Suchergebnisse

Background. Today, an incidence and a mortality of incurable chronic diseases is increasing in the world, growing the relevance of Palliative and Hospice Care (PHC) systems and services creating and developing. The unfavorable medical and demographic situation in Ukraine requires a substantiation and implementation of an affordable, high-quality and effective PHC System that requires of health care providers of all levels involving, interagency and intersectoral coordination and cooperation in the PHC delivery. The purpose was to substantiate the optimal functional and organizational model of specialized PHC providing to the population in Ukraine. Materials and methods. Medical statistics, national and international scientific literature, results of sociological research were used in the work; methods of systematic and structural-functional analysis, medical cartography, biblio-semantic, statistical and sociological methods of research were applied in the work. Results. The optimum functional and organizational model of specialized PHC providing to the population in Ukraine is substantiated, in particular the health care providers involved in specialized PHC providing and their tasks were defined. Conclusions. 1. A medical and social analysis of morbidity and mortality rates and medical and demographic data shows high mortality rate from malignant neoplasms and severe complications of chronic noncommunicable diseases, rapid aging of the population in Ukraine, which determine the high need of the population in PHC. This requires the substantiation and development of an accessible, high-quality and efficient PHC System based on innovative multidisciplinary, interagency and intersectoral approaches, which requires the coordination of the work of institutions that subordinated to different ministries and departments, involvement in PHC providing and social care for palliative patients of health care providers of all levels and social care institutions. 2. A systematic analysis of the PHC worldwide experience in many countries around the world, the recommendations of WHO, the European Association for Palliative Care (EAPC) and other reputable international professional organizations, allows us to propose a three-levels model of PHC System in Ukraine: 1) Palliative care approach or primary PHC; 2) General palliative care; 3) Specialized PHC (hospice or end-of-life care). This was the basis of the developed of the PHC System delivery to the population in Ukraine concept. 3. It is grounded, developed and tested at the level of the innovative components of the functional and organizational model of specialized PHC that based on a patient-family-oriented paradigm, a multidisciplinary, interagency and intersectoral approach at all levels of health care delivery that meets current international standards and norms, to integrate PHC into the Health Care System, the continuity of its delivery, and feedback through the involvement and cooperation of health care providers and social care institutions, public and charitable organizations, patients and their families. 4. The functional and organizational model of specialized PHC providing to the population in Ukraine is a high-tech, highly professional component of the Healthcare System, which requires modern high-tech equipment and effective medicines, special professional training and continuous professional development and motivation of the staff, appropriate legal framework and, of course, proper financial and political support of the Government of Ukraine, regional and local authorities and the interest and support of the whole society. ; Актуальность. Сегодня в мире растет распространенность и смертность населения от инкурабельные хронических заболеваний, что увеличивает актуальность создания и развития систем и служб оказания паллиативной и хосписной помощи (ПХП) населению. Неблагоприятная медико-демографическая ситуация в Украине требует обоснования и внедрения системы доступной, качественной и эффективной ПХП, что требует привлечения к оказанию ПХП медицинских работников учреждений здравоохранения (УЗ) всех уровней медицинской помощи, межведомственной и межсекторальной координации и сотрудничества. Цель работы: обосновать оптимальную функционально-организационная модель оказания специализированной ПХП населению в Украине. Материалы и методы. В работе были использованы данные медицинской статистики, национальная и международная научная литература, результаты социологического исследования; применены методы системного и структурно-функционального анализа, медицинской картографии, библиосемантический, статистический и социологический методы исследования. Результаты. Обоснована оптимальная функционально-организационная модель оказания специализированной ПХП населению в Украине, в частности определены учреждения, которые привлекаются к оказанию специализированной ПХП, и их задачи. Выводы. 1. Медико-социальный анализ показателей заболеваемости, смертности и медико-демографических данных свидетельствует о высоком уровне смертности от злокачественных новообразований (ЗН) и тяжелых осложнений хронических неинфекционных заболеваний (ХНИЗ), быстрое постарение населения в Украине, определяющих высокую потребность населения в ПХП. Указанное требует создания и развития системы доступной, качественной и эффективной ПХП, основанной на инновационных мультидисциплинарных, межведомственных и межсекторальных подходах, что требует координации работы учреждений, подчиненных различным министерствам и ведомствам, привлечения к оказанию ПХП и социальной услуги по паллиативному уходу (СУПУ) медицинских работников УЗ всех уровней медицинской помощи и работников учреждений социальной защиты населения. 2. Системный анализ мирового опыта внедрения ПХП во многих странах мира, рекомендаций ВОЗ, Европейской Ассоциации паллиативной помощи (ЕАРС) и других авторитетных международных профессиональных организаций позволяет предложить внедрить в Украине трехуровневую модель системы оказания ПХП: 1) Паллиативный подход или первичная ПХП; 2) Общая паллиативная помощь; 3) Специализированная ПХП (хосписная помощь или «помощь в конце жизни» - «end of life care». Отмеченное выше было положено в основу разработанной концепции системы оказания ПХП населению в Украине. 3. Обоснована, разработана и апробирована на уровне отдельных инновационных составляющих функционально-организационная модель специализированной ПХП, основой которой является пациент-семья-ориентированная парадигма, мультидисциплинарный, межведомственный и межсекторальный подход на всех уровнях оказания медицинской помощи, которая соответствует современным международным стандартам и нормам. Это обеспечит интеграцию ПХП в систему здравоохранения, непрерывность и преемственность ее оказания и обратная связь путем привлечения и сотрудничества учреждений здравоохранения и учреждений социальной защиты населения, общественных и благотворительных организаций, пациентов и их семей. 4. Предложенная функционально-организационная модель специализированной ПХП представляет собой наукоемкую высокопрофессиональную составляющую здравоохранения, требует современного высокотехнологичного оборудования и эффективных лекарственных средств, специальной профессиональной подготовки, безпрерывого профессионального развития и мотивации кадров, соответствующей нормативно-правовой базы и, безусловно, надлежащего финансового обеспечения и политической поддержки Правительства Украины, региональных и местных органов власти, заинтересованности и поддержки всего общества. ; Актуальність. Сьогодні у світі зростає поширеність і смертність населення від інкурабельних хронічних захворювань, що збільшує актуальність створення і розвитку систем і служб надання паліативної і хоспісної допомоги (ПХД) населенню. Несприятлива медико-демографічна ситуація в Україні вимагає обґрунтування і впровадження системи доступної, якісної і ефективної ПХД, що потребує залучення до надання ПХД медичних працівників закладів охорони здоров'я (ЗОЗ) усіх рівнів медичної допомоги, міжвідомчої та міжсекторальної координації і співпраці. Мета роботи: обґрунтувати оптимальну функціонально-організаційну модель надання спеціалізованої ПХД населенню в Україні. Матеріали та методи. У роботі були використані дані медичної статистики, національна та міжнародна наукова література, результати соціологічного дослідження; застосовані методи системного та структурно-функціонального аналізу, медичної картографії, бібліосемантичний, статистичний і соціологічний методи дослідження. Результати. Обґрунтована оптимальна функціонально-організаційна модель надання спеціалізованої ПХД населенню в Україні, зокрема визначені заклади, що залучаються до надання спеціалізованої ПХД, та їх завдання. Висновки. 1. Медико-соціальний аналіз показників захворюваності і смертності та медико-демографічних даних свідчить про високий рівень смертності від злоякісних новоутворень (ЗН) і тяжких ускладнень хронічних неінфекційних захворювань (ХНІЗ), швидке постаріння населення в Україні, що визначають високу потребу населення у ПХД. Зазначене вимагає створення і розвитку системи доступної, якісної і ефективної ПХД, заснованої на інноваційних мультидисциплінарних, міжвідомчих та міжсекторальних підходах, що потребує координації роботи закладів, підпорядкованих різним міністерствам і відомствам, залучення до надання ПХД та соціальної послуги з паліативного догляду (СППД) медичних працівників ЗОЗ усіх рівнів медичної допомоги та працівників закладів соціального захисту населення. 2. Системний аналіз світового досвіду впровадження ПХД у багатьох країнах світу, рекомендацій ВООЗ, Європейської Асоціації паліативної допомоги (ЕАРС) та інших авторитетних міжнародних фахових організацій дозволяє пропонувати впроваджувати в Україні трирівневу модель системи надання ПХД: 1) Паліативний підхід або первинна ПХД; 2) Загальна паліативна допомога; 3) Спеціалізована ПХД (хоспісна допомога або «допомога наприкiнцi життя» – «end of life care». Зазначене було покладено в основу розробленої концепції системи надання ПХД населенню в Україні. 3. Обґрунтовано, розроблено та апробовано на рівні окремих інноваційних складових функціонально-організаційну модель спеціалізованої ПХД, основою якої є пацієнт-сім'я-орієнтована парадигма, мультидисциплінарний, міжвідомчий і міжсекторальний підхід на усіх рівнях надання медичної допомоги, що відповідає сучасним міжнародним стандартам і нормам. Це забезпечить інтеграцію ПХД в систему охорони здоров'я, безперервність та наступність її надання і зворотний зв'язок шляхом залучення і співпраці закладів охорони здоров'я і установ соціального захисту населення, громадських і благодійних організацій, пацієнтів і їх родин. 4. Запропонована функціонально-організаційна модель спеціалізованої ПХД являє собою наукоємну високопрофесійну складову охорони здоров'я, що потребує сучасного високотехнологічного обладнання та ефективних лікарських засобів, спеціальної професійної підготовки, безперервного професійного розвитку і мотивації кадрів, відповідної нормативно-правової бази і, безумовно, належного фінансового забезпечення і політичної підтримки Уряду України, регіональних і місцевих органів влади та зацікавленості і підтримки усього суспільства.

Background. Today, an incidence and a mortality of incurable chronic diseases is increasing in the world, growing the relevance of Palliative and Hospice Care (PHC) systems and services creating and developing. The unfavorable medical and demographic situation in Ukraine requires a substantiation and implementation of an affordable, high-quality and effective PHC System that requires of health care providers of all levels involving, interagency and intersectoral coordination and cooperation in the PHC delivery. The purpose was to substantiate the optimal functional and organizational model of specialized PHC providing to the population in Ukraine. Materials and methods. Medical statistics, national and international scientific literature, results of sociological research were used in the work; methods of systematic and structural-functional analysis, medical cartography, biblio-semantic, statistical and sociological methods of research were applied in the work. Results. The optimum functional and organizational model of specialized PHC providing to the population in Ukraine is substantiated, in particular the health care providers involved in specialized PHC providing and their tasks were defined. Conclusions. 1. A medical and social analysis of morbidity and mortality rates and medical and demographic data shows high mortality rate from malignant neoplasms and severe complications of chronic noncommunicable diseases, rapid aging of the population in Ukraine, which determine the high need of the population in PHC. This requires the substantiation and development of an accessible, high-quality and efficient PHC System based on innovative multidisciplinary, interagency and intersectoral approaches, which requires the coordination of the work of institutions that subordinated to different ministries and departments, involvement in PHC providing and social care for palliative patients of health care providers of all levels and social care institutions. 2. A systematic analysis of the PHC worldwide experience in many countries around the world, the recommendations of WHO, the European Association for Palliative Care (EAPC) and other reputable international professional organizations, allows us to propose a three-levels model of PHC System in Ukraine: 1) Palliative care approach or primary PHC; 2) General palliative care; 3) Specialized PHC (hospice or end-of-life care). This was the basis of the developed of the PHC System delivery to the population in Ukraine concept. 3. It is grounded, developed and tested at the level of the innovative components of the functional and organizational model of specialized PHC that based on a patient-family-oriented paradigm, a multidisciplinary, interagency and intersectoral approach at all levels of health care delivery that meets current international standards and norms, to integrate PHC into the Health Care System, the continuity of its delivery, and feedback through the involvement and cooperation of health care providers and social care institutions, public and charitable organizations, patients and their families. 4. The functional and organizational model of specialized PHC providing to the population in Ukraine is a high-tech, highly professional component of the Healthcare System, which requires modern high-tech equipment and effective medicines, special professional training and continuous professional development and motivation of the staff, appropriate legal framework and, of course, proper financial and political support of the Government of Ukraine, regional and local authorities and the interest and support of the whole society. ; Актуальность. Сегодня в мире растет распространенность и смертность населения от инкурабельные хронических заболеваний, что увеличивает актуальность создания и развития систем и служб оказания паллиативной и хосписной помощи (ПХП) населению. Неблагоприятная медико-демографическая ситуация в Украине требует обоснования и внедрения системы доступной, качественной и эффективной ПХП, что требует привлечения к оказанию ПХП медицинских работников учреждений здравоохранения (УЗ) всех уровней медицинской помощи, межведомственной и межсекторальной координации и сотрудничества. Цель работы: обосновать оптимальную функционально-организационная модель оказания специализированной ПХП населению в Украине. Материалы и методы. В работе были использованы данные медицинской статистики, национальная и международная научная литература, результаты социологического исследования; применены методы системного и структурно-функционального анализа, медицинской картографии, библиосемантический, статистический и социологический методы исследования. Результаты. Обоснована оптимальная функционально-организационная модель оказания специализированной ПХП населению в Украине, в частности определены учреждения, которые привлекаются к оказанию специализированной ПХП, и их задачи. Выводы. 1. Медико-социальный анализ показателей заболеваемости, смертности и медико-демографических данных свидетельствует о высоком уровне смертности от злокачественных новообразований (ЗН) и тяжелых осложнений хронических неинфекционных заболеваний (ХНИЗ), быстрое постарение населения в Украине, определяющих высокую потребность населения в ПХП. Указанное требует создания и развития системы доступной, качественной и эффективной ПХП, основанной на инновационных мультидисциплинарных, межведомственных и межсекторальных подходах, что требует координации работы учреждений, подчиненных различным министерствам и ведомствам, привлечения к оказанию ПХП и социальной услуги по паллиативному уходу (СУПУ) медицинских работников УЗ всех уровней медицинской помощи и работников учреждений социальной защиты населения. 2. Системный анализ мирового опыта внедрения ПХП во многих странах мира, рекомендаций ВОЗ, Европейской Ассоциации паллиативной помощи (ЕАРС) и других авторитетных международных профессиональных организаций позволяет предложить внедрить в Украине трехуровневую модель системы оказания ПХП: 1) Паллиативный подход или первичная ПХП; 2) Общая паллиативная помощь; 3) Специализированная ПХП (хосписная помощь или «помощь в конце жизни» - «end of life care». Отмеченное выше было положено в основу разработанной концепции системы оказания ПХП населению в Украине. 3. Обоснована, разработана и апробирована на уровне отдельных инновационных составляющих функционально-организационная модель специализированной ПХП, основой которой является пациент-семья-ориентированная парадигма, мультидисциплинарный, межведомственный и межсекторальный подход на всех уровнях оказания медицинской помощи, которая соответствует современным международным стандартам и нормам. Это обеспечит интеграцию ПХП в систему здравоохранения, непрерывность и преемственность ее оказания и обратная связь путем привлечения и сотрудничества учреждений здравоохранения и учреждений социальной защиты населения, общественных и благотворительных организаций, пациентов и их семей. 4. Предложенная функционально-организационная модель специализированной ПХП представляет собой наукоемкую высокопрофессиональную составляющую здравоохранения, требует современного высокотехнологичного оборудования и эффективных лекарственных средств, специальной профессиональной подготовки, безпрерывого профессионального развития и мотивации кадров, соответствующей нормативно-правовой базы и, безусловно, надлежащего финансового обеспечения и политической поддержки Правительства Украины, региональных и местных органов власти, заинтересованности и поддержки всего общества. ; Актуальність. Сьогодні у світі зростає поширеність і смертність населення від інкурабельних хронічних захворювань, що збільшує актуальність створення і розвитку систем і служб надання паліативної і хоспісної допомоги (ПХД) населенню. Несприятлива медико-демографічна ситуація в Україні вимагає обґрунтування і впровадження системи доступної, якісної і ефективної ПХД, що потребує залучення до надання ПХД медичних працівників закладів охорони здоров'я (ЗОЗ) усіх рівнів медичної допомоги, міжвідомчої та міжсекторальної координації і співпраці. Мета роботи: обґрунтувати оптимальну функціонально-організаційну модель надання спеціалізованої ПХД населенню в Україні. Матеріали та методи. У роботі були використані дані медичної статистики, національна та міжнародна наукова література, результати соціологічного дослідження; застосовані методи системного та структурно-функціонального аналізу, медичної картографії, бібліосемантичний, статистичний і соціологічний методи дослідження. Результати. Обґрунтована оптимальна функціонально-організаційна модель надання спеціалізованої ПХД населенню в Україні, зокрема визначені заклади, що залучаються до надання спеціалізованої ПХД, та їх завдання. Висновки. 1. Медико-соціальний аналіз показників захворюваності і смертності та медико-демографічних даних свідчить про високий рівень смертності від злоякісних новоутворень (ЗН) і тяжких ускладнень хронічних неінфекційних захворювань (ХНІЗ), швидке постаріння населення в Україні, що визначають високу потребу населення у ПХД. Зазначене вимагає створення і розвитку системи доступної, якісної і ефективної ПХД, заснованої на інноваційних мультидисциплінарних, міжвідомчих та міжсекторальних підходах, що потребує координації роботи закладів, підпорядкованих різним міністерствам і відомствам, залучення до надання ПХД та соціальної послуги з паліативного догляду (СППД) медичних працівників ЗОЗ усіх рівнів медичної допомоги та працівників закладів соціального захисту населення. 2. Системний аналіз світового досвіду впровадження ПХД у багатьох країнах світу, рекомендацій ВООЗ, Європейської Асоціації паліативної допомоги (ЕАРС) та інших авторитетних міжнародних фахових організацій дозволяє пропонувати впроваджувати в Україні трирівневу модель системи надання ПХД: 1) Паліативний підхід або первинна ПХД; 2) Загальна паліативна допомога; 3) Спеціалізована ПХД (хоспісна допомога або «допомога наприкiнцi життя» – «end of life care». Зазначене було покладено в основу розробленої концепції системи надання ПХД населенню в Україні. 3. Обґрунтовано, розроблено та апробовано на рівні окремих інноваційних складових функціонально-організаційну модель спеціалізованої ПХД, основою якої є пацієнт-сім'я-орієнтована парадигма, мультидисциплінарний, міжвідомчий і міжсекторальний підхід на усіх рівнях надання медичної допомоги, що відповідає сучасним міжнародним стандартам і нормам. Це забезпечить інтеграцію ПХД в систему охорони здоров'я, безперервність та наступність її надання і зворотний зв'язок шляхом залучення і співпраці закладів охорони здоров'я і установ соціального захисту населення, громадських і благодійних організацій, пацієнтів і їх родин. 4. Запропонована функціонально-організаційна модель спеціалізованої ПХД являє собою наукоємну високопрофесійну складову охорони здоров'я, що потребує сучасного високотехнологічного обладнання та ефективних лікарських засобів, спеціальної професійної підготовки, безперервного професійного розвитку і мотивації кадрів, відповідної нормативно-правової бази і, безумовно, належного фінансового забезпечення і політичної підтримки Уряду України, регіональних і місцевих органів влади та зацікавленості і підтримки усього суспільства.

