Suchergebnisse

En el panorama europeu, Espanya representa un punt de referència positiu pel que fa a la regulació dels biobancs. De fet, a principis del segle XXI, la legislació espanyola ha respost ràpidament als reptes plantejats pels avanços de la biotecnologia i la genòmica en el camp de la recerca biomèdica mitjançant la promulgació en 2007 de la Llei de Recerca Biomèdica per a mantenir-se al dia amb el canvi de paradigma. Durant els últims 10 anys, aquest marc espanyol juntament amb el Reial decret 1716/2011 ha tingut el mèrit d'abordar les qüestions ètiques més controvertides relacionades amb els biobancs. No obstant això, avui la regulació de la recerca biomèdica i els biobancs ha de bregar amb la intel·ligència artificial i recerques amb gran quantitat de dades que han plantejat una sèrie de desafiaments i controvèrsies. L'objectiu d'aquest article és doble. En primer lloc, analitzaré des d'un punt de vista ètic els mèrits de la regulació espanyola sobre biobancs amb la finalitat d'extreure algunes lliçons de la situació encara no regulada en altres Estats membres.En segon lloc, tractaré el canvi de paradigma en la recerca biomèdica i em preguntaré si el marc ètic i legal que va introduir la llei espanyola a principis de segle encara és capaç de mantenir-se ferm davant els nous desafiaments contextuals i socials. En aquest sentit, identificaré algunes oportunitats d'implementació i suggeriré estratègies per a aconseguir-les en el context específic dels biobancs. ; In the European landscape, Spain represents a positive reference point when it comes to biobank regulation. Indeed, at the beginning of XXI century, the Spanish legislation has promptly responded to challenges posed by new biotechnologies and advances in genomics in the field of biomedical research by enacting in 2007 the Ley de Investigación Biomédica in order to keep up with the paradigm shift. Over the past 10 years, this Spanish framework along with the Real Decreto 1716/2011 has hold the merit to tackle the most controversial ethical issues related to use of human samples and personal data in biomedical research and biobanking (e.g. broad consent, secondary uses, governance, etc.). However, today the regulation of biomedical research and biobanks has to deal with big data, artificial intelligence and data-intensive research which have brought a number of challenges and controversies. The aim of this paper is two-fold. First, I will analyse from an ethical point of view the merits of Spanish regulation on biobanking in order to draw some lessons for the still unregulated situation in other Member States. Secondly, I will discuss the big data paradigm shift in biomedical research and question if the ethical and legal framework introduced the Spanish law at the beginning of the century is still able to hold the ground with the new contextual and societal challenges. In this respect, I will identify some opportunities for implementation and suggest strategies to achieve them in the specific context of biobanks. ; En el panorama europeo, España representa un punto de referencia positivo en lo que respecta a la regulación de los biobancos. De hecho, a principios del siglo XXI, la legislación española ha respondido rápidamente a los retos planteados por los avances de la biotecnología y la genómica en el campo de la investigación biomédica mediante la promulgación en 2007 de la Ley de Investigación Biomédica para mantenerse al día con el cambio de paradigma. Durante los últimos 10 años, este marco español junto con el Real Decreto 1716/2011 ha tenido el mérito de abordar las cuestiones éticas más controvertidas relacionadas con los biobancos. Sin embargo, hoy la regulación de la investigación biomédica y los biobancos tiene que lidiar con la inteligencia artificial e investigaciones con gran cantidad de datos que han planteado una serie de desafíos y controversias. El objetivo de este artículo es doble. En primer lugar, analizaré desde un punto de vista ético los méritos de la regulación española sobre biobancos con el fin de extraer algunas lecciones de la situación aún no regulada en otros Estados miembros. En segundo lugar, trataré el cambio de paradigma en la investigación biomédica y me preguntaré si el marco ético y legal que introdujo la ley española a principios de siglo todavía es capaz de mantenerse firmeante los nuevos desafíos contextuales y sociales. En este sentido, identificaré algunas oportunidades de implementación y sugeriré estrategias para lograrlas en el contexto específico de los biobancos.

This paper extends the frontier of research in the marketisation of higher education institution by investigating the pragmatics of promotional features and discourse strategies in the postgraduate school prospectus. The data for the study is the University of Ibadan postgraduate school prospectus (2015 edition) downloaded from the university website (http://www.postgraduateschool.ui.edu.ng). Insights were drawn from Bhatia's genre analysis, an aspect of Hallidayian's Systemic Functional Linguistics, for the analysis. The theory accounts for promotional features, linguistic features and discourse strategies in the discourse. Four promotional features: offer, commodification, incentives and clients were marked off by modality, epistemic and deontic linguistic features while strategies of self-promotion, implication, promotional tact and evocation to considerateness are tactfully employed to project the superiority ideology to the prospective students. The study concludes that the academia is no longer solely informative but promotionally oriented. ; Felix Bayode Oke - Anchor University, Lagos State, Nigeria ; Ezekiel Opeyemi Olajimbiti - Federal University Lokoja, Nigeria ; Felix Bayode Oke is a doctoral student in the University of Ibadan and a lecturer in the Department of Languages, Anchor University, Ayobo, Lagos State, Nigeria. He has published a number of peer-reviewed articles in his area of scholarship in reputable journals. ; Ezekiel Opeyemi Olajimbiti (PhD) teaches in the Department of English and Literary Studies, Federal University Lokoja, Kogi State, Nigeria. He is a member of professional bodies such as Pragmatics Association of Nigeria (PrAN), English Scholars' Association of Nigeria (ESAN) and others. He specialises in children's representation in the media, media studies and political discourse. He has published in reputable journals. His research interest covers pragmatics, discourse analysis, semantics and sociolinguistics. ; Ezekiel Opeyemi Olajimbiti: opebukola56@gmail.com ; 4 ; 32 (1/2021) ; 15 ; Askehave, I. 2007. The impact of marketization on higher education genres – the international student prospectus as a case in point. Discourse Studies 9 (6): 723-742. ; Bhatia, V. K. 1993. Analysing Genre: Language Use in Professional Settings. London: Longman. ; Bhatia, V. K. 1999. Integrating products, processes, purposes and participants in professional writing. In: C. N. Candlin & K. Hyland (eds.), Writing: Texts, Processes and Practices, 21-39. London: Routledge. ; Bhatia, V. K. 2002. Applied genre analysis: A multi-perspective model. AELFE 4: 3-19. ; Bhatia, V. K. 2011. A generic view of academic discourse. In: V. K. Bhatia (ed.), Academic Discourse, 31-49. London: Routledge. ; Brown, R. 2015. The marketization of higher education: issues and ironies. Higher Education Policy 1(1): 1-9. ; Candlin, C. N. & Plum, G. A. 1999. Engaging with challenges of interdiscursivity in academic writing: researchers, students and tutors. In: C.N. Candlin & R. Hyland (eds.), Writing: Texts, Processes and Practices, 193-217. London: Routledge. ; Ekundayo, H. T. & Ajayi, A. I. 2009. Towards effective management of university education in Nigeria. International NGO Journal 4 (8): 342-347. ; Fafunwa, A. B. 1970. A History of Nigerian Higher Education. Lagos: Macmillan. ; Fairclough, N. 1993. Critical discourse analysis and the marketization of public discourse: The Universities. Discourse and Society 4(2): 133-168. ; Halliday, M.A.K. 1975. Learning How to Mean. Explorations in the Development of Language. London: Edward Arnold. ; Han, Z. 2014. The marketization of public discourse: the Chinese universities. Discourse and Communication 8(1): 85-103. ; Kheovichai, B. 2014. Marketized university discourse: a synchronic and diachronic comparison of the discursive constructions of employer organisations in academic and business job advertisement. Discourse and Communication 8(4): 371-390. ; Martin, J. R. 1992. English Text: System and Structure. Amsterdam: John Benjamins. ; Martin, J. R. 1993. A contextual theory of language. The Powers of Literacy – A Genre Approach to Teaching and Writing. Pittsburgh: University of Pittsburgh Press. ; Miller, C. R. 1984. Genre as social action. Quarterly Journal of Speech 70: 151-167. ; Ogunu, M. 2000. Introduction to Educational Management. Benin City: Mabogun Publishers. ; Okemakinde, T. 2014. Transformation of higher education towards enhanced quality education in Nigeria. European Journal of Humanities and Social Sciences 29 (1): 35-47. ; Swales, J. 1990. Genre Analysis: English in Academic and Research Settings. Cambridge: Cambridge University Press. ; Swales, J. 2004. Research Genres – Explorations and Applications. Cambridge: Cambridge University Press. ; Xion, T. 2012. Discourse and marketization of higher education in China: the genre of advertisement for academic posts. Discourse and Society 23(3): 318-337.

