На сегодняшний день несмотря на наличие достаточного числа работ, посвящённых детальному определению понятия «духовность», формулируемые в них гипотезы остаются различными по своему характеру и содержанию. В одних из них категория «духовность» отождествляется с понятиями «душа», «психика», в других же гипотезах «духовность» идентифицируется с категорией «сознание». Духовность проявляется как понимание, отношение личности к своему окружению, внешним событиям, явлениям, действиям, взаимодействию, как диалог между ними и «Я» человека. Следует различать разные виды духовности, с преобладанием этического, эстетического и интеллектуального уклона. Этический аспект духовности рождается в контексте поиска высшей истины, добра, где нравственные помыслы выступают основным двигателем духовной жизни человека. Эстетическое восприятие мироустройства не ограничивается категорией красоты как элемента искусства, а распространяется на повседневную жизнь, сферу деятельности, алгоритм поведения, образ мышления. Интеллектуальное же восприятие отражается на сфере поиска истины, т.к. знание является главным результатом мышления, который может трактоваться как продукт духовности, направленный на реализацию реального культурного потенциала. Эстетические, морально-нравственные и мыслительные аспекты духовности находятся в тесной взаимосвязи, в равной степени способствуя развитию креативных задатков личности, ее духовно-творческой деятельности, осознанию и глубинному пониманию глобальных ценностных установок и тенденций.
В статье на материале отечественной научной литературы рассматриваются основные проблемы, поднимаемые исследователями духовности. Авторы выделяют ключевые особенности претендующих на академизм текстов, в которых фигурирует понятие «духовность». Анализируются основные смысловые поля понятия «духовность», которые обозначаются с помощью данного термина в рамках социологических и психологических интерпретаций, а также практические импликации понятия духовности. Проводится сопоставление научного употребления слова «духовность» со смыслами повседневного словоупотребления. Выделяются религиозные, культурные, политические контексты оперирования понятием «духовность». Так, духовность толкуется современными российскими исследователями как форма патриотизма, религиозного мироощущения, выход за пределы человеческой ограниченности, образованность, способ борьбы с бездуховностью, стремление к идеалу. Расплывчатость данного термина в отечественном контексте объясняется его эмоциональной нагруженностью и утопическими коннотациями. ; This paper provides an analysis of contemporary Russian academic literature on spirituality. The authors single out key features of these texts, especially their approach to defining their subject. They formulate major semantic contexts within which spirituality is discussed by sociologists and psychologists, as well as practical implications of the term. The authors compare the academic usage of the term 'spirituality' with its usage in everyday language; the comparison is based on a mass survey conducted in 2006. In the literature that served as the material for the present study, we can observe political, cultural and religious aspects of spirituality. It can be viewed as a form of patriotism, as religious worldview, as overcoming the limitations of human nature, as erudition, as a means to fight the non-spiritual character of modern society, or as an aspiration towards the ideal. The overall fuzziness of the term is a consequence of its emotional and utopian connotations in the Russian language.
В статье рассматривается взаимосвязь духовности, туризма и паломничества в контексте религиозных норм ислама. Авторы показывают, что все эти проявления географической мобильности в той или иной мере основываются на степени религиозности мусульманина, на его понимании духовности. Предлагается разграничить религиозный туризм на духовный, халяль-туризм, паломничество и религиозный (исламский) туризм, имеющий отношение к посещению «святых мест», культовых объектов и так далее. Утверждается, что у России, имеющей в своей политико-географической конфигурации мусульманские регионы, огромный потенциал развития этих направлений в религиозном туризме.In this article the authors examine the relationship spirituality, tourism and pilgrimage in the context of religious laws of Islam. The authors show that all these manifestations of geographical mobility in varying degrees based on the degree of religiosity Muslim on his understanding of spirituality. It is proposed to distinguish between religious tourism on: the spiritual tourism, Halal-tourism, pilgrimage and religious (Islamic) tourism, related to the visit to «the Holy places», cult objects, and so on. Claiming that Russia as a state which has in its political-geographical configuration of the Muslim regions and has huge potential for the development of these areas in religious tourism.
