The author of the article has established that the law enforcement function, like all other functions, has its own mechanism of the implementation, which is based on a set of legal, organizational, economic and material elements. The system of such elements must meet the tasks that are set for the country at the present stage of state formation. It has been substantiated that administrative and legal provision of implementing the law enforcement function of the state in the taxation sector is a specific type of legal influence of administrative and legal forms and means, which together constitute a mechanism of administrative and legal regulation of implementing the law enforcement function of the state in the taxation sector, on the activity of corresponding subjects in order to ensure their normal functioning and effective performance of the duties assigned to them in the field of law and order, protection and defense of the rights and freedoms of citizens, combating offenses during the application of tax legislation. It has been clarified that the law norms provide interaction between the executive authorities and citizens in all spheres of public life, in particular law enforcement sphere and taxation sector, which in modern conditions determine the main criterion for assessing the quality of state policy. The essence of adaptation of the national legislation has been revealed. It has been proved that there is a sufficiently developed legal base in Ukraine, which regulates the main aspects for the adaptation of national legislation to the legislation of the European Union (in particular, in the sphere of implementing the law enforcement function of the state in the taxation sector). The author has determined the main steps in the direction of ensuring the effective functioning of administrative and legal mechanism for the provision of the implementation of the law enforcement function of the state in the taxation sector. It has been offered to make changes to the methodology and planning process on the adaptation of the current national legislation in the taxation sector. ; У статті встановлено, що правоохоронна функція, як і всі інші функції, має свій механізм реалізації, основу якого становлять сукупність правових, організаційних, економічних та матеріальних елементів. Система таких елементів має відповідати завданням, що ставляться перед країною на сучасному етапі державотворення. Обґрунтовано, що адміністративно-правове забезпечення реалізації правоохоронної функції держави у сфері оподаткування є специфічним видом правового впливу адміністративно-правових форм та засобів, які у своїй сукупності становлять механізм адміністративноправового регулювання реалізації правоохоронної функції держави у сфері оподаткування, на діяльність відповідних суб'єктів з метою забезпечення їх нормального функціонування та ефективного виконання покладених на них обов'язків у сфері підтримання законності та правопорядку, охорони та захисту прав і свобод громадян, протидії правопорушенням під час застосування податкового законодавства. З'ясовано, що норми законодавства забезпечують взаємодію між органами виконавчої влади та громадянами в усіх сферах суспільного життя, зокрема у правоохоронній сфері та сфері оподаткування, що за сучасних умов визначають основний критерій оцінювання якості державної політики. Розкрито сутність адаптації національного законодавства. Доведено, що в Україні існує досить розвинена нормативно-правова база, яка регламентує основні моменти адаптації вітчизняного законодавства до законодавства Європейського Союзу (зокрема, у сфері реалізації правоохоронної функції держави у сфері оподаткування). Визначено основні кроки в напрямі забезпечення ефективного функціонування адміністративно-правового механізму забезпечення реалізації правоохоронної функції держави у сфері оподаткування. Запропоновано внести зміни до методології та процесу планування робіт з адаптації чинного національного законодавства у сфері оподаткування.
The author of the article has established that the law enforcement function, like all other functions, has its own mechanism of the implementation, which is based on a set of legal, organizational, economic and material elements. The system of such elements must meet the tasks that are set for the country at the present stage of state formation. It has been substantiated that administrative and legal provision of implementing the law enforcement function of the state in the taxation sector is a specific type of legal influence of administrative and legal forms and means, which together constitute a mechanism of administrative and legal regulation of implementing the law enforcement function of the state in the taxation sector, on the activity of corresponding subjects in order to ensure their normal functioning and effective performance of the duties assigned to them in the field of law and order, protection and defense of the rights and freedoms of citizens, combating offenses during the application of tax legislation. It has been clarified that the law norms provide interaction between the executive authorities and citizens in all spheres of public life, in particular law enforcement sphere and taxation sector, which in modern conditions determine the main criterion for assessing the quality of state policy. The essence of adaptation of the national legislation has been revealed. It has been proved that there is a sufficiently developed legal base in Ukraine, which regulates the main aspects for the adaptation of national legislation to the legislation of the European Union (in particular, in the sphere of implementing the law enforcement function of the state in the taxation sector). The author has determined the main steps in the direction of ensuring the effective functioning of administrative and legal mechanism for the provision of the implementation of the law enforcement function of the state in the taxation sector. It has been offered to make changes to the methodology and planning process on the adaptation of the current national legislation in the taxation sector. ; У статті встановлено, що правоохоронна функція, як і всі інші функції, має свій механізм реалізації, основу якого становлять сукупність правових, організаційних, економічних та матеріальних елементів. Система таких елементів має відповідати завданням, що ставляться перед країною на сучасному етапі державотворення. Обґрунтовано, що адміністративно-правове забезпечення реалізації правоохоронної функції держави у сфері оподаткування є специфічним видом правового впливу адміністративно-правових форм та засобів, які у своїй сукупності становлять механізм адміністративноправового регулювання реалізації правоохоронної функції держави у сфері оподаткування, на діяльність відповідних суб'єктів з метою забезпечення їх нормального функціонування та ефективного виконання покладених на них обов'язків у сфері підтримання законності та правопорядку, охорони та захисту прав і свобод громадян, протидії правопорушенням під час застосування податкового законодавства. З'ясовано, що норми законодавства забезпечують взаємодію між органами виконавчої влади та громадянами в усіх сферах суспільного життя, зокрема у правоохоронній сфері та сфері оподаткування, що за сучасних умов визначають основний критерій оцінювання якості державної політики. Розкрито сутність адаптації національного законодавства. Доведено, що в Україні існує досить розвинена нормативно-правова база, яка регламентує основні моменти адаптації вітчизняного законодавства до законодавства Європейського Союзу (зокрема, у сфері реалізації правоохоронної функції держави у сфері оподаткування). Визначено основні кроки в напрямі забезпечення ефективного функціонування адміністративно-правового механізму забезпечення реалізації правоохоронної функції держави у сфері оподаткування. Запропоновано внести зміни до методології та процесу планування робіт з адаптації чинного національного законодавства у сфері оподаткування.
The subject of the study is the issue of ensuring economic security. The purpose of the study is to study the evolutionary path of theoretical substantiation of the problem of ensuring economic security from the standpoint of security science. The article used the following methods of theoretical and empirical research: logical generalization - to substantiate the relevance of the topic, the goals and objectives of the study, to determine the essential features; analysis and synthesis - to describe the theories of economic security. At the present stage of the development of economic science, in the context of the growing tendencies of globalization of the world economy, the issue of ensuring economic security is becoming increasingly important, since Ukraine has not yet created a well thought-out, scientifically substantiated and effective system of economic security, which, on the one hand, would reflect national interests. in the economic sphere, and on the other - actually protected them from possible threats. However, this does not mean that there are no scientific and theoretical plans for the development of possible models of the economic security system. As we live today, our so many days are constantly crossed with security in one context or another. Given the current situation in the country, we are forced to turn our attention to security, taking into account all its manifestations: from the country to human security. In the field of security science, the following theories of economic security, such as: security science, the theory of ecosystems and ecosets, synergies and clusters are singled out. Theories of economic security have undergone a long evolutionary path that greatly affected their essence: from counteraction to supernatural forces and natural threats to integrated concepts of harmonization and consolidation of the efforts of the state and individual agents in ensuring sustainable economic development of economic entities. On the basis of systematization of theoretical and methodological ideas about the phenomenon and security issues and modern research on the theory of security, society's security is seen as a triad of political stability, economic prosperity and defense capability of a country to which a person and a social system aspire to self-preservation. ; Предметом исследования является проблематика обеспечения экономической безопасности. Цель исследования заключается в изучении эволюционного пути теоретического обоснования проблематики обеспечения экономической безопасности с позиций "безпекознавства". В статье были использованы следующие методы теоретического и эмпирического исследования: логического обобщения - для обоснования актуальности темы, цели и задач исследования, для определения сущностных признаков; анализа и синтеза - для характеристики теорий экономической безопасности. На современном этапе развития экономической науки в условиях нарастающих тенденций глобализации мирового хозяйства проблематика обеспечения экономической безопасности приобретает все более важное значение, ведь в Украине пока еще не создано продуманную, научно обоснованную и эффективную систему экономической безопасности, которая, с одной стороны, отражала бы национальные интересы в экономической сфере, а с другой - реально защищала их от возможных угроз. Впрочем, это не означает, что в научно-теоретическом плане отсутствуют наработки возможных моделей системы экономической безопасности. Проживая сегодняшние наши такие многоплановые дни, мы постоянно пересекаемся с безопасностью в том или ином контексте. Учитывая нынешнюю ситуацию в стране мы вынуждены обращать свое внимание на безопасность, учитывая все ее проявления: от страны к безопасности человека. В сфере науки о безопасности выделяются такие теории экономической безопасности, как: "безпекология", теории экосесетейту и экосесенту, синергизма и кластеров. Теории обеспечения экономической безопасности прошли долгий эволюционный путь, что в значительной мере сказалось на их сущности: от противодействия сверхъестественным силам и природным угрозам в комплексных концепциях гармонизации и консолидации усилий государства и индивидуальных агентов в обеспечении устойчивого экономического развития субъектов хозяйственной деятельности. На основе систематизации теоретико-методологических представлений о феномене и проблематику безопасности и современных исследований по теории безопасности безопасность общества рассматривается как триада политической стабильности, экономического процветания и обороноспособности страны, к которой стремится личность и социальная система для самосохранения. ; Предметом дослідження є проблематика забезпечення економічної безпеки. Мета дослідження полягає у вивченні еволюційного шляху теоретичного обґрунтування проблематики забезпечення економічної безпеки з позицій безпекознавства. У статті було використано такі методи теоретичного та емпіричного дослідження: логічного узагальнення – для обґрунтування актуальності теми, мети і завдань дослідження, для визначення сутнісних ознак; аналізу та синтезу – для характеристики теорій економічної безпеки. На сучасному етапі розвитку економічної науки в умовах наростаючих тенденцій глобалізації світового господарства проблематика забезпечення економічної безпеки набуває все більш важливого значення, адже в Україні поки ще не створено продуману, науково обґрунтовану та ефективну систему економічної безпеки, яка, з одного боку, відображала б національні інтереси в економічній сфері, а з другого – реально захищала їх від можливих загроз. Утім це не означає, що в науково-теоретичному плані відсутні напрацювання можливих моделей системи економічної безпеки. Проживаючи сьогоднішні наші такі багатопланові дні ми постійно перетинаємося з безпекою в тому чи іншому контексті. Враховуючи нинішню ситуацію в країні ми змушені звертати свою увагу на безпеку, враховуючи всі її прояви: від країни до безпеки людини. На основі систематизації теоретико-методологічних уявлень про феномен і проблематику безпеки та сучасних досліджень з теорії безпеки безпека суспільства розглядається як тріада політичної стабільності, економічного процвітання та обороноздатності країни, до якої прагне особистість і соціальна система задля самозбереження. У сфері безпекознавства виокремлюються такі теорії економічної безпеки, як: безпекологія, теорії екосесетейту й екосесенту, синергізму та кластерів. Теорії забезпечення економічної безпеки пройшли довгий еволюційний шлях, що значною мірою позначилося на їх сутності: від протидії надприродним силам та природним загрозам до комплексних концепцій гармонізації та консолідації зусиль держави й індивідуальних агентів у забезпеченні стійкого економічного розвитку суб'єктів господарської діяльності.
