The article analyzes the development between the Ukrainian, Russian and Belorussian Soviet Republics on the questions of settlement of ethnic and administrative borders in 1920th. Economic, political and social reasons of solution of this problem are detected. Little-known pages of the history of formation of external borders of Ukraine and consequences of these transformations are elucidated. ; В статье исследуется развитие взаимоотношений между УССР, РСФСР и БССР по вопросам урегулирования этнических и административных границ в середине 1920-х гг. ХХ ст. Выявлены экономические, политические и социальные причины решения этой проблемы, освещаются малоизвестные страницы истории формирования внешних границ Украины и последствия этих преобразований. ; У статті досліджується процес перерозподілу земель на півночі і південному сході сучасної України у середині 20-х рр. XX ст. з сусідніми радянськими республіками, формування II державного кордону. У результаті аналізу основних груп джерел колективного походження з історії україно-російських та україно-білоруських відносин даного періоду виділено їхні характерні етапи та особливості, визначені основні фактори адміністративного, економічного та етнографічного характеру, завдяки яким владі вдалося провести виправлення кордонів шляхом взаємної передачі окремих територій на кордонах УССР, РСФРР та БСРР. Разом з тим, виявлені основні недоліки і протиріччя у вирішення питання прикордонних територій сусідніх республік.
Since the beginning of the process of decentralization of power and governance in the format of thepublic model in Ukraine, the main attention of government bodies and the scientific community is focused onrethinking the essence of public administration and the role of united territorial communities (UTC) in the territorial organization of public authority and in the reform of administrative territorial structure of the country.The article presents a new look at the system of public administration in Ukraine, defines its structure, describes the characteristics of subjects and objects of public administration, sources are specified as well asspheres of distribution of power and administrative powers of individuals, territorial communities, public organizations, business structures, state and local authorities. The tasks related to disclosure of the communitydimension of public administration, justification of the tendency of moving the center of gravity of powersfrom state bodies to institutions of self-government; process of creating an UTC in Ukraine as a whole and inits regions; disclosure the impact of these communities on the future administrative and territorial structure ofthe country, were formulated and solved.To achieve the goals of the study, a systematic approach to the analysis of the current state of publicadministration, the concept of spatial organization of society in characterizing the process of decentralizationof power and governance in the format of the community model were used. The main results and conclusions of the study are based on the application of statistical methods, methods of comparison, expert,SWOT-analysis, deduction and induction, synthesis and analysis. The scientific novelty and practical significance of the conducted research lies in the development of conceptual foundations of the modern systemof public administration, taking into account social importance of the reform of decentralization of power and governance, extension of the power of the UTC, which go beyond the traditional community as a selfgoverning unit. ; С началом в Украине процесса децентрализации власти и управления в формате общинноймодели основное внимание как органов государственного управления, так и научного сообщества ак центируется на переосмыслении сущности публичного управления и роли объединенных территори-альных общин (ОТО) в территориальной организации публичной власти и в реформировании адми-нистративно-территориального устройства страны. В статье представлен новый взгляд на системупубличного управления в Украине, определена ее структура, дана характеристика субъектов и объек-тов публичного управления, указаны источники и сферы распространения властно-управленческихполномочий отдельного индивида, территориальных общин, общественных организаций, бизнес-структур, органов государственной власти и органов местного самоуправления. Сформулированы ирешены задачи, связанные с раскрытием общинного измерения публичного управления; обосновани-ем тенденции перемещения центра тяжести властных полномочий от органов государственной вла-сти к институтам самоуправления; процессом создания ОТО в Украине в целом и в ее регионах; рас-крытием влияния этих общин на будущее административно-территориальное устройство страны.Для достижения целей исследования использованы системный подход для анализа совре-менного состояния публичного управления, концепция пространственной организации общества прихарактеристике процесса децентрализации власти и управления в формате общинной модели. Ос-новные результаты и выводы исследования основываются на применении статистических методов,методов сравнения, экспертного, SWOT-анализа, дедукции и индукции, синтеза и анализа. Научнаяновизна и практическое значение проведенного исследования состоит в разработке концептуальныхоснов современной системы публичного управления, раскрытии общественной важности реформыдецентрализации власти и управления, расширении властных полномочий ОТО, которые выходят зарамки традиционной громады как самоуправляющейся единицы. ; У статті обґрунтовано новий підхід до системи публічного управління в Україні, визначено їїструктуру, характеристику суб'єктів публічного управління, вказано джерело та сферу розповсюджен-ня їх владно-управлінських повноважень. Доведено зростаюче значення об'єднаних територіальнихгромад (ОТГ) в управлінні суспільними справами, висвітлено тенденцію переміщенняцентру тяжіння владних повноважень від органів державної влади до інститутів самоврядування.Сформульовано мету дослідження, яка полягає у визначенні сутності громадівського виміру публічно-го управління в умовах децентралізації влади і управління та у виявленні ключової ролі в цьому про-цесі ОТГ. Для її досягнення використано системний підхід, сукупність загальнонаукових та спеціаль-них методів. Наукове та практичне значення дослідження випливає з обґрунтування концептуальнихзасад сучасної системи публічного управління, яка враховує суспільне призначення реформи децент-ралізації влади та управління, розширення владних повноважень ОТГ, їх вплив на майбутній адмініст-ративно-територіальний устрій країни.