Цель. Осмыслить феномен духовности общества в связи с человеческой сущностью как «трансценденцией», свободой в условиях глобализации социальной деятельности. Предложить идею мировоззренческой космо-теоцентрической парадигмы, основанной на принципе «метафизической ответственности» человека как «трансцендентного проекта». В связи с поставленной целью на уровне общефилософского синтеза выделить особенность онтологического положения человека в бытии как творца культуры и указать на его служебную роль в универсуме, исполнение которой автор считает основной духовной функцией человеческого сообщества. Обосновать ограниченность антропо-социоцентризма как принципа мировоззрения современного цивилизованного общества, в котором человек служит самому себе. Дать анализ понятия обусловленности индивидов и узости их смысловых интенций в круге целей и интересов цивилизационного развития. Выделить возросшее значение духовного авторитета, мудреца в современном обществе, указать на важность гармонического ансамбля душевных качеств личности, сочетающихся на основе сбалансированной дополнительности познавательного, эстетического, морального, религиозного отношений к действительности. Методология. Характер методологического подхода к исследованию феномена духовности автор связывает с принципом экзистенциального единства элементов телесно-духовной организации человека – разума, переживания, воли, веры. Такой подход предполагает учѐт не только факторов объективной детерминации форм и тенденций человеческого существования, но и включение ценностного, смыслового, мировоззренческого полагания в культуру на партикулярном и универсальном уровнях. Воссоздавая космо-теоцентрическую конструкцию вектора развития общества в направлении духовности, автор исходил также из априорно принимаемой им очевидности особого положения человека в бытии как «проекта Трансцендентного» с «метафизическим долженствованием». Научная новизна. Проблема духовного мироотношения человека в истории культуры, так или иначе, является сквозной, архетипической. В современных условиях, однако, при глобализации человеческой жизнедеятельности, она приобретает особую остроту, хотя в массовом обществе она почти не замечается или воспринимается как некое ювелирное украшение культуры личности. От того, насколько общество овладеет духовным, космо-теоцентрическим мировоззрением, зависит практическое выживание человечества, судьба цивилизации, а в метафизическом смысле возможность реализации человека в качестве онтологически заданного духовного существа. Связывая размышление о духовности человека с априорной онтологической предпосылкой его положения в бытии как трансценденции, автор придаѐт философствованию спекулятивный характер, поскольку, если бы он исходил их эмпирических оснований и двигался аналитическим путѐм, таяли бы его вера и надежда на духовную реализацию человечества. Выводы. Переход современного цивилизованного общества к космо-теоцентрической парадигме мировоззрения подготовлен противоречиями его технологического и культурного развития. В условиях возрастания силы сознательного влияния общества на самого себя многое в реализации этого процесса зависит от духовного направления деятельности людей в сфере культуры и душевных качеств субъектов культурной деятельности, которые идеально обрисованы в статье как мудрецы, духовные авторитеты. Самым серьѐзным препятствием на пути духовной трансформации потребительского общества является мировоззренческий антропоцентризм. Его недостаток не только в том, что он превращает человека в культ для самого себя, а его жизнедеятельность в служение себе, антропоцентризм ослабляет потенцию веры человека и его волю. Демократический плюрализм, многообразие культурных форм, усиление аналитической тенденции в познании превращаются в факторы смысловой растерянности и неуверенности знания, безуспешно ищущего надѐжных доказательств на уровне общего выбора направления общественного развития. Эту слабость в сфере стратегического нравственного предпочтения многие постмодерные философы представляют как силу противодействия «большим нарративам», «тоталитарным идеологиям». Однако людей без идеологии нет, как нет и сомнения в наличии ценностных ориентиров, в отношении которых может быть установлено решающее общественное единодушие. ; The purpose of the article is to regard the essence and phenomenon of spirituality in connection with ontologi-cal foundation of human being existence. The author suggests the concept of new cosmo-theocentric paradigm of human world outlook, as a ground of perspective transformation of social life activity on the contrary to anthropo-centric view, which dominates in present society consciousness. The author gives the characteristics of the ideal sage and underlines the importance of spiritual teachers in cultural development of society. Methodology. The me-thod of philosophizing is connected with the unity of mind, sensuality, belief, will in integral body and mental or-ganization of a man. Such point of view takes into consideration not only aspects of objective determination, but includes senses of existence and world outlook ideas in culture on particular and universal levels of social experi-ence. The author considers a special ontological disposition of the human being in the world as a "transcendent project" with "metaphysic responsibility". Scientific novelty. In the history of social culture the problem of its spiri-tual attitude towards reality is a basic problem, but now it becomes especially up-to-date and important. Now the survival of the civilization depends on the development of spirituality. From metaphysical point of view it means how spiritual the human being may be. The author connects the consideration of spirituality with particular human being ontological status in the world and provides his reflection with speculative character. Conclusions. The transi-tion of modern civilized society to the cosmo-theocentric paradigm is prepared by contradictions of its technological and cultural development. In historical circumstances when the conscious influence of society on itself is growing, the realization of this process depends on spiritual trend of human beings cultural activity and mental quality of so-cial leaders. Anthropocentrism as a world view principle is a main obstacle on the way to spiritual transformation of consumer society. This principle made the human being the cult for itself and weakened its ability for will and be-lief. Democratic pluralism and diversity of cultural forms, reinforcement of analytic tendency in cognition are turned into the aspects of confusion in selection the trends of social development. Many philosophers of "postmodern situa-tion" connect democracy and pluralism with fighting against totalitarian ideologies. However, we have no person without any ideology and undoubtedly it is possible to attain consonance in the sphere of main morality values.
