Suchergebnisse

Many factors, that have both negative and positive components, influence the relations betweenUkraineandRomania. EU enlargement and its policy towardsUkraineis one of the positive factors contributing to a constructive dialogue and resolution of disputes between countries. The Ukrainian and Romanian perception of the European Neighborhood Policy and its regional initiatives in the east and south-east is examined in the article.Romaniasupports the EU's policy and intensification of its contacts with neighboring countries, primarilyMoldovaandUkraine, considering itself as a link betweenEuropeand its strategically important neighboring regions. ForUkraine, ENP initiatives and instruments are an additional basis for deepening cooperation withRomania, enhancing confidence and security in the region, economic development, and energy security, moving closer to European standards and bringing the two nations closer.Previous experience of cooperation has already demonstrated that the parties are interested in the implementation of cross-border cooperation projects that cover a wide range of common interests; improving cross-border and transport infrastructure; using the potential of the Danube and the Black Sea basins.Analyzing the results of the Ukrainian-Romanian cooperation, the obstacles and achievements that should be considered as strategic priorities for further cooperation are identified. Among the obstacles are, first of all, different administrative structures, lack of direct links between the border regions, discrepancy between the priorities of CBC programmes and the local strategies of regional development, limited financial resources, low level of economic development of the territories, divergence in the economic structure and investment focus between the states, unbalanced distribution of culture institutions, lack of coordination in scientific research, and lack of information sharing and advertising activity. At the same time, Romania's EU membership, the transit of the pan-European corridors through the bordering territories, advantageous climate and landscape, ethnic and cultural diversity, and variety of touristic as well as healing and wellness objects - all these factors serve as a potential for further interaction between Ukraine and Romania. ; Многие факторы, имеющие как негативную, так и позитивную составляющую, влияют на отношения между Украиной и Румынией. Расширение ЕС и его политика в отношении Украины является одним из позитивных факторов, способствующих конструктивному диалогу и разрешению споров между странами. В статье рассматривается украинское и румынское восприятие Европейской политики соседства и ее региональных инициатив на востоке и юго-востоке. Румыния поддерживает политику ЕС и активизацию его контактов с соседними странами, прежде всего с Молдовой и Украиной, считая себя связующим звеном между Европой и ее стратегически важными соседними регионами. Для Украины инициативы и инструменты ЕПС являются дополнительной основой для углубления сотрудничества с Румынией, укрепления доверия и безопасности в регионе, экономического развития и энергетической безопасности, сближения с европейскими стандартами и сближения двух стран.Предыдущий опыт сотрудничества уже показал, что стороны заинтересованы в реализации проектов приграничного сотрудничества, которые охватывают широкий круг общих интересов; улучшение трансграничной и транспортной инфраструктуры; используя потенциал бассейнов Дуная и Черного моря.Анализируя результаты украинско-румынского сотрудничества, выявляются препятствия и достижения, которые следует рассматривать в качестве стратегических приоритетов для дальнейшего сотрудничества. К числу препятствий относятся, прежде всего, различные административные структуры, отсутствие прямых связей между приграничными регионами, несоответствие между приоритетами программ приграничного сотрудничества и локальными стратегиями регионального развития, ограниченные финансовые ресурсы, низкий уровень экономического развития территорий, расхождение в экономической структуре и инвестиционной направленности между государствами, несбалансированное распределение учреждений культуры, отсутствие координации в научных исследованиях, а также отсутствие обмена информацией и рекламной деятельности. В то же время членство Румынии в ЕС, транзит панъевропейских коридоров через граничащие территории, благоприятный климат и ландшафт, этническое и культурное разнообразие, а также различные туристические, а также лечебные и оздоровительные объекты - все эти факторы служат потенциал для дальнейшего взаимодействия между Украиной и Румынией. ; На відносини між Україною та Румунією впливає ряд чинників. Розширення ЄС та його політика щодо України є одним із позитивних чинників, що сприяє конструктивному діалогу та вирішенню суперечок між країнами. У статті розглядається українське та румунське сприйняття європейської політики сусідства та її регіональних ініціатив на сході та південному сході. Вказується, що Румунія підтримує політику ЄС та активізує контакти з сусідніми країнами, насамперед Молдовою та Україною, позиціонуючи себе в якості посередника між Європою та її стратегічно важливими регіонами та країнами. Для України ініціативи та інструменти ЄПС є додатковою основою для співпраці з Румунією, підвищення довіри та безпеки в регіоні, сприяння економічному розвитку. В статті вказується, що досвід співпраці демонструє зацікавленість країн в розвитку проектів транскордонного співробітництва, використовуючи потенціал басейнів Дунаю та Чорного моря. Автором проаналізовано результати українсько-румунського співробітництва, визначено перешкоди та досягнення, які слід вважати стратегічними пріоритетами подальшої співпраці. Серед перешкод називаються переважно адміністративні та інституційні, а також відсутність прямих зв'язків між прикордонними регіонами, невідповідність пріоритетам програм ЦБ та місцевим стратегіям регіонального розвитку, обмеженість фінансових ресурсів, низький рівень економічного розвитку територій, розбіжність в економічній структурі та інвестиційній спрямованості між державами, незбалансований розподіл закладів культури, недостатня координація наукових досліджень та відсутність обміну інформацією та рекламної діяльності. У той же час, зазначається, що членство Румунії в ЄС, транзит загальноєвропейських коридорів через прикордонні території, сприятливий клімат та ландшафт, етнокультурне різноманіття, різноманітність туристичних, а також оздоровчих та оздоровчих об'єкті, як позитивні чинники, слугують потенціалом подальшої взаємодії між Україною та Румунією.

The purpose of the article is to assess regional trends in business development in Ukraine. Methodology. The theoretical and methodological basis of the study is the scientific works of scientists in the field of business development in Ukraine. To achieve this goal, the following research methods were used: PEST-analysis of the external environment of SME development in the regions; methods of statistical analysis – to assess changes in the dynamics of GRP for 2014–2018. Results. It is investigated that from 2016 until in Ukraine there was a certain economic recovery, which is confirmed by the growth of consumption and income, as well as the growth of consumer lending and remittances. But In 2018, there was a decrease in exports and imports of goods and services. Exports decreased by 2.8 % of GDP, and imports by 1.9 % of GDP compared to the previous 2017 year. The decline in exports is due to weakening external demand for domestic goods and services. Despite some difficulties, a number of reforms have been implemented in Ukraine, which has had a positive impact on the economic situation. Reforms in Ukraine are supported by the international community. In 2018, the IMF provided Ukraine with a reserve loan for a period of 14 months in the amount of $3.9 billion. Ukraine received $4.4 billion in EU macro-financial assistance US and a loan of 349 million euros under the World Bank Guarantee to ensure economic development. After the crisis of the economy in 2014, Ukraine managed to restore macroeconomic stability by adhering to flexible exchange rate limits, tight fiscal policy, financial and energy reforms. The signing of the Association Agreement with the EU in 2014 on the establishment of a Deep and Comprehensive Free Trade Area with the EU had a positive impact on Ukraine's economy. It is investigated that in 2018 the share of micro, small and medium enterprises (SMEs) in Ukraine was over 90 % of the total number of enterprises. SMEs provided more than 60 % of jobs and almost 50 % of value-added in the business sector. More than 50 % of the SME structure is concentrated in wholesale and retail trade. The downside is the fact that most SMEs are concentrated in a low value-added sector of the economy. However, the share of SMEs engaged in IT technologies has been growing rapidly over the last five years. Wholesale and retail trade has the largest share (43.1 %) in the structure of small and medium enterprises in the Odessa region. Practical meaning. The results of the analysis will allow the authorities of the country and its individual territories to develop the necessary measures to improve business conditions, improve living standards and ensure the effectiveness of economic development of the territory. Prospects for further research. Development of an economic mechanism for the transformation of business processes in the system of competitive development of territories. ; Метою статті є оцінювання регіональних тенденцій розвитку бізнесу в Україні. Методологія. Теоретичною і методологічною основою дослідження є наукові праці вчених у сфері розвитку бізнесу в Україні. Для досягнення поставленої в роботі мети були використані такі методи дослідження: PEST-аналіз зовнішнього середовища розвитку МСБ у регіонах; методи статистичного аналізу – для оцінювання зміни динаміки ВРП за 2014–2018 роки. Результати. Досліджено, що з 2016 року в Україні спостерігалося певне економічне відновлення, яке підтверджується зростанням рівня споживання та доходів населення, а також зростанням споживчого кредитування і грошових переказів. Але У 2018 році було зафіксовано зменшення рівня експорту та імпорту товарів та послуг. Експорт скоротився на 2,8% від ВВП, а імпорт на 1,9% від ВВП порівняно із попереднім 2017 роком. Скорочення експорту викликане послабленням зовнішнього попиту на вітчизняні товари і послуги. Незважаючи на певні негаразди, в Україні було здійснено ряд реформ, які позитивно вплинули на економічний стан. Здійснення реформ в Україні відбувається за підтримки міжнародної спільноти. У 2018 р. МВФ надав Україні резервне кредитування строком на 14 місяців у розміні 3,9 млрд. дол. США. Україна отримала Макрофінансову допомогу ЄС на суму 4,4 млрд дол. США та позику 349 млн євро під Гарантію Світового Банку для забезпечення економічного розвитку. Після кризового стану економіки 2014 року в Україні вдалося поновити макроекономічну стабільність за рахунок дотримання гнучких меж обмінного валютного курсу, жорсткої фіскальної політики, фінансової та енергетичної реформ. Позитивно вплинуло на економіку України підписання у 2014 р. Угоди про асоціацію з ЄС стосовно створення Поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі з ЄС. Досліджено, що за 2018 рік в Україні питома вага мікро, малих та середніх підприємств (МСП) становила понад 90% загальної кількості підприємств. МСП забезпечувало понад 60% робочих місць і майже 50% доданої вартості у бізнес-секторі. Понад 50% у структурі МСП зосереджено у торгівлі оптовій та роздрібній. Негативний є той факт, що більша частка МСП зосереджені у секторі економіки, який характеризується низьким рівнем доданої вартості. Проте за останні п'ять років швидко зростає частка підприємств МСП, що займаються ІТ технологіями. Оптова та роздрібна торгівля займає найбільшу питому частку (43,1%) і у структурі суб'єктів малого та середнього підприємництва у Одеській області. Практичне значення. Результати аналізу дозволять владним структурам країни та окремих її територій розробити необхідні заходи для поліпшення умов ведення бізнесу, для покращення рівня життя населення та для забезпечення ефективності економічного розвитку окремої території. Перспективи подальших досліджень. Розроблення економічного механізму трансформації бізнес процесів в системі забезпечення конкурентного розвитку територій.

