Мета статті – з'ясувати вплив процесу інтеграції жінок у Збройні сили України на еволюціонування престижу професії військовослужбовця. В дослідженні використовувався дискурс-аналіз як метод дослідження, який історично фокусуються на змістовних особливостях комунікації, обумовлених системою владних відносин та інститутів влади. Матеріалом цього дослідження стали 677 коментарів, які були розміщені в 2021 році в українському секторі соціальної мережі Фейсбук і які включають концепти «жінка» і «армія» як центральні ідеї дискурсу. Було доведено, що процес інтеграції жінок у Збройні сили України, з яким пов'язана зміна ґендерного складу на користь жінок, значно впливає на оцінку престижу професії військового.
З одного боку, це дає поштовх для створення в українському секторі соціальних мереж претензійного образу жінки-захисниці Батьківщини, який відрізняється неабиякою часткою нарцисизму, вірою у свою винятковість, перевагою над чоловіками, і є шкідливою та руйнівною силою відносно престижності професії військового, оскільки піддає сумніву морально-етичні норми, які визначають ціннісну орієнтацію світогляду офіцера і відображені у Кодексі честі офіцера Збройних сил України. З іншого боку, оцінка професійного престижу втілює культурні переконання та стереотипні образи, а також пов'язані з ними передсуди та упередження. Зображення жінок-військовослужбовців відображає патріархальні стереотипи і дискримінацію по відношенню до жінок. Такі ґендерні стереотипи, як обов'язковість силової витривалості в професіях, де домінують чоловіки; диспаритет чоловіків та жінок в інтелектуальному плані; наявність у жінки якостей, наприклад, легковажності та емоційності, які несумісні із професією військового; більша соціальна цінність чоловіка у порівнянні з жінкою, у період проведення політики інтеграції жінок до армії завдають шкоди престижності професії військового, оскільки вони піддають сумніву такі важливі для професійного престижу фактори, як кваліфікація, компетентність, професіоналізм, соціальна корисність всього особового складу України без винятку. Пряме сексуальне опредметнення жінок транслює ідею, що вона в армії – це лише ресурс для розваг і задоволення сексуальних потреб. За значного збільшення кількості жінок, які служать у Збройних Силах України, така ідея є згубною для престижності професії військового, її руйнівний ефект спрямований на підрив поваги, шанування, соціальної довіри як факторів професійного престижу. До таких же негативних наслідків щодо престижності професії військового призводять випадки, коли вступ жінок до лав ЗСУ мотивується такими факторами, як меркантильність та пошук матеріальної вигоди, що може прикриватися лицемірством та тактикою подвійних стандартів.
The article analyzes organization of advanced training of military specialists of the US Armed Forces personnel services, as well as the system of basic education institutions that promote professional development of specialists who perform tasks in the field of military personnel management. The need to improve the personnel management system in the Armed Forces of Ukraine involves consideration and implementation of the best practices in the training of specialists for army personnel in leading countries. The system of professional development of specialists of the personnel services for the US Armed Forces as an element of perfection of their professionalism is characterized. ; У статті розглядається організація процесу професійної підготовки військових фахівців Збройних Сил США, а також система базових закладів освіти, що сприяють підвищенню професійного рівня фахівців, які виконують завдання в галузі управління персоналом. Необхідність удосконалення вітчизняної системи управління персоналом передбачає впровадження передового досвіду підготовки фахівців для кадрових служб армій провідних країн світу. У статті представлено опис моделі вдосконаленої системи підготовки фахівців кадрових служб Збройних Сил США як елемент удосконалення професійних та ділових навичок. Охарактеризована система професійного розвитку фахівців кадрових служб Збройних Сил США як елемент удосконалення їх професіоналізму. Важливою функцією кадрових служб є забезпечення потреб військових формувань у висококваліфікованих кадрах, що безпосередньо впливає на боєздатність Збройних Сил США. На основі завдань і функцій кадрових служб, а також рекрутингових агентств визначається необхідний час і зміст освіти для підготовки таких фахівців. Значне місце у Збройних Силах США посідає професійна підготовка військових фахівців кадрових служб. Виходячи з аналізу організації процесу професійного розвитку фахівців у цій галузі, стає зрозумілим, що Збройні Сили США створили сучасну систему військових закладів освіти, що забезпечує безперервне професійне зростання фахівців кадрових служб. Така система передбачає, щоб особи, залучені до управління персоналом, були виключно висококваліфікованими фахівцями, здатними вирішувати складні військові завдання. Основним завданням підвищення кваліфікації є розвиток і професійне вдосконалення фахівця кадрової служби, який професійно здатний забезпечити поповнення Збройних Сил США висококваліфікованим персоналом у будь-який час і за будь-яких обставин.
