У статті, на основі аналізу вітчизняної законодавчої бази, наукових праць та досвіду з поширених практик діяльності регіональних органів управління окреслено проблему недостатньої уваги органів державної влади і місцевого самоврядування до впровадження концепції маркетингу територій. Визначено особливі характеристики маркетингу територій як філософії територіального розвитку з використанням сучасного інструментарію. Окреслено суб'єктів просування територій, до яких віднесено: центральні органи державної влади; органи місцевого самоврядування і місцеві державні адміністрації; громадських і публічних діячів (національних й іноземних), посадових осіб міжнародних організацій, політиків, діячів науки і освіти, культури і мистецтва; суб'єктів економічної діяльності всіх видів і галузей (підприємства, установи і організації, центральні офіси і представництва корпорацій, холдингів, туристичні оператори і агентства, заклади сфери гостинності (готелі, заклади харчування, розваг), торговельні мережі тощо); представників інфраструктури бізнесу і ринку (територіальні економічні асоціації розвитку, торгові доми, підприємства транспорту, зв'язку, ЗМІ, фінансові установи тощо); громадські організації і осередки політичних партій; спортивні клуби, комітети і федерації; заклади освіти; діаспору; інших.
Запропоновано визначати три рівні впровадження заходів маркетингу територій, а саме: макрорівень – рівень центральних органів державної влади; мезорівень – рівень органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій; мікрорівень – рівень окремих суб'єктів господарювання. Це, на відміну від існуючих підходів дозволяє розмежовувати повноваження між суб'єктами маркетингу територій. Окреслено окремі види заходів та виконавців, відповідно запропонованих рівнів управління.
The article is devoted to the issues of interaction between the forces of the state security sector during the protection of the places of compact stay of diplomatic personnel, as well as during its evacuation. A classical definition of interaction is given, how it is achieved and what is determined during its planning, in what forms the work on its organization is carried out. A particular definition of the interaction of interagency forces in the protection of diplomatic facilities is given. Interaction methods are recommended. In relation to the planned interaction table, it is recommended that the totality (sequence) of stages of action of the state security sector forces, which are involved in the protection of places of compact stay of diplomatic personnel. Separately, the levels at which the interaction is carried out are considered, and the corresponding departmental structures that are involved. For a case of resolving a crisis situation at the local level that has developed in connection with threats to the functioning of diplomatic facilities, a list of direct subjects of interaction between representatives of law enforcement agencies is proposed. Two examples of documenting the interaction order are proposed as examples, namely, planned interaction tables indicating the preferred option. Separately, the issues of coordination and clarification of interaction during the transition from the protection of places of compact stay of diplomatic personnel and their evacuation, as well as during the evacuation itself, are considered. A variant of threats to the evacuation convoy (including those of a terrorist nature) is given, its marching order on the march, a place in this marching order is recommended for carrying out the procedure for clarifying the interaction of the marching guard in case of threats to diplomatic personnel. Attention is drawn to the importance of the last stage of the evacuation of diplomatic personnel – the passage of customs and border control procedures.In the conclusion of the article, attention is focused on the need to expand the empirical base of materials related to questions of clarifying interaction, especially in unusual crisis situations, and the role of command and staff and tactical exercises, as well as field research, in this. ; Розглянуто основи взаємодії представників силових відомств у разі загрози функціонуванню дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав. Викладено питання взаємодії під час здійснення охорони місць компактного перебування дипломатичного персоналу, а також під час його евакуації. Запропоновано варіанти оформлення планових таблиць взаємодії.
