Секция «Этнокультурное развитие Беларуси» ; В статье рассматриваются современные тенденции стремления регионов европейских стран к самостоятельности, которые при определѐнных обстоятельствах могут стать началом процесса самоопределения отдельных регионов и, как следствие, появления новых европейских государств (Католония, Шотландия и др.). Этому способствует целый ряд экономических, политических и этнических факторов, особенно в условиях миграционного кризиса в Европейском Союзе. Экономически развитые регионы европейских стран недовольны тем, что они несут основную экономическую нагрузку, а широкий приток мигрантов значительно усложняет проблемы занятости населения и, как следствие, возникает рост недовольства среди граждан. Следует так же отметить, что политика мультикультурализма, по признанию лидеров европейских стран, не привела к решению проблем миграции. Всѐ это вызывает серьѐзные проблемы между различными этническими группами в странах. Сегодня Европейский Союз стоит перед серьѐзным выбором пересмотра миграционной политики, поскольку миграционные потоки не уменьшаются = This article deals with modern tendencies of European countries' aspiration for independence, which can become the beginning of separate regions' self-identification under certain circumstances, and, as a result, of new European states' appearing (Catalonia, Scotland etc.). It is impacted by a wide range of economical, political and ethnical factors, especially in the European Union's migration crisis conditions. Economically developed European countries' regions are not satisfied with the fact they carry the basic economical load, and wide migrants inflow complicates problems of population employment, and, as a result, the dissatisfaction growth among citizens appears. It also should be noted that multiculturalism politics, by confession European countries leaders, hadn't led to migration problem solving. All this serious problems arises among various ethnical groups in countries. Today the EU faces a serious choice of migration politics' reconsideration because migration flows don't reduce
Рассмотрен опыт реализации региональной экономической политики Европейского союза, который базируется на таких институтах и инструментах регионального развития, как международные фонды и программы, а также агентства регионального развития и общественные предпринимательские корпорации. ; The author studies the experience of the European Union's regional policy implementation. This experience is based on such institutions and instruments of regional development as international funds and programs as well as regional development agencies and social business corporations.
В статье исследуется природоохранная деятельность органов власти, общественных организаций и бизнеса в вопросах решения региональных экологических проблем (на примере Кемеровской области). Экологическая политика Кемеровской области анализируется с учетом особенностей промышленного производства региона. ; This article examines the environmental activities of government authorities, public organizations and business in solving regional environmental problems (on the example of Kemerovo region). Environmental policy of the Kemerovo region is analyzed with consideration of the peculiarities of industrial production of the region.
Статья посвящена изучению особенностей формирования региональной промышленной политики в инновационных регионах Сибирского федерального округа. Оценивалась производительность труда в основных видах промышленной деятельности. Охарактеризована инновационная деятельность промышленности выделенных субъектов. Сформулированы основные новые принципы региональной промышленной политики и ее современные функции ; The article focuses on the specific features in formation of the regional industrial politics in the innovative regions of Siberian Federal okrug. In particularly, the author discusses the innovative activity of selected industrial subjects, formulated new basic principles of the regional politics, and describes its present-day functions
Приближающийся цикл политических выборов первого лица государства обостряет дискуссии о том, какие преобразования в социальной сфере следует предпринять. Большинство экспертов, работающих в данной области, склоняются к точке зрения, что основное изменение должно коснуться институтов реформирования социальной сферы. В данной статье основное внимание уделяется субъектам реформирования социальной политики в регионах, где на основе эмпирических материалов автор стремится показать, почему действующие сегодня субъекты социальной политики не готовы к модернизационному прорывуThe research focuses on the motivation of actors that interact in the sphere of social policy in Russian regions. The evaluation of such motivation and resource capacities of various groups of regional elites are analyzed through the data from in-depth interviews conducted by the author in 2006-2010. Key actors of regional executive and legislative bodies, business-elite and regional experts are interviewed. Based on the research the author concludes: regional elites in Russia lack the motivational resources to provide a successful modernization