Suchergebnisse

В статье рассматриваются теоретические вопросы объективной стороны посредничества во взяточничестве, подходы к пониманию посредничества во взяточничестве, виды деяний, составляющих сущность посредничества во взяточничестве, точки зрения ученых на данные виды, предложения по формулировке диспозиции данной статьи и др. Задача. Раскрытие объективных признаков составов преступлений, предусмотренных ч.1 ст.291.1 УК РФ. Модель. Методологической основой исследования является диалектический метод познания явлений и процессов реальной действительности, предполагающий их изучение в постоянном развитии, тесной взаимосвязи и взаимозависимости. В процессе исследования использована совокупность общенаучных методов исследования: сравнение, анализ, синтез, а также формально-логический, исторический, сравнительно-правовой и другие частнонаучные методы. Выводы. По мнению соискателя, передача взятки по поручению взяткодателя должна квалифицироваться по ст.291 УК РФ. Предложена авторская формулировка ч. 1 ст. 291 УК РФ: «Посредничество во взяточничестве, то есть содействие в достижении либо реализации соглашения между взяткодателем и взяткополучателем о получении и даче взятки - наказывается…». Предлагается исключить из текста уголовного закона ч. 5 ст. 291.1 УК РФ, предусматривающую уголовную ответственность за обещание или предложение посредничества во взяточничестве, поскольку применение мер уголовно-правового воздействия на стадии обнаружения умысла недопустимо. Практическое значение. Состоит в возможности использования содержащихся в ней положений выводов и рекомендаций для изменения норм уголовного законодательства, решения проблем, возникающих при квалификации преступлений, предусмотренных ст. 290 и 291.1 УК РФ, разработки методических рекомендаций для органов предварительного следствия и суда по вопросам квалификации получения взятки. Оригинальность/ценность. Подготовленные соискателем предложения и рекомендации могут использоваться в практической деятельности подразделений ЭБ и ПК при ГУВД г. Москвы, в научно-исследовательской деятельности ВНИИ МВД России, учебном процессе. ; In article questions of the party of mediation in bribery, including its such components as are considered: history of development of mediation in bribery, approaches to understanding of mediation in bribery, types of the acts making essence of mediation in bribery, the points of view of scientists on these types, offers on the formulation of a disposition of this article, etc. Task. Disclosure of objective sings of structures of the crimes provided by part 1 of article 291.1 of the criminal code of Russian Federation. Model. Methodological basis of research is the dialectic method of knowledge of the phenomena and the processes of reality assuming their studying in continuous development, close interrelation and interdependence. In process it is investigated set of general scientific methods of the research: comparison, the analysis, synthesis, comparative and legal and other methods. Conclusions. According to the competitor, bribe transfer at the request of the briber has to be qualified under article 291 of the criminal code of Russian Federation. The author's formulation of part 1 of article 291 of the criminal code of Russian Federation is offered: «Mediation in bribery, i.e. assistance in achievement or implementation of the agreement between the briber and the bribetaker about receiving and bribery is punished…» It is offered to exclude from the text of the criminal law part 5 of article 291.1 of the criminal code of Russian Federation, providing criminal liability for the promise or the mediation offer in bribery as application of measures of criminal and legal impact on stages of detection of intention is inadmissible. Practical value. Consists in possibility of use of provisions, conclusions and recommendations for change of norms criminal legislations, the solution of the problems arising at qualification of crimes, of the criminal code of Russian Federation provided by articles 290 and 291.1., development of methodical recommendations for bodies of preliminary investigation ad court concerning qualification of receiving a bribe. Originality/value. The offers prepared by the competitor and recommendations are used in practical activities of divisions of an economic security and corruption counteraction at Main Department of Internal Affairs of the city of Moscow, in scientific activity of the ALL-Russian Research Institute of the Ministry of Internal Affairs of the Russian Federation, educational process.

International audience ; Derrière ce mot complexe se cache une véritable hantise des différents états-majors : la peur de voir son armée affaiblie par les maladies. Cela donnait en effet un avantage décisif aux adversaires. D'après le dictionnaire Littré, ce mot signifie la partie de la médecine qui a pour objet les précautions propres à préserver de certaines maladies. Ainsi, dès les débuts du conflit, des mesures sanitaires sont prises pour éviter ce genre de désagrément aux soldats, en particulier dans le cadre des relations sexuelles tarifées très présentes dans la plupart des armées où, dès l'arrière front proche, des prostituées officient pour satisfaire, comme l'a bien montré Jean-Yves Le Naour 1 , les besoins des soldats. De véritables « bordels » ambulants sont organisés et contrôlés par les militaires qui organisent un « roulement » où les soldats se succèdent, les prostituées effectuant parfois plusieurs dizaines de passes par jour. Face à une médecine en plein progrès depuis le XIXème siècle mais qui n'a pas encore trouvé le moyen de guérir les infections 2 , les armées décident de mener d'importantes politiques préventives. La priorité est d'éviter le développement des infections sexuellement transmissibles (IST) inhérentes aux relations sexuelles avec les prostituées. Dans la lignée de ce qui se fait en France par exemple depuis le siècle précédent, celles-ci doivent être autorisées à travailler pendant la guerre (et donc posséder une carte de travail), ce qui implique un passage régulier et fréquent chez un médecin qui vérifie la bonne santé des « travailleuses du sexe ». Si une maladie est détectée, l'interdiction de travail est prononcée et la prostituée évacuée vers l'arrière pour se soigner, en intégrant souvent un dispensaire où elle est regroupée avec d'autres. Des deux côtés du front occidental, l'organisation est la même, les dispensaire se multiplient pour soigner les femmes infectées. Ainsi, du côté allemand, dans Lille occupée, quatre dispensaires accueillent ainsi des françaises vendant leurs charmes aux Allemands et tombées malades suite à leur activité sexuelle tarifée avec les occupants 3 .Les armées font une chasse sans relâche aux prostituées illégales sur lesquelles elles n'ont pas de contrôle sanitaire. Elles officient en effet clandestinement, la plupart du temps dans la plus grande pauvreté. De véritables campagnes de prévention sont mises en place par les États-majors pour informer les soldats des risques infectieux et des moyens de s'en prévenir. Comme le montre les documents présentés ici, l'armée allemande distribue à ses soldats en France de véritables kits préventifs. Ceux-ci se composent parfois de lubrifiant, de préservatifs, mais surtout d'antiseptique qui permet une désinfection du gland. L'armée allemande développe aussi auprès des civils français passés sous son contrôle de nombreuses mesures prophylactiques qui ont pour but d'éviter la contagion lors de certaines maladies comme la dysenterie ou la fièvre typhoïde. Ainsi, ceux qui ne signalent pas des « diarrhées, sécrétions de sang ou humeurs » 4 sont passibles de 3 mois de prison ou de 1000 marks d'amende 5. La politique prophylactique se développe aussi dans les hôpitaux militaires qui essaient eux aussi d'appliquer les dernières avancées médicales du temps. L'hygiène, en particulier dans les blocs d'opération, se développe même si, aux vues des normes actuelles, cela peut apparaître dérisoire. Toutefois, les morts suite aux blessures diminuent, preuve de l'efficacité réelle des mesures prophylactiques. L'épidémie de grippe espagnole en 1918-1919 nuance toutefois les résultats dans la plupart des pays. Plus de 30 millions de personnes y ont succombé dans le monde. Cette pandémie montre bien les limites de la médecine de l'époque qui a eu du mal à l'endiguer. La Grande Guerre s'est aussi jouée sur le terrain médical. Limiter les pertes de soldats, réduire au maximum leur indisponibilité due aux blessures ou aux maladies, telles furent les préoccupations des belligérants qui mirent en oeuvre des moyens conséquents pour mener à bien de véritables politiques prophylactiques, souvent bénéfiques pour la santé des soldats.

