Suchergebnisse

В статті обґрунтовується наукова гіпотеза, що сучасний світовий політичний процес є консолідованою політичною діяльністю всіх учасників міжнародних від- носин в умовах реальних глобалізаційних зрушень. В дослідницькій парадигмі «світ- політики» цей процес представлений як функція гетерогенної мегасистеми, якій властиві політична, економічна і ціннісна неоднорідність елементів на ґрунті не- стійкої діалектичної взаємодії.Процеси світової політики в умовах глобалізації характеризуються новими трендами – глобальною конкуренцією світових «центрів впливу» та інших суб'єктів- гравців глобальної політики; і водночас, але й поєднанням зусиль людства у подо- ланні глобальних проблем буття. Праксеологію світового політичного процесу розкриває сукупна діяльність áкторів світової політики і суб'єктів міжнародного права – держав та їх урядів, міжурядових союзів і неурядових світових організацій.Розуміння суті й трендів глобалізації пов'язане зі створенням нових транснаціо- нальних систем і форматів (в економіці, фінансах, політиці, науці, інформації т.і.), що забезпечує домінування капіталу й інформаційної свободи над національними інтересами, особливо в пулі т.зв. «незахідних» країн. Політична особливість глоба- лізації – це очевидне послаблення чи скорочення суверенітету національних держав. Але більш домінантними стали проблеми зміцнення глобальної безпеки перед ви- кликами міжнародного тероризму, та спроби усунення феномену війни з життя людства. Глобальні проблеми світового розвитку переважно вирішуються т.зв.«клубами» світ-політики і світ-економіки – G7 і G20, ЄС, а також Давоським Фо- румом, ШОС, БРІКС та ін. Цей формат не дуже обтяжений юридично, і дозволяє світовим áкторам виробляти механізми «балансу інтересів» та консолідації держав щодо протистояння глобальним викликам сучасності.Світовому політичному процесу діалектично властива певна турбулентність розвитку і дія суперечливих тенденцій: консолідації й дезінтеграції. Перша – про- являє себе у формуванні масиву світових продуктивних сил, інтернаціоналізації економічної діяльності, у стрімкому розвитку НТР, в осучасненні сфер інформати- зації та управління відносно глобальних впливів, у поступовій демократизації по- літики. Тенденція дезінтеграції позначає відцентрові процеси, обумовлені одночас- ним існуванням на планеті народів і країн, що перебувають на різних стадіях циві- лізаційного розвитку. Але з поч. ХХІ ст. вектори світового політичного процесу постійно мігрують і змінюються.Обрання стратегічної лінії розвитку держави цілком залежить від політичної волі еліти та народу; цей вибір – довгостроковий «геополітичний проект» країни. Національна геостратегія передбачає нейтралізацію руйнівних для держави на- слідків від зовнішніх і внутрішніх викликів з боку багатомірного світового просто- ру. Сучасна Україна, зміцнюючи свої національні інтереси і національну безпеку, обрала геостратегію євроінтеграції, що передбачає – плюралістичну демократію, правову державу, лібералізацію економіки, сильне громадянське суспільство, євро- пейські цінності, вільні мас-медіа, консенсус у зовнішній політиці тощо. Її страте- гічні цілі – відкрита політика демократичних реформ, боротьба з корупцією та олігархією, інформаційна свобода, розвиток економічної, політико-правової, техні- ко-комунікаційної та гуманітарної співпраці з Євросоюзом.Таким чином, провідним критерієм прогресу в світовій політиці стає рух на- родів і держав шляхом демократизації («четверта хвиля» модернізації); а майбут- ній зміст світового політичного процесу, що розгортається на глобальному рівні, залежить від практик державно-політичних інститутів, міжнародних організацій, великих соціальних спільнот і впливових політиків, які мають міжнародний авто- ритет. ; In the article is substantiated that the world political process of the present day is a consolidated activity of all participants of the international relations in the context of globalization changes. In the «world-politics» paradigm, this process is represented as a function of a heterogeneous mega system, which has a political, economic and value heterogeneity of elements on the ground of unstable dialectical interaction. The processes of world politics are characterized not only by the combination of humanity's efforts to overcome global problems, but also by the turbulence of development and contradictory trends (consolidation and disintegration) through the competition of global «centers of influence" and other subjects-players of global politics. ; В статье обосновывается, что мировой политический процесс современности является консолидированной деятельностью всех участников международных от- ношений в условиях глобализационных сдвигов. В парадигме «мир-политики» этот процесс представлен как функция гетерогенной мегасистемы, которой свойствен- ны политическая, экономическая и ценностная неоднородность элементов на почве неустойчивого диалектического взаимодействия. Процессы мировой политики ха- рактеризуются не только единением усилий человечества в преодолении глобальных проблем, но и турбулентностью развития, и противоречивыми трендами (консоли- дации и дезинтеграции) из-за конкуренции мировых «центров влияния» и других субъектов-игроков глобальной политики.