breakthrough in the field of social policy. This conclusion to a certain extent contradicts the widespread point of view among the experts (E. Gontmakher, Y. Kouzminov, T. Maleva, etc.), according to whom the changes in social policy are possible if the relevant institutions are to be correspondingly optimized. This is true, of course, but barely enough. It is quite often suggested that the actors are ready to act by default under given local contexts and certain institutional framework. The author, however, doesnt share that optimism relying on her own extensive research and awareness with local situation. Todays strategies of political behavior among regional elites (including social policy) are remarkable for their adaptability, which, in turn, is a consequence of the power vertical that blocks any initiative from beyond. The readiness of executive bodies to implement social policy according to regional specifics is, in fact, quite low. At the same time executive power positions itself as an agent, which owns the monopoly for information, competence and better vision of the strategy in the field of social policy. Although expressing such ambitions it has no strategic vision. This leads to low efficiency of the implemented policies. Regional legislators are unable to seek the consensus in how it should be done, in spite of all the modernization rhetoric with respect to social policy. Moreover, hidden and often non-transparent rules of the game provide certain advantages to most deputies. Social policy, thus, remains a subject to populist debates among the representatives of various political parties, although stimulates no real change. Business in Russian regions is a forced actor of social policy, as it was before. In spite of supporting the subsidiary model of social policy, it is, in fact, a money bag for the paternalist model, which is imposed by legislative and executive powers. And this form of cooperation has even strengthened under crisis. At the same time it is often forgotten, that such obligatory help doesnt produce a sustainable motivation. From here follows the only possible conclusion: business cannot be regarded as a system and stable actor of regional social policy. Neither have become such system actors the trade unions and various NGOs. The article provides extensive argumentation in favor of such point of view. It is peculiar that post-criminal business tries to reassert itself as a real actor of social policy. However, it can never become a system actor, no matter how much it requires social policy in pursuing its own interests. The reason is a high level of distrust to its actions from society. The research allows to highlight the doubtless process, which takes place in contemporary Russia: the regional social policy is highly affected by the excessive control from federal power. This leads to the situation, where regions unwillingly accept the prescriptions from above rather than work out their own initiatives in the field of social policy. This naturally leads to a deficit of motivation. However, regions remain a perspective ground for new social practices to sprout. This can become possible if the federal pressure will become less protrusive
The work is devoted to the study of the main features of European regional policy. EU regional policy is the quintessence of experience for countries facing the need to address similar legal issues. The need to bring the national system of public authority and public administration closer to European standards, to develop an effective model of regional governance, etc., calls for an in-depth study of European regional policy. To date, Ukraine is not a member state of the European Union, although the constitutional consolidation of Ukraine's European course gives every reason to believe that the orientation towards positive European experience and the shortcomings that EU member states have already encountered in implementing regional policy are not only extremely relevant, but also vital to the Ukrainian state at the present stage of constitutional change. In the current context, it is impossible to formulate mechanisms of state regional policy, without taking into account the current trends used by the international community. Since 2014, regional policy inUkrainehas begun to take on a European Union regional policy. The existing legislation regulates the fullest extent of public relations in the field of regional policy during the independence ofUkraineand meets European standards. State regional policy faces the challenge of providing each region with the full potential to maximize its internal potential while maintaining national interests. The current stage of the state is characterized by the exercise of systematic influence on the improvement of regional policy. Although many problems (disproportionate development of the regions, the dynamics of transformation processes in the economic development of the country, etc.) still require their solution, the correctness and productivity of the course chosen by the Ukrainian state is demonstrated today. ; Работа посвящена исследованию основных характеристик европейской региональной политики. Региональная политика ЕС является квинтэссенцией опыта для стран мира, сталкивающимся с необходимостью решения схожих по правовой природе проблем. Необходимость приближения отечественной системы публичной власти и государственного управления к европейским стандартам, развития эффективной модели регионального управления и т.