Suchergebnisse

У статті представлені події після переможного завершення Другої світової війни, коли населення радянської України мало б почати мирне життя сподіваючись, що найважче і найстрашніше вже позаду. Однак, цьому не судилося бути. Реальні життєві обставини розвіяли всі мрії про щасливе майбутнє. Черговим випробуванням став голод.Голод в Україні 1946-1947 рр. був викликаний різними факторами. В першу чергу це була спланована акція радянської влади по вилученню залишків зерна в селян для надання допомоги «братнім народам» із соціалістичного табору та відбудови промисловості, відновлення військово-промислового комплексу. Другою причиною стала післявоєнна розруха, яка спричинила руйнування всіх ланок господарства України. По-третє – сильна посуха, яка остаточно підірвала розорене сільське господарство.Хлібозаготівельні плани 1946-1947 рр. для України були нереальними, однак партійна верхівка вилучала хліб з села адміністративно-командними методами. В результаті, коли плани були виконані лише на 62,4%, влада вдалася до репресій. Керівництво на місцях звинувачувалось в саботажі та «антибільшовицькому ставленні до хлібозаготівель».Залишившись без зерна, населення почало голодувати. Свого апогею голод досягнув узимку та навесні 1947 р. Голодування охопило майже всі українські території. Найбільше постраждали південні регіони України.Старанно приховувана, в радянські часи, трагічна сторінка історії українського народу відкриває перед дослідниками жахливі історичні факти. Як відомо, тоталітарний сталінський режим за одну тільки згадку про голод нещадно карав, кваліфікуючи такі дії як поширення наклепницьких вигадок про радянську владу. З пам'яті людей протягом багатьох років всіляко витруювалась спогади про безвинно загиблих. Особливо незахищеними в роки страшного голоду били діти. Малих дітей, як і людей похилого віку, голод не щадив. Заради того, щоб зберегти життя своєї дитини матері відвозили їх до міста і залишали на вокзалах, у під'їздах житлових будинків, на ґанках лікарень, ясел, дитсадків, дитячих будинків. Попри намагання батьків усіма засобами, часто ціною власного життя, захистити своїх дітей від голодної смерті, позбавлені упродовж тривалого часу будь-якої їжі, діти, крім нестерпних фізичних тортур, зазнавали моральних страждань. В статті представлені архівні матеріали, які містять інформацію про те, що допомога голодуючим дітям Півдня України почала надходити лише з 15 січня 1947 р., коли значна частина дітей вже захворіла на дистрофію. Відкриті нові дитячі будинки виявилися нездатними прийняти тисячі безпритульних дітей області. За оцінками різних істориків у роки Голодомору голодною смертю померло від 1,5 до 4 млн. дітей. А ті, що вижили, виросли і через десятиліття розказали нащадкам про злочин геноциду, однак на все життя лишилися у неофіційному і невизнаному в Україні статусі «жертви Голодомору». ; The article presents the events that took place after the victorious end of the Second World War, when the population of Soviet Ukraine had to start a peaceful life hoping that the hardest and the worst was over. However, this was not destined to be.Real life circumstances dispelled all dreams of a happy future. Another test for Ukrainian people was famine.The famine in Ukraine in 1946-1947 was caused by various factors. First of all, it was a planned action of the Soviet authorities in order to remove the remnants of grain from the peasants to help the «fraternal nations» from the socialist camp and to rebuild industry, to restore the military-industrial complex. The second reason was the post-war devastation, which led to the destruction of all parts of Ukraine's economy. Third reason was a severe drought that finally undermined ruined agriculture.The grain procurement plans of 1946-1947 were unrealistic for Ukraine, but the party leadership withdrew bread from the village by administrative-command methods. As a result, when the plans were fulfilled by only 62.4%, the authorities resorted to repression. The local leadership was accused of sabotage and «anti-Bolshevik attitude to grain procurement. »The population began to starve because people were left without grain. The famine reached its apogee in the winter and spring of 1947. The famine covered almost all Ukrainian territories. The southern regions of Ukraine suffered the most from famine.This tragic page of the history of the Ukrainian people, which was carefully hidden in Soviet times, reveals to investigators terrible historical facts. As is well known, the totalitarian Stalinist regime punished people mercilessly for the mere mention of famine, describing such actions as the spread of slanderous fabrications about Soviet power. Memories of those who died innocently had been erased from people's memory for many years.Children were especially vulnerable during the years of terrible famine. Young children, as well as elderly people, were not spared by famine. In order to save the life of their child, mothers took them to the city and left them at railway stations, on the porches of residential buildings and on the front steps of hospitals, nurseries, kindergartens, orphanages.Parents tried, by all means, often at the cost of their own lives, to protect their children from starvation. Despite their efforts, children were deprived of any food for a long time and in addition to unbearable physical torture, underwent moral suffering. They did not understand why their mother did not want to feed them, because they want to eat so much, and their father, always so strong, allowed strangers to take everything out of their yard.According to various historians, between 1.5 and 4 million children died of starvation during the Holodomor. And those who survived, grew up and told their descendants about the crime of genocide decades later. They remained for life in the unofficial and unrecognized in Ukraine status of «victims of the Holodomor».Key words: famine, communist construction, orphanages, homelessness, charity.

