Suchergebnisse

Judgments of the Supreme Court, their legal nature, tasks and importance have repeatedly been the subject of discussions among the legal scholars and the legal practitioners, so this issue will not be the main point of the article.Quasi-regulation as one of the most significant functions of the legal opinions of the Supreme Court will be described in the article on the example of family dispute cases.The legal opinions of the Supreme Court are generally acknowledged as quasi-precedents and the article contains the conclusion that such terminological definition is the most balanced as the Supreme Court caselaw could not be called precedent in the meaning of this definition in Anglo-Saxon law.The research has proved that quasi-precedents can set the quasi-legal regulation.In that context, however, it is important to distinguish that precedents can create legal regulation, while the quasi-precedents can provide the rule of law with additional regulatory content by its wider interpretation.This can be clearly observed when the Court of Cassation interprets in common the general and special legal provisions.It is proved that quasi-regulation, which is provided by the Supreme Court in certain cases, is the result of the several objective processes, including:– convergence of Anglo-Saxon and Romano-Germanic Law;– transformation of the national legal system from authoritarian soviet to democratic;– gradual abandonment from positivistic interpretation of legal provision in favor of rule of law and faire justice (human-centered);– more frequent application of dynamic interpretation of legal provisions.At the same time, it should be emphasized that quasi-regulation is not the prior task of the Supreme Court for the reason that ensuring the uniformity and sustainability of case law remains its basic function. Quasi-regulation is an additional instrument aimed at strengthening the rule of law in Ukraine.In this regard such an instrument is more useful when: (1) rules of positive law do not fulfill this function; (2) there is a need to use the legal regulation for resolving the conflicts of law and filling the gaps in legislation.Quasi-regulation contributes to the development of the doctrine of law and becomes an indicator for the legislator that certain relations need urgent regulation, that public relations have changed, become more complicated and need immediate legislative regulation, and that legislators demonstrate slow response to the mentioned changes. ; У статті розкрито проблему правової природи рішень Верховного Суду, а саме виокремлено таку їхню ознаку, як квазіпрецедентність. У дослідженні доведено, що квазіпрецедентність практики Верховного Суду – це не тільки імперативність рішень суду касацій для судів нижчої інстанції, але й такі рішення можуть виконувати квазірегуляторну функцію. Обґрунтовано думку, що квазірегулювання є спеціальним правовим інструментом Верховного Суду, за допомогою якого спори вирішуються на засадах принципів верховенства права та справедливості, а також за допомогою нього касаційний суд може заповнювати прогалини та долати колізії в законодавстві. Наголошено на тому, що квазірегулювання має межі, тобто можливе тільки за відсутності спеціальної норми права, яка фактично створюється судом у процесі розширеного тлумачення загальної норми. Для ілюстрації квазірегулювання в дії обрано сімейний спір про відшкодування моральної шкоди на користь дитини з біологічної матері, яка її покинула. Це перший в історії українського правозастосування приклад щодо захисту права дитини та яскравий приклад квазірегулювання, яке здійснює Верховний Суд.