In: Impact of culture, arts and education on building tolerance and humanism in international relations [Text[: Proceedings of the International Scientific Conference of 13 March 2012. Chelyabinsk: Chelyabinsk branch of RANEPA, 2012. – 184pp. Pp. 125-128.
This article deals with the so-called gift economy and with its importance in accumulation of psychic wealth of an individual and a nation. The author briefly characterises its typical historical forms: the reciprocity (gift exchange) in primitive societies, the giving-taking-returnmg mechanism of medieval times (typically between the believers and God), and the phenomena of socalled third or non-profit sphere in our late-modern age. This article also considers how we can combine the different economic transaction forms (market mechanism central redistribution reciprocity) on behalf of optimal growth of our psychic and material wealth or wellbeing. The final conclusion of the paper is simple and true and perhaps has some special importance for us, for the people of post-socialist societies who face the political economic ethical spiritual challenges of transition: nobody can buy happiness. ; This article deals with the so-called gift economy and with its importance in accumulation of psychic wealth of an individual and a nation. The author briefly characterises its typical historical forms: the reciprocity (gift exchange) in primitive societies, the giving-taking-returnmg mechanism of medieval times (typically between the believers and God), and the phenomena of socalled third or non-profit sphere in our late-modern age. This article also considers how we can combine the different economic transaction forms (market mechanism central redistribution reciprocity) on behalf of optimal growth of our psychic and material wealth or wellbeing. The final conclusion of the paper is simple and true and perhaps has some special importance for us, for the people of post-socialist societies who face the political economic ethical spiritual challenges of transition: nobody can buy happiness.
Статья посвящена детальному исследованию соотношения таких философских категорий, как духовность и свобода применительно к современной социокультурной ситуации. Большое внимание уделено философскому анализу духовности как свободному смыслообразованию.Квинтэссенцией авторского подхода является понимание свободы как духовного бытия, устремленного к высшим смыслам. В свою очередь, свобода выбора рассматривается прежде всего как способность следования тем или иным вариантам образования смыслов. Одновременно автор фокусируется на проявлении современной тенденции нисходящего смыслообразования, приводящего к кризису духовности и, соответственно, культуры, а также самоутверждению человека в качестве существа, чуждого миру и другому человеку. Результатом данных процессов выступает деформация свободного выбора.Необходимо выходить из состояния рассогласования духовности и свободы. Для этого автор акцентирует потенциал философской мысли, способной прогнозировать результаты негативного свободного выбора. Философия может указать человеку путь к подлинному, духовному бытию. В дополнение к этому обосновывается, что сама философия должна задуматься над созданием условий для такой модели социальной, межличностной и межкультурной коммуникации, которая содействовала бы возвращению актов свободного выбора к их духовной основе.
В статье анализируется понятие духовно-нравственной идеи и ее роль в социально-политическом развитии российского общества; рассматриваются возможные варианты стратегического развития России.In the article the concept of spiritual-moral idea and its role in the social and political development of Russian society are analyzed; possible variants of strategic development of Russia are considered.