It is substantiated that the tasks of anti-corruption fight have the status of priority and national. The domestic legal framework on security issues should fix a clear establishment of the powers of state bodies, first of all security bodies, as well as promote interdepartmental coordination, including in the case of long-term aggression against our country, which has pronounced «hybrid» manifestations.It is established that the imperfect system of anti-corruption bodies, as well as the lack of a clear national an-ti-corruption policy and public authorities responsible for its implementation, are a significant factor in the devel-opment of Ukraine's difficult situation in the field of corruption. Given the anti-corruption policy and its essence, functional purpose and powers, it is possible to divide the subjects of anti-corruption into basic groups of subjects, which form and ensure the implementation of national anti-corruption policy; the normative base of anti-corruption fight is created and improved.The authors concludes that in order to collect, store, analyze and summarize information on the facts of cor-ruption, including individuals and legal entities involved in corruption, in special units to combat corruption it is necessary to create and maintain operational records and centralized data banks.In the prosecutor's office, it would be appropriate to maintain a single database on the state of anti-corruption, which should be formed on the basis of information provided by the prosecutor's office, internal affairs and national security.Of course, in order to ensure the security of business activities, the law should now enshrine the obligation to publish information on convictions of corruption and other crimes in the economic sphere, as well as to bring indi-viduals to administrative responsibility for committing corruption offenses. In this regard, appropriate additions and changes should be made to a number of laws and, first of all, to the Law of Ukraine «On State Registration of Legal Entities, Individuals - Entrepreneurs and Public Associations» of May 15, 2003 № 755-IV. In particular, provide for the possibility of publishing in the registers of information about the potential danger of economic entities that act as contractors. ; Обгрунтовано, що завдання антикорупційної боротьби мають статус пріоритетних та загальнодержав-них. Вітчизняна нормативно – правова база щодо питань безпеки має фіксувати чітке встановлення повно-важень держорганів, насамперед органів сфери безпеки, а також сприяти міжвідомчій координації, у тому числі за умови тривалої агресії спрямованої проти нашої країни, яка має виражені «гібридні» прояви.Встановлено, що недосконала система органів антикорупційного спрямування, а також відсутня чітка національна антикорупційна політика та органи державної влади, відповідальні за її реалізацію, є суттєвим фактором розвитку складного становища України у сфері корупції. Враховуючи антикорупційну політику та її суть, функціональне призначення та повноваження, можливий поділ суб'єктів боротьби з корупцією на базові групи суб'єктів, якими формується і забезпечується реалізація національної антикорупційної політи-ки; створюється та удосконалюється нормативна база антикорупційної боротьби.Автори приходять до висновку, що з метою збору, зберігання, аналізу і узагальнення інформації про факти свідчать про корупцію, в тому числі про фізичних і юридичних осіб, причетних до корупції, в спеціальних під-розділах по боротьбі з корупцією необхідно створити і вести оперативні обліки і централізовані банки даних.В органах прокуратури було б доречним вести єдині банки даних про стан протидії корупції, які повинні формуватися на підставі інформації, що подається органами прокуратури, внутрішніх справ і національної безпеки.Звісно ж, що в даний час з метою забезпечення безпеки підприємницької діяльності слід закріпити в за-конодавстві обов'язок опублікування інформації про судимості корупційної спрямованості та інші злочини у сфері економіки, а також залучення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень. У зв'язку з цим, відповідні доповнення і зміни необхідно внести в ряд законів і, в першу чергу в Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громад-ських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV. Зокрема передбачити можливість опублікування в реє-страх інформації про потенційну небезпеку господарюючих суб'єктів, які виступають в якості контрагентів.
It is substantiated that the tasks of anti-corruption fight have the status of priority and national. The domestic legal framework on security issues should fix a clear establishment of the powers of state bodies, first of all security bodies, as well as promote interdepartmental coordination, including in the case of long-term aggression against our country, which has pronounced «hybrid» manifestations.It is established that the imperfect system of anti-corruption bodies, as well as the lack of a clear national an-ti-corruption policy and public authorities responsible for its implementation, are a significant factor in the devel-opment of Ukraine's difficult situation in the field of corruption. Given the anti-corruption policy and its essence, functional purpose and powers, it is possible to divide the subjects of anti-corruption into basic groups of subjects, which form and ensure the implementation of national anti-corruption policy; the normative base of anti-corruption fight is created and improved.The authors concludes that in order to collect, store, analyze and summarize information on the facts of cor-ruption, including individuals and legal entities involved in corruption, in special units to combat corruption it is necessary to create and maintain operational records and centralized data banks.In the prosecutor's office, it would be appropriate to maintain a single database on the state of anti-corruption, which should be formed on the basis of information provided by the prosecutor's office, internal affairs and national security.Of course, in order to ensure the security of business activities, the law should now enshrine the obligation to publish information on convictions of corruption and other crimes in the economic sphere, as well as to bring indi-viduals to administrative responsibility for committing corruption offenses. In this regard, appropriate additions and changes should be made to a number of laws and, first of all, to the Law of Ukraine «On State Registration of Legal Entities, Individuals - Entrepreneurs and Public Associations» of May 15, 2003 № 755-IV. In particular, provide for the possibility of publishing in the registers of information about the potential danger of economic entities that act as contractors. ; Обгрунтовано, що завдання антикорупційної боротьби мають статус пріоритетних та загальнодержав-них. Вітчизняна нормативно – правова база щодо питань безпеки має фіксувати чітке встановлення повно-важень держорганів, насамперед органів сфери безпеки, а також сприяти міжвідомчій координації, у тому числі за умови тривалої агресії спрямованої проти нашої країни, яка має виражені «гібридні» прояви.Встановлено, що недосконала система органів антикорупційного спрямування, а також відсутня чітка національна антикорупційна політика та органи державної влади, відповідальні за її реалізацію, є суттєвим фактором розвитку складного становища України у сфері корупції. Враховуючи антикорупційну політику та її суть, функціональне призначення та повноваження, можливий поділ суб'єктів боротьби з корупцією на базові групи суб'єктів, якими формується і забезпечується реалізація національної антикорупційної політи-ки; створюється та удосконалюється нормативна база антикорупційної боротьби.Автори приходять до висновку, що з метою збору, зберігання, аналізу і узагальнення інформації про факти свідчать про корупцію, в тому числі про фізичних і юридичних осіб, причетних до корупції, в спеціальних під-розділах по боротьбі з корупцією необхідно створити і вести оперативні обліки і централізовані банки даних.В органах прокуратури було б доречним вести єдині банки даних про стан протидії корупції, які повинні формуватися на підставі інформації, що подається органами прокуратури, внутрішніх справ і національної безпеки.Звісно ж, що в даний час з метою забезпечення безпеки підприємницької діяльності слід закріпити в за-конодавстві обов'язок опублікування інформації про судимості корупційної спрямованості та інші злочини у сфері економіки, а також залучення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень. У зв'язку з цим, відповідні доповнення і зміни необхідно внести в ряд законів і, в першу чергу в Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громад-ських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV. Зокрема передбачити можливість опублікування в реє-страх інформації про потенційну небезпеку господарюючих суб'єктів, які виступають в якості контрагентів.
