Suchergebnisse

On April 4, 2020, the democratic community marked the 71st anniversary of the formation of the North Atlantic Treaty Organization. During all this time, NATO has been providing security in the Euro-Atlantic area. All 30 Allies are united by a system of collective defense based on common democratic values and military standards.Our world is changing and NATO is changing with it.What can NATO look like in 2025? Every important aspect of NATO is changing significantly, with the many ups and downs that have taken place since the signing of the Washington Treaty. The Alliance continues to change today and will undoubtedly change even more in the future.The issue of identifying prospects and possible scenarios for NATO's development in the global perspective is given much attention in the works of both domestic and foreign authors and institutions. Many of these articles are normative in nature, addressing the strengths and weaknesses of the Alliance.Recent trends in the North Atlantic Treaty Organization in general and in NATO's Strategic Transformation Command in particular call for a closer examination of possible scenarios for the organization's development in the medium and long term.The article is based on an analysis of the Alliance's four strategic areas for the medium and long term (increasing NATO's involvement in global strategic objectives; reviewing the Alliance's relations with the Russian Federation and China; strengthening NATO-EU cooperation; focusing on the Alliance's internal efforts development and solving the problems of NATO member-countries) the following scenarios of its development were proposed: "destructive", "negative", "positive" and "realistic". Which, in our opinion, is a relevant and very important issue for the direction of Ukraine's military policy and Euro-Atlantic integration for the next 5-10 years, and some additional analysis proposed by the authors will determine the prospects of NATO's military relations with Ukraine. ; 4 апреля 2020 демократическое сообщество отметило семьдесят первую годовщину формирования Организации Североатлантического договора. За все это время НАТО надежно обеспечивает безопасность евроатлантического региона. Все 30 союзников Альянса объединены системой коллективной обороны на основе общих демократических ценностей и военных стандартов.Наш мир меняется и НАТО меняется вместе с ним.Как может выглядеть НАТО в 2025 году? Каждый важный аспект НАТО значительно меняется, характеризуясь многочисленными подъемами и спадами, которые имеют место после подписания Вашингтонского договора. Альянс продолжает меняться сегодня и, безусловно, будет еще больше меняться в будущем.Вопросам определения перспектив и возможных сценариев развития НАТО в глобальной перспективе уделяется много внимания в трудах как отечественных, так и зарубежных авторов и учреждений. Многие из этих статей являются нормативными по характеру, в них рассматриваются преимущества и недостатки деятельности Альянса.Последние тенденции в Организации Североатлантического договора в целом и в Стратегическом командовании НАТО по трансформации в частности побуждают к более внимательного изучения возможных сценариев развития этой организации на среднесрочную и долгосрочную перспективу.В статье на основе проведенного анализа четырех стратегических направлений деятельности Альянса на среднесрочную и долгосрочную перспективу (увеличение спектра привлечения НАТО к решению стратегических задач глобального характера; пересмотр отношений Альянса с Российской Федерацией и Китаем, усиление взаимодействия между НАТО и Европейским Союзом; сосредоточение усилий Альянса на внутреннем развития и решению проблем стран - членов НАТО) были предложены такие сценарии его развития: "сокрушительный", "отрицательный", "положительный" и "реалистичний". Что, по нашему мнению, является актуальным и очень важным вопросом для для направления военннои политики и евроатлантической интеграции Украины на ближайшие 5-10 лет, а некоторый дополнительный анализ, который предлагается авторами, позволит определить перспективу партнерских отношений НАТО с Украиной в военной сфере. ; 4 квітня 2020 р. демократична спільнота відзначила 71-у річницю формування Організації Північноатлантичного договору. За весь цей час НАТО надійно забезпечує безпеку в євроатлантичному регіоні. Всі 30 союзників Альянсу об'єднані системою колективної оборони на засадах спільних демократичних цінностей та воєнних стандартів.Наш світ змінюється і НАТО змінюється разом із ним.Як може виглядати НАТО в 2025 році? Кожен важливий аспект НАТО значно змінюється, характеризуючись численними підйомами і спадами, які мають місце після підписання Вашингтонського договору. Альянс продовжує змінюватись сьогодні і, безперечно, буде ще більше змінюватись у майбутньому.Питанням визначення перспектив і можливих сценаріїв розвитку НАТО в глобальній перспективі приділяється багато уваги у працях як вітчизняних, так і зарубіжних авторів та інституцій. Багато з цих статей є нормативними за характером, в них розглядаються переваги та недоліки діяльності Альянсу.Останні тенденції в Організації Північноатлантичного договору в цілому та в Стратегічному командуванні НАТО з трансформації зокрема спонукають до більш уважного вивчення можливих сценаріїв розвитку цієї організації на середньострокову та довгострокову перспективу.В статті на основі проведеного аналізу чотирьох стратегічних напрямів діяльності Альянсу на середньострокову та довгострокову перспективу (збільшення спектру залучення НАТО до вирішення стратегічних завдань глобального характеру; перегляд відносин Альянсу з Російською Федерацією та Китаєм; посилення взаємодії між НАТО та Європейським Союзом; зосередження зусиль Альянсу на внутрішньому розвитку та вирішенню проблем країн – членів НАТО) були запропоновані такі сценарії його розвитку: "нищівний", "негативний", "позитивний" та "реалістичний". Що, на нашу думку, є актуальним і дуже важливим питанням для напрямку воєнної політики та євроатлантичної інтеграції України на найближчі 5-10 років, а певний додатковий аналіз, який пропонується авторами, дозволить визначити перспективу партнерських відносин НАТО з Україною у військовій сфері.

This article describes the representations that the newspaper El Comercio published about the main actors involved in the Peruvian Internal armed conflict ""the State Agents (militaries and polices) and the PCP-Shining Path's members"" during the early post-war years. The aim of the investigation was to analyze the ideological mechanisms present in the institutional opinion of this powerful mass media company. In order to this, the study takes the theoretical-methodological approaches proposed from the Critical Discourse Analysis to analyze textually and ideologically the editorials published by El Comercio from August 2003 to August 2013: the decade after the presentation of the Truth and Reconciliation Commission Final Report. On the one hand, the results show that the newspaper relativizes and silences the punishable actions of the police and military: they are qualified as heroes. Their crimes are justified by signifying them as mere excesses, only a small group of agents (or external elements of the institution) are responsible of that, and the military participation in this period is frequently omitted in the newspaper. On the other hand, the findings also reveal that the newspaper absolutizes an irrational characterization for the Shining Path's members: they are signified as evil and perverse beings. The crimes committed by this subversive organization are emphasized, they are blamed of being the unique responsible (and the only participant) of the period of violence, and the newspaper denies any minimum recognition of justice for theirs. This research concludes that the editorials consolidate a "confronted meaning", a radical dichotomy between Shining Path's members and the militaries; also, it shows that a reality is hidden or reduced in exchange for the emphasis of another; therefore, this newspaper legitimizes the hegemonic discourse about the armed actors participating in the Peruvian Internal Conflict: absolute repudiation for some and cover-up praise for others. ; Este artículo describe las representaciones que el diario El Comercio difundió sobre los principales actores del conflicto armado interno peruano ""Agentes Estatales (militares y policías) y miembros del PCP-Sendero Luminoso"" durante los primeros años de posguerra. El objetivo de la investigación fue analizar los mecanismos ideológicos presentes en la opinión institucional de esta poderosa empresa mediática. Para ello, partiendo de los planteamientos teórico-metodológicos propuestos desde el análisis crítico del discurso, se analizaron textual e ideológicamente los editoriales publicados por El Comercio desde agosto del 2003 hasta agosto del 2013: la década posterior a la entrega del Informe final de la Comisión de la Verdad y Reconciliación. Por un lado, los resultados muestran que el diario relativiza y silencia el accionar punible de policías y militares: son calificados como héroes. Se justifican sus crímenes al significarlos como simples excesos, se responsabiliza solo a un reducido grupo de agentes (o a elementos externos a la institución) y se omite frecuentemente su participación en este periodo. Por otro lado, los hallazgos también revelan que el diario absolutiza una caracterización irracional para los miembros senderistas: son significados como seres malvados y perversos. Se enfatizan los crímenes que cometieron, se los culpabiliza de ser los únicos responsables (y partícipes) del periodo de violencia política, se les niega cualquier reconocimiento mínimo de justicia. La investigación concluye que los editoriales consolidan una significación confrontada, una dicotomía radical entre senderistas y militares; además, ocultan o aminoran una realidad a cambio del énfasis de otra; por ello, legitiman el discurso hegemónico sobre los actores armados partícipes de la guerra interna peruana: el repudio absoluto para unos contrapuesto al elogio encubridor para otros. ; Este artigo analisa representações do jornal El Comercio sobre os principais atores do conflito armado interno peruano ""agentes do Estado (militares e policiais) e membros do PCP-Sendero Luminoso"" durante os primeiros anos do pós-guerra. O objetivo da pesquisa foi analisar os mecanismos ideológicos presentes na opinião institucional desta poderosa empresa de mídia. Para isso, partindo das abordagens teóricas e metodológicas propostas em análise de discurso crítica, foram analisados os editoriais publicados por El Comercio de agosto de 2003 a agosto de 2013: a década após a entrega do Informe final da Comissão da Verdade e Reconciliação. Por um lado, os resultados mostram que o jornal relativiza e silencia as ações puníveis da polícia e dos militares: eles são classificados como heróis. Seus crimes são justificados e significados como excessos simples; apenas um pequeno grupo de agentes (ou elementos fora da instituição) é responsabilizado, e sua participação nesse período é frequentemente omitida. Por outro lado, as descobertas também revelam que o jornal propõe uma caracterização radicalmente irracional para os membros senderistas: eles são representados como seres malignos. Os crimes que cometeram são enfatizados, são acusados de serem os únicos. participantes responsáveis pelo período de violência política, e qualquer reconhecimento mínimo de justiça lhes é negado. A pesquisa conclui que os editoriais consolidam dicotomia radical entre senderistas e militares; além disso, eles escondem ou mitigam uma realidade em troca da ênfase em outra. Por esse motivo, legitimam o discurso hegemônico sobre os atores armados que participam da guerra interna peruana: o repúdio absoluto para alguns, em oposição ao elogio encoberto para outros.

