Suchergebnisse

This book is a result of the series of four research and debate symposia convened by ETH Zurich members with international academics and practitioners in the field of spatial planning. Launched in 2015, the gatherings first aimed at explaining the use of theories and methods in spatial planning education. Soon the initial idea evolved into an example-driven approach directed towards bridging the gap between planning practice and theory. Briefly put, the book revolves around 'inspiring stories' that describe a wide variety of spatial problems as well as the planning mechanisms used to address these; in addition, 'fundamental topics' are provided to facilitate the understanding of certain planning processes illustrated by the practical cases. There are two main reasons behind choosing this method to introduce spatial planning. Firstly, the spatial planning profession is facing a great crisis. Experts are confronted with a quantum leap in the availability of information and the variety of visualisation and simulation instruments suitable for their analysis. While planners can certainly rely on the new technologies available to support the planning process, it seems to be that the nature of planning process is being underestimated. Planners are once again facing the problem of having the emphasis placed on the products of planning instead on the planning process itself – a paradigm that has been challenged since the 1960s. A second motive to create this book lies in the relationship between planners as experts and lay persons. The latter are usually fascinated with the physical interventions in space, whether these are great urban and architectural complexes or astonishing infrastructural projects. However, what seems to be forgotten, again, is the careful planning process that brought the interventions into being despite numerous problems of various kinds, e.g., lack of resources, time constraints, conflicting interests, legal barriers, etc. Therefore, the key question is: How is it possible to bring the fascinating planning results into the daylight? This book intends to answer this question and create interest and curiosity for the field of spatial planning. Using case descriptions of a new park in Milan, storm water protection in Chicago, redevelopment of an industrial brownfield in Attisholz or a better solution for a traffic project in Antwerp and by throwing light on the topic of planning approaches, special problem-solving methods or reflective leadership, we want to interest readers in the role and importance of spatial planning in securing quality for our daily lives as well as bringing about a sustainable urban future. In their professional lives, spatial planners are required to communicate in a simple and clear manner if they want their concerns to be understood when faced with a multitude of actors from quite different backgrounds, specialisations, institutions and social levels. Therefore, we have tried to write this book in everyday language, free of jargon and technical terms, in an effort to reach a wide audience outside professional planning circles. The book is also directed towards professionals in related disciplines and to spatially relevant actors and politicians who, in one way or another, are involved in realising spatial plans and are interested in spatial matters of public interest. We would be especially pleased if the challenging and sometimes compelling stories presented in this book raise interest in studying spatial planning or lead to advanced educational or professional development programmes. In particular, we hope the examples will also serve as an incentive to use some of the methods and theories described here. Both are needed for well-founded spatial planning and may even serve as a basis for new ideas. Nevertheless, reading this book cannot replace the lessons and information contained in the specialised literature on planning. To meet this need, we have included references to informative and enlightening sources as a basis for possible further research in the field of spatial planning. In conclusion, we are sincerely grateful to all the authors who compiled interesting planning practice examples and key planning topics and have thus genuinely contributed to the quality of this book. We also want to thank them for their active participation and commitment over the last few years. We hope that this collaborative effort and critical exchange of ideas serves to motivate and inspire everyone involved in the field of spatial planning. Finally, we want to thank all those at ETH Zurich who made it possible to publish this book.

The article deals with the perception problems of the 19th-century Ukrainian literature from the point of reader-response approach. The meaning of the audience of readers in the article encompasses both the audience invoked in the text, i.e. the reader in the text or implied readers, and the audiences addressed outside it, i.e. real readers. The audiences in the texts of the 19thcentury Ukrainian writers may be distinguished in the following way: there are implied readers, intended readers, inscribed readers, informed readers, universal readers, and ideal readers. Real audiences outside the texts can be distinguished as well, namely there are single (homogeneous) and multiple (heterogeneous) audiences. Wolfgang Iser proposed to treat the implied reader as a textual structure anticipating the presence of a recipient without necessarily defi ning him or her. The implied reader – as a presumed addressee and an ideal recipient whose thoughts and attitudes differ from actual readers' perceptions – dominates in the texts of celebrated Ukrainian writers of the 19th-century, in particular Taras Shevchenko, Panteleimon Kulish, Ivan Franko. Responsive understanding of the texts is a fundamental force of any kind of literary communication. Ukrainian writers of the 19th-century faced a huge lack of feedback, responsive understanding of their works. There was a number of reasons why the recipients did not respond to texts of Ukrainian writers. The research of real audiences of the 19thcentury Ukrainian literature requires a broader understanding of the cultural background, political situation, social settings etc. The 19th-century was a century of harsh persecution of Ukrainian language and culture, the ban of the best masterpieces of Shevchenko, Kulish and Kostomarov as well as the prohibition of printing Ukrainian texts and Ukrainian theatrical performances. Under these circumstances, fragmented real reader audiences generally have been regarded by institutions of power as unrecognized and marginal. The 19th-century Ukrainian literature is a good sample of serving its audiences with the language that meets their needs. The article is focused on the research of the power of the texts authored by Ukrainian writers as the means of communicating important symbolic messages to their audiences. Taras Shevchenko, Panteleimon Kulish and many other writers were trying to see the representatives of Ukrainian-speaking communities as «one of us» rather than «them». A lot of 19th-century poets used a textual strategy of articulation in their works, foregrounding the transition process from «me» mentality to «we» mentality. The «we» mentality in the article is regarded as the attempts of writers and poets to see Ukrainian-speaking world as the wholeness and integrity. The article also deals with the research of «text in action» and «literature in action» and their transformative effects on their audiences of readers. The texts of 19th-century Ukrainian literature could be perceived as a virtual life-form, as a complex and dynamic pattern that served as key factors in forming a living cultural system. Keywords: «unrecognized community», unrealized reader, collective perception, topos of collective agreement, real readers communities, implied readers communities, «communities of dream». ; Проаналізовано колективну рецепцію художніх текстів української літератури в ХІХ столітті та на початку ХХ століття у контексті складних умов колоніальної залежності, які впливали на суспільне, культурне та духовне життя українців. Реконструкція рецепційної картини «українська література – читацькі спільноти» ґрунтується на комунікативній природі художнього тексту та виявленні параметрів його контекстуальної рецепції. Рецепційний аналіз текстуально-контекстуального прочитання української літератури ХІХ – початку ХХ століття дав змогу виокремити реальні, уявні та універсальні читацькі аудиторії, а також зробити висновок про «читача з народу» як магістральну цільову читацьку аудиторію тогочасного українського письменства. Це особлива група реципієнтів, котрі сприймають текст і зазнають його трансформаційного впливу, однак у них відсутні риси респондента, вони не спроможні на читацький відгук. У статті описано процес народження інтерпретаційної спільноти, особливу групу реципієнтів чи суб'єкт-адресатів, яким уже притаманні риси реципієнта і респондента. Це не чисельна спільнота поінформованих читачів зосередила свою діяльність навколо перших україномовних видань і виконала роль посередника між українськими авторами та їхніми читачами. Особливу увагу у статті відведено дослідженню уявних читацьких спільнот як «спільнот мрії». Ключові слова: «невизнана спільнота», нереалізований читач, колективна рецепція, топос колективної згоди, реальні читацькі спільноти, уявні читацькі спільноти, «спільноти мрії».