В даній статті розкрито особливості підвищення якості молочної продукції товаровиробників України згідно Європейських стандартів якості. Здійснено аналіз відповідності молоко-сировини товаровиробників високим стандартам забезпеченості та якості, які являються нормою для провідних виробників світу, досліджено якість молоко-сировини закупленого переробними підприємствами від аграрних підприємств та ціновий механізм молокопереробних підприємств. За результатами досліджень виявлено, що найважливішими проблемами в Україні на ринку молочної продукції є недостатність пропозиції молока та переважною мірою низька його конкурентоспроможність та якість. Проведено комплексну оцінку виробництва молочної продукції підприємствами України і виявлено, що представлені підприємства мають потенціал щодо виробництва молоко-сировини, проте потребують інвестицій та державної допомоги. Встановлено, що ефективність молочних фермерів залежить від конкурентоспроможності продуктів, пропонованих споживачам. Оцінка конкурентоспроможності сировинного молока необхідна для прийняття обґрунтованих рішень щодо виробництва та реалізації молочної продукції в Україні та за кордоном, зменшення закупівлі аналогічної імпортної продукції з підвищення якості та конкурентоспроможності продукції у виробників сировини. Доведено, що національний ринок молока можливо утримати лише високоефективним товаровиробникам, які мають можливість створювати всі необхідні технологічні умови для його виробництва, та вести постійний контроль щодо його якості, а також необхідно взяти напрям на створення високотоварних та технологічних молочних ферм, які б відповідали сучасним вимогам виробництва молока. Кооперація сільськогосподарських підприємств, організація сімейних ферм і переробників молочної сировини, з урахуванням досвіду розвинутих країн світу, вирішить проблему виробництва якісної молочної сировини і дасть можливість отримати їй прибутки. ; These scientists point out that the market situation in Ukraine is favorable for the dairy industry functioning and the country has the appropriate prerequisites for its development: favorable climate, large areas of agricultural land, soil fertility, historical experience in farming, qualified staff and significant dairy market capacity. However, the authors reveal the presence of significant problems in the development of Ukrainian dairy subcomplex enterprises which requires further research in the industry development in the current conditions. The aim of the paper is to analyze and assess the main factors of raw milk competitiveness in accordance with the European quality requirements on the dairy complex of Ukraine, as well as analyze the problems of its development and ways to solve them.Currently, dairy enterprises production in Ukraine meet the high quality standards of the EU only partially. Therefore, the main task for Ukrainian producers is to ensure the high quality of both raw milk and the processed products. In addition, antibiotics and palm oil, pesticides, plant substitutes, milk substitution with water, etc. must be excluded from dairy products. According to the statistics, the total consumption fund in Ukraine, including exports and imports, is 9.33 million tons of milk. If we divide this figure by 42 million people of Ukraine, we get 221 kg of milk per capita. But if we divide the real figures - 6.68 million tons - by the real figure for the Ukrainian population - 36 million people - we will see that the consumption level is much lower - 185 kg per capita. Milk production decreased by almost 3.6% in Ukraine during the year. This drop was the most noticeable in cream and butter production, so it is not surprising that this niche was quickly filled by the importers.But what impedes Ukrainian milk industry development in the domestic market and its entering the foreign market? The only reason is low level of milk production. In Ukraine, the volumes in 2019 fell below 10 million tons for the first time. These data are confirmed by the recently published "Forecast of milk production in Ukraine by 2030: methods and calculations" submitted by Olha Kozak, a researcher at the Department of Economics of Agricultural Production and International Integration of the National Research Center "Institute of Agrarian Economics". According to the expert, the internal shortage of the product in 2019 was indicated primarily by the growth of the purchase price for raw milk, which for the last three months of 2019 was almost in line with the world prices or 10-15% higher than in the previous year. In October 2019, the price reached the maximum in hryvnia for the period of Ukraine's independence. Some experts in this field claim that our milk is more expensive than in Belgium, and this is nonsense.The experts predict a record decline in raw materials for 2020. In 2020, these processes will only intensify, causing structural changes in all components of the dairy food system. The situation will also be complicated by the abolition of the Second Grade milk since January 1, 2020, which is provided by the new DSTU "3662: 2018" Raw cow's milk. Specifications". This implies that processing companies will not receive about 1 million tons of second-grade milk.Dairy food producers are embarrassed as they can not compete with the UE plants in terms of prices. Recently, which was attended by Vadym Chagarovsky, the Chairman of the Board of Directors of the Dairy Enterprises Union spoke at the Forum Dairy Business 2019 held in Kyiv. The expert claimed that it is necessary to work out a special development strategy for the period until 2025 in order to save the industry. The document will provide for a change in marketing strategies and, in particular, the definition of target export markets.Currently, Ukraine has implemented a system of food safety and quality control focused on the ultimate result. That is, individual product samples are selected for analysis by the controller. In case of positive results, the good quality of products is confirmed and the whole batch is subject to sale [1]. However, this approach does not guarantee complete safety and absolute product quality. 19 million tons of milk were produced by Ukrainian enterprises and about 5 tons were produced by the population20 years ago. According to these indicators, we were among the top ten world milk producers and, despite the problems with its quality, milk was suitable for processing. Therefore, development of dairy farming in Ukraine requires, above all, operating with real numbers. This is the only way the government can see the real state of this sector. And, by the way, the biggest error is in the amount of milk supplied by the population. The identification of cattle kept in small private farms could settle this problem and provide tracking real numbers and exercising effective control.Thus, the main problems of the milk market in Ukraine are insufficient milk supply and, above all, its low competitiveness and quality. According to some experts, the competitiveness of milk depends on its quality by 80%. At present, raw milk producers are not responsible for the microbiological and hygienic indicators of the EU countries. Since 2004, the quality of milk supplied to processing plants in Ukraine is regulated by the requirements of DSTU 3662-97 "whole cow's milk". Procurement requirements. In 2007, this standard was changed and a additional Extra grade was introduced. In the EU, the main document which sets requirements for food quality and safety is the Regulation (EU) № 853/2004 of the European Parliament and of the Council of 29 April 2004 defining specific rules for the hygiene of foodstuffs.The growing demands on dairy products quality has been an important trend in milk production: in July 2018 DSTU 3662: 2015 "Raw cow's milk. Specifications" was adopted. According to the document, there are three types of milk on the market: "extra", "higher" and "first". However, it was decided afterwards to leave the "second" grade until early 2020 to give farmers time to modernize production [6]. Over the next two years, it will be approved for processing into animal feed, casein, etc.Milk price has not only to reimburse the costs of its production, but to stimulate the growth of its production and contribute to increasing the profitability of its production as well. In addition, raw milk prices include the costs of milk processing enterprises, which cannot increase the price for milk and dairy products due to low solvency of consumers. More than that, the price increase may lead to a reduction in consumption.Increasing the competitiveness of raw milk producers is an important direction in the development of dairy industry enterprises in Ukraine. To achieve this aim they need to develop a set of measures aimed at increasing the productivity of cows, gradual increasing the livestock, especially in agricultural enterprises, increasing milk production and improving its quality characteristics through highly efficient technologies on an innovative basis, taking into account world experience. For this purpose the following steps must be taken: to restore and reconstruct the existing large livestock farms and complexes; increase the efficiency of selection work; to improve the conditions of the animals farming, milking and raw milk cooling system; set up modern large dairy complexes with highly productive animals and a well-established system of raw milk quality assurance; to consolidate raw milk producers with milk processing enterprises which will contribute to pricing policy regulation; to provide effective state support for producers; to introduce resource saving technologies into production in order to reduce resource costs and improve milk quality; to create a new technical and technological base that will meet the modern requirements for milk production; to learn from the experience of other countries; to improve the quality of milk by combating counterfeiting. Thus, the сurrent problems of raw milk producers competitiveness increase are challenging and relevant, and government measures aimed to meet high standards of dairy products safety and quality are the rule for the world's leading producers.

The Resolution of the Seimas of the Republic of Lithuania on the Approval of the State Sports Development Strategy for 2011-2020 states that it is important to create and develop a horizontal structure of public administration of sport, which includes many state administration areas and municipal institutions, which would allow to develop cooperation with non-governmental sports organizations and private sector of sports activities. To create legal and economic conditions for the fast development of active and healthy lifestyle and universal sports clubs as primary subjects of the national sport system; to promote their contribution to non-formal sports education and employment of children and young people, development of various sports, interaction between amateur and professional sports. In this respect, the tasks have been set to create a multi-tier system of strategic cooperation with non-governmental sport organizations (federations) with public administration structures, to expand cooperation between municipal institutions in the field of sport, authorized by the Government of the Republic of Lithuania (hereinafter referred to as the Government) so that these resolutions include the National Sport for All Development Program implementation, enhancing the vitality of communities through sport, ensuring healthy lifestyle conditions and developing sports infrastructure through territorial planning documents and investment programs; to create and develop a system of partnerships in the field of sport between public and private sectors; to develop cooperation between institutions of all fields of management by developing and implementing physical activity, healthy lifestyles and work ability, social cohesion through sport, leisure employment and social prevention and other interinstitutional programs, accordingly reorganizing and expanding functions of the institution authorized by the Government, strengthening its administrative capacity. The implementation of the strategy is particularly relevant, as is the case at the level of municipal administrations and councils, to which functions are delegated to implement the priority functions of sport policy. Problems in the implementation of sport policy are analyzed by scientists as well as representatives of sports policy legislators (Tukkula, 2016; Pollitt and Bouckaert, 2003, Houlihan, 2005, Grix et al, 2018, etc.). The aim of the research is to analyze how the sports policy of the Republic of Lithuania is formulated and implemented in the activities of municipal administrations and councils. Research methods -analysis of scientific literature, analysis of laws, analysis of sports management system. Research results and conclusions. The real role of municipalities and the priority to develop community sport, to promote the vitality of communities has not been realized yet. The role of private business for private investment in sports infrastructure for the development of sports movement and cooperation with socially responsible business representatives, the independent role of clubs and non-governmental organizations as a priority have also not been understood and finally not implemented. In the functional division of activities in the sport policy process, all chains of interaction between organizations, acting within the competence, must strive to implement laws and strategic goals of sports policy. In order to achieve these objectives, the activities of the institutions depend on the political decisions adopted jointly by the central government, public programs and projects. It is important that the executive structures are delegated the same kind of functions, so that the implementation of the policy is carried out consistently in all areas of the republic.Improvement of the process of implementing sports policy and the search for the improvement, trying to achieve the efficiency of activities of municipal administrations and councils must be the main goal of all institutions involved in it. The whole system of institutions involved in the development and implementation of sport policy is too centralized. Institutional differences in the management of interdependence and in the resolution of structural problems between national organizations and municipal organizations are very pronounced. This has a negative impact on the status of municipal territorial sports divisions, when grants are distributed from the state budget, selecting sportsmen, performing medical technological examination of promising sportsmen, setting up sports bases, and so on ; В постановлении Сейма Литовской Республики об утверждении Государственной стратегии развития спорта на 2011–2020 годы отмечается важность создания и совершенствования горизонтальной структуры государственного управления спортом, которая включает в себя многие направления государственного управления и муниципальные учреждения, что позволяет развивать сотрудничество с неправительственными спортивными организациями и частным сектором спортивной деятельности. Планируется создание правовых и экономических условий для развития активного и здорового образа жизни, быстрого развития универсальных спортивных клубов как основных субъектов национальной спортивной системы, чтобы содействовать их вкладу в неформальное спортивное образование и занятость детей и молодежи, развитие различных видов спорта, взаимодействие любительского и профессионального спорта. В связи с этим были поставлены задачи по созданию многоуровневой системы стратегического сотрудничества с неправительственными спортивными организациями (федерациями) со структурами государственного управления, расширения сотрудничества между муниципальными учреждениями в области спорта, уполномоченному Правительством Литовской Республики (далее именуемым правительством), с включением Национальной программы развития спорта для всех реализация, повышение жизнеспособности сообществ через спорт, обеспечение условий здорового образа жизни и развитие спортивной инфраструктуры через посредство подготовки документов территориального планирования и инвестиционных программ, чтобы создавать и развивать систему государственно-частного партнерства в сфере спорта; сотрудничество между учреждениями всех областей управления путем развития и реализации физической активности, здорового образа жизни и трудоспособности, социальной сплоченности посредством спорта, занятости досуга и социальной профилактики и других межведомственных программ, соответственно реорганизуя и расширяя функции уполномоченного правительством учреждения, укрепляя его административный потенциал. Реализация стратегии особенно актуальна на уровне деятельности муниципальных администраций и советов, которым делегированы функции для реализации приоритетных функций спортивной политики. Проблемы в реализации спортивной политики анализируются представителями ученых и законодателей спортивной политики (Tukkula, 2016; Pollitt and Bouckaert, 2003, Houlihan, 2005, Grix et al, 2018 и др.). Целью исследования является анализ того, как формируется и реализуется политика спорта Литовской Республики в деятельности муниципальных администраций и советов. Методы исследования - анализ научной литературы, анализ законов, анализ системы спортивного менеджмента. Результаты и выводы исследования. Реальная роль муниципалитетов и приоритетность развития общественного спорта, повышения жизнеспособности сообществ, не были реализованы. Роль частного бизнеса в спортивную инфраструктуру для развития спортивного движения и сотрудничество с социально ответственным бизнесом, независимая роль клубов и неправительственных организаций в качестве приоритета остается недостаточно осмысленна и неосуществлена. При функциональном разделении видов деятельности в процессе спортивной политики все цепи взаимодействия между организациями, действующими в пределах своей компетенции, должны стремиться к реализации законов и стратегических целей спортивной политики. В достижения этих целей деятельность учреждений зависит от принимаемых совместно центральным правительством политических решений, государственных программ и проектов. Важно, чтобы исполнительным структурам были делегированы одинаковые функции, а реализация политики осуществлялась последовательно во всех областях республики. Совершенствование процесса реализации спортивной политики и поиск повышения эффективности муниципальных администраций и советов должны быть главной целью всех учреждений, участвующих в нем. Вся система учреждений, занимающихся разработкой и реализацией спортивной политики, слишком централизована. Институциональные различия в управлении и в решении структурных проблем между национальными организациями и муниципальными организациями очень заметны. Это отрицательно сказывается на состоянии муниципальных территориальных спортивных подразделений, когда гранты распределяются из государственного бюджета в процесе отбора спортсменов, медико-технологических исследований перспективных спортсменов, создания спортивных баз. ; У Постанові Сейму Литовської Республіки про утвердження Державної стратегії розвитку спорту на 2011-2020 роки відмічається важливість створення і удосконалення горизонтальної структури державного управління спортом, яка включає в себе багато напрямків державного управління та муніципальні установи, що дозволить розширяти співпрацю з неурядовими спортивними організаціями і приватним сектором спортивної діяльності. Планується створення правових та економічних умов для розвитку активного і здорового образу життя, швидкого розвитку універсальних спортивних клубів і здорового образу життя, швидкого розвитку універсальних спортивних клубів як основних суб'єктів національної спортивної системи, щоб сприяти їх вкладу в неформальне спортивне товариство і зайнятість дітей і молоді, розвиток різних видів спорту, взаємодію аматорського і професійного спорту. У зв'язку з цим були поставлені завдання щодо створення багаторівневої системи стратегічної співпраці з неурядовими спортивними організаціями (федераціями), зі структурами державного управління, розширення співпраці між муніципальними установами у сфері спорту, уповноважених Урядом Литовської Республіки (далі урядом), з включенням Національної програми розвитку спорту для всіх, підвищення життєздатності товариств через спорт, забезпечення здорового образу життя і розвиток спортивної інфраструктури через посердництво територіального планування та інвестиційних програм; створення і ровиток системи державно-приватного партнерства у сфері спорту; співпраці між установами всіх областей управління шляхом розвитку і реалізації фізичної активності, здорового образу життя і працездатності, соціальної згуртованості черз посередництво спорту, зайнятості у сфері дозвілля і соціальної профілактики та інших міжвідомчих програм. Реалізація стратегії особливо актуальна на рівні діяльності муніципальних адміністрацій і рад, яким делеговані функції для реалізації спортивної політики. Проблеми у реалізації спортивної політики аналізуються вченими і законотворцями спортивної політики (Tukkula, 2016; Pollitt and Bouckaert, 2003, Houlihan, 2005, Grix et al, 2018 и др.). Метою дослідження є аналіз того, як формується і реалізується спортивна політика Литовської Республіки у діяльності муніципальних адміністрацій і рад. Методи дослідження - аналіз наукової літератури, аналіз законів системи спортивного менеджменту. Результати і висновки дослідження. Реальна роль муніципалітетів і пріоритетність розвитку суспільного спорту, підвищення життєздатності товариств, не були реалізовані. Роь приватного бізнесу у спортивній інфраструктурі з метою розвитку спортивного руху і співпраці з соціально відповідальним бізнесом, незалежна роль клубів і неурядових організацій у якості пріоритету залишається недостатньо осмисленою і нездійсненою. При функціональному розділенні видів діяльності у процесі спортивної політики всі ланцюги взаємодії між організаціями, що діють у межах своїх компетенцій, повинні діяти у межах реалізації законів і стратегічних цілей спортивної політики. Для досягнення цих цілей діяльність установ залежить від політчиних рішень, що приймаються сумісно з центральним урядом, державних програм і проектів. Важливо, щоб виконавчим структурам були делеговані рівні функції, а реалізація політики здійснювалась послідовно в усіх сферах республіки. Удосконалення процесу реалізації спортивної політики і пошук підвищення ефективності муніципальних адміністрацій і рад повинні бути головною метою всіх установ, що приймають в них участь. Вся система установ, що займаються розробкою і реалізацією спортивної політики, надзвичйно централізована. Інституційні відмінності в управлінні і вирішенні структурних проблем між національними і муніципальними організаціями є великими. Це негативно впливає на стан муніципальних територіальних спортивних підрозділів, коли гранти розподіляються з державного бюджету у процесі відбору спортсменів, медико-технологічних досліджень перспективних спортсменів, створення спортивних баз тощо.