According to the EU policy, a future-proof broadband supply for all European households is to be achieved by 2025. There is already a wide range of fibre deployment in Europe. However, the expansion of fibre-based access networks in Europe to date has taken place mainly in large cities. In other areas, the expansion is sluggish or non-existent. As a result, a digital divide between urban and rural areas in Europe is arising. The spatial disparity in fibre roll-out is often justified by market stake holders with significant regional cost differences. In the absence of private-sector investment, government subsidy programmes are often used to improve broadband coverage. Thus, politicians have to deal with the question about the level of investment required and the spatial distribution of subsidy needs. In this paper, we will therefore investigate the question of how significant the heterogeneity in the costs of Very High Capacity (VHC) networks in Germany actually is and whether and how the costs for Very High Capacity (VHC) networks differ between urban and rural regions. In the first part of the paper, we will analyse the regional cost differences of access network areas on the basis of bottom-up calculated investment figures. In the second part of the paper, we establish statistical estimation models that explain these regional cost differences. For this purpose, we use publicly available data. As a reference value for regionally differentiated costs of Very High Capacity (VHC) access networks, we use the results of a detailed bottom-up modelling of an FTTH network carried out for the whole of Germany. The model uses georeferenced household and business location data and optimizes the access network routes along the street network in a bottom-up manner. This model allows us to determine regionally differentiated FTTH investment at the level of access areas. By matching this data with the EU-wide standardized EUROSTAT urban/rural typology classification (predominantly urban, intermediate and predominantly rural), we determine whether and to which extent significant regional cost differences can be found in Germany applying these classifications. One focus is on determining the spread of investment requirements, especially among rural areas. Based on our experience, these areas exhibit the lowest economic viability of a network roll-out and, thus, the highest need for funding. By using statistical indicators, we analyse the suitability of the EUROSTAT classification as a differentiation criterion for regional cost differences. Here, we are particularly interested in whether the areas defined as rural form a sufficiently homogeneous group, and whether they show comparable levels of required investment. Our findings confirm that the differentiation criterion used, namely EUROSTAT urban/rural typology classification, is not satisfactory in measuring regional cost differences. It cannot sufficiently account for a large share of observable differences in fibre-based access network costs. Since it is desirable to answer questions regarding the required funding for selected regions based on publicly available data, we apply regression models to identify alternative influencing factors on the basis of publicly available data, in order to better explain observable regional cost differences. Here, we find that a handful of geographical factors are capable of explaining 95% of the geographical differences in fibre investment requirements, the most relevant being the number of connection lines, the number of households per kilometre of road in built-up areas, the main road length per built-up area and the share of built-up area in relation to overall area. In the last part of the analysis, we examine whether the derived results are also meaningful in a political and regulatory context. Discussions about the necessity of promoting high-speed networks usually take place at the level of local authorities. Therefore, in a final step, we address the question whether the statistical relationships derived from the regression model at the level of access areas also apply at a higher aggregated, i.e. NUTS3, level. In summary, we show that for Germany, classifications based on subscriber density exhibit a significant spread in the investment costs of Very High Capacity (VHC) access networks, which is most pronounced in rural clusters. Statistical analyses using regression models can improve the result if geographical elements of the settlement structure are considered in the analysis.

En el siglo V a. C. surgió en Atenas y, luego se extendió a casi toda la Grecia antigua, un movimiento ético-filosófico con fuerte orientación a la filosofía política, que se conoce como sofismo y/o sofistería. Las dos figuras más prominentes del sofismo serían, Protágoras en el ámbito intelectual, y Pericles en el político. Pero un amplio grupo de otros filósofos, harían del sofismo la más grande revolución intelectual presocrática en la Grecia clásica. Estos pensadores progresistas impulsarían la democracia representativa, a niveles que después no se conocerían en el mundo antiguo. Y esto llevaría a reformas sociales propias de un Estado benefactor, como queda consignado en la Constitución que Protágoras redactó para la nueva colonia de Turios. Pero lo más trascendente es que el sofismo sentó las bases para la muy audaz idea, en aquellos tiempos, de que el ser humano (bajo la forma del ciudadano común) es el único protagonista en escoger y forjar su destino individual y colectivo, aunque no se alcance a plenitud y en la forma deseada. Este giro radical, colocando al ser humano en el centro mismo de su propio destino, y al margen de fuerzas omnímodas de orden divino y sobrenatural, es lo que en el Renacimiento europeo, siglos después, se llamaría humanismo. Y el corolario principal que se deriva de esta premisa, es que el ser humano es, por antonomasia, el forjador de su propia liberación por medio de su razón y voluntad. Es decir: protagonista fundamental de su auto-emancipación. ; In the 5th century BC arose in Athens and then spread to almost all of ancient Greece, an ethical-philosophical movement with a strong orientation to political philosophy, which is known as sophism and/or sophistry. The two most prominent figures of sophism would be, Protagoras in the intellectual field, and Pericles in the political field. But a large group of other philosophers would make sophism the greatest pre-Socratic intellectual revolution in classical Greece. These progressive philosophers would push for representative democracy, to levels that would later not be known in the ancient world. And this would lead to social reforms typical of a welfare State, as consigned in the Constitution that Protagoras drafted for the new colony of Thurios. But the most important aspect is that sophism laid the foundations for the very audacious idea in those times, that the human being (in the form of the common citizen) is the only protagonist in choosing and forging his individual and collective destiny, even though destiny may not be achieved fully and in the desired manner. This radical turn, placing the human being at the very center of his own destiny, and outside the ominous forces of divine and supernatural order, is what in the European Renaissance, centuries later, would be called humanism. The main corollary derived from this premise is that the human being is, par excellence, the forger of his own liberation through his reason and will. That is to say: the fundamental protagonist of his self-emancipation. ; No século 5 aC surgiu em Atenas e se espalhou por quase toda a Grécia antiga, um movimento ético-filosófico com forte orientação para a filosofia política, que é conhecido como sofisma e / ou sofisma. As duas figuras mais proeminentes do sofisma seriam, Protágoras no campo intelectual e Péricles no campo político. Mas um grande grupo de outros filósofos faria do sofisma a maior revolução intelectual pré-socrática da Grécia clássica. Esses filósofos progressistas pressionariam por democracia representativa, em níveis que mais tarde não seriam conhecidos no mundo antigo. E isso levaria a reformas sociais típicas de um estado de bem-estar, como afirma a Constituição que Protágoras elaborou para a nova colônia de Turios. Mas o mais importante é que o sofisma lançou as bases para a ideia muito audaciosa daqueles tempos, de que o ser humano (na forma de cidadão comum) é o único protagonista na escolha e construção do seu destino individual e coletivo, embora não é alcançado totalmente e na forma desejada. Essa virada radical, colocando o ser humano no centro de seu próprio destino, e fora das forças onimosas da ordem divina e sobrenatural, é o que na Renascença europeia, séculos depois, seria chamado de humanismo. E o principal corolário que deriva dessa premissa é que o ser humano é, por excelência, o falsificador de sua própria libertação por meio de sua razão e de sua vontade. Ou seja: um protagonista fundamental de sua auto-emancipação.

