Suchergebnisse

It is determined that the formation of the financial system of Ukraine took place simultaneously with the development of its statehood. The components of the financial and credit system, which in total are two subsystems: financial and credit, are analyzed. Each of these subsystems is divided into spheres, and those in turn — on the links, subdivisions, etc. Although each element of the financial and credit system has its own organization, mechanism and functioning, they are all closely interconnected and have a great influence on the development of the national economy. It is noted that the banking system in Ukraine is under construction. It is built on the western type. Today in most countries of the world there is a two-tier banking system. In such a system, relations between banks are formed in two planes: vertically and horizontally.As the analysis shows, the market mechanism is not omnipotent. According to the goals of a democratic society, the market can not provide a noble redistribution of profits. In a crisis situation, the market has little effect on the stabilization of the economy and the effective functioning of the credit and financial system. Certain investment funds, insurance companies and credit and financial institutions are engaged in activities that are unusual for them, harming the public: attracting contributions from the population that perform the functions of savings and commercial banks on the principle of a pyramid, thus causing a wave of bankruptcies. It is substantiated that the public purpose of the financial and credit system characterizes the functions and gives a clear idea of its role, that is, the "work" that this system performs in society. The functions of the financial and credit system are an objective and dynamic phenomenon. Each of them is formed and developed with the development of financial and credit relations and the economic environment in which this system operates. It was concluded that financial and credit relations are one of the most important categories of a market economy, which reflects the real relations and interconnections of economic entities in the economic life of society. The financial and credit interaction of banks and enterprises has always been and remains an important lever for stimulating the development of production and reflects the economic relationship with the reverse movement of borrowed value. ; Визначено, що формування фінансової системи України відбувалося одночасно із розвитком її державності. Проаналізовано складові фінансово-кредитної системи, до яких у цілому входять дві підсистеми: фінансова і кредитна. Кожна з цих підсистем поділяється на сфери, а ті, у свою чергу, — на ланки, підрозділи і т. д. Хоч кожний елемент фінансово-кредитної системи має свою організацію, механізм і порядок функціонування, усі вони тісно взаємопов'язані і мають великий вплив на розвиток національної економіки. Зазначено, що банківська система в Україні перебуває у стадії становлення. Вона будується за західним типом. Сьогодні в більшості країн світу функціонує дворівнева банківська система. За такою системою відносини між банками формуються за двома площинами: по вертикалі і по горизонталі. Як показує проведений аналіз, ринковий механізм не всесильний. Згідно з цілями демократичного суспільства, ринок не може забезпечити шляхетний перерозподіл прибутків. За кризової ситуації ринок слабо впливає на стабілізацію економіки та ефективне функціонування кредитно-фінансової системи. Певні інвестиційні фонди, страхові компанії та кредитно-фінансові інститути займаються діяльністю, яка для них не властива, що завдає шкоди суспільству: залучають внески від населення, які виконують функції ощадних та комерційних банків за принципом піраміди, тим самим викликають хвилю банкрутств.Обґрунтовано, що суспільне призначення фінансово-кредитної системи характеризують саме функції і дають чітке уявлення про її роль, тобто «роботу», яку ця система виконує в суспільстві. Функції фінансово-кредитної системи є явищем об'єктивним і динамічним. Кожна з них формується і розвивається в міру розвитку фінансово-кредитних відносин та економічного середовища, в якому функціонує ця система. Дійдемо висновку, що фінансово-кредитні відносини є однією з найбільш важливих категорій ринкової економіки, що відображає реальні відносини і взаємозв'язки суб'єктів господарювання в економічному житті суспільства. Фінансово-кредитна взаємодія банків і підприємств завжди була і залишається важливим важелем стимулювання розвитку виробництва та відображає економічні взаємовідносини з приводу зворотного руху запозиченої вартості. ; Определено, что формирование финансовой системы Украины происходило одновременно с развитием ее государственности. Проанализированы составляющие финансово-кредитной системы, в которых в общей сложности входят две подсистемы: финансовая и кредитная. Каждая из этих подсистем делится на сферы, а те, в свою очередь, — на звенья, подразделения и т. д. Хотя каждый элемент финансово-кредитной системы имеет свою организацию, механизм и порядок функционирования, все они тесно взаимосвязаны и оказывают большое влияние на развитие национальной экономики. Отмечено, что банковская система в Украине находится в стадии становления. Она строится по западному типу. Сегодня в большинстве стран мира функционирует двухуровневая банковская система. По такой системе отношения между банками формируются по двум плоскостями: по вертикали и по горизонтали.Как показывает проведенный анализ, рыночный механизм не всесилен. Согласно целей демократического общества, рынок не может обеспечить нужное перераспределение доходов. Во время кризисной ситуации рынок слабо влияет на стабилизацию экономики и эффективное функционирование кредитно-финансовой системы. Определенные инвестиционные фонды, страховые компании и кредитно-финансовые институты занимаются деятельностью, которая для них несвойственна, что наносит вред обществу: привлекают вклады от населения, выполняют функции сберегательных и коммерческих банков по принципу пирамиды, тем самым вызывают волну банкротств.Обосновано, что общественное назначение финансово-кредитной системы характеризует именно ее функции и дает четкое представление о ее роли, то есть «работу», которую эта система выполняет в обществе. Функции финансово-кредитной системы есть явлением объективным и динамичным. Каждая из них формируется и развивается по мере развития финансово-кредитных отношений и экономической среды, в которой функционирует эта система. Определено, что финансово-кредитные отношения являются одной из наиболее важных категорий рыночной экономики, отражают реальные отношения и взаимосвязи субъектов хозяйствования в экономической жизни общества. Финансово-кредитное взаимодействие банков и предприятий всегда было и остается важным рычагом стимулирования развития производства и отражает экономические взаимоотношения по поводу обратного движения заимствованной стоимости.

Амортизаційна політика держави є основою в інвестиційному, інноваційному процесі, а також одним з найважливіших механізмів просування політики самофінансування. В розвинутих країнах державна політика в частині прискореної амортизації стала головним інструментом економічного зростання. Реформування амортизаційної політики повинно відбуватися ззовні та з середини підприємства одночасно. В існуючих складових формування амортизаційного фонду підприємства, навіть за рахунок власних ресурсів неможливе та потребує втілення дієвих кроків нормативно-правового регулювання держави. Для успішного втілення заходів реформування амортизаційної політики слід враховувати основну вимогу сучасності – володіння якісною та оперативною інформацією, яка є актуальною для всіх учасників процесу. Швидка і прозора взаємодія підприємства, державних органів контролю і виробників або постачальників технологій є запорукою успіху цього процесу. Координацією цього процесу повинна займатися одна державна структура, що забезпечить єдиний підхід до методики здійснення і контролю розрахунків і акумулювання звітної інформації. При формуванні амортизаційної політики підприємствам необхідно мати чітке керівництво щодо ступеня самостійності в формуванні і використанні амортизаційного фонду. Логічним буде застосування підвищених заходів контролю за тими сумами, які залишилися в розпорядженні підприємства після вивільнення від оподаткування за будь-якими програмами державного протекціонізму в частині використання амортизаційного фонду для інноваційного оновлення активів, для чого пропонується створення єдиної бази даних, відкриту інформацію якої зможуть використовувати всі учасники формування амортизаційної політики підприємства. ; Purpose. The article analyzes the influence of accounting systems on the formation of depreciation policy. The correlation between increased accounting and reduction of depreciation policy efficiency is monitored. The author's interpretation of the accounting component of the essence of the amortization policy of the enterprise is given, taking into account the features and principles of the financial and economic mechanism of reproduction. Methods. The database of empirical research is the database of Ukrainian companies' registration data, which includes enterprises of various industries and sizes. The article presents the results of research and research prospects for the formation of amortization policy of the enterprise. The information portal of the State Statistics Service of Ukraine was used as a source of data on national trends in the creation and use of a depreciation fund. The methodology of the database is based on theoretical and rational studies. The technique included a questionnaire and a similar analysis of the company's depreciation policy and the current depreciation of innovations for students, and shock absorbers and innovations for students and students and students and students, and shock absorbers and training for students and students and students and students, but they are deprecated for students and students. Findings. The amortization policy of the state is the basis of the investment, innovation process, as well as one of the most important mechanisms for promoting self-financing policy. In developed countries, state policy on accelerated depreciation has become the main instrument of economic growth. Amortization policy reform should take place both from the inside and from the enterprise at the same time. In the existing components of the formation of the depreciation fund of the enterprise, even at the expense of its own resources, it is impossible and requires the implementation of effective steps of the regulatory and legal regulation of the state. In order to successfully implement the amortization policy reform measures, one must take into account the main requirement of the present-the possession of high-quality and operational information that is relevant to all participants in the process. A quick and transparent interaction between the enterprise, government agencies and manufacturers or technology vendors is a key to the success of this process. The coordination of this process should be carried out by one state structure, which will ensure a unified approach to the method of implementation and control of the calculation and accumulation of reporting information. Research implications. Problems requiring a more detailed study are the formation and implementation of a depreciation policy, the effectiveness of which depends not only on the economic and logistical state of individual enterprises, but also on the welfare of the state as a whole. To make such changes is necessary taking into account the basic requirements for accounting - comparability, accuracy and objectivity, clarity and availability, timeliness, efficiency and rationality. They can achieve the goal of accounting - to provide the management apparatus, relevant services and specialists with the necessary reliable data on business processes and financial condition of the enterprise. Results. When forming a depreciation policy, companies need to have a clear guide to the degree of independence in the formation and use of a depreciation fund. It would be logical to apply increased control measures to the amounts remaining at the disposal of the enterprise after the release from taxation of any state protectionism programs in terms of using the depreciation fund for innovative asset upgrades. Which suggests the creation of a single database, the open information that can be used by all participants in the formation of the enterprise's depreciation policy. ; Амортизационная политика государства является основой в инвестиционном, инновационном процессе, а также одним из важнейших механизмов продвижения политики самофинансирования. В развитых странах государственная политика в части ускоренной амортизации стала главным инструментом экономического роста. Реформирование амортизационной политики должно происходить извне и изнутри предприятия одновременно. В существующих составляющих формирования амортизационного фонда предприятия, даже за счет собственных ресурсов невозможно и требует воплощения действенных шагов нормативно-правового регулирования государства. Для успешного реализации мероприятий реформирования амортизационной политики следует учитывать основное требование современности - владение качественной и оперативной информации, которая является актуальной для всех участников процесса. Быстрая и прозрачная взаимодействие предприятия, государственных органов контроля и производителей или поставщиков технологий является залогом успеха этого процесса. Координацией этого процесса должна заниматься одна государственная структура, которая обеспечит единый подход к методике осуществления и контроля расчетов и аккумулирования отчетной информации. При формировании амортизационной политики предприятиям необходимо иметь четкое руководство по степени самостоятельности в формировании и использовании амортизационного фонда. Логично применение повышенных мер контроля за теми суммами, которые остались в распоряжении предприятия после освобождения от налогообложения по любым программам государственного протекционизма в части использования амортизационного фонда для инновационного обновления активов, для чего предлагается создание единой базы данных, открытую информацию которой смогут использовать все участники формирования амортизационной политики предприятия.

