Suchergebnisse

Аналіз динамічної обстановки, яка склалася в поточний період ведення бойових дій та може продовжитися у прогнозованому майбутньому, виявляє об'єктивну потребу в забезпеченні надійного управління підлеглими підрозділами з метою оперативного реагування на зміни обстановки, впорядкування взаємодії з органами державної влади, силами безпеки та оборони тощо. Зазначені умови виявляють потребу у комплектуванні штабів прикордонних підрозділів, які знаходяться в оперативному підпорядкуванні, офіцерами з відповідною фаховою підготовкою і наявним практичним досвідом щодо організації та ведення бойових дій (оборонного або наступального характеру) у складі військових об'єднань, які (офіцери) орієнтуються в порядку та особливостях прийняття та реалізації штабами ЗСУ управлінських рішень. У статті подано алгоритм задекларованої методики, яка надає можливість реалізації відбору претендентів для комплектування управлінськими кадрами штабу органу охорони державного кордону. Обґрунтовано використання відповідних критеріїв для відбору претендентів та оцінки їх (претендентів) потенційних можливостей щодо виконання функцій на керівних посадах штабу органу охорони державного кордону в різних умовах обстановки. Отримані результати надають можливість сформувати логічні вимоги та практичні рекомендації для подальшого оцінювання та відбору претендентів на заміщення конкретизованих вакантних посад штабу органу охорони державного кордону (формування потенційного кадрового резерву). Зроблено висновок, що отримана методика надає можливість забезпечити прогнозовану якість прийнятих рішень і, відповідно, ефективність реалізації оперативно-службової діяльності прикордонних підрозділів у різних умовах обстановки в майбутньому. Акцентовано на необхідності в подальшому розробити відповідне програмне забезпечення.

У статті подано аналіз напрямів вдосконалення системи технічного обслуговування і ремонту автомобільної та бронетанкової техніки у Державній прикордонній службі України. Розглянуто складові елементи системи та представлено способи реформування кожного з них. Враховано особливості, які характерні саме для органів Державної прикордонної служби України, такі як відокремлене розташування підрозділів охорони кордону та їх значне віддалення від служб і підрозділів управління та забезпечення. Серед елементів технічного обслуговування і ремонту розглянуто вироби (як об'єкти системи), засоби, виконавці та технічна документація. Запропоновано способи дозволять сформувати дорожню карту розвитку системи технічного обслуговування і ремонту автомобільної та бронетанкової техніки у Державній прикордонній службі України в майбутньому. Встановлено, що на сьогодні найбільш актуальною є необхідність у вдосконаленні елементу системи "виконавці". До них насамперед відносяться водії, як безпосередні експлуатанти машин, фахівці-ремонтники та особовий склад, який, за своїми посадовими обов'язками, відповідальний за організацію експлуатації техніки в органах Державної прикордонної служби України. Саме через помилки цієї ланки і виникають першочергові проблеми, наслідком яких стає вихід з ладу зразків автомобільної та бронетанкової техніки, їх тривале перебування у ремонті і, як наслідок, зниження готовності органів та підрозділів охорони кордону до виконання завдань за призначенням. Основними способами вирішення проблеми підвищення готовності "виконавців" до вирішення завдань за призначенням передбачається у вдосконаленні методів їх професійного обстеження та формування робочої системи підготовки з впровадження сучасних технічних засобів навчання, тренажерів, поліпшення окремих елементів автодромів та створення комплексу елементів з автоматизованим управлінням. Процес підвищення готовності "виконавців" до вирішення завдань за призначенням має бути керованим. Запропоновані зміни потребують більш глибокого дослідження з метою ергономічного представлення методів та засобів підвищення готовності "виконавців" до вирішення завдань за призначенням, розробки та застосування показників їх оцінки.

