Suchergebnisse

The article reveals the issues related to the legal characteristic of European social standards and their impact on the development of the latest model of sources of social security law. It is noted that the European model of social security (protection) is characterized by such features as promoting the development of an inclusive society; implying the responsibility of society and the state for effective social policy; availability of an effective and accessible system of social rights; aiming at forming a high level of social standards, guarantees, as well as the quality of life of a person; sufficiency, efficiency, accessibility of organizational forms and types of social security (protection); availability of effective and flexible legal regulation in the field of social security (protection).The emphasis is on the fact that European social standards should be considered broadly and narrowly. Broadly speaking, European social standards are a set of norms, provisions, and standards of a conceptual nature, contained in international legal acts approved by authorized European institutions and aimed at developing an effective model of social security (protection). In the narrow sense, European social standards are a set of recognized and enshrined in accordance with international legal acts adopted by authorized European institutions of social human rights. The basic features of European social standards are the following: they are the result of the normative activity of authorized European institutions (the Council of Europe, the EU); enshrined in international legal acts of the Council of Europe and the EU; include a system of rules, regulations, and standards for social security; include a system of fundamental social rights; act as a legal basis for the development of social legislation of individual member states of the Council of Europe and the EU; act as a legal basis for the formation of a new system of sources of social security law.The key role of the European Social Charter (revised) and the European Code of Social Security in shaping European social standards is noted, with emphasizing the need to take into account European social standards when formulating a system of sources of social security law, and in particular, in the process of codification of legislation in this area. The basic trends of development of the latest model of sources of social security law are emphasized.It is concluded that the main tendencies of the formation of a modern system of sources of social security law through the prism of European social standards are the following: development and implementation of the National Strategy for Social Reforms and Development of the Law on Social Security; formation of the National Concept for the Implementation of European Social Standards; introduction of the European and scientific socio-legal expertise of draft legal acts on social security; enhancing the effectiveness and accessibility of implementation mechanisms, guaranteeing the legal protection of the right for social protection (social security), and other closely related rights; development and establishment of an effective system of social standards and social guarantees; development, public discussion, and public examination of the draft Social Security Code on the basis of international and European social standards and achievements of leading social law schools; harmonization of state administration on the social policy issues; strengthening of institutional interaction of authorized public authorities, civil society institutions on the issues of adoption and observance of the Code of Social Security; provision of mechanisms for the adoption of acts of domestic law solely on the basis of the codified law on social security (Code of Social Security); implementation of continuous monitoring of compliance with the legislation on social security; introduction of public accountability of authorized power institutions regarding observance of social rights.Матеріал надійшов 05.05.2018 ; У статті розкрито питання, пов'язані з правовою характеристикою європейських соціальних стандартів та напрямів їх впливу на розвиток новітньої моделі джерел права соціального забезпечення. Наголошено на особливостях формування соціальних стандартів європейською спільнотою. Відзначено ключову роль Європейської соціальної хартії (переглянутої) та Європейського кодексу соціального забезпечення у формуванні європейських соціальних стандартів. Підкреслено необхідність урахування європейських соціальних стандартів при формуванні системи джерел права соціального забезпечення, зокрема в процесі кодифікації законодавства в цій царині. Наголошено на основоположних тенденціях розвитку новітньої моделі джерел права соціального забезпечення.Матеріал надійшов 05.05.2018

Magistritöö Maastikukaitse ja -hooldus õppekaval ; Kimalased koos teiste tolmeldavate liikidega, aitavad kaasa looduslike taimede ja põllukultuuride tolmeldamisele (Carvell et al. 2006). Intensiivne põllumajandus on põhjustanud märkimisväärseid kadusid elustiku bioloogilises mitmekesisuses, mis omakorda on põhjustanud tolmeldajate arvukuse vähenemist (Goulson et al. 2005). Olukorra lahendamiseks on Euroopa Liidu poolt ellu kutsutud põllumajanduskeskkonna meetmed (Marja et al. 2018). Magistritöö eesmärgiks oli selgitada kimalaste arvukuse ja liigirikkuse muutused punasel ristikul erinevates tootmistüüpides (mahe- ja keskkonnasõbralik majandamine) Põllumaandusuuringute Keskuse (PMK) kimalaste seire andmete 2007-2016 a. põhjal ja võrrelda neid 1955-1967 aasta andmetega, mis pärinevad Heiti Kotkase 1968 aastal valminud doktoritööst "Punase ristiku seemnepõllu külviviisid, eelniitmised ja tolmeldajad". Lisaks uuriti kimalaste arvukust ja liigirikkust erinevates tootmistüüpides ning pikasuiseliste kimalaste arvukuse muutuseid perioodil 2007-2016. Varasemal perioodil 1955-1967 viidi kimalaste loendus läbi Jõgeva Sordiaretusjaamas punase ristiku põldudel. Ajavahemikul 2007-2016 loendati kimalasi punase ristiku põldudel kolmel korral aastas Põhja- ja Lõuna-Eestis mahe- ja keskkonnasõbraliku majandamisega taludes. Andmeanalüüsis kasutati disperioonanalüüsi (Statistica 13.3), kontrollimaks erinevusi kimalaste liigirikkuses ja arvukuses mahe- ning keskkonnasõbraliku majandamisega aladel. Regressioonanalüüsiga uuriti seoseid õitetiheduse ning kimalaste arvukuse ja liigirikkuse vahel. Seireperioodide 1955-1967 ja 2007-2016 võrdluse tulemusena selgus, et kahe pikasuiselise kimalase liigi osakaal on oluliselt vähenenud ning suurenenud on suurte peredega liikide osakaal. Selgus veel, et perioodil 2007-2016 on pikasuiseliste kimalaste arvukus mahepõllumajandamisega aladel oluliselt tõusnud võrreldes keskkonnasõbraliku majandamisega aladega. Lisaks on perioodil 2007-2016 oluliselt tõusnud avamaa liikide arv. Kimalase liikide arvu õisikute tihedus ei mõjutanud. Samas generalistide-, metsa-, ohustatud-, lühi- ja keskmise suiseliste liikide puhul olulist erinevust ei esinenud. Järeldusena võib öelda, et mahepõllumajandamine aitab pikasuiseliste kimalaste arvukust tõsta ning keskkonnasõbralik majandamine aitab kimalaste arvukust säilitada. Uurimuse põhjal võib väita, et Euroopa Liidu poolt ellu kutsutud põllumajanduskeskkonna meetmed kimalaste arvukuse säilitamiseks on õigustatud. Lisaks tuleb kimalastele tagada pidev põllumajanduskeskkonnas olev toiduressurss, kuna seire tulemused, näitasid et kimalaste arvukus oli kõrgem just õisikute rohkel alal. ; Bumblebees, among other pollinating insects, contribute to wild plant and crop pollination. (Carvell et al. 2006). Industrial agriculture has caused significant loss in biodiversity which in turn has caused decreases of wild pollinators. (Goulson et al. 2005). To help change the situation, European Union has initiated agri-environment schemes (Marja et al. 2018). The objective of this thesis was to explain differences in abundance and diversity of bumblebees on red clover fields in terms of different farming methods based on data of Agricultural Research Centre's bumblebee monitoring from 2007-2016. Further more, to compare it to the data from 1955-1967 Heiti Kotkas's doctoral thesis, published in 1968 "Sowing technologies, early mowing and pollinators of red clover seedfields". Additionally, the objective was to study the effect of organic and environmentally friendly management on abundance of bumblees and change of long-tongued bumblebees's abundance in 2007-2016. Previously has bumblebee monitoring been conducted in 1955-1967 in Jõgeva Plant Breeding Station on red clover fields. Between 2007 and 2016 bumblebees were surveyed in North and South Estonian organic and environmentally friendly farms on red clover fields three times a year. Data was analysed using dispersion analysis (Statistica 13.3), to verify the differences in abundance and diversity of bumblebees in areas of organic and environmentally friendly management. Regression analysis was used to examine connections between floral density and abundance and diversity of bumblebees. Based on monitoring periods in 1955-1967 and 2007-2016, results indicate that two longtongued bumblebee species have significantly decrease in percentage and big colony species had increased. Additionally, it was found out that between 2007 and 2016 number of long-tongued bumblebee species had significantly increased in organic farming areas compared to environmentally friendly management areas. Furthermore between 2007 and 2016 number of open-land specialists had significantly increased.Flower cover did not affect abundance of bumblebee species. There was no significant changes in generalists, forest-scrub, non-threatened, short- and middle-tongued bumblebee species. In conclusion, organic farming methods help to increase and environmetally friendly management help to preserve the number of long-tongued species. Based on this research it can be claimed that the agri-environment schemes initiated by the European Union have been justified. Additionally, there should be constant food resource in agricultural landscapes for bumblebees, because monitoring showed that abundance of bumblebees was the higest in high floral density areas.