Держави є основними суб'єктами міжнародного права і ключовими акторами міжнародних взаємодій, визначають основні вектори розвитку міжнародного права та здійснюють вплив (прямий та опосередкований) на всі тенденції міжнародного життя. Сьогодні у позитивному міжнародному праві відсутнє універсальне загальноприйняте визначення поняття держави. Метою статті є аналіз підходів до визначення поняття держави як суб'єкта міжнародного публічного права, а також окреслення визначення поняття держави відповідно до чинного міжнародного права та міжнародно-правової практики.У статті аналізуються основні характеристики держави і критерії (елементи) держави як суб'єкта міжнародного публічного права відповідно до чинного міжнародного права, міжнародно-правової практики та сучасних доктринальних вчень.Зроблено висновки, що держава – це суб'єкт міжнародного публічного права, що становить собою політико-правове територіальне утворення, яке відповідає наступним критеріям: має постійне населення, визначену територію, публічні органи державної влади, здатність самостійно вступати у міжнародні публічно-правові відносини. За умови присутності вказаних чотирьох критеріїв (елементів) держави наявність суверенітету держави презюмується.Зроблено також висновки, що держава як суб'єкт міжнародного публічного права має здатність створювати норми міжнародного права; набувати прав та обов'язків за такими нормами, реалізувати вказані норми; може брати участь у міжнародних публічно-правових відносинах; має здатність нести міжнародно-правову відповідальність. Суб'єктом міжнародного права виступає держава в цілому, а не її окремі адміністративно-територіальні одиниці, державні органи чи посадові особи. ; Государства являются основными субъектами международного права и ключевыми актерами международных взаимодействий, которые определяют основные векторы развития международного права и оказывают влияние (прямое и опосредованное) на все тенденции международной жизни. В положительном международном праве до сих пор отсутствует универсальное общепринятое определение понятия государства. Целью статьи является анализ подходов к определению понятия государства как субъекта международного публичного права, а также определение понятия государства в соответствии с действующим международным правом и международно-правовой практикой.В статье анализируются основные характеристики государства и критерии (элементы) государства как субъекта международного публичного права в соответствии с действующим международным правом, международно-правовой практикой и современными доктринальными учениями.Сделаны выводы, что государство – это субъект международного публичного права, представляющий собой политико-правовое территориальное образование, которое соответствует следующим критериям: имеет постоянное население, определенную территорию, публичные органы государственной власти, способность самостоятельно вступать в международные публично-правовые отношения. При условии присутствия указанных четырех критериев (элементов) государства наличие суверенитета государства презюмируется.Сделано также выводы, что государство как субъект международного публичного права имеет способность создавать нормы международного права; приобретать права и обязанности за такими нормами , реализовывать указанные нормы; может принимать участие в международных публично-правовых отношениях; имеет способность нести международно-правовую ответственность. Субъектом международного права выступает государство в целом, а не его отдельные административно-территориальные единицы, государственные органы или должностные лица. ; States are the main actors of international law and key actors in international affairs. States define the main vectors of the international law development and have an influence (direct and indirect) on all trends in international life. Currently there is no universal, generally accepted definition of state іn positive international law. The purpose of the article is to analyze the approaches to the definition of the state as a subject of international public law and to outline the definition of the state in accordance with applicable international law and international legal practice.The article analyzes the main characteristics of the state and the criteria (elements) of the state as a subject of public international law in accordance with applicable international law, international legal practice and modern international legal doctrine.It is concluded that the state is a subject of public international law, which is a political and legal territorial entity that meets the following criteria: has a permanent population, a defined territory, government, capacity to enter into international relations. Given the presence of these four criteria (elements) of the state, the state's sovereignty is presumed.It is also concluded that а state as a subject of public international law has the ability to create norms of international law; to acquire rights and obligations under such norms, to implement the specified norms; has the ability to participate in international public-legal relations; has the ability to bear international legal responsibility. The subject of international law is the state as a whole, and not its separate administrative-territorial units, state bodies or officials.
