Suchergebnisse

Рассмотрены вопросы о толковании терминов "правотворчество" и "нормотворчество" в научной литературе. Выделены направления по соотношению "правотворчества" и "нормотворчества". Названы критерии соотношения. Даны предложения по совершенствованию законодательства по исследованному вопросу. ; The question of the interpretation of the terms "law-making" and "rule-making" in the scientific literature. Еstablished the difference between "law-making" and "rule-making". Named criterion value. Submitted proposals to improve legislation on research problems.

The article is devoted to the identification of theoretical and methodological problems of modern lawmaking, as well as the identification of some practical aspects of the implementationof this direction of research. The expediency of scientific development of this problem is conditioned by the need for a radical update of the system of legislation, including the creation of laws of high quality in the form and meaning. ; Статья посвящена выявлению теоретических и методологических проблем современного правотворчества, а также выявлению некоторых практических моментов реализации указанного направления исследования. Целесообразность научной разработкиданной проблемы обусловлена необходимостью коренного обновления системы законодательства, в том числе, создание качественных по форме и смыслу законов. ; Стаття присвячена виявленню теоретичних та методологічних проблем сучасної правотворчості, а також виявленню деяких практичних моментів реалізації зазначеного напрямку дослідження. Доцільність наукової розробки даної проблеми зумовлюється необхідністю докорінного оновлення системи законодавства, у тому числі створення якісних за формою та змісту законів.

The article is devoted to the identification of theoretical and methodological problems of modern lawmaking, as well as the identification of some practical aspects of the implementationof this direction of research. The expediency of scientific development of this problem is conditioned by the need for a radical update of the system of legislation, including the creation of laws of high quality in the form and meaning. ; Статья посвящена выявлению теоретических и методологических проблем современного правотворчества, а также выявлению некоторых практических моментов реализации указанного направления исследования. Целесообразность научной разработкиданной проблемы обусловлена необходимостью коренного обновления системы законодательства, в том числе, создание качественных по форме и смыслу законов. ; Стаття присвячена виявленню теоретичних та методологічних проблем сучасної правотворчості, а також виявленню деяких практичних моментів реалізації зазначеного напрямку дослідження. Доцільність наукової розробки даної проблеми зумовлюється необхідністю докорінного оновлення системи законодавства, у тому числі створення якісних за формою та змісту законів.

Вивчено проблеми визначення поняття «правоутворення» в сучасному правознавстві як ключового аспекту для поглиблення наукового розуміння категорій «правотворчість», «відомча правотворчість» і «відомчий нормативний акт» та з'ясування суті правотворчості МВС України. Метою статті є визначення вимог, яким мають відповідати як відомча правотворча діяльність МВС України, так і відомчий акт (як кінцевий продукт правотворчості), виходячи із базових висновків сучасної юридичної науки у сфері вивчення понять «правоутворення», «правотворчість» і «відомча правотворчість», а також «відомчий нормативний акт». У процесі вивчення зазначеної проблематики встановлено, що категорія «правоутворення» є значно ширшою порівняно з категоріями «правотворчість», «відомча правотворчість» та «відомча правотворчість МВС України», вона має ґрунтуватись на природно-правовому підході до розуміння права. ; Problematic aspects of modern understanding of the category of "law formation" as a source for further scientific interpretation of the concepts of "lawmaking", "departmental lawmaking" and "departmental regulations", as well as a better understanding of the essence of lawmaking of the Ministry of Internal Affairs were studied. The aim of the research was to determine the basic requirements that must meet both departmental lawmaking of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine and its end result such as departmental regulations, based on the fundamental aggregate conclusions of modern legal science in the study of "law formation", "lawmaking", "departmental lawmaking" and "departmental regulations". The study found that the concept of "law formation" is broader and more key compared to the concepts of "lawmaking", "departmental lawmaking" and "departmental lawmaking" of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, and it should be based on natural law approach to legal understanding, namely three fundamental provisions: 1) commonalities and differences between law and legislation, i.e. legislation can exist outside its most common form (law) in the form of a measure of freedom and equality, which is reflected in the principles of law, subjective rights, legal relations, customs, and more; 2) the concepts of civil society and the rule of law, according to which priority is given to civil society itself, i.e. the community of independent, equal and free persons who are citizens of a particular state; 3) the principle of separation of powers. Therefore, the departmental normative act must meet the following requirements: to be an approved by the body authorized to do, to meet the conditions of social progress, to have the ability to regulate social relations, to be universally binding and not to contain norms governing social relations that have ceased to exist. ; Изучены проблемы определения понятия «правообразование» в современном правоведении как ключевого аспекта для дальнейшего научного понимания категорий «правотворчество», «ведомственное правотворчество» и «ведомственный нормативный акт» и раскрытия сущности правотворчества МВД Украины. Цель статьи – определение требований, которым должна соответствовать как ведомственная правотворческая деятельность МВД Украины, так и ведомственный акт (как конечный продукт правотворчества), исходя из базовых выводов современной юридической науки в области изучения понятий «правообразование», «правотворчество» и «ведомственное правотворчество», а также «ведомственный нормативный акт». В процессе изучения указанной проблематики установлено, что категория «правообразование» является более широкой относительно категорий «правотворчество», «ведомственное правотворчество» и «ведомственное правотворчество МВД Украины», она должна основываться на естественно-правовом подходе к пониманию права.