Показано, що в інформаційному суспільстві відбувається трансформація відповідальності і в аспекті атрибутивних характеристик, і плані модальних її проявів. Обґрунтовується, що на сучасному етапі функціонування інформаційного суспільства спостерігається криза позитивної відповідальності, що загрожує стабільному соціальному розвитку. Доводиться необхідність формування системи цінностей, заснованих на принципі відповідальності. ; Показано, что в информационном обществе происходит трансформация ответственности и в аспекте атрибутивных характеристик, и в плане модальных ее проявлений. Обосновывается, что на современном этапе функционирования информационного общества наблюдается кризис позитивной ответственности, что угрожает стабильному общественному развитию. Доказывается необходимость формирования системы ценностей, основанных на принципе ответственности. ; Problem setting. The current stage of development of society is characterized by intensive development and dissemination of information technologies, high level of technical power, global social and cultural transformations. This, along with a positive effect, creates many threats for future people. Only the assertion of responsibility as the principle of building social relations can counteract these threats.Recent research and publications. The results of the analysis of the latest publications testifying to the existence of a large number of studies of contemporary scientists and thinkers of the past devoted to the field of responsibility. As a multidimensional phenomenon, responsibility was considered in different modi: moral, social, legal, philosophical. At the same time, the authors analyzed responsibility in the field of determining the essence and development of approaches to its detection, as well as from the position of different subject areas. Nevertheless, in the domestic science the problem of responsibility examines primarily the areas of different branches of law.Paper objective. Given the insufficiency of scientific developments on the integrated analysis of responsibility in the information society, the purpose of the article is to update the problem of responsibility in the information society.Paper main body. Philosophical reflection of the phenomenon of responsibility involves clarifying the attributive characteristics of the idea of responsibility.In the classic positive sense, responsibility means awareness of the ability to be the cause of change in ourselves and the world and the willingness to accept the consequences of our free choice.Attributive characteristic of responsibility is subjectivity. The signs of the subject are intelligence and freedom. Reason is understood as the ability to understand and evaluate one's actions, and to foresee their consequences. Freedom is seen as autonomy in determining the direction of its behavior and decision-making.A distinctive feature of the modern information society is the globalization of cultural values, based on Western transforming values. Freedom becomes not just the highest value, but an end in itself. In an effort to achieve maximum freedom, traditional bans are lifted and authorities are leveled. The mutation of freedom generates social tension, which can only be removed through responsible behavior.Positive responsibility is the recognition by the individual of his duty to society and other people, the performance of his duties in accordance with the requirements of society. It arises as a back reaction to the demands of society and concretizes itself in certain modi: moral, political, social. The peculiarity of the modalities of responsibility lies in the fact that they are based on a certain system of values.Moral responsibility is an indispensable element of moral choice and acts as an ability to consciously treat oneself, its activities, as moral competence to act within the moral requirements to achieve the goal, as the ability to foresee moral and practical results and to prevent negative results.Socio-political responsibility is directed at others: people, future generations, the social whole, the image of the social order. The information society is characterized by the depersonification of the subject of socio-political responsibility by including it in a collective subject or as a result of "leaving" into a virtual space, into a network communication.Legal responsibility is also been transformed, since the total deformation of values has led to the emergence of "double standards", while the same actions qualify differently depending on the status of the subject. The mass media create a distorted view of certain events, "appointing" the perpetrators before the court's decision.Conclusions of the research. Responsibility is considered as a special social and moral-legal relationship of a person to society. This is the attitude of a person's skill and ability in his moral choice, his actions, the consequences of which are connected with approval or conviction, with reward or punishment. At the present stage of the functioning of the information society, social and cultural contradictions have created a systemic crisis of responsibility. Traditional ways of being human need a significant correction.

Urgency of the research. The European Community has considerable experience in conducting regional policies, therefore its analyzing is relevant, likewise is the search for possibilities for the implementation of European experience in Ukraine. Target setting. In the EU, regional policies are implemented at four levels. Most interesting appears the analysis of characteristics of its conducting at the supra-national level, since: it is most often implemented in the EU at the regional level directly from the supra-national level; this practice is very common of the new EU Member States. Actual scientific researches and issues analysis. The research on the experience of regional policy in the EU was based on scientific works of: D. Bederak, A. Huseynov, A. Kuznetsov, B. Lavrovskyi, S. Leonov, O. Sidorenko, T. Stroiko, S. Fedoriuk, V. Chuzhykov, E. Sidorova and others. Uninvestigated parts of general matters defining. In the context of the substantial enlargement of the EU framework, further consideration should be aimed at the pro-cessing of the accumulated experiences of implementation of regional policy in the EU, its analyzing and assessing, as well as defining the directions of improving regional policies, in view of the current challenges. The research objective. The purpose of this article is an analysis of evolution of regional policies in the EU, which is being implemented at the supra-national level, together with identification of the possibilities and directions for the implementation of the European experiences in Ukraine. The statement of basic materials. The article studied the types and kinds of regional policies in the EU, considering two major stages in its development, their objectives and priorities, the tools for implementation, the characteristics of conducting, and the financing both by the objectives of the implemented policy and by the EU Member States. The purposes and features of functioning of the EU structural funds have been analyzed. Conclusions. On the basis of the carried out analysis, it is concluded that there has been a significant evolution of regional policy during the period of the EU's existence. It is proved that the European Union's regional policy today is increasingly permeated by the ideology of «unification» of its Member States. The successes of the EU policies have been identified, also it has been shown that most of the results achieved are concentrated in the backward regions of the EU. It is specified that the question of leveling the imbalances in the level of economic development of the EU territories remains open, as well as a number of other issues related to migration, unemployment, and ecology. ; Актуальність теми дослідження. Європейське співтовариство володіє значним досвідом проведення регіональної політики, тому актуальним є його аналіз, а також пошук можливостей імплементації європейського досвіду в Україні. Постановка проблеми. В ЄС регіональна політика здійснюється на чотирьох рівнях. Найбільший інтерес викликає аналіз особливостей її проведення на наднаціональному рівні, оскільки: вона найчастіше реалізується в ЄС безпосередньо з наднаціонального на регіональному рівні; це особливо характерно для нових країн-членів ЄС. Аналіз останніх досліджень і публікацій. В основі дослідження досвіду регіональної політики в ЄС були використані наукові праці: Д. Бедерака, А. Гусейнова, А. Кузнецова, Б. Лавровского, С. Леонова, О. Сидоренко, Т. Стройко, С. Федорюк, В. Чужикова, Е. Сидорової та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Подальшого осмислення в умовах істотного розширення рамок ЄС вимагає питання опрацювання накопиченого досвіду регіональної політики в ЄС, його аналіз та оцінка, а також визначення напрямків удосконалення регіональної політики з врахуванням сучасних викликів. Постановка завдання. Метою даної статті є аналіз еволюції регіональної політики в ЄС, що здійснюється на наднаціональному рівні та виявлення можливостей і напрямків імплементації європейського досвіду в Україні. Виклад основного матеріалу. У статті досліджено типи та види регіональної політики в ЄС. Розглянуто два основних етапи в її розвитку, їх цілі та пріоритети, інструменти реалізації, особливості проведення та фінансування за цілями впроваджуваної політики та країнами-членами. Проаналізовано особливості та цілі функціонування структурних фондів ЄС. Висновки. На основі проведеного аналізу зроблено висновок про суттєве еволюціонування регіональної політики за час існування ЄС. Доведено, що сьогодні регіональна політика в ЄС все більш переймається ідеологією «згуртування» своїх країн-членів. Визначено успіхи політики ЄС, проте показано, що більша частина досягнутих результатів спостерігається переважно в відсталих регіонах ЄС. Відзначено, що залишається відкритим питання вирівнювання диспропорцій у рівні економічного розвитку територій ЄС, а також ряд інших питань, пов'язаних із міграцією, безробіттям, екологією.

