Suchergebnisse

Joseph Kampé de Fériet (1893-1982), a French mathematician of Lille, was an international specialist in fluid mechanics and was director of the Institut de mécanique des fluides de Lille (IMFL) from its creation in 1929. By familiarizing himself with this field and by addressing questions of an experimental nature through his work on ballistics, during his scientific wartime service to the Gâvre Commission (1915-1919), this scientist played a triple role in the institute. As a mathematician, he made a remarkable contribution to Taylor-von Kármán's statistical theory of turbulence using the theory of random functions due to Kolmogorov, Khintchine, and Slutsky. As an experimental scientist, he took part in the experimental work of the IMFL aiming on one hand to study atmospheric turbulence and, on the other hand, to validate the ideas of the school of Philippe Wehrle and Georges Dedebant. This school was formed within the Atmospheric Turbulence Commission, created by the Minister of Air in 1935. Finally, as director of the institute, he strengthened links with industry and society in Lille, in the same way that he reinforced links with military officers during his work in Gâvre.In our thesis, we will use the scientific and institutional career path of J. Kampé de Fériet – from his service at Gâvre (1915) up until the year of his resignation as director of the IMFL (1945) - as a prism by which we will answer further questions of a more general nature regarding fluid mechanics in France during the first half of the twentieth century. Some but not all of these considerations bring to light new elements that are common to ballistics and to other areas of applied mathematics. ; Joseph Kampé de Fériet (1893–1982) est un mathématicien lillois, spécialiste international en mécanique des fluides et directeur de l'Institut de mécanique des fluides de Lille (IMFL) depuis sa création en 1929. En se familiarisant avec ce domaine et avec les questions expérimentales grâce à ses travaux de balistique pendant sa mobilisation scientifique à la Commission de Gâvre (1915-1919), ce savant a joué un triple rôle à l'institut. En tant que mathématicien, il a donné une contribution remarquable à la théorie statistique de la turbulence de Taylor-von Kármán à l'aide de la théorie des fonctions aléatoires de Kolmogorov, Khintchine, et Slutsky. En tant qu'expérimentateur, il a participé aux travaux expérimentaux de l'IMFL visant d'une part à étudier la turbulence atmosphérique et d'autre part à légitimer les idées de l'école de Philippe Wehrlé et Georges Dedebant, une école qui s'est constituée au sein de la Commission de la Turbulence Atmosphérique, créée par le ministère de l'Air en 1935. Enfin, en tant que directeur, il a valorisé les liens avec l'industrie et la société lilloise comme il a valorisé ses liens avec les officiers militaires pendant son expérience à Gâvre. Dans notre thèse, nous utiliserons le parcours scientifique et institutionnel de J. Kampé de Fériet - de sa mobilisation à Gâvre (1915) à l'année de sa démission de la direction de l'IMFL (1945) - en tant que prisme pour répondre à des questions plus générales concernant la mécanique des fluides en France pendant la première moitié du XXe siècle, dont certaines, mais pas toutes, apportent des éléments nouveaux qui sont communs à la balistique et aux autres domaines des mathématiques appliquées.

"Citizenship is the right to have rights" was famously claimed by Hannah Arendt. Te case of the 'erased' of Slovenia sheds new light on this assumption that was supposedly put to rest afer World War II. We lack a comprehensive paradigm for grasping what citizenship means today in and to our societies. My thesis is that there are currently three ways to understand the notion. These different views tend to merge and overlap in the today's debate, furthering misunderstandings. I will account for different conceptions of the citizenship by looking at the opposite of citizenry. Te political model holds the subject (sujet) in opposition to the citizen (citoyen), entailing problems related to the democratic quality of institutions. Law and jurisprudence look at the citizenship by trying to limit the numerous hard cases arising in the world of migration where the opposite of the citizen is the alien and the stateless. While in social sciences the citizenship is the opposite of the exclusion and represents social membership. Therefore, my aim is to distinguish and clear out these three different semantic areas. This essay is presented in four sections: First, I briefly recall the case of the 'erased' of Slovenia, which presents us with one of the more poignant examples of statelessness in the today's world, so their status can be easily related to the problems that the aforementioned theoretical shortcomings entail. The 'erased' had their residency permits and by extension, civil rights as well, revoked by the Slovene government in the aftermath of the break-up of Yugoslavia. This erasure was ruled to be unconstitutional by the Constitutional Court of the Republic of Slovenia but so far it has by and large remained only at that ruling, with little additional legal action, which has prompted complaints from the Ombudsman's Office and Amnesty International. Tis issue is tied to some of the findings of Hannah Arendt, who claimed that human rights often proved to be ineffective when faced with significant numbers of people who were not citizens of any specific country. Although in the aftermath of WW2 measures to end this situation of statelessness were progressively taken by the international community, there are still cases of a legal vacuum where people could be deprived of their fundamental rights. And as long as human rights remain largely declarative and as long as there is a glaring lack of international agencies of judicial enforcement, we can claim that Arendt's paradox of human rights has not been yet fully overcome. The second section focuses on discourse analysis of the citizenship. There is no doubt that the citizenship nowadays represents a much broader subject than it did only a couple of decades ago, however, if anything, this has only caused its meaning to become more vague. Since the late 1990's scholars have increasingly directed attention towards interdisciplinary perspectives covering the fields of politics, sociology, history and cultural studies that move beyond conventional notions of the citizenship, but the understanding of the citizenship itself often lingers on traditional assessments, characterised by clear-cut disciplinary divides. This disciplinary entrenchment has led to the effect of deepening misunderstandings, and attempts to bridge the divide between various perspectives facing increasing difficulties. So it becomes clear that we lack a comprehensive model for understanding the notion of the 'citizenship', and to remedy that, rather than simply asking "what is citizenship?" as that would give no clear answer, we shall ask what is opposed to the citizenship. I will provide the answer to that question in the third section, where attention is directed to the composition of the three separate semantic areas that are connected to the term "citizenship." These areas correspond to three separate figures of opposition: Te subject, the alien and the excluded, which form the foundation of three basic dichotomies (citizenship/subjecthood; citizenship/being a foreigner; citizenship/exclusion). And from this we can extract various meanings of the citizenship: in the realm of political science, 'citizenship' means the 'non-subject'; in legal science, 'citizenship' means the 'non-alien'; and in social science, 'citizenship' means 'non-exclusion' from participation in the social network of a group. I shall focus on the structure, content and origin of these dichotomies, and also on the kind of problems they are trying to resolve. Finally, I will point to an array of questions that the citizenship raises in the today's complex society. Some of them deal with political rights of the Poles living in the UK, citizenship issues of the Russians in Estonia and the status of the Hungarian ethnic minorities in Romania, Slovakia and Serbia. Furthermore, we may notice an alarming surge of perverse effects that the customary legal perspective has on citizenship such as the increase of cases of statelessness and multiple nationalities, besides new phenomena such as the so-called "legal tourism." On top of that, Europe is facing an increasing wave of nationalism and social integration issues, which come in wake of the general economic downturn, activism against the Bolkenstein directive and recent jurisprudence of the ECJ in the cases Rüfert, Viking Line and Laval. In light of all this we can conclude that citizenship studies require less ambiguous tools than those prevailing in literature. Te first step towards achieving this is to give up hoping for any understanding of "citizenship" that encompasses all the different meanings mentioned above. Te only way to take them all in is to use a very vague idea of "citizenship" that promotes unsuitable policies and no real solutions. So I suggest that we should rather focus on the tripartition scheme and discourse analysis discussed above, as they can be useful tools for decision makers so as to design as consistent policies as possible, and also for our shedding new light on transnational citizenship building and cross-state handling of status-related issues. ; Slovenian version transl. by Jernej Ogrin.