Держави є основними суб'єктами міжнародного права і ключовими акторами міжнародних взаємодій, визначають основні вектори розвитку міжнародного права та здійснюють вплив (прямий та опосередкований) на всі тенденції міжнародного життя. Сьогодні у позитивному міжнародному праві відсутнє універсальне загальноприйняте визначення поняття держави. Метою статті є аналіз підходів до визначення поняття держави як суб'єкта міжнародного публічного права, а також окреслення визначення поняття держави відповідно до чинного міжнародного права та міжнародно-правової практики.У статті аналізуються основні характеристики держави і критерії (елементи) держави як суб'єкта міжнародного публічного права відповідно до чинного міжнародного права, міжнародно-правової практики та сучасних доктринальних вчень.Зроблено висновки, що держава – це суб'єкт міжнародного публічного права, що становить собою політико-правове територіальне утворення, яке відповідає наступним критеріям: має постійне населення, визначену територію, публічні органи державної влади, здатність самостійно вступати у міжнародні публічно-правові відносини. За умови присутності вказаних чотирьох критеріїв (елементів) держави наявність суверенітету держави презюмується.Зроблено також висновки, що держава як суб'єкт міжнародного публічного права має здатність створювати норми міжнародного права; набувати прав та обов'язків за такими нормами, реалізувати вказані норми; може брати участь у міжнародних публічно-правових відносинах; має здатність нести міжнародно-правову відповідальність. Суб'єктом міжнародного права виступає держава в цілому, а не її окремі адміністративно-територіальні одиниці, державні органи чи посадові особи. ; Государства являются основными субъектами международного права и ключевыми актерами международных взаимодействий, которые определяют основные векторы развития международного права и оказывают влияние (прямое и опосредованное) на все тенденции международной жизни. В положительном международном праве до сих пор отсутствует универсальное общепринятое определение понятия государства. Целью статьи является анализ подходов к определению понятия государства как субъекта международного публичного права, а также определение понятия государства в соответствии с действующим международным правом и международно-правовой практикой.В статье анализируются основные характеристики государства и критерии (элементы) государства как субъекта международного публичного права в соответствии с действующим международным правом, международно-правовой практикой и современными доктринальными учениями.Сделаны выводы, что государство – это субъект международного публичного права, представляющий собой политико-правовое территориальное образование, которое соответствует следующим критериям: имеет постоянное население, определенную территорию, публичные органы государственной власти, способность самостоятельно вступать в международные публично-правовые отношения. При условии присутствия указанных четырех критериев (элементов) государства наличие суверенитета государства презюмируется.Сделано также выводы, что государство как субъект международного публичного права имеет способность создавать нормы международного права; приобретать права и обязанности за такими нормами , реализовывать указанные нормы; может принимать участие в международных публично-правовых отношениях; имеет способность нести международно-правовую ответственность. Субъектом международного права выступает государство в целом, а не его отдельные административно-территориальные единицы, государственные органы или должностные лица. ; States are the main actors of international law and key actors in international affairs. States define the main vectors of the international law development and have an influence (direct and indirect) on all trends in international life. Currently there is no universal, generally accepted definition of state іn positive international law. The purpose of the article is to analyze the approaches to the definition of the state as a subject of international public law and to outline the definition of the state in accordance with applicable international law and international legal practice.The article analyzes the main characteristics of the state and the criteria (elements) of the state as a subject of public international law in accordance with applicable international law, international legal practice and modern international legal doctrine.It is concluded that the state is a subject of public international law, which is a political and legal territorial entity that meets the following criteria: has a permanent population, a defined territory, government, capacity to enter into international relations. Given the presence of these four criteria (elements) of the state, the state's sovereignty is presumed.It is also concluded that а state as a subject of public international law has the ability to create norms of international law; to acquire rights and obligations under such norms, to implement the specified norms; has the ability to participate in international public-legal relations; has the ability to bear international legal responsibility. The subject of international law is the state as a whole, and not its separate administrative-territorial units, state bodies or officials.
States are the main actors of international law and key actors in international affairs. States define the main vectors of the international law development and have an influence (direct and indirect) on all trends in international life. Currently there is no universal, generally accepted definition of state іn positive international law. The purpose of the article is to analyze the approaches to the definition of the state as a subject of international public law and to outline the definition of the state in accordance with applicable international law and international legal practice.The article analyzes the main characteristics of the state and the criteria (elements) of the state as a subject of public international law in accordance with applicable international law, international legal practice and modern international legal doctrine.It is concluded that the state is a subject of public international law, which is a political and legal territorial entity that meets the following criteria: has a permanent population, a defined territory, government, capacity to enter into international relations. Given the presence of these four criteria (elements) of the state, the state's sovereignty is presumed.It is also concluded that а state as a subject of public international law has the ability to create norms of international law; to acquire rights and obligations under such norms, to implement the specified norms; has the ability to participate in international public-legal relations; has the ability to bear international legal responsibility. The subject of international law is the state as a whole, and not its separate administrative-territorial units, state bodies or officials. ; Государства являются основными субъектами международного права и ключевыми актерами международных взаимодействий, которые определяют основные векторы развития международного права и оказывают влияние (прямое и опосредованное) на все тенденции международной жизни. В положительном международном праве до сих пор отсутствует универсальное общепринятое определение понятия государства. Целью статьи является анализ подходов к определению понятия государства как субъекта международного публичного права, а также определение понятия государства в соответствии с действующим международным правом и международно-правовой практикой.В статье анализируются основные характеристики государства и критерии (элементы) государства как субъекта международного публичного права в соответствии с действующим международным правом, международно-правовой практикой и современными доктринальными учениями.Сделаны выводы, что государство – это субъект международного публичного права, представляющий собой политико-правовое территориальное образование, которое соответствует следующим критериям: имеет постоянное население, определенную территорию, публичные органы государственной власти, способность самостоятельно вступать в международные публично-правовые отношения. При условии присутствия указанных четырех критериев (элементов) государства наличие суверенитета государства презюмируется.Сделано также выводы, что государство как субъект международного публичного права имеет способность создавать нормы международного права; приобретать права и обязанности за такими нормами , реализовывать указанные нормы; может принимать участие в международных публично-правовых отношениях; имеет способность нести международно-правовую ответственность. Субъектом международного права выступает государство в целом, а не его отдельные административно-территориальные единицы, государственные органы или должностные лица. ; Держави є основними суб'єктами міжнародного права і ключовими акторами міжнародних взаємодій, визначають основні вектори розвитку міжнародного права та здійснюють вплив (прямий та опосередкований) на всі тенденції міжнародного життя. Сьогодні у позитивному міжнародному праві відсутнє універсальне загальноприйняте визначення поняття держави. Метою статті є аналіз підходів до визначення поняття держави як суб'єкта міжнародного публічного права, а також окреслення визначення поняття держави відповідно до чинного міжнародного права та міжнародно-правової практики.У статті аналізуються основні характеристики держави і критерії (елементи) держави як суб'єкта міжнародного публічного права відповідно до чинного міжнародного права, міжнародно-правової практики та сучасних доктринальних вчень.Зроблено висновки, що держава – це суб'єкт міжнародного публічного права, що становить собою політико-правове територіальне утворення, яке відповідає наступним критеріям: має постійне населення, визначену територію, публічні органи державної влади, здатність самостійно вступати у міжнародні публічно-правові відносини. За умови присутності вказаних чотирьох критеріїв (елементів) держави наявність суверенітету держави презюмується.Зроблено також висновки, що держава як суб'єкт міжнародного публічного права має здатність створювати норми міжнародного права; набувати прав та обов'язків за такими нормами, реалізувати вказані норми; може брати участь у міжнародних публічно-правових відносинах; має здатність нести міжнародно-правову відповідальність. Суб'єктом міжнародного права виступає держава в цілому, а не її окремі адміністративно-територіальні одиниці, державні органи чи посадові особи.