The Yi-jing易經(Canon of Changes), or Zhou yi周易(All-Encompassing Cyclical Changes of the Zhou [era]), is "the book of books" of Chinese culture, which is also claimed to be the primary source of binary numeration, first described in the West by Leibniz. He was always interested in China, familiar with the binary code of tri and hexagrams (gua) of the Yi-jing and acknowledged its mythical creator, the ancestor emperor Fuxi, as the discoverer of binary arithmetic, and himself – as the one who found it again after four thousand years. At present, historical data do not allow us making an accurate conclusion about the dependence or independence of this outstanding discovery in Europe from the Chinese prototype. The time of the penetration of the initial information about the Yi-jing into Europe is still hidden by a veil of secrecy. The lack of a message about it in the book of Marco Polo is one of its mysteries. At the same time in the Mediterranean area traces of acquaintance with the Yi-jing studies are visible in such cultural phenomena as astrology and alchemy, Kabbalah and the teachings of Ramon Llull, sextine and hexachord. The beginning of the European study of the Yi-jing was laid by Jesuit missionaries who arrived in China at theend of the 16th century. Among them, by the end of the 17 th century, a whole trend of "Yi-jingists" or "figuralists" was formed. They saw Yi-jing as the Chinese Bible, embodying the original Divine Revelation in the form of the kabbalistic "figures" of the gua and being an expression of the common, sacred and antediluvian "hieroglyphic science" of the ancient world, that is, "Metaphysics of numbers, or general scientific method", "containing all other knowledge". Apparentlythe first information in Russia about the Yi-jing was published by the first Russiansinologist, German historian and philologist-polyglot G. (Th.) S. Bayer in the two-volume Museum Sinicum (Petersburg, 1730) in Latin. In Russian the primary in -formation about Yi-jing became available to the reader half a century later owing to the coryphaeus of Russian sinology of the 18th century Aleksei L. Leontiev. In 1782 he published an illustrated and commented translation of a fragment from Yi-jing (named Convenient Base) as an appendix to his translation of the Manchu text of the Statutes of the Great Qing (大清會典Dai-Qing hui-dian). Leontiev mentioned the French abbot who visited St. Petersburg in 1769 as the initiator of his appeal to the Yi-jing, but did not indicate his name. Petr E. Skachkov (1892–1964) agreed with Vsevolod S. Kolokolov (1896–1979) that this abbot was the famous French Jesuit missionary and versatile scientist Antoine Gaubil (1689–1759). However, he died ten years earlier. Most likely the interlocutor of Leontiev was a well-known theologian and economist-physiocrat, French abbot Nicolas Baudeau (1730–1792), who held confidential negotiations with Catherine IIin 1769 in St. Petersburg in connection with the situation in Poland. The secrecy of this mission on the eve of the first partition of Poland fully explains the concealment of his name in 1782 when he was still alive and preparing the second partition of Poland. Apparently, a look at the Yi-jing of the French enlighteners184 and physiocrats, expressed by F. Quesnay (1694–1774) and reported by Baudeauto Leontiev prompted him to link the ancient canon with Statutes of the Great Qing. Vasilii P. Vasiliev (1818–1900) expressed a number of original thoughts about the Yi-jing, which may have influenced the creation of his graphic system of Chinese characters and Mendeleev periodic table. Yulian K. Shchutsky (1897–1938), the first Russian researcher who specially studied the Yi-jing and wrote an extensive monograph about it, strangely ignored the statements of his domestic predecessors, but his innovative approach anticipated the neo-mystic Jungian tendency in Western interpretations of the Canon in the 20 th century. Due to the psychologization and aestheticization of the Yi-jing sanctified by world authorities in this field, after the Second World War this neo-mysticism penetrated the mass Western culture which repeated the initial success prepared by figuralists three centuries earlier on a new level and larger scale.

Modern reality needs to be put into practice, asserted as a program of practical activity by newly developed theoretically approaches, among which the archetypal approach seems to be one of the most promising, since it takes into account the real motives of the actors as subjects. The features of the archetypal approach to activities in certain spheres of social practice from the point of view of realization in everyday life, and not only in theory, are highlighted in the article. Thus, examples of the application of the archetypal approach in marketing practice, in particular branding, in pedagogical practice and in the practice of political diplomacy, are considered. The importance of taking into account the archetypal tendency of the objects of influence in these spheres and the construction of an adequate scheme of activity, including on these principles, is emphasized. An extensive list of individual archetypal classifications is given, archetypes and roles differentiated. The model of the twelve archetypes of M. Mark and KS Pearson was used as a methodological base, among which the types "Simple", "Glorious Small", "Careful", "Creator", "Sage", "Seeker", "Rebel", "Clown", "Hero", "Mage", "Ruler". The difference between the content of the outlook of these archetypes is exemplified by their actual or potential legitimation in the practice of branding, pedagogy and diplomacy. The author uses Ukrainian realities, in particular, conducts an archetypal analysis of diplomatic negotiations between the leadership of Russia and the heads of European states over the end of the war in eastern Ukraine. We propose our own assessment of the reasons for the ineffectiveness of such negotiations in terms of archetypal approach. An overview of the achievements of modern Ukrainian scientists in the direction of legitimizing the archetypal approach in different spheres of practice is given. ; Современная реальность требует имплементации в практику, утверждения как программы практической деятельности новых теоретических подходов, среди которых архетипический подход представляется одним из наиболее перспективных, поскольку учитывает реальные мотивы деятелей как субъектов. В статье освещены особенности архетипического подхода к деятельности в отдельных сферах общественной жизни с точки зрения реализации в повседневной практике, а не только в теории. Рассматриваются примеры применения архетипического подхода в практике маркетинга, в частности, брендинга, в педагогической практике и практике политической дипломатии. Отмечается важность учтения архетипической склонности объектов воздействия в данных сферах и построения адекватной им схемы деятельности в том числе на этих принципах. Приводится развернутый перечень отдельных архетипических классификаций, дифференцируются архетипы и роли. В качестве методологической базы использована модель двенадцати архетипов М. Марк и К. С. Пирсон, среди которых акцентированы типы «Простодушный», «Славный малый», «Заботливый», «Создатель», «Мудрец», «Искатель», «Бунтарь», «Шут», «Герой», «Маг», «Правитель». Определена разница между содержанием мировоззрения этих архетипов на примере их актуальной или потенциальной легитимации в практике брендинга, педагогики и дипломатии. Автор обращается к украинским реалиям, в частности, проводит архетипический анализ дипломатических переговоров между руководством России и глав европейских государств по поводу прекращения войны на востоке Украины. Предложена собственная оценка причин неэффективности таких переговоров с точки зрения архетипического подхода. Приведен обзор исследований современных украинских ученых в плане легитимации архетипического подхода в различных сферах практики. ; Сучасна реальність потребує імплементації у практику, ствердження як програми практичної діяльності нових розроблених теоретично підходів, серед яких архетиповий підхід видається одним із найбільш перспективних, оскільки враховує реальні мотиви діячів як суб'єктів. У статті висвітлено особливості архетипового підходу до діяльності в окремих сферах суспільної практики з точки зору реалізації в повсякденному житті, а не лише в теорії. Розглядаються приклади застосування архетипового підходу в практиці маркетингу, зокрема, брендингу, у педагогічній практиці та практиці політичної дипломатії. Наголошується на важливості врахування архетипової схильності об'єктів впливу в цих сферах та побудови адекватної їм схеми діяльності в тому числі на цих засадах. Наводиться розгорнутий перелік окремих архетипових класифікацій, диференціюються архетипи та ролі. В якості методологічної бази використано модель дванадцяти архетипів М. Марк и К. С. Пірсон, серед яких акцентовано типи «Простодушний», «Славний малий», «Дбайливий», «Творець», «Мудрець», «Шукач», «Бунтар», «Блазень», «Герой», «Маг», «Правитель». Окреслено різницю між змістом світогляду цих архетипів на прикладі їх актуальної або потенційної легітимації у практиці брендингу, педагогіки та дипломатії. Автор звертається до українських реалій, зокрема, проводить архетиповий аналіз дипломатичних переговорів між керівництвом Росії та глав європейських держав з приводу припинення війни на сході України. Запропоновано власну оцінку причин неефективності таких переговорів з точки зору архетипового підходу. Наведено огляд доробків сучасних українських учених у напрямку легітимації архетипового підходу в різних сферах практики.