У статті розглядаються специфічні особливості організації підвищення кваліфікації фахівців служб персоналу у збройних силах США. До таких особливостей можна віднести: відсутність підготовки офіцерів для служб персоналу на тактичному рівні, обов'язковість проходження курсів підвищення кваліфікації під час кожного просування по кар'єрним щаблям, підготовку офіцерів генерал-ад'ютантської служби підрозділів управління кадровими ресурсами у військових навчальних закладах за суміжною військово-обліковою спеціальністю, типовість нормативно-правових документів, які використовуються у процесі організації навчально-тренувальних курсів і підвищення кваліфікації для всіх видів збройних сил США, постійну зацікавленість та всебічне сприяння військового керівництва США в самостійному підвищенні професійного рівня фахівцями служб персоналу. ; The article deals with the specific features of organization of advanced training of specialists of personnel services of US armed forces. These features include lack of training of officers for personnel at the tactical level, the obligatory completion of advanced training courses during each career advancement, training of officers of the adjutant general service of the personnel management units at the military education institutions for the adjacent military-account specialty, typology of normative legal documents used in the process of organization of training courses and advanced training for all types of US armed forces, constant interest and full support of the US military leadership to independently enhance professional level by the specialists of personnel services of US armed forces. In this context, it is noted that many American civilian education institutions have programs that can be followed by training in the field of human resources management, labor relations, training and staff development. Special courses in human resources care can be completed at such departments (or other structural units) as business management, teaching methodology, organization development, services for people, communication, government, or in selected specialized institutes (structural subdivisions) for training specialists in the field of human resources management.The article presents peculiarities of organization of training and taking advanced training courses by military specialists of the US Army personnel services at the appropriate education institutions.
The article is devoted to the study of formation and institutionalization of the concept of "soft power" of the United States in the context of their foreign policy. It was determined a significant impact of democratic political values, cultural sphere and free information flow of the United States on the world geopolitical process. It was proved that the systemic actions of all American instruments is the key to the effective use of the policy of "soft power» of the United States. ; Исследованы процессы формирования и институциализации политики "мягкой силы" США в контексте ее внешнеполитической деятельности. Определено существенное влияние демократических политических ценностей, сферы культуры и свободных потоков информации Соединенных Штатов на характер мирового геополитического процесса. Доказано, что основой эффективного использования политики "мягкой силы" США является системность действий всего её инструментария. ; Досліджено процеси формування та інституціалізації політики "м'якої сили" США в контексті її зовнішньополітичної діяльності. Визначено істотний вплив демократичних політичних цінностей, сфери культури та вільних потоків інформації Сполучених Штатів на характер світового геополітичного процесу. Доведено, що основою ефективного використання політики "м'якої сили" США є системність дій усього її інструментарію.
The article is devoted to the study of formation and institutionalization of the concept of "soft power" of the United States in the context of their foreign policy. It was determined a significant impact of democratic political values, cultural sphere and free information flow of the United States on the world geopolitical process. It was proved that the systemic actions of all American instruments is the key to the effective use of the policy of "soft power» of the United States. ; Исследованы процессы формирования и институциализации политики "мягкой силы" США в контексте ее внешнеполитической деятельности. Определено существенное влияние демократических политических ценностей, сферы культуры и свободных потоков информации Соединенных Штатов на характер мирового геополитического процесса. Доказано, что основой эффективного использования политики "мягкой силы" США является системность действий всего её инструментария. ; Досліджено процеси формування та інституціалізації політики "м'якої сили" США в контексті її зовнішньополітичної діяльності. Визначено істотний вплив демократичних політичних цінностей, сфери культури та вільних потоків інформації Сполучених Штатів на характер світового геополітичного процесу. Доведено, що основою ефективного використання політики "м'якої сили" США є системність дій усього її інструментарію.
