Suchergebnisse

Summary. For better understanding of social process it is important to explore ideologically-marked vocabulary, in which it is actually reflected. The concepts EUROPA and TOLERANZ have existed for a longtime in the LWP of the German world, but due to socio-political transformations they have acquired many new meanings. The use of these concepts in the public field affects further mental and value changes. Therefore, it is important to study the evolution and content of the concepts EUROPA and TOLERANZ in German linguoculture. The purpose of this study is to analyze the significance of EUROPA and TOLERANZ concepts in German linguoculture. The object of the research is ideologically marked vocabulary in the German language. The subject of the research is the concepts EUROPA and TOLERANZ in the LWP of the German folk. Descriptive, analytical and comparative methods have been used in the study. The results. The use of EUROPA and TOLERANZ concepts in modern German linguoculture has been studied. Conclusions. The use of EUROPA and TOLERANZ concepts in the LWP of the Germans reflects the socio-political development of both Germany and Europe in general. Practical implementation. The conducted research and the offered conclusions can be useful both for formation of intercultural competence and expansion of world outlook of students, and for deepening of mutual understanding in international relations. ; Аннотация. Для лучшего понимания социального процесса важно исследовать идеологически маркированную лексику, в которой он собственно и находит свое отражение. Концепты EUROPA и TOLERANZ в языковой картине мира (ЯКМ) немцев существуют достаточно давно, однако в процессе общественно-политических трансформаций приобрели множество новых смыслов. Употребление данных концептов в публичном поле результирует дальнейшие ментальные и ценностные изменения. Поэтому важно исследовать эволюцию и смысловую наполненность концептов EUROPA и TOLERANZ в немецкой лингвокультуре. Цель данного исследования – проанализировать значение концептов EUROPA и TOLERANZ в немецкой лингвокультуре. Объект исследования – идеологически маркированная лексика в немецком языке. Предмет исследования – концепты EUROPA и TOLERANZ в ЯКМ немецкого народа. В исследовании были использованы описательный, аналитический и сравнительный методы. Результат. Исследовано употребление концептов EUROPA и TOLERANZ в современной немецкой лингвокультуре. Выводы. Употребление концептов EUROPA и TOLERANZ в ЯКМ немцев отображает общественно-политическое развитие как Германии, так и Европы в целом. Практическое применение. Проведенное исследование и предложенные выводы могут быть полезными как для формирования межкультурной компетенции и расширения кругозора студентов, так и для углубления взаимопонимания в международных отношениях. ; Анотація. Для кращого розуміння соціального процесу важливо досліджувати ідеологічно-марковану лексику, у якій він власне і знаходить своє відображення.Концепти EUROPA та TOLERANZ у МКС німців існують досить давно, проте у процесі суспільно-політичних трансформацій набули численних нових смислів. Вживання даних концептів у публічному полі зумовлює подальші ментальні та ціннісні зміни. Тому важливо дослідити еволюцію та смислову наповненість концептів EUROPA та TOLERANZ у німецькій лінгвокультурі. Метаданого дослідження– проаналізувати значення концептів EUROPA та TOLERANZ у німецькій лінгвокультурі.Об'єкт дослідження – ідеологічно-маркована лексика у німецькій мові. Предмет дослідження – концепти EUROPA та TOLERANZ у МКС німецького народу. У дослідженні було використано описовий, аналітичний та порівняльний методи. Результат. Досліджено вживання концептів EUROPA та TOLERANZ у сучасній німецькій лінгвокультурі. Висновки. Уживання концептів EUROPA та TOLERANZ у МКС німців відображає суспільно-політичний розвиток як Німеччини, так і загалом Європи. Практичне застосування. Проведене дослідження та запропоновані висновки можуть бути корисними як для формування міжкультурної компетенції та розширення світогляду студентів, так і для поглиблення взаєморозуміння у міжнародних відносинах.

In Ukraine, with relatively large amounts of investment in human capital, investment efficiency remains relatively low, so the problem of increasing innovative human capital by improving the efficiency of investing and improving the efficiency of public institutions responsible for its formation and development, which is the basis of economic growth and competitiveness construction industry.The purpose of the article is to conduct analytical studies of the process of investing in the innovative development of human capital and foreign experience of investing in the development of human capital.It is determined that investments in innovative development of human capital depend to a large extent on the expenditures of the consolidated budget of Ukraine for socio-cultural events and education, which have significantly decreased in recent years (for education - from 19.1% in 2014 to 16.8% in 2018). ., for health care - from 10.9% in 2014 to 9.3% in 2018, for social protection - by 1.7%). Insufficient government funding for education, health care, spiritual and physical development has hindered the development of innovative human capital, economic growth and increased competitiveness of the construction industry in recent years.The article discusses the impact of innovative human capital development on the economic growth of the construction industry. Much attention is paid to investing in the innovative development of human capital of Ukraine and the progressive foreign experience of solving this problem. It is noted that the orientation of the Ukrainian economy and construction industry in particular on the formation and development of innovative human capital should be ensured by comprehensive measures implemented by central and territorial bodies of state power, bodies of management of the construction industry, employers and representatives of education and science, public employment service by deepening engagement with the EU through existing partnership programs with European countries on innovative human capital development. ; В Україні за відносно значних обсягів інвестування у людський капітал ефективність інвестицій залишається порівняно невисокою, тому актуалізується проблема нарощення інноваційного людського капіталу за допомогою підвищення ефективності вкладення коштів і підвищення ефективності роботи суспільних інститутів, відповідальних за його формування і розвиток, що є першоосновою економічного зростання та конкурентоспроможності будівельної галузі.Метою статті є проведення аналітичних досліджень процесу інвестування в інноваційний розвиток людського капіталу та зарубіжного досвіду інвестування в розвиток людського капіталу.Визначено, що інвестиції в інноваційний розвиток людського капіталу значною мірою залежать від видатків зведеного бюджету України на соціально-культурні заходи та освіту, які протягом останніх років суттєво зменшились (на освіту - з 19,1% в 2014 до 16,8% в 2018 р., на охорону здоров'я - з 10,9% в 2014 р. до 9,3% в 2018 р., на соціальний захист - на 1,7 %). Недостатнє фінансування з боку держави видатків на освіту, охорону здоров'я, духовний та фізичний розвиток стримувало впродовж останніх років розвиток інноваційного людського капіталу, економічне зростання та підвищення конкурентоспроможності будівельної галузі.У статті розкривається вплив інноваційного розвитку людського капіталу на економічне зростання будівельної галузі. Значну увагу приділено інвестування в інноваційний розвиток людського капіталу України і прогресивному зарубіжного досвіду вирішення даної проблем. Відзначається, що орієнтація української економіки та будівельної галузі зокрема на формування та розвиток інноваційного людського капіталу має забезпечуватися комплексним заходами, що реалізуються центральними і територіальними органами державної влади, органами управління будівельної галузі, роботодавців і представників сфери освіти та науки, державної служби зайнятості, а також шляхом поглиблення взаємодії з ЄС, в рамках існуючих програм партнерства з європейськими країнами в частині інноваційного розвитку людського капіталу