Este trabajo se centra en el análisis de los discursos sobre la modernización de la España del primer tercio del siglo XX, a través de la mirada del escritor Ramón Pérez de Ayala y su obra publicada en 1926 Tigre Juan y El Curandero de su honra, en la que aborda la transformación del modelo de masculinidad tradicional. Aunque en los discursos de la época se apela a una necesaria remasculinización, continúan perviviendo ideales de virilidad atávicos. Así que, más que la ruptura o la emergencia de un nuevo modelo de hombría, debería hablarse de la coexistencia de elementos nuevos y viejos. Pérez de Ayala y la generación de intelectuales que le acompañan conciben este cambio como el primer paso para que el país pueda salir de su inmovilismo, aunque no cuestionan los principios básicos de la sociedad patriarcal, ya que la nación se sigue concibiendo como un espacio masculino. Los integrantes de la llamada Generación del 14 se sitúan frente al pesimismo nihilista de entresiglos mostrando un claro compromiso político fundamentado en la razón, alineándose con el proyecto liberal, la democracia y en la mayor parte de los casos con el republicanismo. En sus obras, y especialmente en el texto que constituye nuestro objeto de atención, se diagnostican los problemas de España desde la perspectiva de la masculinidad y la búsqueda de un modelo de hombría acorde con un país moderno y europeo. ; Aquest treball se centra en l'anàlisi dels discursos sobre la modernització de l'Espanya del primer terç del segle XX, a través de la mirada de l'escriptor Ramón Pérez de Ayala i la seva obra publicada en 1926 Tigre Juan i El curandero de su honra, on aborda la transformació del model de masculinitat tradicional. Tot i que als discursos de l'època s'apel·la a una necessària remasculinització, continuen pervivint ideals de virilitat atàvics. Així que, més que no pas la ruptura o l'emergència d'un nou model d'homenia, caldria parlar de la coexistència d'elements nous i vells. Pérez de Ayala i la generació d'intel·lectuals que li acompanyen conceben aquest canvi com el primer pas perquè el país pugui sortir del seu immobilisme, per bé que no qüestionen els principis bàsics de la societat patriarcal, ja que la nació es continua concebent com un espai masculí. Els integrants de l'anomenada Generació del 14 se situen enfront del pessimisme nihilista d'entresegles tot mostrant un clar compromís polític fonamentat en la raó, alineant-se amb el projecte liberal, la democràcia i a la major part dels casos amb el republicanisme. En les seves obres, i especialment en el text que constitueix el nostre objecte d'atenció, es diagnostiquen els problemes d'Espanya des de la perspectiva de la masculinitat i la cerca d'un model d'homenia d'acord amb un país modern i europeu. ; This paper focuses on the analysis of the discourses on the modernization of Spain in the first third of the 20th century through the eyes of the writer Ramón Pérez de Ayala and his work Tigre Juan y El Curandero de su honra, published in 1926. In this work, Pérez de Ayala addresses the transformation of the traditional model of masculinity. Although speeches of the time call for remasculinization, atavistic ideals of virility continue to survive. As such, rather than the rupture of the old or emergence of a new model of manhood, it is more correct to speak of the coexistence of new and old elements. Pérez de Ayala and the generation of intellectuals surrounding him conceive this change as the first step in the country leaving behind its immobility, while not questioning the basic principles of patriarchal society, the nation continuing to be conceived as a masculine space. The members of the so-called Generation of '14 do, though, confront the nihilistic pessimism of turn-of-the-century Spain, demonstrating clear political commitment based on reason, aligning themselves with the liberal project, democracy and, in most cases, with republicanism. In his works, and especially in the text considered here, the problems of Spain are diagnosed from the perspective of masculinity and the search for a model of manhood that reconciles with a modern European country.

Koval І. M. HEGEL: HIS FRIENDS, FANS, STUDENTS (UP TO 190 YEARS FROM THE DAY OF DEATH)Over time, the figure of the great German thinker G.W.F. Hegel more and more attracts the attention of scientists invarious fields of knowledge. Hegel left a great legacy not only in philosophy but also in political science, law, sociology,ethics, aesthetics, and religious studies.The article attempts to consider some aspects of the biography of the thinker, which focuses on his relationshipand communication with the social environment. The philosopher's private life, his relationships with relatives, friends,comrades and students are of considerable attention and interest. The article considers their influence on the formationof character, behavior, as well as the work of Hegel, the assessment of his activities as a scientist, leader and teacher.The article focuses on the formation of the "Hegel School" and the continuation of its students' ideas of the teacher.Various aspects of Hegel's life and work were the focus of many famous scientists, scientists and cultural figures,including: Western European thinkers T. Adorno, M. Heidegger, W. Dilthey, F. Engels, J. Hippolytus, A. Camus,D. Lukacs, K. Marx, G. Marcuse, R. Norman, K. Fischer, E. Fromm, J. Habermas, K. Jaspers and others.Among the famous Russian philosophers Hegel's works were dedicated to V. Asmus, S. Bulgakov, M. Berdyaev, A. Guliga,A. Dvortsov, I. Ilyin, O. Losev, D. Kerimov, A. Piontkovsky, V. Nersesyants, T. Oiserman, S. Frank, G. Shpet and others.Among domestic scientists, P. Kopkin, S. Krymsky, M. Popovych, D. Chyzhevsky, V. Shinkaruk, and others madea significant contribution to the study of Hegel's work.It should be noted that among all the above-cited scholars, A. Guliga's book Hegel is of the greatest interest, inwhich the author reveals the life and work of the thinker in a vivid journalistic form. It is worth paying attentionto the work of the famous German scientist K. Fischer, who in his philosophical and historical works most deeplyand comprehensively revealed the role and place of Hegel in world science and culture.It has been established that the German philosopher's work was significantly influenced not only by his in-depthstudy of the works of prominent thinkers of antiquity, the Middle Ages and modern times, but also by the helpand friendly support of his friends and admirers and family. ; З плином часу постать великого німецького мислителя Г.В.Ф. Гегеля все більше й більше привертає увагу нау-ковців різних галузей знань. Велику спадщину Гегель залишив не тільки у філософії, але й у політології, праві,соціології, етиці, естетиці, релігієзнавстві.У статті здійснено спробу розглянути деякі аспекти біографії мислителя, акцентується на його взаємовідно-синах і комунікації із соціальним оточенням. Значний інтерес має приватне життя філософа, його взаємозв'язкиз рідними, близькими, друзями, товаришами й учнями. У роботі розглядається їх вплив на формування характе-ру, поведінки, а також творчість Гегеля, оцінюється його діяльність як вченого, керівника й педагога.У дослідженні акцентовано на формуванні «Гегелівської школи» й продовженні його учнями ідей вчителя.Різні аспекти життя та творчості Гегеля були в центрі уваги багатьох відомих вчених, діячів науки й культури,серед яких західноєвропейські мислителі Т. Адорно, М. Гайдеггер, В. Дільтей, Ф. Енгельс, Ж. Іпполіт, А. Камю,Д. Лукач, К. Маркс, Г. Маркузе, Р. Норман, К. Фішер, Е. Фромм, Ю. Хабермас, К. Ясперс та інші.Серед відомих російських філософів творчості Гегеля присвятили свої праці В. Асмус, С. Булгаков, М. Бердяєв,А. Гулига, А. Дворцов, І. Ільїн, О. Лосєв, Д. Керимов, А. Піонтковський, В. Нерсесянц, Т. Ойзерман, С. Франк,Г. Шпет та інші.Серед вітчизняних науковців значний внесок у вивчення творчості Гегеля здійснили П. Копнін, С. Кримський,М. Попович, Д. Чижевський, В. Шинкарук та інші.Зазначимо, що серед всіх вищецитованих вчених найбільший інтерес має книга А. Гулиги «Гегель», в якійавтор в яскравій публіцистичній формі розкриває життя та творчість мислителя. Варто звернути увагу на твор-чість відомого німецького вченого К. Фішера, який у своїх філософсько-історичних творах найглибше й усебічнорозкрив роль і місце Гегеля у світовій науці й культурі.Установлено, що на творчість німецького філософа значний позитивний вплив мало не тільки глибоке вивчен-ня ним творів видатних мислителів Античності, Середньовіччя, Нової доби й сучасності, але й допомога й дружняпідтримка його друзів і шанувальників, а також сім'я.