The Resolution of the Seimas of the Republic of Lithuania on the Approval of the State Sports Development Strategy for 2011-2020 states that it is important to create and develop a horizontal structure of public administration of sport, which includes many state administration areas and municipal institutions, which would allow to develop cooperation with non-governmental sports organizations and private sector of sports activities. To create legal and economic conditions for the fast development of active and healthy lifestyle and universal sports clubs as primary subjects of the national sport system; to promote their contribution to non-formal sports education and employment of children and young people, development of various sports, interaction between amateur and professional sports. In this respect, the tasks have been set to create a multi-tier system of strategic cooperation with non-governmental sport organizations (federations) with public administration structures, to expand cooperation between municipal institutions in the field of sport, authorized by the Government of the Republic of Lithuania (hereinafter referred to as the Government) so that these resolutions include the National Sport for All Development Program implementation, enhancing the vitality of communities through sport, ensuring healthy lifestyle conditions and developing sports infrastructure through territorial planning documents and investment programs; to create and develop a system of partnerships in the field of sport between public and private sectors; to develop cooperation between institutions of all fields of management by developing and implementing physical activity, healthy lifestyles and work ability, social cohesion through sport, leisure employment and social prevention and other interinstitutional programs, accordingly reorganizing and expanding functions of the institution authorized by the Government, strengthening its administrative capacity. The implementation of the strategy is particularly relevant, as is the case at the level of municipal administrations and councils, to which functions are delegated to implement the priority functions of sport policy. Problems in the implementation of sport policy are analyzed by scientists as well as representatives of sports policy legislators (Tukkula, 2016; Pollitt and Bouckaert, 2003, Houlihan, 2005, Grix et al, 2018, etc.). The aim of the research is to analyze how the sports policy of the Republic of Lithuania is formulated and implemented in the activities of municipal administrations and councils. Research methods -analysis of scientific literature, analysis of laws, analysis of sports management system. Research results and conclusions. The real role of municipalities and the priority to develop community sport, to promote the vitality of communities has not been realized yet. The role of private business for private investment in sports infrastructure for the development of sports movement and cooperation with socially responsible business representatives, the independent role of clubs and non-governmental organizations as a priority have also not been understood and finally not implemented. In the functional division of activities in the sport policy process, all chains of interaction between organizations, acting within the competence, must strive to implement laws and strategic goals of sports policy. In order to achieve these objectives, the activities of the institutions depend on the political decisions adopted jointly by the central government, public programs and projects. It is important that the executive structures are delegated the same kind of functions, so that the implementation of the policy is carried out consistently in all areas of the republic.Improvement of the process of implementing sports policy and the search for the improvement, trying to achieve the efficiency of activities of municipal administrations and councils must be the main goal of all institutions involved in it. The whole system of institutions involved in the development and implementation of sport policy is too centralized. Institutional differences in the management of interdependence and in the resolution of structural problems between national organizations and municipal organizations are very pronounced. This has a negative impact on the status of municipal territorial sports divisions, when grants are distributed from the state budget, selecting sportsmen, performing medical technological examination of promising sportsmen, setting up sports bases, and so on ; В постановлении Сейма Литовской Республики об утверждении Государственной стратегии развития спорта на 2011–2020 годы отмечается важность создания и совершенствования горизонтальной структуры государственного управления спортом, которая включает в себя многие направления государственного управления и муниципальные учреждения, что позволяет развивать сотрудничество с неправительственными спортивными организациями и частным сектором спортивной деятельности. Планируется создание правовых и экономических условий для развития активного и здорового образа жизни, быстрого развития универсальных спортивных клубов как основных субъектов национальной спортивной системы, чтобы содействовать их вкладу в неформальное спортивное образование и занятость детей и молодежи, развитие различных видов спорта, взаимодействие любительского и профессионального спорта. В связи с этим были поставлены задачи по созданию многоуровневой системы стратегического сотрудничества с неправительственными спортивными организациями (федерациями) со структурами государственного управления, расширения сотрудничества между муниципальными учреждениями в области спорта, уполномоченному Правительством Литовской Республики (далее именуемым правительством), с включением Национальной программы развития спорта для всех реализация, повышение жизнеспособности сообществ через спорт, обеспечение условий здорового образа жизни и развитие спортивной инфраструктуры через посредство подготовки документов территориального планирования и инвестиционных программ, чтобы создавать и развивать систему государственно-частного партнерства в сфере спорта; сотрудничество между учреждениями всех областей управления путем развития и реализации физической активности, здорового образа жизни и трудоспособности, социальной сплоченности посредством спорта, занятости досуга и социальной профилактики и других межведомственных программ, соответственно реорганизуя и расширяя функции уполномоченного правительством учреждения, укрепляя его административный потенциал. Реализация стратегии особенно актуальна на уровне деятельности муниципальных администраций и советов, которым делегированы функции для реализации приоритетных функций спортивной политики. Проблемы в реализации спортивной политики анализируются представителями ученых и законодателей спортивной политики (Tukkula, 2016; Pollitt and Bouckaert, 2003, Houlihan, 2005, Grix et al, 2018 и др.). Целью исследования является анализ того, как формируется и реализуется политика спорта Литовской Республики в деятельности муниципальных администраций и советов. Методы исследования - анализ научной литературы, анализ законов, анализ системы спортивного менеджмента. Результаты и выводы исследования. Реальная роль муниципалитетов и приоритетность развития общественного спорта, повышения жизнеспособности сообществ, не были реализованы. Роль частного бизнеса в спортивную инфраструктуру для развития спортивного движения и сотрудничество с социально ответственным бизнесом, независимая роль клубов и неправительственных организаций в качестве приоритета остается недостаточно осмысленна и неосуществлена. При функциональном разделении видов деятельности в процессе спортивной политики все цепи взаимодействия между организациями, действующими в пределах своей компетенции, должны стремиться к реализации законов и стратегических целей спортивной политики. В достижения этих целей деятельность учреждений зависит от принимаемых совместно центральным правительством политических решений, государственных программ и проектов. Важно, чтобы исполнительным структурам были делегированы одинаковые функции, а реализация политики осуществлялась последовательно во всех областях республики. Совершенствование процесса реализации спортивной политики и поиск повышения эффективности муниципальных администраций и советов должны быть главной целью всех учреждений, участвующих в нем. Вся система учреждений, занимающихся разработкой и реализацией спортивной политики, слишком централизована. Институциональные различия в управлении и в решении структурных проблем между национальными организациями и муниципальными организациями очень заметны. Это отрицательно сказывается на состоянии муниципальных территориальных спортивных подразделений, когда гранты распределяются из государственного бюджета в процесе отбора спортсменов, медико-технологических исследований перспективных спортсменов, создания спортивных баз. ; У Постанові Сейму Литовської Республіки про утвердження Державної стратегії розвитку спорту на 2011-2020 роки відмічається важливість створення і удосконалення горизонтальної структури державного управління спортом, яка включає в себе багато напрямків державного управління та муніципальні установи, що дозволить розширяти співпрацю з неурядовими спортивними організаціями і приватним сектором спортивної діяльності. Планується створення правових та економічних умов для розвитку активного і здорового образу життя, швидкого розвитку універсальних спортивних клубів і здорового образу життя, швидкого розвитку універсальних спортивних клубів як основних суб'єктів національної спортивної системи, щоб сприяти їх вкладу в неформальне спортивне товариство і зайнятість дітей і молоді, розвиток різних видів спорту, взаємодію аматорського і професійного спорту. У зв'язку з цим були поставлені завдання щодо створення багаторівневої системи стратегічної співпраці з неурядовими спортивними організаціями (федераціями), зі структурами державного управління, розширення співпраці між муніципальними установами у сфері спорту, уповноважених Урядом Литовської Республіки (далі урядом), з включенням Національної програми розвитку спорту для всіх, підвищення життєздатності товариств через спорт, забезпечення здорового образу життя і розвиток спортивної інфраструктури через посердництво територіального планування та інвестиційних програм; створення і ровиток системи державно-приватного партнерства у сфері спорту; співпраці між установами всіх областей управління шляхом розвитку і реалізації фізичної активності, здорового образу життя і працездатності, соціальної згуртованості черз посередництво спорту, зайнятості у сфері дозвілля і соціальної профілактики та інших міжвідомчих програм. Реалізація стратегії особливо актуальна на рівні діяльності муніципальних адміністрацій і рад, яким делеговані функції для реалізації спортивної політики. Проблеми у реалізації спортивної політики аналізуються вченими і законотворцями спортивної політики (Tukkula, 2016; Pollitt and Bouckaert, 2003, Houlihan, 2005, Grix et al, 2018 и др.). Метою дослідження є аналіз того, як формується і реалізується спортивна політика Литовської Республіки у діяльності муніципальних адміністрацій і рад. Методи дослідження - аналіз наукової літератури, аналіз законів системи спортивного менеджменту. Результати і висновки дослідження. Реальна роль муніципалітетів і пріоритетність розвитку суспільного спорту, підвищення життєздатності товариств, не були реалізовані. Роь приватного бізнесу у спортивній інфраструктурі з метою розвитку спортивного руху і співпраці з соціально відповідальним бізнесом, незалежна роль клубів і неурядових організацій у якості пріоритету залишається недостатньо осмисленою і нездійсненою. При функціональному розділенні видів діяльності у процесі спортивної політики всі ланцюги взаємодії між організаціями, що діють у межах своїх компетенцій, повинні діяти у межах реалізації законів і стратегічних цілей спортивної політики. Для досягнення цих цілей діяльність установ залежить від політчиних рішень, що приймаються сумісно з центральним урядом, державних програм і проектів. Важливо, щоб виконавчим структурам були делеговані рівні функції, а реалізація політики здійснювалась послідовно в усіх сферах республіки. Удосконалення процесу реалізації спортивної політики і пошук підвищення ефективності муніципальних адміністрацій і рад повинні бути головною метою всіх установ, що приймають в них участь. Вся система установ, що займаються розробкою і реалізацією спортивної політики, надзвичйно централізована. Інституційні відмінності в управлінні і вирішенні структурних проблем між національними і муніципальними організаціями є великими. Це негативно впливає на стан муніципальних територіальних спортивних підрозділів, коли гранти розподіляються з державного бюджету у процесі відбору спортсменів, медико-технологічних досліджень перспективних спортсменів, створення спортивних баз тощо.

Background. The article discusses approaches to reforming the Health Care System of Ukraine, the key objectives of which are: strengthening preventive services, the increasing of an accessibility and quality of health care, the enhancement of a primary health care, improving of a personnel maintenance, upgrading of an infrastructure and ensuring a fairness in health care, and also some legislative outcomes of the Institute of Family Medicine. The purpose of the study is to analyze the current regulatory framework for the functioning of the Health Care System, the state of health of the population, as well as the prevalence of chronic noncommunicable diseases and their risk factors, which is a priority public health problem. Results. The UN Millennium Declaration, adopted in 2000 by 189 countries at the UN Millennium Summit, set the Millennium Development Goals. At the beginning of the Millennium, Ukraine demonstrated relatively strong economic growth, which contributed to the improvement of the social situation in the country and had a positive impact on the achievement of the Millennium Development Goals. At the same time, the effects of the armed conflict in the East, the uncertainty of development trends and adverse foreign economic conditions have been the main reasons of the economic downturn and declining production volumes. At present, it is necessary of an arrangement the problems back off economic growth in Ukraine and to create a system of "drivers" of accelerating economic development and ensuring changes in its quality. The outcome document of the Summit on "Transforming Our World: A 2030 Agenda for Sustainable Development" approved 17 Sustainable Development Goals and 169 Tasks. Today, in Ukraine, as in most European countries, the high prevalence of chronic noncommunicable diseases and their risk factors is an urgent problem. This is a priority public health problem that has a negative impact on the medical and demographic situation and causes high rates of morbidity, disability, mortality and short life expectancy. One of the Sustainable Development Goals is "Strong Health and Wellbeing" (Goal 3), which is undergoing significant progress in the development of medicine globally. In accordance with resolution WHA62.12, (Strategy 3) The reorientation of the healthcare model means creating the conditions in which effective and efficient health care services are developed, funded and delivered in accordance with innovative health care models, which prioritize primary and community health care services and joint actions to strengthen health. In this regard, a Strategic Approach to the Development of Ukraine's Health Care System should be developed and priorities identified throughout the life cycle of health care services. This approach means assessing the full range of health services offered at different levels of the Health Care System, based on the best available data and expected over the entire life cycle. Formation and implementation of an integrated cross-sectoral approach is an important prerequisite for successful implementation of modern strategic goals in the field of health care, including, carrying out preventive measures to eliminate the negative impact of social determinants of health, creating conditions for saving and promoting the health of the population, approval healthy lifestyle, formation of responsible attitude of each person to personal health. In 2017, the Institute of Family Medicine drafted the Law of Ukraine "On Primary Health Care on the Basis of Family Medicine". The main purpose of family medicine - based a primary health care as a basis for health care is to ensure that affordable, timely, high-quality and effective primary health care is provided to the patient, to improve public health, to save, restore and promote public health. Conclusions. Any action to modernize the Health Care System should be accompanied by a concerted effort by all parties (patients, the medical community, the legislature and the executive, as well as local authorities) to ensure that healthcare professionals and the public are interested in an effective Health Care System. ; Актуальность. В статье обсуждаются подходы к реформированию системы здравоохранения Украины, ключевыми задачами которой являются: укрепление профилактических служб, повышение доступности и качества медицинского обслуживания, совершенствование первичной медицинской помощи, улучшение кадрового обеспечения, модернизация инфраструктуры и обеспечения справедливости в здравоохранении, а также некоторые результаты деятельности Института семейной медицины на законодательном уровне. Целью исследования является анализ современного нормативно-правового обеспечения функционирования системы здравоохранения, состояния здоровья населения, а также распространенности хронических неинфекционных заболеваний и факторов их риска, что является приоритетной проблемой общественного здоровья. Результаты. «Декларация тысячелетия» ООН, которая была принята в 2000 году 189-ю странами на Саммите тысячелетия ООН, определила Цели Развития Тысячелетия. В начале тысячелетия Украина демонстрировала относительно устойчивый экономический рост, что способствовало улучшению социальной ситуации в стране и, как следствие, положительно влияло на достижение Целей Развития Тысячелетия. В то же время, последствия вооруженного конфликта на Востоке страны, неопределенность направлений развития и неблагоприятная внешнеэкономическая конъюнктура стали основными факторами экономического спада и уменьшения объемов производства. Сейчас необходимо решение проблем, тормозящих экономический рост в Украине, и создание системы «драйверов» ускорения экономического развития и обеспечения изменений в его качестве. Итоговым документом саммита «Превращение нашего мира: повестка дня в области устойчивого развития до 2030 года» было утверждено 17 Целей Устойчивого Развития и 169 задач. Сегодня в Украине, как и в большинстве европейских стран, актуальной проблемой является значительная распространенность хронических неинфекционных заболеваний и факторов их риска. Это является приоритетной проблемой общественного здоровья, которая негативно сказывается на медико-демографической ситуации и обусловливает высокие уровни заболеваемости, инвалидности, смертности и короткую продолжительность жизни. Одной из целей устойчивого развития является «Крепкое здоровье и благополучие» (3 Цель), которая осуществляется в условиях существенного прогресса в развитии медицины на глобальном уровне. В соответствии с резолюцией WHA62.12, (Стратегия 3) Переориентация модели здравоохранения означает создание таких условий, в которых эффективные и результативные медико-санитарные услуги разрабатываются, финансируются и предоставляются в соответствии с новаторскими моделями здравоохранения, в которых приоритет отдается первичным и общинным медико-санитарным услугам и общим мерам по укреплению здоровья. В связи с этим, необходимо разработать стратегический подход к развитию системы здравоохранения Украины и определить приоритеты в области медицинских услуг на основе потребностей в течение всего жизненного цикла. Этот подход означает оценку всего комплекса медико-санитарных услуг, которые предлагаются на различных уровнях системы здравоохранения, и основанные на наилучших имеющихся данных и рассчитаны на весь жизненный цикл. Формирование и внедрение комплексного межсекторального подхода является важной предпосылкой успешной реализации современных стратегических задач в сфере здравоохранения, в том числе, проведение профилактических мероприятий по устранению негативного влияния социальных детерминант здоровья, создание условий для сохранения и укрепления здоровья населения, утверждения здорового образа жизни, формирование ответственного отношения каждого человека к личному здоровью. В 2017 г. Институтом семейной медицины был разработан проект Закона Украины «О первичной медицинской помощи на принципах семейной медицины». Главной целью первичной медицинской помощи на принципах семейной медицины, как основы здравоохранения, является обеспечение предоставления гарантированного объема доступной, своевременной, качественной и эффективной первичной медицинской помощи пациенту, улучшение состояния общественного здоровья, сохранение, восстановление и укрепление здоровья населения. Выводы. Любые меры, направленные на модернизацию системы здравоохранения, должны сопровождаться совместными усилиями всех сторон (пациентов, медицинского сообщества, органов законодательной и исполнительной власти, а также органов местного самоуправления) в обеспечении заинтересованности медицинских работников и населения в эффективной системе здравоохранения. ; Актуальність. У статті обговорюються підходи до реформування системи охорони здоров'я України, ключовими завданнями якої є: зміцнення профілактичних служб, підвищення доступності та якості медичного обслуговування, вдосконалення первинної медичної допомоги, поліпшення кадрового забезпечення, модернізація інфраструктури та забезпечення справедливості в охороні здоров'я, а також деякі результати діяльності Інституту сімейної медицини на законодавчому рівні. Метою дослідження є аналіз сучасного нормативно-правового забезпечення функціонування системи охорони здоров'я, стану здоров'я населення, а також поширеності хронічних неінфекційних захворювань та факторів їх ризику, що є пріоритетною проблемою суспільного здоров'я. Результати. «Декларація тисячоліття» ООН, яка була прийнята у 2000 р. 189-ма країнами на Саміті тисячоліття ООН, визначила Цілі Розвитку Тисячоліття. На початку тисячоліття Україна демонструвала відносно стійке економічне зростання, що сприяло покращанню соціальної ситуації в країні та справило позитивний вплив на досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття. У той же час, наслідки збройного конфлікту на Сході країни, невизначеність напрямів розвитку та несприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура стали основними чинниками економічного спаду та зменшення обсягів виробництва. Наразі необхідним є розв'язання проблем, що гальмують економічне зростання в Україні, та створення системи «драйверів» прискорення економічного розвитку й забезпечення змін його якості. Підсумковим документом Саміту «Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року» було затверджено 17 Цілей Сталого Розвитку та 169 завдань. Сьогодні в Україні, як і в більшості європейських країн, актуальною проблемою є значна поширеність хронічних неінфекційних захворювань і факторів їх ризику. Це є пріоритетною проблемою суспільного здоров'я, яка негативно позначається на медико-демографічній ситуації та обумовлює високі рівні захворюваності, інвалідності, смертності і коротку тривалість життя. Однією з Цілей Сталого Розвитку є «Міцне здоров'я і благополуччя» (3 Ціль), яка здійснюється в умовах істотного прогресу щодо розвитку медицини на глобальному рівні. Відповідно до резолюції WHA62.12, (Стратегія 3) Переорієнтація моделі охорони здоров'я означає створення таких умов, в яких ефективні і результативні медико-санітарні послуги розробляються, фінансуються та надаються відповідно до новаторських моделей охорони здоров'я, в яких пріоритет надається первинним медико-санітарним послугам і спільним заходам щодо зміцнення здоров'я. У зв'язку з цим, необхідно розробити стратегічний підхід щодо розвитку системи охорони здоров'я України та визначити пріоритети в області медичних послуг на основі потреб протягом усього життєвого циклу. Цей підхід означає оцінку всього комплексу медико-санітарних послуг, які пропонуються на різних рівнях системи охорони здоров'я, і засновані на найкращих наявних даних і розраховані на весь життєвий цикл. Формування та впровадження комплексного міжсекторального підходу є важливою передумовою успішної реалізації сучасних стратегічних завдань у сфері охорони здоров'я, у тому числі, проведення профілактичних заходів щодо усунення негативного впливу соціальних детермінант здоров'я, створення умов для збереження і зміцнення здоров'я населення, утвердження здорового способу життя, формування відповідального ставлення кожної людини до особистого здоров'я. У 2017 р. Інститутом сімейної медицини НМАПО імені П. Л. Шупика було розроблено проект Закону України «Про первинну медичну допомогу на засадах сімейної медицини». Головною метою первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини, як основи охорони здоров'я, є забезпечення надання гарантованого обсягу доступної, своєчасної, якісної та ефективної первинної медичної допомоги пацієнту, покращання стану громадського здоров'я, збереження, відновлення та зміцнення здоров'я населення. Висновки. Будь-які заходи, спрямовані на модернізацію системи охорони здоров'я, повинні супроводжуватись спільними зусиллями всіх сторін (пацієнтів, медичної спільноти, органів законодавчої та виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування) у забезпеченні зацікавленості медичних працівників та населення в ефективній системі охорони здоров'я.