Las fronteras delimitan sistemas político-administrativos con normas y prácticas propias en diversas materias. En relación con la asistencia sanitaria transfronteriza, en el presente artículo, se muestra que, en algunos contextos, como el de un estado semifederal como el español, los problemas y las soluciones en las fronteras externas (entre estados) y las internas (entre comunidades autónomas) se asemejan. En primer lugar, se analiza la cooperación en las exteriores y, para ello, se repasa el marco normativo comunitario y español, para después abordar un estudio de caso, el de la Cerdaña (frontera entre España y Francia). A continuación, se vuelve la mirada a la cooperación horizontal de las comunidades autónomas, el Sistema Nacional de Salud y los fondos destinados a equilibrar el gasto entre las administraciones regionales. Dos estudios de caso (las relaciones, desde el punto de vista sanitario, entre Cataluña y Aragón, así como entre la Rioja y el País Vasco) ilustrarán las tensiones y las negociaciones entre gobiernos regionales, que llevaron a proponer una solución en el marco general del Estado. ; Les fronteres delimiten sistemes politicoadministratius amb normes i pràctiques pròpies en diverses matèries. En relació amb l'assistència sanitària transfronterera, en el present article, s'hi mostra que, en certs contextos, com ara el d'un estat semifederal com l'espanyol, els problemes i les solucions a les fronteres externes (entre estats) i les internes (entre comunitats autònomes) són semblants. En primer lloc, s'hi analitza la cooperació a les exteriors; després de repassar el marc normatiu comunitari i espanyol, s'hi aborda un estudi de cas, el de la Cerdanya (frontera entre Espanya i França). A continuació, s'hi analitza la cooperació horitzontal de les comunitats autònomes, el Sistema Nacional de Salut i els fons destinats a equilibrar la despesa entre les administracions regionals. Dos estudis de cas (les relacions, des del punt de vista sanitari, entre Catalunya i Aragó, així com entre la Rioja i el País Basc) il·lustraran les tensions i les negociacions entre governs autonòmics, que conduïren a la recerca d'una solució en el marc general de l'Estat. ; Les frontières délimitent de systèmes politique-administratives avec leurs propres règles et pratiques dans de nombreux domaines. En ce qui concerne l'assistance sanitaire transfrontalière se prouve que, dans certains contextes, comme c'est le cas de l'Espagne, un état semi-fédéral, les problèmes et les solutions en ce qui regarde les frontières externes (entre états) et les internes (entre les communautés autonomes) sont similaires. Tout d'abord, nous analysons la coopération aux frontières externes; une fois décrits les cadres réglementaires communautaire et espagnole, nous analysons une étude de cas, celle de la Cerdagne (frontière Espagne-France). Ensuite, l'attention est viré vers la coopération horizontale entre les régions espagnoles, le Système National de Santé et les fonds pour équilibrer les dépenses entre les administrations régionales. Deux études de cas (Catalogne-Aragon et La Rioja-Pays Basque) illustrent les tensions et les négociations entre les gouvernements régionaux, qui ont conduit à la recherche d'une solution dans le cadre général de l'état. ; Borders delimitate political-administrative systems that adopt different sets of rules and procedures dealing with different matters. Regarding cross-border health care, our analysis shows that in some contexts, as is the case in a semi-federal state as Spain, problems and solutions can be applied to external borders (between states) and also to internal borders (between autonomous regions). First, we treat cooperation at the external ones. Once described European and Spanish legal frameworks, a case study is analysed, that of Cerdanya (Spain-France border). Then, we turn our attention to horizontal cooperation between Spanish regions, the National Health System and the funds to balance spending between regional administrations. Two cases studies (Catalonia-Aragon and La Rioja-Euskadi) will show the tensions and negotiations between regional governments, which have driven to search a solution within the state framework.

Проанализированы современные правовые проблемы устойчивого развития сельских территорий в Украине. Исследована сущность категорий «сельская территория», «депрессивная сельская территория», устойчивое развитие сельских территорий, акцентировано внимание на правовую природу устойчивого развития сельских территорий, его признаков и особенности, тенденций внедрения в Украине и странах Европейского Союза. Высказано и обосновано предложения относительно места общественных отношений в сфере обеспечения устойчивого развития сельских территорий в структуре предмета отрасли аграрного права Украины. ; Problem setting. The last two decades of growing «gap» between urban development and rural areas, which on paper may prove statistics, and for visual proof of this fact is enough to visit a few villages in various regions of our country. The most difficult problems in the countryside among many others is the lack of motivation to work, poverty, labor migration, unemployment, lack of social infrastructure, deepening demographic crisis and the withering away of villages. Recent research and publications analysis. Research on the functioning of public relations in the field of sustainable rural development and analysis of legal and economic nature have devoted their research leading domestic and foreign scholars: V. M. Ermolenko, M. I. Kozir, P. F. Kulinich, A. V. Lisovyi, V. V. Nosik, A. I. Pavlov, A. M. Stativka, V. Y. Urkevych, M. V. Shulha and other scientists. Still open is very acute problem of legal support and overcoming gaps legislation on public relations for the revival of rural areas from the doldrums of their sustainable socio-economic and environmental development. Paper objective. Main objective of the article is based on structural analysis of the norms of existing national legislation and recent scientific literature relevant to clarify the theoretical and legal problems of rural areas in Ukraine, which will make it possible to develop recommendations to improve the agrarian regulations and other legislation. Paper main body. In economically developed countries implemented policies align economic development of the region to the center, and not vice versa, as the years have tried to implement in Ukraine on the principle of centralization of power. Thus the social constitutional state must act springboard for self regions. Legitimate definition of «rural area» and «depressed rural areas» in domestic legislation still exists. However, the science produced a large number of definitions, including rural and sustainable rural development. Depressed rural areas can be considered rural areas, where over the past three years, rural population density, rate of natural increase of population, the level of average wages and the volume of sales of agricultural products (works, services) per capita is much lower and the share of employment in agriculture sector is significantly higher than the corresponding average of the areas of this group. Conclusions of the research. Complex social relations in the field of sustainable development of rural areas as well as to revive the depressed rural areas are the elements of agrarian relations is the subject field of agrarian law in Ukraine. Such categories as «depressed rural areas» and «sustainable rural development» can not be an abstract object agro-regulation. These categories require legal consolidation of the Law of Ukraine of 24 June 2004 year № 1877-IV «About State Support of Agriculture of Ukraine». The first step of our country in the process of convergence State Agrarian Policy of Ukraine and the Common Agricultural Policy should be to increase accountability for violations in the agricultural sector because of abuse and criminal offenses in this area undermine the food security of Ukraine, and is further compounded by the economic crisis in the country, and put away the possibility Ukraine become a full member. To ensure the implementation of the priority areas of sustainable development of rural areas, it is advisable to use 4 main groups of instruments: 1) improving the legal framework of rural development at national, regional and local levels; 2) optimization of financial and fiscal relations with rural development at all levels; 3) improving the forms and methods of economic development of rural areas and finally; 4) improving the efficiency of the legislative and executive bodies at all levels and enterprises, organizations and institutions that ensure the sustainable development of rural areas.