The procedural instrument for the implementation of the constitutional human right to judicial protection is not only the right to go to court but also the right to review a court decision Review of a court decision in exceptional circumstances is the least researched concept in the science of civil procedural law. In practice the application of court decision review in exceptional circumstances is also isolated. This is explained by ambiguous approach of the courts to the provisions understanding of Part 3 of Art. 423 Code of Civil Procedure of Ukraine and accordingly the unequal application of this rule in practice This caution is a consequence of the fact that in fact the grounds for review of the court decision in exceptional circumstances, which are defined by the legislator in Part 3 of Art. 423 423 Code of Civil Procedure of Ukraine are not as simple and clear as they seem at first glance. This justifies the relevance of the selected topic for research its purpose and objectives: to study the legal grounds for reviewing a court decision on exceptional circumstances, the practice of their application in courts, to form their own definition of "exceptional circumstances". Based on the results, it has been established that it has been approved by clause 1, h. 3, Art. 423 Code of Civil Procedure of Ukraine exceptional circumstances are circumstances that at the time of the decision in the case are not under the control of either the court or the parties to the case and they, in the normal course of the trial, can not reasonably prevent the application of the law (another legal act or their separate provision), which is further recognized by the Constitutional Court of Ukraine as unconstitutional (constitutional). On the grounds p. 2 h. 3 art. 423 of the Code of Civil Procedure of Ukraine Exceptional are circumstances that include changes in conditions that occur both within Ukraine and abroad and have a significant impact on the decisions of national courts, which have entered into force, primarily because the interpretation of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms is the competence of the European Court of Human Rights, which, taking into account the rule of law in its decisions constantly develops, supplements. Acceptance by the court for consideration of the application for review of the court decision in exceptional circumstances on the grounds of paragraph 3 part 3 of Art. 423 of the Code of Civil Procedure of Ukraine means that previously judicial protection was not available to the app ; Процесуальним інструментом утілення конституційного права людини на судовий захист є право не лише на звернення до суду, а й на перегляд судового рішення. Перегляд судового рішення за виключними обставинами є найменш дослідженим поняттям у науці цивільного процесуального права. На практиці застосування перегля ду судового рішення за виключними обставинами теж має поодинокий характер. Це пояснюється неоднозначним підходом судів до розуміння положень ч. 3 ст. 423 ЦПК України та, відповідно, неоднаковим застосуванням цієї норми на практиці. Ця обережність є наслідком того, що насправді підстави для перегляду судового рішення за виключними обставинами, визначені законодавцем у ч. 3 ст. 423 ЦПК України, не є такими простими та зрозумілими, як видається спершу. Цим обґрунтовується актуальність обраної теми для дослідження, її мета та завдання: дослідити правові підстави для перегляду судового рішення за виключними обставинами та практику їх застосування у судах, сформувати власне визначення поняття «виключні обставини». За результатами дослідження встановлено, що з підстав п. 1 ч. 3 ст. 423 ЦПК України виключні обставини – це обставини, які на момент постановлення рішення в справі не підконтрольні ні суду, ні учасникам справи і які (за звичайного перебігу судового процесу) не можуть обґрунтовано запобігти застосуванню норми закону (іншого правового акта чи їх окремого положення), яка в подальшому визнана Конституційним Судом України неконсти туційною (конституційною). Із підстав п. 2 ч. 3 ст. 423 ЦПК України, виключними є обставини, які включають зміну умов, які відбуваються як у середині України, так і за її межами, і суттєво впливають на судові рішення національних судів, які набули законної сили тому, що тлумачення положень Конвенції про захист прав люди ни й основоположних свобод є компетенцією Європейського суду з прав людини, який з урахуванням принципу верховенства права у своїх рішеннях постійно розвиває, доповнює, уточнює практику її застосування. Прийняття судом до розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав п. 3 ч. 3 ст. 423 ЦПК України означає, що попередньо судовий захист узагалі був не доступним заявнику.

Abstract. The article is devoted to analysis of the effectiveness of the main procedural legal and financial (banking) mechanisms designed to ensure the protection of property rights' immunity. The legally regulated procedures of such protection are analyzed on platforms — both procedural and legal as well as financial and economic. There is no doubt that only in a state where the immunity of property is declared and guaranteed to the person can be provided the development of economic, intellectual, socially oriented activities. The effect of the principle of immunity of property rights is not absolute, but its restrictions are possible only on the grounds and in the manner prescribed by law. The topicality of the inviolability of property rights is due to the role of law as a platform for citizens' property independence and their participation in the processes of social reproduction. The guarantee of property independence is the right of ownership of property and non-property rights, which is realized by giving a person the right to freely, unimpededly, and fully exercise the rights of the owner of personal property. The compliance of the inviolability of property rights during criminal proceedings is not properly ensured in the current CPC (The Criminal Procedure Code) of Ukraine; in particular, the movement of confiscated property is not regulated, which questions the novelty of inviolability. To improve the procedure for the protection of property rights, this is necessary to regulate at the legislative level the mechanism of protection and restoration of property rights of persons victimized by criminal offenses. The etymology of «inviolability» guarantees by law the protection of the status of the person from any encroachment. Inviolability in the economic and legal context is mainly understood as a person's legal status, which is an unalterable guarantee against unauthorized restrictions by the state institutions — law enforcement, financial, court, and individuals and legal entities. An attempt is made to accumulate most of the latest achievements (both legislative, theoretically investigative and applied) on the issues of legal regulation of the studied financial and legal relations, based on which scientific views are substantiated, and proposals are developed to improve regulations in this area. The main vectors of economic and legal mechanisms for the protection of the inviolability of property rights, which would correlate with generally accepted European and world standards, have been identified. Keywords: the inviolability of property rights, property rights, principles of proceedings, judicial protection, seizure of property, financial guarantee, financial risks. JEL Classification G28; К14 Formulas: 0; fig.: 0; tabl.: 0; bibl.: 12. ; Анотація. Присвячено аналізові дієвості основних процесуальних правових і фінансових (банківських) механізмів, які покликані забезпечити протекцію недоторканності права власності. Проаналізовано законодавчо регламентовані процедури такого захисту на платформах як процесуальних правових, так і фінансово-економічних. Беззаперечним є положення про те, що тільки в державі, де недоторканність власності не тільки декларується, а й гарантована особі, можуть бути забезпечені вільний розвиток економічної, інтелектуальної, соціально орієнтованої діяльності. Дія засади недоторканності права власності не є абсолютною, однак її обмеження можливі лише на підставах і в порядку, передбачених законом. Актуальність питання недоторканності права власності обумовлено роллю права як платформи майнової незалежності громадян та їхньої участі у процесах суспільного відтворення. Гарантією майнової незалежності виступає право власності особи на майнові і немайнові права, яке реалізується шляхом надання особі права вільно, безперешкодно та в повному обсязі реалізувати правомочності власника щодо особистого майна. Дотримання недоторканності права власності під час кримінального процесу в чинному КПК України не забезпечено належним чином, зокрема не регламентовано рух вилученого майна, що ставить під сумнів новелу недоторканності. Для удосконалення порядку захисту майнових прав потрібно на законодавчому рівні регламентувати механізм захисту і відновлення майнових прав осіб, потерпілих від кримінальних правопорушень. Етимологія «недоторканність» полягає у гарантуванні законом охорони статусу особи від будь-яких посягань. Під недоторканністю в економіко-правовому контексті переважно розуміють такий правовий статус особи, який є безальтернативною гарантією від несанкціонованих законом обмежень як з боку держави інституцій – правоохоронних, фінансових, суду, так і окремих фізичних та юридичних осіб. Зроблено спробу акумулювати більшість новітніх здобутків (як законодавчих, теоретико-дослідницьких, так і прикладних) щодо прοблематики правового регулювання досліджуваних фінансово-правових відносин, на основі чого обґрунтовано наукові бачення і розроблено пропозиції щодо вдосконалення регламентації в цій сфері. Визначено основні вектори економіко-правових механізмів захисту недоторканності права власності, які б корелювалися із загальноприйнятими європейськими і світовими стандартами. Ключові слова: недоторканність права власності, майнові права, засади провадження, судовий захист, арешт майна, фінансова гарантія, фінансові ризики. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 0; бібл.: 12.