п., вызывает необходимость углубленного исследования европейской региональной политики.На сегодня Украина не является страной-участницей Европейского Союза, хотя конституционное закрепление европейского курса Украины дает все основания утверждать, что ориентация на положительный европейский опыт и учет недостатков, с которыми уже сталкивались страны участники ЕС при внедрении региональной политики, является не только чрезвычайно актуальной, но и жизненно необходимой для Украинского государства на современном этапе конституционных преобразований. В современных условиях невозможно формировать механизмы государственной региональной политики, не учитывая современные тенденции, которые использует международное сообщество.Начиная с 2014 года региональная политика в Украине начала приобретать черты региональной политики Европейского Союза. Сложившееся законодательство регулирует максимально полный за время независимости Украины объем общественных отношений в сфере региональной политики и соответствует европейским стандартам. Перед государственной региональной политикой возникают сложные задачи, связанные с необходимостью предоставления каждому региону всей полноты возможностей для максимального использования своего внутреннего потенциала при сохранении общегосударственных интересов. Современный этап государства характеризуется осуществлением системного воздействия на совершенствование региональной политики. И хотя множество проблем (диспропорция развития регионов, динамичность трансформационных процессов в экономическом развитии страны и др.) все еще требуют своего решения, правильность и производительность избранного Украинским государством курса демонстрируется уже сегодня. ; Робота присвячена дослідженню характеристик європейської регіональної політики. Регіональна політика ЄС формує базис для політичного діалогу з іншими країнами світу, які стикаються із необхідністю розв'язання схожих за правовою природою проблем. Необхідність наближення вітчизняної системи публічної влади і державного управління до європейських стандартів, розбудови ефективної моделі регіонального врядування, зумовлює необхідність поглибленого дослідження європейської регіональної політики.На сьогодні Україна не є країною-учасницею Європейського Союзу, хоча конституційне закріплення європейського курсу України дає всі підстави стверджувати, що орієнтація на європейський досвід та врахування недоліків, які вже поставали перед країнами-членами ЄС, є надзвичайно актуальною для Української держави. Чи не найважливішою вимогою дієвої регіональної політики виступає спрямованість на результат, що досягається, зокрема, якісним підвищенням ефективності управління. Для України це означає, в першу чергу, результативне завершення проведення реформи децентралізації, скорочення бюрократичних процедур, налаштування продуктивної взаємодії між державними органами та органами місцевого самоврядування на різних рівнях.З 2014 року регіональна політика в Україні почала набувати характерних рис регіональної політики Європейського Союзу. Сформоване законодавство регулює максимально повний за часи незалежності України об'єм суспільних відносин у сфері регіональної політики та відповідає європейським стандартам. У зв'язку із цим, перед державною регіональною політикою постають завдання, пов'язані із необхідністю надання кожному регіонові всієї повноти можливостей задля максимального використання свого внутрішнього потенціалу за умови збереження загальнодержавних інтересів. Сучасний етап державотворення характеризується здійсненням системного впливу на вдосконалення регіональної політики. І хоча питома вага проблем (диспропорційність розвитку регіонів, динамічність трансформаційних процесів в економічному розвитку країни та ін.) ще потребують свого вирішення, правильність і продуктивність обраного Українською державою курсу демонструється вже сьогодні.
The work is devoted to the study of the main features of European regional policy. EU regional policy is the quintessence of experience for countries facing the need to address similar legal issues. The need to bring the national system of public authority and public administration closer to European standards, to develop an effective model of regional governance, etc., calls for an in-depth study of European regional policy. To date, Ukraine is not a member state of the European Union, although the constitutional consolidation of Ukraine's European course gives every reason to believe that the orientation towards positive European experience and the shortcomings that EU member states have already encountered in implementing regional policy are not only extremely relevant, but also vital to the Ukrainian state at the present stage of constitutional change. In the current context, it is impossible to formulate mechanisms of state regional policy, without taking into