В статье рассматривается вопрос о социальной идентификации членов ордена августинцев-еремитов, которая была найдена с помощью понятия «религия Августина» (religio Augustini). Базовым проблемным полем, в рамках которого впервые появился указанный термин, стала полемика между Иоанном XXII и философами и теологами, близкими двору Людвига IV Баварского; тем самым основной вопрос статьи вписывается в историю так называемого «политического аверроизма». Августин Триумфус, поддержавший папу, в «Сумме о церковной власти» расширяет сферу применения термина «частная религия» (religio particularis), который хотя и имел хождение ранее, но не увязывался с религиозно-политическими дебатами. «Религия Августина» наряду с другими частными религиями (бенедиктинцев, цистерцианцев, доминиканцев, францисканцев и т. д.) противопоставляется Августином Триумфусом религии общей (христианству). Кроме того, Августин Триумфус задал критерии сравнения различных частных религий, положив тем самым основание для разработки отличий между религией Августина и прочими частными религиями. Иордан Саксонский младший современник Августина Триумфуса, основываясь на классификаторских усилиях Августина Триумфуса, развивает понятие религии Августина. Он ассоциирует его с представлением о совершеннейшей жизни, включающей в себя жизнь в эримитарии, созерцательную и деятельную жизни. Именно в этом смысле религия Августина, которую принимают члены ордена августинцев-еремитов, отражает идеалы апостольской жизни. ; The article reveals the social ideal that helped to form the self-identity of the Augustinian Order. This self-identity was bound with the notion of the Augustine's religion ("religio Augustini"). The notion firstly appeared in the context of political controversy between Pope John XXII and Louis of Bavaria. Augustine of Ancona put religio Augustini in the context of a more broad term micro-religion (religio particula-ris) as opposed to macro-religion (Christianity). He also formed criteria for comparison of different micro-religions (Dominican, Franciscan, Benedictine, Cistercian, Augustinian) thus opening the door for further development of a particular "Augustine's religion". The latter is based upon the idea of perfect life, an ideal for Augustinian hermits, which is also presented as an ideal of apostolic life.
В данной работе рассмотрена проблема духовно-нравственного кризиса России. Проанализированы ценности молодежи, которые, прежде всего, материальны и имеют огромное превосходство над духовной стороной. Выявлена и обоснована необходимость задуматься об эмоциональном состоянии и состоянии души. На основе проведенного исследования формулируются основные характеристики: чтобы изменить «мир» нужно изменить себя или, точнее, познать себя. Суть нравственных представлений – в открытии духовного преобразования для каждой личности. Предназначение человека состоит в том, чтобы изменить жизнь, избавиться от всего болезненного и неудобного, стать здоровым физически и духовно. ; This paper deals with the problem of spiritual and moral crisis in Russia. The features of the relationship between politics and the religious factor in the modern world and the values of young people who, above all, are material and have a huge advantage over the spiritual side. Identified and the necessity to think about the emotional state and the state of the soul. Based on the research with the main features: to change the "world" to change ourselves, or rather, to know yourself. The essence of moral concepts the opening of the spiritual transformation for each person. The purpose of man is to change his life, get rid of all the painful and uncomfortable and become healthy physically and spiritually.
In the article the problem of spirituality in economic activity, there is an emphasis on the moral and ethical aspect of the economy, and economic culture. The definition of spirituality as the quality of the soul, as the main characteristic of the culture. Considered philosophical views on the culture of the person, the economy, the principal aspects of the theories of needs.
The purpose of the article is to regard the essence and phenomenon of spirituality in connection with ontological foundation of human being existence. The author suggests the concept of new cosmo-theocentric paradigm of human world outlook, as a ground of perspective transformation of social life activity on the contrary to anthropocentric view, which dominates in present society consciousness. The author gives the characteristics of the ideal sage and underlines the importance of spiritual teachers in cultural development of society. Methodology. The method of philosophizing is connected with the unity of mind, sensuality, belief, will in integral body and mental organization of a man. Such point of view takes into consideration not only aspects of objective determination, but includes senses of existence and world outlook ideas in culture on particular and universal levels of social experience. The author considers a special ontological disposition of the human being in the world as a "transcendent project" with "metaphysic responsibility". Scientific novelty. In the history of social culture the problem of its spiritual attitude towards reality is a basic problem, but now it becomes especially up-to-date and important. Now the survival of the civilization depends on the development of spirituality. From metaphysical point of view it means how spiritual the