно, так і конкурувати у різний ступінь і у різних комбінаціях, орієнтуватися на довгострокові, середньострокові та короткострокові наслідки. Встановлено, що соціальні наслідки використання та розвитку ШІ визначальною мірою є сферою діяльності та відповідальності політиків, котрі повинні враховувати думки експертів та спеціалістів у галузі. Впровадження безпекових норм потребує значного часу та ресурсів. Уряди потребують нарощування можливостей здійснювати моніторинг безпеки розвитку ШІ та його впливів на суспільство. При цьому виявлено загрозу, що у парадоксальний спосіб акцент на безпеці у сфері ШІ може призвести до посилення адміністративно-командного апарату держави, до авторитарних та навіть тоталітарних тенденцій.
Доведено, що потрібна міжнародна співпраця у сфері регуляції ШІ, технологій, етики, протоколів стрес-тестів, прояснення ризиків розробки та застосування ШІ в різних областях діяльності.

The maintenance of internal and external security of the state is essentially the primary duty of the government. In Nigeria, this has become imperative in the face of the myriad of threats to her national security from within and outside. Nigeria has been bedeviled by the problem of insecurity caused by armed robbery, political violence, ethno-religious conflicts, Fulani herdsmen, Boko Haram insurgents and the Niger Delta insurgency. For a country trying to nurture her evolving democracy, security threat in whatever form is antithetic to sustainable democracy. This paper therefore, examines the elements of national security, which include but not limited to military, political, economic, and environmental security. It concludes that the myriad of security threats facing the country requires more than military force to resolve in order to achieve true national security. The paper recommended several measures to be put in place by the government to deemphasize its absolute reliance on the military for national security; ranging from the use of other elements of national power, such as diplomacy, negotiation and law enforcement, social and economic equity to environmental justice. ; Обеспечение внутренней и внешней безопасности государства является первоочередной обязанностью власти. В Нигерии это стало насущной необходимостью в условиях огромного количества угроз национальной безопасности страны как внутренних, так и внешних. Нигерия страдает от опасностей, вызванных вооруженными грабежами, политическим насилием, этнорелигиозными конфликтами, террористическими атаками племен скотоводов Фулани, мятежами боевиков из террористической организации «Боко Харам». Для страны, которая изо всех сил стремится идти по пути демократического развития, угроза безопасности в любой форме несовместима с понятием устойчивой демократии.Статья посвящена анализу составляющих национальной безопасности, которые включают в себя, но не ограничиваются сферами военной, политической, экономической и экологической безопасности. Выводом исследования является то, что для достижения настоящей национальной безопасности и устранения многочисленных угроз, с которыми сталкивается страна, необходимо применение не только военной силы.Предлагаются меры, которые должно принять правительство страны для преодоления своей полной зависимости от вооруженного разрешения проблем национальной безопасности, прежде всего с помощью таких властных инструментов, как дипломатия, переговоры, правоохранительные действия, обеспечение социального, экономического равенства и экологической справедливости. ; Забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки держави є найпершим обов'язком влади. У Нігерії це стало нагальною потребою в умовах величезної кількості загроз національній безпеці країни зсередини та ззовні. Нігерія потерпає від небезпек, спричинених озброєними пограбуваннями, політичним насиллям, етнорелігійними конфліктами, терористичними атаками племен скотарів Фулані, заколотами бойовиків з терористичної організації «Боко Харам». Для країни, яка щосили прагне йти шляхом демократичного розвитку, загроза безпеки у будь-якій формі несумісна з поняттям стійкої демократії.Статтю присвячено аналізу складових національної безпеки, що включають у себе, але не обмежуються сферами воєнної, політичної, економічної та екологічної безпеки. Висновком дослідження є те, що для досягнення реальної національної безпеки та усунення численних загроз, з якими стикається країна, необхідне застосування не лише воєнної сили. Пропонуються заходи, яких має вжити уряд країни для послаблення своєї повної залежності від збройного вирішення проблем національної безпеки, насамперед за допомогою таких владних інструментів, як дипломатія, перемовини, правоохоронні дії, забезпечення соціальної й економічної рівності та екологічної справедливості.