The purpose of the article is the substantiation of organizational and methodological principles of economic crimes preventing within internal audit system of a trade enterprise.Methodology. Methodological and informational basis for the research became scientific works, periodic materials, Internet resources, Ukrainian legislation, Basel Committee recommendations and internal audit international standards.Results. It is proved that the effective internal audit system is the key factor for successful corporate governance implementation, one of the most important aspects of which is related to financial supervision. It is determined that the most common type of economic crimes for trade enterprises is the appropriation of property by stealing goods. The economic crimes that arise in the activity of trading enterprises are systematized by the following groups: financial (illegal appropriation of property, tax evasion, insider trading); mixed (falsification of documents, bribery and corruption, kickbacks); official (intellectual property rights violation, corporate espionage, unethical corporate behavior). It is proved that necessary condition of owners' rights protection is appropriate accumulation of reliable information concerning the use of property in economic activity of a commercial enterprise, which could be achieved within accounting system. It is substantiated that insider trading is not only transactions that have an impact on a company's shares price, but it is also trade in closed information, that affects trading companies' resources and stability and is carried out by its employees.Practical implications. The author developes a sequence of internal auditor's actions during the audit: the analysis of bribery facts, kickbacks and financial corruption violations that arose in a trading enterprise past activity; the identification of signs of possible schemes of conspiracy to steal trading company property, as well as the level of employees' corruption and bribery inclination; the analysis of internal regulatory documents on combating of corruption, repatriation and bribery within a trading company, and developing recommendations for senior management on those document content and form improvement.Value/originality. In order to minimize the potential external and internal risks that may result in financial economic crimes and inaccurate display of information on commodity and other transactions in the accounting system, the detailed program of forensic audit of economic crime prevention is developed. ; Метою статті є обґрунтування організаційно-методологічних засад запобігання економічним злочинам у системі внутрішнього аудиту торговельного підприємства. Доведено, що запорукою успішного здійснення корпоративного управління, один з найважливіших аспектів якого пов'язаний з фінансовим наглядом, є ефективно діюча на підприємстві система внутрішнього аудиту. Визначено, що найпоширенішим видом економічних злочинів на торговельних підприємствах є привласнення майна шляхом крадіжки товарів. Систематизовано економічні злочини, які виникають у діяльності торговельних підприємств за групами: фінансові (незаконне привласнення майна, ухилення від податків, інсайдерська торгівля); змішані (фальсифікація документів, хабарництво та корупція, відкати); службові (порушення прав інтелектуальної власності, корпоративне шпигунство, неетична корпоративна поведінка). Доведено, що необхідною умовою захисту прав власників є достовірне акумулювання інформації щодо використання майна в процесі здійснення торговельним підприємством господарської діяльності, що досягається в системі бухгалтерського обліку. Обґрунтовано, що інсайдерська торгівля – це не лише операції, які впливають на ціну акцій підприємства, а й торгівля закритою інформацією, відомостями, яка впливає на ресурси та стан торговельного підприємства й здійснюється його співробітниками. Розроблено послідовність дій при проведенні форензік-аудиту внутрішнім аудитором: аналіз фактів хабарництва, відкатів та корупційних фінансових порушень, які виникали в діяльності торговельного підприємства в минулому; виявлення ознак можливих схем змови щодо розкрадання майна торговельного підприємства, а також рівня схильності до корупції та хабарництва його працівників; аналіз внутрішніх розпорядчих документів щодо протидії корупції, відкатам та хабарництву всередині торговельного підприємства, а за їх відсутності розробка рекомендацій щодо їх змісту та форми й надання вищому керівництву. З метою нівелювання потенційних зовнішніх та внутрішніх ризиків зловживань, що можуть призвести до виникнення фінансових економічних злочинів та недостовірного відображення інформації про товарні та інші операції в системі бухгалтерського обліку, розроблено детальну програму форензік-аудиту попередження економічних злочинів.
This article reviewed cross-border cooperation between Ukraine and Slovakia, which is one of the priority directions of bilateral relations of both countries. The author emphasizes the importance of signing a number of documents regulating cross-border (interregional) cooperation, in particular: Laws of Ukraine, international treaties, orders of the Administration of the State Border Guard Service of Ukraine, etc. The military cooperation of the partner countries in the sphere of the protection of the state border is in cooperation, namely: in the field of information and telecommunication systems, in matters of arms and disarmament, in the development of cooperation with NATO (for example, educational maneuvers, search operations, development of the Military Doctrines of Ukraine and Slovakia) in accordance with the requirements of international law, in space research, in the technical advice of military experts, in counteracting the leakage of information constituting state secrets, etc. The Law of Ukraine «On Transfrontier Co-operation» states that «cross-border cooperation is joint actions aimed at establishment and deepening of economic, social, scientific, technological, environmental, cultural and other relations between the subjects and participants of such relations in Ukraine and relevant subjects and participants in such relations from neighboring states within the limits competence defined by their national law».Protection of cyberspace and use of databases of «GART» software and hardware complex by border services in the interests of national security, in particular for the fight against organized crime, countering the illegal crossing of the state border by migrants are among the topical issues related to the military cooperation between Ukraine and Slovakia. Cyber defense is a component of intelligence and counter-intelligence activities of bilateral relations (for example, the Slovak Information Service and the Inherent and Internal Security of the State Border Guard Service of Ukraine are engaged in it) for maintaining the regime at checkpoints of the Ukrainian-Slovak border. The Law of Ukraine «On the Basic Principles of Cybersecurity of Ukraine» (Article 4. Objects of Cybersecurity and Cyber Defense) states that the objects of cybersecurity are «the state, its constitutional system, sovereignty, territorial integrity and inviolability».Key words: military cooperation; inherent and internal security; GART global automated information system; cryptographic information protection; Police forces of Slovakia (Slovak Policajný zbor). ; Розглянуто прикордонне співробітництво між Україною та Словаччиною, що є одним з пріоритетних напрямів двосторонніх відносин обох держав. Автор статті наголошує на важливості підписання цілої низки документів, що регулюють транскордонне (міжрегіональне) співробітництво, зокрема: Закони України, міжнародні договори, накази Адміністрації Державної прикордонної служби України тощо. Військове співробітництво країн-партнерів у сфері захисту державного кордону полягає у співпраці, а саме: в галузі інформаційно-телекомунікаційних систем, у питаннях оззброєння та роззброєння, у розвитку співробітництва з НАТО (наприклад, учбові маневри, пошукові операції, розробка Воєнних доктрин України та Словаччини) згідно норм міжнародного права, у космічних дослідженнях, у технічному консультуванні військових експертів, у протидії витоку інформації, що становить державну таємницю та ін. У Законі України «Про транскордонне співробітництво» зазначено, що «транскордонне співробітництво – спільні дії, спрямовані на встановлення і поглиблення економічних, соціальних, наукових, технологічних, екологічних, культурних і інших відносин між суб'єктами і учасниками таких відносин в Україні і відповідними суб'єктами і учасниками таких відносин із сусідніх держав у межах компетенції, визначеної їх національним законодавством». Серед актуальних проблем, пов'язаних з військовим співробітництвом України та Словаччини є захист кіберпростіру та використання прикордонними службами баз даних програмно-технічного комплексу «ГАРТ» в інтересах національної безпеки, зокрема боротьба з організованною злочинністю, протидія незаконному перетину державного кордону мігрантами. Кіберзахист є складовою розвідувальної та контррозвідувальної діяльності двосторонніх відносин (наприклад, цим займаються Словацька інформаційна служба та Власна і внутрішня безпека Державної прикордонної служби України) для підтримання режиму у пунктах пропуску через українсько-словацький державний кордон. У Законі України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» (стаття 4. Об'єкти кібербезпеки та кіберзахисту) зазначено, що об'єктами кібербезпеки є «держава, її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність».Ключові слова: військове співробітництво; власна і внутрішна безпека; глобальна автоматизована інформаційна система «ГАРТ»; криптографічний захист інформації; Поліцейські сили Словаччини (словац. Policajný zbor).
The purpose of the article is the substantiation of organizational and methodological principles of economic crimes preventing within internal audit system of a trade enterprise.Methodology. Methodological and informational basis for the research became scientific works, periodic materials, Internet resources, Ukrainian legislation, Basel Committee recommendations and internal audit international standards.Results. It is proved that the effective internal audit system is the key factor for successful corporate governance implementation, one of the most important aspects of which is related to financial supervision. It is determined that the most common type of economic crimes for trade enterprises is the appropriation of property by stealing goods. The economic crimes that arise in the activity of trading enterprises are systematized by the following groups: financial (illegal appropriation of property, tax evasion, insider trading); mixed (falsification of documents, bribery and corruption, kickbacks); official (intellectual property rights violation, corporate espionage, unethical corporate behavior). It is proved that necessary condition of owners' rights protection is appropriate accumulation of reliable information concerning the use of property in economic activity of a commercial enterprise, which could be achieved within accounting system. It is substantiated that insider trading is not only transactions that have an impact on a company's shares price, but it is also trade in closed information, that affects trading companies' resources and stability and is carried out by its employees.Practical implications. The author developes a sequence of internal auditor's actions during the audit: the analysis of bribery facts, kickbacks and financial corruption violations that arose in a trading enterprise past activity; the identification of signs of possible schemes of conspiracy to steal trading company property, as well as the level of employees' corruption and bribery inclination; the analysis of internal regulatory documents on combating of corruption, repatriation and bribery within a trading company, and developing recommendations for senior management on those document content and form improvement.Value/originality. In order to minimize the potential external and internal risks that may result in financial economic crimes and inaccurate display of information on commodity and other transactions in the accounting system, the detailed program of forensic audit of economic crime prevention is developed. ; Метою статті є обґрунтування організаційно-методологічних засад запобігання економічним злочинам у системі внутрішнього аудиту торговельного підприємства. Доведено, що запорукою успішного здійснення корпоративного управління, один з найважливіших аспектів якого пов'язаний з фінансовим наглядом, є ефективно діюча на підприємстві система внутрішнього аудиту. Визначено, що найпоширенішим видом економічних злочинів на торговельних підприємствах є привласнення майна шляхом крадіжки товарів. Систематизовано економічні злочини, які виникають у діяльності торговельних підприємств за групами: фінансові (незаконне привласнення майна, ухилення від податків, інсайдерська торгівля); змішані (фальсифікація документів, хабарництво та корупція, відкати); службові (порушення прав інтелектуальної власності, корпоративне шпигунство, неетична корпоративна поведінка). Доведено, що необхідною умовою захисту прав власників є достовірне акумулювання інформації щодо використання майна в процесі здійснення торговельним підприємством господарської діяльності, що досягається в системі бухгалтерського обліку. Обґрунтовано, що інсайдерська торгівля – це не лише операції, які впливають на ціну акцій підприємства, а й торгівля закритою інформацією, відомостями, яка впливає на ресурси та стан торговельного підприємства й здійснюється його співробітниками. Розроблено послідовність дій при проведенні форензік-аудиту внутрішнім аудитором: аналіз фактів хабарництва, відкатів та корупційних фінансових порушень, які виникали в діяльності торговельного підприємства в минулому; виявлення ознак можливих схем змови щодо розкрадання майна торговельного підприємства, а також рівня схильності до корупції та хабарництва його працівників; аналіз внутрішніх розпорядчих документів щодо протидії корупції, відкатам та хабарництву всередині торговельного підприємства, а за їх відсутності розробка рекомендацій щодо їх змісту та форми й надання вищому керівництву. З метою нівелювання потенційних зовнішніх та внутрішніх ризиків зловживань, що можуть призвести до виникнення фінансових економічних злочинів та недостовірного відображення інформації про товарні та інші операції в системі бухгалтерського обліку, розроблено детальну програму форензік-аудиту попередження економічних злочинів.