account the current trends used by the international community. Since 2014, regional policy inUkrainehas begun to take on a European Union regional policy. The existing legislation regulates the fullest extent of public relations in the field of regional policy during the independence ofUkraineand meets European standards. State regional policy faces the challenge of providing each region with the full potential to maximize its internal potential while maintaining national interests. The current stage of the state is characterized by the exercise of systematic influence on the improvement of regional policy. Although many problems (disproportionate development of the regions, the dynamics of transformation processes in the economic development of the country, etc.) still require their solution, the correctness and productivity of the course chosen by the Ukrainian state is demonstrated today. ; Робота присвячена дослідженню характеристик європейської регіональної політики. Регіональна політика ЄС формує базис для політичного діалогу з іншими країнами світу, які стикаються із необхідністю розв'язання схожих за правовою природою проблем. Необхідність наближення вітчизняної системи публічної влади і державного управління до європейських стандартів, розбудови ефективної моделі регіонального врядування, зумовлює необхідність поглибленого дослідження європейської регіональної політики.На сьогодні Україна не є країною-учасницею Європейського Союзу, хоча конституційне закріплення європейського курсу України дає всі підстави стверджувати, що орієнтація на європейський досвід та врахування недоліків, які вже поставали перед країнами-членами ЄС, є надзвичайно актуальною для Української держави. Чи не найважливішою вимогою дієвої регіональної політики виступає спрямованість на результат, що досягається, зокрема, якісним підвищенням ефективності управління. Для України це означає, в першу чергу, результативне завершення проведення реформи децентралізації, скорочення бюрократичних процедур, налаштування продуктивної взаємодії між державними органами та органами місцевого самоврядування на різних рівнях.З 2014 року регіональна політика в Україні почала набувати характерних рис регіональної політики Європейського Союзу. Сформоване законодавство регулює максимально повний за часи незалежності України об'єм суспільних відносин у сфері регіональної політики та відповідає європейським стандартам. У зв'язку із цим, перед державною регіональною політикою постають завдання, пов'язані із необхідністю надання кожному регіонові всієї повноти можливостей задля максимального використання свого внутрішнього потенціалу за умови збереження загальнодержавних інтересів. Сучасний етап державотворення характеризується здійсненням системного впливу на вдосконалення регіональної політики. І хоча питома вага проблем (диспропорційність розвитку регіонів, динамічність трансформаційних процесів в економічному розвитку країни та ін.) ще потребують свого вирішення, правильність і продуктивність обраного Українською державою курсу демонструється вже сьогодні. ; Работа посвящена исследованию основных характеристик европейской региональной политики. Региональная политика ЕС является квинтэссенцией опыта для стран мира, сталкивающимся с необходимостью решения схожих по правовой природе проблем. Необходимость приближения отечественной системы публичной власти и государственного управления к европейским стандартам, развития эффективной модели регионального управления и т.п., вызывает необходимость углубленного исследования европейской региональной политики.На сегодня Украина не является страной-участницей Европейского Союза, хотя конституционное закрепление европейского курса Украины дает все основания утверждать, что ориентация на положительный европейский опыт и учет недостатков, с которыми уже сталкивались страны участники ЕС при внедрении региональной политики, является не только чрезвычайно актуальной, но и жизненно необходимой для Украинского государства на современном этапе конституционных преобразований. В современных условиях невозможно формировать механизмы государственной региональной политики, не учитывая современные тенденции, которые использует международное сообщество.Начиная с 2014 года региональная политика в Украине начала приобретать черты региональной политики Европейского Союза. Сложившееся законодательство регулирует максимально полный за время независимости Украины объем общественных отношений в сфере региональной политики и соответствует европейским стандартам. Перед государственной региональной политикой возникают сложные задачи, связанные с необходимостью предоставления каждому региону всей полноты возможностей для максимального использования своего внутреннего потенциала при сохранении общегосударственных интересов. Современный этап государства характеризуется осуществлением системного воздействия на совершенствование региональной политики. И хотя множество проблем (диспропорция развития регионов, динамичность трансформационных процессов в экономическом развитии страны и др.) все еще требуют своего решения, правильность и производительность избранного Украинским государством курса демонстрируется уже сегодня.
