Suchergebnisse

Серед класифікаційних ознак текстових документів особливе місце посідають цільове призначення та читацький профіль, які співзвучні виразному характеру тексту. За ними можна ідентифікувати різні типи публікацій. З них можна виділити види видання офіційні, наукові, науково-масові, науково-виробничі та ін. Офіційні видання – видання, що містять нормативні та директивні матеріали, що видаються від імені державних органів, підприємств, громадських організацій. До офіційних видань належать конституції, закони, постанови, рішення, циркуляри, програми, статути, інструкції, методичні вказівки, прейскуранти, а також стандарти і технічні умови, положення і норми.
Функціональне призначення офіційних видань полягає у реалізації та поширенні затверджених відповідними органами норм, вимог і правил у сфері суспільного життя, науки, культури та виробництва. Більшість із них, як правило, мають обов'язковий характер, тобто мають юридичну силу. Офіційні видання держави чи суспільства (Конституція Азербайджанської Республіки, укази Президента, постанови Міллі Меджлісу тощо), окремих територій (республіки, краю, селища, села), конкретної сфери діяльності (наука, техніка, виробництво), культури, освіти та ін.), відображають інформацію, важливу для управління окремими установами та організаціями.
Читацька адреса офіційних видань визначається залежно від сфери впливу та нормативного характеру. Наприклад: Конституція Азербайджанської Республіки поширюється на всіх громадян республіки, а статут поширюється тільки на працівників певного підприємства. Стандарт поширюється на тих осіб і підприємства, які займаються виробництвом, переробкою та експлуатацією певної продукції на основі цього стандарту.
Основну частину публікацій складають текстові документи, зміст яких подається знаками природної мови, а основу складають фрази та слова. Їх зміст частково відомий споживачеві, а частково можна дізнатися зі словника. Він створює слова з елементарних компонентів, а вони утворюють речення і тексти, з'єднуючись один з одним у певну граматичну та семантичну структуру. Зміст тексту завжди виражається в словесній формі, тобто в письмовій формі. Письмовий текст є найточнішим вираженням мовлення. Тому письмо, яке ми використовуємо, називається фонетичним. Стилістика і технологія письма пройшли довгий шлях еволюції. У статті комплексно трактується поняття видання, наукова інформація про офіційні видання, наукові видання, науково-масові видання, виробничі видання, навчальні видання, суспільно-політичні видання, інформаційні видання, рекламні видання та літературно-художні видання.

Висвітлено діяльність Центральної Ради, що мала на меті проведення реформи місцевого самоврядування. ІІІ Універсал Центральної Ради передбачав розширення повноважень органів земського самоврядування, але підпорядковував їх Генеральному секретарству внутрішніх справ. Агресія більшовицької Росії та поглиблення кризи земського самоврядування змусили Центральну Раду ІV Універсалом проголосити проведення позачергових виборів народних (земських) рад. Конституція УНР 1918 р. передбачала принципово нову систему місцевого самоврядування, котра будувалася на принципах децентралізації влади. ; Освещена деятельность Центральной Рады по проведению реформы местного самоуправления. ІІІ Универсал Центральной Рады предусматривал расширение полномочий органов земского самоуправления, но подчинял их Генеральному секретарству внутренних дел. Агрессия большевистской России и углубление кризиса земского самоуправления вынудило Центральную Раду ІV Универсалом провозгласить проведение внеочередных выборов народных (земских) рад. Конституция УНР 1918 г. предусматривала принципиально новую систему местного самоуправления, которая строилась на принципах децентрализации власти. ; The article deals with the activities of the Central Council which intended to carry out a local self-government reform. The Third Universal of the Central Council provided for expansion of powers of zemstvo self-government but subordinated them to the General Secretariat of the Internal Affairs, which is contrary to democratic principles of local self-government. Expansion of zemstvo powers was provided by the "Law on Elections to the Constituent Assembly of the UPR" (Ukrainian People's Republic) on 16 November 1917, according to which organization and conduct of elections were relied on local self-government.Aggression of the Bolshevik Russia and deepening the crisis of zemstvo self-government forced the Central Council to declare extraordinary elections to people's (zemstvo) councils and introduction of a brand new system of local self-government by the Fourth Universal of 9 (22) January 1918. On March 6, 1918, the Central Council adopted the Law "On Administrative and Territorial Division of Ukraine" which provided "establishment of new bodies of self-government and authorities" due to liquidation of provinces and districts and establishing a division of the UPR into states. However, the Central Council failed to implement this law and zemstvos continued to perform the functions of local self-government.The policy of the Central Council, which had the goal to eliminate zemstvo self-government, caused deterioration of relations between zemstvos and the Central Council. To preserve zemstvo self-government, representatives from seven provincial boards established the All-Ukrainian Union of Zemstvos in April 1918. But establishment of theUniondid not contribute to overcoming the economic and fiscal zemstvo crisis and led to deepening the process of politicization of zemstvo self-government.The Constitution of the UPR of 1918 provided a three-tier system of local self-government in which the leading role was given to a local element – a community. The Constitution of the UPR was based on the key democratic principles of local self-government arrangement, provided for mechanisms of power decentralization. However, it is known that the Constitution of the UPR of 1918 could not be enforced due to a loss of the state power by the Central Council.The reform of local self-government in the UPR was hindered by aggression of the Bolshevik Russia, conditions of internal political instability and social and economic crisis. However, these were inadvertences made by the Central Council that were the main reason for failure of the reform.