У статті розглядаються умови здійснення дослідження музичної культури, які впливають на розвиток наукових знань. Мета статті — з'ясувати особливості розвитку наукових досліджень музичної культури в умовах сучасної України в контексті національних та глобальних процесів. Методологія дослідження полягає у загальнонаукових і спеціальних методах. До перших належать логічний і діалектичний методи, а до других — системний та історико-порівняльний. Висновки. Визначено, що на початковому етапі досліджень музичної культури багатьом доробкам був властивий перехідний формат, однак відкриття нових архівних матеріалів та доступ до світових досягнень змінили ситуацію в напрямку розвитку міждисциплінарного підходу, який змушує переглянути встановлені стереотипи. Наголошується, що в процесі реформування як держави в цілому, так і окремих її інститутів значний вплив на розвиток досліджень музичної культури відіграла боротьба із плагіатом та вимога розширення публікацій у наукометричних базах. Однак вищі навчальні заклади і академічні наукові установи не змогли позбутися бюрократичного контролю, а в процесі реформування не було запропоновано формули, за якою наукова спільнота могла б визначати ефективність оприлюднення наукових результатів. Підкреслюється національний та глобалізаційний вплив на ефективність діяльності науковців. Визначено, що на сьогодні вже можна говорити про існування ряду наукових центрів, де вивчаються проблеми музичної культури, зокрема — це Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, Київський національний університет культури і мистецтв та інші установи. Тож нагромадження позитивних змін проявилося в наукових ідеях, дослідженні нових тем і впровадженні наукових результатів у навчальний процес чи практичну діяльність державних установ та громадських організацій.
У статті систематизовані наукові підходи до проблем формування та розвитку людського капіталу державних установ. Зазначено, що існують лише поодинокі несистемні дослідження саме формування та розвитку людського капіталу державних установ. Доведено, що інвестиції в нього видаються вирішальним фактором розвитку підприємства у будь-якій сфері діяльності, при цьому як стратегічне завдання розглядається створення та накопичення людського капіталу. Значимість підвищення ефективності формування і використання людського капіталу в системі державних установ визначає необхідність розробки механізму управління цим процесом, який розуміється як сукупність інструментів, механізмів, засобів і способів впливу на людський капітал, які використовують органи державної влади, місцевого самоврядування, державні підприємства (організації, установи) з метою підвищення темпів економічного зростання та інноваційного розвитку. Проведений аналіз дає підстави виокремити шість кластерів проблем формування та розвитку людського капіталу державних установ. По-перше, важливою проблемою формування людського капіталу держаних установ є формування адекватної кадрової політики щодо людського капіталу країни. У цій кадровій політиці слід враховувати інноваційні вимоги до фахівців та передбачати методи, механізми, інструменти навчання, підвищення кваліфікації, формування державних замовлень, формування резерву тощо. По-друге, формування інноваційної інфраструктури знань з урахуванням вимог сучасного суспільства, а також розвитку міжнародної інтеграції, глобалізаційних процесів. По-третє, ефективний розвиток людського капіталу з урахуванням сучасних глобалізаційних викликів, у тому числі, викликів пандемії COVID-19. По-четверте, формування ефективних мотиваційних стимулів для розвитку персоналу, а також їх продуктивної та ефективної діяльності. По-п'яте, наукове підґрунтя, яке передбачає запровадження інноваційних механізмів формування та розвитку такого капіталу, систематизація закордонного досвіду та його імплементацію у сучасні реалії в Україні. По-шосте, проблема нормативно-правового регулювання формування та розвитку людського капіталу держаних установ. На нашу думку, потребує розробка та прийняття Концепція формування та розвитку людського капіталу держаних установ. ; The article systematizes scientific approaches to the problems of formation and development of human capital of state institutions. The author notes that there are only a few unsystematic studies of the formation and development of human capital of public institutions. The article proves that investment in it is a decisive factor in the development of the enterprise in any field of activity, while the creation and accumulation of human capital is considered a strategic task. The importance of improving the formation and use of human capital in the system of public institutions determines the need to develop a mechanism for managing this process, which is understood as a set of tools, mechanisms, tools and ways to influence human capital used by public authorities, local governments, state enterprises (organizations, institutions) in order to increase economic growth and innovation. The conducted analysis gives grounds to single out six clusters of problems of formation and development of human capital of state institutions. First, an important problem in the formation of human capital of public institutions is the formation of an adequate personnel policy for human capital in the country. This personnel policy should take into account the innovative requirements for specialists and provide methods, mechanisms, training tools, training, the formation of government orders, the formation of the reserve, and so on. Secondly, the formation of an innovative knowledge infrastructure taking into account the requirements of modern society, as well as the development of international integration, globalization processes. Third, the effective development of human capital in the light of current globalization challenges, including the challenges of the COVID-19 pandemic. Fourth, the formation of effective motivational incentives for staff development, as well as their productive and effective activities. Fifth, the scientific basis, which involves the introduction of innovative mechanisms for the formation and development of such capital, the systematization of foreign experience and its implementation in modern realities in Ukraine. Sixth, the problem of legal regulation of the formation and development of human capital of state institutions. In our opinion, the concept of formation and development of human capital of state institutions needs to be developed and adopted.
