Suchergebnisse

The object of research is the settlements with online store buyers. One of the most problematic places is the issue of accounting and analysis of e-commerce currency settlements, as this issue remains beyond scientific research. This leads to real problems in practice in the corresponding subsystems of the enterprise management system.The normative and legal base of the Ukrainian legislation concerning the settlement of purchases with the Internet store is analyzed. The correspondence of accounting accounts of settlements with buyers in terms of cash and electronic money is investigated. During the settlement by electronic money, such payment systems as WebMoney, RUpay are considered.In the course of the research, the method of scientific generalization (when summing up the results of this study), grouping and system analysis – to determine the essence of payments with online store buyers) are used.During the study, it is found that despite the rapid growth of trade through the Internet, this area remains unregulated at the legislative level. Legislation does not provide for a separate normative document that could regulate trade through an online store, that is, it is regulated by the same documents as other types of trade. And the reflection in the accounting transactions of settlements with buyers should be carried out depending on the methods of delivery and type of payments. At the same time, settlements by electronic money are complicated by the fact that in order to determine the tax base of the amount of received income, they must be confirmed by statements from the bank, that is, these settlements should be carried out with the help of a bank.The practical value of the research results is that they can be used in the future when making managerial decisions by the management of the company and developing measures to increase the settlement discipline between suppliers and buyers of the online store. This research topic today is very relevant, because the legislation of Ukraine does not define a regulatory document that could establish trade through the online store. Thus, there is a need to improve state regulation of trade through the global Internet. ; Объектом исследования выступают расчеты с покупателями интернет-магазина. Одним из самых проблемных мест является вопрос учета и анализа валютных расчетов электронной коммерции, так как данный вопрос остается вне области научных исследований. Это приводит к возникновению реальных проблем на практике в соответствующих подсистемах системы управления предприятия.Проанализирована нормативно-правовая база украинского законодательства по осуществлению расчетов с покупателями интернет-магазина. Исследована корреспонденция бухгалтерских счетов расчетов с покупателями в разрезе наличных и электронных денег. При расчете электронными деньгами были рассмотрены такие платежные системы, как WebMoney, RUpay.При проведении исследования были использованы метод научного обобщения (при подведении итогов данного исследования), группировки и системного анализа (для определения сущности расчетов с покупателями интернет-магазина).В ходе исследования было выявлено, что несмотря на быстрый рост торговли через Интернет, эта сфера остается до сих пор неурегулированной на законодательном уровне. Законодательством не предусмотрено отдельного нормативного документа, который смог бы регламентировать торговлю через интернет-магазин, то есть она регламентируется теми же документами, что и другие виды торговли. А отражение в бухгалтерском учете операций по расчетам с покупателями должно осуществляться в зависимости от способов доставки и вида расчетов. При этом, расчеты электронными деньгами осложняются тем, что с целью определения базы налогообложения суммы полученного дохода, они должны быть подтверждены выписками из банка, то есть данные расчеты должны проводиться с помощью банка.Практическое значение полученных результатов исследования заключается в том, что они в будущем могут быть использованы при принятии управленческих решений руководством предприятия и разработке мер с целью повышения расчетной дисциплины между поставщиками и покупателями интернет-магазина. Данная тематика исследования на сегодняшний день является весьма перспективной, потому что законодательством Украины не определено нормативного документа, который смог бы налаживать торговлю через интернет-магазин. Таким образом, возникает необходимость в совершенствовании государственного регулирования торговли через глобальную сеть Интернет. ; Об'єктом дослідження виступають розрахунки з покупцями інтернет-магазину. Одним з найбільш проблемних місць є питання обліку та аналізу валютних розрахунків електронної комерції, тому що дане питання залишається поза науковими дослідженнями. Це призводить до виникнення реальних проблем на практиці у відповідних підсистемах системи управління підприємства.Проаналізована нормативно-правова база українського законодавства щодо здійснення розрахунків з покупцями інтернет-магазину. Досліджено кореспонденцію бухгалтерських рахунків розрахунків з покупцями у розрізі готівкових та електронних грошей. Під час розрахунку електронними грошима було розглянуто такі платіжні системи, як WebMoney, RUpay.При проведенні дослідження були використані метод наукового узагальнення (при підведенні підсумків даного дослідження), групування та системного аналізу (для визначення сутності розрахунків з покупцями інтернет-магазину).В ході дослідження було виявлено, що не дивлячись на швидке зростання торгівлі через мережу Інтернет, ця сфера залишається і досі неврегульованою на законодавчому рівні. Законодавством не передбачено окремого нормативного документа, що зміг би регламентувати торгівлю через інтернет-магазин, тобто вона регламентується тими ж самими документами, що й інші види торгівлі. А відображення в бухгалтерському обліку операцій розрахунків з покупцями має здійснюватися залежно від способів доставки та виду розрахунків. При цьому, розрахунки електронними грошима ускладнюються тим, що з метою визначення бази оподаткування суми отриманого доходу, вони повинні бути підтверджені виписками з банку, тобто дані розрахунки мають проводитись за допомогою банку.Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вони в майбутньому можуть бути використані при прийнятті управлінських рішень керівництвом підприємства та розробці заходів з метою підвищення розрахункової дисципліни між постачальниками та покупцями інтернет-магазину. Дана тематика дослідження на сьогоднішній день є досить перспективною, тому що законодавством України не визначено нормативних документів, що змогли б налагоджувати торгівлю через інтернет-магазин. Таким чином, постає необхідність в удосконалюванні державного регулювання торгівлі через глобальну мережу Інтернет

Розглянуто проблеми та перспективи розвитку фінансової децентралізації в Україні. Здійснено аналіз основних показників надходжень до місцевих бюджетів під час проведення фінансової децентралізації. Розроблено пропозиції щодо подальшого здійснення реформ у сфері ефективного використання коштів місцевими органами влади. Обґрунтовано напрями щодо удосконалення відносин між державою та місцевими органами влади у процесі реалізації фінансової децентралізації та її наступних етапів. ; Problem setting. Financial decentralization is an important part of the reforms implemented in this area, which is based on fiscal and tax decentralization. The implementation of transformation changes related to increasing the efficiency of financial resources redistribution at the local level is accompanied by the fact that local issues often raise, which are related to the necessity to increase own funds, optimize revenue and expenditure of budgets, ensure an adequate level of autonomy in the management of finances, etc. These and other issues require special attention from different levels of government, managers, community, academics and society as a whole.Recent research and publications analysis. The issue of financial decentralization is being studied by many scholars, based on its multifaceted and multidimensional nature. In particular, these are such researchers as N. Buck, O. Boiko, H.Vozniak, O. Zvarych, O. Lunina, V. Mamonova, B. Malyniak, A. Melnychuk, P.Ostapenko, I. Patoka, L. Taranhul and others. The issue of financial decentralization is being studied by them deeply enough, but the constant development of society, the incompleteness of reforms in this area, the need for adaptation of Ukrainian realities to European standards requires further thorough scientific research and generalizations.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The purpose of the article is to determine the peculiarities of the implementation of financial decentralization at the present stage, its advantages and disadvantages and to develop on this basis the proposals for further implementation of reforms in the field of efficient use of funds by local authorities in the context of financial decentralization.Paper main body. In the process of studying the regulatory framework, which became the basis for the implementation of the decentralization reform, it was noted that the adoption of the above-mentioned legislative acts provides an opportunity to discuss the idea of a sufficient basis for implementation of reforms in the area of overcoming the problems associated with the insufficient amount of own financial resources of local budgets.The analysis of revenues and running costs of local budgets in Ukraine during financial decentralization was made and it was ascertained that local budget revenues for four years, starting from 2014, increased almost 2.4 times. It is noted that local authorities are directly interested in increasing revenues to local budgets, in implementing measures to find reserves for their filling and improving the efficiency of administration of taxes and fees. It is determined that in 2017 we managed to achieve a significant result – the share of financial resources, which local budgets are receiving from the State Budget reached almost 50%.It is determined that the main advantages of financial decentralization are the financial autonomy of territorial communities in providing their citizens with public goods; creating conditions for better meeting the needs of the local population; increasing the responsibility of local authorities to the population of the respective administrative-territorial units; stimulating the public sector to respond to citizens' demands; formation of an effective system of financial equalization in order to stimulate the development of territories; the growth of competences and qualifications of local authorities in the process of solving the issues of development; balancing the power at different levels of management. There are revealed the following drawbacks of financial decentralization as a complication of the process of redistribution of financial resources through the budget and managing the budget process in general; complexity of coordination of local problems of territorial communities with macroeconomic problems of the country; the emergence of regional fiscal discrepancies; reduction of centralized budget control over the formation and efficient allocation of budgetary resources; restriction of centralized equalization of income and expenditure parts of the budgets of territorial communities. It has been proved that the complication of the process of redistribution of financial resources through the consolidated budget of the country is one of the main shortcomings of financial decentralization at present and is one of the problems of managing the budget process in general.It is determined that in order to minimize the disadvantages of financial decentralization, it is necessary to: eliminate the disadvantages of forming local budgets in order to increase the autonomy of local authorities; create conditions for local authorities to effectively carry out functions of public authority; maximally take into account the needs of the community in the process of distributing and redistributing financial resources; clearly define which functions of the state are expedient to perform centrally, and which are decentralized; unify the legislation and eliminate duplication of functions of state and local authorities; facilitate the transition to a new paradigm of public administration, in which the authorities of different levels will not be opposed to each other, but will function on the principles of harmonization and a clear division of functions and powers. It has been shown that these and other actions will contribute to the further effective development of the reform of financial decentralization and the use of finances of communities with the maximum result.Conclusions of the research and prospects for further studies. There is a necessity to conclude that the conduct of financial decentralization promotes the making of more rightful and better quality managerial decisions on the distribution of financial resources at the level of separate territories. This reform should ensure the fullest possible consideration of interests of the communities by saving and efficient use of budgetary funds in the context of providing public services to the population.