The article considers some issues of interpretation of the right to privacy in the practice of the ECtHR and its impact on the criminal law of Ukraine. Numerous violations of the articles of the Convention require systematic response of the state and appropriate changes in both legislation and changes in law enforcement practices. The violations relate in particular to problems of interpretation of the provisions of the Convention. Provisions of Art. 8 of the Convention are related to other provisions of the Convention and the development of the case law of the European Court of Human Rights on certain issues. It is noted that the Convention is dynamic, it changes under the influence of society, its provisions change in the process of development and acquire new meanings. In particular, the ECtHR recognizes a violation of Art. 8 (right to respect for private life) in those contexts in which he has not previously recognized. In particular, interpretation of Art. 8 of the Convention in the context of the right to environmental safety in case significant harm to the persons health (cases Dubetska and others v. Ukraine, Grymkivska v. Ukraine), the right to beg in the context of the right to freedom of expression (Lakatush v. Switzerland). It is established that the development of these provisions requires analysis and consideration in the development of a new Criminal Code. At the same time, care must be taken to maintain a balance between freedoms and human rights and the security of society and the state. It is important that the rights enshrined in the Convention remain fundamental and do not go beyond the interests and needs of the individual. In addition, it is also necessary to take into account the national characteristics of the state. ; В статье рассматривается отдельные вопросы толкования права на уважение частной жизни в практике ЕСПЧ и ее влияние на уголовное право Украины в контексте реформирования. Многочисленные нарушения статей Конвенции требуют системного реагирования государства и соответствующих изменений как в законодательство, так и изменений практики правоприменения. Нарушения, в частности, связанные с проблемами толкования положений Конвенции. Положения ст. 8 Конвенции связанные с положениями Конвенции и развитием практики ЕСПЧ по определенным вопросам. Отмечено, что Конвенция динамична, она меняется под влиянием развития общества, его положения видоизменяются в процессе развития и приобретают новые смыслы. В частности ЕСПЧ признает нарушение ст. 8 (права на уважение частной жизни) в тех контекстах, в которых ранее не признавал. В частности, это касается толкования ст. 8 Конвенции в контексте права на экологическую безопасность при причинении значительного вреда здоровью конкретному человеку (дела «Дубецкая и другие против Украины», «Гримковская против Украины», «Морено Гомес против Испании») , права на попрошайничество (на «бедность») в контексте возможности обращения к людям со своим горем и привлечения внимания к своей ситуации (Лакатуш против Швейцарии). Установлено, что развитие указанных положений требует анализа и учета при разработке нового УК. Вместе с тем, здесь необходимо быть осторожными с соблюдением баланса между свободами и правами человека и безопасностью общества и государства. Кроме того, необходимо также учитывать национальные особенности страны. ; Розглянуто окремі питання тлумачення права на повагу до приватного життя в практиці ЄСПЛ та її вплив на кримінальне право України в контексті реформування. Численні порушення статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. вимагають системного реагування держави та відповідних змін як у законодавство, так і змін практики правозастосування. Порушення, зокрема, пов'язані із проблемами тлумачення положень Конвенції. Положення ст. 8 Конвенції пов'язані з іншими її положеннями та розвитком практики ЄСПЛ щодо певних питань. Зазначено, що Конвенція динамічна, вона змінюється під впливом розвитку суспільства, її положення видозмінюються в процесі розвитку та набувають нових сенсів. Зокрема ЄСПЛ визнає порушення ст. 8 (права на повагу до приватного життя) у тих контекстах, в яких раніше не визнавав. Зокрема, це стосується тлумачення ст. 8 Конвенції в контексті права на екологічну безпеку за умови спричинення значної шкоди здоров'ю конкретній людині (справи «Дубецька та інші проти України», «Гримківська проти України», «Хаттон та інші проти Сполученого Королівства», «Морено Гомез проти Іспанії»), права на жебрацтво (на «бідність») в контексті права на висловлення, на можливість звернення до людей із своїм горем та привернення уваги до такої ситуації (Лакатуш проти Швейцарії). Встановлено, що розвиток зазначених положень потребує аналізу та врахування при розробці нового КК. Разом з тим, тут необхідно бути обережними із додержанням балансу між свободами та правами людини та безпекою суспільства та держави. Важливо, щоб права, передбачені в Конвенції залишались фундаментальними та не переходили в інтереси та потреби людини, які значно ширші. Крім того, необхідно також враховувати національні особливості держави.