Umfassende Zäsuren wie Kriege und Wechsel der politischen Systeme stellen normalerweise alles gesellschaftliche Leben auf den Kopf – und zur Disposition. Das gilt auch und gerade für ethische Vorstellungen und Geschlechterverhältnisse. Durch Gewalt, Flucht und Vertreibung, Verlust von Wohnungen, Angehörigen und Hab und Gut und eine extreme soziale Notlage brachen viele Familien auseinander. Im Krieg verschwanden Männer in hoher Zahl und die, die zurückkamen, waren meistens geschwächt und verwundet. Währenddessen übernahmen Frauen aktiv Funktionen in der Familie, Wirtschaft und Gesellschaft, die in Friedenszeiten Männern vorbehalten gewesen waren. Bei ihrer Gründung 1949 verankerten beide neuen deutschen Staaten die Gleichberechtigung der Geschlechter als Grundrecht in ihren Verfassungen. Zugleich haben Ideen und Mentalitäten eine hohe Beharrungskraft und verändern sich nur langsam, auch über Brüche hinweg. Die vorliegende Arbeit untersucht mit Hilfe der ethnografischen Methode der "dichten Beschreibung" von Clifford Geertz und der durch Michel Foucault inspirierten Diskursanalyse, wie sich der deutsche Protestantismus in der Umbruchs- und Wiederaufbauzeit der ersten fünfzehn Jahre nach dem Zweiten Weltkrieg in Bezug auf Sexualität, Ehe und Familie in Ost- und in Westdeutschland positionierte und verhielt. Die tiefgreifende Erfahrung einer Krise, die einherging mit apokalyptischen Visionen und einer umfassenden Kritik an der Moderne, wirkte als Motor für ein breites, vielseitiges und energisches Engagement zur Durchsetzung evangelischer sexualethischer Normen in evangelischer Kirche und Diakonie mit den zahlreichen ihr angeschlossenen und verbundenen Vereinen, Verbänden, Einrichtungen und Arbeitskreisen. Auch wenn es keine offizielle kirchliche Verlautbarung einer evangelischen Sexualethik gab, lassen sich in den vielfältigen Äußerungen dieses Diskursfeldes doch einheitliche Linien erkennen. Sie griffen die mit Aufklärung und Industrialisierung entstandene traditionelle bürgerliche Geschlechterordnung wieder auf. In ihrem Zentrum stand die Ehe als eine ganzheitlich verstandene, lebenslange heterosexuelle und monogame Geschlechterbeziehung, institutionalisiert und legitimiert durch die zivile und vor allem die kirchliche Eheschließung. Inakzeptable Abweichungen von dieser Norm waren Ehebruch, Prostitution, Abtreibung, Homosexualität und Onanie. Anpassungen an die veränderte Wirklichkeit gab es in der Perspektive auf ledige Frauen, auf die Wiedertrauung Geschiedener und Fragen der Geburtenregelung. Alleinstehenden Frauen musste angesichts des durch die zwei Weltkriege verursachten asymmetrischen Zahlenverhältnisses eine andere Option als die Ehe angeboten werden. Die Entscheidungen über die Wiedertrauung Geschiedener und die Anwendung von Methoden der Geburtenregelung wurden in den (Spiel-)Raum des individuellen freien protestantischen Gewissens verlagert. Diese sexualethischen Vorstellungen wurden unmittelbar nach dem Krieg mit großer Vehemenz und Professionalität in Familienpolitik, sozialer Arbeit und in der Gemeindearbeit versucht umzusetzen. Hierbei bauten die Akteure und Akteurinnen auf den seit Beginn der Sittlichkeitsbewegung um die Jahrhundertwende geschaffenen Strukturen und Erfahrungen auf. Im Westen Deutschlands konnten sich evangelische Kirchen, Organisationen, Arbeitskreise und Einzelpersonen sehr erfolgreich auf diesem Feld einbringen und vernetzen. Dabei gelang es insbesondere in der Eheberatung tätigen Medizinern und Fürsorgerinnen, die sich schon vor und im Nationalsozialismus für rassenhygienische Ziele und Forschung eingesetzt hatten, in leitende Funktionen zu kommen. Für die Kirchen in der DDR war es durch die massiven staatlichen Repressionen nur in ihrem sehr begrenzten kirchlichen Binnenraum möglich, sexualethische Normen zu verankern. Dies zeigt auch der abschließende Vergleich der beiden lutherischen Landeskirchen Sachsens und Hannover noch einmal besonders deutlich. --- ; Extensive breaks such as wars and changes in political systems usually turn all social life upside down - and put it up for negotiation. This also and especially applies to ethical ideas and gender relations. Violence, flight and expulsion, loss of homes, relatives and property, and extreme social distress have led to the break-up of many families. During the war, men disappeared in large numbers and those who returned were mostly weakened and wounded. Meanwhile, women actively took over family, economic and social functions that had been reserved for men in peacetime. When both new German states were founded in 1949, gender equality was encorporated as a fundamental right in their constitutions. At the same time, ideas and mentalities have a high persistence and change only slowly, even across ruptures. Using Clifford Geertz's ethnographic method of "dense description" and discourse analysis inspired by Michel Foucault, this study ex-amines how German Protestantism positioned itself and behaved with regard to sexuality, marriage and family in East and West Germany during the period of upheaval and reconstruction of the first fifteen years after the Second World War. The profound experience of a crisis, which was accompanied by apocalyptic visions and a thourough criticism of modernity, acted as a motor for a broad, versatile and energetic commitment to the implementation of Protestant sexual ethics norms in the Protestant Church and Diaconia with the numerous associations, federations, institutions and working groups affiliated and associated with it. Even if there was no official church proclamation of a Protestant sexual ethics, nevertheless uniform lines can be recognized in the various expressions of this field of discourse. They took up again the traditional bourgeois gender order that had emerged with the Enlightenment and industrialization. In its center was marriage as a holistically understood, lifelong heterosexual and monogamous gender relationship, institutionalized and legitimized by civil and above all church marriage. Unacceptable deviations from this norm were adultery, prostitution, abortion, homosexuality and onanism. There were adjustments to the changed reality in the perspective on single women, on the re-marriage of divorcees and questions of birth control. Single women had to be offered an option other than marriage in view of the asymmetrical numerical ratio caused by the two world wars. Decisions on the re-marriage of divorced women and the application of methods of birth control were shifted to the space of the individual free Protestant conscience. Immediately after the war, these sexual-ethical ideas were tried to be implemented with great vehemence and professionalism in family policy, social work and community work. Therefore, they used the structures and experiences made since the beginning of the moral movement at the turn of the century. In West Germany, Protestant churches, organisations, working groups and individuals were able to participate and network very successfully in this field. In particular, doctors and carers working in marriage counselling, who had already worked for racial hygiene objectives and research before and during National Socialism, were able to take up leading positions. For the churches in the GDR, massive state repression meant that it was only possible to establish sexual-ethical norms within their very limited ecclesiastical space. The final comparison of the two Lutheran regional churches of Saxony and Hanover once again shows this particularly clearly.