Defence date: 09 October 2018 ; Examining Board: Prof. Ramon Marimon, European University Institute; Supervisor Prof. Juan Dolado, European University Institute; Prof. Mike Elsby, University of Edinburgh; Prof. Richard Rogerson, Princeton University ; This thesis contains four chapters that cover topics in macroeconomics and labor,and in theoretical asset pricing. Chapters one, two and three contain theoretical and quantitative work on macro and labor. Chapter one, written with Árpád Ábrahám, Ramon Marimon and Lukas Mayr, contains an evaluation of a policy proposal discussed by European Union policy makers and researchers over the last decades on the creation of a European Unemployment Insurance System(EUIS). Building on previous literature, we use a dynamic general equilibrium model to characterize the heterogeneous labor markets across EU countries. Our analysis shows that labor markets differ greatly across EU countries, implying different degrees of exposure of workers to unemployment risk, and different costs of providing unemployment insurance. With this model, we assess the potential benefits of a EUIS. We calculate the potential welfare gains from insuring against country-specific cyclical fluctuations in unemployment expenditures, and from joint lyre forming currently national unemployment benefit systems. The results show that the potential gains from insuring short-term country-specific fluctuations at the European Union level are small, and that there could be significant positive improvements in all the countries studied in reforming the existing national unemployment insurance systems to a common EUIS, with country specific contribution rates to prevent long-term cross-country transfers. The second chapter studies trends in schooling and lifetime labor supply in the United States. Life expectancy increased dramatically by almost 20 years for men born between 1850 and 1970 in the US. The allocation of time during the life also changed greatly. Hours worked per week for the population under 18 years old went from 20 hours to 5 hours on average, during the 1900s. Almost all the difference is explained by the increase in time spent in school. Later in life, despite the large increase in lifespan and years spent in school, total lifetime hours worked fell. The average length of retirement period increased five fold to more than 10 years for the 1970 cohort. This chapter shows that the long-run trends can be rationalized with a life-cycle human capital acquisition model, where individuals optimally choose the years of schooling and of labor force participation. The observed increase in life expectancy alone would imply, according to the model, an increase in schooling years and in years of participation in the labor market, which is counter factual. The analysis shows that in the model, an increase in the returns to schooling, in wages, and life expectancy, drives individuals' optimal time allocation decisions as in the data. In the chapter, I revisit empirical evidence on wages and on the decline in the cost of schooling during the first half of the 20th century, with the expansion of public provision of secondary education in the United States. In the third chapter, in joint work with Julián Díaz-Saavedra and Ramon Marimon, we study how the introduction of an employment fund can enhance production efficiency and social welfare, and how it complements, and in part substitutes, the two classical systems of public insurance: pay-as you-go pensions and Unemployment Insurance (UI). The employment fund is akin to the system introduced in Austria in 2003, that was planned to increase in job mobility and flexibility in the labor market. We investigate the effects of this "Austrian Backpack" in a dynamic general equilibrium model with heterogeneous agents calibrated to the Spanish economy in 2014. A backpack (BP) employment fund is an individual (across jobs) transferable fund, which earns the economy interest rate as a return and is financed with a small payroll tax (a BP tax). The worker can use his BP savings if becomes unemployed or retires. The results in this chapter show that to complement the existing Spanish pension and UI systems with a 2% BP tax would be preferred to the status quo by more than 90% of the households of the calibrated economy; a percentage that can be higher with a more substantial BP (i.e. higher BP tax). The model presented in this chapter is a frame work where other reforms (e.g.a partial, or complete, substitution of current unsustainable pension systems) can be quantitatively assessed. Finally, the fourth chapter contains work developed with Fabian Schuetze about equilibrium conditions in the canonical Lucas asset pricing model. We provide conditions on investor's preferences, and the persistence and volatility of the dividend process under which equilibrium in the economy exists and is unique. The original paper of Lucas shows existence and uniqueness of equilibrium under the assumption of a bounded utility function. This chapter shows how to extend the argument in the case of constant relative risk aversion preferences and log-normally distributed dividends. ; -- 1. On the Design of an European Unemployment Insurance System -- 1.1 Introduction -- 1.2 Literature Review -- 1.3 Model -- 1.4 Calibration -- 1.4.1 Calibration strategy -- 1.4.2 Quality of the Fit -- 1.4.3 Diversity of Labour Market Institutions -- 1.5 Policy Experiments -- 1.5.1 Insuring Country Level Fluctuations Only -- 1.5.2 National Reforms of the Unemployment Benefit System -- 1.5.3 Harmonized European Unemployment Insurance Scheme -- 1.6 Conclusion -- Appendix -- References -- 2 Schooling and Life time Labor Supply -- 2.1 Introduction -- 2.2 Empirical Evidence and Related Literature -- 2.3 Model -- 2.3.1 Preferences and Technology -- 2.3.2 Solution -- 2.3.3 Numerical solution -- 2.3.4 Quantitative exercise -- 2.4 Concluding remarks -- Appendix -- References

According to historical facts, military elites were never totally separated from intellectual civil elites. From Ancient times to nowadays professional military education and personal contacts flourished due to mutual interest between these two parties. It is not easy task to define if this interaction was constructive or not for military since there is rich contradictory evidence – how stoics educated victorious Roman imperial army and how Henri Bergson's name is associated with two military blunders of France in the both world wars, despite of heavy criticism from his civil colleagues and generals in interwar period. Thus, it is important to understand, which intellectual biases and fashion are represented in contemporary Western military periodics and academic scholarship as a mirror of contemporary military thinking. The overall trend can be defined as "postmodernist turn", which is realized in the following three main forms: shallow, adherent and critical. The majority of military writers, being familiar with the leading civil intellectuals through their higher education in humanities and social science, apply for postmodernist agenda pursuing the general intellectual mainstream fashion, which is common for both civil and military publications. Nevertheless, in the majority of cases this happens due to shallow following mainstream narrative, not because of the personal priorities, when adherence to a specific intellectual fashion is well-grounded and clearly motivated. The same is applicable to the military criticism of postmodernism, when the critical approach refers to the deep competence in contemporary intellectual debates among civil experts. This approach mainly reproduces devastating criticism of postmodernism as relativist, a way of thinking which is not relevant to military profession. This situation can be quite fruitful both for military and civil academics: it creates perfect conditions for critical debates aimed for clearing out fashionable metaphors, popular mindsets and elements of narrative, where pure theoretic structures can face the trial of practitioners, whose professional decisions are extremely responsible for safety of human lives and national security. Anyway, the internal opposition to the supporters of postmodernism in military sciences gives hope that it has all the chances not to become an overwhelming trend in military scholarship. ; Военная профессия, образование и наука никогда не были полностью отделены друг от друга. Начиная с эпохи Античности, офицеры всегда контактировали с гражданскими интеллектуалами – лично или на институциональном уровне.Распространение гуманитарного образования среди офицеров вооруженных сил стран Запада определяется исследователями как положительный фактор, который улучшает способности военных к критическому мышлению при выполнении служебных обязанностей, расширяет их мировоззрение.Однако до сих пор остается неисследованным вопрос о том, как именно содержание современного высшего гуманитарного образования может влиять на боевые способности офицеров. Современное Западное образование и интеллектуальная мода значительно отличаются от, например, научной основы деятельности стратегических служб, заложенных Шерманом Кентом – все чаще в профессиональной литературе можно встретить ссылки на такие понятия как «релятивизм», «ризома», «социальный конструкт» и других, которые можно отнести к лексикону «постмодернизма».Только в некоторых случаях авторы специализированных военных изданий демонстрируют достаточную осведомленность в особенностях современных научных и культурных направлений, что позволяет им критически оценивать интеллектуальную моду, которая распространяется и на военных ученых.В статье были выделены такие способы рецепции постмодернистской тематики: поверхностная, одобрительная и критическая. Корреспонденты профессиональной военной периодики имеют, как правило, и высшее гуманитарное гражданское, и профессиональное военное образование. Несмотря на это, довольно часто встречаются случаи некритического или необоснованного использования элементов постмодернистского нарратива, что можно объяснить общими тенденциями в военной публицистике и персональными симпатиями исследователей. Тем не менее, также присутствует и критика постмодернистского «уклона» в военной публицистике, где используются материалы академических дебатов, в которых участвуют гражданские специалисты.На сегодняшний день можно утверждать, что постмодернистские симпатии современных военных ученых и публицистов – это преимущественно дань тенденциям интеллектуальной моды, а сопротивление этим тенденциям, которое отражено в военной периодике и профессиональной литературе, указывает на вероятность того, что эта интеллектуальная мода может не стать определяющей в сфере военных дисциплин. ; Воєнна професія та освіта і наука ніколи не були повністю відокремлені одна від одної. Починаючи з епохи Античності, офіцери завжди контактували з цивільними інтелектуалами – особисто чи на інституційному рівні.Поширення гуманітарної освіти серед офіцерів збройних сил країн Заходу визначається дослідниками як позитивний чинник, який поліпшує здатності військових до критичного мислення при виконанні службових обов'язків, розширює їхній світогляд. Однак досі залишається невивченим питання, як саме зміст сучасної вищої гуманітарної освіти може впливати на бойові здатності офіцерів. Сучасна Західна освіта та інтелектуальна мода значно відрізняються від, наприклад, наукової основи діяльності стратегічних служб, закладених Шерманом Кентом – дедалі частіше у фаховій літературі можна зустріти посилання на такі поняття, як «релятивізм», «ризома», «соціальний конструкт» та інших, що можна віднести до лексикону «постмодернізму».Лише в деяких випадках автори спеціалізованих воєнних видань демонструють достатню обізнаність в особливостях сучасних наукових та культурних напрямків, що дозволяє їм критично оцінювати інтелектуальну моду, яка поширюється і на воєнних науковців. В статті були виокремлені такі способи рецепції постмодерністської тематики: поверхнева, схвальна та критична. Дописувачі професійної воєнної періодики мають, як правило, і вищу гуманітарну цивільну, і фахову воєнну освіту. Не дивлячись на це, досить часто трапляються випадки некритичного чи необґрунтованого використання елементів постмодерністського наративу, що можна пояснити загальними тенденціями у воєнній публіцистиці та персональними уподобаннями дослідників. Щоправда, також наявна і критика постмодерністського «ухилу» у воєнній публіцистиці, де використовуються матеріали академічних дебатів, в яких беруть участь цивільні фахівці.Наразі можна стверджувати, що постмодерністські уподобання сучасних воєнних науковців та публіцистів – це здебільшого данина тенденціям інтелектуальної моди, а спротив цим тенденціям, який відображений у воєнній періодиці та фаховій літературі, вказує на вірогідність того, що ця інтелектуальна мода може не стати визначальною в царині воєнних дисциплін.