In the article the political-legal aspects of creating an authoritarian state (political) regime in the USSR in 1920-ies. Noted that for Ukraine authoritarianism traditionally was unusual and unnatural, as it historically had no grounds for this kind of treatment, so its formation occurred as a result of inputs from outside. Soviet Russia inherited from the Russian Empire the despotic tradition, transformed it into the party-Soviet bureaucratic mechanism, which became one of the important reasons of the first appearance of the authoritarian regime and then the totalitarian regime in the USSR. It was especially emphasized that voluntarism and incompetence of the Bolshevik leaders, who were mostly far from economically and economic Affairs professional revolutionaries, or even an ex-expropriators (actually criminals) or just Amateurs originating from among the lumpen proletariat, led not only to the destruction of old forms of management, but also precluded the creation of any new efficient forms of economic life. Only such interim measures as the use of old professional staff, and the «new economic policy» was able to prevent the collapse of the Soviet system. Also noted that at the end of 1925 the beginning of 1926 began to turn in the trend towards personal dictatorship I. Stalin. This period coincided with the beginning of the formation of the notorious Stalin's personality cult. Noted that the ideology of Bolshevism, among other things, sought to reject and deny the idea of the law (in their terminology «bourgeois») of the state, and theoretically substantiate the concept of government, subject to the dictatorship of the proletariat and its vanguard, the party of Bolsheviks-Communists. Legal doctrine was substituted with ideas like «revolutionary» legality, «revolutionary» rights etc have Also traced the process of functioning law-enforcement bodies in conditions of strengthening of the authoritarian regime and turning it into totalitarianism. In particular, mentioned that the activity of law enforcement bodies during the period of 1920- ies showed quite a significant role in promoting and upholding the rule of law, the establishment of a law enforcement system in the USSR and approval of new principles and methods of work, which greatly differed from the character of activity of law enforcement bodies of pre-revolutionary period. Thus was formed a kind of state-legal system, which combined economic, judicial, political, military, ideological and repressive functions. The Supreme party court carried out the administrative functions (for example, in the political and ideological spheres) by yourself or through appointments to key positions of representatives of the bureaucratic caste» ; 1920-х годов. Отмечено, что для Украины авторитаризм традиционно был нетипичным и неестественным, ведь здесь исторически не было оснований для такого рода режима, поэтому его становление произошло вследствие привнесения снаружи. Советская Россия унаследовав от Российской империи деспотической традицию, трансформировала ее в партийно-советский бюрократический механизм, что и стало одним из веских оснований появления сначала авторитарного режима, а затем и тоталитарного режима в СССР. Особо подчеркнуто, что волюнтаризм и некомпетентность большевистских лидеров, которые в основном были далеки от экономически-хозяйственных дел профессиональными революционерами, или даже и бывшими экспроприаторами (фактически – преступниками) или просто дилетантами – выходцами из среды люмпен-пролетариата, вели не только к уничтожению старых форм хозяйствования, но и исключала создание каких-то новых рациональных форм экономической жизни. Только такие временные меры, как использование старых профессиональных кадров и «новая экономическая политика» дали возможность предотвратить крах советской системы. Также отмечено, что в конце 1925 – начале 1926 года стала возникать тенденция к персональной диктатуре И. Сталина. Именно на этот период приходится начало формирование пресловутого культа личности Сталина. Отмечено, что идеологи большевизма, среди прочего стремились отбросить и отрицать идею правового (в их терминологии «буржуазного») государства, а также – теоретически обосновать идею государства, подвластного диктатуре пролетариата и его авангарда – партии большевиков-коммунистов. Правовая доктрина подменялась идеями вроде «революционной» законности, «революционного» права и т. д. Также прослежено процесс функционирования правоохранительных органов в условиях усиления авторитарного режима и перерастания его в тоталитаризм. В частности, отмечено, что деятельность правоохранительных органов в течение периода 1920-х годов продемонстрировала довольно значительную роль в укреплении и поддержании правопорядка, становлении правоохранительной системы в УССР и утверждении новых принципов и методов работы, что в значительной степени отличались от характера деятельности правоохранительных органов дореволюционного периода. Таким образом, формировалась своеобразная государственно-правовая система, которая объединяла хозяйственные, судебные, политические, военные, идеологические и репрессивные функции. Высшие партийные инстанции осуществляли руководящие функции (например, в политической и идеологической сферах) сами или же путем кадровых назначений на ключевые посты представителей «номенклатурной касты». ; У статті розглянуто організаційні заходи органів державної безпеки УРСР на передодні та в роки Великої Вітчизняної війни. Зауважено, що процес організаційних і структурних змін у системі органів держбезпеки УРСР відбувався в складних умовах, внаслідок надзвичайної ситуації як у самої країні, так і з напруженою зовнішньою політикою. Особливо підкреслено роль органів державної безпеки УРСР, зокрема, з огляду на її прикордонне розташування. Доведено, що Народний комісаріат внутрішніх справ виконував особливі функції, пов'язані з охороною правопорядку та державної безпеки, а також здійснював заходи з протидії скоєння злочинів. Відзначено, що протягом 1939–1945 рр. радянськими органами влади була здійснена низка заходів, спрямованих на перебудову органів державної безпеки у зв'язку з військовим станом у країні. Наголошено, що утворення Народного комісаріату державної безпеки УРСР певним чином пов'язаний із початком становлення загальносоюзного органу державної безпеки шляхом його виділення зі складу Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР згідно з постановою Політбюро ЦК ВКП (б) та указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 лютого 1941 р. При цьому, утворення Народного комісаріату державної безпеки мотивувалося необхідністю звільнення органів державної безпеки від невластивих їм функцій охорони громадського порядку та здійснення певних видів господарської діяльності, що мало сприяти поліпшенню й вдосконаленню розвідувальної та контррозвідувальної роботи. Поділ єдиного Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР на два самостійних наркомати – Народний комісаріат внутрішніх справ і Народний комісаріат державної безпеки – був спрямований також на усунення гіперцентралізації правоохоронної (каральної) системи СРСР, спрощення громіздкого апарату Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР, забезпечення конкуренції між різними каральними органами щодо інформування вищого партійного керівництва й особисто Й. Сталіна. Таким чином, відбувався процес формування Народного комісаріату державної безпеки УРСР як союзно-республіканського органу державної безпеки.
У статті запропоновано підхід до врахування загроз у космічній сфері, що сприяє забезпеченню космічної ситуаційної обізнаності осіб, які приймають рішення щодо національної безпеки та оборони держави. Він складається з системного аналізу існуючих (відомих) та нових (виникаючих) загроз у космічній сфері, їх класифікації, інтегрального оцінювання ознак загроз (груп або класів загроз), прогнозування розвитку небезпеки та вироблення пропозицій щодо протидії загрозам із застосуванням наявних сил і засобів.На підставі аналізу відомих систем класифікації для побудови класифікатора загроз у космічній сфері обрано фасетну систему. Запропонований підхід до класифікації, у поєднанні з комплексним врахуванням об'єктів впливу з різних аспектів космічної сфери (юридичного, економічного, екологічного, астрономічного, військового), дозволяє проводити інтегральне оцінювання небезпеки (ознак загроз), враховуючи вторинні наслідки та імовірний "каскадний ефект" впливу.Надано функціональну модель системи врахування загроз у космічній сфері, структуру фасетного класифікатора зазначених загроз та приклад побудови графової моделі поширення загрози можливого знищення вітчизняного космічного апарата за всіма аспектами космічної сфери. Наведено підходи до експертного оцінювання визначення ваги аспектів з точки зору національної безпеки, визначення структури ієрархічної системи критеріїв оцінювання поширення загрози та моделювання зміни показників аспектів космічної сфери при поширенні загрози. Окреслено подальші шляхи дослідження щодо конкретизації складових запропонованого підходу: класифікації та оцінювання відомих загроз у космічній сфері, прогнозування розвитку ситуації й вироблення пропозицій для їх врахування (нейтралізації). ; В статье предложен подход к учёту угроз в космической сфере, который способствует обеспечению космической ситуационной осведомленности лиц, принимающих решения относительно национальной безопасности и обороны государства. Он состоит из системного анализа существующих (известных) и новых (возникающих) угроз в космической сфере, их классификации, интегрального оценивания признаков угроз (групп или классов угроз), прогнозирования развития опасности и выработки предложений по противодействию угрозам с применением имеющихся сил и средств.На основании анализа известных систем классификации для построения классификатора угроз в космической сфере выбрана фасетная система. Предложенный подход к классификации, в сочетании с комплексным учётом объектов воздействия в различных аспектах космической сферы (юридическом, экономическом, экологическом, астрономическом, военном), позволяет проводить интегральное оценивание опасности (признаков угроз) с учётом вторичных последствий и вероятного "каскадного эффекта" воздействия.Представлены функциональная модель системы учёта угроз в космической сфере, структура фасетного классификатора указанных угроз и пример построения графовой модели распространения угрозы возможного уничтожения отечественного космического аппарата по всем аспектам космической сферы. Предложены подходы к экспертной оценке определения весомости аспектов с точки зрения национальной безопасности, определению структуры иерархической системы критериев оценки распространения угрозы и моделированию изменения показателей аспектов космической сферы при распространении угрозы. Определены дальнейшие пути исследования, касающиеся конкретизации составляющих предложенного подхода: классификации и оценки известных угроз в космической сфере, прогнозирования развития ситуации и выработки предложений для их учёта (нейтрализации). ; The article proposes an approach to taking into account threats in the space sphere, which contributes to the provision of space situational awareness of decision makers regarding national security and defense of the state. It consists of a systematic analysis of existing (known) and emerging threats in the space sector, their classification, an integrated assessment of the threats features (groups or classes of threats), forecasting the development of danger and developing proposals for countering threats using existing forces.Based on the analysis of known classification systems, a facet system was chosen to construct a threat classifier in space. The proposed approach of the classification, combined with the comprehensive consideration of objects of influence from various aspects of the space sphere (legal, economic, environmental, astronomical, military), allows to conduct an integral assessment of danger (signs of threats), taking into account the secondary effects and the probable "cascading effect" impact.The functional model of the system for taking into account threats in the space sphere, the structure of the facet classifier of these threats and an example of constructing a graph model for spreading the threat of possible destruction of the national space vehicle on all aspects of the space sphere are presented. The approaches to expert assessment of the weighting of aspects from the point of view of national security, the definition of the structure of the hierarchical system of criteria for assessing the spread of the threat and the simulation of changes in the parameters of the space sphere aspects in the spread of the threat are presented. Further ways of research are elaborated to specify the components of the proposed approach: classification and evaluation of known threats in the space sector, forecasting the development of the situation and developing proposals for their consideration (neutralization).