Висвітлено діяльність Центральної Ради, що мала на меті проведення реформи місцевого самоврядування. ІІІ Універсал Центральної Ради передбачав розширення повноважень органів земського самоврядування, але підпорядковував їх Генеральному секретарству внутрішніх справ. Агресія більшовицької Росії та поглиблення кризи земського самоврядування змусили Центральну Раду ІV Універсалом проголосити проведення позачергових виборів народних (земських) рад. Конституція УНР 1918 р. передбачала принципово нову систему місцевого самоврядування, котра будувалася на принципах децентралізації влади. ; Освещена деятельность Центральной Рады по проведению реформы местного самоуправления. ІІІ Универсал Центральной Рады предусматривал расширение полномочий органов земского самоуправления, но подчинял их Генеральному секретарству внутренних дел. Агрессия большевистской России и углубление кризиса земского самоуправления вынудило Центральную Раду ІV Универсалом провозгласить проведение внеочередных выборов народных (земских) рад. Конституция УНР 1918 г. предусматривала принципиально новую систему местного самоуправления, которая строилась на принципах децентрализации власти. ; The article deals with the activities of the Central Council which intended to carry out a local self-government reform. The Third Universal of the Central Council provided for expansion of powers of zemstvo self-government but subordinated them to the General Secretariat of the Internal Affairs, which is contrary to democratic principles of local self-government. Expansion of zemstvo powers was provided by the "Law on Elections to the Constituent Assembly of the UPR" (Ukrainian People's Republic) on 16 November 1917, according to which organization and conduct of elections were relied on local self-government.Aggression of the Bolshevik Russia and deepening the crisis of zemstvo self-government forced the Central Council to declare extraordinary elections to people's (zemstvo) councils and introduction of a brand new system of local self-government by the Fourth Universal of 9 (22) January 1918. On March 6, 1918, the Central Council adopted the Law "On Administrative and Territorial Division of Ukraine" which provided "establishment of new bodies of self-government and authorities" due to liquidation of provinces and districts and establishing a division of the UPR into states. However, the Central Council failed to implement this law and zemstvos continued to perform the functions of local self-government.The policy of the Central Council, which had the goal to eliminate zemstvo self-government, caused deterioration of relations between zemstvos and the Central Council. To preserve zemstvo self-government, representatives from seven provincial boards established the All-Ukrainian Union of Zemstvos in April 1918. But establishment of theUniondid not contribute to overcoming the economic and fiscal zemstvo crisis and led to deepening the process of politicization of zemstvo self-government.The Constitution of the UPR of 1918 provided a three-tier system of local self-government in which the leading role was given to a local element – a community. The Constitution of the UPR was based on the key democratic principles of local self-government arrangement, provided for mechanisms of power decentralization. However, it is known that the Constitution of the UPR of 1918 could not be enforced due to a loss of the state power by the Central Council.The reform of local self-government in the UPR was hindered by aggression of the Bolshevik Russia, conditions of internal political instability and social and economic crisis. However, these were inadvertences made by the Central Council that were the main reason for failure of the reform.