У статті проаналізовано сучасний досвід Сполучених Штатів Америки у сфері запобігання терористичній діяльності. Зазначається, що антитерористичне законодавство США почало активно розвиватися після загальновідомих терактів 11 вересня 2001 р. Новий федеральний закон «Патріотичний акт» 2001 р. суттєво розширив повноваження спецслужб та правоохоронних органів у сфері боротьби з тероризмом, що в подальшому стало причиною багатьох скандалів, пов'язаних зі стеженням як за власними громадянами, так і за представниками іноземних держав. Хоча на сьогодні багато суперечливих норм антитерористичного законодавство втратило чинність на підставі рішень Конгресу, але й досі воно має значну кількість норм, що дозволяє різноманітним державним агентствам збирати конфіденційну інформацію. Автор наводить також відомості про систему суб'єктів запобіжної діяльності у сфері протидії тероризму. Цю систему очолює Міністерство національної безпеки, яке об'єднує 22 федеральних відомства та агентства, а також Адміністрацію транспортної безпеки США. До системи суб'єктів протидії тероризму належать: Рада національної безпеки США, Рада внутрішньої безпеки США, Національний контртерористичний центр, Федеральне бюро розслідувань, Центральне розвідувальне управління, органи поліції, а також Збройні сили США. ; В статье проанализирован современный опыт Соединенных Штатов Америки в сфере предотвращения террористической деятельности. Отмечается, что антитеррористическое законодательство США начало активно развиваться после общеизвестных терактов 11 сентября 2001 г. Новый федеральный закон «Патриотический акт» 2001 г. существенно расширил полномочия спецслужб и правоохранительных органов в сфере борьбы с терроризмом, что в дальнейшем стало причиной многих скандалов, связанных со слежкой как за собственными гражданами, так и за представителями зарубежных государств. Хотя на сегодня много противоречивых норм антитеррористического законодательства утратило силу на основании решений Конгресса, но до сих пор оно имеет значительное количество норм, которые позволяют разнообразным государственным агентствам собирать конфиденциальную информацию. Автор приводит также сведения о системе субъектов предупредительной деятельности в сфере противодействия терроризму. Эту систему возглавляет Министерство национальной безопасности, которое объединило 22 федеральных ведомства и агентства, а также Администрацию транспортной безопасности США. В систему субъектов противодействия терроризму входят: Совет национальной безопасности США, Совет внутренней безопасности США, Национальный контртеррористический центр, Федеральное бюро расследований, Центральное разведывательное управление, органы полиции, а также вооруженные силы США. ; The article analyzes modern experience of the United States of America in the field of preventing terrorist activities. It is noted, that antiterrorist legislation of the USA has started to develop actively after the well-known attacks of the 11th of September 2001. The new federal law «Patriotic act» of 2001 significantly expanded the powers of the special services and law enforcement bodies in the fight against terrorism, which subsequently became the cause of many scandals related to the shadowing their own citizens and foreign governments. Although today many contradictory norms of anti-terrorist legislation have ceased to exist on the basis of congressional decisions, it still has a significant number of norms that allows various state agencies to collect confidential information. The author also gives information about the system of subjects of preventive activities in the field of counteraction to terrorism. This system is headed by the Ministry of National Security, which unified 22 federal departments and agencies, as well as by the Administration of Transport Security of the USA. The system of subjects of terrorism counteraction includes Council of National Security of the USA, Council of Internal Security of the USA, National Counterterrorism Center, Federal Bureau of Investigations, police bodies, as well as the US Armed Forces.