The purpose of this article is to study the features of the content of the section «Modern political map of the world» in the modern school curriculum in geography in the PMR, as well as a comparative assessment of the content of school General education programs under the section «Political map of the world», operating in the PMR at the turn of XX-XXI centuries.The main material. Political map – a dynamic spatial system, actively changing under the infl uence of events taking place in the world, which is refl ected in school curricula and textbooks on geography. The content of school curricula of the Soviet period directly depended on the policy and ideology of the time. They provided for the study of documents of the party and the Government on major issues and trends of world development.The content of the section «Political map of the world» in the school programs of Transnistria since the 1990s required updating due to socio - economic and political events of that time.The article presents a comparative analysis of the content of school General education programs under the section «Political map of the world», operating on the territory of PMR at the border of XX-XXI centuries. For comparison, some school programs in geography are taken 1981, 1993, 1998, 2000, 2006, 2016 years.The most significant changes in the content of the theme «Political map of the world» happened at the turn of XX–XXI centuries. The geography pilot program for the 1993 secondary school was developed on the basis of the political and socio–economic events that took place at that time in connection with the collapse of the USSR.Each state that was part of the Union, faced with the problem of further development of education, and had to adapt to new realities. The team of authors of the program initially created an experimental program on geography, taking into account the socio-economic and political situation characteristic of our state in the 90s. For the fi rst time, the authors of the program abandoned the division of countries and regions by political and socio-economic system. The study of the political map and administrative - territorial structure of the countries of the modern world is based on the offi cial classifi cation developed by the UN.The following important questions are suggested for study:– subject and objectives of the study of political geography;– introduced a new concept of «political-territorial organization of society», with its main elements - sovereign States and dependent territories;– the main stages of the formation of the political map of the world and individual regions;– administrative and territorial structure;– typology of countries by administrative-territorial structure, geographical location.It should be emphasized that the program introduces the most important concepts of socio – economic and political geography – «political and geographical position» and «economic and geographical position».Valuable in the program of 1993 is the section «Applications» containing plans-characteristics of economic and geographicalobjects that are convenient to use in their study.Further, in all subsequent school programs in 1998, 2000, 2006, 2016, the section «Modern political map of the world» in its content has changed little.Conclusions. The analysis confi rms that the most signifi cant changes in the content of the theme «Political map of the world» happened at the turn of XX–XXI centuries.It can be concluded that the content and structure of school programs in geography, and in particular sections related to the study of political geography, is a refl ection of the situation in the world community, national policy and ideology, processes covering the educational space of Russia and CIS countries. ; Целью данной статьи является изучение особенностей содержания раздела «Современная политическая карта мира» в действующей школьной программе по географии в ПМР, а также сравнительная оценка содержания школьных общеобразовательных программ по разделу «Политическая карта мира» в Приднестровье на рубеже XX-XXI вв.Основной материал. Политическая карта - это динамичная пространственная система, активно меняющаяся под влиянием происходящих в мире событий, что находит отражение в школьных программах и учебниках по географии. Содержание школьных программ советского периода напрямую зависело от политики и идеологии того времени. Они предусматривали изучение документов партии и правительства по основным вопросам и тенденциям мирового развития.Содержание раздела «Политическая карта мира» в школьных программах ПМР с 1990-х годов требовало обновления в связи с социально-экономическими и политическими событиями того времени.В статье представлен сравнительный анализ содержания школьных общеобразовательных программ по разделу «Политическая карта мира», действовавших на территории Приднестровья на рубеже XX-XXI вв. Для сравнения взяты школьные программы по географии 1981, 1993, 1998, 2000, 2006, 2016 годов. Наиболее значительные изменения в содержании темы «Политическая карта мира» произошли на рубеже XX–XXI вв. Пилотная программа по географии для средней школы 1993 года была разработана на основе политических и социально–экономических событий, имевших место в то время в связи с распадом СССР.