Background. The article discusses approaches to reforming the Health Care System of Ukraine, the key objectives of which are: strengthening preventive services, the increasing of an accessibility and quality of health care, the enhancement of a primary health care, improving of a personnel maintenance, upgrading of an infrastructure and ensuring a fairness in health care, and also some legislative outcomes of the Institute of Family Medicine. The purpose of the study is to analyze the current regulatory framework for the functioning of the Health Care System, the state of health of the population, as well as the prevalence of chronic noncommunicable diseases and their risk factors, which is a priority public health problem. Results. The UN Millennium Declaration, adopted in 2000 by 189 countries at the UN Millennium Summit, set the Millennium Development Goals. At the beginning of the Millennium, Ukraine demonstrated relatively strong economic growth, which contributed to the improvement of the social situation in the country and had a positive impact on the achievement of the Millennium Development Goals. At the same time, the effects of the armed conflict in the East, the uncertainty of development trends and adverse foreign economic conditions have been the main reasons of the economic downturn and declining production volumes. At present, it is necessary of an arrangement the problems back off economic growth in Ukraine and to create a system of "drivers" of accelerating economic development and ensuring changes in its quality. The outcome document of the Summit on "Transforming Our World: A 2030 Agenda for Sustainable Development" approved 17 Sustainable Development Goals and 169 Tasks. Today, in Ukraine, as in most European countries, the high prevalence of chronic noncommunicable diseases and their risk factors is an urgent problem. This is a priority public health problem that has a negative impact on the medical and demographic situation and causes high rates of morbidity, disability, mortality and short life expectancy. One of the Sustainable Development Goals is "Strong Health and Wellbeing" (Goal 3), which is undergoing significant progress in the development of medicine globally. In accordance with resolution WHA62.12, (Strategy 3) The reorientation of the healthcare model means creating the conditions in which effective and efficient health care services are developed, funded and delivered in accordance with innovative health care models, which prioritize primary and community health care services and joint actions to strengthen health. In this regard, a Strategic Approach to the Development of Ukraine's Health Care System should be developed and priorities identified throughout the life cycle of health care services. This approach means assessing the full range of health services offered at different levels of the Health Care System, based on the best available data and expected over the entire life cycle. Formation and implementation of an integrated cross-sectoral approach is an important prerequisite for successful implementation of modern strategic goals in the field of health care, including, carrying out preventive measures to eliminate the negative impact of social determinants of health, creating conditions for saving and promoting the health of the population, approval healthy lifestyle, formation of responsible attitude of each person to personal health. In 2017, the Institute of Family Medicine drafted the Law of Ukraine "On Primary Health Care on the Basis of Family Medicine". The main purpose of family medicine - based a primary health care as a basis for health care is to ensure that affordable, timely, high-quality and effective primary health care is provided to the patient, to improve public health, to save, restore and promote public health. Conclusions. Any action to modernize the Health Care System should be accompanied by a concerted effort by all parties (patients, the medical community, the legislature and the executive, as well as local authorities) to ensure that healthcare professionals and the public are interested in an effective Health Care System. ; Актуальность. В статье обсуждаются подходы к реформированию системы здравоохранения Украины, ключевыми задачами которой являются: укрепление профилактических служб, повышение доступности и качества медицинского обслуживания, совершенствование первичной медицинской помощи, улучшение кадрового обеспечения, модернизация инфраструктуры и обеспечения справедливости в здравоохранении, а также некоторые результаты деятельности Института семейной медицины на законодательном уровне. Целью исследования является анализ современного нормативно-правового обеспечения функционирования системы здравоохранения, состояния здоровья населения, а также распространенности хронических неинфекционных заболеваний и факторов их риска, что является приоритетной проблемой общественного здоровья. Результаты. «Декларация тысячелетия» ООН, которая была принята в 2000 году 189-ю странами на Саммите тысячелетия ООН, определила Цели Развития Тысячелетия. В начале тысячелетия Украина демонстрировала относительно устойчивый экономический рост, что способствовало улучшению социальной ситуации в стране и, как следствие, положительно влияло на достижение Целей Развития Тысячелетия. В то же время, последствия вооруженного конфликта на Востоке страны, неопределенность направлений развития и неблагоприятная внешнеэкономическая конъюнктура стали основными факторами экономического спада и уменьшения объемов производства. Сейчас необходимо решение проблем, тормозящих экономический рост в Украине, и создание системы «драйверов» ускорения экономического развития и обеспечения изменений в его качестве. Итоговым документом саммита «Превращение нашего мира: повестка дня в области устойчивого развития до 2030 года» было утверждено 17 Целей Устойчивого Развития и 169 задач. Сегодня в Украине, как и в большинстве европейских стран, актуальной проблемой является значительная распространенность хронических неинфекционных заболеваний и факторов их риска. Это является приоритетной проблемой общественного здоровья, которая негативно сказывается на медико-демографической ситуации и обусловливает высокие уровни заболеваемости, инвалидности, смертности и короткую продолжительность жизни. Одной из целей устойчивого развития является «Крепкое здоровье и благополучие» (3 Цель), которая осуществляется в условиях существенного прогресса в развитии медицины на глобальном уровне. В соответствии с резолюцией WHA62.12, (Стратегия 3) Переориентация модели здравоохранения означает создание таких условий, в которых эффективные и результативные медико-санитарные услуги разрабатываются, финансируются и предоставляются в соответствии с новаторскими моделями здравоохранения, в которых приоритет отдается первичным и общинным медико-санитарным услугам и общим мерам по укреплению здоровья. В связи с этим, необходимо разработать стратегический подход к развитию системы здравоохранения Украины и определить приоритеты в области медицинских услуг на основе потребностей в течение всего жизненного цикла. Этот подход означает оценку всего комплекса медико-санитарных услуг, которые предлагаются на различных уровнях системы здравоохранения, и основанные на наилучших имеющихся данных и рассчитаны на весь жизненный цикл. Формирование и внедрение комплексного межсекторального подхода является важной предпосылкой успешной реализации современных стратегических задач в сфере здравоохранения, в том числе, проведение профилактических мероприятий по устранению негативного влияния социальных детерминант здоровья, создание условий для сохранения и укрепления здоровья населения, утверждения здорового образа жизни, формирование ответственного отношения каждого человека к личному здоровью. В 2017 г. Институтом семейной медицины был разработан проект Закона Украины «О первичной медицинской помощи на принципах семейной медицины». Главной целью первичной медицинской помощи на принципах семейной медицины, как основы здравоохранения, является обеспечение предоставления гарантированного объема доступной, своевременной, качественной и эффективной первичной медицинской помощи пациенту, улучшение состояния общественного здоровья, сохранение, восстановление и укрепление здоровья населения. Выводы. Любые меры, направленные на модернизацию системы здравоохранения, должны сопровождаться совместными усилиями всех сторон (пациентов, медицинского сообщества, органов законодательной и исполнительной власти, а также органов местного самоуправления) в обеспечении заинтересованности медицинских работников и населения в эффективной системе здравоохранения. ; Актуальність. У статті обговорюються підходи до реформування системи охорони здоров'я України, ключовими завданнями якої є: зміцнення профілактичних служб, підвищення доступності та якості медичного обслуговування, вдосконалення первинної медичної допомоги, поліпшення кадрового забезпечення, модернізація інфраструктури та забезпечення справедливості в охороні здоров'я, а також деякі результати діяльності Інституту сімейної медицини на законодавчому рівні. Метою дослідження є аналіз сучасного нормативно-правового забезпечення функціонування системи охорони здоров'я, стану здоров'я населення, а також поширеності хронічних неінфекційних захворювань та факторів їх ризику, що є пріоритетною проблемою суспільного здоров'я. Результати. «Декларація тисячоліття» ООН, яка була прийнята у 2000 р. 189-ма країнами на Саміті тисячоліття ООН, визначила Цілі Розвитку Тисячоліття. На початку тисячоліття Україна демонструвала відносно стійке економічне зростання, що сприяло покращанню соціальної ситуації в країні та справило позитивний вплив на досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття. У той же час, наслідки збройного конфлікту на Сході країни, невизначеність напрямів розвитку та несприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура стали основними чинниками економічного спаду та зменшення обсягів виробництва. Наразі необхідним є розв'язання проблем, що гальмують економічне зростання в Україні, та створення системи «драйверів» прискорення економічного розвитку й забезпечення змін його якості. Підсумковим документом Саміту «Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року» було затверджено 17 Цілей Сталого Розвитку та 169 завдань. Сьогодні в Україні, як і в більшості європейських країн, актуальною проблемою є значна поширеність хронічних неінфекційних захворювань і факторів їх ризику. Це є пріоритетною проблемою суспільного здоров'я, яка негативно позначається на медико-демографічній ситуації та обумовлює високі рівні захворюваності, інвалідності, смертності і коротку тривалість життя. Однією з Цілей Сталого Розвитку є «Міцне здоров'я і благополуччя» (3 Ціль), яка здійснюється в умовах істотного прогресу щодо розвитку медицини на глобальному рівні. Відповідно до резолюції WHA62.12, (Стратегія 3) Переорієнтація моделі охорони здоров'я означає створення таких умов, в яких ефективні і результативні медико-санітарні послуги розробляються, фінансуються та надаються відповідно до новаторських моделей охорони здоров'я, в яких пріоритет надається первинним медико-санітарним послугам і спільним заходам щодо зміцнення здоров'я. У зв'язку з цим, необхідно розробити стратегічний підхід щодо розвитку системи охорони здоров'я України та визначити пріоритети в області медичних послуг на основі потреб протягом усього життєвого циклу. Цей підхід означає оцінку всього комплексу медико-санітарних послуг, які пропонуються на різних рівнях системи охорони здоров'я, і засновані на найкращих наявних даних і розраховані на весь життєвий цикл. Формування та впровадження комплексного міжсекторального підходу є важливою передумовою успішної реалізації сучасних стратегічних завдань у сфері охорони здоров'я, у тому числі, проведення профілактичних заходів щодо усунення негативного впливу соціальних детермінант здоров'я, створення умов для збереження і зміцнення здоров'я населення, утвердження здорового способу життя, формування відповідального ставлення кожної людини до особистого здоров'я. У 2017 р. Інститутом сімейної медицини НМАПО імені П. Л. Шупика було розроблено проект Закону України «Про первинну медичну допомогу на засадах сімейної медицини». Головною метою первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини, як основи охорони здоров'я, є забезпечення надання гарантованого обсягу доступної, своєчасної, якісної та ефективної первинної медичної допомоги пацієнту, покращання стану громадського здоров'я, збереження, відновлення та зміцнення здоров'я населення. Висновки. Будь-які заходи, спрямовані на модернізацію системи охорони здоров'я, повинні супроводжуватись спільними зусиллями всіх сторін (пацієнтів, медичної спільноти, органів законодавчої та виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування) у забезпеченні зацікавленості медичних працівників та населення в ефективній системі охорони здоров'я.

Background. The article discusses approaches to reforming the Health Care System of Ukraine, the key objectives of which are: strengthening preventive services, the increasing of an accessibility and quality of health care, the enhancement of a primary health care, improving of a personnel maintenance, upgrading of an infrastructure and ensuring a fairness in health care, and also some legislative outcomes of the Institute of Family Medicine. The purpose of the study is to analyze the current regulatory framework for the functioning of the Health Care System, the state of health of the population, as well as the prevalence of chronic noncommunicable diseases and their risk factors, which is a priority public health problem. Results. The UN Millennium Declaration, adopted in 2000 by 189 countries at the UN Millennium Summit, set the Millennium Development Goals. At the beginning of the Millennium, Ukraine demonstrated relatively strong economic growth, which contributed to the improvement of the social situation in the country and had a positive impact on the achievement of the Millennium Development Goals. At the same time, the effects of the armed conflict in the East, the uncertainty of development trends and adverse foreign economic conditions have been the main reasons of the economic downturn and declining production volumes. At present, it is necessary of an arrangement the problems back off economic growth in Ukraine and to create a system of "drivers" of accelerating economic development and ensuring changes in its quality. The outcome document of the Summit on "Transforming Our World: A 2030 Agenda for Sustainable Development" approved 17 Sustainable Development Goals and 169 Tasks. Today, in Ukraine, as in most European countries, the high prevalence of chronic noncommunicable diseases and their risk factors is an urgent problem. This is a priority public health problem that has a negative impact on the medical and demographic situation and causes high rates of morbidity, disability, mortality and short life expectancy. One of the Sustainable Development Goals is "Strong Health and Wellbeing" (Goal 3), which is undergoing significant progress in the development of medicine globally. In accordance with resolution WHA62.12, (Strategy 3) The reorientation of the healthcare model means creating the conditions in which effective and efficient health care services are developed, funded and delivered in accordance with innovative health care models, which prioritize primary and community health care services and joint actions to strengthen health. In this regard, a Strategic Approach to the Development of Ukraine's Health Care System should be developed and priorities identified throughout the life cycle of health care services. This approach means assessing the full range of health services offered at different levels of the Health Care System, based on the best available data and expected over the entire life cycle. Formation and implementation of an integrated cross-sectoral approach is an important prerequisite for successful implementation of modern strategic goals in the field of health care, including, carrying out preventive measures to eliminate the negative impact of social determinants of health, creating conditions for saving and promoting the health of the population, approval healthy lifestyle, formation of responsible attitude of each person to personal health. In 2017, the Institute of Family Medicine drafted the Law of Ukraine "On Primary Health Care on the Basis of Family Medicine". The main purpose of family medicine - based a primary health care as a basis for health care is to ensure that affordable, timely, high-quality and effective primary health care is provided to the patient, to improve public health, to save, restore and promote public health. Conclusions. Any action to modernize the Health Care System should be accompanied by a concerted effort by all parties (patients, the medical community, the legislature and the executive, as well as local authorities) to ensure that healthcare professionals and the public are interested in an effective Health Care System. ; Актуальность. В статье обсуждаются подходы к реформированию системы здравоохранения Украины, ключевыми задачами которой являются: укрепление профилактических служб, повышение доступности и качества медицинского обслуживания, совершенствование первичной медицинской помощи, улучшение кадрового обеспечения, модернизация инфраструктуры и обеспечения справедливости в здравоохранении, а также некоторые результаты деятельности Института семейной медицины на законодательном уровне. Целью исследования является анализ современного нормативно-правового обеспечения функционирования системы здравоохранения, состояния здоровья населения, а также распространенности хронических неинфекционных заболеваний и факторов их риска, что является приоритетной проблемой общественного здоровья. Результаты. «Декларация тысячелетия» ООН, которая была принята в 2000 году 189-ю странами на Саммите тысячелетия ООН, определила Цели Развития Тысячелетия. В начале тысячелетия Украина демонстрировала относительно устойчивый экономический рост, что способствовало улучшению социальной ситуации в стране и, как следствие, положительно влияло на достижение Целей Развития Тысячелетия. В то же время, последствия вооруженного конфликта на Востоке страны, неопределенность направлений развития и неблагоприятная внешнеэкономическая конъюнктура стали основными факторами экономического спада и уменьшения объемов производства. Сейчас необходимо решение проблем, тормозящих экономический рост в Украине, и создание системы «драйверов» ускорения экономического развития и обеспечения изменений в его качестве. Итоговым документом саммита «Превращение нашего мира: повестка дня в области устойчивого развития до 2030 года» было утверждено 17 Целей Устойчивого Развития и 169 задач. Сегодня в Украине, как и в большинстве европейских стран, актуальной проблемой является значительная распространенность хронических неинфекционных заболеваний и факторов их риска. Это является приоритетной проблемой общественного здоровья, которая негативно сказывается на медико-демографической ситуации и обусловливает высокие уровни заболеваемости, инвалидности, смертности и короткую продолжительность жизни. Одной из целей устойчивого развития является «Крепкое здоровье и благополучие» (3 Цель), которая осуществляется в условиях существенного прогресса в развитии медицины на глобальном уровне. В соответствии с резолюцией WHA62.12, (Стратегия 3) Переориентация модели здравоохранения означает создание таких условий, в которых эффективные и результативные медико-санитарные услуги разрабатываются, финансируются и предоставляются в соответствии с новаторскими моделями здравоохранения, в которых приоритет отдается первичным и общинным медико-санитарным услугам и общим мерам по укреплению здоровья. В связи с этим, необходимо разработать стратегический подход к развитию системы здравоохранения Украины и определить приоритеты в области медицинских услуг на основе потребностей в течение всего жизненного цикла. Этот подход означает оценку всего комплекса медико-санитарных услуг, которые предлагаются на различных уровнях системы здравоохранения, и основанные на наилучших имеющихся данных и рассчитаны на весь жизненный цикл. Формирование и внедрение комплексного межсекторального подхода является важной предпосылкой успешной реализации современных стратегических задач в сфере здравоохранения, в том числе, проведение профилактических мероприятий по устранению негативного влияния социальных детерминант здоровья, создание условий для сохранения и укрепления здоровья населения, утверждения здорового образа жизни, формирование ответственного отношения каждого человека к личному здоровью. В 2017 г. Институтом семейной медицины был разработан проект Закона Украины «О первичной медицинской помощи на принципах семейной медицины». Главной целью первичной медицинской помощи на принципах семейной медицины, как основы здравоохранения, является обеспечение предоставления гарантированного объема доступной, своевременной, качественной и эффективной первичной медицинской помощи пациенту, улучшение состояния общественного здоровья, сохранение, восстановление и укрепление здоровья населения. Выводы. Любые меры, направленные на модернизацию системы здравоохранения, должны сопровождаться совместными усилиями всех сторон (пациентов, медицинского сообщества, органов законодательной и исполнительной власти, а также органов местного самоуправления) в обеспечении заинтересованности медицинских работников и населения в эффективной системе здравоохранения. ; Актуальність. У статті обговорюються підходи до реформування системи охорони здоров'я України, ключовими завданнями якої є: зміцнення профілактичних служб, підвищення доступності та якості медичного обслуговування, вдосконалення первинної медичної допомоги, поліпшення кадрового забезпечення, модернізація інфраструктури та забезпечення справедливості в охороні здоров'я, а також деякі результати діяльності Інституту сімейної медицини на законодавчому рівні. Метою дослідження є аналіз сучасного нормативно-правового забезпечення функціонування системи охорони здоров'я, стану здоров'я населення, а також поширеності хронічних неінфекційних захворювань та факторів їх ризику, що є пріоритетною проблемою суспільного здоров'я. Результати. «Декларація тисячоліття» ООН, яка була прийнята у 2000 р. 189-ма країнами на Саміті тисячоліття ООН, визначила Цілі Розвитку Тисячоліття. На початку тисячоліття Україна демонструвала відносно стійке економічне зростання, що сприяло покращанню соціальної ситуації в країні та справило позитивний вплив на досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття. У той же час, наслідки збройного конфлікту на Сході країни, невизначеність напрямів розвитку та несприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура стали основними чинниками економічного спаду та зменшення обсягів виробництва. Наразі необхідним є розв'язання проблем, що гальмують економічне зростання в Україні, та створення системи «драйверів» прискорення економічного розвитку й забезпечення змін його якості. Підсумковим документом Саміту «Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року» було затверджено 17 Цілей Сталого Розвитку та 169 завдань. Сьогодні в Україні, як і в більшості європейських країн, актуальною проблемою є значна поширеність хронічних неінфекційних захворювань і факторів їх ризику. Це є пріоритетною проблемою суспільного здоров'я, яка негативно позначається на медико-демографічній ситуації та обумовлює високі рівні захворюваності, інвалідності, смертності і коротку тривалість життя. Однією з Цілей Сталого Розвитку є «Міцне здоров'я і благополуччя» (3 Ціль), яка здійснюється в умовах істотного прогресу щодо розвитку медицини на глобальному рівні. Відповідно до резолюції WHA62.12, (Стратегія 3) Переорієнтація моделі охорони здоров'я означає створення таких умов, в яких ефективні і результативні медико-санітарні послуги розробляються, фінансуються та надаються відповідно до новаторських моделей охорони здоров'я, в яких пріоритет надається первинним медико-санітарним послугам і спільним заходам щодо зміцнення здоров'я. У зв'язку з цим, необхідно розробити стратегічний підхід щодо розвитку системи охорони здоров'я України та визначити пріоритети в області медичних послуг на основі потреб протягом усього життєвого циклу. Цей підхід означає оцінку всього комплексу медико-санітарних послуг, які пропонуються на різних рівнях системи охорони здоров'я, і засновані на найкращих наявних даних і розраховані на весь життєвий цикл. Формування та впровадження комплексного міжсекторального підходу є важливою передумовою успішної реалізації сучасних стратегічних завдань у сфері охорони здоров'я, у тому числі, проведення профілактичних заходів щодо усунення негативного впливу соціальних детермінант здоров'я, створення умов для збереження і зміцнення здоров'я населення, утвердження здорового способу життя, формування відповідального ставлення кожної людини до особистого здоров'я. У 2017 р. Інститутом сімейної медицини НМАПО імені П. Л. Шупика було розроблено проект Закону України «Про первинну медичну допомогу на засадах сімейної медицини». Головною метою первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини, як основи охорони здоров'я, є забезпечення надання гарантованого обсягу доступної, своєчасної, якісної та ефективної первинної медичної допомоги пацієнту, покращання стану громадського здоров'я, збереження, відновлення та зміцнення здоров'я населення. Висновки. Будь-які заходи, спрямовані на модернізацію системи охорони здоров'я, повинні супроводжуватись спільними зусиллями всіх сторін (пацієнтів, медичної спільноти, органів законодавчої та виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування) у забезпеченні зацікавленості медичних працівників та населення в ефективній системі охорони здоров'я.