У статті представлені події після переможного завершення Другої світової війни, коли населення радянської України мало б почати мирне життя сподіваючись, що найважче і найстрашніше вже позаду. Однак, цьому не судилося бути. Реальні життєві обставини розвіяли всі мрії про щасливе майбутнє. Черговим випробуванням став голод.Голод в Україні 1946-1947 рр. був викликаний різними факторами. В першу чергу це була спланована акція радянської влади по вилученню залишків зерна в селян для надання допомоги «братнім народам» із соціалістичного табору та відбудови промисловості, відновлення військово-промислового комплексу. Другою причиною стала післявоєнна розруха, яка спричинила руйнування всіх ланок господарства України. По-третє – сильна посуха, яка остаточно підірвала розорене сільське господарство.Хлібозаготівельні плани 1946-1947 рр. для України були нереальними, однак партійна верхівка вилучала хліб з села адміністративно-командними методами. В результаті, коли плани були виконані лише на 62,4%, влада вдалася до репресій. Керівництво на місцях звинувачувалось в саботажі та «антибільшовицькому ставленні до хлібозаготівель».Залишившись без зерна, населення почало голодувати. Свого апогею голод досягнув узимку та навесні 1947 р. Голодування охопило майже всі українські території. Найбільше постраждали південні регіони України.Старанно приховувана, в радянські часи, трагічна сторінка історії українського народу відкриває перед дослідниками жахливі історичні факти. Як відомо, тоталітарний сталінський режим за одну тільки згадку про голод нещадно карав, кваліфікуючи такі дії як поширення наклепницьких вигадок про радянську владу. З пам'яті людей протягом багатьох років всіляко витруювалась спогади про безвинно загиблих. Особливо незахищеними в роки страшного голоду били діти. Малих дітей, як і людей похилого віку, голод не щадив. Заради того, щоб зберегти життя своєї дитини матері відвозили їх до міста і залишали на вокзалах, у під'їздах житлових будинків, на ґанках лікарень, ясел, дитсадків, дитячих будинків. Попри намагання батьків усіма засобами, часто ціною власного життя, захистити своїх дітей від голодної смерті, позбавлені упродовж тривалого часу будь-якої їжі, діти, крім нестерпних фізичних тортур, зазнавали моральних страждань. В статті представлені архівні матеріали, які містять інформацію про те, що допомога голодуючим дітям Півдня України почала надходити лише з 15 січня 1947 р., коли значна частина дітей вже захворіла на дистрофію. Відкриті нові дитячі будинки виявилися нездатними прийняти тисячі безпритульних дітей області. За оцінками різних істориків у роки Голодомору голодною смертю померло від 1,5 до 4 млн. дітей. А ті, що вижили, виросли і через десятиліття розказали нащадкам про злочин геноциду, однак на все життя лишилися у неофіційному і невизнаному в Україні статусі «жертви Голодомору». ; The article presents the events that took place after the victorious end of the Second World War, when the population of Soviet Ukraine had to start a peaceful life hoping that the hardest and the worst was over. However, this was not destined to be.Real life circumstances dispelled all dreams of a happy future. Another test for Ukrainian people was famine.The famine in Ukraine in 1946-1947 was caused by various factors. First of all, it was a planned action of the Soviet authorities in order to remove the remnants of grain from the peasants to help the «fraternal nations» from the socialist camp and to rebuild industry, to restore the military-industrial complex. The second reason was the post-war devastation, which led to the destruction of all parts of Ukraine's economy. Third reason was a severe drought that finally undermined ruined agriculture.The grain procurement plans of 1946-1947 were unrealistic for Ukraine, but the party leadership withdrew bread from the village by administrative-command methods. As a result, when the plans were fulfilled by only 62.4%, the authorities resorted to repression. The local leadership was accused of sabotage and «anti-Bolshevik attitude to grain procurement. »The population began to starve because people were left without grain. The famine reached its apogee in the winter and spring of 1947. The famine covered almost all Ukrainian territories. The southern regions of Ukraine suffered the most from famine.This tragic page of the history of the Ukrainian people, which was carefully hidden in Soviet times, reveals to investigators terrible historical facts. As is well known, the totalitarian Stalinist regime punished people mercilessly for the mere mention of famine, describing such actions as the spread of slanderous fabrications about Soviet power. Memories of those who died innocently had been erased from people's memory for many years.Children were especially vulnerable during the years of terrible famine. Young children, as well as elderly people, were not spared by famine. In order to save the life of their child, mothers took them to the city and left them at railway stations, on the porches of residential buildings and on the front steps of hospitals, nurseries, kindergartens, orphanages.Parents tried, by all means, often at the cost of their own lives, to protect their children from starvation. Despite their efforts, children were deprived of any food for a long time and in addition to unbearable physical torture, underwent moral suffering. They did not understand why their mother did not want to feed them, because they want to eat so much, and their father, always so strong, allowed strangers to take everything out of their yard.According to various historians, between 1.5 and 4 million children died of starvation during the Holodomor. And those who survived, grew up and told their descendants about the crime of genocide decades later. They remained for life in the unofficial and unrecognized in Ukraine status of «victims of the Holodomor».Key words: famine, communist construction, orphanages, homelessness, charity.

This is an examination of the consequences of Japan's rapid industrialization upon interpersonal relations. Based upon current theories of Western experiences with modernization, these studies show that the Eastern changes do not conform to Western patterns.Originally published in 1971.The Princeton Legacy Library uses the latest print-on-demand technology to again make available previously out-of-print books from the distinguished backlist of Princeton University Press. These paperback editions preserve the original texts of these important books while presenting them in durable paperback editions. The goal of the Princeton Legacy Library is to vastly increase access to the rich scholarly heritage found in the thousands of books published by Princeton University Press since its founding in 1905