In Ukraine, with relatively large amounts of investment in human capital, investment efficiency remains relatively low, so the problem of increasing innovative human capital by improving the efficiency of investing and improving the efficiency of public institutions responsible for its formation and development, which is the basis of economic growth and competitiveness construction industry.The purpose of the article is to conduct analytical studies of the process of investing in the innovative development of human capital and foreign experience of investing in the development of human capital.It is determined that investments in innovative development of human capital depend to a large extent on the expenditures of the consolidated budget of Ukraine for socio-cultural events and education, which have significantly decreased in recent years (for education - from 19.1% in 2014 to 16.8% in 2018). ., for health care - from 10.9% in 2014 to 9.3% in 2018, for social protection - by 1.7%). Insufficient government funding for education, health care, spiritual and physical development has hindered the development of innovative human capital, economic growth and increased competitiveness of the construction industry in recent years.The article discusses the impact of innovative human capital development on the economic growth of the construction industry. Much attention is paid to investing in the innovative development of human capital of Ukraine and the progressive foreign experience of solving this problem. It is noted that the orientation of the Ukrainian economy and construction industry in particular on the formation and development of innovative human capital should be ensured by comprehensive measures implemented by central and territorial bodies of state power, bodies of management of the construction industry, employers and representatives of education and science, public employment service by deepening engagement with the EU through existing partnership programs with European countries on innovative human capital development. ; В Україні за відносно значних обсягів інвестування у людський капітал ефективність інвестицій залишається порівняно невисокою, тому актуалізується проблема нарощення інноваційного людського капіталу за допомогою підвищення ефективності вкладення коштів і підвищення ефективності роботи суспільних інститутів, відповідальних за його формування і розвиток, що є першоосновою економічного зростання та конкурентоспроможності будівельної галузі.Метою статті є проведення аналітичних досліджень процесу інвестування в інноваційний розвиток людського капіталу та зарубіжного досвіду інвестування в розвиток людського капіталу.Визначено, що інвестиції в інноваційний розвиток людського капіталу значною мірою залежать від видатків зведеного бюджету України на соціально-культурні заходи та освіту, які протягом останніх років суттєво зменшились (на освіту - з 19,1% в 2014 до 16,8% в 2018 р., на охорону здоров'я - з 10,9% в 2014 р. до 9,3% в 2018 р., на соціальний захист - на 1,7 %). Недостатнє фінансування з боку держави видатків на освіту, охорону здоров'я, духовний та фізичний розвиток стримувало впродовж останніх років розвиток інноваційного людського капіталу, економічне зростання та підвищення конкурентоспроможності будівельної галузі.У статті розкривається вплив інноваційного розвитку людського капіталу на економічне зростання будівельної галузі. Значну увагу приділено інвестування в інноваційний розвиток людського капіталу України і прогресивному зарубіжного досвіду вирішення даної проблем. Відзначається, що орієнтація української економіки та будівельної галузі зокрема на формування та розвиток інноваційного людського капіталу має забезпечуватися комплексним заходами, що реалізуються центральними і територіальними органами державної влади, органами управління будівельної галузі, роботодавців і представників сфери освіти та науки, державної служби зайнятості, а також шляхом поглиблення взаємодії з ЄС, в рамках існуючих програм партнерства з європейськими країнами в частині інноваційного розвитку людського капіталу