The aim of the article is to analyze the impact of women's integration into the Ukrainian Armed Forces on the military prestige. The study used discourse analysis as a method of research, which historically have focused on the meaningful characteristics of communication caused by the system of power relations and institutions of power. 677 comments, which include the concepts "woman" and "military" as the central ideas of discourse and which were posted during 2021 in the Ukrainian sector of the social network Facebook were analyzed in this research. We argue that the process of women's integration into the Ukrainian Armed Forces, which is associated with a change in the gender composition in favor of women, has a significant impact on the prestige of the military profession. On the one hand, women's integration into the armed forces causes in the Ukrainian sector of social networks the forthcoming of pretentious image of a woman-defender of the Motherland. This image is characterized by a certain amount of narcissism, belief in her exclusivity, superiority over men and it is a harmful and destructive force against the prestige of the military profession, because it challenges the moral and ethical norms, which define the value orientation of the officer's outlook and which are incorporated into the Code of Conduct for members of the Armed Forces of Ukraine. On the other hand, assessments of professional prestige embody cultural beliefs, stereotypical images, prejudices and biases. The portrayal of servicewomen reflects deep-rooted stereotypes and discrimination against women. Such gender stereotypes as the requirement of physical strength for male-dominated professions; the disparity between male and female intellect; gender typicality for women to have personality traits incompatible with the military profession, for example, light-mindedness and emotionality; the higher social value of a man compared to a woman, impede women's integration into the Ukrainian Armed Forces and undermine the prestige of the military profession because they question such important components of professional prestige as qualification, competence, professionalism, social usefulness of all personnel of the Armed Forces of Ukraine without exception. The direct sexual objectification of women broadcasts the idea that women in the military are only a resource for entertainment and satisfying male sexual desire. With a significant increase in number of women serving in armed forces, such idea is detrimental to the prestige of the military profession, its destructive effect aimed to undermine respect, esteem, admiration, and social trust as factors of professional prestige. The same negative consequences for the prestige of the military profession are caused by cases where women join the armed forces motivated by such factors as mercantilism and the search for material benefits, which are covered by hypocrisy and double standards tactics. ; Мета статті – з'ясувати вплив процесу інтеграції жінок у Збройні сили України на еволюціонування престижу професії військовослужбовця. В дослідженні використовувався дискурс-аналіз як метод дослідження, який історично фокусуються на змістовних особливостях комунікації, обумовлених системою владних відносин та інститутів влади. Матеріалом цього дослідження стали 677 коментарів, які були розміщені в 2021 році в українському секторі соціальної мережі Фейсбук і які включають концепти «жінка» і «армія» як центральні ідеї дискурсу. Було доведено, що процес інтеграції жінок у Збройні сили України, з яким пов'язана зміна ґендерного складу на користь жінок, значно впливає на оцінку престижу професії військового. З одного боку, це дає поштовх для створення в українському секторі соціальних мереж претензійного образу жінки-захисниці Батьківщини, який відрізняється неабиякою часткою нарцисизму, вірою у свою винятковість, перевагою над чоловіками, і є шкідливою та руйнівною силою відносно престижності професії військового, оскільки піддає сумніву морально-етичні норми, які визначають ціннісну орієнтацію світогляду офіцера і відображені у Кодексі честі офіцера Збройних сил України. З іншого боку, оцінка професійного престижу втілює культурні переконання та стереотипні образи, а також пов'язані з ними передсуди та упередження. Зображення жінок-військовослужбовців відображає патріархальні стереотипи і дискримінацію по відношенню до жінок. Такі ґендерні стереотипи, як обов'язковість силової витривалості в професіях, де домінують чоловіки; диспаритет чоловіків та жінок в інтелектуальному плані; наявність у жінки якостей, наприклад, легковажності та емоційності, які несумісні із професією військового; більша соціальна цінність чоловіка у порівнянні з жінкою, у період проведення політики інтеграції жінок до армії завдають шкоди престижності професії військового, оскільки вони піддають сумніву такі важливі для професійного престижу фактори, як кваліфікація, компетентність, професіоналізм, соціальна корисність всього особового складу України без винятку. Пряме сексуальне опредметнення жінок транслює ідею, що вона в армії – це лише ресурс для розваг і задоволення сексуальних потреб. За значного збільшення кількості жінок, які служать у Збройних Силах України, така ідея є згубною для престижності професії військового, її руйнівний ефект спрямований на підрив поваги, шанування, соціальної довіри як факторів професійного престижу. До таких же негативних наслідків щодо престижності професії військового призводять випадки, коли вступ жінок до лав ЗСУ мотивується такими факторами, як меркантильність та пошук матеріальної вигоди, що може прикриватися лицемірством та тактикою