The presented study is devoted to the possibility of recognizing cryptocurrencies as the object of an offense under Polish criminal law. The Author of the study firstly explained what the object of the crime is under Polish criminal law. Then - focused on the issues of defining cryptocurrencies in the criminal law doctrine, as well as in legal acts that apply to the issue of virtual currency. The study also contains considerations regarding the possibility of including crypto-currencies in the generic object of crimes penalized in particular chapters of the Polish Penal Code of 1997. The aim of the study is not to identify specific crimes whose cryptocurrencies may be the subject, but to show the issues related to determining what cryptocurrencies are and with which types of crimes they may be related to, as well as emphasizing the problem of the lack of definition of cryptocurrencies in Polish criminal law and the consequences of this lack for the possibility of proper application of the provisions with regard to cryptocurrencies. Several solutions to the abovementioned problems have also been proposed. ; University of Bialystok, Poland ; Justyna Omeljaniuk – PhD student at the Department of Criminal Law and Criminology at the University of Bialystok, an active member of the Financial Law Scientific Circle at the University of Bialystok, and a member of the organizational committee of the Second Eastern European Conference on Cryptocurrencies, held at the Faculty of Law of the University in Bialystok in March 2019. She is interested in criminology and the law of new technologies, as well as forensic aspects related to car crime and counterfeiting of money and documents. ; justyna1994onet.pl@onet.pl ; 28 ; 35 ; 12-13 ; Bitcoin: A Peer-to-Peer Electronic Cash System, [online], https://bitcoin.org/bitcoin.pdf, access as of 25 March 2019. ; Błaszczyk M., Zientara A. (2015), Prawo karne, LEX, Warszawa. ; Budyn-Kulik M., Kozłowska-Kalisz P., Kulik M., Mozgawa M. (2017), Komentarz aktualizowany do art. 115 k.k., [in:] Mozgawa M. (red), Kodeks Karny. Komentarz aktualizowany, Wolters Kluwer, Warszawa. ; Chrabonszczewska E. (2013), Bitcoin – nowa wirtualna globalna waluta? "International Journal of Management and Economics" no. 40. ; Citowicz R. (2006), Prawnokarne aspekty ochrony życia człowieka a prawo do godnej śmierci, Wydawnictwo Kodeks, Warszawa. ; Czaplicki P. (2017), Wybrane przestępstwa gospodarcze związane z obrotem walutą Bitcoin w prawie polskim, Unii Europejskiej oraz Stanów Zjednoczonych, "Studenckie Zeszyty Naukowe" vol. XX, no. 32. ; Czarnecki J. (2015), Wybrane zagadnienia prawnokarne związane z bitcoinem, "Problemy Zarządzania" vol. 13, no. 3 (54). ; Dąbrowska J. (2017), Charakter prawny bitcoin, "Człowiek w cyberprzestrzeni" no. 1. ; Gardocki L. (2019), Prawo karne, C.H. Beck, Warszawa. ; Gruszecki T. (2004), Teoria pieniądza i polityka pieniężna. Rys historyczny i praktyka gospodarcza, Oficyna Edukacyjna, Kraków. ; Jagiełło D. (2014), Przestępstwa popełniane w świecie wirtualnym (tzw. virtual crime) a problemy wynikające z przyjęcia odpowiedniej klasyfikacji prawnej oraz możliwości dowodzenia ich znamion, "Wrocławskie Studia Sądowe" no. 4. ; Kryptowaluta, Encyklopedia Zarządzania [online], www.mfiles.pl/pl/index.php/Kryptowaluta, access as of 25 March 2019 ; Kryptowaluty w pigułce [online], www.bitcoinwalutaprzyszlosci.pl/wp-content/uploads/2016/11/Kryptowaluty-w-pigulce.pdf, access as of 25 of March 2019. ; Liberadzki J. (2018), Karnoprawne aspekty walut kryptograficznych (bitcoin jako przedmiot przestępstwa), "Czasopismo Prawa Karnego i Nauk Penalnych" no. 13. ; Marek A. (2010), Komentarz do artykułu 310 k.k., [in] Marek A. (red.), Kodeks Karny. Komentarz. LEX, Warszawa. ; Nowak-Far A. (2011), Finanse publiczne i prawo finansowe, C.H. BECK, Warszawa. ; Opitek P. (2017), Kryptowaluty jako przedmiot zabezpieczenia i poręczenia majątkowego, "Prokuratura i Prawo" no. 6. ; Papiery wartościowe [online], www.nbportal.pl/wiedza/artykuly/na-poczatek/papiery_warosciowe, access as of 1 April 2019. ; Pieniądz i jego znaczenia, [online], www.nbportal.pl/wiedza/artykuly/pieniadz/pieniadz-i-jego-znaczenia, access as of 1 April 2019. ; Pojęcie dobra prawnego w prawie karnym, "Wrocławskie Studia Erazmiańskie Zeszyty Studenckie" [online], www.bibliotekacyfrowa.pl/Content/29207/011.pdf, access as of 1 April 2019. ; Smoktunowicz E., Hołyst B. (red.) (2005), Wielka Encyklopedia Prawa, Wydawnictwo Prawo i Praktyka Gospodarcza sp. z o.o, Warszawa. ; Sobiecki G. (2015), Regulowanie kryptowalut w Polsce i na świecie na przykładzie Bitcoina: status prawny i interpretacja ekonomiczna, "Problemy Zarządzania" no. 13/3 (1). ; Tyburcy T. (2017), Przedmiot ochrony przepisu typizującego czyn zabroniony, "Przegląd Prawniczy Uniwersytetu Warszawskiego" no. 1. ; Virtual Currency Schemes – a further analysis [online], www.ecb.europa.eu/pub/pdf/other/virtualcurrencyschemesen.pdf, access as of 25 March 2019. ; Wyrok Naczelnego Sądu Administracyjnego z 6 marca 2018 r., sygn. akt II FSK 488/16. ; Wyrok TS z 22.10.2015 r. C-264/14, Legalis. ; Directive 2009/110/EC of the European Parliament and of the Council of 16 September 2009 on the taking up, pursuit and prudential supervision of the business of electronic money institutions amending ; Directives 2005/60/EC and 2006/48/EC and repealing Directive 2000/46/EC (OJEU L 267/7). ; European Parliament Resolution 26 May 2016 on Currencies (2016/2007(INI). ; Act of 23 April 1964 Civil Code (Journal of Laws 2018.0.1025). ; Act of 6 June 1997 Penal Code (Journal of Laws 1997, No. 88, item 553). ; Act on Trading in Financial Instruments of July 29, 2005 (Journal of Laws 2005, No 183, item 1538). ; Act of 19 August 2011 On Payment Services (Journal of Laws 2011, No. 199, item 1175). ; Act of March 1, 2018 On the Prevention of Money Laundering and Financing of Terrorism (Journal of Laws 2018, item 723).

La presente propuesta se enmarca en una investigación titulada "Cambios tecnológicos: nuevos desafíos para las relaciones laborales y la formación profesional" propuesta y desarrollada en el marco del Programa de Investigación Científica, Desarrollo y Transferencia de Tecnologías e Innovaciones (CyTMA 2) de la Universidad Nacional de La Matanza, cuya aspiración principal radica en caracterizar cómo los cambios tecnológicos afectan el campo de las relaciones laborales requiriendo de la formación de nuevas habilidades en los trabajadores. En este sentido, como investigadores nos propusimos, al delinear el proyecto, enfocarnos sobre los actores del mundo del trabajo y las nuevas habilidades que deben adquirir como consecuencia de los cambios tecnológicos y las nuevas formas de empleo que se originan. Más específicamente, buscamos reconstruir la perspectiva de los actores del mundo del trabajo y del Estado asociados a las políticas de empleo y formación sobre el cambio tecnológico y organizacional en las relaciones laborales y en las competencias ocupacionales requeridas. En Argentina, a partir de la aplicación del Aislamiento Social Preventivo y Obligatorio (ASPO) decretado por el gobierno nacional el 19 de marzo de 2020, con el objetivo de disminuir la tasa de contagio de la COVID-19, el mundo del trabajo se vio atravesado por un sinfín de modificaciones. Entre ellas, uno de las actividades mayormente atravesadas por los procesos de virtualización, resulto ser el trabajo docente evidenciando una notoria heterogeneización en cuanto a los alcances y posibilidades de los distintos sectores, niveles y casas de estudio en función de enfrentar las nuevas condiciones impuestas por la pandemia. Tensiones vinculadas a la "continuidad pedagógica" y la "suspensión de clases presenciales" generaron debates y reflexiones en el ámbito universitario. El propósito de la presente propuesta implica presentar un estado del arte respecto de los vectores que caracterizan al trabajo docente virtualizado actualmente en el ámbito de la Educación Superior, focalizando en las particularidades adquiridas en contexto del Aislamiento Social Preventivo y Obligatorio decretado por la Pandemia COVID 19. En este sentido, el objetivo de este trabajo es explorar las propuestas académicas divulgadas, e instalar la necesidad de la problematizar las diversas aristas de la virtualización de este trabajo de carácter presencial mayoritariamente en Argentina. A nivel metodológico, para el desarrollo del proceso investigativo se emplearon fuentes secundarias. A nivel nacional se viabilizo la búsqueda a través de la colección COVID-19, un conglomerado de artículos sobre la temática que se encuentran alojados en los diversos repositorios de las instituciones que integran el Sistema Nacional de Repositorios Digitales (SNRD) y a nivel internacional en repositorios latinoamericanos (Red de repositorios Latinoamericanos) y españoles (Repositorio Digital de la Universidad de Barcelona). ; This proposal is part of an investigation entitled "Technological changes: new challenges for labor relations and professional training" proposed and developed within the framework of the Scientific Research, Development and Transfer of Technologies and Innovations Program (CyTMA 2) of the University Nacional de La Matanza, whose main aspiration lies in characterizing how technological changes affect the field of labor relations, requiring the training of new skills in workers. In this sense, as researchers, we proposed, when outlining the project, to focus on the actors in the world of work and the new skills they should acquire as a consequence of the technological changes and the new forms of employment that originate. More specifically, we seek to reconstruct the perspective of the actors in the world of work and the State associated with employment and training policies on technological and organizational change in labor relations and in the required occupational skills. In Argentina, from the application of the Preventive and Mandatory Social Isolation (ASPO) decreed by the national government on March 19, 2020, with the aim of reducing the contagion rate of COVID-19, the world of work was gone through endless modifications. Among them, one of the activities mainly crossed by the virtualization processes, turned out to be the teaching work evidencing a notorious heterogeneity regarding the scope and possibilities of the different sectors, levels and houses of study in order to face the new conditions imposed by the pandemic. Tensions linked to "pedagogical continuity" and the "suspension of face-to-face classes" generated debates and reflections at the university level. The purpose of this proposal involves presenting a state of the art regarding the vectors that characterize virtualized teaching work currently in the field of Higher Education, focusing on the particularities acquired in the context of Preventive and Mandatory Social Isolation decreed by the COVID Pandemic 19 In this sense, the objective of this work is to explore the academic proposals disclosed, and to install the need to problematize the various edges of the virtualization of this face-to-face work, mostly in Argentina. At the methodological level, secondary sources were used for the development of the investigative process. At the national level, the search was made possible through the COVID-19 collection, a conglomerate of articles on the subject that are housed in the various repositories of the institutions that make up the National System of Digital Repositories (SNRD) and at the international level in repositories Latin American (Network of Latin American repositories) and Spanish (Digital Repository of the University of Barcelona). ; Especialización en Docencia Universitaria