In Ukraine, with relatively large amounts of investment in human capital, investment efficiency remains relatively low, so the problem of increasing innovative human capital by improving the efficiency of investing and improving the efficiency of public institutions responsible for its formation and development, which is the basis of economic growth and competitiveness construction industry.The purpose of the article is to conduct analytical studies of the process of investing in the innovative development of human capital and foreign experience of investing in the development of human capital.It is determined that investments in innovative development of human capital depend to a large extent on the expenditures of the consolidated budget of Ukraine for socio-cultural events and education, which have significantly decreased in recent years (for education - from 19.1% in 2014 to 16.8% in 2018). ., for health care - from 10.9% in 2014 to 9.3% in 2018, for social protection - by 1.7%). Insufficient government funding for education, health care, spiritual and physical development has hindered the development of innovative human capital, economic growth and increased competitiveness of the construction industry in recent years.The article discusses the impact of innovative human capital development on the economic growth of the construction industry. Much attention is paid to investing in the innovative development of human capital of Ukraine and the progressive foreign experience of solving this problem. It is noted that the orientation of the Ukrainian economy and construction industry in particular on the formation and development of innovative human capital should be ensured by comprehensive measures implemented by central and territorial bodies of state power, bodies of management of the construction industry, employers and representatives of education and science, public employment service by deepening engagement with the EU through existing partnership programs with European countries on innovative human capital development. ; В Україні за відносно значних обсягів інвестування у людський капітал ефективність інвестицій залишається порівняно невисокою, тому актуалізується проблема нарощення інноваційного людського капіталу за допомогою підвищення ефективності вкладення коштів і підвищення ефективності роботи суспільних інститутів, відповідальних за його формування і розвиток, що є першоосновою економічного зростання та конкурентоспроможності будівельної галузі.Метою статті є проведення аналітичних досліджень процесу інвестування в інноваційний розвиток людського капіталу та зарубіжного досвіду інвестування в розвиток людського капіталу.Визначено, що інвестиції в інноваційний розвиток людського капіталу значною мірою залежать від видатків зведеного бюджету України на соціально-культурні заходи та освіту, які протягом останніх років суттєво зменшились (на освіту - з 19,1% в 2014 до 16,8% в 2018 р., на охорону здоров'я - з 10,9% в 2014 р. до 9,3% в 2018 р., на соціальний захист - на 1,7 %). Недостатнє фінансування з боку держави видатків на освіту, охорону здоров'я, духовний та фізичний розвиток стримувало впродовж останніх років розвиток інноваційного людського капіталу, економічне зростання та підвищення конкурентоспроможності будівельної галузі.У статті розкривається вплив інноваційного розвитку людського капіталу на економічне зростання будівельної галузі. Значну увагу приділено інвестування в інноваційний розвиток людського капіталу України і прогресивному зарубіжного досвіду вирішення даної проблем. Відзначається, що орієнтація української економіки та будівельної галузі зокрема на формування та розвиток інноваційного людського капіталу має забезпечуватися комплексним заходами, що реалізуються центральними і територіальними органами державної влади, органами управління будівельної галузі, роботодавців і представників сфери освіти та науки, державної служби зайнятості, а також шляхом поглиблення взаємодії з ЄС, в рамках існуючих програм партнерства з європейськими країнами в частині інноваційного розвитку людського капіталу

У статті на основі аналізу наукових праць розкрито проблему превентивного напряму соціально-педагогічної роботи щодо дитячого сирітства у зарубіжних країнах, яке показало, що для зарубіжної суспільної практики щодо вирішення проблеми дитячого сирітства характерним є – по-перше, активне впровадження превентивно- профілактичних принципів соціально-педагогічної роботи як засадних у вирішенні проблеми соціального сирітства та орієнтація на потреби, проблеми дитини і сім'ї; по-друге, диференціація соціальної допомоги та підтримки сім'ям і дітям, й створення поруч із державними інституціями розвиненої мережі громадських (приватних ) соціальних служб, дії яких спрямовані на соціальний захист дітей і сімей, які можуть потрапити або вже опинилися у складних життєвих обставинах , а також активний розвиток сімейних форм виховання. ; On the basis of analysis of scientific papers disclosed the problem of preventive direction of social and pedagogical work on child abandonment in foreign countries, which is still little developed by and is out of sight scientific community. That is why the main task of article is to analyze existing experiences of social practice to address the problem of child abandonment in other countries and singling and systematization of preventive direction of social and pedagogical work on the localization of the phenomenon of child abandonment. Explore the international experience of social practice to address the problem of child abandonment and assisting orphans allowed to determine how global trends following: implementation of socio-legal and psycho- pedagogical support to families to prevent difficult situations and the risk of child abandonment; maximum saving for child's biological family; temporary nature of placement in state institutions; priority of family care of orphans; social and educational aid and support foster (foster) family. In general, this study showed that foreign social practice to address the problem of child abandonment is typical – firstly , active implementation of preventive and prophylactic principles of social and pedagogical work as ambush in solving the problem of child abandonment and focus on the needs, challenges and seven of the child's; Secondly, the differentiation of social assistance and support to families and children, and the creation of close to government institutions developed network of public (private) social services, actions are aimed at social protection of children and families can get caught or are in difficult circumstances and the active development of family care.

У статті на основі аналізу наукових праць розкрито проблему превентивного напряму соціально-педагогічної роботи щодо дитячого сирітства у зарубіжних країнах, яке показало, що для зарубіжної суспільної практики щодо вирішення проблеми дитячого сирітства характерним є – по-перше, активне впровадження превентивно- профілактичних принципів соціально-педагогічної роботи як засадних у вирішенні проблеми соціального сирітства та орієнтація на потреби, проблеми дитини і сім'ї; по-друге, диференціація соціальної допомоги та підтримки сім'ям і дітям, й створення поруч із державними інституціями розвиненої мережі громадських (приватних ) соціальних служб, дії яких спрямовані на соціальний захист дітей і сімей, які можуть потрапити або вже опинилися у складних життєвих обставинах , а також активний розвиток сімейних форм виховання. ; On the basis of analysis of scientific papers disclosed the problem of preventive direction of social and pedagogical work on child abandonment in foreign countries, which is still little developed by and is out of sight scientific community. That is why the main task of article is to analyze existing experiences of social practice to address the problem of child abandonment in other countries and singling and systematization of preventive direction of social and pedagogical work on the localization of the phenomenon of child abandonment. Explore the international experience of social practice to address the problem of child abandonment and assisting orphans allowed to determine how global trends following: implementation of socio-legal and psycho- pedagogical support to families to prevent difficult situations and the risk of child abandonment; maximum saving for child's biological family; temporary nature of placement in state institutions; priority of family care of orphans; social and educational aid and support foster (foster) family. In general, this study showed that foreign social practice to address the problem of child abandonment is typical – firstly , active implementation of preventive and prophylactic principles of social and pedagogical work as ambush in solving the problem of child abandonment and focus on the needs, challenges and seven of the child's; Secondly, the differentiation of social assistance and support to families and children, and the creation of close to government institutions developed network of public (private) social services, actions are aimed at social protection of children and families can get caught or are in difficult circumstances and the active development of family care.