У статті проаналізовано наявні елементи методичного апарату формування раціонального варіанта системи добування, збирання, узагальнення та аналізу даних обстановки, а також з метою реалізації умов "раціональності" функціонування системи добування, збирання, узагальнення та аналізу даних обстановки та критеріїв оцінки інформації. Визначено, що обстановка є результатом (похідною від) взаємодії чотирьох структурних елементів: зовнішнього середовища (наявність загроз безпеці державного кордону); сил і засобів прикордонних підрозділів; складових сил безпеки і оборони; стану охорони державного кордону та результатів оперативно-службової діяльності. Виконано емпіричний аналіз спроможності кожного елемента системи своєчасно виявляти інформаційні ознаки, які надають можливість сформувати загальну картину про обстановку ділянки відповідальності прикордонного загону. Визначено, що критерієм ("мірилом") оцінювання якості прийнятих рішень щодо організації охорони державного кордону та в подальшому її побудови доцільно використовувати термін "гарантія недоторканності державного кордону", яка буде забезпечена за умови отримання найвищої підсумкової оцінки рішення. Такий науково-практичний метод (за кластерним способом поділу ділянок кордону) надає можливість розрахунку найбільш доцільної побудови охорони ділянок відповідальності залежно від наявних сил та засобів системи добування, збирання, узагальнення та аналізу даних обстановки, особливостей ділянки місцевості прикордонного підрозділу, а також визначати необхідний якісний склад сил та засобів охорони державного кордону. Запропоновано логічну схему використання наявного та удосконаленого науково-теоретичного апарату, що у подальшому надає можливість розробки методики формування раціонального варіанта системи добування, збирання, узагальнення та аналізу даних обстановки з урахуванням сучасних умов.

У статті узагальнено результати проведеного аналізу та оцінювання ефективності діяльності управлінського персоналу органів Державної прикордонної служби України. Для оцінювання використовували три підходи, що мають свої переваги та обмеження: компетентнісний, використання робочого часу та інтегративний. Надалі на підставі прикладного дослідження з використанням компетентнісного підходу та оцінювання використання робочого часу зроблено висновки про ефективність діяльності управлінського персоналу органів Державної прикордонної служби України. Дослідження проведено протягом 2020–2022 років на базі факультету підготовки керівних кадрів під час опанування слухачами факультету дисциплін управлінського спрямування. У дослідженні брали участь близько 100 слухачів, які до вступу в Національну академію Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького були менеджерами тактичного рівня управління і представляють майже всі управлінські посади. Під час дослідження було проведено обробку отриманих емпіричних даних, їх систематизацію та наочно подано у формі діаграм, а також зроблено їх кількісний опис за допомогою основних статистичних показників. У результаті дослідження було зроблено такі висновки: сьогодні компетенції управлінського персоналу органів Державної прикордонної служби України розвинені, як правило, на середньому рівні, тому правомірно припустити про наявні резерви їх розвитку; структура робочого часу управлінського персоналу, особливо лінійних керівників, не оптимальна і потребує вдосконалення; існують резерви щодо використання управлінським персоналом сучасних технологій тайм-менеджменту. Також було виявлено чинники, що впливають на розвиненість компетенцій та використання робочого часу. Зокрема, на розвиненість компетенцій впливає зміст управлінського освіти, а на використання робочого дня – стаж роботи, чисельність підлеглих, особливості освіти. Це дослідження є одним з етапів оцінювання ефективності діяльності управлінського персоналу органів Державної прикордонної служби України. Для отримання більш об'єктивної оцінки необхідно зіставляти розвиненість компетенцій управлінського персоналу та використання ними робочого дня з ефективністю діяльності відповідного органу Державної прикордонної служби України.