The maintenance of internal and external security of the state is essentially the primary duty of the government. In Nigeria, this has become imperative in the face of the myriad of threats to her national security from within and outside. Nigeria has been bedeviled by the problem of insecurity caused by armed robbery, political violence, ethno-religious conflicts, Fulani herdsmen, Boko Haram insurgents and the Niger Delta insurgency. For a country trying to nurture her evolving democracy, security threat in whatever form is antithetic to sustainable democracy. This paper therefore, examines the elements of national security, which include but not limited to military, political, economic, and environmental security. It concludes that the myriad of security threats facing the country requires more than military force to resolve in order to achieve true national security. The paper recommended several measures to be put in place by the government to deemphasize its absolute reliance on the military for national security; ranging from the use of other elements of national power, such as diplomacy, negotiation and law enforcement, social and economic equity to environmental justice. ; Забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки держави є найпершим обов'язком влади. У Нігерії це стало нагальною потребою в умовах величезної кількості загроз національній безпеці країни зсередини та ззовні. Нігерія потерпає від небезпек, спричинених озброєними пограбуваннями, політичним насиллям, етнорелігійними конфліктами, терористичними атаками племен скотарів Фулані, заколотами бойовиків з терористичної організації «Боко Харам». Для країни, яка щосили прагне йти шляхом демократичного розвитку, загроза безпеки у будь-якій формі несумісна з поняттям стійкої демократії.Статтю присвячено аналізу складових національної безпеки, що включають у себе, але не обмежуються сферами воєнної, політичної, економічної та екологічної безпеки. Висновком дослідження є те, що для досягнення реальної національної безпеки та усунення численних загроз, з якими стикається країна, необхідне застосування не лише воєнної сили. Пропонуються заходи, яких має вжити уряд країни для послаблення своєї повної залежності від збройного вирішення проблем національної безпеки, насамперед за допомогою таких владних інструментів, як дипломатія, перемовини, правоохоронні дії, забезпечення соціальної й економічної рівності та екологічної справедливості. ; Обеспечение внутренней и внешней безопасности государства является первоочередной обязанностью власти. В Нигерии это стало насущной необходимостью в условиях огромного количества угроз национальной безопасности страны как внутренних, так и внешних. Нигерия страдает от опасностей, вызванных вооруженными грабежами, политическим насилием, этнорелигиозными конфликтами, террористическими атаками племен скотоводов Фулани, мятежами боевиков из террористической организации «Боко Харам». Для страны, которая изо всех сил стремится идти по пути демократического развития, угроза безопасности в любой форме несовместима с понятием устойчивой демократии.Статья посвящена анализу составляющих национальной безопасности, которые включают в себя, но не ограничиваются сферами военной, политической, экономической и экологической безопасности. Выводом исследования является то, что для достижения настоящей национальной безопасности и устранения многочисленных угроз, с которыми сталкивается страна, необходимо применение не только военной силы.Предлагаются меры, которые должно принять правительство страны для преодоления своей полной зависимости от вооруженного разрешения проблем национальной безопасности, прежде всего с помощью таких властных инструментов, как дипломатия, переговоры, правоохранительные действия, обеспечение социального, экономического равенства и экологической справедливости.

Актуальність. В статті аналізується актуальна проблема небезпеки масовізації суспільства для долі демократії. На основі відомих робіт іспанського філософа Ортегі-і-Гассета, якого вважають першим за талантом і значущістю серед іспанських філософів XX століття, прослідковано небезпеки, які тягне за собою масовізація, а фактично «примітивізація» суспільства.
Метою статті є дослідити творчу спадщину відомого іспанського філософа Ортегі-і-Гассета і виявити у деяких його роботах відповіді на питання, чому час від часу відбуваються такі небезпечні коливання в бік від демократії і як талановитий і досвідчений мислитель відповів на це, чи можемо ми застосувати його висновки.
Результати. Тема на сьогоднішній день є дуже важливою в умовах вже «гарячої» фази війни демократії з диктатурою, модернізованими формами фашизму. На питання, чому так відбувається, автор вирішив шукати відповіді у Хосе Ортегі-і-Гассета, який вважав, що кризи європейського суспільства, а саме йому адресовані звернення філософа, вирують через так звану «масову людину», яка у великій кількості вийшла на перши ролі у суспільстві. Політична ж еліта, та аристократія, яка має протистояти цьому, ба більше – очолити суспільство (не завоювати державну владу, а впливати на неї), втратила свої якості. Процеси відбуваються особливо помітно у культурі, яка будучи політичною, на думку американського вченого Г. Алмонда, є цементуючою підсистемою.
Висновок іспанський філософ робить такий, що суспільство можна врятувати і «ліки» не такі вже дорогі. Ідеалом, реальністю, і метою має стати широка аристократизація і внутрішня досконалість суспільства. Ортега-і-Гассет закликає інтелектуалів повернутися до участі у суспільному житті, щоб за допомогою нової ідеології сформувати нові принципи людських взаємин, здатні вивести Захід із кризової ситуації.
Висновки. Запобігти сповзанню країни у масове суспільство і диктатура, яка виникне на такій основі, можна через формування по-справжньому політичної аристократичної еліти. У міру того, як суспільство буде аристократизуватися, воно все більше удосконалюватиметься і небезпека диктатури і її жахливих наслідків, про які писали багато мислителів минулого, будуть попереджені, а у разі їх реального існування, вирішені.