Namjera ovoga priloga je prikazati kako i zašto su tekle promjene u vlastima Nezavisne Države Hrvatske (NDH) u Banja Luci tijekom 1941. i 1942., a dijelom i 1943. godine. Time mislim na različite osobe koje su kao dužnosnici NDH u Banja Luci obnašale vlast. Na promjene kod tih dužnosnika utjecao je odnos vlasti NDH, odnosno ustaškog pokreta prema bosanskohercegovačkim muslimanima, koje su oni smatrali sastavnim dijelom hrvatske nacije. Također je na te promjene utjecala i politika NDH prema srpskom stanovništvu, odnosno državni teror koji je NDH, nakon proglašenja, pokrenula prema njemu, a zatim ustanak tog stanovništva protiv NDH, što je njezine vlasti prisiljavalo na promjene prethodnih postupaka. ; The article presents the personal changes within the authorities of the Independent State of Croatia (Nezavisna Država Hrvatska, NDH) in the town of Banja Luka in north-western Bosnia. After the Axis attack on Kingdom of Yugoslavia in April 1941 and the proclamation of NDH ruled by Ustasha movement, whole of Bosnia-Herzegovina was incorporated into its territory. Banja Luka was an important centre in north-western Bosnia. The majority of population in that part of Bosnia was made up of Orthodox Serbs, while the rest were Catholic Croats and Moslems. Immediately after the establishment of NDH authority in Banja Luka the main role was played by Viktor Gutić, a pre-war lawyer. Gutić became the head of the ruling Ustasha movement in Banja Luka and north-western Bosnia, but he was also the head of the civilian administration. New Ustasha regime immediately began with policies directed against the Serbs, ranging from abolishment of their national and religious identity to forced resettlements of certain parts of Serbs to Serbia. The new regime also committed mass killings of parts of Serb population. As a strongman in Banja Luka, Gutić distinguished himself in implementation of such policies. But in July of 1941 mass uprising of Serbs broke out in north-western Bosnia and it soon brought NDH authorities in a difficult situation. The uprising would gradually develop into two mutually opposed movements, the Partisans led by Communist Party of Yugoslavia and the royalist Chetnik movement. With the challenge put by mass uprising of Serbs, NDH authorities gradually realized that the arbitrary violence against Serbs, that went even beyond the official anti-Serb measures, backfired. Therefore, NDH introduced certain measures aimed at de-escalation of violence and peaceful efforts to dissuade Serbs from rebellion. This was best seen in the activities of the Committee for the examination and establishment of public safety and order that was established in Banja Luka in late 1941. The committee was headed by Croatian air-force colonel Ivan Mrak and its duty, among others, was to investigate and punish those who committed atrocities against the Serb population, while simultaneously calling Serbs who have rebelled to return to their homes, guaranteeing them safety. In August of 1941 Viktor Gutić was recalled from his duty in Banja Luka. He formally became a high official in the Ministry of internal affairs, but in fact he was stripped of real authority and removed from Banja Luka. Position of Moslem community in Banja Luka and north-western Bosnia was also of great importance. According to the Ustasha ideology, Moslems of Bosnia-Herzegovina were integral and equal part of the Croatian nation. Therefore, for Ante Pavelić, as head of NDH and Ustasha movement, it was of crucial importance to gain the support of the Moslems. Before the proclamation of NDH the Ustasha movement had a certain number of Moslem supporters. But after Ustasha came to power, Pavelić realized that he needs the support of those Moslem politicians who headed former Yugoslav Moslem Organization, the strongest political party of the Moslem community in Bosnia-Herzegovina during the period of Kingdom of Yugoslavia. For these reasons Džafer Kulenović, distinguished representative of the Yugoslav Moslem Organization, became the vice-president of Government of NDH. Contrary to such general policy, Viktor Gutić, while he was in power in Banja Luka, led sectarian policies that caused the discontent of the Moslem community. But Moslem representatives from Banja Luka, counting on Moslem members of the NDH government, could influence the decision making in Zagreb and were able to counter Gutić's policies. Although Gutić was removed from Banja Luka he still had supporters there, among others in the hierarchy of the Catholic church. Therefore, conflict between Gutić's group and the Moslems continued. Ultimately in summer of 1942. Ante Pavelić appointed Dragan Hadrović as a head of Great County of Sana-Luka in Banja Luka. Hadrović was a Catholic, but with the obvious support of Pavelić and Moslem members of NDH government he began leading a pro-Moslem policy, entering into a conflict with Gutić and his supporters. In a wider sense Hadrović was leading a policy of moderation, opposed to the various excesses of certain other institutions of NDH and representatives of the Ustasha movement. With such policies Hadrović soon gathered enemies within the NDH structures and was also in conflict with the Catholic bishop in Banja Luka, Jozo Garić. Finally, in July of 1943 Hadrović was assassinated by a bomb planted in a postal parcel. It was never officially established who assassinated him, but all sources suggest that the bomb was planted by certain elements within the Ustasha movement who opposed Hadrović's policies. The article follows these events through all important changes and developments within the NDH administration in Banja Luka. Ultimately it can be concluded that NDH regime itself was heterogeneous, with various splits within its ranks. These splits occurred between Catholic and Moslems as well as between those who, according to the changing circumstances, opted and called for more moderate policies, while other remained sectarian and prone to uncompromising and/or violent solutions.

One of the most important directions for solving the problem of improving the process of providing geospatial information on the systems of command and control of troops and weapons is the implementation into the practice of the Armed Forces of Ukraine management of military information systems (MIS), representing software and hardware complexes, that was designed to collect, process, store, analyze, simulation and visual display of geospatial information necessary to support decision-making on military command in peacetime and wartime, and tactics digital (electronic) cards and perform military applications (settlement) problems associated with the assessment of operational and tactical planning properties of the terrain and the use of force (means). To this end, the author proposes a conceptual model of a specialized geoinformation system in this article. This model allows us to combine into a single whole the views of researchers on the creation and operation of specialized geoinformation system. In the course of the study, classic methods of analysis and synthesis, methods of decomposition, mathematical statistics, modeling, complex technical systems, and others were used. As a result of the research carried out in the article, the author obtained a conceptual model of a specialized geoinformation system. The given model makes it possible to combine separate theoretical researches, to supplement and improve them and to enter a new scientific level. The proposed research may become a new scientific basis for the development and improvement of existing specialized geoinformation system. The author's proposed model allows describing the functioning of individual subsystems of a specialized geoinformation system, as a whole, and individual subsystems. The practical implementation of the above conceptual model of MIS will provide the provision of geoinformational resources to all information necessary for the management of troops and weapons. A distinctive feature of MIS will be the differentiation of the provision of geospatial data for various parts of the control of troops and weapons systems. In other words, this or that unit of military control will be provided only by the set of geospatial data that is necessary and sufficient for the purpose of the task. ; Одним из важнейших направлений решения задачи совершенствования процесса обеспечения геопространствен-ной информации систем управления войсками и оружием является внедрение в практику управления Вооруженных Сил Украины геоинформационных систем (ГИС) военного назначения, представляющие собой программно-аппаратные комплексы, предназначенные для сбора, обработки, хранения, анализа, моделирования и наглядного отображения геопространственной информации, необходимой для поддержки принятия решений по управлению войсками в мирное и военное время, а также создание цифровых (электронных) карт и выполнения военно-прикладных (расчетных) задач, связанных с оценкой оперативно-тактических свойств местности и планированием применения сил (средств). С этой целью в указанной статье автором предложена концептуальная модель геоинформационной системы специального назначения. Указанная модель позволяет объединить в единое целое взгляды исследователей по созданию и эксплуатации геоинформационных систем специального назначения. В ходе проведенного исследования использовались классические методы анализа и синтеза, методы декомпозиции, математической статистики, моделирования, сложных технических систем и др. По результатам проведенного в статье исследования автором получены концептуальную модель геоинформационной системы специального назначения. Указанная модель позволяет объединить отдельные теоретические исследования, дополнить и усовершенствовать их и выйти на новый научный уровень. Данное исследование может стать новым научным основанием при разработке новых и совершенствовании существующих геоинформационных систем специального назначения. Предложенная автором модель позволяет описать функционирование отдельных подсистем геоинформационной системы специального назначения как в целом и отдельные подсистемы. Практическая реализация рассмотренной выше концептуальной модели ГИС обеспечит предоставление потребителям геоинформационных ресурсов всей информации, необходимой для управления войсками и оружием. Отличительной особенностью ГИС станет дифференцированность предоставления геопространственных данных для различных звеньев управления войсками и системами вооружения. Иначе говоря, тот или иной орган военного управления будет обеспечиваться только тем комплектом геопространственных данных, необходимый и достаточный для решения задач по назначению. ; Одним з найважливіших напрямків вирішення завдання удосконалювання процесу забезпечення геопросторовою інформацією систем управління військами та зброєю є впровадження в практику управління Збройними Силами України геоінформаційних систем (ГІС) військового призначення, що представляють собою програмно-апаратні комплекси, призначені для збору, обробки, зберігання, аналізу, моделювання та наочного відображення геопросторової інформації, необхідної для підтримки прийняття рішень по управлінню військами в мирний і воєнний час, а також створення цифрових (електронних) карт і виконання військово-прикладних (розрахункових) завдань, пов'язаних з оцінкою оперативно-тактичних властивостей місцевості й плануванням застосування сил (засобів). З цією метою в зазначеній статті автором запропоновано концептуальну модель геоінформаційної системи спеціального призначення. Зазначена модель дозволяє поєднати в єдине ціле погляди дослідників щодо створення та експлуатації геоінформаційних систем спеціального призначення. В ході проведеного дослідження використовувалися класичні методи аналізу та синтезу, методи декомпозиції, математичної статистики, моделювання, складних технічних систем та інш. За результатами проведеного в статті дослідження автором отримано концептуальну модель геоінформаційної системи спеціального призначення. Зазначена модель дозоляє об'єднати окремі теоретичні дослідження, доповнити та удосконалити їх та вийти на новий науковий рівень. Зазначене дослідження може стати новим науковим підґрунтям при розробці нових та удосконаленні існуючих геоінформаційних систем спеціального призначення. Запропонована автором модель дозволяє описати функціонування окремих підсистем геоінформаційної системи спеціального призначення як в цілому та і окремі підсистемами. Практична реалізація розглянутої вище концептуальної моделі ГІС забезпечить надання споживачам геоінформаційних ресурсів всієї інформації, необхідної для управління військами й зброєю. Відмінною рисою ГІС стане диференційованість надання геопросторових даних для різних ланок управління військами та системами озброєння. Інакше кажучи, той або інший орган військового керування буде забезпечуватися тільки тим комплектом геопросторових даних, що необхідний і достатній для рішення завдань за призначенням.