Каждое государство, входившее в Союз, сталкивалось с проблемой дальнейшего развития образования, и приходилось приспосабливаться к новым реалиям. Коллектив авторов программы изначально создал экспериментальную программу по географии с учётом социально-экономической и политической ситуации, характерной для нашего государства в 1990-е гг. Впервые авторы программы отказались от деления стран и регионов по политической и социально-экономической системе. Изучение политической карты и административно-территориального устройства стран современного мира основано на официальной классификации, разработанной ООН.Для изучения предлагаются следующие важные вопросы:– предмет и задачи изучения политической географии;– введено новое понятие «политико-территориальная организация общества» с его основными элементами - суверенными государствами и зависимыми территориями;– основные этапы формирования политической карты мира и отдельных регионов;– административно-территориальное устройство;– типология стран по административно-территориальному устройству, географическому положению.Следует подчеркнуть, что программа вводит важнейшие понятия социально–экономической и политической географии – «политико-географическое положение» и «экономико-географическое положение».Ценным в программе 1993 года является раздел «Приложения», содержащий планы-характеристики экономико-географических объектов, которые удобно использовать при их изучении.Далее, во всех последующих школьных программах 1998, 2000, 2006, 2016 гг., раздел «Современная политическая карта мира» по своему содержанию мало изменился.Выводы. Проведённый анализ подтверждает, что наиболее существенные изменения в содержании темы «Политическая карта мира» произошли на рубеже XX–XXI вв.Можно заключить, что содержание и структура школьных программ по географии, в частности разделов, касающихся изучения политической географии, является отражением ситуации в мировом сообществе, национальной политики и идеологии, процессов, охватывающих образовательное пространство России и стран СНГ. ; Метою даної статті є вивчення особливостей змісту розділу «Сучасна політична карта світу» у чинній шкільній програмі з географії у ПМР, а також порівняльна оцінка змісту шкільних загальноосвітніх програм у розділі «Політична карта світу» у Придністров'ї на рубежі XX-XXI ст.Основний матеріал. Політична карта - це динамічна просторова система, яка активно змінюється під впливом подій, що відбуваються у світі. Це знаходить відображення у шкільних програмах і підручниках з географії. Зміст шкільних програм радянського періоду безпосередньо залежав від політики та ідеології того часу. Вони передбачали вивчення документів партії та уряду з основних питань і тенденцій світового розвитку.Зміст розділу «Політична карта світу» в шкільних програмах ПМР з 1990-х років вимагав оновлення у зв'язку із соціально-економічними та політичними подіями того часу.У статті подано порівняльний аналіз змісту шкільних загальноосвітніх програм щодо розділу «Політична карта світу», які діяли на території Придністров'я на рубежі XX-XXI ст. Для порівняння взято шкільні програми з географії 1981, 1993, 1998, 2000, 2006, 2016 років.Найбільш значні зміни в змісті теми «Політична карта світу» відбулися на рубежі XX–XXI ст. Пілотна програма з географії для середньої школи 1993 року була розроблена на основі політичних і соціально-економічних подій, що мали місце в той час у зв'язку з розпадом СРСР.Кожна держава, що входила в Союз, стикалася з проблемою подальшого розвитку освіти, і доводилося пристосовуватися до нових реалій. Колектив авторів програми спочатку створив експериментальну програму з географії з урахуванням соціально-економічної і політичної ситуації, характерної для нашої держави в 1990-ті рр. Уперше автори програми відмовилися від поділу країн і регіонів за політичною та соціально-економічною системою. Вивчення політичної карти та адміністративно-територіального устрою країн сучасного світу засноване на офіційній класифікації, розробленої ООН.Для вивчення пропонуються такі важливі питання:– предмет і завдання вивчення політичної географії;– введено нове поняття «політико-територіальна організація суспільства» з його основними елементами - суверенними державами і залежними територіями;– основні етапи формування політичної карти світу та окремих регіонів;– адміністративно-територіальний устрій;– типологія країн за адміністративно-територіальним устроєм, географічним положенням.Слід підкреслити, що програма вводить найважливіші поняття соціально-економічної і політичної географії – «політико-географічне положення» і «економіко-географічне положення».Цінним у програмі 1993 року є розділ «Додатки», який містить плани-характеристики економіко-географічних об'єктів, що зручно використовувати при їх вивченні.Далі, у всіх наступних шкільних програмах 1998, 2000, 2006, 2016 рр., розділ «Сучасна політична карта світу» за своїм змістом мало змінився.Висновки. Проведений аналіз підтверджує, що найбільш суттєві зміни у змісті теми «Політична карта світу» відбулися на рубежі XX-XXI ст.Можна констатувати, що зміст і структура шкільних програм з географії, зокрема розділів, що стосуються вивчення політичної географії, є відображенням ситуації у світовому співтоваристві, національної політики та ідеології, процесів, що охоплюють освітній простір Росії та країн СНД.