The article states that political culture plays a leading role in political socialization of the individual, which results in formation of political consciousness and learning and using samples of political behavior by human beings. In turn, acquired political views, values, orientations, norms allow the individual to properly adapt to the existing political system and become true subject in the political life. Thus, during socialization, human forms a culture of personal involvement in the exercise of power and realizes values of political culture. A value-normative dimension of political socialization appears as an active regulation of legal status of a personality. The political culture of society is a complex and multifaceted phenomenon, dynamic and simultaneously stable in historical, spatial and temporal dimension. Given this, the issue of political culture attracts the attention of many modern researchers. Indeed, conscious formation of political culture as an art of common civilized living of people in the state – taking care of all modern societies, is an important condition for its prosperity. The democratic system cannot establish itself and be effective without a political culture of the population. Democracy involves the transformation of a human being into a source of power, the supreme arbiter of the country and international politics. Although in a democratic state, not every individual has impact on policy-making, it is a conscious choice and activity of most people that affect account in public policy of interests of different groups, competence and responsibility of the ruling elite.Usually only a high level of political culture, which for centuries was formed during historical and cultural development and has a strong social and axiological foundation, is able to provide the society with stable and effective mechanisms of political socialization of a personality.Political culture has fundamental, social and formative character. Accordingly, the level and nature of the political culture of a particular society affects the possibilities of political socialization of a personality in it. However, it is in the process of political socialization of the individual that certain value-semantic foundation for political and cultural nature is acquired.Interdependence of political culture and political socialization is worth noting. The higher the political culture of a society, the more attention it pays to the process of political socialization. However, the opposite statement can be considered just: the higher the degree of political socialization in the society, the higher is the level of political culture. After all, people with high level of political socialization actively participate in the political life of society, ensuring the development of public relations. Thus the notion of "political culture" and "political socialization" are interconnected. The political culture of a society is the semantic component of political socialization. As a result of political socialization, subject of adapting to political culture and is able to develop it.As a result of political socialization, through the formation of political consciousness of the individual, which includes political values, orientations, attitudes, norms, and learning and subsequent use of samples of political behavior is the use of political culture.Implementation of the functions of political culture of political socialization of a personality is due to such is components, as political values, norms, stereotypes, ideals, behavior patterns and so on.The article calls attention to the spiritual and moral aspects of political culture and their role in the process of political socialization, especially through the formation of civic orientation. In the political sphere, morality is embodied in the political norms and values, aimed to preserve the state, increasing its power and prosperity of citizens. At the individual level, the political nature of morality appears as patriotism and responsibility of the individual for compliance with social norms, rules and more. In other words, civic orientation of the individual appears in accepting morals of certain social order and a sense of responsibility in society, subjecting to certain social norms based on apprehension of subject's rights and obligations, on his civil values, sense of responsibility and moral submissions.Civic orientation of the individual develops in a system of spiritual culture of society. The main mechanism of the origin and development of social behavior forms are primarily internalization of norms, patterns, demands, ideals and values of society. Thus, civil orientation is a special kind of political morality of personality. In the process of socialization human being masters the spiritual component of the political culture that provides individual's activities aimed at implementation of civic values. Together with acquired political views and beliefs, they constitute a precious human experience.Key words: political culture, political socialization, political consciousness. ; У статті відзначається, що політична культура відіграє провідну роль у політичній соціалізації особистості, внаслідок якої відбувається формування політичної свідомості та засвоєння й відтворення людиною зразків політичної поведінки. Своєю чергою набуті політичні погляди, цінності, орієнтації, норми дозволяють індивіду належним чином адаптуватися до наявної політичної системи і стати дійсним суб'єктом політичного життя. Отже, під час соціалізації в людини формується культура особистої участі в процесі здійснення влади та реалізуються цінності політичної культури. А ціннісно-нормативний вимір політичної соціалізації проявляється як діяльнісне внормування правового статусу особистості.Ключові поняття: політична культура, політична соціалізація, політична свідомість. В статье отмечается, что политическая культура играет ведущую роль в политической социализации личности, в результате которой происходит формирование политического сознания и усвоения и воспроизведения человеком образцов политического поведения. В свою очередь приобретенные политические взгляды, ценности, ориентации, нормы позволяют индивиду должным образом адаптироваться к существующей политической системы и стать действительным субъектом политической жизни. Таким образом, при социализации человека формируется культура непосредственного участия в процессе осуществления власти и реализуются ценности политической культуры. А ценностно-нормативное измерение политической социализации проявляется как деятельностное упорядочения правового статуса личности.Ключевые понятия: политическая культура, политическая социализация, политическое сознание. The article states that political culture plays a leading role in political socialization of the individual, which results in formation of political consciousness and learning and using samples of political behavior by human beings. In turn, acquired political views, values, orientations, norms allow the individual to properly adapt to the existing political system and become true subject in the political life. Thus, during socialization, human forms a culture of personal involvement in the exercise of power and realizes values of political culture. A value-normative dimension of political socialization appears as an active regulation of legal status of a personality.The political culture of society is a complex and multifaceted phenomenon, dynamic and simultaneously stable in historical, spatial and temporal dimension. Given this, the issue of political culture attracts the attention of many modern researchers. Indeed, conscious formation of political culture as an art of common civilized living of people in the state – taking care of all modern societies, is an important condition for its prosperity. The democratic system cannot establish itself and be effective without a political culture of the population. Democracy involves the transformation of a human being into a source of power, the supreme arbiter of the country and international politics. Although in a democratic state, not every individual has impact on policy-making, it is a conscious choice and activity of most people that affect account in public policy of interests of different groups, competence and responsibility of the ruling elite.Usually only a high level of political culture, which for centuries was formed during historical and cultural development and has a strong social and axiological foundation, is able to provide the society with stable and effective mechanisms of political socialization of a personality.Political culture has fundamental, social and formative character. Accordingly, the level and nature of the political culture of a particular society affects the possibilities of political socialization of a personality in it. However, it is in the process of political socialization of the individual that certain value-semantic foundation for political and cultural nature is acquired.Interdependence of political culture and political socialization is worth noting. The higher the political culture of a society, the more attention it pays to the process of political socialization. However, the opposite statement can be considered just: the higher the degree of political socialization in the society, the higher is the level of political culture. After all, people with high level of political socialization actively participate in the political life of society, ensuring the development of public relations. Thus the notion of "political culture" and "political socialization" are interconnected. The political culture of a society is the semantic component of political socialization. As a result of political socialization, subject of adapting to political culture and is able to develop it.As a result of political socialization, through the formation of political consciousness of the individual, which includes political values, orientations, attitudes, norms, and learning and subsequent use of samples of political behavior is the use of political culture.Implementation of the functions of political culture of political socialization of a personality is due to such is components, as political values, norms, stereotypes, ideals, behavior patterns and so on.The article calls attention to the spiritual and moral aspects of political culture and their role in the process of political socialization, especially through the formation of civic orientation. In the political sphere, morality is embodied in the political norms and values, aimed to preserve the state, increasing its power and prosperity of citizens. At the individual level, the political nature of morality appears as patriotism and responsibility of the individual for compliance with social norms, rules and more. In other words, civic orientation of the individual appears in accepting morals of certain social order and a sense of responsibility in society, subjecting to certain social norms based on apprehension of subject's rights and obligations, on his civil values, sense of responsibility and moral submissions.Civic orientation of the individual develops in a system of spiritual culture of society. The main mechanism of the origin and development of social behavior forms are primarily internalization of norms, patterns, demands, ideals and values of society. Thus, civil orientation is a special kind of political morality of personality. In the process of socialization human being masters the spiritual component of the political culture that provides individual's activities aimed at implementation of civic values. Together with acquired political views and beliefs, they constitute a precious human experience.Key words: political culture, political socialization, political consciousness.

The article examines the effect of the phenomenon of the right of force in state-organized societies and societies that did not yet know the state forms. The phenomenon of the law of force was investigated by domestic lawyers for the most part in the context of the criminal activity of individuals. The most significant results in the study of this phenomenon were achieved by the representatives of the humanities of the West. In this regard, the task of studying the current conditions for the emergence and implementation of the right of force in both Ukraine and in other states looks urgent. There is postulated the hypothesis of the study, which consists in the assertion that the right of force - is the presence of any benefits to individuals over others, the exercise of the right of force will be understood as the implementation of the domination of one subject over the other (a group of subjects, their community), obtrusion of others' will to them. From this angle, socio-economic formations (tribal, tribal, slaveholding, feudalism, capitalism) are analyzed for the purpose of finding the grounds for the emergence and mechanisms for the exercise of their right to force. It is argued that during the conscious history of mankind, the factor of the power of rights played a significant role in the organization of society. This is that individuals who had certain advantages over others (initially physical, later – intellectual, economic, organizational), were able to gain a privileged position in all spheres of human activity. With the change of feudalism by capitalism, the legal right of force was replaced by the right of formal equality, which did not remove the actual inequality of individuals, which ultimately helped them again occupy the dominant positions in the socio-political, business hierarchy. This is confirmed by the data of anthropological and synergetic theories of legal thinking. On this basis, the conclusion was made that the power of law existed and exists, and this is not the atavism of the legal system, it is reproduced by the selfish nature of individual representatives of mankind, unfortunately the most active and mobile in comparison with others in achieving their goals. Examples of the force of law in modern practice of the functioning of state institutions of Ukraine, Italy and America are given. The forms and mechanisms for implementing the right of force are considered. Among the latter is the manipulation of consciousness, which is typical for developed civil societies with democracy as their political form. The above conclusions are illustrated by examples of mass media activities. In this context, attention is also drawn to the exercise of the right to force through the trade and economic mechanisms of individual international organizations and institutions. At the end of the study, the results are summarized, which are reduced to the next. Summarizing all of the above, we can draw the following conclusions. First, the right to force is a right arising from the existence of any advantage of one subject over another (physical, intellectual, economic, organizational, etc.), which, under certain conditions, the weakness of the other party (lack of appropriate qualities) can be implemented in the relationship between them. Secondly, the power of law has not disappeared from modern history, it continues to exist as in the relationships of individual individuals, individuals and states, and in the relations of individual states. Third, the existence of democracy as a political regime does not exclude the existence and exercise of the right to force. Fourthly, manipulation of consciousness as a kind of power of law is one of the main means of governance in the conditions of the existence of civil societies and democracies as a political form, which necessitates dictating the demand for improvement of the latter in order to prevent distortion of opinion of citizens in such societies. For example, by expanding the forms of people's participation in the exercise of power through the institutes of direct democracy, which is known to be widely used in one of the wealthiest and happiest countries in the world - Switzerland ; Феномен права силы исследовался отечественными правоведами преимущественно в контексте преступной деятельности отдельных индивидов. Наиболее существенные результаты в изучении этого явления достигли представители гуманитарных наук Запада. В связи с этим актуальным выглядит задача исследования современных условий возникновения и осуществления права силы как в Украине, так и в других государствах. Постулируется гипотеза исследования, которая заключается в утверждении, что право силы - это наличие каких-либо преимуществ у отдельных индивидов над другими, под осуществлением права силы будет пониматься осуществление господства одного субъекта над другим (группой субъектов, их сообществ), навязывание им своей воли. Под этим углом зрения анализируются общественно-экономические формации (родо-племенная, рабовладельческая, феодализм, капитализм) на предмет поиска оснований возникновения и механизмов осуществления у них права силы. Утверждается, что в течение сознательной истории человечества фактор права силы играл существенную роль в организации социума. Это заключается в том, что отдельные индивиды, которые имели определенные преимущества перед другими (сначала физические, позже - интеллектуальные, экономические, организационные), смогли завоевать себе привилегированное положение в любых сферах человеческой активности. Со сменой феодализма капитализмом юридическое право силы было заменено на право формального равенства, что не устранило фактического неравенства индивидов, в конечном счете помогло более состятельным из них снова занять доминирующие места в общественно-политической, бизнесовой иерархии. Это подтверждается данными антропологической и синергетической теориями правопонимания. Исходя из этого, сделан вывод - право силы было и существует, и это не атавизм правовой системы, оно воспроизводится эгоистичной природой отдельных представителей человечества, к сожалению наиболее активных и мобильных по сравнению с другими в достижении своих целей. Приводятся примеры действия права силы в современной практике функционирования государственных институтов Украины, Италии и Америки. Рассматриваются формы и механизмы осуществления права силы. Среди последних - манипуляция сознанием, которая характерна именно для развитых гражданских обществ с демократией как их политической формой. Указанные выводы иллюстрируются примерами деятельности масс-медиа. В этом контексте обращается также внимание на осуществление права силы через торговые и экономические механизмы отдельных международных организаций и учреждений. В конце исследования подводятся итоги, которые сводятся к следующему. Во-первых, право силы - право, которое следует из наличия какого-либо преимущества одного субъекта над другим (физической, интеллектуальной, экономической, организационной и т.д.), которое при определенных условиях - слабости другой стороны (отсутствие соответствующих качеств) - может быть реализована в отношениях между ними. Во-вторых, право силы не исчезло из современной истории, оно продолжает существовать как во взаимоотношениях отдельных индивидов, индивидов и государств, так и во взаимоотношениях отдельных государств. В-третьих, наличие демократии как политического режима не исключает существования и осуществления права силы. В-четвертых, манипуляция сознанием как разновидность права силы является одним из главных средств управления в условиях существования гражданских обществ и демократий как их политической формы, что с необходимостью диктует требование совершенствования последней для предотвращения искажения мнения граждан в таких обществах. Например, путем расширения форм участия народа в осуществлении власти через институты непосредственной демократии, что, как известно, широко используется в одной из самых богатых и счастливых стран мира - Швейцарии ; Феномен права сили досліджувався вітчизняними правознавцями здебільшого в контексті злочинної діяльності окремих індивідів. Найбільш суттєві результати у вивченні цього явища досягли представники гуманітарних наук Заходу. В зв'язку з цим актуальним виглядає завдання дослідження сучасних умов виникнення та здійснення права сили як на теренах України, так і в інших державах. Постулюють гіпотеза дослідження, яка полягає у твердженні, що право сили – це наявність будь-яких переваг у окремих індивідів над іншими, під здійсненням права сили буде розумітися здійснення панування одного суб'єкта над іншим (групою суб'єктів, їх спільнотою), нав'язування їм своєї волі. Під цим кутом зору аналізуються суспільно-економічні формації (родо-племінна, рабовласницька, феодалізм, капіталізм) на предмет пошуку підстав виникнення та механізмів здійснення в них права сили. Стверджується, що на протязі свідомої історії людства чинник права сили грав суттєву роль в організації соціуму. Це полягає в тому, що окремі індивіди, які мали певні переваги над іншими (спочатку фізичні, пізніше – інтелектуальні, економічні, організаційні), змогли завоювати собі привілейоване становище в будь-яких сферах людської активності. Зі зміною феодалізму капіталізмом юридичне право сили було замінено на право формальної рівності, що не усунуло фактичної нерівності індивідів, що в кінцевому рахунку допомогло більш спроможним з них знову зайняти домінуючі місця в суспільно-політичній, бізнесовій ієрархії. Це підтверджується даними антропологічної та синергетичної теоріями праворозуміння. Виходячи з цього, зроблений висновок право сили існувало та існує, і це не атавізм правової системи, воно відтворюється егоїстичною природою окремих представників людства, на жаль найбільш активних та мобільних у порівнянні з іншими у досягненні своїх цілей. Наводяться приклади дії права сили у сучасній практиці функціонування державних інститутів України, Італії та Америки. Розглядаються форми та механізмі здійснення права сили. Серед останніх – маніпуляція свідомістю, яка характерна саме для розвинутих громадянських суспільств з демократією як їх політичної формою. Зазначені висновки ілюструються прикладами діяльності мас-медіа. В цьому контексті звертається також увага на здійснення права сили через торгові та економічні механізми окремих міжнародних організацій та установ. В кінці дослідження підводяться підсумки, які зводяться до наступного. По-перше, право сили – право, що випливає з наявності будь-якої переваги одного суб'єкта над іншим (фізичної, інтелектуальної, економічної, організаційної тощо), яка при певних умовах – слабкості іншої сторони (відсутність відповідних якостей) – може бути реалізована у стосунках між ними. По-друге, право сили не зникло з сучасної історії, воно продовжує існувати як у взаємовідносинах окремих індивідів, індивідів та держав, так і у взаємовідносинах окремих держав. По-третє, наявність демократії як політичного режиму не виключає існування та здійснення права сили. По-четверте, маніпуляція свідомістю як різновид права сили є одним з головних засобів управління в умовах існування громадянських суспільств та демократій як політичної форми, що з необхідністю диктує вимогу вдосконалення останньої для запобігання спотворення думки громадян в таких суспільствах. Наприклад, шляхом розширення форм участі народу у здійсненні влади через інститути безпосередньої демократії, що як відомо, широко використовується в одній із найбільш заможних та щасливих країн світу – Швейцарії