The purpose of the article is to analyze the activities of the ministries of internal affairs, education, justice, provincial and county assemblies, provincial and district departments of culture, city dumas during the Ukrainian Revolution of 1917 – 1921, regarding the cultural heritage protection in Ukraine. Methodological principles of research: historical method, which allowed to observe the genesis of the activity of state authorities and local self-government in the cultural heritage protection sphere; methods of analysis and synthesis, its application assisted for legal analysis of key normative acts and power decisions; method of comparative analysis – made it possible to compare the cultural heritage protection policy in the Ukrainian People's Republic during the period of the Ukrainian Central Rada and the Directory and in the Hetman Pavlo Skoropadsky Ukrainian State. Scientific novelty. The emphasis was placed on the main steps and measures of state authorities and local self-government (there was no separate Ministry of Culture in Ukrainian governments during the period from 1917 to 1921) regarding the organizational and methodological support for the cultural heritage protection and the development of relative educational work, aimed at raising organizational and cultural level of the people. It was argued that in the conditions of constant military operations and a deep economic crisis, the Ukrainian authorities at that time pursued a purposeful state policy not only to protect the cultural heritage in their own territory, but also to return the cultural heritage of Ukrainians illegally exported from Ukraine. Conclusions. The analysis of the activities of the higher authorities, the ministries of internal affairs, education, justice, provincial and county assemblies, provincial and district departments of culture, city dumas during the period of the Ukrainian Revolution of 1917 – 1921 allows to concluding on the generally consistent policy to ensure the cultural heritage protection in Ukraine. However, because of the lack of a particular governing body in the relevant sphere (ministries of culture) and frequent power changes, more attention was paid to the cultural heritage protection by local self-government bodies, which participate significant public support. A number of important problems of the memorial sphere, which had to be solved by the authorities a hundred years ago, are also relevant today, so the experience of their successful solution deserves attention of contemporaries. ; Цель – анализ деятельности министерств внутренних дел, образования, юстиции, губернских земских собраний, губернских и уездных отделов культуры, городских дум периода Украинской революции 1917 – 1921 годов относительно охраны культурного наследия в Украине. Методологические основы исследования: исторический метод, который позволил проследить генезис деятельности органов государственной власти и местного самоуправления по охране культурного наследия; методы анализа и синтеза, применение которых способствовало анализу основных нормативных актов и властных решений; метод сравнительного анализа позволил сравнить политику по охране культурного наследия Украинской Народной Республики периода Украинской Центральной Рады и Директории и Украинской Державы гетмана Павла Скоропадского. Научная новизна. Акцентировано внимание на основных шагах и мерах государственной власти и органов местного самоуправления (отдельного министерства культуры в украинских правительствах периода 1917 – 1921 годов не было) как по организационно-методическому обеспечению охраны культурного наследия, так и налаживании просветительской работы в соответствующем направлении, направленных на повышение организационно-культурного уровня населения. Обосновано положение о том, что в условиях постоянных военных действий и глубокого экономического кризиса украинская власть проводила целенаправленную государственную политику не только по защите культурного наследия на своей территории, но и по возвращению культурного наследия, незаконно вывезенного за пределы Украины. Выводы. Анализ деятельности высших органов власти, министерств внутренних дел, образования, юстиции, губернских земских собраний, губернских и уездных отделов культуры, городских дум периода Украинской революции 1917 – 1921 годов дает основания для вывода о в целом последовательной политике по обеспечению охраны культурного наследия в Украине. Однако из-за отсутствия единого руководящего органа в соответствующей сфере (министерства культуры) и частые смены власти больше внимания охране культурного наследия уделяли органы местного самоуправления, которые пользовались значительной поддержкой общественности. Ряд важных проблем, которые приходилось решать органам власти сто лет назад, актуальны и сегодня, поэтому опыт их успешного решения заслуживает внимания современников. ; Мета роботи – аналіз діяльності міністерств внутрішніх справ, освіти, юстиції, губернських земських зборів, губернських і повітових відділів культури, міських дум періоду Української революції 1917 – 1921 років щодо охорони культурної спадщини в Україні. Методологічні засади дослідження: історичний метод, який дозволив простежити генезу діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування щодо охорони культурної спадщини; методи аналізу та синтезу, застосування яких посприяло аналізу основних нормативних актів і владних рішень; метод компаративного аналізу –дав змогу порівняти політику щодо охорони культурної спадщини в Українській Народній Республіці періоду Української Центральної Ради та Директорії і в Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського. Наукова новизна. Акцентовано увагу на основних кроках і заходах державної влади та органів місцевого самоврядування (окремого міністерства культури в українських урядах періоду 1917 – 1921 років не було) як щодо організаційно-методичного забезпечення охорони культурної спадщини, так і налагодження просвітницької роботи у відповідному напрямку, спрямованих на підвищення організаційно-культурного рівня населення. Обґрунтовано положення про те, що в умовах постійних воєнних дій і глибокої економічної кризи тогочасна українська влада проводила цілеспрямовану державну політику не лише щодо захисту культурної спадщини на власній території, а й повернення культурного надбання українців, незаконно вивезеного за межі України. Висновки. Аналіз діяльності вищих органів влади, міністерств внутрішніх справ, освіти, юстиції, губернських земських зборів, губернських і повітових відділів культури, міських дум періоду Української революції 1917 – 1921 років дає підстави для висновку про загалом послідовну політику щодо забезпечення охорони культурної спадщини в Україні. Однак через відсутність єдиного керівного органу у відповідній сфері (міністерства культури) та часті зміни влади більше уваги охороні культурної спадщини приділяли органи місцевого самоврядування, які користувалися значною підтримкою громадськості. Ряд важливих проблем пам'яткоохоронної сфери, які доводилося вирішувати органам влади сто років тому, є актуальним і сьогодні, тож досвід їх успішного вирішення заслуговує на увагу сучасників.

Introduction The transformational processes occurring in Ukraine today have necessitated the search for new forms of the judicial system organization. The system should be effective, simple and accessible to the public. Most of these requirements correspond to the Peace Court, which under different names has been successfully operating in England, Israel, Italy, Switzerland, the USA and Canada.T herefore, today it is important to study the practice of its formation and development.Goal: based on the analysis of the normative framework of the peace courts functioning in 1917-1919, their judicial practices and conditions of activity, to determine the degree of effectiveness of local justice and its role in establishing the rule of law and order in the Volyn province during the National Revolution.Results After the formation of the Ukrainian governments, the judicial reforms were launched, which changed the structure and competence of local courts. In 1917-1919, the Higher Regional Courts were closed, and their cases were transferred to peace courts. From 1919, the latter could consider the claims worth up to 10,000 rubles and criminal cases with losses of up to 60,000 rubles. Peace judge Petro Ilkevich, commenting on these changes, with pride and sadness said: "No state in the world has such a judicial individual power with such an extensive competency as our peace justice!" The judge's doubts and anxieties were due to big amounts work that judges had to perform then.The Ukrainization of the judicial process became a difficult issue during the judicial reform. The relevant law was adopted on March 1st, 1918, but it was not fully implemented. The shortage of funds, professionals and time prevented its implementation. However, given the enthusiasm of the Volyn judges, their documentation was conducted in Ukrainian already in 1918. The increased attention to the jurisdiction normalization and the improvement of the judicial system testified the Government's desire to ensure the priority of the laws and their strict observance by practical steps. At the same time, the complicated internal political situation, that forced the government to balance on the verge and find compromises, did not allow to fully control the implementation of laws on the ground. The implementation of legislative innovations, as practice shows, completely depended on the initiative and commitment of regional managers and officials, including judges, to the Ukrainian endeavor.The overthrow of autocracy and the proclamation of the national power in the face of the Central Rada, along with the wave of popular upheaval and revolutionary enthusiasm, caused the growth of crime, looting and local anarchy. In 1917-1919, one judge at Zhytomyr Peace Congress on average considered 404 criminal and 287 civil cases, with 60% of the proceedings being completed within two or three months, 39.5% lasting to six months and only 0.5% due to independent reasons lasting more than a year. At the same time, only 7% of the sentences were appealed in higher courts. These indicators convincingly prove the effectiveness of the legal process and the professionalism of the judges who made decisions regardless of the political conjuncture, taking into account only the laws and the sense of justice.Difficult financial situation made it complicated for peace judges to fulfill their duties. For example, V. Lebedinsky, the head of the peace congress, wrote: "Although the judge is a representative of the supreme power in the province, but is forced to lead a poverty-like life – ragged clothes, unable to provide a decent education to his children, be treated if necessary and hold servants, he lives half-starved." The housing issue also remained unresolved. The influx of refugees to the province, as well as the destruction of buildings through military operations, made it virtually impossible to rent a decent room for the court The buildings for courts were allocated on a residual principle, which meant their low quality and high cost. Due to small salaries, the court offices remained without scribes and secretaries. This made judges, tired of their direct duties, stay late in the evening to complete the documents themselves.Conclusion. In 1917-1919s, the Volyn peace courts continued to administer justice in the region and provide qualified legal assistance to the population. Ukrainian governments have taken measures to build the structure and increase the competence of local courts, but ignored the logistical support of judicial activities. At the same time, education, rich professional and life experience helped peace judges partially solve these difficulties. ; W artykule, opartym na analizie szerokiej gamy źródeł archiwalnych, przeanalizowano podstawę normatywną działalności sądów światowych w latach 1917-1919, ich praktyki sądowe i warunki pracy. Ustalono, że pomimo trudnych okoliczności, sądy pokoju wołyńskiego nadal zarządzają wymiarem sprawiedliwości w regionie i zapewniają wykwalifikowaną pomoc prawną dla ludności. Ukraińskie rządy podjęły kroki w celu zbudowania struktury i zwiększenia kompetencji lokalnych sądów, ale zignorowały logistyczne wsparcie działalności sądowej. Autor konkluduje o wysokiej skuteczności lokalnych postępowań sądowych i ich znaczącej roli w ustanowieniu rządów prawa i porządku na Wołyniu w okresie rewolucji narodowej. ; У статті на основі аналізу широкого кола архівних джерел проаналізовано нормативну базу діяльності мирових судів у 1917-1919 рр., їх судові практики та умови роботи. Встановлено, що незважаючи на складні обставини мирові суди Волині продовжували здійснювати правосуддя у регіоні та надавати населенню кваліфіковану юридичну допомогу. Українські уряди вживали заходів до розбудови структури та збільшення компетенції місцевих судів, проте залишали поза увагою матеріально-технічне забезпечення суддівської діяльності. Автором зроблено висновок про високу ефективність місцевого судочинства та вагому його роль у становленні законності та правопорядку у Волинській губернії у часи національної революції.