В статті обґрунтовується наукова гіпотеза, що сучасний світовий політичний процес є консолідованою політичною діяльністю всіх учасників міжнародних від- носин в умовах реальних глобалізаційних зрушень. В дослідницькій парадигмі «світ- політики» цей процес представлений як функція гетерогенної мегасистеми, якій властиві політична, економічна і ціннісна неоднорідність елементів на ґрунті не- стійкої діалектичної взаємодії.Процеси світової політики в умовах глобалізації характеризуються новими трендами – глобальною конкуренцією світових «центрів впливу» та інших суб'єктів- гравців глобальної політики; і водночас, але й поєднанням зусиль людства у подо- ланні глобальних проблем буття. Праксеологію світового політичного процесу розкриває сукупна діяльність áкторів світової політики і суб'єктів міжнародного права – держав та їх урядів, міжурядових союзів і неурядових світових організацій.Розуміння суті й трендів глобалізації пов'язане зі створенням нових транснаціо- нальних систем і форматів (в економіці, фінансах, політиці, науці, інформації т.і.), що забезпечує домінування капіталу й інформаційної свободи над національними інтересами, особливо в пулі т.зв. «незахідних» країн. Політична особливість глоба- лізації – це очевидне послаблення чи скорочення суверенітету національних держав. Але більш домінантними стали проблеми зміцнення глобальної безпеки перед ви- кликами міжнародного тероризму, та спроби усунення феномену війни з життя людства. Глобальні проблеми світового розвитку переважно вирішуються т.зв.«клубами» світ-політики і світ-економіки – G7 і G20, ЄС, а також Давоським Фо- румом, ШОС, БРІКС та ін. Цей формат не дуже обтяжений юридично, і дозволяє світовим áкторам виробляти механізми «балансу інтересів» та консолідації держав щодо протистояння глобальним викликам сучасності.Світовому політичному процесу діалектично властива певна турбулентність розвитку і дія суперечливих тенденцій: консолідації й дезінтеграції. Перша – про- являє себе у формуванні масиву світових продуктивних сил, інтернаціоналізації економічної діяльності, у стрімкому розвитку НТР, в осучасненні сфер інформати- зації та управління відносно глобальних впливів, у поступовій демократизації по- літики. Тенденція дезінтеграції позначає відцентрові процеси, обумовлені одночас- ним існуванням на планеті народів і країн, що перебувають на різних стадіях циві- лізаційного розвитку. Але з поч. ХХІ ст. вектори світового політичного процесу постійно мігрують і змінюються.Обрання стратегічної лінії розвитку держави цілком залежить від політичної волі еліти та народу; цей вибір – довгостроковий «геополітичний проект» країни. Національна геостратегія передбачає нейтралізацію руйнівних для держави на- слідків від зовнішніх і внутрішніх викликів з боку багатомірного світового просто- ру. Сучасна Україна, зміцнюючи свої національні інтереси і національну безпеку, обрала геостратегію євроінтеграції, що передбачає – плюралістичну демократію, правову державу, лібералізацію економіки, сильне громадянське суспільство, євро- пейські цінності, вільні мас-медіа, консенсус у зовнішній політиці тощо. Її страте- гічні цілі – відкрита політика демократичних реформ, боротьба з корупцією та олігархією, інформаційна свобода, розвиток економічної, політико-правової, техні- ко-комунікаційної та гуманітарної співпраці з Євросоюзом.Таким чином, провідним критерієм прогресу в світовій політиці стає рух на- родів і держав шляхом демократизації («четверта хвиля» модернізації); а майбут- ній зміст світового політичного процесу, що розгортається на глобальному рівні, залежить від практик державно-політичних інститутів, міжнародних організацій, великих соціальних спільнот і впливових політиків, які мають міжнародний авто- ритет. ; In the article is substantiated that the world political process of the present day is a consolidated activity of all participants of the international relations in the context of globalization changes. In the «world-politics» paradigm, this process is represented as a function of a heterogeneous mega system, which has a political, economic and value heterogeneity of elements on the ground of unstable dialectical interaction. The processes of world politics are characterized not only by the combination of humanity's efforts to overcome global problems, but also by the turbulence of development and contradictory trends (consolidation and disintegration) through the competition of global «centers of influence" and other subjects-players of global politics. ; В статье обосновывается, что мировой политический процесс современности является консолидированной деятельностью всех участников международных от- ношений в условиях глобализационных сдвигов. В парадигме «мир-политики» этот процесс представлен как функция гетерогенной мегасистемы, которой свойствен- ны политическая, экономическая и ценностная неоднородность элементов на почве неустойчивого диалектического взаимодействия. Процессы мировой политики ха- рактеризуются не только единением усилий человечества в преодолении глобальных проблем, но и турбулентностью развития, и противоречивыми трендами (консоли- дации и дезинтеграции) из-за конкуренции мировых «центров влияния» и других субъектов-игроков глобальной политики.

Статтю присвячено аналізові політичних суперечок і боротьби міського стану за свої права, привілеї, свободи в період правління династії Ягеллонів. На поч. XVI ст. у боротьбі проти чеської шляхти об'єдналося 32 королівських міста. Основною причиною протистоянь були не лише економічні питання, але й політичні. Значно ускладнювали ситуацію релігійні суперечки. Розкрито п'ять форм протистоянь між вищим і міським станами: 1) боротьба міст проти оповєдників «земських порушників»); 2) регіональні військові сутички; 3) захоплення містянам градів і торгів; 4) станова боротьба в Чеському королівстві (з небезпекою відкритих протистоянь); 5) випадкові сутички між містянами і шляхтою, що носили побутовий характер і могли переростати у серйозніші міжстанові протистояння. Простежено чотири етапи протистоянь між королівськими містами і вищим станом: 1) до суперечок щодо «Земського статуту»; 2) період боїв з оповєдниками; 3) час до очолення міського стану князем Бартоломеєм Мінстерберським; 4) до 1520 р., коли йшла боротьба щодо запровадження умов Святовацлавької угоди 1517 р. Міжстанові суперечки могли призвести до децентралізації, громадянської війни та роздробленості Чеського королівства. Досліджено зміст і політичне значення Святовацлавської угоди, що юридично завершила конфлікт між містами та чеською шляхтою. Згідно з нею розширювалося право на здійснення правосуддя власне містами, тоді як юрисдикція земського і придворного судів на містян не розповсюджувалася. Міський стан підтвердив право третього голосу. Серед істориків існують розбіжності щодо значення Святовацлавської угоди. Одні вважають її перемогою міст, інші – вищих станів. Відзначимо, що документ використовувався в чеському судочинстві при вирішенні суперечок між шляхтою і містами аж до другої пол. XVIII ст. Таким чином, Святовацлавська угода доповнила «Земський статут» та заклала основні правила соціально-політичних відносин у Чеському королівстві на етапі формування станово-представницької моделі держаного управління. ; The article is devoted to the analysis of political disputes and the struggle of burgher estate for their rights, privileges and freedoms during the reign of the Jagiellonian dynasty. At the beginning 16th century in the struggle against the Czech szlachta 32 royal cities united. The main reason for the confrontation was not only economic issues, but also political ones. The situation was significantly complicated by the religious disputes. Five forms of confrontation between the higher and the burgher estates are revealed: 1) the struggle of cities against the opovědníks of "zemsky oppressors"); 2) regional military conflicts; 3) the seizure of cities of hrads (castles) and trade; 4) estates struggle in the Czech kingdom (with the danger of open confrontation); 5) occasional clashes between the cities and szlachta, which were common and could overgrown in a more serious interstate confrontations. There were four stages of confrontation between royal cities and higher estate: 1) to disputes concerning the "Zemsky regulations"; 2) the period of fights with the contributors; 3) the time to the head the burgher estate the Prince Bartolomme Minsterbersky; 4) until 1520, when there was a struggle to introduce the conditions of the Saintwenceslas agreement of 1517. Disputes between states could lead to decentralization, civil war and fragmentation of the Czech kingdom. The content and political significance of the Saintwenceslas agreement, which legally concluded the conflict between the cities and the Czech szlachta, was researched. According to it, the right to administer justice actually expanded to cities, while the jurisdiction of the zemské and imperial courts in the cities was not distributed. The burgher estate confirmed the right of the third vote. There are divergences among historians regarding the significance of the Saintwenceslas agreement. Some consider it the victory of cities, others - higher estates. The document was used in Czech kingdom legal proceedings in resolving disputes between szlachta and cities up to the second floor 18th century. Consequently, the Saintwenceslas agreement supplemented the «Zemsky regulations» and laid down the basic rules of socio-political relations in the Czech Kingdom at the stage of formation of a state-representative model of state administration.