Висвітлено діяльність Центральної Ради, що мала на меті проведення реформи місцевого самоврядування. ІІІ Універсал Центральної Ради передбачав розширення повноважень органів земського самоврядування, але підпорядковував їх Генеральному секретарству внутрішніх справ. Агресія більшовицької Росії та поглиблення кризи земського самоврядування змусили Центральну Раду ІV Універсалом проголосити проведення позачергових виборів народних (земських) рад. Конституція УНР 1918 р. передбачала принципово нову систему місцевого самоврядування, котра будувалася на принципах децентралізації влади. ; Освещена деятельность Центральной Рады по проведению реформы местного самоуправления. ІІІ Универсал Центральной Рады предусматривал расширение полномочий органов земского самоуправления, но подчинял их Генеральному секретарству внутренних дел. Агрессия большевистской России и углубление кризиса земского самоуправления вынудило Центральную Раду ІV Универсалом провозгласить проведение внеочередных выборов народных (земских) рад. Конституция УНР 1918 г. предусматривала принципиально новую систему местного самоуправления, которая строилась на принципах децентрализации власти. ; The article deals with the activities of the Central Council which intended to carry out a local self-government reform. The Third Universal of the Central Council provided for expansion of powers of zemstvo self-government but subordinated them to the General Secretariat of the Internal Affairs, which is contrary to democratic principles of local self-government. Expansion of zemstvo powers was provided by the "Law on Elections to the Constituent Assembly of the UPR" (Ukrainian People's Republic) on 16 November 1917, according to which organization and conduct of elections were relied on local self-government.Aggression of the Bolshevik Russia and deepening the crisis of zemstvo self-government forced the Central Council to declare extraordinary elections to people's (zemstvo) councils and introduction of a brand new system of local self-government by the Fourth Universal of 9 (22) January 1918. On March 6, 1918, the Central Council adopted the Law "On Administrative and Territorial Division of Ukraine" which provided "establishment of new bodies of self-government and authorities" due to liquidation of provinces and districts and establishing a division of the UPR into states. However, the Central Council failed to implement this law and zemstvos continued to perform the functions of local self-government.The policy of the Central Council, which had the goal to eliminate zemstvo self-government, caused deterioration of relations between zemstvos and the Central Council. To preserve zemstvo self-government, representatives from seven provincial boards established the All-Ukrainian Union of Zemstvos in April 1918. But establishment of theUniondid not contribute to overcoming the economic and fiscal zemstvo crisis and led to deepening the process of politicization of zemstvo self-government.The Constitution of the UPR of 1918 provided a three-tier system of local self-government in which the leading role was given to a local element – a community. The Constitution of the UPR was based on the key democratic principles of local self-government arrangement, provided for mechanisms of power decentralization. However, it is known that the Constitution of the UPR of 1918 could not be enforced due to a loss of the state power by the Central Council.The reform of local self-government in the UPR was hindered by aggression of the Bolshevik Russia, conditions of internal political instability and social and economic crisis. However, these were inadvertences made by the Central Council that were the main reason for failure of the reform.

Розкрито формально-юридичні гарантії дії принципу збалансованості бюджетної системи через дослідження механізму нормативного закріплення його економічного змісту.Збалансованість у фінансовій системі має загальносоціальний аспект, який виявляється у визначенні прямого взаємозв'язку між рівнем акумульованих доходів через механізми примусової мобілізації та гарантованих за їхньою допомогою обсягами споживання бюджетних послуг особою.З формально-юридичного погляду цей принцип є універсальним загальним принципом публічної фінансової системи, який своєю онтологічною основою має об'єктивні закономірності руху вартості, через вибудовування такої системи взаємозв'язку між складовими економічних відносин — дохідною і видатковою частинами, — щоб дозволив максимально виконати поставлені завдання перед розпорядником відповідного публічного фонду за рахунок залучених фінансових ресурсів. При цьому матеріальне і процедурне вираження його нормативної дії передбачає закріплення в законодавчих актах низки правил, які обмежують урядові можливості до неконтрольованого боргування.Економічні категорії складових частин бюджетів, з різницею їхньої касової природи і сутнісного впливу на макроекономічні показники, дозволяють абсолютно обґрунтовано виділяти й окремий правовий режим для окремих безповоротних надходжень (доходів) і відповідного використання коштів на здійснення програм та заходів бюджетів (видатки), відмежовуючи їх від операцій із фінансування як технічного елементу забезпечення необхідної касової збалансованості фінансової системи в умовах дії закону руху вартості.Запропонована на сьогодні в українському законодавстві конструкція нормативного визначення і взаємозв'язку явищ та інститутів щодо гарантування збалансованості відповідає основним вимогам забезпечення дії цього принципу, з високим ступенем об'єктивності здатна відображати касові результати економічних процесів у державі, а в редакції останніх нормативних змін ураховує вимоги забезпечення фінансової безпеки держави через встановлення «запобіжників» сталого нормативного контролю рівня дефіциту на рівні загальноприйнятих 3 % прогнозованого номінального обсягу ВВП.Водночас формулювання вказаного принципу в Конституції України повинно бути не просто «прагненням», а як один з обов'язкових нормативних критеріїв оцінки якості бюджетної політики держави на предмет її професійності. Для забезпечення цієї мети у Конституції України повинні бути закріплені емпіричні економічні показники-індикатори такої збалансованості — обґрунтований пропорційний розмір видатків на реалізацію окремих соціально-економічних прав до ВВП, закріплення граничного обсягу дефіциту, в тому числі з урахуванням рекомендацій та об'єктивного взаємозв'язку між дефіцитом, публічним боргом, структурою публічних пасивів та обсягом ВВП. Фактично вказані положення визначатимуть конституційні межі фінансової діяльності, за умови додержання яких буде забезпечено фінансову безпеку держави. ; The article reveals the formal and legal guarantees of the budgetary system's balance by exploring the mechanism of normative fixing of its economic meaning.Balance in the financial system has a general social rule, which is manifested in the determination of the direct relationship between the level of accumulated income through the mechanisms of forced mobilization and the guaranteed by them the volume of consumption of budget services by a person.From a formal and legal point of view, this rules is a universal general principle of the public financial system, which, on its ontological basis, has objective regularities in the movement of the value, through the establishment of such a system of interconnection between the components of economic relations — the revenue and expenditure parts — to allow the maximum tasks before the manager of the respective public fund at the expense of the financial resources involved. At the same time, the substantive and procedural expression of its normative action implies the enshrining in the legislative acts of a number of rules that limit governmental possibilities to uncontrolled debt.Economic categories of components of budgets, with the difference of their cash nature and essential impact on macroeconomic indicators, allow allocating absolutely justifiably a separate legal regime for individual non-repayable receipts (revenues) and appropriate use of funds for the implementation of programs and budgetary activities (expenditures) financing operations as a technical element of ensuring the necessary cash balance of the financial system under the conditions of the law of value movement.The structure of normative definition and interconnection of phenomena and institutions proposed to be balanced in the Ukrainian legislation is in accordance with the basic requirements of ensuring the operation of this principle, with a high degree of objectivity capable of reflecting cash results of economic processes in the country, and in the wording of the latest regulatory changes takes into account the requirements ensuring the financial security of the state through the establishment of «fuses» of sustainable regulatory control of the deficit level at the level of the generally accepted 3% predicted nominal GDP.At the same time, the formulation of this rules in the Constitution of Ukraine should be not just a «need», but as one of the mandatory normative criteria for assessing the quality of the state budget policy for its professionalism. To achieve this, the Constitution of Ukraine should set out empirical economic indicators, indicators of such a balance — a reasonable proportional amount of expenditures for the implementation of certain socio-economic rights to the GDP, fixing the marginal volume of the deficit, including taking into account recommendations the relationship between the deficit, public debt, the structure of public liabilities and the volume of GDP. In fact, these provisions will determine the constitutional limits of financial activity, provided compliance with which will ensure the financial security of the state.