Цель: Определение угроз, связанных с последствиями столкновений воздушных судов с птицами, а также представление социальных и финансовых последствий таких происшествий. Введение: Столкновения воздушных транспортных средств с малыми объектами являются серьёзной проблемой, которая касается безопасности пассажиров, грузов и технических приборов. Среди случаев такого типа преобладают происшествия с участием птиц. В статье представлены угрозы, которые в авиации вызывают столкновения воздушных судов с птицами и другими объектами, с которыми случайно может столкнуться быстро движущийся самолёт, находящийся в воздухе или на взлётной полосе. Методология: Явление, известное как Foreign Object Damage, представлено в историческом понятии с акцентом на новые тренды и тенденции, которые образуются в современных технических, природных и организационных реалиях. В представленной работе был проведен анализ причин, повышающих вероятность событий, влияющих на возможный удар птицы в элементы конструкции воздушного судна. Рассмотрены также вопросы, указывающие на большой риск столкновения, связанные с увеличением воздушных перевозок и адаптацией птиц к условиям окружающей среды вокруг аэропортов. В статье представлена информация, касающаяся числа столкновений и их взаимосвязи с определёнными причинами. Анализ был проведен для данных, касающихся гражданской и военной авиации, с особым вниманием к информации, полученной из США и Великобритании. Представлены методы ограничения риска возникновения столкновения воздушного судна с птицей. Рассмотрена надёжность и экономическая эффективность действий, которые проводятся с целью управления окружающей средой на территории аэропортов. Было подчёркнуто, какую роль в ограничении риска выполняют международные законы, устанавливающие минимальные нормы, требования и процедуры, регулирующие принципы проектирования, производства, технического обслуживания и использования авиационного оборудования, а также лицензирования персонала. Выводы: В статье указано, что столкновения воздушных судов с птицами являются глобальной проблемой и касаются всех субъектов, связанных с авиацией. Констатирован факт, что самый большой потенциал в долгосрочных действиях, направленных на снижение угрозы столкновения с птицей это развитие безопасных конструкций фюзеляжей и двигателей, рассеивающих и поглощающих энергию удара, а также наземных и бортовых систем, позволяющих проводить мониторинг и прогнозировать поведение птиц, помогая наземному персоналу и экипажу воздушного судна в принятии решений.Aim: Identification of risks following collisions between aircraft and birds, and exposure of socio-economic consequences after such incidents. Introduction: Aircraft collisions, with small objects, present a serious problem in connection with the safety of passengers, cargo and technical equipment. Most common incidents involve collisions with birds. This article presents emerging hazards caused by birds and other small objects, which collide with fast moving aircraft in the air or on the runway. Methodology: Incidents known as "Foreign Object Damage" are illustrated historically with a particular emphasis on emerging trends found in current technical, environmental and organisational circumstances. The author analysed causes leading to the increased probability of bird collisions with aircraft and examined issues associated with the high risk of accidents aligned with an increase in air traffic volume and bird acclimatisation to prevailing environments in the vicinity of airports. The article contains data about frequency of collisions and associated causes. An analysis was performed on data in respect of civil as well as military aviation, with a particular emphasis placed on information derived from USA and Great Britain. The author described approaches to minimise the risk of collision between aircraft and birds, and discussed the economical effectiveness of actions undertaken to manage the environment surrounding airports. The article highlights the role performed by international provisions covering risk mitigation, which define minimum norms, requirements and procedures regulating aircraft design, manufacturing processes, technical support, equipment use and awarding of licences to staff. Conclusions: The collision of aircraft with birds is a global problem and involves all elements associated with aviation. The author advanced an argument that the greatest potential for long-term efforts to reduce the risk of collisions between aircraft and birds lies in the design of safe airframe structures and engines which disperse as well as absorb energy created by the impact. This, accompanied by the development of ground-based and aircraft systems which, facilitate monitoring and prediction of bird behaviour, will which assist ground personnel and air crew in decision-making.

Цель: теоретическое обоснование критериев разграничения видов юридической ответственности, а также обоснование предложений и рекомендаций по совершенствованию норм административного и уголовного права, с учетом принятых в современном российском праве подходов к системе права как к праву частному и публичному, для дальнейшей модернизации отечественного законодательства и повышения эффективности правоприменительной практики. Методы: Методологическая основа исследования включает в себя ряд общенаучных, специальных и частноправовых методов, определяющих приемы, подходы и принципы познания согласно плюралистической концепции достижения истины. При изучении различных точек зрения по вопросам понимания и реализации юридической ответственности применен системный и сравнительно-правовой методы, использован ряд приемов в составе диалектического метода, что способствует правильному пониманию института юридической ответственности. Выводы аргументированы посредством формально-юридических, структурно-правовых и логических приемов. Результаты: Основные результаты заключаются в развитии научного понимания проблем ответственности в административном и уголовном праве, обосновании необходимости совершенствования норм, устанавливающих различные виды и пределы ответственности за правонарушения, посягающие на типовые отношения, охраняемые административным и уголовным правом, в целях эффективного применения средств предупреждения правонарушений. Научная новизна: Проведен анализ функциональных связей институтов административной и уголовной ответственности, определены критерии дифференциации административной и уголовной ответственности на основе характера и степени общественной опасности противоправного деяния и личности виновного, выделены особенности применения мер уголовно-правового принуждения в качестве последствий реализации уголовно-правовых отношений. Теоретически обоснованы предпосылки разграничения смежных видов юридической ответственности и предложены новые подходы к дифференциации административной и уголовной ответственности. Практическая значимость: Сформулированные в исследовании выводы дополняют и развивают соответствующие разделы теории государства и права, отдельные институты административного права, уголовного и уголовно-процессуального права, способствуют формированию основы для разработки междисциплинарных институтов. Предложения и рекомендации могут быть использованы в законотворческой деятельности, в практической деятельности должностных лиц правоохранительных органов, в научных исследованиях по отдельным отраслям права, при изучении и преподавании соответствующих юридических дисциплин и преподавании спецкурсов. ; Objective: to theoretically prove the criteria for distinguishing the types of legal liability, and to ground the proposals and recommendations for improvement of the administrative and criminal legal norms, taking into account the existing approaches to the legal system as the private and public law, with a view of further modernization of the Russian legislation and increasing the law enforcement efficiency. Methods: the methodological basis of the research includes a number of general scientific, special and private legal methods that determine the techniques, approaches and principles of cognition according to the pluralistic concept of finding the truth. When examining different perspectives on understanding and implementing the legal liability, we applied systemic and comparative legal methods, as well as a number of techniques as part of the dialectical method that contributes to the proper understanding of the legal liability institution. The conclusions substantiated by formal legal, structural-legal and logical techniques. Results: the main results consist in the development of scientific understanding of liability issues in administrative and criminal law, the justification of the need to improve standards, establishing different types and limits of liability for offences encroaching on the type of relationship, protected by administrative and criminal law, in order to effective application of crime prevention. Scientific novelty: the analysis of functional linkages of administrative and criminal liability institutions is carried out, the criteria are defined for the differentiation of administrative and criminal liability on the basis of the nature and degree of public danger of a wrongful act and the criminal personality, the features are highlighted of the criminal-law enforcement measures as the implications of the criminal legal relations. Prerequisites for differentiation of the related kinds of legal liability are theoretically grounded. New approaches are proposed to the differentiation of administrative and criminal liability. Practical value: The conclusions formulated in the article complement and develop the relevant sections of theory of state and law, particular institutions of administrative law, criminal law and criminal procedural law, contribute to the formation of the basis for interdisciplinary institutions development. The suggestions and recommendations can be used in lawmaking, in practice of law enforcement officials, in law research, and in the study and teaching of the legal disciplines and special courses.