Studies on the relationship between funding and efficiency of public universities in South Africa were triggered mainly by the decline of government spending on public universities while the enrolment of financially needy students is increasing. This increase is a product of government's initiatives to redress the imbalances in access and success caused by the apartheid regime. However, the government seems to be grappling to strike a balance between its initiatives and funding. While the government's HE transformation initiatives are appreciated, public universities are caught in a dilemma: their revenue is no longer sufficient for the operations given the increase in the number of unfunded and financially constrained students. It is with this background that the study evaluates the efficiency of public South African universities for the period 2009–2016 and how funding composition affects their efficiency. The study contributes to the existing literature in various ways First, a recent study on this subject matter found a decline in the average technical efficiency (TE) score of the South African public universities from 83percent in 2009 to 78percent in 2013. However, the study did not include non-academic staff among other input variables that are assumed to potentially influence performance outcomes of the universities. We therefore developed an argument that a biased conclusion on the subject matter is likely, if academic staff are assumed to dominate efficiency of public universities in South Africa while the efforts of non-academic staff are not considered. Using a Data Envelopment Analysis (DEA) model, the findings of this study revealed that over the study period the average TE of public universities in South Africa increased from 91percent to 95percent. These results suggest that academic and non-academic staff can be deemed as mutually inclusive variables and therefore neglecting either of them can lead to biased estimated average TE scores. The efficiency levels provided in this study can be used as performance benchmarks for identifying potential improvements required to reach a satisfactory level of efficiency. Second, the literature argues that different streams of revenue utilised for funding universities' activities can provide alternative incentives which might have an impact on efficiency. However, none of the studies examined comparatively the impact of different revenue streams on the efficiency of the public universities in South Africa. Using a fixed-effects regression model, this study found that only traditional universities' efficiency can be affected by student fees and private income, while government funding does not seem to bear a significant impact on the efficiency of all universities irrespective of their category. Precisely, student fees enhance the efficiency of traditional universities while private income is deleterious on the efficiency of the traditional universities. The study concluded that traditional universities use students' fees efficiently to deliver quality academic services in a bid to safeguard their reputation and image while revenue from private funders is not efficiently utilised due to the principal-agent problem. In terms of state funding, it was concluded that government spending on public universities is yet to reach a minimum threshold level at which it can contribute significantly to the efficiency of the universities. Third, recent literature used Stochastic Frontier Analysis (SFA) efficiency scores to determine the drivers of efficiency of public universities in South Africa. Although SFA can control for the stochastic error component in the econometric estimation, the model imposes several theoretical assumptions in the production function which may lead to biased estimations. As a result, several studies on efficiency analysis of Higher Education Institutions (HIEs) around the globe have reverted to using DEA. Using DEA efficiency scores and a Tobit model, this study found that that quality of staff, government funding, student fees, private income, and GDP per capita are positive factors of efficiency while the share of non-white to white staff was found as the determinant of inefficiency. It was concluded that adequate funding and proper management of income by the universities, economic growth and employment of highly educated academic staff can increase efficiency levels of public universities in South Africa, whereas an increase of non-white to white staff in South African public universities is a threat to the universities' efficiency. Overall, the findings of this study suggest that a cost-sharing framework is inevitable in the South African higher education (HE) system, particularly now that the government is heavily burdened due to the prevailing economic turmoil in the country. As a results, private funders and parents and/guardians are encouraged to honour their portion of obligations with universities. Due to limited funding across all sources, efforts dedicated to strengthen managerial competencies of public universities in South Africa can eliminate the principle-agent problem and therefore promote managerial efficiency. The South African government is encouraged to support its transformation initiatives on HEIs with adequate funding, otherwise the initiatives need to be revisited and revised to suit the current economic environment. Revision of these initiatives may include adjustment of the education standards such that state funding can be allocated to deserving students in terms of both finances and students' performance starting from matric. ; Thesis (PhD) -- Faculty of Management and Commerce, 2020

The article examines the types of leasing of military property. The research is based on the definition of military property according to the laws of Ukraine «On the Armed Forces of Ukraine», «On Economic Activity in the Armed Forces of Ukraine»; on the definition of the property lease in accordance with current and previous legislation on lease relations. Taking into account the Classification of Economic Activities SC 009: 2010 and the peculiarities of economic activity in the Armed Forces of Ukraine, it was specified that the military property lease is a type of economic activity for the transferring of certain property, which is carried out for business and other activities within and in the way defined by law. An overall analysis of scientific research on the lease of property in general and military, in particular, was carried out. The analysis ofthe court practice on the lease of military property (Supreme Court rulings dated 11.09.2018 in case № 911 / 747/17, dated 28.02.2018 in case № 924 / 247/17, dated 03.07.2018 in case №916 / 559/17, dated 08.08.2018 in case № 916 / 146/15-g, dated 22.05.2018 in case № 908 / 1064/17) was submitted and its problematic issues were also identified. Several criteria for the division of the military property lease, the main of which, taking into account the characteristics of military property, are the objects of lease (movable and immovable military property) were determined. The expediency of distinguishing another criterion that is important for the legal framework of economic activity for the lease of military property, which is the subject of such activities, was specified. The approaches to the subjective composition of such relations in the scientific literature and legislation were studied, the types of leasing of military property according to this criterion were offered. The results of the research are the suggestions for the division of the lease of military property as a type of economic (economic) activity into the following types: a) depending on the lease object - the lease of military real estate (land, rent of buildings and other capital structures and rent of things to which the framework of immovable property may be extended, aircraft and ships, inland vessels, space objects); lease of movable military property (cars, other land vehicles and equipment, water vehicles and equipment, air vehicles and equipment, construction machinery and equipment, office machinery and equipment, including computers, other machinery and equipment, etc.); b) depending on the subjective composition of the activity -leasing by military units, institutions, establishments and organizations of the Armed Forces of Ukraine. It was emphasized that further research should be devoted to the study and refinement of the legal framework of the proposed types of military property lease, clarification of the subject composition of such activities. ; У статті досліджуються види нада оренду військового майна. За основу дослідження взято визначення військового майна відповідно до законів України «Про Збройні сили України», «Про господарську діяльність у Збройних силах України»; визначення оренди майна відповідно до чинного і попереднього законодавства про орендні відносини. З урахуванням Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 та особливостей господарської діяльності у Збройних силах України уточнено, що надання в оренду військового майна -це вид економічної діяльності з передання у строкове платне користування певного такого майна, яке здійснюється для провадження підприємницької та іншої діяльності у межах і в порядку, встановлених законом. Проведено загальний аналіз наукових досліджень щодо надання в оренду майна у цілому і військового зокрема. Представлено аналіз судової практики щодо оренди військового майна (постанови Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 911/747/17, від 28.02.2018 у справі № 924/247/17, від 03.07.2018 у справі № 916/559/17, від 08.08.2018 у справі № 916/146/15-г, від 22.05.2018 у справі № 908/1064/17), виявлено проблемні питання. Виокремлено кілька критеріїв поділу надання в оренду військового майна, основним серед яких з урахуванням особливостей військового майна є об'єкти оренди (рухоме і нерухоме військове майно). Обґрунтовано доцільність виокремлення ще одного критерію, який має значення для правового режиму економічної діяльності з надання в оренду військового майна, яким є суб'єктний склад такої діяльності. Досліджено підходи до суб'єктного складу таких відносин у науковій літературі та законодавстві, запропоновано види надання в оренду військового майна за цим критерієм. Результатами дослідження є пропозиції щодо поділу надання в оренду військового майна як виду господарської (економічної) діяльності на такі види: а) залежно від об'єкта оренди: надання в оренду нерухомого військового майна (земельних ділянок, оренда будівель та інших капітальних споруд та оренда речей, на які режим нерухомої речі може бути поширений, повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти); надання в оренду рухомого військового майна (автомобілів, інших наземних транспортних засобів та устаткування, водних транспортних засобів та устаткування, повітряних транспортних засобів та устаткування, будівельних машин та устаткування, офісних машин та устаткування, включаючи обчислювальну техніку, інших машин та устаткування тощо); б) залежно від суб'єктного складу діяльності: надання в оренду військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних сил України. Наголошується, що подальші наукові розвідки необхідно присвятити дослідженню та доопрацюванню правового режиму запропонованих видів нада ння оренди військового майна, уточненню суб'єктного складу такої діяльності.