The work is devoted to the study of the main features of European regional policy. EU regional policy is the quintessence of experience for countries facing the need to address similar legal issues. The need to bring the national system of public authority and public administration closer to European standards, to develop an effective model of regional governance, etc., calls for an in-depth study of European regional policy. To date, Ukraine is not a member state of the European Union, although the constitutional consolidation of Ukraine's European course gives every reason to believe that the orientation towards positive European experience and the shortcomings that EU member states have already encountered in implementing regional policy are not only extremely relevant, but also vital to the Ukrainian state at the present stage of constitutional change. In the current context, it is impossible to formulate mechanisms of state regional policy, without taking into account the current trends used by the international community. Since 2014, regional policy inUkrainehas begun to take on a European Union regional policy. The existing legislation regulates the fullest extent of public relations in the field of regional policy during the independence ofUkraineand meets European standards. State regional policy faces the challenge of providing each region with the full potential to maximize its internal potential while maintaining national interests. The current stage of the state is characterized by the exercise of systematic influence on the improvement of regional policy. Although many problems (disproportionate development of the regions, the dynamics of transformation processes in the economic development of the country, etc.) still require their solution, the correctness and productivity of the course chosen by the Ukrainian state is demonstrated today. ; Робота присвячена дослідженню характеристик європейської регіональної політики. Регіональна політика ЄС формує базис для політичного діалогу з іншими країнами світу, які стикаються із необхідністю розв'язання схожих за правовою природою проблем. Необхідність наближення вітчизняної системи публічної влади і державного управління до європейських стандартів, розбудови ефективної моделі регіонального врядування, зумовлює необхідність поглибленого дослідження європейської регіональної політики.На сьогодні Україна не є країною-учасницею Європейського Союзу, хоча конституційне закріплення європейського курсу України дає всі підстави стверджувати, що орієнтація на європейський досвід та врахування недоліків, які вже поставали перед країнами-членами ЄС, є надзвичайно актуальною для Української держави. Чи не найважливішою вимогою дієвої регіональної політики виступає спрямованість на результат, що досягається, зокрема, якісним підвищенням ефективності управління. Для України це означає, в першу чергу, результативне завершення проведення реформи децентралізації, скорочення бюрократичних процедур, налаштування продуктивної взаємодії між державними органами та органами місцевого самоврядування на різних рівнях.З 2014 року регіональна політика в Україні почала набувати характерних рис регіональної політики Європейського Союзу. Сформоване законодавство регулює максимально повний за часи незалежності України об'єм суспільних відносин у сфері регіональної політики та відповідає європейським стандартам. У зв'язку із цим, перед державною регіональною політикою постають завдання, пов'язані із необхідністю надання кожному регіонові всієї повноти можливостей задля максимального використання свого внутрішнього потенціалу за умови збереження загальнодержавних інтересів. Сучасний етап державотворення характеризується здійсненням системного впливу на вдосконалення регіональної політики. І хоча питома вага проблем (диспропорційність розвитку регіонів, динамічність трансформаційних процесів в економічному розвитку країни та ін.) ще потребують свого вирішення, правильність і продуктивність обраного Українською державою курсу демонструється вже сьогодні. ; Работа посвящена исследованию основных характеристик европейской региональной политики. Региональная политика ЕС является квинтэссенцией опыта для стран мира, сталкивающимся с необходимостью решения схожих по правовой природе проблем. Необходимость приближения отечественной системы публичной власти и государственного управления к европейским стандартам, развития эффективной модели регионального управления и т.п., вызывает необходимость углубленного исследования европейской региональной политики.На сегодня Украина не является страной-участницей Европейского Союза, хотя конституционное закрепление европейского курса Украины дает все основания утверждать, что ориентация на положительный европейский опыт и учет недостатков, с которыми уже сталкивались страны участники ЕС при внедрении региональной политики, является не только чрезвычайно актуальной, но и жизненно необходимой для Украинского государства на современном этапе конституционных преобразований. В современных условиях невозможно формировать механизмы государственной региональной политики, не учитывая современные тенденции, которые использует международное сообщество.Начиная с 2014 года региональная политика в Украине начала приобретать черты региональной политики Европейского Союза. Сложившееся законодательство регулирует максимально полный за время независимости Украины объем общественных отношений в сфере региональной политики и соответствует европейским стандартам. Перед государственной региональной политикой возникают сложные задачи, связанные с необходимостью предоставления каждому региону всей полноты возможностей для максимального использования своего внутреннего потенциала при сохранении общегосударственных интересов. Современный этап государства характеризуется осуществлением системного воздействия на совершенствование региональной политики. И хотя множество проблем (диспропорция развития регионов, динамичность трансформационных процессов в экономическом развитии страны и др.) все еще требуют своего решения, правильность и производительность избранного Украинским государством курса демонстрируется уже сегодня.