У статті запропоновано підхід до врахування загроз у космічній сфері, що сприяє забезпеченню космічної ситуаційної обізнаності осіб, які приймають рішення щодо національної безпеки та оборони держави. Він складається з системного аналізу існуючих (відомих) та нових (виникаючих) загроз у космічній сфері, їх класифікації, інтегрального оцінювання ознак загроз (груп або класів загроз), прогнозування розвитку небезпеки та вироблення пропозицій щодо протидії загрозам із застосуванням наявних сил і засобів.На підставі аналізу відомих систем класифікації для побудови класифікатора загроз у космічній сфері обрано фасетну систему. Запропонований підхід до класифікації, у поєднанні з комплексним врахуванням об'єктів впливу з різних аспектів космічної сфери (юридичного, економічного, екологічного, астрономічного, військового), дозволяє проводити інтегральне оцінювання небезпеки (ознак загроз), враховуючи вторинні наслідки та імовірний "каскадний ефект" впливу.Надано функціональну модель системи врахування загроз у космічній сфері, структуру фасетного класифікатора зазначених загроз та приклад побудови графової моделі поширення загрози можливого знищення вітчизняного космічного апарата за всіма аспектами космічної сфери. Наведено підходи до експертного оцінювання визначення ваги аспектів з точки зору національної безпеки, визначення структури ієрархічної системи критеріїв оцінювання поширення загрози та моделювання зміни показників аспектів космічної сфери при поширенні загрози. Окреслено подальші шляхи дослідження щодо конкретизації складових запропонованого підходу: класифікації та оцінювання відомих загроз у космічній сфері, прогнозування розвитку ситуації й вироблення пропозицій для їх врахування (нейтралізації). ; В статье предложен подход к учёту угроз в космической сфере, который способствует обеспечению космической ситуационной осведомленности лиц, принимающих решения относительно национальной безопасности и обороны государства. Он состоит из системного анализа существующих (известных) и новых (возникающих) угроз в космической сфере, их классификации, интегрального оценивания признаков угроз (групп или классов угроз), прогнозирования развития опасности и выработки предложений по противодействию угрозам с применением имеющихся сил и средств.На основании анализа известных систем классификации для построения классификатора угроз в космической сфере выбрана фасетная система. Предложенный подход к классификации, в сочетании с комплексным учётом объектов воздействия в различных аспектах космической сферы (юридическом, экономическом, экологическом, астрономическом, военном), позволяет проводить интегральное оценивание опасности (признаков угроз) с учётом вторичных последствий и вероятного "каскадного эффекта" воздействия.Представлены функциональная модель системы учёта угроз в космической сфере, структура фасетного классификатора указанных угроз и пример построения графовой модели распространения угрозы возможного уничтожения отечественного космического аппарата по всем аспектам космической сферы. Предложены подходы к экспертной оценке определения весомости аспектов с точки зрения национальной безопасности, определению структуры иерархической системы критериев оценки распространения угрозы и моделированию изменения показателей аспектов космической сферы при распространении угрозы. Определены дальнейшие пути исследования, касающиеся конкретизации составляющих предложенного подхода: классификации и оценки известных угроз в космической сфере, прогнозирования развития ситуации и выработки предложений для их учёта (нейтрализации). ; The article proposes an approach to taking into account threats in the space sphere, which contributes to the provision of space situational awareness of decision makers regarding national security and defense of the state. It consists of a systematic analysis of existing (known) and emerging threats in the space sector, their classification, an integrated assessment of the threats features (groups or classes of threats), forecasting the development of danger and developing proposals for countering threats using existing forces.Based on the analysis of known classification systems, a facet system was chosen to construct a threat classifier in space. The proposed approach of the classification, combined with the comprehensive consideration of objects of influence from various aspects of the space sphere (legal, economic, environmental, astronomical, military), allows to conduct an integral assessment of danger (signs of threats), taking into account the secondary effects and the probable "cascading effect" impact.The functional model of the system for taking into account threats in the space sphere, the structure of the facet classifier of these threats and an example of constructing a graph model for spreading the threat of possible destruction of the national space vehicle on all aspects of the space sphere are presented. The approaches to expert assessment of the weighting of aspects from the point of view of national security, the definition of the structure of the hierarchical system of criteria for assessing the spread of the threat and the simulation of changes in the parameters of the space sphere aspects in the spread of the threat are presented. Further ways of research are elaborated to specify the components of the proposed approach: classification and evaluation of known threats in the space sector, forecasting the development of the situation and developing proposals for their consideration (neutralization).
Стаття присвячена вирішенню теоретичних та методологічних проблем і практичних питань подальшого удосконалювання управління системою економічної безпеки України в умовах цифровізації економіки. Проаналізовано стан цифровізації, фактори, що впливають на рівні цифровізації та економічної безпеки, зв'язок між економічною безпекою та процесами цифровізації, а також формування можливостей змін у системі технологічних укладів в Україні. У багатьох країнах світу реалізуються Державні програми і стратегії цифровізації національних економік, результати яких Всесвітній економічний форум оцінює в світовому масштабі більш ніж в 30 трлн дол. США доходів до 2025 р. Стан економічної безпеки держави передбачає створення необхідних умов для інноваційного розвитку економіки та організацію підприємств 5-го і 6-го технологічних укладів в економіці країни. Однією зі складових інноваційного розвитку є цифровізація економіки. Еволюція економічних відносин на основі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), в т.р. Інтернету, комерційної діяльності в мережі Інтернет, системи Інтернет-платіжних систем формує цифрову економіку. Нематеріальні активи формують конкурентні переваги бізнесу і держави і є основою для виробництва високотехнологічної продукції, із високою доданою вартістю та низькими трансакційними витратами, порівняльно до інших галузей. Нижчі трансакційні витрати забезпечують менше економічне навантаження у секторі цифрової економіки, наприклад, що сприяє більш високої швидкості зростання цього сектору і, у підсумку – підвищення конкурентоспроможності економіки країни та позитивного впливу на стан економічної безпеки держави. З точки зору теорії систем, кожна система має вхід, контур операціональної замкненості та вихід. На рівні бізнесу або підприємства, контур операціональної замкненості формують внутрішні та зовнішні умови виробництва, на рівні економіки країни – це внутрішній ринок, від рівня розвитку якого безпосередньо залежить стан економічної безпеки держави, можливість протидії трансферу кризи, виникненню диспропорцій та кризових ситуацій. Таким чином ми можемо відстежити вплив цифровізації на динаміку економічного зростання в цілому, а також на стан економічної безпеки, потенціал інноваційного розвитку, створення умов для змін в сукупності технологічних укладів. Слід відзначити, що при складанні проектів та програм розвитку цифровізації слід мати на увазі принцип дотримання пропорційного та безпечного розвитку. Автори висловлюють гіпотезу, що з цією метою може бути використано параболічну модель Лаффера. ; The article is devoted to the solution of theoretical and methodological problems and practical issues of further improvement of the management of the economic security system of Ukraine in the conditions of digitalization of the economy. The state of digitalization, the factors influencing the level of digitalization and economic security, the connection between economic security and digitalization processes, as well as the formation of opportunities for change in the system of technological systems in Ukraine are analyzed. Many countries around the world are implementing state programs and strategies for the digitalization of national economies, the results of which the World Economic Forum estimates at a global scale of more than 30 trillion dollars. US revenue by 2025. The state of economic security of the state provides for the creation of the necessary conditions for innovative economic development and the organization of enterprises of the 5th and 6th technological systems in the country's economy. One of the components of innovative development is the digitalization of the economy. Evolution of economic relations on the basis of information and communication technologies (ICT), including The Internet, commercial activities on the Internet, Internet payment systems form the digital economy. Intangible assets form the competitive advantages of business and government and are the basis for the production of high-tech products, with high added value and low transaction costs, compared to other industries. Lower transaction costs provide less economic burden in the digital sector, for example, which contributes to a higher growth rate of this sector and, ultimately, increase the competitiveness of the country's economy and a positive impact on the state of economic security.From the point of view of systems theory, each system has an input, an operating circuit and an output. At the level of business or enterprise, the contour of operational closure is formed by internal and external conditions of production, at the level of the economy - the domestic market, the level of development of which directly affects the state of economic security, the ability to counter crisis transfer, disparities and crises. The more developed and complex the domestic market is, the more additional or emergent properties arise in the contour of the operational closure of the economic system of the country. Thus, we can track the impact of digitalization on the dynamics of economic growth in general, as well as on the state of economic security, the potential for innovative development, creating conditions for change in the set of technological systems. It should be noted that the principle of proportional and safe development should be borne in mind when drafting digitalization development projects and programs. The authors hypothesize that a parabolic Laffer model can be used for this purpose.