Today, information and communication technologies are no longer an innovation; moreover, during the coronavirus pandemic, such technologies began to be actively used by various companies around the world. In modern conditions of intensification of competition in the market, financial institutions are forced to actively introduce new information technologies, launch innovative services, improve existing mechanisms for providing financial services. The article is aimed at studying the world experience of using information technologies in the work of financial institutions. and identifying the best world practices in order to further determine the prospects for their implementation in Ukraine. The authors analyze the experience of the European Union (in particular, Germany, Great Britain, Spain, Sweden, Switzerland), the United States, Japan and China in the use of the latest technologies by their financial institutions; the influence of information and communication technologies on the efficiency of certain financial institutions of these countries is determined. The authors conclude that the introduction of information technology in the activities of financial institutions provides the world's leading countries with the opportunity to maintain high rates in world rankings, and high competitive positions in the international financial services market. The article highlights the prospects for further research, namely the problem of cyber security, solving of which requires the development of effective mechanisms to combat cyber-attacks, as well as the development of innovative information technologies to protect financial systems and information about financial services market participants. ; На сьогодні інформаційно-комунікаційні технології вже не являють собою інновацію; до того ж у період пандемії коронавірусу такі технології почали активно використовуватись різноманітними компаніями в усьому світі. У сучасних умовах посилення конкурентної боротьби на ринку фінансові установи вимушені активно впроваджувати нові інформаційні технології, запускати інноваційні послуги, удосконалювати наявні механізми надання фінансових послуг. Стаття спрямована на дослідження світового досвіду використання інформаційних технологій у роботі фінансових установ та ідентифікацію кращих світових практик для подальшого визначення перспектив їх впровадження в Україні. Проаналізовано досвід країн Європейського Союзу (зокрема, Німеччини, Великої Британії, Іспанії, Швеції, Швейцарії), Сполучених Штатів Америки, Японії та Китаю в застосуванні їх фінансовими інститутами новітніх технологій; визначено вплив інформаційно-комунікаційних технологій на ефективність роботи окремих фінансових установ зазначених країн. Автори доходять висновку, що впровадження інформаційних технологій у діяльність фінансових установ забезпечує провідним країнам світу можливість утримання високих місць у світових рейтингах і високих конкурентних позицій на міжнародному ринку фінансових послуг. Серед перспектив подальших досліджень визначено проблему забезпечення кібербезпеки, що вимагає формування дієвих механізмів протидії кібератакам, а також розробки інноваційних інформаційних технологій захисту фінансових систем та інформації про суб'єктів ринку фінансових послуг.