Введение: В статье рассматриваются субъекты социальной власти в общественно-трудовых отношениях, наряду с органами публичной власти (государством, органами местного самоуправления) социальные партнеры (работники и работодатели в лице их представителей). Определяется, что власть реализуется посредством правового воздействия, под которым следует понимать целенаправленный процесс формирования субъектом социальной власти в лице государства, индивидов и социальных групп должного поведения объекта в лице индивидов и их групп с точки зрения и в интересах субъекта путем принятия властных решений, облеченных в правовую форму. Цель: определение субъектов социальной власти в системе социального партнерства (коллективного трудового права), их значения и характеристик, проведение сравнительно-правового анализа кодифицированных правовых актов стран СНГ для выявления особенностей субъектов социальной власти в рассматриваемых странах. Методы: общие методы научного исследования (диалектический, метафизический); общенаучные методы исследования (анализ, синтез, системный метод); частнонаучные методы (исторический, сравнительный, формально-юридический). Результаты: выявлены субъекты социальной власти в системе социального партнерства (коллективного трудового права), ряд их особенностей в рассматриваемых странах СНГ. Выводы: трудовое законодательство СНГ определяет перечень субъектов социальной власти: работники, работодатели, их представители. Преимущественно в роли представителей работников выступают профессиональные союзы. Помимо них, данную функцию выполняют также трудовые коллективы и иные органы представительства, создаваемые работниками для представления и защиты своих трудовых прав. Однако далеко не все государства СНГ определяют в кодифицированных актах о труде согласительные комиссии по вопросам согласования интересов наемного труда и капитала (ТК РФ и ТК Приднестровской Молдавской Республики содержат положения о трехсторонних комиссиях по регулированию социально-трудовых отношений, что является эффективным правовым инструментом для развития коллективных и индивидуальных трудовых отношений). ; Introduction: The article deals with the subjects of social authorities in social and labour relations, along with the public authorities (state, local authorities) are the social partners (workers and employers through their representatives). It determined that their authority is realized through legal action, which should be comprehended as a purposeful process of forming the subject of social power in the person of the state, individuals and social groups of the appropriate behavior of the object in the person of individuals and groups from the point of view and in the interests of the subject through the adoption of decisions, clothed in legal form. Purpose: it is identification of the subjects of social power in the system of social partnership (collective labour law), their values and characteristics, conducting comparative legal analysis codified legal acts of the CIS countries to identify specific features of the subjects of the social authorities in the countries under consideration. Methods: General methods of scientific researches (dialectical, metaphysical); scientific research methods (analysis, synthesis, system, method); private scientific methods (historical, comparative, formal legal). Results: it identified subjects of social power in the system of social partnership (collective labour law), a number of their features in the CIS countries. Conclusions: the conclusion is that the labour legislation of the CIS defines the list of the subjects of social power, which are the workers, employers, their representatives. Mainly as representatives of employees are trade unions. In addition, this feature also performs labour groups and other bodies of representation created by workers to represent and protect their labour rights. However, in a systemic interpretation of provisions of labour law, the existence of the indicated groups of the employment relationship should be recognized. However, not all CIS countries define in codified acts on labour conciliation Commission on harmonization of interests of hired labour and capital (labour code and the labour code of the Pridnestrovskaia Moldavskaia Respublika contain provisions on tripartite commissions for regulation of social and labour relations that is effective legal instrument for the development of collective and individual labour relations). This situation is largely due to the influence of the Soviet legal doctrine and national-political characteristics. Mutual harmonization of norms of the labour legislation of the CIS countries, but taking into account national-cultural characteristics and impact of international labour law, in terms of development of common approaches to the regulation of individual and collective labour relations is the guarantee of a higher level of protection of the rights and legitimate interests of workers and employers.

This article investigates some special criteria of implementation of the EU directives into the national legal order and the consequences of their non-compliance, that could arise from the EU membership obligation to the European Union law. The most important acting form for the Institutions of European Union comes after the Reform treaty of Lisbon the form of the EU directive. The law-making practice of the Institution of the European Union set out with different levels of full or partial harmonization of the EU directives. Consequently, there comes the problem of the enforcement of the adopted EU directives into the domestic legal order. The article analyses the changes in European Union law after the Reform of Lisbon. The investigation begins with treatment of the general characteristic of the EU directive. After that it analyses the choice of primary legal ground for adopting of the EU directive and the consequences of its wrong choice for the legality of the EU directive. Additionally, the article investigates the following different criteria for the implementation of the EU directive as a term for the implementation of the EU directive, achievement of the result prescribed by the EU directive, clarifying the legal form for the implementation of the EU directive, necessary of the transposition of the EU directive through the national legal act, detailed legal norms in the EU directive without ability to choice the form and methods to the implementation of the EU directive, convergence tendencies between the EU directive and EU regulation, the minimal harmonization in the EU directive, permissibility of the strict national law and blocking effect of the EU directives. In the next part of the articles, the financial sanction and state liability against the EU Member State, as the consequences of the wrong implementation of EU directives, are analyzed. The purpose of the article is to develop common principles for the implementation of the European Union directives into the domestic legal order of the EU Member States. However, it is difficult to reconcile the specifications of the EU directives with the different traditions in the domestic legal orders. The investigation is concerned with selected German and Lithuanian cases from the practice of the European Court of Justice. ; Įsigaliojus Lisabonos sutarčiai ES direktyvos ES institucijoms išlieka svarbiausia veiklos forma. Straipsnyje aptariami konkretūs tinkamo ES direktyvų įgyvendinimo nacionalinėje teisėje kriterijai ir jų pokyčiai po Lisabonos sutarties reformos. ES institucijų veikloje susiduriama su harmonizavimo lygio konkretizavimu ES direktyvų teisėkūroje. Tai lemia visiškai harmonizuotų arba iš dalies harmonizuotų ES direktyvų įgyvendinimą nacionalinėje teisėje. Straipsniyje nagrinėjamos ES direktyvų charakteristikos. Ypač daug dėmesio skiriama Europos Sąjungos pirminės teisės pagrindams leidžiant tam tikros rūšies ES direktyvas. Jų parinkimas turi atitikti norminius reikalavimus, kurie numatyti Sutartyje dėl Europos Sąjungos veikimo ir Europos Sąjungos sutartyje. Netinkamas ES direktyvos legitimavimas ES pirminėje teisėje užtraukia jos panaikinimą Europos Sąjungos Teisingumo Teismo praktikoje. Straipsnyje aptariami konkretūs kriterijai, kuriuos turi atitikti Europos Sąjungos direktyvų įgyvendinimas nacionalinėje teisėje. ES valstybės narės turi laikytis ES direktyvoje numatyto įgyvendinimo termino. Už jo nepaisymą ES valstybėms narėms taikoma atsakomybė. Dažniausiai Europos Teisingumo Teismo praktikoje aptariami ES direktyvos tikslo įgyvendinimo bei perkeltos teisės normos formos kriterijai. ES direktyvos normos detalumas bei galimybė nacionaliniam leidėjui pasirinkti ES direktyvos įgyvendinimo vidaus teisėje formą ir būdą straipsnyje aptariami Lisabonos sutarties reformos aspekte. Šiuo požiūriu nagrinėjama ES direktyvos ir ES reglamento supanašėjimo tendencija. Formalus ES direktyvų perkėlimo būtinumas pabrėžiamas vertinant netiesioginį direktyvų veikimą nacionalinėje teisėje. Dėl šios priežasties ES valstybės narės Europos Sąjungos Teisingumo Teismo buvo įpareigotos visais atvejais užtikrinti ES direktyvos įgyvendinimą išleidžiant arba keičiant nacionalinius teisės aktus. Straipsnyje aptariama minimalaus harmonizavimo ES direktyvose problema, nes ES valstybės narės linkusios argumentuoti mažesnius nacionalinės teisės reformos poreikius įgyvendinant ES direktyvas, vadovaujantis griežtesnės nacionalinės teisės leistinumu. Kitas šio reiškinio aspektas yra ES direktyvos teisės normos draudžiamasis veikimas tais atvejais, kai nacionalinė teisė prieštarauja ES direktyvos normoms. Šiuo metu aktualiausias klausimas susijęs su ES valstybių narių atsakomybės modifikavimu, įgyvendinant ES direktyvos normas. Šio straipsnio tikslas – apibrėžti bendrus kriterijus, kuriuos turi atitikti ES valstybių narių nacionalinės teisės normos, įgyvendinančios skirtingo harmonizavimo lygio Europos Sąjungos direktyvas. Straipsnyje aptariama Europos Sąjungos Teisingumo Teismo praktika, remiantis Lietuvos Respublikos, Vokietijos Federacijos, taip pat kitų ES valstybių teisminiais atvejais.