У статті проведено аналіз надання підтримки силам безпеки Афганістану з боку НАТО. Визначено основні ключові напрями діяльності Північноатлантичного Альянсу в ході "Операції з підтримання безпеки в Афганістані" силами контингенту ISAF, місії "Рішуча підтримка" та довгострокового співробітництва. ; На сегодня коллективная оборона остается главной задачей НАТО. Появление новых вызовов и угроз, которые возникают далеко за пределами зоны ответственности этой организации, в частности терроризм, являют собой вызовы, которые невозможно преодолеть, исходя лишь из "территориального" понимание безопасности. Итак, изучение и анализ поддержки НАТО сил безопасности других стран является важным, учитывая процессы, происходящие на востоке Украины.В статье проанализирован опыт деятельности НАТО по оказанию поддержки институтам обороны и безопасности Афганистана во время "Операции по поддержанию безопасности в Афганистане" силами контингента ISAF (International Security Assistance Force, ISAF) во время миссии НАТО "Решительная поддержка" (РП-А), а также в рамках долгосрочного сотрудничества.Поддержка во время "Операции по поддержанию безопасности в Афганистане" силами контингента ISAF. Мандат ИСАФ сначала ограничивался обеспечением безопасности в Кабуле и вокруг него. В октябре 2003 года ООН распространила полномочия ИСАФ на всю территорию Афганистана (Резолюция СБ ООН № 1510), что положило путь для расширения деятельности миссии по всей стране.Поддержка в ходе выполнения миссии "Решительная поддержка" (РП-А). Принципиальной функцией миссии РП-А является предоставление консультативной помощи правительству Афганистана по развитию операционных возможностей Афганских национальных сил безопасности и обороны, в том числе с применением экспедиционных групп советников (Expeditionary Advisory Package) вне пунктов постоянной дислокации. По словам Генерального секретаря НАТО, миссия РП-А является миссией по учебной подготовке консультированию и содействию афганским силам безопасности.Поддержка в рамках долгосрочного сотрудничества. Несмотря на то, что НАТО сосредоточивает усилия по поддержке Афганистана в рамках миссии РП-А и финансирование афганских сил безопасности продолжается работа и в области долгосрочного партнерства, которое включает политический диалог и практическое сотрудничество между НАТО и Афганистаном.Выводы.1. Поддержка сил безопасности и обороны Афганистана проводится НАТО по трем важным направлениям – в рамках не боевой миссии "Решительная поддержка", которая стала логическим продолжением боевой операции – "Операции по поддержанию безопасности в Афганистане" силами контингента ISAF, финансовая поддержка в рамках фонда, которым руководит НАТО совместно с фондом ООН и в рамках долгосрочного сотрудничества.2. Несмотря на значительный объем финансирования и поддержки сил безопасности и обороны Афганистана не способны полностью контролировать ситуацию в стране самостоятельно без международной помощи.3. Перспективным направлением практической помощи НАТО Афганистан считается постепенный переход к "Устойчивому партнерству".Дальнейшие исследования целесообразно сосредоточить на изучении опыта поддержки НАТО сектора безопасности и обороны других стран, не являющихся членами НАТО с целью определения концептуальных подходов, общих принципов и тенденций по оказанию помощи, а также особенностей формирования и принятия решений в поддержку отдельных стран в политической, военной и других сферах. ; Today, collective defense remains the main task of NATO. The emergence of new challenges and threats that arise far beyond the borders of the area of responsibility of this Organization, in particular terrorism, are challenges that can not be overcome solely on the basis of a "territorial" understanding of security.Therefore, the study and analysis of NATO support to the security forces of other countries is important given the processes taking place in easternUkraine.The purpose of the article. Analyze the experience of NATO activities to provide support to Afghanistan's defense and security institutions during the "Security Operations in Afghanistan" by the International Security Assistance Force (ISAF) contingent within the NATO Resolute Support Mission (RS-A), as well as in the within the framework of long-term cooperation.Support for the "Security Operations in Afghanistan" by the contingent of ISAF.The ISAF mandate was initially confined to security in and around Kabul. In October 2003, the UN extended the mandate of ISAF to the entire territory of Afghanistan (UNSCR 1510), which paved the way for expanding its mission throughout the country.Support during the mission "Resolute Support" (RS-A).The principal function of the RS-A mission is to provide advisory and consultative assistance to the Government of Afghanistan on the development of the operational capabilities of the Afghan national security and defense forces, including with the use of Expeditionary Advisory Packages outside the permanent locations. According to the Secretary-General of NATO, the RS-A mission is a mission to train advisers and assist the Afghan security forces.Support in the framework of long-term cooperationDespite the fact that NATO focuses its support efforts onAfghanistanwithin the framework of the RS-A mission and the financing of the Afghan security forces, work continues in the area of long-term partnership, which includes political dialogue and practical cooperation between NATO andAfghanistan.Conclusions:1. The support of the Afghan security and defense forces is carried out by NATO in three important areas - within a non-combat Resolute Support Mission, which was the logical continuation of the military operation, "Operation Security Assistance in Afghanistan" by the contingent of the ISAF, financial support under the fund managed by NATO together with the UN fund and in the framework of long-term cooperation.2. Despite the significant amount of funding and support to the Afghan security and defense forces, they are not able to fully control the situation in the country independently without international assistance.3. A promising direction for NATO's practical assistance to Afghanistan is the gradual transition to a Sustainable Partnership.Further studies should focus on the study of NATO's support of the security and defense sector of non-NATO countries in order to identify conceptual approaches, general principles and tendencies in providing assistance, as well as the peculiarities of shaping and decision-making in support of individual countries in political, military and other areas.