human being may be. The author connects the consideration of spirituality with particular human being ontological status in the world and provides his reflection with speculative character. Conclusions. The transition of modern civilized society to the cosmo-theocentric paradigm is prepared by contradictions of its technological and cultural development. In historical circumstances when the conscious influence of society on itself is growing, the realization of this process depends on spiritual trend of human beings cultural activity and mental quality of social leaders. Anthropocentrism as a world view principle is a main obstacle on the way to spiritual transformation of consumer society. This principle made the human being the cult for itself and weakened its ability for will and belief. Democratic pluralism and diversity of cultural forms, reinforcement of analytic tendency in cognition are turned into the aspects of confusion in selection the trends of social development. Many philosophers of "postmodern situation" connect democracy and pluralism with fighting against totalitarian ideologies. However, we have no person without any ideology and undoubtedly it is possible to attain consonance in the sphere of main morality values. ; Цель. Осмыслить феномен духовности общества в связи с человеческой сущностью как «трансценденцией», свободой в условиях глобализации социальной деятельности. Предложить идею мировоззренческой космо-теоцентрической парадигмы, основанной на принципе «метафизической ответственности» человека как «трансцендентного проекта». В связи с поставленной целью на уровне общефилософского синтеза выделить особенность онтологического положения человека в бытии как творца культуры и указать на его служебную роль в универсуме, исполнение которой автор считает основной духовной функцией человеческого сообщества. Обосновать ограниченность антропо-социоцентризма как принципа мировоззрения современного цивилизованного общества, в котором человек служит самому себе. Дать анализ понятия обусловленности индивидов и узости их смысловых интенций в круге целей и интересов цивилизационного развития. Выделить возросшее значение духовного авторитета, мудреца в современном обществе, указать на важность гармонического ансамбля душевных качеств личности, сочетающихся на основе сбалансированной дополнительности познавательного, эстетического, морального, религиозного отношений к действительности. Методология. Характер методологического подхода к исследованию феномена духовности автор связывает с принципом экзистенциального единства элементов телесно-духовной организации человека – разума, переживания, воли, веры. Такой подход предполагает учёт не только факторов объективной детерминации форм и тенденций человеческого существования, но и включение ценностного, смыслового, мировоззренческого полагания в культуру на партикулярном и универсальном уровнях. Воссоздавая космо-теоцентрическую конструкцию вектора развития общества в направлении духовности, автор исходил также из априорно принимаемой им очевидности особого положения человека в бытии как «проекта Трансцендентного» с «метафизическим долженствованием». Научная новизна. Проблема духовного мироотношения человека в истории культуры, так или иначе, является сквозной, архетипической. В современных условиях, однако, при глобализации человеческой жизнедеятельности, она приобретает особую остроту, хотя в массовом обществе она почти не замечается или воспринимается как некое ювелирное украшение культуры личности. От того, насколько общество овладеет духовным, космо-теоцентрическим мировоззрением, зависит практическое выживание человечества, судьба цивилизации, а в метафизическом смысле возможность реализации человека в качестве онтологически заданного духовного существа. Связывая размышление о духовности человека с априорной онтологической предпосылкой его положения в бытии как трансценденции, автор придаёт философствованию спекулятивный характер, поскольку, если бы он исходил их эмпирических оснований и двигался аналитическим путём, таяли бы его вера и надежда на духовную реализацию человечества. Выводы. Переход современного цивилизованного общества к космо-теоцентрической парадигме мировоззрения подготовлен противоречиями его технологического и культурного развития. В условиях возрастания силы сознательного влияния общества на самого себя многое в реализации этого процесса зависит от духовного направления деятельности людей в сфере культуры и душевных качеств субъектов культурной деятельности, которые идеально обрисованы в статье как мудрецы, духовные авторитеты. Самым серьёзным препятствием на пути духовной трансформации потребительского общества является мировоззренческий антропоцентризм. Его недостаток не только в том, что он превращает человека в культ для самого себя, а его жизнедеятельность в служение себе, антропоцентризм ослабляет потенцию веры человека и его волю. Демократический плюрализм, многообразие культурных форм, усиление аналитической тенденции в познании превращаются в факторы смысловой растерянности и неуверенности знания, безуспешно ищущего надёжных доказательств на уровне общего выбора направления общественного развития. Эту слабость в сфере стратегического нравственного предпочтения многие постмодерные философы представляют как силу противодействия «большим нарративам», «тоталитарным идеологиям». Однако людей без идеологии нет, как нет и сомнения в наличии ценностных ориентиров, в отношении которых