It is highlighted that in the condition of new challenges, the decision needs to be taken swiftly and instantly, at the same time, the speed of decision-making in the EU is significantly inferior to other influential global political players − the USA, China and Russia. Eurosceptics of the EU creation believe that the European integrative association is in a state of economic, political and ideological crisis today. In their view, the UK has taken an important step, since the unresolved migration policy and the economic crisis have long been ripe and are inevitable now in the EU. As a result of the final counting of the votes of the referendum in 2016, the final decision was taken − the Great Britain's withdrawal from the European Union. There are mixed opinions of the population regarding the UK's exit from the EU both on the territorial basis and on the age-old basis. Thus, residents of Scots and Northern Ireland in general expressed their desire to stay within the EU; Welsh and Englishmen, without London, voted for the exit. The following results were found on an age-old basis: 73% and 62% of young people (18-24 years old, 25-34 years old respectively) expressed a desire to stay in the EU, and most citizens over the age of 45 are set to complete and final exit of the United Kingdom from the European Union. The causes of the UK's exit from the EU are analyzed. The main reasons have been identified − economic ones that have evolved since 2008 and which have not yet succeeded in solving by the European community (for example, the unemployment rate, living standards of Europeans are significantly different within the EU). BREXIT's next cause is the rise of nationalism around the world. The last reason, no less important than the previous two is the resistance against the British elite. According to voters, the elite is disrespectful to their values, specially to their nationalism and their interests. We researched that the BREXIT process can lead to disintegration processes inside the UK. There is expectation of a possible re-referendum on Scotland's withdrawal from the United Kingdom if a positive decision is reached on BREXIT. In addition, termination of the United Kingdom's membership may have the effect of «dominoes» among EU member states. The Danish policy of relations with the official Brussels follows the British vector. In addition, in Denmark, there are political movements that agitate for disintegration processes within the EU. There are concerns about the impact of the UK's exit on the position of the Scandinavian countries and the Visegrad Group. As a result of the accumulation of huge debts, in the history of the EU is emerged the concept «Grexit» − the possibility of Greece's exit from the EU through its fiscal crisis.Key words: European integration, European Union, reintegration, Brexit, Eurosceptics, Eurooptimists, referendum, nationalist movements, political elitism, immigration crisis. ; Висвітлено, що в умовах нових викликів рішення потрібно приймати надшвидко та моментально, в той же час швидкість ухвалення рішень ЄС суттєво поступається у порівнянні з іншими впливовими глобальними політичними гравцями – США, Китай, Росія. Євроскептики створення ЄС вважають, що європейське інтеграційне об'єднання знаходиться сьогодні в стані економічної, політичної та ідеологічної кризи. На їхню думку, Великобританія зробила важливий крок, адже невирішена міграційна політика та економічна криза вже давно назріли та є невідворотними в ЄС. За результатами кінцевого підрахунку голосів проведеного референдуму у 2016 році було прийнято кінцеве рішення – вихід Великої Британії зі складу Європейського союзу. Спостерігаються неоднозначні думки населення щодо виходу Великої Британії з ЄС як за територіальною, так і за віковою ознаками. Так, шотландці та жителі Північної Ірландії вцілому виявили своє бажання залишитися в складі ЄС; валлійці й англійці, без Лондона, проголосували за вихід. За віковою ознакою були виявлені наступні результати: 73% та 62% молодих людей (18-24 роки; 25-34 роки відповідно) виявили бажання залишитись в ЄС, а більшість громадян віком від 45 років налаштовані на повний та кінцевий вихід Сполученого Королівства зі складу Європейського Союзу. Проаналізовано причини виходу Великої Британії з ЄС. Основними причинами були виявлені – економічні, які розвивалися з 2008 року і які таки не вдалося європейській спільноті вирішити (наприклад, рівень безробіття, рівень життя європейців суттєво відрізняється в межах ЄС). Наступною причиною Brexit є зростання націоналізму в усьому світі. Останньою причиною, не менш важливою, ніж попередні дві – опір проти британської еліти. На думку виборців, еліта зневажливо ставиться до їхніх цінностей, а саме до їхнього націоналізму та інтересів. Досліджено, що процес BREXIT може спричинити дезінтеграційні процеси всередині Великобританії. Існують очікування щодо можливого повторнорного референдуму стосовно виходу Шотландії зі складу Сполученого Королівства, якщо відбудеться позитивне рішення щодо Brexit. Крім того, припинення членства Сполученого Королівства може зумовити ефект «доміно» серед країн-членів ЄС. Датська політика відносин з офіційним Брюсселем є такою, що наслідує британській вектор. До того ж в Данії існують політичні рухи, які агітують за дезінтеграційні процеси в рамках ЄС. Існують побоювання щодо наявності впливу виходу Великобританії на позиції країн Скандинавії та групи Вишеградської четвірки. Нагромадження величезних боргових зобов'язань в історії ЄС виникло таке поняття як «Grexit» − можливість виходу Греції з ЄС через її бюджетно-боргову кризу.Ключові слова: європейська інтеграція, Європейський союз, дезінтеграція, реінтеграція, вихід Великобританії, євроскептики, єврооптимісти, референдум, націоналістичні рухи, політична елітарність, імміграційна криза.

Problem setting. An important prerequisite and key to successful implementation of the strategic course for the implementation of European standards of living in Ukraine and its entry into the leading positions in the world is the reform of public administration and decentralization in order to create an effective, transparent, open, flexible structure of public administration, transition from the centralized model of government in the state, ensuring the capacity of local self-government and building an effective system of territorial organization of government in Ukraine. Achieving this goal requires the establishment of a system of public administration, which ensures the coherence of competences of local government authorities, executive bodies and civil society institutions.Recent research and publications analysis. While researching the problem of coherencing the competences of local government authorities and executive bodies in the context of establishing public administration system in Ukraine, it is advisable to use the scientific achievements of foreign and domestic scientists concerning the following issues: theoretical and methodological foundations of social transformations (D. Bell, N. Hrazhevska, O. Gromyko, O. Zhuravliov, L. Yevstigneeva, S. Erokhin, T. Zaslavska, E. Ivchenko, N. Makasheva, I. Markovych, M. Minenko, Y. Osipov, G. Pochenchuk, E. Toffler, S. Fillipova, P. Shtomka, Y. Yakovets); different aspects of competences of local government authorities and executive bodies (M. Bajmuratov, O. Batanov, Y. Boiko, Y. Buhlak, T. Buriak, I. Hrytsiak, O. Dniprov, M. Karpa, V. Kravchenko, O. Kuchabskyi, M. Orzikh, M. Oslavskyi, V. Pohorilko, O. Sushynskyi, V. Shapoval).Highlighting previously unsettled parts of the general problem. In the context of establishing public administration in Ukraine, it is advisable to study the problem of coherence of the competences of local government authorities and executive bodies as a systemic phenomenon in the plane of the transformation process.Paper main body. To be aware of the phenomenon of transformation in the public-managerial aspect, it is advisable to start from its classical interpretations. As a result, the systematic nature of the transformation of competences of local government authorities and executive bodies in the context of public administration has been revealed. It is a part of the transformation of society through decentralization of power, reform of public administration, local self-government and territorial organization of power, development of civil society and democracy. The very process of establishing public administration in Ukraine is also a subsystem of social transformation, and the problem of coherence of competences (managerial actions) of different entities becomes of universal importance.The coherence of managerial competences of the entities (state, local self-government, civil society institutions) to ensure the processes of social development forms the conceptual basis for public administration itself.There is substantiated the thesis about the necessity to ensure in conditions of establishing public administration in Ukraine the coordinated managerial influence on the development of social processes through not only optimal (harmonized) distribution of competences of subjects of state, self-governing and civic authority by means of their centralization, decentralization, deconcentration, delegation, subsidiarity and also coherence in the carrying out competences, as they are not only the determining elements of the legal status of a public authority, but they also are as a complex of its full powers to exercise the power as means of successful management. It is possible to achieve the maximum effect of the coherence of the activity of public authorities if the condition of regulating legal statuses and competences of the subjects are settled on the general conceptual principles of the public administration system.The general structural and functional model of distribution of competences of local government authorities and executive bodies is abstracted; its main shortcomings are analyzed.Conclusions of the research and prospects for further studies. It is established that harmonizing competences of local government authorities and executive bodies in the context of public administration represents two interrelated processes: optimal allocation of competences of the subjects of state, self-government and civic authorities by means of their centralization, decentralization, deconcentration, delegation, subsidiarity; the coordination of actions of these entities in carrying out their competences. The coherence of competences of public authorities is a mean of ensuring both their successful activity and the effectiveness of public administration as a whole. Achieving the greatest effect of the coherence of the activity of public authorities seems possible only if regulation of legal statuses and competences of the subjects are settled on the general conceptual principles of the public administration system. Taking into account the importance of the personal factor in the processes of transformation of competences of local government authorities and executive bodies in the context of establishing an effective system of public administration in Ukraine, it is advisable to further focus the scientific research on the problem of influence of leadership skills of a leader on the implementation of the above-mentioned transformations in the activity of a public authority. ; Обґрунтовано практичну та теоретичну актуальність дослідження і використання впливу корпоративної культури, соціальної відповідальності та лідерських вмінь керівників на забезпечення результативності трансформації компетенцій органів публічного управління. Проаналізовано у площині публічного управління взаємозв'язок процесів розвитку корпоративної культури, соціальної відповідальності, лідерства та визначено їх вплив на забезпечення результативності реалізації органами публічного управління своїх компетенцій. Проаналізовано стилі лідерства та обґрунтовано доцільність ширшого застосування трансформаційного лідерства як найбільш спроможного забезпечити розвиток корпоративної культури та практики соціальної відповідальності органів публічного управління для ефективної реалізації їх компетенцій.