Actuality. At the present stage of social development in the conditions of reforming the economic and political system, transformation and modernization of all spheres of modern life, special requirements for management in the field of culture are created. The specificity of the current state of development of the national cultural-artistic complex actualizes the problem of the correlation of two basic trends: on the one hand, the preservation of traditional methods of managing cultural objects created by decades, on the other hand, the search for a new innovative management system and the development of the basic network of culture, which determines the relevance of the research. Purpose and methods. The purpose of the paper is to identify the peculiarities of the formation of the management system of the cultural and artistic sphere. In the study, we used the empirical and systematic approaches according to which the processes of management in the field of culture, which are being used today, are analyzed in the interconnection and development. Methods of analysis and synthesis are also used. Results. The main results of the study are to identify the peculiarities and specifics of the formation of a management system of the domestic network of cultural institutions. The emphasis is placed on the use of strategically oriented and innovative mechanisms of management of the cultural and artistic complex. Conclusions and discussion. The scientific novelty of the findings is to highlight the specific characteristics of the domestic system of management in the cultural sector in accordance with the current conditions of a market economy, which are the main strategic vectors of the industry's development. The formed scientific and applied provisions concerning the formation of an effective system of management of the cultural field can be applied by state authorities and local self-government in the process of formation on the basic principles of cultural policy. ; Актуальность. На современном этапе общественного развития в условиях реформирования экономической и политической системы, трансформации и модернизации всех сфер современной жизни возникают особые требования к управлению в области культуры. Специфика современного состояния развития отечественного культурно-художественного комплекса актуализирует проблему соотношения двух базовых тенденций: с одной стороны – сохранение сложившихся десятилетиями традиционных методов управления объектами культурной деятельности, с другой – поиск новой инновационной системы менеджмента и развития базовой сети культуры, который обусловливает актуальность исследования. Цель и методы. Цель статьи заключается в выявлении особенностей формирования системы менеджмента культурно-художественной сферы. В исследовании нами использован эмпирический и системный подходы, согласно которым процессы управления в области культуры, применяемые в настоящее время, проанализированы во взаимосвязи и развитии. Также использованы методы анализа и синтеза. Результаты. Основные результаты исследования заключаются в выявлении особенностей и специфики формирования системы управления отечественной сетью учреждений культуры. Акцентировано внимание на использовании стратегически ориентированных и инновационных механизмов управления культурно-художественного комплекса. Выводы и обсуждение. Научная новизна исследования заключается в выделении специфических характеристик отечественной системы менеджмента области культуры в соответствии с современными условиями рыночной экономики, которые являются основными стратегическими векторами развития отрасли. Сформированные научные и прикладные положения по созданию эффективной системы менеджмента области культуры могут быть применены органами государственной власти и местного самоуправления в процессе формирования основных принципов культурной политики. ; Актуальність. На сучасному етапі суспільного розвитку в умовах реформування економічної та політичної системи, трансформування та модернізації усіх сфер сучасного життя з'являються особливі вимоги до управління у галузі культури. Специфіка сучасного стану розвитку вітчизняного культурно-мистецького комплексу актуалізує проблему співвідношення двох базових тенденцій: з одного боку – збереження сформованих десятиліттями традиційних методів управління об'єктами культурної діяльності, з іншого – пошук нової інноваційної системи менеджменту та розвитку базової мережі культури, що зумовлює актуальність дослідження. Мета і методи. Мета статті полягає у виявленні особливостей формування системи менеджменту культурно-мистецької сфери. У дослідженні нами використано емпіричний і системний підходи, згідно з якими процеси управління у галузі культури, що застосовуються нині, проаналізовано у взаємозв'язку та розвитку. Також використано методи аналізу та синтезу. Результати. Основні результати дослідження полягають у виявленні особливостей та специфіки формування системи управління вітчизняною мережею закладів культури. Акцентовано увагу на використанні стратегічно орієнтованих та інноваційних механізмів менеджменту культурномистецького комплексу. Висновки та обговорення. Наукова новизна одержаних результатів полягає у виокремленні специфічних характеристик вітчизняної системи менеджменту галузі культури відповідно до сучасних умов ринкової економіки, які є основними стратегічними векторами розвитку галузі. Сформовані наукові і прикладні положення щодо створення ефективної системи менеджменту галузі культури можуть бути застосовані органами державної влади і місцевого самоврядування у процесі формування основних засад культурної політики.

In the course of more than two decades, the mechanism of market management introduced into the economy by the executive power does not work. It is proved that the reason is not in theeconomy but in our knowledge of the economy and the mechanisms used to manage it. When drawingup a forecast plan for the next fiscal year, fundamentally new program-targeted approaches are neededfor its realization on the basis of the knowledge economy. The analysis shows that in the process ofmarket transformation of the Ukrainian economy, the executive branch restricted the participation of theconstitutionally independent Supreme Audit Institution of Ukraine in carrying out an audit of the effectiveness of the funds' use. Such control is the most important and integral function of the managementof state budget resources. Given the diversity of problems of economic growth, we can come to theconclusion that they are separate parts of a single interconnected system. Therefore, it is the systemapproach that is necessary first of all for a proper understanding of the growth of the economy, and, mostimportantly, for finding ways to solve them. From what has been said, the directions of the methods ofthe economic growth are obvious: scientific and technical directions (ensuring scientific and technological progress) and socio-political ones (creation of such social and political conditions that make it possible to solve these problems in practice). There was an objective need to consider the interaction between society and the system of government (legislative, executive and judicial one), allocating specialcontrol bodies, in which control is a primarily function. It is about controlling power. This topic is specialand requires careful study and argumentation, as there is a system of bodies of higher power that are notincluded in any branch of government. We obtained the results of research in the following areas: 1) itis proved that public administration and control are not antagonists in relation to market regulators ofthe economy; 2) economic decline is the result of state self-drowning from conducting a strategic initiative industrial policy; 3) management of the Ukrainian economy on the part of "organized crime" continues to threaten the existence of the state itself; 4) today's consumer choice is not achieved due to thediversity of domestic production, but solely at the expense of imports; 5) absolute priority of macroeconomic indicators is characteristic, as in Soviet times; 6) the problem of creating conditions for a largescale development does not arise from the lack of money, but from the inability to manage money; 7)increase of wages depends on the main problem: productivity and quality of labor and it is directlyproportional to the technical level of production; 8) ineffective state management of public finances isthe main problem of Ukraine; 9) the absence of the institutionalization of state financial control andapproval of the structure of their powers in the state; 10) non-recognition of the Accounting Chamberby the Supreme Body of State Financial Control of Ukraine is an inappropriate criterion for a democraticsociety; 11) vision of the picture of the future development of the state requires strategic managementof the economic development posing the task of creating a control branch of government. At present,the development of the country's economy inevitably necessitates an increase in the efficiency of thepublic administration system. The wide-ranging reforms of public administration started in Ukraine,including in the area of increasing the efficiency of using budget funds, require the implementation ofan adequate modernization of the system of state external financial control. ; У статті дано аналіз і оцінка економічної ситуації в Україні, розглянуті причини кризового падіння економіки, а також основні чинники, обмежування і можливий потенціал цього зростання на коротко-, середньо- та довгострокову перспективу. Обґрунтована і підкреслена ключова роль зростання споживчого попиту в підтримці стійкого зростання економіки в короткостроковій перспективі і зростання інвестицій в основний капітал, передусім публічних компаній з державною участю. Доведено, що в процесі ринкової трансформації української економіки, при складанні плану-прогнозу розвитку необхідні принципово нові програмно-цільові підходи для її реалізації на основі функціонування інституту Вищого органу державного фінансового контролю України. Такий контроль є невід'ємною частиною державного устрою сучасної демократичної країни, однією з найважливіших функцій управління, який в майбутньому може доповнити три існуючі гілки влади четвертою – контрольною владою України.