Within the evaluation method of the relative number of important state objects, the defeat of which in the conduct of hostilities can be prevented, the main components of the defeat process and the expected defeat types for such objects are taken into account. Xe presented practical results of calculations carried outaccordin g to the method testify in favor of the possibility of its use for evaluating functioning effectiveness of the anti-aircraZ missile-artillery and air cover subsystems in the country's air defense system.During the initial period of defensive military operations, the task of existing groups of troops and forces may include mobilization, deployment and creation within the main areas of enemy actions such groups of troops that will be able to thwart the enemy's advance into the country, and also seize the strategic initiative in the war. To counteract these tasks fulfillment, enemy can use massive air strikes against troops and objects and use manned and unmanned aerial assault weapons for these purposes.In the air defense system, subsystems of anti-aircraZ missile-artillery (ZRV)and fighter-aviation cover (VA), as well as subsystems of radar reconnaissance and electronic warfare, are being created to destroy aerial assault weapons. Stated ubsystems must ensure the protection of important state objects and the Armed Forces within the places of their location and deployment, as well as operational creation of groups of troops and forces in the main lines of action of the enemy. Air defense system tasks execution reliability depends on its composition, organizational structure, location, firing and informational interaction of its subsystems' elements, on the conditions of the year season, day and weather conditions, as well as on the composition and deployment of the concealed objects and groups of troops and options of the adversary actions. During attacks part of the enemy aerial assault weapons is aimed to preemptively defeat elements of the air defense system. Due to the combination of stated and other conditions the air defense systemperfo rms protection against air strikes; however, it cannot guarantee the timely destruction of all aerial assault weapons. Part of the enemy's aerial assault weapons can overcome the zones of the air defense system coverage and carry out strikes against concealed groups of troops and important state objects, which determines the need of the possible consequences assessment of such strikes. In the method, which is presented in the article, while evaluating the relative number of important state facilities, the defeat of which in the conduct of hostilities can be prevented, the main components of the defeat process and expected types of such facilities defeat are taken into account. Presented practical results of calculations carried out according to the method testify in favor of the possibility of its use for evaluating functioning effectiveness of the anti-aircraZ missile-artillery and air cover subsystems in the country's air defense system. ; У методиці при оцінці відносної кількості важливих державних об'єктів, ураження яких при веденні бойових дій може бути відвернене, враховані основні складові процесу ураження і сподіваних типів ураження таких об'єктів. Наведені практичні результати розрахунків, виконані за методикою, свідчать на користь можливості її використання для оцінки ефективності функціонування підсистем зенітного ракетно-артилерійського й авіаційного прикриття у системі ППО країни.У початковий період оборонних військових дій задача угруповань військ і сил може включати відмобілізування, розгортання і створення на основних напрямках дій противника таких угруповань військ, які виявляться здатними зірвати просування противника вглиб території країни, а також захоплення їм стратегічної ініціативи у війні. Для протидії виконанню цих завдань противник може застосувати масовані удари з повітря по військах і об'єктах і використовувати пілотовані та безпілотні засоби повітряного нападу. У системі ППО для знищення ЗПН створюються підсистеми ЗРВ і ВА, а також підсистеми радіолокаційної розвідки і радіоелектронної боротьби. Такі підсистеми повинні забезпечити захист ВДО і Збройних Сил у місцях їх дислокації та розгортання, а також оперативне створення угруповань військ і сил на основних напрямках дій противника.Надійність виконання завдань системою ППО залежить від її складу, організаційної структури, дислокації, вогневої та інформаційної взаємодії елементів її підсистем, від умов пори року, доби і від погодних умов, а також від складу і дислокації об'єктів і угруповань військ, які прикриваються, і від параметрів дій повітряного противника. Частина ЗПН противника в ході ударів мають своєю метою випереджаюче ураження елементів системи ППО. Отже, система ППО захист від ударів з повітря виконує, однак гарантувати своєчасне знищення всіх ЗПН не може. Частина ЗПН противника може подолати зони дії засобів системи ППО і виконати удари по угрупованнях військ і ВДО, які прикриваються, що визначає необхідність оцінки можливих наслідків таких ударів.У методиці, поданій у статті, при оцінці відносної кількості ВДО, ураження яких при веденні бойових дій може бути відвернене, враховані основні складові процесу ураження і сподіваних типів ураження таких об'єктів. Практичні результати розрахунків, що виконані за методикою, свідчать на користь можливості її використання для оцінки ефективності функціонування підсистем зенітного ракетно-артилерійського й авіаційного прикриття в системі ППО держави.
Baskground. One of the priority directions of scientific research in the field of social medicine and health care is the development and substantiation of the best models for the organization of an affordable, high-quality and efficient PHC System in Ukraine, that requires the formation of a state policy of the PHC support and its implementation with taking into account the best international and national experience, opportunities and conditions of the country. The urgency of the problem and the global need for PHC are growing in connection with the unbridled aging of the population and the spread of severe chronic progressive diseases, including those, a treatment of which is ineffective or hopeless. Purpose: to carry through a medical and social analysis of the current legal framework (CLF) of Ukrainian and some international documents regulating the PHC providing organization, that are the basis for the creation and development of affordable, high-quality and efficient PHC System to the population in Ukraine. Materials and methods. In our analysis Ukrainian and international normative and legal documents, scientific literature were used. The following research methods were applied: system-analytical, comparative content analysis, system approach, generalization and grouping. Results. The legal regulation of the provision of PHC to the population of Ukraine at the state level is carried out by the relevant Laws of Ukraine, decrees of the President of Ukraine, resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine, orders of the Ministry of Health (MOH) of Ukraine and the Ministry of Social Policy of Ukraine. In particular, the Law of Ukraine "On the Basis of the Legislation of Ukraine on Health Care" dated 19.11.1992, No. 2801-XII, for the first time at the legislative level in 2011, palliative care was recognized as a form of medical care, as well as the definition of the term "palliative care" was defined. Provision of PHC to cancer patients and TB patients was foreseen in the relevant Laws of Ukraine, which are not valid today. Currently, only the "National Targeted Social Program for HIV/AIDS Response for 2014-2018" is in force, which was approved by the Law of Ukraine dated 20.10.2014 No.1708-VII, which defined certain tasks related to the organization and access to PHC to people who live with HIV, training the appropriate staff to provide such care. Unfortunately, the tasks defined by these laws were not implemented: the PHC standards to patients in the facilities of palliative and hospice medicine (PCM) of the MOH of Ukraine have not yet been approved, the system of training has not been implemented, etc. Also today, PHC in Ukraine are regulated by a number of departmental regulatory acts, in particular, by Order of the MOH of Ukraine of 21.01.2013 № 41 "On the organization of palliative care in Ukraine", but there is now a significant need to complete and improve this order, taking into account Ukrainian and international development PHC experience, the results of reforming the Health Care System in Ukraine, new WHO documents, Council of Europe, EAPC, ІАНРС. It is important that valid clinical protocols from different nosologies are complemented by sections "PHC" or "Palliative Medical Care and Care at the End of Life", which has both practical and legal significance. Of particular importance is the Order of the Ministry of Social Policy of Ukraine dated January 29, 2016, No. 58 "On Approval of the State Standard of Palliative Care", which regulates the activities of social protection institutions for the provision of PHC to patients in outpatient settings and at home, and other orders. Conclusions. 1. The content-analysis of the current Laws of Ukraine and some documents of WHO, the Council of Europe, ЕАРС, ІАНРС and other authoritative international institutes on the PHC organization allowed us to identify positive trends, in particular, the legislative approval of palliative care in Ukraine as a type of medical care, but only in relation to incurable patients with limited predictive life expectancy, and this fact goes in to a discrepancy with modern international documents. 2. The main shortcomings of the acts regulating the PHC organization delivery in Ukraine are the lack of systematic and coordinated regulatory norms, the uncertainty of the criteria of PPs with different nosologies, the lack of mechanisms for determining the status of PPs, the problems of the organization of the PHC providing for incurable sick in both in-patient and out-patient conditions and at home. 3. The aforecited statements require the urgent development and approval of the Order "About the Procedure for the Providing of Palliative Medical Care to the Population in Ukraine and the List of Medical Indications for Its Delivery" by the MOH of Ukraine, in which mechanisms and coordination of the various levels of medical care providing, standards of palliative care and maintenance of various category of PPs, criteria for the status of PPs definition, etc should be determined. 