International audience ; Cet article aborde la manière dont l'économie islamique peut apporter des remèdes aux crises environnementales et financières. La première partie de l'article traite de la question des crises environnementales et financières (1). Les crises environnementales sont analysées à travers les questions du réchauffement climatique, de la déforestation et de la pollution maritime, ainsi que de la perte de biodiversité (1.1). Les crises financières sont étudiées à travers l'endettement, en tant que cause et conséquence des dépressions, dans un contexte alimentant la spéculation où, les marchés financiers malades sont perfusés à la liquidité (1.2). Cette première partie présente un constat permettant d'établir un diagnostic. La seconde partie fait office de prescription et se consacre aux remèdes offerts par l'économie islamique : l'abandon de l'usure et de la spéculation ; l'attachement aux principes de justice, de compassion, de recherche de bien commun, ainsi que de responsabilité ; mais également le devoir de partage des richesses et de modération (2.1). La mise en oeuvre des principes de l'économie islamique est exposée à travers les apports de la finance islamique à la stabilité financière et les exemples des mécanismes de la zakāh et du waqf qui répondent à l'adoption des valeurs de partage et de durabilité, pour être profitable à l'humanité et à l'environnement (2.2). Ainsi, grâce à un mécanisme de prélèvement comme la zakāh et un instrument de distribution comme le waqf, l'économie islamique offre des remèdes permettant de financer intégralement les objectifs de développement durable (ODD) sans avoir à recourir à plus d'endettement.

International audience ; Cet article aborde la manière dont l'économie islamique peut apporter des remèdes aux crises environnementales et financières. La première partie de l'article traite de la question des crises environnementales et financières (1). Les crises environnementales sont analysées à travers les questions du réchauffement climatique, de la déforestation et de la pollution maritime, ainsi que de la perte de biodiversité (1.1). Les crises financières sont étudiées à travers l'endettement, en tant que cause et conséquence des dépressions, dans un contexte alimentant la spéculation où, les marchés financiers malades sont perfusés à la liquidité (1.2). Cette première partie présente un constat permettant d'établir un diagnostic. La seconde partie fait office de prescription et se consacre aux remèdes offerts par l'économie islamique : l'abandon de l'usure et de la spéculation ; l'attachement aux principes de justice, de compassion, de recherche de bien commun, ainsi que de responsabilité ; mais également le devoir de partage des richesses et de modération (2.1). La mise en oeuvre des principes de l'économie islamique est exposée à travers les apports de la finance islamique à la stabilité financière et les exemples des mécanismes de la zakāh et du waqf qui répondent à l'adoption des valeurs de partage et de durabilité, pour être profitable à l'humanité et à l'environnement (2.2). Ainsi, grâce à un mécanisme de prélèvement comme la zakāh et un instrument de distribution comme le waqf, l'économie islamique offre des remèdes permettant de financer intégralement les objectifs de développement durable (ODD) sans avoir à recourir à plus d'endettement.

International audience ; Cet article aborde la manière dont l'économie islamique peut apporter des remèdes aux crises environnementales et financières. La première partie de l'article traite de la question des crises environnementales et financières (1). Les crises environnementales sont analysées à travers les questions du réchauffement climatique, de la déforestation et de la pollution maritime, ainsi que de la perte de biodiversité (1.1). Les crises financières sont étudiées à travers l'endettement, en tant que cause et conséquence des dépressions, dans un contexte alimentant la spéculation où, les marchés financiers malades sont perfusés à la liquidité (1.2). Cette première partie présente un constat permettant d'établir un diagnostic. La seconde partie fait office de prescription et se consacre aux remèdes offerts par l'économie islamique : l'abandon de l'usure et de la spéculation ; l'attachement aux principes de justice, de compassion, de recherche de bien commun, ainsi que de responsabilité ; mais également le devoir de partage des richesses et de modération (2.1). La mise en oeuvre des principes de l'économie islamique est exposée à travers les apports de la finance islamique à la stabilité financière et les exemples des mécanismes de la zakāh et du waqf qui répondent à l'adoption des valeurs de partage et de durabilité, pour être profitable à l'humanité et à l'environnement (2.2). Ainsi, grâce à un mécanisme de prélèvement comme la zakāh et un instrument de distribution comme le waqf, l'économie islamique offre des remèdes permettant de financer intégralement les objectifs de développement durable (ODD) sans avoir à recourir à plus d'endettement.