Today, information and communication technologies are no longer an innovation; moreover, during the coronavirus pandemic, such technologies began to be actively used by various companies around the world. In modern conditions of intensification of competition in the market, financial institutions are forced to actively introduce new information technologies, launch innovative services, improve existing mechanisms for providing financial services. The article is aimed at studying the world experience of using information technologies in the work of financial institutions. and identifying the best world practices in order to further determine the prospects for their implementation in Ukraine. The authors analyze the experience of the European Union (in particular, Germany, Great Britain, Spain, Sweden, Switzerland), the United States, Japan and China in the use of the latest technologies by their financial institutions; the influence of information and communication technologies on the efficiency of certain financial institutions of these countries is determined. The authors conclude that the introduction of information technology in the activities of financial institutions provides the world's leading countries with the opportunity to maintain high rates in world rankings, and high competitive positions in the international financial services market. The article highlights the prospects for further research, namely the problem of cyber security, solving of which requires the development of effective mechanisms to combat cyber-attacks, as well as the development of innovative information technologies to protect financial systems and information about financial services market participants. ; На сьогодні інформаційно-комунікаційні технології вже не являють собою інновацію; до того ж у період пандемії коронавірусу такі технології почали активно використовуватись різноманітними компаніями в усьому світі. У сучасних умовах посилення конкурентної боротьби на ринку фінансові установи вимушені активно впроваджувати нові інформаційні технології, запускати інноваційні послуги, удосконалювати наявні механізми надання фінансових послуг. Стаття спрямована на дослідження світового досвіду використання інформаційних технологій у роботі фінансових установ та ідентифікацію кращих світових практик для подальшого визначення перспектив їх впровадження в Україні. Проаналізовано досвід країн Європейського Союзу (зокрема, Німеччини, Великої Британії, Іспанії, Швеції, Швейцарії), Сполучених Штатів Америки, Японії та Китаю в застосуванні їх фінансовими інститутами новітніх технологій; визначено вплив інформаційно-комунікаційних технологій на ефективність роботи окремих фінансових установ зазначених країн. Автори доходять висновку, що впровадження інформаційних технологій у діяльність фінансових установ забезпечує провідним країнам світу можливість утримання високих місць у світових рейтингах і високих конкурентних позицій на міжнародному ринку фінансових послуг. Серед перспектив подальших досліджень визначено проблему забезпечення кібербезпеки, що вимагає формування дієвих механізмів протидії кібератакам, а також розробки інноваційних інформаційних технологій захисту фінансових систем та інформації про суб'єктів ринку фінансових послуг.
Особливо слід відзначити діяльність нещодавно створених Туристично-інформаційних центрів у впровадженні нових видів послуг для розвитку сфери туризму. Від його бібліотечно-інформаційного забезпечення безпосередньо залежить ефективна організація туризму як однієї з основних інфраструктур економіки країни та розширення діяльності в цій сфері. У сучасний час, з метою забезпечення переходу нашої республіки до інформаційного суспільства, покращення туристичного бібліотечного інформаційного забезпечення та надання нових знань і навичок у цій галузі, створення національних інформаційних ресурсів у мережах туристичних бібліотек, загалом, цей напрямок став одним із пріоритетних напрямків туристичного бібліотечного інформаційного забезпечення. Оскільки проблема високого рівня формування бібліотечно-інформаційного сервісу в туризмі є актуальною для сучасного азербайджанського суспільства, ця проблема все ще досліджується фахівцями у згаданій нами галузі. У сфері впровадження нових видів послуг для розвитку сфери туризму слід особливо відзначити діяльність нещодавно створених Туристично-інформаційних центрів. Організації управління напрямками, які діють при Азербайджанському бюро туризму, працюють в напрямку розкриття туристичних можливостей регіонів, які вони охоплюють. У 2019 році Державне агентство з туризму Азербайджанської Республіки та Азербайджанське бюро туризму вирішили створити нові установи для розвитку, просування та управління туризмом у регіонах Азербайджану. Ці установи називаються організаціями управління призначеннями. Метою Організації управління напрямками є керівництво сталим розвитком туризму в регіонах Азербайджану, координація діяльності різних зацікавлених сторін, проведення та управління просуванням туризму. Організація управління напрямком представляє провідні регіональні туристичні регіони Азербайджану, об'єднує кілька регіонів і діє як прямий зв'язок між туристичними організаціями на національному рівні та громадами в державному секторі, приватному секторі, регіональному та місцевому рівнях.