The purpose of this article is to clarify the innovative approaches to social geographical research and effective use of economic potential of the Carpathian region.Methodical base while writing the article was shaped by general scientific methods such as analysis, synthesis, and generalization, deductive and systemic methods.Results. In this article the innovative approaches to social geographical research and effective use of economic potential of the Carpathian region have been revealed. Among the main innovative approaches development of economic potential of the Carpathian region on the basis of energy and resource-saving, as well as development of "green economy" have been suggested. Comparative characteristics of "green economy", "green growth" and stable development have been brought on. The key principles of "green economy" have been formulated, among which are: harmonization in relations in the system "nature – human – production"; appropriate coherence of economic, social and environmental priorities; protection of both human and nature from the devastating impact of the production activity conducted by society; provision of favorable living conditions in the current and future periods; guaranteeing the growth of the economic potential of society and its socio-cultural development in the conditions of ecological safety. It has also been led upon terms of political provisions in Association Agreement between Ukraine and EU, which foresee establishment of stable economic development and mechanisms of "green" economy in accordance with the principles of strategy realization on stable development; this strategy was initiated at the UN Summit "Rio+20". The detailed analysis of "green" economy priorities by sectors of economy, such as energy, resourceful, food, social, regional economy, industrial, transport and financial has been carried out. Resource-saving factors of effective use of economic potential of the Carpathian region have been considered, which can be defined as the most popular priorities, leading to the increase in people's welfare and social justice with significant decrease in ecological risks and ecological deficits. The main directions of rational energy, resource and nature use as well as state strategy in rational nature use have been suggested.Scientific novelty consists in the fact that the prospective ways to improve the market of resource-saving technologies have been suggested, among which are: products and services quality improvement, which are produced by enterprises with adaptation to nature protection requirements, as well as implementation of international standards of resource-saving, development and introduction of new products based on the use of resource-saving technologies, putting into the economy foreign investments on resource-saving production and facilitation of the development of institutions to promote and support resource-saving production.Practical significance consists in the fact that innovative approaches to social geographical research and effective use of economic potential of the Carpathian region, suggested in this article, can be used in practice for efficient exploitation of economic potential of the Carpathian region. ; В статье выяснены инновационные подходы к общественно-географическому исследованию и использованию хозяйственного потенциала Карпатского региона. Среди основных инновационных подходов предложено развитие хозяйственного потенциала Карпатского региона на основе энерго- и ресурсосбережения, а также развития «зеленой экономики». Приведена сравнительная характеристика «зеленой экономики», «зеленого роста» и устойчивого развития. Приведены условия Соглашения о политической ассоциации Украины и ЕС, предусматривающие внедрение устойчивого экономического развития и механизмов «зеленой» экономики, соответствующей принципам реализации стратегии устойчивого развития принятой на саммите ООН «Рио + 20». Приведен подробный анализ приоритетов «зеленой» экономики по секторам экономики, а именно энергетическим, ресурсным, продовольственным, социальным, региональной экономике, производственным, транспортным и финансовым. Приведены ресурсосберегающие факторы эффективного использования хозяйственного потенциала Карпатского региона, могут быть определены одними из самых популярных приоритетов, что приводит к повышению благосостояния людей и социальной справедливости, при значительном снижении экологических рисков и экологических дефицитов. Предложены основные направления рационального энерго-, ресурсо- и природопользования. Также приведены основные направления стратегии государства в рациональном природопользовании. Предложенные перспективные направления улучшения рынка ресурсосберегающих технологий. ; У статті з'ясовані інноваційні підходи до суспільно-географічного дослідження та ефективного використання господарського потенціалу Карпатського регіону. Серед основних інноваційних підходів запропоновано розвиток господарського потенціалу Карпатського регіону на засадах енерго- та ресурсозбереження, а також розвитку «зеленої економіки». Наведено порівняльну характеристику «зеленої економіки», «зеленого зростання» та сталого розвитку. Наведено умови Угоди про політичну асоціацію України та ЄС, які передбачають впровадження сталого економічного розвитку та механізмів «зеленої» економіки, що відповідає принципам реалізації стратегії сталого розвитку прийнятої на саміті ООН «Ріо+20». Наведено детальний аналіз пріоритетів «зеленої» економіки за секторами економіки, а саме енергетичним, ресурсним, продовольчим, соціальним, регіональною економікою, виробничим, транспортним та фінансовим. Приведені ресурсоощадні чинники ефективного використання господарського потенціалу Карпатського регіону, що можуть бути визначеними одними з найбільш популярних пріоритетів, що призводить до підвищення добробуту людей і соціальної справедливості, при значному зниженні екологічних ризиків і екологічних дефіцитів. Запропоновані основні напрямки раціонального енерго-, ресурсо- та природокористування. Також наведені основні напрямки стратегії держави у раціональному природокористуванні. Запропоновані перспективні напрямки покращення ринку ресурсозберігаючих технологій.