Machine generated contents note: CHAPTER 1 -- Invisible voices: The problem of language in South Africa 5 -- Introduction 5 -- Language-related developmental problems 7 -- Language problems 25 -- The need for language planning 33 -- CHAPTER 2 -- Exploring the maze: The macro-context for language policy and language planning in South Africa 37 -- Theory of language planning 37 -- The macro-contexts of language planning 44 -- The national ideals 45 -- The reconstruction and development programme 46 -- The Constitution 48 -- Conclusion 60 -- CHAPTER 3 -- The nature of things: A sociolinguistic profile of South Africa 63 -- The socio-political context 65 -- Languages of the country 66 -- Language knowledge 77 -- Geographic distribution of the languages of South Africa 80 -- Demographic distribution 82 -- Language functions 83 -- Language status 83 -- Literacy 90 -- National communication 9o -- Corpus development 91 -- Public functions and domains 92 -- Language planning institutions 95 -- CHAPTER 4 -- For the people, by the people: Language and state administration 99 -- The general tasks of government 99 -- Some features of a multilingual language policy and plan for state administration 103 -- The process of language policy development for the Department of Labour 108 -- The present state of language policy development in state administration 114 -- The language policy proposals of two state departments 118 -- Language policy at the provincial and local government level 122 -- The cost of linguistic pluralism in state administration 129 -- Conclusion: The need for a pro-active approach 132 -- CHAPTER 5 -- The power of one: Language and nation 137 -- The problem of language and nation 138 -- Factors in the equation 140 -- The role of a national language in nation-building in South Africa 147 -- Language and nation-building in South Africa 151 -- Language rights 156 -- The role of the school 164 -- Language planning tasks 165 -- Conclusion 167 -- CHAPTER 6 -- Growing potential: Language in education 169 -- A profile of education in South Africa 170 -- A new education philosophy 172 -- Language as a fundamental instrument in educational development 175 -- The language of learning and teaching (LoL/T) issue 177 -- The current language-in-education policy 177 -- Present LoL/T practice 183 -- The debate on LoL/T in South Africa 185 -- How proficient are black learners in English? 187 -- Is the use of a Bantu language as LoL/T not a better choice? 191 -- The LoL/T debate at international level 192 -- Research findings on the issue 194 -- The need for local research 198 -- Concluding remarks on the LoL/T issue 200 -- Language certification requirements 202 -- Language study 203 -- The impact of sociolinguistic phenomena on educational development in South Africa 208 -- CHAPTER 7 -- Spreading the wealth: Language and economic development 217 -- The interrelationship between language and economy 218 -- Language as a production factor 219 -- Language as a consumption factor 222 -- Language as a barrier to economic development in South Africa 225 -- The Bantu languages and economic development 227 -- Language planning for economic development in South Africa 232 -- The need for research 237 -- Conclusion 239 -- CHAPTER 8 -- Giving voice: Language promotion 243 -- Introduction 243 -- Planning for Afrikaans 244 -- Planning for English 247 -- Promoting the Bantu languages 249 -- The basic requirement for effective language promotion 250 -- A strategic analysis of the politics of the Bantu languages 251 -- The contents of a language promotion programme 259 -- Status planning 259 -- Corpus planning 266 -- The technicalisation of the Bantu languages 268 -- Acquisition planning 277 -- Conclusion 277 -- CHAPTER 9 -- Steering the course: Language management 281 -- Introduction: A framework for management 281 -- Description of the institutions and structures for language management in South Africa 283 -- A brief historical note 283 -- Language management institutions in South Africa 286 -- Legislative bodies 286 -- State departments 287 -- PANSALB 289 -- A preliminary evaluation of language management in South Africa from the perspective of strategic management 300 -- Planning 303 -- Organisation 307 -- Leading 309 -- Control 310 -- Conclusion 311

The purpose of the article is look into historical features and to determine the formation stages and the current state of the library specialists' education system and its level in Latin American countries.
The methodology. There were used historical-genetic and systemic-structural approaches. It made it possible to establish the main stages periodization of the higher education levels in Library Studies' origin and development in the leading countries of Latin America. The study proved the influence of North American and European traditions on the development of the training of highly qualified library personnel system in the founding countries of graduate library education on the continent. A comparative and content analysis of the bachelor's, master's and Doctoral Degrees' educational programs in the specialty "Library and Information Sciences" provided by leading universities in Argentina, Brazil, and Mexico, made it possible to determine the general and specific aspects of the specialists training for the information industry, to establish the peculiarities of cognitive and institutional components of bachelor's and master's educational programs, justify the objective necessity of strengthening their interdisciplinarity and flexibility.
The results. It has been established that Argentina was the first among Latin American countries to establish a training school for librarians in the structure of the Philosophy and Literature Faculty of the University of Buenos Aires back in 1922. In the 1940s and 1950s, universities opened Library Studies (Schools) in Panama (1941), Brazil (1942), Peru (1943), Uruguay (1943), Mexico (1945, 1956), Chile (1949), Costa Rica (1950) and Colombia (1956). The system of post-graduate library education began to take shape in the 1970s, when in 1972 the first post-graduate program in the field of "Library and Information Science" was opened in Brazil at the School of Communication and Arts of the University of São Paulo, and in 1980 — the doctoral program as well. Currently, in the countries of Latin America, only the leading metropolitan universities have educational programs of master's and Doctoral levels. It is due to the low scientific qualification of graduate departments and the insufficient number of professors who can carry out qualified supervision of master's and Doctoral thesis research.
The current state of the library and information education system development on the Latin American continent is demonstrated by the following statistics: Brazil has 47 universities with their structure including schools or departments for the library specialists training, Argentina has 16 of such universities, Mexico — 13, Colombia — 6, Chile — 4, Cuba — 3, Costa Rica, El Salvador, Peru, Venezuela — 2 universities each, Bolivia, Ecuador, Panama, Paraguay, Uruguay, Jamaica — 1 university each.
The scientific topicality. The formation of the higher library education levels system on the Latin American continent took place in several stages: the genesis stage (1920–1930s), the stage of active development (1940–1960s), the stage of starting post-graduate training of library specialists at the postgraduate level, and later — master's and Doctoral studies (1970–1990s); the stage of strengthening the interdisciplinary integration of educational program profiles (2000 — present). The results of the educational programs (EPs) content analysis of various levels of training in the specialty "Library and Information Sciences" made it possible to establish a certain conservatism of their profiling, to determine that the promising directions for their modernization are interdisciplinary and strengthening of the digital and information and communication components with, for example, such relevant EPs as "Communication, organization, management of information and knowledge", "Sociocultural, political and economic configurations of information".
The practical significance. The research results can be used by Ukrainian institutions of higher education in the process of improving master's and Doctoral educational programs in the specialty 029 "Information, Library and Archival Affairs". The introduction of the best foreign training practices of library specialists will improve their quality and competitiveness at the global information market.