Modern reality needs to be put into practice, asserted as a program of practical activity by newly developed theoretically approaches, among which the archetypal approach seems to be one of the most promising, since it takes into account the real motives of the actors as subjects. The features of the archetypal approach to activities in certain spheres of social practice from the point of view of realization in everyday life, and not only in theory, are highlighted in the article. Thus, examples of the application of the archetypal approach in marketing practice, in particular branding, in pedagogical practice and in the practice of political diplomacy, are considered. The importance of taking into account the archetypal tendency of the objects of influence in these spheres and the construction of an adequate scheme of activity, including on these principles, is emphasized. An extensive list of individual archetypal classifications is given, archetypes and roles differentiated. The model of the twelve archetypes of M. Mark and KS Pearson was used as a methodological base, among which the types "Simple", "Glorious Small", "Careful", "Creator", "Sage", "Seeker", "Rebel", "Clown", "Hero", "Mage", "Ruler". The difference between the content of the outlook of these archetypes is exemplified by their actual or potential legitimation in the practice of branding, pedagogy and diplomacy. The author uses Ukrainian realities, in particular, conducts an archetypal analysis of diplomatic negotiations between the leadership of Russia and the heads of European states over the end of the war in eastern Ukraine. We propose our own assessment of the reasons for the ineffectiveness of such negotiations in terms of archetypal approach. An overview of the achievements of modern Ukrainian scientists in the direction of legitimizing the archetypal approach in different spheres of practice is given. ; Современная реальность требует имплементации в практику, утверждения как программы практической деятельности новых теоретических подходов, среди которых архетипический подход представляется одним из наиболее перспективных, поскольку учитывает реальные мотивы деятелей как субъектов. В статье освещены особенности архетипического подхода к деятельности в отдельных сферах общественной жизни с точки зрения реализации в повседневной практике, а не только в теории. Рассматриваются примеры применения архетипического подхода в практике маркетинга, в частности, брендинга, в педагогической практике и практике политической дипломатии. Отмечается важность учтения архетипической склонности объектов воздействия в данных сферах и построения адекватной им схемы деятельности в том числе на этих принципах. Приводится развернутый перечень отдельных архетипических классификаций, дифференцируются архетипы и роли. В качестве методологической базы использована модель двенадцати архетипов М. Марк и К. С. Пирсон, среди которых акцентированы типы «Простодушный», «Славный малый», «Заботливый», «Создатель», «Мудрец», «Искатель», «Бунтарь», «Шут», «Герой», «Маг», «Правитель». Определена разница между содержанием мировоззрения этих архетипов на примере их актуальной или потенциальной легитимации в практике брендинга, педагогики и дипломатии. Автор обращается к украинским реалиям, в частности, проводит архетипический анализ дипломатических переговоров между руководством России и глав европейских государств по поводу прекращения войны на востоке Украины. Предложена собственная оценка причин неэффективности таких переговоров с точки зрения архетипического подхода. Приведен обзор исследований современных украинских ученых в плане легитимации архетипического подхода в различных сферах практики. ; Сучасна реальність потребує імплементації у практику, ствердження як програми практичної діяльності нових розроблених теоретично підходів, серед яких архетиповий підхід видається одним із найбільш перспективних, оскільки враховує реальні мотиви діячів як суб'єктів. У статті висвітлено особливості архетипового підходу до діяльності в окремих сферах суспільної практики з точки зору реалізації в повсякденному житті, а не лише в теорії. Розглядаються приклади застосування архетипового підходу в практиці маркетингу, зокрема, брендингу, у педагогічній практиці та практиці політичної дипломатії. Наголошується на важливості врахування архетипової схильності об'єктів впливу в цих сферах та побудови адекватної їм схеми діяльності в тому числі на цих засадах. Наводиться розгорнутий перелік окремих архетипових класифікацій, диференціюються архетипи та ролі. В якості методологічної бази використано модель дванадцяти архетипів М. Марк и К. С. Пірсон, серед яких акцентовано типи «Простодушний», «Славний малий», «Дбайливий», «Творець», «Мудрець», «Шукач», «Бунтар», «Блазень», «Герой», «Маг», «Правитель». Окреслено різницю між змістом світогляду цих архетипів на прикладі їх актуальної або потенційної легітимації у практиці брендингу, педагогіки та дипломатії. Автор звертається до українських реалій, зокрема, проводить архетиповий аналіз дипломатичних переговорів між керівництвом Росії та глав європейських держав з приводу припинення війни на сході України. Запропоновано власну оцінку причин неефективності таких переговорів з точки зору архетипового підходу. Наведено огляд доробків сучасних українських учених у напрямку легітимації архетипового підходу в різних сферах практики.

Th e issue of the protection of national minorities is regulated by acts of international law, frequently arising from international agreements that have been concluded to end armed conflicts or to regulate directly their consequences. Peace treaties concluded between states are governed by the rules set out in the Vienna Convention on the Law of Treaties. More and more peace agreements are, however, concluded by non-state actors. As indicated in Article 3 of the Convention, it cannot be excluded that these too would be international agreements, having eff ects in the sphere of international law. Such acts are concluded, inter alia, by insurgents or belligerents. In some cases, agreements ending noninternational armed confl icts are concluded by domestic entities that are not subjects of international law. Such acts may reflect solutions that have been adopted as standards in international practice and in the provisions of international law. These do not necessarily have to be legally binding standards. They can also be framework solutions, including measures relating to the protection of national minorities, which are formulated and off ered as proposals for specific regulations. ; Vita Czepek: v.czepek@wpia.uw.edu.pl ; Elżbieta Karska: e.karska@uksw.edu.pl ; Vita Czepek - is an Assistant Professor at the Department of Public International Law, Faculty of Law and Administration, University of Warsaw, Poland. ; Elżbieta Karska - is an Associate Professor and head of the Department of Human Rights Protection and International Humanitarian Law, Faculty of Law and Administration, Cardinal Stefan Wyszyński University in Warsaw, Poland. ; Vita Czepek - University of Warsaw, Poland ; Elżbieta Karska - Cardinal Stefan Wyszynski University, Poland ; Apuuli K.P., Th e Arusha Peace and Reconciliation Agreement (2000) and the Current Political Crisis in Burundi, "Insight on Africa" 2017, vol. 10, no. 1. ; Bell C., On the Law of Peace. Peace Agreements and the Lex Pacificatoria, Oxford 2008. ; Bell C., Peace Agreements: Their Nature and Legal Status, "American Journal of International Law" 2008, vol. 100, no. 2. ; Bugajski D., Traktaty pokoju, (in:) B. Hołyst, R. Hauser (eds.), Wielka encyklopedia prawa, J. Symonides, D. Pyć (eds.), Prawo międzynarodowe publiczne, vol. IV, Warsaw 2014. ; Cassese A., Political Self-Determination: Old Concepts and New Developments, (in:) A. Cassese (ed.), UN Law: Fundamental Rights, Two Topics in International Law, Alphen aan den Rijn 1979. ; Chamier-Cieminski P. von, A Look at the Evolution of the Right to Self-determination in International Law, "Białostockie Studia Prawnicze" 2012, vol. 25, no. 3. ; Fontana G., Kartsonaki A., Neudorfer N.S., Walsh D., Wolff S., Yakinthou C., Th e Dataset of Political Agreements in Internal Conflicts (PAIC), "Conflict Management and Peace Science" 2021, vol. 38, no. 3. ; Góralczyk W., Sawicki S., Prawo międzynarodowe publiczne w zarysie, 16th ed., Warsaw 2015. ; Ike D., Ethnic Groups and the Right to Self-Determination, "Nigerian Law Journal" 2018, vol. 21, no. 2. ; Janusz G., Ochrona praw mniejszości narodowych w Europie, Lublin 2011. ; Kamiński T., Karski K., Effective Application of the Rule on Fundamental Change of Circumstances to Treaties Contravening the 1997 Polish Constitution, "International Community Law Review" 2015, vol. 17, no. 1. ; Kamiński T., Karski K., Treaty-making capacity of components of federal states from the perspective of the works of the UN International Law Commission, "Polish Review of International and European Law" 2016, vol. 5, no. 2. ; Karski K., Osoba prawna prawa wewnętrznego jako podmiot prawa międzynarodowego, Warsaw 2009. ; Karski K., The International Legal Status of the Sovereign Military Hospitaller Order of St. John of Jerusalem of Rhodes and of Malta, "International Community Law Review" 2021, vol. 14, no. 1. ; Karski K., Zasięg podmiotowy Konwencji wiedeńskiej o prawie traktatów, (in:) Z. Galicki, T. Kamiński, K. Myszona-Kostrzewa (eds.), 40 lat minęło: Praktyka i perspektywy Konwencji wiedeńskiej o prawie traktatów, Warsaw 2009 ; Marolov D., Understanding the Ohrid Framework Agreement, (in:) S.P. Ramet, O. Listhaug, A. Simkus (eds.) Civic and Uncivic Values in Macedonia, London 2013. ; Perkowski M., Koncepcja 'non-state actors' a umiędzynarodowienie regionów, "Białostockie Studia Prawnicze" 2012, vol. 2. ; Rybicki R., Porozumienia pokojowe po 1945 roku z perspektywy prawa międzynarodowego, Warsaw 2019, unpublished doctoral dissertation. ; Seymour M., Internal self-determination and secession, January 2013, https://www.researchgate.net/publication/292030160_Internal_self-determination_and_secession. ; Tahvanainen A., Th e Treaty-Making Capacity of Indigenous Peoples, "International Journal on Minority and Group Rights" 2005, vol. 12, no. 4. ; Vandeginste S., Burundi's crisis and the Arusha Peace and Reconciliation Agreement: which way forward?, Analysis and Policy Brief No. 17, December 2015. ; Vinjamuri L., Boesenecker A., Accountability and Peace Agreements: Mapping Trends from 1980 to 2006, Geneva 2007. ; 26 ; 5 ; 75 ; 89