One of the urgent issues of interstate cooperation, which is becoming increasingly important today, is to ensure the security of diplomats and other representatives of diplomatic missions of foreign countries located in Ukraine. The question of the effectiveness of measures aimed at strengthening the security and protection of diplomatic facilities and their personnel has been the subject of consideration by the United Nations General Assembly. In Ukraine, the protection of diplomatic missions is carried out by units of the National Guard of Ukraine. Execution of combat missions of this kind can take place both in calm conditions of daily activities and in conditions of aggravation of the socio-political situation in the country, and in crisis situations that necessitate the evacuation of members of diplomatic missions and property, escorting columns with personnel and cargo, protection of places of their compact stay. To date, the forms, methods and procedures for performing these tasks have not been fully explored or specified, which makes it difficult to plan and implement such security activities properly.Given the relevance of this study and its importance, this article presents the analysis of existing legal acts in the field of law-enforcement activities of the National Guard of Ukraine when performing tasks for the protection of diplomatic missions, including places where members of diplomatic staff stay compact in case of their evacuation in crisis situations in the state, accompanied by columns with personnel and cargo of diplomatic representative offices (consular offices) of foreign states that are evacuated in such conditions. On the basis of generalization and assessment of special legal norms governing the indicated sphere of social relations, views are set forth and directions for the improvement of this activity are proposed. ; Проведено аналіз чинних нормативно-правових актів у сфері правоохоронної діяльності Національної гвардії України під час виконання завдань з охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав в Україні, зокрема в умовах їх можливої евакуації. На основі узагальнення та оцінки спеціальних норм права, що регулюють вказану сферу суспільних відносин, викладені погляди та запропоновані шляхи вдосконалення нормативного регулювання такої діяльності.
One of the urgent issues of interstate cooperation, which is becoming increasingly important today, is to ensure the security of diplomats and other representatives of diplomatic missions of foreign countries located in Ukraine. The question of the effectiveness of measures aimed at strengthening the security and protection of diplomatic facilities and their personnel has been the subject of consideration by the United Nations General Assembly. In Ukraine, the protection of diplomatic missions is carried out by units of the National Guard of Ukraine. Execution of combat missions of this kind can take place both in calm conditions of daily activities and in conditions of aggravation of the socio-political situation in the country, and in crisis situations that necessitate the evacuation of members of diplomatic missions and property, escorting columns with personnel and cargo, protection of places of their compact stay. To date, the forms, methods and procedures for performing these tasks have not been fully explored or specified, which makes it difficult to plan and implement such security activities properly.Given the relevance of this study and its importance, this article presents the analysis of existing legal acts in the field of law-enforcement activities of the National Guard of Ukraine when performing tasks for the protection of diplomatic missions, including places where members of diplomatic staff stay compact in case of their evacuation in crisis situations in the state, accompanied by columns with personnel and cargo of diplomatic representative offices (consular offices) of foreign states that are evacuated in such conditions. On the basis of generalization and assessment of special legal norms governing the indicated sphere of social relations, views are set forth and directions for the improvement of this activity are proposed. ; Проведено аналіз чинних нормативно-правових актів у сфері правоохоронної діяльності Національної гвардії України під час виконання завдань з охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав в Україні, зокрема в умовах їх можливої евакуації. На основі узагальнення та оцінки спеціальних норм права, що регулюють вказану сферу суспільних відносин, викладені погляди та запропоновані шляхи вдосконалення нормативного регулювання такої діяльності.