The relevance of the study of sociocultural transformations more and more often manifest themselves not only in a change in the outlook of a person, but also often in the transformation of the political, economic, social life of society, where axiological attitudes are devalued, which formed the basis of the European community, and as a result, everything that was considered an ideal, which was the basis of life not only in general society, but also a specific person, loses its essence, turning into an illusion and arises as a kind of "metanarative", which creates norms, in turn deprives a person of the right to real freedom. Together with the "metanarative", the person himself dies out, whose image is destroyed under the influence of world outlook and socio-cultural transformations. In the modern world, the human problem is one of the key issues in philosophy, because it is the alpha and omega of philosophical discourse. The purpose and objectives of the article are to study the features social program of postmodernism through the prism of its opposition to the social project of modernity and in the development of a scientific and methodological basis for the systematization of scientific ideas in order to create a new society, which in turn will create the basis for the formation of a modern and updated social consciousness. On the basis of the stated prescriptions, we consider it necessary to consider postmodernism as a result of the established views and templates of modernism and, on the basis of the findings, to determine its influence on the formation of modern society. Scientific novelty: in the article, the main idea is that a person in the modern sense is not an eternal ontological given, but an ideological concept of the paradigm of modernity, which was formed as a result of the liberation of Western European society from external compulsion. The main attention is focused on the fact that a person is not the alpha and omega of the world, he acts as a secondary link in the world and a deterministic phenomenon with incompatible elements. The destructive role of the social project of modernity is emphasized, because it is aimed at revealing the "death of a person", which in turn turns a person into a dividual. ; Актуальність дослідження соціокультурні трансформації частіше за все проявляються не лише у зміні світовідчуття людини, а й зачасту в перетворенні політичного, економічного, соціального життя суспільства, де знецінено аксіологічні установки, що становили основу європейської спільноти, а в результаті все, що вважалося ідеалом, який становив основу життя не лише загалом суспільства, але й конкретної людини, втрачає свою сутність, перетворюючись на ілюзію та постає своєрідним «метанаративом», що створює норми, що в свою чергу позбавляє людину права на реальну свободу. Разом із «метанаративом», вимирає сама людина, образ якої, руйнується під впливом світоглядних та соціокультурних трансформацій. В сучасному світі проблема людини є однією з ключових в філософії, адже є альфою і омегою філософського дискурсу. Мета і завдання статті полягають у вивченні особливостей соціальної програми постмодернізму крізь призму його протиставлення соціальному проекту модерну та у розробці науково-методологічної бази для систематизації наукових ідей з метою створення нового суспільства, що у свою чергу створить підґрунтя для формування сучасної та оновленої суспільної свідомості. На основі заявлених приписів вважаємо необхідним розглянути постмодернізм як результат на сталі погляди і шаблони модернізму та на основі отриманих висновків визначити його вплив на становлення сучасного суспільства. Наукова новизна: у статті основна думка полягає в тому, що людина в сучасному розумінні – це не вічна онтологічна даність, а світоглядний концепт парадигми модерну, який утворився у наслідок звільнення західноєвропейського суспільства від зовнішнього примусу. Основну увагу зосереджено на тому, що людина не є альфою і омегою світу, вона виступає вторинною ланкою щодо світу і детермінованим явищем з не сумісними між собою елементами. Підкреслено деструктивну роль соціального проекту модерну, адже він спрямований виявити «смерть людини», що в свою чергу перетворює людину в дивідуума.

The combination of the long Brexit delays, largely unwelcome General Election, a change of leadership and Cabinet composition in the Conservative government and finally the coronavirus has between them resulted in a long pause in expected reforming legislation which is much needed in Family Law, including the initial loss of the Divorce Dissolution and Separation Bill 2019, generated in 2019 by the failure of Mrs Owens' ' Supreme Court appeal in the now notorious case of Owens v Owens. While this was immediately hailed by the media as justification for urgent reform of the Law of Divorce in England and Wales – on the grounds that English law was almost alone in modern liberal jurisdictions in lacking a No Fault Divorce regime – clearly this has now been overtaken by subsequent events. While it may be factually accurate that England and Wales does not have such a regime for dissolution of marriage without fault and by consent (at least without satisfying the inconvenient condition of waiting for the two-year delay necessary for a decree on the basis of two years of separation and consent), and perhaps should have one for the reason stated, the failed Owens appeal has absolutely no jurisprudential connection with any urgency for reform of the law in order to secure such a decree at all. This is because the legal profession has been effectively obtaining divorces under the present law for over 40 years, and, notwithstanding Owens, has been continuing to do so since 2018, albeit with the caveat that drafting must be undertaken with extreme care to be sure to avoid a repeated debacle. Nevertheless, on account of the age of the present statute, legal, political and social theorists of course have strong arguments for a No Fault addition to the existing Matrimonial Causes Act 1973 or even for replacing the existing provisions of that statute altogether. However this is because the present statute is itself a re-enactment and consolidation of the original Divorce Reform Act 1969 which led the post-WWII reforms creating our current Law of Divorce, so is well past its 'sell-by date', but not because it does not work in modern times. If anything, and especially with the assistance of s76 of the Serious Crime Act 2015, s 1(2)(b) of the 1973 Act works entirely consistently with present philosophy, that is, as marriage is a partnership of equals there is no place for any form of domestic abuse within it. In fact Mrs Owens thus could (and arguably should) have obtained her divorce on the existing basis, pursuant to s 1(2)(b) of the 1973 Act, namely on that of her husband's 'behaviour'. Thus, as indeed hinted by Lady Hale in her paragraph 50 of the Supreme Court judgment, which she added to the agreed text set by Lord Wilson, there was clear evidence of the alleged 'authoritarian, demeaning and humiliating conduct over a period of time', which in law was capable of founding a decree, and there was existing case law supporting this in the case of Livingstone-Stallard v Livingstone-Stallard. Consequently in her paragraph 53 she identified what in her view was thus 'the correct disposal … to allow the appeal and send the case back to be tried again' – which, however, could not be adopted in the particular circumstances, owing to the fact that no one, including the Appellant, Mrs Owens, wanted to go through such a trial again, not least as even her counsel, Philip Marshall QC, 'viewed such a prospect with dread'. Thus, in her paragraph 54, Lady Hale concluded that she was 'reluctantly persuaded that this appeal should be dismissed' – a conclusion, however, not stopping her from including some forthright comments on the conduct of the case below, with which any analysis can only agree. So, whatever happened in Owens v Owens? In the Central London Family Court, the Court of Appeal and the Supreme Court?