The purpose of this article is to clarify the innovative approaches to social geographical research and effective use of economic potential of the Carpathian region.Methodical base while writing the article was shaped by general scientific methods such as analysis, synthesis, and generalization, deductive and systemic methods.Results. In this article the innovative approaches to social geographical research and effective use of economic potential of the Carpathian region have been revealed. Among the main innovative approaches development of economic potential of the Carpathian region on the basis of energy and resource-saving, as well as development of "green economy" have been suggested. Comparative characteristics of "green economy", "green growth" and stable development have been brought on. The key principles of "green economy" have been formulated, among which are: harmonization in relations in the system "nature – human – production"; appropriate coherence of economic, social and environmental priorities; protection of both human and nature from the devastating impact of the production activity conducted by society; provision of favorable living conditions in the current and future periods; guaranteeing the growth of the economic potential of society and its socio-cultural development in the conditions of ecological safety. It has also been led upon terms of political provisions in Association Agreement between Ukraine and EU, which foresee establishment of stable economic development and mechanisms of "green" economy in accordance with the principles of strategy realization on stable development; this strategy was initiated at the UN Summit "Rio+20". The detailed analysis of "green" economy priorities by sectors of economy, such as energy, resourceful, food, social, regional economy, industrial, transport and financial has been carried out. Resource-saving factors of effective use of economic potential of the Carpathian region have been considered, which can be defined as the most popular priorities, leading to the increase in people's welfare and social justice with significant decrease in ecological risks and ecological deficits. The main directions of rational energy, resource and nature use as well as state strategy in rational nature use have been suggested.Scientific novelty consists in the fact that the prospective ways to improve the market of resource-saving technologies have been suggested, among which are: products and services quality improvement, which are produced by enterprises with adaptation to nature protection requirements, as well as implementation of international standards of resource-saving, development and introduction of new products based on the use of resource-saving technologies, putting into the economy foreign investments on resource-saving production and facilitation of the development of institutions to promote and support resource-saving production.Practical significance consists in the fact that innovative approaches to social geographical research and effective use of economic potential of the Carpathian region, suggested in this article, can be used in practice for efficient exploitation of economic potential of the Carpathian region. ; В статье выяснены инновационные подходы к общественно-географическому исследованию и использованию хозяйственного потенциала Карпатского региона. Среди основных инновационных подходов предложено развитие хозяйственного потенциала Карпатского региона на основе энерго- и ресурсосбережения, а также развития «зеленой экономики». Приведена сравнительная характеристика «зеленой экономики», «зеленого роста» и устойчивого развития. Приведены условия Соглашения о политической ассоциации Украины и ЕС, предусматривающие внедрение устойчивого экономического развития и механизмов «зеленой» экономики, соответствующей принципам реализации стратегии устойчивого развития принятой на саммите ООН «Рио + 20». Приведен подробный анализ приоритетов «зеленой» экономики по секторам экономики, а именно энергетическим, ресурсным, продовольственным, социальным, региональной экономике, производственным, транспортным и финансовым. Приведены ресурсосберегающие факторы эффективного использования хозяйственного потенциала Карпатского региона, могут быть определены одними из самых популярных приоритетов, что приводит к повышению благосостояния людей и социальной справедливости, при значительном снижении экологических рисков и экологических дефицитов. Предложены основные направления рационального энерго-, ресурсо- и природопользования. Также приведены основные направления стратегии государства в рациональном природопользовании. Предложенные перспективные направления улучшения рынка ресурсосберегающих технологий. ; У статті з'ясовані інноваційні підходи до суспільно-географічного дослідження та ефективного використання господарського потенціалу Карпатського регіону. Серед основних інноваційних підходів запропоновано розвиток господарського потенціалу Карпатського регіону на засадах енерго- та ресурсозбереження, а також розвитку «зеленої економіки». Наведено порівняльну характеристику «зеленої економіки», «зеленого зростання» та сталого розвитку. Наведено умови Угоди про політичну асоціацію України та ЄС, які передбачають впровадження сталого економічного розвитку та механізмів «зеленої» економіки, що відповідає принципам реалізації стратегії сталого розвитку прийнятої на саміті ООН «Ріо+20». Наведено детальний аналіз пріоритетів «зеленої» економіки за секторами економіки, а саме енергетичним, ресурсним, продовольчим, соціальним, регіональною економікою, виробничим, транспортним та фінансовим. Приведені ресурсоощадні чинники ефективного використання господарського потенціалу Карпатського регіону, що можуть бути визначеними одними з найбільш популярних пріоритетів, що призводить до підвищення добробуту людей і соціальної справедливості, при значному зниженні екологічних ризиків і екологічних дефіцитів. Запропоновані основні напрямки раціонального енерго-, ресурсо- та природокористування. Також наведені основні напрямки стратегії держави у раціональному природокористуванні. Запропоновані перспективні напрямки покращення ринку ресурсозберігаючих технологій.

The article is devoted to the economic and non-economic impact of the cultural industries on socio-economic growth. Attention is drawing to social development, the creation of new values, products, and national identity formation.Culture and economics are interdependent and complementary. Culture determines the way society develops, and then as society progresses, new values, new cultural meanings, and products are formed. In a post-industrial society, knowledge, creativity, and skills are added to the standard growth factors. The causality between culture and other variables, such as policy, institutions, and economic development, is two-way. The research has revealed the economic aspects of cultural products, their demand, and supply aspects. Cultural and creative industries have a specific nature, different from the general trends of industrial production. The main differences are in values concept, the marginal cost of making an additional product copy, and the equivalence of exchange. Another one is newness or difference of cultural product. This aspect significantly distinguishes the cultural sector from the traditional industry model. We tried to interpret the phenomena of cultural and creative industry dynamics following the world economy. Creative work is unstable and vulnerable to macroeconomic trends. The creative industries have been sensitive to the COVID-19 pandemic. The closure of cultural institutions (theaters, museums, cinemas) affected the entire value chain – creation, production, distribution, and consumption. The crisis has become a catalyst for the digitization of cultural products. In conclusion, the cultural sector requires government support, such as financial resources, export consulting, and the copyright and intellectual property protected in law. ; У статті проаналізовано економічний та неекономічний вплив сектору культурних індустрій на соціально-економічну систему, зокрема соціальний розвиток, створення нової системи цінностей, розвиток талантів і культури, сприяння національній ідентичності. Розглянуто підходи до визначення поняття культурних індустрій, розкрито їх економічну природу, особливості попиту та пропозиції культурних продуктів. Проведено оцінку темпів зростання культурних і креативних індустрій відповідно до динаміки світової економіки. Окреслено напрями державної підтримки культурних галузей у кризовий період.