Статтю присвячено аналізові політичних суперечок і боротьби міського стану за свої права, привілеї, свободи в період правління династії Ягеллонів. На поч. XVI ст. у боротьбі проти чеської шляхти об'єдналося 32 королівських міста. Основною причиною протистоянь були не лише економічні питання, але й політичні. Значно ускладнювали ситуацію релігійні суперечки. Розкрито п'ять форм протистоянь між вищим і міським станами: 1) боротьба міст проти оповєдників «земських порушників»); 2) регіональні військові сутички; 3) захоплення містянам градів і торгів; 4) станова боротьба в Чеському королівстві (з небезпекою відкритих протистоянь); 5) випадкові сутички між містянами і шляхтою, що носили побутовий характер і могли переростати у серйозніші міжстанові протистояння. Простежено чотири етапи протистоянь між королівськими містами і вищим станом: 1) до суперечок щодо «Земського статуту»; 2) період боїв з оповєдниками; 3) час до очолення міського стану князем Бартоломеєм Мінстерберським; 4) до 1520 р., коли йшла боротьба щодо запровадження умов Святовацлавької угоди 1517 р. Міжстанові суперечки могли призвести до децентралізації, громадянської війни та роздробленості Чеського королівства. Досліджено зміст і політичне значення Святовацлавської угоди, що юридично завершила конфлікт між містами та чеською шляхтою. Згідно з нею розширювалося право на здійснення правосуддя власне містами, тоді як юрисдикція земського і придворного судів на містян не розповсюджувалася. Міський стан підтвердив право третього голосу. Серед істориків існують розбіжності щодо значення Святовацлавської угоди. Одні вважають її перемогою міст, інші – вищих станів. Відзначимо, що документ використовувався в чеському судочинстві при вирішенні суперечок між шляхтою і містами аж до другої пол. XVIII ст. Таким чином, Святовацлавська угода доповнила «Земський статут» та заклала основні правила соціально-політичних відносин у Чеському королівстві на етапі формування станово-представницької моделі держаного управління. ; The article is devoted to the analysis of political disputes and the struggle of burgher estate for their rights, privileges and freedoms during the reign of the Jagiellonian dynasty. At the beginning 16th century in the struggle against the Czech szlachta 32 royal cities united. The main reason for the confrontation was not only economic issues, but also political ones. The situation was significantly complicated by the religious disputes. Five forms of confrontation between the higher and the burgher estates are revealed: 1) the struggle of cities against the opovědníks of "zemsky oppressors"); 2) regional military conflicts; 3) the seizure of cities of hrads (castles) and trade; 4) estates struggle in the Czech kingdom (with the danger of open confrontation); 5) occasional clashes between the cities and szlachta, which were common and could overgrown in a more serious interstate confrontations. There were four stages of confrontation between royal cities and higher estate: 1) to disputes concerning the "Zemsky regulations"; 2) the period of fights with the contributors; 3) the time to the head the burgher estate the Prince Bartolomme Minsterbersky; 4) until 1520, when there was a struggle to introduce the conditions of the Saintwenceslas agreement of 1517. Disputes between states could lead to decentralization, civil war and fragmentation of the Czech kingdom. The content and political significance of the Saintwenceslas agreement, which legally concluded the conflict between the cities and the Czech szlachta, was researched. According to it, the right to administer justice actually expanded to cities, while the jurisdiction of the zemské and imperial courts in the cities was not distributed. The burgher estate confirmed the right of the third vote. There are divergences among historians regarding the significance of the Saintwenceslas agreement. Some consider it the victory of cities, others - higher estates. The document was used in Czech kingdom legal proceedings in resolving disputes between szlachta and cities up to the second floor 18th century. Consequently, the Saintwenceslas agreement supplemented the «Zemsky regulations» and laid down the basic rules of socio-political relations in the Czech Kingdom at the stage of formation of a state-representative model of state administration.