The article is devoted to research the relationship between the concepts of law-creation and legislation, establishthe nature of relations arising in connection with the legislative procedure. ; В статье анализируется соотношение понятий правообразование, правотворчество, законотворчество, устанавливается природа правоотношений возникающих в связи с осуществлением законотворческой процедуры. ; У статті досліджуються особливості співвідношення правоутворення та законотворчості. Обґрунтовується неможливість використання терміна «законодавчі (правотворчі) правовідносини» щодо правових відносин, які супроводжують здійснення законодавчої процедури.

Currently, the legislation in the Republic of Latvia is not transparent due to its large amount, duplication and even contradictions. Principles of law-making are the guidelines of drafting legislation; consequently, they must guarantee the quality of law. Each state itself specifies the process and requirements for drafting legislation. The main tasks of the article are to study and describe the principles of law-making stipulated in legal science, to reveal problems of law-making process in the Republic of Latvia and review the place and role of law-making principles in legal systems of other states. After the foreign law-making practice will have been explored to offer improvements in law-making in the Republic of Latvia.

In the article the concept of "law-making activity" as a type of legal activity is considered in terms of praxeology (the science of general laws of human activity). The substantive structural components of this activity are defined, namely the subject and object of this activity, the way of law-making activity, the result and purpose of law-making.Law-making is considered as the activity of public authorities (state authorities and local self-government authorities); the content of this activity is еxercise of power to make binding decisions in the legal form of legislative and by-law normative legal acts; the way of carrying out this activity is law-making technique; the result – a new quality of legislation (regarding the content and/or form); and the goal – achieving proper order in society, which in turn depends on the quality and effectiveness of legislation.System of public authorities that are subjects of law-making, and their authority to make, within the limits of their competence, power decisions in the legal form of legislative and by-law normative acts, determined by the current legislation of Ukraine.The object of law-making is legislation. At the same time, the legislation should be considered as a way of existence of rules of law in the sources of law at the general level in the legal forms of sources of law having the highest legal force (legislative acts), and at a particular level in the legal forms of sources of law having lesser (subordinate) legal force (by-law normative acts). The nature of changes in the quality of legislation depends on the specific direction of law-making activity (improvement, ordering, concretization (detailing), systematization, consolidation, codification, unification, harmonization, adaptation, etc.).The way of implementation of law-making activity is law-making technique – system of legal means, logical and linguistic techniques, methods and legal procedures of law-making, which are aimed at developing norms of law in the form of legal provisions of normative legal acts. ; У статті розглянуто поняття «правотворча діяльність» як вид юридичної діяльності з погляду праксеології – науки про загальні закони людської діяльність. Визначено змістовні структурні складові частини цієї діяльності, як-от суб'єкт та об'єкт діяльності, спосіб, яким здійснюється правотворчість, результат і мета правотворчої діяльності.Запропоновано розглядати правотворчу діяльність як діяльність органів публічної влади (органів державної влади й органів місцевого самоврядування), змістом якої є реалізація їхніх державно-владних (владних) повноважень щодо ухвалення загальнообов'язкових рішень у юридичній формі законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, способом здійснення цієї діяльності є правотворча техніка, об'єктом – законодавство, результатом – нова якість законодавства (щодо змісту та/або форми), а метою – досягнення належного правопорядку в суспільстві, що, у свою чергу, залежить від якості й ефективності законодавства.Система органів публічної влади, які є суб'єктами правотворчої діяльності, та їхні повноваження ухвалювати в межах своєї компетенції владні рішення в юридичній формі законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, визначені чинним законодавством України.Об'єктом правотворчої діяльності є законодавство. Водночас останнє слід розглядати як спосіб існування норм права у джерелах права на загальному рівні в юридичних формах джерел права, що мають вищу юридичну силу (законодавчі акти), та особливому рівні в юридичних формах джерел права, що мають меншу (підзаконну) юридичну силу (підзаконні нормативно-правові акти). Характер змін якості законодавства залежить від конкретного напряму правотворчої діяльності (удосконалення, упорядкування, конкретизація (деталізація), систематизація, консолідація, кодифікація, уніфікація, гармонізація, адаптація тощо).Способом здійснення правотворчої діяльності є правотворча техніка – система юридичних засобів, логічних і мовних прийомів, методів та юридичних процедур правотворчості, які спрямовані на вироблення норм права у формі правових положень нормативно-правових актів.