The subject of the study was the East African Commonwealth, an economic association that currently unites Kenya, Tanzania, Uganda, Burundi, Rwanda and Southern Sudan. Particular attention is paid to the integration processes in Africa in the post-colonial period, the doctrine of federalism in the political discourse of African countries, the causes of the crisis and the dissolution of the EAC in the seventies of the last century, as well as the economic and political reasons for reintegration of YOU. Special attention is paid to the evolution of the EAC from an economic alliance to a political one and the prospect of forming a federative state on the basis of the SAC. The author identifies the factors that led to the economic consolidation of the EAC, as well as those determinants of development of the commonwealth, which make it extremely difficult to form a unified federal state in East Africa. It is concluded that the further regionalization of the African continent and the realization of the federal project in East Africa will be hindered by such factors as the high level of conflict in the EAC member countries, tribalism, cultural, confessional and linguistic heterogeneity, and the ambition of leaders and political elites. ; Объектом исследования стало Восточноафриканское содружество (ВАС) — экономическая ассоциация, объединяющая в настоящее время Кению, Танзанию, Уганду, Бурунди, Руанду и Южный Судан. Особое внимание уделяется рассмотрению интеграционных процессов в регионе в постколониаль-ный период, доктрине регионализма и федерализма в политическом дискурсе этих африканских стран. Рассмотрены причины, побудившие названные страны к консолидации, факторы, обусловившие кризис и распад ВАС в семидесятые годы прошлого столетия, а также экономические и политические причины реинтеграции ВАС. Особое внимание уделяется процессу эволюции ВАС от экономического альянса к политическому объединению и перспективе формирования на его основе федеративного государства. Автор выясняет факторы, обусловившие экономическую консолидацию ВАС, а также те детерминанты развития содружества, которые крайне затрудняют образование единого федеративного государства в Восточной Африке. Сделан вывод о том, что дальнейшей регионализации африканского континента и реализации федеративного проекта в Восточной Африке будут препятствовать такие факторы, как высокий уровень конфликтности в странах-участницах ВАС, трайбализм, культурная, конфессиональная и языковая неоднородность, амбициозность лидеров и политических элит.
In article the specificity of mutual relation of federal and regional bodies of authority is considered in the field of realization of investment politics, opportunity of an establishment of balance in multiregional system, search of variants of coordination of efforts of the federal centre and subjects of Federation on perfection of investment mechanisms.
Предложен новый подход к оценке эффективности региональной инвестиционной политики. Обосновывается институциональная модель взаимодействия инвесторов и органов региональной власти с учетом неформальных контактов. ; A new approach to evaluating the effectiveness of regional investment policy. Substantiates the institutional model of interaction between investors and regional government bodies in the light of informal contacts.
Рассматриваются основные черты информационного общества в контексте коммуникации. Показана роль политической коммуникации в деятельности современных органов власти. Особое внимание уделено факторам формирования региональной информационной политики. На основе теории установления повестки дня определены особенности региональной информационной политики ; The article covers the basic traits of an information society in communications context. The role of political communications in activity of modern authorities has been shown. Special attention is paid to factors of regional information policy formation. On the agenda-setting theory basis the features of the regional policy were defined
В преддверии IV Московского форума культуры авторы статьи рассматривают актуальные проблемы и системные противоречия в региональной культурной политике современной России. Используя в качестве примера реальную ситуацию в культурной жизни Республики Дагестан, авторы предлагают своё видение исходных предпосылок создания новой дагестанской модели региональной культурной политики. Базируясь на важнейших положениях Конституции РФ, долгосрочных решениях Президента РФ и Правительства РФ, авторы предлагают принципиально новый духовно-интегральный и системно-инновационный подход к построению новой дагестанской модели региональной культурной политики. С учетом отчётных данных о культурной жизни в Дагестане за 2011—2012 годы, авторы раскрывают преимущества предложенной ими модели и сложности, которые могут возникнуть при её создании в данном субъекте РФ. ; In anticipation of the IV Moscow Forum of Culture authors examine the current problems and contradictions in the system of regional cultural policy in modern Russia. Using as an example of the real situation in the cultural life of the Republic of Dagestan, the authors offer their vision of the initial assumptions of creating a new model of the Dagestan regional cultural policy. Based on the most important provisions of the Constitution, long-term decisions of the President and the Government of the Russian Federation, the authors propose a fundamentally new, spiritually-integrated and system-innovative approach to the construction of a new model of the Dagestan regional cultural policy. In view of the reported data about the cultural life in Dagestan for the years 2011—2012, the authors reveal the benefits of their proposed model and the difficulties that can arise when it is created in this region of Russia.
В статье представлены результаты исследования политических особенностей современной модернизации в России, определяется структура и когнитивная модель административного пространства региона, в поле активности которого реализуется политика модернизации.The article presents some results of studying political features of modern Russian modernization. Structure and cognitive model of a regional administrative space, where modernization policy is being realized, are determined.