На основі опрацювання доктринальних публікацій НАТО та Сухопутних військ США, бойового досвіду сил оборони України було виявлено та систематизовано нові для діяльності вітчизняних органів військового управління раціональні принципи, прийоми та процедури, які доцільно впровадити у відповідні стандарти з управління військами. Показано, що, з метою мінімізації впливу невизначеності та мінливості обстановки у сучасній війні, під час ведення операцій потрібно покладатися насамперед на принципи, а не на плани, оскільки плани швидко "застарівають" і потребують коригувань. Підкреслюється, що в державах-членах НАТО командири та органи управління всіх рівнів застосовують процедуру оцінювання (Assessment), під якою розуміється порівняння прогнозованих результатів з реальними подіями з метою визначення загальної ефективності застосування військ та прогресу в досягненні визначених цілей і створенні бажаних кінцевих умов. Вона є безперервною, спрямовує усі функції операційного процесу, завершує кожну операцію чи фазу операції та застосовується в кожній ланці управління. На жаль, процедура оцінювання, як методика, яка б використовувалася для безперервного коригування плану операцій, доктринальними документами сил оборони України наразі не визначена. Показано, що наявна методика Assessment достатньо повно викладена в публікаціях НАТО та держав-членів НАТО, однак вона подається не завжди структуровано, а сприйняття її суті та змісту ускладнюється спеціальними термінами, які не завжди мають відповідності в українській військовій термінології. Зазначені обставини спричинили необхідність удосконалити наявну методику за рахунок алгоритмізації її змісту, а також забезпечення семантичної інтероперабельності (тлумачення базових принципів і понять) у сфері планування сухопутних операцій. Для наочності приводиться актуальний для російсько-української війни приклад розроблення фрагмента методики оцінювання. Розкрито, що основою методики Assessment є формалізована модель оцінювання, яка базується на експертному виборі показників ефективності та індикаторів цих показників. Якість вибору залежить від компетентності, креативності та, головне, практичного досвіду тих, хто планує. Завжди існує ризик необ'єктивності експертних оцінок, тому використання зазначеної методики не означає, що результати воєнних дій є математично детермінованими. Отже, командири та офіцери штабу мають застосовувати логічні судження до математичних результатів процедури оцінювання, щоб оцінити прогрес максимально цілісно. У результаті командир отримує як математично чіткий аналіз, так і висновки експертів, щоб комплексно та всебічно оцінити прогрес, що сприятиме адекватності його рішень в умовах мінливої обстановки. Зроблено висновок, що реалізація методики Assessment сприятиме підвищенню спроможності органів управління оцінювати прогрес ведення воєнних дій та скеровувати плани цих дій відповідно до змін умов обстановки. Також її використання може підвищити оперативну та тактичну сумісність підрозділів сил оборони України з підрозділами держав-членів НАТО під час планування спільних операцій.

У статті узагальнено бойовий досвід застосування сил і засобів органів охорони державного кордону у складі сил оборони під час відбиття збройної агресії російської федерації на території нашої держави, проведено аналіз проблемних питань, що існують під час виконання завдань, пов'язаних з обороною держави, і запропоновано можливі шляхи їх вирішення. З 2014 року накопичено значний бойовий досвід участі прикордонників у антитерористичній операції, операції Об'єднаних сил та відбитті повномасштабної збройної агресії російської федерації на території нашої держави, який потребує глибокого аналізу, вивчення та впровадження. Узагальнення та впровадження бойового досвіду дозволяє підвищити ефективність підготовки та застосування сил і засобів, знизити ризики повторення помилок, збільшити шанси досягнення позитивного результату. Відповідно до зазначеного, глибокий критичний аналіз бойового досвіду минулого і впровадження його позитивних елементів необхідно розглядати як одне з головних завдань підготовки особового складу. Зроблено висновок, що аналіз та узагальнення досвіду участі прикордонників у відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації у період дії воєнного стану ще не мають системного характеру, потребують узагальнення та впровадження. Матеріали аналізу базуються на попередніх публікаціях, в яких автори дослідили проблемні питання, що знижують ефективність взаємодії підрозділів Державної прикордонної служби України з військовими формуваннями та правоохоронними органами сил оборони під час виконання завдань з оборони держави, запропоновали можливі шляхи їх вирішення, і є логічним їх продовженням. За результатами аналізу виконання завдань, що покладено на прикордонні підрозділи в умовах відбиття збройної агресії, визначено чимало проблемних питань, які стосуються: організаційно-штатної структури підрозділів, що виконують завдання на лінії зіткнення; забезпечення підрозділів озброєнням і технікою; ротації (відновлення боєздатності); бойової підготовки особового складу та його морально-психологічного забезпечення (мотивації). Наявність зазначених проблемних питань призводить до зниження якості виконання бойових завдань, а іноді може спричинити зрив їх виконання. Запропонований аналіз спрямований на впровадження змін у діяльність органів управління Державної прикордонної служби України щодо покращення (нарощування) спроможностей органів та підрозділів через: удосконалення актів організаційно-розпорядчого характеру з планування і застосування сил та засобів Державної прикордонної служби України в операціях (бойових діях), організації та проведення підготовки особового складу (підрозділів), всебічного забезпечення тощо; використання бойового досвіду в освітньому (навчальному) процесі для вдосконалення навченості особового складу під час застосування та організації всебічного забезпечення.