[spa] Esta tesis doctoral trata de la relación entre la sociedad y los centros históricos Patrimonio Mundial para lograr una gestión sostenible mediante la gobernanza participativa. El estudio de caso elegido fue el centro histórico de Santa Ana de Cuenca en Ecuador, ya que ilustra las importantes tensiones entre la sociedad y los órganos de gestión del Patrimonio Mundial como resultado de las intervenciones urbanas a gran escala en estos espacios. La investigación se centra en la identificación de los aspectos que limitan la participación social en la gestión de los centros históricos Patrimonio Mundial para proponer un método alternativo. Esta propuesta interconecta, a nivel teórico, conceptual y metodológico, tres temas fundamentales: la sostenibilidad, la gobernanza participativa y la gestión del Patrimonio Mundial. Esta investigación se justifica por el hecho de que los aspectos que interesan a nuestro estudio se están discutiendo actualmente en dos campos: los estudios del patrimonio cultural, las instituciones internacionales como la UNESCO y sus entidades afiliadas. Además, también están presentes en las agendas para el desarrollo de varias ciudades, incluyendo nuestro estudio de caso. Los ejes de la investigación: sostenibilidad, gobernanza participativa y Patrimonio Mundial, se discuten a raíz del creciente énfasis en el modelo de desarrollo sostenible a nivel mundial que ha influido en la mayoría de los debates actuales centrados en la búsqueda de prácticas alternativas para lograr la sostenibilidad de las prácticas del Patrimonio Mundial. La literatura sobre el patrimonio cultural determina que su comprensión holística depende de una participación diversa y activa en su gestión. Por lo tanto, la comprensión de las relaciones que los diferentes interesados directos tienen con el patrimonio cultural es esencial para incorporarlos eficazmente a la gestión sostenible del Patrimonio Mundial, que es el principal argumento de esta investigación. La sostenibilidad implica lograr un equilibrio entre economía, sociedad y medioambiente para lograr la justicia social e intergeneracional ahora y en el futuro, lo que sólo puede lograrse mediante métodos participativos. Sin embargo, lograrlo supone un desafío que puede ser abordado desde la gobernanza participativa, que supone el desarrollo de prácticas participativas y deliberativas para lograr una verdadera democracia, cuestión que se asume en esta tesis doctoral como un aspecto fundamental para lograr la sostenibilidad. La interacción entre la sostenibilidad, la gobernanza participativa y el Patrimonio Mundial propuesta en esta investigación aparece como un aspecto fundamental a la hora de abordar la gestión del patrimonio cultural urbano teniendo en cuenta los diferentes intereses que convergen en torno a los centros históricos, haciendo de ellos escenarios de lucha en los que se cuestiona todo lo que ocurre en ellos. Dado que los significados y valores del patrimonio cultural no están vinculados a él como una cualidad inherente sino que se construyen y reinterpretan en el presente bajo ciertos intereses y posiciones, entonces la controversia es inevitable. Como no es posible escapar a ella, la intención de esta tesis doctoral no es evitar las controversias en torno al patrimonio cultural y sus poderes factuales, como se hace tradicionalmente, sino asumirlas como un instrumento eficaz para el desarrollo de prácticas participativas. Una forma de lograrlo es a través los foros híbridos, propuestos en este estudio como un procedimiento de exploración y consulta basado en la controversia. En ellos, se abordan temas de relevancia que afectan la relación entre sociedad y patrimonio desde diversos puntos de vista con el fin de, a través de la confrontación de la controversia, lograr un conocimiento colaborativa que permita alcanzar la democracia dialógica en la gestión de los centros históricos Patrimonio Mundial. ; [eng] This doctoral thesis deals with the relationship between society and World Heritage historical centres to achieve sustainable management through participatory governance. The case study chosen was the historical center of Santa Ana de Cuenca in Ecuador, as it illustrates the significant tensions between society and the World Heritage managerial bodies as a result of large-scale urban interventions in these spaces. The research focuses on identifying the aspects limiting social participation in World Heritage historic centre management to propose an alternative method. This proposal interconnects, at a theoretical, conceptual, and methodological level, three fundamental themes: sustainability, participatory governance, and World Heritage management. This research is justified by the fact that the aspects that interest our study are currently being discussed in two fields: cultural heritage studies, international institutions such as UNESCO and its affiliated entities. Moreover, they are also present in the development agendas of various cities, including our case study. Growing emphasis on the sustainable development model at the global level has influenced most of the current debates focused on finding alternative practices to attain sustainability in World Heritage practices. The literature on cultural heritage determines that its holistic understanding depends on diverse and active participation in its management. Therefore, understanding the relationships that different stakeholders have with cultural heritage is essential to effectively incorporate them into the sustainable management of World Heritage, which is the main argument of this research. One way of achieving this is through the hybrid forums proposed in this study as an exploration and consultation procedure based on controversy to reach a dialogical democracy that allow a sustainable participatory management in World Heritage historic centres.

The purpose of this article is to describe a mechanism for taxing e-commerce profits of multinational corporations (MNCs). Our research hypothesis is that the new economic reality, where digital transactions are on the rise, requires new mechanisms for taxation of MNCs' profits. Our research methodology relies on a systemic approach aimed at embracing the complexity and dynamics of the above phenomena. We analyze the feasibility and possible outcomes of the introduction of the indirect digital services tax in Russia, in particular its potential impact on the tax burden distribution and economic growth. Special attention in the article is given to the definition and criteria of virtual permanent establishment. We propose a definition that emphasizes the non-physical nature of permanent establishments in e-commerce and does not include any subjective criteria. Since the Russian tax system is not sufficiently synchronized with the global digital trends, especially regarding taxation of e-commerce profits of tech giants, which means that the introduction of a digital services tax in Russia may be premature due to its possible negative influence on the tax burden redistribution, competition, business profitability, employment, personal income and innovation. Russia will be able to participate in the process of allocation of MNCs' profits if the mechanism of direct taxation is developed and the institution of virtual permanent establishment is introduced into the national tax legislation. These measures will enable the Russian state to realize its taxing rights in relation to MNC's profits and benefit from the international trends in profit-allocation. Our critical analysis of the OECD's unified approach has shown its weaknesses and led us to the conclusion that a simple and more transparent taxation mechanism is necessary based on the formulary apportionment of MNCs' total revenues rather than residual profits among the relevant jurisdictions. In our view, Russia should move ahead with the unilateral measures for taxation of MNCs in accordance with the mechanism described above. Unlike the majority of research, we propose to use only objective value indicators, which cannot be distorted by subjective interpretations, and exclude the risk degree indicator from the set of allocation keys. It also makes sense to use a formula for allocation of profit among the countries rather than corporate structures, as it will enable tax authorities to take into account the impact of federal and regional tax preferences to investors.For citationPolezharova L.V., Krasnobaeva A.M. E-Commerce Taxation in Russia: Problems and Approaches. Journal of Tax Reform. 2020;6(2):104–123. DOI:10.15826/jtr.2020.6.2.077. Article infoReceived June 3, 2020; Revised July 9, 2020; Accepted August 8, 2020 ; Цель исследования – разработать механизм налогообложения прибыли от электронной предпринимательской деятельности транснациональных компаний, адаптированный к условиям цифровой экономики. Гипотеза исследования заключается в том, что новая экономическая реальность, которая характеризуется интенсификацией цифровой предпринимательской деятельности, требует адаптации механизмов и инструментов налогового регулирования деятельности транснациональных компаний. Методология исследования основана на теории научного познания, системном подходе к исследуемым проблемам, раскрытии их во взаимосвязи и динамике. Проведен анализ и дана оценка целесообразности введения в России косвенного налога на цифровые услуги транснациональных компаний в аспекте его влияния на распределение налогового бремени и экономический рост страны. Систематизированы критерии и сформирована дефиниция виртуального постоянного представительства. В результате исследования выявлено, что российская налоговая система еще недостаточно синхронизирована с цифровой трансформацией экономики. Не сформирован механизм налогообложения в России прибыли транснациональных корпораций от электронной предпринимательской деятельности. В работе обоснован вывод о преждевременности введения налога на цифровые услуги в России. Раскрыты возможные негативные последствия его влияния на экономику по таким направлениям, как перераспределение налогового бремени, развитие конкуренции, рентабельность бизнеса, занятость и личные доходы населения, инновации. Для включения России в процессы разделения глобальной прибыли транснациональных компаний от цифровых операций обоснована необходимость развития механизма прямого налогообложения. Для этого предлагается ввести в законодательство России институт виртуального постоянного представительства. Его наличие является необходимой правовой основой распространения налоговой юрисдикции России на цифровые компании с учетом изменения международных фискальных подходов в цифровой экономике. На основе имеющихся в научной литературе подходов предложено авторское определение виртуального постоянного представительства. Его отличие в том, что оно отражает свойство нематериальности постоянного представительства в электронной коммерции и не содержит субъективно оцениваемых критериев. На основе критического анализа Единого подхода ОЭСР к налогообложению цифровых компаний обоснована целесообразность более простого и прозрачного механизма их налогообложения. В отличие от идей предшественников, в работе предложено формульное разделение между юрисдикциями всех глобальных доходов транснациональных компаний, а не только «остаточной прибыли» от цифровых операций. Обоснована целесообразность использования предложенного механизма налогообложения в России в одностороннем порядке применительно к виртуальному постоянному представительству. В качестве ключей распределения, что отличает от распространенных научных идей, предлагается отказаться от показателя оценки рисков. Обосновано использование только объективных стоимостных показателей, которые не искажаются субъективным анализом. Предлагается также использовать формулу для распределения прибыли транснациональных компаний между странами, а не между структурами компаний. Это позволит учесть действие федеральных и региональных льгот инвесторам.Для цитированияПолежарова Л.В., Краснобаева А.М. Налогообложение электронной предпринимательской деятельности в России: проблемы и подходы // Journal of Tax Reform. – 2020. – Т. 6, № 2. – С. 104–123. – DOI:10.15826/jtr.2020.6.2.077. Информация о статьеДата поступления 3 июня 2020 г.; дата поступления после рецензирования 9 июля 2020 г.; дата принятия к печати 8 августа 2020 г.