Розкрито формально-юридичні гарантії дії принципу збалансованості бюджетної системи через дослідження механізму нормативного закріплення його економічного змісту.Збалансованість у фінансовій системі має загальносоціальний аспект, який виявляється у визначенні прямого взаємозв'язку між рівнем акумульованих доходів через механізми примусової мобілізації та гарантованих за їхньою допомогою обсягами споживання бюджетних послуг особою.З формально-юридичного погляду цей принцип є універсальним загальним принципом публічної фінансової системи, який своєю онтологічною основою має об'єктивні закономірності руху вартості, через вибудовування такої системи взаємозв'язку між складовими економічних відносин — дохідною і видатковою частинами, — щоб дозволив максимально виконати поставлені завдання перед розпорядником відповідного публічного фонду за рахунок залучених фінансових ресурсів. При цьому матеріальне і процедурне вираження його нормативної дії передбачає закріплення в законодавчих актах низки правил, які обмежують урядові можливості до неконтрольованого боргування.Економічні категорії складових частин бюджетів, з різницею їхньої касової природи і сутнісного впливу на макроекономічні показники, дозволяють абсолютно обґрунтовано виділяти й окремий правовий режим для окремих безповоротних надходжень (доходів) і відповідного використання коштів на здійснення програм та заходів бюджетів (видатки), відмежовуючи їх від операцій із фінансування як технічного елементу забезпечення необхідної касової збалансованості фінансової системи в умовах дії закону руху вартості.Запропонована на сьогодні в українському законодавстві конструкція нормативного визначення і взаємозв'язку явищ та інститутів щодо гарантування збалансованості відповідає основним вимогам забезпечення дії цього принципу, з високим ступенем об'єктивності здатна відображати касові результати економічних процесів у державі, а в редакції останніх нормативних змін ураховує вимоги забезпечення фінансової безпеки держави через встановлення «запобіжників» сталого нормативного контролю рівня дефіциту на рівні загальноприйнятих 3 % прогнозованого номінального обсягу ВВП.Водночас формулювання вказаного принципу в Конституції України повинно бути не просто «прагненням», а як один з обов'язкових нормативних критеріїв оцінки якості бюджетної політики держави на предмет її професійності. Для забезпечення цієї мети у Конституції України повинні бути закріплені емпіричні економічні показники-індикатори такої збалансованості — обґрунтований пропорційний розмір видатків на реалізацію окремих соціально-економічних прав до ВВП, закріплення граничного обсягу дефіциту, в тому числі з урахуванням рекомендацій та об'єктивного взаємозв'язку між дефіцитом, публічним боргом, структурою публічних пасивів та обсягом ВВП. Фактично вказані положення визначатимуть конституційні межі фінансової діяльності, за умови додержання яких буде забезпечено фінансову безпеку держави. ; The article reveals the formal and legal guarantees of the budgetary system's balance by exploring the mechanism of normative fixing of its economic meaning.Balance in the financial system has a general social rule, which is manifested in the determination of the direct relationship between the level of accumulated income through the mechanisms of forced mobilization and the guaranteed by them the volume of consumption of budget services by a person.From a formal and legal point of view, this rules is a universal general principle of the public financial system, which, on its ontological basis, has objective regularities in the movement of the value, through the establishment of such a system of interconnection between the components of economic relations — the revenue and expenditure parts — to allow the maximum tasks before the manager of the respective public fund at the expense of the financial resources involved. At the same time, the substantive and procedural expression of its normative action implies the enshrining in the legislative acts of a number of rules that limit governmental possibilities to uncontrolled debt.Economic categories of components of budgets, with the difference of their cash nature and essential impact on macroeconomic indicators, allow allocating absolutely justifiably a separate legal regime for individual non-repayable receipts (revenues) and appropriate use of funds for the implementation of programs and budgetary activities (expenditures) financing operations as a technical element of ensuring the necessary cash balance of the financial system under the conditions of the law of value movement.The structure of normative definition and interconnection of phenomena and institutions proposed to be balanced in the Ukrainian legislation is in accordance with the basic requirements of ensuring the operation of this principle, with a high degree of objectivity capable of reflecting cash results of economic processes in the country, and in the wording of the latest regulatory changes takes into account the requirements ensuring the financial security of the state through the establishment of «fuses» of sustainable regulatory control of the deficit level at the level of the generally accepted 3% predicted nominal GDP.At the same time, the formulation of this rules in the Constitution of Ukraine should be not just a «need», but as one of the mandatory normative criteria for assessing the quality of the state budget policy for its professionalism. To achieve this, the Constitution of Ukraine should set out empirical economic indicators, indicators of such a balance — a reasonable proportional amount of expenditures for the implementation of certain socio-economic rights to the GDP, fixing the marginal volume of the deficit, including taking into account recommendations the relationship between the deficit, public debt, the structure of public liabilities and the volume of GDP. In fact, these provisions will determine the constitutional limits of financial activity, provided compliance with which will ensure the financial security of the state.