Actuality. At the present stage of social development in the conditions of reforming the economic and political system, transformation and modernization of all spheres of modern life, special requirements for management in the field of culture are created. The specificity of the current state of development of the national cultural-artistic complex actualizes the problem of the correlation of two basic trends: on the one hand, the preservation of traditional methods of managing cultural objects created by decades, on the other hand, the search for a new innovative management system and the development of the basic network of culture, which determines the relevance of the research. Purpose and methods. The purpose of the paper is to identify the peculiarities of the formation of the management system of the cultural and artistic sphere. In the study, we used the empirical and systematic approaches according to which the processes of management in the field of culture, which are being used today, are analyzed in the interconnection and development. Methods of analysis and synthesis are also used. Results. The main results of the study are to identify the peculiarities and specifics of the formation of a management system of the domestic network of cultural institutions. The emphasis is placed on the use of strategically oriented and innovative mechanisms of management of the cultural and artistic complex. Conclusions and discussion. The scientific novelty of the findings is to highlight the specific characteristics of the domestic system of management in the cultural sector in accordance with the current conditions of a market economy, which are the main strategic vectors of the industry's development. The formed scientific and applied provisions concerning the formation of an effective system of management of the cultural field can be applied by state authorities and local self-government in the process of formation on the basic principles of cultural policy. ; Актуальность. На современном этапе общественного развития в условиях реформирования экономической и политической системы, трансформации и модернизации всех сфер современной жизни возникают особые требования к управлению в области культуры. Специфика современного состояния развития отечественного культурно-художественного комплекса актуализирует проблему соотношения двух базовых тенденций: с одной стороны – сохранение сложившихся десятилетиями традиционных методов управления объектами культурной деятельности, с другой – поиск новой инновационной системы менеджмента и развития базовой сети культуры, который обусловливает актуальность исследования. Цель и методы. Цель статьи заключается в выявлении особенностей формирования системы менеджмента культурно-художественной сферы. В исследовании нами использован эмпирический и системный подходы, согласно которым процессы управления в области культуры, применяемые в настоящее время, проанализированы во взаимосвязи и развитии. Также использованы методы анализа и синтеза. Результаты. Основные результаты исследования заключаются в выявлении особенностей и специфики формирования системы управления отечественной сетью учреждений культуры. Акцентировано внимание на использовании стратегически ориентированных и инновационных механизмов управления культурно-художественного комплекса. Выводы и обсуждение. Научная новизна исследования заключается в выделении специфических характеристик отечественной системы менеджмента области культуры в соответствии с современными условиями рыночной экономики, которые являются основными стратегическими векторами развития отрасли. Сформированные научные и прикладные положения по созданию эффективной системы менеджмента области культуры могут быть применены органами государственной власти и местного самоуправления в процессе формирования основных принципов культурной политики. ; Актуальність. На сучасному етапі суспільного розвитку в умовах реформування економічної та політичної системи, трансформування та модернізації усіх сфер сучасного життя з'являються особливі вимоги до управління у галузі культури. Специфіка сучасного стану розвитку вітчизняного культурно-мистецького комплексу актуалізує проблему співвідношення двох базових тенденцій: з одного боку – збереження сформованих десятиліттями традиційних методів управління об'єктами культурної діяльності, з іншого – пошук нової інноваційної системи менеджменту та розвитку базової мережі культури, що зумовлює актуальність дослідження. Мета і методи. Мета статті полягає у виявленні особливостей формування системи менеджменту культурно-мистецької сфери. У дослідженні нами використано емпіричний і системний підходи, згідно з якими процеси управління у галузі культури, що застосовуються нині, проаналізовано у взаємозв'язку та розвитку. Також використано методи аналізу та синтезу. Результати. Основні результати дослідження полягають у виявленні особливостей та специфіки формування системи управління вітчизняною мережею закладів культури. Акцентовано увагу на використанні стратегічно орієнтованих та інноваційних механізмів менеджменту культурномистецького комплексу. Висновки та обговорення. Наукова новизна одержаних результатів полягає у виокремленні специфічних характеристик вітчизняної системи менеджменту галузі культури відповідно до сучасних умов ринкової економіки, які є основними стратегічними векторами розвитку галузі. Сформовані наукові і прикладні положення щодо створення ефективної системи менеджменту галузі культури можуть бути застосовані органами державної влади і місцевого самоврядування у процесі формування основних засад культурної політики.

The importance of the research, science and innovation as the key factors in prosperity is becoming increasingly relevant because humanity is on the verge of a new wave of transformational innovations, a new era in which digital technology is ever closer to the physical world. There is an urgent need to prioritize investments and to fill the gap with breakthrough innovations. It is important to formulate regulatory frameworks that will encourage, but not interfere innovation, and promote business innovation and business environments. A better understanding of the changes inthedynamics of science, research and innovation and their impact on the country will strengthen the response toarapidly changing world, providing timely interference in the formation of innovation policy. The article presents themain features of nature of innovation changing: speed, complexity, concentration of benefits, consumers, costs. Identified and noted the most influential problems that hamper innovation development: hardware frameworks, blocked problems, inefficient multilevel governance. The advantages of introducing the concept of smart specialization intheregions are highlighted: the study of new market opportunities, the formation of easy knowledge sharing between different fields of knowledge, the use of appropriate diversity in the fields of knowledge, incentives for structural adjustment of the economy through the introduction of innovative practices in the economy and society. The innovation management model based on the interaction of Triple Helix, as synergy between all the innovation-related areas ofsocial activity: research institutions, business, and government on regional level is presented. Social innovations asan instrument for implementing complex inter-sectorial interactions within the framework of strategies for sustainable development and economic growth of the region are noted. ; Важность исследования, науки и инноваций в качестве ключевых факторов процветания приобретает все большую актуальность из-за того, что человечество находится на пороге новой волны трансформационных нововведений, новой эпохи, где цифровые технологии все больше сближаются с физическим миром. Существует острая необходимость в определении приоритетов в инвестициях и заполнении пробелов, связанных спрорывными инновациями. Важно сформировать регуляторные рамки, поощрять, а не мешать инновациям, атакже способствовать инновационной и деловой средам бизнеса. Лучшее понимание изменения динамики науки, исследований и инноваций и их влияния на страну позволит усилить реакцию набыстроизменяющийся мир, обеспечивая своевременное вмешательство в формирование инновационной политики. В статье обозначены современные тенденции и представлены основные черты изменения характера инноваций: скорость, сложность, концентрация преимуществ, потребители, расходы. Выявлены и раскрыты проблемы с наибольшим влиянием, которые сдерживают инновационное развитие: аппаратные рамки, заблокированность проблем, неэффективное многоуровневое управление. Сформированы преимущества внедрения концепции смарт-специализации врегионах: исследование новых рынков возможностей, формирование легкого обмена знаниями между различными сферами знаний, использования соответствующим разнообразием в областях знаний, побуждение к структурной перестройке экономики путем внедрения инновационных практик в экономике и обществе. Раскрыты особенности применения внедрения модели управления инновационным развитием на основе взаимодействия Triple Helix, то есть синергии между всеми, связанными с инновациями сферами общественной деятельности – исследовательскими учреждениями, бизнесом, государственными институтами на региональном уровне. Представлены социальные инновации как инструмент реализации сложных межсекторальных взаимодействий в рамках стратегий устойчивого развития и экономического роста региона. ; Важливість дослідження, науки та інновацій, як ключових чинників процвітання, набуває все більшої актуальності через те, що людство знаходиться на порозі нової хвилі трансформаційних нововведень, нової епохи, де цифрові технології все більше зближаються з фізичним світом. Існує гостра необхідність у визначенні пріоритетів у інвестиціях та заповненні прогалин у зв'язку з проривними інноваціями. Важливо сформувати регуляторні рамки, які заохочуватимуть, а не заважатимуть інноваціям, а також сприятимуть інноваційному та діловому середовищам бізнесу. Краще розуміння зміни динаміки науки, досліджень та інновацій та їх впливу накраїну дозволить посилити реакцію на швидкозмінний світ, забезпечуючи цим своєчасне втручання уформування інноваційної політики. У статті окреслені сучасні тенденції та представлені основні риси зміни характеру інновацій: швидкість, складність, концентрація переваг, споживачі, витрати. Виявлені та розкриті найвпливовіші проблеми, що стримують інноваційний розвиток: апаратні рамки, заблоковані проблеми, неефективне багаторівневе управління. Сформовані переваги впровадження концепції смарт-спеціалізації урегіонах: дослідження нових ринків можливостей, формування легкого обміну знаннями між різними сферами знань, використання відповідним розмаїттям у сферах знань, спонукання до структурної перебудови економіки шляхом запровадження інноваційних практик в економіці та суспільстві. Розкриті особливості застосування впровадження моделі управління інноваційним розвитком на основі взаємодії Triple Helix, тобто синергії між усіма, пов'язаними з інноваціями сферами суспільної діяльності – дослідницькими установами, бізнесом, державними інститутами на регіональному рівні. Представлені соціальні інновації як інструмент реалізації складних міжсекторальних взаємодій у межах стратегій сталого розвитку та економічного зростаннярегіону.