The article deals with theoretical and practical rethinking of the concept - intercultural communication of foreign students in higher educational institutions. The interrelation of language and culture is analyzed. The psychological and pedagogical criteria for the training of university lecturers teaching foreign students are determined. The pedagogical aspects of organization of inter-ethnic and intercultural communication are offered. At the present stage of development of higher education, the most important component of the teacher's professional and pedagogical activity is its constructive pedagogical interaction with students in the process of working together, aimed at their professional and personal development. Problems of foreign students are related to the new requirements of Ukrainian higher education, their status as a foreigner in Ukraine, peculiarities of age psychology and national-psychological peculiarities.The development of interethnic communication is possible through the interaction of different cultures. In these conditions, the education of foreigners should be regarded as a means of existence in the new social environment, and the formation of intercultural communication among students is the goal of learning. In this connection, studies are focused on finding ways to increase the effectiveness of studying the culture of the people speaking a particular language; to overcome the cultural barrier; increase of pedagogical skills of teachers of higher education, aimed at their professional and personal development. The requirements for the effectiveness of vocational and pedagogical communication are constantly increasing, and the actual practice shows that the level of psychological and pedagogical preparation of the teachers of higher educational establishments is not in line with the requirements that are being put to them. The study of the world of native speakers is aimed at helping to understand the peculiarities of linguistic communication, additional semantic loading, political, cultural, and historical realities, since at the heart of any communication, that is, the basis of linguistic communication is the mutual knowledge of the realities, knowledge of the subject of communication between the participants of communication . Therefore, it is necessary to change the approaches to studying foreigners and switch from purely theoretical knowledge to practical trainings, courses, and to eradicate false cultural stereotypes. Due to the fact that the modern high school is a multicultural space in which the dialogue of cultures of representatives of different nations takes place, university instructors must have the skills of organizing interethnic and intercultural communication.Key words: intercultural communication, national culture, foreign nationals, professional training, features ; У статті здійснено теоретичне та практичне переосмислення поняття – міжкультурна комунікація іноземних студентів у вищому навчальному закладі. Проаналізовано взаємозв'язок мови і культури. Визначено психолого- педагогічні критерії до підготовки викладачів ВНЗ, які навчають студентів- іноземців. Запропоновано педагогічні аспекти організації міжнаціонального і міжкультурного спілкування. На сучасному етапі розвитку вищої школи найважливішою складовою професійно-педагогічної діяльності викладача є його конструктивна педагогічна взаємодія зі студентами в процесі спільної роботи, спрямована на їх професійно-особистісний розвиток. Проблеми іноземних студентів пов'язані з новими вимогами української вищої школи, їх статусом іноземця в Україні, особливостями вікової психології та національно-психологічними особливостями.Ключові слова: міжкультурна комунікація, національна культура, студенти-іноземці, фахова підготовка, особливості. В статье осуществлено теоретическое и практическое переосмысление понятия - межкультурная коммуникация иностранных студентов в вузе. Проанализирована взаимосвязь языка и культуры. Определены психолого-педагогические критерии к подготовке преподавателей вузов, обучающих студентов-иностранцев. Предложено педагогические аспекты организации межнационального и межкультурного общения. На современном этапе развития высшей школы важнейшей составляющей профессионально-педагогической деятельности преподавателя является его конструктивная педагогическое взаимодействие со студентами в процессе совместной работы, направленная на их профессионально-личностное развитие. Проблемы иностранных студентов связанные с новыми требованиями украинской высшей школы, их статусом иностранца в Украине, особенностями возрастной психологии и национально-психологическими особенностями.Ключевые слова: межкультурная коммуникация, национальная культура, студенты-иностранцы, профессиональная подготовка особенности. The article deals with theoretical and practical rethinking of the concept - intercultural communication of foreign students in higher educational institutions. The interrelation of language and culture is analyzed. The psychological and pedagogical criteria for the training of university lecturers teaching foreign students are determined. The pedagogical aspects of organization of inter-ethnic and intercultural communication are offered. At the present stage of development of higher education, the most important component of the teacher's professional and pedagogical activity is its constructive pedagogical interaction with students in the process of working together, aimed at their professional and personal development. Problems of foreign students are related to the new requirements of Ukrainian higher education, their status as a foreigner in Ukraine, peculiarities of age psychology and national-psychological peculiarities.The development of interethnic communication is possible through the interaction of different cultures. In these conditions, the education of foreigners should be regarded as a means of existence in the new social environment, and the formation of intercultural communication among students is the goal of learning. In this connection, studies are focused on finding ways to increase the effectiveness of studying the culture of the people speaking a particular language; to overcome the cultural barrier; increase of pedagogical skills of teachers of higher education, aimed at their professional and personal development. The requirements for the effectiveness of vocational and pedagogical communication are constantly increasing, and the actual practice shows that the level of psychological and pedagogical preparation of the teachers of higher educational establishments is not in line with the requirements that are being put to them. The study of the world of native speakers is aimed at helping to understand the peculiarities of linguistic communication, additional semantic loading, political, cultural, and historical realities, since at the heart of any communication, that is, the basis of linguistic communication is the mutual knowledge of the realities, knowledge of the subject of communication between the participants of communication . Therefore, it is necessary to change the approaches to studying foreigners and switch from purely theoretical knowledge to practical trainings, courses, and to eradicate false cultural stereotypes. Due to the fact that the modern high school is a multicultural space in which the dialogue of cultures of representatives of different nations takes place, university instructors must have the skills of organizing interethnic and intercultural communication.Key words: intercultural communication, national culture, foreign nationals, professional training, features

У статті представлено теоретичні аспекти вивчення феномену соціальної ідентичності як динамічного утворення, що формується в процесі соціальної взаємодії, соціального порівняння та міжгрупової конкуренції. У свідомості особистості соціальна ідентичність представлена різними ідентифікаційними характеристиками, які й визначають належність суб'єкта взаємодії до тих чи тих соціальних груп (спільнот), таких як етнічна, національна, гендерна, територіальна, вікова, сімейна, професійна. Визначено, що формування соціальної ідентичності особистості залежить і від соціокультурних змін, які відбуваються в суспільстві, і від індивідуальних особливостей суб'єкта, а саме його здатності здійснювати результативний соціальний вибір та конструктивно співвіднести нові знання з минулим досвідом. Загалом дослідження соціальної ідентичності в зарубіжній психології розпочалося в 70-х рр. минулого століття і було спрямовано на вивчення взаємодії осіб у малих групах (Г. Теджфела, Дж. Тернер), на взаємовідносини між соціальними система та індивідом (Е. Гідденс), на особли- вості когнітивного індивідуально-вікового розвитку особистості (С. Аміот, Р. Саблоннері, Д. Террі, Дж. Сміт). Тоді як зацікавленість цією проблематикою вітчизняних учених розпочалася на початку 90-х рр., а основною таких досліджень постала роль колишньої радянської людини, у системі стосунків новоствореної держави (Г.Андреєва, Н. Лебедєва). Сучасні дослідження соціальної ідентичності спрямовані на вивчення того, як сам індивід усвідомлює та переживає свою належність до різних соціальних груп (Н. Іванова, К. Коростеліна, В. Ядов та ін.). Схарактеризовано різні види ідентичності: залежно від прояву аспектів Я (соціальна, особистісна, персональна, можлива), типу соціальних груп (етнічна, національна, регіональна), виконання соціальних ролей (статева, етнічна, політична, професійна, організаційна), а також визначено структурні компоненти соціальної ідентичності (когнітивний, афективний, ціннісний), способи досягнення позитивної соціальної ідентичності (соціальна мобільність, креативність, конкурентність) та етапи розвитку (прекатегоризація, категоризація, ізольова- ність, інтеграція). Загалом соціальна ідентичність − соціально зумовлений компонент у структурі особистості, який здатний змінюватися, щоб суб'єкт взаємодії зміг не лише зорієнтуватися та визначитися в соціальному просторі, а й успішно соціалізуватися та саморозвиватися.Ключові слова: соціальна ідентичність, соціальна група, соціалізація, міжгрупова взаємодія, самокатегоризація, особистість.Barabashcnuk H. V. Social Identity of a Personality: Theoretical Analysis of the Issue. The paper presents theoretical aspects of the study of the social identity phenomenon as a dynamic entity, formed in the process of social interaction, social comparison and intergroup competition. In the mind an individual social identity is represented by different identifying characteristics which determine the belonging of an individual to a particular social group (community), such as ethnic, national, territorial, age, marital status, professional. It was found that the formation of social identity of an individual depends on both sociocultural changes in society and personal characteristics of an individual, namely their ability to implement effective social choice and constructively relate new knowledge with the past experience. Overall, the study of social identity in foreign psychology began in the 70s of the past century and was aimed at studying the interaction of individuals in small groups (H. Tajfel, J. C. Turner), the relationship between social structures and an individual (Е. Giddens), and age-specific peculiarities of individual cognitive development (C. Amiot, R. de la Sablonnière, D. Terry, J. Smith). The interest in the subject matter of national scientists began in the early 90s, and the role of a former Soviet Union citizen in the relationship system of a newly created state (H. Аndreyeva, N. Lеbe- dyeva). Contemporary studies of social identity aim at studying the phenomenon of individual experience of the belonging to different social groups (N. Іvanova, К. Коrostelina, V. Yadov). In this paper different types of identity were described: depending on the aspect of manifestation (social, personal, individual, possible), the type of social group (ethnic, national, regional), social role (gender, ethnic, political, professional, organizational). The structural components of social identity (cognitive, affective, evaluative), the ways of achieving positive social identity (social mobility, creativity, competitiveness) and the stages of development (pre-categorization, cate- gorization, isolation, integration) were determined. To sum up, social identity is a socially constructed component of personality structure that is able to change so that an individual can occupy a position in social space and socialize successfully.Keywords: social identity, social group, socialization, intergroup interaction, self-categorization, personality.