может быть установлено решающее общественное единодушие. ; Мета. Осмислити феномен духовності суспільства у зв'язку із сутністю людини як «трансценденції», свободи в умовах глобалізації соціальної діяльності. Запропонувати ідею світоглядної космо-теоцентричної парадигми, що ґрунтується на принципі «метафізичної відповідальності» людини як «трансцендентного проекту». Для цього на рівні загально-філософського синтезу відокремити особливість онтологічного місця людини в бутті, як творця культури і вказати на його службову роль в універсумі, виконання якої автор вважає основною функцією людського співтовариства. Обґрунтувати обмеженість антропо-соціоцентризму як світоглядного принципу сучасного цивілізованого суспільства, в якому людини служить самої себе. Надати аналіз поняттю обумовленості індивідів та вузькості їх смислових інтенцій в колі цілей і інтересів цивілізаційного розвитку. Підкреслити зростаюче значення духовного авторитету в сучасному суспільстві, вказати на важливість гармонійного ансамблю душевних якостей особистості, що сполучаються на основі збалансованої додатковості пізнавального, естетичного, морального, релігійного відношень до дійсності. Методологія. Характер методологічного підходу до дослідження феномену духовності автор пов'язує із принципом екзистенціальної єдності елементів тілесно-духовної організації людини – розуму, переживання, волі, віри. Такий підхід передбачає врахування не тільки факторів об'єктивної детермінації форм і тенденцій людського існування, але також включення ціннісного, смислового, світоглядного покладання в культуру на партикулярному та універсальному рівнях. Створюючи космо-теоцентричну конструкцію вектора розвитку суспільства в напрямку духовності, автор виходив також з апріорно прийнятою ним наочності особливого положення людини в бутті як «проекту Трансцендентного» з «метафізичним обов'язком». Наукова новизна. Проблема духовного світовідношення людини в історії культури, так чи інакше, є стрижневою, архетипічною. Проте в умовах глобалізації людської діяльності вона набуває особливої гостроти, хоч у масовому суспільстві вона майже не помічається, чи сприймається ювелірною прикрасою в культурі особистості. Від того, наскільки суспільство оволодіє духовним, космо-теоцентричним світоглядом залежить практичне виживання людства, доля цивілізації, а в метафізичному сенсі можливість реалізації людини в якості онтологічно заданої духовної істоти. Пов'язуючи міркування про духовність з апріорною онтологічною передумовою її положення у бутті як трансценденції, автор надає філософствуванню спекулятивного характеру, оскільки, як би він виходив з емпіричних засад і рухався аналітичним шляхом, танули б його віра і надія на духовну реалізацію людства. Висновки. Перехід сучасного цивілізованого суспільства до світоглядної космо-теоцентричної парадигми підготовлений суперечностями його технологічного і культурного розвитку. В умовах зростання свідомого впливу суспільства на самого себе багато чого в реалізації цього процесу залежить від духовного спрямування діяльності людей у сфері культури і душевних якостей суб'єктів культурної діяльності, які ідеально подані у статті як мудреці, духовні авторитети. Перешкодою на шляху духовної трансформації споживацького суспільства є світоглядний антропоцентризм. Його недолік не тільки в тому, що він перетворює людину в предмет культу для самої себе, а її життєдіяльність в служіння собі, антропоцентризм послаблює потенцію віри людини та її волю. Демократичний плюралізм, багатоманітність культурних форм, переважання аналітичної тенденції в суспільному пізнанні перетворюються в фактори смислової зніяковілості і невпевненості знання, яке марно шукає надійних обґрунтувань на рівні загального вибору духовного напрямку суспільного розвитку. Ця слабкість у сфері стратегічного морального переконання багато постмодерних філософів подає як силу протидії «великим наративам» і «тоталітарним ідеологіям». Проте людей без ідеології немає, як немає сумніву в наявності ціннісних орієнтирів, відносно яких може бути встановлена вирішальна суспільна єдність.
The purpose of the article is to regard the essence and phenomenon of spirituality in connection with ontological foundation of human being existence. The author suggests the concept of new cosmo-theocentric paradigm of human world outlook, as a ground of perspective transformation of social life activity on the contrary to anthropocentric view, which dominates in present society consciousness. The author gives the characteristics of the ideal sage and underlines the importance of spiritual teachers in cultural development of society. Methodology. The method of philosophizing is connected with the unity of mind, sensuality, belief, will in integral body and mental organization of a man. Such point of view takes into consideration not only aspects of objective determination, but includes senses of existence and world outlook ideas in culture on particular and universal levels of social experience. The author considers a special ontological disposition of the human being in the world as a "transcendent project" with "metaphysic responsibility". Scientific novelty. In the history of social culture the problem of its spiritual attitude towards reality is a basic problem, but now it becomes especially up-to-date and important. Now the survival of the civilization depends on the development of spirituality. From metaphysical point of view it means how spiritual the