It is noted that the unprecedented dynamic globalization of trade and economic relations and the fourth industrial revolution cardinally transform the global distribution system of the world economy, accompanied by the growing impact of global challenges and risks, the failure to take into account the effects of which permanently reduces the efficiency of economic functioning and international trade. For developing countries affected by geopolitical challenges, the development of partnerships with countries that are recognized as global leaders in the world economy is essential in terms of national interests and the promotion of state sovereignty.The purpose of this paper is to characterize the impact of global risks on the formation and implementation of trade and economic policies of countries based on the methodological approaches of leading international economic institutions and organizations. Major global risks have identified rising / falling prices for assets, oil or gas, changes in the structure of trade and economic cooperation, terrorism, separatism, climate change, unemployment, income inequality, proliferation of weapons of mass destruction, cyberattacks, etc.The following methods of scientific research were used to achieve the goal and to solve the tasks of the article: systematic structural analysis of economic processes and phenomena, method of quantitative and qualitative comparisons, tabular method of calculating the degree of influence.The scientific novelty of the results is to study the processes of formation and implementation of trade and economic policies of countries under the influence of exogenous factors on them. The influence of exogenous factors is characterized not only according to the sectoral classification (economic, geopolitical, technological, social and natural), but also taking into account the degree of influence of the factor (global challenges and global risks) on the environment.It is substantiated that in the conditions of globalization of the world economy, the threats receive a corresponding more serious nature. Therefore, government agencies need to develop new effective tools for their minimization in order to prevent negative effects and to implement more productive trade and economic cooperation with partner countries. ; Отмечено, что беспрецедентная динамическая глобализация торгово-экономических отношений и четвертая промышленная революция кардинально трансформируют систему распределения мировой экономики сопровождается ростом влияния глобальных вызовов и рисков, неучет действия которых сплошь снижает эффективность функционирования экономик и ведения международной торговли. Для развивающихся стран, подвергающихся воздействию геополитических вызовов, необходимым с точки зрения реализации национальных интересов и отстаивания государственного суверенитета, становится развитие партнерства со странами, которые являются признанными лидерами мировой экономики.Обосновано, что в условиях глобализации мировой экономики угрозы получают соответствующий более серьезный характер. Поэтому правительственным структурам необходимо разработать новые эффективные инструменты их минимизации для предотвращения негативных последствий и реализации более плодотворного торгово-экономического сотрудничества со странами-партнерами. ; Означено, що безпрецедентна динамічна глобалізація торговельно-економічних відносин та четверта промислова революція кардинально трансформують систему розподілу світової економіки, що супроводжується зростанням впливу глобальних викликів та ризиків, неврахування дії яких суцільно знижує ефективність функціонування економік та ведення міжнародної торгівлі. Для країн, що розвиваються, які зазнають впливу геополітичних викликів, необхідним, з точки зору реалізації національних інтересів та відстоювання державного суверенітету, стає розвиток партнерства з країнами, які є визнаними глобальними лідерами світової економіки.Метою наукової статті є характеристика впливу глобальних ризиків на формування та реалізацію торговельно-економічних політик країн на основі методичних підходів провідних міжнародних економічних інститутів та організацій. Магістральними глобальними ризиками визначено зростання/падіння цін на активи, нафту чи газ, зміни структури торговельно-економічного співробітництва, тероризм, сепаратизм, кліматичні зміни, безробіття, нерівність у доходах, поширення зброї масового знищення, кібератаки тощо.Для досягнення мети і розв'язання завдань статті були використані наступні методи наукового дослідження: системно-структурний аналіз економічних процесів та явищ, метод кількісного та якісного порівнянь, табличний метод розрахунку ступеня впливу.Наукова новизна одержаних результатів полягає у дослідженні процесів формування та реалізації торговельно-економічних політик країн в умовах впливу на них екзогенних факторів. Вплив екзогенних факторів охарактеризований не тільки відповідно до секторальної класифікації (економічні, геополітичні, технологічні, соціальні та природні), а й з урахуванням ступеня впливу фактору (глобальні виклики та глобальні ризики) на середовище.Обґрунтовано, що в умовах глобалізації світової економіки загрози отримують відповідний більш серйозний характер. Тому урядовим структурам необхідно розробити нові ефективні інструменти їх мінімізації задля запобігання негативних наслідків та реалізації більш плідного торговельно-економічного співробітництва з країнами-партнерами.