4. In order to optimize Ukrainian legislation in its part of the PHC providing organization to the population of Ukraine, there is an urgent need for the elaboration and adoption of a Law of Ukraine "About Palliative Care" by Ukrainian Parliament, in which the priorities of state policy, adequate financing of PHC from the State and Regional Budgets and extrabudgetary sources, clearly outline the system of such type of care, determine the state regulation of the provision of PHC, provide a systemicity, continuity and structuring of Ukrainian PHC, help to eliminate inter-departmental barriers on personnel policy issues, provide motivation for specialists in PHC training, PPs and their families with adequate drugs, care facilities, social, psychological and spiritual support etc. 5. An extremely urgent task that will ensure the development of an accessible, high-quality and efficient PHC System is the development and approval of the "State Social Program for the Development of Palliative and Hospice Care in Ukraine" by the Cabinet of Ministers of Ukraine and Parliament of Ukraine. This document will help to realize a right of palliative patients and their families members for appropriate quality of life and its worthful ending. ; Актуальность. Одним из приоритетных направлений научных исследований в области социальной медицины и организации здравоохранения является разработка и обоснование оптимальных моделей организации доступной, качественной и эффективной системы паллиативной и хосписной помощи (ПХП) населению в Украине, что требует формирования государственной политики поддержки ПХП и внедрение оптимальной нормативно-правовой базы (НПБ), которая учитывает лучший международный и национальный опыт, возможности и условия страны. Глобальная потребность в ПХП будет и дальше возрастать в связи с неуклонным старением населения и распространением тяжелых хронических прогрессирующих заболеваний, в т.ч. в терминальной стадии их развития, лечение которых, направленное на излечение (выздоровление пациента), является неэффективным или бесперспективным. Цель исследования: осуществление медико-социального анализа действующей НПБ Украины и некоторых международных документов, регулирующих организацию оказания ПХП, что является основой для создания и развития доступной, качественной и эффективной системы ПХП в Украине. Материалы и методы. В работе были использованы отечественные и международные нормативно-правовые документы, отечественная и зарубежная научная литература и применены следующие методы исследования: системно-аналитический, сравнительный контент-анализ, системного подхода, обобщения и группировки. Результаты. Правовое регулирование оказания ПХП населению Украины на государственном уровне осуществляется Конституцией Украины, соответствующими Законами Украины, указами Президента Украины, постановлениями Кабинета Министров Украины, приказами Министерства здравоохранения (МЗ) Украины и Министерства социальной политики Украины. В частности, в 2011 году Законом Украины «Основы законодательства Украины о здравоохранении» от 19.11.1992 года № 2801-XII впервые на законодательном уровне паллиативная помощь была определена как вид медицинской помощи, а также дано определение понятия «паллиативная помощь». Оказание ПХП онкологическим больным и больным туберкулезом было предусмотрено в соответствующих законах Украины, которые сегодня не действуют. На сегодня действует только «Общегосударственная целевая социальная программа противодействия ВИЧ-инфекции/СПИДа на 2014-2018 годы», которая была утверждена Законом Украины от 20.10.2014 № 1708-VII, в которой определены конкретные задачи по обеспечению организации и доступа к ПХП людям, живущих с ВИЧ, подготовка соответствующих кадров для оказания такой помощи. К сожалению, задачи, которые были определены этими законами не были выполнены: стандарты оказания ПХП больным в условиях учреждений паллиативной и хосписной медицины (ПХМ) МОЗ Украины до сих пор не утвердило, система подготовки кадров не внедрена и т. д. Также сегодня ПХП в Украине регулируется рядом ведомственных нормативно-правовых актов, в частности, приказом МЗ Украины от 21.01.2013 № 41 «Об организации паллиативной помощи в Украине», но сейчас существует значительная потребность дополнить и усовершенствовать этот приказ, учитывая украинский и международный опыт развития ПХП, результаты реформирования системы здравоохранения в Украине, новые документы ВОЗ, Совета Европы, ЕАРС, ІАНРС. Важно, чтобы действующие клинические протоколы по разным нозологиям были дополнены разделами «ПХП» или «Медицинская помощь и уход в конце жизни», что имеет как практическое, так и юридическое значение. Чрезвычайно важным является приказ Министерства социальной политики Украины от 29.01.2016 № 58 «Об утверждении Государственного стандарта паллиативного ухода», регламентирующий деятельность учреждений социальной защиты населения в вопросах предоставления паллиативного ухода пациентам в амбулаторных условиях и на дому, и другие приказы. Выводы. 1. Контент-анализ действующей НПБ Украины и некоторых документов ВОЗ, Совета Европы, ЕАРС, ІАНРС и других авторитетных международных организаций по вопросам организации оказания ПХП населению позволил определить положительные тенденции, в частности законодательное определение в Украине паллиативной помощи как вида медицинской помощи, которая применяется только в отношении инкурабельных больных с ограниченным прогнозом продолжительности жизни, что не соответствует современным международным документам. 2. Основными недостатками законодательных и нормативно-правовых актов, регламентирующих организацию оказания ПХП в Украине, является отсутствие системности и скоординированности регулирующих норм, неопределенность критериев паллиативных пациентов (ПП) с различными нозологиями соответствующими клиническими протоколами, отсутствие механизмов определения статуса ПП, недостаточно решены проблемы организации оказания ПХП инкурабельным больным как в стационарах заведениях ПХМ, так и в амбулаторно-поликлинических условиях и дома, что требует оптимизации нормотворческой деятельно МЗ Украины и скоординированности разрабатываемых нормативно-правовых актов, с действующими постановлениями КМУ, приказами Министерства социальной политики Украины и других органов государственной власти. 3. Указанное выше требует неотложной разработки и утверждения МЗ Украины приказа «О порядке оказания паллиативной медицинской помощи населению в Украине и Переченя медицинских показаний для ее оказания», который определит и обеспечит механизмы и скоординированность различных уровней оказания медицинской помощи, стандартов паллиативного лечения и содержания различных категорий ПП, критерии определения и порядок предоставления статуса ПП, особенности ПП детского и старческого возраста и т. п. 4. С целью оптимизации отечественного законодательства по организации оказания ПХП и паллиативного ухода в Украине есть необходимость в разработке и принятию Верховным Советом Украины отдельного Закона Украины «О паллиативной помощи», который должен определить приоритеты государственной политики, обеспечить адекватное финансирование ПХП и паллиативного ухода из Государственного и региональных бюджетов и внебюджетных источников, четко очертить систему такой помощи, главные аспекты межведомственной координации в этой области, определить порядок государственного регулирования оказания ПХП и основные требования к учреждентям ПХМ, а также обеспечить системность, преемственность и структурированность отечественного законодательства в области ПХП и паллиативного ухода, способствовать устранению межведомственных барьеров, с четким определением юридической, медицинской, социальной составляющей ПХП. 5. Очень актуальной задачей, которая обеспечит развитие доступной, качественной и эффективной системы ПХП, является разработка и утверждение Кабинетом Министров Украины и Верховным Советом Украины «Государственной целевой социальной программы развития паллиативной и хосписной помощи населению в Украине», что позволит реализовать право паллиативных больных и членов их семей на соответствующее качество жизни и достойне его завершение. ; Актуальність. Одним з пріоритетних напрямів наукових досліджень у галузі соціальної медицини і організації охорони здоров'я є розробка та обґрунтування оптимальних моделей організації доступної, якісної та ефективної системи паліативної та хоспісної допомоги (ПХД) населенню в Україні, що потребує формування державної політики підтримки ПХД та впровадження оптимальної нормативно-правової бази (НПБ), яка враховує кращий міжнародний і національний досвід, можливості та умови країни. Глобальна потреба у ПХД буде і далі зростати у зв'язку з неухильним постарінням населення і поширенням важких хронічних прогресуючих захворювань, у т.ч. у термінальній стадії їх розвитку, лікування яких, що спрямоване на вилікування (одужання пацієнта), є неефективним або безперспективним. Мета дослідження: здійснення медико-соціального аналізу чинної НПБ України і деяких міжнародних документів, які регулюють організацію надання ПХД, що є основою для створення і розвитку доступної, якісної та ефективної системи ПХД населенню в Україні. Матеріали та методи. У роботі були використані вітчизняні та міжнародні нормативно-правові документи, вітчизняна та зарубіжна наукова література та застосовані наступні методи дослідження: системно-аналітичний, порівняльний контент-аналіз, системного підходу, узагальнення та групування. Результати. Правове регулювання надання ПХД населенню України на державному рівні здійснюється Конституцією України, відповідними Законами України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства охорони здоров'я (МОЗ) України та Міністерства соціальної політики України. Зокрема, у 2011 р. Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 року № 2801-XII вперше на законодавчому рівні паліативну допомогу було визнано як вид медичної допомоги, а також дано визначення поняття «паліативна допомога». Надання ПХД онкологічним хворим та хворим на туберкульоз було передбачене у відповідних Законах України, які сьогодні не чинні. На сьогодні чинна лише «Загальнодержавна цільова соціальна програма протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки», що була затверджена Законом України від 20.10.2014 № 1708-VII, якою визначені певні завдання щодо забезпечення організації та доступу до ПХД людям, які живуть з ВІЛ, підготовка відповідних кадрів для надання такої допомоги. На жаль, завдання, що були визначені цими законами не були виконані: стандарти надання ПХД хворим в умовах закладів паліативної і хоспісної медицини (ПХМ) МОЗ України досі не затвердило, система підготовки кадрів не впроваджена тощо. Також сьогодні ПХД в Україні регулюється низкою відомчих нормативно-правових актів, зокрема, наказом МОЗ України від 21.01.2013 № 41 «Про організацію паліативної допомоги в Україні», але зараз існує значна потреба доповнити і удосконалити цей наказ, враховуючи український і міжнародний досвід розвитку ПХД, результати реформування системи охорони здоров'я в Україні, нові документи ВООЗ, Ради Європи, ЕАРС, ІАНРС. Важливо, щоб чинні клінічні протоколи з різних нозологій були доповнені розділами «ПХД» або «Медична допомога і догляд наприкінці життя», що має як практичне, так і юридичне значення. Надзвичайно важливим є наказ Міністерства соціальної політики України від 29.01.2016 № 58 «Про затвердження Державного стандарту паліативного догляду», який регламентує діяльність закладів соціального захисту населення у питаннях надання паліативного догляду пацієнтам в амбулаторних умовах і вдома, та інші накази. Висновки. 