In the Armed Forces of Ukraine, metrological support for troops was formed on the basis of approaches developed in theUSSR, and to a lesser extent on the basis of situational borrowed elements of individual NATO states. This leads to a number of shortcomings in the functioning of the metrological support of the Armed Forces. In particular, such shortcomings are: the lack of documentation on the maintenance of the latest communications equipment with detailed algorithms for measuring parameters, the lack of staffing of individual military units and institutions with measuring equipment necessary for measuring and monitoring the parameters of the latest communications equipment.To identify priority areas for the development of metrological support of the Armed Forces of Ukraine and to overcome existing shortcomings, it is advisable to analyze the metrological support of the leading countries of the world and identify how foreign experience in organizing metrological support can help in solving these problems.The systems of metrological support of the Armed Forces of theRepublicofPoland,Germany, theUSAand theRepublicofBelarusare considered.According to the analysis of metrological support of a number of states, a common element of most metrological services is their incorporation into the national standardization system. InUkraine, in accordance with the guidelines, the metrological service exists more separately from the national one. In this context, the provision on the metrological service of the Ministry of Defense and the Armed Forces of Ukraine should be legally and actually approved as part of the nationwide.Most of the metrological support systems of the analyzed countries have a similar structure, which is based on a network of territorial measuring units serving the branches of the armed forces. InUkraine, it is necessary to study in more detail the experience of implementing such units in order to more efficiently ensure metrological tasks.The experience of Poland, which is moving to NATO standards, has shown that one of the main problems of this transition is the provision of metrological bodies and units with appropriate specialists. In Ukraine, the possibility of ensuring the training process for such specialists should be considered. ; В Вооруженных Силах Украины метрологическое обеспечение войск формировалось на основе подходов, разработанных в СССР, и в меньшей степени на основе ситуативно заимствованных элементов отдельных государств НАТО. Это приводит к ряду недостатков в функционировании метрологического обеспечения Вооруженных Сил. В частности, такими недостатками являются: отсутствие документации по техническому обслуживанию новейших средств связи с подробным алгоритмами проведения измерений параметров, не укомплектованность отдельных воинских частей и учреждений средствами измерительной техники, необходимых для проведения измерений и контроля параметров новейших средств связи.Для определения приоритетных направлений развития метрологического обеспечения Вооруженных Сил Украины и преодоления существующих недостатков целесообразно провести анализ метрологического обеспечения ведущих стран мира и выявить насколько зарубежный опыт в организации метрологического обеспечения может помочь в решении указанных проблем.Рассмотрены системы метрологического обеспечения Вооруженных Сил Республики Польши, Германии, США и Республики Беларусь.Согласно проведенному анализу метрологического обеспечения ряда государств общим элементом большинства метрологических служб является их инкорпорация в общенациональную систему стандартизации. В Украине в соответствии с руководящими документами метрологическая служба существует более обособленно от общенациональной. В этом контексте следует законодательно и фактически утвердить положение о метрологической службе Министерства обороны и Вооруженных Сил Украины как части общенациональной.Большинство систем метрологического обеспечения проанализированных стран имеют сходную структуру, которая опирается на сети территориальных измерительных подразделений, обслуживающих виды и рода вооруженных сил. В Украине следует более детально изучить опыт внедрения таких подразделений с целью более эффективного обеспечения выполнения метрологических задач.Опыт Польши, которая переходит к стандартам НАТО, показал, что одной из главных проблем этого перехода является обеспечение метрологических органов и подразделений соответствующими специалистами. В Украине следует рассмотреть возможность обеспечения процесса обучения таких специалистов. ; В Збройних Силах України метрологічне забезпечення військ формувалося на основі розроблених радянських підходів, і меншою мірою на основі ситуативно запозичених елементів окремих держав НАТО. Це призводить до ряду недоліків у функціонуванні метрологічного забезпечення Збройних Сил. Зокрема такими недоліками є: відсутність документації з технічного обслуговування новітніх засобів зв'язку з детальним алгоритмом проведення вимірювання параметрів, неукомплектованість окремих військових частин та установ засобами вимірювальної техніки необхідних для проведення вимірювань та контролю параметрів новітніх засобів зв'язку ті іншіДля визначення пріоритетних напрямків розвитку метрологічного забезпечення Збройних Сил України та подолання існуючих недоліків доцільно провести аналіз метрологічного забезпечення провідних країн світу та виявити настільки закордонний досвід в організації метрологічного забезпечення може допомогти у вирішенні зазначених проблем.Розглянуто системи метрологічного забезпечення Збройних Сил Республіки Польщі, Німеччини, США та Республіки Білорусь.Відповідно до проведеного аналізу метрологічного забезпечення ряду держав спільним елементом більшості метрологічних служб є їх інкорпорація в загальнонаціональну систему стандартизації. В Україні згідно з керівними документами [10] метрологічна служба існує більш відокремлено від загальнонаціональної. В цьому контексті слід законодавчо і фактично затвердити положення про метрологічну службу Міністерства оборони та Збройних Сил України як частину загальнонаціональної.Більшість систем метрологічного забезпечення проаналізованих країн мають подібну структуру, яка спирається на мережі територіальних вимірювальних підрозділів, що обслуговують види та роди збройних сил. В Україні слід більш детально вивчити досвід запровадження таких підрозділів з метою більш ефективного забезпечення виконання метрологічних завдань.Досвід Республіки Польща, яка переходить до стандартів НАТО засвідчив, що однією із головних проблем цього переходу є забезпечення метрологічних органів і підрозділів відповідними фахівцями. В Україні слід розглянути можливість щодо забезпечення процесу навчання таких.

Introduction. Formulation of the problem. The military education system is an important component of the security and defense sector of Ukraine, which provides the Armed Forces and other military units of the state with trained officers and sergeants. It is worth noting that it is integrated into the national education system and today includes universities, academies, military institutes (including civil universities), military colleges, faculties and departments of military training, as well as the Kyiv Military Lyceum, a number of lyceums with enhanced military physical training.Purpose of the article. The main goal of the article is to analyze the state and prospects of the development of the military education system of Ukraine on the way to achieving NATO standards.Methods. The main product of the military education system is trained military personnel for the Armed Forces and other military units of Ukraine. The ability of the defense forces of Ukraine, and then the security sector and the defense of the state as a whole, to confront external armed aggression directly depends on the quality of this training.The military education system in Ukraine is now in a state of profound transformation in accordance with the specific legislation of Ukraine, the needs of Ukraine's integration into the European political, economic, safe, legal space, membership in the European Union and the North Atlantic Treaty Organization. An important factor in such transformations is also the experience of the participation of the Armed Forces and other military units of Ukraine in the defense of the eastern borders of the state from armed aggression by the Russian Federation.Results. Ukraine joined the European integration process in the field of higher education (the Bologna Process) and became part of the European educational and scientific space. This fully applies to military education. But in the current conditions, it is important to introduce norms and rules into the military education system, which are called the so-called NATO standards.It should be recognized that the concept of "NATO standards" in relation to the field of military education is quite vague, therefore we can talk about the introduction of NATO standards in the military education system of Ukraine, and about the achievement of the level of training of military specialists of the most combat-ready armies of the Alliance countries.Originality. The state and prospects of development of the military education system of Ukraine are analyzed taking into account the course of Ukraine towards integration into the European and Euro-Atlantic political, economic, safe, legal space. The main trend of modern changes in the military education system of Ukraine is the approximation of its parameters to the level of the most developed militarily countries of the North Atlantic Alliance. The process and results of reforming the domestic system of higher military education are based on cooperation with foreign military educational institutions, the study of their experience, the introduction of best practices in the training of military specialists for the Armed Forces of Ukraine, taking into account national achievements.Conclusions and prospects for further research:1. A characteristic distinguishing feature of the functioning of the military education system at the present stage is that it acts both as an object and as a subject of reforming the Armed Forces of Ukraine and the defense forces as a whole. It is the high quality of training of military personnel that is an important condition for the timeliness, completeness, and effectiveness of the implementation of defense reform measures in Ukraine.2. The most significant measures to bring Ukraine's military education system closer to Euro-Atlantic standards are:transition to a three-stage education system (at the tactical, operational and strategic levels);the introduction of the "school of defense management" and the "school of leadership" as components of the professionalization of education;revision of qualification requirements and staffing categories in military posts of officers taking into account educational degrees and levels of military education;reviewing the content of education and training, introducing NATO procedures and standards into the educational process;drastic improvement in the training of sergeants. ; Резюме. Проанализировано состояние и перспективы развития системы военного образования Украины с учетом курса Украины на интеграцию в европейское и евроатлантическое политическое, экономическое, безопасное, правовое пространство. Главным трендом современных изменений в системе военного образования Украины является приближение её параметров до уровня наиболее развитых в военном отношении стран Североатлантического альянса. Процесс и результаты реформирования отечественной системы высшего военного образования базируются на сотрудничестве с иностранными военными учебными заведениями, изучении их опыта, внедрении лучших методик в процесс подготовки военных специалистов для Вооруженных Сил Украины с учетом национальных достижений. ; Проаналізовано стан і перспективи розвитку системи військової освіти України з урахуванням курсу України на інтеграцію в європейський і євроатлантичний політичний, економічний, безпековий, правовий простір. Головним трендом сучасних змін у системі військової освіти України є наближення її параметрів до рівня найбільш розвинутих у військовому відношенні країн Північноатлантичного альянсу. Процес та результати реформування вітчизняної системи вищої військової освіти базуються на співробітництві з іноземними військовими навчальними закладами, вивченні їх досвіду, впровадженні кращих методик в процес підготовки військових фахівців для Збройних Сил України з урахуванням національних здобутків.