The article analyzes the range of participants in administrative proceedings, depending on which of the two groups of proceedings they belong to: conflict or non-conflict. It is noted that for the terminological designation of participants in non-conflict proceedings, special attention should be paid to the procedural position they perform in administrative proceedings. The article defines two groups of participants in non-conflict proceedings, the first of which consists of state executive bodies and local governments and their officials who consider and resolve administrative cases. The second group of participants in non-conflict proceedings consists of individuals and legal entities, as well as, under certain conditions, associations of citizens without the status of a legal entity, who protect personal rights and legitimate interests in the administrative process. The laws establishing the procedure for conducting administrative proceedings do not contain standard procedural terms for designating individuals and legal entities as participants in administrative proceedings in Ukraine. It is proposed to analyze the subjects of conflict proceedings depending on the type of proceedings in which they participate, that is, focusing on such types of administrative proceedings as: administrative-tort proceedings, disciplinary proceedings, proceedings on complaints of citizens, administrative proceedings by way of administrative proceedings. The authors concluded that system of subjects of conflict and non-conflict proceedings is complex and branched, what affects the flexibility of the mechanism of protection of the rights and legitimate interests of citizens as a whole today. It is considered to reform the system of conflict proceedings and to minimize of authorized bodies with broad competence. Also, the need for a unified approach to the terminological definition of participants in non-conflict proceedings is a significant problem in law enforcement that needs to be addressed urgently. ; В статье проанализирован круг участников административных производств в зависимости от того к какой из двух групп производств они относятся: конфликтные или неконфликтные. Отмечено, что для терминологического обозначения участников неконфликтных производств особое внимание надо уделить процессуальной позиции, которую они выполняют в административном производстве. В статье определены две группы участников неконфликтных производств первую из которых составляют органы государственной исполнительной власти, местного самоуправления и их должностные лица, которые рассматривают и решают административные дела. Вторую группу участников неконфликтного производства составляют физические и юридические лица, а так- же при некоторых условиях объединения граждан без статуса юридического лица, защи- щающие в административном процессе личные права и законные интересы. В Украине законы, устанавливающие порядок осуществления административного производства, не содержат стандартных процессуальных терминов для обозначения физических и юридических лиц как участников административного производства. Предложено ана- лизировать субъекты конфликтных производств в зависимости от вида производства, в котором они участвуют, то есть ориентируясь на следующие виды административных производств: административно-деликтные производства, дисциплинарные производства, производства по жалобам граждан, производства административных дел в порядке административного судопроизводства. Авторы пришли к выводу, что сегодняшняя система субъектов конфликтных и неконфликтных производств является сложной и разветвленной, что влияет на гибкость механизма защиты прав и законных интересов граждан в целом. Представляется целесообразным провести реформирование системы конфликтных производств и предусмотреть минимум уполномоченных органов с широкой компетенцией. Также, потребность унифицированного подхода к терминологическому определению участников неконфликтных производств является значительной проблемой в правоприменении, которая требует неотложного решения. ; У статті проаналізовано коло учасників адміністративних проваджень в залежності від того до якої з двох груп проваджень вони відносяться: конфліктні або неконфліктні. Зазначено, що для термінологічного позначення учасників неконфліктних проваджень особливу увагу треба приділити процесуальній позиції, яку вони виконують в адміністративному провадженні. В статті визначено дві групи учасників неконфліктних проваджень першу з яких становлять органи державної виконавчої влади і місцевого само- врядування та їх посадові особи, які розглядають і вирішують адміністративні справи. Другу групу учасників неконфліктного провадження складають фізичні та юридичні особи, а також за деяких умов об'єднання громадян без статусу юридичної особи, які захищають в адміністративному процесі особисті права та законні інтереси. В Україні закони, що встановлюють порядок здійснення адміністративного провадження, не містять стандартних процесуальних термінів для позначення фізичних та юридичних осіб як учасників адміністративного провадження. Запропоновано аналізувати суб'єктів конфліктних проваджень залежно від виду провадження, в якому вони беруть участь, тобто орієнтуючись на такі види адміністративних проваджень, як: адміністративно-деліктне провадження, дисциплінарне провадження, провадження за скаргами громадян, провадження адміністративних справ у порядку адміністративного судочинства. Автори дійшли висновку, що сьогоднішня система суб'єктів конфліктних і неконфліктних проваджень є складною та розгалуженою, що впливає на гнучкість механізму захисту прав і законних інтересів громадян у цілому. Вбачається доцільним провести реформування системи конфліктних проваджень та передбачити мінімум уповноважених органів із широкою компетенцією. Також, потреба уніфікованого підходу до термінологічного визначення учасників неконфліктних проваджень є значною проблемою у правозастосуванні яка потребує нагального вирішення.