За результатами опрацювання масиву наукової інформації з досліджуваної проблеми нами встановлено, що в Україні. прийнято ДСТУ-П 8820:2018. - Протимінна діяльність. Процеси управління. Основні положення. Національний стандарт України. Цей стандарт установлює основні положення щодо процесів управління в сфері протимінної діяльності під час організації заходів забезпечення захисту населення від впливу вибухонебезпечних предметів, що ґрунтується на основі нормативних документів Організації Об'єднаних Націй з протимінної діяльності (IMAS) з метою впровадження міжнародних вимог з протимінної діяльності в Україні.
У нормативних документах Організації Об'єднаних Націй з протимінної діяльності (IMAS) наведено визначення освіти щодо небезпеки протипіхотних мін Mine Risk Education (MRE) як діяльності, що спрямована на зменшення ризику травмування внаслідок дії мін і вибухонебезпечних предметів (далы – ВНП) шляхом підвищення обізнаності та сприяння змінам поведінки населення, включаючи розповсюдження публічної інформації, освіту та навчання та зв'язок із протимінними діями в громаді.
Певним чином можна провести паралель з існуючим в Україні інформуванням населення про небезпеки, пов'язані з мінами та вибухонебезпечними залишками війни (ІНРМ), що гарантує обізнаність місцевого населення з різновидами ризику, створюваного мінами та ВНП, моделлю поведінки, яка знижує ризик для людей, майна і навколишнього середовища.
Досліджено досвід країн, які впроваджують програми навчання щодо мінних небезпек. Основна увага в цих програмах приділяється впливу на поведінку тих, хто безпосередньо постраждав від забруднення територій мінами. Приклад Хорватії та Боснії і Герцеговини вказує на застосування більш різноманітних підходів, включаючи залучення журналістів, місцевих знаменитостей, туристів та широку громадськість з метою формування позитивних зразків поведінки для місцевого населення. Ефективним визначено метод «chield-to-chield».
Визначено, що зміст інформаційних матеріалів категорізують залежно від цільових аудиторій. Інформаційні матеріали мають бути прийнятними в культурному, мовному та соціальному відношенні й мати позитивний характер та надавати населенню відчути, що заходи, які пропонують в інформаційних матеріалах, можуть убезпечити безпеку їх життя.
Засвідчено важливість інтегрування ІНРМ до навчальних програм всіх закладів освіти країни та необхідності підготовки викладацького складу й придбання відповідних навчальних матеріалів для більш якісного викладання цього вкрай важливого матеріалу для формування безпекового середовища.

The article deals with the issues of legislative expression of special norms (in particular, regarding the formulation of the features of qualified and especially qualified crimes) in the text of the current Criminal Code of Ukraine. For this purpose, all the cases of the use of qualified or especially qualified crimes in the Criminal Code of Ukraine are generalized in the form of a table. The main focus is on the use of the following legal formulas (constructions) for the formation of qualified and especially qualified crimes: «the same act», «the same acts», «the act(s) provided for by Part(s). of this Article», «the same actions», «the actions provided for by Part(s). of this Article», «the same action». An attempt is being made to analyze the content of this construction, taking into account the type of the previous core crime. In this aspect, main attention is focused on the analysis of the norm of Part 2 of Article 194 of the Criminal Code of Ukraine in order to determine the adequacy and suitability of the use of legal construction «the same act» in it. In such situations, it is proposed to assess the degree of social danger of the analyzed act, which is indicated by the so-called crime-forming features. ; Розглянуто питання законодавчого вираження спеціальних норм (зокрема, в частині формулювання ознак кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочину) в тексті чинного Кримінального кодексу України. З цією метою у формі таблиці узагаль­нено всі випадки використання кваліфікованих чи особливо кваліфікованих складів злочину в КК України. Чинний на 30 вересня 2017 року КК України дає можливість зробити висновок про те, що він містить 397 кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складів злочину. Для позначення ознак основного складу злочину у кваліфікованому законодавець використовує різні юридичні конструкції.Найбільш вдалим видається відтворення у другій (наступній) частині статті Особливої частини КК України або ж назви злочину, або ж текстуальне відтворення диспозиції попередньої частини статті. Але таких конструкцій у чинному КК небагато.Основну увагу зосереджено на використанні при конструюванні кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочинів відповідних юридичних формул (конструкцій): «те саме діяння», «ті самі діяння», «діяння, передбачене (-і) частиною (-ами) … цієї статті», «ті самі дії», «дії, передбачені частиною (-ами) … цієї статті», «та сама дія». Зроблено спробу аналізу змісту цієї конструкції із урахуванням виду попереднього основного складу злочину.Якщо у першій частині статті Особливої частини КК України передбачена відпові­дальність за формальний склад злочину, то в більшості випадків особливих проблем із тлумаченням та кваліфікацією суспільно небезпечної поведінки не виникає. Найбільше проблемних питань кваліфікації з'являється у тих випадках, коли основний склад відпо­відного злочину матеріальний, а кваліфікований чи особливо кваліфікований як вказівку на основний послуговується термінами «дія(-ї)» чи «діяння».У цьому аспекті, особливу увагу зосереджено на аналізі норми ч. 2 ст. 194 КК України з метою визначення адекватності використання у ній юридичної конструкції «те саме діяння». У подібних ситуаціях пропонуємо керуватися оцінкою ступеня суспільної небезпеки вчиненого діяння, індикатором якого є так звані криміноутворюючі ознаки. У ч. 2 ст. 194 КК України, такими криміноутворюючими ознаками, на нашу думку, є загальнонебезпечний спосіб, загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Тому наслідки у виді заподіяння шкоди у великих розмірах не є обов'язковою ознакою цього складу злочину.Отже, склад умисного знищення чи пошкодження чужого майна, вчиненого загаль­нонебезпечним способом або такого, що спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, не передбачає наявність суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяння шкоди у великих розмірах.