The article considers the role, the function and the place of museums in the modern world in the conditions of the electronic revolution, change of generations, the beginning of the postmodernism era. Accordingly, to these statements, there are questions related to the revision of the museum communication system relatively modern forms, understandable to the new generation. Speaking of museum communication, first of all, we mean a change in approaches to the formation and creation of a museum exhibition, which is the main platform for interaction with the public, and therefore communication with the visitor.The author pays attention to the issue of separating the second main function of the museum, along with storage. In today's digital and post-industrial society, the availability of collections for visitors comes to the fore in museums, as well as the form of exhibitions and the way it constructed.The article analyzes the reasons for the change of museums forms and their activities, following the functioning of various models in society and their conflict. It argued that the situation in museums reflects a broader conflict between two models of democracy, which, although unevenly, but coexist today: pedagogical and performative model. The first, among other things, provides that a person, to be a citizen, must be prepared through education, to participate in high culture. The second considers each person as a consumer/customer who consciously has the right to accept or reject a product.Therefore, the author paid special attention to the narrative museum as one of the forms of the postmodern museum, which functionates within the framework of the performative model, the construction of its exposition and the perception of its visitors. Also, considers the range of ways of displaying objects as well as its expansion in comparison with the classical modernism museum. Additional modern presentation methods provided, including story virtualization and related educational activities that added to the classical exposition base. The author present signs characterize the narrative of the museum. ; У статті розглядається роль, функція і місце музеїв у сучасному світі в умовах електронної революції, зміни поколінь, початку ери постмодернізму. Відповідно до цього піднімається питання про перегляд системи музейної комунікації відповідно до сучасних, зрозумілих представникам нового покоління форм. Говорячи про музейну комунікацію, перш за все, мається на увазі зміна підходів до формування та створення музейної експозиції, яка є головним майданчиком взаємодії з публікою, а відповідно і комунікації з відвідувачем. Автор приділяє увагу питанню виокремленню другої головної функції музею, наряду із зберіганням. У сучасному цифровому і постіндустріальному суспільстві, на перший план в музеях виходить доступність колекцій для відвідувачів, а відповідно - форма експозицій і спосіб їх побудови. В статті аналізуються причини зміни форм музеїв та їхньої діяльності, у відповідності до функціонування у суспільстві різних моделей і їх конфлікту. Стверджується, що ситуація в музеях відображає більш широкий конфлікт між двома моделями демократії, які нехай і нерівномірно, але співіснують сьогодні: педагогічної і перформативной. Перша, серед іншого передбачає, що людина, для того щоб бути громадянином, повинна бути підготовленою через освіту, брати участь у високій культурі. Друга вважає кожну людину споживачем / клієнтом, що свідомо має право приймати або відкидати той чи інший продукт. Тому особливу увагу автор приділив нараційному музею, як одній з форм постмодерністичного музею, що функціонує в рамках перформативної моделі, побудові його експозиції та сприйняттю її відвідувачами. Аналізується діапазон способів відображення об'єктів а також його розширення у порівнянні з класичним модерністичним музеєм. Наводяться додаткові сучасні методи представлення, включаючи віртуалізацію розповіді і супутні освітні заходи, що додаються до класичного арсеналу екпсонування. Подаються ознаки за якими характеризується наративність музею.

З розпадом Радянського Союзу, а особливо з початком російської агресії проти Української держави, питання «політичного русинства», як і русинізму загалом, стало сьогодні дієвим інструментом шантажу та знищення з боку Росії широкого кола країн Центральної та Східної Європи. За словами автора статті, це насамперед Україна, Словаччина, Польща та Румунія, Чехія, Молдова та балканські держави, де проживає велика україно-русинська громада. З огляду на геополітичні завдання, які ставлять перед собою провідні політичні суб'єкти, центр такого впливу, на думку автора, може зміщуватися, хоча Україна завжди залишається серед ключових цілей. Питання протидії сучасним викликам і загрозам, серед яких політичний русинизм тощо, – закликає до більш уважного вивчення цієї проблеми. Він має на меті коротко висвітлити основні етапи становлення та розвитку політичного русинства, показати деякі практичні кроки ідеологів русинізму, якими керуються спецслужби сусідніх держав з метою дестабілізації ситуації в Україні. У статті аналізуються витоки політичного русинізму, основні ідеологічні засади, зокрема сучасної форми «неорусинізму». Автор демонструє історичний зв'язок між російським використанням русинізму та сучасною ситуацією в регіоні. На думку автора, глибоке розуміння природи політичного русинізму дозволить різним зацікавленим інституціям України, зокрема державним органам, ефективно нейтралізувати та запобігати, в тому числі в рамках багатоформатнихміжнародних платформ, спробам окремих сусідніх держав, насамперед Росії, дестабілізувати ситуацію в Україні, використовуючи це явище як один із ефективних інструментів гібридної війни