In the article the concept of "law-making activity" as a type of legal activity is considered in terms of praxeology (the science of general laws of human activity). The substantive structural components of this activity are defined, namely the subject and object of this activity, the way of law-making activity, the result and purpose of law-making.Law-making is considered as the activity of public authorities (state authorities and local self-government authorities); the content of this activity is еxercise of power to make binding decisions in the legal form of legislative and by-law normative legal acts; the way of carrying out this activity is law-making technique; the result – a new quality of legislation (regarding the content and/or form); and the goal – achieving proper order in society, which in turn depends on the quality and effectiveness of legislation.System of public authorities that are subjects of law-making, and their authority to make, within the limits of their competence, power decisions in the legal form of legislative and by-law normative acts, determined by the current legislation of Ukraine.The object of law-making is legislation. At the same time, the legislation should be considered as a way of existence of rules of law in the sources of law at the general level in the legal forms of sources of law having the highest legal force (legislative acts), and at a particular level in the legal forms of sources of law having lesser (subordinate) legal force (by-law normative acts). The nature of changes in the quality of legislation depends on the specific direction of law-making activity (improvement, ordering, concretization (detailing), systematization, consolidation, codification, unification, harmonization, adaptation, etc.).The way of implementation of law-making activity is law-making technique – system of legal means, logical and linguistic techniques, methods and legal procedures of law-making, which are aimed at developing norms of law in the form of legal provisions of normative legal acts. ; У статті розглянуто поняття «правотворча діяльність» як вид юридичної діяльності з погляду праксеології – науки про загальні закони людської діяльність. Визначено змістовні структурні складові частини цієї діяльності, як-от суб'єкт та об'єкт діяльності, спосіб, яким здійснюється правотворчість, результат і мета правотворчої діяльності.Запропоновано розглядати правотворчу діяльність як діяльність органів публічної влади (органів державної влади й органів місцевого самоврядування), змістом якої є реалізація їхніх державно-владних (владних) повноважень щодо ухвалення загальнообов'язкових рішень у юридичній формі законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, способом здійснення цієї діяльності є правотворча техніка, об'єктом – законодавство, результатом – нова якість законодавства (щодо змісту та/або форми), а метою – досягнення належного правопорядку в суспільстві, що, у свою чергу, залежить від якості й ефективності законодавства.Система органів публічної влади, які є суб'єктами правотворчої діяльності, та їхні повноваження ухвалювати в межах своєї компетенції владні рішення в юридичній формі законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, визначені чинним законодавством України.Об'єктом правотворчої діяльності є законодавство. Водночас останнє слід розглядати як спосіб існування норм права у джерелах права на загальному рівні в юридичних формах джерел права, що мають вищу юридичну силу (законодавчі акти), та особливому рівні в юридичних формах джерел права, що мають меншу (підзаконну) юридичну силу (підзаконні нормативно-правові акти). Характер змін якості законодавства залежить від конкретного напряму правотворчої діяльності (удосконалення, упорядкування, конкретизація (деталізація), систематизація, консолідація, кодифікація, уніфікація, гармонізація, адаптація тощо).Способом здійснення правотворчої діяльності є правотворча техніка – система юридичних засобів, логічних і мовних прийомів, методів та юридичних процедур правотворчості, які спрямовані на вироблення норм права у формі правових положень нормативно-правових актів.

The limited scope of participation in the making of EU law remains a continued source of controversy, and high on the agenda for institutional reform. This book assesses the scope of legal rights to participate in EU rulemaking, criticising their limited application by the European courts, and presenting a legal argument for their extension.