Барабащук А. В. Социальная идентичность: теоретический анализ развития проблемы. В статье представлены теоретические аспекты изучения феномена социальной идентичности как динамического образования, которое формируется в процессе социального взаимодействия, социального сравнения и межгрупповой конкуренции. В сознании личности социальная идентичность представлена различными идентификационными характеристиками, которые и определяют принадлежность субъекта взаимодействия к тем или иных социальным группам (сообществ), к таким как этническая, национальная, гендерная, территориальная, возрастная, семейная, профессиональная. Определено, что формирование социальной идентичности личности зависит как от социокультурных изменений, которые происходят в обществе, так и от индивидуальных особенностей субъекта, а именно его способности осуществлять результативный социальный выбор и конструктивно соотнести новые знания с прошлым опытом. В целом исследование социальной идентичности в зарубежной психологии началось в 70-х гг. прошлого века и было направлено на изучение взаимодействия лиц в малых группах (Г. Теджфела, Дж.Тернер), на взаимоотношения между социальными системами и индивидом (Е. Гидденс), на особенности когнитивного индивидуально-возрастного развития личности (С. Амиот, Р.Саблоннери, Д. Терри, Дж. Смит). Тогда как заинтересованность данной проблематикой отечественными учеными началась в начале 90-х гг., а основной таких исследований стала роль бывшего советского человека, в системе отношений новообразованного государства (Г. Андреева, Н. Лебедева). Современные исследования социальной идентичности направлены на изучение того, как сам индивид осознает и переживает свою принадлежность к различным социальным группам (Н. Иванова, К. Коростелина, В. Ядов и др.). Охарактеризованы различные виды идентичности: в зависимости от проявления аспектов Я (социальная, личностная, персональная, возможная), типа социальных групп (этническая, национальная, региональная), выполнение социальных ролей (по- ловая, этническая, политическая, профессиональная, организационная), а также определены структурные компоненты социальной идентичности (когнитивный, аффективный, ценностный), способы достижения позитивной социальной идентичности (социальная мобильность, креативность, конкурентность) и этапы развития (прекатегоризация, категоризация, изолированность, интеграция). В целом социальная идентичность является социально обусловленным компо- нентом в структуре личности, который способен меняться, чтобы субъект взаимодействия смог не только сориентироваться и определиться в социальном пространстве, но и успешно социализироваться и развиваться.Ключевые слова: социальная идентичность, социальная группа, социализация, межгрупповое взаимодействие, самокатегоризация, личность.

The article analyses existing approaches to the study of main factors of the world's financial crisis origin. Modern ideas about the problem differ.It is revealed that foreign and domestic scientists interpret the world's financial and banking crisis as the results of structural improvement of the world's financial system, which is constantly under the influence with the world's economy evolution. The world's banking crisis is an integral component that is basic infrastructural chain of money-credit relations. Since in the environment of transformation improvements in the world's economy this system accumulates different political, macroeconomic and institutional risks that cause the world's financial crisis. The article emphasizes that the financial component of general economic crisis is caused, as a rule, by the crisis of a certain sector of the financial market: banking, currency or the external debt crisis. The most dangerous is the crisis of the banking system that promotes general economic crisis through 'the domino effect'. It should be mentioned that all the most financial disasters happened in autumn – in the second half of October, when there was the high bank business activity season. The authors give global factors of main world's crisis of the XXth and the beginning of the XXIth century. It has been suggested that the crisis of 2008-2009 demonstrated the inefficiency of existing methods of the financial sector government regulation in Ukraine. This suggestion begs the question of entered macroeconomic stability storing and banking system of Ukraine reinforcing. To use the tools of financial and banking services prudential regulation has been advised. It has been developed the financial mechanism of crisis management that includes five successively connected stages of a gradual seek for certain paces of the money supply growth which problem is an efficient interaction of monetary and fiscal tools. The article is aimed to suggest of a special crisis management bureau creation in the banking system, for instance, within NBU, where experienced and skilled financiers would work. ; В статье проанализованы существующие на сегодня подходы к определению главных причин возникновения международных финансовых кризисов. Современные взгляды на эти проблемы значительно отличаются. Показано, что в работах отечественных и зарубежных ученых международный финансовый кризис характеризуется как появление структурных сдвигов международной финансовой системы, которая постоянно находится под влиянием эволюционных процессов развития международной хозяйственной системы. Интегрирующим элементом этой системы является международная банковская система - базовое инфраструктурное звено денежно-кредитных отношений. Очевидно, что в условиях трансформационных сдвигов в международной хозяйственной системе именно эта система аккумулирует различные политические, макроэкономические и институционные риски, которые генерируют международный финансовый кризис. Отмечается, что финансовая составляющая глубокого экономического кризиса генерируется, как правило, кризисом отдельного сектора финансового рынка - банковского, валютного - или из-за кризиса внешнего долга. Наиболее опасным является кризис банковской системы, которая выступает активатором экономического кризиса из-за «эффекта домино». Косвенным подтверждением кредитного механизма финансовых кризисов является тот факт, что все глубокие финансовые катастрофы ХХ в. происходят осенью, во второй половине октября, когда наблюдается пик деловой активности банковского бизнеса. Определены глобальные причины основных международных кризисов ХХ и начала ХХІ в. Кризис 2008-2009 гг. наглядно показал неэффективность существующих методов государственного регулирования финансового сектора Украины. В таком контексте достаточно сложным является сохранение достигнутого уровня макроэкономической стабильности, усиления кредитной активности банковской системы. Необходимо разработать новые стандарты банковского надзора и разработать новый механизм антикризисной политики для банковской системы. Рекомендовано использовать инструменты пруденциального надзора за предоставлением финансово-банковских услуг. Разработан финансовый механизм антикризисной политики, который предполагает пять последовательных взаимосвязанных этапов постепенного определения соответствующих темпов роста объема денежной массы, главной проблемой которого является эффективная взаимозависимость монетарных и фискальных инструментов. Предлагается создание в банковской системе, возможно при НБУ, специального антикризисного бюро, в котором должны работать опытные и высокопрофессиональные финансисты. Главной задачей бюро является быстрое и качественное реагирование на любые изменения в политической, социальной и, соответственно, экономической сфере, как внутри страны, так и на международной арене. Это даст возможность своевременно спрогнозировать появление кризисных моментов и подготовить свой бизнес-проект для их преодоления. ; У статті проаналізовано існуючі на сьогодні підходи до визначення головних чинників виникнення світових фінансових криз. Сучасні погляди на ці проблеми значно різняться. Виявлено, що в роботах вітчизняних та зарубіжних вчених світова фінансово-економічна криза трактується як породження структурних зрушень світової фінансової системи, яка постійно перебуває під впливом еволюційних процесів розвитку світового господарства. Інтегруючим елементом світового господарства виступає світова анківська система, яка є базовою інфраструктурною ланкою грошово-кредитних відносин. Отже, в умовах трансформаційних зрушень у світовому господарстві саме ця система акумулює різні політичні, макроекономічні та інституційні ризики, що спричиняють світову фінансову кризу. Акцентується увага на тому, що фінансова складова загальної економічної кризи породжується, як правило, кризою окремого сектору фінансового ринку: банківського, валютного або кризою зовнішнього боргу. Найбільш небезпечною є криза банківської системи, яка стає активатором загальної економічної кризи через «ефект доміно». Непрямим підтвердженням кредитного механізму фінансових криз є той факт, що всі найбільші фінансові катастрофи ХХ ст. відбувалися восени - у другій половині жовтня, коли спостерігається пік ділової активності банківського бізнесу. Наведені глобальні чинники основних світових криз ХХ - початку ХХІ століття. Стверджується, що криза 2008-2009 рр. наочно продемонструвала неефективність існуючих методів державного регулювання фінансового сектору України. У цьому контексті постає складне завдання − зберегти досягнуту макроекономічну стабільність та зміцнити банківську систему України; виробити нові стандарти банківського нагляду, визначити новий механізм антикризової політики в банківській системі. Рекомендовано використовувати інструменти пруденційного регулювання фінансово банківських послуг. Розроблений фінансовий механізм антикризової політики, який передбачає п'ять послідовних взаємопов'язаних етапів поступового знаходження відповідних темпів росту обсягу грошової маси, головною проблемою якого є ефективна взаємодія монетарних і фіскальних інструментів. Запропоновано створити в банківській системі, можливо при НБУ, спеціальне антикризове бюро, в якому б працювали досвідчені й професійні фінансисти. Головним завданням бюро повинно стати швидке і якісне реагування на будь-які зміни у політичній, соціальній і, відповідно, економічній сфері держави і зовнішнього світу. Це дасть можливість грамотно спрогнозувати появу кризових моментів і підготувати власний бізнес-проект щодо їх подолання.