подвійних стандартів. ; Мета статті – з'ясувати вплив процесу інтеграції жінок у Збройні сили України на еволюціонування престижу професії військовослужбовця. В дослідженні використовувався дискурс-аналіз як метод дослідження, який історично фокусуються на змістовних особливостях комунікації, обумовлених системою владних відносин та інститутів влади. Матеріалом цього дослідження стали 677 коментарів, які були розміщені в 2021 році в українському секторі соціальної мережі Фейсбук і які включають концепти «жінка» і «армія» як центральні ідеї дискурсу. Було доведено, що процес інтеграції жінок у Збройні сили України, з яким пов'язана зміна ґендерного складу на користь жінок, значно впливає на оцінку престижу професії військового. З одного боку, це дає поштовх для створення в українському секторі соціальних мереж претензійного образу жінки-захисниці Батьківщини, який відрізняється неабиякою часткою нарцисизму, вірою у свою винятковість, перевагою над чоловіками, і є шкідливою та руйнівною силою відносно престижності професії військового, оскільки піддає сумніву морально-етичні норми, які визначають ціннісну орієнтацію світогляду офіцера і відображені у Кодексі честі офіцера Збройних сил України. З іншого боку, оцінка професійного престижу втілює культурні переконання та стереотипні образи, а також пов'язані з ними передсуди та упередження. Зображення жінок-військовослужбовців відображає патріархальні стереотипи і дискримінацію по відношенню до жінок. Такі ґендерні стереотипи, як обов'язковість силової витривалості в професіях, де домінують чоловіки; диспаритет чоловіків та жінок в інтелектуальному плані; наявність у жінки якостей, наприклад, легковажності та емоційності, які несумісні із професією військового; більша соціальна цінність чоловіка у порівнянні з жінкою, у період проведення політики інтеграції жінок до армії завдають шкоди престижності професії військового, оскільки вони піддають сумніву такі важливі для професійного престижу фактори, як кваліфікація, компетентність, професіоналізм, соціальна корисність всього особового складу України без винятку. Пряме сексуальне опредметнення жінок транслює ідею, що вона в армії – це лише ресурс для розваг і задоволення сексуальних потреб. За значного збільшення кількості жінок, які служать у Збройних Силах України, така ідея є згубною для престижності професії військового, її руйнівний ефект спрямований на підрив поваги, шанування, соціальної довіри як факторів професійного престижу. До таких же негативних наслідків щодо престижності професії військового призводять випадки, коли вступ жінок до лав ЗСУ мотивується такими факторами, як меркантильність та пошук матеріальної вигоди, що може прикриватися лицемірством та тактикою подвійних стандартів.
Structural relations betweenUkraineand UN which is based on the mutual understanding and readiness for collaboration on questions of peace maintenance in the world problem regions, are considered in the article.UN peacekeeping activity is an important tool in the arsenal of resources for ensuring international stability and security. The primary responsibility for maintaining international peace and security is assigned to UN Security Council. The essence of international peacekeeping activities strategy ofUkraineunder the UN control in the theoretical and methodological, political and social aspects are shown. Since its existence, the UN conduct International Peacekeeping Operations, Ukraine also participates in most peacekeeping operations under UN auspices and supports participation in the most states.Ukraine's interests as a founder of the United Nations, an active peacemaker, OSCE member is to find the optimal parameters of peacekeeping, where peacekeeping inUkraineis one of the main areas of preparation and application departments and units of the Armed Forces of Ukraine. ; У статті розглянуто конструктивні відносини між Україною й ООН, які базуються на взаєморозумінні й готовності до співробітництва з питань підтримання миру в проблемних регіонах світу. Розкрито суть стратегії міжнародної миротворчої діяльності України під егідою ООН у теоретико-методологічному, політологічному й соціальному аспектах. Показано, що інтереси України як держави-засновниці ООН, активного миротворця, члена ОБСЄ полягають у пошуку оптимальних параметрів миротворчої діяльності, яка в Україні є одним з основних напрямів підготовки та застосування підрозділів і частин Збройних сил України.
The used sources give the opportunity to conclude that after appearing in November, 1938 as half-military organization Karpats'ka Sich developed into the armed forces of Karpats'ka Ukraina (Carpathian Ukraine) in March, 1939. Its appearance is connected with the destructive action of the international factors. The resistance of Karpats'ka Sich to Hungarian military forces can be considered as the first attempt of resistance to the fascism in Europe. ; Использованные источники дают возможность сделать вывод, что возникнув в ноябре 1938 года как полумилитарная организация, Карпатская Сечь прошла эволюцию к вооруженным силам Карпатской Украины в марте 1939 году. Ее появление связано с разрушительным действием международных факторов. Противодействие Карпатской Сечи венгерским войскам можем расценивать как первую попытку отпора фашизму в Европе. ; Використані джерела дають можливість зробити висновок, що виникнувши у листопаді 1938 року як напівмілітарна організація, Карпатська Січ пройшла еволюцію до збройних сил Карпатської України у березні 1939 року. Її поява пов'язана з руйнівною дією міжнародних факторів. Опір Карпатської Січі угорським військам можна розцінювати як першу спробу опору фашизму у Європі.