The article analyzes the range of participants in administrative proceedings, depending on which of the two groups of proceedings they belong to: conflict or non-conflict. It is noted that for the terminological designation of participants in non-conflict proceedings, special attention should be paid to the procedural position they perform in administrative proceedings. The article defines two groups of participants in non-conflict proceedings, the first of which consists of state executive bodies and local governments and their officials who consider and resolve administrative cases. The second group of participants in non-conflict proceedings consists of individuals and legal entities, as well as, under certain conditions, associations of citizens without the status of a legal entity, who protect personal rights and legitimate interests in the administrative process. The laws establishing the procedure for conducting administrative proceedings do not contain standard procedural terms for designating individuals and legal entities as participants in administrative proceedings in Ukraine. It is proposed to analyze the subjects of conflict proceedings depending on the type of proceedings in which they participate, that is, focusing on such types of administrative proceedings as: administrative-tort proceedings, disciplinary proceedings, proceedings on complaints of citizens, administrative proceedings by way of administrative proceedings. The authors concluded that system of subjects of conflict and non-conflict proceedings is complex and branched, what affects the flexibility of the mechanism of protection of the rights and legitimate interests of citizens as a whole today. It is considered to reform the system of conflict proceedings and to minimize of authorized bodies with broad competence. Also, the need for a unified approach to the terminological definition of participants in non-conflict proceedings is a significant problem in law enforcement that needs to be addressed urgently. ; В статье проанализирован круг участников административных производств в зависимости от того к какой из двух групп производств они относятся: конфликтные или неконфликтные. Отмечено, что для терминологического обозначения участников неконфликтных производств особое внимание надо уделить процессуальной позиции, которую они выполняют в административном производстве. В статье определены две группы участников неконфликтных производств первую из которых составляют органы государственной исполнительной власти, местного самоуправления и их должностные лица, которые рассматривают и решают административные дела. Вторую группу участников неконфликтного производства составляют физические и юридические лица, а так- же при некоторых условиях объединения граждан без статуса юридического лица, защи- щающие в административном процессе личные права и законные интересы. В Украине законы, устанавливающие порядок осуществления административного производства, не содержат стандартных процессуальных терминов для обозначения физических и юридических лиц как участников административного производства. Предложено ана- лизировать субъекты конфликтных производств в зависимости от вида производства, в котором они участвуют, то есть ориентируясь на следующие виды административных производств: административно-деликтные производства, дисциплинарные производства, производства по жалобам граждан, производства административных дел в порядке административного судопроизводства. Авторы пришли к выводу, что сегодняшняя система субъектов конфликтных и неконфликтных производств является сложной и разветвленной, что влияет на гибкость механизма защиты прав и законных интересов граждан в целом. Представляется целесообразным провести реформирование системы конфликтных производств и предусмотреть минимум уполномоченных органов с широкой компетенцией. Также, потребность унифицированного подхода к терминологическому определению участников неконфликтных производств является значительной проблемой в правоприменении, которая требует неотложного решения. ; У статті проаналізовано коло учасників адміністративних проваджень в залежності від того до якої з двох груп проваджень вони відносяться: конфліктні або неконфліктні. Зазначено, що для термінологічного позначення учасників неконфліктних проваджень особливу увагу треба приділити процесуальній позиції, яку вони виконують в адміністративному провадженні. В статті визначено дві групи учасників неконфліктних проваджень першу з яких становлять органи державної виконавчої влади і місцевого само- врядування та їх посадові особи, які розглядають і вирішують адміністративні справи. Другу групу учасників неконфліктного провадження складають фізичні та юридичні особи, а також за деяких умов об'єднання громадян без статусу юридичної особи, які захищають в адміністративному процесі особисті права та законні інтереси. В Україні закони, що встановлюють порядок здійснення адміністративного провадження, не містять стандартних процесуальних термінів для позначення фізичних та юридичних осіб як учасників адміністративного провадження. Запропоновано аналізувати суб'єктів конфліктних проваджень залежно від виду провадження, в якому вони беруть участь, тобто орієнтуючись на такі види адміністративних проваджень, як: адміністративно-деліктне провадження, дисциплінарне провадження, провадження за скаргами громадян, провадження адміністративних справ у порядку адміністративного судочинства. Автори дійшли висновку, що сьогоднішня система суб'єктів конфліктних і неконфліктних проваджень є складною та розгалуженою, що впливає на гнучкість механізму захисту прав і законних інтересів громадян у цілому. Вбачається доцільним провести реформування системи конфліктних проваджень та передбачити мінімум уповноважених органів із широкою компетенцією. Також, потреба уніфікованого підходу до термінологічного визначення учасників неконфліктних проваджень є значною проблемою у правозастосуванні яка потребує нагального вирішення.