Стаття присвячена проблемам організації наукових досліджень в інтересах Військово-Морських Сил Збройних Сил України, як обов'язкової складової їх повноцінного розвитку. ; Сложность организационной структуры военно-морских сил, наличие в их составе почти всех компонентов вооруженных сил требует от военно-морской науки привлечение для проведения исследований многих разнопрофильных научных учреждений, конструкторских бюро и заводов самых разных направлений и подчиненности. Эта система в Украине была далеко несовершенной еще до оккупации АР Крым Российской Федерацией, а сейчас, сформирована из тех ресурсов, которые остались и остро нуждается в реорганизации (усовершенствовании).Целью статьи является анализ существующей системы научных исследований в интересах Военно-Морских Сил Вооруженных Сил Украины, формулирование предложений, по ее усовершенствованию.Статья посвящена проблемам организации научных исследований в интересах Военно-Морских Сил Вооруженных Сил Украины, как обязательной составляющей их полноценного развития. Учитывая, что Соединенные Штаты Америки, бесспорно, занимают первое место в мире по уровню военно-морского потенциала, то можно сделать вывод, что система научных исследований, работающая на их национальный флот, является одной из самых совершенных, по ее примеру сформированы первоочередные действия по совершенствованию соответствующей украинской системы.Предложены следующие первоочередные шаги, по совершенствованию системы научных исследований в интересах Военно-Морских Сил Вооруженных Сил Украины.1. Создание в составе Центрального научно-исследовательского института Вооруженных Сил Украины научно-исследовательского управления (проблем применения и развития Военно-Морских Сил).2. Создание в составе Государственного института испытаний и сертификации вооружения и военной техники (создан на базе Государственного научно-испытательного центра Вооруженных Сил Украины, г. Чернигов) научно-исследовательского управления (проблем применения и развития вооружения и военной техники Военно-Морских Сил)3. Создание научного центра ВМС путем реформирования научно-исследовательского центра "Государственный океанариум", на базе Института Военно-Морских Сил Национального университета "Одесская морская академия" и определение ему полного спектра задач необходимых для развития ВМС ВС Украины.4. Организация осуществления подготовки научных и научно-педагогических кадров при высших учебных заведениях других центральных органов исполнительной власти на договорной основе.5. Открытие адъюнктуры в научном центре Военно-Морских Сил Вооруженных Сил Украины, который будет создан в перспективе. ; The complexity of the organizational structure of the naval forces, the presence in their composition of almost all components of the armed forces require from naval science the involvement of many diverse scientific institutions, design bureaus and plants of various directions and subordination for research. This system inUkrainewas far from perfect before theRussian Federationoccupied theCrimea, and now, formed from those resources that remained and badly needs reorganization (improvement).The purpose of the article is to analyze the existing system of scientific research for the Navy of the Armed Forces of Ukraine, formulate proposals on its improvement.Review of the main results. The article is devoted to the problems of organization of scientific research in the interests of the Navy of the Armed Forces of Ukraine, as an obligatory component of their full-fledged development. Considering that the United States of America undoubtedly occupies the first place in the world in terms of the level of naval capabilities, it can be concluded that the scientific research system working for their national fleet is one of the most advanced, in its example, was formed first steps for improvement of the relevant Ukrainian system.Thus, the following priority steps are proposed to improve the system of scientific research in the interests of the Navy of the Armed Forces of Ukraine:1. Creation in the Central Scientific Research Institute of the Armed Forces of Ukraine of a research management department (problems of the application and development of the Navy).2. Creation of a research department (problems of the use and development of weapons and military equipment of the Navy) in the State Institute of Testing and Certification of Arms and Military Equipment (established on the basis of the State Scientific and Test Center of the Armed Forces of Ukraine) (Chernigov)3. Creation of a scientific center of the Navy by reforming theResearchCenter"The State Oceanarium", on the basis of theInstituteofNaval Forcesof theNationalUniversity"OdessaMaritimeAcademy" and determining the full range of tasks necessary for the development of the Ukrainian Armed Forces.4. Organization of the implementation of the training of scientific and scientific and pedagogical personnel at higher educational institutions of other central executive bodies on a contractual basis. Opening of an adjunct in the scientific center of the Navy of the Armed Forces of Ukraine, this will be created in the future.

The richness and the versatility of WebRTC, a new peer-to-peer, real-time and browser based communication technology, allowed the imagination of new and innovative services. In this thesis, we analyzed the capabilities required to allow a participant in a WebRTC session to access the smart Things belonging to his own environment as well as those of any other participant in the same session. The access to such environment, which we call "SmartSpace (SS)", can be either passive, for example by monitoring the contextual information provided by the sensors, or active by requesting the execution of commands by the actuators, or a mixture of both. This approach deserves attention because it allows solving in an original way various issues such as allowing experts to remotely exercise and provide their expertise and/or knowing how. From a technical point of view the issue is not trivial because it requires a smooth and mastered articulation between two different technologies: WebRTC and the Internet of Things (IoT) /Web of Things (WoT). Hence, the first part of the problem studied in this thesis, consists in analyzing the possibilities of extending WebRTC capabilities with theWoT. So as to provide a secure and privacy-respectful access to the various smart objects located in the immediate environment of a participant to any otherend-user involved in the same ongoing WebRTC session. This approach is then illustrated in the ehealth domain and tested in a real smart home (a typical example of a smart space). Moreover,positioning our approach in the context of communication services operating in smart cities requires the ability to support a multiplicity of SSs,each with its own network and security policy. Hence,in order to allow a participant to access one of his own SSs or one of another participant (through a delegation of access process), it becomes necessary to dynamically identify, select, deploy, and enforce the SS's specific routing and security rules, so as to have an effective, fast and secure access. Therefore, the second part of the problem studied in this Ph.D.consists in defining an efficient management of the routing and security issues regarding the possibility of having multiple SSs distributed over the entire network. ; WebRTC est une technologie récente de communication qui permet d'établir des échanges multimédia conversationnels directement entre navigateurs. Nous nous intéressons dans cette thèse à des locuteurs dans un Smart Space (SS) défini comme un environnement centré-utilisateur instrumenté par unensemble de capteurs et d'actionneurs connectés. Nous analysons les capacités nécessaires pour permettre à un participant d'une session WebRTC d'impliquer dans cette même session, les flux induits par les objets connectés appartenant au SS d'un utilisateur quelconque de la session. Cette approche recèle un gisement de nombreux nouveaux usages. Nous limitons notre analyse à ceux concernant l'exercice distant d'une expertise et d'un savoir-faire. Techniquement, il s'agit d'articuler de façon contrôlée WebRTC et IoT/WoT. Nous procédons à une extension de WebRTC par WoT pour fournir à tout utilisateur d'une session WebRTC, un accès aux objets connectés du SS de tout autre participant à la session, en mettant l'accent sur la sécurisation de cet accès ainsi que sur sa conformité aux exigences de respect de la vie privée (RGPD) de l'utilisateur concerné. Le positionnement de notre approche dans le contexte des services de communication opérant dans les villes connectées, impose la prise en compte de SSs multiples et variés induisant chacun ses propres politiques de routage et de sécurité. Pour répondre à nos objectifs, il devient nécessaire au cours d'une session WebRTC, d'identifier, sélectionner, déployer et appliquer les règles de routage et de sécurité de façon à garantir un accès rapide et sécurisé aux différents SSs concernés et distribués sur tout le réseau. Nous développons une architecture originale répondant à ces besoins et intégrant un contrôleur SDN du fait de l'étroite imbrication entre les problématiques de routage et de sécurité. Un prototype illustrant notre approche a été mis en oeuvre et testé afin d'évaluer la performance et la sécurité du système. Nous illustrons finalement notre approche dans le domaine de la santé en démontrant son apport pour gérer une infrastructure de grande taille telle qu'un hôpital.