PurposeThe purpose of this study is to find a balance between tourism development and environment, on the one hand, and achieve a consensus between the profitability and development of local community, on the other hand.Design/methodology/approachThe research model presented is a model of structural equations with three variables (tourists, local population and resources); these variables attempt to explain how we can develop ecotourism in Farasan Island. This study is based on a survey conducted in June 2015 of 600 Saudi citizens and residents. A list comprising 900 potential participants was created from various public sources as well as from the researchers' professional and social contacts. The interviewees were contacted to alert them to participate in the survey. A total of 600 completed responses were received within 10 weeks of launching the survey, and these responses are analyzed and reported in the present study. The questionnaire consists of a series of questions with a five-point Likert scale for each concept in the model. The authors also used a set of demographic questions that delved into respondents' tourism and ecotourism knowledge.FindingsThe results of this study indicate that the impact of local population and resources toward ecotourism is statistically significant and that they positively influence ecotourism as hypothesized. However, it was surprising that tourist was negatively related to ecotourism. This may be because the benefits of tourist are more apparent at leisure and social level rather than at the environmental level. The data were analyzed using factor, correlation and multiple regression analyses. Factor analysis was used to determine the dimensionality of each construct. The reliability and validity of the constructs resulting from the factor analysis were evaluated before they were used in the regression analysis. Reliability was tested using Cronbach's alpha, where the degree of acceptance of reliability is 0.70 (Nunnally, 1978).Research limitations/implicationsNegative attitudes toward a potentially empowering tourist need further investigation and attention from policymakers. One possible explanation for this result may be that ecotourism through foreign tourist is not entirely anonymous, and this may dissuade people for fright of negative effects. It can be explained by the conservative culture of Saudi Arabia and the so-called "intermediate paradox" (Persson and Lindh, 2012), where the same people who are responsible for new forms of ecotourism explicitly or implicitly oppose these reforms.Practical implicationsFrom a practical perspective, the findings regarding attitudes toward ecotourism lend support to the notion that the government is doing a relatively good job and this work should be sustained. The respondents recognize that significant benefits can be derived if the government uses ecotourism to develop and increase livelihood of citizen. These benefits include more efficient policy- and decision-making processes and outcomes and greater engagement of citizens in government initiatives and priorities for ecotourism. This perception is in accord with the pervasive thinking in the literature regarding the transformative potential of ecotourism. The lack of interest or discomfort in engaging with the government via ecotourism has profound implications for the development of Farasan Island in Saudi Arabia. The finding suggests that regardless of the level of government investment in ecotourism, uptake may remain low. The study has also proposed and empirically tested a model of ecotourism that provides fertile grounds for further testing in other contexts and socio-political environments. From a practical perspective, the findings reported here could help shape the strategies and tactics the government could use to increase the rate of ecotourism in Saudi Arabia.Social implicationsFrom an original exploratory study that puts in perspective of Island experience, this study examines the scope of ecotourism as an alternative to tourism to the Farasan Island in Saudi Arabia. Considering the tourism potential existing on Farasan Island and its socio-cultural consequences discussed, we think of making tourism otherwise based on conservation of ecology and participation of local people. It is then shown that the position of the authorities in terms of alternative tourism, which remains the order of discourse, encourages local actors to pursue their own projects. But in terms of local development, the impact of these local initiatives, scattered and disjointed, are altogether very low. The authors try, through well-designed questionnaire, to explore and to take measures leading to the expected sustainable management of resources, while investments are gradually encouraging ecotourism in Farasan Island. The results indicate that the impact of local population and resource toward ecotourism is statistically significant and that they positively influence ecotourism. However, it was surprising that tourist was negatively related to ecotourism.Originality/valueResearch on ecotourism in Saudi Arabia is virtually non-existent, particularly research relating to tourist as opposed to the technological aspects of fostering ecotourism. The results of this study indicate that two variables positively influence ecotourism: local population and resource, through the use of nature and social tradition. The perceived benefits of ecotourism were statistically significant but negatively related to tourists. Moreover, both age and gender influence the level of ecotourism – age positively and gender negatively. These findings suggest that as people become more mature, they are more willing to encourage ecotourism of the country via natural and cultural channels. Also, it appears that women are not likely to use ecotourism more because of traditional practices of the role of women. Moreover, participants have a favorable attitude toward the progress and efforts made by the government to encourage greater ecotourism. Finally, while participants recognize the benefits of interacting with the government through programs and that program is likely to play a major role in future efforts, they currently do not see the need to use ecotourism or are not comfortable to engage with the government.

EDITORIAL
The beginning of 2017 triggered a change in leadership at the International Population Data Linkage Network (IPDLN), as Professor David Ford's two year term as director of the network wound down, and the baton was handed on to new Canadian co-leadership, from the Institute for Clinical Evaluative Sciences in Ontario, and the O'Brien Institute for Public Health at the University of Calgary. David Ford's success and energy during his term were such that our two organizations decided we needed to team up to jointly direct the IPDLN for the next two years. This was endorsed by the IPDLN membership in the lead up to the August 2016 IPDLN conference in Wales, and we are delighted to co-direct this growing network.
First off, we want to thank David for his outstanding leadership of the IPDLN over the last two years. He and his team put on an excellent conference in Swansea, with record breaking attendance, excellent presentations, thought provoking plenaries and wonderful facilities and social events that made the conference a huge success. Even the weather cooperated, as the sun shone most of the time (well done David!). In addition, membership of the IPDLN has grown substantially in the last two years, both in number of members and number of different countries represented. David played a key role in the launch of a new journal for our network, the International Journal of Population Data Science (IJPDS), with an editorial board comprised of several IPDLN members, and with Associate Professor Kerina Jones (Swansea University) as founding editor-in-chief.
The IPDLN remains a young organization, having had its inaugural conference only in 2008, and we have come a long way in that time. Each subsequent biennial conference has grown in size, sophistication and quality of content, and our membership has steadily increased. In addition, new collaborations between IPDLN researchers and member organizations are continuing to develop. External trends, such as widespread interest in the possibilities of "Big Data" make the work and expertise of IPDLN members more relevant than ever. Common challenges across our countries, such as the perpetual concerns around quality and sustainability of our health and social care systems, make the IPDLN's ability to foster cross-jurisdiction research and evidence more important than ever.
We are committed to building on David's work and that of the directors before him to further the aims of the IPDLN. As a first step, we have established an interim executive committee, consisting of the current IPDLN co-directors and leaders of the organizations that have previously led the network (James Semmens, Curtin University, Kim McGrail, University of British Columbia, David Ford, Swansea University). Its purpose is to provide strategic advice on the overall direction and deliverables of the IPDLN. The interim executive committee will serve until the next conference in 2018, at which time a new director and a new executive committee will be elected by the membership.
One key deliverable will be another outstanding IPDLN conference, and we are pleased to announce it will take place in Banff, Alberta, from September 12-14, 2018. Please mark your calendars now and plan to attend. Dr Hude Quan and Dr Astrid Guttmann have agreed to lead the Scientific Programme Committee, and we will be providing more information on opportunities to participate in the work of that committee in due course. In addition, we aim to continue to increase IPDLN membership in terms of number and geography, especially among countries that are not (or only modestly) represented. We will also help IPDLN member institutions to create more opportunities for collaboration, cross-jurisdictional studies, and shared tools and learning.
The scientific focus of our young network is evolving, reflected in the recent decision to substitute "population data" for "health data" in the network's name. This was welcome in that it reflected the fact that many of our members study more than health data or health outcomes, but it might make it harder to describe the mission of the network. Similarly, how the IPDLN can better contribute to shaping a conversation around our collective mission, advance science between conferences, and ensure that the network and its members are collectively seen as leaders internationally, are questions being explored and will inform the network development plan.
The IPDLN is well-positioned to shape the global scientific agenda in emerging areas such as 'population data science' and/or 'Big Data'. Such terms, describing domains of scientific inquiry, mean different things to different people. Our network and its broad and interdisciplinary international membership can help to define what these areas are, by identifying high priority population data science questions and opportunities for ambitious collaborative efforts on a global scale.
These are exciting times for the IPDLN and its members, as in this digital health information age the potential for our network is limitless. In our early days as co-directors, we welcome your input in response to these ideas on the role of the IPDLN (please email us with your ideas and thoughts). We are honoured to have the opportunity to co-lead the IPDLN for the next two years, and recognize that our efforts will be made easier because we are building on the existing strengths of the network and its members.Please email us your ideas and thoughts on the role of IPDLN to:Michael Schull at Michael.Schull@ices.on.caWilliam Ghali at wghali@ucalgary.ca

Modern processes of reforming the agroindustrial complex of Ukraine, a large part of which belongs to the agrarian sector, under the globalization of world economic processes in the agricultural market require that domestic agroindustrial enterprises improve and rationally manage innovative activities (IА). The effective solution of problems that arise in this context in the rapidly changing economic and social and political environment requires that analytical methods in the management of the enterprises of the agroindustrial complex (AIC) be used on the basis of the tools of economic and mathematical modelling, taking into account characteristics of agrarian production. The main approaches to modelling systems related to IА management are either descriptive or insufficiently formalized, and suggest virtual experimenting with IA management, avoiding the possibility of assessing the impact and consequences of different management options in the long view, minimizing IA risks when making managerial decisions. The subject matter of the article is the tools of economic and mathematical simulation of the development of innovative activities of the domestic agroindustrial complex. The goal is to develop tools for modelling innovative activities of enterprises of the agroindustrial complex of Ukraine in the form of analytical dependencies of impact factors. The objective is to research the dynamics of innovative activities of enterprises of the agroindustrial complex of Ukraine in terms of its components under the globalization of world economic processes in the market of agricultural products. General scientific methods are used, such as system analysis – to determine the peculiarities of development of IА of agroindustrial production in Ukraine, factor analysis – to formalize the cause-and-effect relationships of the investigated factors of AIC enterprises impact on IA. The following results were obtained: on the basis of the analysis of the dynamics of changes in the major indices of domestic agricultural production, the problem aspects were identified and the components of IA of agricultural production were determined, latent factors with prolonged impact on the level of innovative activities of agricultural enterprises of Ukraine were calculated. Conclusions: the calculated latent factors of the impact of AIC enterprises on IА can be efficiently used in foreign economic activities as recommendations for determining the IА strategy of Ukraine in the world agricultural market. ; Современные процессы реформирования отрасли АПК Украины, значительная часть которой принадлежит аграрному сектору, в условиях глобализации мирохозяйственных процессов на рынке сельскохозяйственной продукции требует от отечественных агропромышленных предприятий совершенствования и рационального управления инновационной деятельностью (ИД). Эффективное решение возникающих при этом задач в быстро меняющихся условиях экономического и социально-политического среды требует применения аналитических методов в управлении ИД предприятий АПК на основе инструментария экономико-математического моделирования с учетом особенностей аграрного производства. Основные подходы к моделированию систем, связанных с управлением ИД, осуществлено описательными средствами или представлены с недостаточной формализацией, и предлагают практически экспериментировать с управлением ИД, избегая возможность оценить результативность и последствия различных вариантов управления ИД в будущей перспективе с минимизацией рисков ИД при принятии управленческих решений. Предметом исследования в статье является инструментарий экономико-математического моделирования развития ИД отечественного агропромышленного производства. Цель заключается в разработке инструментов моделирования развития ИД предприятий АПК Украины в виде аналитических зависимостей факторов влияния. Задача: Исследование динамики развития ИД предприятий АПК Украины в разрезе ее составляющих в условиях глобализации мирохозяйственных процессов на рынке сельскохозяйственной продукции. Используются общенаучные методы: системный анализ – для определения особенностей развития ИД агропромышленного производства Украины, факторный анализ для формализации причинно-следственных взаимосвязей исследуемых факторов влияния на ИД предприятий АПК. Получены следующие результаты: на основе проведенного анализа динамики изменения основных показателей отечественного агропроизводства выявлены проблемные аспекты и определены составляющие ИД агропромышленного производства, вычислены латентные факторы, имеющие пролонгированное влияние на уровень ИД предприятий АПК Украины. Выводы: вычисленные латентные факторы влияния на ИД предприятий АПК целесообразно использовать во внешнеэкономической деятельности в качестве рекомендаций для определения стратегии ИД Украины на мировом рынке сельскохозяйственной продукции. ; Сучасні процеси реформування галузі АПК України, значна частка якої належить аграрному сектору, в умовах глобалізації світогосподарських процесів на ринку сільськогосподарської продукції вимагає від вітчизняних агропромислових підприємств вдосконалення та раціонального управління інноваційною діяльністю (ІД). Ефективне вирішення виникаючих при цьому завдань в швидко змінюваних умовах економічного та соціально-політичного середовища потребує застосування аналітичних методів в управлінні ІД підприємств АПК на основі інструментарію економіко-математичного моделювання з урахуванням особливостей аграрного виробництва. Основні підходи щодо моделювання систем, пов'язаних з управлінням ІД, здійснено описовими засобами або представлено з недостатньою формалізацією, і пропонують практично експериментувати з управлінням ІД, уникаючи можливість оцінити результативність та наслідки різних варіантів управління ІД в майбутній перспективі з мінімізацією ризиків ІД при прийнятті управлінських рішень. Предметом дослідження в статті є інструментарій економіко-математичного моделювання розвитку ІД вітчизняного агропромислового виробництва. Мета – полягає у розробці інструментів моделювання розвитку ІД підприємств АПК України у вигляді аналітичних залежностей факторів впливу. Завдання: дослідження динаміки розвитку ІД підприємств АПК України в розрізі її складових в умовах глобалізації світогосподарських процесів на ринку сільськогосподарської продукції. Використовуються загальнонаукові методи: системний аналіз - для визначення особливостей розвитку ІД агропромислового виробництва України, факторний аналіз для формалізації причинно-наслідкових взаємозв'язків досліджуваних факторів впливу на ІД підприємств АПК. Отримано такі результати: на основі проведеного аналізу динаміки змін основних показників вітчизняного агровиробництва виявлено проблемні аспекти та визначено складові ІД агропромислового виробництва, а також обчислено латентні фактори, що мають пролонгований вплив на рівень ІД підприємств АПК України. Висновки: обчислені латентні фактори впливу на ІД підприємств АПК доцільно використовувати у зовнішньоекономічній діяльності у якості рекомендацій для визначення стратегії ІД Україні на світовому ринку сільськогосподарської продукції.