There is clear recognition by the international community that further work to enhance cooperation between law enforcement authorities is needed in order to coordinate global action against corruption.The causes and effects of corruption, and how to combat corruption, are issues that are increasingly on the national and international agendas of politicians and other policymakers. For example, the World Bank has relatively recently come around to the view that economic development is closely linked to corruption reduction (World Bank 1997) and there have been numerous anti-corruption initiatives in multiple jurisdictions (Heidenheimer and Johnston 2002; Preston and Sampford 2002). Moreover, the very recent Global Financial Crisis has revealed financial corruption, and spurred regulators to consider various anti-corruption measures by way of response.,,Corruption is the abuse of power by a public official for private gain''. No doubt the abuse of public offices for private gain is paradigmatic of corruption. But when a bettor bribes a boxer to ,,throw'' a fight this is corruption for private gain, but it need not involve any public office holder; the roles of boxer and bettor are usually not public offices.Corruption is both a major cause and a result of poverty around the world. It occurs at all levels of society, from local and national governments, civil society, judiciary functions, large and small businesses, military and other services and so on.Corruption affects the poorest the most, in rich or poor nations, though all elements of society are affected in some way as corruption undermines political development, democracy, economic development, the environment, people's health and more.Corruption is a complex social, political and economic phenomenon that affects all countries. Corruption undermines democratic institutions, slows economic development and contributes to governmental instability. Corruption attacks the foundation of democratic institutions by distorting electoral processes, perverting the rule of law and creating bureaucratic quagmires whose only reason for existing is the soliciting of bribes. Economic development is stunted because foreign direct investment is discouraged and small businesses within the country often find it impossible to overcome the ,,start-up cost'' required because of corruption.Corruption is now recognized to be one of the world's greatest challenges. It is a major hindrance to sustainable development, with a disproportionate impact on poor communities and is corrosive on the very fabric of society. The impact on the private sector is also considerable - it impedes economic growth, distorts competition and represents serious legal and reputational risks. Corruption is also very costly for business, with the extra financial burden estimated to add 10% or more to the costs of doing business in many parts of the world. The World Bank has stated that ,,bribery has become a $1 trillion industry''.The rapid development of rules of corporate governance around the world is also prompting companies to focus on anti-corruption measures as part of their mechanisms to protect their reputations and the interests of their shareholders. Their internal controls are increasingly being extended to a range of ethics and integrity issues and a growing number of investment managers are looking to these controls as evidence that the companies undertake good business practice and are well managed.The international legal fight against corruption has gained momentum in more recent times through the Organization for Economic Cooperation and Development (OECD) Convention on Combating Bribery of Foreign Public Officials in International Business Transactions and through the entering into force of the first globally agreed instrument, the United Nations Convention against Corruption (UNCAC) in December 2005. The United Nations is helping countries combat corruption as part of our broader, system-wide campaign to help bolster democracy and good governance. The United Nations Convention against Corruption is a powerful tool in the fight.Corruption - is a misuse of power and position and has a disproportionate impact on the poor and disadvantaged. It undermines the integrity of all involved and damages the fabric of the organizations to which they belong. The term corruption means the abuse of a public office for personal gain or other illegal or immoral benefit.Corruption is a serious problem for police, both due to the severity of the crime and the difficulty of prosecuting corrupt officers internally. Also corruption is a disease that destroys a country from within, undermining trust in democratic institutions, weakening the accountability of political leadership and playing into the hands of organised crime groups. Corruption can only be tackled successfully through the will and commitment of leaders and decision-makers at all levels. Corruption afflicts all countries, undermining social progress and breeding inequality and injustice. When desperately needed development funds are stolen by corrupt individuals and institutions, poor and vulnerable people are robbed of the education, health care and other essential services. ; Статтю присвячено дослідженню особливостей міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю на універсальному рівні на прикладі боротьби з корупцією. У статті зазначено, що із середини 1970-х рр. ООН почала відігравати дедалі важливішу роль у забезпеченні ефективності співробітництва держав у боротьбі з корупцією. Антикорупційні зусилля органів ООН були спрямовані на формування універсального організаційно-правового механізму міжнародного співробітництва, що є стандартною формою організації співробітництва в боротьбі зі злочинністю. Такий механізм має в основі багатосторонній міжнародний договір, що передбачає створення відповідного органу конвенційного контролю за його дотриманням. Специфіка корупції передбачає залучення до боротьби з нею інших міжнародно-правових інструментів, що спрямовані на боротьбу з організованою злочинністю, відмиванням «брудних грошей» тощо, та створених на їх основі контрольних органів. Також досліджуваний механізм є водночас міжнародно-правовим і політичним. Це означає, що міжнародне співробітництво в боротьбі з корупцією спирається на засоби дипломатичного впливу, які широко використовують міжнародні міжурядові організації. Зокрема, ключове значення на універсальному рівні мають такі прийняті в межах ООН юридичні та політичні документи про боротьбу з корупцією: Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб 1996 р., Декларація ООН про боротьбу з корупцією та хабарництвом у міжнародних комерційних операціях 1996 р., Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р., Конвенція ООН проти корупції 2003 р. Сукупність цих актів складає своєрідну нормативно-правову основу універсального організаційно-правового механізму міжнародного співробітництва в боротьбі з корупцією.У статті зазначено, що міжнародне співробітництво в боротьбі з корупцією демонструє зразок сучасної універсальної моделі міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю та окремими її видами. Водночас звернено увагу на важливість досягнення принаймні мінімального рівня взаємодії всіх форм міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю. Підкреслюється, що належне виконання універсальною моделлю міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю й окре- мими її видами координуючої ролі у відносинах із регіональними механізмами боротьби зі злочинністю залишається проблематичним. Це жодним чином не принижує значення універсальної моделі та свідчить, скоріше, про потребу в чіткому визначенні універсальних і регіональних пріоритетів, у межах яких можлива ефективна координація міжнародної та міжнародно-правової співпраці.

Статтю присвячено питанням застосування міжнародно-правових чинників у боротьбі з корупцією всередині країни, котра запросила участі ООН у вигляді міжнародної операції з підтримання миру для розв'язання проблем щодо владання локального збройного конфлікту. ; The given paper is devoted to the research of causes and ways of emergence of corruption in structural levels of local communities in the areas of international peacekeeping operations. Examples of its negative impact on the development of the region are presented as well as ways of institutional and international legal measures to prevent and combat corrupt actions of the local community on various levels. In any country, the local police on the one hand by its very nature is a major tool to combat illegal phenomena, on the other hand in a certain degree it is prone to corruption and sabotage this fight. The above tendency is multiply increasing in the areas, which are ruined and decayed after an armed conflict. Thus, the usual factors, that provoke police corruption in a stable country, are added by miserable economic situation of the families of junior police officers, the habit of legal nihilism in the area of conflict and dependence on informal influence local communities authorities. Corruption of local police in these conditions creates some typical results: hostility to «other» ethnic or religious groups, harboring criminals related to war crimes, trafficking in human beings, weapons and drugs, disproportionate overgrowth commander staff, covert sabotage of interaction with international civilian police. To avoid or reduce the impact of the factors of local police corrupting, the UN civilian police staff with the support of the mission leadership in addition to conventional actions to combat police corruption, should carry out the following. To consider typical corrupt actions of local police, caused by insufficient economic situation of their families, and on the basis of careful calculations through leadership of the UN mission to require local government to formally legitimize some of such actions, such as free transportation of the police to the service location using local transport. According to the principles of socially-oriented policing, to work with informal authorities of territorial communities, in order to explain the perspectives of legal development of the country. Timely monitor the development of the structure of the local police, preventing spontaneous growth of managerial staff. Corruption in local government in the areas of peacekeeping operations for its occurrence has additional factors. During the armed conflict there are many criminals who use it to serve their own interests through looting, robbery and other violence under the banner of nationalist slogans. Since the beginning of the peaceful development of the country, they tend to occupy positions in all layers of the new government with the same desire to serve their own interests through criminal misappropriation of national resources and funds, rendered by the international community to reconstruct the country, and also through providing protection to all types of criminal business. In order to reduce the impact of these factors, in addition to the usual measures to combat corruption, according to the situation, it is necessary to create an international consortium (such as Consortium GEMAP in Liberia) to monitor the appropriateness of payments by the central bank of the country. It is necessary in advance to enter the international civilian police officers, specialists on economic crimes, to the joint committees on the use of trust funds provided by the international community to reconstruct the region, and most importantly, in the worse situation it is necessary from the very beginning to enter International Interim Administration to the country, as it was in Kosovo and East Timor.