У статті аналізується науковий дискурс автономії університету. Зазначається, що поняття «академічна автономія» розглядається не тільки як символ університетської ідентичності, тісно пов'язаний з розумінням природи університету, його місця в суспільстві, а й як базовий індикатор розвитку загальноєвропейського освітянського та наукового простору, як інструмент практичного вирішення гнучкого управління академічними структурами. Зазначається, що перший університет, який було засновано у Середньовіччі, виник як автономна інституція. Показано, що така форма організації наукового співтовариства продемонструвала свою перевагу, разом з тим така модель університету мала і свої вади. Автономія університетів Нового часу формувалась в епоху, коли створювались держави-нації. В основу формування університету було закладено ідеї німецьких філософів, які й розпочали теоретичний аналіз поняття «автономія». Аналізується доктрина сучасної університетської автономії, яка активно обговорюється вченими. Особливу увагу приділено аналізу характеристики поняття «автономія» в Законі України «Про вищу освіту». Розглянуто сучасні теоретичні підходи до сутності феномену університетської автономії, показано, що університетська автономія розглядається дослідниками у трьох площинах: академічній, політичній та фінансовій. Приведено основні класифікації автономії, дана їхня характеристика. Відрізняють академічну, процедурну та субстантивну автономію, сутність якої визначають через класифікацію цього феномену. Інші дослідники виділяють змістовну, процедурну та організаційно-структурну автономії. Виходячи зі світової практики діяльності вузів, виокремлюють ліберальну та центристську моделі університетської автономії. У залежності від характеру взаємовідносин з державою та особливостями фінансування виокремлюють ринкову, директивну та змішану моделі автономії університету. ; В статье анализируется научный дискурс автономии университета. Отмечается, что понятие «академическая автономия» рассматривается не только как символ университетской идентичности, который тесно связан с пониманием природы университета, его места в обществе, но и как базовый индикатор развития общеевропейского образовательного и научного пространства, как инструмент практического решения гибкого управления академическими структурами.Отмечается, что первый университет, который был основан в Средневековье, возник как автономная организация. Показано, что такая форма организации научного сообщества продемонстрировала свое превосходство, вместе с тем такая модель университета имела и свои недостатки. Автономия университетов Нового времени формировалась в эпоху, когда создавались государства-нации. В основу формирования университета были заложены идеи немецких философов, которые и начали теоретический анализ понятия «автономия». Анализируется доктрина современной университетской автономии, которая активно обсуждается учеными. Особое внимание уделено анализу характеристикипонятия «автономия» в Законе Украины «О высшем образовании». Рассмотрены современные теоретические подходы к сущности феномена университетской автономии, показано, что университетская автономия рассматриваетсяисследователями в трех плоскостях: академической, политической и финансовой. Приведены основные классификации автономии, дана их характеристика. Различают академическую, процедурную и субстантивную автономию, сущность которой определяют через классификацию этого феномена. Другие исследователи выделяют содержательную, процедурную и организационно-структурную автономию. Исходя из мировой практики деятельности вузов, выделяют либеральную и центристскую модели университетской автономии. В зависимости от характера взаимоотношений с государством и особенностей финансирования выделяют рыночную, директивную и смешанную модели автономии университета. ; The article analyzes the scientific discourse of university autonomy. It is noted that the term «academic autonomy» is considered not only as a symbol of university identity that is closely related to understanding of the nature of university, its place in society, but also as a basic indicator of the development of the European educational and scientific areas as an instrument for the practical solution for the flexible management of academic structures. It is noted that the first university, which was founded in the Middle Ages, arose as an autonomous institution. It is shown that such a form of organization of the scientific community demonstrated its advantages, however, this model of the university had its own disadvantages. The autonomy of the universities of the New Age was formed in an era when nationstates were created. The foundation of the university was based on the ideas of German philosophers, who began the theoretical analysis of the concept of autonomy». The doctrine of modern university autonomy, which is actively discussed by scientists, is analyzed. Particular attention is paid to the analysis of the characteristics of the concept of «autonomy» in Law of Ukraine on Higher Education. The contemporary theoretical approaches to the essence of the phenomenon of university autonomy are considered, and it is shown that university autonomy is considered by researchers in three areas: academic, political and financial. The basic classification of autonomy is given as well as their characteristics are described. Academic, procedural and substantive autonomy are distinguished; the essence of autonomy is defined by the classification of this phenomenon. Other researchers make distinctive meaningful, procedural and organizational-structural autonomy. Based on the world practice of the universities, liberal and centrist models of university autonomy are demarcated. Depending on the nature of the relationship with the state and the peculiarities of financing, market, directive and mixed models of university autonomy are characterized.

У статті представлено епістолії радянського історіографа, історика-медієвіста, теоретика історичної науки Й. Л. Вайнштейна (1894–1980) до колеги – спеціаліста з соціально-економічної історії XVI–XIX С. Я. Борового (1903–1989). Опубліковані листи хронологічно охоплюють 1944–1976 рр., період їх зрілої наукової діяльності, наявності авторитету та провідних позицій у середовищі наукової корпорації, появи основних наукових праць. Ці послання містять у собі визнання автора в дружбі й повазі до адресата та його дружини, відображають близьке колегіальне оточення вченого, характеризують умови повсякденного життя радянської інтелектуальної спільноти. Представлені матеріали відображають основні віхи професійної діяльності двох вчених-істориків, колізії їх просування по службі,умови адаптації в період проведення радянською владою політичної компанії у «боротьбі з космополітизмом», новини та пересуди щодо колег. Зміст епістолій дозволяє відтворити суттєві деталі розвитку радянської історичної науки, університетської системи освіти та фрагменти біографії деяких вчених. Опубліковані листи відтворюють дискусійні питання істориків навколо певних проблем радянської історіографії та досліджень у галузі медієвістики, демонструють критичні висловлювання і заперечення Й. Л. Вайнштейна на адресу колег, зокрема В. В. Мавродіна, Б. Ф. Поршнєва, О. М. Чистозвонова та інших. У текстах листів охарактеризовано умови написання і підготовки до публікації його монографій «Россия и Тридцатилетняя война 1618–1648 гг.» (1947), «Западноевропейская средневековая историография» (1964), «История советской медиевистики: 1917–1966» (1968), «Очерки развития буржуазной философии и методологии истории в XIX–XX вв.» (1979) та низки інших наукових видань. Публікація епістолій супроводжується досить повними коментарями щодо їх змісту та вводить до наукового обігу цінне історичне джерело, що зберігається в Державному архіві Одеської області. ; В статье представлены письма советского историка О. Л. Вайнштейна к коллеге С. Я. Боровому. Опубликованные эпистолии хронологически охватывают 1944–1976 гг., период их зрелой научной деятельности, наличия авторитета и ведущих позиций в среде ученой корпорации, появления основных научных трудов. Эти послания заключают в себе признание автора в дружбе и уважении к адресату и его супруге, отражают близкое коллегиальное окружение ученого, характеризуют условия повседневной жизни советского интеллектуального сообщества. Представленные материалы отображают основные вехи профессиональной деятельности двух ученых-историков, коллизии их продвижения по службе, условия адаптации в период проведения советской властью политической компании по «борьбе с космополитизмом», новости и пересуды о коллегах. Содержания эпистолий позволяют воссоздать существенные детали развития советской исторической науки, университетской системы образования и фрагменты биографии ряда ученых. Опубликованные послания воспроизводят дискуссионные вопросы историков вокруг определенных проблем советской историографии и исследований в области медиевистики, демонстрируют критические высказывания и возражения О. Л. Вайнштейна в адрес коллег. В текстах писем охарактеризовано условия написания и подготовки к публикации ряда научных изданий. Публикация эпистолий сопровождается достаточно полными комментариями по их содержанию и вводит в научный оборот ценный исторический источник. ; The article focuses on the epistolary of the famous Soviet historiographer, theorist of historical science, historian-medievist O. L. Vainshtein (1894–1980) to a Soviet historian, specialist in social and economic history of the 16th–19th centuries S. Ya. Borovyi (1903–1989). The epistles, which were published, cover 1944–1976, the period of their mature scientific activity, the presence of authority and leading positions among the academic corporation, the appearance of basic scientific works. These messages include the recognition of the author in friendship and respect for the addressee and his wife, reflect the close collegial environment of the scientist, and characterize the conditions of everyday life of the Soviet intellectual community. The presented materials reflect the main milestones of Vainshtein's professional activity, the collision of his promotion, the conditions of his stay in the «exile» during the Soviet government's political campaign to «fight against cosmopolitanism», news and news mongering about colleagues. The epistles allow us to recreate the essential details of the development of Soviet historical science, the university system of education and fragments of biographies of a number of scientists. The published messages reproduce the discussion questions of historians about certain problems of Soviet historiography, research in the field of medieval studies, critical remarks and objections of Vainshtein to colleagues, in particular V. V. Mavrodin, B. F. Porshnev, A. N. Chistovzonov and others. The epistles of O. L. Vainshtein are characterized by the conditions for the preparation and publication of his monographs «Russia and the Thirty Years' War of 1618–1648» (1947), «Western European Medieval Historiography» (1964), «The History of Soviet Medieval Studies: 1917–1966» (1968), «Essays on the development of bourgeois philosophy and methodology of history in the XIX–XX centuries» (1979) and other scientific publications. The publication of epistles is accompanied by complete comments on their content and introduces a valuable historical source stored in the State Archives of the Odessa region.