During the period of European integration processes that take place in Ukraine, the reform of the national legal system and legislation adaptation to the standards and requirements of the European Union is especially important.At the same time, the domestic legal inheritance in these processes remains without proper attention. The study of the historical aspects for issues legislative support of liability for offenses in the pharmaceutical field in Ukraine at different historical periods, its formation and development is the main goal of our work. In the course of article preparation we used a historical and legal research method of genesis of scientific views and the legislation on administrative responsibility for offenses in the pharmaceutical sphere. Such approach gives the chance to avoid unreasonable loan of foreign ideas and to create the original right which comes from own historical heritage. «The sanitary patent» which has been granted on March 20 in 1773 by count Pergen, the vicar of Galichina was one of the first historical regulations which regulated a question of persons' responsibility, guilty in violation of the established rules and norms of pharmaceutical activity. Researchers consider this document in essence as the first document which accurately regulated the question of pharmaceutical activity including a question of persons' responsibility, guilty in violation of the established norms of pharmaceutical activity. The Institute of liability of offences in the field of medicines received significant boost during the reign of Peter the First.On the 14th of August in 1721 the decree «About the creation of urban pharmacies being supervised by the Medical College, about the help for choosing out of medical supplies in the provinces, and about being supervised by mentioned College» has been issued. The organizational structure of pharmaceutical branch of that period was fixed by Decrees of Council of People's Commissars of July 11 and 21 in 1918 by which the National Commissariat of health care has been based. Pharmaceutical section has been provided in structure of Narkomzdrav, and the Provision on it has been approved by the Order No. 16 of 29.08.1923. State-legal regulation of relations connected with responsibility for violations of the pharmaceutical legislation in Ukraine has deep historical roots. Despite the protectorate, which Ukrainian lands were under in this or that historical the period (The Austro-Hungarian empire, the Russian empire, the Soviet republic) the authorities of all these states realized the importance and the public significance of regulatory and legal settlement of population's health care, and one of its most important components - the pharmaceutical sphere. We consider that the given historical experience of settlement of responsibility for legislation violation in the pharmaceutical spheres should be used in modern development of both pharmaceutical and administrative-delictual legislation. In particular, to our mind the degree of the law violations specification about pharmaceutical activity (responsibility for violation of the drugstores opening order, violation of the pricing in pharmaceutical institutions order etc.) and also differentiation of punishments depending on offense are effective. ; В период евроинтеграционных процессов, которые происходят в Украине, особенно важным является реформирование национальной правовой системы и адаптация законодательства к стандартам и требованиям Европейского Союза. В то же время, отечественное правовое наследие в таких процессах остается без надлежащего внимания. Цель роботы – изучение исторических аспектов становления и развития законодательного обеспечения вопросов ответственности за правонарушения в фармацевтической сфере на украинских землях в разные исторические периоды. В процессе подготовки статьи нами использовался историко-правовой метод исследования генезиса научных взглядов и законодательства об административной ответственности за правонарушения в фармацевтической сфере. Именно такой подход дает возможность избежать необоснованного заимствования зарубежных идей и создать свое самобытное право, которое базируется на собственном историческом наследии. Одним из первых исторических нормативных актов, которые регулировали вопрос привлечения к ответственности лиц, виновных в нарушении установленных правил и норм относительно фармацевтической деятельности, был «Санитарный патент», изданный 20 марта в 1773 г. наместником Галичины графом Пергеном. Исследователи считают этот документ по существу первым документом, который четко регламентировал вопрос аптечной деятельности, в том числе и вопрос привлечения к ответственности виновных в нарушении порядка ведения аптекарского дела Значительный толчок институт ответственности за правонарушение в сфере обращения лекарственных средств получил во времена правления Петра І. 14 августа 1721 г. был издан Указ «Об учреждении в городах аптек под смотрением Медицинской Коллегии, о вспоможении приискивающими медикаменты в губерниях, и о бытии под надзором помянутой Коллегии госпиталям». Организационная структура фармацевтической отрасли того периода была закреплена Декретами Совета народных комиссаров от 11 и 21 июля 1918 г., которыми был основан Народный Комиссариат здравоохранения. В структуре Наркомздрава был предусмотрен фармацевтической подотдел, а Положение о нем было утверждено Распоряжением № 16 от 29.08.1923 г. Государственно-правовое регулирование отношений, связанных с привлечением к ответственности лиц, виновных в нарушении фармацевтического законодательства, на территории Украины имеет глубокие исторические корни. Невзирая на то, под чьим протекторатом находились в тот или иной исторической период украинские земли (Австро-Венгерской империи, Русской империи, Советской республики) властные органы всех этих государств осознавали важность и общественную значимость нормативно-правового урегулирования вопросов здравоохранения населения, и одной из его наиболее важных составляющих – фармацевтической сферы. Считаем, что приведенный исторический опыт урегулирования вопросов ответственности за нарушение законодательства в фармацевтической сфере необходимо использовать в современных разработках как фармацевтического, так и административно-деликтного законодательства. В частности, эффективной, по нашему мнению, является степень конкретизации нарушений законодательства о фармацевтической деятельности (ответственность за нарушение порядка открытия аптек, нарушения порядка ценообразования в аптечных заведениях и т. д.), а также дифференциация наказаний в зависимости от тяжести совершенного проступка.
The article explores the current problems of the state of constitutional regulation and priority areas ofconstitutional, political and legal renewal of public power, governance in Ukraine. It is emphasized that the politicalsystem of Ukraine, the system of public authority, the social component of the society remain unbalanced, do notcorrespond to the main constitutional principle of a democratic, social, rule of law, until now the updating of theConstitution, the constitutional regulation of social relations is not of conceptual and systemic character. In thisconnection, the defects of implementation of the norms of certain constitutional and legal institutions are traced.Proposals for new approaches to the transformation of public power are justified, based on the new paradigm ofgovernance in Ukraine - the paradigm of good governance. It gives a description of the priority directions of publicauthority renewal, governance in the areas of: modernization of the Constitution of Ukraine; democratization ofsocial relations; solving war and peace, defense and national security; economic development; deoligarchization;a real guarantee of the enjoyment of the fundamental rights, freedoms and obligations of the individual and thecitizen; reviewing the basics of Parliament's organization and activities; development of legislation on the statusof the President of Ukraine; political and legal innovations in the sphere of executive power; constitutional andlegal registration of the reform of the administrative-territorial structure of Ukraine, transformation of local selfgovernment;continuation and clarification of judicial reform, etc.It is concluded that the implementation of priority areas of constitutional, political and legal renewalof public power, governance in Ukraine should involve a comprehensive transformation of the systemdomination of the State power. For this purpose it is advisable: to elaborate and to discuss widely at the publiclevel the conceptual foundations of the organization and implementation of ...
