Suchergebnisse

Public diplomacy, which is a specific concept in international relations research, refers to "guiding the public attitude" in other countries, and thus affecting foreign policy of its government. Public diplomacy is different from "traditional diplomacy", and is also different from the ordinary "non-governmental diplomacy". Public diplomacy transcends the formal diplomatic relations between countries, and gradually affects the people's political beliefs and political behaviors in other countries by this informal diplomacy. The active and extensive public diplomacy carried out by the American government played an extremely important role in the victory of the Cold War. But after the end of the Cold War, public diplomacy was marginalized in the United States. In the 21st century, the United States wavered in its world hegemony, so American government urgently needed to reshape its image of hegemony and repropose "public diplomacy" for its foreign strategy. New media, such as YouTube, Facebook and Twitter in the US, becoming the main tools usually used by the American politicians, rapidly spread American history, culture, values and social system in the world, and Big Data and Artificial Intelligence (AI) are used to create a favorable public opinion environment for the American political project. Meanwhile, the other countries' communication platforms are restrained seriously in the US, in order to promote the implementation of American foreign policy. The heyday of American public diplomacy is coming step by step from Joe Biden being the owner of White House. His main purpose, advocated by the policy of "restoring middle-class diplomacy", is to expand the global influence of "American globalism" by secretly curbing the development of rival countries, and ultimately serve the national foreign strategy of the United States. But the strong hegemonism inevitably makes American public diplomacy set narrow shackles. Sovereign states must pay attention to their image positioning in the international community and avoid being shaped by other countries and the public as their enemies. Profitable public diplomacy is important to sovereign states in the world, and should not be ignored or limited. ; Публічна дипломатія, яка є специфічним поняттям у дослідженні міжнародних відносин, має на увазі «керування суспільним ставленням» в інших країнах і таким чином впливати на зовнішню політику свого уряду. Публічна дипломатія відрізняється від «традиційної дипломатії», а також від звичайної «неурядової дипломатії». Публічна дипломатія виходить за межі формальних дипломатичних відносин між країнами і поступово впливає на політичні переконання людей і політичну поведінку в інших країнах за допомогою цієї неформальної дипломатії. Надзвичайно важливу роль у перемозі холодної війни відіграла активна й широка публічна дипломатія американського уряду. Але після закінчення холодної війни публічна дипломатія була маргіналізована в Сполучених Штатах. У 21 столітті Сполучені Штати коливалися у своїй світовій гегемонії, тому американському уряду терміново потрібно було змінити свій імідж гегемонії та перепропонувати «публічну дипломатію» для своєї зовнішньої стратегії. Нові медіа, такі як YouTube, Facebook і Twitter у США, стаючи основними інструментами, які зазвичай використовують американські політики, швидко поширюють американську історію, культуру, цінності та соціальну систему у світі, а великі дані та штучний інтелект (ШІ) використовуються для створення сприятливого середовища суспільної думки для американського політичного проекту. Тим часом комунікаційні платформи інших країн серйозно стримані в США, щоб сприяти здійсненню американської зовнішньої політики. Розквіт американської публічної дипломатії крок за кроком настає з того моменту, коли Джо Байден був обраний до Білого дому. Його головна мета, яку відстоювала політика «відновлення дипломатії середнього класу», – розширити глобальний вплив «американського глобалізму» шляхом таємного стримування розвитку країн-суперників і в кінцевому підсумку служити національній зовнішньополітичній стратегії Сполучених Штатів. Але сильний гегемонізм неминуче змушує американську публічну дипломатію встановлювати вузькі кайдани. Суверенні держави повинні звернути увагу на своє іміджеве позиціонування в міжнародному співтоваристві та уникати того, щоб інші країни та громадськість формували їх як своїх ворогів. Успішна публічна дипломатія важлива для суверенних держав у світі, її не можна ігнорувати чи обмежувати. ; Публічна дипломатія, яка є специфічним поняттям у дослідженні міжнародних відносин, має на увазі «керування суспільним ставленням» в інших країнах і таким чином впливати на зовнішню політику свого уряду. Публічна дипломатія відрізняється від «традиційної дипломатії», а також від звичайної «неурядової дипломатії». Публічна дипломатія виходить за межі формальних дипломатичних відносин між країнами і поступово впливає на політичні переконання людей і політичну поведінку в інших країнах за допомогою цієї неформальної дипломатії. Надзвичайно важливу роль у перемозі холодної війни відіграла активна й широка публічна дипломатія американського уряду. Але після закінчення холодної війни публічна дипломатія була маргіналізована в Сполучених Штатах. У 21 столітті Сполучені Штати коливалися у своїй світовій гегемонії, тому американському уряду терміново потрібно було змінити свій імідж гегемонії та перепропонувати «публічну дипломатію» для своєї зовнішньої стратегії. Нові медіа, такі як YouTube, Facebook і Twitter у США, стаючи основними інструментами, які зазвичай використовують американські політики, швидко поширюють американську історію, культуру, цінності та соціальну систему у світі, а великі дані та штучний інтелект (ШІ) використовуються для створення сприятливого середовища суспільної думки для американського політичного проекту. Тим часом комунікаційні платформи інших країн серйозно стримані в США, щоб сприяти здійсненню американської зовнішньої політики. Розквіт американської публічної дипломатії крок за кроком настає з того моменту, коли Джо Байден був обраний до Білого дому. Його головна мета, яку відстоювала політика «відновлення дипломатії середнього класу», – розширити глобальний вплив «американського глобалізму» шляхом таємного стримування розвитку країн-суперників і в кінцевому підсумку служити національній зовнішньополітичній стратегії Сполучених Штатів. Але сильний гегемонізм неминуче змушує американську публічну дипломатію встановлювати вузькі кайдани. Суверенні держави повинні звернути увагу на своє іміджеве позиціонування в міжнародному співтоваристві та уникати того, щоб інші країни та громадськість формували їх як своїх ворогів. Успішна публічна дипломатія важлива для суверенних держав у світі, її не можна ігнорувати чи обмежувати.