The article is devoted to the economic and non-economic impact of the cultural industries on socio-economic growth. Attention is drawing to social development, the creation of new values, products, and national identity formation.Culture and economics are interdependent and complementary. Culture determines the way society develops, and then as society progresses, new values, new cultural meanings, and products are formed. In a post-industrial society, knowledge, creativity, and skills are added to the standard growth factors. The causality between culture and other variables, such as policy, institutions, and economic development, is two-way. The research has revealed the economic aspects of cultural products, their demand, and supply aspects. Cultural and creative industries have a specific nature, different from the general trends of industrial production. The main differences are in values concept, the marginal cost of making an additional product copy, and the equivalence of exchange. Another one is newness or difference of cultural product. This aspect significantly distinguishes the cultural sector from the traditional industry model. We tried to interpret the phenomena of cultural and creative industry dynamics following the world economy. Creative work is unstable and vulnerable to macroeconomic trends. The creative industries have been sensitive to the COVID-19 pandemic. The closure of cultural institutions (theaters, museums, cinemas) affected the entire value chain – creation, production, distribution, and consumption. The crisis has become a catalyst for the digitization of cultural products. In conclusion, the cultural sector requires government support, such as financial resources, export consulting, and the copyright and intellectual property protected in law. ; У статті проаналізовано економічний та неекономічний вплив сектору культурних індустрій на соціально-економічну систему, зокрема соціальний розвиток, створення нової системи цінностей, розвиток талантів і культури, сприяння національній ідентичності. Розглянуто підходи до визначення поняття культурних індустрій, розкрито їх економічну природу, особливості попиту та пропозиції культурних продуктів. Проведено оцінку темпів зростання культурних і креативних індустрій відповідно до динаміки світової економіки. Окреслено напрями державної підтримки культурних галузей у кризовий період.

Економічний і соціальний розвиток нерозривно пов'язаний з певною територією. Цей комплексний розвиток можливий тільки при цілеспрямованому розвитку всіх елементів з урахуванням впливу архе- типів даної території. Территориальні складові кожної країни є її адміні- стративно-територіальними одиницями. Питання реформування адміні- стративно-територіальної системи пов'язані з актуальними проблемами децентралізації, а також з тим, що дослідження архетипів в об'єднаних територіальних громадах практично відсутні, що зумовлює актуальність та своєчасність заявленої проблематики.
Сучасні тенденції в контексті децентралізації місцевих органів влади полягають у: прийнятті ефективного стратегічного документа, що визна- чає цілі, тенденції, інструменти та механізми децентралізації в усіх систе- мах суспільно-політичних і соціально-економічних відносин; формуванні системи вертикальної і горизонтальної координації дій органів місцево- го самоврядування та територіальних інституцій з метою розширення їх співробітництва у вирішенні задач територіального розвитку; створенні діючої правової бази, яка усуває всі спірні питання у контексті співро- бітництва органів місцевого самоврядування, об'єднаних територіальних громад, бізнес-структур та інститутів громадянського суспільства в про- цесі соціально-економічного розвитку регіонів. Одним із факторів, що впливають на децентралізацію, є національний архетип. Його урахування як на етапі формування, так і на етапі розвитку об'єднаних територіаль- них громад допоможе прийняти зміни і здійснити ефективне управління громадами, їх бюджетами, землею.
Однією з основних характеристик новостворених територіальних гро- мад є їх життєздатність. Під сталою громадою ми розуміємо усвідомлено сформоване, економічно, соціально та політично активне співтовариство людей, яке є максимально самодостатнім у своєму існуванні та розвитку з точки зору забезпечення фінансовими та економічними ресурсами з ура- хуванням впливу громадських архетипів. Проведені дослідження щодо функціонування та розвитку територіальних громад показали, що одна з головних причин несталої соціально-економічної ситуації в суспільстві є невідповідність громад вимогам щодо їх існування: кількість членів громади має бути не менше можливого рівня для забезпечення фінансової автономії, організаційної та правової незалежності, державної підтримки та безпеки, системної цілісності.
Способами забезпечення життєдіяльності об'єднаних територіальних громад, поліпшення соціально-економічної ситуації та створення умов для їх розвитку є проведення адміністративно-територіальної рефор- ми, яка забезпечить вирішення правових, економічних і організаційних проблем з урахуванням впливів суспільних архетипів.