The article is devoted to the phenomena of custom and customary law in the context of the current legal system of the Republic of Poland. The doctrinal, normative and practical issues of legal validity of custom are studied in various fields of Polish law. The custom has not become an unnecessary throwback in the contemporary world, but continues to interact with relationships, forming customary law and strengthening the legal system. This is evidenced by the current Polish legal reality.The correlation between the exhaustiveness of the directory of sources of law envisaged in the Constitution of the Republic of Poland as well as the actual application of customary norms in legal relations is revealed. Customary regulation of the most important areas of social life can occur even in the face of doubt concerning the validity of customary law. This proves the experience of Poland, where the Constitution does not include custom or legal custom in an exhaustive catalog of sources of law, but it de facto regulates legal relations, is applied by the courts and is recognized by legal science. The positions of the Constitutional Court of the Republic of Poland on the legal validity of the custom are clarified.The role of customs in the main fields of Polish law is characterized. Customary rules show their effectiveness in various branches of Polish law – private, public and mixed. Customary norms in the public law of the Republic of Poland (constitutional, administrative, financial and criminal law) are analyzed. The niche of customary regulation in the private law of this state is highlighted. Much attention is paid to the provisions of the Civil Code and other normative legal acts that refer to customs. The peculiarities of customary norms in the mixed fields of Polish law (labor, maritime, environmental and medical law) are revealed.The customary norms palette in Polish law is extensive and very varied. The legal system of the Republic of Poland is filled with customs of different types, forms, levels and spheres, which indicates the multifunctionality of this regulator. The proper institutional conditions for the legal operation of custom were created in the Republic of Poland, as there are organizations that detect customary norms and established practices in the relevant planes, fix them and are empowered to confirm and refute the content of these rules. The Polish example of the functioning of custom in the legal system is cognitive and expedient is to be taken into account in Ukraine and deserves further researches. ; Статтю присвячено феноменам звичаю та звичаєвого права у розрізі сучасної правової системи Республіки Польща. Досліджено доктринальні, нормативні та практичні проблеми юридичної чинності звичаю в різних галузях польського права. Розкрито спів­відношення вичерпності каталогу джерел права, передбаченого в Конституції Рес­публіки Польща, та фактичного застосування звичаєвих норм у найважливіших (правових) відно­си­нах сучасного польського суспільства. З'ясовано позиції Конституційного Суду Республіки Польща стосовно юридичної чинності звичаю.Охарактеризовано роль звичаїв у основних галузях польського права. Проаналізовано звичаєві норми у публічному праві Республіки Польща – конституційному, адміністра­тив­ному, фінансовому та кримінальному. Висвітлено нішу звичаєвого регулювання у при­ват­ному праві цієї держави. Значну увагу звернуто на положення Цивільного кодексу й інших нормативно-правових актів, що відсилають до звичаїв. Виявлено особливості звичаєвих норм у змішаних галузях польського права – трудовому, морському, екологічному та медичному.