The article deals with the issues of legislative expression of special norms (in particular, regarding the formulation of the features of qualified and especially qualified crimes) in the text of the current Criminal Code of Ukraine. For this purpose, all the cases of the use of qualified or especially qualified crimes in the Criminal Code of Ukraine are generalized in the form of a table. The main focus is on the use of the following legal formulas (constructions) for the formation of qualified and especially qualified crimes: «the same act», «the same acts», «the act(s) provided for by Part(s). of this Article», «the same actions», «the actions provided for by Part(s). of this Article», «the same action». An attempt is being made to analyze the content of this construction, taking into account the type of the previous core crime. In this aspect, main attention is focused on the analysis of the norm of Part 2 of Article 194 of the Criminal Code of Ukraine in order to determine the adequacy and suitability of the use of legal construction «the same act» in it. In such situations, it is proposed to assess the degree of social danger of the analyzed act, which is indicated by the so-called crime-forming features. ; Розглянуто питання законодавчого вираження спеціальних норм (зокрема, в частині формулювання ознак кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочину) в тексті чинного Кримінального кодексу України. З цією метою у формі таблиці узагаль­нено всі випадки використання кваліфікованих чи особливо кваліфікованих складів злочину в КК України. Чинний на 30 вересня 2017 року КК України дає можливість зробити висновок про те, що він містить 397 кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складів злочину. Для позначення ознак основного складу злочину у кваліфікованому законодавець використовує різні юридичні конструкції.Найбільш вдалим видається відтворення у другій (наступній) частині статті Особливої частини КК України або ж назви злочину, або ж текстуальне відтворення диспозиції попередньої частини статті. Але таких конструкцій у чинному КК небагато.Основну увагу зосереджено на використанні при конструюванні кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочинів відповідних юридичних формул (конструкцій): «те саме діяння», «ті самі діяння», «діяння, передбачене (-і) частиною (-ами) … цієї статті», «ті самі дії», «дії, передбачені частиною (-ами) … цієї статті», «та сама дія». Зроблено спробу аналізу змісту цієї конструкції із урахуванням виду попереднього основного складу злочину.Якщо у першій частині статті Особливої частини КК України передбачена відпові­дальність за формальний склад злочину, то в більшості випадків особливих проблем із тлумаченням та кваліфікацією суспільно небезпечної поведінки не виникає. Найбільше проблемних питань кваліфікації з'являється у тих випадках, коли основний склад відпо­відного злочину матеріальний, а кваліфікований чи особливо кваліфікований як вказівку на основний послуговується термінами «дія(-ї)» чи «діяння».У цьому аспекті, особливу увагу зосереджено на аналізі норми ч. 2 ст. 194 КК України з метою визначення адекватності використання у ній юридичної конструкції «те саме діяння». У подібних ситуаціях пропонуємо керуватися оцінкою ступеня суспільної небезпеки вчиненого діяння, індикатором якого є так звані криміноутворюючі ознаки. У ч. 2 ст. 194 КК України, такими криміноутворюючими ознаками, на нашу думку, є загальнонебезпечний спосіб, загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Тому наслідки у виді заподіяння шкоди у великих розмірах не є обов'язковою ознакою цього складу злочину.Отже, склад умисного знищення чи пошкодження чужого майна, вчиненого загаль­нонебезпечним способом або такого, що спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, не передбачає наявність суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяння шкоди у великих розмірах.