Modern conditions for reforming the legal regulation of land relations are aimed at ensuring the rational and efficient use of land resources as an important factor in building a strong and independent state. Reforming the land legislation of Ukraine is impossible without studying and taking into account the historical experience of formation and development of legal regulation of land relations in the Ukrainian lands from ancient times to the present day. In 1918, the Austro-Hungarian monarchy virtually ceased to exist, and new nation-states emerged on its ruins, including the Western Ukrainian People's Republic. In the same year, Ukrainian military units established control over the most important strategic sites in Lviv and Eastern Galicia in general. This event went down in history as the "November Act". In this regard, of particular interest is the historical and legal analysis of the development of land relations in the Western Ukrainian People's Republic (1918-1919). The article analyzes the peculiarities of the development of land relations in the Western Ukrainian People's Republic (1918-1919). It is noted that the authorities of the Western Ukrainian People's Republic tried to avoid a populist solution to the land issue in Galicia. The Secretariat of State sought a compromise in difficult social circumstances, adhering to the principles of legal regulation and respect for the sense of private property developed by Galician peasants. A balanced approach to the issue of scarce and landlessness, which for many years could not be solved by the Austrian authorities in the region, but did not mean the successful implementation of agrarian reform. The land reform in the Western Ukrainian People's Republic, which had a social character and a Western European orientation, is mentioned. The Land Law of April 14, 1919, was not finalized because it avoided resolving some difficult issues before the future Seimas convened. It is shown that the implementation of agrarian reform and the formation of new legal relations in the land sphere in Ukrainian villages were hindered by foreign policy circumstances and the cessation of the existence of the Western Ukrainian People's Republic as an independent state. ; Сучасні умови реформування правового регулювання земельних відносин спрямовані на забезпечення раціонального й ефективного використання земельних ресурсів, як важливого чинника побудови сильної та незалежної держави. Реформування земельного законодавства України не можливе без вивчення і врахування історичного досвіду становлення й розвитку правового регулювання земельних відносин на українських землях від найдавніших часів і до сьогодні. В 1918 р. Австро-Угорська монархія фактично припинила існувати, а на її руїнах виникли нові національні держави, з-поміж яких і Західно-Українська Народна Республіка. Цього ж року українські військові формування встановили контроль над найважливішими стратегічними об'єктами Львова та Східної Галичини. Ця подія увійшла в історію як «листопадовий чин». У зв'язку з цим особливий інтерес викликає історико-правовий аналіз розвитку земельних правовідносин в Західно-Українській Народній Республіці (1918-1919 рр.). У статті проаналізовано особливості розвитку земельних правовідносин в Західно-Українській Народній Республіці (1918-1919 рр.). Зазначено, що влада Західно-Української Народної Республіки намагалася уникнути популістського розв'язання земельного питання в Галичині. Державний секретаріат шукав компромісу в складних соціальних обставинах, дотримуючись принципів правового регулювання і поваги до виробленого в галицьких селян почуття приватної власності. Зважений підхід до питання з мало- і безземеллям, яке багато років не могла вирішити в краї австрійська влада, ще не означав успішної реалізації аграрної реформи. Зазначено про земельну реформу в Західно-Українській Народній Республіці, яка мала соціальний характер і західноєвропейську спрямованість. Земельний закон від 14 квітня 1919 р. не мав завершеного вигляду, бо уникав розв'язання деяких складних питань до зібрання майбутнього Сейму. Показано, що реалізації аграрної реформи і становленню нових правовідносин у земельній сфері українських селах завадили зовнішньополітичні обставини та припинення існування Західно-Української Народної Республіки як незалежної держави.

In order to identify the stages of early childhood education and development in the United Kingdom, we have taken a systematic-historical approach that allows us to assess the specific state of early childhood education and to reflect on the characteristics of a particular stage. In the process of determining the stages of development of preschool education, the principle of consistency and consistency was followed.We have highlighted 8 stages in the development of pre-school education in the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland.Stage 1: The birth of pre-school education in the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland (18th – early 19th centuries).Stage 2: Formation of pre-school education in the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland (mid-nineteenth to late nineteenth centuries).Stage 3 – "Preschools in the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland in the Early Twentieth Century".Stage 4: Preschool education in the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland during the Second World War (1939–1945).Stage 5: The Development of Pre-School Education after the Second World War (1945-1970).Stage 6 "Preparation of Preschool Education Specialists during the Conservative Government (M. Thatcher, J. Major) (1979-1997)".Stage 7 "Preparation of Preschool Education Specialists during the Labor Government of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland (1997-2000)".8th stage "Development of modern preschool education" (2010–2019).A detailed description of each of the identified stages in a retrospective aspect in the political, social, and cultural contexts of society is given, since education is influenced by all the transformations that characterize its development. ; З метою визначення етапів становлення і розвитку дошкільної освіти у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії ми звернулися до системно-історичного підходу, який дає можливість оцінити конкретний стан розвитку дошкільної освіти і дати свої міркування стосовно характерних особливостей певного етапу. В процесі визначення етапів розвитку дошкільної освіти дотримувались принципу систематичності і послідовності.Нами виділено 8 етапів розвитку дошкільної освіти у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії. 1 етап "Зародження дошкільної освіти у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії" (XVIII – поч. ХІХ ст.).2 етап "Становлення дошкільної освіти у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії" (середина ХІХ – кінець ХІХ ст.).3 етап – "Дошкільні заклади у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії на початку ХХ ст.".4 етап "Дошкільна освіта у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії в період Другої світової війни" (1939–1945).5 етап "Розвиток дошкільної освіти після Другої світової війни" (1945–1970-ті рр.). 6 етап "Підготовка фахівців дошкільної освіти в період правління уряду консерваторів (М. Тетчер, Дж. Мейджер) (1979–1997 рр.)".7 етап "Підготовка фахівців дошкільної освіти в період правління уряду лейбористів у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії (1997–2000 рр.)".8 етап "Розвиток сучасної дошкільної освіти" (2010–2019 рр.).Подано детальну характеристику кожного з визначених етапів у ретроспек-тивному аспекті у політичному, соціальному, культурному контекстах суспільства, адже освіта перебуває під впливом усіх трансформацій, які й характеризують її розвиток.