The article considers detailed information about the creation and specialties of eight history museums of political repressions and totalitarianism in Lviv region. Additionally, it notes their notable regional specificity. The results of this investigation have practical application for similar exhibition designs throughout all the museums in Ukraine. Keywords: Totalitarianism, political repression, the NKVD of the USSR, museum institutions in Galicia ; У статті подано детальну інформацію про створення і тематику восьми музеїв історії політичних репресій і тоталітаризму Львівської області, відзначено їхню регіональну специфіку. Результати дослідження мають практичне значення для проектування експозицій музейних закладів такого типу в Україні Ключові слова: Тоталітаризм, політичні репресії, НКВС УРСР, музейні установи Галичини
Buha H. A credit union at the financial market of Ukraine: concept and legal regulation. The article establishes that the legislative features of financial services of credit unions include: the implementation of transactions with financial assets, which are proposedwith financial assets»; actions with financial assets are performed in the interests of third parties. It is proved that a financial service is a business transaction with monetary funds, securities and debt obligations, which is carried out on a paid or gratuitous basis by banking or non-bank financial institutions in the interests of service customers – consumers and possible third parties at their own expense of financial institutions, or at the expense of consumers or third parties or at the expense of funds raised from other persons in order to preserve their real value, and in the cases stipulated by the contract, making a profit by the consumer. Currently, financial institutions are acquiring significant importance, the activities of which are aimed at social development, in particular, at protecting the population from depreciation of funds, and providing citizens with financial services. Such signs are characteristic of the so-called credit cooperatives, whichin Ukraine act as credit unions. Ithas been established that a creditunion is created and functions onthe basis of a certain monolithicassociation of people in accordancewith their interests, joint activities or compact residence. Thanks to credit unions, individuals, cooperating with their efforts, ideas and funds, can receive the necessary services much cheaper than if each of them tried to act independently. The concept of a credit union as a non-profit nonbank financial institution, created on a cooperative basis by combining individuals to meet their financial needs, embodying a combination of features of a legal entity and specific features (a feature of a financial institution, an unprofitable nature of activities, features of a cooperative, features of a sub non-commercial business, and non-banking institution), which together determine its real legal potential and determine the legal basis for its activities in the financial services market. to be considered «the commission of actual and / or legal actions ; У статті встановлено, що до законодавчих ознак фінансових послуг кредитних спілок належать:здійснення операцій із фінансовими активами, що пропонується вважати «учиненням фактичних та/або юридичних дій з фінансовими активами»; дії з фінансовими активами провадять в інтересах третіх осіб. Доводиться, що фінансова послуга – це господарська операція з грошовими коштами, цінними паперами та борговими зобов'язаннями, що здійснюється на платній або безоплатній основі банківськими або небанківськими фінансовими установами в інтересах замовників послуг – споживачівта можливих третіх осіб за власний рахунок фінансових установ,або за рахунок споживачів чи третіх осіб, або за рахунок грошових коштів, залучених від інших осіб, із метою збереження їх реальної вартості, а у випадках, передбачених договором, – отримання прибутку споживачем. Нині неабиякої значущості набувають фінансові установи, діяльність яких спрямована на соціальний розвиток, зокрема на захист населення від знецінення коштів, надання громадянам фінансових послуг. Такі ознаки притаманні так званим кредитним коопераціям, які в Україні діють як кредитні спілки. Встановлено, що кредитна спілка створюється та функціонує на базі певного монолітного об'єднання людей відповідно до їхніх інтересів, спільної діяльності або компактного місця проживання. Завдяки кредитним спілкам особи, кооперуючи свої зусилля, ідеї та кошти, можуть отримати необхідні послуги значно дешевше, ніж якщо б кожен із них намагався діяти самостійно. Надано поняття кредитної спілки як неприбуткової небанківської фінансової установи,створеної на кооперативних засадах шляхом об'єднання фізичних осіб для задоволення їхніх фінансових потреб, які уособлюють поєднання ознак юридичної особи та специфічних ознак (ознак фінансової установи, неприбутковий характер діяльності, ознак кооперативу, ознак суб'єкту некомерційного господарювання та небанківської установи), які у сукупності і визначають її реальний правовий потенціал, та визначено правові основи її діяльності на ринку фінансових послуг.