In societies of high legal culture, criminal law is regarded as a protective and repressive measure of the state, as an imperative of crime and inevitable punishment (as a strict rule). Therefore, the article attempts to show the fact that the entirety of the provisions and norms of criminal law, consolidated in a modern democratic state under the rule of law (or, at least, a state that is attempting to become such a state), allows for the assertion that the purpose of criminal law is coordination or, at least, the balance of the interests of conflicting subjects—the victim and the culprit, the culprit and the state. Thus, by means of criminal law, one can try to attain legal concord in seemingly irreconcilable situations. The reality of such striving is confirmed by court practice and statistics in criminal justice. The article analyses the origin of the reconciliation function, essentially a new aspect of criminal law. A position is formed that the fundamentals of such a function of criminal law are "laid" by the provisions of the Preamble to the Constitution of the Republic of Lithuania that the striving of the Nation is an open, just and harmonious civil society and a state under the rule of law. For the implementation of these provisions, one makes use of the possibilities of penal law-making and respectively corrects the penal policy. Thus, the Constitution and the official constitutional doctrine formulated in the constitutional jurisprudence exerts an ever increasing influence in law-making. The constitutional dimensions have become an integral and inseparable element of penal law. On the other hand, the doctrine and jurisprudence of criminal law also contributes to the disclosure of the content of the principles of criminal law, the entrenchment of the imperatives (requirements) of such principles in criminal law and the practice of its application. This article also describes the influence of the official constitutional doctrine formulated in the constitutional jurisprudence (which discloses the content of the legal principles entrenched in the Constitution) upon penal law-making and the case-law in criminal cases. While disclosing the actual realisation of the constitutional principle of coordination (principle of legal concord) of opposite interests in criminal law, in the practice of its application and in the penal policy in general, one also essentially defines the content of the reconciliation function of criminal law in a modern democratic society. ; Ir aukštos teisinės kultūros visuomenėje neretai baudžiamoji teisė suprantama yra kaip valstybės apsauginė, represinė priemonė, kaip nusikaltimo ir neišvengiamos bausmės (paprastai, griežtos) imperatyvas. Todėl straipsnyje bandoma parodyti, jog šiuolaikinės demokratinės teisinės (arba bent siekiančios tokia būti) valstybės baudžiamojoje teisėje įtvirtinama nuostatų, normų visuma, leidžianti konstatuoti, jog baudžiamosios teisės paskirtis yra ir konfliktuojančių subjektų: kaltininko – nukentėjusiojo, kaltininko – valstybės interesų suderinimas ar bent subalansavimas. Taigi baudžiamąja teise gali būti siekiama teisinės santarvės, atrodo, esant nesutaikomoms situacijoms. Tokio siekio realumą patvirtina ir teismo praktika bei baudžiamosios justicijos statistika. Straipsnyje analizuojama baudžiamosios teisės sutaikomosios funkcijos – iš esmės naujo aspekto baudžiamosios teisės priedermėje – kilmė. Formuojama nuostata, kad pamatai ir tokiai baudžiamosios teisės funkcijai yra Lietuvos Respublikos Konstitucijos preambulės nuostatos, jog mūsų tautos siekis yra atvira, teisinga, darni pilietinė visuomenė bei teisinė valstybė. Minėtoms nuostatoms įgyvendinti panaudojamos baudžiamosios teisėkūros galimybės, atitinkamai koreguojama baudžiamoji politika. Taigi Konstitucijos ir konstitucinėje jurisprudencijoje suformuotos oficialios doktrinos tiesioginė įtaka teisėkūrai vis didesnė. Konstitucinės dimensijos tampa sudėtiniu, neatskiriamu baudžiamojo įstatymo elementu. Kita vertus, baudžiamosios teisės doktrina ir jurisprudencija taip pat prisideda, atskleidžiant konstitucinių baudžiamosios teisės principų turinį, įtvirtinant baudžiamojoje teisėje jų imperatyvus (reikalavimus) bei ją taikant praktikoje. Šiame straipsnyje taip pat apibūdinama ir konstitucinėje jurisprudencijoje suformuotos oficialiosios doktrinos, pirmiausia atskleidžiančios Konstitucijoje įtvirtintų teisės principų turinį, įtaka baudžiamajai teisėkūrai bei teismų praktikai baudžiamosiose bylose. Atskleidžiant realų konstitucinio priešingų interesų derinimo (teisinės santarvės) principo reikalavimų įgyvendinimą baudžiamojoje teisėje, jos taikymo praktikoje, apskritai baudžiamojoje politikoje, iš esmės apibūdinamas ir šiuolaikinės demokratinės valstybės baudžiamosios teisės sutaikinamosios funkcijos turinys.