Judgments of the Supreme Court, their legal nature, tasks and importance have repeatedly been the subject of discussions among the legal scholars and the legal practitioners, so this issue will not be the main point of the article.Quasi-regulation as one of the most significant functions of the legal opinions of the Supreme Court will be described in the article on the example of family dispute cases.The legal opinions of the Supreme Court are generally acknowledged as quasi-precedents and the article contains the conclusion that such terminological definition is the most balanced as the Supreme Court caselaw could not be called precedent in the meaning of this definition in Anglo-Saxon law.The research has proved that quasi-precedents can set the quasi-legal regulation.In that context, however, it is important to distinguish that precedents can create legal regulation, while the quasi-precedents can provide the rule of law with additional regulatory content by its wider interpretation.This can be clearly observed when the Court of Cassation interprets in common the general and special legal provisions.It is proved that quasi-regulation, which is provided by the Supreme Court in certain cases, is the result of the several objective processes, including:– convergence of Anglo-Saxon and Romano-Germanic Law;– transformation of the national legal system from authoritarian soviet to democratic;– gradual abandonment from positivistic interpretation of legal provision in favor of rule of law and faire justice (human-centered);– more frequent application of dynamic interpretation of legal provisions.At the same time, it should be emphasized that quasi-regulation is not the prior task of the Supreme Court for the reason that ensuring the uniformity and sustainability of case law remains its basic function. Quasi-regulation is an additional instrument aimed at strengthening the rule of law in Ukraine.In this regard such an instrument is more useful when: (1) rules of positive law do not fulfill this function; (2) there is a need to use the legal regulation for resolving the conflicts of law and filling the gaps in legislation.Quasi-regulation contributes to the development of the doctrine of law and becomes an indicator for the legislator that certain relations need urgent regulation, that public relations have changed, become more complicated and need immediate legislative regulation, and that legislators demonstrate slow response to the mentioned changes. ; У статті розкрито проблему правової природи рішень Верховного Суду, а саме виокремлено таку їхню ознаку, як квазіпрецедентність. У дослідженні доведено, що квазіпрецедентність практики Верховного Суду – це не тільки імперативність рішень суду касацій для судів нижчої інстанції, але й такі рішення можуть виконувати квазірегуляторну функцію. Обґрунтовано думку, що квазірегулювання є спеціальним правовим інструментом Верховного Суду, за допомогою якого спори вирішуються на засадах принципів верховенства права та справедливості, а також за допомогою нього касаційний суд може заповнювати прогалини та долати колізії в законодавстві. Наголошено на тому, що квазірегулювання має межі, тобто можливе тільки за відсутності спеціальної норми права, яка фактично створюється судом у процесі розширеного тлумачення загальної норми. Для ілюстрації квазірегулювання в дії обрано сімейний спір про відшкодування моральної шкоди на користь дитини з біологічної матері, яка її покинула. Це перший в історії українського правозастосування приклад щодо захисту права дитини та яскравий приклад квазірегулювання, яке здійснює Верховний Суд.

The time limits of the life of one generation are about 25-30 years, so lived in the struggle for building its own state and its armed defence, this time for Ukraine goes down in the history of the first generation of creation and attempts to comply with four military doctrines (1993-2004-2012-2015), in which our own defence course was proclaimed.
The theoretical basis of these official documents of significance were certain paradigms of military-political thinking, according to which Ukraine did not consider it a continuation of politics. The direction and principles of military policy (defence or security policy in European terminology) for modern Ukraine from the mid-20s of the XIX century, as well as 100 years ago, again came to the fore in connection with the implementation of previously abstract concepts " annexation "," occupation "," war ", which allegedly did not exist for our country in recent history. But today they have been embodied or, in the image of Franz Kafka, "reincarnated" into threatening forms of Russia's military practice against our state, the end of which is not yet visible in the near future. The military-theoretical and political response was the "Military Strategy of Ukraine" in 2021, which "opened" a new generation of paradigms of militarypolitical thinking. The main thesis is the belief that the protection of sovereignty and strengthening of military security is the military-theoretical and political response was the "Military Strategy of Ukraine" in 2021, which "opened" a new generation of paradigms of military-political thinking. The main thesis is the belief that the protection of sovereignty and strengthening of military security is the creation of a "comprehensive defence system" with the integration of all forces of the state and civil society, law enforcement agencies and volunteers, administrative regions and territorial communities.