The article deals with the problem of myth making of the Russian poet, a representative of the Silver Age, M. Voloshin as a key to understanding his poetic and aesthetic systems. The artist showed an example of a person who creates a «chronotope of a cultural plane» with the help of artistic representation of different cultures (from antiquity to the 1st century AD) and creative allusions of his time. The poetic world of M. Voloshin is analyzed, which allows to determine the essence of the outlook of the artist and his poetic credo. Various searches by M. Voloshin are studied in connection with aesthetic theosophy, which synthesizes various types of art: literature, philosophy, and culture of the Silver Age.Volodymyr Voloshin's artistic thinking is explored, aimed at describing time as a general problem of being, which exists during all human life, during history, tempo and rhythm of events. The problem of the mythical poetry of M. Voloshin, due to the character of the fine de siecle era, with its eschatological and apocalyptic feelings and mood, becomes especially im portant Quite natural is the use by the poet of the categories of moment, eternity, memory, reminiscences, expressing the spatial and temporal unity of the lyrical system. In the concept of the historical past, M. Voloshin relies on cultural and histor ical facts that exclude political and geopolitical aspects. Exploring the poetics of the lyrical landscape in painting, the artist by analogy created a system of principles of historical landscape in poetry. The purpose of Voloshin's concept is to find art istic means for the formation of a symbolic image of the universe ‒ the heliocentric universe ‒ Cimmeria ‒ a kind of artistic model of the chronotope.Voloshin's orientation towards the past, which is simultaneously both the past (once taken place) and the present (present in the minds of man by means of memory and «prapamyati» (generation memory)), allows us to speak about the presence of mythological chronotope in the lyrics of the poet of. M. V. Voloshin 's poetry is similar to myth, first of all, in the type of reflecting reality, which has a concrete-sensual character. The mythological time-space in the lyrics of the poet is cyclic in nature, which allows us to «return» the world to the origins, to the succession of generations, which is the essence of the idea of «eternal return». ; У статті розглядається проблема міфотворчості російського поета, представника Срібної доби, М. Волошина як ключ до розуміння його поетичної та естетичної систем. Митець показав приклад особистості, яка творить «хронотоп культурної площини» за допомогою художніх втілень різних культур (від античності до Х1Х століття) і творчих алюзій зазначеного часу. Аналізується поетичний світ М. Волошина, що дозволяє визначити сутність світогляду митця та його поетичного кредо. Різноманітні пошуки М. Волошина розглянуті під знаком тяжіння до естетичної теософії, що синтезує різні види мистецтва: літератури, філософії, культури Срібного століття.Досліджується художнє мислення М. Волошина, що спрямоване на відповідь про час, як про загальну проблему буття, яка проявляється прот ягом людського життя, під час історії, в темпі і ритмі подій. Особливої гостроти набуває проблема міфопоетики М. Волошина завдяки характеру епохи fine de siecle з її есхатологічним і апокаліптич ними передчуттями і настроями. Цілком природним стає звернення поета до категорій «миті, вічності, пам'яті, спогади», що виражають просторово-тимчасову єдність ліричної системи.У концепції історичного минулого, М. Волошин спирається на культурно-історичні факти, що виключають політичні та геополітичні аспекти. В процесі дослідження поетики ліричного пейзажу в живописі, художник за аналогією створив систему принципів історичного пейзажу в поезії. Метою волошинській концепції є пошук художніх засобів формування символічного образу світобудови – геліоцентричного Всесвіту ‒Кіммерії – проявляється своєрідністю художньої моделі хронотопу. Спрямованість Волошина до минулого, яке є одночасно і минулим (колись мали місце), і справжнім (присутнім в свідомості людини за допомогою пам'яті і «прапамяти»), дозволяє стверджувати про присутність в ліриці поета міфологічного хронотопу. Поезія М. Волошина зближується з міфом насамперед за типом відображення дійсності, який носить конкретно -чуттєвий характер. Міфологічний час-простір в ліриці поета носить циклічний характер, що дозволяє «повертати» світ до витоків, до наступності поколінь, що становить сут ність думки «вічного повернення».