International audience ; Derrière ce mot complexe se cache une véritable hantise des différents états-majors : la peur de voir son armée affaiblie par les maladies. Cela donnait en effet un avantage décisif aux adversaires. D'après le dictionnaire Littré, ce mot signifie la partie de la médecine qui a pour objet les précautions propres à préserver de certaines maladies. Ainsi, dès les débuts du conflit, des mesures sanitaires sont prises pour éviter ce genre de désagrément aux soldats, en particulier dans le cadre des relations sexuelles tarifées très présentes dans la plupart des armées où, dès l'arrière front proche, des prostituées officient pour satisfaire, comme l'a bien montré Jean-Yves Le Naour 1 , les besoins des soldats. De véritables « bordels » ambulants sont organisés et contrôlés par les militaires qui organisent un « roulement » où les soldats se succèdent, les prostituées effectuant parfois plusieurs dizaines de passes par jour. Face à une médecine en plein progrès depuis le XIXème siècle mais qui n'a pas encore trouvé le moyen de guérir les infections 2 , les armées décident de mener d'importantes politiques préventives. La priorité est d'éviter le développement des infections sexuellement transmissibles (IST) inhérentes aux relations sexuelles avec les prostituées. Dans la lignée de ce qui se fait en France par exemple depuis le siècle précédent, celles-ci doivent être autorisées à travailler pendant la guerre (et donc posséder une carte de travail), ce qui implique un passage régulier et fréquent chez un médecin qui vérifie la bonne santé des « travailleuses du sexe ». Si une maladie est détectée, l'interdiction de travail est prononcée et la prostituée évacuée vers l'arrière pour se soigner, en intégrant souvent un dispensaire où elle est regroupée avec d'autres. Des deux côtés du front occidental, l'organisation est la même, les dispensaire se multiplient pour soigner les femmes infectées. Ainsi, du côté allemand, dans Lille occupée, quatre dispensaires accueillent ainsi des françaises vendant leurs charmes aux Allemands et tombées malades suite à leur activité sexuelle tarifée avec les occupants 3 .Les armées font une chasse sans relâche aux prostituées illégales sur lesquelles elles n'ont pas de contrôle sanitaire. Elles officient en effet clandestinement, la plupart du temps dans la plus grande pauvreté. De véritables campagnes de prévention sont mises en place par les États-majors pour informer les soldats des risques infectieux et des moyens de s'en prévenir. Comme le montre les documents présentés ici, l'armée allemande distribue à ses soldats en France de véritables kits préventifs. Ceux-ci se composent parfois de lubrifiant, de préservatifs, mais surtout d'antiseptique qui permet une désinfection du gland. L'armée allemande développe aussi auprès des civils français passés sous son contrôle de nombreuses mesures prophylactiques qui ont pour but d'éviter la contagion lors de certaines maladies comme la dysenterie ou la fièvre typhoïde. Ainsi, ceux qui ne signalent pas des « diarrhées, sécrétions de sang ou humeurs » 4 sont passibles de 3 mois de prison ou de 1000 marks d'amende 5. La politique prophylactique se développe aussi dans les hôpitaux militaires qui essaient eux aussi d'appliquer les dernières avancées médicales du temps. L'hygiène, en particulier dans les blocs d'opération, se développe même si, aux vues des normes actuelles, cela peut apparaître dérisoire. Toutefois, les morts suite aux blessures diminuent, preuve de l'efficacité réelle des mesures prophylactiques. L'épidémie de grippe espagnole en 1918-1919 nuance toutefois les résultats dans la plupart des pays. Plus de 30 millions de personnes y ont succombé dans le monde. Cette pandémie montre bien les limites de la médecine de l'époque qui a eu du mal à l'endiguer. La Grande Guerre s'est aussi jouée sur le terrain médical. Limiter les pertes de soldats, réduire au maximum leur indisponibilité due aux blessures ou aux maladies, telles furent les préoccupations des belligérants qui mirent en oeuvre des moyens conséquents pour mener à bien de véritables politiques prophylactiques, souvent bénéfiques pour la santé des soldats.

In our study, we attempt to discuss women's empowerment in three different essays. In the first essay, we discuss how access to agriculture market by female farmers in Cameroon could improve their own control over the proceeds of their agricultural output. Scope of this research falls in the general category of household and community level factors affecting women's empowerment. In the second and third essay discuss aspects of participatory development in India in areas ranging from community development to hierarchical institutes and politics. We concentrate on two aspects of participatory development: One is under-representation of women in leadership; and second is gender differences in leadership style with respect to their risk and ambiguity attitude. For the purpose of the thesis we restrict ourselves only to developing countries where gender differences are more pronounced. In the following paragraph we briefly describe each of the essays. In the first essay, using micro level data from Cameroon we apply the theories of intrahousehold bargaining to models in which female farmers decide whether to take up cocoa marketing on their own or to rely on others to sell the product. We analyze the effect of marketing on control over the proceeds. We find that controlling both production and marketing provides higher bargaining power over proceeds compared to a situation in which the farmer participates only in production and delegate the task of marketing to another family member. Our data also indicate that in the cocoa sector of Cameroon, female farmers' market participation is hindered by existing price discrimination, which in turn reduces their intrahousehold bargaining power. In other words, participating female farmers receive much lower prices for their produce than participating males. To generate higher revenue, female farmers hand over the marketing responsibility to a male in the family. Such non-participation results in lower control over the proceeds by the female farmer, as the individual doing the marketing can now claim a higher share in the revenue. Additionally we find that collective marketing contributes to eliminating price discrimination and promoting female market participation and thus their control over proceeds. The second essay investigates the process of gender self-segregation into leadership roles that imply control over others. We consider how conformity to social norms and aversion to feedback affect self-selection. Using a public good game with third party punishment we explore gender differences in willingness to assume the role of third party across matrilineal and patriarchal societies. Our findings indicate that segregation into leadership roles is due to conformity to pre-assigned gender roles across cultures. We find that women in the matrilineal society are more willing to assume power roles than in the patriarchal society. Moreover, we find that anonymity over the role of third party results in increase participation of the segregated gender. Affirmative action seems to be an effective tool to promoting female leaders in societies where women hold a lower status; yet in societies where women are powerful the effect can be counterproductive. In the third essay, we analyze gender difference in risk and ambiguity attitude of subjects across two different ethnicities that differ in the degree of female empowerment. Santal is a patriarchal tribe and Khasi is a matrilineal tribe with men and women being the social head in their respective societies. We compare subject's willingness to take up risk and ambiguity for themselves and on behalf of others. Besides we analyze the differences in risk and ambiguity attitude of subjects from these societies. Our findings show that women in both societies are significantly more risk averse, but not ambiguity averse. Patriarchal male and female are more risk averse in group risk than in individual risk but matrilineal subjects are not. Therefore, higher risk aversion in group is an ethnic trait among Santals. Comparing the between ethnicity differences we find that matrilineal subjects are more risk averse than patriarchal subjects. Regarding attitudes towards ambiguity, we did not find any gender or ethnicity differences.