The thesis focus in the central idea of Digital Representations and the Valuation of Cultural Heritage, in the relation between Technology, Agents and several knowledge Domains, seeking to analyse the Augmented Valuation of Cultural Heritage, based on Geographic Information Technologies (GIT). It introduces the significance of (digital) representations through the concepts of the individual's spatial cognition (internal/mental representations) and physical (external) perceptions and their epistemological importance, revealing what are the GIT contributing to these representations: Global Navigation Satellite Systems (GNSS), Remote Sensing (RS), Geographical Information Systems (GIS), 3D data Acquisition, Modelling and Visualisation and Virtual/Mixed Environments. The methodology consists of point clouds (x,y,z) data acquisition using terrestrial and Unmanned Aerial Vehicles (UAV), 3D modelling procedures, integration between 3D-GIS and virtual environments applied to cultural heritage systems and elements in urban areas. The results consist of geographical information products and 3D acquisition and modelling processes to be visualised in an Augmented Reality environment, through mobiles platforms. It was discussed experiments using mobile applications (App) available in the market that have enabled the adjustment of core solutions for further development of the App Lx_W, consisting in the related Apps: AqueductAR and AqueductGPS. Selecting the ancient Lisbon (Aqueduct) water supply system (classified as a national monument in 1910) as a case study and considering the fact that most of the structure is unnoticeable, due to the large extent of underground galleries, these types of synthetized enhanced environments enable onsite visualisation and the perception of the relation between the system and the city. The prototype of Lx_W App was evaluated during the workshop with the purpose of analysing the application that had been developed using the answers obtained in survey, relating this App and some experiments carried out with other Apps available in the market. A second survey was conducted supported by a video where the heritage system and the Lx_W App were introduced, showing the App's features and capabilities applied to this specific case study. The methods used aimed to strengthen the idea of the potential application of this technology for heritage valuation, introducing the concept of Augmented Valuation of Cultural Heritage, associating the use of geographic information to fields commonly related to a strong visual perception of space, providing essential data to the Agents, not only for occasional users (public), but also for specialised technicians, opinion/decision makers, promoters and other stakeholders, addressing solutions (or contributions) to the existing problems in the several technical-scientific, socio-economic, political-administrative, ideological-symbolic-religious Domains. ; La tesis se centra en la idea de las Representaciones Digitales y la Valoración del Patrimonio Cultural, en la relación entre Tecnología, Agentes y los diversos Dominios del conocimiento, procurando identificar y analizar la Valoración Aumentada del Patrimonio Cultural mediante las Tecnologías de Información Geográfica (TIG). Introduce la importancia de las representaciones (digitales), a través de conceptos cognición espacial (representaciones internas/mentales) y la relevancia epistemológica de las percepciones individuales del ambiente físico (externo), revelando as TIG que contribuyen a la construcciones de estas representaciones: Sistemas Globales de Navegación por Satélite, Detección Remota, Sistemas de Información Geográfica, adquisición de datos/modelado en 3D y la visualización de los Ambientes Virtuales. La metodología consiste en la adquisición de nubes de puntos (x, y, z) obtenidos en el suelo o por medio de vehículos aéreos no tripulados (UAV) para el modelado 3D, integración en ambientes 3D-SIG y la creación de ambientes virtuales aplicados a los elementos y conjuntos patrimoniales en áreas urbanas. Los resultados consisten en productos y procesos de adquisición y modelación 3D de información geográfica para ser vistos en ambientes de Realidad Aumentada a través de plataformas móviles. Se discuten varios experimentos utilizando aplicaciones móviles (App) disponibles en el mercado que han permitido el ajuste de soluciones para el desarrollo de la App Lx_W, que consiste en la asociación de las aplicaciones: AqueductAR y AqueductGPS. Seleccionando el antiguo sistema de abastecimiento de agua de Lisboa (Acueducto de Águas Livres, clasificado como monumento nacional en 1910) como estudio de caso y teniendo en cuenta que la mayor parte de la estructura es imperceptible, debido a la gran extensión de las galerías subterráneas, estos tipos de ambientes sintetizados permiten la visualización y la percepción, in situ, de la relación entre el sistema y la ciudad. El prototipo de la App Lx_W se evaluó recurriendo a un workshop con el objetivo de analizar la aplicación desarrollada a través de las respuestas obtenidas en cuestionario que tevé como intuito comparar esta aplicación y algunos experimentos realizados con otras App disponibles en el mercado. Se realizó un segundo cuestionario de evaluación con suporte en un video donde se introdujeron el estructura edificada y la App Lx_W, demostrando algunas principales características y capacidades. Los métodos utilizados apuntan a reforzar la idea de la potencial aplicación de esta tecnología para la valoración del patrimonio, introduciendo el concepto de Valoración Aumentada del Patrimonio Cultural, asociando el uso de la información geográfica a campos comúnmente relacionados con una fuerte percepción visual del espacio, providenciando información a los Agentes, no únicamente para los usuarios ocasionales (público), como también para los técnicos especializados, decisores, promotores y otras interesados, criando soluciones (o contribuciones) a los problemas existentes en los diversos Dominios Técnico-científico, Político-Administrativo y Ideológico-Simbólico-Religioso. ; Postprint (published version)