The article examines the effect of the phenomenon of the right of force in state-organized societies and societies that did not yet know the state forms. The phenomenon of the law of force was investigated by domestic lawyers for the most part in the context of the criminal activity of individuals. The most significant results in the study of this phenomenon were achieved by the representatives of the humanities of the West. In this regard, the task of studying the current conditions for the emergence and implementation of the right of force in both Ukraine and in other states looks urgent. There is postulated the hypothesis of the study, which consists in the assertion that the right of force - is the presence of any benefits to individuals over others, the exercise of the right of force will be understood as the implementation of the domination of one subject over the other (a group of subjects, their community), obtrusion of others' will to them. From this angle, socio-economic formations (tribal, tribal, slaveholding, feudalism, capitalism) are analyzed for the purpose of finding the grounds for the emergence and mechanisms for the exercise of their right to force. It is argued that during the conscious history of mankind, the factor of the power of rights played a significant role in the organization of society. This is that individuals who had certain advantages over others (initially physical, later – intellectual, economic, organizational), were able to gain a privileged position in all spheres of human activity. With the change of feudalism by capitalism, the legal right of force was replaced by the right of formal equality, which did not remove the actual inequality of individuals, which ultimately helped them again occupy the dominant positions in the socio-political, business hierarchy. This is confirmed by the data of anthropological and synergetic theories of legal thinking. On this basis, the conclusion was made that the power of law existed and exists, and this is not the atavism of the legal system, it is reproduced by the selfish nature of individual representatives of mankind, unfortunately the most active and mobile in comparison with others in achieving their goals. Examples of the force of law in modern practice of the functioning of state institutions of Ukraine, Italy and America are given. The forms and mechanisms for implementing the right of force are considered. Among the latter is the manipulation of consciousness, which is typical for developed civil societies with democracy as their political form. The above conclusions are illustrated by examples of mass media activities. In this context, attention is also drawn to the exercise of the right to force through the trade and economic mechanisms of individual international organizations and institutions. At the end of the study, the results are summarized, which are reduced to the next. Summarizing all of the above, we can draw the following conclusions. First, the right to force is a right arising from the existence of any advantage of one subject over another (physical, intellectual, economic, organizational, etc.), which, under certain conditions, the weakness of the other party (lack of appropriate qualities) can be implemented in the relationship between them. Secondly, the power of law has not disappeared from modern history, it continues to exist as in the relationships of individual individuals, individuals and states, and in the relations of individual states. Third, the existence of democracy as a political regime does not exclude the existence and exercise of the right to force. Fourthly, manipulation of consciousness as a kind of power of law is one of the main means of governance in the conditions of the existence of civil societies and democracies as a political form, which necessitates dictating the demand for improvement of the latter in order to prevent distortion of opinion of citizens in such societies. For example, by expanding the forms of people's participation in the exercise of power through the institutes of direct democracy, which is known to be widely used in one of the wealthiest and happiest countries in the world - Switzerland ; Феномен права силы исследовался отечественными правоведами преимущественно в контексте преступной деятельности отдельных индивидов. Наиболее существенные результаты в изучении этого явления достигли представители гуманитарных наук Запада. В связи с этим актуальным выглядит задача исследования современных условий возникновения и осуществления права силы как в Украине, так и в других государствах. Постулируется гипотеза исследования, которая заключается в утверждении, что право силы - это наличие каких-либо преимуществ у отдельных индивидов над другими, под осуществлением права силы будет пониматься осуществление господства одного субъекта над другим (группой субъектов, их сообществ), навязывание им своей воли. Под этим углом зрения анализируются общественно-экономические формации (родо-племенная, рабовладельческая, феодализм, капитализм) на предмет поиска оснований возникновения и механизмов осуществления у них права силы. Утверждается, что в течение сознательной истории человечества фактор права силы играл существенную роль в организации социума. Это заключается в том, что отдельные индивиды, которые имели определенные преимущества перед другими (сначала физические, позже - интеллектуальные, экономические, организационные), смогли завоевать себе привилегированное положение в любых сферах человеческой активности. Со сменой феодализма капитализмом юридическое право силы было заменено на право формального равенства, что не устранило фактического неравенства индивидов, в конечном счете помогло более состятельным из них снова занять доминирующие места в общественно-политической, бизнесовой иерархии. Это подтверждается данными антропологической и синергетической теориями правопонимания. Исходя из этого, сделан вывод - право силы было и существует, и это не атавизм правовой системы, оно воспроизводится эгоистичной природой отдельных представителей человечества, к сожалению наиболее активных и мобильных по сравнению с другими в достижении своих целей. Приводятся примеры действия права силы в современной практике функционирования государственных институтов Украины, Италии и Америки. Рассматриваются формы и механизмы осуществления права силы. Среди последних - манипуляция сознанием, которая характерна именно для развитых гражданских обществ с демократией как их политической формой. Указанные выводы иллюстрируются примерами деятельности масс-медиа. В этом контексте обращается также внимание на осуществление права силы через торговые и экономические механизмы отдельных международных организаций и учреждений. В конце исследования подводятся итоги, которые сводятся к следующему. Во-первых, право силы - право, которое следует из наличия какого-либо преимущества одного субъекта над другим (физической, интеллектуальной, экономической, организационной и т.д.), которое при определенных условиях - слабости другой стороны (отсутствие соответствующих качеств) - может быть реализована в отношениях между ними. Во-вторых, право силы не исчезло из современной истории, оно продолжает существовать как во взаимоотношениях отдельных индивидов, индивидов и государств, так и во взаимоотношениях отдельных государств. В-третьих, наличие демократии как политического режима не исключает существования и осуществления права силы. В-четвертых, манипуляция сознанием как разновидность права силы является одним из главных средств управления в условиях существования гражданских обществ и демократий как их политической формы, что с необходимостью диктует требование совершенствования последней для предотвращения искажения мнения граждан в таких обществах. Например, путем расширения форм участия народа в осуществлении власти через институты непосредственной демократии, что, как известно, широко используется в одной из самых богатых и счастливых стран мира - Швейцарии ; Феномен права сили досліджувався вітчизняними правознавцями здебільшого в контексті злочинної діяльності окремих індивідів. Найбільш суттєві результати у вивченні цього явища досягли представники гуманітарних наук Заходу. В зв'язку з цим актуальним виглядає завдання дослідження сучасних умов виникнення та здійснення права сили як на теренах України, так і в інших державах. Постулюють гіпотеза дослідження, яка полягає у твердженні, що право сили – це наявність будь-яких переваг у окремих індивідів над іншими, під здійсненням права сили буде розумітися здійснення панування одного суб'єкта над іншим (групою суб'єктів, їх спільнотою), нав'язування їм своєї волі. Під цим кутом зору аналізуються суспільно-економічні формації (родо-племінна, рабовласницька, феодалізм, капіталізм) на предмет пошуку підстав виникнення та механізмів здійснення в них права сили. Стверджується, що на протязі свідомої історії людства чинник права сили грав суттєву роль в організації соціуму. Це полягає в тому, що окремі індивіди, які мали певні переваги над іншими (спочатку фізичні, пізніше – інтелектуальні, економічні, організаційні), змогли завоювати собі привілейоване становище в будь-яких сферах людської активності. Зі зміною феодалізму капіталізмом юридичне право сили було замінено на право формальної рівності, що не усунуло фактичної нерівності індивідів, що в кінцевому рахунку допомогло більш спроможним з них знову зайняти домінуючі місця в суспільно-політичній, бізнесовій ієрархії. Це підтверджується даними антропологічної та синергетичної теоріями праворозуміння. Виходячи з цього, зроблений висновок право сили існувало та існує, і це не атавізм правової системи, воно відтворюється егоїстичною природою окремих представників людства, на жаль найбільш активних та мобільних у порівнянні з іншими у досягненні своїх цілей. Наводяться приклади дії права сили у сучасній практиці функціонування державних інститутів України, Італії та Америки. Розглядаються форми та механізмі здійснення права сили. Серед останніх – маніпуляція свідомістю, яка характерна саме для розвинутих громадянських суспільств з демократією як їх політичної формою. Зазначені висновки ілюструються прикладами діяльності мас-медіа. В цьому контексті звертається також увага на здійснення права сили через торгові та економічні механізми окремих міжнародних організацій та установ. В кінці дослідження підводяться підсумки, які зводяться до наступного. По-перше, право сили – право, що випливає з наявності будь-якої переваги одного суб'єкта над іншим (фізичної, інтелектуальної, економічної, організаційної тощо), яка при певних умовах – слабкості іншої сторони (відсутність відповідних якостей) – може бути реалізована у стосунках між ними. По-друге, право сили не зникло з сучасної історії, воно продовжує існувати як у взаємовідносинах окремих індивідів, індивідів та держав, так і у взаємовідносинах окремих держав. По-третє, наявність демократії як політичного режиму не виключає існування та здійснення права сили. По-четверте, маніпуляція свідомістю як різновид права сили є одним з головних засобів управління в умовах існування громадянських суспільств та демократій як політичної форми, що з необхідністю диктує вимогу вдосконалення останньої для запобігання спотворення думки громадян в таких суспільствах. Наприклад, шляхом розширення форм участі народу у здійсненні влади через інститути безпосередньої демократії, що як відомо, широко використовується в одній із найбільш заможних та щасливих країн світу – Швейцарії

Introduction. Nowadays TNCs undoubtedly determine the dynamics and main trends of the world economy as a whole, control its main trends and technological level and to a large extent determine the rules of the game. On the other hand, TNCs can not fail to take into account the realities and trends that are formed in society, and are forced to adapt to them in their activities. One of the main such realities is the concept of sustainable development, analysis of the impact of which on the activities of TNCs will be devoted to this article.Obviously, neither the concept of exogenous nor the concept of endogenous economic growth does not fully take into account the environmental factors and challenges faced by modern society. In addition, none of the above-mentioned models of economic growth did not pay sufficient attention to social factors and stability issues. Therefore, the emergence of a new, ecological and economic model of growth, which would combine the achievements of natural and social sciences.Analysis of used sources. In the world economic science, TNC's were researched by such scholars as S. Agarval, P. Backley, D. Bennett, G. Vaenrich, R. Vernon, S. Gaimer, J. F. Gennart, C. Gill, C. Hofer, J. Danning, D. Datta, M. Casson, R. Kewz, C.D.D., J.L., T. Moran, T. Ozava, K. Omae, H. Pitilis, M. Porter, P. Rana, R. Reich, S. Rolf, J. Rotheb, F. Rout, M. and S. Tolchin, F. Trompenaars, A. Shapiro, K. Sharp; in Ukrainian science, certain aspects of TNC's activity were studied by O. Bilorus, O. Budkin, V. Butkevich, I. Gladiy, B. Gubsky, V. Dikan, V. Kisil, V. Melnyk, A. Moky, Y. Pakhomov, K. Panchenko, A. Pekhnyk, J. Poplavskaya, O. Rogach, A. Semenov, K. Semenov, S. Sokolenko, A. Filipenko, O. Shnirkov and others. At the same time, despite the large number of researches on TNCs, some aspects of TNCs' activity in the modern international business remain insufficiently elucidated and require further analysis.The purpose of the article. To conduct the theoretical aspects and practical recommendations of regulation of TNC activities according to the concept of sustainable development.Presentation of the main material. Obviously, neither the concept of exogenous nor the concept of endogenous economic growth does not fully take into account the environmental factors and challenges faced by modern society. In addition, none of the above-mentioned models of economic growth did not pay sufficient attention to social factors and stability issues. Therefore, the emergence of the emergence of a new, ecological and economic model of growth, which would combine the achievements of natural and social sciences.Such a concept was the model of sustainable development, formulated in the late 80's and approved in Rio de Janeiro in 1992 at the United Nations Conference on Environment and Development, as well as approved in the Declaration on Environment and Development "Agenda for the 21st Century"The next stage in the development of this concept was the International Conference on Financing for Development (International Conference on Financing for Development), held March 18-22, 2002 in Monterey (Mexico), where the heads of the participating countries adopted a coordinated decision on the use of tax levers, investments in economic and social infrastructure, the development of capital markets through banking systems, balanced fiscal and monetary policies, the reduction of the impact of inflation, the promotion of high standards of economic growth, full employment, the eradication of poverty and price stability. These ideas were further developed in the framework of the World Summit on Sustainable Development from 26 August to 4 September 2002, which allowed setting goals and timelines for a wide range of issues, in particular, setting target targets with the provision of sanitation, the use and production of chemical products. As a result of the summit, more than 200 partnerships were announced in various areas of sustainable development in all regions, for which significant funding was allocated. The Johannesburg Implementation Plan and the Johannesburg Declaration on Sustainable Development were adopted within the framework of the Summit.In addition, the extremely important element of the World Summit on Sustainable Development in Johannesburg was that international commitments were complemented by a series of voluntary partnership initiatives on sustainable development.The decision of the above-mentioned international meetings allowed us to proceed to the practical implementation of the decisions taken, which, in our time, with the corresponding periodic adjustment, is conducted under the guidance of the United Nations Commission on Sustainable Development.According to the UN Commission on Sustainable Development, its goal is to meet the needs of modern society without compromising the ability of future generations to meet their needs.Accordingly, 5 basic principles are based on the concept of sustainable development:1) Economic development can be sustained and sustainable in order to meet the needs of the present generation, while not undermining the ability of future generations to meet their needs.2) The restrictions that exist in the field of exploitation of natural resources are relative, they relate only to the constraints imposed by the current level of technology and social organization, as well as the ability of the biosphere to self-healing.3) It is necessary to satisfy the basic needs of all people and to provide everyone with an opportunity of high-quality life.4) It is necessary to reconcile the state of life of those who enjoy excessive benefits (monetary and material), with the ecological potential of the planet, in particular regarding the use of energy.5) The size and pace of population growth should be consistent with the productive potential of the changing global ecosystem. It should be noted that this does not mean a return to Malthusianism, but it certainly requires the bringing of technologies and economic development to the level of pressing problems of mankind.Subsequently, this concept was adopted as the basis for the coordination of environmental and economic policies by governments of many states and even regional integration associations. In particular, the leaders of the European Union at the EU summit held in Göteborg in June 2001 adopted a joint strategy for sustainable development. This was the definition of the very concept of sustainable development. According to the declaration of the heads of 15 European countries, "sustainable development is in such a way as to meet the needs of the present generation of people, which would not endanger future generations". Although the strategy itself was largely declarative (in particular, the EU Commissioner for the Environment, Margot Wallström, expressed regret that the leaders of the countries "did not concentrate enough on concrete actions"), yet the EU leaders outlined a series of measures who should help build a sustainable society.In Ukraine, the Concept of Sustainable Development was approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine in 1997. In addition, within the framework of the joint Ukrainian-American project "The Program for the Promotion of Sustainable Development in Ukraine", with the participation of many leading scientists of Ukraine, a "Concept of Sustainable Development of Ukraine" was developed. It defines sustainable development as "the process of building the state on the basis of harmonization and harmonization of social, economic and environmental components in order to meet the needs of present and future generations," in which "a balanced solution to socio-economic problems, the maintenance of a favorable state of the environment and natural resource potential in order to meet the vital needs of present and future generations ".At the same time, the authors of the concept especially emphasize that "the basis of sustainable development is the parity of relations in the triad" man - economy - nature. "Sustainable development combines the process of survival and reproduction of the nation's gene pool, the activation of the role of each individual in society, ensuring its rights and freedoms, preservation of the natural environment, formation of conditions for the restoration of the biosphere and its local ecosystems, orientation towards reducing the level of anthropogenic impact on the natural environment and harmonizing human development in nature. "It is also important to realize that "Ukraine can ensure the transition to sustainable development exclusively through the effective use of all kinds of resources, structural and technological modernization of production, using the creative potential of society for the building and prosperity of the state," and also that "the definition of ways to ensure sustainable the development of the state should be based on the formulation of strategic goals of state building taking into account the realities of the present, the trends of the world community, the place and role of Ukraine in Europe and in the world ".Obviously, the concept of sustainable development causes a significant, but in many respects, determinants of the impact on the whole system of modern international business. Accordingly, the development of a strategy for integration into a globalized economy is extremely important in taking into account the specifics and constraints imposed by the concept of sustainable development and the documents and criteria adopted on its basis. At the same time, the key weight takes into account the above mentioned peculiarities when regulating the activities of transnational corporations, which at the moment is definitely one of the most powerful factors in the integration of Ukraine into the system of world economic relations.There exists a fundamental possibility of harmonizing the impact of transnational corporations on the territory of Ukraine with the concept of sustainable development. The optimum for this is the use as an optimization criterion of the type of the most intensively used TNC resources and their expansion strategies applied to the relevant market.Conclusions. The analysis of the concept of sustainable development proposed by the UN and the "Concept of Sustainable Development of Ukraine" developed on its basis allows us to draw conclusions about the existence of a fundamental possibility of harmonizing the impact of transnational corporations on the territory of Ukraine with the concept of sustainable development.The optimum for this is the use as an optimization criterion of the type of the most intensively used TNC resources and their expansion strategies applied to the relevant market. ; Проведено аналіз, на основі якого обґрунтовано, що, з одного боку, ТНК безперечно визначають динаміку та основні тенденції розвитку світової економіки загалом, контролюють її основні тренди та технологічний рівень і значною мірою визначають правила гри. З іншого боку, у реаліях сучасного міжнародного бізнесу ТНК теж не можуть не враховувати реалії та тенденції, що складаються у суспільстві, і змушені підлаштовуватися під них у своїй діяльності. Однією з основних таких реалій є концепція сталого розвитку, аналізу впливу якої на діяльність ТНК і присвячено дану статтю.Показано, що, що ні концепція екзогенного, ні концепція ендогенного економічного зростання не враховують повною мірою екологічних чинників та викликів, що стоять перед сучасним суспільством. Крім того, жодна зі згаданих моделей економічного зростання не приділяла достатньої уваги соціальним чинникам та проблемам стабільності. Тому назріла потреба формування нової, еколого-економічної моделі зростання сучасних ТНК, що поєднала б у собі здобутки природничих та суспільних наук,і дозволила б задовольняти потреби сучасного суспільства, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.Визначено, що ключовим критерієм при виборі оптимальної моделі поведінки стосовно тієї чи іншої ТНК повинен бути тип ресурсів, який вона найбільше використовує у своїй діяльності. При цьому оптимізацію державної політики стосовно ТНК найдоцільніше визначати відповідно до стратегії експансії, яку вона використовує на українському ринку.