Actuality of work. Student age has the most favourable conditions for psychological, biological and social development; however, there are reasons why such natural advantages over other social groups can be completely or partially levelled. One of them is the presence of conflicts in the life of a student, a special group, among which there are women. The causes of the emergence of gender conflicts in individual social groups and the strategies for their solution have not been sufficiently explored and require further study and, therefore, are relevant. Purpose of the article is to investigate the causes of gender conflicts among students as a separate social group and to develop measures to address them and prevent them. Methodology. The research conducted in the work is based on the analysis and generalization of the causes of the emergence of gender conflicts among students, the identification of the main sources of information that form the consciousness of children and adolescents, and also influence their attitude to gender equality. Originality. The nature of gender conflicts has been quite effectively studied for a long time. However, the scope of research is limited to the most numerous social groups, such as the family, labour collective, political and public organizations, etc. Being a dynamic and socio-demographic formation, the students perform an important function in society – it takes a direct part in the transformation of all spheres of the life activity of the society. Based on the study of the objective conditions of the social environment with certain models of socialization that form the consciousness of students from early childhood, a three-component system of influence was first proposed, which is aimed at overcoming gender inequality and preventing gender conflicts among students. At the same time, the interaction of the components of the system will allow to minimize the gender inequality index in our country. Conclusions. Based on the conducted research, the authors came to the conclusion that any part of their life activity can become the sphere of occurrence of gender conflicts of students: from the choice of the direction of vocational training and the educational process to the arrangement of living conditions. The main cause of gender conflicts among students is gender inequality, which is formed in their minds. While in our society there are gender stereotypes that influence the formation of the consciousness of people from childhood and are promoted by all available sources of information, such a phenomenon as gender inequality cannot be considered overcome. ; Актуальность работы. Студенческому возрасту присущи наиболее благоприятные условия для психологического, биологического и социального развития, однако, существуют причины, по которым такие естественные преимущества над другими социальными группами могут быть полностью или частично нивелированы. Одной из них является наличие в жизнедеятельности студента конфликтов, особую группу, среди которых, составляют женщины. Причины возникновения гендерных конфликтов в отдельных социальных группах и стратегии их решения недостаточно исследованы и требуют дальнейшего изучения и, поэтому являются актуальными. Целью статьи является исследование причин возникновения гендерных конфликтов студентов, как отдельной социальной группы, и разработка мероприятий по их решению и предупреждению. Методология. Исследования, проведенные в работе, основываются на анализе и обобщении причин возникновения гендерных конфликтов студентов, определении основных источников информации, которые формируют сознание детей и подростков, а также влияют на их отношение к гендерному равенству. Научная новизна. Природа гендерных конфликтов достаточно эффективно исследуется в течение длительного времени. Однако, сфера исследований ограничена наиболее многочисленными социальными группами, такими как семья, трудовой коллектив, политические и общественные организации, и т.п. Будучи динамичным и социально-демографическим формированием, студенчество выполняет в обществе важную функцию – принимает непосредственное участие в преобразовании всех сфер жизнедеятельности социума. На основе проведенного исследования объективных условий социальной среды с определенными моделями социализации, которые формируют сознание студентов с раннего детства впервые предложено трехкомпонентную систему воздействия, которая направлена на преодоление гендерного неравенства и предупреждения гендерных конфликтов студентов. При этом, взаимодействие компонентов системы позволит минимизировать индекс гендерного неравенства в нашей стране. Выводы. На основе проведенного исследования, авторы пришли к выводу, что сферой возникновения гендерных конфликтов студентов может стать любая часть их жизнедеятельности: от избрания направления профессиональной подготовки и учебного процесса к обустройству бытовых условий. Основной причиной гендерных конфликтов студентов является гендерное неравенство, формирующееся в их сознании. Пока в нашем обществе существуют гендерные стереотипы, влияющие на формирование сознания людей с детства, и пропагандируются всеми доступными источниками информации, такое явление, как гендерное неравенство, нельзя считать преодоленным. ; Актуальність роботи. Студентському віку притаманні найбільш сприятливі умови для психологічного, біологічного і соціального розвитку, проте, існують причини, з яких такі природні переваги над іншими соціальними групами можуть бути повністю або частково знівельовані. Однією з них є наявність у життєдіяльності студента конфліктів, особливу групу, серед яких, складають гендерні. Причини виникнення гендерних конфліктів в окремих соціальних групах та стратегії їх вирішення є недостатньо дослідженими та потребують подальшого вивчення і, тому є актуальними. Метою статті є дослідження причин виникнення гендерних конфліктів студентів, як окремої соціальної групи, та розробка заходів із їх вирішення і попередження. Методологія. Дослідження, проведені в роботі ґрунтуються на аналізі та узагальненні причин виникнення гендерних конфліктів студентів, визначені основних джерел інформації, що формують свідомість дітей та підлітків, а також впливають на їх відношення до гендерної рівності. Наукова новизна. Природа гендерних конфліктів достатньо ефективно досліджується протягом тривалого часу. Проте, сфера досліджень обмежена найбільш чисельними соціальними групами, такими як сім'я, трудовий колектив, політичні та громадські організації, тощо. Будучи динамічним і соціально-демографічним формуванням, студентство виконує в суспільстві важливу функцію – приймає безпосередню участь у перетворенні всіх сфер життєдіяльності соціуму. На основі проведеного дослідження об'єктивних умов соціального середовища з певними моделями соціалізації, які формують свідомість студентів з раннього дитинства вперше запропоновано трьохкомпонентну систему впливу, яка направлена на подолання гендерної нерівності та попередження гендерних конфліктів студентів. При цьому, взаємодія компонентів системи дозволить мінімізувати індекс гендерної нерівності нашої країни. Висновки. На основі проведеного дослідження, автори дійшли висновку, що сферою виникнення гендерних конфліктів студентів може стати будь-яка частина їх життєдіяльності: від обрання напряму професійної підготовки та навчального процесу до облаштування побутових умов. Основною причиною гендерних конфліктів студентів є гендерна нерівність, що формується у їх свідомості. Допоки в нашому суспільстві існують гендерні стереотипи, що вливають на формування свідомості людей з дитинства, та пропагуються усіма доступними джерелами інформації, таке явище, як гендерна нерівність, не можна вважати подоланим.