У статті проведено дослідження зарубіжного досвіду у сфері протидії корупції та оцінено можливості його використання на теренах України. Показано, що проблема боротьби з корупцією не може бути вирішена лише за рахунок створення нових організаційних форм, надзвичайних і каральних заходів. Таким чином, потрібне усвідомлення цього явища як такого, що має економічну, політичну, етичну, управлінську та правову ознаки.В статье проведено исследование зарубежного опыта в сфере противодействия коррупции. Oценены возможности его использования на территории Украины. Показано, что проблема борьбы с коррупцией не может быть решена только за счет создания новых организационных форм, чрезвычайных и карательных мер. Таким образом, необходимо осознание этого явления как такового, что имеет экономические, политические, этические, управленческие и правовые признаки.Investigation of the international experience in the sphere of combating of corruption is conducted in the article. The possibilities of its use in Ukraine are assessed t. It is shown that the problem of fighting with corruption cannot be solved only by creating of new organizational forms, extraordinary and punitive measures. Thus, its necessary to form of understand of such a phenomena with economic, political, ethical, legal and management features.

In 1867, the Democratic Constitution was actually adopted in the Austro-Hungarian Monarchy, which introduced a series of reforms and changes in the socio-political life of the state. Separate points of the constitution were directly related to the formation and development of trade union movement. According to this basic law, it was proclaimed the equality of all citizens of the empire before the law (Article 2), equal opportunities in the occupation of public office (Article 3), freedom of movement (Article 4), privacy of the private property (Articles 5-6) , the secret of correspondence (Article 10), the right to petition (Article 11), freedom of speech and press (Article 13). Earlier censorship was canceled. The freedom of faith and conscience was proclaimed, provided that religious views would not harm public obligations of citizens.In April 1870, the so-called coalition law was adopted. It opened the way for organizing legal strikes. The law allowed the creation of unions in which workers, together with employers, could deal with professional and economic issues. By the end of the century there were many different kinds of societies, which were one of the forms of existence of cultural and educational organizations, political groups, professional associations. Professional associations organized their activities on the basis of the statutes, which were approved by the authorities, and thus subject to state control. They pursued socio-economic, cultural and educational goals, and, despite the suspension of their political and religious life in the charter, they were involved in the socio-political development of Galicia at that time, divided by nationality.So we decided to show the role of trade unions in the strike movement in Eastern Galicia. It was investigated the current state and development of historiography history research of problems of strike movement, proved that the highlight of the trade union movement in the 1870 organization and leadthrough of the first strike became in Eastern Galicia (Lviv, 24-30 January 1870), which launched a wave strikes. In the late XIX - early XX century the revolutionary movement of the workers continued to evolve. Along with the trade union strikes of workers took part in demonstrations, meetings and rallies. The strike movement gradually took on political significance. ; На основе документов, принципа историзма, научного и объективного подхода в статье сделана попытка проанализировать и показать роль профсоюзов в забастовочном движении Восточной Галиции. Исследовано современное состояние и развитие историографии проблематики исследования истории забастовочного движения, доказано, что главным событием в профсоюзном движении 1870-х гг. стали организация и проведение первой забастовки в Восточной Галичине (Львов, 24-30 января 1870 г.), которым было начато волну стачечной борьбы. В конце XIX - начале ХХ в. революционное движение рабочих продолжало развиваться. Наряду с забастовками профсоюзы участвовали в рабочих демонстрациях, собраниях и митингах. Забастовочное движение постепенно приобретало политическое значение. ; На основі документів, принципу історизму, наукового та об'єктивного підходу у статті зроблено спробу проаналізувати та показати роль профспілок у страйковому русі Східної Галичини. Досліджено сучасний стан та розвиток історіографії проблематики дослідження історії страйкового руху, доведено, що головною подією у профспілковому русі 1870-х рр. стали організація і проведення першого страйку у Східній Галичині (Львів, 24-30 січня 1870 р.), яким було започатковано хвилю страйкової боротьби. В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. революційний рух робітників продовжував розвиватися. Поряд із страйками профспілки брали участь у робітничих демонстраціях, зборах і мітингах. Страйковий рух поступово набував політичного значення.