Competition increases in parallel with the rise of globalisation and brands are being used to market a product and reach large masses of people. A brand is a promotion tool which distinguishes one product from another. A brand is defined as a name, term, sign, symbol, or design, or a combination of them intended to identify the goods and services of one seller or group of sellers and to differentiate them from those of the competition. Branding is the process of a firm introducing a product or a service to consumers as a brand and infusing the consumers with them or making the consumers more dependant on an existing brand. This process requires many decisions to be taken and strategies to be adopted and followed. The very first aim in branding process is getting known. To achieve this, firms need to promote a brand or service using advertisements or other activities. The field of practice of branding is not limited to products and services but includes individuals, ideas, facts and places (country, region, city etc.). Thus, countries, cities and even nations aim at branding and promote different various strategies this way. The importance of a country brand has gradually increased with the effect of changing social, cul­tural and economic developments, those as a result of globalisation. Countries find the opportunity to present themselves better, and create a better image about themselves in a global public opinion. Today, the identity and image creation process has significant functions ranging from advertising and public relations to mass media and popular culture, politics to fashion and sales, and the whole country and the presentation of a country when considered in general sense. Therefore, like organisations, countries be­gan taking place in the global market and implementing various communication strategies to highlight their historical, geographical and cultural characteristics. That countries can promote themselves using efficient policies will also enable their cities and brands to differentiate from others and become competitive and this will provide those countries with more global recognition and branding. To put it differently, country branding makes it easier, faster and more reliable for one to prefer and decide which country to visit, what to purchase in relation to a country, ar­ranging a business trip and collecting impressions about a country. One of the most important actions that must be taken by the countries to promote their cultural ele­ments and values is to create visual identity. Country identity and image is achieved primarily through designing a good logo, which is also the basis of visual identity studies. In addition to symbols such as a flag and an emblem, each country has a promotional tourism logo, which reflects their visual image. The main subject of this research is reviewing tourism logos of countries in the context of country identity. A categorical content analysis technique will be applied in the research methodologically, and the research is limited to 47 European Council member countries. From this point of view, the logos of countries will be analysed in terms of their content, aesthetic, originality, historical, touristic, architectural and cultural characteristics, and the importance of logos in the process of creating country identity will be addressed. ; Kartu su globalizacija stiprėja ir konkurencija. Sie­kiant pateikti produktą rinkai ir stengiantis, kad apie jį sužinotų kuo daugiau žmonių, naudojami prekės ženklai. Tai reklamos priemonė, padedanti vieną produktą atskirti nuo kito. Prekės ženklas apibrėžia­mas kaip pavadinimas, terminas, ženklas, simbolis ar dizainas arba šių elementų derinys, naudojamas vieno pardavėjo ar vienos pardavėjų grupės prekėms ir paslaugoms identifikuoti bei joms atskirti nuo kon­kurentų produkcijos. Ženklodara yra procesas, kurio metu įmonė pristato produktą arba paslaugą vartotojui, sužadina vartotojo norą juos įsigyti arba paverčia vartotoją labiau priklausomą nuo esamo prekės ženklo. Vykstant šiam procesui reikia priimti daug sprendimų, pritaikyti įvairias strategijas ir jų laikytis. Pirmasis ženklodaros tikslas yra potencialius klientus supažindinti su pro­duktu. Kad tai pasiektų, įmonės turi reklamuoti savo prekę ar paslaugą įvairiais skelbimais arba kitais bū­dais. Ženklodaros praktika neapsiriboja tik prekėmis ir paslaugomis, ji apima ir individus, idėjas, faktus bei vietas (šalį, regioną, miestą ir t. t.). Todėl valstybės, miestai ir net tautos taip pat bando kurti savo prekės ženklus, o šiame procese naudoja įvairias strategijas. Dėl globalizacijos šalies prekės ženklo svarba palaipsniui auga ir keičia socialinį, kultūrinį bei ekonominį valstybės vystymąsi. Valstybės ieško ga­limybių veiksmingiau prisistatyti ir susikurti geresnį įvaizdį tarptautinėje arenoje. Šiandien tapatybė ir įvaizdžio kūrimo procesas atlieka daug svarbių funk­cijų: nuo reklamos ir viešųjų ryšių iki žiniasklaidos ir populiariosios kultūros, nuo politikos iki mados ir pardavimo. Bendrąja prasme šis procesas atstovauja visai šaliai. Todėl valstybės, kaip ir organizacijos, pradėjo dalyvauti pasaulinėje rinkoje, kad pabrėžtų savo istorinius, geografinius ir kultūrinius bruožus, ėmė taikyti įvairias komunikacijos strategijas. Šalių, naudojančių veiksmingą reklamavimosi politiką, miestai bei prekės ženklai taip pat išsiskirs iš kitų. Tokios valstybės taps konkurencingos ir įgis daugiau pasaulinio pripažinimo, o jų prekės ženklai bus geriau atpažįstami. Kitais žodžiais tariant, valsty­bės ženklodara padeda paprasčiau, greičiau ir labiau užtikrintai nuspręsti, kokią šalį aplankyti, kokius su ja susijusius produktus įsigyti, kaip organizuoti verslo kelionę joje. Ženklodara gelbsti ir susidarant įspūdžius apie šalį. Viena iš svarbiausių užduočių, kurias turi atlikti savo kultūrą ir vertybes propaguojančios valstybės, yra susikurti vaizdinę tapatybę. Šalies tapatybę ir įvaizdį visų pirma formuoja geras logotipas, kuris yra ir vaizdinės tapatybės studijų pagrindas. Be tokių simbolių kaip vėliava ar herbas, kiekviena valstybė turi savo turizmo logotipą, kuris atspindi jos įvaizdį. Pagrindinis šio tyrimo tikslas – ap­žvelgti šalių turizmo logotipus atsižvelgiant į vals­tybės tapatybę. Atliekant mokslinį darbą, kuriame apžvelgtos 47 Europos Tarybos valstybės narės, taikyta kategorinės turinio analizės technikos me­todika. Šiuo požiūriu šalių logotipai buvo analizuo­jami atsižvelgiant į jų turinį, estetiką, originalumą, istorinius, turistinius, architektūrinius ir kultūrinius bruožus, taip pat išnagrinėta logotipo svarba kuriant valstybės tapatybę.

This works cover the issues of the Black Sea Fleet and Ukrainian shipyards during the revolutionary era associated with Nikolaev using archival records, publications in Mykolayiv periodicals of 1917-1919, memoirs of the events, and works of predecessors. The author concludes that the Central Council made an error, thinking that Ukraine does not need a military fleet. In Mykolayiv, the economy of which was based on shipbuilding, this decision led to a catastrophic situation in the shipyards, suspending their work, mass unemployment, and an overall financial crisis in the city. The crisis intensified as a result of the seizure of power by the Bolsheviks and the arrival of the German-Austrian troops. Consequently, an uprising broke out in Mykolayiv. It originated in «Naval» and «Russud» shipyards. Instead of following the Brest-Litovsk peace treaty, the Germans not only captured the current Black Sea fleet, but also tried to finish building the Empire warships left Mykolayiv. For this purpose, they requisitioned Mykolayiv shipyards. While Hetman Pavlo Skoropadsky was in office, the delegation that held talks in Berlin concerning the return of the Black Sea Fleet to Ukraine included Mykolayiv shipyards leaders Boris Yurenev and Mykola Kuhlman. However, the agreement reached during the negotiations concerning joint construction of ships for the merchant fleet and agricultural machinery was violated Germans, so Pavlo Skoropadsky decided to build ships for the Navy needs of Ukraine independently. After the appointment of the former mayor of Mykolayiv vice-admiral Andrey Pokrovsky as the Marine Minister in the government of Skoropadsky, Mykolaiv not only cherished hopes for a revival of the Black Sea Fleet and the resumption of the shipyards' work, but also wanted to regain the management of the Black Sea Fleet. The Skoropadsky government approved the opening a Naval cadets school to train officers for the fleet. Rear-admiral Sergei Frolov, who was born in Mykolayiv, headed the initiative. Further, Mykolaiv was chosen for the deployment of the 2nd regiment of marines. The Mykolaiv branch of the Baltic shipyard was reorganized into Mykolaiv repair shipyard for the Maritime agency of the Ukrainian State. Steps were taken to improve the preservation of documents in the Central Black Sea Naval Archive. The Directorate approved a series of laws to develop the Navy of Ukraine, including the approval of a staff for the military port of Mykolaiv. It was planned that shipbuilding would be developed in Mykolaiv. To this end, the government allocated 20 million rubles to Mykolayiv shipbuilding yards «Naval» and «Russud». Additionally, the Directorate planned to open Naval cadets classes and other educational institutions for training officers and sailors of the Black Sea Fleet. Thus, the policies of Hetman Pavlo Skoropadsky and the Directorate were aimed at strengthening and developing Black Sea Fleet shipbuilding. However, due to the political and historical conditions none of the planned initiatives were implemented. The Ukrainian Navy revived only after the independence of Ukraine. ; На основі архівних документів, публікацій у миколаївських періодичних виданнях 1917–1919 рр., спогадів учасників подій, праць попередників ви- світлено питання Чорноморського флоту та суднобудівних заводів доби української революції, пов'язані із Миколаєвом. Автор дійшов висновку про те, що Центральна Рада припустилася помилок, уважаючи, що Україна не має потреби у військовому флоті. В Миколаєві, економіка якого ґрун- тувалася на суднобудуванні, це призвело до катастрофічної ситуації на суднобудівних заводах, призупинення їх роботи, масового безробіття і загальної фінансової кризи в місті. Кризова ситуація поглибилася спершу у результаті захоплення влади в місті більшовиками, а потім із прихо- дом німецько-австрійських військ. У результаті в Миколаєві вибухнуло повстання, ініціатива якого зародилася на суднобудівних заводах «На- валь» і «Руссуд». Німці, замість виконання умов Брест-Литовського мир- ного договору, не тільки захопили діючий Чорноморський флот, а й на- магалися здійснити добудову закладених ще за Російської імперії військо- вих кораблів у Миколаєві. Із цією метою вони реквізували миколаївські су- днобудівні заводи. За гетьманування Павла Скоропадського до делегації, яка вела переговори в Берліні з приводу повернення Чорноморського флоту Україні, було включено керівників миколаївських суднобудівних за- водів Бориса Юрєнєва та Миколу Кульмана. Однак, досягнуті на перего- ворах домовленості про спільне будування кораблів для торгового фло- ту та сільськогосподарської техніки порушено німцями, через що Павло Скоропадський прийняв рішення самостійно будувати кораблі для пот- реб військового флоту України. Через призначення на посаду Морського міністра в уряді Скоропадського колишнього миколаївського градонача- льника, віце-адмірала Андрія Покровського, Миколаїв не тільки плекав надії на відродження Чорноморського флоту та відновлення роботи суд- нобудівних заводів, а й мріяв про повернення місту статусу центру управління Чорноморським флотом. Уряд Скоропадського встиг схвали- ти рішення про відкриття в Миколаєві Гардемаринської школи для під- готовки офіцерського складу флоту, керівником якої став уродженець Миколаєва, контр-адмірал Сергій Фролов, Миколаїв було визначено міс- цем дислокації 2-го полку морської піхоти; Миколаївське відділення Бал- тійського суднобудівного заводу реорганізовано в Миколаївський ремон- тний і суднобудівний завод морського відомства Української Держави; вжито заходів щодо покращення збереженості документів у Чорномор- ському центральному військово-морському архіві. За Директорії було Випуск 18 85 схвалено низку законів для розбудови військово-морського флоту України, в т. ч. затверджено штати Миколаївського військового порту. Планува- лося, що в Миколаєві інтенсивно розвиватиметься суднобудування, з ці- єю метою уряд виділяв миколаївським суднобудівним заводам «Наваль» і «Руссуд» 20 мільйонів карбованців. У планах Директорії було відкриття в Миколаєві Академії, Гардемаринських класів для старшин, інших навчаль- них закладів для підготовки офіцерів і матросів Чорноморського флоту. Таким чином, політика Гетьмана Павла Скоропадського та Директорії була спрямована на посилення Чорноморського флоту та розвиток суд- нобудування, однак через відомі політичні причини й історичні умови ні- чого із запланованого реалізувати не вдалося. Військово-морські сили України відродилися лише за часів незалежності України.