У статті розглянуто правові положення, що стосуються можливого залучення збройних сил Республіки Польщі і їхня роль як основного елемента системи національної оборони; правила,що визначають залучення чи не залучення Збройних Сил Республіки Польщі за межами території країни, а також описано положення,що регулюють діяльність Збройних Сил на території Польщі як на місцях постійної дислокації так і під час перекидання військ. Відповідні законодавчі акти було наведено, основні положення і правила, а також операції і завдання, які виконують Збройні Сили Польщі було проаналізовано. Наступні методи наукового дослідження було застосовано під час роботи над статтею: синтез, аналіз, висновок. ; The article examines the legal conditions relating to the Armed Forces possible involvement of the Republic of Poland and their role as a key element of the national defence; rules that define the involvement or not involvement the Armed Forces of the Republic of Poland outside the country. Conditions governing the activities of the Armed Forces in Poland as on the permanent basing places and during troop shift are also described. Relevant legislative acts were given, foundations and regulations, and also operations and tasks that perform the Armed Forces of Poland have been analysed. In the article the following research methods were used: synthesis, analysis, and conclusion.
В статье рассматривается эволюция, факторы и формы неравенства в США. Также анализируются меры по сокращению неравенства. США является одной из самых динамичных экономик мира, на данный момент дифференциация доходов в США выше, чем в любой другой стране мира. Рост неравенства доходов связывают с ростом спроса на высококвалифицированных специалистов и изменением политики ряда государственных институтов в распределении заработанных средств. Помимо этого система образования США ориентирована на обеспечение доступа к образованию богатых слоев населения, ущемляя наименее обеспеченных. Правительство США предпринимает меры по сокращению неравенства, вводя прогрессивную шкалу налогообложения, низкопроцентные образовательные кредиты, программы жилищной помощи и дотации на детское питание. Однако по сравнению с развитыми европейскими странами система социальной поддержки США недостаточна эффективна. Первоочередные меры по сокращению неравенства должны включать обеспечение равного доступа к высококачественному образованию и повышению квалификации; налоговые реформы, упрощающие шкалу подоходного налога и повышающие ее прогрессивность, введение налога на финансовые операции; расширение программ социальной защиты, а также стимулирование сбережений и накопления активов среди малообеспеченных американцев. ; The author examines evolution, factors and forms of inequality in the USA. Measures to tackle inequality are also analysed. The USA is one of the most dynamic worlds' economies, but income inequality in the USA is one of the highest in the world. Growing inequality has been accompanied by a decline in social mobility, a number of studies found that the USA lag behind many developed European countries. The growth of income inequality is explained by a growing demand for high-skilled workers and changes of some institutional policies on income distribution. Thus, over the last few years the rich benefited from the government policies and the middle class was diluted. Moreover, the USA education system is more accessible for the rich than the poor. The USA government takes actions to reduce inequality through implementing progressive tax scale, providing low-cost college loans, housing assistance and child nutrition programmes. However, compared to the developed European countries, the USA social protection system is not sufficiently effective. High priority measures to reduce inequality should include: better access to high quality education and professional training; tax reforms that simplify tax and increase the progressivity of the income tax, greatly reduce tax evasion, and impose a financial transactions tax; increasing the number of social protection programmes and promoting savings and assets building by lower income Americans.
The article presents the results of the analysis of the features of physical training of officers in military educational institutions of the USA at the beginning of the 21st century. It has been found that physical training is decentralized because the U. S. Armed Forces are divided between different departments, the fact that leads to a lack of a unified system of guidance documents. The U. S. system of military vocational education encompasses a broad network of educational institutions that differ from one another in their departmental affiliation, the characteristics and quality of education, and its main objectives. At the same time, these institutions are part of the state sector of American higher education and are governed by established educational standards. Physical training is one of the main academic disciplines. Physical training curricula in military schools differ according to the branches of the armed forces. However,a co mmon characteristic of them is a high intensity of physical exercise and competitive spirit. There are also general tasks involving the development of physical qualities and mastery of motor skills by cadets; formation of mental toughness to combat conditions and the ability to operate in extreme environments; building self-сonfidence and the cohesion of military units; the formation of the need for daily physical activity and adherence to the principles of a healthy lifestyle. Cadets regularly participate in a variety of competitions, both at the institution level and at the Armed Forces or national tournaments. Physical fitness is one of the main selection criteria for applicants to military schools, colleges, and academies. The physical program supports the development of professional leaders by providing a foundation for their basic skills. This development is achieved through basic physical training coursework, physical fitness testing, and participation in athletic competitions. Each cadet must participate in sports, university or intercollegiate