In article the domestic legislative and regulatory documents, materials of bodies of public authority, non-governmental organizations, materials of specialized sites are considered. The article used both basic interdisciplinary and systematic approaches, methods of analysis and synthesis, modeling. The purpose of article is to develop complexes of tools to stimulate citizens' participation in formation and realization of the public housing policy and public health policy according to different levels of their housing self-sufficiency. The study proved that the categorical apparatus is being improved in the field of science "Public Administration" in the context of defining the concept of "residential self-sufficiency of the population". This is the ability of citizens, depending on their material wealth, social situation, cultural and aesthetic preference, local traditions to satisfy their basic needs for the use or possession of secure housing and land on a temporary or permanent basis. The importance of connection of public housing policy with the public health system based on the selfsufficiency of the local community has also been proven. The complexes of tools for stimulating the participation of the population in the formation and implementation of the state housing policy for groups of the population are defined, depending on the level of their housing self-sufficiency. Establishing a link between social policies for vulnerable groups of the population, the state of health of citizens and the level of their housing self-sufficiency will allow developing transversal approaches to housing construction and public health policy in general. Establishing the relationship between the state of health of citizens and the level of their living self-sufficiency will allow developing approaches to public housing policy and public health policy. ; Постановка проблеми. В Україні, як і в усьому світі, існує необхідність ретельного дослідження та вдосконалення інструментів публічної політики. Інструменти повинні покращити добробут людей та самодостатність у житловому секторі. Також доцільно дослідити взаємозв'язок між житловою самодостатністю, соціальною політикою та охороною здоров'я. Необхідно також дослідити взаємозв'язок між житловою самодостатністю та здоров'ям населення.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Всесвітня організація охорони здоров'я провела численні дослідження в галузі охорони здоров'я у містах світу. Проводиться ретельний аналіз охоплення міського населення медичними послугами, виявляються нові системні загрози щільно заселеним районам. Питання публічної політики є предметом багатьох досліджень, зокрема українських, фінських, естонських дослідників, інших вчених, а також наших статей. Усі вчені вважають, що вирішення нагальних проблем у житловій та інших сферах можливе лише за допомогою нових підходів та впровадження інноваційних інструментів. Зокрема, необхідно враховувати, що житлові проблеми в різних аспектах пов'язані зі станом здоров'я територіальних громад та є важливими чинниками сталого розвитку на відповідних територіях. Досить цікавий фінський досвід щодо скорочення витрат на лікування бездомних. Це було досягнуто внаслідок зменшення захворювань після надання їм соціального житла в межах програми "Житло в першу чергу". Заслуговує уваги також естонський досвід щодо надання соціального житла безпритульним.Виокремлення невирішених раніше частин загальної проблеми. Метою статті є розробка комплексів інструментів для стимулювання участі громадян у формуванні та реалізації публічної житлової політики та політики громадського здоров'я відповідно до різних рівнів їх житлової самодостатності.Дослідженням встановлено, що категоріальний апарат удосконалюється у галузі науки "Державне управління" в контексті визначення поняття "житлова самодостатність населення". Це здатність громадян, залежно від їх матеріального стану, соціального становища, культурних та естетичних уподобань, місцевих традицій, задовольняти свої основні потреби щодо використання чи володіння безпечним житлом та землею на тимчасовій чи постійній основі. Доведено також важливість зв'язку публічної житлової політики із системою охорони здоров'я, що базується на самодостатності місцевої громади. Визначено комплекси інструментів стимулювання участі населення у формуванні та реалізації публічної житлової політики для груп населення, залежно від рівня їх житлової самодостатності. Встановлення зв'язку між соціальною політикою для вразливих верств населення, станом здоров'я громадян та рівнем самозабезпеченості ними житлом дасть змогу розробити трансверсальні підходи до будівництва житла та політики громадського здоров'я. Встановлення взаємозв'язку між станом здоров'я громадян та рівнем їх життєвої самодостатності допоможе розробити нові підходи до публічної житлової політики та політики громадського здоров'я.Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі публічним органам влади доводиться швидко реагувати на громадські бажання у проведенні політики. Інструменти публічної житлової політики та політики громадського здоров'я повинні бути спрямовані на задоволення потреб населення.Оптимальна публічна політика передбачає швидке реагування органів державної влади на вимоги та очікування суспільства в певній галузі. Здебільшого житло є першочерговою базовою цінністю і чи не найдорожчим ліквідним активом у житті. На сьогодні згадані інструменти перебувають на початковому етапі практичної реалізації державними органами влади, тому є необхідність їх дослідження та вдосконалення. Такі інструменти повинні слугувати головній меті політики – створити умови для покращення добробуту громадян, сформулювати та підвищити їх житлову самодостатність.Необхідно також вказати на вивчення та зв'язок політики житлового господарства з політикою громадського здоров'я, оскільки якість життя залежить від рівня культури здоров'я.Цікавим є досвід Фінляндії та Естонії у сфері житлової політики та політики громадського здоров'я для порівняльного аналізу. В цих країнах спостерігається успішна довгострокова житлова політика щодо боротьби з бездомністю. Боротьба з бездомністю є одним із найважливіших аспектів поліпшення охорони здоров'я у місцевих громадах. Тому там запроваджені ефективні механізми поєднання двох публічних політик – житлової сфери та громадського здоров'я. Таким чином, досвід Фінляндії та Естонії доводить, що доцільно формувати в містах постійно функціонуючий фонд соціального житла, що збільшує конкурентоспроможність територій. Як ми бачимо, соціальне муніципальне житло створює умови для безпечного та здорового життя соціально незахищених людей та бездомних. Наявність такого житла збільшує рівень життя та зменшує подальші витрати місцевих адміністрацій на лікування та реабілітацію потенційно неблагополучних пацієнтів. Не будемо забувати про зменшення криміногенної ситуації завдяки розумній заздалегідь запланованій житловій політиці.Таким чином, інструменти житлової політики забезпечують стабільність системи охорони здоров'я в Європі. Ці практики потрібно застосовувати і в Україні. Необхідно зазначити також зворотній вплив політики охорони здоров'я на розвиток місцевого житла. Отже, плани на будівництво нових житлових районів у місті, благоустрій, розміщення промислових зон повинні бути узгоджені, зокрема із спеціалістами охорони здоров'я.Також доцільно наблизити медичних працівників та сімейних лікарів до місцевих громад на рівні сусідства та кондомініуму. Безпосередня взаємодія житлових установ і елементів галузі охорони здоров'я забезпечить профілактику захворювань та кращу реакцію на епідеміологічні загрози. Доцільно використовувати інформаційні та організаційні можливості громад: окремі житлові будинки для широкого та якісного обслуговування населення.Такі інструменти повинні використовуватися у межах багаторівневої моделі публічної житлової політики, яка буде пов'язана з системою охорони здоров'я. Отже, запропоновані інструменти спрямовані на перетворення державної або місцевої житлової політики та політики в галузі громадського здоров'я в політику прозорості, залученості багатьох сторін та їх спільної відповідальності. Окрім того, ефективна житлова політика та стабільна система громадського здоров'я взаємно збагачують одна одну і допомагають муніципалітетам створювати самодостатні екосистеми в місцевих громадах.Висновки і перспективи подальших розвідок. Нами були розроблені відповідні інструменти для стимулювання населення до участі у публічній житловій політиці та формування політики громадського здоров'я для груп населення, залежно від рівня їх самодостатньої життєдіяльності. Відповідне групування населення здійснюється з урахуванням того, що задоволення різних потреб сприяє загальній ефективності публічної житлової політики та політики громадського здоров'я. Тому необхідно забезпечити достатню різноманітність інструментів політики, які систематично інтегруються у відповідні механізми управління. На практиці ці механізми мають бути представлені у програмах із питань медичного обслуговування, які систематично накопичують різні заходи, важелі, стимули тощо. Окрім таких програм, для покращення якості життя територіальних громад доцільно вживати заходи щодо надання медичної допомоги та попередження захворювань, насамперед у багатоквартирних будинках, за підтримки об'єднань співвласників багатоквартирних будинків та інших структур самоорганізації населення. У цьому контексті встановлення рівня житлової самодостатності, а саме відповідно до запропонованих нами груп населення, дасть змогу розробити трансверсальні та ефективні підходи до публічної житлової політики та охорони здоров'я загалом. Таким чином, це є перспективним напрямом подальших досліджень.