BMBWF (Austria) ; FWF (Austria) ; FNRS (Belgium) ; FWO (Belgium) ; Conselho Nacional de Desenvolvimento Científico e Tecnológico (CNPq) ; Coordenação de Aperfeiçoamento de Pessoal de Nível Superior (CAPES) ; Fundação de Amparo à Pesquisa do Estado do Rio de Janeiro (FAPERJ) ; FAPERGS (Brazil) ; Fundação de Amparo à Pesquisa do Estado de São Paulo (FAPESP) ; MES (Bulgaria) ; CERN ; CAS (China) ; MoST (China) ; NSFC (China) ; COLCIENCIAS (Colombia) ; MSES (Croatia) ; Croatian Science Foundation (Croatia) ; RPF (Cyprus) ; SENESCYT (Ecuador) ; MoER (Estonia) ; ERC IUT (Estonia) ; ERDF (Estonia) ; Academy of Finland (Finland) ; MEC (Finland) ; Helsinki Institute of Physics (Finland) ; CEA (France) ; CNRS/IN2P3 (France) ; BMBF (Germany) ; DFG (Germany) ; HGF (Germany) ; GSRT (Greece) ; NKFIA (Hungary) ; DAE (India) ; DST (India) ; IPM (Iran) ; SFI (Ireland) ; INFN(Italy) ; MS (Republic of Korea) ; NRF (Republic of Korea) ; MES (Latvia) ; Lithuanian Academy of Sciences (Lithuania) ; MOE (Malaysia) ; UM (Malaysia) ; BUAP (Mexico) ; CINVESTAV (Mexico) ; CONACYT (Mexico) ; LNS (Mexico) ; SEP (Mexico) ; UASLP-FAI (Mexico) ; MOS (Montenegro) ; MBIE (New Zealand) ; PAEC (Pakistan) ; MSHE (Poland) ; NSC (Poland) ; FCT (Portugal) ; JINR (Dubna) ; MON (Russia) ; RosAtom (Russia) ; RAS (Russia) ; RFBR (Russia) ; National Research Center Kurchatov Institute (Russia) ; MESTD (Serbia) ; Secretaria de Estado de Investigacion, Desarrollo e Innovacion (SEIDI) (Spain) ; CPAN (Spain) ; PCTI (Spain) ; FEDER (Spain) ; MOSTR (Sri Lanka) ; Swiss Funding Agencies (Switzerland) ; MST (Taipei) ; ThEPCenter (Thailand) ; Institute for the Promotion of Teaching Science and Technology of Thailand (IPST) (Thailand) ; Special Task Force for Activating Research (STAR) (Thailand) ; NSTDA (Thailand) ; TUBITAK (Turkey) ; TAEK (Turkey) ; NASU (Ukraine) ; SFFR (Ukraine) ; STFC (United Kingdom) ; Department of Energy (USA) ; National Science Foundation (USA) ; Marie-Curie program (European Union) ; European Research Council (European Union) ; Horizon 2020 Grant (European Union) ; Leventis Foundation ; A. P. Sloan Foundation ; Alexander von Humboldt Foundation ; Belgian Federal Science Policy Office ; Fonds pour la Formation a la Recherche dans l'Industrie et dans l'Agriculture (FRIA-Belgium) ; Agentschap voor Innovatie door Wetenschap en Technologie (IWT-Belgium) ; F. R. S.-FNRS (Belgium) under the Excellence of Science-EOS-be.h project ; FWO (Belgium) under the Excellence of Science-EOS-be.h project ; Ministry of Education, Youth and Sports (MEYS) of the Czech Republic ; Lendulet (Momentum) Programme of the Hungarian Academy of Sciences (Hungary) ; Janos Bolyai Research Scholarship of the Hungarian Academy of Sciences (Hungary) ; New National Excellence Program UNKP (Hungary) ; NKFIA Research Grants (Hungary) ; Council of Science and Industrial Research, India ; HOMING PLUS program of the Foundation for Polish Science (Poland) ; European Union, Regional Development Fund (Poland) ; Mobility Plus program of the Ministry of Science and Higher Education (Poland) ; National Science Center (Poland) ; National Priorities Research Program by Qatar National Research Fund ; Programa Estatal de Fomento de la Investigacion Cientifica y Tecnica de Excelencia Maria de Maeztu ; Programa Severo Ochoa del Principado de Asturias ; Thalis program - EU-ESF ; Aristeia program - EU-ESF ; GreekNSRF ; Rachadapisek Sompot Fund for Postdoctoral Fellowship, Chulalongkorn University (Thailand) ; Chulalongkorn Academic into Its 2nd Century Project Advancement Project (Thailand) ; Welch Foundation ; Weston Havens Foundation (USA) ; European Research Council (European Union): 675440 ; Horizon 2020 Grant (European Union): 675440 ; F. R. S.-FNRS (Belgium) under the Excellence of Science-EOS-be.h project: 30820817 ; FWO (Belgium) under the Excellence of Science-EOS-be.h project: 30820817 ; NKFIA Research Grants (Hungary): 123842 ; NKFIA Research Grants (Hungary): 123959 ; NKFIA Research Grants (Hungary): 124845 ; NKFIA Research Grants (Hungary): 124850 ; NKFIA Research Grants (Hungary): 125105 ; National Science Center (Poland): 2014/14/M/ST2/00428 ; National Science Center (Poland): 2014/13/B/ST2/02543 ; National Science Center (Poland): 2014/15/B/ST2/03998 ; National Science Center (Poland): 2015/19/B/ST2/02861 ; National Science Center (Poland): 2012/07/E/ST2/01406 ; Programa Estatal de Fomento de la Investigacion Cientifica y Tecnica de Excelencia Maria de Maeztu: MDM-2015-0509 ; Welch Foundation: C-1845 ; A search for long-lived particles decaying into jets is presented. Data were collected with the CMS detector at the LHC from proton-proton collisions at a center-of-mass energy of 13 TeV in 2016, corresponding to an integrated luminosity of 35.9 fb(-1). The search examines the distinctive topology of displaced tracks and secondary vertices. The selected events are found to be consistent with standard model predictions. For a simplified model in which long-lived neutral particles are pair produced and decay to two jets, pair production cross sections larger than 0.2 fb are excluded at 95% confidence level for a long-lived particle mass larger than 1000 GeV and proper decay lengths between 3 and 130 mm. Several supersymmetry models with gauge-mediated supersymmetry breaking or R-parity violation, where pair-produced long-lived gluinos or top squarks decay to several final-state topologies containing displaced jets, are also tested. For these models, in the mass ranges above 200 GeV, gluino masses up to 2300-2400 GeV and top squark masses up to 1350-1600 GeV are excluded for proper decay lengths approximately between 10 and 100 mm. These are the most restrictive limits to date on these models.

European welfare states face multiple challenges: global and EU market integration, rapid technological change, the changing nature of (gendered) social risks in ageing post-industrial societies and, last but not least, the Great Recession cast a shadow on the effectiveness and sustainability of the European Social Model (ESM) as we know it. Born from the academic debate over welfare state change, the blueprint of 'social investment' has been proposed as a new edifice for the ESM. The social investment approach puts the stress on policies aimed to prepare and mobilize human capital. By doing that, it shifts the logic of the welfare state from protection against the market to social inclusion within today's labour markets, with a view to reconciling the economic and social objectives of 21st century welfare capitalism. The imperatives of social investment have informed EU growth and cohesion strategies since the launch of the Lisbon Agenda in 2000. More recently, they have been explicitly endorsed by the European Commission with the adoption of a 'Social Investment Package' in 2013. In the crisis aftershocks, however, the road towards an EU-wide social investment strategy is steeper than it may seem. Most European countries fall short of the social investment ideal-type, and must strive to adjust welfare provision to the changing context and social risks. On top of that, austerity constraints their room for manoeuvre. Some questions hence come to the fore: in the first place, could social investment weather the crisis? If so, does it effectively deliver the wished-for economic and social outcomes? More specifically: does it foster both the employment and social inclusion of European citizens with different socioeconomic characteristics? And how do the outcomes of social investment vary across European countries which have profoundly diverse welfare legacies and policy mixes? This monograph provides an empirical assessment of the road(s) that EU welfare states are taking in the time of the economic crisis, whereby that of an inclusive social investment strategy is just the best of many possible trajectories of recalibration. It does so in a truly comparative fashion, not limited to few case studies and country-comparisons, but which, by contrast, seeks to explain the dynamics of social investment reform and outcomes through variables, in the context of a large-N empirical study. This work makes a three-fold contribution. First, it relies on a novel policy data—the Social Investment Welfare Expenditure dataset—to track the trajectory followed by social investment in welfare reform across all EU member states from 2000 to 2014, through the crisis years. Second, it is a first attempt to link macro-level welfare state change with its outcomes at the micro level. More specifically, through multilevel analysis based on EU-SILC microdata (EU Statistics on Income and Living Conditions), it shows how different policy mixes influence the employment prospects and income security of individuals and households across European countries. Third, by putting to the empirical test some of the most crucial and normatively contentious issues related to social investment—which is often criticized for bringing about 'workfare' and inequality through 'Matthew effects'—this monograph seeks to add substance to both academic and policy debates. ; Die europäischen Wohlfahrtsstaaten stehen vor vielfältigen Herausforderungen: die globale und EU Marktintegration, der beschleunigte technologische Wandel, sich wandelnde (geschlechterspezifische) Risiken alternder post-industrieller Gesellschaften und, schlussendlich, die immer noch nicht vollständig überwundene Weltwirtschaftskrise der letzten Jahre, werfen ihre Schatten auf die Effektivität und Nachhaltigkeit des uns bekannten Europäischen Sozialmodells (ESM). Ausgehend von wissenschaftlichen Debatten über wohlfahrtsstaatlichen Wandel, wird der Ansatz des "social investment" als Blaupause für eine neues, tragfähiges ESM betrachtet. Hierbei werden solche Politikinstrumente besonders betont, die das Ziel der Vorbereitung und Mobilisierung von Humankapital verfolgen. Dadurch verschiebt sich die wohlfahrtsstaatliche Logik weg von einem Schutz gegenüber dem Markt hin zu einer Einbindung in den Arbeitsmarkt, um so wirtschaftliche und soziale Ziele im Wohlfahrtskapitalismus des 21. Jahrhunderts miteinander in Einklang zu bringen. Im Bereich der EU, sind solche Leitbilder des "social investment" seit dem Start der Lissabon-Strategie im Jahr 2000 fester Bestandteil unterschiedlicher Wachstums- und Kohäsionsinitativen, und wurden zuletzt durch die Europäische Kommission bei der Annahme "Sozialinvestitionspaketes" im Jahr 2013 explizit befürwortet. In der Folge der Wirtschafts- und Finanzkrise ist der Weg zu einer EU-weiten Sozialinvestitionsstrategie jedoch steiler als es den Anschein hat. Die meisten europäischen Länder bleiben hinter dem Idealtyp des "social investment" zurück und müssen ihre Wohlfahrtsangebote an den sich wandelnden Kontext und gesellschaftliche Risiken anpassen, wobei ihr Handlungsspielraum durch verbreitete Sparzwänge im Sinne der Austeritätspolitik weiter eingeschränkt wird. Entsprechend wirft dies einige Fragen auf: Können Sozialinvestitionen die Krise überstehen? Falls ja, können sie die gewünschten wirtschaftlichen und sozialen Ergebnisse liefern? Genauer gesagt: fördern solche Instrumente sowohl die Beschäftigung als auch die gesellschaftliche Integration europäischer Bürger mit unterschiedliche sozioökonomischen Merkmalen? Wie unterscheiden sich die Ergebnisse der Sozialinvestitionen zwischen europäischen Ländern mit grundlegend verschiedenen Wohlfahrtsstrukturen und Politikkonzepten? Die vorliegende Monographie liefert eine empirische Untersuchung der Richtung(en), welche die EU-Wohlfahrtsstaaten in Zeiten der Wirtschaftskrise eingeschlagen haben, wobei jene einer inklusiven Sozialinvestitionsstrategie nur den Besten vieler möglichen Anpassungspfade darstellt. Im Sinne einer vergleichenden Studie, die über einzelne Fälle hinausgeht, unternimmt die Arbeit einen Versuch, die Reformdynamiken von Sozialinvestitionen und deren Ergebnisse im Rahmen einer variablenbasierten statistischen Analyse mit hoher Fallzahl (large-N) zu erklären, und leistet auf diese Weise drei Beiträge: Erstens basiert sie auf neuen Daten zur Sozialpolitik – dem "Social Investment Welfare Expenditure" Datensatz –und zeichnet so die Pfade verschiedener Sozialinvestitions- und Wohlfahrtsreformen in allen EU-Mitgliedsländern in den Jahren 2000-2014 nach. Zweitens, stellt die Studie einen ersten Versuch dar, Makroveränderungen auf der Ebene des Wohlfahrtsstaates mit Ergebnissen auf der Mikroebene zu verbinden. Mithilfe einer Mehrebenenanalyse auf Basis von EU-SILC Mikrodaten (EU Statistics on Income and Living Standards) zeigt sie inwiefern verschiedene Maßnahmenpakete (policy mixes) Beschäftigungsaussichten und Einkommenssicherheit von Individuen und Haushalten in europäischen Ländern beeinflussen. Schließlich unterfüttert die Monographie drittens sowohl akademische als auch politische Debatten über das Konzept der Sozialinvestitionen, da sie diesen zentralen und normativ umstrittenen Sachverhalt, welcher oftmals als "Workfare"-basiert und ungerechte "Matthäus-Effekte" erzeugend kritisiert wird, einem empirischen Test unterzieht.