Реалізація інвестиційного потенціалу переробної промисловості−процес, який суттєво впливає на розвиток економіки України та забезпечує їй довгостроковий розвиток, а потенційному інвестору−прибуток. Саме тому його важливо всебічно оцінити. У статті розглянуто сутність інвестиційного потенціалу переробної промисловості України. Враховуючи те, що переробна промисловість є важливою у структурі нашої економіки, тому аналіз її інвестиційного потенціалу є актуальним. У процесі дослідження були обґрунтовані основні фактори, що формують інвестиційний потенціал переробної даної галузі та виділено види економічної діяльності у її структурі. З'ясовано частку прямих іноземних інвестицій у переробну промисловість порівняно з іншими видами діяльності та економіки в цілому. Проаналізовано динаміку зміни обсягів надходження іноземних інвестицій за роками та сформовано перелік найбільших країн-інвесторів переробної промисловості. Визначено питому вагу інвестицій кожної країни-інвестора. Складено рейтинг видів економічної діяльності, які отримують найбільше інвестицій. З'ясовано частку інвестицій окремої країни у розрізі видів економічної діяльності, що входять до структури переробної промисловості. За результатами дослідження охарактеризовано інвестиційний потенціал переробної промисловості України та зроблено висновки про необхідність його підтримки на високому рівні. Задля цього нами запропоновано ряд пропозицій: швидше та ефективніше впровадження реформ; закріплення на законодавчому рівні сталих умови для ведення інвестиційної діяльності; забезпечення належного механізму виведення прибутків закордон; вдосконалення кредитної політики; боротьба з корупцію; вирішення військового конфлікту на Сході України; регламентація земельних відносин; створення електронного інформаційного простору для інвесторів; розробка і впровадження сучасної інноваційної науково-технічної моделі виробництва; ведення політики, направленої на стійке зниження інфляції та інфляційних очікувань тощо.Ключові слова: інвестиційний потенціал, переробна промисловість, інвестор, країна-інвестор, інвестиції.кандидат экономических наук, доцент, Кобеля З. И., кандидат экономических наук, ассистент, Кутаренко Н.Я., Малыш Л.Б., Инвестиционный потенциал перерабатывающей промышленности Украины / Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича, Украина, ЧерновцыРеализация инвестиционного потенциала перерабатывающей промышленности-процесс, который существенно влияет на развитие экономики Украины и обеспечивает ей долгосрочное развитие, а потенциальному инвестору-прибыль. Именно поэтому его важно всесторонне оценить.В статье рассмотрена сущность инвестиционного потенциала перерабатывающей промышленности Украины. Учитывая то, что перерабатывающая промышленность является важной в структуре нашей экономики, поэтому анализ ее инвестиционного потенциала является актуальным. В процессе исследования были обоснованы основные факторы, формирующие инвестиционный потенциал перерабатывающей данной области и выделены виды экономической деятельности в ее структуре.Выяснено долю прямых иностранных инвестиций в перерабатывающую промышленность по сравнению с другими видами деятельности и экономики в целом. Проанализирована динамика изменения объемов поступления иностранных инвестиций по годам и сформирован перечень крупнейших стран-инвесторов перерабатывающей промышленности. Определен удельный вес инвестиций каждой страны-инвестора. Составлен рейтинг видов экономической деятельности, получают больше инвестиций. Выяснено долю инвестиций отдельной страны в разрезе видов экономической деятельности, входящих в структуру перерабатывающей промышленности. По результатам исследования охарактеризован инвестиционный потенциал перерабатывающей промышленности Украины и сделаны выводы о необходимости его поддержки на высоком уровне. Ради этого нами предложен ряд предложений : быстрее и более эффективное внедрение реформ; закрепление на законодательном уровне постоянных условия для ведения инвестиционной деятельности; обеспечение надлежащего механизма выведения прибылей заграница; совершенствование кредитной политики; борьба из коррупцию; разрешение военного конфликта на Востоке Украины; регламентация земельных отношений; создание электронного информационного пространства для инвесторов; разработка и внедрение современной инновационной научно-технической модели производства; ведение политики, направленной на стойкое снижение инфляции и инфляционных ожиданий и тому подобное.Ключевые слова: инвестиционный потенциал, перерабатывающая промышленность, инвестор, страна-инвестор, инвестиции.Z. Kobelіa, Ph.D. in Economic Sciences, Associate Professor, N. Kutarenko, Ph.D, in Economic Sciences, Assistant, L. Malysh, Investment potential of processing industry of Ukraine / Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, Ukraine, ChernivtsiRealization of the investment potential of the processing industry is a process that significantly influences the development of the Ukrainian economy and provides it with long term development, and for potential investor provides the profit. That is why it is important to comprehensively evaluate it.The essence of investment potential of the processing industry of Ukraine is considered in the article. Taking info account this, the processing industry is important in the structure of our economy, the analysis of its investment potential is relevant. In the course of the research, the main factors forming the investment potential of the processing industry and the types of economic activity in its structure were substantiated. The share of direct foreign investments in the processing industry is compared with other types of activity and the economy as a whole. The dynamics of changes in the volume of foreign investments received over the years has been analyzed and the list of the largest countries investors of the processing industry has been formed. The specific weight of investments of each investor country is determined. The rating of types of economic activity, which receive the most investments, is formed. The share of investments of a particular country in terms of types of economic activity that are part of the structure of the processing industry is determined. According to the results of the research, the investment potential of the Ukrainian processing industry has been characterized and conclusions are made for necessity of its supporting at a high level. To this end, we have proposed a number of proposals: faster and more effective reform implementation; securing at the legislative level a stable condition for conducting investment activity; providing a proper mechanism for the withdrawal of profits abroad; improvement of credit policy; fight against corruption; solution of the military conflict in the East of Ukraine; regulation of land relations; creating an electronic information space for investors; development and introduction of modern innovative scientific and technical model of production; pursuing a policy aimed at sustained reduction of inflation and inflationary expectations, etc.Key words: investment potential, processing industry, investor, investor country, investment.

The article examines the key factors that influenced the image formation of independent Russia after the Soviet Union collapse. Based on the works analysis of the domestic and foreign scientists, the main soft power tools for the country's image formation are identified. It is noted that the doctrine of Russia's revival is based on the principles of "division of the Russian people" and its right to reunification with the possibility of using the hard power methods. The usage of the main soft power tools in the context of the "Russian World" concept is analyzed. It has been taken into account, the functioning of the Foundation for the Public Diplomacy Support named after O. Gorchakov as a soft power lever and the implementation of his annual research and educational project "Dialogue for the Future". The statistics that were collected by the Russian Center for the Public Opinion Study and the Pew Center, confirmed the hypotheses about the Russian image assessment its citizens and foreigners. On specific examples of news articles published on the Internet resources "Pravda.Ru" and "Russia Today", it is demonstrated how the media affects the formation of internal and external image of the Russian Federation. Propaganda which is spread by the Kremlin media has destructive influence on the temporarily occupied Donetsk and Luhansk regions. It has been studied that headlines are a particularly effective tool for spreading propaganda. It has been suggested that the most effective and efficient ways of changing Russia's image in the eyes of the international community and its own citizens could be real positive changes in all spheres of Russian society. Such as democratization of the political system, improvment of the Russian economy, fight against corruption, development of domestic business, guarantees to foreign companies, increase of level and improvement of quality of life of the population. ; У статті досліджено ключові фактори, що вплинули на формування іміджу незалежної Росії після розпаду СРСР. На основі аналізу праць вітчизняних та зарубіжних науковців виокремлено основні інструменти м'якої сили для формування іміджу країни. Зазначено, що доктрина відродження Росії ґрунтується на засадах: «розділеності російського народу» і його право на возз'єднання із можливістю застосування методів жорсткої сили. Проаналізовано використання основних інструментів м'якої сили в контексті концепції «русского мира». Взято до уваги функціонування Фонду підтримки публічної дипломатії імені О.М. Горчакова як важеля впливу м'якої сили та реалізації його щорічного науково-освітнього проекту «Діалог в ім'я майбутнього» . Наведено статистичні дані зібрані Всеросійським центром вивчення громадської думки та центром П'ю, які підтверджують висловлені гіпотези щодо оцінки іміджу РФ її громадянами та іноземцями. На конкретних прикладах новинних статей, які опубліковані на інтернет-ресурсах «Правда.Ру» та «Russia Today», продемонстровано як робота ЗМІ впливає на формування внутрішнього та зовнішнього іміджу РФ. Особливо гостро питання пропаганди, яка поширюється кремлівськими ЗМІ, постає на тимчасово окупованих Донецькій та Луганській областях. Досліджено, що для поширення пропаганди заголовки є особливо ефективним інструментом, адже саме в них можна вкласти потрібні пропагандистам ідеологеми. Висловлено припущення, що найдієвішим і найефективнішим засобом зміни іміджу Росії в очах міжнародної спільноти та власних громадян могли б стати реальні позитивні зміни у всіх сферах життя російського суспільства. Це насамперед демократизація політичної системи, підвищення ефективності російської економіки, боротьба з корупцією, розвиток вітчизняного бізнесу, гарантії іноземним компаніям, підвищення рівня і поліпшення якості життя населення.