[spa] Este estudio nace de la preocupación feminista por la violencia de género, la pobreza y las asimetrías de presión política sobre las sociedades. La relación entre Arte y sociedad es un hecho que impregna la realidad artística contemporánea con especial vindicación en el feminismo, que ha ido señalando otros valores éticos diferenciales, un ejemplo de ello sería: la solidaridad, como motor de cambio en su objetivo de denuncia y reparación. Esta investigación comenzó con la creencia de que el arte puede hacer algo por la sociedad y con la preocupación de que el arte no puede hacer nada. La pregunta de "¿El arte nos salva de algo?" conduce a un largo recuestionamiento cuyas respuestas se hilvanan a partir de propuestas y producciones que crearon y produjeron debates sobre el feminismo, en el contexto coreano y europeo. En consecuencia, los trabajos de esta investi- gación se concentran en qué tipo de actitud y posición particular tuvieron y tienen las/os artistas. Para ello se presentan una serie de ejemplos en los que el proceso artístico se convierte en el resultado en una obra de arte, al demostrar la propia política que el artista desarrolla como trabajador del arte, en lugar de dar prioridad a una actitud política ideológica para la producción de la obra. En otras palabras, examinamos que la política de las/os artistas no es la única que puede hacer arte, y esta observación supone que ofrece y da la libertad de ampliar el concepto de identidad de un artista y de cómo ser artista hoy. Al mismo tiempo, se refiere al proceso de mostrar y repensar los limites en el arte, específicamente el límite entre el arte como praxis y el rol de las/os artistas en la sociedad en la que vivimos. En conclusión, el estudio de "Betweenness" es una reflexión del papel político que tienen las/os artistas desde perspectivas no solo feministas sino femeninas. El discurso está estructurado por seis obras que crean interrogantes y abren un debate sobre el feminismo entre ellas y fuera de ellas, y nos permiten pensar sobre como la política de la vida se convierte en arte. ; [eng] This study was born out of feminist concern about gender-based violence, poverty and asymmetries of political pressure on societies. The relationship between art and society is a fact that permeates contemporary artistic reality, with special vindication in feminism, which has been pointing out other differential ethical values, an example of which would be: solidarity, as a motor of change in its objective of denouncing and repairing. This investigation began with the belief that art can do something for society and with the concern that art can do nothing. The question of "Does art save us from anything" leads to a long reexamination whose answers are threaded through proposals and productions that created debates on feminism, both in the Korean and European context. Consequently, this study concentrates on what kind of attitude and particular position the artists had and have. To this end, a series of examples are presented in which the artistic process becomes the result of a work of art by demonstrating the very politics that the artist develops as an art worker, instead of giving priority to a political ideological attitude for the production of the work. In other words, we examine that the politics of artists is not the only one that can make art, and this observation assumes that it offers the freedom to broaden the concept of an artist's identity and how to be an artist today. At the same time, it refers to the process of showing and rethinking the boundaries in art, specifically the boundary between art as practice and the role of artists in the society we live in. In conclusion, the study of "Betweenness" is a reflection on the political role of artists from not only feminist but also female perspectives. The discourse is structured by six works that create questions and open a debate about feminism among themselves and outside of them, and allow us to think about how the politics of life becomes art.

Abstract : How can the human and organizational factor be understood, through the law, in such a way as to best preserve the health and safety of workers? This questioning is a continuation of the societal upheavals that have taken place in recent decades relating to industrial and digital transformations, the ensuing metamorphosis of the world of work, and the emergence of capitalism and globalization. These changes have contributed to a change in the societal perception of the individual and were followed by declarations enshrining a core of human rights. Thus emerges the question of the human being at work and the stakes that this implies in view of the evolution of occupational risks and mental suffering, the diversity of legal work regimes, the consequences of globalization on French and European workers and the social dimension of work. In this context, it is appropriate to ask ourselves what place we wish to give to the human element in work, today. How is the worker defined, thought, perceived? How is he protected, sanctioned, constrained? What are his rights, their extent and their limits? Through this work, we will attempt to consider these issues through legal discipline and from the perspective of the human and organizational factor, in order to consider, more specifically, their consequences in terms of occupational risks on the health and safety of workers. Indeed, given the social and political dimension of these issues, the law constitutes a relevant and adapted tool, capable of grasping not only what is but also what should be. Consequently, we will attempt to bring elements of legal answers to these questions by considering them in the light of the concept of human and organizational factor. This approach requires us to think about work and professional risks on the basis of all the elements that influence human performance. To this end, we will first seek how positive law already apprehends, more or less subtly, the human and organizational factor. In order to be able to propose, in a second step, a legal approach to this concept based on an appropriation of existing tools and the implementation of a systemic and human framework. ; Résumé : Comment appréhender, par le droit, le facteur humain et organisationnel de manière à préserver au mieux la santé et la sécurité des travailleurs ? Cette interrogation s'inscrit dans le prolongement des bouleversements sociétaux survenus ces dernières décennies relatifs aux transformations industrielles et numériques, à la métamorphose du monde du travail qui s'en est suivie et à l'apparition du capitalisme et de la mondialisation. Ces changements ont contribué à faire évoluer la perception sociétale de l'individu et se sont accompagnés de déclarations consacrant un socle de droits de l'Homme. Emerge ainsi la question de l'humain au travail et les enjeux que cela implique au regard de l'évolution des risques professionnels et de la souffrance mentale, de la diversité des régimes juridiques de travail, des conséquences de la mondialisation sur les travailleurs français et européens et de la dimension sociale du travail. Dans ce contexte, il convient de se demander quelle place souhaitons-nous, aujourd'hui, donner à l'humain dans le travail. Comment le travailleur est-il défini, pensé, perçu ? Comment est-il protégé, sanctionné, contraint ? Quelles sont ses droits, leur étendue et leurs limites ? Par ces travaux nous nous attacherons à envisager ces problématiques au moyen de la discipline juridique et sous l'angle du facteur humain et organisationnel, afin de considérer, plus spécifiquement, leurs conséquences en matière de risques professionnels sur la santé et la sécurité des travailleurs. En effet, compte tenu de la dimension sociale et politique de ces questionnements, le droit constitue un outil pertinent et adapté, apte à appréhender non seulement ce qui est mais, également, ce qui devrait être. Dès lors, nous nous attacherons à apporter des éléments de réponse juridique à ces questionnements en les envisageant à l'aune du concept de facteur humain et organisationnel. Cette approche nécessite de penser le travail et les risques professionnels en se fondant sur l'ensemble des éléments qui influencent la performance humaine. A cette fin, nous rechercherons, dans un premier temps, comment le droit positif appréhende déjà, plus ou moins subtilement, le facteur humain et organisationnel. De manière à pouvoir proposer, dans un second temps, une approche juridique de ce concept fondée sur une appropriation des outils existants et la mise en œuvre d'un cadre systémique et humain.