Problem setting. An important prerequisite and key to successful implementation of the strategic course for the implementation of European standards of living in Ukraine and its entry into the leading positions in the world is the reform of public administration and decentralization in order to create an effective, transparent, open, flexible structure of public administration, transition from the centralized model of government in the state, ensuring the capacity of local self-government and building an effective system of territorial organization of government in Ukraine. Achieving this goal requires the establishment of a system of public administration, which ensures the coherence of competences of local government authorities, executive bodies and civil society institutions.Recent research and publications analysis. While researching the problem of coherencing the competences of local government authorities and executive bodies in the context of establishing public administration system in Ukraine, it is advisable to use the scientific achievements of foreign and domestic scientists concerning the following issues: theoretical and methodological foundations of social transformations (D. Bell, N. Hrazhevska, O. Gromyko, O. Zhuravliov, L. Yevstigneeva, S. Erokhin, T. Zaslavska, E. Ivchenko, N. Makasheva, I. Markovych, M. Minenko, Y. Osipov, G. Pochenchuk, E. Toffler, S. Fillipova, P. Shtomka, Y. Yakovets); different aspects of competences of local government authorities and executive bodies (M. Bajmuratov, O. Batanov, Y. Boiko, Y. Buhlak, T. Buriak, I. Hrytsiak, O. Dniprov, M. Karpa, V. Kravchenko, O. Kuchabskyi, M. Orzikh, M. Oslavskyi, V. Pohorilko, O. Sushynskyi, V. Shapoval).Highlighting previously unsettled parts of the general problem. In the context of establishing public administration in Ukraine, it is advisable to study the problem of coherence of the competences of local government authorities and executive bodies as a systemic phenomenon in the plane of the transformation process.Paper main body. To be aware of the phenomenon of transformation in the public-managerial aspect, it is advisable to start from its classical interpretations. As a result, the systematic nature of the transformation of competences of local government authorities and executive bodies in the context of public administration has been revealed. It is a part of the transformation of society through decentralization of power, reform of public administration, local self-government and territorial organization of power, development of civil society and democracy. The very process of establishing public administration in Ukraine is also a subsystem of social transformation, and the problem of coherence of competences (managerial actions) of different entities becomes of universal importance.The coherence of managerial competences of the entities (state, local self-government, civil society institutions) to ensure the processes of social development forms the conceptual basis for public administration itself.There is substantiated the thesis about the necessity to ensure in conditions of establishing public administration in Ukraine the coordinated managerial influence on the development of social processes through not only optimal (harmonized) distribution of competences of subjects of state, self-governing and civic authority by means of their centralization, decentralization, deconcentration, delegation, subsidiarity and also coherence in the carrying out competences, as they are not only the determining elements of the legal status of a public authority, but they also are as a complex of its full powers to exercise the power as means of successful management. It is possible to achieve the maximum effect of the coherence of the activity of public authorities if the condition of regulating legal statuses and competences of the subjects are settled on the general conceptual principles of the public administration system.The general structural and functional model of distribution of competences of local government authorities and executive bodies is abstracted; its main shortcomings are analyzed.Conclusions of the research and prospects for further studies. It is established that harmonizing competences of local government authorities and executive bodies in the context of public administration represents two interrelated processes: optimal allocation of competences of the subjects of state, self-government and civic authorities by means of their centralization, decentralization, deconcentration, delegation, subsidiarity; the coordination of actions of these entities in carrying out their competences. The coherence of competences of public authorities is a mean of ensuring both their successful activity and the effectiveness of public administration as a whole. Achieving the greatest effect of the coherence of the activity of public authorities seems possible only if regulation of legal statuses and competences of the subjects are settled on the general conceptual principles of the public administration system. Taking into account the importance of the personal factor in the processes of transformation of competences of local government authorities and executive bodies in the context of establishing an effective system of public administration in Ukraine, it is advisable to further focus the scientific research on the problem of influence of leadership skills of a leader on the implementation of the above-mentioned transformations in the activity of a public authority. ; Обґрунтовано практичну та теоретичну актуальність дослідження і використання впливу корпоративної культури, соціальної відповідальності та лідерських вмінь керівників на забезпечення результативності трансформації компетенцій органів публічного управління. Проаналізовано у площині публічного управління взаємозв'язок процесів розвитку корпоративної культури, соціальної відповідальності, лідерства та визначено їх вплив на забезпечення результативності реалізації органами публічного управління своїх компетенцій. Проаналізовано стилі лідерства та обґрунтовано доцільність ширшого застосування трансформаційного лідерства як найбільш спроможного забезпечити розвиток корпоративної культури та практики соціальної відповідальності органів публічного управління для ефективної реалізації їх компетенцій.

According to the "Water strategy" accepted by the Government of Russian Federation in 2009, risks of the negative influence of natural water on the environment mostly are related with the peak flood runoff. The water deficit is not in the list of risks. The water deficit has begun to increase during the past decades even in humid zones mainly due to the climate change. Therefore, there is a necessity to assess reasons and trends of water regimes and water resources changes for different territories. The twofold of the runoff distribution in the different chains of the river network displayed for the modern decades. The low flows in the lower river chains (so-called "the large rivers") increased substantially since 1987-1990. The same situation was in "the small rivers" until 2000's, but low flows there became decrease later (however, it is still more than it was during 1950-1970's). The favorable conditions of the water leakage keeping for the long period had led to the disturbance of the water balance components, when water leakage in rivers became exceed their feeding, and water has "outflow" from the basins of small rivers. Nonsynchronous changes of the water regimes of river net chains of different order can't be explained by "global approaches" to the climate changes. Therefore, there is a different suggested way to solve this problem, related to nonlinear reaction of the river basins water system to the climate long-term variations, when one quasi-stationary conditions (definite relative stable period of climate conditions) change to another. It is useful to add to "The water strategy" more detailed hydrological basis. It should include all aspects of the standard and special hydrological network development, problems of the scientific study hydrological processes, spatial-temporary nonuniformity of the different order river basins water turnover reaction on the climate change. ; Объектом настоящего исследования являются разномасштабные эффекты влияния изменения климата на гидрологический режим. Существующие подходы к оценке влияния климата на водные ресурсы и гидрологический режим основаны на глобальных данных или данных гидрометеорологического мониторинга регионального уровня. В соответствии с таким сложившимся подходом разрабатываются и адаптационные стратегии как на секторальном (в секторах экономики), так и на региональном уровне. Вместе с тем, реакция водного режима территорий на происходящее изменение климата, и, в первую очередь, температуры воздуха, неоднозначна для водных объектов различных масштабов. Например, на малых реках северо-запада Российской Федерации и в бассейне верхней Волги начиная с 1995-2000 г. наблюдается снижение минимального стока, в том числе зимой. Пересыхают родники, снижаются уровни грунтовых вод, деградирует первичная гидрографическая сеть. Одновременно с этим наблюдаются значительный сток в межень на крупных реках, идет активизация процессов подтоплений территорий, экзогенных процессов. Такое несинхронное изменение водности в разных звеньях гидрографической сети речных бассейнов не может быть объяснено на основе общих соображений влияния климата на сток. Соответственно, не могут быть разработаны и оптимальные адаптивные мероприятия к происходящим изменениям в водном режиме территорий. Нестационарность и нелинейность процессов формирования стока в переходный климатический период вносят большую неопределенность в гидрологическое обоснование проектирования и эксплуатации объектов водохозяйственного комплекса, сельского хозяйства, гидроэнергетики и так далее Поэтому нужен более дифференцированный подход к оценке изменений в водном режиме территорий, связанных с нелинейной реакцией водной системы речных бассейнов на климатические изменения при переходе от одного квазистационарного состояния к другому. Литература Арефьева Е.В., Мухин В.И., Мирмович Э.Г. Подтопление, как потенциальный источник чрезвычайных ситуаций // Технологии гражданской безопасности. 2007. Том 4. № 4. С.69-72. Жигунов A.B, Семакова Т.А., Шабунин Д.А. Массовое усыхание лесов на Северо-Западе России // Материалы научной конференции «Лесобиологические исследования на Северо-Западе таежной зоны России: итоги и перспективы», посвященной 50-летию Института леса Карельского научного центра РАН (г. Петрозаводск, 3-5 октября 2007 года). Петрозаводск: КарНЦ РАН, 2007. C. 42-52 Иванова Н.Н., Ларионов Г.А. Динамика протяженности малых рек: факторы и количественные оценки // Причины и механизмы пересыхания малых рек / Под ред. А.П.Дедкова, Г.П.Бутакова. Казань: изд-во Казан.ун-та, 1996. С. 37-42 Разумов В.В., Разумова Н.В., Молчанов Э.Н. Подтопление земель в Сибирском регионе России // Геориск. 2015. № 4. С. 22-36. Рожков А.А., Козак В.Т. Устойчивость лесов. М.: Агропромиздат, 1988. 232 с. Сурина Е.А. К вопросу об усыхании ельников в междуречье Северной Двины и Пинеги в условиях глобального потепления климата // Материалы Всероссийской конференции: IV Мелеховские научные чтения, посвященные 105-летию со дня рождения Мелехова И.С. «Проблемы лесоведения и лесоводства» (г. Архангельск, 10-12 ноября 2010 г.). Архангельск: Северный (Арктический) федеральный университет, 2010. С. 188-191. Grigoriev V.Yu., Frolova N.L. Terrestrial water storage change of European Russia and its impact on water balance. // Geography, Environment, Sustainability. 2018. Vol. 11. No. 1. P. 38-50. DOI:10.24057/2071-9388-2018-11-1-38-50 Zhuravin S.A., Markov M.L. Development of studies in small research basins in Russia and the most recent tasks. // Proceedings of the Workshop «Status and Perspectives of Hydrology in Small Basins» (Goslar-Hahnenklee, Germany, 30 March–2 April 2009). / eds. by A. Herrmann, S.Schumann. IAHS Publ. 336. 2010. P. 219-224.