In article the domestic legislative and regulatory documents, materials of bodies of public authority, non-governmental organizations, materials of specialized sites are considered. The article used both basic interdisciplinary and systematic approaches, methods of analysis and synthesis, modeling. The purpose of article is to develop complexes of tools to stimulate citizens' participation in formation and realization of the public housing policy and public health policy according to different levels of their housing self-sufficiency. The study proved that the categorical apparatus is being improved in the field of science "Public Administration" in the context of defining the concept of "residential self-sufficiency of the population". This is the ability of citizens, depending on their material wealth, social situation, cultural and aesthetic preference, local traditions to satisfy their basic needs for the use or possession of secure housing and land on a temporary or permanent basis. The importance of connection of public housing policy with the public health system based on the selfsufficiency of the local community has also been proven. The complexes of tools for stimulating the participation of the population in the formation and implementation of the state housing policy for groups of the population are defined, depending on the level of their housing self-sufficiency. Establishing a link between social policies for vulnerable groups of the population, the state of health of citizens and the level of their housing self-sufficiency will allow developing transversal approaches to housing construction and public health policy in general. Establishing the relationship between the state of health of citizens and the level of their living self-sufficiency will allow developing approaches to public housing policy and public health policy. ; Постановка проблеми. В Україні, як і в усьому світі, існує необхідність ретельного дослідження та вдосконалення інструментів публічної політики. Інструменти повинні покращити добробут людей та самодостатність у житловому секторі. Також доцільно дослідити взаємозв'язок між житловою самодостатністю, соціальною політикою та охороною здоров'я. Необхідно також дослідити взаємозв'язок між житловою самодостатністю та здоров'ям населення.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Всесвітня організація охорони здоров'я провела численні дослідження в галузі охорони здоров'я у містах світу. Проводиться ретельний аналіз охоплення міського населення медичними послугами, виявляються нові системні загрози щільно заселеним районам. Питання публічної політики є предметом багатьох досліджень, зокрема українських, фінських, естонських дослідників, інших вчених, а також наших статей. Усі вчені вважають, що вирішення нагальних проблем у житловій та інших сферах можливе лише за допомогою нових підходів та впровадження інноваційних інструментів. Зокрема, необхідно враховувати, що житлові проблеми в різних аспектах пов'язані зі станом здоров'я територіальних громад та є важливими чинниками сталого розвитку на відповідних територіях. Досить цікавий фінський досвід щодо скорочення витрат на лікування бездомних. Це було досягнуто внаслідок зменшення захворювань після надання їм соціального житла в межах програми "Житло в першу чергу". Заслуговує уваги також естонський досвід щодо надання соціального житла безпритульним.Виокремлення невирішених раніше частин загальної проблеми. Метою статті є розробка комплексів інструментів для стимулювання участі громадян у формуванні та реалізації публічної житлової політики та політики громадського здоров'я відповідно до різних рівнів їх житлової самодостатності.Дослідженням встановлено, що категоріальний апарат удосконалюється у галузі науки "Державне управління" в контексті визначення поняття "житлова самодостатність населення". Це здатність громадян, залежно від їх матеріального стану, соціального становища, культурних та естетичних уподобань, місцевих традицій, задовольняти свої основні потреби щодо використання чи володіння безпечним житлом та землею на тимчасовій чи постійній основі. Доведено також важливість зв'язку публічної житлової політики із системою охорони здоров'я, що базується на самодостатності місцевої громади. Визначено комплекси інструментів стимулювання участі населення у формуванні та реалізації публічної житлової політики для груп населення, залежно від рівня їх житлової самодостатності. Встановлення зв'язку між соціальною політикою для вразливих верств населення, станом здоров'я громадян та рівнем самозабезпеченості ними житлом дасть змогу розробити трансверсальні підходи до будівництва житла та політики громадського здоров'я. Встановлення взаємозв'язку між станом здоров'я громадян та рівнем їх життєвої самодостатності допоможе розробити нові підходи до публічної житлової політики та політики громадського здоров'я.Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі публічним органам влади доводиться швидко реагувати на громадські бажання у проведенні політики. Інструменти публічної житлової політики та політики громадського здоров'я повинні бути спрямовані на задоволення потреб населення.Оптимальна публічна політика передбачає швидке реагування органів державної влади на вимоги та очікування суспільства в певній галузі. Здебільшого житло є першочерговою базовою цінністю і чи не найдорожчим ліквідним активом у житті. На сьогодні згадані інструменти перебувають на початковому етапі практичної реалізації державними органами влади, тому є необхідність їх дослідження та вдосконалення. Такі інструменти повинні слугувати головній меті політики – створити умови для покращення добробуту громадян, сформулювати та підвищити їх житлову самодостатність.Необхідно також вказати на вивчення та зв'язок політики житлового господарства з політикою громадського здоров'я, оскільки якість життя залежить від рівня культури здоров'я.Цікавим є досвід Фінляндії та Естонії у сфері житлової політики та політики громадського здоров'я для порівняльного аналізу. В цих країнах спостерігається успішна довгострокова житлова політика щодо боротьби з бездомністю. Боротьба з бездомністю є одним із найважливіших аспектів поліпшення охорони здоров'я у місцевих громадах. Тому там запроваджені ефективні механізми поєднання двох публічних політик – житлової сфери та громадського здоров'я. Таким чином, досвід Фінляндії та Естонії доводить, що доцільно формувати в містах постійно функціонуючий фонд соціального житла, що збільшує конкурентоспроможність територій. Як ми бачимо, соціальне муніципальне житло створює умови для безпечного та здорового життя соціально незахищених людей та бездомних. Наявність такого житла збільшує рівень життя та зменшує подальші витрати місцевих адміністрацій на лікування та реабілітацію потенційно неблагополучних пацієнтів. Не будемо забувати про зменшення криміногенної ситуації завдяки розумній заздалегідь запланованій житловій політиці.Таким чином, інструменти житлової політики забезпечують стабільність системи охорони здоров'я в Європі. Ці практики потрібно застосовувати і в Україні. Необхідно зазначити також зворотній вплив політики охорони здоров'я на розвиток місцевого житла. Отже, плани на будівництво нових житлових районів у місті, благоустрій, розміщення промислових зон повинні бути узгоджені, зокрема із спеціалістами охорони здоров'я.Також доцільно наблизити медичних працівників та сімейних лікарів до місцевих громад на рівні сусідства та кондомініуму. Безпосередня взаємодія житлових установ і елементів галузі охорони здоров'я забезпечить профілактику захворювань та кращу реакцію на епідеміологічні загрози. Доцільно використовувати інформаційні та організаційні можливості громад: окремі житлові будинки для широкого та якісного обслуговування населення.Такі інструменти повинні використовуватися у межах багаторівневої моделі публічної житлової політики, яка буде пов'язана з системою охорони здоров'я. Отже, запропоновані інструменти спрямовані на перетворення державної або місцевої житлової політики та політики в галузі громадського здоров'я в політику прозорості, залученості багатьох сторін та їх спільної відповідальності. Окрім того, ефективна житлова політика та стабільна система громадського здоров'я взаємно збагачують одна одну і допомагають муніципалітетам створювати самодостатні екосистеми в місцевих громадах.Висновки і перспективи подальших розвідок. Нами були розроблені відповідні інструменти для стимулювання населення до участі у публічній житловій політиці та формування політики громадського здоров'я для груп населення, залежно від рівня їх самодостатньої життєдіяльності. Відповідне групування населення здійснюється з урахуванням того, що задоволення різних потреб сприяє загальній ефективності публічної житлової політики та політики громадського здоров'я. Тому необхідно забезпечити достатню різноманітність інструментів політики, які систематично інтегруються у відповідні механізми управління. На практиці ці механізми мають бути представлені у програмах із питань медичного обслуговування, які систематично накопичують різні заходи, важелі, стимули тощо. Окрім таких програм, для покращення якості життя територіальних громад доцільно вживати заходи щодо надання медичної допомоги та попередження захворювань, насамперед у багатоквартирних будинках, за підтримки об'єднань співвласників багатоквартирних будинків та інших структур самоорганізації населення. У цьому контексті встановлення рівня житлової самодостатності, а саме відповідно до запропонованих нами груп населення, дасть змогу розробити трансверсальні та ефективні підходи до публічної житлової політики та охорони здоров'я загалом. Таким чином, це є перспективним напрямом подальших досліджень.