Colin R. Alexander, ed., The Frontiers of Public Diplomacy: Hegemony, Morality and Power in the International Sphere. Routledge, 2021, pp. 238, £120, ISBN 9780367343460.

The article argues against the widespread view that OSCE long-term missions should be constrained in their use of public diplomacy. The case rests on arguments that link the emergence of post-international politics to the need for a transformation of diplomatic practices. Missions need to engage in more and better public diplomacy because, in their host countries, subnational actors have the capacity to derail (or advance) the implementation of OSCE standards, even if national governments support (or oppose) mission goals. Diplomats who operate in such an environment cannot confine themselves to mission-to-government communication in their attempts to promote international security through domestic reforms. To illustrate the argument that missions have to reach out to local audiences in order to be effective agents of domestic change, a case study of the mission to Croatia is presented. Shortcomings in the mission's approach are pointed out, and it is argued that recent improvements in the implementation of OSCE standards are related to changes in the mission's diplomatic practices. In the conclusion, the article identifies steps the OSCE can take to enable and encourage missions to pursue more and better public diplomacy.

Based on a series of interviews with top players in the Israeli propaganda war, Advocating Propaganda - Viewpoints from Israel gathers the perspectives from a rabbi, a priest, a politician, public servants, a military officer, a student activist, and a social media consultant to discuss the incomprehensible situation of Israel's faltering public image. The book seeks to rectify Israel's international image through better understanding of historical and contemporary policy, and the political/religious/military philosophy behind the different approaches over the years, presenting media and psych

Testimony issued by the General Accounting Office with an abstract that begins "The terrorist attacks of September 11, 2001, were a dramatic reminder of the importance of our need to cultivate a better public opinion of the United States abroad. Yet recent opinion research indicates that foreign publics, especially in countries with large Muslim populations, view the United States unfavorably. GAO issued two studies in 2003 that examined changes in U.S. public diplomacy resources and programs since September 11 within the State Department (State) and the Broadcasting Board of Governors (BBG); the U.S. government's strategies for its public diplomacy programs and how it measures their effectiveness; and the challenges that remain in executing U.S. public diplomacy efforts. Although the studies did not focus exclusively on the Middle East, they identified systemic problems that would apply to public diplomacy activities there."

The paper analyzes the array of information materials and artifacts related to American thematic exhibitions that were held in the Soviet Union by the US Information Agency (USIA) from 1959 to 1991 as part of the Soviet-American agreements on cultural exchanges. The American National Exhibition in Moscow in the summer of 1959 was the first (and most famous) in a series of such exhibitions; it was subsequent by 18 traveling shows, which covered 25 Soviet cities — both Union and republics' capitals and remote regional centers. The total audience of these showings is estimated at 20 million visitors. American exhibitions in the USSR left behind a deep information and cultural trace in memories, movie and photo chronicles, as well as in a variety of "handouts" and souvenirs distributed at events. Among collectors of antiques of this kind, thematic collections are known as memorabilia, or a collection of things associated with a certain historical figure, a celebrity, or event. These materials, especially the official booklets of the exhibitions, contain valuable information, which reflects not only the content of the showings, but also the political and ideological attitudes of their American organizers. The selection of exhibits, their information support (textual — in booklets, and oral — from guides at the exhibition), the engineering and visual design of the shows — all were aimed, ultimately, at the formation of a positive image of America among the Soviet public (and, as a result, a critical perception of Soviet realities). Thus, the exhibitions, even if their themes seem to be far from the ideology (science and technology, culture, life, industry and agriculture), turned into an effective propaganda tool. Moreover, the USIA was able to use this tool under the terms of agreements on bilateral exhibition exchanges. Unfortunately, visual materials and objects of material culture in general are rarely involved in studies of public and cultural diplomacy as a source. This article aims to fill this gap.