Los efectos que los conflictos armados acarrean a la educación suceden en la actualidad en muchos países del mundo, afectando a infancia, profesorado, comunidades y escuelas a lo largo y ancho del planeta, suponiendo todo ello una violación sistemática y radical a los derechos de la infancia, en entornos de destrucción, miedo y desolación. La educación juega un papel intersticial en la reconstrucción de los conflictos y en los países afectados por éstos, preparando a sus habitantes para un escenario de paz, en especial a la infancia cuyos derechos son vulnerados por este motivo, además de brindar apoyo psicosocial, formar al profesorado e incorporar prácticas psicopedagógicas, proveyendo materiales y reflejando los derechos humanos y de la infancia en su quehacer. En el panorama supra e internacional, el conflicto y la educación en países en conflictos armados se ha convertido en una poderosa raison d'être por parte tanto de organismos como de académicos/as que han ido desarrollando en torno al mismo diferentes temáticas de calibre tanto político como organizativo, sin olvidar el didáctico. Reconociendo, de este modo, cómo «la Educación Comparada se encuentra actualmente en un delicado y grave momento de transición y nueva conformación de sus atributos y elementos ontológicos» (García- Ruiz, 2016: 7), en la línea apuntada, Davies (2005: 368-9) propone diversas líneas de trabajo desde las que la Educación Comparada e Internacional pueden aportar desde su naturaleza plural y ecléctica epistemológicamente hablando, sumándose a un activo estado de la cuestión en relación a esta temática. Partiendo de esa premisa, esta comunicación tiene por objeto exponer el fruto de un proyecto de innovación educativa que, desde Educación Internacional, ha querido visibilizar a la situación de la educación en los países en conflicto. Desde la base del binomio establecido entre Educación Internacional y Literatura Alemana, esta propuesta interdisciplinar reúne diferentes acciones de innovación metodológica con un denominador común: la aplicación de técnicas dramáticas básicas en el aula, en concreto, la Lecture-Performance, un modelo híbrido que combina la investigación y el trabajo autónomo, por un lado, con recursos básicos propios de la práctica teatral. Este modelo docente contribuye al desarrollo de la creatividad, la originalidad, la espontaneidad y potencia la responsabilidad, la tolerancia y la empatía. ; The effects of armed conflicts on education nowadays take place in a large number of countries in the world. These have an impact on children, teaching staff, communities and schools across the planet, which involves a radical and systematic violation of children's fundamental rights in an environment of destruction, anxiety and desolation. Education plays an interstitial role in the reconstruction of conflicts and in the countries affected by them. Education sets the stage for a peace process for countries and its inhabitants, especially for children, whose rights have been violated. Education also provides psycho-social support, helps in the training of teachers and incorporates psycho-pedagogical practices, by providing supporting materials and considering human and children's rights as an intrinsic value in its endeavour. In the supra and international scenario, conflict and education in countries involved in armed conflicts have become a powerful raison d'être on the part of both institutions and scholars. Both have been developing various topics regarding politics and organization, in addition to didactics. As indicated by García Ruiz (2016: 7), "Compared Education is presently in a delicate and dire stage of transition and of redefining its features and ontological elements" [original in Spanish]. In the same vein, Davies (2005: 368-9) puts forward different courses of action for Compared and International Education to epistemologically contribute to these issues, given their plural and eclectic nature. In the light of the abovementioned, this paper aims to present the research and results of an innovative education project that relies on International Education to spotlight the situation of education in countries involved in conflict. On the basis of the binomial connection between International Education and German Language and Literature, this interdisciplinary proposal gathers different actions on methodological innovation, all with a common thread: the implementation of drama-based techniques in the classroom, in particular, the Lecture- Performance. This is a hybrid concept which combines research and student's autonomous work with basic resources of theatrical practice. This teaching methodology fosters the development of creativity, originality, spontaneity and enhances responsibility, tolerance and empathy.

Futures studies is an evolving discipline that becomes more and more needed in today's globalized world. The paper is devoted to the brief overview of the futures studies' history without which it is hardly possible to understand the tasks and peculiarities of this interdisciplinary field of knowledge. For this purpose, the key ideas, concepts, and events on the way of development of futures studies as a separate discipline are revealed and characterized; the thinkers and scholars considered to be outstanding futurists of the past and present are also mentioned. The whole history of futures studies is divided into four stages, including the origins, the emergence of the discipline, the creation of basic concepts and institutions, and the systematization of knowledge in response to the new challenges of the globalized world. The origins of futures studies are related to religion, utopia, science fiction, historicism, and social sciences achievements in the interwar period. The emergence of futures studies is associated with the establishment of centres for research and discussion of future prospects of mankind in the United States and Europe in the early Cold War period. The setting up of the World Futures Studies Federation and the introduction of the first futures-oriented university courses and educational programs are considered the most important events of the following stage of futures studies development. This period is also associated with the emergence of the concepts of post-industrial society, global problems, sustainable development, which became crucial for futures studies and international policy design in the next decades. With regard to the present stage, the emphasis is laid on the emergence of fundamental theoretical works in the field of futures studies, the development of new methods and techniques of futures research, and the launch of government and corporate foresight projects. It is concluded that the problems of technological dominance, dehumanization, globalization appear to be the main challenges for mankind in the present world and the most topical themes for research. In the end, the main tasks of modern futures studies concerning critical assessment of reality, identification of trends for exploiting opportunities and counteracting threats, and creation preferable images of the future are defined. ; Статья посвящена краткому обзору истории футурологии, без которого практически невозможно понять задачи и особенности этой междисциплинарной области знания. С этой целью раскрыты и охарактеризованы ключевые идеи, концепции и события на пути развития футурологии как отдельной научной дисциплины, выделены основные мыслители и ученые, которых можно считать выдающимися футурологами своего времени. Вся история футурологии разделена на четыре этапа, включая истоки, зарождение дисциплины, возникновение основных концепций и институций, систематизацию знаний в ответ на новые вызовы глобализированного мира. Истоки футурологии имеют отношение к религии, утопии, научной фантастике, историцизму, а также достижениям социальных наук в межвоенный период. Зарождение футурологии связывается с образованием центров исследования и обсуждения будущих перспектив в США и Европе в ранний период холодной войны. К важнейшим событиям следующей стадии развития футурологии отнесены основание Всемирной федерации футурологии и внедрение первых футуро-ориентированных университетских курсов и образовательных программ. Что касается нынешней стадии, акцентировано внимание на проблемах технологического доминирования, дегуманизации и глобализации, которые можно считать главными вызовами для человечества и актуальными темами для футурологических исследований в настоящем мире. В выводах определены основные задачи современной футурологии, связанные с критической оценкой реальности, выявлением тенденций, а также созданием образов желаемого будущего. ; Стаття присвячена короткому огляду історії футурології, без якого практично неможливо зрозуміти завдання і особливості цієї міждисциплінарної галузі знань. З цією метою розкрито та охарактеризовано ключові ідеї, концепції і події на шляху розвитку футурології як окремої наукової дисципліни, виділено основних мислителів і вчених, яких можна вважати видатними футурологами свого часу. Всю історію становлення футурології розділено на чотири етапи, зокрема: витоки, зародження дисципліни, виникнення основних концепцій та інституцій, систематизація знань у відповідь на нові виклики глобалізованого світу. З-поміж витоків футурології виділено релігію, утопію, наукову фантастику, історицизм, а також досягнення соціальних наук у міжвоєнний період. Зародження футурології пов'язане з утворенням центрів дослідження і обговорення майбутніх перспектив людства у США та Європі на початковому етапі холодної війни. До найважливіших подій наступної стадії розвитку футурології зараховано заснування Всесвітньої федерації футурології та впровадження перших футуроорієнтованих університетських курсів і освітніх програм. Стосовно останньої стадії акцентовано увагу на проблемах технологічного домінування, дегуманізації та глобалізації, які можна вважати головними викликами для людства у теперішній час та актуальними темами для футурологічних досліджень. У висновках визначено основні завдання сучасної футурології, що пов'язані з критичною оцінкою реальності, виявленням тенденцій, а також створенням образів бажаного майбутнього.