Встановлено, що поєднання принципів венчурної філантропії і соціальних інвестицій зумовлює високий рівень взаємодії та довгостроковий підхід до створення соціального ефекту від вкладеного капіталу й зусиль венчурних інвесторів і підприємств-реципієнтів. Наявність військових конфліктів на території України, а також факту анексії Криму роблять нашу країну економічно нестабільною та інвестиційно непривабливою для потенційних інвесторів. Тому виникає проблема пошуку нових альтернативних джерел фінансування соціально-економічного розвитку суб'єктів господарювання, а також окремих соціально незахищених груп населення, що потребують соціальної підтримки з боку держави та небайдужих інвесторів. У процесі дослідження з'ясовано сутність та роль венчурної філантропії у фінансуванні благодійної діяльності громадських організацій. Її основою метою є допомога некомерційним організаціям у просуванні інноваційних ідей соціального характеру, а також забезпечення сталого розвитку таких організацій і їх соціальних проектів, що приносять надзвичайну користь суспільству та мають соціальний ефект у довгостроковій перспективі. В цілому використання засад венчурної філантропії становить цікавий підхід до здійснення благодійності, поєднуючи найкращі практики інвестування з некомерційними цінностями для досягнення найбільшого соціального впливу. З'ясовано, що цей вид благодійності означає залучення фінансових ресурсів, часу, репутації, особистих та професійних контактів, але водночас дає можливість досягти набагато ширшого впливу у сфері вирішення найважливіших соціальних проблем. З урахуванням виявленої специфіки фінансування соціальних програм на засадах венчурної філантропії сформовано напрями удосконалення облікового забезпечення управління таким фінансуванням з метою подальшої оцінки ефективності участі венчурного капіталу в соціальних проектах. ; The article specifies that the combination of venture philanthropy and social investment principles leads to a high level of engagement and a long-term approach to creating the social effect of invested capital and the efforts of venture investors and recipient enterprises. The presence of military conflicts on the territory of Ukraine, as well as the fact of annexation of the Crimea make our country economically unstable and unattractive for potential investors. Therefore, there is a problem of finding new alternative sources of financing for the socio-economic development of economic entities, as well as certain socially disadvantaged groups of the population, which need social support from the state and indifferent investors. The nature and role of venture philanthropy in funding charitable activities of NGOs were identified during the research. Its main purpose is to assist non-profit organizations in the promotion of innovative ideas of a social nature, as well as to ensure the sustainable development of such organizations and their social projects, which are of great benefit to society and have a long-term social impact. In general, the use of venture philanthropy is an interesting approach to charity, combining best investment practices with nonprofit values to achieve the greatest social impact. This kind of charity has been found to mean attracting financial resources, time, reputation, personal and professional contacts, but at the same time it provides a much broader impact in addressing major social issues. Taking into account the identified specificity of financing social programs on the basis of venture philanthropy, the directions of improvement of accounting support of management of such financing were formed in order to further evaluate the effectiveness of venture capital participation in social projects.

Встановлено, що поєднання принципів венчурної філантропії і соціальних інвестицій зумовлює високий рівень взаємодії та довгостроковий підхід до створення соціального ефекту від вкладеного капіталу й зусиль венчурних інвесторів і підприємств-реципієнтів. Наявність військових конфліктів на території України, а також факту анексії Криму роблять нашу країну економічно нестабільною та інвестиційно непривабливою для потенційних інвесторів. Тому виникає проблема пошуку нових альтернативних джерел фінансування соціально-економічного розвитку суб'єктів господарювання, а також окремих соціально незахищених груп населення, що потребують соціальної підтримки з боку держави та небайдужих інвесторів. У процесі дослідження з'ясовано сутність та роль венчурної філантропії у фінансуванні благодійної діяльності громадських організацій. Її основою метою є допомога некомерційним організаціям у просуванні інноваційних ідей соціального характеру, а також забезпечення сталого розвитку таких організацій і їх соціальних проектів, що приносять надзвичайну користь суспільству та мають соціальний ефект у довгостроковій перспективі. В цілому використання засад венчурної філантропії становить цікавий підхід до здійснення благодійності, поєднуючи найкращі практики інвестування з некомерційними цінностями для досягнення найбільшого соціального впливу. З'ясовано, що цей вид благодійності означає залучення фінансових ресурсів, часу, репутації, особистих та професійних контактів, але водночас дає можливість досягти набагато ширшого впливу у сфері вирішення найважливіших соціальних проблем. З урахуванням виявленої специфіки фінансування соціальних програм на засадах венчурної філантропії сформовано напрями удосконалення облікового забезпечення управління таким фінансуванням з метою подальшої оцінки ефективності участі венчурного капіталу в соціальних проектах. ; The article specifies that the combination of venture philanthropy and social investment principles leads to a high level of engagement and a long-term approach to creating the social effect of invested capital and the efforts of venture investors and recipient enterprises. The presence of military conflicts on the territory of Ukraine, as well as the fact of annexation of the Crimea make our country economically unstable and unattractive for potential investors. Therefore, there is a problem of finding new alternative sources of financing for the socio-economic development of economic entities, as well as certain socially disadvantaged groups of the population, which need social support from the state and indifferent investors. The nature and role of venture philanthropy in funding charitable activities of NGOs were identified during the research. Its main purpose is to assist non-profit organizations in the promotion of innovative ideas of a social nature, as well as to ensure the sustainable development of such organizations and their social projects, which are of great benefit to society and have a long-term social impact. In general, the use of venture philanthropy is an interesting approach to charity, combining best investment practices with nonprofit values to achieve the greatest social impact. This kind of charity has been found to mean attracting financial resources, time, reputation, personal and professional contacts, but at the same time it provides a much broader impact in addressing major social issues. Taking into account the identified specificity of financing social programs on the basis of venture philanthropy, the directions of improvement of accounting support of management of such financing were formed in order to further evaluate the effectiveness of venture capital participation in social projects.