The article presents the historical development of public diplomacy. The study presents the development of the theory of public diplomacy in the context of the transformation of the main constituent elements. In this context, the differences and similarities between public diplomacy and propaganda, cultural diplomacy and strategic communication were considered. The role of non-governmental actors in the development of public diplomacy was also noted. ; Հոդվածը նպատակ ունի ներկայացնել հանրային դիվանագիտության պատմական զարգացումը: Հետազոտությունը ներկայացնում է հանրային դիվանագիտության տեսության զարգացումը հիմնական բաղադրիչների փոփոխությունների համատեքստում: Այս համատեքստում դիտարկվեցին հանրային դիվանագիտության և քարոզչության, մշակութային դիվանագիտության և ռազմավարական հաղորդակցության տարբերություններն ու նմանությունները: Նշվեց նաև հասարակական դերակատարների դերը հանրային դիվանագիտության զարգացման գործում: ; В статье представлено историческое развитие публичной дипломатии. В исследовании представлено развитие теории публичной дипломатии в контексте трансформации основных составляющих элементов. В этом контексте были рассмотрены различия и сходства между публичной дипломатией и пропагандой, культурной дипломатией и стратегической коммуникацией. Также была отмечена роль негосударственных акторов в развитии публичной дипломатии.

With the implementation of the Lisbon Treaty and the launch of the European External Action Service, the European Union (EU) has embarked on a new phase of international diplomacy, which includes renewed attention to EU public diplomacy (PD) efforts. This article aims to contribute to EU PD scholarship and practice by studying the images and perceptions of the EU among news media professionals in Asia (findings from twelve Asian locations in the north-east, south, and south-east of the continent).A systematic analysis of the newsmakers' perceptions of the EU is doubly beneficial - firstly, it displays an insight into the world view of a powerful cohort of stakeholders in the region, and secondly, it explores the visions and attitudes that may stand behind choices in EU news selection and news writing. Findings of this survey of EU external images are discussed using basic typology of PD and its category of listening in particular.

This paper discussing the comparison of Korean Pop Culture and Japan Pop Culture to the youth in Malang.One of the important of this research is about public diplomacy using pop culture which creating many fans and lovers. The main purpose of the research is to show how the globalization in culture has influencing the youth in developing country like Indonesia. Malang is one of the city that have many K-Pop lovers and J-Pop lovers. This research is qualitative and using depth interview to get information from the participant as the member of the pop lovers. The result shows that both Korea and Japan's government have role on their public diplomacy by using this pop culture. They are often held the events like competition on music, dance and another shape of pop culture. J-pop has more focus on the animation (anime), cartoon (manga) and costume-player (cosplay). Whereas K-pop has more focus on the drama movie and music. From observation to the pop lovers, the J-pop lovers is more creative because they have a challenge, especially for cosplay to create their own costume to the competition. But for K-pop, they are more focused to learn and imitate the dance style of the Korean artist. But, both of them have significant influence to the options for the university students in Department of International Relations, University of Muhammadiyah Malang to choose Japanese and Koreans as their subject as the third language after Bahasa Indonesia and English.

Operation Guardian of the Walls was the most serious military conflict between the Israeli Defence Forces (IDF) and Palestinian armed groups since 2014. This article aims to explore the Organized Persuasive Communication (OPC) made by IDF, in English, Spanish and French, during the 11 days of the escalation of the war. For this purpose, it has resorted to techniques typical of computational science, specifically the unsupervised machine learning Latent Dirichlet Allocation (LDA) and sentiment analysis (multilingual). The data show that there are no significant differences between a range of official Twitter accounts giving a process of information uniformity. The results of the study allow us to know the scope of IDF's communication within the framework of the so-called new Israeli diplomacy. In addition, this text attempts to demonstrate the usefulness of text mining and Natural Language Processing (NLP) to strategic studies and international relations.

The Bush administration has pursued a new, hard-line approach to the current nuclear standoff with North Korea. In efforts to build public support from the American public as well as from its allies in the region, the Bush administration has carefully framed, in distinctive ways, the nature of the crisis and the grounds for an appropriate response to North Korea's nuclear brinkmanship. To assess the effects of these U.S. messages designed to build public support for its hard-line approach, we conducted a short experimental study in the United States and in South Korea. Our results indicate that many of these messages induce diverging responses in the two countries, implying that the Bush administration's rhetoric designed to build domestic support does not have comparable effects in South Korea.