За результатами аналізу зроблено висновок, що під час підготовки та прийняття управлінських рішень, які пов'язані з моделюванням процесів, що відбуваються в органі охорони державного кордону, класичні засоби оцінювання внутрішніх ризиків не можуть бути адекватно застосовані. У статті запропоновано методичний апарат оцінювання внутрішніх ризиків під час планування процесів в органах охорони державного кордону, в основу якого покладено технологію, що базується на нечітко-множинному підході. Саме цей підхід надасть начальнику органу охорони державного кордону та його органам управління засоби обробки якісних вербальних тверджень стосовно внутрішніх ризиків, які мають місце в процесах, що плануються. Запропонований методичний апарат включає низку етапів і процедур, основними з яких є: побудова формальної моделі показників невизначеності, вибір значень лінгвістичних змінних, визначення набору ієрархічних систем показників, визначення пріоритетів, ваги та значимості показників, класифікація значень показників, ідентифікація значень системи первинних показників та системи контрольних показників, розрахунок кількісних значень можливостей і ризиків, визначення ступеня часткових, цільових та інтегральних ризиків та можливостей, визначення порівняльних показників. Для визначення цільових показників у дослідженні використано концепцію потрійного обмеження "результат – час – ресурси". Показники другого рівня ієрархії є сукупністю значущих показників, що відображають специфіку процесу, який досліджується. Показники третього ієрархічного рівня сформовані системою первинних показників, на підставі яких формуються значення системи контрольних показників. Для обґрунтування рішення щодо запровадження процесу, що реалізується в органі охорони державного кордону, як критерій відбору у дослідженні введено категорію "потенціал процесу", що визначається за результатами оцінки можливостей та ризиків шляхом їх зіставлення. Позитивне значення потенціалу свідчить про можливість і доцільність здійснення процесу, і навпаки – негативне значення потенціалу свідчить про необхідність проведення додаткового аналізу, за результатами якого приймається відповідне управлінське рішення. Запропонований методичний апарат дозволяє отримати кількісні значення ризиків і можливостей процесів, що реалізуються в ООДК. Якщо показники виражені не тільки у кількісній, а й у якісній формі, то можна зробити висновок (припущення) про успішність того або іншого процесу.

Більшість управлінських рішень начальниками органів охорони державного кордону приймаються в умовах ризику, що обумовлено багатьма чинниками, зокрема відсутністю достатньої інформації про сфери діяльності, наявністю суперечливих тенденцій, елементами випадковості тощо. У цих умовах виникає неясність і невпевненість в отриманні очікуваного кінцевого результату, підвищується імовірність появи негативних наслідків. Це стосується як критичних ситуацій, коли ризики найбільш "яскраві" і очевидна необхідність їхнього обліку для вироблення стратегії дій з подолання такої критичної ситуації, так і в ситуаціях стабільного функціонування і навіть розвитку, коли потрібно приймати відповідні рішення, що стосуються поточної та перспективної діяльності органу охорони державного кордону. Зі сказаного випливають вимоги до керівництва органу охорони державного кордону та його управлінського особового складу щодо розширення та поглиблення знань з методології управління ризиками. Відповідно до зазначеного у статті акцентовано на формуванні загальної структури науково-методичного апарату управління внутрішніми ризиками, що містить: вимоги до управління ризиками, принципи та функції управління ризиками, моделі та методи, що використовують у системі управління ризиками. Для формування системи вимог, що висувають до управління ризиками, у дослідженні було проведено експертне опитування, до якого були залучені офіцери-аналітики, які згідно зі своїми функціональними обов'язками аналізують ризики, і науково-педагогічний склад кафедр Національної академії Державної прикордонної служби України. Частину зазначених вимог надалі буде використано для верифікації і компаративного аналізування удосконаленого науково-методичного апарату. Ефективне функціонування системи управління ризиками вимагає дотримання певних принципів, які мають бути закладені в неї на етапі її проєктування та побудови. Досліджуючи внутрішні ризики в діяльності органу охорони державного кордону, пропонується принципи управління ризиками поділити на системні та специфічні. Системні принципи обумовлені загальносистемними процесами, а специфічні визначаються основними цілями та специфікою управління ризиками. Зміст процесу управління ризиками становлять функції у загальному циклі управління ризиками, основними з яких є: прогнозування; організація; регулювання; координація; мотивація; контроль. Цикл управління ризиками має містити виконання таких процедур: планування; ідентифікація; якісна та кількісна оцінка внутрішніх ризиків; планування реагування на ризик; моніторинг і контроль ризиків. Отримані під час дослідження результати дозволять сформулювати необхідну перспективну парадигму управління внутрішніми ризиками та побудувати модель раціонального управління ризиками, яка відповідатиме вимогам, що висувають, і принципам управління ризиками.