The urgency of the problem of fire protection of objects of critical infrastructure of the state, which includes objects, systems, networks or their elements, which malfunction or destruction lead to the most serious consequences for the social and economic sphere of the state, will negatively influence the level of its defensive capacity and national security, was substantiated. Fire load in conditions of actual operation of the object (functional fire hazard) is considered to consist of a large number of different materials and products. In order to solve common problems, basic materials were selected, which allow us to get rid of practical uncertainty during the analysis of actual fire load of objects without changing the main physical picture of the investigated process. The analysis of statistical data determined particular vulnerability of objects of critical infrastructure with fire load from wood, paper, fabric, cane and other cellulosic materials. We have determined that it is necessary to create fire protection systems that provide prevention and elimination of fire in the initial stage of its development on objects where materials of fire load can catch fire even from low-calorie sources of fire. The initial stage of fire was defined as the time from the occurrence of combustion to the full coverage with flaming combustion of the surface of combustible content. Duration of this stage depends on the type and amount of combustible content, the power source of ignition, design and planning characteristics of premise and can vary widely. The systems of fire protection of critical infrastructure objects should combine measures and means of both active and passive fire protection. Active protection is determined by the use of substances, techniques, and means suitable to be mobilized to extinguish fire at any time. Passive protection is determined by the use of fire protection measures, which are performed in advance and do not require additional mobilization during fire extinguishing. The prospect of using water biological flame and water-extinguishing substances for the creation of fire protection systems for critical infrastructure objects was substantiated. On the example of implementation of the fire protection system in the typical military stock of ammunition with wooden building constructions and wooden containers, the efficiency of the proposed system with the use of the Gretener method was proved. ; Обоснована актуальность проблемы противопожарной защиты объектов критической инфраструктуры государства, к которым отнесены объекты, системы, сети или их элементы, нарушение функционирования или разрушение которых приводит к серьезным последствиям для социальной и экономической сферы государства, негативно повлияет на уровень ее обороноспособности и национальной безопасности. Анализируя статистические данные, определена особая уязвимость объектов критической инфраструктуры с пожарной нагрузкой из дерева, бумаги, ткани, тростника и других целлюлозосодержащих материалов. Определено, что на объектах, материалы пожарной нагрузки которых способны возгораться даже от малокалорийных источников возгорания, нужно создавать системы противопожарной защиты, обеспечивающих предупреждение и ликвидацию пожара на начальной стадии его развития. Системы противопожарной защиты объектов критической инфраструктуры должны объединять мероприятия и средства как активной, так и пассивной противопожарной защиты. Активная защита определяется применением веществ, техники, средств, пригодных в любое время быть мобилизованными для тушения пожара, а пассивная защита определяется применением мер огнезащиты, выполненных заранее и не нуждающихся в дополнительной мобилизации во время тушения пожара. Обоснована перспективность использования водных огнебиозащитных и водных огнетушащих веществ для создания систем противопожарной защиты объектов критической инфраструктуры. Доказана эффективность реализации предложенной системы методом Гретенера. ; Обґрунтовано актуальність проблеми протипожежного захисту об'єктів критичної інфраструктури держави, до яких віднесено об'єкти, системи, мережі або їх елементи, порушення функціонування або руйнування яких призводить до найсерйозніших наслідків для соціальної та економічної сфери держави, негативно вплине на рівень її обороноздатності та національної безпеки. Аналізуючи статистичні дані, визначено особливу вразливість об'єктів критичної інфраструктури з пожежною навантагою із деревини, паперу, тканини, очерету та інших целюлозовмісних матеріалів. Визначено, що на об'єктах, матеріали пожежної навантаги яких здатні займатись навіть від малокалорійних джерел займання, потрібно створювати системи протипожежного захисту, що забезпечують запобігання та ліквідацію пожежі на початковій стадії її розвитку. Системи протипожежного захисту об'єктів критичної інфраструктури мають об'єднувати заходи і засоби як активного, так і пасивного протипожежного захисту. Активний захист визначається застосуванням речовин, техніки, засобів, що придатні в будь-який час бути мобілізованими для гасіння пожежі, а пасивний захист визначається застосуванням заходів вогнезахисту, що виконані заздалегідь і не потребують додаткової мобілізації під час гасіння пожежі. Обґрунтовано перспективність використання водних вогнебіозахисних і водних вогнегасних речовин для створення систем протипожежного захисту об'єктів критичної інфраструктури. Доведено ефективність реалізації запропонованої системи методом Гретенера.