human being may be. The author connects the consideration of spirituality with particular human being ontological status in the world and provides his reflection with speculative character. Conclusions. The transition of modern civilized society to the cosmo-theocentric paradigm is prepared by contradictions of its technological and cultural development. In historical circumstances when the conscious influence of society on itself is growing, the realization of this process depends on spiritual trend of human beings cultural activity and mental quality of social leaders. Anthropocentrism as a world view principle is a main obstacle on the way to spiritual transformation of consumer society. This principle made the human being the cult for itself and weakened its ability for will and belief. Democratic pluralism and diversity of cultural forms, reinforcement of analytic tendency in cognition are turned into the aspects of confusion in selection the trends of social development. Many philosophers of "postmodern situation" connect democracy and pluralism with fighting against totalitarian ideologies. However, we have no person without any ideology and undoubtedly it is possible to attain consonance in the sphere of main morality values. ; Цель. Осмыслить феномен духовности общества в связи с человеческой сущностью как «трансценденцией», свободой в условиях глобализации социальной деятельности. Предложить идею мировоззренческой космо-теоцентрической парадигмы, основанной на принципе «метафизической ответственности» человека как «трансцендентного проекта». В связи с поставленной целью на уровне общефилософского синтеза выделить особенность онтологического положения человека в бытии как творца культуры и указать на его служебную роль в универсуме, исполнение которой автор считает основной духовной функцией человеческого сообщества. Обосновать ограниченность антропо-социоцентризма как принципа мировоззрения современного цивилизованного общества, в котором человек служит самому себе. Дать анализ понятия обусловленности индивидов и узости их смысловых интенций в круге целей и интересов цивилизационного развития. Выделить возросшее значение духовного авторитета, мудреца в современном обществе, указать на важность гармонического ансамбля душевных качеств личности, сочетающихся на основе сбалансированной дополнительности познавательного, эстетического, морального, религиозного отношений к действительности. Методология. Характер методологического подхода к исследованию феномена духовности автор связывает с принципом экзистенциального единства элементов телесно-духовной организации человека – разума, переживания, воли, веры. Такой подход предполагает учёт не только факторов объективной детерминации форм и тенденций человеческого существования, но и включение ценностного, смыслового, мировоззренческого полагания в культуру на партикулярном и универсальном уровнях. Воссоздавая космо-теоцентрическую конструкцию вектора развития общества в направлении духовности, автор исходил также из априорно принимаемой им очевидности особого положения человека в бытии как «проекта Трансцендентного» с «метафизическим долженствованием». Научная новизна. Проблема духовного мироотношения человека в истории культуры, так или иначе, является сквозной, архетипической. В современных условиях, однако, при глобализации человеческой жизнедеятельности, она приобретает особую остроту, хотя в массовом обществе она почти не замечается или воспринимается как некое ювелирное украшение культуры личности. От того, насколько общество овладеет духовным, космо-теоцентрическим мировоззрением, зависит практическое выживание человечества, судьба цивилизации, а в метафизическом смысле возможность реализации человека в качестве онтологически заданного духовного существа. Связывая размышление о духовности человека с априорной онтологической предпосылкой его положения в бытии как трансценденции, автор придаёт философствованию спекулятивный характер, поскольку, если бы он исходил их эмпирических оснований и двигался аналитическим путём, таяли бы его вера и надежда на духовную реализацию человечества. Выводы. Переход современного цивилизованного общества к космо-теоцентрической парадигме мировоззрения подготовлен противоречиями его технологического и культурного развития. В условиях возрастания силы сознательного влияния общества на самого себя многое в реализации этого процесса зависит от духовного направления деятельности людей в сфере культуры и душевных качеств субъектов культурной деятельности, которые идеально обрисованы в статье как мудрецы, духовные авторитеты. Самым серьёзным препятствием на пути духовной трансформации потребительского общества является мировоззренческий антропоцентризм. Его недостаток не только в том, что он превращает человека в культ для самого себя, а его жизнедеятельность в служение себе, антропоцентризм ослабляет потенцию веры человека и его волю. Демократический плюрализм, многообразие культурных форм, усиление аналитической тенденции в познании превращаются в факторы смысловой растерянности и неуверенности знания, безуспешно ищущего надёжных доказательств на уровне общего выбора направления общественного развития. Эту слабость в сфере стратегического нравственного предпочтения многие постмодерные философы представляют как силу противодействия «большим нарративам», «тоталитарным идеологиям». Однако людей без идеологии нет, как нет и сомнения в наличии ценностных ориентиров, в отношении которых