Досліджено специфіку функціонування Організації із заборони хімічної зброї. Встановлено компетенції і порядок формування провідних установ організації. Розкрито потенціал організації у забезпеченні міжнародної хімічної безпеки. Встановлено повноваження організації щодо порушників міжнародного права у сфері хімічної безпеки. Розкрито роль Організації із заборони хімічної зброї як провідної контролюючої установи у реалізації положень Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення. Визначено взаємовідносини організації з країнами-членами, міжнародними організаціями, представниками хімічної промисловості та громадянського суспільства. Підкреслено зв'язок організації з ООН.Доводиться, що Організація із заборони хімічної зброї є провідним багатостороннім об'єднанням в системі світової хімічної безпеки, яке сприяє врегулювання міжнародних відносин щодо знищення хімічної зброї, контролю над хімічною зброєю, розробки, виробництва, накопичення хімічних речовин прямого та подвійного призначення. Встановлено, що провідними структурами організації є Конференція держав-учасниць, Виконавча рада, Технічний секретаріат, Науково-консультативна рада, Комісія з питань конфіденційності та Консультативний орган з адміністративних та фінансових питань. Серед провідних напрямів практичної діяльності організації важливу роль відіграють інспекції, оскільки дозволяють представникам установи з'ясувати стан хімічної безпеки на окремих територіях та сприяють підтримки довіри між світовими акторами, обмін інформацією між країнами-учасницями та допомога державам, які постраждали від використання хімічної зброї, або прагнуть вдосконалити систему хімічної безпеки. Аналіз діяльності організації доводить, що установа постійно корегує методи реалізації своїх функцій у відповідності із новими світовими загрозами, бере участь у створенні нових міжнародних норм у сфері хімічної безпеки, а також, за погодженням з ООН, відбувається розширення її повноважень.Встановлено, що існуюча структура та способи діяльності дозволяють Організація із заборони хімічної зброї забезпечувати міжнародну хімічну безпеку та оперативно реагувати на її порушення.
В статье рассматривается сущность, классификация и значение контроля за деятельностью учреждений исполнения наказаний, исследуется проблема соотношения контроля и надзора, раскрываются особенности прокурорского надзора за соблюдением законов в учреждениях исполнения наказаний при исполнении судебных решений в уголовных делах, отмечена роль институтов гражданского общества в пенитенциарной деятельности государства. ; The article presents the content, classification and meaning of the control over the activities of penitentiary institutions, examines the problem of the relation of control and supervision, considers the specific features of procurator's supervision over law compliance in penitentiary institutions in the execution of judicial decisions in criminal cases, highlighted the role of civil society institutions in penitentiary government action.
The article is dedicated to the history of new typology of museum institutions – museums of political repression and totalitarianism history. Based on a great number of publications, the authors attempted to analyze not only the national museums of that type, but also the museum institutions in the former Soviet Union and Europe. Keywords: Gulag, Kolyma, communism musefication, political repression, totalitarian regimes ; Стаття присвячена історії формування нової типологічної групи музейних закладів – музеїв історії політичних репресій та тоталітаризму. Автори здійснили спробу проаналізувати не лише вітчизняні музеї зазначеного типу, а й музейні установи на теренах колишнього Радянського Союзу та Європи, спираючись на значну кількість публікацій. Ключові слова: Гулаг, Колима, музеєфікація комунізму, політичні репресії, тоталітарні режими
The activity of budgetary institutions has its peculiarities, namely: they are a component of the budget system of Ukraine; carry out activities on the rights of state or communal property; the purpose of the activity is not to make a profit; receive financial resources from the budgets of the respective levels; the financial condition of the budgetary institution is determined by the adequacy and timeliness of financial resources from the budgets of the respective levels. These features determine the corresponding specifics of the regulatory support of the accounting process in public sector institutions. Regulatory support of accounting is a set of legal documents that establish uniform requirements for accounting in budgetary institutions. The regulatory framework is a collective reflection of social, political, economic, international influences. The paper considers the development of budget accounting in the 20-21 century. The emergence