AbstrakUndang-undang Nomor 13 Tahun 2013 tentang Ketenagakerjaan (selanjutnya disebut dengan UU Ketenagakerjaan) merupakan pengaturan yang mencakup tentang ketenagakerjaan pada waktu sebelum, selama, dan sesudah masa kerja. Peraturan yang tercantum di dalam UU Ketenegakerjaan dibuat oleh pemerintah dengan tujuan untuk mengatur segala sesuatu yang berkaitan dengan pekerja, hak dan kewajibannya sebelum ia bekerja, saat ia berstatus sebagai pekerja, dan saat masa kerjanya berakhir. Peraturan Pemerintah Nomor 50 Tahun 2012 tentang Penerapan Sistem Manajemen Keselamatan dan Kesehatan Kerja (Selanjutnya disebut PP No. 50 Tahun 2012) merupakan peraturan pelaksanaan atas UU Ketenagakerjaan dan UU Keselamatan Kerja yang mengatur tentang keselamatan kerja para pekerja. Perusahaan wajib memberikan hak atas keselamatan sejak seseorang telah berstatus sebagai pekerja/buruh pada perusahaan tersebut. Keselamatan yang dimaksudkan ialah, yang mencakup kesejahteraan pekerja, dan keselamatan pekerja saat melakukan pekerjaan baik secara fisik maupun mental. Tujuan Penelitian ini adalah untuk mengetahui dan memahami pelaksanaan keselamatan kerja bagi pekerja di SPBU Ngesong, dan untuk mengetahui dan memahami upaya yang dilakukan oleh pengusaha di SPBU Ngesong Surabaya dalam memenuhi hak keselamatan kerja bagi para pekerjanya. Jenis penelitian yang digunakan dalam penelitian ini adalah jenis penelitian hukum yuridis sosiologis/empiris. Pendekatan sosiologis yang dilakukan melalui pengamatan terhadap perilaku manusia, baik perilaku verbal yang didapatkan melalui wawancara maupun perilaku nyata yang dilakukan melalui pengamatan langsung. Hasil pembahasan dari skripsi ini menunjukkan bahwa Keselamatan kerja pada pekerja SPBU Ngesong Surabaya belum terlaksana dengan baik. Pekerja belum mendapatkan hak keselamatan kerja sesuai dengan UU yang berlaku. Hak keselamatan kerja bagi pekerja adalah suatu upaya untuk menciptakan perlindungan dan keamanan dari resiko kecelakaan dan bahaya baik fisik, mental maupun emosional terhadap pekerja, perusahaan, masyarakat dan lingkungan. Fakta di lapangan membuktikan bahwa kurangnya perhatian pihak perusahaan terhadap keselamatan kerja bagi para pekerjanya. Masih banyak perusahaan yang tidak memenuhi standar keselamatan kerja yang sesuai dengan peraturan dan perundang-undangan yang berlaku, sehingga banyak terjadi tindakan-tindakan yang merugikan pihak pekerja. Proteksi atau perlindungan akan semakin mengingkatkan kesejahteraan, kesehatan dan terutama keselamatan kerja pekerja. Keselamatan kerja menunjuk kepada kondisi-kondisi fisiologis-fisikal dan psikologis tenaga kerja yang diakibatkan oleh lingkungan kerja yang disediakan oleh perusahaan. Jika sebuah perusahaan melaksanakan tindakan-tindakan keselamatan yang efektif, maka akan menekan resiko terjadinya hal-hal yang dapat merugikan pihak pekerja, dan juga pihak perusahaan. Keselamatan pekerja nantinya juga berimbas pada hasil-hasil produksi perusahaan. Kata Kunci : Pelaksanaan, Keselamatan kerja, Surabaya Abstract Law Number 13 of 2013 concerning Labor (hereinafter referred to as the Manpower Law) is an arrangement that regulates employment at the time before, during, and during the period of employment. The regulations contained in the Manpower Law are made by the government with the aim of regulating everything that is related to the worker, his rights and obligations before he works, when he is a worker, and when his term ends. Government Regulation Number 50 of 2012 concerning the Implementation of an Occupational Safety and Health Management System (hereinafter referred to as PP No. 50 of 2012) is an implementing regulation on the Manpower Law and the Occupational Safety Act which regulates the safety of workers. The company must provide the right to safety since a person has the status of a worker at the company. Safety is intended to cover the welfare of workers, and the safety of workers when doing work both physically and mentally. The purpose of this research is to know and understand the implementation of work safety for workers at Ngesong gas stations, and to know and understand the efforts made by entrepreneurs at Ngesong Surabaya gas stations in fulfilling work safety rights for their workers. The type of research used in this study is a type of sociological / empirical legal research. The sociological approach is carried out through observation of human behavior, both verbal behavior obtained through interviews and real behavior is done through direct observation. The results of the discussion of this thesis show that work safety at the Ngesong Surabaya gas station workers has not been implemented properly. Workers have not received work safety rights in accordance with the applicable law. Workplace safety rights for workers are an effort to create protection and security from the risk of accidents and physical, mental and emotional hazards to workers, companies, communities and the environment. The facts in the field prove that the lack of attention of the company to work safety for its workers. There are still many companies that do not meet work safety standards in accordance with applicable laws and regulations, so that there are many actions that harm the workers. Protection or protection will further improve the welfare, health and especially work safety of workers. Work safety refers to the physiological conditions of the workforce caused by the work environment provided by the company. If a company carries out effective safety measures, it will reduce the risk of things that are not wanted that can harm the workers, as well as the company. Safety of workers will also have an impact on the companys products. Keywords: Implementation, Work Safty, Surabaya.

Introduction. In the history of education, there is still considerable shortfall of the question on mechanisms realization of the general literacy idea in Russia in the beginning of the last century, which gained its popularity around the world at the turn of the 19–20th centuries. Meanwhile, the stage of preparation for cosmopolitan diffusion of compulsory primary education in the Russian Empire, marked by emergence of the special bill drafted by the Ministry of National Education in 1907, is of great interest to the research of opportunities of interaction of the state institutes and regional local self-government bodies (Zemstvo in the Russian language). The aim of the publication is to show the efficiency of joint activities of local self-government bodies and national administrative bodies with reference to example of the system of primary national education formation during 1908–1913 in the Perm province. Methodology and research methods. The methodological base of the present research is based on: the "center-periphery" conceptual model; methods of the retrospective chronological analysis, synthesis, generalization and interpretation of archival documents.Results and scientific novelty. The methodological perspective of studying the history of primary schools organization in pre-revolutionary Russia is proved. The choice of regional (provincial) scale of this process enables to consider features of the public educational policy at the subcountry level; the center-periphery approach to the discussed subject makes it possible to understand more deeply the essence and purposes of the major educational reform. The assessment of the contents on the introduction of compulsory primary education in the Russian Empire is given; the draft bill established standards, new to educational practice, can be listed as follows: "normal duration of training", "normal school age", "normal number of children", "normal school area" ("normal school radius") and "normal school kit". The key value and importance of the document consisted in differentiation of powers: in contrast to the Ministry of National Education, the structures of territorial and municipal government bodies had greater freedom of action and were assigned a leading part to put the idea of a compulsory education (Vseobuch in the Russian language) into reality.Dynamics of statistical data on financial government aid to national education is analysed. Activities of all-imperial and provincial school building funds are characterized. It is proved that the essential growth of public financial recourses against the background of vigorous territorial activity not only led to rapid increase in number of schools, but also turned them from local-regional into ministerial-local ones. The conclusion is drawn that due to close cooperation of the Ministry of National Education with local government bodies, the period 1907– 1913 was a key stage of an institutionalization of the Russian compulsory education during the pre-revolutionary times.Practical significance. The results of the research can be adopted when preparing academic courses on the History and Sociology of Education, as well as the Economics of Knowledge. ; Введение. В истории образования остается недостаточно освещенным и малоизученным вопрос о механизмах реализации в России начала прошлого века идеи всеобщей грамотности, набиравшей популярность во всем мире на рубеже XIX–XX вв. Между тем, этап подготовки к повсеместному распространению в Российской империи всеобщего начального обучения детей, ознаменованный появлением в 1907 г. специального законопроекта, разработанного Министерством народного просвещения, представляет большой интерес для исследования возможностей взаимодействия государственных институтов и региональных органов местного самоуправления. Цель статьи – на примере становления в период 1908–1913 гг. системы начального народного образования в Пермской губернии показать эффективность совместной деятельности земских учреждений и государственных административных структур. Методология и методы. В работе использовались концептуальная модель «центр – периферия», методы ретроспективного хронологического анализа, синтеза, обобщения и интерпретации содержания архивных документов. Результаты и научная новизна. Обоснован методологический ракурс изучения истории организации начальных школ в дореволюционной России. Выбор регионального (губернского) масштаба этого процесса разрешает рассмотреть особенности государственной образовательной политики на субстрановом уровне, а центр-периферийный подход к обсуждаемой теме позволяет глубже понять сущность и цели важнейшей образовательной реформы. Дана оценка содержания законопроекта о введении всеобщего начального обучения в Российской империи, который устанавливал новые для образовательной практики нормативы: «нормальную продолжительность обучения», «нормальный школьный возраст», «нормальное число детей», «нормальный школьный район» («нормальный школьный радиус») и «школьный комплект». Но главная ценность и значимость документа состояла в разграничении полномочий между Министерством народного просвещения и структурами уездного и городского самоуправления, которым отводилась ведущая роль в воплощении идеи всеобуча в жизнь и предоставлялась большая свобода действий. Проанализирована динамика статистических данных о финансовой правительственной помощи народному образованию. Охарактеризована деятельность общеимперского и губернского школьно-строительных фондов. Доказано, что существенный рост казенных денежных средств на фоне активной земской деятельности не только привел к стремительному увеличению количества школ, но и превратил их из земско-сельских в министерско-земские. Сделан вывод о том, что благодаря тесному сотрудничеству Министерства народного просвещения с органами местного самоуправления 1907–1913 гг. были ключевым этапом институализации российского всеобуча в дореволюционный период. Практическая значимость. Результаты исследования могут быть использованы при подготовке учебных курсов по истории и социологии образования, а также экономике знания.