The military-theoretical and political response was the "Military Strategy of Ukraine" in 2021, which "opened" a new generation of paradigms of military-political thinking. We will prove that this is a philosophy of military security instead of the previously expressed doctrinal military-political ideas of entrusting a matter of national importance to the forces of the defence sector. The new generation of public life Ukraine will begin with a new paradigm of militarypolitical thinking, the central idea of which is the transition from hopes for the political levers of defence for international cooperation to the creation of a system of comprehensive national security with the synergistic potential of Ukrainianity.

The article analyzes the scientific achievements of the classical economic school representatives of the second half of the 17th - middle of the 19th century in the field of lending through the prism of modernity. The goal of research is to study the evolution of views on the nature and role of lending by the classical school representatives of economics in the second half of 17th - mid 19th centuries. Methods of research. Both general scientific and special methods of scientific cognition were used to solve the tasks, that were set for the goal. Systematic and structured approaches, methods of generalization, analysis, comparison, synthesis, and scientific abstraction were used in the process of writing the article. Results of work. In the article had been established and analyzed the evolution of the theoretical understanding of the lending problem in the classical school of economics from the time of its foundation to the beginning of the realization of its theoretical achievements in the financial and economic space of the Russian Empire. The field of application of results. The results of the held study can be used in teaching courses in the history of economics and economic thought, as well as other economic disciplines, in the training of specialists in banking, credit and economic theory. Conclusions. The held study of the views evolution of the classical economic school representatives on the problem of lending allows us to conclude that credit as a socio-economic phenomenon has aroused significant interest of researchers. Among the main questions, that were set by scientists, were questions related to the principles of reward formation for the credit and its role in the development of the country's economy. Many researchers have paid attention to the question of the state's place in the credit relations of the borrower and the lender. Examining the process of transformation of economic theory, we can conclude that the role of the state as a strict regulator of credit relations had gradually changed to the role of guarantor of credit obligations. A significant impetus to the development of economics in the context of understanding credit in the Russian Empire was made by M. Bunge. He has not only theoretically justified the importance of the credit availability for the development of economic relations, but also put his own scientific ideas into practice.

The purpose of the article is to highlight the results of the analysis of organizational and economic transformations in the process of carrying out the agrarian reform and to draw the attention of scientists, government officials, and society to the urgency of solving the problem of improving the agrarian system of Ukraine. Research methods. During the research, the following methods were used: abstract-logical (to determine the essence of the agrarian system, the generalization of the organizational and economic transformations processes during the agrarian reform, the formation of conclusions); economic and statistical (to analyze the results of improving the agrarian structure) comparative analysis (to determine the positives and negatives of organizational and economic transformations in agriculture of the world countries and in Ukraine). Research results. During the process of agricultural transformation analyzing in 2000-2018, it was revealed that by 2010, instead of the state collective agrarian system in Ukraine, a private-lease agrarian system has been formed, the characteristic features of which are private ownership of land, property, and results of activities, lease land relations and the multiformity of organizational and legal forms of market management. As a result, the production and export of agricultural products increased significantly. However, in the future, a latifundist structure began to form in the agriculture of Ukraine due to the concentration of farmland for the use of vertically integrated agricultural holding groups, in general, it has a positive effect on the development of agricultural production. However, such a system carries the threat of landlessness of peasants and the spread of semi-feudal forms of agricultural land lease. It does not contribute to the rural communities' development and improves the living standards of rural residents, for most of whom agricultural and related activities are the main source of their own income and revenues to local budgets. Scientific novelty. The essence and definition of the concept "agrarian system" are substantiated. For the first time, it was concluded that as a result of agrarian organizational and economic transformations in Ukraine a private-lease agrarian system was formed, its positive aspects and threats were systematized. Scientific provisions and recommendations for the continuation of agrarian reform for the formation of an agrarian system aimed at the integrated (balanced) development of agriculture, rural communities, and territories have been further developed. Practical significance. The results of the study can be used by scientists, government officials, and practitioners to solve the problem of national importance - improving the agricultural system of Ukraine. Tabl.: 4. Figs.: 1. Refs.: 16.