Проведено аналіз, на основі якого обґрунтовано, що, з одного боку, ТНК безперечно визначають динаміку та основні тенденції розвитку світової економіки загалом, контролюють її основні тренди та технологічний рівень і значною мірою визначають правила гри. З іншого боку, у реаліях сучасного міжнародного бізнесу ТНК теж не можуть не враховувати реалії та тенденції, що складаються у суспільстві, і змушені підлаштовуватися під них у своїй діяльності. Однією з основних таких реалій є концепція сталого розвитку, аналізу впливу якої на діяльність ТНК і присвячено дану статтю.Показано, що, що ні концепція екзогенного, ні концепція ендогенного економічного зростання не враховують повною мірою екологічних чинників та викликів, що стоять перед сучасним суспільством. Крім того, жодна зі згаданих моделей економічного зростання не приділяла достатньої уваги соціальним чинникам та проблемам стабільності. Тому назріла потреба формування нової, еколого-економічної моделі зростання сучасних ТНК, що поєднала б у собі здобутки природничих та суспільних наук,і дозволила б задовольняти потреби сучасного суспільства, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.Визначено, що ключовим критерієм при виборі оптимальної моделі поведінки стосовно тієї чи іншої ТНК повинен бути тип ресурсів, який вона найбільше використовує у своїй діяльності. При цьому оптимізацію державної політики стосовно ТНК найдоцільніше визначати відповідно до стратегії експансії, яку вона використовує на українському ринку. ; Introduction. Nowadays TNCs undoubtedly determine the dynamics and main trends of the world economy as a whole, control its main trends and technological level and to a large extent determine the rules of the game. On the other hand, TNCs can not fail to take into account the realities and trends that are formed in society, and are forced to adapt to them in their activities. One of the main such realities is the concept of sustainable development, analysis of the impact of which on the activities of TNCs will be devoted to this article.Obviously, neither the concept of exogenous nor the concept of endogenous economic growth does not fully take into account the environmental factors and challenges faced by modern society. In addition, none of the above-mentioned models of economic growth did not pay sufficient attention to social factors and stability issues. Therefore, the emergence of a new, ecological and economic model of growth, which would combine the achievements of natural and social sciences.Analysis of used sources. In the world economic science, TNC's were researched by such scholars as S. Agarval, P. Backley, D. Bennett, G. Vaenrich, R. Vernon, S. Gaimer, J. F. Gennart, C. Gill, C. Hofer, J. Danning, D. Datta, M. Casson, R. Kewz, C.D.D., J.L., T. Moran, T. Ozava, K. Omae, H. Pitilis, M. Porter, P. Rana, R. Reich, S. Rolf, J. Rotheb, F. Rout, M. and S. Tolchin, F. Trompenaars, A. Shapiro, K. Sharp; in Ukrainian science, certain aspects of TNC's activity were studied by O. Bilorus, O. Budkin, V. Butkevich, I. Gladiy, B. Gubsky, V. Dikan, V. Kisil, V. Melnyk, A. Moky, Y. Pakhomov, K. Panchenko, A. Pekhnyk, J. Poplavskaya, O. Rogach, A. Semenov, K. Semenov, S. Sokolenko, A. Filipenko, O. Shnirkov and others. At the same time, despite the large number of researches on TNCs, some aspects of TNCs' activity in the modern international business remain insufficiently elucidated and require further analysis.The purpose of the article. To conduct the theoretical aspects and practical recommendations of regulation of TNC activities according to the concept of sustainable development.Presentation of the main material. Obviously, neither the concept of exogenous nor the concept of endogenous economic growth does not fully take into account the environmental factors and challenges faced by modern society. In addition, none of the above-mentioned models of economic growth did not pay sufficient attention to social factors and stability issues. Therefore, the emergence of the emergence of a new, ecological and economic model of growth, which would combine the achievements of natural and social sciences.Such a concept was the model of sustainable development, formulated in the late 80's and approved in Rio de Janeiro in 1992 at the United Nations Conference on Environment and Development, as well as approved in the Declaration on Environment and Development "Agenda for the 21st Century"The next stage in the development of this concept was the International Conference on Financing for Development (International Conference on Financing for Development), held March 18-22, 2002 in Monterey (Mexico), where the heads of the participating countries adopted a coordinated decision on the use of tax levers, investments in economic and social infrastructure, the development of capital markets through banking systems, balanced fiscal and monetary policies, the reduction of the impact of inflation, the promotion of high standards of economic growth, full employment, the eradication of poverty and price stability. These ideas were further developed in the framework of the World Summit on Sustainable Development from 26 August to 4 September 2002, which allowed setting goals and timelines for a wide range of issues, in particular, setting target targets with the provision of sanitation, the use and production of chemical products. As a result of the summit, more than 200 partnerships were announced in various areas of sustainable development in all regions, for which significant funding was allocated. The Johannesburg Implementation Plan and the Johannesburg Declaration on Sustainable Development were adopted within the framework of the Summit.In addition, the extremely important element of the World Summit on Sustainable Development in Johannesburg was that international commitments were complemented by a series of voluntary partnership initiatives on sustainable development.The decision of the above-mentioned international meetings allowed us to proceed to the practical implementation of the decisions taken, which, in our time, with the corresponding periodic adjustment, is conducted under the guidance of the United Nations Commission on Sustainable Development.According to the UN Commission on Sustainable Development, its goal is to meet the needs of modern society without compromising the ability of future generations to meet their needs.Accordingly, 5 basic principles are based on the concept of sustainable development:1) Economic development can be sustained and sustainable in order to meet the needs of the present generation, while not undermining the ability of future generations to meet their needs.2) The restrictions that exist in the field of exploitation of natural resources are relative, they relate only to the constraints imposed by the current level of technology and social organization, as well as the ability of the biosphere to self-healing.3) It is necessary to satisfy the basic needs of all people and to provide everyone with an opportunity of high-quality life.4) It is necessary to reconcile the state of life of those who enjoy excessive benefits (monetary and material), with the ecological potential of the planet, in particular regarding the use of energy.5) The size and pace of population growth should be consistent with the productive potential of the changing global ecosystem. It should be noted that this does not mean a return to Malthusianism, but it certainly requires the bringing of technologies and economic development to the level of pressing problems of mankind.Subsequently, this concept was adopted as the basis for the coordination of environmental and economic policies by governments of many states and even regional integration associations. In particular, the leaders of the European Union at the EU summit held in Göteborg in June 2001 adopted a joint strategy for sustainable development. This was the definition of the very concept of sustainable development. According to the declaration of the heads of 15 European countries, "sustainable development is in such a way as to meet the needs of the present generation of people, which would not endanger future generations". Although the strategy itself was largely declarative (in particular, the EU Commissioner for the Environment, Margot Wallström, expressed regret that the leaders of the countries "did not concentrate enough on concrete actions"), yet the EU leaders outlined a series of measures who should help build a sustainable society.In Ukraine, the Concept of Sustainable Development was approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine in 1997. In addition, within the framework of the joint Ukrainian-American project "The Program for the Promotion of Sustainable Development in Ukraine", with the participation of many leading scientists of Ukraine, a "Concept of Sustainable Development of Ukraine" was developed. It defines sustainable development as "the process of building the state on the basis of harmonization and harmonization of social, economic and environmental components in order to meet the needs of present and future generations," in which "a balanced solution to socio-economic problems, the maintenance of a favorable state of the environment and natural resource potential in order to meet the vital needs of present and future generations ".At the same time, the authors of the concept especially emphasize that "the basis of sustainable development is the parity of relations in the triad" man - economy - nature. "Sustainable development combines the process of survival and reproduction of the nation's gene pool, the activation of the role of each individual in society, ensuring its rights and freedoms, preservation of the natural environment, formation of conditions for the restoration of the biosphere and its local ecosystems, orientation towards reducing the level of anthropogenic impact on the natural environment and harmonizing human development in nature. "It is also important to realize that "Ukraine can ensure the transition to sustainable development exclusively through the effective use of all kinds of resources, structural and technological modernization of production, using the creative potential of society for the building and prosperity of the state," and also that "the definition of ways to ensure sustainable the development of the state should be based on the formulation of strategic goals of state building taking into account the realities of the present, the trends of the world community, the place and role of Ukraine in Europe and in the world ".Obviously, the concept of sustainable development causes a significant, but in many respects, determinants of the impact on the whole system of modern international business. Accordingly, the development of a strategy for integration into a globalized economy is extremely important in taking into account the specifics and constraints imposed by the concept of sustainable development and the documents and criteria adopted on its basis. At the same time, the key weight takes into account the above mentioned peculiarities when regulating the activities of transnational corporations, which at the moment is definitely one of the most powerful factors in the integration of Ukraine into the system of world economic relations.There exists a fundamental possibility of harmonizing the impact of transnational corporations on the territory of Ukraine with the concept of sustainable development. The optimum for this is the use as an optimization criterion of the type of the most intensively used TNC resources and their expansion strategies applied to the relevant market.Conclusions. The analysis of the concept of sustainable development proposed by the UN and the "Concept of Sustainable Development of Ukraine" developed on its basis allows us to draw conclusions about the existence of a fundamental possibility of harmonizing the impact of transnational corporations on the territory of Ukraine with the concept of sustainable development.The optimum for this is the use as an optimization criterion of the type of the most intensively used TNC resources and their expansion strategies applied to the relevant market.

Soviet and post-Soviet historians have not paid enough attention to the US National Archives and Records Administration (NARA) – the U.S. principal archive that preserves historical documentary sources of national importance. In the United States the history of the National Archives is presented in the works of Wayne C. Grover, Donald R. McCoy, H.G. Jones, Herman J. Viola, Anna Bruner Eales and other authors. The 1940-1950's in NARA's history is one of the most important periods, the time of "maturing and gaining self-awareness", which the author intends to explore in this article. NARA, established in 1934, tried to represent itself as a very important state agency. During World War II, NARA received a significant number of historical documents of the federal executive departments for storage, executed thousands of requests from civilian and military government agencies, popularized historical documents in order to reinforce a sense of patriotism, created thousands of security copies, let their premises to important military defense offices, made important steps to save documents of the occupied countries. Due to the services, rendered by archivists to the U.S. Army and Navy, NARA got the title of "National Defense Agency." Immediately after the war, the Second Archivist of the USA Solon J. Buck suggested creating the International Council on Archives and the UNO Archives. Prominent American archivists Waldo Gifford Leland, one of the founders of (NARA) the National Archives, Chairman of the Committee on Conservation of Cultural Resources, Collas G. Harris, the head of an Archives committee on protection against the hazards of war, Vernon D. Tate, the head of NARA photo archives department, Philip M. Hamer, the Records Control Officer NARA contributed to the development of the records' saving methods during the war. Ernst Posner, a scholar and lecturer at the American University, headed of the project on compilation of guides of archives in Germany, Italy and many occupied countries. The guides were created in order to save the repositories and documentary treasures they contained. Under the leadership of Philip M. Hamer the staff of the National Archives prepared "Guides to Records of World War II" for print. Consequently, archivists believed they were able to prove the value of archives as a strategic state informational resource that preserves nation's historical documents and provides government institutions with important retrospective information. However, in the postwar years, the government made decisions unfavorable for further development of the National Archives. Before and during the war an extraordinary number of documents in need of appraisal and disposal were accumulated in federal departments. In 1943 Congress issued the «Records Disposal Act» which demanded institutions to submit schedules of records, allocated for destruction to the U.S. Archivist. However, the devising of schedules progressed slowly. In 1945 amendments to the Act were adopted, which authorized the Archivist of the United States to compile mandatory General schedules. In 1946 President Harry S. Truman signed EO 9784 "Providing for the More Efficient Use and for the Transfer and Other Disposition of Government Records". This order required the departments of the executive branch to implement records management programs, and made NARA responsible for control and coordination in the area of the records management. It seemed that the measures taken to resolve the problem of appraisal and records management were sufficient. In 1947 the Commission on the Organization of the Executive Branch of the Government was established in the U.S. government, headed by the former U.S. President Herbert Hoover. Although Hoover declared that the reorganization was necessary for management simplification, clarity of the executive branch of power's policies, according to the Constitution of the United States, the real purpose of reorganization was the executive branch's attempt to take over all possible functions of governance, strengthening the status of major federal departments and cost savings. A special group was created as a part of the Commission. Its task was to survey the records management in federal agencies and provide recommendations for its improvement. Emmett J. Leahy led the group. He suggested the creation of a Federal Records Administration, incorporating it as a component of the National Archives and all the repositories, that stored non-current federal government documents, and passing a law to coordinate formation, storage, management and destruction of records procedures, appointing a person responsible for records management in each department, developing and implementing the relevant standards and regulations. However, the only Leahy's proposal the members of the Hoover Commission realized concerned NARA association with the General Services Administration (GSA), the office, responsible for ensuring the operation of public institutions and their buildings, transport and so on. The Third Archivist of the USA Wayne C. Grover (1948-1965) directed his own suggestions to the Hoover Commission, in which he appealed against the decision to establish a new Administration and insisted that NARA was able to successfully perform the functions of records management on its own. Opponents criticized Leahy for the narrowness of the aim he pursued: the problem of reducing the quantity of records and saving space for their storage. They made hints that he was more concerned with how to "sell" his idea to the Commission, than the communal benefit. They also pointed out the lack of alternatives and the uncertain status of the National Archives. Their fears were justified. On June 30, 1949 «Federal Property and Administrative Services Act» (PL 152) concerning federal property and administrative services was adopted, according to which all government records were declared federal property, centralized management was entrusted to GSA, which the National Archives and Records Service (NARS) was subjected to. With a few exceptions, the law passed in 1949 ensured that all the U.S. Archivist's responsibilities were passed to the head of GSA. Archives lost its authority as an independent government agency, and even changed its name from NARA to NARS. This resulted in the inability of the National Archives to conduct independent policy in the field of archival affairs and to control human resources and finances, which adversely affected the further development of the Archives. In 1953 U.S. President Dwight D. Eisenhower (1953-1961) intended to politicize the post of the Archivist, to remove W.C. Grover from the office and appoint a politician. In 1965 Grover resigned because of a conflict with GSA regarding Archives funding cuts. Before that he had written a letter to President Lyndon B. Johnson (1963-1969) with a request to reestablish the National Archives into an independent agency. For 25 years the conflict between the GSA and NARS had been developing into a state of "war" in which, fortunately for American Archivists, they achieved a victory, returning not only the name but also the independence and rights to the Archives in 1985. Changes in the archives legislation concerning U.S. Archives in the 1940s – 1950s improved the records management in federal agencies: General and specific schedules were introduced, the activities of institutions in the field of records management were regulated, the rules for records disposition were established, retention periods were determined, destruction procedures were standardized, federal records centers were founded. Institutions were freed from aggravating work with noncurrent records, receiving an opportunity to transfer them to temporary repositories, appraisal and subsequent disposal in records centers. Activities of federal agencies in the area of records were subjected to centralized management, coordination and control by NARS. In fact, NARS powers were increased with the right to the records management programs control of the life cycle of documents from the formation in an institution until the final disposition. This was a significant step forward in comparison with the situation in the first half of the XX century. It ensured systematic acquisition of records of historical value by NARS and prevented the loss of valuable documents. Assessment of the guidelines given to the government by Hoover Commission is not high. The National Archives as an independent agency of the executive branch could have implemented its tasks in the field of records management on its own without unnecessary complications. Instead, it was held "captive" for 25 years (in the words of American Archivists) by the GSA and worked under pressure of an unresolved conflict which was time and energy consuming for the archivists. The examined period in the history of the National Archives of the United States (1940-1950's) was important both in terms of archives' achievements in practicing their trade and in terms of understanding their role as archivists. American archivists managed to prove to their federal departments the importance of transferring documents to be stored in the Archives and showed department heads that the Archives are a federal agency, which guarantees and reliably ensures the safety of government records and information as well as institutions' services. Later on, the heads of federal agencies had no doubts about the wisdom of submitting records to the NARA. Archives' informational activities didn't focus solely on executing state civilian and military agencies' requests, but on actively popularizing historical documents among officials, military men and citizens too. Actions, intended to popularize historical documents, helped to form a positive image of archives in the community. For the United States it was of great importance as American citizens as taxpayers assess the necessity of an institution's existence in terms of its cost justification. Activities of American archivists had a positive impact on the safety of occupied countries' documents. Contribution to the salvage of documents of other countries positively influenced the perception of the United States as one of the founders of the International Council on Archives by the international archival community. Decisions taken by the U.S. government in the postwar years were positive as a whole. Firstly, a strict records management system was implemented in federal agencies. The problem of appraisal and temporary storage of records was solved. Second, the loss of National Archives status as an independent public entity, which negatively reflected on all of the Archives' activities until 1985, taught archivists a lesson. Archivists realized that their mission was not to be clerks, who perform routine paperwork, but as guardians of history. W.C. Grover commented on this in his farewell letter to the staff of the Archives: «These missions, as I have repeated many times, are important. They are at the center of man's effort to preserve and carry forward civilization itself. "The written word endures" - at least such portions of the word as we archivists decide are worth preserving! It is a worrisome and responsible task, but I can't think of a nobler one in this rather uncivilized era we find ourselves». It took years for archivists to overcome the resistance of politicians and government officials, return an independent status to the Archives, eliminate the threat of politicization and turn archival branch into a separate independent public system. This does not mean that the U.S. archival branch and National Archives today operate without problems, but they experienced a period of "maturing and gaining self-awareness", which allowed archivists to move on to a new level of perception and representation of themselves and their role in State and society. ; Освещена история Национального архива США в период Второй мировой войны и первые послевоенные годы, усилия архивистов, направленные на организацию экспертизы ценности и обеспечение сохранности документов департаментов федерального правительства, популяризацию исторических источников; деятельность первой и второй Гуверовских комиссий, изменения законодательства в отраслях архивного дела и управления документацией в США в 1940-1950-х гг. Особенное внимание уделено статусу Национального архива США как самостоятельного органа исполнительной ветви власти и стратегического информационного ресурса государства ; Висвітлено історію Національного архіву США у період Другої світової війни та перші повоєнні роки, зусилля архівістів з організації експертизи цінності та забезпечення збереженості документів департаментів федерального уряду, популяризації історичних джерел; діяльність першої та другої Гуверівських комісій, зміни законодавства у галузі архівної справи та у сфері управління документацією у США у 1940-1950-х рр. Особливу увагу приділено статусу Національного архіву США як самостійного органу виконавчої гілки влади та стратегічного інформаційного ресурсу держави