Problems of illegitimate acquiring or changing government domination have always been in terms of philosophers' and scientists'attention for long periods.In today's world the phenomenon of revolution in the country fully associated with the process of obtaining political power.Usually coups are intended for external effects, their political color and specific climate always cause interestand are commented by all the media.Being discussed by the public the government coups as an illegitimate way of coming to power, requires strict interpretation and reasonable conceptual definition that allowssignificantly assess the political processes in society.The aim of this article is to review and to analyze the concept of 'military coup', 'government coup' and 'political coup'that exist in political science; to determine the sampling parameters on the content and structure of each concept and to carry out their clarification.When working on definitions of these concepts generally we used scientific methods of system analysis and synthesis, political science methods: structural and functional comparison. As a result of this work the author has refined the reasonable definition of 'military coup', 'government coup' and 'political coup'. The conceptual basis of the concepts are determined in this article. The aim of these concepts is to provide planned, organized, containing elements of abruptness which leads to destruction the existing political power in violation of constitutional and legal norms and principles, accompanied by force or threat of it straight. ; Проблеми нелегітимного отримання або зміни державної влади завжди були й залишаються в колі уваги філософів та науковців інших галузей наук різних країн протягом тривалого часу.У сучасному світі феномен перевороту в державі цілком пов'язаний із процесом отримання політичної влади. Зазвичай державні перевороти розраховані на зовнішній ефект, а їх політичний колорит і специфічна атмосфера завжди викликають зацікавленість та коментуються всіма засобами масової інформації. Будучи предметом обговорення з боку громадськості, перевороти в державі як нелегітимний спосіб отримання влади потребують чіткого трактування та обґрунтованого поняттєвого визначення, що дасть змогу достовірно оцінювати політичні процеси в суспільстві.Мета статті полягає в аналізі й уточненні понять «військовий переворот», «державний переворот» та «політичний переворот», що існують у політичній науці; визначенні вибіркових параметрів щодо змісту і структури кожного з них.Під час роботи над дефініціями понять «державний переворот», «військовий переворот» та «політичний переворот» було використано переважно загальнонаукові методи системного аналізу та політологічні структурно­функціональний та порівняльний методи.В результаті дослідження окресленої проблеми автором дано уточнені та обґрунтовані визначення понять «державний переворот», «військовий переворот» та «політичний переворот». Концептуальна основа цих понять полягає в тому, що всі вони передбачають запланований, організований з елементом несподіваності процес знищення діючої політичної влади з порушенням конституційних і правових норм та принципів, який супроводжується застосуванням сили або прямою загрозою його застосування. ; Проблеми нелегітимного отримання або зміни державної влади завжди були й залишаються в колі уваги філософів та науковців інших галузей наук різних країн протягом тривалого часу.У сучасному світі феномен перевороту в державі цілком пов'язаний із процесом отримання політичної влади. Зазвичай державні перевороти розраховані на зовнішній ефект, а їх політичний колорит і специфічна атмосфера завжди викликають зацікавленість та коментуються всіма засобами масової інформації. Будучи предметом обговорення з боку громадськості, перевороти в державі як нелегітимний спосіб отримання влади потребують чіткого трактування та обґрунтованого поняттєвого визначення, що дасть змогу достовірно оцінювати політичні процеси в суспільстві.Мета статті полягає в аналізі й уточненні понять «військовий переворот», «державний переворот» та «політичний переворот», що існують у політичній науці; визначенні вибіркових параметрів щодо змісту і структури кожного з них.Під час роботи над дефініціями понять «державний переворот», «військовий переворот» та «політичний переворот» було використано переважно загальнонаукові методи системного аналізу та політологічні структурно­функціональний та порівняльний методи.В результаті дослідження окресленої проблеми автором дано уточнені та обґрунтовані визначення понять «державний переворот», «військовий переворот» та «політичний переворот». Концептуальна основа цих понять полягає в тому, що всі вони передбачають запланований, організований з елементом несподіваності процес знищення діючої політичної влади з порушенням конституційних і правових норм та принципів, який супроводжується застосуванням сили або прямою загрозою його застосування.

The Biopolitics of Mixing: Thai Multiracialities and Haunted Ascendancies.By JINTHANA HARITAWORN. Ashgate, 2012. $99.95Reviewed by Aedan HoarThe Biopolitics of Mixing builds upon Thai histories that were collected during Haritaworn's qualitative research on experiences of Thai multiraciality in Britain and Germany. The narrative reaches back over a decade and maps out the connections and conclusions of Haritaworn's journey with race and the question: "What are you?" or "Where do you come from?" By giving voice to the themes that emerged from Haritaworn's research and interviews, this book maps a social environment that is created through the politics of mixed-raciality and its effect on our interpretations of mixed-race bodies.The book explores the celebratory nature of post-race politics which seeks to erase the history of colonization, replacing memories of oppression with a vision of a new age in which empire was simply a necessary stepping stone towards a future beyond race. Haritaworn makes the important argument that narratives of mixed-race and "tolerance" are used to drive campaigns of humanitarian militarism against "intolerant" cultures. In the process, this book exposes unsettling historical connections between the celebration of mixed-raciality as resulting in stronger genetics, and the racist, white-supremacist culture that was the driving force behind eugenics. Haritaworn's research confronts the hegemonic narratives that effect the way that ability, gender, and race are represented in transnational politics of the body.Through weaving in histories from their interviews, Haritaworn traces connections in theory and geopolitics that let the reader critically examine the driving forces behind what makes mixed-raced people characterized as beautiful or inferior, celebrated or marginalized. The book draws on an extensive bibliography and historical examples of how mixed-raciality and multiculturalism have been used by racist cultures to re-invent state histories as progressive, inclusive, and liberating. Demonstrating the ways that mixed-race bodies are used to support hegemonic racist and heterosexual norms, this book is an eye-opening exploration of the ways that multiculturalism and "inclusivity" are being used to promote the current geopolitical power structures in neoliberalism.The Biopolitics of Mixing is wonderfully written and extremely reflexive in tone making it an essential resource for any reader who wants to critically examine the intersections of race, class, gender, sexuality, and disability. This book spends a great deal of time establishing Haritaworn's positionality, mapping out the logic behind the research in a very accessible way. One thing that adds a great deal to the book is the use of footnotes, which seem to predict questions that the reader might have, adding yet another layer to the depth of the analysis. Haritaworn achieves an in-depth exploration of the construction of mechanisms used to place individual bodies within categories of race, gender, or sexuality. The Biopolitics of Mixing reveals how systemic racism is normalized in everyday interactions in multicultural society. The book takes readers on a journey where the assumptions we (and the author) take for granted about the intersectionalities of race, gender, poverty, ability, and sexuality are challenged in an effort to give voice to "that which had been left out" of Haritaworn's original research model. In this way the reader is informed by Haritaworn's personal journey that walks the book's conclusions back through connections that were made over more than a decade of research. The Biopolitics of Mixing makes room for important discussions that challenge readers to reflect upon our own conceptualizations of the body and our relationship to geopolitical narratives. This book is a must read for students interested in Thai-histories, multi-raciality and multiculturalism, social-justice research, biopolitics or intersectional analysis.~AEDAN HOAR is a Masters Candidate in the Faculty of Environmental Studies at York University. His work examines colonization, land use planning, and social transformation through a biopolitical lens.