competitions during the academic year, and be a member of a sports club. ; У статті представлено результати аналізу особливостей фізичної підготовки офіцерів у військових закладах освіти США на початку XXI століття. З'ясовано, що фізична підготовка майбутніх офіцерів має децентралізований характер, оскільки збройні сили США розділені між різними міністерствами, що обумовлює відсутність єдиної системи керівних документів. Система військової професійної освіти в США охоплює широку мережу закладів, що відрізняються один від одного відомчою приналежністю, особливостями і якістю освіти, а також її основними завданнями. Водночас ці заклади освіти входять до державного сектору американської вищої школи та керуються встановленими стандартами освіти. Фізична підготовка є однією з основних навчальних дисциплін. Навчальні програми з фізичної підготовки у військових школах дещо різняться залежно від належності до видів збройних сил. Проте загальними характерними їхніми рисами є висока насиченість занять фізичними вправами і дух змагальності. Є також спільні завдання, якими передбачено розвиток фізичних якостей та оволодіння кадетами руховими навичками; формування психічної стійкості до умов бойових дій і здатності діяти в екстремальних умовах; формування впевненості у своїх силах, згуртованості військових підрозділів; формування потреби у щоденних заняттях фізичними вправами та дотримання принципів здорового способу життя. Курсанти постійно беруть участь у різних змаганнях, що проводяться як на рівні закладу, так і в масштабах збройних сил або національних турнірів. Фізична підготовленість є одним із основних критеріїв відбору кандидатів під час вступу до військових шкіл, коледжів та академій. Фізична програма сприяє розвитку лідерів-професіоналів, забезпечуючи основу для їхніх фізичних базових навичок. Цей розвиток досягається за допомогою основних курсових занять з фізичної підготовки, перевірки фізичної підготовленості. Кожен курсант повинен брати участь в університетських або міжвузівських змаганнях упродовж навчального року, бути членом спортивного клубу.
The article examines the historical development of US public diplomacy in the Middle East, which can be divided into three periods: until 1946 (the emergence of the motives of American public diplomacy in the Middle East); 1946 – 2000 (active development of US public diplomacy in the Middle East and the first results); since 2001 (a new strategy of US public diplomacy in the Middle). The main tasks and goals of American public diplomacy in the Middle East are highlighted. It has been established that the promotion of national interests and strengthening national security by informing and influencing the Arab public remains a constant goal in the region, and the tasks are to democratize governments in the region and influence young people. The study identified the main problems hindering the successful implementation of American public diplomacy in the Middle East – public distrust of the Middle East in US foreign policy, lack of cultural neutrality, differences in public communication styles, maladaptation, disregard for Islam as dominant religion, "overloaded" with information. It is determined that after Trump's presidency US public diplomacy in the Middle East will need a strategic rethinking for its further successful implementation. Although the Trump administration announced a Middle East peace plan in 2020, speculation began to emerge that the COVID-19 pandemic would lead to further shocks in the volatile region. In the long run, US public diplomacy in the Middle East under the Biden administration will focus on its regional stability, which in turn is a major interest of the United States in the region. It is established that the future prospects of modern US public diplomacy in the Middle East will largely depend on cultural awareness, recognition of Islam as the main religion, changing the role of women in Middle Eastern society, rethinking the strategy of public diplomacy and its reform by the new government. ; У статті досліджено історичний розвиток публічної дипломатії Сполучених Штатів в регіоні Близького Сходу, який умовно можна поділити на три періоди: до 1946 р. (зародження мотивів американської публічної дипломатії в регіоні Близького Сходу); 1946 – 2000 рр. (активний розвиток публічної дипломатії США в близькосхідному регіоні та перші результати); з 2001 р. (нова стратегія публічної дипломатії США на Близькому Сході – «Ініціатива співпраці на Близькому Сході»). Виділено основні завдання та мету американської публічної дипломатії в близькосхідному регіоні. Встановлено, що незмінною метою в регіоні залишається просування національних інтересів і зміцнювання національної безпеки шляхом інформування та впливу на арабську громадськість, а завданнями – демократизація урядів в регіоні та вплив на молодь. В результаті проведеного дослідження було визначено основні проблеми, що перешкоджають успішній реалізації американської публічної дипломатії на Близькому Сході – недовіра громадськості країн Близького Сходу до зовнішньої політики США, відсутність культурної нейтральності, відмінності в стилях публічного спілкування, непристосованість до різноманітності аудиторії, ігнорування ісламу, як домінуючої релігії, «перевантаженість» інформацією. Визначено, що після президентства Д. Трампа, публічна дипломатія США на Близькому Сході потребуватиме стратегічного переосмислення для її подальшої успішної реалізації. Незважаючи на те, що у 2020 році Адміністрація Д. Трампа оголосила близькосхідний мирний план, почали з'являтись припущення, що пандемія COVID-19 призведе до подальших потрясінь у нестабільному регіоні. У перспективі, публічна дипломатія США на Близькому Сході за Адміністрації Дж. Байдена буде зосереджена на його регіональній стабільності, що в свою чергу є основним інтересом Сполучених Штатів в регіоні. Встановлено, що подальші перспективи сучасної публічної дипломатії США на Близькому Сході значною мірою залежатимуть від культурної обізнаності, визнання ісламу як основної релігії, зміни ролі жінки в близькосхідному суспільстві, переосмислення стратегії публічної дипломатії та її реформації новою владою.