It is highlighted that the foundations of the judicial system in Poland were determined by the Constitution of March 17, 1921, which recognized court as a separate body of state power, independent of the executive and legislative branches. The judges were appointed by the head of state and they, under the law, were to be independent of the state administration. It was a generally accepted principle of legal proceedings of that time. The March Constitution of 1921 (Article 83) provided for the participation of the population in jury courts, although such courts acted only on the former Austrian territory, particularly in Galicia. Legally, the scope of their competence and territorial jurisdiction were determined by ministerial orders of January 23, 1920 (on jury trials in the Lviv district of appeal) and on December 25, 1920 (on the activities of jury trials in Berezhany, Chortkiv, Kolomyia, Stanislaviv, Stryi, Ternopil and Zolochiv).It is shown that the issue of courts in the Constitution of 1935 was devoted to the XI section of the fundamental law of the state (wymiar sprawiedliwości), the articles of which regulated the functions of judicial authorities. The Constitution imposed on the courts the duty to protect the legal order in the state and to form a «legal sense» of society (Article 64 §2). By definition of Ivanna Luchakivska, the courts ceased to be «organs of the people» and became state bodies subordinate to the president (the definition of «independent» was omitted). Although under the April Constitution (Article 65), the president appointed judges, but Art. 66, 67 gave the authorities the right to suspend the principle of immunity and provided extensive opportunities for the movement and removal of judges altogether during the period of judicial organization reorganization, carried out on the basis of a «legislative act» or even a decree of the President of Poland. Consequently, the constitution itself created conditions for greater dependence of judges on the executive power. ; Проаналізовано конституційно-правові засади розвитку судової системи Другої Речі Посполитої (1918–1939 роки). Акцентовано увагу на тому, що конституційний розвиток судової системи Другої Речі Посполитої відбувався двома етапами. Розкрито характерні риси першого етапу формування польської судової системи (1918–1928 років), зокрема цей етап позначився функціонуванням різних (російської, австрійської та німецької) систем судових органів, пристосуванням їх до нових соціально-політичних умов та наростанням деформацій, зумовлених порушенням демократичних засад Березневої конституції 1921 року. Зазначено, що другий етап (1928–1939 роки) передбачав створення єдиної системи загаль­них судів та її зміни у напрямку антидемократичних засад. Результатами судової реформи 1928 року було створення єдиної системи загальних судів, хоча і не були чітко узгоджені організаційні та структурні засади всіх ланок загальних судів, а також, не в повному обсязі визначена їхня компетенція. Після прийняття конституції 1935 року у судовій системі наявна тенденція до обмеження незалежності судів, що негативно впливало на виконання ними об'єктивного і справедливого судочинства.

The state legal system, reflecting the main difficulties of the social life, is the regeneration of the complexity of Ukrainian image of the world. Development of the legal ideas in Ukraine led Pylyp Orlyk to the creation of the first constitution in Europe that fixed conceptions, which the whole world reaches only today, when the aim of the right, its content are connected with the uniqueness of each human being. ; Отражением многогранности украинского видения мира есть правовая система государства, которая отображает сложности, что характеризуют общественную жизнь. Рассмотрено развитие правовых идей в Украине, которые привели Филиппа Орлика к созданию первой в Европе Конституции, что отразила концепции, к которым человечество приходить лишь сейчас, когда целью права, его сущностью становится непревзойденность каждого человека. ; Відображенням складності українського образу світу є правова система держави, яка віддзеркалює основні труднощі, що характеризують суспільне життя. Розглянуто розвиток правових ідей в Україні, що призвели Пилипа Орлика до створення першої Конституції в Європі, що зафіксувала концепції, до яких світ доростає лише на сьогодні, коли метою права, його змістом стає неповторність буття кожної людини, її цінність.