La contratación estatal es un modo de gestión que involucra la afectación del patrimonio de la Nación y los recursos públicos. Es así como la confianza legítima en el proceso de contratación y la actividad del contratista estatal, de acuerdo a las calidades otorgadas por el inciso 3 del artículo 123 de la Constitución Política, y el inciso 2 del artículo 210 del mismo instrumento, como colaboradores de la administración; y la transparencia en la consecución del interés general, hace necesaria la ejecución de operaciones destinadas a la prevención y sanción de los actos de corrupción que pudieren acaecer en el escenario público. En este sentido, el hecho de perder la confianza en el proceso de contratación, o en sus agentes, involucra el acaecimiento de riesgos de la propia actividad contractual, con afectaciones de tipo legal, financiero, y de opinión, llevando consigo la transgresión del sistema de recursos públicos y la ilegitimidad de las instituciones. Así las cosas, debido a que se trata de un fenómeno de implicaciones transnacionales, es posible evidenciar que existe una opinión pública que desacredita los actos de corrupción y que desaprueba la gestión de agentes que falten a la transparencia propia de la naturaleza de un proceso de contratación estatal. Además, la cooperación internacional constituye un frente de combate, generando sistemas internacionales de prevención y sanción contra los actos corruptos. En este orden de ideas, es válido afirmar que la corrupción en la contratación estatal tiene mecanismos de control y erradicación, siempre que medie la voluntad de los Estados y la responsabilidad política y social, pero, sobre todo, el asentamiento de normas fortalecidas con la jurisprudencia y la doctrina. Y así, las entidades públicas involucradas no solo serán las regidas por la Ley 80 de 1993, sino también, aquellas con manuales propios de contratación, ya que en ambas modalidades existe la aplicación imperativa de los principios de la contratación pública y el régimen de inhabilidades e incompatibilidades, estipulados en la Carta Magna y en la Ley 80 de 1993. De igual modo, se hará veeduría de los servidores públicos, funcionarios de nivel directivo, asesor o ejecutivo, o sus homólogos, quienes fueren delegados en la celebración de contratos, particulares que cumplen función pública, personas naturales, jurídicas, consorcios, uniones temporales, entidades sin ánimo de lucro que suministran sus servicios a los organismos y entidades, abogados y a la comunidad en general; pues este fenómeno, no solo en Colombia, sino a nivel transnacional, es un obstáculo para el desarrollo de una adecuada dinámica económica, social y jurídica, generándose un aumento en el nivel de pobreza, y ocasionando la promoción de la ineficiencia, el desequilibrio y la falta de credibilidad del Estado. ; State contracting is a management mode that involves the affectation of the Nation's assets and public resources. This is how the legitimate trust in the contracting process and the activity of the state contractor, according to the qualities granted by paragraph 3 of article 123 of the Political Constitution, and paragraph 2 of article 210 of the same instrument, as collaborators of the administration; and the transparency in the attainment of the general interest, makes necessary the execution of operations destined to the prevention and sanction of the acts of corruption that could happen in the public scenario. In this sense, the fact of losing confidence in the hiring process, or in its agents, involves the occurrence of risks of the contract activity itself, with legal, financial and opinion-related effects, leading to the transgression of the system of public resources and the illegitimacy of institutions. Thus, because it is a phenomenon of transnational implications, it is possible to demonstrate that there is a public opinion that discredits acts of corruption and that disapproves of the management of agents that lack the transparency of the nature of a process of corruption. public contract. In addition, international cooperation constitutes a combat front, generating international systems of prevention and punishment against corrupt acts. In this order of ideas, it is valid to affirm that corruption in state contracting has control and eradication mechanisms, provided that the will of the States and political and social responsibility prevail, but, above all, the establishment of norms strengthened with jurisprudence and doctrine. And so, the public entities involved will not only be governed by Law 80 of 1993, but also those with their own procurement manuals, since in both modalities there is the imperative application of the principles of public procurement and the regime of disabilities. and incompatibilities, stipulated in the Magna Carta and Law 80 of 1993. Likewise, there will be oversight of public servants, officials of managerial level, adviser or executive, or their counterparts, who are delegates in the conclusion of contracts, individuals who perform public functions, natural persons, legal entities, consortiums, temporary unions, non-profit entities that provide their services to organizations and entities, lawyers and the community in general; This phenomenon, not only in Colombia, but also at the transnational level, is an obstacle to the development of adequate economic, social and legal dynamics, generating an increase in the level of poverty, and causing the promotion of inefficiency, imbalance and the lack of credibility of the State.

Abstract: The tendency to apply sharia to the state or government by some Muslims is a very interesting new phenomenon in many Muslim countries. Several Muslim countries, such as Indonesia, Pakistan, Jordan, Sudan, Egypt, Morocco, Kuwait and Iran are examples of countries where "Islamist" groups want to implement sharia into government. Of course this desire raises different views from Islamic figures, some support and some oppose it. This paper seeks to find answers to the problems that arise from the views of supporters and opponents of the Islamic state, with the core of the problem are: (1) seeking and knowing the concept of Islam and Caliphate in the Islamic political system; (2) explaining the government system according to historical perspective; namely in the era of the Prophet Muhammad and Khulafa ar-Rasyidin; and (3) explaining the relationship between religion and state in the concept of siyasa fiqh. The conceptual framework used in this paper is that there are two important things to be achieved in politics, namely (1) politics as anything related to state administration; and (2) politics as all activities directed to seek and maintain power in society. In relation to this, there is often a "tension" between groups that want to implement the Shari'ah into the rules of government with groups that oppose it. If the desires of the two groups cannot be met, then there is no possibility of various acts of violence in a country, and can even lead to a coup against the current government. Some findings from this study are that (1) System of government in an Islamic perspective is not clearly stated in the Quran and Sunnah so that Islamic political thinkers disagree over what government system must be applied in a nation state; (2) In a historical perspective, the system of government in the time of the Prophet Muhammad was more concerned with the substance of Islamic values into the system of state government. This can be seen rules of the Madina Constitution, while the government of the Khulafa ar-Rasyidin used a system of power of autocracy and monarchic dynasty; (3) Islamic political thinkers differ in their views on the relation between religion and state in the concept of siyasa fiqh into three groups, namely (1) religion and state must be integrated and cannot be separated because the state is a political and religious institution; (2) religion and state are not related at all because the Prophet Muhammad was only an ordinary prophet like the previous prophet with the single task of inviting people back to noble life; (3) religions and state relate reciprocally and need each other. Abstrak: Kecenderungan untuk menerapkan syariah Islam ke dalam negara atau pemerintahan oleh sebagian orang Islam merupakan gejala baru yang sangat menarik di banyak negara Muslim. Beberapa negara muslim, seperti Indonesia, Pakistan, Yordania, Sudan, Mesir, Maroko, Kuwait dan Iran merupakan contoh negara-negara di mana kelompok-kelompok "Islamis"-nya ingin menerapkan syariah ke dalam pemerintahan. Tentu saja keinginan tersebut menimbulkan pandangan yang berbeda-beda dari tokoh-tokoh Islam, sebagian ada yang mendukung dan sebagian lagi menentangnya. Tulisan ini berusaha untuk mencari jawaban terhadap permasalahan-permasalahan yang muncul dari pandangan para pendukung dan penentang negara syariah, dengan inti permasalahannya adalah : (1) mencari dan mengetahui konsep Islam dan Kekhalifahan dalam sistem politik Islam; (2) menjelaskan sistem pemerintahan dalam perspektif historis, terutama pada masa Nabi Muhammad dan Khulafa ar-Rasyidin, dan (3) menjelaskan hubungan agama dan negara dalam konsep fiqh siyasah. Kerangka konseptual yang dipergunakan dalam tulisan ini adalah bahwa terdapat dua hal penting yang hendak dicapai dalam politik, yaitu (1) politik sebagai segala yang berkaitan dengan penyelenggaraan negara; dan (2) politik sebagai segala kegiatan yang diarahkan untuk mencari dan mempertahankan kekuasaan dalam masyarakat. Dalam kaitannya dengan hal tersebut, seringkali terjadi "ketegangan" antara kelompok yang ingin menerapkan syari'ah ke dalam aturan-aturan pemerintahan dengan kelompok yang menentangnya. Apabila keinginan dari kedua kelompok tersebut tidak dapat dipertemukan, maka tidak menutup kemungkinan akan terjadi berbagai tindak kekerasan dalam suatu negara, dan bahkan dapat menimbulkan kudeta terhadap pemerintahan yang sedang berjalan. Beberapa temuan dari peneletian ini adalah (1) Sistem pemerintahan dalam perspektif Islam tidak disebutkan secara jelas dalam al-Quran dan Sunnah sehingga para pemikir politik Islam berbeda pendapat tentang sistem pemerintahan apa yang harus diterapkan ke dalam sebuah negara-bangsa (nation-state); (2) Dalam perspektif historis, sistem pemerintahan pada masa Nabi Muhammad lebih mementingkan substansi nilai-nilai Islam ke dalam sistem pemerintahan negara. Hal ini dapat dilihat pada aturan-aturan yang tertuang dalam Piagam Madinah, sedangkan pemerintahan pada masa Khulafa' ar-Rasyidin menggunakan sistem "autocratic power" (kekuatan autokrasi) dan a dynastic monarchy" (dinasti monarkhi); (3) Para pemikir politik Islam berbeda pandangan dalam menyikapi relasi agama dan negara dalam konsep fiqh siyasah menjadi tiga kelompok, yaitu pertama, agama dan negara harus terintegrasi dan tidak dapat dipisahkan sebab negara merupakan lembaga politik dan sekaligus keagamaan, kedua, antara agama dan negara tidak berhubungan sama sekali (terpisah) karena Nabi Muhammad hanyalah seorang Rasul biasa seperti halnya rasul-rasul sebelumnya, dengan tugas tunggal mengajak manusia kembali kepada kehidupan yang mulia, ketiga, agama dan negara berhubungan secara timbal balik dan saling membutuhkan.