Розглянуто зміст проєктного управління у державній сфері та сфері підприємницької діяльності. Визначено особливості впровадження проєктного менеджменту у прикордонну службу. Розроблено функціональну модель проєктного управління у прикордонному відомстві. Проаналізовано сутність основних загальнометодологічних підходів, що лежать в основі розроблення функціональної моделі проєктного управління у прикордонній службі України: системний, класичний, структурний, функціональний. Більш детально проаналізовано системний підхід: сутність, специфіка, особливості моделювання (базується на тому, що інтегрує велику кількість різноманітних об'єктів з різноманітними властивостями та взаємодією між ними; ключова ознака системи – цілісність функціонування; система – не просто набір окремих складових, а сукупність взаємозалежних компонентів; система виступає як сукупність взаємозалежних компонентів, що отримали назву елементів). Основна мета – врахування запитів сучасного суспільства України, робота з інформаційними масивами у Державній прикордонній службі України для забезпечення плідної діяльності відомства, створення та реалізація проєктів у ДПСУ. Основними координаторами проєктної діяльності у прикордонному підрозділі є офіцери-проєктологи (неофіційні проєкт-менеджери). Водночас штаб прикордонного загону також залучається до організаційних функцій. Теоретична цінність – у компіляції популярних наукових поглядів із проблеми дослідження. Практична цінність дослідження полягає у тому, що розроблено функціональну модель впровадження проєктного управління у прикордонній службі. Перспективним напрямом подальших наукових досліджень визначено аналіз специфіки реалізації різноманітних проєктів у Державній прикордонній службі України.

У випадку виявлення ознак або отримання конкретних даних про незаконне перетинання державного кордону на ділянці відповідальності за рішенням начальника підрозділу охорони державного кордону проводяться спеціальні дії з пошуку правопорушників. Також спеціальні дії з пошуку правопорушників можуть проводитись у разі: отримання інформації про знаходження в контрольованому прикордонному районі правопорушників та злочинців, які намагаються ухилитись від відповідальності (переховуватись) на території суміжної держави або в тилу ділянки; в інших випадках, коли діями прикордонних нарядів не вдалось затримати правопорушників і запобігти скоєнню правопорушення. Організація охорони державного кордону в сучасних умовах передбачає відпрацювання начальником підрозділу охорони державного кордону схеми побудови охорони державного кордону на ділянці відповідальності, яка містить окремий розділ щодо проведення спеціальних дій з пошуку правопорушників. З метою забезпечення ефективності у виконанні покладених на підрозділ охорони державного кордону функцій виникає необхідність доцільного розташування сил і засобів підрозділу на ділянці відповідальності. Це дослідження показало, що для надійної охорони державного кордону, своєчасного реагування на правопорушення з метою їх припинення, необхідно визначити певні показники та розробити методику їх обрахунків, результати яких у подальшому будуть відображені воб ґрунтованому рішенні на здійснення оперативно-службової діяльності підрозділу охорони державного кордону. До таких показників було віднесено: протяжність упереджувальної та неупереджувальної ділянки підрозділу, віддаленість його рубежів прикриття та протяжність рубежів подальшого блокування. Метою статті є опис методики та визначення порядку її застосування в обрахуванні зазначених показників, які надалі можуть братися до уваги у прийнятті певних управлінських рішень. У ході дослідження авторами було визначено низку вихідних показників, необхідних для проведення обчислень, підібраний відповідний математичний апарат та здійснено практичний розрахунок для типового підрозділу охорони державного кордону. Описана методика може бути застосована під час організації оперативно-службової діяльності підрозділів.