Розглянуто особливості композиційної побудови та інтонаційної драматургії Великої симфонії до мажор Франсуа-Жозефа Госсека, вплив соціокультурних умов на творчий процес композитора. Нові умови в часи Французької революції вплинули й на жанрову систему музичного мистецтва. Ідеологічна парадигма актуалізувала найпопулярніші жанри масової культури, зокрема пісні і марші, загальні соціокультурні процеси коригували розвиток академічної культури. Прикладом такого впливу є Велика симфонія до мажор Ф.-Ж. Госсека, у якій типовий склад симфонічного оркестру замінено військовим. Особливий інструментарій значно вплинув на характер звучання симфонії та на тематизм, який «мілітаризується» і додатково підкреслює маршову природу багатьох елементів симфонії. Замість типового зіставлення героїки й лірики у головній та побічній партіях відповідно та з легким згладжуванням контрасту, завдяки тональній драматургії, композитор намагається розмити цей розподіл, надаючи твору нетипового драматургічного вирішення. У головній і побічній партіях утворюються теми нового порядку, у яких діалектично поєднуються протилежні начала як унікальний зразок інтерпретації сонатно-симфонічного жанру. Ф.-Ж. Госсек вибудовує твір, спираючись на сонатну форму, проте надає йому іншого тематичного наповнення. Незвичне поєднання інтонаційних комплексів, їх взаємодія в партитурі замість утвердження впевненої маршовості й урочистості, характерних для опусів революційної епохи, виявляють ставлення композитора до подій, під час яких створювалась симфонія. ; Relevance of the study. Although the axiom of modern scientific ideas about the musical art of the Enlightenment is the existence of three major music schools in the Western Europe (Italian, German, French), however, one of the problems of historical science remains uneven research on the dynamics of individual national genre varieties. Among the issues that still require a detailed study, is the question of the formation and development of the French model of the symphonic cycle – processes that are primarily related to the founder of the national version of the genre François-Joseph Gossec. His symphonic legacy remains as a "white spot" of contemporary musicology, therefore, the study of the characteristics of each symphony of the master and adding analytical information about them to scientific circulation becomes urgent.Main objectives of the article are to identify the features of the composition and intonational drama of the François-Joseph Gossec's Grande Symphonie in C, the definition of unique features of the composer's creative method, as well as the significance of sociocultural conditions in the composer's creative process.Methodology. The study used a comparative-historical method, which allows to reveal the common processes in Western European music art in general and in French in particular. The tasks required the application of the methodology existing in modern historical and theoretical musicology, the use of genre-style methods, comparative-typological, structural, hermeneutic, semantic and cultural analysis.Findings and conclusions. The Grande Symphonie in C was written in one of the climax periods of the French Revolution. The new sociocultural conditions that emerged at that time influenced the genre system of musical art. The new ideological paradigm highlights the most popular genres of mass culture, first of all, songs and marches. The development of academic culture at this time was corrected by the general sociocultural processes.An example of such influence is The Grande Symphonie in C by François-Joseph Gossec. It has special significance for the symphonic heritage of the French master, since it is the penultimate score in this genre. Only after 15 years – in 1809 – he will write his next and at the same time the ultimo symphony.First of all, composer switched the typical symphony orchestra to the military one. The main carriers of the themes are wooden winds due to the lack of a string group. In general, this change significantly affects both the character of the symphony's sound and the themes that are thus "militarized" and further emphasizes the march nature of many elements of the symphony.The composition of the symphony is changing due to its transformation into a one section piece. This is due to the tendency toward conciseness, and probably to the desire for greater availability of a work that could be performed in open space for the broad masses. It is built on the basis of a sonata form, which by that time was finally formed in European practice, and in the work of F.-J. Gossec received an original author's interpretation. Symphony themes is divided into three figurative spheres. The first is a typical active heroic of sonata allegro, which is often based on a complex of march intonation. In this spehere, the composer often uses ascending tiratas, marching dashed lines, emphasis on first beat of the bar, confident rising fanfare moving in the sounds of tonic chord, ascending movement in gamma, and tutti. The themes that tend to the heroic sphere are often carried out by brass instruments, or emphasized by them in the first beat. Another sign that emphasizes the marchiness of the symphony is its quadrupole.The second sphere is lyrical. The complex of expressiveness of its themes or phrases is distinguished by the timbre of wooden wind (holding either a full group or several instruments), a quiet dynamics, a soft syncopation that shifts accents from a strong beat forward to the eighth note, downward motion and "sigh" intonations, which violates the marchery rhythm, entering into confrontation with it.The third sphere, which is less noticeable, is dance. Appearance of this type is characterized by a specific rhythm, "gallant turns" and ornamented melody. This material is close to lyrical themes and shades it in some fragments of the symphony.Generally, these areas are typical for sonatas symphonic cycles. However, the feature of the Grande Symphonie in C is rethinking the role of each and their interaction, which makes the composer build a unique sample of dramatic plot even for his symphonic heritage.Elements of the lyrical sphere penetrate the first theme from the very first stages, destroying it heroic character and the typical square structure of the period. As a result, the sphere of the first theme, despite the apparent emphasis on the intonational complex of march origin, thanks to the active involvement of the intonations of the lyrical complex, acquires another content. Instead, a combination of elements of a heroic topic with a lyrical complex occurs in the second theme. The development begins with the lyrical sphere, gradually reaching the dramatic climax, which suddenly goes on a grand march. In recapitulation, there is a reduction of the first theme, therefore, the balance is eventually shifted towards march through the expansion of the final section.Instead of a typical comparison of the sphere of heroism and lyrics in the first and second themes, respectively, and with a slight smoothing of contrast due to tonal drama, the composer tries to erase this distribution, which gives the product a non-typical dramatic solution. The first and the second themes form the new order in which there is a dialectical combination of opposite principles, representing a unique example of the interpretation of the sonata symphonic genre of the composer. F.-J. Gossec builds a work based on a sonata form, but with different thematic content. Such an unusual combination of intonational complexes, as well as their interaction during the score, instead of a simple march and celebration, which would be expected for the opus of the revolutionary era, may indicate the position of the composer himself to the events of the era during which the symphony was created. ; Рассмотрены особенности композиционного построения и интонационной драматургии Большой симфонии до мажор Ф.-Ж. Госсека, раскрыто влияние социокультурных условий на творческий процесс композитора. Новые условия, сложившиеся в период Французской революции, оказали влияние на жанровую систему музыкального искусства. Идеологическая парадигма выдвинула на первый план популярные жанры массовой культуры, прежде всего, песни и марши. Развитие академической культуры в это время корректировалось общими социокультурными процессами. Примером такого влияния является Большая симфония до мажор Ф.-Ж. Госсека. В произведении состоялась замена типичного состава симфонического оркестра на военный. Особый инструментарий значительно повлиял на характер звучания симфонии, на тематизм, который таким образом «милитаризуется» и дополнительно подчёркивает маршевую природу многих элементов симфонии. Вместо типичного сопоставления сферы героики и лирики в главной и побочной партиях соответственно и с лёгким сглаживанием контраста благодаря тональной драматургии, композитор пытается размыть это распределение, что приводит к нетипичному драматургическому решению. В главной и побочной партиях образуются темы нового порядка, в которых диалектически сочетаются противоположные начала – как уникальный пример интерпретации композитором сонатно-симфонического жанра. Ф.-Ж. Госсек выстраивает произведение, опираясь на сонатную форму, однако с иным тематическим наполнением. Такое необычное сочетание интонационных комплексов, их взаимодействие в партитуре, вместо маршевости и торжества, характерных для опусов революционной эпохи, выявляет отношение композитора к событиям эпохи создания симфонии.