It is noted that the unprecedented dynamic globalization of trade and economic relations and the fourth industrial revolution cardinally transform the global distribution system of the world economy, accompanied by the growing impact of global challenges and risks, the failure to take into account the effects of which permanently reduces the efficiency of economic functioning and international trade. For developing countries affected by geopolitical challenges, the development of partnerships with countries that are recognized as global leaders in the world economy is essential in terms of national interests and the promotion of state sovereignty.The purpose of this paper is to characterize the impact of global risks on the formation and implementation of trade and economic policies of countries based on the methodological approaches of leading international economic institutions and organizations. Major global risks have identified rising / falling prices for assets, oil or gas, changes in the structure of trade and economic cooperation, terrorism, separatism, climate change, unemployment, income inequality, proliferation of weapons of mass destruction, cyberattacks, etc.The following methods of scientific research were used to achieve the goal and to solve the tasks of the article: systematic structural analysis of economic processes and phenomena, method of quantitative and qualitative comparisons, tabular method of calculating the degree of influence.The scientific novelty of the results is to study the processes of formation and implementation of trade and economic policies of countries under the influence of exogenous factors on them. The influence of exogenous factors is characterized not only according to the sectoral classification (economic, geopolitical, technological, social and natural), but also taking into account the degree of influence of the factor (global challenges and global risks) on the environment.It is substantiated that in the conditions of globalization of the world economy, the threats receive a corresponding more serious nature. Therefore, government agencies need to develop new effective tools for their minimization in order to prevent negative effects and to implement more productive trade and economic cooperation with partner countries. ; Отмечено, что беспрецедентная динамическая глобализация торгово-экономических отношений и четвертая промышленная революция кардинально трансформируют систему распределения мировой экономики сопровождается ростом влияния глобальных вызовов и рисков, неучет действия которых сплошь снижает эффективность функционирования экономик и ведения международной торговли. Для развивающихся стран, подвергающихся воздействию геополитических вызовов, необходимым с точки зрения реализации национальных интересов и отстаивания государственного суверенитета, становится развитие партнерства со странами, которые являются признанными лидерами мировой экономики.Обосновано, что в условиях глобализации мировой экономики угрозы получают соответствующий более серьезный характер. Поэтому правительственным структурам необходимо разработать новые эффективные инструменты их минимизации для предотвращения негативных последствий и реализации более плодотворного торгово-экономического сотрудничества со странами-партнерами. ; Означено, що безпрецедентна динамічна глобалізація торговельно-економічних відносин та четверта промислова революція кардинально трансформують систему розподілу світової економіки, що супроводжується зростанням впливу глобальних викликів та ризиків, неврахування дії яких суцільно знижує ефективність функціонування економік та ведення міжнародної торгівлі. Для країн, що розвиваються, які зазнають впливу геополітичних викликів, необхідним, з точки зору реалізації національних інтересів та відстоювання державного суверенітету, стає розвиток партнерства з країнами, які є визнаними глобальними лідерами світової економіки.Метою наукової статті є характеристика впливу глобальних ризиків на формування та реалізацію торговельно-економічних політик країн на основі методичних підходів провідних міжнародних економічних інститутів та організацій. Магістральними глобальними ризиками визначено зростання/падіння цін на активи, нафту чи газ, зміни структури торговельно-економічного співробітництва, тероризм, сепаратизм, кліматичні зміни, безробіття, нерівність у доходах, поширення зброї масового знищення, кібератаки тощо.Для досягнення мети і розв'язання завдань статті були використані наступні методи наукового дослідження: системно-структурний аналіз економічних процесів та явищ, метод кількісного та якісного порівнянь, табличний метод розрахунку ступеня впливу.Наукова новизна одержаних результатів полягає у дослідженні процесів формування та реалізації торговельно-економічних політик країн в умовах впливу на них екзогенних факторів. Вплив екзогенних факторів охарактеризований не тільки відповідно до секторальної класифікації (економічні, геополітичні, технологічні, соціальні та природні), а й з урахуванням ступеня впливу фактору (глобальні виклики та глобальні ризики) на середовище.Обґрунтовано, що в умовах глобалізації світової економіки загрози отримують відповідний більш серйозний характер. Тому урядовим структурам необхідно розробити нові ефективні інструменти їх мінімізації задля запобігання негативних наслідків та реалізації більш плідного торговельно-економічного співробітництва з країнами-партнерами.

In the course of more than two decades, the mechanism of market management introduced into the economy by the executive power does not work. It is proved that the reason is not in theeconomy but in our knowledge of the economy and the mechanisms used to manage it. When drawingup a forecast plan for the next fiscal year, fundamentally new program-targeted approaches are neededfor its realization on the basis of the knowledge economy. The analysis shows that in the process ofmarket transformation of the Ukrainian economy, the executive branch restricted the participation of theconstitutionally independent Supreme Audit Institution of Ukraine in carrying out an audit of the effectiveness of the funds' use. Such control is the most important and integral function of the managementof state budget resources. Given the diversity of problems of economic growth, we can come to theconclusion that they are separate parts of a single interconnected system. Therefore, it is the systemapproach that is necessary first of all for a proper understanding of the growth of the economy, and, mostimportantly, for finding ways to solve them. From what has been said, the directions of the methods ofthe economic growth are obvious: scientific and technical directions (ensuring scientific and technological progress) and socio-political ones (creation of such social and political conditions that make it possible to solve these problems in practice). There was an objective need to consider the interaction between society and the system of government (legislative, executive and judicial one), allocating specialcontrol bodies, in which control is a primarily function. It is about controlling power. This topic is specialand requires careful study and argumentation, as there is a system of bodies of higher power that are notincluded in any branch of government. We obtained the results of research in the following areas: 1) itis proved that public administration and control are not antagonists in relation to market regulators ofthe economy; 2) economic decline is the result of state self-drowning from conducting a strategic initiative industrial policy; 3) management of the Ukrainian economy on the part of "organized crime" continues to threaten the existence of the state itself; 4) today's consumer choice is not achieved due to thediversity of domestic production, but solely at the expense of imports; 5) absolute priority of macroeconomic indicators is characteristic, as in Soviet times; 6) the problem of creating conditions for a largescale development does not arise from the lack of money, but from the inability to manage money; 7)increase of wages depends on the main problem: productivity and quality of labor and it is directlyproportional to the technical level of production; 8) ineffective state management of public finances isthe main problem of Ukraine; 9) the absence of the institutionalization of state financial control andapproval of the structure of their powers in the state; 10) non-recognition of the Accounting Chamberby the Supreme Body of State Financial Control of Ukraine is an inappropriate criterion for a democraticsociety; 11) vision of the picture of the future development of the state requires strategic managementof the economic development posing the task of creating a control branch of government. At present,the development of the country's economy inevitably necessitates an increase in the efficiency of thepublic administration system. The wide-ranging reforms of public administration started in Ukraine,including in the area of increasing the efficiency of using budget funds, require the implementation ofan adequate modernization of the system of state external financial control. ; У статті дано аналіз і оцінка економічної ситуації в Україні, розглянуті причини кризового падіння економіки, а також основні чинники, обмежування і можливий потенціал цього зростання на коротко-, середньо- та довгострокову перспективу. Обґрунтована і підкреслена ключова роль зростання споживчого попиту в підтримці стійкого зростання економіки в короткостроковій перспективі і зростання інвестицій в основний капітал, передусім публічних компаній з державною участю. Доведено, що в процесі ринкової трансформації української економіки, при складанні плану-прогнозу розвитку необхідні принципово нові програмно-цільові підходи для її реалізації на основі функціонування інституту Вищого органу державного фінансового контролю України. Такий контроль є невід'ємною частиною державного устрою сучасної демократичної країни, однією з найважливіших функцій управління, який в майбутньому може доповнити три існуючі гілки влади четвертою – контрольною владою України.