The influence of postmodernism on the development of a model of language policy, which consists of political actions, technologies, flash mobs, political shows, manipulations, etc., which negatively influence the formation of this model, is explored. It is revealed that the positive component of the development of the language policy model during the postmodern period is such phenomena as freedom, independence, democracy, pluralism, etc. Conversely, the development of a model of language policy is hampered by political technologies, various actions, demonstrations aimed at the formation of pro-Russian self-consciousness in Ukrainians, the rejection of all Ukrainian: Ukrainian independence, unity, language, culture, history, heroes, etc. It is noted that the development of the language policy model is hampering the symbolic linguistic policy, which manipulated all political forces during the independence years and used it during the election for victory.The definition of postmodernism as a phenomenon and construct, which is inherent in it: the fall of respect for power, which we observe not only on the example of Ukraine, which has experienced several revolutions during the period of independence, the last of which is the "Revolution of Dignity", but also other foreign and rather successful democratic ones. states such as Canada, Belgium, etc., where the authorities can not overcome linguistic-political confrontation and solve language-political problems in a civilized way; the enhancement of human self-expression that is generated by the postmodern realities of the lives of ordinary people and policy makers, as well as the use of technologies that promote the carnival of protest actions; "Blinding game characters" when flash mobs, performances and theatricals are used to show weaknesses of power, its incompetence, and the unwillingness to work for the benefit of the people and the state; the virtualization of the political life that takes place during the election, when the struggle of ideas and programs is replaced by the struggle of political showmans for the number of viewers / readers, liceans, social networking posts that clearly showed the presidential election in Ukraine in 2019; turning policies into "talk shows" when private TV and radio channels discuss the same problems or are obvious and understandable to most viewers and listeners issues that are often accompanied by controversy and even fights that television channels broadcast to many countries of the world. Particular attention in this article is paid to various postmodern theories, the overwhelming percentage of which is related to the destructive problems of the model of language policy and those institutions that are not able to cope with the language-political challenges of the present. Proceeding from the above, it was concluded that citizens' loyalty to the model of language policy, which is not specific to their language and culture, as well as the state in whose territory they live, is largely ensured by the welfare they see in the growth of the economy, the formation of identity, mutual understanding and in building a European or other model of language policy on the basis of equality, pluralism, multi – or monoculturalism. ; Досліджується вплив постмодернізму на розбудову моделі мовної політики, складовою якого є політичні акції, технології, флешмоби, політичні шоу, маніпуляції та ін., які негативно впливають на формування моделі. З'ясовано, що позитивною складовою розбудови моделі мовної політики у добу постмодернізму є такі явища як свобода, незалежність, демократія плюралізм, а в державах Європейського Союзу – мультикультуралізм та ін. Гальмують розбудову моделі мовної політики політичні технології, політичні акції антиукраїнськи налаштованих інституцій, політичні демонстрації, які спрямовано на формування в українців проросійської самосвідомості, неприйняття усього українського: української незалежності, соборності, мови, культури, історії, героїв та ін. Зазначено, що гальмує розбудову моделі мовної політики також і символічна мовна політика, яку антиукраїнськи налаштовані інституції використовують для маніпулювання суспільною свідомістю та політичною поведінкою спільноти і не лише під час виборів, а й щоденно заради реваншу та перемоги. Дається визначення постмодернізму як явища і конструкту, якому притаманні: падіння поваги до влади, що ми спостерігаємо не лише на прикладі України, яка за період незалежності пережила декілька революцій, останньою з них є «Революція гідності», а й інших закордонних і доволі успішних демократичних держав таких як Канада, Бельгія та ін., де влада невзмозі подолати мовно-політичні протистояння та розв'язати мовно-політичні проблеми цивілізованим шляхом; посилення самовираження людини, яке породжено постмодерністськими реаліями життя звичайних людей та суб'єктів політики, а також викликано використанням політичних технологій, які сприяють карнавалізації протестних акцій; «засліплення грою символів», коли флешмоби, перфоманси і театралізація використовуються для того, аби показати вади влади, її некомпетентність, небажання працювати на благо народу і держави; віртуалізація політичного життя, яка відбувається під час виборів, коли боротьба ідей і програм замінюється боротьбою політичних шоу-менів за кількість глядачів/читачів, лайків, повідомлень у соціальних мережах, що яскраво показали у 2019 році президенські вибори в Україні; перетворення політики на «ток-шоу», коли приватні телерадіоканали обговорюють одні і ті самі проблеми або очевидні і зрозумілі для більшості глядачів та слухачів питання, які нерідко супроводжуються суперечками та навіть бійками, що телевізійними каналами транслюється багатьом державам світу.

Desde la entrada en vigor de la Ley 19/2013, de 9 de diciembre, de Transparencia, Acceso a la Información Pública y Buen Gobierno, las instituciones han venido trabajando en la mejora de la información que ofrecen y de la comunicación de la misma. Para ello se han valido, fundamentalmente, de sus sitios webs oficiales. En este capítulo se incluyen los resultados del trabajo enmarcado en el proyecto nacional de investigación "Comunicación pública, transparencia, rendición de cuentas y participación en los gobiernos locales", coordinado por Juan Luis Manfredi Sánchez (UCLM). En concreto, se exponen los datos consecuencia de la segunda fase de análisis, desarrollada en 2016 en la provincia de Badajoz. Se amplió la muestra de estudio de las webs institucionales de los consistorios, pasando de los 7 municipios de más de 10.000 habitantes (en 2015) a los 13 con más de 7.000 habitantes, que fueron: Badajoz, Don Benito, Almendralejo, Villanueva de la Serena, Villafranca de los Barros, Mérida, Zafra, Olivenza, Montijo, Jerez de los Caballeros, Los Santos de Maimona, Azuaga y Guareña. La metodología empleada consiste en la utilización de una guía de análisis, ampliada respecto al estudio anterior de 41 a 52 indicadores, los cuales se valoran positiva o negativamente en función de su grado de cumplimiento. Los resultados del estudio se agrupan en dos ejes temáticos establecidos y cinco bloques, que son: a) Transparencia de la corporación. 1) Los representantes políticos municipales. 2) La gestión los recursos colectivos. 3) La gestión de los recursos económicos: presupuestos, salarios, contrataciones, subvenciones. b) Información para la participación. 4) La información que proporcionan sobre el municipio y la gestión de los recursos colectivos. 5) Las herramientas que se ofrecen para la participación ciudadana en el control democrático. Entre los resultados se puede destacar que 7 municipios (Badajoz, Don Benito, Almendralejo, Villanueva de la Serena, Villafranca de los Barros, Mérida y Azuaga) se sitúan en la franja del 50-74% de cumplimiento de los indicadores, 2 municipios (Jerez de los Caballeros y Los Santos de Maimona) están en el tramo del 25 al 49%, mientras que 4 cumplen menos del 25% de indicadores (Montijo, Zafra, Olivenza y Guareña). Los resultados completos del análisis se pueden consultar en la plataforma web del Mapa Infoparticipa (www.mapainfoparticipa.com). Entre las conclusiones, destacar que se observa una leve mejoría con respecto al 2015, por lo que se confirma el creciente interés de los ayuntamientos por mejorar la comunicación y transparencia con sus ciudadanos, así como que, la mejora en la transparencia y comunicación, además de estar relacionada con tener más o menos recursos económicos y humanos para tratar la información y gestionarla a través de las webs, es también sin duda una cuestión de voluntad del gobierno municipal, por lo que todos los ayuntamientos deberían considerar estas prácticas como una prioridad en sus políticas. ; Transparency, Access to Public Information and Good Governance Spanish law (Law 19/2013 on 9th December) made institutions work to improve the communication of the information they offer, mainly through their official websites. This chapter includes the results of the work belonging to the national research project "Public Communication, Transparency, Accountability and Participation in Local Governments", coordinated by Juan Luis Manfredi Sánchez (UCLM). Specifically, these results were developed in 2016 in the province of Badajoz. The sample was expanded from the institutional websites of the town councils of the 7 municipalities with more than 10,000 inhabitants (in 2015) to 13 with more than 7,000 inhabitants. These were: Badajoz, Don Benito, Almendralejo, Villanueva de la Serena, Villafranca de los Barros, Mérida, Zafra, Olivenza, Montijo, Jerez de los Caballeros, Los Santos de Maimona, Azuaga and Guareña. The methodology used is the application of a checklist amplified from 41 to 52 indicators, which are evaluated positively or negatively according to their degree of compliance. The results of the study are grouped into two established thematic groups and five blocks, which are: a) Transparency of the corporation. 1) The municipal political representatives. 2) Management of collective resources. 3) Management of economic resources. b) Information for participation. 4) The information they provide about the municipality and the management of collective resources. 5) The tools offered for citizens to participate in democratic decisions. From the results, 7 municipalities (Badajoz, Don Benito, Almendralejo, Villanueva de la Serena, Villafranca de los Barros, Mérida and Azuaga) are located in the 50-74% compliance range of indicators, 2 municipalities (Jerez de los Caballeros and Los Santos de Maimona) are in the range of 25 to 49%, while 4 meet less than 25% of indicators (Montijo, Zafra, Olivenza and Guareña). The complete results of the analysis can be consulted on the web platform of the Infoparticipa Map (www.mapainfoparticipa.com). From the conclusions, there is a slight improvement compared to the previous study of 2015, which confirms the growing interest of municipalities in improving communication and transparency with their citizens. It is doubtless a question of the willingness of the municipal governments, even when economic and human resources are scarce, so all municipalities should consider these practices as a priority in their policies.