Introduction. The conclusion of the "effective contract" with teachers has recently become one of the innovations at the higher school. According to the drafters of this document, it has to take the position of the economic instrument for increasing the labour productivity of educators and stimulating them to the effective result-oriented activity. However, some qualitative and quantitative indicators of the contract which form the basis of the fixed amount of financial award of teachers lead to confusion. In particular, the number of the students expelled from higher education institution belongs to such indicators. Aim. Based on the factual material, statistical data and mathematical calculations, the aim of the publication is to prove the absence of direct relationship between the number of the expelled students and the quality of professional activity of the university teacher. Methodology and research methods. In the course of the research, the review and synthesis of the scientific publications on the discussed problems were used; poll and questioning of students were conducted by means of the T. I. Ilyina's technique "Motivation for Training in Higher Education Institution". The obtained data was processed by the method of the correlation analysis; degree of statistical reliability of results was estimated by means of calculation of F-criterion. Results and scientific novelty. The survey was conducted among full-time students of different years of studies enrolled on the five-year specialty training programme "Train Traffic Management Systems" of the Far Eastern State Railway Communications University. The survey made it possible to identify the common factors and reasons of expulsion from higher education institution among students of all years of studies. Statistical data on motivation of students for training are collected and analysed. Correlations between indicators of expulsion and motives to get higher education are established. The authors provided a reasoned justification for obvious absurdity of the issue about accounting the student contingent retention as criterion of the teacher quality of work. Student expulsion is the indicator that reflects a condition of all education system and includes the following: school, institute of the Unified State Examination (USE), selection criteria in higher education institution, standard legislative base in education, curricula, logistics and equipment, conditions of educational activity, etc., as well as student motivation for training. Therefore, the ordinary teacher can not and must not be responsible for student expulsions.Practical significance. The authors conclude that the "effective contract" as it drafted encourages not teachers, but a high number of uneducated "professionals" who graduate from higher education institutions, including those who study free of charge. Artificial support of student membership completely contradicts state policy on human resource development of the country; furthermore, it poses threat of destruction both for the system of the higher education, and for national economy in general. It is obviously required to develop other more reasonable approaches that are adequate to the higher school tasks and to the choice of quality criteria for activity of higher education institutions and their employees. ; Введение. Одним из нововведений последнего времени в высшей школе стало внедрение в практику заключения «эффективного контракта» с преподавателями, который, по мнению его разработчиков, должен стать экономическим инструментом повышения производительности труда работников сферы образования, стимулирующим их к эффективной деятельности, нацеленной на результат. Однако некоторые качественные и количественные показатели контракта, на основании которых определяется размер финансового поощрения педагогов, вызывают недоумение. К таким показателям относится, в частности, количество отчисленных из вуза студентов.Цель публикации – доказать с опорой на фактический материал, статистические данные и математические расчеты отсутствие прямой связи между количеством отчисляющихся обучающихся и качеством профессиональной деятельности преподавателя вуза. Методы и методики. В процессе исследования использовались обзор и обобщение содержания научных источников, касающихся обсуждаемых проблем; опрос и анкетирование студентов с помощью методики «Мотивация обучения в вузе» Т. И. Ильиной. Обработка полученных данных производилась методом корреляционного анализа; степень статистической достоверности результатов оценивалась посредством вычисления F-критерия Фишера. Результаты и научная новизна. На выборках студентов специальности «Системы обеспечения движения поездов», обучающихся очно в Дальневосточном государственном университете путей сообщения по пятилетней программе специалитета, выявлены закономерности и причины их отчислений из вуза на всех курсах профессиональной подготовки. Собраны и проанализированы статистические данные о мотивированности студентов к обучению. Установлены корреляции между показателями отчислений и мотивами получения высшего образования. Аргументированно обоснована абсурдность учета сохранности студенческого контингента в качестве критерия качества работы преподавателя. Отчисление студента – это показатель, отражающий состояние всей системы образования, включая школу, институт ЕГЭ, критерии отбора в вуз, нормативно-законодательную базу в сфере образования, учебные планы, материально-техническую обеспеченность, условия учебной деятельности и т. д., а также мотивацию к обучению самого студента. Поэтому рядовой преподаватель не может и не должен нести индивидуальную ответственность за отчисление студента. Практическая значимость. Сделан вывод о том, что «эффективный контракт» в существующем виде поощряет не педагогов, а выпуск из вузов необразованных «профессионалов», в том числе за бюджетные средства. Искусственная поддержка численного состава студентов противоречит государственной политике развития кадрового потенциала страны и несет угрозу разрушения как для системы высшего образования, так и для экономики страны в целом. Очевидно, что требуется выработать иные, более разумные и адекватные задачам высшей школы подходы к выбору критериев качества деятельности вузов и их сотрудников.

In modern conditions, whenRussiacontinues aggressive actions againstUkraineusing various hybrid technologies, increasing the combat power of the Armed Forces and other components of the defense forces and enhancing their ability to effectively use and actively resist the aggressor is becoming increasingly relevant. The proper order of the defense review of the defense forces to enhance their reinforcement power is not yet standardized.The purpose of the article is to study the legal and organizational basis for the defense review of the defense forces and the substantiation of the relevant recommendations for their improvement in modern conditions for the development of an appropriate Strategy for the military security ofUkraine and other legal acts.The legal and organizational foundations of the defense review of the defense forces are defined by the Law ofUkraine"On the National Security of Ukraine" and other regulatory acts issued in its execution. For their effective implementation in the defense forces, they need a certain specification, methodological content and methodological support. The definition of uniform forms of documents should be developed and made available to the components of the defense forces by the Ministry of Defense for generalization and further decisions. Such Methodical recommendations on the organization and conduct of the defense review of the defense forces should be developed and approved by order of the Ministry of Defense in coordination with the leaders of the other components of the defense forces.In order to approximate the procedures of defense review of the defense forces in Ukraine with the principles and standards adopted in the armies of NATO countries, it is advisable to base them on the requirement to evaluate, first of all, the power and ability of the troops (forces) and means of the enemy. Further, it is necessary to raise the combat power of the Armed Forces of Ukraine and other components of the defense force to the required level, to strengthen certain possibilities for reliably confronting the aggressor, defending Ukraine and active defense, as required by the current Military Doctrine. ; В современных условиях, когда Россия продолжает агрессивные действия против Украины с использованием различных гибридных технологий, повышение боевой мощи Вооруженных Сил и других составляющих сил обороны и усиления их способности для эффективного применения и активного противодействия агрессору приобретает все большую актуальность. Надлежащий порядок проведения оборонного обзора сил обороны для повышения их боевой мощи усиления пока нормативно не определен.Целью статьи является исследование правовых и организационных основ проведения оборонного обзора сил обороны и обоснования соответствующих рекомендаций по их совершенствованию в современных условиях для разработки надлежащей Стратегии военной безопасности Украины и других нормативно-правовых актов.Правовые и организационные основы оборонного обзора сил обороны определены Законом Украины "О национальной безопасности Украины" и другими изданными в его исполнение нормативно-правовыми актами. Для их эффективной реализации в силах обороны они нуждаются в определенной конкретизации, методологического наполнения и методического обеспечения. Определение единых форм документов, должны разрабатываться и предоставляться составляющими сил обороны Министерству обороны для обобщения и принятия дальнейших решений. Такие Методические рекомендации по организации и проведению оборонного обзора сил обороны уместно разработать и утвердить приказом Министерства обороны по согласованию с руководителями других составляющих сил обороны.Для приближения процедур оборонного обзора сил обороны в Украине с принципами и стандартами, принятыми в армиях стран НАТО, целесообразно положить в их основу требование оценки, в первую очередь, мощности и способности войск (сил) и средств противника. Далее требуется повышать до необходимого уровня боевую мощь Вооруженных сил Украины и других составляющих сил обороны, усиливать определенные возможности для надежного противостояния агрессору, защиты Украины и активной ее обороны, как этого требует действующая Военная доктрина. ; У сучасних безпекових умовах, коли Росія продовжує агресивні дії проти України з використанням різноманітних гібридних технологій, підвищення бойової потужності Збройних Сил та інших складових сил оборони і посилення їх спроможності для ефективного застосування й активної протидії агресору набуває все більшої актуальності. Належний порядок проведення оборонного огляду сил оборони для підвищення їх бойової потужності через посилення спроможності поки нормативно не визначений.Метою статті є дослідження правових та організаційних засад проведення оборонного огляду в силах оборони й обґрунтування відповідних рекомендацій щодо їх вдосконалення в сучасних умовах для розроблення належної Стратегії воєнної безпеки України та інших нормативно-правових актів, підвищення ефективності їх бойової потужності через посилення спроможностей.Правові та організаційні засади оборонного огляду сил оборони визначені Законом України "Про національну безпеку України" та іншими виданими на його виконання нормативно-правовими актами. Для їх ефективної реалізації в силах оборони вони потребують певної конкретизації, методологічного наповнення та методичного забезпечення, визначення єдиних форм документів, що мають розроблятися та надаватися складовими сил оборони Міністерству оборони для узагальнення й прийняття подальших рішень. Такі Методичні рекомендації щодо організації та проведення оборонного огляду сил оборони доречно розробити і затвердити наказом Міністерства оборони за погодженням з керівниками інших складових сил оборони.Для наближення процедур оборонного огляду сил оборони в Україні до принципів і стандартів, прийнятих в арміях держав-членів НАТО, доцільно покласти у їх основу вимогу щодо оцінки, у першу чергу, потужності та спроможності військ (сил) і засобів противника для підвищення до необхідного рівня бойової потужності Збройних Сил України та інших складових сил оборони через посилення певних спроможностей для надійного протистояння їх агресору і захисту України та активної її оборони, як цього вимагає чинна Воєнна доктрина.