У статті проаналізовано особливості сучасного стану політизації угорської національної меншини в Україні. Автор розглядає сучасний стан політизації угорців Закарпаття. Підкреслюється, що захист своєї меншини Угорщина просуває не тільки в Україні, однак, і в Австрії, Румунії, Словаччині, Сербії та Хорватії, в контексті ідеї «відродження Угорщини». Розкрито особливості автономістських прагнень Закарпаття, в цілому, та угорської меншості, зокрема. Виокремлюється важливий вплив економічного стану регіону на активізацію автономістських тенденцій. Автор акцентує увагу на винятковому значенні питання подвійного громадянства угорської національної меншини на території України, що посилює відцентрові тенденцій у регіоні. Проаналізовано інші обставини та чинники які є вагомими та суттєво впливають на політизацію угорської національної меншини, розвиток дискурсу стосовно відмінного бачення політичного майбутнього регіону.

У результаті дослідження одержано низку наукових положень, які мають важливе значення для практики застосування кримінального закону. Проаналізувавши наукові роботи щодо розглядуваного питання, було доведено, що дослідження принципу рівності є актуальним з огляду викривлене розумінням розглядуваного принципу в Україні. У статті доведено тези про роль принципу рівності перед кримінальним законом під час кримінально-правової кваліфікації. Їх можна описати такими положеннями: 1) дотримання правил кримінально-правової кваліфікації діяння та застосовувати їх щодо осіб, незалежно від їх расового, національного, соціального походження, релігійної приналежності, суспільних або політичних поглядів, професійного статусу тощо; 2) разом з тим, правозастосовним органам під час кримінально-правової кваліфікації необхідно враховувати як об'єктивні, правові відмінності осіб, діяння яких кваліфікується, так й індивідуальні ознаки самого діяння. Таке врахування об'єктивних відмінностей вимагає диференційована рівність. Порушенням принципу рівності перед кримінальним законом будуть помилки або зловживання правозастосовних органів. Такі помилки або зловживання бувають двох видів: 1) різна кримінально-правова кваліфікація діяння у випадку подібних юридичних ситуацій; 2) однакова кримінально-правова кваліфікація діяння у випадку різних юридичних ситуацій; 3) ігнорування ознак, які мають правове значення для кваліфікації. Ці помилки або зловживання можуть вважатися порушенням принципу рівності перед кримінальним законом лише тоді, коли вони дискримінують окремі категорії суб'єктів за певними ознаками. Тому, не будь-які помилки або зловживання у кваліфікації можуть вважатися порушенням принципу рівності перед кримінальним законом, а лише дискримінуючі. Такі помилки мають ненавмисний характер. Натомість, зловживання завжди є умисним, часто зумовлене неправовими матеріальними чинниками ; В результате исследования получен ряд научных положений, которые имеют важное значение для практики применения уголовного закона. Проанализировав научные работы по рассматриваемому вопросу, было доказано, что исследование принципа равенства является актуальным, учитывая искаженное понимание рассматриваемого принципа в Украине. В статье доказано тезисы о роли принципа равенства перед уголовным законом при уголовно-правовой квалификации. Их можно описать следующими положениями: 1) соблюдение правил уголовно-правовой квалификации деяния и применять их в отношении лиц, независимо от их расового, национального, социального происхождения, религиозной принадлежности, общественных или политических взглядов, профессионального статуса и т.д.; 2) вместе с тем, правоприменительным органам при уголовно-правовой квалификации необходимо учитывать как объективные, правовые различия лиц, действия которых квалифицируется, так и индивидуальные признаки самого деяния. Такое учета объективных различий требует дифференцированная равенство. Нарушением принципа равенства перед уголовным законом будут ошибки или злоупотребления правоприменительных органов. Такие ошибки или злоупотребления бывают двух видов: 1) разная уголовно-правовая квалификация деяния в случае подобных юридических ситуаций; 2) одинаковая уголовно-правовая квалификация деяния в случае различных юридических ситуаций; 3) игнорирование признаков, имеющих правовое значение для квалификации. Эти ошибки или злоупотребления могут считаться нарушением принципа