The article presents the results of the system analysis of the specifics, quality characteristics and system interaction of the financial component of the reproduction process and competitiveness of the enterprise in the commodity and financial markets. Generalized modern approaches to the management of enterprise competitiveness and its quality characteristics. The theoretical and methodological aspects of the formation of the financial competitiveness of enterprises are considered. The economic content is investigated and the author's interpretation of the financial competitiveness of an enterprise is reasoned. It is argued that the mechanism for ensuring the financial competitiveness of enterprises is based on the formation of its effective financial architectonics. It is determined that the interaction between the financial architectonics and the competitiveness of an enterprise follows the line: financial competitiveness - financial support for the realization of competitive advantages. The scientific prerequisites for the formation of a mechanism to ensure thefinancial competitiveness of enterprises are revealed and the sequence of stages for its creation is determined. Key words: competitiveness mechanism, financial competitiveness, financial resources, financial potential, management, enterprise. REFERENCES 1. Kriuchkova, Zh. V. (2016). Doslidzhennia sutnosti konkurentospromozhnosti ta konkurentozdatnosti ahrarnykh pidpryiemstv [Investigation of the essence of competitiveness and competitiveness of agrarian enterprises]. Ahrosvit, (7), 44-50. 2. Karavanskyi, S. (2000). Praktychnyi slovnyk synonimiv ukrainskoi movy [Practical dictionary of synonyms of the Ukrainian language]. Kyiv: Ukrainska knyha. 3. Spromozhnyi [uk.WorldwideDictionary.org]. Retrieved from https://uk.worldwidedictionary.org/спроможний. 4. Blaug, M. (2008) 100 velikih ekonomistov do Keynsa [100 great economists before Keynes]. SanktPeterburg: Ekonomikus. 5. Porter, M.E. (1997). Stratehiia konkurentsii [Strategy of competitiveness]. Kyiv: Osnovy. 6. Ansoff, I. (2001). Strategicheskoe upravlenie [Strategic management]. Sankt-Peterburg: Terra. 7. Makkonnell, K.R., Bryu S.L. (2003). Ekonomiks: printsipyi, problemyi i politika [Economics: Principles, Problems and Policies].Moskva: INFRA-M. 8. Balabanova, L.V. (2002). Marketynh [Marketing]. Donetsk. 9. Fathutdinov, R.A. (2005). Upravlenie konkurentosposobnostyu organizatsii [Management of competitiveness of the organization]. Moskva: Eksmo. 10. Pavlova, V.A. (2006). Konkurentospromozhnist pidpryiemstva: otsinka ta stratehiia zabezpechennia [Competitiveness of the company: assessment and support strategy]. Donetsk: DUEP. 11. Piddubnyi, I.O. (2004). Upravlinnia mizhnarodnoiu konkurentospromozhnistiu pidpryiemstva [Management of the international competitiveness of the enterprise]. Kharkiv: VD «INZhEK». 12. Azoev, G.L., Chelenkov A.P. (2000). Konkurentnyie preimuschestva firmyi [Competitive advantages of the company]. Moskva: Novosti. 13. Khopkyns, L. (2003). Konkurentosposobnost, ynnovatsyonnaia deiatelnost y klasteryzatsyia MSP [Competitiveness, innovation and clustering of SMEs]. Kyiv: Ecorus-Ied Consortium. Ukrayna. 14. Zhamojda, A.A. (2009). Koncepciya finansovoj konkurentosposobnosti promy'shlennogo predpriyatiya [The concept of financial competitiveness of an industrial enterprise]. Ekonomіchnij vіsnik Donbasu, (3 (17)), 85-90. 15. Kurova, G.M. (2012). Sistematizaciya determinant konkurentosposobnosti [Systematization of competitiveness determinants]. Rossijskoe predprinimatel'stvo, (1 (199)), 38-44. 16. Litovskix, A.M. (2000) Finansovy'j menedzhment [Financial management]. Taganrog: TRTU. 17. Fathutdinov, R.A. (2000) Konkurentosposobnost: ekonomika, strategiya, upravlenie [Competitiveness: economy, strategy, management]. Moskva: INFRA-M. 18. Lysiak, L. V., Hetman, D. O. (2013). Determinanty finansovoi konkurentospromozhnosti u rynkovomu seredovyshchi [Determinants of Financial Competitiveness in a Market Environment]. Visnyk DDFA. Ekonomichni nauky, (2), 112-122. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/vddfae_2013_2_15. 19. Stetsiuk, P.A. (2014). Finansova arkhitektonika zabezpechennia konkurentospromozhnosti pidpryiemstva [Financial Architecture of Ensuring Competitiveness of the Enterprise]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho tekhnichnoho universytetu silskoho hospodarstva imeni Petra Vasylenka, (150), 33-40. ; В статье приведены результаты системного анализа специфики, качественных характеристик и системного взаимодействия финансовой составляющей воспроизводственного процесса и конкурентоспособности предприятия на товарных и финансовых рынках. Обобщены современные подходы к управлению конкурентоспособностью предприятия и ее качественные характеристики. Рассмотрены теоретические и методические аспекты формирования финансовой конкурентоспособности предприятий. Исследовано экономическое содержание и аргументировано авторскую интерпретацию финансовой конкурентоспособности предприятия. Аргументировано, что механизм обеспечения финансовой конкурентоспособности предприятий основывается на формировании эффективной его финансовой архитектоники. Определено, что взаимодействие между финансовой архитектоникой и конкурентоспособностью предприятия проходит по линии: финансовая конкурентоспособность - финансовое обеспечение реализации конкурентных преимуществ. Раскрыто научные предпосылками формирования механизма обеспечения финансовой конкурентоспособности предприятий и определена последовательность этапов его создания. Ключевые слова: механизм обеспечения конкурентоспособности, финансовая конкурентоспособность, финансовые ресурсы, финансовый потенциал, управление, предприятие. Список использованной литературы1. Крючкова Ж.В. Дослідження сутності конкурентоспроможності та конкурентоздатності аграрних підприємств. Агросвіт. 2016. № 7. С. 44-50. 2. Практичний словник синонімів української мови. Київ: «Українська книга», 2000. 480 с. 3. Спроможний / Всесвітній словник української мови. URL: https://uk.worldwidedictionary.org/спроможний. 4. Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. Санкт-Петербург: Экономикус, 2008. 352 с. 5. Портер М.Е. Стратегія конкуренції / пер. з англ. А. Олійник, Р. Сільський. Київ: Основи, 1997. 390 с. 6. Ансофф И. Стратегическое управление. Санкт-Петербург: Терра, 2001. 574 с. 7. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: пер.с англ. Москва: ИНФРА-М, 2003. 983 с. 8. Балабанова Л.В. Маркетинг: підручник. Донецьк, 2002. 562 с. 9. Фатхутдинов Р.А. Управление конкурентоспособностью организации. учеб. / 2-е изд., испр. и. доп. Москва: Изд-во Эксмо, 2005. 544 с. 10. Павлова В.А. Конкурентоспроможність підприємства: оцінка та стратегія забезпечення: монографія. Донецьк:Вид-во ДУЕП, 2006. 276 с. 11. Піддубний І.О., Піддубна А.І. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: навч. посіб. / за ред. І.О. Піддубного. Харьків: ВД «ІНЖЕК», 2004. 264 с. 12. Азоев Г.Л., Челенков А.П. Конкурентные преимущества фирмы. Москва: Новости, 2000. 256 с. 13. Хопкинс Л. Конкурентоспособность, инновационная деятельность и кластеризация МСП. Киев: Ecorus-Ied Consortium. Украина. 2003. 224 с. 14. Жамойда, А.А. Концепция финансовой конкурентоспособности промышленного предприятия. Економічний вісник Донбасу. 2009. № 3 (17). С. 85-90. 15. Курова Г.М. Систематизация детерминант конкурентоспособности. Российское предпринимательство. 2012. № 1 (199). С. 38-44. 16. Литовских А.М. Финансовый менеджмент: конспект лекций. Таганрог: ТРТУ, 2000. 76 с. 17. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. Москва: ИНФРА-М, 2000. 312 с. 18. Лисяк Л. В., Гетьман Д.О. Детермінанти фінансової конкурентоспроможності у ринковому середовищі. Вісник ДДФА. Економічні науки. 2013. № 2. С. 112-122. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vddfae_2013_2_15. 19. Стецюк П.А. Фінансова архітектоніка забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. 2014. Вип. 150. С. 33-40. ; У статті наведено результати системного аналізу специфіки, якісних характеристик та системної взаємодії фінансової складової відтворювального процесу й конкурентоспроможності підприємства на товарних та фінансових ринках. Узагальнено сучасні підходи до управління конкурентоспроможністю підприємства та її якісні характеристики. Розглянуто теоретичні та методичні аспекти формування фінансової конкурентоспроможності підприємств. Досліджено економічний зміст та аргументовано авторську інтерпретацію фінансової конкурентоспроможності підприємства. Аргументовано, що механізм забезпечення фінансової конкурентоспроможності підприємств ґрунтується на формуванні ефективної його фінансової архітектоніки. Визначено, що взаємодія між фінансовою архітектонікою та конкурентоспроможністю підприємства проходить по лінії: фінансова конкурентоспроможність – фінансове забезпечення реалізації конкурентних переваг. Розкрито наукові передумовами формування механізму забезпечення фінансової конкурентоспроможності підприємств та визначено послідовність етапів його створення. Ключові слова: механізм забезпечення, конкурентоспроможність, фінансова конкурентоспроможність, фінансові ресурси, фінансовий потенціал, управління, підприємство. Список використаної літератури 1. Крючкова Ж.В. Дослідження сутності конкурентоспроможності та конкурентоздатності аграрних підприємств. Агросвіт. 2016. № 7. С. 44-50. 2. Практичний словник синонімів української мови. Київ: «Українська книга», 2000. 480 с. 3. Спроможний / Всесвітній словник української мови. URL: https://uk.worldwidedictionary.org/спроможний. 4. Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. Санкт-Петербург: Экономикус, 2008. 352 с. 5. Портер М.Е. Стратегія конкуренції / пер. з англ. А. Олійник, Р. Сільський. Київ: Основи, 1997. 390 с. 6. Ансофф И. Стратегическое управление. Санкт-Петербург: Терра, 2001. 574 с. 7. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: пер.с англ. Москва: ИНФРА-М, 2003. 983 с. 8. Балабанова Л.В. Маркетинг: підручник. Донецьк, 2002. 562 с. 9. Фатхутдинов Р.А. Управление конкурентоспособностью организации. учеб. / 2-е изд., испр. и. доп. Москва: Изд-во Эксмо, 2005. 544 с. 10. Павлова В.А. Конкурентоспроможність підприємства: оцінка та стратегія забезпечення: монографія. Донецьк:Вид-во ДУЕП, 2006. 276 с. 11. Піддубний І.О., Піддубна А.І. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: навч. посіб. / за ред. І.О. Піддубного. Харьків: ВД «ІНЖЕК», 2004. 264 с. 12. Азоев Г.Л., Челенков А.П. Конкурентные преимущества фирмы. Москва: Новости, 2000. 256 с. 13. Хопкинс Л. Конкурентоспособность, инновационная деятельность и кластеризация МСП. Киев: Ecorus-Ied Consortium. Украина. 2003. 224 с. 14. Жамойда, А.А. Концепция финансовой конкурентоспособности промышленного предприятия. Економічний вісник Донбасу. 2009. № 3 (17). С. 85-90. 15. Курова Г.М. Систематизация детерминант конкурентоспособности. Российское предпринимательство. 2012. № 1 (199). С. 38-44. 16. Литовских А.М. Финансовый менеджмент: конспект лекций. Таганрог: ТРТУ, 2000. 76 с. 17. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. Москва: ИНФРА-М, 2000. 312 с. 18. Лисяк Л. В., Гетьман Д.О. Детермінанти фінансової конкурентоспроможності у ринковому середовищі. Вісник ДДФА. Економічні науки. 2013. № 2. С. 112-122. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vddfae_2013_2_15. 19. Стецюк П.А. Фінансова архітектоніка забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. 2014. Вип. 150. С. 33-40.