The relevance of the study of sociocultural transformations more and more often manifest themselves not only in a change in the outlook of a person, but also often in the transformation of the political, economic, social life of society, where axiological attitudes are devalued, which formed the basis of the European community, and as a result, everything that was considered an ideal, which was the basis of life not only in general society, but also a specific person, loses its essence, turning into an illusion and arises as a kind of "metanarative", which creates norms, in turn deprives a person of the right to real freedom. Together with the "metanarative", the person himself dies out, whose image is destroyed under the influence of world outlook and socio-cultural transformations. In the modern world, the human problem is one of the key issues in philosophy, because it is the alpha and omega of philosophical discourse. The purpose and objectives of the article are to study the features social program of postmodernism through the prism of its opposition to the social project of modernity and in the development of a scientific and methodological basis for the systematization of scientific ideas in order to create a new society, which in turn will create the basis for the formation of a modern and updated social consciousness. On the basis of the stated prescriptions, we consider it necessary to consider postmodernism as a result of the established views and templates of modernism and, on the basis of the findings, to determine its influence on the formation of modern society. Scientific novelty: in the article, the main idea is that a person in the modern sense is not an eternal ontological given, but an ideological concept of the paradigm of modernity, which was formed as a result of the liberation of Western European society from external compulsion. The main attention is focused on the fact that a person is not the alpha and omega of the world, he acts as a secondary link in the world and a deterministic phenomenon with incompatible elements. The destructive role of the social project of modernity is emphasized, because it is aimed at revealing the "death of a person", which in turn turns a person into a dividual. ; Актуальність дослідження соціокультурні трансформації частіше за все проявляються не лише у зміні світовідчуття людини, а й зачасту в перетворенні політичного, економічного, соціального життя суспільства, де знецінено аксіологічні установки, що становили основу європейської спільноти, а в результаті все, що вважалося ідеалом, який становив основу життя не лише загалом суспільства, але й конкретної людини, втрачає свою сутність, перетворюючись на ілюзію та постає своєрідним «метанаративом», що створює норми, що в свою чергу позбавляє людину права на реальну свободу. Разом із «метанаративом», вимирає сама людина, образ якої, руйнується під впливом світоглядних та соціокультурних трансформацій. В сучасному світі проблема людини є однією з ключових в філософії, адже є альфою і омегою філософського дискурсу. Мета і завдання статті полягають у вивченні особливостей соціальної програми постмодернізму крізь призму його протиставлення соціальному проекту модерну та у розробці науково-методологічної бази для систематизації наукових ідей з метою створення нового суспільства, що у свою чергу створить підґрунтя для формування сучасної та оновленої суспільної свідомості. На основі заявлених приписів вважаємо необхідним розглянути постмодернізм як результат на сталі погляди і шаблони модернізму та на основі отриманих висновків визначити його вплив на становлення сучасного суспільства. Наукова новизна: у статті основна думка полягає в тому, що людина в сучасному розумінні – це не вічна онтологічна даність, а світоглядний концепт парадигми модерну, який утворився у наслідок звільнення західноєвропейського суспільства від зовнішнього примусу. Основну увагу зосереджено на тому, що людина не є альфою і омегою світу, вона виступає вторинною ланкою щодо світу і детермінованим явищем з не сумісними між собою елементами. Підкреслено деструктивну роль соціального проекту модерну, адже він спрямований виявити «смерть людини», що в свою чергу перетворює людину в дивідуума.

Автор цієї публікації – доктор філософії (2001) та доктор історії (2013), віце-президент Південно-Східного наукового інституту в Перемишлі (Польща) Олександр Колянчук. Народжений на Холмщині, внаслідок українців у рамках операції «Вісла» опинився на півночі Польщі, де й розпочав трудовий шлях освітянина та вченого-дослідника. Багато років був редактором українськомовних радіопередач в Ольштині. Активно співробітничав із редакціями українськомовних газет та журналів, які виходили в Польщі.Значну частину свого життя доктор Колянчук присвятив поверненню історичної пам'яті про борців за волю України, чий життєвий шлях завершився на території Польщі. Про персоналії полеглих за воскресіння України, місця їх життя, діяльності та поховань на чужині написав і видав низку відомих на Заході книжок. Серед них: польською мовою: «Umarli, aby zmartwychwstala Ukraina», «Ukraincy emigranci polityczni w zyciu naukowym, kulturnym, spolecznym I gospodarczym w Drugiej Rzeczypospolitej», українською мовою – «Генералітет Українських визвольних змагань: Біограми генералів та адміралів», «Українська військова еміграція в Польщі 1920–1939 років», «Увічнення нескорених: Українські військові меморіали 20–30-х років ХХ ст. в Польщі», «Незабутні могили» та інші.У цих та інших у поле обсервації автора потрапили і пресова та видавнича діяль­ність української еміграції в Польщі.Ще до підписання у квітні 1920 р. польсько-українського договору про спільну боротьбу проти більшовицької Росії, яка загрожувала незалежності і Польщі, і України, у Варшаві діяла українська дипломатична місія та її військова секція. Під її егідою у столиці Польщі виходило періодичне видання «Син України», редактором якого був письменник і поет Микола Вороний.Оскільки до перебування численної групи українських утікачів влада у Польщі ставилися як до тимчасового стану, вже з кінця 1920 року в Тарнові розпочали діяльність еміграційні структури уряду УНР. На початку 1921 рр. в усіх таборах для інтернованих діяли цивільні та військові освітні заклади, художні ансамблі, видавали­ся 66 періодичних видань.Загалом упродовж 1920–1922 років лише у Варшаві виходило друком понад 20 українських видань. ; The author of this publication is Oleksandr Kolianchuk, Doctor of Philosophy (2001) and Doctor of History (2013), Vice-President of the South-Eastern Scientific Institute in Przemyśl (Poland). Born in the Chełm Land, as a result of the «Vistula» operation, he moved to northern Poland, where he began his career as an educator and research scientist. For many years he was the editor of Ukrainian-language radio programs in Olsztyn. He actively collaborated with the editorial boards of Ukrainian-language newspapers and magazines published in Poland.Dr. Kolianchuk devoted a significant part of his life to return to the historical memory of the fighters for the freedom of Ukraine, whose life ended in Poland. He wrote and published a number of well-known books in the West about the personalities of those who died forUkraine's resurrection, their places of living, activities and burials abroad. Among them: in Polish: «Umarli, aby zmartwychwstala Ukraina», «Ukraincy emigranci polityczni w zyciu naukowym, kulturnym, spolecznym I gospodarczym w Drugiej Rzeczypospolitej», in Ukrainian – «Generality of the Ukrainian Liberation Struggle: Generals and Admirals Biographies», «Ukrainian Military Emigration in Poland 1920–1939», «Perpetuation of the Unconquered: «Ukrainian War Memorials '20-'30s of the 20th century in Poland»,«Unforgotten graves «and others.In these and other publications, the author's field of observation included the press and publishing activities of Ukrainian immigrants in Poland.Even before the signing in April 1920 of the Polish-Ukrainian agreement on the joint struggle against Bolshevik Russia, which threatened the independence of both Poland and Ukraine, there was a Ukrainian diplomatic mission and its military section in Warsaw. Under its auspices, in the Polish capital was published the periodical «Son of Ukraine», edited by the writer and poet Mykola Voronyi.As the authorities treated the stay of a large group of Ukrainian refugees in Poland as a temporary state, the emigration structures of the UPR government began operating in Tarnów at the end of 1920. at the beginning of 1921, civilian and military educational institutions, art ensembles, and 66 periodicals operated in all internment camps.In total, during 1920–1922, more than 20 Ukrainian publications were published in only Warsaw.