может быть установлено решающее общественное единодушие. ; Мета. Осмислити феномен духовності суспільства у зв'язку із сутністю людини як «трансценденції», свободи в умовах глобалізації соціальної діяльності. Запропонувати ідею світоглядної космо-теоцентричної парадигми, що ґрунтується на принципі «метафізичної відповідальності» людини як «трансцендентного проекту». Для цього на рівні загально-філософського синтезу відокремити особливість онтологічного місця людини в бутті, як творця культури і вказати на його службову роль в універсумі, виконання якої автор вважає основною функцією людського співтовариства. Обґрунтувати обмеженість антропо-соціоцентризму як світоглядного принципу сучасного цивілізованого суспільства, в якому людини служить самої себе. Надати аналіз поняттю обумовленості індивідів та вузькості їх смислових інтенцій в колі цілей і інтересів цивілізаційного розвитку. Підкреслити зростаюче значення духовного авторитету в сучасному суспільстві, вказати на важливість гармонійного ансамблю душевних якостей особистості, що сполучаються на основі збалансованої додатковості пізнавального, естетичного, морального, релігійного відношень до дійсності. Методологія. Характер методологічного підходу до дослідження феномену духовності автор пов'язує із принципом екзистенціальної єдності елементів тілесно-духовної організації людини – розуму, переживання, волі, віри. Такий підхід передбачає врахування не тільки факторів об'єктивної детермінації форм і тенденцій людського існування, але також включення ціннісного, смислового, світоглядного покладання в культуру на партикулярному та універсальному рівнях. Створюючи космо-теоцентричну конструкцію вектора розвитку суспільства в напрямку духовності, автор виходив також з апріорно прийнятою ним наочності особливого положення людини в бутті як «проекту Трансцендентного» з «метафізичним обов'язком». Наукова новизна. Проблема духовного світовідношення людини в історії культури, так чи інакше, є стрижневою, архетипічною. Проте в умовах глобалізації людської діяльності вона набуває особливої гостроти, хоч у масовому суспільстві вона майже не помічається, чи сприймається ювелірною прикрасою в культурі особистості. Від того, наскільки суспільство оволодіє духовним, космо-теоцентричним світоглядом залежить практичне виживання людства, доля цивілізації, а в метафізичному сенсі можливість реалізації людини в якості онтологічно заданої духовної істоти. Пов'язуючи міркування про духовність з апріорною онтологічною передумовою її положення у бутті як трансценденції, автор надає філософствуванню спекулятивного характеру, оскільки, як би він виходив з емпіричних засад і рухався аналітичним шляхом, танули б його віра і надія на духовну реалізацію людства. Висновки. Перехід сучасного цивілізованого суспільства до світоглядної космо-теоцентричної парадигми підготовлений суперечностями його технологічного і культурного розвитку. В умовах зростання свідомого впливу суспільства на самого себе багато чого в реалізації цього процесу залежить від духовного спрямування діяльності людей у сфері культури і душевних якостей суб'єктів культурної діяльності, які ідеально подані у статті як мудреці, духовні авторитети. Перешкодою на шляху духовної трансформації споживацького суспільства є світоглядний антропоцентризм. Його недолік не тільки в тому, що він перетворює людину в предмет культу для самої себе, а її життєдіяльність в служіння собі, антропоцентризм послаблює потенцію віри людини та її волю. Демократичний плюралізм, багатоманітність культурних форм, переважання аналітичної тенденції в суспільному пізнанні перетворюються в фактори смислової зніяковілості і невпевненості знання, яке марно шукає надійних обґрунтувань на рівні загального вибору духовного напрямку суспільного розвитку. Ця слабкість у сфері стратегічного морального переконання багато постмодерних філософів подає як силу протидії «великим наративам» і «тоталітарним ідеологіям». Проте людей без ідеології немає, як немає сумніву в наявності ціннісних орієнтирів, відносно яких може бути встановлена вирішальна суспільна єдність.
Having ndergone a historical evolution, the philosophical anthropology, at the present stage of its development, requires both the substantial clarification of its own doctrine and the rethinking of its place among other modern philosophical concepts. The globalisation of society life processes is exacerbating the contradictions between the human and the national-cultural priorities in the conditions of competition in all spheres of society functioning: economic, political, cultural, ideological etc. In the general context of the philosophy development, the role of philosophical and anthropological ideas changed and gradually increased according to the stages of society development. The changes and the role increase depend on how the common social and the separate individual phenomena relate to each other.
В статье рассматривается эволюция природы воинского долга в контексте представлений отечественной философской мысли. Теоретически прослеживается и концептуально обосновывается ценностная ориентация воинского долга в системе элементов: духовность свобода правосознание правопорядок ; The article discusses the evolution of the nature of military duty in the context of the national philosophy. Theoretically and conceptually grounded, the value system of military duty in the system of elements consists of spirituality freedom the sense of justice the rule of law