The reform of property relations is a key factor in improving the efficiency of the Ukrainian economy. The importance of the institution of ownership in the harmonization of public and private interests is revealed. The aspects of ownership and ownership form are singled out. Features of the transformation of one form of ownership into another, in particular, from the state to private, are based on the theory of privatization. The role of legislative changes in the strengthening of the institute of property and overcoming the monopoly of state property is considered. The principles and methods of privatization of state property objects of different groups are presented. The peculiarities of privatization in Ukraine at each of its stages are analyzed: successes, failures, abuse, etc. On the basis of a retrospective analysis of privatization processes, the sources of modern problems in the field of property relations are identified. The main ones include the following: imperfection and numerous violations of the privatization legislation; privatization of strategically important and efficiently operating state-owned enterprises that poses a threat to national security and negatively affects the state budget; exploitation of the myth of a strategic investor as an effective owner; low use of funds from privatization for investment purposes; "Hidden privatization" of state-owned enterprises and corrupt acts of their leaders; insufficient protection of private property rights, in particular minority shareholders; an imbalance between the property of small and medium-sized businesses, on the one hand, and big business - on the other, which predetermined oligarchization of the economy; the difficult social consequences of privatization processes, including at the regional level. To solve these problems, it is necessary to search for the best ways to reform the property relations in the context of the Strategy of increasing the efficiency of the business entities of the state sector of the economy. ; Показано, что реформирование отношений собственности является ключевым фактором в повышении эффективности украинской экономики. Раскрыто значение института собственности в гармонизации общественных и частных интересов. Выделены аспекты права собственности и формы собственности. Отмечены особенности трансформации одной формы собственности в другую, в частности государственной в частную на основе теории приватизации. Рассмотрена роль законодательных изменений в укреплении института собственности и преодолении монополии государственной собственности. Приведены принципы и способы приватизации объектов государственной собственности различных групп. Проанализированы особенности приватизации в Украине на каждом из ее этапов: успехи, неудачи, злоупотребления и т. п. На основе ретроспективного анализа процессов приватизации выявлены истоки современных проблем в сфере отношений собственности. Основными среди них являются: несовершенство и многочисленные факты нарушения приватизационного законодательства; приватизация стратегически важных и эффективно работающих государственных предприятий, что несет угрозу национальной безопасности и негативно сказывается на государственном бюджете; эксплуатация мифа о стратегическом инвесторе как эффективном собственнике; низкий уровень использования средств от приватизации на инвестиционные цели; «скрытая приватизация» государственных предприятий и коррупционные деяния их руководителей; недостаточность защиты права частной собственности, в частности миноритарных акционеров; дисбаланс между собственностью малого и среднего бизнеса, с одной стороны, и крупного бизнеса – с другой, что обусловило олигархизацию экономики; тяжелые социальные последствия приватизационных процессов, в т. ч. на региональном уровне. Для решения этих проблем необходим поиск оптимальных путей реформирования отношений собственности в контексте Стратегии повышения эффективности деятельности субъектов хозяйствования государственного сектора экономики. ; Показано, що реформування відносин власності є ключовим фактором у підвищенні ефективності української економіки. Розкрито значення інституту власності у гармонізації суспільних і приватних інтересів. Виокремлено аспекти права власності та форми власності. Відмічено особливості трансформації однієї форми власності в іншу, зокрема державної у приватну на основі теорії приватизації. Розглянуто роль законодавчих змін у зміцненні інституту власності та подоланні монополії державної власності. Наведено принципи та способи приватизації об'єктів державної власності різних груп. Проаналізовано особливості приватизації в Україні на кожному із її етапів: успіхи, невдачі, зловживання тощо. На основі ретроспективного аналізу процесів приватизації виявлено витоки сучасних проблем у сфері відносин власності. Основними серед них є такі: недосконалість і численні факти порушення приватизаційного законодавства; приватизація стратегічно важливих та ефективно працюючих державних підприємств, що несе загрозу національній безпеці та негативно позначається на державному бюджеті; експлуатація міфу про стратегічного інвестора як ефективного власника; низький рівень використання коштів від приватизації на інвестиційні цілі; «прихована приватизація» державних підприємств та корупційні діяння їхніх керівників; недостатність захисту права приватної власності, зокрема міноритарних акціонерів; дисбаланс між власністю малого і середнього бізнесу, з одного боку, та великого бізнесу – з іншого, що зумовило олігархізацію економіки; важкі соціальні наслідки приватизаційних процесів, у т. ч. на регіональному рівні. Для вирішення цих проблем необхідним є пошук оптимальних шляхів реформування відносин власності в контексті Стратегії підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки.

The article examines the territorial changes caused by the war in the East of Ukraine and their perception by the population of the conflict zone. The military conflict is defined as «frozen». It is shown that the war fragmented the social space of society. The new element of reality – the demarcation line (the attribute of all «frozen conflicts») between the territories of the Luhansk and Donetsk regions controlled and not controlled by the government. Now it function as the state border. It is limiting the fields of institutional influence of Ukraine and the LNR/DNR and Russian Federation. This is a new structure of life practices. Based on the results of the research in the Lugansk region, it is shown that the line of demarcation cut the living space of the inhabitants of the region. It divide the spaces with which the person connects his perspectives (perspective space, Homeland), space in which he realizes and ensures his existence, earns (institutional space) and space, were he lives (everyday life space). The line of demarcation is not perceived by the inhabitants of the region as a border separating their own and others'. This is a temporary barrier between their own. The inhabitants of the region percept themselves as one community, hoping for a peaceful resolution of the conflict and unification of the territories. It is shown that the policy of Ukraine regarding quasi-state entities (LDP/DPR) does not differ from the policy of other metropolitan countries in «frozen conflicts». Isolation of uncontrolled territories, postponement of the decision can in the future only complicate the search for a compromise, and propaganda on both sides will only deepen the split. ; В статье рассматриваются территориальные изменения, вызванные войной на Востоке Украины и их восприятие населением зоны конфликта. Военный конфликт определяется как «замороженный». Показано, что война фрагментировала социальное пространство общества. Устойчивую реальность приобрела линия разграничения (атрибут всех «замороженных» конфликтов) между подконтрольными и неподконтрольными правительству территориями Луганской и Донецкой областей. Она на даний момент частично выполняет функции государственной границы, ограничивая поля иституционального влияния Украины и ЛНР/ДНР и РФ. Это по-новому структурирует жизненные практики жителей этого региона. На основе результатов исследования в Луганской области демонстрируется, что линия разграничения «разрезала» жизненное пространство жителей области, разделив пространства их существования на пространство, с которым индивид связывает свои перспективы (перспективное пространство, Родина), в котором он реализуется и обеспечивает свою жизнь, зарабатывает (институциональное пространство), и пространство, в котором он живет (повседневное пространство). Линия разграничения не воспринимается жителями области как граница, разделяющая «своих» и «чужих». Это временный барьер между «своими». Жители региона продолжают себя видеть одним сообществом, надеясь на мирное разрешение конфликта и объединение территорий. Показано, что политика Украины относительно квазигосударственных образований (ЛНР/ДНР) в целом не отличается от политики других метрополий в «замороженных» конфликтах. Изоляция неподконтрольных территорий, отсрочка решения сложившейся ситуации может в перспективе только усложнять поиск компромисса, а пропаганда с обеих сторон будет только углублять раскол. ; У статті розглядаються територіальні зміни, викликані війною на Сході України та їхнє сприйняття населенням зони конфлікту. Військовий конфлікт визначається як «заморожений». Доводиться, що війна фрагментувала соціальний простір суспільства. Стійкої реальності набула лінія розмежування (атрибут усіх «заморожених» конфліктів) між підконтрольними та непідконтрольними уряду територіями Луганської та Донецької областей. Вона наразі частково виконує функції державного кордону, обмежуючи поля іституціного виливу України та ЛНР/ДНР і РФ. Це по-новому структурує життєві практики мешканців цього регіону. На основі результатів дослідження в Луганській області доводиться, що лінія розмежування порізала життєвий простір мешканців області, розділивши простори їхнього існування на простір, з яким індивід пов'язує свої перспективи (перспективний простір, Батьківщина), в якому він реалізується і забезпечує своє життя, заробляє (інституційний простір), та простір, в якому він живе (повсякденний простір). Лінія розмежування не сприймається мешканцями області як кордон, що розділяє «своїх» і «чужих». Це тимчасовий бар'єр між «своїми». Мешканці регіону продовжують себе бачити однією спільнотою, сподіваючись на мирне вирішення конфлікту і об'єднання територій. Показано, що політика України стосовно квазідержавних утворень (ЛНР/ДНР) в цілому не відрізняється від політики інших метрополій у «заморожених конфліктах». Ізоляція непідконтрольних територій, відкладення вирішення ситуації, що склалася, може в перспективі лише ускладнювати знаходження компромісу, а пропаганда з обох сторін буде лише поглиблювати розкол.