Мета дослідження полягала в аналізі сутності та різновидів організаційно-штатної структури прикордонної служби. Визначено специфіку формування організаційної структури у ДПСУ. Проаналізовано наукову інформацію (дисертації, монографії, підручники та публікації) з питання формування організаційної структури підрозділу. Визначено, що формування організаційної структури у прикордонному підрозділі здійснюється задля досягнення пріоритетних цілей ДПСУ. Цей процес відбувається за врахування умов воєнно-політичної обстановки у країні, рівнів її економічного та соціально-культурного розвитку. Такі міркування свідчать про потребу в досягненні основної мети на основі раціонального проєктування кожної структурної одиниці: департаменту, управління, відділу, відділення тощо. Проаналізовано сутність основних принципів формування організаційно-штатної структури у ДПСУ: принцип функціональності – урахування функцій у межах прикордонного підрозділу (прикордонної служби, прикордонного контролю тощо); територіальний принцип – формування організаційно-штатної структури прикордонного підрозділу у певному районі прикордонної діяльності; функціонально-типовий принцип – вирішення професійних завдань певного типу з урахуванням функцій підрозділу; проєктний принцип – комплектування організаційно-штатної структури здійснюється на основі компетентності осіб лише для реалізації окремого заходу (проєкту); змішаний принцип – створення комбінацій функціонального, територіального, проєктного та функціонально-типового принципів формування структури; за стратегічними центрами – у формуванні організаційно-штатної структури можливе об'єднання певних відділів (управлінь) задля вирішення стратегічних завдань розвитку ДПСУ, незалежно від позиції у відповідній структурі. Проаналізовано сутність та особливості лінійної, дивізійної, лінійно-дивізійної, функціональної та мережевої організаційної структури підрозділу. Теоретична цінність полягає у компіляції популярних наукових поглядів із проблеми формування організаційно-штатної структури Державної прикордонної служби України. Практична цінність дослідження полягає у тому, що узагальнено інформацію щодо принципів формування організаційно-штатної структури прикордонного підрозділу та типів таких структур. Перспективами подальших наукових розвідок може бути розроблення механізмів та інструментів вирішення завдань синтезу організаційно-штатних структур прикордонного підрозділу та його складових частин. Тип статті є теоретико-узагальнювальний.

Одним із видів новітнього озброєння у воєнних конфліктах кінця XX – початку XXI ст. стали безпілотні літальні апарати (БпЛА), які довели свою здатність виконувати бойові завдання. Сучасну армію неможливо уявити без БпЛА, адже вони коригують вогонь артилерії, указують на ціль, передають розвіддані напрямку в штаб, завдають вогневі удари, а головне – допомагають зберегти життя бійців. Аналіз бойових дій під час війни України з країною-агресоркою показав, що застосування БпЛА підвищує ефективність використання зброї в декілька разів. Аналіз використання батальйонних тактичних груп (БТГр) свідчить про те, що під час наступу вони за годину спроможні вийти на рубежі на глибину від 15 до 40 км від ділянки прориву. Основною ударною силою в ході наступу, відповідно до керівних документів, є бойові броньовані машини, такі як танки Т-72, Т-80, Т-90, бойові машини піхоти БМП-1, БМП-2, БМП-3, бойові машини десанту БМД-1, БМД-2, БМД-3, бронетранспортери БТР-80, БТР-82, МТЛБ [1]. І зупинити колони противника можливо було тільки за допомогою артилерії, авіації, протитанкових ракетних комплексів. Крім того, у знищенні противника активну участь брали БпЛА "Bayraktar TB2". Тому в сучасних умовах у підрозділах охорони державного кордону необхідно створити групи вогневого ураження бронетехніки противника за допомогою ударних БпЛА. У статті розглянуто можливості такого підрозділу, з урахуванням завдань, організаційно-штатної структури, сил і засобів для ефективного реагування на сучасні виклики та загрози на державному кордоні. Знищення бронетехніки противника не є функцією підрозділів Державної прикордонної служби України, але наявність БпЛА надалі дозволить проводити стримання противника, що надасть можливість підрозділу охорони державного кордону відійти у визначені райони та надалі виконувати оперативно-службові та бойові завдання.