Статья посвящена основным вопросам механизма взаимодействия Президента Украины с органами судебной власти. Анализируя современную конституционно-правовую систему и действующее законодательство Украины, автор выделяет противоречия, существующие в отношениях главы государства с органами судебной власти. Последние, учитывая принцип разделения власти, имеют самостоятельную компетенцию, но и определяющие и контрольные функции в пределах механизма взаимодействия. ; The article deals with topical issues and contradictions, existing in cooperation between the head of state and the judicial authorities. The author analyses current legislation regarding general provisions, constituent and supervising functions, performed by the head of state and the judicial branch, as part of theoretical-comparative description of cooperation between the head of state and the judicial branch in Ukraine and CIS countries.

Статья посвящена основным вопросам механизма взаимодействия Президента Украины с органами судебной власти. Анализируя современную конституционно-правовую систему и действующее законодательство Украины, автор выделяет противоречия, существующие в отношениях главы государства с органами судебной власти. Последние, учитывая принцип разделения власти, имеют самостоятельную компетенцию, но и определяющие и контрольные функции в пределах механизма взаимодействия. ; The article deals with topical issues and contradictions, existing in cooperation between the head of state and the judicial authorities. The author analyses current legislation regarding general provisions, constituent and supervising functions, performed by the head of state and the judicial branch, as part of theoretical-comparative description of cooperation between the head of state and the judicial branch in Ukraine and CIS countries.

З моменту підпи-сання Договору про заснування Європейського об'єднання вугілля та сталі 18 квітня 1951 р. 6 країнами Європи і до підписання 29 жовтня 2004 р. Дого-вору про встановлення Конституції для Європи [1] (далі — Конституція) євро-пейські країни пройшли довгий та нелегкий шлях. Впродовж всього цього часу, та ще й досі, країни-члени, що вступали у Європейські співтовариства, йшли на усвідомлене звуження державного суверенітету. Компроміси, які до-сягались у межах євроінтеграційних процесів, складно назвати простими. Іноді суперечності доходили до прямої конфронтації та відмови у співробітництві, що легко можна побачити на прикладі Великобританії, яка наразі не входить у спільну валютну зону Європейського Союзу. Але найгостріші суперечності та непорозуміння виникали зовсім не у економічній складовій європейської інтег-рації. Саме політика стала найкращім індикатором щирості та успішності прагнень європейських країн до об'єднання у спільному європейському домі. Європейська політична інтеграція — це сфера, яка на шляху свого розвитку зазнавала багато поразок та невдач. Але, незважаючи на це, європейські країни змогли знайти необхідні рішення, які у теперішньому часі привели до можли-вості виділити існування спільної зовнішньої політики та політики безпеки (далі — СЗПБ) Європейського союзу. ; З моменту підпи-сання Договору про заснування Європейського об'єднання вугілля та сталі 18 квітня 1951 р. 6 країнами Європи і до підписання 29 жовтня 2004 р. Дого-вору про встановлення Конституції для Європи [1] (далі — Конституція) євро-пейські країни пройшли довгий та нелегкий шлях. Впродовж всього цього часу, та ще й досі, країни-члени, що вступали у Європейські співтовариства, йшли на усвідомлене звуження державного суверенітету. Компроміси, які до-сягались у межах євроінтеграційних процесів, складно назвати простими. Іноді суперечності доходили до прямої конфронтації та відмови у співробітництві, що легко можна побачити на прикладі Великобританії, яка наразі не входить у спільну валютну зону Європейського Союзу. Але найгостріші суперечності та непорозуміння виникали зовсім не у економічній складовій європейської інтег-рації. Саме політика стала найкращім індикатором щирості та успішності прагнень європейських країн до об'єднання у спільному європейському домі. Європейська політична інтеграція — це сфера, яка на шляху свого розвитку зазнавала багато поразок та невдач. Але, незважаючи на це, європейські країни змогли знайти необхідні рішення, які у теперішньому часі привели до можли-вості виділити існування спільної зовнішньої політики та політики безпеки (далі — СЗПБ) Європейського союзу. ; З моменту підпи-сання Договору про заснування Європейського об'єднання вугілля та сталі 18 квітня 1951 р. 6 країнами Європи і до підписання 29 жовтня 2004 р. Дого-вору про встановлення Конституції для Європи [1] (далі — Конституція) євро-пейські країни пройшли довгий та нелегкий шлях. Впродовж всього цього часу, та ще й досі, країни-члени, що вступали у Європейські співтовариства, йшли на усвідомлене звуження державного суверенітету. Компроміси, які до-сягались у межах євроінтеграційних процесів, складно назвати простими. Іноді суперечності доходили до прямої конфронтації та відмови у співробітництві, що легко можна побачити на прикладі Великобританії, яка наразі не входить у спільну валютну зону Європейського Союзу. Але найгостріші суперечності та непорозуміння виникали зовсім не у економічній складовій європейської інтег-рації. Саме політика стала найкращім індикатором щирості та успішності прагнень європейських країн до об'єднання у спільному європейському домі. Європейська політична інтеграція — це сфера, яка на шляху свого розвитку зазнавала багато поразок та невдач. Але, незважаючи на це, європейські країни змогли знайти необхідні рішення, які у теперішньому часі привели до можли-вості виділити існування спільної зовнішньої політики та політики безпеки (далі — СЗПБ) Європейського союзу.