of various forms of ownership after 1991 has led to significant reform processes in budget accounting. Regulatory and legal support of accounting in budgetary institutions can be divided into three levels: higher level - regulates the activities of all business entities, regardless of ownership; middle level - is characterized by regulatory support for accounting of public sector institutions; lower level - determines the list of standards that are developed and operate solely to ensure the activities of a particular institution. The basis of accounting is the basic standards adopted by the main legislative body of Ukraine and determine the legal basis for the operation of economic entities of various forms of ownership. These include the Constitution of Ukraine, the Commercial Code of Ukraine, the Civil Code of Ukraine, the Labor Code of Ukraine, the Code of Administrative Offenses, the Tax Code of Ukraine. In this normative link, it is important to highlight the Budget Code of Ukraine and the Law of Ukraine «On Accounting and Financial Reporting in Ukraine». The average level of regulatory support includes regulations that determine the methodology of accounting for assets, liabilities and business processes in budgetary institutions. Familiarization of a practicing accountant with the standards of higher and middle levels provides basic knowledge about the current methods of accounting in budgetary institutions. But each budgetary institution has its own peculiarities in the construction of the accounting process. The head of the budget institution approves a package of internal documents that define the rules of operation of this institution: staff and salaries, form of remuneration, job responsibilities of staff, accounting policy of the budget institution. It should be noted that the head of the budget institution forms its accounting policy in accordance with applicable law. The regulatory framework for accounting in budgetary institutions is in the process of reform and constant change. The changes are due to the globalization processes taking place in the world and Ukraine's desire to join them. ; Діяльність бюджетних установ має свої особливості, які зумовлюють відповідну специфіку нормативного забезпечення облікового процесу в установах державного сектору. Метою написання статті є проведення аналізу нормативно-правового забезпечення облікового процесу господарської діяльності бюджетних установ. Нормативне забезпечення обліку – це комплекс нормативно-правових документів, які встановлюють єдині вимоги до ведення обліку у бюджетних установах. Нормативна база є сукупним відображенням соціального, політичного, економічного, міжнародного впливів. У роботі розглянуто розвиток бюджетного обліку у 20-21 столітті. Виникнення різних форм власності після 1991 року призвело до суттєвих реформаційних процесів у бюджетному обліку. Нормативно-правове забезпечення обліку у бюджетних установах можна поділити на три рівні: вищий рівень – регулює діяльність всіх суб'єктів господарювання, незалежно від форми власності; середній рівень – характеризується нормативним забезпеченням обліку діяльності установ державного сектору економіки; нижчий рівень – визначає перелік нормативів, які розроблені і функціонують виключно для забезпечення діяльності конкретної установи. Основою ведення обліку є базові нормативи, які прийняті основним законодавчим органом України і визначають правові засади функціонування суб'єктів господарювання різних форм власності. Сюди відноситься Конституція України, Господарський Кодекс України, Цивільний Кодекс України, Трудовий Кодекс України, Кодекс про адміністративні правопорушення, Податковий Кодекс України. У цій нормативній ланці важливо виділити, Бюджетний кодекс України та Закон України «Про Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Середній рівень нормативно-правового забезпечення включає у себе нормативні акти, які визначають методику обліку активів, пасив та господарських процесів у бюджетних установах. Ознайомлення практикуючого бухгалтера з нормативами вищої і середньої ланок дає базові знання щодо діючої методики обліку у бюджетних установах. Але кожна бюджетна установа має свої особливості у побудові облікового процесу. Керівник бюджетної установи затверджує пакет внутрішніх документів, які визначають правила функціонування цієї установи: штат працівників та посадові оклади, форма оплати праці, посадові обов'язки штатних працівників, облікова політика бюджетної установи. Слід зазначити, що керівник бюджетної установи формує свою облікову політику у відповідності до діючого законодавства. Нормативна база з обліку в бюджетних установах знаходиться у процесі реформування і постійних змін. Зміни зумовлені глобалізаційними процесами, які відбуваються у світі та прагненням України приєднатися до них.