The paper aims to emphasize the need for integration for sustained work in the different communities of the territory to help provide short- and long-term response to the material and spiritual needs of its people, focusing on the elements that should be present in the integrated community work starting from their incorporation and their own initiatives. Concepts necessary consultation for those interested in the subject are addressed and proposes to interpret one of the most concrete to finding solutions answers is to establish actions to the community level, with a multifactorial and multidisciplinary incidence, i.e. all political and mass organizations, and all representatives of institutions in every sphere of knowledge, not only to solve problems but with a vision of the future, to help raise the quality of life of those people. The work refers to methods of different authors on the Participation Action Research and Popular Education and of the results of a community-based extension project of the Faculty of Physical Culture has interacted with other local development projects proving University it is possible to achieve integration. The method of observation, interviews, testimony and documentary information was used. Loa authors have participated in the coordination of different programs interrelationship of schools to the community, of which the thesis are summarized in the following experiences in detail, the results of which they attest to testimony. ; La ponencia tiene como objetivo enfatizar en la necesidad de la integración para lograr un sostenido trabajo en las diferentes comunidades del territorio que contribuya a dar respuesta a corto y a largo plazo a las demandas materiales y espirituales de sus pobladores, enfatizando sobre los elementos que deben estar presentes en el trabajo comunitario integrado partiendo de su incorporación y de sus propias iniciativas. Se abordan conceptos de necesaria consulta para los interesados en el tema y propone interpretar que una de las respuestas más concretas a la búsqueda de soluciones está en establecer acciones al nivel de la comunidad, con una incidencia plurifactorial y multidisciplinaria, es decir, de todas las organizaciones políticas y de masas, además de todos los representantes de las instituciones de cada esfera de conocimiento, no sólo para resolver problemas, sino con visión del futuro, que contribuya a elevar la calidad de vida de esas personas. El trabajo hace referencia a metodologías de diferentes autores sobre la Investigación Acción Participación y la Educación popular y parte de los resultados de un proyecto extensionista de carácter comunitario de la Facultad de Cultura Física que ha interactuado con otros proyectos de Desarrollo local de la Universidad demostrando que es posible lograr la integración. Se utilizó el método de la observación, la entrevista, el testimonio y la información documental. Los autores han participado en la coordinación de diferentes programas de interrelación de los centros docentes con la comunidad, de ellos en la tesis se resumen detalladamente las siguientes experiencias, cuyos resultados se avalan con testimonios. ; O documento objetiva a necessidade de integração para a integração nas diferentes comunidades do território para ajudar a responder de curto e longo prazo às necessidades materiais e espirituais de suas pessoas, com foco nos elementos que devem ser apresentados na integração trabalho comunitário a partir de sua incorporação e suas próprias iniciativas. Os conceitos de consulta necessária para os interessados no assunto são abordados e propõe a interpretação de uma das mais concretas para encontrar respostas para soluções é estabelecer ações a nível comunitário, com incidência multifactorial e multidisciplinar, ou seja, todas as organizações políticas e de massa e todos os representantes de instituições em todas as áreas do saber, não só para resolver problemas, mas com uma visão do futuro, para ajudar a elevar a qualidade de vida dessas pessoas. O trabalho refere-se a métodos de diferentes autores na Pesquisa de Ação de Participação e Educação Popular e dos resultados de um projeto de extensão de comunidade da Faculdade de Cultura Física interagiram com outros projetos de desenvolvimento local que comprovam Universidade é possível alcançar a integração. O método de observação, entrevistas, testemunho e informação documental foi utilizado. Os autores participaram da coordenação de diferentes programas, inter-relações das escolas com a comunidade, dos quais os resultados são resumidos nas seguintes experiências em detalhes, cujos resultados atestam testemunhos.

Показано, що в інформаційному суспільстві відбувається трансформація відповідальності і в аспекті атрибутивних характеристик, і плані модальних її проявів. Обґрунтовується, що на сучасному етапі функціонування інформаційного суспільства спостерігається криза позитивної відповідальності, що загрожує стабільному соціальному розвитку. Доводиться необхідність формування системи цінностей, заснованих на принципі відповідальності. ; Показано, что в информационном обществе происходит трансформация ответственности и в аспекте атрибутивных характеристик, и в плане модальных ее проявлений. Обосновывается, что на современном этапе функционирования информационного общества наблюдается кризис позитивной ответственности, что угрожает стабильному общественному развитию. Доказывается необходимость формирования системы ценностей, основанных на принципе ответственности. ; Problem setting. The current stage of development of society is characterized by intensive development and dissemination of information technologies, high level of technical power, global social and cultural transformations. This, along with a positive effect, creates many threats for future people. Only the assertion of responsibility as the principle of building social relations can counteract these threats.Recent research and publications. The results of the analysis of the latest publications testifying to the existence of a large number of studies of contemporary scientists and thinkers of the past devoted to the field of responsibility. As a multidimensional phenomenon, responsibility was considered in different modi: moral, social, legal, philosophical. At the same time, the authors analyzed responsibility in the field of determining the essence and development of approaches to its detection, as well as from the position of different subject areas. Nevertheless, in the domestic science the problem of responsibility examines primarily the areas of different branches of law.Paper objective. Given the insufficiency of scientific developments on the integrated analysis of responsibility in the information society, the purpose of the article is to update the problem of responsibility in the information society.Paper main body. Philosophical reflection of the phenomenon of responsibility involves clarifying the attributive characteristics of the idea of responsibility.In the classic positive sense, responsibility means awareness of the ability to be the cause of change in ourselves and the world and the willingness to accept the consequences of our free choice.Attributive characteristic of responsibility is subjectivity. The signs of the subject are intelligence and freedom. Reason is understood as the ability to understand and evaluate one's actions, and to foresee their consequences. Freedom is seen as autonomy in determining the direction of its behavior and decision-making.A distinctive feature of the modern information society is the globalization of cultural values, based on Western transforming values. Freedom becomes not just the highest value, but an end in itself. In an effort to achieve maximum freedom, traditional bans are lifted and authorities are leveled. The mutation of freedom generates social tension, which can only be removed through responsible behavior.Positive responsibility is the recognition by the individual of his duty to society and other people, the performance of his duties in accordance with the requirements of society. It arises as a back reaction to the demands of society and concretizes itself in certain modi: moral, political, social. The peculiarity of the modalities of responsibility lies in the fact that they are based on a certain system of values.Moral responsibility is an indispensable element of moral choice and acts as an ability to consciously treat oneself, its activities, as moral competence to act within the moral requirements to achieve the goal, as the ability to foresee moral and practical results and to prevent negative results.Socio-political responsibility is directed at others: people, future generations, the social whole, the image of the social order. The information society is characterized by the depersonification of the subject of socio-political responsibility by including it in a collective subject or as a result of "leaving" into a virtual space, into a network communication.Legal responsibility is also been transformed, since the total deformation of values has led to the emergence of "double standards", while the same actions qualify differently depending on the status of the subject. The mass media create a distorted view of certain events, "appointing" the perpetrators before the court's decision.Conclusions of the research. Responsibility is considered as a special social and moral-legal relationship of a person to society. This is the attitude of a person's skill and ability in his moral choice, his actions, the consequences of which are connected with approval or conviction, with reward or punishment. At the present stage of the functioning of the information society, social and cultural contradictions have created a systemic crisis of responsibility. Traditional ways of being human need a significant correction.