Steigende Geschwindigkeit und Komplexität von Geschäftsprozessen und –beziehungen verändern fundamental die Ansprüche an umfassende und werthaltige finanzielle und nicht-finanzielle Informationen über Unternehmen. Relevante Informationen in einem Geschäftsbericht müssen daher zunehmend Vorhersagecharakter besitzen, um ihre Daseinsberechtigung nicht zu verlieren. Die adäquate Lösung existenter Prinzipal-Agenten- Konflikte bedarf zugleich einer detaillierten und objektiven Einschätzung der Leistung des Agenten, was zusätzlich zur Wertrelevanz ein Mindestmaß an Verlässlichkeit der berichteten Informationen bedingt. In diesem Spannungsfeld kommt den Standardsettern die Aufgabe zu, Rahmenbedingungen zu schaffen, die es dem Management ermöglichen, Spielräume bei der Erstellung der Berichte zu nutzen, um diesen Qualitätsansprüchen an Informationen über die aktuelle und zukünftige Lage des Unternehmens gerecht zu werden. Diese bewusst gesetzten Möglichkeiten der Einflussnahme durch das Management begreifen jedoch auch signifikante Risiken der opportunistisch motivierten Beeinflussung der Adressaten, welche unter der Überschrift Bilanzpolitik subsumiert werden können. Die in der empirischen Forschung gängige Klassifizierung unterscheidet zwischen der buchmäßigen und realen Bilanzpolitik, wobei letztere im Vergleich eine gezielte Beeinflussung von Geschäftsvorfällen und nicht deren ex-post Abbildung begreift. Kapitel 2 der vorliegenden Dissertation propagiert eine umfassende Auseinandersetzung mit der empirischen Messung von Bilanzpolitik. Das Fehlen einer zufriedenstellenden Ermittlung des aggregierten Ausmaßes von Bilanzpolitik erfordert hierbei die Anwendung verschiedener Regressionsmodelle. Im speziellen Kontext der empirischen Analyse von Bilanzpolitik im Bankensektor besteht diesbezüglich eine ausgeprägte Heterogenität der verwendeten Modelle. Zugleich existiert nach wie vor keine systematische Analyse der Ansätze und Modellierungsarten von Loan Loss Provisions, welche als elementares Vehikel der diskretionären Einflussnahme im Fokus der einschlägigen Studien steht. Daher untersucht der Verfasser in Kapitel 2.1 prävalente Modellierungsansätze, erstellt einen Baukasten verschiedener Regressionsparameter und testet eine Vielzahl an Varianten im Hinblick auf die Validität der ermittelten bilanzpolitischen Größen. Eine derartige Analyse ist von elementarer Wichtigkeit für die Validität der Ergebnisse und der gezogenen Schlüsse aus empirischen Studien im Bankensektor und liefert daher einen wichtigen Beitrag zur Entwicklung und Einordnung vergangener und zukünftiger Analysen. Die Ergebnisse der zur Anwendung gebrachten Analysen und Tests zeigen, dass eine Vielzahl der existierenden Modelle eine ausreichende Passgenauigkeit aufweist. Jedoch sind gewisse Regressoren weniger wichtig als zunächst angenommen. So können die Regressoren der Non-Performing Loans die Modellierung stark verbessern, während Loan Loss Reserves und Net Charge-Offs nur einen kleinen Beitrag leisten können. Im weiteren Verlauf lässt sich zudem eine ausgeprägte Nichtlinearität einzelner Regressoren aufzeigen, sowie dass ein Wechsel auf ein Modell mit Berücksichtigung von Endogenität nicht zwangsläufig zu einer verbesserten Modellierung führt. Insgesamt kann die Studie als geeigneter Startpunkt für zukünftige Studien zu Bilanzpolitik im Bankensektor fungieren. Im anschließenden Kapitel 2.2 werden aus Gründen der Konsistenz Modellierung und Ergebnisse der Schätzung von Bilanzpolitik in nicht-finanziellen Industrien für die Studien in Kapitel 3 und 4 vorgestellt. Im Rahmen einer umfassenden Betrachtung der Qualität von Finanzinformationen sollte die bereits angesprochene Verlässlichkeit der Rechnungslegung sichergestellt werden können. Hierbei spielt neben den Rahmenbedingungen der Rechnungslegung die Qualität der Attribute und Prozesse der Abschlussprüfung eine gewichtige Rolle. Im Zuge dessen wird die Unabhängigkeit des externen Abschlussprüfers von seinem Mandanten als eines der Kernattribute proklamiert, da diese Neutralität verleiht und simultan die Qualität der vollzogenen Abschlussprüfungshandlungen erhöht. Ein unabhängiger Wirtschaftsprüfer ist demzufolge besser in der Lage, das Ausmaß an Bilanzpolitik zu verringern, was wiederum eine Erhöhung der Qualität der Finanzinformationen nach sich zieht. Kapitel 3 widmet sich daher der Analyse der Unabhängigkeit von kleinen und mittelgroßen Abschlussprüfern im deutschen Markt für Mandanten von öffentlichem Interesse zwischen 2007 und 2014. Das Setting der Studie zeichnet sich dadurch aus, dass kleine und mittelgroße Wirtschaftsprüfer traditionell im Verdacht stehen, aufgrund einer eingeschränkten Unabhängigkeit von kapitalmarktorientierten Mandanten diesen ein höheres Maß an Spielräumen zuzugestehen, c.p., es wird eine geringere Qualität der Prüfung und damit größerer Spielraum für Bilanzpolitik vermutet. Das europäische und insbesondere deutsche Umfeld qualifiziert sich durch divergente gesetzlich vorgeschriebene Schwellenwerte der Abhängigkeit des Wirtschaftsprüfers für eine differenzierte Analyse der Nichtlinearität der Zusammenhänge. Des Weiteren bilden die in Deutschland prävalenten Transparenzberichte eine profunde Datenbasis für die Ermittlung von Abhängigkeitsmaßen, die im speziellen Marktsegment eine überlegene Messung der Abhängigkeit der betrachteten Prüfer ermöglichen. Die vorliegende Arbeit in diesem Kapitel wählt auf Basis der prävalenten gesetzlichen Regelungen ein nicht-lineares Forschungsdesign und legt nahe, dass kleine und mittelgroße Wirtschaftsprüfers im speziellen Marktsegment der kapitalmarktorientierten Mandanten mit steigender Abhängigkeit eine erhöhte Prüfungsqualität liefern, bis sich die Effekte an einer hohen Schwelle der Abhängigkeit umkehren. Dieser Wendepunkt spiegelt zugleich formulierte gesetzliche Schwellenwerte wider. Kleinen und mittelgroße Abschlussprüfer scheinen trotz steigender Abhängigkeit eine höhere Prüfungsanstrengung zu wählen, welche buchmäßige Bilanzpolitik einschränkt und damit die Qualität der Finanzinformationen erhöht. Im Fokus steht hierbei vermutlich das Bestreben des Festigens und Ausbauens einer Reputation im Marktsegment der kapitalmarktorientierten Mandanten. Ab Überschreiten eines kritischen Schwellenwertes scheint hingegen die gestiegene Abhängigkeit die Reputationseffekte zu dominieren. Die Ergebnisse der Studie legen zudem den Schluss nahe, dass Mandanten bei einer Einschränkung der buchmäßigen Bilanzpolitik geneigt sind mehr reale Bilanzpolitik einzusetzen, deren Einschränkung nicht originärer Gegenstand der Prüfung durch den Abschlussprüfer ist. Die geschilderten Ergebnisse erweisen sich als sehr robust gegenüber zahlreichen Veränderungen und Tests wie etwa einer de-facto Office Level und Partner Level Analyse. Zudem kann gezeigt werden, dass die dominierenden Reputationseffekte wohl in der eingeschränkten Wichtigkeit der kapitalmarktorientierten Mandanten für den Gesamtumsatz begründet liegen, welche von bisherigen Studien systematisch überschätzt wird. Kapitel 4 richtet den Fokus auf originär nicht-finanzielle Nachhaltigkeitsstrategien und deren Einfluss auf bilanzpolitisches Verhalten. Bisherige Studien betrachten die heterogene Gruppe der Corporate Social Responsibility (CSR) Unternehmen dabei überwiegend in ihrer Gesamtheit. Die vorliegende Analyse in Kapitel 4 versucht demgegenüber die untersuchten Unternehmen in prävalente Anreizgruppen zu trennen, um vermutete diverse Anreize zur Investition in CSR mit den Anreizen zu Bilanzpolitik in Verbindung zu bringen. Hierfür wird ein europäisches Setting mit kapitalmarktorientierten Unternehmen der ASSET4 Datenbank zwischen 2005 und 2014 gewählt. Durch eine gezielte Verknüpfung der Anreize zur Investition mit der Entscheidung zur einschlägigen Berichterstattung werden Unternehmen mit prävalenten Reputationsanreizen von Unternehmen mit Tendenzen zur intrinsischen, philanthropischen Motivation abgegrenzt. Die Ergebnisse lassen vermuten, dass Unternehmen mit Reputationsanreizen bilanzpolitisch konform handeln und buchmäßige durch reale Bilanzpolitik zu ersetzen versuchen. Hierdurch lassen sich sowohl Risiken der medialen Bilanzschelte minimieren als auch hohe Gewinne als Teil einer Gesamtreputationsstrategie realisieren. Des Weiteren kann gezeigt werden, dass diese strategische Positionierung einen Einfluss auf die Wirkungsweise von Corporate Governance (CG) hat. Während Maße für gute CG mit einem geringeren Ausmaß an buchmäßiger Bilanzpolitik einhergehen, wählen Unternehmen mit Reputationsanreizen kohärent mit ihrer strategischen Tendenz erneut ein höheres Maß an realer Bilanzpolitik. Insgesamt deuten die Ergebnisse der Studie daraufhin, dass gewisse Unternehmen CSR als Reputationsinstrument nutzen und sich nicht konform einer nachhaltigen Strategie im Hinblick auf Bilanzpolitik verhalten. ; In an Arrow-Debreu world of unrestricted access to perfect and competitive financial markets, there is no need for accounting information about the financial situation of a firm. Because information is costless, share- and stakeholders are then indifferent in deposits and securities (e.g., Holthausen & Watts 2001; Freixas & Rochet 2008). How-ever, several reasons exist indicating a rejection of the assumptions for an Arrow-Debreu world, hence there is no perfect costless information. Moreover, the distribu-tion of information is asymmetric, causing follow-through multi-level agency prob-lems, which are the main reasoning for the variety of financial and non-financial ac-counting standards, regulatory and advisory entities and the auditing and rating agency profession. Likewise, these agency problems have been at the heart of the accounting literature and raised the question of whether and how accounting information can help resolve these problems. .