Using the historical and legal, comparative and legal, formal and legal and other methods, the author has carried out an analysis of the constitutional and legal principles of the formation of committees and temporary commissions of Verkhovna Rada of Ukraine after acquiring the independence by Ukraine. The author has established their essence, the main features and patterns of the formation, characterized by a gradual recession from the organization that existed in Ukrainian SSR, and the implementation of modern principles of parliamentarism. The lack of a systematic approach of taking into account the historical experience of forming parliamentary committees and temporary commissions for the further development of this institution in Ukraine have caused the relevance of the study of the formation of parliamentary committees and temporary commissions in Ukraine. It has been determined that the formation of parliamentary committees and temporary commissions after acquiring the independence by Ukraine was based on controversial experience of the Soviet period, and primarily characterized by the gradual development of parliamentarism, the transformation of standing commissions into committees, general increase in their role, streamlining of types of temporary commissions, the implementation of some modern democratic principles of functioning. The peculiarities of the development of the institution of parliamentary committees and temporary commissions include the comprehensive legislative regulation of the status of parliamentary committees and the lack of a law on temporary commissions, the slow adoption of the law on parliamentary committees in accordance with the Constitution of Ukraine, non-compliance with the procedure for the adoption of certain laws on committees and temporary commissions, the lack of theoretical substantiated holistic vision of the ways of their development, etc. The author has grounded the priority directions of the development of the constitutional and legal status of parliamentary committees and temporary commissions in Ukraine, which should take into account the relevant historical experience and should acquire a consistent, systematic and well-founded character in accordance with the urgent tasks of the parliament in a democratic legal state including further elaboration of specialized legislation and elimination of its gaps. ; Проаналізовано конституційно-правові засади становлення комітетів і тимчасових комісій Верховної Ради України, визначено їх сутність, основні ознаки та значення. Обґрунтовано пріоритетні напрямки розвитку конституційно-правового статусу парламентських комітетів і тимчасових комісій в Україні.

Alteration of Poland political system on principles of authoritarianism as one of main factors of normalization policy of Ukrainian-Polish relations (1935-1939) is examined in this research. Specific of functioning of political institutes in a period of the political mode transformation is analysed. ; Перестройка политического строя Польши на принципах авторитаризма рассматривается в данном исследовании как один из главных факторов политики нормализации украинской-польских отношений (1935-1939 гг.) Анализируется также специфика функционирования политических институтов в период трансформации политического режима ; Перебудова політичного ладу Польщі на засадах авторитаризму розглядається у даному дослідженні як один із головних факторів політики нормалізації українсько-польських відносин (1935-1939 рр.). Аналізується також специфіка функціонування політичних інститутів у період трансформації політичного режиму

NGOs in Poland have stirred up their activity in 1990 s though there were some groups аssociations functioning from 1980 s. Because of this sector's intensified activity a need to legally regulate it has appeared. During 1989-2003 a number of laws regulating such issues as foundation, funding and NGOs' activity in Poland were adopted. Thus an analysis carried out during the research on legal basis of public organizations' activity in Poland is presented in current article. The correspondence of Poland's legislation with EU's fundamental legal principles has been studied. The processes of law making in the sphere of nongovernment sector are highlighted in chronological order. ; Неправительственные организации Польши активизировали свою деятельность в 90-х годах ХХ в., хотя существовали обьеденения, которые функционировали еще с 80-х годов. В связи с активизацией данного сектора возникала необходимость правового регулирования их деятельности. В течение 1989-2003 годов принято ряд законов, которые регулировали вопросы создания, финансирования, деятельности неправительственных организаций Польши. Отдельно исследованы акты Европейского Союза. Таким образом, в статье в ходе иследования литературы и источников проанализировано правовую основу функционирования общественных организаций в Польше. В хронологической последовательности освещены процессы законотворчества, которые касались неправительственного сектора. Исследовано соответствие законодательства Польши правовым основам Европейского Союза. ; У статті на основі вивчення джерел та літератури проаналізовано правове підґрунтя функціонування громадських (неурядових) організацій Польщі, які активізували свою діяльність у 90-х роках ХХ ст. Упродовж 1989-2003 років було прийнято ряд законів, які регулювали питання створення, фінансування, діяльності неурядового сектора. Тому в хронологічній послідовності висвітлено процеси законотворення в системі неурядового сектора. Окремо досліджено акти Європейського Союзу та з'ясовано ступінь відповідності законодавства Польщі до правових основ Європейського Співтовариства.