В останні роки, завдяки ратифікації в багатьох країнах Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної спадщини і створення списків нематеріальної спадщини ЮНЕСКО знову розпочато дискусії про способи активної передачі музичних традиціїй, а не лише їх архівування. До того, як Західна Європа зацікавилася цими проблемами, в музичних академіях багатьох країн Східної та Північної Європи постали осередки, чия діяльність присвячена викладанню традиційної музики та продовженню її функціонування в нових умовах сучасного суспільства. Стаття намагається розглянути не тільки можливості, а й педагогічні аспекти навчання традиційної музики в музичних академіях Литви, Латвії, Угорщини, країн Скандинавії, а також у певних середовищах Польщі, зацікавлених польською народною музикою. Культурні рухи, які призвели до створення кафедр традиційної музики або етномузикології в музичних академіях мали велике значення для всієї музичної культури. З цієї причини я намагаюся помістити їх в культурний, політичний, соціальний контексти, що початково послужили поштовхом для цих рухів. Кафедри традиційної музики створювались незалежно одна від одної, особливо під час розпаду Радянського Союзу, не знаючи про існування подібних установ в інших країнах. В останні десятиліття посилились контакти між музичними академіями, у яких викладають традиційну музику Скандинавії та Балтики, завдяки створенню мережі Nordtrad (Північні Традиції). Мережа щорічно організовує конференції та семінари зі студентами та викладачами музичних академій, що спеціалізуються на традиційній музиці. Викладання традиційної музики способом, подібним до навчання старовинної музики, тобто згідно канонів епохи та місця походження зразків, є найкращим рішенням для продовження традиції та активного захисту нематеріальної спадщини. ; In recent years, due to ratification in many countries of the Unesco Convention on the Protection of the Intangible Heritage and the creation of the List of Intangible Heritage of Unesco, the discussion of ways of active transmission of musical traditions, not only archiving works, has been discussed again. Before the West was interested in these issues, centers in music academies dedicated to teaching and continuing traditional music in the new conditions of modern society were established in many countries of eastern and northern Europe.The article tries to consider not only the possibilities but also the pedagogy of teaching traditional music in various music academies in Lithuania, Latvia, Hungary, Scandinavia, and in some Polish environments interested in folk music. The cultural movements that led to the foundations of traditional music or ethnomusicology at music academies were of great importance for the whole musical culture and for this reason I try to put them in the cultural, political and social context that gave them a beginning. The traditional music departments were created independently of each other, especially in times of the collapse of communism and the Soviet Union, not knowing about the existence of such institutions in other countries. In recent decades, the contacts between music academies of music academies have strengthened, where traditional music of Scandinavia and the Baltic Republics is taught thanks to Nordtrad Network, which annually organizes conferences and workshops with students and lecturers of music academies where traditional music is taught. The teaching of traditional music, like teaching music in accordance with the canons of the epoch and place of origin, is the best solution for continuing tradition and active protection of the intangible heritage. ; В последние годы, благодаря ратификации во многих странах Конвенции ЮНЕСКО об охране нематериального наследия и созданию списков нематериального наследия ЮНЕСКО вновь начато дискуссии о способах активной передачи музыкальной традиции, а не только их архивирования. До того как Западная Европа заинтересовалась этими проблемами, в музыкальных академиях многих стран Восточной и Северной Европы появились очаги, чья деятельность посвящена преподаванию традиционной музыки и продолжению её функционирования в новых условиях современного общества. Статья пытается рассмотреть не только возможности, но и педагогические аспекты обучения традиционной музыке в музыкальных академиях Литвы, Латвии, Венгрии, стран Скандинавии, а также в определенных кругах Польши, заинтересованных польской народной музыкой. Культурные движения, которые привели к созданию кафедр традиционной музыки или этномузикологии в музыкальных академиях имели большое значение для всей музыкальной культуры. По этой причине я стараюсь поместить их в культурный, политический, социальный контексты, которые изначально послужили толчком для этих движений. Кафедры традиционной музыки создавались независимо друг от друга, особенно во время распада Советского Союза, не зная о существовании подобных учреждений в других странах. В последние десятилетия усилились контакты между музыкальными академиями, где преподают традиционную музыку Скандинавии и Балтии, благодаря созданию сети Nordtrad (Северные Традиции). Сеть ежегодно организует конференции и семинары со студентами и преподавателями музыкальных академий, специализирующихся на традиционной музыке. Преподавание традиционной музыки способом, подобным обучению в старинной музыке, то есть согласно канонам эпохи и места происхождения образцов, является лучшим решением для продолжения традиции и активной защиты нематериального наследия.

The reform of property relations is a key factor in improving the efficiency of the Ukrainian economy. The importance of the institution of ownership in the harmonization of public and private interests is revealed. The aspects of ownership and ownership form are singled out. Features of the transformation of one form of ownership into another, in particular, from the state to private, are based on the theory of privatization. The role of legislative changes in the strengthening of the institute of property and overcoming the monopoly of state property is considered. The principles and methods of privatization of state property objects of different groups are presented. The peculiarities of privatization in Ukraine at each of its stages are analyzed: successes, failures, abuse, etc. On the basis of a retrospective analysis of privatization processes, the sources of modern problems in the field of property relations are identified. The main ones include the following: imperfection and numerous violations of the privatization legislation; privatization of strategically important and efficiently operating state-owned enterprises that poses a threat to national security and negatively affects the state budget; exploitation of the myth of a strategic investor as an effective owner; low use of funds from privatization for investment purposes; "Hidden privatization" of state-owned enterprises and corrupt acts of their leaders; insufficient protection of private property rights, in particular minority shareholders; an imbalance between the property of small and medium-sized businesses, on the one hand, and big business - on the other, which predetermined oligarchization of the economy; the difficult social consequences of privatization processes, including at the regional level. To solve these problems, it is necessary to search for the best ways to reform the property relations in the context of the Strategy of increasing the efficiency of the business entities of the state sector of the economy. ; Показано, что реформирование отношений собственности является ключевым фактором в повышении эффективности украинской экономики. Раскрыто значение института собственности в гармонизации общественных и частных интересов. Выделены аспекты права собственности и формы собственности. Отмечены особенности трансформации одной формы собственности в другую, в частности государственной в частную на основе теории приватизации. Рассмотрена роль законодательных изменений в укреплении института собственности и преодолении монополии государственной собственности. Приведены принципы и способы приватизации объектов государственной собственности различных групп. Проанализированы особенности приватизации в Украине на каждом из ее этапов: успехи, неудачи, злоупотребления и т. п. На основе ретроспективного анализа процессов приватизации выявлены истоки современных проблем в сфере отношений собственности. Основными среди них являются: несовершенство и многочисленные факты нарушения приватизационного законодательства; приватизация стратегически важных и эффективно работающих государственных предприятий, что несет угрозу национальной безопасности и негативно сказывается на государственном бюджете; эксплуатация мифа о стратегическом инвесторе как эффективном собственнике; низкий уровень использования средств от приватизации на инвестиционные цели; «скрытая приватизация» государственных предприятий и коррупционные деяния их руководителей; недостаточность защиты права частной собственности, в частности миноритарных акционеров; дисбаланс между собственностью малого и среднего бизнеса, с одной стороны, и крупного бизнеса – с другой, что обусловило олигархизацию экономики; тяжелые социальные последствия приватизационных процессов, в т. ч. на региональном уровне. Для решения этих проблем необходим поиск оптимальных путей реформирования отношений собственности в контексте Стратегии повышения эффективности деятельности субъектов хозяйствования государственного сектора экономики. ; Показано, що реформування відносин власності є ключовим фактором у підвищенні ефективності української економіки. Розкрито значення інституту власності у гармонізації суспільних і приватних інтересів. Виокремлено аспекти права власності та форми власності. Відмічено особливості трансформації однієї форми власності в іншу, зокрема державної у приватну на основі теорії приватизації. Розглянуто роль законодавчих змін у зміцненні інституту власності та подоланні монополії державної власності. Наведено принципи та способи приватизації об'єктів державної власності різних груп. Проаналізовано особливості приватизації в Україні на кожному із її етапів: успіхи, невдачі, зловживання тощо. На основі ретроспективного аналізу процесів приватизації виявлено витоки сучасних проблем у сфері відносин власності. Основними серед них є такі: недосконалість і численні факти порушення приватизаційного законодавства; приватизація стратегічно важливих та ефективно працюючих державних підприємств, що несе загрозу національній безпеці та негативно позначається на державному бюджеті; експлуатація міфу про стратегічного інвестора як ефективного власника; низький рівень використання коштів від приватизації на інвестиційні цілі; «прихована приватизація» державних підприємств та корупційні діяння їхніх керівників; недостатність захисту права приватної власності, зокрема міноритарних акціонерів; дисбаланс між власністю малого і середнього бізнесу, з одного боку, та великого бізнесу – з іншого, що зумовило олігархізацію економіки; важкі соціальні наслідки приватизаційних процесів, у т. ч. на регіональному рівні. Для вирішення цих проблем необхідним є пошук оптимальних шляхів реформування відносин власності в контексті Стратегії підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки.