The article is devoted to the top issues of Polish educational policy. The emphasis has been made on the crucial role of analytical documents at the level of the report on intellectual capital for Ukraine. The importance of scientific substantiation of regularities of educational systems development, improvement of legislation, financing per one student is emphasized. The article notes that the quality of Polish education is highlighted as the main priority. There are two words used as a kind of epigraph: "Good school". This is a kind of modern Polish educational philosophy. The importance of information education and introduction of innovations has been proved. A special competition involves primary school teachers learning the basics of programming. The program "Digital Poland" can be concerned as a model for Ukraine as well. It is worth noting the constant monitoring of essential issues for society and effective response to challenges. It has been analyzed the instructive experience of establishing a council of children and youth at the Ministry of Education, which has been operating since 2016. The practice of distance learning, recommendations for school principals, teachers, students, parents, electronic textbooks (e-textbooks), lectures for each class are relevant materials to be learnt. In general the experience of Polish colleagues in working with children with special needs, the peculiarities of the development of psychological culture of parents have been summarized.The analytical materials on the four components of intellectual capital i.e. human capital, structural capital, social capital, reputational capital are particularly important for the development of the national educational system. The emphasis is made on the constant comparison of all achievements of the other countries, the personal approach where a person from birth to old age is the main issue, successfully selected top priorities. It is given an objective assessment of the situation in the country, as well as logical, reasoned prognostic assessment of necessary changes. The most important problems include the children's health, the availability of preschool education, quality education that develops competence, training of capable teachers. The author stated an ineffective family policy, threat of poverty for children, poor health, low percentage of children at preschools, insufficient innovation potential of educational institutions, poor quality of education, insufficient level of teacher training, low number of modern didactic methods, lack of help to equalize opportunities at schools, absence of cooperation between school and parents, few "personalized systems of education" at schools as the crucial problems that need to be quickly resolved. Among the specific recommendations of improving the situation it was called a number of key priorities i.e. comprehensive and effective family policy, improving the quality of education labour market needs, the activity of older people, the synergy of the world of science, business and culture, improving the quality of law, regular measurement of intellectual capital. ; Стаття присвячена актуальним питанням освітньої політики Польщі. Акцентовано увагу на значимості для України аналітичних документів рівня рапорту про інтелектуальний капітал. Підкреслена важливість наукового обґрунтування закономірностей розвитку освітніх систем, удосконалення законодавства, фінансування з розрахунку на одного учня. У статті зауважено, що як головний пріоритет виокремлено якість польської освіти. Як своєрідний епіграф використано два слова: "Добра школа". Це своєрідна філософія сучасної польської освіти. Доведено важливість інформаційної освіти, упровадження інновацій. Спеціальний конкурс передбачає вивчення учителями початкових шкіл основ програмування. Програма "Цифрова Польща" є прикладом для нашої країни. Заслуговує на увагу постійний моніторинг важливих для суспільства проблем і ефективна реакція на виклики. Повчальний досвід створення при Міністерстві освіти ради дітей і молоді, яка функціонує від 2016 р. Актуальною є практика дистанційного навчання, рекомендації для директорів шкіл, учителів, учнів, батьків, електронні підручники (е-підручники), лекції для кожного класу. Узагальнено досвід польських колег щодо роботи з дітьми з особливими потребами, особливості розвитку психологічної культури батьків.