The article examines the historical development of US public diplomacy in the Middle East, which can be divided into three periods: until 1946 (the emergence of the motives of American public diplomacy in the Middle East); 1946 – 2000 (active development of US public diplomacy in the Middle East and the first results); since 2001 (a new strategy of US public diplomacy in the Middle). The main tasks and goals of American public diplomacy in the Middle East are highlighted. It has been established that the promotion of national interests and strengthening national security by informing and influencing the Arab public remains a constant goal in the region, and the tasks are to democratize governments in the region and influence young people. The study identified the main problems hindering the successful implementation of American public diplomacy in the Middle East – public distrust of the Middle East in US foreign policy, lack of cultural neutrality, differences in public communication styles, maladaptation, disregard for Islam as dominant religion, "overloaded" with information. It is determined that after Trump's presidency US public diplomacy in the Middle East will need a strategic rethinking for its further successful implementation. Although the Trump administration announced a Middle East peace plan in 2020, speculation began to emerge that the COVID-19 pandemic would lead to further shocks in the volatile region. In the long run, US public diplomacy in the Middle East under the Biden administration will focus on its regional stability, which in turn is a major interest of the United States in the region. It is established that the future prospects of modern US public diplomacy in the Middle East will largely depend on cultural awareness, recognition of Islam as the main religion, changing the role of women in Middle Eastern society, rethinking the strategy of public diplomacy and its reform by the new government. ; У статті досліджено історичний розвиток публічної дипломатії Сполучених Штатів в регіоні Близького Сходу, який умовно можна поділити на три періоди: до 1946 р. (зародження мотивів американської публічної дипломатії в регіоні Близького Сходу); 1946 – 2000 рр. (активний розвиток публічної дипломатії США в близькосхідному регіоні та перші результати); з 2001 р. (нова стратегія публічної дипломатії США на Близькому Сході – «Ініціатива співпраці на Близькому Сході»). Виділено основні завдання та мету американської публічної дипломатії в близькосхідному регіоні. Встановлено, що незмінною метою в регіоні залишається просування національних інтересів і зміцнювання національної безпеки шляхом інформування та впливу на арабську громадськість, а завданнями – демократизація урядів в регіоні та вплив на молодь. В результаті проведеного дослідження було визначено основні проблеми, що перешкоджають успішній реалізації американської публічної дипломатії на Близькому Сході – недовіра громадськості країн Близького Сходу до зовнішньої політики США, відсутність культурної нейтральності, відмінності в стилях публічного спілкування, непристосованість до різноманітності аудиторії, ігнорування ісламу, як домінуючої релігії, «перевантаженість» інформацією. Визначено, що після президентства Д. Трампа, публічна дипломатія США на Близькому Сході потребуватиме стратегічного переосмислення для її подальшої успішної реалізації. Незважаючи на те, що у 2020 році Адміністрація Д. Трампа оголосила близькосхідний мирний план, почали з'являтись припущення, що пандемія COVID-19 призведе до подальших потрясінь у нестабільному регіоні. У перспективі, публічна дипломатія США на Близькому Сході за Адміністрації Дж. Байдена буде зосереджена на його регіональній стабільності, що в свою чергу є основним інтересом Сполучених Штатів в регіоні. Встановлено, що подальші перспективи сучасної публічної дипломатії США на Близькому Сході значною мірою залежатимуть від культурної обізнаності, визнання ісламу як основної релігії, зміни ролі жінки в близькосхідному суспільстві, переосмислення стратегії публічної дипломатії та її реформації новою владою.