The italian supreme administrative court (Consiglio di Stato) requests the Court of Justice of the European Union to rule a preliminary question about the interpretation of the art. 267 of the TFEU: the italian judge asks if he can evaluate a proposal of a preliminary question on the strenght of the italian administrative procedural law and, possibly, not to raise the Court of EU. The issue arises because all the Courts against whose decisions there is no judicial remedy are obliged to bring the matter to the Court of Justice, but if they can't according to the national law, what would happen if the question were relevant for the final decision? The principle of effectiveness and the sense of the art. 267 TFEU would lead to the absolute prevalence of the EU law on the national law, but such a conclusion risks to infringe the basis of the national administrative procedural law. On the other hand we can't even support the absolute prevalence of the national law. In conclusion we hope that the Court of Justice defines punctually when a national court must raise a preliminary question, considering that, in case of inadmissible demand, the judge is allowed to bring a question ex officio. ; Il 5 marzo 2012, con l'ordinanza n. 1244, il Consiglio di Stato ha avanzato un rinvio pregiudiziale alla Corte di Giustizia dell'Unione europea, ai sensi dell'art. 267 del Trattato sul funzionamento dell'UE, sul significato e la portata del medesimo articolo e, in particolare, rispetto alla vigenza del diritto processuale amministrativo italiano, ponendo con ciò una questione che, nel suo sostanziarsi come meta rinvio, rappresenta un unicum assoluto nel suo genere.La fattispecie è sorta in seguito all'appello presentato dal Consiglio Nazionale dei Geologi, nell'ambito di una controversia con l'Autorità garante della concorrenza e del mercato, avverso la sentenza del TAR Lazio nell'ambito del quale vengono sollevate alcune questioni pregiudiziali relative all'interpretazione della normativa europea in materia di tutela della concorrenza, chiedendo pertanto il rinvio alla Corte di Giustizia del Lussemburgo.Il Consiglio di Stato contesta, tuttavia, la genericità di tali questioni pregiudiziali sollevate e il loro riferimento a norme europee non pertinenti al caso specifico, tanto che, secondo una valutazione condotta in base a quanto prevede il diritto processuale amministrativo italiano andrebbero dichiarate irrilevanti o inammissibili, a meno di un intervento da parte del Consiglio di Stato volto a modificare e correggere la domanda pregiudiziale presentata dalla parte. ; Włoski Naczelny Sąd Administracyjny (Consiglio di Stato) zwrócił się do Trybunału Sprawiedliwości Unii Europejskiej o wydanie orzeczenia wstępnego w sprawie wykładni art. 267 TFUE : sąd włoski zapytał, czy może on ocenić dopuszczalność wniosku o wydanie orzeczenia w trybie prejudycjalnym na podstawie włoskiego prawa administracyjnego procesowego i czy, ewentualnie, może on samodzielnie zadecydować o niewnoszeniu wniosku do Trybunału UE. Problem ten zaistniał, ponieważ każdy sąd, od którego orzeczenia nie przysługuje na podstawie prawa krajowego żaden środek odwoławczy, zobowiązany jest wnieść sprawę do Trybunału Sprawiedliwości UE. Jeśli jednak sąd nie może tego uczynić, bo zabrania mu tego obowiązujące go prawo krajowe, co by się stało wówczas, gdyby w takim przypadku tego nie zrobił, a byłaby to decyzja ostateczna w danej sprawie i pytanie prejudycjalne było dla niej zaiste istotne?Zasada skuteczności i sens art. 267 TFUE mogłyby doprowadzić do uznania absolutnego prymatu prawa UE przed procedurami prawa krajowego, ale taki wniosek niesie ryzyko naruszenia podstaw krajowego proceduralnego prawa administracyjnego. Z drugiej strony nie możemy w żaden sposób zakładać absolutnego prymatu prawa krajowego. W podsumowaniu autor wyraża swoją nadzieję, że w oczekiwanym orzeczeniu Trybunał Sprawiedliwości dokładnie określi, w jakich przypadkach sąd krajowy będzie zobowiązany do wszczęcia procedury o wydanie orzeczenia wstępnego, i czy w przypadku niedopuszczalności wniosku, sąd krajowy ma prawo zwrócić się ex officio o wydanie orzeczenia wstępnego do Trybunału Sprawiedliwości UE.

The liberalization of society during the Khrushchev's time renewed the social reflection about the "norm" and "deviation". The sense of these definitions was not so obvious and understandable for all as they were during the Stalinization of the Soviet country. Official critic of the previous system of ruling the country, mitigation of criminal and political repression, refusal of criminalization of minor deviations, amnesties (political and criminal), change the activities of law enforcement agencies, which was involved in the struggle against anti-social behavior - all of this moments was the part of a general changes in the country and specific changes in the system of law relations between the government and the people in the Soviet Union.In time of the Khrushchev's social liberalization were liquidated a strict social filters which before this time gave a possibility to successfully demonstrate the low crime rate and "superiority of socialism". Innovations in the relationship between the people and the State in the second half of the 1950s - early 1960s led to the emergence of new forms of criminal activities and methods of crimes. It was a time when comes the phenomenon of "tsehovic" as private activity wich was integrated into the Soviet economic system, have been significantly extend petty theft from state enterprises (which was grown into the phenomenon of "nesuny" in Brezhnev's time), were organized systematic embezzlement and theft of state property. The organized crime, theft of state property, speculation, alcoholism and related offenses disorderly conduct became a main problem of the law enforcement activity at that time.In 1960s fully manifests itself the problem of a new generation. Parents obviously tried to give for their children another life, without horror of war and the struggle for existence. On the one hand, this situation to formed the good position for a successful career for young people, which have very different starting positions than their parents. On the other hand this situation caused the mood of rejection, the desire to be outsider, to live of the distance from the system in its sole discretion and by its own rules. Last point of view forms the political dissent, economic deviation and the social "parasitism".Crime statistics are demonstrated that the level of crime was depended of the objective and the subjective factors. Both wave of crime - in 1957-1958, and in 1961 conditionally distinguished the different stages in the penal policy of the State - the liberalization of the Stalinist penal system and to involving a wide range of social structures to implement the law enforcement function, and then - return to harsh measures for maintain of social order. ; Предметом рассмотрения в данной статье становятся те изменения, которые произошли в восприятии и оценке "отклонения" и "нормы" в период руководства советской страной Н.С. Хрущевым. Официальная критика предыдущей системы управления страной, смягчение уголовной и политической репрессии, начало реабилитационных процессов, отказ от криминализации незначительных проявлений отклонения от нормы, серия амнистий и пересмотр самой сущности работы правоохранительной системы - все это стало частью общих изменений в стране, которые ощутимо сказались на уголовной политике и мерах по ее реализации. Социальные изменения спровоцировали появление новых видов преступлений. Именно в этот период зарождаются традиции "цеховиков", как особой формы интегрированной в советское производство частнопредпринимательской деятельности; становятся повседневной практикой мелкие кражи на государственных предприятиях (что в последующий, "брежневский" будет обозначено понятием "несуны"); проблемами становятся организованная преступность и систематические растраты и кражи государственного имущества и "социальный паразитизм". Два всплеска преступности - в 1957-1958 гг. и1961 г. отвечают разным этапам в карательной политике государства - сначала либерализацию сталинской карательной системы и привлечение широкого круга общественности к осуществлению правоохранительных функций, затем - возвращение к жестким методам наведения общественного порядка. ; У статті розглянуті особливості злочинного світу часів хрущовської "відлиги", зосереджено увагу на злочинах, що активізувалися в зазначений час. Виявлені суб'єктивні та об'єктивні чинники, що впливали на показники криміналізації та судимості населення радянської країни. Показано взаємозв'язок між державно-політичними заходами та змінами в кримінальній статистиці. Виявлено, що два піки злочинності - у 1957-58 рр. і 1961 р. відповідають різним етапам у каральній політиці держави і характеризують спочатку лібералізацію сталінської каральної системи, потім - повернення до жорстких методів.