равенства перед уголовным законом только тогда, когда они дискриминируют отдельные категории субъектов по определенным признакам. Поэтому, не любые ошибки или злоупотребления в квалификации могут считаться нарушением принципа равенства перед уголовным законом, а лишь дискриминирующие. Такие ошибки имеют непреднамеренный характер. Зато, злоупотребление всегда является умышленным, часто обусловлено неправовыми материальными факторами ; In the article under consideration, the author proves facts in a number of scientific provisions that are important for the practice of criminal law. After analyzing the scientific works on this issue, it was proved, that the study of the principle of equality is relevant given the distorted understanding of the principle in Ukraine. The article proves the thesis about the role of the principle of equality before the criminal law during the crime qualification. They can be described by the following provisions: 1) compliance with the rules of criminal law qualification of the act and application them to persons regardless of their racial, national, social origin, religion, social or political views, professional status, etc .; 2) at the same time, law enforcement bodies during the criminal-legal qualification must take into account both the objective, legal differences of the persons, whose action is qualified, and the individual characteristics of the act itself. Such consideration of objective differences requires «differentia equality». Violations of the principle of equality before the criminal law will be errors or abuses of law enforcement agencies. Such errors or abuses are of two types: 1) different criminal-legal qualification of the act in the case of similar legal situations; 2) the same criminal-legal qualification of the act in the case of different legal situations; 3) ignoring the features that have legal significance for the qualification. These errors or abuses can be considered a violation of the principle of equality before the criminal law only if they discriminate against certain categories of subjects on certain grounds. Therefore, not any errors or abuses in qualifications can be considered a violation of the principle of equality before the criminal law, but only discriminatory. Such errors are unintentional. Instead, abuse is always intentional, often due to non-legal material factors

The article analyzes some peculiarities of the campaigning in social media (on Facebook example) by the political forces that entered (according to the election results 2019) to their national parliaments (the Verkhovna Rada of Ukraine and the Sejm of the Republic of Poland). The type of the content posted in Facebook, as well as user reactions, have been explored in the article. There were selected the common features and differences of using Facebook (that remains the most popular social media in the above-mentioned countries) in the parliamentary election campaigns of Ukraine and Poland in 2019. The following methods were used in the study: empirical, functional and comparative. It was stated that in both countries Facebook (like other social media) is not yet the main agitation tool, but it continues to gain more popularity and publicity, and not only in the electoral process. This fact is also related to the growing number of the Internet users. The most popular content type in social media is photo or (less frequently) video. However, not all political forces in both countries make full use of the Facebook possibilities (for example, Facebook events are not always created, comments often remain unanswered, etc.). Also, Facebook pages of some political parties are not sufficiently supported (such cases are observed not only in Ukraine but also in Poland). Instead, more attention is focused on social media profiles of the political forces leaders and on the advertising or campaigning in traditional media. Further development of this research may include analysis of campaigning in other social media, funds spent on advertising and / or profile management, profiles of the political forces leaders. The results of the research can be used not only for conducting of the effective electoral campaigns by political forces, but also for the high quality social changes (e.g, be applied in the public organisations or government agencies work).