Keywords: the European Union, innovative development, intellectual property, commercialutilization, legal governance, management, digital economics In the below article, the intellectual property management is considered asone of the strategic goals of intellectual property development in Ukraine. The articleemphasized the intellectual property and efficient copyrights protection as the basic pillarfor the innovative digital economics of the country.The triggers are defined which started the full-range reform of the intellectual propertyarea development in Ukraine since 2016. The goals were: 1) implementation of theupdated particular legislation for the intellectual property area in 2019-2020, whichadopted the provisions of the Association Agreement with EU along with relevant Europeanstandards for the area; 2) roll-out of the institutional reform resulting in establishmentof the lawful ground for the national governing body for intellectual property supervision.The approaches to the economics theory, governing are analyzed along with nationallegislation provisions as for term «intellectual property management» and strategic directionsfor the intellectual property area development. It gives grounds that term «intellectualproperty management» is to be used not only on organizations and enterpriseslevel as it is proposed for years by scientific works, but also at much wider scale — at economicsareas and even national economics level. Considering the strategic planning andits practical implementation within short and long term prospective, the intellectualproperty management is proposed to consider at institutional level through the means ofthe tasks and functions setting up with their particular realization.The problems are defined which hinder the intellectual property managementprocesses as well as the factors of external and inhouse affecting the process. The principlesfor intellectual property management based on the science researches, are proposedto exercise upon the subject both at macroeconomics and enterprise level, taking into accounttheir specifics.The pace of Ukraine as the Eastern partnership country, towards the integration tothe innovative digital environment of EU, is being analyzed. The further steps are proposedaimed at intellectual property management enhancement on the institutional level. ; Ключові слова: Європейський Союз, інноваційний розвиток, інтелектуальна влас-ність, комерціалізація, правове регулювання, управління, цифрова економіка У статті управління інтелектуальною власністю розглядається як напрям стратегічно-го удосконалення розвитку сфери інтелектуальної власності України. Підкреслюєтьсявизначальна роль інтелектуальної власності та відтворення ефективної національноїсистеми правової охорони інтелектуальної власності у розбудові інноваційної, цифровоїекономіки країни. Аналізуються підходи теорії економіки, управління, а також положен-ня національного законодавства стосовно категорії «управління інтелектуальною власні-стю» та стратегічних напрямів розвитку сфери інтелектуальної власності. Доводиться, щопоняття «управління інтелектуальною власністю» доцільно застосовувати не лише нарівні підприємств, як це пропонується у науковій літературі останніх десятирічь, а й уширокому розумінні – через призму окремих галузей чи національної економіки в цілому.Аналізують кроки України як країни Східного партнерства по входженню в цифровий,інноваційний, дослідницький простори ЄС та пропонуються кроки з метою удосконален-ня управління інтелектуальною власністю в інституціональному розрізі. Посилання 1. Sub-regional Innovation Policy Outlook 2020: Eastern Europe and the South Caucasus: UNITED NATIONS ECONOMIC COMMISSION FOR EUROPE. URL : https://mon.gov.ua/storage/app/media/innovatsii-transfer-tehnologiy/2020/12/08/Prezentatsiya%20rezultativ%20doslidzhennya%-20sfery%20-innovatsiynoyi%20diyalnosti.pdf. 2. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності» № 703-IX від 16.06.2020 р. // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/703-20#Text. 3. Про Національний орган інтелектуальної власності: розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2020 р. № 1267-р // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1267-2020-%D1%80#Text. 4. Про Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020»: Указ Президента України від 12 січня 2015 р. № 5/2015. URL: http://www.president.gov.ua/documents/18688. html. 5. Про схвалення Концепції реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні: постанова Кабінету Міністрів України від 1 червня 2016 року № 402 // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/402-2016-%D1%80#Text. 6. Проект Національної стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності України на період 2020-2025 роки / експертна група: Бутнік-Сіверський О. Б., Дорошенко О. Ф., Дубинський М. Й., Єгоров І. Ю., Капіца Ю. М., Кульчицький І. І., Моркляник Б. В., Хаустов В. К. та ін. ; модератор та науковий редактор д.ю.н. Орлюк О. П. / НОІВ, Київ, 2019. URL : http://nipo.org.ua/activity/stvorennya-efektivnogo-navchalnogo-centru-u-sferi-intelektualnoi-vlasnosti-iv. 7. An official website of the European Union. Joint Communication: Eastern Partnership policy beyond 2020: Reinforcing Resilience – an Eastern Partnership that delivers for all. URL: https://eeas.europa.eu/headquarters/headquarters-homepage/76166/jointcommunication-eastern-partnership-policy-beyond-2020-reinforcing-resilience-%E2%80%93-eastern_en. 8. An official website of the European Union. Joint Communication: Eastern Partnership: Commission proposes new policy objectives for beyond 2020. URL: https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/IP_20_452 9. Global Іnnovation Іndex 2020. Who Will Finance Innovation? Ithaca, Fontainebleau, and Geneva. Cornell University, INSEAD, and the World Intellectual Property Organization, 2020. 448 р. URL: https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_gii_2020.pdf. 10. Global Innovation Index 2019 – KEY FINDINGS. Author(s): Cornell University, INSEAD, WIPO. Publication year: 2019. URL: https://www.wipo.int/publications/en/details.jsp?id=4434&plang=EN. 11. Global Іnnovation Іndex 2018. Energizing the World with Innovation / Ithaca, Fontainebleau, and Geneva. Cornell University, INSEAD, and the World Intellectual Property Organization, 2018. 430 р. URL: http://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_gii_2018.pdf. 12. Цифрові трансформації в Україні: чи відповідають вітчизняні інституційні умови зовнішнім викликам та європейському порядку денному? Загальні тенденції та передумови цифрового розвитку України. Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень, 2020. URL: https://drive.google.com/file/d/ 1jOQsfLl0u4lVLWBlj_ymgTe8YOOD8Up5/view?fbclid=IwAR1qu1r2P4b9Fx4AbfH5nMAh5DVStiAqsTBWOCtdfh7DKqd527wuo-Ea-c8. 13. Цибульов П. М., Чеботарьов В. П., Зінов В. Г., Суіні Ю. Управління інтелектуальною власністю; за ред. П.М. Цибульова. К. : «К.І.С.», 2005. С. 435–442. 14. Ільницький Д. О. Опорний конспект лекцій з курсу «Управління інтелектуальною власністю». К. : КНЕУ, 2011, 307 с. 15. Економіко-правові проблеми в сфері інтелектуальної власності: монографія / кол. авторів: Орлюк О. П., Бутнік-Сіверський О. Б., Ревуцький С. Ф., Нежиборець В. І., Федченко Л. І. та ін.: за наук. ред. д.е.н. Бутнік-Сіверського О. Б. К. : НДІ ІВ НАПрНУ, 2007. 368 с. 16. Зинов В. Г. Управление интеллектуальной собственностью: Учебное пособие. М. : Дело, 2003. 512 с. 17. Павленко Т. В. Процес управління інтелектуальною власністю підприємства. Економічний вісник НТТУ «КПІ». 2012. С. 71. 18. Вірченко В. В. Зміст та особливості управління об'єктами інтелектуальної власності на підприємстві. Теоретичні та практичні питання економіки. 2012. Вип. 27. Т. 1. С. 225–236. 19. Поляков С. Ю., Куртов А. І., Нікітюк О. Б., Зміївський Г.А. Деякі аспекти та принципи управління інтелектуальною власністю в Україні. Вісник НТУ «ХПИ»: Технічний прогрес та ефективність виробництва. 2010. № 60. С. 72–83. 20. Семенова В. Г. Напрямки підвищення ефективності управління інтелектуальною власністю підприємства. Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського. Випуск 6. 2015. С. 472–476. 21. Вачевський М. В. Організаційна структура системи управління інтелектуальною власністю. Актуальні проблеми економіки. 2004. № 4(34). С. 155–162. 22. Пижова Л. Б., Савченко О. І., Чуксіна К. Р. Визначення механізмів управління інтелектуальною власністю на підприємстві. Вісник НТУ «ХПІ» Технічний прогрес та ефективність виробництва. 2010. С. 133–138. 23. Шикова Л. В. Теоретичні аспекти управління інтелектуальною власністю на підприємстві. Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. 2014. Вип. 1(10). Т. 2. С. 98–104. 24. Цибульська Л. О. Економіко-правові проблеми управління інтелектуальною власністю. Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. 2013. Вип. 1. Т. 2. С. 248-252. 25. Піняк І. Інтелектуальні активи як ефективний ресурс економічного розвитку підприємства. Галицький економічний вісник. 2009. № 1. С. 33–40. 26. Черненко Н. О. Закономірності інноваційного оновлення економіки. У Зб. : Створення, охорона, захист і комерціалізація об'єктів права інтелектуальної власності: зб. матеріалів ІІІ Всеукраїнської наук.-практ. конференції, м. Київ, 23 квіт. 2020 р. / Упоряд.: А.С.Ромашко, С. Ю. Петряєв. Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, Вид-во «Політехніка», 2020. С. 105–107. ========================================= 1. Sub-regional Innovation Policy Outlook 2020: Eastern Europe and the South Caucasus: UNITED NATIONS ECONOMIC COMMISSION FOR EUROPE. URL : https://mon.gov.ua/storage/app/media/innovatsii-transfer-tehnologiy/2020/12/08/Prezentatsiya%20rezultativ%20doslidzhennya%-20sfery%20-innovatsiynoyi%20diyalnosti.pdf. 2. Zakon Ukrainy «Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo stvorennia natsionalnoho orhanu intelektualnoi vlasnosti» № 703-IX vid 16.06.2020 r. // Baza danykh «Zakonodavstvo Ukrainy»/VR Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/703-20#Text. 3. Pro Natsionalnyi orhan intelektualnoi vlasnosti: rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 13 zhovtnia 2020 r. № 1267-r // Baza danykh «Zakonodavstvo Ukrainy»/VR Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1267-2020-%D1%80#Text. 4. Pro Stratehiiu staloho rozvytku «Ukraina – 2020»: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 12 sichnia 2015 r. № 5/2015. URL: http://www.president.gov.ua/documents/18688. html. 5. Pro skhvalennia Kontseptsii reformuvannia derzhavnoi systemy pravovoi okhorony intelektualnoi vlasnosti v Ukraini: postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 1 chervnia 2016 roku № 402 // Baza danykh «Zakonodavstvo Ukrainy»/VR Ukrainy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/402-2016-%D1%80#Text. 6. Proekt Natsionalnoi stratehii rozvytku sfery intelektualnoi vlasnosti Ukrainy na period 2020-2025 roky / ekspertna hrupa: Butnik-Siverskyi O. B., Doroshenko O. F., Dubynskyi M. Y., Yehorov I. Yu., Kapitsa Yu. M., Kulchytskyi I. I., Morklianyk B. V., Khaustov V. K. ta in. ; moderator ta naukovyi redaktor d.iu.n. Orliuk O. P. / NOIV, Kyiv, 2019. URL : http://nipo.org.ua/activity/stvorennya-efektivnogo-navchalnogo-centru-u-sferi-intelektualnoi-vlasnosti-iv. 7. An official website of the European Union. Joint Communication: Eastern Partnership policy beyond 2020: Reinforcing Resilience – an Eastern Partnership that delivers for all. URL: https://eeas.europa.eu/headquarters/headquarters-homepage/76166/jointcommunication-eastern-partnership-policy-beyond-2020-reinforcing-resilience-%E2%80%93-eastern_en. 8. An official website of the European Union. Joint Communication: Eastern Partnership: Commission proposes new policy objectives for beyond 2020. URL: https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/IP_20_452 9. Global Innovation Index 2020. Who Will Finance Innovation? Ithaca, Fontainebleau, and Geneva. Cornell University, INSEAD, and the World Intellectual Property Organization, 2020. 448 r. URL: https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_gii_2020.pdf. 10. Global Innovation Index 2019 – KEY FINDINGS. Author(s): Cornell University, INSEAD, WIPO. Publication year: 2019. URL: https://www.wipo.int/publications/en/details.jsp?id=4434&plang=EN. 11. Global Innovation Index 2018. Energizing the World with Innovation / Ithaca, Fontainebleau, and Geneva. Cornell University, INSEAD, and the World Intellectual Property Organization, 2018. 430 r. URL: http://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_gii_2018.pdf. 12. Tsyfrovi transformatsii v Ukraini: chy vidpovidaiut vitchyzniani instytutsiini umovy zovnishnim vyklykam ta yevropeiskomu poriadku dennomu? Zahalni tendentsii ta peredumovy tsyfrovoho rozvytku Ukrainy. Instytut ekonomichnykh doslidzhen ta politychnykh konsultatsii. Poliskyi fond mizhnarodnykh ta rehionalnykh doslidzhen, 2020. URL: https://drive.google.com/file/d/1jOQsfLl0u4lVLWBlj_ymgTe8YOOD8Up5/view?fbclid=IwAR1qu1r2P4b9Fx4AbfH5nMAh5DVStiAqsTBWOCtdfh7DKqd527wuo-Ea-c8. 13. Tsybulov P. M., Chebotarov V. P., Zinov V. H., Suini Yu. Upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu; za red. P.M. Tsybulova. K. : «K.I.S.», 2005. S. 435–442. 14. Ilnytskyi D. O. Opornyi konspekt lektsii z kursu «Upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu». K. : KNEU, 2011, 307 s. 15. Ekonomiko-pravovi problemy v sferi intelektualnoi vlasnosti: monohrafiia / kol. avtoriv: Orliuk O. P., Butnik-Siverskyi O. B., Revutskyi S. F., Nezhyborets V. I., Fedchenko L. I. ta in.: za nauk. red. d.e.n. Butnik-Siverskoho O. B. K. : NDI IV NAPrNU, 2007. 368 s. 16. Zynov V. H. Upravlenye yntellektualnoi sobstvennostiu: Uchebnoe posobye. M. : Delo, 2003. 512 s. 17. Pavlenko T. V. Protses upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu pidpryiemstva. Ekonomichnyi visnyk NTTU «KPI». 2012. S. 71. 18. Virchenko V. V. Zmist ta osoblyvosti upravlinnia obiektamy intelektualnoi vlasnosti na pidpryiemstvi. Teoretychni ta praktychni pytannia ekonomiky. 2012. Vyp. 27. T. 1. S. 225–236. 19. Poliakov S. Yu., Kurtov A. I., Nikitiuk O. B., Zmiivskyi H.A. Deiaki aspekty ta pryntsypy upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu v Ukraini. Visnyk NTU «KhPY»: Tekhnichnyi prohres ta efektyvnist vyrobnytstva. 2010. № 60. S. 72–83. 20. Semenova V. H. Napriamky pidvyshchennia efektyvnosti upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu pidpryiemstva. Mykolaivskyi natsionalnyi universytet imeni V. O. Sukhomlynskoho. Vypusk 6. 2015. S. 472–476. 21. Vachevskyi M. V. Orhanizatsiina struktura systemy upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu. Aktualni problemy ekonomiky. 2004. № 4(34). S. 155–162. 22. Pyzhova L. B., Savchenko O. I., Chuksina K. R. Vyznachennia mekhanizmiv upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu na pidpryiemstvi. Visnyk NTU «KhPI» Tekhnichnyi prohres ta efektyvnist vyrobnytstva. 2010. S. 133–138. 23. Shykova L. V. Teoretychni aspekty upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu na pidpryiemstvi. Teoretychni i praktychni aspekty ekonomiky ta intelektualnoi vlasnosti. 2014. Vyp. 1(10). T. 2. S. 98–104. 24. Tsybulska L. O. Ekonomiko-pravovi problemy upravlinnia intelektualnoiu vlasnistiu. Teoretychni i praktychni aspekty ekonomiky ta intelektualnoi vlasnosti. 2013. Vyp. 1. T. 2. S. 248-252. 25. Piniak I. Intelektualni aktyvy yak efektyvnyi resurs ekonomichnoho rozvytku pidpryiemstva. Halytskyi ekonomichnyi visnyk. 2009. № 1. S. 33–40. 26. Chernenko N. O. Zakonomirnosti innovatsiinoho onovlennia ekonomiky. U Zb. : Stvorennia, okhorona, zakhyst i komertsializatsiia obiektiv prava intelektualnoi vlasnosti: zb. materialiv III Vseukrainskoi nauk.-prakt. konferentsii, m. Kyiv, 23 kvit. 2020 r. / Uporiad.: A.S.Romashko, S. Yu. Petriaiev. Kyiv : KPI im. Ihoria Sikorskoho, Vyd-vo «Politekhnika», 2020. S. 105–107.