In Luxembourg, family reunification is one of the main reasons for immigration of third-country nationals. In fact, "family member" and "private reasons (family links)" residence permits (first deliveries and renewals) represented more than a third of all residence permits issued during the last three years. While the right to family reunification was solely provided by international law and regulated by administrative practice until 2008, the transposition of Directive 2003/86/EC of 22 September 2003 on the right to family reunification led to a much more precise and detailed legal framework. A notable change in legislation has been proposed with the introduction of bill n° 6992 , namely the harmonisation of the conditions that apply to third-country national employees with those of Blue Card holders and researchers. Thus, family reunification requirements for certain categories of applicants shall be alleviated through the abrogation of the 12-month residence requirement for the sponsor. In order to apply for family reunification in Luxembourg, sponsors have to meet a number of requirements for exercising the right to family reunification, which include the provision of suitable accommodation for the size of their family; meeting health and safety standards; health insurance; as well as stable and regular resources to provide for themselves and their family members. As recommended by Directive 2003/86/EC, Luxembourg sets out more favourable conditions to beneficiaries of international protection for the exercise of their right to family reunification. Thus, they do not have to comply with the above-mentioned requirements in case they apply for family reunification within 3 months of being granted the status. Family members who have come to Luxembourg under family reunification have access to education, orientation, vocational training, lifelong learning and professional retraining once their residence permit has been issued. Family members furthermore have access to the labour market. In case the family member has resided in Luxembourg for less than one year when the application is submitted, it will be submitted to the labour market test. Family members can also, under a number of conditions, benefit from guaranteed minimum income, social aid, long-term residence status as well as citizenship. National stakeholders noted that the requirement of finding appropriate accommodation and proving stable and regular resources is one of the main challenges for sponsors. For family members as well as sponsors, having sufficient financial resources to cover the costs of family reunification can be another challenge to accessing family reunification. Family members of beneficiaries of international protection in particular face the more procedural challenge of providing proof of identity and family links, which can be difficult due to lacking documentation, differing administrative practices in the country of origin and/or the lack of cooperation of institutions. Gaining access to family reunification is also particularly difficult for beneficiaries of international protection who arrived in Luxembourg as unaccompanied minors but reached adulthood during the examination of their file, as they must provide proof of their family member's dependency upon them. The limited number of diplomatic representations of Luxembourg abroad poses a challenge both to family members who must present themselves there, as well as for the Luxembourgish authorities who require information on certain countries. Perceived as a best practice with regard to family reunification are the information that NGOs and the lawyers in the field of migration and asylum provide to beneficiaries of international protection with regard to procedures of family reunification, thereby contributing to the beneficiary's ability to enter an application for family reunification within the 3-month period. The practice of accepting the submission of an application of family members of beneficiaries of international protection that contains only a commencement of proof of family links and allowing for the finalisation at a later date is also perceived as a good practice, as it enables them to exercise their right to family reunification while benefitting from more favourable conditions. Furthermore, the issuance of a "laisser-passer" for beneficiaries of international protection who cannot obtain travel documents is perceived as a big step forward by national stakeholders. Lastly, Restoring Family Links, a service provided by the Luxembourgish Red Cross, is also considered a reliable tool with regard to tracing missing family members abroad.

In Latin America (LA), to speak of the conditions of possibility that show the construction of an own education in higher education as an alternative to the pedagogical project of modernity and hegemonic capitalism is to refer to localized and concrete educational experiences in the region. The context of diversity corresponds to that of the indigenous lowland ethnics of Bolivia. Now, what are the scope and limitations that particularize the approach of the ethnic, cultural and linguistic diversity of the model of the Bolivian Indigenous University (UNIBOL) Guaraní and of the Low Lands Peoples "Apiaguaki Tüpa" that allows to speak of the construction of an own education oriented to the positioning of a Latin American pedagogy? The indigenous, original, ancestral peoples (IOAPs) have printed to this institution the following characteristics: subversion of the hierarchical configuration, inheritance of the colonial university model; establishment of horizontal relationships in a context of verticality of higher education (HE). As well as, the transformation of the hierarchical, monocultural and hegemonic function into a pluralizing and preserving practice of diversity destined to overcoming inequalities through its valuation, rescue and strengthening of own ethnic, cultural and linguistic elements. In addition to the transit of the supplanting of the presence, voice and actions of the IOAPs to an active and effective role in the construction of a model of HE constituted and constituent of the historical, political and identitarian vision of the indigenous peoples of the low lands performing an emancipatory function. ; En Latinoamérica (LA), hablar de las condiciones de posibilidad que den muestra de la construcción de una Educación propia en la educación superior como alternativa al proyecto pedagógico de la modernidad y del capitalismo hegemónico es referirse a experiencias educativas localizadas y concretas en la región. El contexto de diversidad corresponde al de las etnias indígenas de tierras bajas de Bolivia. Ahora bien, ¿Cuáles son los alcances y limitaciones que particularizan el abordaje de la diversidad étnica, cultural y lingüística del modelo de Universidad Indígena Boliviana (UNIBOL) Guaraní y de Pueblos de Tierras Bajas "Apiaguaki Tüpa" que permite hablar de la construcción de una educación propia orientada al posicionamiento de una pedagogía latinoamericana? Los pueblos indígena, originario, ancestrales (PIOAs) han impreso a esta institución las siguientes características: subversión de la configuración jerárquica, herencia del modelo de universidad colonial (Weinberg, 1995), establecimiento de relaciones horizontales en un contexto de verticalidad de la educación superior (ES). Así como, la transformación de la función jerarquizante, monocultural y hegemonizante en una práctica pluralizadora y preservadora de la diversidad destinada a la superación de las desigualdades a través de su valoración, rescate y fortalecimiento de elementos étnicos, culturales y lingüísticos propios. Además del tránsito de la suplantación de la presencia, voz y accionar de los PIOAs a un activo y efectivo protagonismo en la construcción de un modelo de ES constituido y constituyente de la visión histórica, política e identitaría de los pueblos indígenas de tierras bajas desempeñando una función emancipadora. ; Na América Latina, falar das condições de possibilidade de construção de uma Educação própria na educação superior como alternativa ao projeto pedagógico da modernidade e do capitalismo hegemônico significa referir-se a experiências educativas localizadas e concretas na região. O contexto social, cultural e linguístico abordado corresponde ao de etnias indígenas de terras baixas da Bolívia. Assim sendo, nos perguntamos quais seriam os elementos desta experiência que nos permitem falar da construção de uma educação própria orientada ao posicionamento de uma pedagogia latino-americana. Os povos indígenas imprimiram a esta Universidade, desde sua criação, as seguintes características: subversão da configuração hierárquica, herança do modelo de universidade colonial; estabelecimento de relações horizontais em um contexto de verticalidade da educação superior. A transformação da função hierarquizante, monocultural e hegemônica da educação superior em uma prática pluralista e preservadora da diversidade destina-se à superação das desigualdades através da valorização, resgate e fortalecimento de elementos culturais, linguísticos e políticos próprios. Mesmo assim o transito da superação da presença, voz e acionamento dos povos indígenas em um ativo e efetivo protagonismo dos povos indígenas em direção à construção de um modelo de educação superior próprio, constituído e constituinte da visão histórica e política dos povos indígenas de terras baixas, tem desempenhado uma função emancipadora.