1. Контент-аналіз чинної НПБ України та деяких документів ВООЗ, Ради Європи, ЕАРС, ІАНРС та інших авторитетних міжнародних організацій з питань організації надання ПХД населенню дозволив визначити позитивні тенденції, зокрема законодавче затвердження в Україні паліативної допомоги як виду медичної допомоги, яка застосовується тільки стосовно інкурабельних хворих з обмеженим прогнозом тривалості життя, що має невідповідність з сучасними міжнародними документами. 2. Основними недоліками законодавчих та нормативно-правових актів, що регламентують організацію надання ПХД в Україні, є відсутність системності і координованості регулюючих норм, невизначеність критеріїв паліативних пацієнтів (ПП) з різними нозологіями відповідними клінічними протоколами, відсутність механізмів визначення статусу ПП, недостатньо вирішені проблеми організації надання ПХД інкурабельним хворим як в стаціонарних закладах ПХМ, так і в амбулаторно-поліклінічних умовах та вдома, що потребує оптимізації нормотворчої діяльності МОЗ України і координованості нормативно-правових актів, що розробляються, з чинними постановами КМУ, наказами Міністерства соціальної політики України та інших органів державної влади. 3. Зазначене вище вимагає нагальної розробки та затвердження МОЗ України наказу «Про порядок надання паліативної медичної допомоги населенню в Україні та Перелік медичних показань для її надання», що визначить та забезпечить механізми та скоординованість різних рівнів надання медичної допомоги, стандартів паліативного лікування та утримання різних категорій ПП, критерії визначення та порядок надання статусу ПП, особливості ПП дитячого і старечого віку тощо. 4. З метою оптимізації вітчизняного законодавства щодо організації наданні ПХД та паліативного догляду в Україні є нагальна потреба розробки і прийняття Верховною Радою України окремого Закону України «Про паліативну допомогу», який мав би визначити пріоритети державної політики, забезпечити адекватне фінансування ПХД та паліативного догляду з Державного і регіональних бюджетів та позабюджетних джерел, чітко окреслити систему такої допомоги, головні аспекти міжвідомчої координації у цій галузі, визначити порядок державного регулювання надання ПХД й основні вимоги до закладів ПХМ, а також забезпечити системність, наступність та структурованість вітчизняного законодавства у галузі ПХД та паліативного догляду, сприяти усуненню міжвідомчих бар'єрів, із чітким визначенням юридичної, медичної, соціальної складової ПХД. 5. Надзвичайно актуальним завданням, що забезпечить розвиток доступної, якісної та ефективної системи ПХД, є розробка та затвердження Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України «Державної цільової соціальної програми розвитку паліативної та хоспісної допомоги населенню в Україні», що дозволить реалізувати право паліативних хворих і членів їх родин на належну якість життя і гідне його завершення.
Problems of prevention and fight against corruption are important priorities in the state policy of Ukraine. This phenomenon, like corruption, impedes the reform of modern Ukrainian society, worsens the socio-economic situation of the state, affects negatively all spheres of the life of a national society. One of the priority directions and strategies in the state anti-corruption policy is the creation and development of innovative anti-corruption institutions. One of the important foundations for the formation of such innovative institutions is their independence, professionalism, systemicity, legitimacy, legality, etc. The National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, the Specialized Anti-Corruption Prosecutor, the State Investigation Bureau, the National Agency for the Detection, Investigation and Asset Recovery of Corruption and Other Crimes, and the Highest Anticorruption Court were established during 2015-2018. At the same time, the effectiveness of anti-corruption policy is not yet. According to experts, the new anti-corruption authorities have a selective approach to the identification of suspects and political interdependence, a certain dependence on the influence of representatives of financial-industrial groups and political-ruling elites and, accordingly, the possibility of their use to persecute political opponents. Among other shortcomings of the fight against corruption in Ukraine, foreign experts point out the lack of professionalism, inexperience and lack of independence in the decision-making of the leaders and ordinary staff of NABU and SAP. Serious doubts raise the justification for replacing the criterion of professionalism with the criterion of "new faces" in the formation of the state of NABU and other anti-corruption bodies, their excessive activity in the media, to hide the lack of real results, public scandals and corporate wars between the "old" (primarily the Prosecutor General's Office) and "new "Anti-corruption institutions, which leads to a conflict of jurisdiction and worsens the performance of activities. The problem of streamlining and optimizing the subjects of prevention and counteraction to corruption in order to implement the effective and effective state anti-corruption policy, reducing the manifestations of corruption in Ukraine, is being activated today. In our opinion, rationalization and optimization of anti-corruption bodies of state power should be carried out according to the following algorithm: formation of a problem field - in particular, raising the level of anti-corruption culture, forming preventive mechanisms for the prevention of corruption; carrying out reengineering of anti-corruption bodies of state power; reforming anti-corruption bodies of state power. Equally important is the problem of the formation of a professional corps of anti-corruption bodies of state power on the one hand, and the impartial and transparent formation of the leadership of anti-corruption bodies, regardless of the policy of the state - on the other hand. The analysis provides the basis for determining the following clusters of problems of the formation and development of anti-corruption institutions of state power. First, there is no single concept for the formation and development of anti-corruption bodies in Ukraine. Secondly, the lack of specially trained specialists, who would be knowledgeable not only in law issues but also in the formation and development of public policy, were able to conduct financial audits, collate and analyze data. That is, there was an urgent need to form a new generation of specialists of anti-corruption bodies of state power. Thirdly, there is no system for auditing the effectiveness and effectiveness of the anti-corruption institutions itself. Thus, the state spends a lot of money and resources on the creation and development of anti-corruption institutions than the funds and resources provided by such bodies of state power. Fourthly, there are no real mechanisms for punishing corruption offenses. Fifthly, there is no institution of voluntary confiscation of funds provided that it is impossible to explain the origin of the stakes. This would allow offenders to avoid or mitigate criminal liability. Sixth, the Highest Anticorruption Court does not work so far, dampening all the efforts of other anti-corruption institutions. ; Проблеми запобігання та боротьби з корупцією є важливими пріоритетами в державній політиці України. Саме це явище, як корупція, гальмує реформування сучасного українського суспільства, погіршує соціально-економічне становище держави, негативно впливає на всі сфери життєдіяльності національного суспільства. Однією з пріоритетних напрямів та стратегій у державній антикорупційній політиці – створення та розвиток інноваційних антикорупційних інституцій. Одним з важливих засад формування таких інноваційних інституцій є їх незалежність, професійність, системність, легітимність, законність та ін. Протягом 2015-2018 років були створені Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Державне бюро розслідувань, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Вищий Антикорупційний суд. Разом з тим, ефективності від антикорупційної політики поки що немає. За оцінками експертів, новим антикорупційним органам властивий вибірковий підхід до визначення підозрюваних і політична заангажованість, певна залежність від впливу представників фінансово-промислових груп та політико-владних еліт і, відповідно, можливість їх використання для переслідування політичних опонентів. Серед інших недоліків боротьби з корупцією в Україні іноземні експерти відзначають непрофесіоналізм, недосвідченість і несамостійність у прийнятті рішень керівників і рядових співробітників НАБУ і САП. Серйозні сумніви викликає виправданість заміни критерію фаховості на критерій «нових облич» при формуванні штату НАБУ та інших антикорупційних органів, їх надмірна активність у ЗМІ, покликана приховати відсутність реальних результатів, публічні скандали і корпоративні війни між «старими» (насамперед Генпрокуратурою) і «новими» антикорупційними інститутами, що зумовлює конфлікт юрисдикцій і погіршує результативність діяльності. Проведений аналіз дає підстави, що на сьогодні актуалізується проблема раціоналізації та оптимізації суб'єктів запобігання та протидії корупції з метою реалізації ефективної та результативності державної антикорупційної політики, зменшення проявів корупції в Україні. На нашу думку, раціоналізацію та оптимізацію антикорупційних органів державної влади потрібно здійснювати за таким алгоритмом: формування проблемного поля – зокрема підвищення рівня антикорупційної культури, формування превентивних механізмів запобігання корупції; проведення реінжинірингу антикорупційних органів державної влади; реформування антикорупційних органів державної влади. Не менш важлива проблема – це проблема формування професійного корпусу антикорупційних органів державної влади з однієї сторони, та неупереджене та прозоре формування керівництва антикорупційних органів не залежно від політики держави – з іншої сторони. Проведений аналіз дає підстави визначити наступні кластери проблем формування та розвитку антикорупційних інституцій державної влади. По-перше, відсутність єдиної концепції формування та розвитку антикорупційних органів в Україні. По-друге, відсутність спеціально підготовлених фахівців, які б були обізнані не тільки у питаннях правознавства, а й формування та розвитку державної політики, вміли проводити фінансовий аудит, співставляти та аналізувати дані. Тобто виникла нагальна потреба у формуванні нової генерації фахівців антикорупційних органів державної влади. По-третє, відсутня система аудиту ефективності та результативності самих антикорупційних інституцій. Так, держава витрачає в рази більше коштів та ресурсів на створення та розвиток антикорупційних інституцій, ніж кошти та ресурси, які приносить діяльність таких органів державної влади. По-четверте, відсутні реальні механізми покарання за корупційні правопорушення. По-п'яте, відсутній інститут добровільної конфіскації коштів при умові неможливості пояснити походження статків. Це давало б можливість винним особам уникнути кримінальної відповідальності або її пом'якшити. По-шосте, до сих пір не працює Вищий Антикорупційний суд, що зводить нанівець всі зусилля інших антикорупційних інституцій.