Автор цієї публікації – доктор філософії (2001) та доктор історії (2013), віце-президент Південно-Східного наукового інституту в Перемишлі (Польща) Олександр Колянчук. Народжений на Холмщині, внаслідок українців у рамках операції «Вісла» опинився на півночі Польщі, де й розпочав трудовий шлях освітянина та вченого-дослідника. Багато років був редактором українськомовних радіопередач в Ольштині. Активно співробітничав із редакціями українськомовних газет та журналів, які виходили в Польщі.Значну частину свого життя доктор Колянчук присвятив поверненню історичної пам'яті про борців за волю України, чий життєвий шлях завершився на території Польщі. Про персоналії полеглих за воскресіння України, місця їх життя, діяльності та поховань на чужині написав і видав низку відомих на Заході книжок. Серед них: польською мовою: «Umarli, aby zmartwychwstala Ukraina», «Ukraincy emigranci polityczni w zyciu naukowym, kulturnym, spolecznym I gospodarczym w Drugiej Rzeczypospolitej», українською мовою – «Генералітет Українських визвольних змагань: Біограми генералів та адміралів», «Українська військова еміграція в Польщі 1920–1939 років», «Увічнення нескорених: Українські військові меморіали 20–30-х років ХХ ст. в Польщі», «Незабутні могили» та інші.У цих та інших у поле обсервації автора потрапили і пресова та видавнича діяль­ність української еміграції в Польщі.Ще до підписання у квітні 1920 р. польсько-українського договору про спільну боротьбу проти більшовицької Росії, яка загрожувала незалежності і Польщі, і України, у Варшаві діяла українська дипломатична місія та її військова секція. Під її егідою у столиці Польщі виходило періодичне видання «Син України», редактором якого був письменник і поет Микола Вороний.Оскільки до перебування численної групи українських утікачів влада у Польщі ставилися як до тимчасового стану, вже з кінця 1920 року в Тарнові розпочали діяльність еміграційні структури уряду УНР. На початку 1921 рр. в усіх таборах для інтернованих діяли цивільні та військові освітні заклади, художні ансамблі, видавали­ся 66 періодичних видань.Загалом упродовж 1920–1922 років лише у Варшаві виходило друком понад 20 українських видань. ; The author of this publication is Oleksandr Kolianchuk, Doctor of Philosophy (2001) and Doctor of History (2013), Vice-President of the South-Eastern Scientific Institute in Przemyśl (Poland). Born in the Chełm Land, as a result of the «Vistula» operation, he moved to northern Poland, where he began his career as an educator and research scientist. For many years he was the editor of Ukrainian-language radio programs in Olsztyn. He actively collaborated with the editorial boards of Ukrainian-language newspapers and magazines published in Poland.Dr. Kolianchuk devoted a significant part of his life to return to the historical memory of the fighters for the freedom of Ukraine, whose life ended in Poland. He wrote and published a number of well-known books in the West about the personalities of those who died forUkraine's resurrection, their places of living, activities and burials abroad. Among them: in Polish: «Umarli, aby zmartwychwstala Ukraina», «Ukraincy emigranci polityczni w zyciu naukowym, kulturnym, spolecznym I gospodarczym w Drugiej Rzeczypospolitej», in Ukrainian – «Generality of the Ukrainian Liberation Struggle: Generals and Admirals Biographies», «Ukrainian Military Emigration in Poland 1920–1939», «Perpetuation of the Unconquered: «Ukrainian War Memorials '20-'30s of the 20th century in Poland»,«Unforgotten graves «and others.In these and other publications, the author's field of observation included the press and publishing activities of Ukrainian immigrants in Poland.Even before the signing in April 1920 of the Polish-Ukrainian agreement on the joint struggle against Bolshevik Russia, which threatened the independence of both Poland and Ukraine, there was a Ukrainian diplomatic mission and its military section in Warsaw. Under its auspices, in the Polish capital was published the periodical «Son of Ukraine», edited by the writer and poet Mykola Voronyi.As the authorities treated the stay of a large group of Ukrainian refugees in Poland as a temporary state, the emigration structures of the UPR government began operating in Tarnów at the end of 1920. at the beginning of 1921, civilian and military educational institutions, art ensembles, and 66 periodicals operated in all internment camps.In total, during 1920–1922, more than 20 Ukrainian publications were published in only Warsaw.

Конфлікт є невід'ємною частиною діяльності будь-якої організації. Своєчасне його діагностування і прогнозування дозволяє використовувати конфлікт для уникнення втрат та досягнення позитивного ефекту. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває необхідність формування ефективного механізму вирішення корпоративних конфліктів. Це питання є актуальним як в українській, так і у світовій економіці. Сьогодні корпорації заохочують використовувати альтернативні засоби вирішення спорів не тільки з тих питань, які традиційно розглядалися у суді, але і для вирішення постійно зростаючого кола конфліктів між корпорацією та іншими підприємствами, особами та державними установами. Метою даної статті є обґрунтування важливості застосування медіації як комунікаційного засобу розвитку корпоративної системи управління конфліктами. Досягнення поставленої мети потребує визначення основних внутрішніх проблем комунікацій в організації та пошуку способів застосування медіації як альтернативного методу врегулювання конфліктів та формування культури ненасильницької комунікації в організації. Висока вартість судових процесів підштовхнула корпорації до застосування медіативних процесів у політиці вирішення спорів. Ця тенденція та широка потреба у розповсюдженні інформації про альтернативні способи вирішення корпоративних суперечок спонукали до проведення дослідження, результати якого наводяться у даній статті. Медіація відповідає інтересам і потребам учасників корпоративних відносин, оскільки дозволяє врегульовувати розбіжності на взаємовигідній основі. Процедура медіації розглядається у контексті одного з можливих способів вирішення корпоративних конфліктів та у якості допоміжного механізму у формуванні ефективної корпоративної політики. Відповідно до назви, у статті описані шляхи впровадження медіації як альтернативного методу вирішення конфліктів у систему корпоративного управління компаніями. Розглядаються особливості корпоративних конфліктів та конфліктів інтересів, які мають негативний вплив на продуктивність праці в організації. Показані способи застосування процедури медіації на різних етапах згуртування команди. Ця стаття становить інтерес для дослідників, які прагнуть обґрунтувати необхідність формування філософії ненасильницької комунікації з метою створення високоефективних проєктних команд. У статті аргументовано необхідність подальших загальнотеоретичних та прикладних досліджень у цій сфері. ; Conflict is an integral part of any organization. Timely diagnosis and prediction allows you to use the conflict to avoid losses and achieve a positive effect. In this regard, the need to form an effective mechanism for resolving corporate conflicts becomes especially important. This issue is relevant in both the Ukrainian and world economies. Today, corporations are encouraged to use alternative means of resolving disputes not only on issues that have traditionally been considered in court, but also to resolve the ever-increasing range of conflicts between the corporation and other businesses, individuals and government agencies. The purpose of this article is to substantiate the importance of using mediation as a means of communication for the development of corporate conflict management system. Achieving this goal requires identifying the main internal problems of communication in the organization and finding ways to use mediation as an alternative method of conflict resolution and the formation of a culture of nonviolent communication in the organization. The high cost of litigation has prompted corporations to use mediation in dispute resolution policy. This trend and the widespread need to disseminate information on alternative ways of resolving corporate disputes have led to a study, the results of which are presented in this article. Mediation meets the interests and needs of participants in corporate relations, as it allows to resolve differences on a mutually beneficial basis. The mediation procedure is considered in the context of one of the possible ways to resolve corporate conflicts and as an auxiliary mechanism in the formation of effective corporate policy. According to the title, the article describes ways to implement mediation as an alternative method of conflict resolution in the corporate governance system. Features of corporate conflicts and conflicts of interest that have a negative impact on productivity in the organization are considered. Methods of applying the mediation procedure at different stages of team cohesion are shown. This article is of interest to researchers who seek to justify the need to form a philosophy of nonviolent communication in order to create highly effective project teams. The article argues the need for further general theoretical and applied research in this area.