The article is about the problem to combat social anomalies of daily life of homeless children in the Soviet Ukraine during the years of New Economic Policy. The study is based on the materials from the Central State Archive of higher government authorities of Ukraine, State Archives of Donetsk and Zaporizhzhia oblasts, as well as eyewitnesses of the 1920s. Historical and genetic and problem-chronological methods constitute the methodological basis of the paper. ; Статья посвящена проблеме борьбы с социальными аномалиями повседневной жизни беспризорных детей в советской Украине в годы НЭПа. Исследование основывается на критическом анализе источников Центрального государственного архива высших органов власти и управления, Государственных архивов Донецкой и Запорожской областей, а также воспоминаний очевидцев 1920-х гг. Методологическую основу работы составляют историко-генетический и проблемно-хронологический методы. ; Статтю присвячено проблемі боротьби з соціальними аномаліями повсякденного життя безпритульних дітей в радянській Україні в роки НЕПу. Дослідження ґрунтується на критичному аналізі джерел Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України Державних архівів Донецької та Запорізької областей, а також спогадів очевидців 1920-х рр. Методологічну основу роботи складають історико- генетичний та проблемно-хронологічний методи.

An important element of ensuring national security in Ukraine is the legal consolidation of practical and real principles in national legislation. One of the main reasons for the low quality of the fight against terrorism is the imperfection of legal acts and the inconsistency of the level of preparation for real threats. Normative acts require detailed study, analysis and substantiation in view of international law and evolution, due to which, changes are made more than once. The growing number of terrorism in the world, gives impetus to international cooperation to combat the most dangerous crime. Research is important to address the challenges of preventing terrorism.To improve the legislation, it is necessary to take into account the degree of ability to anticipate threats and assess risks, to ensure the continuity of the process of activity of bodies and the process of recovery. Improving Ukrainian legislation requires modernizing Cain's anti-terrorism legislation on countering and preventing terrorism.The article analyzes the legal framework for combating terrorism, identifies the relevance of the problem of combating terrorism, the range of regulations, considers the views of scientists on the system of their division by type, proposed its own system of regulations in the table.Specifically, some important legal acts on measures to combat terrorism are analyzed. The international legal documents establishing the general principles of international cooperation in the field of prevention and counteraction to terrorism are studied.The priorities of the state policy in the field of counter-terrorism, the principles of counter-terrorism enshrined in regulations are considered, and some proposals for improving the regulatory framework in the fight against terrorism in Ukraine are identified. ; Важным элементом обеспечения национальной безопасности в Украине является правовое закрепление практических и реальных основ в национальном законодательстве. Одной из главных причин низкого качества борьбы с терроризмом ...

The article is devoted to the analysis of anticorruption policy of the state in the customs sphere and the study of national and international legal acts. he United Nations General Assembly adopted the Code of Conduct for Officials of the Law Enforcement Agencies of 1979, the Lima Declaration of 11 September 1997, the Declaration of the Customs Co-operation Council on Good Governance and Anti-Corruption at Customs since 2003, the PICARD Professional Standards adopted by the General Assembly of the United Nations World Customs Organization from 2009, lawmaking activity of European states, The Law of Ukraine "On Prevention of Corruption" of October 14, 2014, the Code of Conduct of Employees, whose functional responsibilities include border management of April 15, 2016, and other normative legal acts are also considered. ; Стаття присвячена аналізу антикорупційної політики держави в митній сфері та дослідженню національних та міжнародних правових актів, зокрема прийнятого Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй Кодексу поведінки посадових осіб органів з підтримки правопорядку від 1979 року, Лімської декларації від 11 вересня 1997 року, Декларації Ради з митного співробітництва щодо належного управління та боротьби з корупцією на митниці від 2003 року, професійних стандартів PICARD Всесвітньої митної організації від 2009 року, законотворчої діяльності європейських держав, а саме Модельного кодексу поведінки державних службовців європейських країн, Митних прототипів Європейського Союзу від 2007 року, Кодексу етики для співробітників податкових і митних органів Словаччини від 2016 року, Кодексу поведінки для співробітників податкової і митної адміністрації Португалії та деяких інших, а також Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року, Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов'язків яких належить здійснення управління кордонами від 15 квітня 2016 року та інших нормативно-правових актів. Визнано необхідність щодо вивчення та використання практики боротьби з корупцією в різноманітних її проявах в митній сфері. Оскільки корупція призводить до деформації державних інститутів, то стратегічною метою запобігання корупції в митних органах визначено захист економічних, митних інтересів держави, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, громадян, суспільства в цілому. Тому під час розробки національної програми боротьби з корупцією на митниці мають бути враховані конкретні фактори, визначені в нашому науковому дослідженні. Зроблено висновок щодо нагальної потреби в реалізації ефективної антикорупційної політики в митній сфері шляхом реформування управління митними органами, розроблення чітких стандартів митної етики та доброчесності, а також прийняття відповідного Кодексу (як це вже зроблено в багатьох державах – членах Європейського Союзу).

The article is devoted to the analysis of anticorruption policy of the state in the customs sphere and the study of national and international legal acts. he United Nations General Assembly adopted the Code of Conduct for Officials of the Law Enforcement Agencies of 1979, the Lima Declaration of 11 September 1997, the Declaration of the Customs Co-operation Council on Good Governance and Anti-Corruption at Customs since 2003, the PICARD Professional Standards adopted by the General Assembly of the United Nations World Customs Organization from 2009, lawmaking activity of European states, The Law of Ukraine "On Prevention of Corruption" of October 14, 2014, the Code of Conduct of Employees, whose functional responsibilities include border management of April 15, 2016, and other normative legal acts are also considered. ; Стаття присвячена аналізу антикорупційної політики держави в митній сфері та дослідженню національних та міжнародних правових актів, зокрема прийнятого Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй Кодексу поведінки посадових осіб органів з підтримки правопорядку від 1979 року, Лімської декларації від 11 вересня 1997 року, Декларації Ради з митного співробітництва щодо належного управління та боротьби з корупцією на митниці від 2003 року, професійних стандартів PICARD Всесвітньої митної організації від 2009 року, законотворчої діяльності європейських держав, а саме Модельного кодексу поведінки державних службовців європейських країн, Митних прототипів Європейського Союзу від 2007 року, Кодексу етики для співробітників податкових і митних органів Словаччини від 2016 року, Кодексу поведінки для співробітників податкової і митної адміністрації Португалії та деяких інших, а також Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року, Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов'язків яких належить здійснення управління кордонами від 15 квітня 2016 року та інших нормативно-правових актів. Визнано необхідність щодо вивчення та використання практики боротьби з корупцією в різноманітних її проявах в митній сфері. Оскільки корупція призводить до деформації державних інститутів, то стратегічною метою запобігання корупції в митних органах визначено захист економічних, митних інтересів держави, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, громадян, суспільства в цілому. Тому під час розробки національної програми боротьби з корупцією на митниці мають бути враховані конкретні фактори, визначені в нашому науковому дослідженні. Зроблено висновок щодо нагальної потреби в реалізації ефективної антикорупційної політики в митній сфері шляхом реформування управління митними органами, розроблення чітких стандартів митної етики та доброчесності, а також прийняття відповідного Кодексу (як це вже зроблено в багатьох державах – членах Європейського Союзу).