У статті наведено результати дослідження впливу трудової міграції на соціально-економічний розвиток України. Мета дослідження полягає у визначенні можливостей та загроз, пов'язаних із трудовою міграцією, та формулюванні механізмів, що сприятимуть інтеграції вітчизняного ринку праці з ринком праці ЄС. Дослідження проводилося шляхом опрацювання законодавства України, міжнародних конвенцій інших нормативних актів, наукових публікацій з питань трудових відносин і міграції, даних державної статистики. Головні результати і висновки. У результаті дослідження визначені причини, що обумовлюють активізацію трудової міграції, основні сфери зайнятості українців за кордоном. Дослідження показало, що головною причиною трудової міграції є брак робочих місць, низький рівень оплати праці. Проаналізовані поширені ризики порушення трудових і соціальних прав трудових мігрантів, такі як неофіційне працевлаштування, дискримінація в оплаті праці тощо. Визначені можливості та загрози, що відкриває трудова міграція для мігрантів і суспільства. Для людини робота за кордоном дозволяє, крім покращення фінансового стану, отримати нові знання, професійні навички досвід і, таким чином, підвищити власну вартість на ринку праці. Запропоновано механізм захисту трудових і соціальних прав українців, що працюють за кордоном. Мінімізації можливих негативних наслідків трудової міграції для суспільства сприятиме подальше зростання рівня оплати праці, розвиток малого і середнього бізнесу, покращення якості професійної підготовки. Реалізація запропонованих у статті механізмів сприятиме інтеграції українського ринку праці з єдиним ринком праці ЄС, що дозволить громадянам України однаково успішно реалізовувати свої професійні і кар'єрні амбіції як у власній країні, так і за кордоном. ; В статье приводятся результаты исследования влияния трудовой миграции на социально-экономическое развитие Украины. Цель исследования заключается в определении возможностей и угроз, обусловленных трудовой миграцией и формулировании механизмов, которые будут способствовать интеграции украинского рынка труда в европейский. Исследование проводилось путем изучения законодательства Украины, международных конвенций и других нормативных актов, научных публикаций по проблематике трудовых отношений и миграции, данных государственной статистики. Основные результаты и выводы. В результате исследования определены причины, обусловливающие трудовую миграцию, основные сферы занятости украинцев за границей. Исследование показало, что главной причиной трудовой миграции является дефицит рабочих мест, низкий уровень оплаты труда. Проанализированы распространенные риски нарушения трудовых и социальных прав трудовых мигрантов, такие как неофициальное трудоустройство, дискриминация в оплате труда и т. д. Определены возможности и угрозы трудовой миграции для мигрантов и общества. Человеку работа за границей позволяет, кроме улучшения финансового положения, получить новые знания, профессиональные умения и опыт и, таким образом, повысить собственную стоимость на рынке труда. Предложен механизм защиты трудовых и социальных прав украинцев, работающих за границей. Минимизации возможных негативных последствий трудовой миграции будет способствовать дальнейшее повышение уровня оплаты труда, развитие малого и среднего бизнеса, улучшение качества профессиональной подготовки. Реализация предложенных в статье механизмов будет способствовать интеграции украинского рынка труда с единым рынком труда ЕС, что позволит гражданам Украины одинаково успешно реализовывать свои профессиональные и карьерные амбиции как в своей стране, так и за границей. ; The article presents the study results of the labor migration impact on the social and economic development of Ukraine. The purpose of the study is to identify the opportunities and threats associated with labor migration and to formulate mechanisms that will facilitate the integration of the domestic labor market into the EU labor market. The study was conducted through the processing of the Ukrainian legislation, as well as international conventions of other normative acts, scientific publications on labor relations and migration, data of state statistics. As a result of the study, the reasons for the intensification of labor migration, the main areas of employment of the Ukrainians abroad are determined. The research showed that the main reason for labor migration is the lack of jobs and low wages. The common risks of migrant workers labor and social rights violation, such as informal employment, discrimination in wages, etc. are analyzed. The research identified opportunities and threats for migrants and society caused by the labor migration. More over, working abroad allows an individual not only to improve the financial position, but also to get new knowledge anf obtain professional skills, thus, increasing his own value in the labor market. The labor and social rights protection mechanism of the Ukrainians working abroad is offered. Further wage level increase, the development of small and medium-sized businesses, and the vocational training quality improvement will contribute to minimizing the possible negative consequences of labor migration for the society. The implementation of the mechanisms proposed in the article will contribute to the integration of the Ukrainian labor market into the EU's single labor market, allowing Ukrainian citizens to equal successfully realization of their professional and career ambitions both in their own country and abroad.

The main objective of the study is to identify the characteristic trends of the Ukrainian population perception changes of the relations between Ukraine and Russia against the backdrop of constant interstate tensions. The article analyzes the empirical data of the "Ukrainian Society" sociological monitoring, carried out by the Institute of Sociology of the National Academy of Sciences of Ukraine in the form of annual allUkrainian representative polls, taken place since 1992. The analysis also addressed to the all-Ukrainian representative polls results obtained by the leading Ukrainian sociological centers. As a result of the research, there were revealed the tendencies of changes of the Ukrainian population views about the Ukrainian-Russian relations state. According to the received data, it is established that despite a constant reproduction of tension as a result of the conflict taking place in the east of the country, the Ukrainian masses show a certain decrease of negative dispositions in relation to relations between Russia and Ukraine. Under the influence of an actual inter-state distancing, consistently occuring in the economic, political and cultural spheres, the desire for a sharp separation from Russia, losing the status of a "special" neighbor" is gradually decreasing. A new perception of Russia as a country is being formed. According to this perception the relations with Russia should be based on the common grounds for building interstate relations, as well as with other countries. It has been confirmed that the public opinion of the Ukrainian population concerning the desired character of the relations with Russia is largely been differentiated as a consequence of the differences within the various social groups political and ideological attitudes, thus having clear regional differences: in the West, domains the tendency to distance, in the South and East, the propensity to restore good-neighborly relations is stronger, in the Central region the corresponding dispositions are presented in equal proportions. ; Целью исследования является выявление характерных тенденций в изменениях представлений населения Украины об отношениях между Украиной и Россией на фоне постоянной межгосударственной напряженности. Анализируются эмпирические данные социологического мониторинга «Украинское общество», который осуществляется Институтом социологии НАН Украины в виде ежегодных всеукраинских репрезентативных опросов, начиная с 1992 г. В анализе использованы также результаты всеукраинских репрезентативных опросов ведущих украинских социологических центров. В результате исследования выявлены тенденции изменений в представлениях населения Украины о состоянии украино-российских отношений. Согласно полученным данным констатируется, что, несмотря на постоянное воспроизводство напряженности в результате конфликта на востоке страны, в массовом сознании фиксируется некоторое снижение негативных диспозиций относительно российско-украинских отношений. Под влиянием фактического межгосударственного дистанцирования, которое последовательно происходит в экономической, политической и культурной сферах, постепенно уменьшается стремление к резкому отмежеванию от России, которая теряет статус «особого» соседа. Формируется новое восприятие России как страны, отношения с которой должны основываться на общих основаниях построения межгосударственных отношений, так же, как и с другими странами. Подтверждено, что общественное мнение населения Украины относительно того, каким должен быть желаемый характер отношений с Россией, в значительной степени дифференцировано в зависимости от различий политико-идеологических установок различных социальных групп и имеет четкие региональные различия: на Западе превалирует тенденция к дистанциированию, на Юге и Востоке сильнее выражена склонность к восстановлению добрососедских отношений, в центральном регионе соответствующие диспозиции представлены в равных пропорциях. ; Метою дослідження є виявлення характерних тенденцій у змінах уявлень населення України про стосунки між Україною та Росією на тлі сталої міждержавної напруженості. Аналізуються емпіричні дані соціологічного моніторингу «Українське суспільство», який здійснюється Інститутом соціології НАН України у вигляді щорічних всеукраїнських репрезентативних опитувань, починаючи з 1992 р. До аналізу залучено також результати всеукраїнських репрезентативних соціологічних опитувань провідних українських соціологічних центрів. У результаті дослідження виявлено тенденції змін в уявленнях населення України про стан україно-російських стосунків. Згідно отриманих даних, констатується, що попри постійне відтворення напруженості внаслідок конфлікту на Сході країни, у масовій свідомості фіксується певне зниження негативних диспозицій стосовно російсько-українських відносин. Під впливом фактичного міждержавного дистанціювання, яке послідовно відбувається у економічній, політичній та культурній сферах, поступово зменшується прагнення до різкого розмежування з Росією, яка втрачає статус «особливого» сусіда. Натомість формується нове сприйняття Росії як країни, стосунки з якою мають ґрунтуватися на загальних засадах побудови міждержавних стосунків, так само, як і з іншими країнами. Підтверджено, що громадська думка населення України щодо того, яким має бути бажаний характер відносин з Росією, значною мірою диференційована внаслідок відмінностей політико-ідеологічних настанов різних соціальних груп і має чіткі регіональні відмінності: на Заході превалює тенденція до дистанціювання, на Півдні та Сході сильнішою є схильність до відновлення добросусідських відносин, у центральному регіоні відповідні настанови представлені у рівних пропорціях.