На відносини між Україною та Румунією впливає ряд чинників. Розширення ЄС та його політика щодо України є одним із позитивних чинників, що сприяє конструктивному діалогу та вирішенню суперечок між країнами. У статті розглядається українське та румунське сприйняття європейської політики сусідства та її регіональних ініціатив на сході та південному сході. Вказується, що Румунія підтримує політику ЄС та активізує контакти з сусідніми країнами, насамперед Молдовою та Україною, позиціонуючи себе в якості посередника між Європою та її стратегічно важливими регіонами та країнами. Для України ініціативи та інструменти ЄПС є додатковою основою для співпраці з Румунією, підвищення довіри та безпеки в регіоні, сприяння економічному розвитку. В статті вказується, що досвід співпраці демонструє зацікавленість країн в розвитку проектів транскордонного співробітництва, використовуючи потенціал басейнів Дунаю та Чорного моря. Автором проаналізовано результати українсько-румунського співробітництва, визначено перешкоди та досягнення, які слід вважати стратегічними пріоритетами подальшої співпраці. Серед перешкод називаються переважно адміністративні та інституційні, а також відсутність прямих зв'язків між прикордонними регіонами, невідповідність пріоритетам програм ЦБ та місцевим стратегіям регіонального розвитку, обмеженість фінансових ресурсів, низький рівень економічного розвитку територій, розбіжність в економічній структурі та інвестиційній спрямованості між державами, незбалансований розподіл закладів культури, недостатня координація наукових досліджень та відсутність обміну інформацією та рекламної діяльності. У той же час, зазначається, що членство Румунії в ЄС, транзит загальноєвропейських коридорів через прикордонні території, сприятливий клімат та ландшафт, етнокультурне різноманіття, різноманітність туристичних, а також оздоровчих та оздоровчих об'єкті, як позитивні чинники, слугують потенціалом подальшої взаємодії між Україною та Румунією. ; Многие факторы, имеющие как негативную, так и позитивную составляющую, влияют на отношения между Украиной и Румынией. Расширение ЕС и его политика в отношении Украины является одним из позитивных факторов, способствующих конструктивному диалогу и разрешению споров между странами. В статье рассматривается украинское и румынское восприятие Европейской политики соседства и ее региональных инициатив на востоке и юго-востоке. Румыния поддерживает политику ЕС и активизацию его контактов с соседними странами, прежде всего с Молдовой и Украиной, считая себя связующим звеном между Европой и ее стратегически важными соседними регионами. Для Украины инициативы и инструменты ЕПС являются дополнительной основой для углубления сотрудничества с Румынией, укрепления доверия и безопасности в регионе, экономического развития и энергетической безопасности, сближения с европейскими стандартами и сближения двух стран.Предыдущий опыт сотрудничества уже показал, что стороны заинтересованы в реализации проектов приграничного сотрудничества, которые охватывают широкий круг общих интересов; улучшение трансграничной и транспортной инфраструктуры; используя потенциал бассейнов Дуная и Черного моря.Анализируя результаты украинско-румынского сотрудничества, выявляются препятствия и достижения, которые следует рассматривать в качестве стратегических приоритетов для дальнейшего сотрудничества. К числу препятствий относятся, прежде всего, различные административные структуры, отсутствие прямых связей между приграничными регионами, несоответствие между приоритетами программ приграничного сотрудничества и локальными стратегиями регионального развития, ограниченные финансовые ресурсы, низкий уровень экономического развития территорий, расхождение в экономической структуре и инвестиционной направленности между государствами, несбалансированное распределение учреждений культуры, отсутствие координации в научных исследованиях, а также отсутствие обмена информацией и рекламной деятельности. В то же время членство Румынии в ЕС, транзит панъевропейских коридоров через граничащие территории, благоприятный климат и ландшафт, этническое и культурное разнообразие, а также различные туристические, а также лечебные и оздоровительные объекты - все эти факторы служат потенциал для дальнейшего взаимодействия между Украиной и Румынией. ; Many factors, that have both negative and positive components, influence the relations betweenUkraineandRomania. EU enlargement and its policy towardsUkraineis one of the positive factors contributing to a constructive dialogue and resolution of disputes between countries. The Ukrainian and Romanian perception of the European Neighborhood Policy and its regional initiatives in the east and south-east is examined in the article.Romaniasupports the EU's policy and intensification of its contacts with neighboring countries, primarilyMoldovaandUkraine, considering itself as a link betweenEuropeand its strategically important neighboring regions. ForUkraine, ENP initiatives and instruments are an additional basis for deepening cooperation withRomania, enhancing confidence and security in the region, economic development, and energy security, moving closer to European standards and bringing the two nations closer.Previous experience of cooperation has already demonstrated that the parties are interested in the implementation of cross-border cooperation projects that cover a wide range of common interests; improving cross-border and transport infrastructure; using the potential of the Danube and the Black Sea basins.Analyzing the results of the Ukrainian-Romanian cooperation, the obstacles and achievements that should be considered as strategic priorities for further cooperation are identified. Among the obstacles are, first of all, different administrative structures, lack of direct links between the border regions, discrepancy between the priorities of CBC programmes and the local strategies of regional development, limited financial resources, low level of economic development of the territories, divergence in the economic structure and investment focus between the states, unbalanced distribution of culture institutions, lack of coordination in scientific research, and lack of information sharing and advertising activity. At the same time, Romania's EU membership, the transit of the pan-European corridors through the bordering territories, advantageous climate and landscape, ethnic and cultural diversity, and variety of touristic as well as healing and wellness objects - all these factors serve as a potential for further interaction between Ukraine and Romania.

The article deals with a number of problematic issues to achieve the objectives of defense reform to create an effective management system of the Armed Forces of Ukraine.The information about the current level of logistics information systems of several leading countries and the interim conclusions are provided.The list of problems that complicate the task of creating an integrated automated logistic support system for the Armed Forces of Ukraine (hereinafter referred to as the ACS of the AFU) is given, in particular, the insufficient level of resource provision, incompleteness of regulatory regulation, fragmentary informatization of logistic support processes, inhibition of research and development works on the establishment of ACS of the AFU.It is suggested to use the experience of leading countries in the field of automation of logistics of all aspects of the activity of the armed forces and to use proven software and technical solutions with significant support from suppliers, to follow the recommendations of project management and international standards in the field of systems and software engineering.Military logistics systems are larger and more diverse than civilian logistics systems, namely, they are hierarchical; geographically distributed and layered; flexible in location and delivery; with increased risks of malicious interference and loss.The practical experience of NATO member countries in the field of automation of defense ministries and development of automated control systems shows that the key approach to automating drug processes is a transition from local software and hardware solutions for individual sets of functions at various management levels in an integrated automated control system with defensive resources covering the entire management vertical from The Ministry of Defense of Ukraine and the General Staff of the Armed Forces of Ukraine up to a separate unit, a military man and an employee of the Armed Forces of Ukraine.The view on the functional architecture of the prospective ACS of the AFU is presented and indicated on the obligatory integration with the automated control system of the armed forces.Further research should be carried out in the direction of studying the experience of designing, implementing and supporting automated logistics systems of NATO member countries, taking into account the requirements of regulatory and resource support. ; В статье рассмотрены проблемные вопросы достижения задач оборонной реформы по созданию эффективной системы управления Вооруженными силами Украины.Предоставлены сведения о текущем уровне информатизации логистических систем нескольких ведущих стран и промежуточные выводы.Дан перечень проблем, которые осложняют решение задачи по созданию интегрированной автоматизированной системы управления логистическим обеспечением ВСУ (далее АСУ ЛС ВСУ), в частности, недостаточный уровень ресурсного обеспечения, незавершенность нормативного регулирования, фрагментарная информатизация процессов логистического обеспечения, торможение опытно-конструкторских работ по созданию АСУ ЛО ВСУ.Предложено использовать опыт ведущих стран в сфере автоматизации логистического обеспечения всех аспектов деятельности вооруженных сил и задействовать проверенные программно-технические решения, имеющие значительную поддержку со стороны поставщиков, следовать рекомендациям проектного менеджмента и международных стандартов в области систем и программной инженерии.Логистические системы военного назначения является более масштабными и разнообразными системами по сравнению с логистическими системами гражданского назначения, а именно они являются иерархическими; территориально распределёнными и эшелонированными; гибкими по месту расположения и доставки; с повышенными рисками злонамеренного вмешательства и потерь.Практический опыт стран-членов НАТО в области автоматизации оборонных ведомств и разработки АСУ свидетельствует, что ключевым подходом к автоматизации процессов ЛС является переход от локальных программно-технических решений для отдельных наборов функций на различных управленческих уровнях в интегрированной АСУ оборонительными ресурсами, охватывает всю управленческую вертикаль от МО Украины и ГШ ВС Украины до отдельного подразделения, военнослужащего и работника ВС Украины.Предоставлен взгляд на функциональную архитектуру перспективной АСУ ЛС ВСУ и указано на обязательную интеграцию с АСУВ.Дальнейшие исследования целесообразно осуществлять в направлении изучения опыта проектирования, реализации и поддержки автоматизированных логистических систем стран-членов НАТО, учитывая требования нормативного и ресурсного обеспечения. ; В статті розглянуто проблемні питання досягнення завдань оборонної реформи зі створення ефективної системи управління Збройними силами України.Надано відомості про поточний рівень інформатизації логістичних систем декількох провідних країн та проміжні висновки.Перелічено проблеми, які ускладнюють вирішення задачі зі створення інтегрованої автоматизованої системи управління логістичним забезпеченням ЗСУ (далі АСУ ЛЗ ЗСУ), зокрема, недостатній рівень ресурсного забезпечення, незавершеність нормативного регулювання, фрагментарна інформатизація процесів логістичного забезпечення, гальмування дослідно-конструкторських робіт зі створення АСУ ЛЗ ЗСУ.Запропоновано використати досвід провідних країн в сфері автоматизації логістичного забезпечення усіх аспектів діяльності збройних сил і задіяти перевірені програмно-технічні рішення, що мають значну підтримку з боку постачальників, дотримуватись рекомендацій проектного менеджменту і міжнародних стандартів в сфері систем і програмної інженерії.Логістичні системи військового призначення є масштабнішими і різноманітнішими системами порівняно з логістичними системами цивільного призначення, а саме вони є ієрархічними; територіально розгалуженими та ешелонованими; гнучкими за місцями розташування і доставки; з підвищеними ризиками зловмисного втручання та втрат.Практичний досвід країн-членів НАТО в області автоматизації оборонних відомств та розробки АСУ свідчить, що ключовим підходом до автоматизації процесів ЛЗ є перехід від локальних програмно-технічних рішень для окремих наборів функцій на різних управлінських рівнях до інтегрованої АСУ оборонними ресурсами, що охоплює усю управлінську вертикаль від МО України та ГШ ЗС України до окремого підрозділу, військовослужбовця та працівника ЗС України.Надано погляд на функціональну архітектуру перспективної АСУ ЛЗ ЗСУ та вказано на обов'язкову інтеграцію з АСУВ.Подальші дослідження доцільно здійснювати в напрямі вивчення досвіду проектування, реалізації і підтримки автоматизованих логістичних систем країн-членів НАТО з огляду нормативного і ресурсного забезпечення.