Based on the theoretical developments of the corruption phenomenon and its varieties, as well as data from international rating agencies for measuring corruption in the countries of the World, an analysis of the impact of political corruption and its modern manifestations on the political process of the postSoviet countries and Ukraine in particular has been carried out. The study showed the importance of the corruption component in the political processes of the countries of this group, as well as the significant differences between them in the level of the influence of corruption on the content and nature of political events. The author singles out a group of Baltic countries, for which the anti-corruption component is identical to the European standards for the political process implementation, as it is evidenced by the high rates of the Corruption Perception Index. Success in the fight against political corruption, these countries have reached in the process of preparing for accession to the EU, in particular by holding lustration, introducing a mixed form of financing political parties, introducing e-democracy tools, the maturity of civil society, political will of politicians, etc. At the same time Estonia, which has the highest anti-corruption rating, is not without manifestations of political corruption. Its manifestations such as nepotism and favoritism require further action to eliminate their influence on the political process.It was found that the opposite attitude to the corruption component is observed in Asian countries, where political corruption is firmly intertwined with the economic one and does not just influence the political process, but forms its content. It is substantiated that the fight against corruption in such states should begin with the reform of the power system and the formation of a civil society. It was emphasized that Ukraine has its own unique scenario of fighting political corruption, which combines the democratic patterns of European countries, in particular, institutionally follows the path of the Baltic countries, and Asian traditions of exercising power, where types of political corruption are traditional instruments of exercising power in society. It is proved that for further democratization of the political process in Ukraine, it is advisable to strengthen the anti-corruption component by introducing mechanisms to eliminate party corruption, improve the process of financing political parties and their political advertising, electoral corruption, popularize e-democracy tools, prevent manifestations of political nepotism, favoritism, etc. ; Опираясь на теоретические разработки феномена коррупции и ее разновидностей, а также на данные международных рейтинговых агентств по измерению коррупции в странах мира, осуществлен анализ влияния политической коррупции и ее современных проявлений на политический процесс стран постсоветского пространства и Украины в частности. Проведенное исследование показало значимость коррупционной компоненты в политических процессах стран этой группы, а также наличие значительных различий между ними по уровню влияния коррупции на содержание и характер политических событий. Автором выделяется группа балтийских стран, для которых антикоррупционная компонента идентична европейским стандартам осуществления политического процесса, что подтверждается высокими показателями Индекса восприятия коррупции. Успехов в борьбе с политической коррупцией эти страны достигли в процессе подготовки к вступлению в ЕС, в частности путем проведения люстрации, введения смешанной формы финансирования политических партий, внедрения инструментов электронной демократии, зрелостью гражданского общества, политической воли политиков и др. При этом даже Эстония, которая имеет самый высокий рейтинг антикоррупционности, не лишена проявлений политической коррупции. Такие ее проявления, как непотизм и фаворитизм требуют дальнейших действий по устранению их влияния на политический процесс. Выяснено, что противоположное отношение к коррупционной компоненте наблюдается в странах Азии, где политическая коррупция прочно срослась с экономической и не просто влияет на политический процесс, а формирует его содержание. Обосновано, что борьба с коррупцией в таких государствах должна начинаться с реформы системы власти и формирования гражданского общества. Подчеркнуто, что Украина имеет свой уникальный сценарий борьбы с политической коррупцией, который сочетает в себе демократические образцы европейских стран, в частности институционально повторяет путь стран Балтии, и азиатские традиции осуществления власти, где разновидности политической коррупции являются традиционными инструментами осуществления власти в обществе. Доказано, что для дальнейшей демократизации политического процесса в Украине целесообразно усилить антикоррупционную составляющую через внедрение механизмов устранения партийной коррупции, усовершенствования процесса финансирования политических партий и их политической рекламы, электоральной коррупции, популяризации инструментов электронной демократии, предотвращения проявлений политического непотизма, фаворитизма и др. ; Спираючись на теоретичні розробки феномену корупції та її різновидів, а також на дані міжнародних рейтингових агентств з виміру корупції в країнах світу, здійснено аналіз впливу політичної корупції та її сучасних проявів на політичний процес країн пострадянського простору та України зокрема. Проведене дослідження засвідчило вагомість корупційної компоненти в політичних процесах країн цієї групи, а також наявність значних відмінностей між ними за рівнем впливу корупції на зміст та характер політичних подій. Автором виокремлюється група балтійських країн, для яких антикорупційна компонента дорівнює європейським стандартам здійснення політичного процесу, що підтверджується високими показниками Індексу сприйняття корупції. Успіхів у боротьбі з політичною корупцією ці країни досягли через намагання вступити до ЄС шляхом проведення люстрації, введення змішаної форми фінансування політичних партій, запровадження інструментів електронної демократії, зрілістю громадянського суспільства, політичній волі політиків тощо. При цьому навіть Естонія, яка має найвищий рейтинг антикорупційності, не позбавлена проявів політичної корупції. Такі її прояви, як непотизм, фаворитизм тощо потребують подальших дій щодо усунення їх впливовості на політичний процес. З'ясовано, що протилежне ставлення до корупційної компоненти спостерігається в країнах азійської групи, де політична корупція міцно зрослася з економічною та не просто впливає на політичний процес, а формує його зміст. Обґрунтовується теза про те, що боротьба з корупцією в таких державах має починатися з реформи системи влади та формування громадянського суспільства. Підкреслено, що Україна має свій унікальний сценарій боротьби з політичною корупцією, який поєднує в собі демократичні зразки європейських країн, зокрема інституційно повторює шлях країн Балтії, та азійські традиції здійснення влади, де різновиди політичної корупції є традиційними інструментами здійснення влади в суспільстві. Доведено, що для подальшої демократизації політичного процесу доцільно посилити антикорупційну складову шляхом запровадження механізмів усунення партійної корупції шляхом удосконалення процесу фінансування політичних партій та їх політичної реклами, електоральної корупції шляхом поширення інструментів е-демократії, унеможливлення проявів політичного непотизму, фаворитизму тощо.